План уроку  Тема уроку: Структура та механізм функціонування галузевої економіки та права. Мета:

1.     Навчальна:         Вивчення    структури   галузевої    економіки, основних механізмів її функціонування.

2.     Розвиваюча: розвивати вміння узагальнювати та аналізувати.

3.     Виховна:    виховувати свідоме       ставлення   до      обраної       професії, застосовувати теоретичні знання на практиці. 

4.     Забезпечення уроку: конспект уроку

5.     Тип уроку: урок формування нових знань

Міжпредметні зв'язки: економіка, екологія, право, географія, історія. Хід уроку

1.     Організаційний момент   – 3-5хв.

1.1.          перевірка наявності учнів

1.2.          повідомлення учням теми уроку

1.3.          повідомлення учням плану проведення уроку

2.     Визначення мети уроку   – 3-5хв.

Вивчення структури та механізмів функціонування галузевої економіки.

3.     Мотивація діяльності на уроці – 3-5 хв.

Необхідність знань про галузеву економіку, її структуру та механізми її функціонування. Вміння застосувати здобуті знання в майбутньому для пошуку роботи.

4.     Повторення вивченого матеріалу      – 5-8хв.

4.1.          Назвати основні правові важелі впливу на природокористувачів.

4.2.          Назвати економічні важелі впливу.

4.3.          Охарактеризувати зв'язок економіки, екології і права в житті суспільства, та кожного зокрема. Навести приклади. 5.  Формування нових знань  –  20-22 хв.

5.1.   Наукове визначення поняття національна економіка.

5.2.   Поняття про структуру та галузі економіки. Механізми її функціонування.

5.3.   Значення права у системі галузевої економіки.

6.     Узагальнення та систематизація знань       – 8-10 хв.

6.1.Повторення та систематизація основних понять.

6.2.Домашнє завдання: вивчити конспект. Побудувати схематично галузеву структуру України.

Конспект уроку

Наукове визначення поняття «національна економіка» включає два підходи: технологічний та соціально-економічний. За технологічним підходом, національна економіка є сукупністю галузей, видів виробництв та характеризується обсягом виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, їх якістю, рівнем використання ресурсів ніщо. Соціальноекономічний підхід розглядає національну економіку як сукупність виробничих відносин, які характеризуються певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками.

За визначенням колективу авторів під керівництвом А.А.Чухна, національна економіка - це система економічних суб'єктів і зв'язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру.

Галузевий поділ економіки є її основним історичним підрозділом, що зумовлено процесом розвитку суспільного поділу праці, внаслідок якого відбувається диференціація галузей. Галузева структура національної економіки представляє собою сукупність галузей, тобто однорідних господарських одиниць з особливими умовами функціонування (випуск однорідної продукції чи використання однорідних ресурсів, однаковий функціональним змістом виконуваних операцій). Галузями є: промисловість, будівництво, сільське господарство, торгівля, управління. При віднесенні підприємства, виду виробництва чи послуг до певної галузі економіки враховується в першу чергу така ознака, як призначення продукту чи послуги (взуттєва- виробництво предметів споживання взуття), а також вид використаної сировини, або матеріалу (шкіра) і особливий характер технологічного процесу.

Кожна галузь економіки поділяється на комплексні підгалузі та види виробництва, які характеризуються різним ступенем диференціації виробництва. Так, у складі харчової промисловості нараховується більше 20 підгалузей, які також поділяються на окремі види виробництва і види продукції.

Економіка кожної країни включає ті чи інші галузі виробництва залежно від її природних ресурсів, рівня розвитку техніки і технології,, потреб економіки і споживачів в тих чи інших видах продукції, можливостей розвитку економіки в даний момент часу. В порівнянні ч іншими країнами національна економіка, як правило, має свої національні особливості, пов'язані з рядом факторів як економічного, так і неекономічного характеру (природні, національні, історичні, демографічні тощо).

Територіальна структура економіки передбачає поділ економіки на економічні райони та регіони за їх спеціалізацією та економічним потенціалом. Тому в рамках національної економіки можуть формуватись територіально-виробничі комплекси як сукупність підприємств річних галузей виробництва, які перебувають на певній визначеній території, пов'язані між собою використанням природних і економічних ресурсів, що дозволяє підвищити ефективність цього використання та виконувати різноманітні функції, важливі для розвитку економіки в цілому.

В Україні в процесі природно-історичного та економічного розвитку склалося декілька індустріально-територіальних та аграрно-територіальних комплексів, які в своїй сукупності створюють природно-економічні системи, що виконують різноманітні функції. Сучасна наука пропонує багато принципів раціоналізації і відповідно декілька варіантів групування регіонів

України. Так, за одним з підходів виділено вісім таких комплексів: Карпати, Полісся, Поділля, Донбас, Придніпровський, Харківський, Прикарпаття, Причорноморсько-Азовське узбережжя. Спеціалізація цих комплексів на тих чи інших галузях виробництва не означає, що всі інші галузі не розвиваються. Кожний територіально-виробничий комплекс, як правило, мас свою виробничу і соціальну інфраструктуру, забезпечуючи свої потреби в основних видах продукції.

Західна економічна наука пропонує технічну структуру, де поділ здійснюється на групи галузей за участю в стадіях переробки і споживання матеріальних благ і послуг: первинне, вторинне, третинне виробництво.

Первинне виробництво охоплює галузі первинного формування продукту виробництва, а саме: сільське господарство, гірничодобувну промисловість, рибний промисел тощо.

Подальша переробка продукту зумовлює наявність вторинного виробництва - обробна, металургійна, харчова та інша промисловість.

Процес доведення продукту та послуг до споживача визначає третинне виробництво, до якого відноситься оптова і роздрібна торгівля, кредитні установи, страхові контори, транспортні організації та інше.

Структура економіки на макрорівні відображає найважливіші загальногосподарські пропорції, тобто певні кількісні співвідношення, спів розмірність окремих елементів економічної системи. На мікрорівні саме структура виробництва, як правило, відображає найважливіші народногосподарські пропорції. Макроекономічні пропорції це співвідношення елементів у рамках національної економіки. Це єдина система, окремі елементи якої взаємопов'язані між собою.

Пропорційність важлива характеристика економіки: якщо вона підтримується постійно, існує рівновага; якщо постійно порушується, але все ж досягається, режим розвитку неврівноважений, а якщо пропорційність не забезпечується, та це руйнує економічну систему. Розрізняють:

-   загальноекономічні пропорції, які характеризують співвідношення окремих сторін, елементів суспільного виробництва;

-   міжгалузеві пропорції відображають співвідношення між галузями або комплексними галузями;

-   внутрішньогалузеві пропорції представляють собою співвідношення у межах однієї

галузі;

-   територіальні пропорції відображають територіальне розміщення виробничих ресурсів у межах країни, економічне співвідношення економічних районів, регіонів, територіально-виробничих комплексів, а також областей у виробництві та розподілі суспільного продукту.