плани конспекти уроків АГРОТЕХНОЛОГІЇ АГРОНОМІЇ

Про матеріал
Матеріал для викладачів для проведення уроків з Агротехнології та Агрономії.Матеріал в ворді і доступний до редагування
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

                МІЙ КОНСПЕКТ

Посібник для викладачів «агротехнології» в закладах ПТО

 

 

                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 

 

 

ПОУРОЧНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

теоретичних занять з предмету

 

АГРОТЕХНОЛОГІЯ

 

 

 

для професії

 

"РОБІТНИК ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА"

Термін навчання 3,5 роки 

 

№,№ тем

№,№ уроків

НАЗВА РОЗДІЛУ, ТЕМИ, ЦИКЛУ, УРОКУ

Кількість годин

Дата занять, №,№ групи

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

 

 

 

3 курс

 

 

 

1

 

Грунт, його родючість. Система обробітку грунту під польві та овочеів культури

 

 

 

 

1

Поняття про грунт та його родючість.    ЛПЗ практична робота №1,2. Визначення механічного складу грунту місцевого говподарства. Опис грунтового розрізу і взяття грунтового моноліту.

 1

 

 

 

2

Фізичні й агротехнічні властивості грунту.

 1

 

 

 

3

Поживний режим грунту.

 1

 

 

 

4

Обстеження й оцінювання грунтів.

 1

 

 

 

5

Характеристика грунтів України.

 1

 

 

 

6

Обробіток грунту.

 1

 

 

 

7

Системи обробітку грунту під овочеві культури.

 1

 

 

 

8

Мінімальний обробфток грунту.

 1

 

 

 

9

Особливості меліорації грунтів.

 1

 

 

 

10

Особливості обробітку грунту під овочеві культури.

 1

 

 

2

 

Добрива, їх властивості і внесення під польві та овочеві культури.

 

 

 

 

11

Мінімальне живлення рослин та його регулювання.   ЛПЗ Практична робота №3,4,5. Визначення реакції грунтового розчину (рН) і дози вапна, небхудної для даного грунту. Оцінювання якості оранки. Оцінювання якості боронування.

 1

 

 

 

12

Органічні добрива, властивості та значення їх.

 1

 

 

 

13

Мінеральні добрива.

 1

 

 

 

14

Система застосування добрив.

 1

 

 

 

15

Особливості внесення добрив під польові культури.

 1

 

 

 

16

Унесення добрив під овочеві культури.

 1

 

 

 

17

Охорона навколишнього середовища.

 1

 

 

3

 

Сільськогосподарські курьтури та прийоми вирощування їх.

 

 

 

 

18

Польові культури

 1

 

 

 

19

Основні закони землеробства.

 1

 

 

 

20

Овочеві культури. ЛПЗ практична робота №6,7,8. Визначення забезпеченості рослин елементами живлення. Складання плана внесення добрив. Складання переліку овочевих культур, які вирощують в базовому господарстві

 1

 

 

 

21

Показники якості посівного матеріалу

 1

 

 

 

22

Основні прийоми догляду за польовими культурами. Агротехнічний план вирощування вирощування сільськогосподарських культур.   ЛПЗ Практична робота№9, 10, 11. Визначення чистоти насіння і маси 1000 насінин. Визначення схожості та енергії проростання насіння. Визначення класу насіння.

 1

 

 

 

23

Агротехніка вирощування овочевих культур.  ЛПЗ Практична робота №12,13   Складання агротехнічного плану вирощування озимої і ярої пшениці, цукрових буряків і картоплі. Вигонка зелені цибулі й петрушки в осінній період.

 1

 

 

 

24

Боротьба з бур"янами.

 1

 

 

 

25

Захист польових культур від шкідників і хвороб.

 1

 

 

 

26

Методи боротьби зі шкідниками і хворобами польових культур.

 1

 

 

 

27

Захист овочевих культур від шкідників і хвороб.  ЛПЗ Практична робота №     Вивчення бур"янів за гербарними зразками й колекціями насіння. Обстеження забрудненості посівів. Спостереження спостереження за появою шкідників і хвороб на полях господарства.

 1

 

 

 

28

Методика польового досліду.

 1

 

 

4

 

Сучасні системи землеробства і сівозміни

 

 

 

 

29

Поняття про систему землеробства.

 1

 

 

 

30

Сівозміни.

 1

 

 

 

31

Класифікація сівозмін.

 1

 

 

5

 

Агротехніка основних польових культур.

 

 

 

 

32

Особливості зернових культур. ЛПЗ Практична робота №  Визначення сівозмін місцевого господарства і господарська оцінка їх. Визначення стигнлості хлібних злаків І групи. Визначення фази розвитку зернових злаків.

 1

 

 

 

33

Озимі зернові культури (пшениця, жито, ячмінь)

 1

 

 

 

34

Інтенсивна технологія вирощування озимих культур.

 1

 

 

 

35

Особливості сортової (на прикладі озимої пшениці)

 1

 

 

 

36

Ярі зернові культури.  ЛПЗ Практична робота № Визначення зернових злаків за паростками і зернівками. Визначення якості зернових колосових культур. Визначення біологічної врожайності пшениці (ячменю)

 1

 

 

 

37

Кукурудза

 1

 

 

 

38

Інтенсивна технологія вирощування курудзи. ЛПЗ Практична робота №  Обстеження озимих після перезимівлі. Розрахунок норми висіву кукурудзи. Визначення якості сівби кукурудзи.

 1

 

 

 

39

Круп"яні культури.

 1

 

 

 

40

Зернобобові культури

 1

 

 

 

41

Горох і соя. ЛПЗ Практична робота № визначення зернобобових за насінням, сходами та листками. Визначення якості сівби зернобобових культур (гороху, сої). Визначення яксті насінного матеріалу картоплі.

 1

 

 

 

42

Картопля.

 1

 

 

 

43

Коренеплоди

 1

 

 

 

44

Цукровий буряк. Визначення біологічного врожаю картоплі на полях господарств району. Визначення коренеплодів за насінням, сходами і коренями. Визначення якості сівби цукрового буряку.

 1

 

 

 

45

Льон-довгунець.

 1

 

 

 

 

             4 курс

 

 

 

 

46

Соняшник. ЛПЗ Практична робота №  Аналіз кошика соняшника. Визначення якості міжрядного обробітку посівів соняшнику.

 1

 

 

 

47

Кормові трави

 1

 

 

6

 

Агротехніка основних овочевих культур у відкритому грунті.

 

 

 

 

48

Капуста

 1

 

 

 

49

Інтенсивна технологія вирощування помідора

 1

 

 

 

50

Баклажан

 1

 

 

 

51

Огірок

 1

 

 

7

 

Збирання і зберігання врожаю польових та овочевих культур.

 

 

 

 

52

Збирання врожаю зернових культур. ЛПЗ Практична робота №  Визначення стиглості зернових культур на полях учнівської бригади, господарств. Визначення вмісту клейковини в зерні пшениці.

1

 

 

 

53

Ступені стиглості та особливості збирання овочів.

 1

 

 

 

54

Зберігання і переробка овочів

 1

 

 

 

55

Санітарні вимоги і безпека праці під час переробки овочів.ЛПЗ Практична робота № визначення процента стандартної продукції в урожаї свіжої капусти й моркви вирощених в господарствах району. Підготовка овощесховищ та інші роботи пов"язані із зберіганням і переробкою овочів.

 1

 

 

8

 

Основи насінництва

 1

 

 

 

56

Поняття про систему насінництва

 1

 

 

 

57

Система насінництва польових культур

1

 

 

 

58

Агротехніка насінництва польових культур

 1

 

 

 

59

Система насінництва овочевих культур

 1

 

 

 

60

Агротехніка насінництва овочевих культур. ЛПЗ Практична робота  Складання плану насінництва провідної польвої культури господарства. Вигначення віку насіння за вмістом у ньому вологи. Визначення площі захищеного грунту й кількості насіння, необхідного для забезпечення господарства розсадою овочевих культур для відкритого грунту.

 1

 

 

9

 

Агротехніка овочевих культур у захищеному грунті.

 

 

 

 

61

Види захищеного грунту

 1

 

 

 

62

Культурозміни в овочевих теплицях

 1

 

 

 

63

Агротехніка огірка і помідора в теплицях на земляних грунтах.ЛПЗ Практична робота №   Будівництво поліетиленової споруди тунельного типу. Складання культурозміни теплиці базового господарства. Визначення дози елементів живлення для огірка

 1

 

 

 

64

Агротехніка зелених культур у захищеному грунті.

 1

 

 

 

65

Гідропонний метод вирощування огірків.

 1

 

 

10

 

Основи економіки й організації рільництва.

 

 

 

 

66

Види галузей та особливості планування

 1

 

 

 

67

Технологічні карти для вирощування сільськогосподарських культур

 1

 

 

 

68

Поняття про організацію, нормування та облік праці

 1

 

 

 

69

Оплата праці в рільництві

 

 

 

 

70

Поняття про собівартість та рентабельність сільськогосподарської продукції. ЛПЗ Практична робота №   Визначення затрат праці на виробництво 1 ц продукції. Розрахунок собівартості зерна

 1

 

 

 

71

Особливості планування та організаціїпраці в учнівській бригаді.

 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОУРОЧНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

теоретичних занять з предмету

 

АГРОТЕХНОЛОГІЯ

 

 

 

для професії

 

"РОБІТНИК ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА"

Термін навчання 2 роки 

 

№,№ тем

№,№ уроків

НАЗВА РОЗДІЛУ, ТЕМИ, ЦИКЛУ, УРОКУ

Кількість годин

Дата занять, №,№ групи

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

 

 

 

3 курс

 

 

 

1

 

Грунт, його родючість. Система обробітку грунту під польві та овочеів культури

 

 

 

 

1

Поняття про грунт та його родючість.    ЛПЗ практична робота №1,2. Визначення механічного складу грунту місцевого говподарства. Опис грунтового розрізу і взяття грунтового моноліту.

 

 

 

 

2

Фізичні й агротехнічні властивості грунту.

 

 

 

 

3

Поживний режим грунту.

 

 

 

 

4

Обстеження й оцінювання грунтів.

 

 

 

 

5

Характеристика грунтів України.

 

 

 

 

6

Обробіток грунту.

 

 

 

 

7

Системи обробітку грунту під овочеві культури.

 

 

 

 

8

Мінімальний обробфток грунту.

 

 

 

 

9

Особливості меліорації грунтів.

 

 

 

 

10

Особливості обробітку грунту під овочеві культури.

 

 

 

2

 

Добрива, їх властивості і внесення під польві та овочеві культури.

 

 

 

 

11

Мінімальне живлення рослин та його регулювання.   ЛПЗ Практична робота №3,4,5. Визначення реакції грунтового розчину (рН) і дози вапна, небхудної для даного грунту. Оцінювання якості оранки. Оцінювання якості боронування.

 

 

 

 

12

Органічні добрива, властивості та значення їх.

 

 

 

 

13

Мінеральні добрива.

 

 

 

 

14

Система застосування добрив.

 

 

 

 

15

Особливості внесення добрив під польові культури.

 

 

 

 

16

Унесення добрив під овочеві культури.

 

 

 

 

17

Охорона навколишнього середовища.

 

 

 

3

 

Сільськогосподарські курьтури та прийоми вирощування їх.

 

 

 

 

18

Польові культури

 

 

 

 

19

Основні закони землеробства.

 

 

 

 

20

Овочеві культури. ЛПЗ практична робота №6,7,8. Визначення забезпеченості рослин елементами живлення. Складання плана внесення добрив. Складання переліку овочевих культур, які вирощують в базовому господарстві

 

 

 

 

21

Показники якості посівного матеріалу

 

 

 

 

22

Основні прийоми догляду за польовими культурами. Агротехнічний план вирощування вирощування сільськогосподарських культур.   ЛПЗ Практична робота№9, 10, 11. Визначення чистоти насіння і маси 1000 насінин. Визначення схожості та енергії проростання насіння. Визначення класу насіння.

 

 

 

 

23

Агротехніка вирощування овочевих культур.  ЛПЗ Практична робота №12,13   Складання агротехнічного плану вирощування озимої і ярої пшениці, цукрових буряків і картоплі. Вигонка зелені цибулі й петрушки в осінній період.

 

 

 

 

24

Боротьба з бур"янами.

 

 

 

 

25

Захист польових культур від шкідників і хвороб.

 

 

 

 

26

Методи боротьби зі шкідниками і хворобами польових культур.

 

 

 

 

27

Захист овочевих культур від шкідників і хвороб.  ЛПЗ Практична робота №     Вивчення бур"янів за гербарними зразками й колекціями насіння. Обстеження забрудненості посівів. Спостереження спостереження за появою шкідників і хвороб на полях господарства.

 

 

 

 

28

Методика польового досліду.

 

 

 

4

 

Сучасні системи землеробства і сівозміни

 

 

 

 

29

Поняття про систему землеробства.

 

 

 

 

30

Сівозміни.

 

 

 

 

31

Класифікація сівозмін.

 

 

 

5

 

Агротехніка основних польових культур.

 

 

 

 

32

Особливості зернових культур. ЛПЗ Практична робота №  Визначення сівозмін місцевого господарства і господарська оцінка їх. Визначення стигнлості хлібних злаків І групи. Визначення фази розвитку зернових злаків.

 

 

 

 

33

Озимі зернові культури (пшениця, жито, ячмінь)

 

 

 

 

34

Інтенсивна технологія вирощування озимих культур.

 

 

 

 

35

Особливості сортової (на прикладі озимої пшениці)

 

 

 

 

36

Ярі зернові культури.  ЛПЗ Практична робота № Визначення зернових злаків за паростками і зернівками. Визначення якості зернових колосових культур. Визначення біологічної врожайності пшениці (ячменю)

 

 

 

 

37

Кукурудза

 

 

 

 

38

Інтенсивна технологія вирощування курудзи. ЛПЗ Практична робота №  Обстеження озимих після перезимівлі. Розрахунок норми висіву кукурудзи. Визначення якості сівби кукурудзи.

 

 

 

 

39

Круп"яні культури.

 

 

 

 

40

Зернобобові культури

 

 

 

 

41

Горох і соя. ЛПЗ Практична робота № визначення зернобобових за насінням, сходами та листками. Визначення якості сівби зернобобових культур (гороху, сої). Визначення яксті насінного матеріалу картоплі.

 

 

 

 

42

Картопля.

 

 

 

 

43

Коренеплоди

 

 

 

 

44

Цукровий буряк. Визначення біологічного врожаю картоплі на полях господарств району. Визначення коренеплодів за насінням, сходами і коренями. Визначення якості сівби цукрового буряку.

 

 

 

 

45

Льон-довгунець.

 

 

 

 

 

             4 курс

 

 

 

 

46

Соняшник. ЛПЗ Практична робота №  Аналіз кошика соняшника. Визначення якості міжрядного обробітку посівів соняшнику.

 

 

 

 

47

Кормові трави

 

 

 

6

 

Агротехніка основних овочевих культур у відкритому грунті.

 

 

 

 

48

Капуста

 

 

 

 

49

Помідор

 

 

 

 

50

 

Інтенсивна технологія вирощування помідора

 

 

 

 

51

Баклажан

 

 

 

 

52

Столові коренеплоди

 

 

 

 

53

Цибуля й часник

 

 

 

 

54

Огірок

 

 

 

 

55

Баштанні культури

 

 

 

 

7

 

Збирання і зберігання врожаю польових та овочевих культур.

 

 

 

 

56

Збирання врожаю зернових культур. ЛПЗ Практична робота №  Визначення стиглості зернових культур на полях учнівської бригади, господарств. Визначення вмісту клейковини в зерні пшениці.

 

 

 

 

57

Ступені стиглості та особливості збирання овочів.

 

 

 

 

58

Зберігання і переробка овочів

 

 

 

 

59

Санітарні вимоги і безпека праці під час переробки овочів.ЛПЗ Практична робота № визначення процента стандартної продукції в урожаї свіжої капусти й моркви вирощених в господарствах району. Підготовка овощесховищ та інші роботи пов"язані із зберіганням і переробкою овочів.

 

 

 

8

 

Основи насінництва

 

 

 

 

60

Поняття про систему насінництва

 

 

 

 

61

Система насінництва польових культур

 

 

 

 

62

Агротехніка насінництва польових культур

 

 

 

 

63

Система насінництва овочевих культур

 

 

 

 

64

Агротехніка насінництва овочевих культур. ЛПЗ Практична робота  Складання плану насінництва провідної польвої культури господарства. Вигначення віку насіння за вмістом у ньому вологи. Визначення площі захищеного грунту й кількості насіння, необхідного для забезпечення господарства розсадою овочевих культур для відкритого грунту.

 

 

 

9

 

Агротехніка овочевих культур у захищеному грунті.

 

 

 

 

65

Види захищеного грунту

 

 

 

 

66

Культурозміни в овочевих теплицях

 

 

 

 

67

Агротехніка огірка і помідора в теплицях на земляних грунтах.ЛПЗ Практична робота №   Будівництво поліетиленової споруди тунельного типу. Складання культурозміни теплиці базового господарства. Визначення дози елементів живлення для огірка

 

 

 

 

68

Агротехніка зелених культур у захищеному грунті.

 

 

 

 

69

Гідропонний метод вирощування огірків.

 

 

 

10

 

Основи економіки й організації рільництва.

 

 

 

 

70

Види галузей та особливості планування

 

 

 

 

71

 

Технологічні карти для вирощування сільськогосподарських культур

 

 

 

 

72

Поняття про організацію, нормування та облік праці

 

 

 

 

73

Оплата праці в рільництві

 

 

 

 

74

Поняття про собівартість та рентабельність сільськогосподарської продукції. ЛПЗ Практична робота №   Визначення затрат праці на виробництво 1 ц продукції. Розрахунок собівартості зерна

 

 

 

 

75

Особливості планування та організаціїпраці в учнівській бригаді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОУРОЧНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

теоретичних занять з предмету

 

АГРОТЕХНОЛОГІЯ

 

 

 

для професії

 

"ТРАКТОРИСТ-МАШИНІСТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТА, СЛЮСАР-РЕМОНТНИК, ВОДІЙ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ"

Термін навчання 3 роки

 

№,№ тем

№,№ уроків

НАЗВА РОЗДІЛУ, ТЕМИ, ЦИКЛУ, УРОКУ

Кількість годин

Дата занять, №,№ групи

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

 

 

1

Історія розвитку сільськогосподарських машин

 

 

 

 

 

Грунт, його родючість. Система обробітку грунту під польві та овочеів культури

 

 

 

 

2

Поняття про грунт та його родючість

 

 

 

 

3

ЛПЗ практична робота №1,2. Визначення механічного складу грунту місцевого говподарства. Опис грунтового розрізу і взяття грунтового моноліту.

 

 

 

 

4

Фізичні й агротехнічні властивості грунту.

 

 

 

 

5

Поживний режим грунту.

 

 

 

 

6

Обстеження й оцінювання грунтів.

 

 

 

 

7

Характеристика грунтів України.

 

 

 

 

8

Обробіток грунту.

 

 

 

 

9

Системи обробітку грунту під овочеві культури.

 

 

 

 

10

Мінімальний обробфток грунту.

 

 

 

 

11

Особливості меліорації грунтів.

 

 

 

 

12

Особливості обробітку грунту під овочеві культури.

 

 

 

2

 

Добрива, їх властивості і внесення під польві та овочеві культури.

 

 

 

 

13

Мінімальне живлення рослин та його регулювання.

 

 

 

 

14

ЛПЗ Практична робота №3,4,5. Визначення реакції грунтового розчину (рН) і дози вапна, небхудної для даного грунту. Оцінювання якості оранки. Оцінювання якості боронування.

 

 

 

 

15

Органічні добрива, властивості та значення їх.

 

 

 

 

16

Мінеральні добрива.

 

 

 

 

17

Система застосування добрив.

 

 

 

 

18

Особливості внесення добрив під польові культури.

 

 

 

 

19

Унесення добрив під овочеві культури.

 

 

 

 

20

Охорона навколишнього середовища.

 

 

 

3

 

Сільськогосподарські курьтури та прийоми вирощування їх.

 

 

 

 

21

Польові культури

 

 

 

 

22

Основні закони землеробства.

 

 

 

 

23

Овочеві культури.

 

 

 

 

24

ЛПЗ практична робота №6,7,8. Визначення забезпеченості рослин елементами живлення. Складання плана внесення добрив. Складання переліку овочевих культур, які вирощують в базовому господарстві

 

 

 

 

25

Показники якості посівного матеріалу

 

 

 

 

26

Основні прийоми догляду за польовими культурами. Агротехнічний план вирощування вирощування сільськогосподарських культур.

 

 

 

 

27

ЛПЗ Практична робота№9, 10, 11. Визначення чистоти насіння і маси 1000 насінин. Визначення схожості та енергії проростання насіння. Визначення класу насіння.

 

 

 

 

28

Агротехніка вирощування овочевих культур.

 

 

 

 

29

ЛПЗ Практична робота №12,13   Складання агротехнічного плану вирощування озимої і ярої пшениці, цукрових буряків і картоплі. Вигонка зелені цибулі й петрушки в осінній період.

 

 

 

 

30

Боротьба з бур"янами.

 

 

 

 

31

Захист польових культур від шкідників і хвороб.

 

 

 

 

32

Методи боротьби зі шкідниками і хворобами польових культур.

 

 

 

 

33

Захист овочевих культур від шкідників і хвороб.

 

 

 

 

34

ЛПЗ Практична робота №14,15,16     Вивчення бур"янів за гербарними зразками й колекціями насіння. Обстеження забрудненості посівів. Спостереження спостереження за появою шкідників і хвороб на полях господарства.

 

 

 

 

35

Методика польового досліду.

 

 

 

4

 

Сучасні системи землеробства і сівозміни

 

 

 

 

36

Поняття про систему землеробства.

 

 

 

 

37

Сівозміни.

 

 

 

 

38

Класифікація сівозмін.

 

 

 

5

 

Агротехніка основних польових культур.

 

 

 

 

39

Особливості зернових культур.

 

 

 

 

40

ЛПЗ Практична робота №17,18,19  Визначення сівозмін місцевого господарства і господарська оцінка їх. Визначення стигнлості хлібних злаків І групи. Визначення фази розвитку зернових злаків.

 

 

 

 

41

Озимі зернові культури (пшениця, жито, ячмінь)

 

 

 

 

42

Інтенсивна технологія вирощування озимих культур.

 

 

 

 

43

Особливості сортової (на прикладі озимої пшениці)

 

 

 

 

44

Ярі зернові культури.

 

 

 

 

45

ЛПЗ Практична робота №20,21,22 Визначення зернових злаків за паростками і зернівками. Визначення якості зернових колосових культур. Визначення біологічної врожайності пшениці (ячменю)

 

 

 

 

46

Кукурудза

 

 

 

 

47

Інтенсивна технологія вирощування курудзи.

 

 

 

 

48

ЛПЗ Практична робота № 23,24,25 Обстеження озимих після перезимівлі. Розрахунок норми висіву кукурудзи. Визначення якості сівби кукурудзи.

 

 

 

 

49

Круп"яні культури.

 

 

 

 

50

Зернобобові культури

 

 

 

 

51

Горох і соя.

 

 

 

 

52

ЛПЗ Практична робота №26,27,28 визначення зернобобових за насінням, сходами та листками. Визначення якості сівби зернобобових культур (гороху, сої). Визначення яксті насінного матеріалу картоплі.

 

 

 

 

53

Картопля.

 

 

 

 

54

Коренеплоди

 

 

 

 

55

Цукровий буряк. Визначення біологічного врожаю картоплі на полях господарств району. Визначення коренеплодів за насінням, сходами і коренями. Визначення якості сівби цукрового буряку.

 

 

 

 

56

Льон-довгунець.

 

 

 

 

57

Соняшник

 

 

 

 

58

ЛПЗ Практична робота №29,30,31  Аналіз кошика соняшника. Визначення якості міжрядного обробітку посівів соняшнику.

 

 

 

 

59

Кормові трави

 

 

 

6

 

Агротехніка основних овочевих культур у відкритому грунті.

 

 

 

 

60

Капуста

 

 

 

 

61

Помідор

 

 

 

 

62

Інтенсивна технологія вирощування помідора

 

 

 

 

63

Баклажан

 

 

 

 

64

Столові коренеплоди

 

 

 

 

65

ЛПЗ Практична робота №34,35,36 Вирощування розсади капусти та висаджування її у відкритий грунт. Визначення лабораторної і польової схожості насіння моркви. Визначення буряку за проростками.

 

 

 

 

66

Цибуля й часник

 

 

 

 

67

ЛПЗ Практична робота №37,38,39  Вирощування, збирання, оцінення якості врожаю ріпчастої цибулі. Оцінювання посівних якостей часнику, вирощеного в господарстві. Вирощування і збирання огірків.

 

 

 

 

68

Огірок

 

 

 

 

69

Баштанні культури.

 

 

 

 

70

ЛПЗ Практична робота №40,41,42  Збирання й визначення якості огірків. Визначення виду гарбузів, вирощених на базовому господарстві. Вирощування й збирання кабачків (патисонів, гарбузів)

 

 

 

7

 

Збирання і зберігання врожаю польвих та овочевих культур

 

 

 

 

71

Збирання врожаю зернових культур

 

 

 

 

72

ЛПЗ Практична робота №45,46  Визначення стиглості зернових культур на полях учнівської бригади, господарств. Визначення вмісту клейковини в зерні пшениці.

 

 

 

 

73

Ступені стиглості та особливості збирання овочів.

 

 

 

 

74

Зберігання і переробка овочів

 

 

 

 

75

Санітарні вимоги і безпека праці під час переробки овочів.

 

 

 

 

76

ЛПЗ Практична робота №47,48,49 визначення процента стандартної продукції в урожаї свіжої капусти й моркви вирощених в господарствах району. Підготовка овощесховищ та інші роботи пов"язані із зберіганням і переробкою овочів.

 

 

 

8

 

Основи насінництва

 

 

 

 

77

Поняття про систему насінництва

 

 

 

 

78

Система насінництва польових культур

 

 

 

 

79

Агротехніка насінництва польових культур

 

 

 

 

80

Система насінництва овочевих культур

 

 

 

 

81

Агротехніка насінництва овочевих культур

 

 

 

 

82

ЛПЗ Практична робота№50,51,52  Складання плану насінництва провідної польвої культури господарства. Вигначення віку насіння за вмістом у ньому вологи. Визначення площі захищеного грунту й кількості насіння, необхідного для забезпечення господарства розсадою овочевих культур для відкритого грунту.

 

 

 

9

 

Агротехніка овочевих культур у захищеному грунті.

 

 

 

 

83

Види захищеного грунту

 

 

 

 

84

Культурозміни в овочевих теплицях

 

 

 

 

85

Агротехніка огірка і помідора в теплицях на земляних грунтах.

 

 

 

 

86

ЛПЗ Практична робота №   Будівництво поліетиленової споруди тунельного типу. Складання культурозміни теплиці базового господарства. Визначення дози елементів живлення для огірка

 

 

 

 

87

Агротехніка зелених культур у захищеному грунті.

 

 

 

 

88

Гідропонний метод вирощування огірків.

 

 

 

 

89

Основи економіки й організації рільництва.

 

 

 

10

 

Види галузей та особливості планування

 

 

 

 

90

Технологічні карти для вирощування сільськогосподарських культур

 

 

 

 

91

Поняття про організацію, нормування та облік праці

 

 

 

 

92

Оплата праці в рільництві

 

 

 

 

93

Поняття про собівартість та рентабельність сільськогосподарської продукції

 

 

 

 

94

ЛПЗ Практична робота № 53,54  Визначення затрат праці на виробництво 1 ц продукції. Розрахунок собівартості зерна

 

 

 

 

95

Особливості планування та організаціїпраці в учнівській бригаді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять                                   /урок № 1                         /.

Тема:Історія розвитку та етапи розвитку агротехнологій.   

ДАТА: “_____”_____________________________________р.

Навчальна мета: ознайомити з історією розвитку агротехнологій.

 

Розвиваюча мета: самостійно робити висновки з теми

Виховна мета: формувати світогляд (правильні уявлення), пов'язані з: природою агротехнології  та її об'єктів, джерелами її виникнення (реальний світ, практичні потреби людей), етапами і причинами розвитку агротехнологій.

Метод проведення: проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій.

Тип уроку: вступний.

 Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, В.П.Гудзь, В.М.Каліберда.

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Як люди у давнину вели боротьбу за життя.
  2. Вплив людини на природу.
  3. Розвиток процесів екологічної ситуації в розвинутих країнах.
  4. Україна – потужний виробник с/х продукції.
  5. Дефіцит продовольства в Україні.
  6. Екологічна обстановка в Україні.

       ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Як люди у давнину вели боротьбу за життя.
  2. Вплив людини на природу.
  3. Розвиток процесів екологічної ситуації в розвинутих країнах.
  4. Україна – потужний виробник с/х продукції.
  5. Дефіцит продовольства в Україні.
  6. Екологічна обстановка в Україні.

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

Викладач

 

 

 

Тема 1      Історія та етапи розвитку агротехнологій  (___)(___)

Протягом усієї історії свого становлення людство послідовно вело боротьбу за своє існування на планеті Земля. На різних етапах історичного розвитку головні напрями такої боротьби послідовно змінювались. В епоху кам'яного віку головною проблемою було виживання людини як біологічного виду серед суворої дикої природи. Оволодівши вогнем, навчившись шліфувати й свердлити камінь, загорнувшись у шкури диких тварин, людина не лише вижила, а й освоїла практично всі більш-менш придатні для проживання території на просторах Африки, Євразії, Австралії та Америки. Протягом усього цього часу залишалася (і сьогодні стоїть на порядку денному) проблема забезпечення стабільного харчування і добування їжі.

Оволодівши прийомами збирання їстівних дарунків природи, полюванням та рибальством, людина ще 50 тисяч років тому одомашнила собаку і близько 16 тисяч років - коня (найдавніші у світі рештки одомашненого коня в похованні людини знайдені у нас в Україні, на сході Кіровоградської області). Але лише примітивне землеробство стає відносно надійною опорою в забезпеченні людини їжею. На його основі близько 8-4 років до н. є. формується на багатих чорноземних ґрунтах блискуча землеробська цивілізація - Трипільська культура, яка була першою в світі справді польовою системою вирощування потрібних людині рослин. Така система, виникнувши на теренах нашої землі, поширилася на інші території - від басейну середнього Дніпра до Дністра і частково аж на території сучасної Румунії. Майже одночасно виникають центри поливного землеробства в Індії, Китаї, Месопотамії, Єгипті, Колумбії, Венесуелі, Мексиці. З названих центрів землеробство поширюється на значні території. Завдяки стабільності харчування та більш сприятливим умовам життя, чисельність населення планети поступово, але невпинно зростає. Відповідно збільшуються площі земель, які людина відвойовувала у дикої природи і перетворювала на ріллю.

Доповнивши можливості своїх м'язів зусиллями тварин і могутністю вогню і навчившись добувати метали, особливо залізо, людина почала впевнено тіснити дику природу. На перших етапах такого процесу природа справлялася з деструктивною дією людини: руйнування природних фітоценозів заліковувала на поверхні ґрунту дикою рослинністю. Одночасно з боротьбою проти дикої природи людина накопичувала свої знання та досвід, удосконалювала прийоми ведення обробітку ґрунту і його поливання. Уже за Римської імперії були викристалізовані основні прийоми сучасної агрономії.

Вплив людини на природу невпинно зростав. Про це красномовно свідчить такий факт. На початку другого тисячоліття нової ери простори Західної та Центральної Європи на 80% території були вкриті переважно листяними й мішаними лісами. Нині, навіть після проведення великомасштабних лісових насаджень наприкінці XIX і у XX століттях, площа лісів на тій самій території становить лише 30%. Енергоозброєність людини в останнє століття зросла в сотні разів. її доповнюють можливості техніки, хімії та значні знання. У багатьох регіонах планети дика природа і освоєні людиною території помінялися ролями. З невеликих острівців, де в минулому було знищено дику рослинність, тепер розрослась і стала домінуючою рілля, а дика природа залишилася тільки на окремих невеличких масивах. В Україні сьогодні більш як 53% території перетворено на орні землі. А в деяких регіонах площа ріллі значно перевищила 80%. Здавалося б, яка принципова різниця, буде у нас 30, 50 чи 80% території розорано? Якщо користуватися традиційним розумінням, відповідь дуже проста: чим більше полів, тим більше буде хліба і до хліба на столі. Ще недавно такий екстенсивний підхід себе виправдовував, а нині заганяє людство в глухий кут.

Як відомо із законів діалектики, кількість переходить у якість. Як результат, надмірна розораність території неминуче призводить до деградації і руйнування навколишнього середовища в регіоні. Якщо навіть не враховувати всіх інших факторів негативного впливу: ерозії, засолювання, забруднення ґрунту і підземних вод, поверхневого змиву добрив і пестицидів у відкриті водойми, повітряного перенесення різних ксенобіотиків (чужорідних для живих організмів речовин), перетворення природних ландшафтів на орні землі більш як на 36 - 40% території спричиняє незворотні зміни в природному середовищі. Через надмірне руйнування природних живих комплексів середовище втрачає здатність до самовідновлення і компенсації негативного впливу діяльності людини. Таке явище можна проілюструвати ефектом суцільного вирубування тропічного лісу: на місці вирубки новий ліс уже не виросте, тому що за кілька років руйнується ґрунт і залишається лише мертва материнська порода, на якій рости ніжні саджанці не можуть і яку розмивають тропічні дощі.

Відповідно оцінивши небезпеку такого розвитку процесів і неминуче погіршення екологічної ситуації, в розвинутих країнах було розроблено програми, спрямовані на виправлення становища в регіонах з високим рівнем розораності території. Наприклад, у США здійснюється федеральна програма зі скорочення посівних площ. На першому етапі орних земель у пасовища і лісові насадження заплановано перевести до 16 млн. га, що перебувають під загрозою ерозії. На другому - заплановано вивести з орних земель ще понад 40 млн. га в регіонах з високим рівнем розораності території. Фермери за перетворення орних земель на інші види угідь отримують відповідну компенсацію.

Проблема деградації навколишнього середовища в результаті надмірного господарського навантаження, яке створює людина, з різним ступенем гостроти стоїть уже сьогодні перед усіма регіонами планети в цілому.

У такій ситуації можна констатувати, що збільшення посівних площ з метою зростання обсягів виробництва продовольства не може бути тим шляхом, яким повинна йти людина в майбутньому, якщо бажає й надалі нормально існувати на планеті Земля.

Одночасно з проблемою збереження здорового навколишнього середовища перед людством дедалі більше загострюється інша глобальна проблема - проблема дефіциту продовольства. Уже нині актуальною є проблема повноцінного білка (особливо тваринного) в раціоні сотень мільйонів людей. Існує дефіцит і рослинних білків, більшість яких не має повного набору амінокислот, особливо незамінних. Тому майбутнє - за використанням білків, передусім рослинних, безпосередньо людиною (при згодовуванні білкового корму тваринам, особливо теплокровним, нераціональні втрати білка сягають 60-90%). Перспективним є введення в раціон людини продуктів з рослин родини щирицевих (Amaranthaceae), синьо-зеленої водорості - ціанобактерії (Spirulina), що містять повноцінні білки зі структурою амінокислот, які найбільш повно відповідають потребам людського організму, і відповідно генетично модифікованих високобілкових традиційних культурних рослин.

Нарощування виробництва зерна високої якості та більш раціональне його використання є однією з основних проблем сучасного сільського господарства України, як вирішальної умови поліпшення забезпечення населення продуктами харчування та подальшого економічного й соціального розвитку країни.

Актуальність цієї проблеми зумовлена біологічними властивостями зерна, що є найбільш концентрованим акумулятором сонячної енергії у вигляді дуже вдалого поєднання різних висококалорійних поживних органічних сполук, добре збалансованим за амінокислотним складом білків, вуглеводів, жирів, вітамінів, інших біологічно активних речовин, найважливіших макро - та мікроелементів, синтезованих рослинами, завдяки їх унікальній фотосинтетичній здатності, а також спроможності зерна зберігати свої добрі поживні властивості за належних умов протягом багатьох років та відносно легко піддаватися технологічній переробці на різноманітні незамінні і смачні продукти харчування та цінні види кормів для тварин.

За багато століть напруженої праці творча частина людства, використовуючи природну мінливість та різні форми добору, створила і повсюдно запровадила в землеробство численні види і сорти зернових, круп'яних та зернобобових культур - пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи, рису, гречки, проса, гороху, сої та інших, - пристосованих для вирощування в конкретних ґрунтово-кліматичних регіонах, зерно яких найбільш широко використовується для виробництва продуктів харчування та кормів. Із них найбільшого значення в усьому світі набули різні види пшениці завдяки наявності в її зерні специфічних білкових структур у вигляді клейковини, що з винаходом хлібопечення зробило її зерно незамінним джерелом для виготовлення найбільш поширеного і улюбленого продукту харчування людства - пшеничного хліба.

Зерно кожного з інших згаданих видів рослин відзначається специфічністю біохімічного складу та використання. Завдяки високому вмісту легкозасвоюваних білків у зерні бобових рослин - сої, гороху, люпину, кормових бобів та інших - вони мають винятково важливе значення у виробництві високобілкових кормів для тварин.

У зв'язку із вищезазначеним та невпинним зростанням чисельності населення, виробництво зерна в усьому світі за останні роки зростало швидкими темпами, особливо у США, Канаді, Австрії, Аргентині, країнах ЄЕТ, Китаї та ін. Цього було досягнуто завдяки створенню і впровадженню більш урожайних сортів і гібридів рослин, розробці раціональної видової структури посівів, прогресивних технологій вирощування з використанням більш високих норм мінеральних добрив, ефективних пестицидів, кращої сільськогосподарської техніки, зрошення, зниження втрат урожаю за рахунок надійного матеріально-технічного забезпечення виробництва та переробки зерна.

Україна з давніх часів була і залишається потужним виробником зерна пшениці, жита, ячменю, гороху, гречки, проса, а останнім часом також кукурудзи, соняшнику та інших культур. Ґрунтово-кліматичні її умови здебільшого сприятливі для вирощування відносно високих урожаїв доброякісного зерна цих культур. Рівень урожайності та виробництва його в Україні також невпинно зростав і в 1993 році досяг 32,1 ц/га, а валовий збір досяг 45,6 млн. т. Значний внесок у ці досягнення зроблено за рахунок впровадження у виробництво досягнень вітчизняних наукових розробок у га­лузях селекції, насінництва, рослинництва, землеробства, механізації та електрифікації.

За рахунок використання нових сортів і гібридів, інтенсивних технологій вирощування, підвищення загального рівня землеробства дещо поліпшилась якість вирощуваного зерна. Але досягнутий рівень виробництва зерна в Україні ще значно відстає від рівня передових країн світу і не задовольняє потреби народного господарства у високоякісному продовольчому та фуражному зерні.

Дефіцит продовольства в Україні зумовлювався не лише недостатнім рівнем урожайності культур, а й недосконалістю видової структури його виробництва, нераціональним використанням продовольчого зерна для кормових цілей, значними втратами урожаю при збиранні, транспортуванні, зберіганні та переробці, перевитратами насіння під час сівби, а також не досить ефективною інвестиційною політикою.

Сучасні засоби інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - хімізація, механізація і технологія вирощування сільськогосподарських культур - мають передбачати не лише економічні цілі. Виробнича діяльність людини в агро-ландшафтах повинна враховувати природні закономірності навколишнього середовища, а розробка систем землеробства і концепція розвитку зернового господарства будуватися на еколого-ландшафтних принципах.

Інтенсифікація землеробства посилює побічні ефекти, порушує екологічну рівновагу. Наукою і практикою нагромаджений значний досвід з економічної оцінки ефективності систем землеробства. Такі критерії економічної оцінки ефективності систем землеробства, як урожайність, собівартість одиниці продукції, прибуток з 1 га посівів, рентабельність виробництва та інші, дозволяють дати соціально-економічну оцінку цим процесам, але не відображають екологічних наслідків функціонування агроекосистеми.

Необхідно впроваджувати тримірну систему оцінки землеробства, у тому числі й розвитку зернового господарства, яка включала б економічні, соціальні та екологічні наслідки суспільного процесу. Це дозволить своєчасно відмовитися від систем землеробства, які орієнтовані лише на врожай і зниження витрат виробництва, і поступово освоювати екологічно обґрунтовані, які забезпечують високий урожай і одночасно запобігають об'єднанню агробіоценозів і культурних ландшафтних комплексів.

Екологічна обстановка в Україні, що погіршується, потребує обмежень застосування пестицидів, послідовного переходу до біологічного землеробства. Але в найближчій перспективі передчасно відмовлятися від застосування засобів хімізації, бо це неминуче призведе до зниження рівня виробництва зерна приблизно на 25 - 30% .

Завдання полягає в тому, щоб на основі ґрунтозахисного контурно-меліоративного землеробства здійснити перехід від інтенсивного землеробства і зернового господарства на всій території землевикористання до їх локалізації в агро-ландшафтах і за рахунок диференційованого використання різних технологічних груп земельних ресурсів та застосування агротехнологій на них забезпечити науково обґрунтоване, збалансоване застосування мінеральних добрив та інших засобів хімізації, яке виключало б забруднення навколишнього середовища і забезпечило б зростання обсягів виробництва якісної сільськогосподарської продукції і високу економічну, соціальну й екологічну результативність діяльності людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять                            /урок № 2                             /.

Тема: Поняття про грунт та його родючість.   

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схемиХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.Грунт.

2.Тип, підтип, рід, вид.

3.Будова грунту.

4.Механічний склад грунту.

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

1.Грунт.

2.Тип, підтип, рід, вид.

3.Будова грунту.

4.Механічний склад грунту.

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

Визначте кількість перегною (т/га) в орному шарі місцевого грунту. Дізнайтесь у колгоспі (радгоспі), який процентний вміст перегною в грунті. Загальна маса орного шару на площі 1 га становить 3000 т. Наприклад, перегною в грунті міс­титься 6,8 %. Тоді на 1 га його буде: 3000 X 6,8: 100 — 204 т/га.

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

Визначення механічного складу грунту місцевого господарства

 

Матеріали та інвентар: лопата, грунт, ніж, фарфорова чашка, скляна пластинка, таблиця, зразки грунтів.

Таблиця 2

Визначення механічного складу грунту


Морфологія зразка грунту

Грунт за механічним складом

  Не скачується ні в кульку, ні в качалочку

 Скачується в кульку, яка від натискання розтріс­кується

Скачується в кульку швидко й легко. При розка­чуванні кульки утворюється невелика качалочка:

 з рваними кінцями

 з гострими кінцями

 При розкачуванні утворюється тонка качалочка, яка згинається без тріщин у суцільне кільце

Піщаний

Супіщаний

Легкосуглинковий

Середньосуглинковий

Глинистий

 

 

 

 

 

 

Хід роботи. 1. Візьміть грунт з орного і підорного шарів.

  1.              Насипте у фарфорову чашку трохи грунту, змочіть його во­дою і розімніть пальцями в однорідну густу масу, з якої скачайте кульку або качалочку.
  2.              Користуючись таблицею 2, визначте механічний склад грунту.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

 Опис грунтового розрізу і взяття грунтового моноліту

 

Інвентар: лопата, ніж, грунт, лінійка, зошит, олівець, фар­форова чашка, скляна паличка, скребки, алюмінієві стаканчики з кришками, ваги, 5%-ний розчин соляної кислоти, ящик для мо­ноліту (100x20x10 см).

Хід роботи. 1. Виберіть ділянку для грунтового розрізу.

  1.              Зробіть розріз завдовжки 120 см, завширшки 80 см і завглиб­шки 120 см. Стінка, звернена до сонця, має бути вертикальною. Під час вирівнювання її грунтовим ножем грунт треба зчищати не зверху донизу, а перпендикулярно до розрізу, щоб не зміщува­лися шари.
  2.              Розчленіть вертикальний профіль на генетичні горизонти й виміряйте потужність кожного з них.
  3.              Опишіть морфологічні властивості грунтового розрізу за такою схемою:

 

Горизонт

 

Глибина за­лягання і потужність, см

 

Забарвлення

:

 

Ступінь

вологості

 

Механічний

склад

 

Інші особли­вості

 

 

 

 

 

 

 

Забарвлення горизонту Аі може бути чорним, коричневилц, го­ризонту В — буро-вохристим, червоним, білястим, пальовим; гори­зонту С — червоним, жов'тим, сизим, коричневим.

Ступінь вологості грунту визначається такими ознаками:

  1.              сухий грунт — пилить, при дотику не холодить руку;
  2.              свіжий — не пилить, при стисканні кришиться;
  3.              злегка зволожений — не пилить, але холодить руку;
  4.              вологий — при стисканні злипається, утримує надану форму;
  5.              сирий — при стисканні рука мокріє, але вода не просочує­ться між пальцями;
  6.              мокрий — при стисканні грунту в грудочку вода просочується 'між пальцями.
  1.              Виберіть грунтовий моноліт. Приставте ящик до вертикаль­ної стінки грунтового розрізу і обріжте грунт за розмірами ящика з усіх боків. Невеликим зусиллям надіньте ящик на моноліт. Відо­кремте моноліт, притримуючи ящик і зрізуючи лопатою грунт на конус з двох боків. Грунтовим ножем зріжте зайвий грунт перпендикулярно до вертикального зрізу. Після того як моноліт висохне, на ящик закріпіть скло і наклейте етикетку, зазначивши тип грунту, час і місце взяття моноліту, прізвище учня,
  2.            Помістіть моноліт у шкільному кабінеті агротехніки.

Запитання і завдання

  1.             Що таке грунт? Дати визначення.
  2.             Розкажіть про будову грунту.
  3.             Що таке структура грунту?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 2(___)(___). Поняття про грунт та його родючість

Грунт — це верхній шар земної кори, який утворився в резуль­таті руйнування гірських порід під впливом клімату (води, світла, повітря, тепла), живих організмів (рослин, тварин, мікроорганіз­мів та ін.), а останнім часом і під впливом виробничої діяльності людини. Від гірських порід грунт відрізняється родючістю. Родю­чість грунту — це здатність його забезпечувати рослини всім необ­хідним для їх життя. Вона постійно змінюється залежно від при­родних факторів та виробничої діяльності людини — внесення до­брив, обробітку, зрошення чи осушення.

На Україні поширені переважно чорноземи (Лісостеп, Степ), дерново-підзолисті (Полісся), сірі лісові (північ Лісостепу), кашта­нові (південь республіки) грунти.

За умовами утворення, властивостями і ознаками грунти поділя­ють на типи, підтипи, роди, види.

Тип — до одного типу належать грунти, які розвиваються в однакових природних умовах. На Україні розрізняють такі типи грунтів: чорноземні, підзолисті, каштанові, сірі лісові.

Підтип — група грунтів у межах типу, які відрізняються ха­рактером грунтоутворення, зовнішнім виглядом і властивостями. Наприклад, чорноземи південні, опідзолені, звичайні, типові

і т. д.

Рід— грунти, які відрізняються будовою підгрунтових материн­ських порід.

image2Вид — грунти у межах роду, які відрізняються ступенем роз­витку процесу грунтоутворення (чорноземи надпотужні — глиби­на гумусового шару понад 120 см); потужні (80—120 см); серед- ньопотужні (40—80 см); малопотужні (менш як 40 см).

Будова грунту — це розміщення його шарів, або горизонтів, які відрізняються кольором, структурою та іншими ознаками. Верхній шар Аі має темне забарвлення і характеризується найвищим вмі­стом органічної речовини (гумусу). Під ним міститься підзолистий (дерново-підзолистий) А2 або перехідний шар В, а під ними — материнська порода С, якої не торкнулися грунтотворчі процеси. На грунтах, які піддаються механічній обробці, виділяється орний шар А0р. Глибина орного шару залежно від типу, окультурення та обробітку грунту (полиневе чи безпо- лицеве) змінюється від 10...15 до ЗО... 40 см.

Грунт складаєть­ся з трьох частин, або фаз: твердої,

рідкої і .газоподіб­ної. До твердої фази належать різні міне­рали і органічні речовини частини грунту. Органічну частину восновному становить гумус (органо-мінеральна сполука), а

 

 Мал. і. Види грунтової

структури: 

/—зерниста; 2 — горіхувата;

3—призматична; 4 -- плитчаста; 

5 — стовпчаста

                                             мінеральну – мінеральні частинки (гравій, пісок, пил). Рідка фаза – це грунтовий розчин, тобто розчинені у воді різні солі; газоподібна – повітря, що заповнює пори і тріщини в грунті.

 

Механічний склад грунту. Грунти розрізняють за механічним складом. Під механічним складом розуміють відносний вміст у грунті мінеральних частинок різного розміру. Механічний склад грунту визначають за співвідношенням кількості фізичної глини (частинок діаметром менш як 0,01 мм) І фізичного піску (частинки діаметром понад 0,01 мм).

В СРСР прийнята агрономічна класифікація грунтів за механіч­ним складом, розроблена Н. А. Качинським (табл. І).

Таблиця 1

І

Класифікація грунтів за механічним складом

(за Н. А. Качинським)

 


Грунти

Вміст у грунті, %

фізичної глини

фізичного піску

підзолистий

чорнозем

підзолистий

чорнозем

Піщані

10

10

90

90

Супіщані

20

20

80

80

Суглинкові

40

45

60

55

Глинисті

80

85

20

15

 

     Глинисті грунти після дощу швидко запливають і утворюють кірку. Тому їх потрібно обробляти тільки в оптимальний строк і              швидко, коли вони добре кришаться.

 

 

      Суглинкові грунти швидко прогріваються, вони більш пухкі й легше обробляються, ніж глинисті. У практиці піщані й супіщані грунти називають легкими, бо їх добре обробляти, а глинисті й              суглинкові — важкими.

Механічні елементи грунту можуть склеюватись у грудочки різних величин і форми, що визначають його структуру (мал. 1). У землеробстві найбільшу цінність становить водоміцна грудкувата структура (не розпадається у воді) з діаметром грудочок 0,25... ...10 мм. Така структура характерна для чорноземних грунтів.

Грунти, що складаються з несклеєних механічних елементів, називають безструктурними. Такі грунти розпилені або брилуваті, при надлишковому зволоженні вони запливають, їх важко обробля­ти. До безструктурних грунтів належать підзолисті грунти.

Структурні грунти містять більше повітря й добре утримують вологу. Вони добре кришаться під час оранки, стійкі проти водної й вітрової ерозії.

Структурність грунтів можна підвищити висіванням багаторіч­них трав, унесенням органічних добрив, застосуванням грунтозахис­ного і безполицевого обробітку, зменшенням кількості механізова­них обробітків грунту.

Завдання

Визначте кількість перегною (т/га) в орному шарі місцевого грунту. Дізнайтесь у колгоспі (радгоспі), який процентний вміст перегною в грунті. Загальна маса орного шару на площі 1 га становить 3000 т. Наприклад, перегною в грунті міс­титься 6,8 %. Тоді на 1 га його буде: 3000 X 6,8: 100 — 204 т/га.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять                                   /урок №4                             /.

Тема:Фізичні й агротехнічні властивості грунту.   

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схемиХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Що таке грунт? Дати визначення.
  2. Розкажіть про будову грунту.
  3. Що таке структура грунту?

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.Фізичні властивості грунту.

2.Фізико- механічні властивості.

3.Водні властивості грунту.

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

1.Фізичні властивості грунту.

2.Фізико- механічні властивості.

3.Водні властивості грунту.

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Які ви знаєте фізичні властивості грунту?

2.Розкажіть про водні властивості грунту.

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА4(3)(3), Фізичні й агротехнічні властивості грунту

Види і способи обробітку грунту визначаються в основному його фізичними (густиною, об’ємною масою), фізико-механічнкми (зв’язністю, пластичністю, липкістю, спілістю) і водними власти­востями.

Фізичні властивості. Густина характеризується відношенням маси твердої фази грунту (в абсолютно сухому стані) до маси води такого самого об’єму при температурі 4 °С. Чим вища густина грунту, тим менше він містить перегною і тим менша його родю­чість. Багатий чорнозем (10 % гумусу) має густину 2,37, а підзоли­сті малородючі суглинки 2,67.

Об'ємна маса—це маса 1 см3 абсолютно сухого грунту з непо- рушеною структурою. Чим менша об’ємна маса грунту, тим біль­ше в ньому повітря, води і перегною.

Фізико-механічні властивості. Зв’язність — здатність грунту протидіяти зовнішнім впливам, спрямованим на роз’єднання його частинок. Чим вища зв’язність, тим важче обробляти грунт, тим гірше розвивається в ньому коренева система рослин. Найвищу зв’язність мають важкі за механічним складом (глинисті) грунти, а найнижчу — легкі (піщані).

Липкість — властивість вологого грунту налипати на знаряддя обробітку. Чим вологіший грунт і чим більше він містить глинистих частинок, тим вища його липкість. Висока липкість погіршує якість обробітку грунту, ускладнює переміщення техніки.

Фізична спілість — стан вологості грунту, при якому грунт під час обробітку добре кришиться, не розмазується і не розпиляється. Для обробітку спілого грунту витрачається менше механічної енер­гії. Під час оранки сухого грунту утворюються великі грудки. Дуже вологий грунт під час обробітку не кришиться і утворює слабороз- ділену розмазану масу.

Водні властивості грунту. Від вмісту води в грунті залежать життєві процеси рослин і розвиток грунтових мікроорганізмів, а також прийоми механічного обробітку. У грунті вода може бути доступною і недоступною для рослин. Доступною для рослин є гравітаційна і капілярна вода, малодоступною — неміцно зв’яза­на плівкова, недоступною — гігроскопічна і плівкова міцно зв’яза­на вода (мал. 2).Гравітаційна вода займає в грунті великі пустоти. Вона найдоступніша для рослин. Переміщується з верхніх шарів грунту до нижніх під дією сили тяжіння. Джерело гравітаційної во­ди — атмосферні опади. Надлишкова кількість її буває в Українському По­ліссі. Тут грунти осушують. У районах помірного і недостатнього зволоження гравітаційна вода в грунті тримається недовго.

Капілярна вода заповнює вузькі ходи — капіляри й легко засвоюється рослинами.

Плівчаста вода оточує частинки грунту, вона може бути неміцно зв’я­заною з частинками грунту (доступ­ною для рослин), і міцно зв’язаною з частинками грунту — недоступною для них. З підвищенням температури посилюється випаровування води з грунту по капілярах, особливо у без­структурних грунтах. Втрати води збільшуються з утворенням кірки. Кір­ку руйнують боронами чи ротаційни­ми мотиками.

Водні властивості грунту характе­ризуються вологістю, повною волого­ємкістю і відносною вологістю. Вологість — це виражене в процентах відношення кількості води в грунті до маси абсолютно сухого грунту. її визначають при зрошуванні (до і після поливання), після танення снігу й після дощів.

Повна вологоємкість — кількість вологи, що міститься в грунті при повному насиченні всіх пор.

Польова вологоємкість — максимальна кількість вологи, яку грунт здатний утримати в польових умовах після того, як зійде гравітаційна вода.

Відносна вологість — виражене в процентах відношення кілько­сті води в грунті до повної вологоємкості. При відносній вологості

  1.           .60 % грунт добре кришиться і обробляється. Такий грунт вважається спілим.

Запитання і завдання 

  1. Які ви знаєте фізичні властивості грунту?
  2. Розкажіть про водні властивості грунту.

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять                              /урок №5  /.

Тема: «Поживний режим грунту»   

ДАТА: “_____”_____________________________________р.

Навчальна мета:.

Розвиваюча мета: самостійно робити висновки з теми

Виховна мета: формувати світогляд (правильні уявлення), пов'язані з: природою агротехнології  та її об'єктів, джерелами її виникнення (реальний світ, практичні потреби людей), етапами і причинами розвитку агротехнологій.

Метод проведення: проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій.

Тип уроку: .

 Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, В.П.Гудзь, В.М.Каліберда.

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Які ви знаєте фізичні властивості грунту?
  2. Розкажіть про водні властивості грунту?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Гумус або перегній.
  2. Фосфор
  3. Калій
  4. Кислотність грунту

 ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Гумус або перегній.
  2. Фосфор
  3. Калій
  4. Кислотність грунту

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Гумус та його значення.

2. Процеси перетворення азотистих речовин

3. Значення фосфору та його вміст в грунті

4. Кислотність грунту її вплив на рослини

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №3

Визначення реакції грунтового розчину (рН) і дози вапна, необхідної для даного грунту

Матеріали й Інвентар: лопата чи грунтовий бур, папе­рові пакети, етикетки, прилад М, І. Алямовського, універсальний індикатор, дистильована вода.

 

Хід роботи. 1. З площі 5...10 га (на овочевих ділянках з площі 1...5 га) у кількох місцях візьміть з орного шару зразки грунту, перемішайте їх, із змішаного зразка відберіть 0,5 кг грунту, пересипте його в мішечок і покладіть туди етикетку, на якій за­значте місце, час і глибину взяття зразка.

  1.              У закритому приміщенні при розсіяному світлі висушіть зраз­ки до повітряно-сухого стану.
  2.              Зважте 20 г грунту й висипте його в колбу місткістю 100 мл, влийте 50 мл 1 %-ного розчину хлорного калію КС1 (однонормаль- ний розчин КС1 можна дістати, якщо 74,56 г солі КС1 розчинити в 1 л дистильованої води). Пробірку струшуйте протягом 5 хв і залиште, поки розчин відстоїться.
  3.              Наберіть піпеткою 5 мл рідини й випустіть її в пробірку, добавте 0,3 мл (шість-сім крапель) універсального Індикатора і вміст пробірки збовтайте протягом 1 хв. Забарвлення розчину порівняйте із шкалою зразків. Запишіть те число, що стоїть під шкалою, колір якої подібний до кольору розчину. Це й буде вели­чина pH досліджуваного розчину. Якщо витяжка грунту кисла, то забарвлення її буде рожевим, якщо нейтральна,— зеленим, якщо лужна,— синім.
  4.              Користуючись даними таблиці 3, розрахуйте дозу вапна, яку треба внести на дослідну ділянку.

 

Таблиця З

 

Залежність дози вапна від механічного складу й кислотності грунту


Грунти

 

Доза вапна, т/га,

при pH

 

4,5

4,6

4,8

5,0

5,2

5t5

Супіщані й легкосуглинкові Середньо- й важкосуглинкові

4.0

6.0

3.5

5.5

3.0

5.0

2.5

4.5

2,0

4,0

1,2 3,5...4,0

 

Запитання

  1. Що таке гумус і яке його значення у родючості грунту?
  2. Які ви знаєте елементи грунтового живлення?

 

ТЕМА 5(4)( 4). Поживний режим грунту

Поживні речовини грунту разом з вологою е найважливішими елементами родючості грунту. Необхідні для рослин азот, фосфор, калій, кальцій, магній; сірка, залізо, а також інші елементи і мікроелементи містяться в грунті в доступних і недоступних фор­мах. Більшість з них у грунті перебуває у вигляді нерозчинних у воді сполук. Вони малодоступні для живлення рослин.

Найбільшу цінність мають органічні сполуки грунту, які утворю­ють найважливішу його частину — гумус.

Гумус, або перегній,— складна органо-мінеральна сполука, усі складові частини якої перебувають у тісній взаємодії одна з одною. Гумус має дуже важливе значення в. поліпшенні фізико-механічних властивостей і підвищенні родючості грунту. Він регулює зв’язність, поліпшує повітряний, водний і поживний режими грунту. Чим біль­ше в грунті гумусу,.тим він багатший.

У бідних підзолистих грунтах гумусу міститься не більш як

  1. %, а в чорноземах — понад 4 %. Збереження гумусу — найважли­віше завдання землеробства.

Найголовніші елементи грунтового живлення рослин: азот, фос­фор і калій.

Азот. Основне джерело азоту в грунті — азотні мінеральні й органічні добрива, що вносяться в грунт, гумус, рештки відмерлих рослин та азотні сполуки, які утворюються в результаті діяльності мікроорганізмів (у тому числі бульбочкові бактерії бобових рос­лин). Певна кількість азоту (до ЗО кг/га) потрапляє в грунт з атмосферними опадами.

Для збагачення грунту азотом доступних форм велике значен­ня мають процеси перетворення азотистих речовин: амоніфікація, нітрифікація, денітрифікація.

Амоніфікація — це, розкладання органічних речовин у грунті під впливом мікроорганізмів. Проміжні азотисті продукти в про­цесі розкладання розпадаються до аміаку.

Нітрифікація. Аміак, який утворився в грунті, під впливом нітритних і нітратних бактерій окислюється в нітрити (И02) і нітрати (ИОз). Нітрати засвоюються рослинами й грунтовими мікроорганізмами. У рослинах вони перетворюються в білкові та інші азотисті речовини. Нітрити, засвоєні грунтовими мікроорганіз­мами, також зазнають змін. Після відмирання й розкладання мікроорганізмів поглинений азот переходить у доступну для рослин форму.

Нітрифікація відбувається в умовах оптимальної вологості при сприятливій температурі й нормальному доступі повітря.

Денітрифікація — це процес розкладання нітратів під впливом мікроорганізмів до аміаку й вільного азоту. Отже, в результаті денітрифікації азот знову переходить у недоступні для рослин фор­ми. Щоб послабити процес денітрифікації, зменшують дози мінеральних добрив, відводять зайву вологу й розпушують грунт.

    Фосфор міститься в грунті в органічній (у перегної, рештках рослин і тварин) і мінеральній формах. У грунті в середньому міститься 0,25...0,05 % фосфору. Під впливом фізико-механічного вивітрювання, а також діяльності мікроорганізмів нерозчинні фосфати переходять у розчинні, доступні для рослин. З другого боку, після внесення в грунт порошкового суперфосфату фосфорна кислота переходить у фосфорні солі кальцію, заліза, алюмінію, не доступні для рослин. Цей процес послаблюється з унесенням гранульованого суперфосфату.

Калій. У грунті міститься в середньому 1...2 % калію (рідше

  1.      .5 %). У глинистих грунтах його більше, піщаних і торфово- болотних — менше.

Споживання елементів живлення, а також ріст і розвиток рос­лин дуже залежить від реакції грунтового розчину, яка може бути кислою, нейтральною або лужною.

Кислотність грунту визначається наявністю іонів водню, а луж­ність — наявністю гідроксильних іонів. Ступінь кислотності, або концентрації іонів водню, позначають символом рН. Якщо рН до­рівнює 7, кількість іонів Н і ОН однакова, і реакція грунтового розчину буде нейтральною. Значення рН менше 7 свідчить про підвищену кислотність, а більше 7 — про підвищену лужність грун­тового розчину.

Розрізняють кислотність актуальну (активну) і потенціальну (приховану, або обмінну). Актуальною кислотністю називають кон­центрацію іонів водню в грунтовому розчині. Обмінну кислотність характеризують іони водню, зв’язаного електростатичними силами з колоїдною частиною грунту. Щоб нейтралізувати кислотність грунту, його вапнують. Грунтовий розчин може мати кислу або лужну реакцію.

Сильнокислий і сильнолужний розчини діють на рослини нега­тивно. Більшість рослин може нормально рости лише при нейтраль­ній, слабокислій чи слаболужній реакції грунтового розчину. Жито, картопля дають високі врожаї при слабокислій реакції грунтового розчину. Пшениця, ячмінь, буряк краще ростуть при нейтральній чи слаболужній реакції. Люпин краще за інші рослини переносить підвищену кислотність грунту.

Кислотність грунту ,має велике значення для життя грунтових мікроорганізмів. Життєдіяльність мікроорганізмів припиняється як при дуже кислій, так і при дуже лужній реакції.

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять /урок №6 /

Тема: Обстеження і оцінювання грунтів  

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Гумус та його значення.

2. Процеси перетворення азотистих речовин

3. Значення фосфору та його вміст в грунті

4. Кислотність грунту її вплив на рослини

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

  1. Грунтові карти та картограми.
  2. Пойняття про земельний кадастр і бонітування грунтів.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Грунтові карти та картограми.
  2. Пойняття про земельний кадастр і бонітування грунтів.

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Що відображають агрохімічні картогами грунтів?

2. Що таке земельний кадастр?

3. Як проводиться бонітування грунтів?

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 6(5)(5). Обстеження й оцінювання грунтів

Грунтові карти й картограми. Систему агрономічних заходів для підвищення врожайності розробляють з урахуванням умов не лише для кожної зони в цілому, а й для кожного грунтового типу і підтипу. Для цього обстежують грунти і складають відповідні карти. На карті зазначають типи й види грунтів, їхній механічний склад, основні агрохімічні дані, що характеризують грунт.

Грунтова карта — це зменшене зображення грунтового покриву певної території. Для колгоспів і радгоспів складають карти в масштабі від 1 : 50 000 до 1 : 10 000 Для виробничих цілей, крім грунтової карти, складають агро­хімічні картограми, на яких зазначають площі грунтів з різною кислотністю, різним вмістом елементів живлення чи іншими агро­хімічними показниками родючості й окультурювання грунтів; ділян­ки, що зазнають водної і вітрової ерозії. До карти додають по­яснювальну записку, в якій наведено детальну агровиробничу характеристику грунтів господарства й рекомендації щодо кращого використання їх.

Грунтові карти і картограми використовують для розробки сі­возмін, установлення послідовності весняних польових робіт і стро­ків сівби на різних ділянках, вапнування і внесення добрив, визна­чення навантаження на трактор залежно від механічного складу грунту.

Поняття про земельний кадастр і бонітування грунтів. Земель­ний кадастр (оцінювання земель) — це облік кількості і якості земель та систематизація їх за родючістю І продуктивною здат­ністю.

Бонітування грунтів — порівняльна оцінка різних грунтів за їхньою продуктивністю. При бонітуванні вводять кількісні показ­ники — бали, які дають можливість установити, у скільки разів один грунт кращий чи гірший за інший. Оцінюючи грунти в балах, враховують потужність і вміст гумусу, ступінь кислотності чи на­сиченість грунту основами, механічний склад, вміст у грунті основ­них елементів живлення — азоту, фосфору, калію, а також беруть до уваги і фактичну врожайність за останні 5 чи 10 років у госпо­дарствах. Як правило, найвищий бал (100) характеризує грунт, що має найвищі показники родючості; балами 80, 60, 50 і т. д. оціню­ють грунти з нижчою родючістю.

Щоб відобразити деякі ознаки природного характеру (рельєф місцевості, метеорологічні умови, перезволоження), вводять попра­вочні коефіцієнти. Наприклад, якщо рельєф місцевості пересічений, то оцінку в балах знижують, множачи її на коефіцієнт 0,9.

На основі даних бонітування грунтів складають бонітувальну карту, яку разом з грунтовою картою і агрохімічними картограма­ми використовують для розробки заходів окультурювання грунтів. Крім того, результати бонітування потрібні для виявлення най­сприятливіших грунтів під різні сільськогосподарські культури; для порівняння і групування грунтів за родючістю; виробничо? оцінки територій; для запровадження найраціональніших систем ведення господарства; розміщення культур; спеціалізації господарств.

Запитання

  1. Що відображають агрохімічні картограми грунтів?
  2. Що таке земельний кадастр?
  3. Як проводять бонітування грунтів?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять /урок №7/.

Тема: Характеристика грунтів України  

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

        1.  Що відображають агрохімічні картограми грунтів?

2. Що таке земельний кадастр?

  1. Як проводять бонітування грунтів?

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

  1. Чорноземи
  2. Каштанові грунти
  3. Бурі лісові грунти
  4. Дерново-підзолисті грунти
  5. Сірі лісові грунти
  6. Темно-сірі лісові грунти

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Чорноземи
  2. Каштанові грунти
  3. Бурі лісові грунти
  4. Дерново-підзолисті грунти
  5. Сірі лісові грунти
  6. Темно-сірі лісові грунти

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які грунти поширені на Україні?

2. Розкажіть про типии чорноземів. Які характерні ознаки типів українських чорноземів?

3. Чим відрізняються дерново-підзолисті від сірих лісових грунтів?

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 7(6)(6). Характеристика грунтів України

Більша частина території України належить до південно-захід- ної окраїни Східно-Європейської рівнини й має рівнинний та горби­стий характер; лише на півдні підіймаються Кримські гори, а на заході — Українські Карпати.

У рівнинних районах Українського Полісся поширені (до 70 %) дерново-підзолисті, а також лучно-болотні і торфово-болотні грун­ти. У лісостепових районах переважають сірі лісові грунти, підзо­листі й типові чорноземи (вміст гумусу до 4...6%), які займають більш як половину їхніх площ. У степових районах поширені звичайні та південні чорноземи, а вздовж морського узбережжя пе­реважають темно-каштанові грунти (вміст гумусу до 3,5...5 %). У гірському Криму поширені переважно бурі лісові й гірсько-луч- ні грунти, а на Південному березі Криму — червоно-бурі і ко­ричневі.

В Українських Карпатах грунтовий покрив змінюється від дер­ново-підзолистих грунтів у Передкарпатті до опідзолених лісових буроземів у зоні букових лісів.

Чорноземним грунтам (чорноземам) властива висока природна родючість. Вони займають у республіці 26,5 млн. гектарів, тобто близько 60 % площі земель сільськогосподарського використання. Чорноземи — основний тип грунтів у степовій і лісостеповій зонах республіки. Вони утворилися в умовах недостатнього зволоження під впливом степової рослинності. Характерна особливість чорно­земів — добре розвинутий гумусний горизонт з високим вмістом гумусу.

Чорноземи поділяють на опідзолені, типові, звичайні, південні, солонцюваті.

Чорноземи опідзолені поширені на Правобережжі; у Лівобереж­ному Лісостепу їх значно менше. Вони мають ознаки чорноземів (підвищений вміст гумусу, висока насиченість кальцієм, наявність кротовин) і підзолистих грунтів (білувата присипка в гумусовому горизонті,- відсутність карбонатів І т. д.). Опідзолені чорноземи є порівняно родючими грунтами. Вміст гумусу 3...4 %, реакція грунтового розчину слабокисла, глибина орного шару 30...40 см, горизонт добре оструктурений. На таких грунтах при достатньому зволожуванні, внесенні добрив і вапнуванні вирощують високі й стабільні врожаї озимої пшениці, цукрових буряків, кукурудзи, конюшини, овочених кормових культур.

Чорноземи типові найчастіше зустрічаються на території Лі­состепу республіки (на вододілах). Вони бувають середньої потуж­ності (гумусовий горизонт 65...80 см) і потужні (80...120 см). Вміст гумусу 2...7 %. Фізичні властивості чорноземів типових сприятливі для рослин (об’ємна маса 1,2... 1,5 г/см3). Вони характеризуються високою родючістю.

. Чорноземи звичайні займають північну І центральну частини степової зони республіки (найчастіше поширені на вододілах, по­логих схилах). Вміст гумусу 4,4...6,1 %. Забезпеченість азо­том середня,

калієм — висока, фосфором — низька; водно-фізичні властивості задовільні; реакція грунтового розчину нейтральна. Ці грунти сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, соняшни­ку, ячменю.

Чорноземи південні поширені в Причорноморській низовині: в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях. їм властиві низький вміст гумусу (2,5...4 % в орному шарі завглибшки

  1.             ..30 см), нейтральна або слабокисла реакція грунтового розчину з ознаками солонцюватості, високий вміст калію, середній навіть низький) — азоту і фосфору. На чорноземах південних при достат­ньому зволожуванні вирощують добрі врожаї зернових І технічних культур.

Чорноземи солонцюваті характерні для Кримської області. Вони мають менший (45...60 см) гумусовий шар, вищі густину і солонцюватість, ніж чорноземи південні. Вміст гумусу невисокий (2...3 %). На таких грунтах за умови зрошування вирощують висо­кі врожаї пшениці, кукурудзи та інших культур.

Каштанові грунти займають степові простори південної частини Причорномор’я і північного Криму. Вони сформувалися в умовах сухих полиново-злакових степів при недостатньому зволоженні, що й зумовило підвищений вміст у них карбонатів кальцію і магнію, а також солей натрію. Вміст гумусу невисокий (2...4 %). Характер­ною особливістю каштанових грунтів є солонцюватість. Після дощів такі грунти швидко запливають і ущільнюються. У літній посушли­вий період на каштанових грунтах висхідний рух вологи по капіля­рах призводить до засолювання поверхневого шару. Такі грунти мають підвищену нітрифікаційну здатність. Вони добре забезпечені калієм і слаборухливим фосфором. Щоб підвищити родючість каш­танових грунтів, їх треба ретельно обробляти, вносити гіпс І до­брива.

Бурі лісові грунти поширені на позазаплавній території в За­карпатті. Вони сформувались на червонуватих алювіальних від­кладах підлистяними лісами. У верхній частині грунтового профілю виділяється малопотужна лісова підстилка. Профіль грунту по­тужний (1... 1,5 м); грунти бурого, коричнево-бурого кольору. Тов­щина гумусового горизонту 20 см, його забарвлення темно-буре, вміст гумусу високий (10...16 %), реакція грунтового розчину сла­бокисла. На бурих лісових грунтах насаджують ліси, вирощують' плодові, овочеві, зернові й технічні культури.

Дерново-підзолисті грунти займають 70 % площі Полісся. Вони складаються з гумусово-акумулятивного шару, під яким міститься підзолистий шар. Розрізняють дерново-слабопідзолисті, дерновоА середньопідзолисті грунти.

Дерново-слабопідзолисті грунти характеризуються легким ме­ханічним складом (глинисто-піщані), тонким гумусовим шаром (І5...20 см), низьким вмістом гумусу (0,6... 1 %), підвищеною ки­слотністю. Грунти бідні. Після удобрювання й вапнування найкра­ще їх використовувати під посіви озимого жита, картоплі, люпину, льону.

Дерново-середньопідзолисті — супіщані й піщано-легкосуглинко- ві грунти, займають рівнинні площі. Від попередніх вони відрізняю­ться вищими водно-фізичними властивостями (товщина гумусового горизонту до 22 см). У них більше рухомих поживних речовин і вони родючіші, ніж слабопідзолисті, хоч і мають підвищену кислотність. На таких грунтах вирощують гречку, льон, конюши­ну, озимі.

Сірі лісові грунти поширені на півночі лісостепової зони. Вони утворились під покривом листяних лісів. Розрізняють сірі (між Поліссям і Лісостепом) і темно-сірі лісові (північ Лісостепу) грун­ти. Сірі лісові грунти мають слабку забезпеченість азотом, а фосфо­ром і калієм — середню; гумусовий горизонт — до ЗО см. На таких грунтах при внесенні добрив (особливо азотних) вирощують добрі врожаї зернових і зернобобових культур. Сірі лісові грунти потре­бують поглиблення орного шару з одночасним внесенням добрив І вапнування.

Темно-сірі лісові грунти — більш родючі (гумусовий горизонт — до 40 см), використовуються для вирощування цукрових буряків, озимої пшениці.

Запитання і завдання

  1. Які грунти поширені на Україні?
  2. Розкажіть про типи чорноземів. Які характерні ознаки типів українських чорноземів?
  3. Чим відрізняються дерново-підзолисті від сірих лісових грунтів?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять  /урок №8/.

Тема:Обробіток грунту  

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

 

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які грунти поширені на Україні?

2. Розкажіть про типии чорноземів. Які характерні ознаки типів українських чорноземів?

3. Чим відрізняються дерново-підзолисті від сірих лісових грунтів?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

  1. Основний обробіток
  2. Поверхневий обробіток

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Основний обробіток
  2. Поверхневий обробіток

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Назвіть види основного і поверхневого обробітку грунту та призначення їх?

2. Які агротехнічні вимоги ставляться до якості лущення, культивації та боронування?

3. Назвіть види боронуваняя та їх призачення?

4. Дізнатися, які види поверхневого обробітку грунту застосовують у місцевому господарстві. Якими сільськогосподарськими знаряддями при цьому користуються.

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №4

Оцінювання якості оранки

Інвентар: глибиномір, рулетка, лінійка, борозномір.

Хід роботи. 1. Установіть час оранки й порівняйте, чи від­повідає він оптимальним строкам.

  1.             Глибиноміром (мал. 4) виміряйте глибину оранки та її рівномірність у десяти місцях поля. Допустиме відхилення не більш як 2 см.
  2.             Зверніть увагу на повне перевертання пласта (180°), прямо­лінійність борозен, вирівняність поверхні зораного поля. Оранка має бути такою, при якій скиби щільно прилягають одна до одної, а також відсутні високі нагорнуті гребені.
  3.             Установіть ступінь загортання дернини, післяжнивних реш­ток, добрив, оглядаючи ділянку по діагоналі.
  4.             Зверніть увагу на відсутність огріхів і пропусків, повне під­різування бур’янів, а також, чи зорані поворотні смуги, вирівняні нагорнуті гребені й окремі борозни.
  5.             Виберіть агрономічно доцільний напрям оранки залежно від

рельєфу поля (на схилах — по­перечна чи контурна оранка).

image5При плоскорізному обробітку грунту враховують: строки оброб­ки й відхилення від оптимальних, рівномірність глибини, збережен­ня стерні при плоскорізному обробітку — вимірюванням у трьох — п’яти місцях певної пло­щі й підрахунком на її поверхні кількості залишків стебел.

За одержаними даними зро­біть висновок про якість роботи.

  1.              .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 8(7)(7). Обробіток грунту

Під обробітком грунту розуміють механічний вплив на нього робочими органами машин і знарядь, який створює найкращі умови для вирощування культур,

У процесі обробітку грунту знищуються бур’яни, збудники хво­роб і шкідники, загортаються добрива і рослинні рештки, регулює­ться водний, повітряний, тепловий і поживний режими грунту. Після обробітку грунту створюються оптимальні умови для сівби, формування сходів, кореневої системи. Правильний обробіток за­побігає ерозії грунту.

При механічному обробітку грунт може кришитися, розпушува­тися, перевертатися, перемішуватися, ущільнюватися, вирівню­ватися.

image4

1 — стінка борозни; 2 — грунт, зрізаний передплужни­ком; 3 — дно борозни; 4 — поверхня незораного поля


Кришіння — зменшення розмірів частинок грунту. Розпушуван­ня — зміна взаємного розміщення грунтових частинок з утворенням великих пор. Перевертання — переміщення у вертикальному напря­мі шарів грунту. Перемішування — зміна взаємного розміщення частинок грунту і добрив, що забезпечує створення однорідного стану оброблюваного шару грунту. Ущільнення — зміна взаємного розміщення частинок грунту з утворенням дрібніших пор. Вирівню­вання — усунення нерівностей поверхні грунту.

 

 

Залежно від місцевих грунтово-кліматичних умов, особливостей культури чи попередника в кожному випадку вирішують, як об­робляти грунт. Різні прийоми обробітку використовують у комплек­сі, шо створює систему обробітку грунту. Система обробітку грунту — це комплекс прийомів, які виконують у певній послідов­ності. й відповідно до грунтово-кліматичних умов, забур’яненості полів та біологічних особливостей вирощуваних рослин. У кожній системі застосовують основний і поверхневий обробітки.

Основний обробіток — перший, найбільш глибокий, обробіток грунту після збирання попередників, його поділяють на полицевий (культурна оранка), безполицевий (плоскорізний) обробіток.

Полицевий обробіток застосовують у районах, грунти яких не зазнають ерозії (мал. 3). У цьому разі грунт перевертається, кришиться і перемішується.

Глибина оранки залежить від потужності перегнійного шару й особливостей вирощуваних культур. На дерново-підзолистих грун­тах глибина оранки обмежується перегнійним шаром (до 20...25 см), на чорноземах — до ЗО...35 см. Ярі хліба й зернобобові добре розви­ваються при більш мілкій (20...22 см); озимі — при більш глибокій (до 25 см) оранці; під коренеплоди (буряки) і бульбоплоди (картоплю), а також під кукурудзу та інші культури з високим стеблом бажана глибока оранка (ЗО...32 см). Агротехнічні вимоги до якості оранки передбачають проведення її по можливості при фізичній спілості грунту. Глибина оранки має бути однаковою, бо­розни — прямолінійними, поверхня поля — суцільною, рівною, без брил. Пропуски і огріхи не допускаються.

Оранку проводять переважно восени (зяблевий обробіток), після збирання парозаймаючої культури (під озимі) і після збиран­ня ранніх попередників (під ярі). Навесні орють у виняткових ви­падках: на заплавних грунтах і на схилах, де є загроза водної ерозії.

Плоскорізний обробіток — грунтозахисний обробіток грунту із збереженням значної частини післяжнивних решток на поверхні грунту. Поширений у степових посушливих районах республіки. Для боротьби з вітровою ерозією застосовують глибокорозпушу- вачі-плоскорізи, що розпушують грунт на глибину до ЗО см і за­лишають на його поверхні стерню. Цей обробіток виконують один раз у чотири-п’ять років. Між глибокими обробітками грунт щоріч­но розпушують дисковими лущильниками на глибину 10... 12 см.

Поверхневий обробіток грунту проводять для боротьби з бур’я­нами, збереження вологи, поліпшення повітряного та поживного режимів, руйнування кірки. До нього входять лущення стерні, культивація, боронування, шлейфування, коткування.

Лущення стерні — розпушування, часткове перевертання і пе-_ ремішування., грунту, підрізування сходів_ бур’янів, неглибоке загортання насіння бур’янів для проростання його і знищення сходів бур’янів під час наступної оранки. Лущення здійснюють після зби- рання врожаю, перед основним обробітком грунту дисковими лущильниками на глибину 10...12 см і лемішними — на глибину 15…18 см.

Агротехнічні вимоги до якості лущення грунту такі: поверхневий шар має бути добре розпушений, бур’яни повністю підрізані; глибина розпушування повинна бути рівномірною (відхилення від рекомендованої глибини може становити не більш як 2 см); відсут­ність огріхів і пропусків: обов’язковий обробіток поворотних смуг.

   Культивація — розпушування грунту й підрізування бур’янів без перевертання грунту. Здійснюють культиваторами Із стрілчастими чи універсальними лапами; використовують жорсткі або пру­жинні розпушувальні лапи. Культивація буває суцільною і між­рядною.

Суцільну культивацію проводять після основної оранки — перед сівбою або при догляді за парами. Агротехнічні вимоги до суціль- ної культивації грунту такі: проведення в оптимальні агротехнічні строки; ретельне підрізування бур’янів (без пропусків): у степових районах глибина культивації повинна бути такою, щоб не вивертав- ся вологий шар грунту; відхилення глибини не більш як 2 см.

   Міжрядну культивацію здійснюють просапними культиватора­ми: універсальними і спеціальними. Перші застосовують для по­перечно-поздовжнього розпушування міжрядь, букетування, підгор­тання. Спеціальні культиватори використовують для обробки овоче­вих культур. Ширина захвату культиватора точно збігається із шириною захвату сівалки.

Боронування— неглибоке розпушування, перемішування і вирів­нювання грунту, а також знищення проростків і сходів бур’янів. Боронування — ефективний прийом для боротьби з бур’янами і кір­кою, для закриття вологи (рано навесні), вирівнювання поверхні грунту. Його проводять зубовими або дисковими боронами. Сходи кукурудзи, буряків, картоплі боронують сітчастими боронами. Вони легкі й розпушують грунт на малу глибину. Для руйнування великих грудок і вичісування кореневищ багаторічних трав застосо­вують пружинні борони. Важкі грунти і дернини обробляють диско­вими боронами, диски яких вільно обертаються. Кірку руйнують обертовими мотиками.

Якість боронування визначається рівномірністю розпушування (діаметр грудок не більший за 3 см), відсутністю пропусків і огріхів.

 

Коткування грунту — ущільнення й вирівнювання поверхні поля, а також руйнування грудок.

 

Запитання і завдання

  1. Назвіть види основного і поверхневого обробітку грунту та призначен­ня їх.
  2. Які агротехнічні вимоги ставляться до якості лущення, культивації та бо­ронування?
  3. Назвіть види боронування та їх призначення.
  4. Дізнатися, які види поверхневого обробітку грунту застосовують у міс­цевому господарстві. Якими сільськогосподарськими знаряддями при цьому ко­ристуються?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять     /урок №9/.

Тема: Системи обробітку грунту під ярі й озимі культури    

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Назвіть види основного і поверхневого обробітку грунту та призначення їх?

2. Які агротехнічні вимоги ставляться до якості лущення, культивації та боронування?

3. Назвіть види боронуваняя та їх призачення?

4. Дізнатися, які види поверхневого обробітку грунту застосовують у місцевому господарстві. Якими сільськогосподарськими знаряддями при цьому користуються.

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

  1. Система обробітку грунту під ярі культури
  2. Сиситема обробітку грунту під озимі культури
  3. Обробіток грунту при зрошування
  4. Обробіток ерозійних грунтів

 

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Система обробітку грунту під ярі культури
  2. Сиситема обробітку грунту під озимі культури
  3. Обробіток грунту при зрошування
  4. Обробіток ерозійних грунтів

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Що спільного і відмінного в підготовці грунту для висівання ярих і озимих культур?
  2. У чому суть системи обробітку грунту та яке її значення в сільськогоспо­дарському виробництві?
  3. Назвіть прийоми весняно-літньо-осіннього обробітку грунту.
  4. Назвіть прогресивні способи підготовки грунту для висівання ярих і ози­мих культур. Обгрунтуйте ці способи.
  5. Що таке чисті й зайняті пари та яке їхнє значення в землеробстві?
  6. Як обробляють пари? Дізнайтесь, які види парів є в місцевому госпо­дарстві.
  7. У чому полягає грунтозахисний обробіток грунту?

Які особливості обробітку грунту при зрошуванні

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 9(8)(8). Системи обробітку грунту під ярі й озимі культури

Система обробітку грунту під ярі культури охоплює літньо- осінній (зяблевий) і весняний обробітки.

Зяблевий обробіток включає комплекс прийомів обробітку грун­ту, які проводять в літньо-осінній період. До нього входять поверх­невий обробіток і оранка. Строки, глибина і послідовність прийо­мів залежать від особливостей культури, під яку здійснюють обробіток, грунтово-кліматичних умов, попередників, забур’янено­сті поля.

Зяблевий обробіток сприяє поліпшенню фізичних властивостей грунту, нагромадженню і збереженню вологи літньо-осінніх опадів і весняних талих вод, знищенню бур’янів, хвороб, підвищенню родючості грунту; при зрошуванні він запобігає засолюванню грун­ту. Якщо попередники достигають рано (горох, озима пшениця), оранку проводять відразу після збирання їх (ранній зяб). При ранньому зябі врожай зерна на 2...3 ц вищий, ніж при весняній оранці. Види зяблевого обробітку наведено в таблиці 4.

Весняний обробіток проводять для збереження нагромадженої вологи, знищення бур’янів, загортання добрив, вирівнювання грунту.

. Таблиця 4

Види зяблевого обробітку грунту під ярі культури


Прийом

Зона

Попередник

Лущення стерні з наступною зяблевою оранкою

Напівпаровий обробіток, що включає лущення, оранку й поверхневий обро­біток після оранки

Обробіток мілкорозпушувальними зна­ряддями без оранки Грунтозахисний обробіток із залишен­ням стерні на поверхні грунту

3 достатньою кількістю опадів і теплим після­збиральним періо­дом

Лісостеп

Всюди

Степова

Зернові суцільної сівби

Те саме

Просапні культури (картопля, кукурудза) Зернові культури су­цільної сівби

 

Він розпочинається рано навесні боронуванням. До нього вхо­дять поверхневий обробіток і в деяких випадках весняна оранка.

Під ранні зернові культури після боронування здійснюють передпосівну культивацію. На важких грунтах, які запливають, а також, коли навесні вносять органічні добрива, слідом за боро­нуванням поле неглибоко зорюють чи обробляють плоскорізами. Під пізні ярі культури після боронування поле спочатку переорю­ють або глибоко культивують, а потім культивують неглибоко.

Після сівби в пухкий грунт (особливо в посушливих районах) його коткують. Коткування до й після сходів особливо ефективне, якщо насіння (проса, льону) загорнуте неглибоко, а також при пізніх строках сівби.

Якщо грунт дуже ущільнився, утворилася кірка чи потрібно знищити бур’яни, які з’явилися після сівби, проводять боронуван­ня. До появи сходів поля боронують зубовими, а після появи — сітчастими боронами.

Система обробітку грунту під озимі культури. Озимі культури висівають у кінці літа чи восени. Завдання обробітку грунту під ці культури — нагромадження І збереження вологи, а також на­громадження поживних речовин у доступній для рослин формі. У передпосівний період вибір способів підготовки грунту визначає­ться особливостями попередників (чисті або зайняті пари, непарові попередники). Парові поля відводять під озимі пшеницю й жито.

Пар — поле, вільне від вирощування сільськогосподарських культур протягом певного періоду, яке ретельно обробляється, удобрюється і утримується в чистому від бур'янів стані. Пари бу­вають чистими і зайнятими.

Чисті пари застосовують у посушливих районах республіки, їх поділяють на чорні і ранні. Чорний пар — вид чистого пару, обробіток якого розпочинається влітку або восени року, який передує паруванню.

    Ранній пар — вид чистого пару, обробіток яко­го розпочинається весною у рік парування. Особливий вид чистого пару — кулісний пар, на якому вузькими смугами висівають росли­ни, що мають високі стебла, для затримання і рівномірного розпо­ділу снігу, а також для боротьби з ерозією грунту.

Обробіток чорного пару передбачає лущення грунту відразу після збирання попередньої культури, глибоку осінню оранку, сні­гозатримання, раннє весняне боронування і пошарові культивації з боронуванням протягом літа до сівби озимих культур.

Ранній пар орють рано навесні плугами в агрегаті з важкими боронами. Під оранку вносять добрива. Подальший догляд такий самий, як і за чорним паром.

Зайнятими називають пари, на яких вирощують культури, що рано звільняють поле (за 40—45 днів до висівання озимих). Зайняті пари застосовують в умовах достатнього зволоження. Вони бувають суцільними — зайнятими під трави чи інші рослини на зелений корм; просапними — зайнятими під просапні культури, такі, як картопля, кукурудза (Лісостеп).

Зайняті пари обробляють після збирання попередників до ви­сівання парозаймаючої культури, а після її збирання — до висіван­ня озимих. Після збирання парозаймаючої культури суцільної сівби грунт орють плугом з передплужником, одночасно боронуючи його, а потім двічі культивують. Після просапних культур грунт тільки розпушують і боронують без оранки. Сидеральні культури (люпин та ін.) у фазі бобиків коткують, а потім приорюють.

Обробіток грунту при зрошуванні — це створення оптимальних умов для використання поливної води й добрив, а також для очищення полів від бур’янів. Зяблевий обробіток при зрошуванні повинен бути якнайглибшим для кращого використання поливної води. Одночасно із зябом для проведення вологозарядного поливу влаштовують валки або борозни. Перед сівбою поле вирівнюють, боронують і ретельно розпушують. Готуючи грунт до поливання, глибину культивації збільшують, бо на утворення валків знімається верхній шар.

Обробіток ерозійних грунтів полягає в створенні умов, що за­побігають руйнуванню грунту під дією сильних вітрів. Основні прийоми грунтозахисної системи — обробіток грунту культиватора- ми-плоскорізами. Засмічені й щільні грунти обробляють восени глибше, чисті й пухкі — мілкіше. Після такого обробітку залишає­ться стерня, яка знижує швидкість вітру, затримує сніг. Навесні грунт боронують голчастими боронами, а перед сівбою культиву­ють плоскорізами. Для сівби на таких грунтах застосовують сівал- ку-культиватор, яка одночасно розпушує грунт, висіває насіння й добрива в рядки й коткує їх.

Запитання і завдання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   10 /(9  )/(9  ).

Тема: Особливості меліорації грунтів

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Розкажіть про мінімальний обробіток грунту.

2Які ви знаєте напрями використання мінімалізації обробітку грунту

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Зрошення
  2. Осушення

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Зрошення
  2. Осушення

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Розкажіть про особливості зрошення.
  2. Які ви знаєте способи поливання?
  3. Як проводять осушення?

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 10(9)(9). Особливості меліорації грунтів

 

Меліорація — система технічних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення грунтових, гідрологічних та кліматичних умов земель. До системи меліорації належать зрошен­ня земель у посушливих районах і осушення боліт, заболочених та затоплених земель. На Україні до 1990 року передбачено ввести в експлуатацію І млн. гектарів зрошуваних і 1,3 млн. гектарів осушених земель. На меліорованих землях буде розширено вирощу­вання багаторічних трав, картоплі, силосних культур, кукурудзи на зерно, сої та інших цінних рослин; біля великих міст збіль­шуються площі під зрошуваними овочевими культурами й ранньою картоплею.

Зрошення має найбільше значення в посушливих степових і лі­состепових зонах республіки. У Степу зосереджена майже половина орних земель України й вирощується майже 50 % зерна, виробляє­ться 40 % молока, ЗО % м’яса. Грунти тут родючі, багато тепла і тривалий безморозний період, а вологи часто не вистачає, до того ж через кожних три-чотири роки бувають посухи. Зрошення дає змогу в посушливих районах республіки в два-три рази й біль­ше підвищити врожайність польових та овочевих культур.

Основні поняття. Зрошувальна норма — кількість води в кубічних метрах на гектар, що подається за вегетаційний період. Поливна норма — це кількість води в кубічних метрах на гектар, використана для одного поля.

Режим зрошення — сукупність строків, норм і кількості поливань. Режим зрошення встановлюють розрахунком відповідно до особливостей грунтів, залягання грунтових вод, кліматичних умов, техніки поливання, а також біології, екології й технології вирощування культур.

Зрошувальна система — це комплекс гідротехнічних та інших споруд, що застосовуються для зрошення земель. Зрошуваль­на система охоплює джерело зрошення, головну водозабірну спору­ду (греблю, насосну станцію), постійні канали (магістральний, роз­подільний та ін.), тимчасові канали, поливні смуги чи борозни, скидні канали й т. д. Площа зрошувальних систем досягає кількох десятків І навіть сотень тисяч гектарів. Так, площа Каховської зрошувальної системи становить 260 тис. гектарів. У господарствах, що не входять до зрошувальних систем, використовують пересувні машини, які складаються із збірних трубопроводів, пересувних насосних станцій і дощувальних машин.

Технологія зрошення. Джерелами зрошувальної води є ріки, озера, ставки, артезіанські колодязі, а також слабозасолені стічні води. Для зрошення використовують тільки прісні чи слабозасолені води Із вмістом солей не більше як 2 г/л. Зрошувані ділянки повин­ні бути вирівняними, грунти — середньої або слабкої водопроникно­сті. Небажано зрошувати легкі грунти з ухилом 0,01...0,03 і близь­ким заляганням підгрунтових вод. Кращими для зрошування є ділянки прямокутної чи трапецієвидної форми (овжина вдва-три рази більша за ширину; оптимальна довжина 600... 800 м).

Способи і техніка поливання. У господарствах застосовують та­кі способи поливання: 1) поверхневий розподіл води за допомогою борозен (широкорядні культури) або смуг (культури суцільної сівби); 2) дощування — розпилювання води за допомогою спеці­альних машин; 3) підгрунтовий — за допомогою трубчастих зво­ложувачів. У господарствах республіки найпоширенішим є дощу­вання за допомогою довгоструминних (ДДН-150), середньострумин- них («Фрегат») і короткоструминних (ДДА-100М) дощувальних установок.

У кожному господарстві складають план організації поливання (розрахунок поливань за декадами, кількість поливальників, обро­біток грунту після поливання і т. ін.).

Після зрошення при високій температурі збільшується випа­ровування. Підземні води по капілярах піднімаються в орний шар. При надмірному зрошенні й неглибокому заляганні підгрунтових вод виникає повторне засолення, яке негативно впливає на вегета­цію рослин. Для боротьби із засоленням проводять промивні поливання — затоплення засоленої площі для вимивання солей у шари, що лежать глибоко під грунтом, а також висівання люцерни, сорго та інших розсолюючих культур.

Осушення. На Україні площа заболочених грунтів становить біля 5 млн. гектарів. Заболоченими називають зволожені ділянки без торфу або якщо шар торфу тонший за ЗО см. Вони розміщені в основному на Поліссі.

Болота — надмірно перезволожені ділянки, покриті шаром тор­фу завтовшки ЗО см І більше. Розрізняють низинні, верхові і перехід­ні болота. Низинні болота розміщені в поймах річок. Грунти низин­них боліт родючі, їх осушують в першу чергу і використовують для вирощування високих врожаїв кормових, овочевих, технічних і зернових культур. Верхові болота зустрічаються на водорозділах і річкових терасах переважно в Житомирській і Волинській обла­стях. Грунти верхових боліт непридатні для вирощування сіль­ськогосподарських культур. На таких болотах добувають торф, який використовують для удобрення. Перехідні болота займають проміжне положення між верховими і низинними (Полісся). Після осушення їх використовують для вирощування культурних рослин.

Осушення боліт передбачає створення осушувально-зволожу­вальної системи, яка включає водоприймач, відкриті канали (ма­гістральний, збірний, колектор) і закриту дренажну мережу. Для підтримання оптимального рівня зволоження в посушливі періоди у верхів’ях річок створюють водосховища.

Водоприймач призначений для приймання й відведення води з осушуваної площі. Водоприймачами можуть бути річка, яр, ста­вок і т. п.

Магістральний канал прокладають у низинній частині болота для приймання води з осушувальної мережі відведенням її у водо­приймач.

Збірний канал прокладають перпендикулярно до магістрального каналу для відведення води з поверхні болота.

Колектор розміщують між збірними каналами для нагрома­дження зібраної води.

Дренаж буває матеріальний і кротовий.

Матеріальний дренаж готують за допомогою екскаватора. Спо­чатку викопують вузьку канаву (завширшки 0,5...0,6 м), потім на дно канави кладуть матеріал для відведення води (гончарний, пластмасовий), закривають його дерниною і засипають землею. Матеріальний дренаж найчастіше роблять на перезволожених мі­неральних грунтах.

Кротовий дренаж застосовують на глибоких торфовищах, які не мають піщаних прошарків. Він своєчасно відводить зайві талі і дощові води, підвищує температуру грунту на 2...З °С і прискорює строки достигання польових культур.

Запитання і завдання

  1.                      Розкажіть про особливості зрошення.
  2.                      Які ви знаєте способи поливання?
  3.                      Як проводять осушення?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   11 /.

Тема: Особливості обробітку грунту під овочеві культури

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1.              Розкажіть про особливості зрошення.
  2.              Які ви знаєте способи поливання?
  3.              Як проводять осушення?

  ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

Особливості обробітку грунту під овочеві культури

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

Особливості обробітку грунту під овочеві культури

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. У чому полягають особливості обробітку грунту під овочеві культури?
  2.    Як і з якою метою планують поверхню грунту під овочеві культури?
  3.    Для чого коткують грунт до й після сівби?
  4. Вивчіть способи підготовки грунту під овочеві культури в місцевому гос­подарстві.

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 11(10)(10). Особливості обробітку грунту під овочеві культури

Грунт під овочеві культури обробляють приблизно так само, як і під польові. Слід пам’ятати, що високий урожай овочевих культур вирощують тільки на ретельно обробленому й удобреному грунті. Найважливішими етапами підготовки грунту є такі:

  1. Основне й поверхневе планування ділянок. Основне плану­вання здійснюють за допомогою бульдозерів (зрізують горби, під­сипають родючу землю в западини). Поверхневий обробіток про­водять восени причіпним планувальником. Перед сівбою грунт вирівнюють за допомогою вирівнювача. Планування і вирівнювання ділянки створюють сприятливі умови для комплексної механізації польових робіт.
  2. Внесення добрив перед оранкою.
  3. Глибока зяблева оранка після внесення добрив.
  4. Весняне боронування. У разі потреби — переорювання грунту з мінімальним розривом у часі до висівання насіння чи висаджу­вання розсади.
  5. Культивація грунту для боротьби з бур’янами. Суцільну культивацію здійснюють кілька разів у міру появи бур’янів одно­часно з боронуванням при чітких строках сівби й висаджування розсади: для знищення бур’янів і збереження вологи в грунті.
  6. Коткування грунту перед сівбою чи садінням. Передпосівне коткування грунту виконують для вирівнювання й ущільнювання його поверхні, подрібнення грудок і піднімання вологи.

Запитання І завдання

  1. У чому полягають особливості обробітку грунту під овочеві культури?
  2.    Як і з якою метою планують поверхню грунту під овочеві культури?
  3.    Для чого коткують грунт до й після сівби?
  4. Вивчіть способи підготовки грунту під овочеві культури в місцевому гос­подарстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   13(11)(11) /.

Тема: Мінеральне живлення рослин та його регулювання

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. У чому полягають особливості обробітку грунту під овочеві культури?
  2.    Як і з якою метою планують поверхню грунту під овочеві культури?
  3.    Для чого коткують грунт до й після сівби?
  4. Вивчіть способи підготовки грунту під овочеві культури в місцевому гос­подарстві.

 ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

Мінеральне живлення рослин та його регулювання

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

Мінеральне живлення рослин та його регулювання

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 1. Регулювання живлення рослин

2. Норми внесення добрив

 

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №6

 Визначення забезпеченості рослин елементами живлення

Хід роботи. 1. Користуючись кольоровими вклейками І— III, зробіть висновок про забезпечення вирощуваних на полях учнівської виробничої бригади культурних рослин азотом, фосфо­ром, калієм.

  1.            Відберіть листки окремих культур і порівняйте забарвлення їх з кольоровими показниками нестачі деяких елементів.

Запитання

  1.             Чому не можна поповнити відсутність одного елемента живлення Іншим?
  2.             Як рослини вбирають мінеральні солі?
  3.             Що таке оптимальні умови для рослин і які з них людина може створити штучно? (Для відповіді скористайтесь даними про природні умови свого краю.)

 

ТЕМА 12(11)(11). Мінеральне живлення рослин та його регулювання

У зелених рослинах з вуглекислого газу, води й мінеральних солей під впливом сонячної енергії утворюються вуглеводи, жири, вітаміни, до складу яких уходить понад 60 хімічних елементів. До безумовно необхідних для життя рослин належать десять елемен­тів, у тому числі азот, фосфор, калій (макроелементи). Для нор­мального росту й розвитку рослини також потребують у невеликих кількостях марганець, мідь, цинк, молібден, бор. їх називають мікроелементами. Кожний елемент живлення виконує певну функ­цію в житті рослин, і його не може замінити інший.

Азот уходить до складу всіх білків. Він прискорює ріст листків і стебел. Від нестачі азоту вони стають жовтими (у деяких рос­лин— червоними), послаблюється ріст листків, гальмується кущін­ня, утворюються короткі й тонкі стебла (кольорова вклейка І).

Фосфор є складовою частиною білків-нуклепротеїдів. Достатнє фосфорне живлення підвищує зимостійкість і посухостійкість рос­лин. Фосфорне голодування призводить до послаблення росту рослин і розвитку коренів, запізнення фенологічних фаз, листки стають темно-зеленими з червонувато-фіолетовим відтінком. Рос­лини найбільш чутливі до нестачі фосфору в початковий період вегетації, тому найефективніше вносити фосфорні добрива під час сівби (кольорова вклейка її).

Калій бере участь у вуглеводному й білковому обміні. Він по­ліпшує дію ферментів, які сприяють нагромадженню в рослинах вуглеводів і білків. Від нестачі калію в рослинах гальмується фото­синтез, листки жовтіють і поступово відмирають — спочатку верхів­ка, потім краї листків і ділянки між жилками (кольорова вклей­ка III).

Протягом вегетації рослини нерівномірно вбирають елементи живлення. На початку вегетації у більшості культурних рослин

виділяють так званий критичний період, коли різка нестача або надлишок елементів живлення негативно впливає на їхню жит­тєдіяльність. Відомі також періоди максимального вбирання елементів живлення з грунту. У зернових культур цей період збігає­ться з інтенсивним вегетативним ростом — перед утворенням су­цвіть (стрілкування, колосіння). У кінці вегетації вбирання росли­нами елементів живлення зменшується.

Грунт є основним джерелом забезпечення рослин елементами живлення. Проте для вирощування високих урожаїв запасів елементів живлення в грунтах часто не вистачає. Як правило, не вистачає тих елементів (азоту, фосфору, калію, а на легких грун­тах— і магнію), що їх рослини вбирають у великих кількостях.

Запаси поживних речовин у грунтах України помітно відрізня­ються. Найбіднішими на доступні елементи живлення є грунти Полісся — дерново-підзолисті, сірі й темно-сірі лісові (вміст гуму­су в грунтовому шарі 1...2 %, в шарі завтовшки до 100 см його запаси становлять 100...200 т/га). Щоб на таких грунтах вирощува­ти високі врожаї сільськогосподарських культур, слід уносити мінеральні й органічні добрива, а кислі грунти — обов’язково вапнувати.

У лісостеповій зоні 90 % угідь займають типові (50 %) і опідзо- лені чорноземи. Вони родючі (запаси гумусу в метровому шарі чорнозему — від 400 до 600 т/га). Реакція цих грунтів нейтральна або слабокисла. Вони мають середній рівень забезпечення фосфо ром і калієм. Проте в грунтах Лісостепу спостерігається нестача азоту (мінус 26 кг/га) і калію (мінус 29 кг/га). Тому внесення цих елементів дуже ефективне.

У степовій зоні республіки, де переважають звичайні й південні чорноземи, а також каштанові грунти, спостерігається найбільший дефіцит основних поживних речовин. Такі грунти родючі (запас гумусу в метровому шарі чорноземів 300...600 т/га; темно-каштано­вих грунтів 250...300 т/га), але через посушливий клімат поживні речовини використовуються не повністю.

У районах достатнього зволоження, а також при зрошуванні ефективність добрив підвищується. Вони забезпечують високий урожай, коли опади бувають у період активного споживання рослинами вологи. Так, велике значення мають добрива для ярих зернових (пшениця, ячмінь) навесні й на початку літа, а для кукурудзи і проса — в середині й кінці літа.

Віддачу від внесених добрив підвищує висока культура земле­робства: розміщення культур після кращих попередників, своєчас­ний і якісний обробіток грунту, додержання оптимальних строків сівби, правильний вибір способу сівби, широке застосування засобів боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками. Ефективність доб­рив зростає і від оптимального співвідношення окремих елементів у суміші добрив.

Різні культури виносять з грунту з урожаєм неоднакову кіль­кість елементів живлення (табл. 5).

 

Таблиця 5

Винесення елементів живлення з урожаєм


 

Грунтово-

Продукція

Винесення на 1 т врожаю, кг

Культура

кліматич­

N

Р-А

К20

на зона

 

Пшениця озима

І

Зерно

35

10

24

 

II, III

35

13,5

33

Жито озиме

І

»

24

10

29

Кукурудза

II, III

»

24

7

33

Ячмінь

 

»

26

10

26

Горох

 

»

16

20

Льон-довгунець

1

Волокно

80

26

95

Цукровий буряк

II

Корені

5,9

1,8

7,5

Картопля

І

Бульби

5

1,5

7

Силосні культури

 

Надземна маса

5,2

1,0

2,8

Люпин

І

Зелена маса

3,4

1,4

2,6

Капуста

 

Г оловки

2,5

1,0

3,3

Огірок

 

Плоди

1,7

1,4

2,6

Цибуля

 

Цибулини

3,0

1,2

4,9

Помідор

 

Плоди

3,3

1,1

4,4

Морква

 

Коренеплоди

2,3

1,0

3,8

Конюшина червона

 

Сіно

5,6

15,0

Тимофіївка

 

»

15,5

7,0

24,9

Примітка, і — дерново-підзол исї і грунти Полісся; И — сірі лісові грунти н вилуговані чор­ноземи; III — звичайні й південні чорноземи,


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок № 15 ( 12 )(12) /.

Тема Органічні добрива, властивості та значення їх

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Регулювання живлення рослин

2. Норми внесення добрив

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Гній
  2. Гноївка
  3. Компост

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Гній
  2. Гноївка
  3. Компост

 

Мінеральне живлення рослин та його регулювання

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1.  Які ви знаєте органічні добрива?
  2. Розкажіть про значення гною для підвищення родючості грунту.

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

ТЕМА 15(12)(12). Органічні добрива, властивості та значення їх

Органічні добрива — речовини рослинного і тваринного похо­дження. Вони збагачують грунт елементами живлення рослин і корисними мікроорганізмами, поліпшують водні, повітряні й тепло­ві властивості грунту. Органічні добрива є також джерелом вугле­кислоти, що утворюється внаслідок їх розкладання.

  Гній є найкращим добривом для всіх сільськогосподарських культур. У середньому В ТОННІ ГНОЮ великої рогатої худоби МІСТИться 5 кг азоту (N), 2,5 кг фосфору (Р205), 6 кг калію (К2О), 250 кг органічних речовин.

Гній, унесений у грунт, підвищує врожай рослин не лише в рік його внесення, а й протягом кількох наступних років. Післядія гною залежить від вирощуваної культури, грунту, а також від його якості. Свіжий гній містить мало мінерального азоту, і його дія на першому році може бути незначною, на другий і третій роки внаслідок розкладання органічної речовини ефективність гною зростає.

Перепрілий гній дуже зручно вносити в ямки, борозни, а також разом з мінеральними добривами.

Якість гною багато в чому залежить від умов його зберігання. Найкраще гній зберігається в ущільненому і вологому стані.

Норми внесення гною залежать від особливостей грунту й рослин.

У польових сівозмінах Полісся України гній уносять на трьох- чотирьох полях, Лісостепу — на двох-трьох, Степу — на одному- двох. Найбільшого ефекту від унесення гною досягають тоді, коли його вносять під основний обробіток з одночасним загортанням. Уносять гній у сівозміні в парові поля під посіви озимої пшениці, кукурудзи, картоплі, цукрових буряків і овочевих культур. Гній підвищує врожайність усіх культур на всіх грунтах. Внесення 1 т (загальна норма менша від 20 т/га) підвищує врожай пшениці на 23 кг, кукурудзи — на 28 кг, коренів цукрових буряків — на 280 кг, бульб картоплі — на 190 кг.

Гноївка — цінне швидкодіюче добриво. У ній є азот, фосфор і калій. Гноївку використовують для приготування торфогноївковях компостів.

Вносити гноївку можна під будь-які культури, а особливо під капусту й коренеплоди. Після внесення її треба обов’язково при­горнути землею, бо в противному разі втратиться багато азоту. Норма внесення гноївки становить приблизно 5...10 т/га.

Компостами називають добрива, приготовлені з гною, торфу й органічних решток. У них під дією мікроорганізмів органічна речо­вина частково мінералізується. У компости часто добавляють і мі­неральні добрива.

Залежно від речовин, з яких приготовлено компости, їх назива­ють торфогноєвими, торфогноївковими і т. ін.

Для приготування торфогноєвого компосту на 1 т торфу беруть ]...3 ц гною; торфогноївкового — на 1 т торфу 2...З т гноївки; торфо- вапняного — на 1 т торфу 30...50 кг вапна або 50...100 кг попелу.

Запитання і завдання

  1. Які ви знаєте органічні добрива?
  2. Розкажіть про значення гною для підвищення родючості грунту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок № 16  (13)(13) /.

Тема Мінеральні добрива

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

  1. Які ви знаєте органічні добрива?
  2. Розкажіть про значення гною для підвищення родючості грунту.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Регулювання живлення рослин

2. Норми внесення добрив

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Види і властивості
  2. Правила змішування добрив

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Види і властивості
  2. Правила змішування добрив

Мінеральне живлення рослин та його регулювання

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1.             Яку кількість азотних, фосфорних і калійних добрив можуть замінити

Дією гною?

  1. Як відрізнити аміачну селітру від суперфосфату?
  2. Виходячи з хімічних формул нітрату натрію, тризамішеного фосфату каль­цію і сульфату калію, визначте в них масову частку діючої речовини в процентах.
  3. Під час екскурсії на колгоспний (радгоспний) склад мінеральних добрив зробіть висновок про умови їх зберігання, дізнайтесь, який асортимент і яку кількість добрив одержує господарство та під які культури використовує.
  4.             Розробіть план нагромадження, зберігання і використання добрив різних видів у місцевому господарстві.

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА16(13)(13) Мінеральні добрива

Види І властивості. Вирішальне значення для підвищення вро­жаїв сільськогосподарських рослин мають азотні добрива. Вони високоефективні в усіх грунтово-кліматичних зонах.

Більшість азотних добрив розчиняється у воді й легко може вимиватися з грунту. Тому їх уносять перед сівбою і використову­ють для підживлювання рослин. З азотних добрив найпоширеніши­ми є аміачна селітра, карбамід, сульфат амонію, фосфоритне бо­рошно.

Калійні добрива сприяють підвищенню врожайності льону, коно­пель, картоплі, соняшнику, коренеплодів, овочевих культур. З ка- ^ лійних добрив найпоширенішими є хлористий і сірчанокислий ка­лій (табл. 6).

На будь-яких типах грунтів рослинам не вистачає фосфорних добрив. Щоб поліпшити живлення рослин, вносять простий і подвій­ний суперфосфат, фосфоритне борошно.

Комплексні добрива містять два і більше елементів живлення.

У виробничих умовах республіки застосовують нітрофоску (спів­відношення N : Р : К в процентах — 12 : 12 : 12), нітроамофос (20:20:0), амофос (12:50:0). За рахунок добрив у господар­ствах республіки одержують в середньому 40—50 % приросту врожаю.

Правила змішування добрив. Мінеральні добрива використову­ють, як правило, у вигляді суміші. Під час внесення суміші добрив досягається рівномірніше розсіювання їх по полю, значно знижую­ться затрати праці на внесення, поліпшуються фізичні властивості добрив. Але зміщувати можна тільки такі добрива, які при цьому не втрачають своїх якостей і хімічний склад яких не змінюється. Так, не можна змішувати ціанамід кальцію із суперфосфатом, сульфатом амонію або аміачною селітрою. Від змішування ціана­міду кальцію із сульфатом амонію і аміачною селітрою втрачаєть­ся азот. Після змішування його із суперфосфатом утворюється пастоподібна маса, яка забиває туковисівні апарати. Гранульова­ний суперфосфат і аміачну селітру можна змішувати, бо вони утворюють рівномірно сипку суміш, що добре розсівається.

Змішувати можна сухі, добре подрібнені і просіяні добрива.

Добрива, які не можна змішувати між собою, вносять окремо з інтервалом два-три дні.

Запитання і завдання

  1.             Яку кількість азотних, фосфорних і калійних добрив можуть замінити
  1.   т гною?
  1. Як відрізнити аміачну селітру від суперфосфату?
  2. Виходячи з хімічних формул нітрату натрію, тризамішеного фосфату каль­цію і сульфату калію, визначте в них масову частку діючої речовини в процентах.
  3. Під час екскурсії на колгоспний (радгоспний) склад мінеральних добрив зробіть висновок про умови їх зберігання, дізнайтесь, який асортимент і яку кількість добрив одержує господарство та під які культури використовує.
  4. Розробіть план нагромадження, зберігання і використання добрив різних видів у місцевому господарстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   17(14)(14) /.

Тема Система застосування добрив

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1.          Яку кількість азотних, фосфорних і калійних добрив можуть замінити

Дією гною?

  1. Як відрізнити аміачну селітру від суперфосфату?
  2. Виходячи з хімічних формул нітрату натрію, тризамішеного фосфату каль­цію і сульфату калію, визначте в них масову частку діючої речовини в процентах.
  3. Під час екскурсії на колгоспний (радгоспний) склад мінеральних добрив зробіть висновок про умови їх зберігання, дізнайтесь, який асортимент і яку кількість добрив одержує господарство та під які культури використовує.
  4. Розробіть план нагромадження, зберігання і використання добрив різних видів у місцевому господарстві.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Строки та способи внесення добрив
  2. Дози добрив

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Строки та способи внесення добрив
  2. Дози добрив

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Чому добрива рекомендується вносити у певній системі?
  2. Скільки потрібно мінеральних добрив, щоб виростити картоплі по 250 ц/га? Грунти дерново-підзолисті, суглинкові, вміст гідролізного азоту 14 мг на 100 г грунту, фосфору 25 мг, калію 28 мг. Середня врожайність без внесення добрив 170 ц/га. Дозу добрив розрахуйте двома способами.
  3. Розрахуйте кількість добрив під цукровий буряк, щоб виростити 300 ц/га коренів. Грунти — окультурений опідзолений чорнозем, у 100 г грунту міститься 19 мг гідролізного азоту, 9 мг фосфору, 22 мг калію. Для розрахунків скористай­тесь даними таблиць 7 і 8.
  4. Який спосіб унесення добрив найекономічніший?
  5. Від унесення ИпРбоКбо дістали прибавку бульб картоплі, що становить 34 ц/га. Який коефіцієнт використання мінеральних добрив?

 

Викладач

 

 

 

 

 

ТЕМА17(14)(14). Система застосування добрив

Система застосування добрив — науково обгрунтований план внесення органічних і мінеральних добрив, що дає змогу вирощува­ти запланований урожай сільськогосподарських культур. У цьому плані передбачено внесення добрив під усі культури сівозміни, визначено норми, строки і способи внесення добрив з урахуванням біологічних особливостей рослин і грунтово-кліматичних умов району.

Дані дослідних установ показують, що встановлені дози міне­ральних і органічних добрив треба вносити не за один, а за кілька разів.

Строки і способи внесення добрив. Основне добриво, яке забез­печує живлення рослин протягом всієї вегетації, вносять під глибоку оранку восени або навесні при піднятті раннього пару. Як основне добриво використовують гній, компости, сидерати (зеле­не добриво); з мінеральних — фосфорні, калійні, азотні добрива. Нітратні (аміачна селітра N^N(>3) форми легко вимиваються, тому їх краще вносити безпосередньо перед сівбою, амонійні й аміачні форми (сульфат амонію (N^4)2804), які добре вбираю­ться грунтом, вносять як основне добриво восени.

Припосівне удобрення забезпечує рослини елементами живлен­ня в початковий період їхнього життя. Найчастіше під час сівби вносять невеликі дози (10...20 кг діючої речовини) фосфору (Р2О5) або суміш (рядом з насінням).

Для регулювання й підсилення живлення рослин під час вегета­ції застосовують підживлення. При цьому рослини забезпечуються тими поживними речовинами, яких бракує в грунті в період най­більшого споживання їх. Для цієї мети використовують водорозчин­ні добрива— аміачну воду, аміачну селітру, сечовину, калійні солі, гранульований і простий суперфосфат. Для основного удобрення використовують, як правило, 60 %, припосівного — 20 % і для під­живлення— 20% загальної кількості добрив, запланованих під культуру в сівозміні.

Дози добрив залежать від потреб культурних рослин, особли­востей грунту, удобрення попередньої культури, строків і способів унесення, кліматичних умов тощо.

Рослини не використовують повністю добрив у рік їх унесення Частина добрив лишається невикористаною і впливає на врожай рослин на другий і навіть на третій рік після унесен­ня їх.

На легких грунтах добрива вносять частіше, але меншими доза­ми. На малородючих грунтах застосовують більше органічних добрив. У посушливих районах при недостатньому запасі води норми мінеральних добрив зменшують.

Для розрахунку доз добрив необхідні такі дані:

  1.    винесення поживних речовин (кг) на І ц (1 т) основної про­дукції удобрюваної культури при відповідній кількості побічної! продукції — соломи, бадилля і т. д.;
  2.   дані агрохімічної лабораторії про вміст елементів живлення и грунті (картограми);
  3.   запланований урожай і середній фактичний урожай даної культури за п’ять років.

Приклад розрахунку доз добрив. Запланований урожай озимої пшениці на дерново-підзолистих грунтах Житомирської області — ЗО ц/га. Відповідно до агрохімічної картограми в 100 г грунту мі­ститься гідролізного азоту (Ы) 6 мг, фосфору (Р2О5) 8 мг, калію (К2О) 8 мг. За багаторічними спостереженнями (даними) урожай озимої пшениці без удобрювання становив 12 ц/га.

Розрахуємо оптимальну дозу азотних добрив. Для цього слід визначити величину винесення азоту (В) при врожайності ЗО ц/га. Відомо, що 1 т врожаю виносить 35 кг азоту, отже, 3 т (30 ц/га) винесуть 3*35=105 кг/га азоту.

У 100 г грунту міститься азоту (Я) 6 мг. Показник вмісту еле­ментів живлення в грунті (у міліграмах на 100 г) множимо на ЗО, бо кожний міліграм елемента в 100 г грунту відповідає ЗО кг його на 1 га орного шару. Отже, в орному шарі грунту на площі 1 га міститься 6-30=180 кг азоту.

Коефіцієнт засвоєння азоту рослинами з грунту (Кг) 20—25 %. У нашому прикладі /Сг=20 %.

Коефіцієнт засвоєння добрив (/Сд) становить 50 % (див. табл. 7).

Вміст діючої речовини в добриві (С). Аміачна селітра містить

  1. % діючої речовини.

Визначивши ці показники, можна розрахувати необхідну дозу (Д) азотних добрив за формулою

ч 100 в — пкт

Д~ КДС

100.105—180.20 .

Я----------5ЇШ— =

аміачної селітри на 1 га.

Якщо в господарстві немає картограм, визначити дози добрив можна за запланованою прибавкою врожаю. Вона становить 18 ц/га (запланований урожай — 30 ц/га; урожай без удобрюван­ня — 12 ц/га).

Для розрахунків визначають такі показники:

Винесення азоту на прибавку врожаю £п=10 ц зерна містить

  1. кг азоту (див. табл. 6), а 18 ц відповідно 1,8*35 = 63 кг.

Коефіцієнт засвоєння азоту з добрив /Сд=50 % (див. табл. 7). Вміст діючої речовини в аміачній селітрі С — 34 %.

Дозу азотних добрив розраховують за формулою

         100 Вп _

Д =--------

КпС

п 100*63 о о = ""50-34~

аміачної селітри на 1 га.

Аналогічно розраховують дози фосфорних і калійних добрив.

Запитання і завдання

  1. Чому добрива рекомендується вносити у певній системі?
  2. Скільки потрібно мінеральних добрив, щоб виростити картоплі по 250 ц/га? Грунти дерново-підзолисті, суглинкові, вміст гідролізного азоту 14 мг на 100 г грунту, фосфору 25 мг, калію 28 мг. Середня врожайність без внесення добрив 170 ц/га. Дозу добрив розрахуйте двома способами.
  3. Розрахуйте кількість добрив під цукровий буряк, щоб виростити 300 ц/га коренів. Грунти — окультурений опідзолений чорнозем, у 100 г грунту міститься 19 мг гідролізного азоту, 9 мг фосфору, 22 мг калію. Для розрахунків скористай­тесь даними таблиць 7 і 8.
  4. Який спосіб унесення добрив найекономічніший?
  5. Від унесення ^пРбоКбо дістали прибавку бульб картоплі, що становить 34 ц/га. Який коефіцієнт використання мінеральних добрив?

Ознайомтесь із системою застосування добрив у місцевому господарстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   18(15)(15) /.

Тема . Особливості внесення добрив під польові культури

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Чому добрива рекомендується вносити у певній системі?
  2. Скільки потрібно мінеральних добрив, щоб виростити картоплі по 250 ц/га? Грунти дерново-підзолисті, суглинкові, вміст гідролізного азоту 14 мг на 100 г грунту, фосфору 25 мг, калію 28 мг. Середня врожайність без внесення добрив 170 ц/га. Дозу добрив розрахуйте двома способами.
  3. Розрахуйте кількість добрив під цукровий буряк, щоб виростити 300 ц/га коренів. Грунти — окультурений опідзолений чорнозем, у 100 г грунту міститься 19 мг гідролізного азоту, 9 мг фосфору, 22 мг калію. Для розрахунків скористай­тесь даними таблиць 7 і 8.
  4. Який спосіб унесення добрив найекономічніший?
  5. Від унесення ИпРбоКбо дістали прибавку бульб картоплі, що становить 34 ц/га. Який коефіцієнт використання мінеральних добрив?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Озимі культури

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Озимі культури

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

 

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА18 (15)(15). Особливості внесення добрив під польові культури

Озимі культури. Під час вирощування озимих культур застосо­вують такі види удобрення: основне, передпосівне, припосівне і підживлення.

Таблиця 8

Вплив гною на врожайність сільськогосподарських культур (в середньому

по Україні)


Культура

Приріст врожайності, ц,/га. при внесенні гною, т/га

Прибавка, кг, на 1

т гною

 

<20

20...40

>40

<20

Ю

О

о

>40

Озима пшениця Кукурудза:

3,4

5,9

5,8

23,1

20,0

9,8

зерно

4,0

7.4

28,3

25,1

силос

30,0

58,0

65,0

201,0

194,0

130,0

Цукровий буряк

45,0

52,0

278,0

173,0

Картопля

29,0

66,0

 

192,0

220,0

 

При основному удобренні добрива вносять під плуг, якщо орють чистий або зайнятий пар після збирання парозаймаючих культур. На чистих парах використовують гній у поєднанні з фосфорними добривами, на зайнятих — гній разом з фосфорно-калійними добри­вами і в невеликій кількості з азотними. У польових сівозмінах Полісся гній вносять на три-чотири, в Лісостепу — на два-три, в Степу — на один-два поля. Під час основного удобрення вносять, як правило, до 60 % річної дози добрив. Гній вносять за допомогою напівпричіпних розкидачів РОУ-5 в агрегаті з трактором МТЗ-80, а при великих відстанях (до 3,5...7 км) — за допомогою напівпри­чіпних розкидачів ПРТ-10 в агрегаті з трактором К-701. Ефектив­ність органічного основного удобрення досить висока (табл. 8). Мінеральні добрива вносять за допомогою напівпричіпних розкида-

 

 

 

чів 1РМГ-4 в агрегаті з трактором МТЗ-80. При цьому добрива необхідно відразу приорати.

У сівозмінах органічні добрива вносять під озиму пшеницю, цукровий буряк, картоплю, кукурудзу на силос і т. п. Решта куль­тур використовує післядію органічних добрив.

У господарствах республіки цукровий буряк розміщують, як правило, після удобрених посівів озимої пшениці. Під нього добри­ва вносять до сівби, під час сівби і після сівби. При основному удобренні добрива вносять восени під глибоку оранку. В середньо­му на 1 га посівів цукрового буряку необхідно внести 18 ц/га мінеральних добрив. У зоні достатнього зволоження — 70...80 % річної дози вносять перед зяблевою оранкою за допомогою відцен­трових розкидачів 1РМТ-4А, а потім приорюють на глибину до ЗО см. Решту мінеральних добрив уносять у рядки і під час піджив­лення. Підживлення проводять на глибину 12.„14 см у період від появи масових сходів до утворення десятого листка за допомогою культиватора-рослинопідживлювача УСМК-5, 4Б. У зоні недостат­нього зволоження мінеральні добрива вносять двічі — під глибоку оранку 80...90 % річної дози, а решту — в рядки під час сівби Nі0Рі5--2оКіо- Добрива вносять за допомогою сівалок ССТ-12А, ССТ-12АР на відстані 1 см з боку від насіння на 1,5 см глибше від нього (глибина розміщення добрив становить 4,5...6 см).


Картопля добре використовує органічні добрива. Вона споживає багато поживних речовин, особливо азоту і калію. Під час основ­ного удобрення вносять гній (від ЗО...40 т/га на Поліссі, до

  1.           .30 т/га, в Лісостепу і 20 т/га в Степу). Гній найкраще вносити восени під зяблеву оранку, але молена вносити і весною. Ного вкосять за допомогою розкидачів 1ПТЦ-4, РПН-4, РОУ-5 та ін.

Припосівне удобрення — внесення добрив одночасно з висіван­ням насіння чи висаджуванням бульб. Воно сприяє інтенсивному росту рослин у початковий період. При цьому способі добрива роз­міщують так, щоб вони були біля кореневої системи молодих рослин на 2...З см глибше від висіяного насіння або з боку від нього. При локальному внесенні витрачається в три-чотири рази менше добрив, ніж при розкиданні і загортанні боронами чи культиваторами. Локально добрива вносять за допомогою комбінованої сівалки, яка має два бункери — один для насіння, а другий — для добрив. На­сіння і добрива висівають одночасно. При вирощуванні картоплі ефективно використовується локальне внесення гранульованого суперфосфату.

Підживлення — внесення добрив у період вегетації. Під час підживлення рослинам постачаються ті поживні речовини, яких не вистачає в період найбільшого споживання. За допомогою під­живлення регулюють ріст і розвиток рослин для підвищення вро­жайності. Потребу в поживних речовинах визначають за зовнішнім виглядом рослин. Для підживлення використовують водорозчинні добрива (сечовину, аміачну селітру та ін.).

Спеціальні досліди показали, що в Лісостепу України на потуж­них і малопотужних чорноземах ефективність осіннього і весняного підживлення приблизно однакова, а на опідзолених чорноземах і сірих грунтах весняне підживлення доцільніше. Рослини підживлю­ють тричі. Під час першого підживлення ранньою весною вносять за допомогою літаків або по технологічній колії до ЗО...60 кг/га азоту; під час другого підживлення (у фазі виходу в трубку) — до

№ поля сіво­зміни

Культура

Удобрення

основне

припосівне

підживлення

гній

N

Р

к

N

р

к

N

р

к

1

Трави багаторічні

_

 

 

 

 

 

 

 

зо

зо

2

Озима пшениця

20

50

60

10

20

3

Цукровий буряк

30...40

80

110

110

10

15

10

ЗО

зо

зо

4

Кукурудза на силос

70

50

5

10

10

зо

5

Озима пшениця

50

50

60

10

ЗО

6

Кукурудза на зерно

30...40

70

70

70

10

10

10

7

Горох

10

8

Озима пшениця

ЗО

50

60

10

зо

9

Цукровий буряк

30..,40

110

ПО

110

10

15

10

зо

зо

зо

10

Ярі з підсівом трав

 

40

40

40

 

  1.            .90 кг/га азоту; під час третього підживлення (від початку колосіння до наливання зерна) — до 20 кг/га азоту.

Таблиця 9

Орієнтовний розподіл добрив у 10-пільній сівозміні Лісостепу (Черкаська обл.)


Орієнтовний розподіл добрив у Лісостепу (зона недостатнього зволоження, грунти — чорноземи із середнім забезпеченням азотом і фосфором і добрим забезпеченням калієм) наведено в таблиці 9.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   19(16)(16) /.

Тема . Внесення добрив під овочеві культури

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1.  

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

Унесення добрив під овочеві культури

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

Унесення добрив під овочеві культури

 

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №7

Складання плану внесення добрив

Матеріали й інвентар: мінеральні добрива, відра, лопа­ти, ваги.

Хід роботи. 1. Складіть план унесення добрив.

  1.            Розрахуйте дози внесення мінеральних добрив на 1 м2.
  2.            Внесіть добрива на дослідні ділянки.

Запитання і завдання

  1.             Закладіть і виконайте досліди з основними овочевими культурами, які вирощують в учнівській виробничій бригаді.
  2.             Які ознаки лежать в основі класифікації грунтів під овочеві культури?
  3.             Під які овочеві культури і в якій кількості вносять органічні й мінеральні добріша?
  4.             Поясніть, чому коефіцієнти використання рослинами азоту, фосфору й ка­лію з грунтів і добрив неоднакові.
  5.             Під огірки планується внести ^оРіооКмо- Подайте цю кількість діючої ре­човини в конкретних мінеральних добривах.
  6.             Напишіть рівняння дисоціації у грунті аміачної селітри, сечовини, подвій­ного суперфосфату, хлористого калію.

 

 

 

ТЕМА 19(16)(16). Унесення добрив під овочеві культури

Прибавка врожаю овочевих культур від унесення оптимальних доз добрив становить у середньому до 25...30 %, а на освоєних заплавах і торфовищах досягає 40...50 %.

За ступенем вимогливості до грунтів овочеві культури можна розмістити в такій послідовності: цвітна капуста, цибуля, редиска, помідор, білоголова капуста.

Овочеві культури добре ростуть на грунтах з нейтральною або близькою до нейтральної реакцією грунтового розчину. Залежно від грунтів для підтримання необхідної реакції грунти періодично (один раз на чотири-п’ять років) вапнують — вносять вапно. В ово­чево-травопільній сівозміні його вносять під багаторічні трави, а в овочевій — під пізню капусту й буряк.

Розрахунок норми мінеральних добрив під овочеві культури при запланованій урожайності подібний розрахунку норм під по­льові культури. Спочатку визначають групу грунтів за ступенем окультурення (низьким, середнім, підвищеним, високим). Карто­грами складають за фосфором і калієм один раз на чотири-п’ять років. Вміст аміачного й нітратного азоту в грунті визначають щороку навесні перед унесенням добрив.

Слід також знати, яку кількість елементів живлення рослини можуть засвоїти. Установлено, що коефіцієнт використання елемен­тів живлення з грунту овочевими культурами становить 8...15 % Р205, 40 % К, ДО 100 % N.

Потім за показниками винесення поживних речовин з урожаєм установлюють потребу в мінеральних добривах за діючою речови­ною для вирощування запланованого врожаю. Від цієї кількості віднімають ту частину елементів живлення, яку можуть засвоїти рослини з грунту, і встановлюють дози внесення добрив. Нарешті, вносять поправку на коефіцієнт використання рослинами елементів живлення з добрив. Він у середньому становить для азотних сполук

  1.            .50, фосфорних — 15...20 і калійних — 50...60 %.

Норми добрив розраховують спочатку в діючій речовині, а по­тім переводять у туки. При цьому враховують вид добрив, коефі­цієнт використання елементів живлення в рік їх унесення, характер кореневої системи того чи іншого виду рослин, а також темпера­турні й Інші фактори в різні періоди росту й розвитку овочевих культур.

Добриво під овочеві культури загортають на всю глибину орно­го шару. На бідних грунтах з недостатнім вмістом елементів живлення рослини протягом вегетації підживлюють двічі в кілько­сті 15...20 % початково внесеної дози. На грунтах з високим вмі­стом елементів живлення рослини не підживлюють.

Овочеві культури дуже реагують на органічні добрива, тому їх уносять один-два рази за ротацію сівозміни. Ротація — це період, протягом якого культура проходить через кожне поле сівозміни. На заплавних і чорноземних грунтах органічні добрива вносять один раз.

Органічні добрива вносять насамперед під пізню капусту (ЗО...40 т/га) й огірки (60...80 т/га). Решту овочевих культур вирощують з урахуванням післядії органічних добрив.локальному внесенні витрачається в три-чотири рази менше добрив, ніж при розкиданні і загортанні боронами чи культиваторами. Локально добрива вносять за допомогою комбінованої сівалки, яка має два бункери — один для насіння, а другий — для добрив. На­сіння і добрива висівають одночасно. При вирощуванні картоплі ефективно використовується локальне внесення гранульованого суперфосфату.

Підживлення — внесення добрив у період вегетації. Під час підживлення рослинам постачаються ті поживні речовини, яких не вистачає в період найбільшого споживання. За допомогою під­живлення регулюють ріст і розвиток рослин для підвищення вро­жайності. Потребу в поживних речовинах визначають за зовнішнім виглядом рослин. Для підживлення використовують водорозчинні добрива (сечовину, аміачну селітру та ін.).

Спеціальні досліди показали, що в Лісостепу України на потуж­них і малопотужних чорноземах ефективність осіннього і весняного підживлення приблизно однакова, а на опідзолених чорноземах і сірих грунтах весняне підживлення доцільніше. Рослини підживлю­ють тричі. Під час першого підживлення ранньою весною вносять за допомогою літаків або по технологічній колії до ЗО...60 кг/га азоту; під час другого підживлення (у фазі виходу в трубку) — до

  1.            .90 кг/га азоту; під час третього підживлення (від початку колосіння до наливання зерна) — до 20 кг/га азоту.

Орієнтовний розподіл добрив у Лісостепу (зона недостатнього зволоження, грунти — чорноземи із середнім забезпеченням азотом і фосфором і добрим забезпеченням калієм) наведено в таблиці 9.

Таблиця 9

Орієнтовний розподіл добрив у 10-пільнІй сівозміні Лісостепу (Черкаська обл.)


№ поля сіво­зміни

Культура

Удобрення

основне

припосівне

підживлення

гній

N

Р

К

N

р

К

N

р

к

1

Трави багаторічні

 _

_

 

 

 

 

 

 

зо

зо

2

Озима пшениця

-

20

50

60

10

20

3

Цукровий буряк

ЗО...40

80

110

110

10

15

10

30

зо

зо

4

Кукурудза на силос

70

50

5

10

10

ЗО

5

Озима пшениця

50

50

60

10

ЗО

6

Кукурудза на верно

ЗО...40

70

70

70

10

10

10

7

Горох

10

8

Озима пшениця

ЗО

50

60

10

зо

9

Цукровий буряк

ЗО...40

110

ПО

110

10

15

10

зо

зо

зо

10

Ярі з підсівом трав

40

40

40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  20( 17 )(17)/.

Тема . Охорона навколишнього середовища

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1.  

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Основа земельно­го законодавства й охорона грунтів.
  2. Рекультивація земель.
  3. Охорона природного середовища при застосуванні хімічних за­собів у землеробстві.

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Основа земельно­го законодавства й охорона грунтів.
  2. Рекультивація земель.
  3. Охорона природного середовища при застосуванні хімічних за­собів у землеробстві

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Яке значення для народного господарства має рекультивація земель?
  2.            Скільки втрачається органічних речовин з 1 га, якщо щороку змивається

0,5 см верхнього шару грунту, який містить 3,5 % перегною (густина грунту 2,38 г/см3) ?

  1. Як контролюється застосування мінеральних добрив і пестицидів?

Проведіть екскурсію на околиці свого населеного пункту й визначте заходи щодо охорони природи. Візьміть участь у їх виконанні: в насадженні грунтоза­хисних смуг, запобіганні змиванню верхнього шару грунту, збереженні зелених насаджень, охороні річок і водойм від забруднення, збереженні молоді риб тощо

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

ТЕМА20( 17)(17). Охорона навколишнього середовища

Природа — це першоджерело задоволення матеріальних і духов­них потреб людини. Науковою основою охорони природи є екологія. Під екологією розуміють взаємовідносини живих організмів з нав­колишнім середовищем. Людське суспільство безперервно взаємодіє з природою в найрізноманітніших напрямах. Без

природного

се­редовища      Мал. 5. Значення сільського господарства для людини.

воно не може

 існувати. Одночасно людина і суспільство є частиною природи. Усе необхідне для існування (їжу, одяг, ма­теріали для будівництва жител і т. д.) людина бере з природи. За означенням К. Маркса і Ф. Енгельса, усі предмети, якими користується суспільство,— це поєднання речовин природи і праці.

З розвитком виробництва збільшується кількість речовин, які беруть участь у сільськогосподарському обороті, тому безперервно зростає дія людини (суспільства в цілому) на умови свого існуван­ня (мал. 5). До розвитку сільського господарства всі наземні тварини і дикорослі рослини могли прогодувати близько 10 млн. чоловік. Нині близько 10 % суші освоєно людиною (зорано, під­живлено, проведено меліорацію — осушення і зрошення), і ця ча­стина суші забезпечує існування понад 4 млрд. чоловік. Крім того, людина добуває їжу з водойм (озер, річок, ставків) і Світового океану. Розумне викорис­тання природи, тур­бота про її охорону і примноження її ба­гатств — одне з го­ловних завдань ра­дянського суспіль­ства.

Основа земельно­го законодавства й охорона грунтів.

У 1968 році Верхов­на Рада СРСР при­йняла закон про зем­лю «Основи земель­ного законодавства Союзу PCP і союз­них республік».

У цьому законі під­креслюється дер­жавна власність на землю.

Землі, визнані придатними для по­треб сільського гос­подарства, підляга­ють використанню за прямим призна­ченням ДЛЯ вирощу-

вання сільськогоспо-             вгорі— ситуація до виникнення сільського госпо­дарських культур              '              дарства

або як кормові угід­дя. Для будівництва промислових об’єктів використовують землі, не придатні для сільського господарства, або угіддя гіршої якості.

Травневий (1982 р.) Пленум ЦК КПРС постановив в дванадцятій п’ятирічці щорічно вирощувати 250...255 млн. тонн зерна, довести його врожайність до 21...22 ц/га. Складне, але посильне завдання. Колгоспи і радгоспи зобов’язані раціонально використовувати пере­дані їм землі. Вони повинні здійснювати комплекс організаційно- господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів щодо запобігання вітровій і водній ерозії грунтів, не допуС' кати засолювання, забруднення, заболочування земель, заростання їх бур’янами, а також здійснювати ефективні заходи щодо підви­щення родючості грунтів.

Поповнення й примноження сили полів — найголовніше завдан­ня в рослинництві. Останнім часом подвоїлась потенціальна про­дуктивність багатьох сортів і гібридів. Щоб повністю розкрились їхні можливості, потрібно більше поживних речовин. Але чудес у природі не буває. Взяте в землі треба повернути з надлишком. Тільки тоді можна розраховувати на її щедрість. На жаль, інколи про це забувають. До останнього часу в районах Полісся з 1 га за сезон використовували понад 1000 кг гумусу, а повертали лише половину. Виправити це тільки за рахунок мінеральних добрив неможливо, бо вони без органічних добрив малоефективні. Тому господарства більше вносять органічних добрив у грунт. У райо­нах Українського Полісся, наприклад, на гектар уносять по 13...

  1. т ком постів.

Промислові й будівельні підприємства зобов’язані стежити за тим, щоб землі не забруднювалися виробничими відходами, а річ­ки та інші водойми — стічними водами.

Велике значення має земельний кадастр, запроваджений цим законом. Земельний кадастр сприяє раціональному використанню земельних ресурсів і містить відомості про природний, господар­чий І правовий (юридичний) стан різних земель.

За використанням земель здійснюється Державний контроль. Установлено відповідальність за порушення положень, передбаче­них законодавством, зокрема за псування земель, забруднення їх виробничими або іншими відходами і стічними водами, а також за невиконання обов’язкових заходів щодо поліпшення земель і охоро­ни від вітрової й водної ерозії та інших процесів, які погіршують стан грунтів.

Рекультивація земель. Під рекультивацією земель розуміють відновлення їхньої родючості, порушеної промисловими розробка­ми, і введення їх знову в сільськогосподарське виробництво. Лише за останні три п’ятирічки під спорудження будинків, шахт, доріг, заводів і розробку родовищ корисних копалин було вилучено близь­ко 5,5 млн. гектарів сільськогосподарських угідь. Розвиток відкри­того способу добування корисних копалин спричинив різке збіль­шення територій, що зазнають руйнування. На місці родючих земель виникають індустріальні пустині.

Усі зруйновані території поділяються на дві групи: з насипним грунтом (промислові відходи, відвали гірських розробок) і по­шкоджені в результаті виймання грунту (кар’єри, відвали при від­критих гірських роботах, провалля на місці підземних розробок). Усі ці землі необхідно відновити.

У зв’язку з укрупненням сіл рекультивації підлягають також території, зайняті раніше жилими і господарськими будівлями хуторів і невеликих сіл.

Землі відновлюються в чотирьох напрямах: для сільськогоспо­дарського використання; під лісові насадження; під водойми; під житлове й капітальне будівництво.

У рекультивації виділяють два етапи: гірничотехнічний і біо­логічний.

Гірничотехнічний етап — підготовка території (планування відвалів, насипання родючих грунтів, будівництво підземних доріг).

Біологічний етап — відновлення земель (насаджування деревних порід або вирощування сільськогосподарських культур). Спочатку

вирощують культури, маловибагливі до умов росту. Наприклад, перед залісенням висівають багаторічний люпин чи буркун білий. При озелененні териконів (відвалів гірничих розробок) використо­вують злаки й бобові із внесенням торфу, а потім саджають в’яз звичайний, вербу, кизил.

Охорона природного середовища при застосуванні хімічних за­собів у землеробстві. У сучасному землеробстві широко застосову­ють добрива і пестициди, які значно підвищують урожайність усіх сільськогосподарських культур. Проте при недбалому збе­ріганні й використанні добрива і пестициди можуть завдати шкоди народному господарству.

Обов’язковою умовою застосування пестицидів (хімічних речо­вин, призначених для захисту рослин від шкідників, хвороб, бур’я­нів) є повне збереження харчових якостей сільськогосподарської продукції, що не повинна містити залишків пестицидів, шкідливих для здоров’я людей і тварин.

Для захисту рослин розробляють препарати, які не впливають негативно на навколишнє середовище.

Щоб виростити високий урожай, треба вносити великі дози добрив і насамперед азотних. Від тривалого внесення азотних доб­рив підвищується рівень кислотності грунтів, а в рослинах можуть нагромадитись у великих кількостях нітрати, які, потрапляючи в організм людини з продуктами харчування, перетворюються в токсичні речовини — нітрити. Потрапляючи в кров, нітрити спричи­няють перетворення гемоглобіну в метгемоглобін і отруюють ор­ганізм. Гранично допустима кількість нітратів для людини, вста­новлена Міжнародною організацією продовольства й розвитку сіль­ського господарства (ФАО), 500 мг на день.

Використання пестицидів у нашій країні контролюється Дер­жавною комісією по хімічному захисту Держагропрому СРСР, яка за погодженням з Міністерством охорони здоров’я СРСР щорічно видає перелік отрутохімікатів, гербіцидів і десикантів (препаратів, які сприяють підсушуванню рослин на пні), допуще­них для застосування в сільському господарстві. Препарати, від­сутні в цьому переліку, застосовувати не можна.

У Лісостепу України широко розвинуто промислове тварин­ництво, тому виникла потреба вносити високі дози рідкого гною на обмежених площах. А це може призвести до забруднення зов­нішнього середовища хімічними елементами, патогенною мікрофло­рою і гельмінтами. Удобрювати гноєм можна лише ті площі, де підземні води залягають на глибині не менш як 1... 1,2 м, а дози рідкого гною розраховувати за вмістом азоту 100...300 кг/га.

Централізоване внесення мінеральних добрив здійснюється че­рез районні організації «Сільгоспхімії».

Допустиму нешкідливу кількість мінеральних і органічних доб­рив визначають в агрохімічних лабораторіях агротехобслуговуван- ' ня, як правило, за вмістом нітратів у вирощеній сільськогосподар­ській продукції.

 

Запитання і завдання

  1. Яке значення для народного господарства має рекультивація земель?
  2.            Скільки втрачається органічних речовин з 1 га, якщо щороку змивається

0,5 см верхнього шару грунту, який містить 3,5 % перегною (густина грунту 2,38 г/см3) ?

  1. Як контролюється застосування мінеральних добрив і пестицидів?
  2. Проведіть екскурсію на околиці свого населеного пункту й визначте заходи щодо охорони природи. Візьміть участь у їх виконанні: в насадженні грунтоза­хисних смуг, запобіганні змиванню верхнього шару грунту, збереженні зелених насаджень, охороні річок і водойм від забруднення, збереженні молоді риб тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   21(18)(18) /.

Тема . Польові культури

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Яке значення для народного господарства має рекультивація земель?
  2.           Скільки втрачається органічних речовин з 1 га, якщо щороку змивається

0,5 см верхнього шару грунту, який містить 3,5 % перегною (густина грунту 2,38 г/см3) ?

  1. Як контролюється застосування мінеральних добрив і пестицидів?

Проведіть екскурсію на околиці свого населеного пункту й визначте заходи щодо охорони природи. Візьміть участь у їх виконанні: в насадженні грунтоза­хисних смуг, запобіганні змиванню верхнього шару грунту, збереженні зелених насаджень, охороні річок і водойм від забруднення, збереженні молоді риб тощо

 

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Класифікація польових культур
  2. Особливості росту й розвитку

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Класифікація польових культур
  2. Особливості росту й розвитку

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Які особливості поділу польових культур на окремі групи?
  2. Які основні культури вирощують у республіці?

Які ви знаєте особливості росту і розвитку основних польових культур?

 

Викладач

 

 

 

 

ТЕМА 21(18)(18). Польові культури

Класифікація польових культур. На полях України вирощують близько 90 найважливіших видів польових культур, які забезпечу­ють населення необхідними продуктами харчування, кормами для тварин і сировиною для промисловості (кольорова вклейка IV). Вони відрізняються одна від одної за морфологічною будовою, хімічним складом, впливом на них умов середовища, характером використання та іншими ознаками.

У виробничих умовах польові культури поділяють на групи. В основу класифікації покладено принцип об’єднання окремих культурних рослин за характером основного продукту, який діста­ють у процесі вирощування (зернові, зернобобові, бульбоплоди, коренеплоди, прядивні, олійні, кормові культури).

Найбільше значення мають представники родини тонкостебло- вих — зернові злакові культури. Вони займають понад половину всіх посівів польових культур. Це пшениця, кукурудза, ячмінь, овес, жито, сорго, просо, рис. Зерно злакових як найцінніший за співвідношенням вуглеводів і білків продукт широко використову­ють для харчування і як корм для тварин.

Зернові злакові культури поділяють на дві групи: перша (кольо­рова вклейка V) •— пшениця, жито, ячмінь і овес; друга — кукуру­дза, просо, сорго, рис.

У рослин першої групи утворюється зернівка з поздовж­ньою борозенкою; при проростанні зернівки з’являються кілька коренів; суцвіття — колос (пшениця, жито, ячмінь) або волоть (овес); стебло — пустотіла соломина. Рослини цієї групи краще ростуть в умовах помірних температур і довгого дня. На першому місці серед цих культур за значенням і посівними площами стоїть пшениця.

Зернові злакові культури другої групи — теплолюбні ро­слини. Вони поширені в південних районах республіки.

На відміну від зернових злаків першої групи рослини цієї групи утворюють зернівку без поздовжньої борозенки і стебло (пагін), заповнене губчастою тканиною. Зернівка проростає одним корінцем. За стійкістю проти посухи виділяють просо і сорго; їх вирощують у степових районах. Рис поширений у зрошуваних райо­нах (південь республіки).

Кукурудзу і просо вирощують не тільки в південних, а й у більш північних районах України.

Зернобобові культури — горох, соя, квасоля, сочевиця, горошок, нут, люпин — займають значне місце в землеробстві. Ці рослини ціняться за великий вміст рослинного білка (насіння їхнє містить у 2—2,5 раза більше білка, ніж насіння злакових).

Вони є добрими попередниками для будь-яких культур. їх виро­щують в усіх районах України.

Бульбоплідні і коренеплідні рослини в результаті потовщення коренів (цукрові й кормові буряки) або підземних пагонів (кар­топля, бруква, турнепс) утворюють підземні плоди різної форми. У цих рослинах, на відміну від зернових і особливо зернобобових, вміст білка невеликий, а вуглеводів (цукор, крохмаль) — підвище­ний. Для бульбоплідних І коренеплідних рослин характерні висо­ка продуктивність і підвищені вимоги до умов росту.

Картоплю вирощують скрізь, але найбільші площі під нею за­йняті на півночі й у західних районах республіки, цукрові буря­ки— в південно-західних, північних і в центральних районах.

Основна олійна культура на Україні — соняшник; інші олійні — льон, рицина, мак, ріпак — займають порівняно невеликі площі. Соняшник дуже поширений у степових районах (особливо в Дні­пропетровській і Донецькій областях).

Серед прядивних виділяють лубоволокнисті культури (льон, коноплі), їх вирощують заради волокна із стебел.

Льон поширений у західних районах України (особливо в Жито­мирській і Львівській областях). Посіви конопель займають менші площі, ніж льон. Вони розміщені далі на південь від посівів льону — у лісостеповій зоні України.

У рільництві важливе місце займають кормові трави (однорічні й багаторічні). Розширення посівів кормових трав і підвищення їх урожаїв для одержання високоякісних кормів (сіно, сінаж) і для створення багаторічних пасовищ — одне з важливих завдань, що стоїть перед трудівниками сільського господарства.

Багаторічні бобові (конюшина, люцерна, еспарцет, буркун) і злакові (тимофіївка, костриця, стоколос безостий, житняк, рай- грас в умовах достатнього зволоження і доброї агротехніки можуть давати високі врожаї (40...50 ц/га), а при зрошуванні — до 100 ц/га.

Не менш важливі й однорічні бобові та злакові трави, пошире* ні як у районах достатнього (вика, однорічна конюшина), так І недостатнього зволоження.

Особливості росту й розвитку. У процесі індивідуального роз­витку більшості польових рослин виділяють п’ять основних вікових періодів (табл. 10).

Таблиця 10

Вікові періоди насінних рослин


Віковий період

Фаза розвитку (формування вегетативних чи генератив­них органів)

Фенологічна фаза

  1. Ембріональний (фор­мування паростка)
  2. Ювенільний (юність, молодість)
  3. Зрілість
  4. Розмноження
  5. Старіння материнсь­кої рослини

\

  1. Формування сходів
  2. Формування листків, стебел, пагонів, корене­вої системи
  3. Формування суцвіть
  4. Формування квіток
  5. Формування пиляків і зав'язі
  6. Формування плодів і насіння
  7. Наливання насіння
  8. Достигання насіння
  1. Проростання насіння
  2. Сходи
  3. Утворення третього лист­ка в злаків, першої пари справжніх листків у дво­дольних
  4. Кущіння (галуження стебла)
  5. Початок росту стебла (ви­хід у трубку в злаків)
  6. Колосіння (викидання ко­лосу) або бутонізація
  7. Цвітіння, утворення пло­дів і насіння
  8. Молочна стиглість
  9. Воскова стиглість
  10. Повна стиглість

 

В ембріональний період розвитку формуються зародкові листки й первинна (зародкова) коренева система.

У другий період (ювенільний) утворюються корені й бокові стебла. Створення в цей період сприятливих умов зрошуванням, підживленням (особливо азотними добривами), розпушуванням грунту, а також видалення бур’янів дає змогу збільшити кількість продуктивних стебел і загальну продуктивність.

Перехід рослин до періоду зрілості пов’язаний з початком фор­мування майбутніх суцвіть та інтенсивним ростом осьового пагона (стебла).

Ріст стебла особливо посилюється в період колосіння чи бутоні­зації. Потреба рослин у цей період в оптимальному освітленні, а також у волозі, теплі, елементах мінерального живлення дуже велика.

У подальшому статеві клітини дозрівають і починається пе­ріод зрілості — цвітіння, формування і достигання насіння та плодів.

За ростом пагона й утворенням генеративних органів польові рослини поділяють на дві групи:

  1. Для рослин першої групи (пшениця, жито, кукурудза, льон, соняшник) характерні швидкий ріст стебел, утворення суцвіть на верхівці стебла. Ріст стебла після цвітіння майже припиняється.
  2. Рослини другої групи (горох, вика, гречка) характеризуються посиленням росту стебла після початку цвітіння. Квітки утворю­ються в пазухах листків, ріст стебла продовжується до кінця вегетації.

Польові рослини по-різному реагують на зміну основних факто­рів навколишнього середовища, особливо на зміну освітлення й теп­ла. Рослини помірного поясу (пшениця, жито, овес, ячмінь, горох, вика, люпин, буряк, бруква, картопля, соняшник та ін.) сформува­лись в умовах чітко вираженої зміни теплого і холодного періодів року. Ці рослини в початкові періоди розвитку потребують невисо­ких температур (від 1 до 10...15°С), а в період формування квіток їм потрібна вища температура (плюс 15...22°С). Як правило, ці рослини холодостійкі.

Рослини теплого (тропічного) поясу — кукурудза, рис, сорго, тютюн, соя та інші — сформувалися в умовах відносно сталих висо­ких температур протягом усієї вегетації. Вони незадовільно перено­сять зниження температур і нормально розвиваються при високих температурах (плюс 20...30°С).

Умови історичного формування дуже вплинули й на стійкість різних польових культур проти нестачі вологи. Підвищену посухо­стійкість мають зернові злаки — сорго, просо; зернобобові — нут, горошок, а також соняшник, кавун, буркун, суданська трава.

В умовах оптимального зволоження багато культур, особливо рис, кукурудза, соя, квасоля, порівняно легко переносять високі температури повітря.

Польові культури дуже відрізняються за винесенням елементів живлення з грунту. Рослини, багаті на білок (горох, вика, квасо­ля), потребують для утворення насіння (плодів) набагато більше азоту й фосфору, ніж рослини, багаті на вуглеводи (картопля, буряки). Одночасно рослини вуглеводного типу — картопля, буря­ки— потребують більше калію, який відіграє важливу роль в утво­ренні вуглеводів.

Запитання

  1. Які особливості поділу польових культур на окремі групи?
  2. Які основні культури вирощують у республіці?

Які ви знаєте особливості росту і розвитку основних польових культур?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок № 22  (19)(19) /.

Тема . Основні закони землеробства

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

                                                                    ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Які особливості поділу польових культур на окремі групи?
  2. Які основні культури вирощують у республіці?
  3. Які ви знаєте особливості росту і розвитку основних польових культур?

 

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Основні закони землеробства

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Основні закони землеробства

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

    1. Які ви знаете закони землеробства? Охарактеризуйте кожний з них.

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

ТЕМА 22(19)(19). Основні закони землеробства

Рослина — складна саморегулююча система. Вона реагує на зміну факторів зовнішнього середовища. Під впливом цих факторів відбуваються видимі зміни морфологічних ознак, а також біохіміч­них і фізіологічних процесів. При вивченні взаємодії рослин з навколишнім середовищем виявлено закономірності впливу факто­рів середовища на продуктивність рослин. Вони відображають об’єктивні процеси, що відбуваються в природі, і називаються за­конами землеробства.

  1. Закон незамінності і рівнозначності факторів життя рослин. Усі фактори життя (світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини) рівнозначні й незамінні. Щоб вирощувати високі врожаї, необхід­но забезпечити рослини всіма факторами життя в період вегетації. Якщо потреба рослин не задовольняється хоча б в одному факторі, то ріст., розвиток організму й формування врожаїв порушуються. Так буває в роки сильних посух, коли рослини при надлишку світ­ла й поживних речовин різко знижують продуктивність. Рослини можуть навіть загинути. Дія факторів життя взаємопов’язана.
  2. Закон мінімуму, оптимуму і максимуму в житті рослин. Від­повідно до цього закону урожай залежить від факторів життя, що перебуває в мінімумі. Максимальний урожай може сформуватися, якщо кожний фактор перебуває в оптимальній кількості. Напри­клад, будь-який життєвий процес розпочинається при якійсь мі­німальній температурі, але найкраще відбувається при оптималь­ній температурі. А якщо вона підвищиться, то процес сповільнить­ся, а потім і зовсім припиниться.
  3. Закон сукупності дії факторів життя рослин. Відповідно до цього закону сукупна дія факторів життя спричиняє більший вплив кожного з них на врожайність, ніж дія кожного з них окремо. Сукупна дія факторів життя рослин проявляється не лише в кра­щому використанні рослиною кожного з них, а й непрямо — взаємо­дією одного з одним. Наприклад, фосфорні добрива не впливають прямо на кількість доступної для рослин води, але знижують їхню транспірацію (випаровування води живими рослинами) і, сприяючи прискоренню дозрівання рослин, зменшують загальну потребу їх у воді.

Керуючись законами землеробства, слід творчо застосовувати систему агротехнічних прийомів з урахуванням вимог рослин і умов середовища.

Запитання

Які ви знаете закони землеробства? Охарактеризуйте кожний з них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   23(20)(20) /.

Тема . Овочевi культури

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які ви знаете закони землеробства? Охарактеризуйте кожний з них

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Класифікація овочевих культур
  2. Особливості розвитку
  3. Водний режим овочевих рослин

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Класифікація овочевих культур
  2. Особливості розвитку
  3. Водний режим овочевих рослин

 

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №8

Складання переліку овочевих культур, які вирощують у базовому господарстві (колгоспі, радгоспі)

Інвентар: зошит, ручка, лінійка.

Хід роботи. 1. Ознайомтеся з планом висівання овочевих культур у головного агронома чи агронома-економіста колгоспу (радгоспу) й випишіть назву овочевих культур, які вирощують у базовому господарстві у відкритому й захищеному грунті.

  1.              Відповідно до опису в підручнику заповніть наведену таб­лицю:

Культура

Група

за господарського класифікацією

за тривалістю життя

за водоспоживанням

 

 

 

 

 

Запитання


 

  1.               Які ознаки покладено в основу господарської класифікації овочевих куль­тур?
  2.               Які овочеві культури називають однорічними, дворічними, багаторічними?
  3.               Як визначити тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на овочі й на насіння огірка й помідора?
  4.               Що називають коефіцієнтом водоспоживання?
  5.               Які ви знаєте овочеві рослини, що економно витрачають воду?

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 23(20)(20). Овочево культури

Класифікація овочевих культур. Існує велика кількість дико­рослих і культурних овочевих культур, які людина споживає (кольорова вклейка VI). Агротехніка різних овочевих культур, що належать до однієї і тієї самої ботанічної родини, не завжди однакова. Тому через різноманітність ботанічних видів овочевих рослин, а також споживання різних їхніх частин виникає багато складностей при плануванні й організації товарного овочівництва. Наприклад, у буряку для страви використовують коренеплоди, у шпинату — зелені листки, хоча обидві ці культури належать до родини лободових. І навпаки, деякі види з родини селерових, лободових, капустяних за господарським використанням об’єднані в одну групу (коренеплодів), мають подібну агротехніку вирощу­вання і, як правило, становлять збірне поле в сівозміні. Тому ово­чеві рослини об’єднують у групи з більш-менш однаковими госпо­дарськими ознаками. В основі такої класифікації (групування) лежить призначення овочів та господарське використання їх.

За виробничо-господарською класифікацією виділяють такі гру­пи культур:

  1. Капустяні овочі. До цієї групи належить капуста всіх видів, яку людина вирощує для харчування і для кормових цілей.
  2. Коренеплоди, що об’єднують представників трьох ботаніч­них родин — селерових (морква, петрушка, селера), лободових (буряки), капустяних (редиска, редька, ріпа, бруква).
  3. .Цибулинні (цибуля ріпчаста, часник, цибуля-батун).
  4. Плодові овочі (в страву використовують плоди або насіння), які охоплюють представників чотирьох родин: гарбузових (огірок, кабачок, гарбуз); пасльонових (помідор, перець); бобових (горох, квасоля, боби); тонконогих (цукрова кукурудза).
  5. Зелені овочі, або салатні, листя яких споживають у свіжо­му вигляді (різні види салату, кріп та ін.).
  6. Багаторічні овочеві рослини (ревінь, щавель, хрін).

Людина своєю працею створила багато культурних рослин, які

зовсім не схожі на своїх диких предків. Наприклад, з дикої капус­ти вирощено білоголову і червоноголову, листяну, брюссельську, цвітну та ін. (кольорова вклейка VII).

Вимоги овочевих культур до умов навколишнього середовища закономірно пов’язані з місцем походження диких родичів. Потре­ба рослин у певних умовах (температура, вологість, освітленість і т. ін.) вироблялась у процесі багатовікового розвитку їх. Багато дворічних рослин (капуста, морква, буряк, редька) мають підви­щену холодостійкість. Походять вони з вологих районів Європи, Азії з помірним кліматом і гірської частини Північної Америки, де зимують при температурі 2...6°С (див. форзац на початку книжки). Батьківщина жаростійкого кавуна — африканська напівпустеля Калахарі. Знання про походження рослин дають можливість глиб­ше пізнати їхню біологію і правильно впроваджувати агротехніку.

Особливості розвитку. Овочеві культури розрізняються за три­валістю життя й вегетаційним періодом.

Під тривалістю життя овочевих рослин розуміють період від проростання насіння до природного відмирання рослин. За цією ознакою їх поділяють на три групи: однорічні, дворічні й багато­річні.

До однорічних належать рослини, які цвітуть один раз у житті й після цвітіння та плодоносіння відмирають. При весняній сівбі однорічні рослини закінчують індивідуальний цикл розвитку («від насіння до насіння») за один рік і, як правило, восени повністю відмирають. До однорічних овочевих рослин належать: гарбуз.

огірок, кавун, диня, помідор, квасоля, редиска, цвітна капуста, салат, кріп та ін.

Дворічні овочеві рослини на першому році життя утворюють качани, цибулини, коренеплоди, які людина використовує для хар­чування. Після зимового зберігання навесні їх висаджують у грунт для вирощування насіння. Плоди й насіння утворюються на друго­му році життя. До дворічних культур належать: капуста, буряк, морква, пастернак, бруква, ріпа, редька, цибуля та ін.

Багаторічні овочеві рослини характеризуються багаторазовим цвітінням і плодоносінням протягом усього життя. Плодоносити вони, як правило, починають з другого року життя. В період вегетації багаторічні рослини утворюють органи для відкладання запасних поживних речовин (корені, кореневища, цибулини), а вся надземна частина в них восени відмирає. З кореневищ і цибулин, які збереглися, щороку навесні рослини відновлюють свій ріст. До багаторічних рослин належать: ревінь, щавель, хрін, багаторічні цибулі.

Вегетаційний період — це час від появи сходів до дозрівання плодів і насіння. У таких культур, як огірок, кабачок, патисон, баклажан, розрізняють господарський вегетаційний період (від схо­дів до споживчої стиглості) і вегетаційний період при вирощуванні їх на насіння. Наприклад, огірки споживають у фазі зелені (тобто через 8—10 днів після запилення), і насіння в плодах не розвинене. А якщо огірок вирощують на насіння, вегетаційний період обчис­люється від сходів до повного достигання насінників.

У дворічних культур (капуста, цибуля, коренеплоди) розріз­няють на першому році вегетаційний період від сходів до форму­вання коренеплодів, цибулин та інших органів, що використовую­ться на овочі; на другому році — від відростання маточників (рос­лини першого року життя, які використовуються для вирощування насіння) до дозрівання насіння.

Водний режим овочевих рослин. Вода сприяє переміщенню і надходженню з грунтового розчину елементів живлення в рослин. Вона необхідна рослинам як розчинник і як будівельний матеріал. Проте понад 98 % води витрачається на транспірацію (випарову­вання листям). Завдяки транспірації регулюється температура рослин.

Постійне забезпечення рослин необхідною кількістю води дає змогу їм повноцінно розвиватися й утворювати продуктивні органи. Нестача води знижує активність фотосинтезу й посилює дихання, що призводить до більш швидкого старіння рослин і зменшення врожаю в два-три рази і більше. У коренеплідних рослин, вироще­них при недостатньому зволоженні, формуються грубі коренеплоди, коренеплоди з розвинутою деревиною і гірким присмаком.

Овочеві культури потребують багато води. Проте на утворення сухої речовини витрачається лише 0,1...0,2 % споживаної йоди. Кількість води, що її витрачає рослина для утворення одиниці сухої речовини, називають коефіцієнтом транспірації. Кількість води, яку витрачають грунт і рослини для утворення 1 т сирої

маси врожаю, називають коефіцієнтом водоспоживання. Цей коефі­цієнт в овочевих культур дуже великий. Залежно від культури в засушливих умовах він має такі значення, т:


 


Капуста

Перець солодкий Цибуля, огірок, баклажан

Помідор 90.„150 Морква 80... 120 Буряк 60...90


 


Чим вища врожайність, тим менше рослина витрачає води на кожну тонну продукції і тим нижчий коефіцієнт водоспоживання. Коефіцієнт водоспоживання білоголової капусти при врожайності 200 ц/га дорівнює 160, а при 700 ц/га — 65 т.

У різні періоди вегетації потреба рослин у воді неоднакова. Наприклад, у молодому віці всі овочеві рослини витрачають мало води, але вимагають високої вологості грунту й повітря, бо коре­нева система в них у цей період слабка й розміщена у верхньому (20 см) шарі грунту, який швидко пересихає. Тому під час вирощу­вання розсади грунт в парниках і розсадниках систематично зрошують.

Різна потреба овочевих рослин у воді зумовлюється здатністю кореневої системи рослин добувати воду з грунту та інтенсивно її витрачати на формування врожаю і транспірацію.

На основі цих особливостей виділяють чотири групи овочевих рослин (мал. 6).

  1. Рослини, які добре добувають воду з грунту та інтенсивно її витрачають (столовий буряк).
  2. Рослини, що добре добувають воду з грунту й дуже економ­но її витрачають (помідор, кавун, диня, цукрова кукурудза, морк­ва, петрушка, перець, квасоля).

image9

Мал. 6. Групування овочевих культур за здатністю вбирати воду з грунту й витрачати її в процесі вегетації:

1 — перша група; 2— друга група; З— третя група; 4 — четверта група


  1. Рослини, що незадовільно добувають воду з грунту й нееко­номно її витрачають (капуста, баклажан, огірок, коренеплоди роди­ни капустяних, салат, шпинат).
  2. Рослини, які незадовільно добувають воду з грунту, але економно витрачають її (цибуля, часник).

Розробляючи агротехніку овочевих культур, слід враховувати природні опади кожної зони й потребу рослин у воді в різні періо­ди росту і розвитку. Щоб вирощувати високі врожаї овочевих, майже в усіх зонах в окремі періоди треба проводити штучне зрошування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   25(21)(21) /.

Тема . Показники якості посівного матеріалу

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які ви знаете закони землеробства? Охарактеризуйте кожний з них

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Чистота насінного матеріалу.
  2. Схожість
  3. Маса
  4. Вирівняність насіння
  5. Енергія пропостанния
  6. Вологість насіння

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Чистота насінного матеріалу.
  2. Схожість
  3. Маса
  4. Вирівняність насіння
  5. Енергія пропостанния
  6. Вологість насіння

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

Викладач

Практична робота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №9

 Визначення чистоти насіння і маси 1000 насінин

Інвентар: технічні ваги з різноважками, щупи для виймання насіння (мішкові й конусні), дощечки фанерні (30X30 см), шпа­телі (дерев’яні палички) для розбирання насіння, зразки насіння.

Вказівки до роботи. Для аналізу якості насіння з насін­них партій відберіть вихідний і середній зразки (мал. 9).

Щоб скласти вихідний зразок, з партії насіння щупом візьміть кілька проб. Якщо в партії менш як 10 мішків, то проби беріть з кожного мішка в трьох місцях спеціальним мішковим щупом. Якщо в партії 10 і більше мішків, візьміть по одній пробі з кожно­го мішка.

З автомобілів і возів зразки насіння беріть конусним щупом у п’ятьох різних місцях з трьох різних глибин (15 проб).

У зернових складах, якщо зерно для зберігання засипане в за­сіки, проби беріть конусним щупом у п’ятьох місцях на трьох гли­бинах. Насіння всіх проб зсипте разом і дістанете вихідний зразок.

 

З вихідного зразка хрестоподібним поділом виділіть два серед­ніх зразки для аналізу: один — для визначення чистоти, схожості й маси 1000 насінин, другий — для визначення вологості. Маса середнього зразка для аналізу на чистоту і схожість основних зернових культур має становити 1 кг, дрібнонасінних 500 г, трав 250 г, крупнонасінних овочевих культур 100 г, дрібнонасінних овочевих 50 г,

image15image13 

image14 

image12 

 

image16

 

 

 

 


 

 

 

 

Мал. 9. До відбиран­ня середнього зразка:

  1. щупи: а — конус­ний; б — мішковий;

в, г — циліндричні;

  1. — перегляд виїмок для визначення одно­рідності насіння; 3 — виділення середніх зразків

 

     Щоб виділити середній зразок, насіння вихідного зразка  

      ре­тельно перемішайте, висипте на гладенький стіл або

      на аркуш паперу, вирівняйте у вигляді квадрата

      товщиною шару не більш як 5 см для крупнонасінних і не більш як 1,5 см для решти культур. Квадрат поділіть хрестоподібно на чотири частини. Після цього з двох протилежних трикутників насіння видаліть, а з двох, що залишилися, після змішування насіння складіть новий квадрат і повторюйте поділ на чотири частини доти, поки не залишиться така кількість насіння, з якої можна скласти два середніх зразки.

Величина одного середнього зразка встановлюється державними стандартами для кожної культури (500 г — для зернових і 250 г — для дрібнонасінних культур).

Насіння, що залишилося, поділіть так само на дві частини і візьміть два середніх зразки. Один зразок висипте в чистий міше­чок з етикеткою, на якій зазначте господарство, культуру, сорт, рік урожаю, номер партії насіння, його масу. Другий зразок, відібра­ний для визначення вологості та пошкодження шкідниками, по­містіть у суху й чисту пляшку, яку щільно закупорте і залийте сургучем.

Хід роботи. Визначення чистоти насіння. 1. Виділіть із середнього зразка хрестоподібним поділом дві наважки (1...5 г для дрібнонасінних культур і 50...20 г для зернових).

  1.              Наважки зважте на технічних вагах. Розберіть насіння на­важки на фанерних дощечках. Для цього поділіть його на насін­ня основної культури й домішки. До основної культури віднесіть ціле, неплюскле (у тому числі й без зародка) насіння, а також зморшкувате, наклюнуте, оголене у плівкових культур, з відбитим на ендоспермом чи сім’ядолями.

До відходів віднесіть дрібне і щупле насіння, насіння, яке про­росло (корінці вийшли з-під оболонки), гниле, бите, насіння інших культур, сажкові мішечки, ріжки, шкідники, грудочки землі, шма­точки стебел і т. ін.

  1.              Закінчивши розбирання, зважте окремо чисте насіння та відходи і визначте чистоту насіння.

Процент чистого насіння досліджуваної культури відносно за­гальної маси насіння в наважці разом з домішками і показуватиме чистоту насіння.

Під час проведення двох паралельних аналізів розходження в здобутих результатах має бути незначним.

Визначення маси 1000 насінин. 1. Візьміть 1000 насінин із зразка чистого насіння (після перемішування), підряд дві проби по 500 насінин (для дрібнонасінних — дві проби по 1000 насінин).

  1.              Зважте окремо кожний зразок. Розходження в масі окремих проб не повинне перевищувати 3 %. Масу 1000 насінин знаходять як середнє арифметичне двох проб (у першому випадку результат множать на 2).

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №10

 Визначення схожості та енергії проростання насіння

Інвентар: зразки насіння,ростильники,пінцети,фільтру­

вальний папір, чистий прожарений пісок.

Хід роботи. 1.3 чистого насіння візьміть підряд (без будь- якого вибору) чотири проби по 100 насінин у кожній. Пророщуючи насіння, як підстилку використовуйте пісок або фільтрувальний папір. Пісок повинен бути обов’язково просіяним через сито і про­жареним. Фільтрувальний папір має бути чистим.

Перед пророщуванням насіння пісок чи фільтрувальний папір зволожте. Вологий пісок насипте шаром завтовшки 2...З см на дно ростильника і вирівняйте його.

Акуратними рядами розкладіть насіння однієї проби і вда­віть його яким-небудь плоским предметом урівень з поверхнею піску. Для пророщування на фільтрувальному папері насіння роз­кладіть таким самим способом на зволожений фільтрувальний па­пір, покладений на дно ростильника, і прикрийте зверху другим аркушем зволоженого фільтрувального паперу. Ростильники при­крийте скляними пластинками. У кожну посудину після закладання насіння покладіть етикетку, на якій зазначте номер зразка, номер проби, назву культури, сорту, дату закладання насіння на схожість, а також прізвища учнів. Етикетку заповніть простим олівцем.

  1.                Проросле насіння підрахуйте двічі: перший раз — через три- чотири дні для визначення енергії проростання, другий раз — через сім-десять днів для визначення схожості. Якщо на четвертий день після закладання досліду із 100 насінин проросло 60, то для даного зразка енергія проростання становить 60 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 11

Посівні якості насіння основних польових культур

 

 

 

Насіння основної культури, (не менш як), %

Відходи

основної

У тому числі (не більш як)

Схожість {не менш як), %

Культура

Клас

культури й доміш­ки (не більш

ЯК). %

насіння інших рослин, шт. /кг

з нього насіння бур’янів, шт, /кг

Пшениця

,

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,0

2,0

40

20

92,0

 

III

97,0

3,0

200

70

90,0

Жито

І

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,0

2,0

80

40

92,0

 

III

97,0

3,0

200

70

90,0

Ячмінь і овес

І

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,0

2,0

80

20

92,0

 

III

97,0

3,0

300

70

90,0

Кукурудза (зерно)

І

99,0

1,0

96,0

 

II

98,0

2,0

92,0

 

III

97,0

3,0

88,0

Соняшник

1

99,0

1,0

5

2

 

II

98,0

2,0

15

5

 

III

97,0

3,0

35

15

_

Рис

І

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,5

1,5

70

40

90,0

 

III

97,0

3,0

200

100

85,0

Буряк цукровий багатонасінний

 

 

 

 

 

(фракція 1,5...3,5)

98,0

2,0

50

25

однонасінний (фрак­

 

 

 

 

 

 

ція 3,5 ...4,5)

97,0

3,0

50

25

Льон

І

99,0

1,0

360

350

95,0

 

II

98,0

2,0

950

920

92,0

 

III

97,0

3,0

1950

1800

90,0

Горох

І

99,0

1,0

5

0

95,0

 

II

98,0

2,0

10

2

92,0

 

III

96,0

4,0

50

5

90,0

 

Визначаючи схожість, пророслим вважайте таке насіння, в якого всі корінці розвинулись нормально, а один (головний) корінець має довжину, не меншу за довжину насіними (кольорова вклейка IX).


 

Таблиця 12

Технічні вимоги й методи визначення схожості основних овочевих і баштанних               культур                           


Культура

Схожість на­сіння не менш як, %

Ложе для пророщу­вання

Умови

освіт­

Температура для пророщу­вання, °С

Строк днів для визначен­ня

І

класу

н

класу

лення

стала

змінна

енерг її проро­стання

схо­

жості

Капустяні

Капуста

85

60

НБ

т

25

20 ...ЗО

3

8

Редька

85

65

НБ; МБ

т

20; 25

20 ...ЗО

3

6

Редиска

85

65

НБ; МБ

т

20; 25

20 ...ЗО

3

6

Крес-салат

90

75

НБ

т, с

20; 25

3

5...10

Листкова гірчиця

80

60

НБ

т

20

о

со

О

3

6

Пасльонові

Перець

80

60

НБ; Р; МБ

т

 

20,..30

7

15

Фізаліс

85

65

НБ

т

20...30

6

12

Помідор для за­хищеного грунту

95

85

МБ; НБ

т

_

20. ..ЗО

5

10

Помідор для від­критого грунту

85

65

МБ; НБ

т

_

20.. .33

5

10

Баклажан

75

ЗО

МБ; НБ

т

20...30

7

14

Селерові

Буряк

80

60

Г; НП

т

 

20...30

5

10

Морква

70

45

НБ

т, с

20...30

5

10

Пастернак

70

45

МБ; НП

т, С

20... 30

10

21

і Петрушка

70

45

НБ

т, с

20...30

7

14

Селера

75

50

НБ

С

20...30

8

18

Кріп

60

40

НБ

т, с

20...30

10

21

Бобові

Горох цукровий і лущильний мозковий

90

75

ВП; НП

т

20

 

4

8

Квасоля

90

80

ВП; НП

т

20

20...30

4

7

Боби крупнонасін- ні

90

80

ВП

т

20

_

4

10

Губоцвіті

Гісоп

80

60

НБ

с

ЗО

20...30

2

5

Меліса лимонна

70

50

НБ

с

35

5

20

Васильки запашні

80

60

НБ

С; Т

20...30

4

10

Спаржеві

80

70

МБ; НП

т

20...30

10

21

Цибулинні

Цибуля

80

50

МБ; НБ

т

15; 20

_

5

12

Г арбузові

Гарбуз

95

80

МБ; НП

т

25

20...30

3

7

Диня

90

75

МБ; НП

т, с

20...30

3

8

Огірок

90

70

МБ; НП

т, с

25

20...30

3

7

Кабачок, патисон

95

80

МБ; НП

т, с

25

20...ЗО

3

10

Кавун

95

80

НП; Р

т

30

20. ..ЗО

4

10

Лободові

Шпинат

70

50

МБ

т

15; 10

 

7

14

Гречкові

Ревінь

85

55

НБ; НП

т, с

 

20...30

7

14

Щавель

80

60

НБ

т, с

20

20...30

3

8

 

Непророслим насінням вважайте те, в якого паросток складає­ться тільки з одного стебла, а корінець не розвинувся. Загниле на­сіння віднесіть до непророслого. Кількість його визначте окремо.

При визначенні схожості насіння скористайтесь таблицями 11 і 12. Умовні позначення в табл. 12: НБ — на фільтрувальному па­пері; МБ — між шарами фільтрувального паперу; Г — гофрований фільтрувальний папір; НП — на піску; ВП — в піску; Т — темнота; С — світло.

Приклад розрахунку посівної придатності насіння. Посівна при­датність насіння — кількість чистого і схожого насіння в дослі­джуваній партії, виражена у процентах.

У всіх інструкціях і рекомендаціях норми висівання насінного матеріалу подано з розрахунку 100 %-ної посівної придатності. Щоб визначити фактичну норму висівання, треба зробити несклад­ні обчислення з урахуванням посівної придатності партії насіння.

Посівну придатність насіння обчислюють за формулою х—

де х — посівна придатність; а — чистота; б — схожість насіння.

Якщо, наприклад, чистота досліджуваної партії насіння стано­вить 98%, а схожість 97%, то посівна придатність становитиме

ПРАКТИЧНА РОБОТА №11

 Визначення класу насіння

Матеріали й інвентар: зразки насіння польових куль­тур І, II, III класів, овочевих культур І і II класів.

Хід роботи. Використовуючи результати попередніх прак­тичних робіт, за таблицями 10 і 11 визначте клас насіння.

Запитання і завдання

  1.              Чому не можна зберігати насіння при підвищеній вологості?
  2.              Поясніть методику відбирання середнього зразка для аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 25(21)(21). Показники якості посівного матеріалу

У рослинництві й овочівництві під посівним матеріалом розу­міють усі органи рослини, що використовуються для розмноження: власне насіння (горох, квасоля, огірок, кабачок, льон, гірчиця), плоди або частини (зернівки пшениці, кукурудзи); сім’янки соняш­нику; горішки гречки і коно­пель; супліддя (клубочки буря­ку); вегетативні органи (буль­би картоплі).

Посівний матеріал — носій біологічних І господарських властивостей рослин. Від його якості великою мірою зале­жить урожай. Основні показ­ники якості насіння —• чистота, схожість, маса 1000 насінин, вирівняність, енергія пророс­тання, вологість.

Чистота насінного матеріа­лу характеризує відсутність у ньому сторонніх домішок І не­доброякісного насіння основ­ної культури. До домішок від­носять насіння бур’янів, інших культурних рослин, а також пошкоджене насіння основної культури і грудочки грунту, шматочки сухих стебел тощо (кольорова вклейка VIII). На­сіння перед сівбою ретельно очищають. За допомогою спе­ціальних пристроїв переві­ряють його чистоту (мал. 7).

Схожість насіння показує його здатність утворювати нор­мальні ростки (кольорова вклейка IX). Схожість вира­жається кількістю пророслих насінин у процентах до загальної кількості насінин, узятих для пророщування.

Насінний матеріал польових культур за загальносоюзним стан­дартом за чистотою і схожістю поділяють на три класи для зерно­вих культур і на два — для цукрових буряків. Насіння зернових культур першого класу повинно мати не більш як 1 % домішок, другого 1,5...З % (за масою). У ряді випадків визначено навіть кількість насінин бур’янів, допустиму на 1 кг насіння культурних рослин. Так, в 1 кг насіння м’якої пшениці першого класу має бути не більш як 5 насінин бур’яну.

Схожість насіння зернових культур першого класу повинна бути не менш як 95 %, другого — 92 %, третього — не менш як 90 %. Розрізняють схожість лабораторну, яку визначають державні на­сінні інспекції (мал. 8), і польову, яку визначають у польових умовах. Польова схожість насіння зернових культур у різних зонах республіки коливається від 60 до 80 % кількості схожого висіяного насіння, тобто вона нижча за лабораторну на 20...40 %.Насіння овочевих культур за галузевими стандартами Держаг- ропрому поділяють за ступенем схожості на два класи: перший і другий. Його засміченість ви­значають у процентах маси.

За показниками схожості й чистоти насіння встановлюють його посівну придатність. Під по­сівною придатністю розуміють процент чистих і схожих насінин у зразку. її визначають множен­ням процента схожості на про­цент чистоти насіння; результат множення ділять на 100. Показ­ник посівної придатності вико­ристовують для уточнення норми висівання. Інші показники також важливі для оцінювання якості насінного матеріалу.

Маса 1000 повітряно-сухих наг сінин характеризує їхню круп- ність і повновагість. Добірне насіння містить значний запас поживних речовин, і при висіван­ні його формуються сильніші рослини. У зернових колосових культур найбільш крупне і висо­коякісне насіння утворюється в середній частині колоса; у кукурудзи — у середній частині качана; у проса — у верхній частині волоті.

За показником маси 1000 насінин розраховують норми висіван­ня. Маса 1000 насінин — сортова ознака, і її значення особливо важливе в сортовій агротехніці.

Вирівняність насіння свідчить про його однорідність за масою і розмірами (довжиною, шириною і товщиною). Показник вирівня- ності використовують,              готуючи              насіння пшениці, гороху, ячменю,

вівса та іншихкультурдля суцільної сівби. Щоб точно висівати

насіння просапних культур (кукурудзи, соняшнику, цукрового буря­ку), його калібрують (сортують за розмірами). Калібрування допо­магає зменшити затрати праці на проривання рослин у рядках і гніздах.

Енергія проростання характеризує швидкість і одночасність проростання насіння. Чим вищий цей показник, тим швидше розви­ваються ростки. Вони менше уражаються хворобами і пошкоджую­ться шкідниками.

Вологість насіння має велике значення для збереження його якості. Вода в насінні перебуває у зв’язаному (утримується коло­їдами білків і вуглеводів) або вільному стані. Якщо вміст води в насінні незначний, вода перебуває в основному у зв’язаному стані. Коли вологість насіння підвищується, у ньому з’являється вільна вода І всі життєві процеси активізуються — різко зростає енергія дихання, збільшуються витрати поживних речовин, підви­щується температура і насіння саморозігрівається. При підвищеній вологості й температурі інтенсивно розвиваються шкідливі мікро­організми, внаслідок чого повністю або частково втрачається схо­жість насіння.

Граничні норми вологості зернових культур визначаються дер­жавними стандартами. Вони залежать від виду культури, місця районування й вирощування.

Вологість насіння визначають висушуванням або за допомогою електровологоміра. З розмеленої проби (50 г для насіння зернових і зернобобових культур; 20 г для дрібнонасінних культур) беруть проби для двох наважок по 5 г і вміщують у сушильну шафу. Проби насіння зернових і зернобобових культур висушують 40 хв при температурі 130 °С; проби трав і дрібнонасінних культур — 60 хв при температурі 130 °С; проби олійних і технічних культур — 5 год при температурі 100... 105 °С.

Насінний матеріал з підвищеною вологістю перед закладанням на зберігання висушують при температурі 45 °С (якщо вологість більша від 25 % — при температурі, не вищій за 40°С).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  26( 22 )(22)/.

Тема . Основні прийоми догляду за польовими культурами. Агротехнічний план вирощування сільськогосподарських культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Основні прийоми догляду за рослинами
  2. Агротехнічний план

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Основні прийоми догляду за рослинами
  2. Агротехнічний план

 

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

                 

  ПРАКТИЧНА РОБОТА №12

Складання агротехнічного плану вирощування озимої і ярої пше­ниці, цукрових буряків І картоплі

Інвентар: зошит, ручка.

Хід роботи. Під керівництвом учителя складіть агротехніч­ний план вирощування озимої і ярої пшениці, цукрових буряків- і картоплі.

Запитання і завдання

  1.             Як слід враховувати біологічні особливості рослин, визначаючи прийоми догляду за ними?
  2.             Назвіть прийоми обробітку грунту після сівби та поясніть їхнє призна­чення.
  3.             Що спільного і відмінного в обробітку грунту після висівання культур су­цільної і широкорядної сівби?

 

 

 

 

 

ТЕМА 26(22)(22). Основні прийоми догляду за польовими культурами. Агротехнічний план вирощування сільськогосподарських культур

Біологічні основи догляду за рослинами. Вибагливість культур­них рослин, як вам відомо з курсу ботаніки, до умов вирощування протягом вегетації змінюється. Вона визначається специфічними особливостями кожної культури, а також особливостями утворення й росту окремих органів рослин. Особливо важливе значення в формуванні високих урожаїв культурних рослин має створення для них оптимальних умов у початковий період вегетації, коли утворюються листки й корені, а також насіння, зернівки, бульби. Нестача або надлишок тепла, води, поживних речовин, а також світла згубно впливає на формування врожаю. Так, від нестачі азо­ту в цей період різко знижується кущистість у пшениці та інших злакових, зменшуються кількість колосків у суцвіттях і загальна врожайність. Не менше значення має оптимальний фосфорний режим. Так, якщо на початку вегетації кукурудза зазнає фосфорно­го голодування, то фосфорне підживлювання в пізніший період мар­не. Небезпечна в цей період і посуха. Адже не раз саме посуха на початку вегетації призводила до значного недобору зерна. Важ­ливо, щоб молоді рослини були добре освітлені. У дуже загущених посівах рослини затінюють одна одну, внаслідок чого гальмується фотосинтез. І навпаки, у дуже рідких посівах посилено розвиваю­ться бур’яни, що також спричиняє різке зниження продуктивності культурних рослин.

Розроблено чимало прийомів створення оптимальних умов для нормальної вегетації рослин.

Основні прийоми догляду за рослинами розпочинають відразу після сівби. Не завжди складаються сприятливі умови для пророс­тання насіння й утворення повноцінних сходів. Якщо після сівби настає посуха і верхній шар грунту пересихає, то рослини погано сходять. Щоб цього не сталося, посіви коткують. Коткування особ­ливо ефективне у степових районах республіки.

Після дощів може утворитись кірка. Вона перешкоджає досту­пу повітря в грунт, заважає проростати насінню. У таких випад­ках посіви боронують. Його проводять у разі потреби і після появи сходів.

З появою сходів догляд за рослинами часто має вирішальне значення для формування майбутнього врожаю. Тому дуже важли­во застосовувати такі прийоми, як підживлення, проріджування, обробіток посівів гербіцидами й отрутохімікатами, а на широко­рядних посівах — міжрядне розпушування.

Підживлення — ефективний прийом на посівах озимих культур, цукрового буряку, а також овочевих культур. Для підживлення ви­користовують швидкодіючі азотні добрива — аміачну селітру або сечовину. Фосфорні добрива використовують тоді, коли їх не вно­сили під основний обробіток. У кожному випадку питання про доцільність і дози підживлення розв’язують з урахуванням вологос­ті грунту й стану рослин.

Просапні культури проріджують у рядках і гніздах, якщо по­сіви дуже загущені й рослини не дістають потрібної кількості води, поживних речовин. Проріджування особливо необхідне для рослин, що утворюють коренеплоди,— моркви, буряку, брукви, редиски. Його треба виконувати з появою перших листків.

У системі догляду за просапними культурами важливе місце посідає розпушування міжрядь і підгортання рослин.

Розпушування міжрядь сприяє знищенню бур’янів, поліпшує фізичні властивості грунту, а також зберігає грунтову воду. Між­ряддя розпушують культиваторами на різну глибину. У вологих районах і особливо на важких грунтах глибину розпушування збіль­шують, а якщо вологи мало, ефективнішим є мілке розпушування. Кількість розпушувань визначається забур’яненістю ділянок. Су­часні культиватори дають змогу одночасно з розпушуванням під­живлювати рослини. Під час розпушування встановлюють захисну зону — відстань від розпушувального органа до рослини. Вона охороняє корені від пошкодження.

Підгортання — утворення шару грунту біля стебел рослин — сприяє посиленому утворенню бульб у картоплі, підвищенню стій­кості високостеблових рослин проти вилягання. Це ефективний спосіб боротьби з бур’янами в рядках і гніздах пригортанням їх грунтом.

У післяпосівний період усі агрономічні прийоми спрямовані на: 1) збільшення контакту насіння з грунтом; 2) розпушування верхнього шару грунту; 3) створення оптимальної густоти стояння рослин; 4) знищення бур’янів; 5) стимулювання початкового росту підживлюванням рослин.

Агротехнічний план включає в себе послідовність прийомів догляду за рослинами і залежить від грунтово-кліматичних умов, забур’яненості поля й вимогливості рослин. Умови вирощування рослин подано в табл. 13.

Таблиця 13

Основні умови вирощування польових культур


Культура

Зона

Грунт

Попередник

Добрива

Бур*яни

Пшениця

яра

Степова,

чорноземна

Чорнозем

Пар

Суперфосфат 2 ц/га під оран­ку, 50 кг/га під час сівби

Вівсюг,

пирій

Пшениця

Лісостепова

Дерново-

Зайнятий

Г ній у сумі­

Лобода,

озима

 

підзолис­

тий

пар

ші з мінеральни­ми добривами 20 т/га, аміачна селітра 2 ц/га для піджив­лення

суріпиця,

ромашка

непахуча

Картопля

Достатньо­го зволо­ження

Підзолис­тий легко- суглинко­вий

 

Гній 30 т/га і мінеральні доб­рива

Ярі пізні

Цукровий

буряк

Чорнозем­на, лісосте­пова

Чорнозем,

середньо-

суглинко­

вий

 

Гній 10 т/га, мі­неральні добри­ва 8 ц/га

Ярі ранні

 

Основні прийоми догляду: коткування, післяпосівне боронуван­ня, культивація з унесенням добрив, підгортання, внесення гербі­цидів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  28 (23)(23) /.

Тема . Агротехніка вирощування овочевих культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

 

1.Культура овочів

2. Вигонка овочів

3. Дозорювання овочів

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

1.Культура овочів

2. Вигонка овочів

3. Дозорювання овочів

 

       Відмітити активність учнів.

 

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

 

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №13

Вигонка зелені цибулі й петрушки в осінній період

Матеріали й інвентар: ящик для вигонки 2Х0,5Х X (0,2...0,3) м, лінійка, терези, термометр, ножиці.

Хід роботи. 1. У кінці вересня на шкільній ділянці або в базовому господарстві (колгоспі чи радгоспі) викопайте корене­плоди петрушки, а із сховища візьміть цибулини ріпчастої цибулі чи цибулі-шалот для вигонки з них зелені в осінньо-зимовий період.

  1.            У кабінеті біології поставте ящик. Заповніть його грунтовою сумішшю на 2/з висоти й висадіть для вигонки цибулю і корене­плоди петрушки.
  2.            Перед висаджуванням зважте садивний матеріал.
  3.            Висадіть петрушку й цибулю.
  4.            Після висаджування цибулини й коренеплоди засипте зверху землею або перегноєм шаром завтовшки 3...5 см.
  5.            Проводьте регулярне поливання, щоб підтримувати вологий стан грунту.
  6.            Через ЗО—40 днів (залежно від температури) зберіть зелень. Збираючи цибулю і зрізуючи петрушку, облікуйте висоту листків і вихід зелені з площі 1 м2. У період вигонки зелені щоденно відмі­чайте температуру повітря в кабінеті біології. Потім складіть звіт щодо способу вигонки зелені цибулі чи петрушки із зазначенням строків, температурних умов і врожайності.

Запитання

  1.              Як виливає рівень агротехніки на врожай овочевих культур?
  2.              Що таке культура овочів, вигоика, дорощування і достигання? Де й коли ці способи застосовуються?
  3.              Які умови зберігання овочів вважають оптимальними

 

ТЕМА 28(23)(23). Агротехніка вирощування овочевих культур

Для успішного росту й розвитку овочевих культур необхідний комплекс грунтово-агрономічних умов, створюваних людиною. Без догляду овочеві рослини гинуть або дичавіють. Наприклад, морква І буряк на необроблюваних ділянках уже через кілька поколінь формують дерев’янисті нерозвинені коренеплоди, які стають неїстівними. Навіть при вирощуванні цих культур, але на не досить високому рівні агротехніки, якість коренеплодів різко знижується. Тому, щоб вирощувати високі врожаї високоякісних овочів, слід додержувати прийомів агротехніки для різних грунтово-кліматич­них зон, а також для культиваційних споруд (теплиць, оранжерей).

До поширених способів вирощування і збереження овочів (за В. М. Марковим, 1974) належать: культура овочів, вигонка, до­рощування, дозорювання і зберігання.

Культура овочів полягає у вирощуванні врожаю з насіння як у відкритому, так і в захищеному грунті. Це основний спосіб ви­рощування овочевих культур,

Вигонка овочів — вирощування врожаю у вигляді молодих їстівних листків і стебел з кореневищ, бульб, коренеплодів, цибу­лин та Інших органів, що запасають поживні речовини. Як прави­ло, восени заготовляють коренеплоди (цибулини) і висаджують їх у землю в теплицях. Запасені поживні речовини коренеплодів і цибулин надходять у відростаючі молоді листки і стебла, які використовуються в їжу як овочі. У процесі вигонки світло має другорядне значення, а при вигонці етільованих (відбілених) сте­бел спаржі чи листків цикорного салату Вітлуфа воно зовсім не потрібне. Вигонка овочів дуже поширена в більш північних райо­нах, де період вегетації короткий, а потреба в свіжих овочах вели­ка. Найпридатніші для вигонки цибуля, щавель, петрушка, селера, буряк, ревінь.

Дорощування — формування овочів з резервних пластичних речовин листків без фотосинтезу. Для дорощування, як правило, використовують рослини з добре розвинутим листковим апаратом. Найбільше поширилося осіннє й зимове дорощування цвітної ка­пусти. Рослини з добре розвинутими великими листками і невели­кою головкою восени викопують з відкритого грунту і прикопують у ааркики чи теплиці. При зниженій температурі білки, жири і крохмаль, що містяться в листках і стеблах, утворюють розчинні амінокислоти, цукри й жирні кислоти, які надходять до недорозви­нутої головки і знову відновлюються до білка, жиру і крохмалю. Маса головки від 70...100 г збільшується до 1 кг і більше, тобто формується нормальний урожай цвітної капусти. Завдяки дорощу­ванню подовжується строк надходження врожаю цвітної капусти, особливо в період пізньої осені й зими. Аналогічно дорощують і брюссельську капусту,

Дозорювання плодів — зміна їхнього хімічного складу, харчо­вих і смакових якостей під час зберігання, тобто доведення до споживчої стиглості овочів, зібраних у недостиглому виді. У відкри­тому грунті повністю формуються зелені, малоїстівні плоди. При достиганні плодів (томатів, динь) відбуваються лише гідроліз та зміна їх харчових якостей. У міру достигання плодів під час збе­рігання їх використовують у страву. Найширше застосовують до­зорювання томатів при температурі 10—15 X.

Зберігання. Під час зберігання овочі витрачають органічні ре­човини на дихання. При температурі зберігання 0°С зменшується Інтенсивність дихання, що запобігає природному зменшенню маси овочів. Багато овочевих культур (капуста, цибуля, коренеплоди) після збирання переходять у стан спокою і при температурі від

  1. до плюс 2...3 °С без світла при певній вологості повітря і вентиля­ції можуть зберігатися протягом кількох місяців (сім-вісім місяців, а інколи й більше).

Зберігати можна також і зеленні культури (цибулю-батун, ци- булю-порей, петрушку, селеру, ромен-салат). Восени їх викопують з відкритого грунту і прикопують у парниках або теплицях.

При температурі біля 0 °С і добрій вентиляції зеленні культури можуть зберігатися кілька місяців. Цей спосіб зберігання рослин із зеленим листям називають пристановкою. При цьому способі на відміну від вигонки збільшується значення світла (природного

  1. штучного). Одержання врожаю методом пристановки в три-чоти- ри рази дешевше, ніж методом вигонки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  30( 24)(24) /.

Тема . Боротьба з бур'янами

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які ви знаете закони землеробства? Охарактеризуйте кожний з них

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Запобіжні заходи
  2. Знищувальні заходи

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Запобіжні заходи
  2. Знищувальні заходи

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

  1. Запобіжні заходи
  2. Знищувальні заходи

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №14

 Вивчення бур’янів за гербарними зразками й колекціями насіння

Матеріали й інвентар: гербарні зразки найпоширені­ших у районі бур’янів, колекція насіння бур’янів, лупа, зошити.

Хід роботи. 1. Опишіть особливості бур’янів (назва росли­ни, біологічна група, характер надземних і підземних органів).

  1.              Під керівництвом учителя складіть орієнтовну схему бороть­би з бур’янами й запишіть заходи.
  2.              Результати оформте у вигляді таблиці:

 

 

 

 

 

Бур’яни та боротьба з ними

Назва бур’яну

Група (за спосо­бом живлення)

Біологічна група

Які культури засмічує

Способи боротьби

 

 

 

 

 

4. За колекцією ознайомтеся з насінням бур’янів.


 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №15

 Обстеження забур’яненості посівів

Вказівки до роботи. Забур’яненість посівів визначають окомірним і кількісним методами. Перший метод полягає в тому, що поле проходять по діагоналі й через однакові відстані визна­чають на око забур’яненість за чотирибальною системою: бал 1 (незначна забур’яненість) — бур’яни зустрічаються поодиноко серед культурних рослин; бал 2 (середня забур’яненість) бур’я­ни зустрічаються частіше, ніж у першому випадку, але їх набагато менше, ніж культурних рослин (приблизно 20 % загального траво­стою); бал 3 (значна забур’яненість)—кількість бур’янів при­близно така сама, як І культурних рослин; бал 4 (дуже велика забур’яненість) — бур’янів більше, ніж культурних рослин.

Забур’яненість розрізняють за перевагою того чи Іншого бур’я­ну. Розрізняють такі типи забур’яненості:

  1.              коренепаростковий (осот, березка);
  2.              кореневищний (пирій, хвощ);
  3.              малорічний (вівсюг, лобода, редька дика);
  4.              коренепаростково-кореневищний (осот, березка);
  5.             коренепаростково-малорічний (березка, лобода);
  6.             кореневищно-малорічний (пирій, вівсюг).

Найкращий термін для виконання роботи — період від повного кущіння до збирання у зернових; перед обробкою міжрядь — у просапних культур.

Хід роботи. 1. На кожній зупинці окомірного визначення забур’яненості накладіть метрівку (0,25 м2 — 50x50 см)—для культур суцільної сівби і 1 м2 — для просапних культур.

  1.             Полічіть кількість бур’янів і культурних рослин (кількість зупинок не менш як десять).
  2.             Здобуті дані запишіть у таблицю:

 

Облік забур’яненості

 

 

Бал при око­мірному об­ліку

Результати кількісного обліку

Номер поля, культура

Номер точки визначення

бур’яни

культурні

рослини

забур’яне­ність, %

 

  1.             Визначте кількість бур’янів на 1 га, рівень забур’яненості ділянки й необхідні заходи для боротьби з нею.

Запитання і завдання

  1.              Охарактеризуйте основні біологічні групи бур’янів.
  2.              Назвіть відомі способи боротьби з бур’янами і визначте найкращий під певну культуру, що вирощується на полях учнівської бригади.
  3.              Зберіть бур’яни на полях колгоспу (радгоспу), класифікуйте їх та опи­шіть, зробіть гербарій.
  4.              Розробіть заходи боротьби з малорічними, кореневищними і коренепарост­ковими бур’янами.
  5.              Як діють гербіциди?
  6.              Які способи застосування гербіцидів вам відомі?

 

 

 

 

ТЕМА 30(24)(24). Боротьба з бур'янами

Боротьба з бур’янами — одна з найактуальніших проблем земле­робства. На уроках ботаніки й на заняттях із сільськогосподарської праці ви вже ознайомилися з бур’янами і загальними способами боротьби з ними. Як відомо, бур’яни завдають великої шкоди. Урожай багатьох культур (кукурудзи, картоплі та ін.) на забур’яне­них ділянках зменшується вдвоє й більше. Агрономічні та хімічні способи боротьби з бур’янами грунтуються на знаннях їхньої біоло­гії. Бур’яни бувають паразитні — без кореневої системи й листків; вони живляться за рахунок рослин, до яких присмоктуються; мало- річні непаразитні з одно- або дворічним циклом розвитку; багато­річні (кольорова вклейка X і табл. 14).

Як же боротися з бур’янами? їх можна знищувати ручним способом. Але такий спосіб малоефективний і на великих полях його не застосовують. В інтенсивному землеробстві застосовують агротехнічні способи боротьби з бур’янами. їх поділяють на за­побіжні, спрямовані проти занесення насіння бур’янів на поля, і знищувальні, за допомогою яких грунт очищають від бур’янів і їхнього насіння.

До запобіжних способів належать: очищення насіння, опти­мальні норми висіву, строки і способи сівби, своєчасне збирання врожаю, обкошування полів, узбіч доріг, використання перепрілого гною і компосту, очищення поливних вод від насіння бур’янів.

Класифікація бур’янів

Таблиця 14


Біологічні групи

Основні представ­ники

Способи боротьби

Ярі однорічні

Зимуючі

Озимі

Дворічні

Багаторічні коре­невищні

Коренепаросткові

Стеблові

Кореневі

Н е п а

Лобода, витка гречка березко- видна, вівсюг, редька

Волошка, ромаш­ка, грицики Стоколос польо­вий, стоколос житній

Буркун білий, блекота чорна Пирій, хвощ

Осот рожевий і польовий, будяк, березка польова

Пар

Повитиця коню­шинна

Вовчок соняшни­ковий

р а з и т н і

Очищення посівного матеріалу. Передпо­сівний обробіток грунту. Хімічне пропо­лювання посівів

Лущення стерні, глибока оранка, весняне боронування, застосування гербіцидів Очищування насіння, боронування, хімічне прополювання

Підрізування кореневої системи поличко­вими знаряддями, підкошування на луках Обробіток парів дискуванням. Застосуван­ня з осені трихлорацетату натрію (ТХА) Метод виснаження коренів підрізуванням розеток, що з’являються на поверхні грун­ту, хімічне прополювання (2,4-Д)

а з и т н і

Очищення насіння, скошування і спалю­вання

Сівозміна, використання стійких сортів

 

Рекомендується на засмічених полях застосовувати завищені норми висіву і вузькорядні способи сівби.

 

 

 

 

 

 

 

image17

12 3 4 5


 

Мал. 10. Зяблевий обробіток грунту як засіб боротьби з малорічним»

бур’янами:

І — грунт, засмічений насінням бур’янів; 2— дискування стерні на глибину

  1.     .8 см; З— насіння, що проросло після дискування; 4 — зяблева оранка на глибину 25...27 см; 5 — насіння, що проросло після оранки; 6 — культивація

на глибину 6...8 см

 

 

 

 

 

 

 

                  рис11

 

 

Урожай зернових збирають, застосовуючи роздільний спосіб, низьке зрізування під час збирання комбайнами, пристрої для влов­лювання насіння бур’янів.

Знищувальні способи в свою чергу поділяють на механічні, хі­мічні й біологічні. Тільки комплексне використання різних способів боротьби дає змогу позбутися бур’янів.

До механічних способів (мал. 10—12) належать лущення стерні, оранка полинева або безполицева, боронування, дискування, куль­тивація, обробіток парів, спалювання бур’янів.

image18

                                         1 2 3  4 5 6


 

Мал. 12. Зяблевий обробіток грунту як засіб боротьби з коренепаросткови­ми бур’янами:

/ — стерня, що заросла осотом; 2 — лущення на глибину 10...12 см; З— осот, який відріс після лущення; 4 — зяблева оранка на глибину 25...27 см; 5 — осот, що відріс після зяблевої оранки; 6 — культивація на глибину

  1.        .12 см

Біологічні способи полягають у створенні оптимальних умов для вегетації культурних рослин, а також у використанні різних грибів, комах, нематодів для знищення бур’янів.

Хімічний спосіб. При впровадженні індустріальних (інтенсив­них) технологій широко застосовуються гербіциди — хімічні речо­вини, які використовуються для знищення бур’янів (гербіцид — від латинського їіегЬа — трава і сеасіо — вбивати).

За хімічним складом гербіциди ділять на неорганічні (ціанамід кальцію) і органічні (похідні хлор фенол оцтової та інших кислот, а також сечовини, фенолу і т. п.).

За принципом дії на рослини розрізняють гербіциди суцільної (загальнознищувальної) і вибіркової (селективної) дії.

Гербіциди суцільної дії (реглон, нітрафен) знищують усі рос­лини, як бур’яни, так і культурні.

Гербіциди вибіркової дії знищують бур’яни, але не пошкоджу­ють культурні рослини. До них належить більшість рекомендова­них для застосування препаратів. Вибірковість гербіцидів прояв­ляється лише в межах певних норм, перевищення яких призводить до пошкодження культурних рослин.

За характером дії І місцем проникнення в рослини гербіциди поділяються на контактні і системні. Контактні гербіциди пошко­джують лише ті органи або тканини рослин, на які вони потрап­ляють (реглон, пропанід, ДНОК). При обприскуванні ці препара­ти викликають загибель лише надземної частини рослин. Системні гербіциди потрапляють у рослини через надземні органи (2,4-Д, 2М-4Х, бетанал) або через корені (похідні сечовини, триазіну), переміщуються по судинній системі рослини і діють на весь орга­нізм.

За спектром дії гербіциди бувають широкого й вузького спект­ру  дії. Перші знищують бур’яни різних груп (симазин, прометрин, трефлан — пригнічують однодольні і тонконогі бур’яни), другі — лише окремі види або групи бур’янів (карбін знищує лише вівсюг, пропанід — лише просовидні бур’яни).

Дія гербіцидів на бур’яни проявляється в пригніченні фото­синтезу, в руйнуванні хлорофілу, в порушенні вуглецевого і азот­ного обміну, в припиненні росту бур'янів.

Строки внесення. Гербіциди вносять до сівби, одночасно із сівбою, після сівби (до появи сходів), у період вегетації. Ці строки ефективні для знищення однорічних бур’янів. Для бороть­би з багаторічними бур’янами (будяк, осот та ін.) гербіциди вно­сять восени під зяблеву оранку. До сівби застосовують грунтові гербіциди вибіркової дії (обприскування грунту).

На посівах сільськогосподарських культур гербіциди застосо­вують у вигляді розчинів, суспензії, гранул, емульсії, порошків. Вносять їх за допомогою тих самих апаратів, які використовують для боротьби із шкідниками і хворобами.

Способи внесення. На культурах суцільної сівби (зер­нові, льон) застосовують суцільне обприскування; на просапних культурах (кукурудзі, картоплі, цукровому буряку, соняшнику та ,11 )—стрічковий спосіб, при якому обприскують лише смуги (25... ЛО см) вздовж рядка посівів (у міжряддях бур’яни знищують куль­мінацією). Після внесення більшості гербіцидів поля, як правило, (юронують або культивують (табл. 15).

Ефективність дії гербіцидів визначається:

  1.   правильним вибором типу і дози гербіциду. Наприклад, як­що на кукурудзяному полі багато лободи, то досить внести малу норму гербіциду 2,4-Д (0,5 кг/га), а якщо посіви засмічені спори­шем, норму гербіциду слід підвищити вдвоє (1 кг/га);

Таблиця 15

Застосування гербіцидів на посівах сільськогосподарських культур


Культура

Гербіцид

Доза, кг/га

Спосіб і строк

Бур’яни

Озимі І

2,4-Д амінна

О

“■ч

о

Обприскування

Дводольні (лобо­

ярі — пше­

сіль

 

 

да та ін.)

ниця, жито,

Бутиловий

0,3...0,5

Фаза кущіння

 

г ячмінь

ефір

 

 

 

Кукурудза

Еридикан

7 л/га

Обприскування до

Однодольні зла­

 

 

 

сівби

кові

 

Атразин або

1,5...3

 

Дводольні

 

симазин

 

 

 

Горох

Бутиловий

ОД..0,4

Обприскування,

Дводольні

 

ефір 2,4-Д

 

три-чотири лист­

 

 

 

 

ки в гороху

 

 

Прометрин

1,0.,.2,0

Під попередню

Одно- і дводольні

 

 

 

культуру

 

Соя

Трефлан

1,0...2,5

 

 

Цукровий

Ептам або ти­

2,0...3,0

Перед сівбою або

Злакові одно­

буряк

лам

 

відразу після неї

дольні

 

ДХС

5,0...12,0

Обприскування до

Однорічні дво­

 

 

 

сівби

дольні

Картопля

Лінурон або

1,5...2,5

До сходів

Одно- і дводольні

 

прометрин

 

 

малорічні

Соняшник

Трефлан

1,0...2,0

Перед сівбою (під

 

 

 

 

культивацію)

 

Льон-дов-

Дикотекс 80

ОД..3,0

Перед сівбою

Дводольні

гунець

 

 

 

 

 

  1.   грунтовими і кліматичними умовами. Дія гербіцидів підси­люється на родючих і добре зволожених грунтах. І, навпаки, на сухих і малородючих грунтах ефективність гербіцидів знижує­ться. Найвищий ефект дії гербіцидів — при температурі 16... 22 °С;
  2.   правильним вибором строків обробки. Особливо це важливо після того, як з’явилися сходи культурних рослин. Щоб не пошко­дити їх, гербіциди вносять тоді, коли культурні рослини ростуть повільно. У пшениці, наприклад, це фаза кущіння, у льону — фаза «ялинки», у бобових — фаза трьох справжніх листків, у моркви — фаза двох справжніх листків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   31(25)(25) /.

Тема . Захист польових культур від шкідників і хвороб

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Запобіжні заходи
  2. Знищувальні заходи

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Шкідники польвих культур

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Шкідники польвих культур

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

  1.    Шкідники польвих культур

 

Викладач

 

 

ТЕМА 31(25)(25). Захист польових культур від шкідників і хвороб

Шкідники польових культур. Шкідниками сільськогосподар­ських культур є комахи (близько 100 видів), кліщі, слимаки (з кла­су черевоногих молюсків), нематоди (круглі черв’яки) і гризуни (миші, полівки, ховрахи та ін.). Вони знижують урожай на 10... 20% (до 35%).

image19Шкідники пошкоджують рослини по-різному залежно від бу­дови їхнього ротового апарату. Так, гусінь озимої совки або луч­ного метелика міцними щелепами гризе листя, стебла й корені. Попелиці і клопи мають гострі хоботки, якими висмоктують соки з рослин.

Гусінь озимої совки (мал. 13) завдовжки від 4,5 до 5,2 см, землисто-сірого кольору, дуже ненажерлива і завдає великої шкоди озимій пшениці, ози­мому житу, кукуру­дзі, цукровим буря­кам, соняшнику, тю­тюну, картоплі й багатьом іншим культурам (не менш як 50 видам).

 

 

Гусінь озимої совки в пошуках їжі переміщується з по­шкоджених ділянок на непошкоджені. Вона живе у верх­ньому шарі грунту й вилазить на поверх Мал. 13. Стадії розвитку озимої совки:             

1 — метелик, 2— яйця; З— гусінь, що підгризає сходи злаків; 4 — лялечка в грунті - вдень гусінь ховається. Спочатку гу­

image20сінь пошкоджує бу­р’яни, на яких було відкладено яйця, а потім переходить на куль­турні рослини. Після закінчення періоду розвитку гусениці за­риваються в грунт І перетворю­ються в лялечки. Стадія гусениці триває від 25 до 40 днів.

image21Лялечка озимої совки черво- і но-бура з двома шипиками на задньому кінці. Стадія лялечки триває від 13 днів до одного мі­сяця, після чого з лялечки утво­рюється метелик.

Дротяники — личинки жуків- коваликів. Самі жуки завдають незначної шкоди, а личинки їхні пошкоджують різні культури (мал. 14). Личинки живуть у грунті й розвиваються протягом чотирьох-п’яти років. Шкідники найчастіше скупчуються на полях, зайнятих багаторічними травами.

Клоп-черепашка поширений у південних степовихрайонах Ук­раїни, зимує в листяній підстилці в лісах і полезахисних смугах.

Навесні, з настанням тепла (до Мал. 14. Пошкодження дротяником:

20 С) перелітає на ПОСІВИ і в ізерна; 2молодої рослини травні відкладає яйця на сходах польових культур. У середині літа :і личинок утворюються клопи, які пошкоджують листя, колоски дернових культур.

Шведська муха пошкоджує всі зернові злаки, крім проса. Вона може жити й розвиватись також на вівсюзі, пирію, китнику, кост­риці. Поширена в Лісостепу й на Поліссі.

Зимують дорослі личинки на сходах озимини. Мухи вилітають з кінця квітня до кінця травня. Самки відкладають яйця на сходи злаків. На десятий день після вильоту мух з’являються личинки. Личинки проникають усередину стеблинок сходів, там живляться і перетворюються в лялечки. Особливо небезпечні личинки в ран­ній період розвитку кукурудзи та інших злаків.

Буряковий довгоносик — сірувато-бурий жук завдовжки 12... 16 мм з довгим тупим хоботком. Зимує на старих бурякових полях, зариваючись у грунт. Рано навесні жуки виходять на поверхню й живляться бур’янами. Після появи сходів цукрових буряків довго­носики пошкоджують їхнє листя.

Жуки відкладають яйця біля коренів буряка. Через десять днів з яєць виходять безногі білі личинки з жовтою головкою, які по­чинають живитися боковими корінцями буряків, а пізніше пошко­джують головний корінь.

image22image23


 

image24


 

Мал. 15. Гороховий зерноїд:

1 — жук; 2— личинка; З— лялечка; 4— характер пошкодження; 5—6— зерна гороху до й після виходу жука

../../7272~1/AppData/Local/Temp/FineReader11/media/image25.jpegЛичинки живуть близько двох місяців і наприкінці літа пере­творюються в лялечки. Через 15...20 днів з лялечок розвиваються жуки, які зимують у грунті до весни.

Гороховий зерноїд — небезпечний шкідник гороху (мал. 15). Це чорний жук, покритий густим іржаво-сірим пушком. На задньо­му кінці тіла жука є дві великі овальні чорні плями, що утворюють білий хрест. Довжина жука 4...5 мм. Жуки добре літають.

Початок відкладання яєць збігається з появою перших бобів гороху. Жуки відкладають яйця на стулки зелених бобів. Личинка через стулки проникає всередину боба, а потім — у горошину й розвивається в ній протягом 1,5...2 місяців. Личинка горохового зерноїда не має ніг, м’ясиста, досягає в довжину б мм. Перетво­рюється в лялечку всередині горошини, де й залишається до весни наступного року, попадаючи разом з насінням у сховища. Внаслі­док виходу жука з насінини в ній утворюється круглий отвір. Горох, пошкоджений зерноїдом, втрачає до 25—ЗО % своєї маси. Хвороби рослин спричинюються шкідливими грибками, бакте­ріями і вірусами. Збудниками грибкових хвороб (сажка, іржа хлі­бів, фузаріоз льону й зернобобових культур та ін.) є спори, якими розмножуються грибки.

Тверда сажка уражає зерно пшениці. Замість нормальних зерен утворюються здутості з чорним вмістом — спорами грибка. Під час збирання врожаю спори прилипають до поверхні зерна. Якщо таке зерно висіяти, то одночасно з ним проростатимуть і спори сажки, утворюючи тонкі нитки, які проникають у паростки пшени­ці (мал. 16). Розвиваючись усередині рослини, грибок розростаєть­ся і під час формування зав’язі квіток проникає в них, утворюючи величезну кількість спор.

Пухирчаста сажка кукурудзи уражає всі органи рослини, утво­рюючи великі пухирі, покриті білою плівкою (мал. 17). Ці пухирі заповнені спорами, які зберігаються на рештках рослин у полі й на насінні.

Іржа буває стеблова, листкова, жовта.

Стеблова іржа уражає багато культурних злаків. У хворих рослин на стеблах утворюються довгасті іржаво-бурі подушечки. В кінці вегетації вони чорніють.

Бура іржа поширена в Лісостепу й на Поліссі. Утворюється на листках у вигляді червоно-бурих подушечок (пізніше чорних). На Україні збудник іржі зимує на посівах озимих культур. Протягом літа утворюється кілька поколінь спор. Джерело інфекції — пирій, житняк. У хворих рослин зменшується площа листків, знижується врожай на 20...30 %.

Жовта іржа розвивається з весни до пізньої осені. Уражає всі надземні органи злакових культур. У хворих рослин утворюються лимонно-жовті подушечки, які в кінці вегетації чорніють.

Фузаріоз — хвороба льону, гороху та інших культур, що спри­чиняється грибком фузаріумом. Проникнувши через корені, грибки поширюються в судинах стебел і порушують переміщення в них

Мал. 17. Пухирчаста сажка кукурудзи:

Мал. 16. Тверда сажка ^ — уражений качан; 2 — уражене чоловіче суцвіття пшениці:

  1. — колос із пошкодже­ними зернами; 2 — спори сажки; З— проникнення грибка в проросток насі­нини

води та поживних речовин, спричиняючи в’янення і відмирання рослин. Грибок фузаріум розвивається на рештках рослин після збирання врожаю.

Борошниста роса — хвороба зернових, бобових та інших куль­тур. Грибниця розвивається на поверхні пошкоджених органів рос­лин *— листків і стебел — у вигляді борошнистого чи павутинного нальоту.

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять    /урок №  32( 27)(27) /.

Тема . Методи боротьби із шкідниками і хворобами польових культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Методи боротьби із шкідниками і хворобами польових культур

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Фізико-механічний метод
  2. Біологічний метод
  3. Хімічний метод
  4. Техніка безпеки

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Фізико-механічний метод
  2. Біологічний метод
  3. Хімічний метод
  4. Техніка безпеки

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Захист овочевих культур від шкідників і хвороб

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №16

Спостереження за появою шкідників і хвороб на полях колгоспу (радгоспу) чи учнівської бригади

Інвентар: лупи, картки обліку.

Вказівки до роботи. Спостерігайте за шкідниками і хворобами не тільки на полях, а й на дорогах, межах.

Хід роботи. 1. Пройдіть поле по діагоналі й огляньте на однаковій відстані одну від одної в десяти місцях 25 рослин. Не­залежно від розмірів поля треба оглянути 250 рослин.

  1.              Підрахуйте окремо кількість здорових рослин, пошкоджених шкідниками і уражених хворобами, а потім визначте процент по­шкоджених рослин в усіх пробах.
  2.              Дані спостереження запишіть у картку обліку:

Картка обліку

Колгосп, район, область__________________

Культура________________________________

Час обліку (число, місяць, рік)_________________

Прізвище та ім’я учня_______________клас____

Група.


Номер поля і ділянки, культура

Оглянута площа, га

Оглянуто

рослин

Кількість

уражених

рослин

Шкідники або хвороби

Процент ура­жених рослин

 

 

 

 

 

 

           

 

ТЕМА 32(27)(27). Методи боротьби із шкідниками і хворобами польових культур

Для захисту рослин від хвороб і шкідників застосовують агро­технічний, біологічний, фізико-механічний і хімічний методи бо­ротьби.

Агротехнічний метод — це сукупність прийомів, спрямованих на створення найсприятливіших умов для росту й розвитку рослин.

Правильне чергування культур на полях сівозміни обмежує розвиток і кількість шкідників та хвороб. Зміна культур, що су­проводиться необхідними агротехнічними прийомами в оптимальні строки, порушує умови розвитку і знижує кількість дротяників, хлібних жуків, зернових совок, трипсів. Пшениця менше страждає від іржі, кореневої гнилі; цукровий буряк менше уражується не­матодою; кукурудза — пухирчастою сажкою.

Зяблевий і передпосівний об­робіток грунту є ефективним за­собом зниження кількості шкід­ників, а також пригнічення роз­витку хвороб і бур’янів. Посіви з оптимальною густотою рослин менше зазнають шкоди від дро­тяників, зернові культури менше уражуються шведською мухою, хлібними пильщиками.

Важливо, щоб у кожному гос­подарстві впроваджувались у ви­робництво високоврожайні й стій­кі проти хвороб і шкідників сор­ти. Так, дворядні ячмені пошко­джуються шведською мухою менше, ніж багаторядні.

При стислих строках розділь­ного збирання зернових культур значно зменшуються збитки, за­подіяні хлібними пильщиками, шкідливою черепашкою і хлібни­ми жуками.

 Біологічний метод боротьби із шкідниками сільськогосподар­ських рослин грунтується на використанні їхніх природних воро­гів. Для боротьби з озимою совкою і кукурудзяним метеликом роз­водять місцеві раси яйцеїда — трихограми (мал. 18). Мишоподіб­них гризунів добре знищують принадами (з хліба, зерна), зара­женими бактеріями мишачого або пацюкового тифу. Для захисту рослин від багатьох шкідників необхідно охороняти і приваблю­вати корисних птахів: шпаків, синиць, мухоловок та інших, які живляться шкідливими комахами.

Фізико-механІчний метод грунтується на виловлюванні шкідни­ків за допомогою різних пристроїв. Використовують різні вловлю­вачі жуків, клопів-черепашок, гусені, а також ловильні канави, світлові пастки, капкани. На патоку виловлюють метеликів озимої совки, листовійки та ін. Ловильні канави, якими оточують поля за допомогою спеціальних канавокопачів, використовують проти гусе­ні лучного метелика й жуків бурякового довгоносика. Горохового зерноїда знищують, очищаючи І сортуючи насіння гороху.

Хімічний метод полягає у використанні різних хімічних речо- вин-пестицидів для знищення шкідників і хвороб сільськогоспо­дарських рослин. Отруйні речовини використовують у вигляді по­рошків для обпилювання або у вигляді розчинів для обприску­вання.

Для захисту рослин від шкідливих комах призначені інсектици­ди, від кліщів — акарициди, від нематод — нематоциди, від гризу-

Препарат

Характеристика

Об’єкт застосування

Норма і метод застосування

 

Інсектициди

 

Хлорофос

Метафос

80 % -ний порошок

20 %-ний концент­рат емульсії і 30 %-ний поро­шок

Клоп-черепашка, хлібний жук, совки, колорадський жук, лялечки капустяної мухи

Клоп-черепашка, хлібний жук, кліщі, трипси

Акарициди

  1.          .2 кг/га діючої ре­човини на зернових; 0,5...0,8 кг/га на овоче­вих культурах
  1.        .2 кг порошку для обприскування зернових культур (розчин ЗО л/га); 0,2.. .0,5 кг/га проти шкідників бобових куль­тур

Кельтан

20 %-на емульсія і 18,5 %-ний по­рошок

Кліщі

1.6...3 кг/га діючої ре­човини (розчин 400 л/га) для обробки овочевих культур

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нів — зооциди, від грибкових хвороб — фунгіциди. Характеристи­ку пестицидів за групами наведено в таблиці 16.

Пестициди повинні відповідати вимогам державного стандарту.

Техніка безпеки. Під час зберігання, перевезення і застосуван­ня отрутохімікатів необхідно додержувати таких правил безпеки:

  1. Люди, які працюють з отрутохімікатами, повинні добре зна­ти їхні токсичні властивості і правила роботи з ними.
  2. Особи, які працюватимуть з отрутохімікатами, повинні про­йти попередній медичний огляд.
  3. До роботи з отрутохімікатами не допускаються підлітки, яким не виповнилося 18 років, а також учні.
  4. Роботою з отрутохімікатами повинен керувати спеціаліст по захисту рослин або агроном, які добре знають запобіжні захо­ди під час роботи з отрутохімікатами. Отрутохімікати слід зберігати, перевозити й видавати тільки в спеціальній, міцній, добре закритій тарі із зазначенням назви й кількості препаратів.
  5. Людей, які працюють з отрутохімікатами, треба забезпечи­ти спецодягом з цупкої пилонепроникної тканини, спецвзуттям, респіраторами, протигазами, захисними окулярами й рукавицями.
  6. Під час роботи з отрутохімікатами треба суворо додержу­вати правил особистої гігієни: на місцях роботи не їсти, мити з милом руки і обличчя, полоскати рот. Після закінчення роботи слід добре витрусити одяг і помитися під душем.
  7. У місцях, де працюють з отрутохімікатами, забороняється зберігати продукти, воду, фураж і речі домашнього вжитку.
  8. Забороняється залишати на полі чи в інших місцях отруто­хімікати без охорони.
  9. Тривалість роботи з отрутохімікатами не повинна переви­щувати 6 год, а із сильнодіючими отрутами (препаратами ртуті, миш’яком, фосфорорганічними сполуками) — 4 год.
  10. Випасати худобу й косити траву на ділянках, оброблених гербіцидами, дозволяється не раніше як через 45 днів після обробки.

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять    /урок №   33(28)(28) /.

Тема . Захист овочевих культур від шкідників і хвороб

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1Захист овочевих культур від шкідників і хвороб

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Повторність досліду
  2. Схема розміщення ділянок
  3. Вимоги до методики польового досліду.
  4. Спостереження та облік
  5. Збирання та облік урожаю
  6. Документація та обробка дослідних даних

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Повторність досліду
  2. Схема розміщення ділянок
  3. Вимоги до методики польового досліду.
  4. Спостереження та облік
  5. Збирання та облік урожаю
  6. Документація та обробка дослідних даних

 

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

  1. Разом із спеціалістами господарства визначте тематику дослідів, розро­біть їхні схеми.
  2. Складіть план проведення дослідів на полях учнівської бригади, колгоспу, радгоспу.
  3. Закладіть досліди в натурі, організуйте за ними спостереження, облікуйте врожай і статистично опрацюйте його.
  4. Для чого дослід закладають у кількох повторностях?

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №17

Спостереження за появою шкідників і хвороб овочевих культур на полях колгоспу (радгоспу) або учнівської бригади

Матеріали й інвентар: картонні коробки або картонні листи розміром 30x20 см, пінцети, голки.

Вказівка до роботи. Методика проведення практичної роботи така сама, що й для польових культур (див. с. 78).

Хід роботи. 1. Зберіть шкідників, пінцетом покладіть їх на лист картону і прикріпіть до нього голкою.

  1.             Під кожним шкідником зробіть напис, зазначивши назву шкідника, культуру, на посівах якої він виявлений, назву госпо­дарства і дату.
  2.             Складіть робочий план боротьби із шкідниками і хворобами» виявленими вами, за такою формою:

План боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур

на 198 рік

Колгосп (радгосп)______району___________області

 


Культура

Шкідник чи хво­роба

Спосіб бороть­би (обприску­вання, про­травлювання)

Обсяг ро­біт (га. кг, шт.)

Препа­

рати

Норма витра­ти препарату на одиницю обсягу робіт, кг

Потрібно

препаратів,

кг

 

 

 

 

 

 

 

  1.   Зберіть і виготовте колекцію шкідників, виявлених вами на полях овоче­вих культур.

2Що розуміють під профілактичними заходами боротьби із шкідниками І хворобами?

3Чим відрізняються агротехнічні і хімічні методи боротьби?

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 33(28)(28). Захист овочевих культур від шкідників і хвороб

Через пошкодження рослин шкідниками і хворобами втрати врожаю овочів можуть становити 25 %. Овочевим культурам у від­критому грунті завдають шкоди понад 150 видів шкідників і збуд­ників хвороб. Для боротьби з ними проводиться комплекс профі­лактичних, агротехнічних і хімічних заходів. Своєчасне проведен­ня цих заходів дає змогу знизити ураження рослин на 70...80 % і одержати завдяки цьому додатковий прибуток у середньому до 500 карбованців з 1 га. До агротехнічних заходів належить додер­жання чергування культур у сівозміні, ретельна оранка, своєчасні строки сівби й садіння, своєчасне проріджування.

Шкідники овочевих культур. Хрестоцвіта блішка (мал. 19) ура­жує рослини капусти, турнепсу, ріпи, редьки та інших капустяних (хрестоцвітих) культур (особливо небезпечна для сходів).

На Україні зустрічається південна хрестоцвіта блішка. Рано навесні блішки живляться бур’янами. З появою сходів і початком висаджування розсади вони переходять на культурні рослини і по­шкоджують верхній шар листків, після чого в місцях пошкодження на листках утворюються отвори. На ніжніших листках ріпи, ре-

image26



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

image28Мал. 20. Капустяний білан:

/ — метелик капустяного білана; 2 — яйця на листку; З — листок, пошкодже­ний

гусінню капустяного білана; 4 — лялечки

диски блішки прогризають наскрізні отвори. Ці шкідники дуже небезпечні для розсади капусти, яка ще не укоренилась.

Заходи боротьби бувають профілактичні — знищення рано на­весні хрестоцвітих бур’янів; агротехнічні — висівання насіння І висаджування розсади культурних рослин в оптимальні строки. Хімічні — з появою блішок сходи обпилюють 2,5%-ним дустом ме­тафосу. Норма витрати отрутохімікату—15...20 кг/га. Ефективне обприскування посівів розчином 25%-ного антіо при нормі витра-

ти0,8...1 кг/га, 40%-ним розчином фосфоміду (0,5... 1 кг/га) або 80%-ним розчином хло­рофосу (0,8... 1 кг/га). Витрати робочої ріди­ни при всіх обприску­ваннях 500...600 л/га.

Капустяний білан (мал. 20) пошкоджує ріпу, редиску й капус­ту. Метелики виліта­ють у квітні — травні й відкладають яскра­во-жовті яйця на лист­ках капусти. Молоді гусениці пошкоджу­ють листя. Через

  1.            .20 днів вони пе­ретворюються в ля­лечки, з яких через
  1.            .17 днів вилітає нове покоління ме­теликів (на півдні України вони дають три-п’ять поколінь за літо). Поширений всюди.

Заходи боротьби такі самі, як і проти хрестоцвітих блі­шок.

Капустяна сов­ка — багатоїдний шкідник (мал. 21).

Вона пошкоджує бу­ряк, цибулю, горох, особливо сильно ка­пусту,              ріпу,              брукву,              турнепс.              Поширена              всюди. Лялечки зимують

у грунті.Метеликивилітають у травні. Самки відкладають яйця

налистки капусти. Через п’ять — дванадцять днів утворюється

image29гусінь. У південних районах республіки совки дають три поколін­

ня. Гусінь пошкоджує листки й головку капусти.

Заходи боротьби такі самі, як І проти хрестоцвітих блішок.

Цибулева муха (мал. 22) поширена скрізь. Лялечки зи­мують у грунті. Ви­літ мухи збігається з цвітінням вишні й кульбаби. Мухи від­кладають яйця між листками цибулі. Через три — вісім днів з яєць з’являю­ться личинки, які по­шкоджують основу листків. Пошкодже­на рослина жовтіє і сохне, цибулини за­гнивають. За літо мухи дають 2-3

ПОКОЛІННЯ. Заходи боротьби: хімічні — обпудрювання насіння перед ви­сіванням на сіянку 2%-ним розчином ГХЦГ (20...ЗО г на 1 кг насіння), під час льоту мухи обприскування посівів 80%-ним роз­чином хлорофосу (1,5 кг/га).

image32Морквяна муха (мал. 23) поширена скрізь. її личинки пошко­джують коренеплоди моркви, селери, петрушки. Зимують лялечки в грунті. Муха вилітає в кінці травня, відкладає яйця на грунт під рослинами. Личинки проникають у коренеплоди й пошкоджу­ють їх. Живуть личинки в коренеплодах близько ЗО днів. За літо розвивається два покоління. Личинки першого покоління пошко­джують коренеплоди у червні — лип­ні, другого — в серпні — вересні.

 Заходи боротьби: агротехнічні 

зяблева оранка, висівання моркви в ранні строки, своєчасне прополювання посівів, проріджування не пізніше фази другого справжнього листка; хі­мічні — під час льоту мухи посіви об­прискують 0,2 7о-ним розчином хлоро­фосу.

Хвороби овочевих культур. Кила (мал. 24) уражує майже всі хресто­цвіті капустяні культури. Рослини за­ражаються через грунт. Кила вражає кореневу систему розсади й дорослих рослин, що спричиняє 

Мал. 26. Шийкова гниль

 цибулі лицях

грунтів карбатіоном і

тіазоном                          утворення на коренях     

                               здуттів і

                               великих наростів. Листки

                               хворих рослин в’януть, жовті­

                               ють, головки не розвиваються.

Заходи боротьби: вапнування кис­лих грунтів з осені (pH грунту бажа­но довести до 7,0...7,2). Обробка в теп-

 

Своєчасна боротьба з бур’янами, особливо хрестоцвітими. Застосу­вання стійких проти кили сортів. Чорна ніжка (мал. 25) уражає розсаду капусти, салату, по­мідора, огірка та інших культур. В уражених рослин коренева шийка темніє, стебло потоншується, надламується, рослини гинуть. Хвороба активно розвивається при надлишку вологи в грунті, під­вищеній кислотності грунту й загущеності розсади.

 

 

 

image30

Мал. 25. Розсада капусти, уражена чорною ніжкою


Заходи боротьби: зміна грунту або його дезинфекція, вапну­вання й оптимальний водний і повітряний режим при вирощуванні розсади.

Шийкова гниль цибулі (мал. 26) уражає цибулину. Хвороба виявляється під час зимового зберігання. Паразит проникає в рос­лину через шийку цибулини і спричиняє загнивання її.

Заходи боротьби: агротехнічні (повне достигання цибулі на полі, сівба і садіння в ранні строки), хімічні (обпилювання сіянки перед висаджуванням ТМТД (тетраметилтіурамдисульфіт) з роз­рахунку 8 г на 1 кг сіянки або протруювання в 3%-ній суспензії ТМТД протягом 10 хв

 

 

                                                                  ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  36( 29 )(29)/.

Тема . Поняття про систему землеробства

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. 1. Разом із спеціалістами господарства визначте тематику дослідів, розро­біть їхні схеми.
  2. Складіть план проведення дослідів на полях учнівської бригади, колгоспу, радгоспу.
  3. Закладіть досліди в натурі, організуйте за ними спостереження, облікуйте врожай і статистично опрацюйте його.
  4. Для чого дослід закладають у кількох повторностях?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Зернопросапна система землеробства
  2. Плодозмінна система землеробства
  3. Просапна система землеробства
  4. Сидеральна система землеробства

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Зернопросапна система землеробства
  2. Плодозмінна система землеробства
  3. Просапна система землеробства
  4. Сидеральна система землеробства

          Відмітити активність учнів.

 

Викладач

 

ТЕМА 36(29)(29). Поняття про систему землеробства

Під системою землеробства розуміють комплекс взаємопов’яза­них заходів — агротехнічних, меліоративних, організаційно-еконо­мічних, які характеризуються інтенсивністю використання землі, способами збереження й підвищення родючості грунту для виро­щування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур.

Екстенсивне землеробство — це система ведення господарства, при якій ріст обсягу продукції досягається за рахунок розширення оброблюваних земельних площ. При екстенсивній системі земле­робства родючість грунту відновлюється природним шляхом без активного втручання людини.

У Радянському Союзі впроваджують інтенсивні системи земле­робства, що прийшли на зміну екстенсивним. Інтенсивні системи землеробства передбачають найраціональніше використання всіх сільськогосподарських угідь, застосування ефективних способів підвищення врожаю і родючості грунту.

Інтенсивні системи землеробства розробляють для певних грун­тово-кліматичних зон з урахуванням широкого застосування суча­сної техніки, досягнень науки й передового досвіду.

Інтенсивна система землеробства складається з таких частин:

  1. Агрономічна організація території і система чергування сіль­ськогосподарських культур у часі й розміщення їх на площі, тобто система сівозмін — польових, кормових, спеціальних.
  2. Система обробітку грунту — основна, передпосівна і догляду за рослинами, заходи захисту грунту від вітрової й водної ерозії.
  3. Система добрив (органічні, мінеральні та ін.).
  4. Система меліоративних заходів (зрошування, осушування, вапнування, гіпсування).
  5. Система насінництва і висівання високоврожайних сортів.
  6. Система заходів боротьби з бур’янами, хворобами і шкідни­ками сільськогосподарських культур.

У різних природно-кліматичних зонах України значення скла­дових частин інтенсивної системи землеробства для підвищення врожайності неоднакове. На Поліссі, де грунти бідні, але достат­ньо опадів, особливого значення набувають використання органіч­них і мінеральних добрив, висівання багаторічних трав. У посуш­ливих степових районах республіки провідними є ті, які істотно поліпшують водний режим рослин. Це зрошування, раціональний обробіток грунту, що сприяє збереженню і нагромадженню вологи, лісомеліорація, сівозміни з чистими парами.

На Україні найпоширенішими є такі інтенсивні системи земле­робства: зернопросапна, плодозмінна, просапна, сидеральна.

При зернопросапній системі землеробства, крім зернових куль­тур, вирощують просапні —• кукурудзу, цукровий буряк, соняшник та інші, які вимагають ретельного обробітку грунту і внесення достатньої кількості органічних та мінеральних добрив. Основними заходами в цій системі є ті, які поліпшують водний режим рослин (чисті пари, полезахисні лісонасадження), захищають грунт від ерозії і т. п. Така система поширена в степових районах республіки.

При плодозмінній системі землеробства зернові культури за­ймають до 50 % ріллі, а на решті площі вирощують просапні й бобові культури, чисті пари замінюють зайнятими. Родючість грун­ту підвищують завдяки вирощуванню бобових культур, внесенню великих доз добрив. Найширше цю систему застосовують у лісо­степових районах достатнього зволоження.

При просапній системі землеробства більшу частину ріллі за­ймають посіви просапних культур. Родючість грунту підтримують і підвищують інтенсивним унесенням добрив. Таку систему засто­совують у багатьох господарствах, які спеціалізуються на виро­щуванні овочів І картоплі, кормових і технічних культур (напри­клад, у зонах промислового овочівництва).

При сидеральній системі землеробства на легких грунтах виро­щують зернові, картоплю і сидеральні культури (люпин, середелу та ін.). Застосовують її на піщаних і супіщаних грунтах Полісся й Лісостепу.

В умовах зрошуваного землеробства впроваджуються різні системи. Загальна особливість їх — інтенсивне використання кож­ного поливного гектара, проведення спеціальних заходів захисту грунту від засолення й ерозії.

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  37( 30)(30) /.

Тема . Сівозміни

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Чередування культур в сівозміні.

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Чередування культур в сівозміні.

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

  1. Що таке система землеробства?
  2. Які ви знаєте складові частини системи землеробства?
  3. Які системи землеробства поширені в Україні?
  4. Чому при беззмінній сівбі урожай багатьох польових культур знижується?

 

 

Викладач

 

 

 

ТЕМА 37(ЗО)(30). Сівозміни

Сівозміна — це науково обгрунтоване чергування сільськогос­подарських культур і пару на полях і в часі. Сівозміна — основна частина землеробства. При запровадженні сівозміни земельну пло­щу розбивають на приблизно однакові ділянки (як правило, 4— 10). Потім на цих ділянках відповідно до схеми сівозміни висі­вають польові та овочеві культури. Кожна культура в певній послідовності проходить через усі поля сівозміни. Сівозміна забез­печує відновлення й підвищення родючості грунту, раціональне використання землі. її розробляють відповідно до спеціалізації господарства і плану продажу державі продуктів виробництва.

Чергування культур у сівозміні. Практикою землеробства вста­новлено, що при висіванні більшості сільськогосподарських куль­тур на одному й тому самому місці кілька років підряд урожай зменшується. Тому для вирощування високих І сталих урожаїв культури на полях необхідно чергувати.

Під чергуванням розуміють систематичну (через один або кіль­ка років) зміну культур на певній ділянці (полі), а в системі сіво­зміни — на кількох полях. Якщо протягом кількох років на одних і тих самих ділянках сіють одні і ті самі культури, то такі посі­ви вважаються беззмінними.

Видатний радянський учений Д. М. Прянишников об’єднав усі основні причини необхідності чергування сільськогосподарських культур у три групи: хімічного порядку, різний вплив рослин на фізичні властивості грунту й біологічні.

Причини хімічного порядку грунтуються на різному викори­станні рослинами елементів живлення. Так, зернові культури для формування врожаю засвоюють з грунту приблизно однакові кіль­кості азоту й калію, а фосфору — в два рази менше; цукровий буряк споживає з грунту калію в 1,7 раза більше, ніж азоту, і в

  1.    рази більше, ніж фосфору. Потреба в елементах живлення в рослин залежить також від будови кореневих систем. У зернових рослин коренева система мичкувата, корені в основному розміщені в орному горизонті; у бобових і коренеплодів корені стрижневі, вони глибоко проникають у підгрунтові шари. Тому зернові росли­ни вбирають елементи живлення головним чином з грунтового шару, а бобові й коренеплоди — з грунтового і підгрунтового ша­рів. Неоднаково реагують рослини на вміст легко- і важкодоступ- них форм фосфорних сполук. Деякі рослини засвоюють елементи живлення з важкодоступних фосфорних сполук, інші — тільки з легкодоступних. Так, гречка і люпин мають підвищену здатність не тільки забезпечувати себе фосфором з малодоступних сполук, а й збагачувати ними грунт. Чергування культур дає змогу раціо­нально використовувати елементи живлення з грунту.

Різний вплив сільськогосподарських культур на фізичні власти­вості грунту. У світовому й вітчизняному землеробстві давно помі­чено, що після багаторічних трав поліпшується структура грунту. Структура грунту поліпшується також після висівання зернових і проміжних культур, після внесення гною, а також правильного обробітку грунту.

Біологічні причини чергування культур у сівозміні мають най­більше значення. Якщо з виснаженням грунту при беззмінному вирощуванні культур можна боротися внесенням добрив, з по­гіршенням фізичних властивостей грунту — внесенням органічних добрив, то з хворобами, розмноженням шкідливих комах часто можна ефективно боротися за допомогою сівозмін. У зернових районах, якщо не додержувати правильного чергування культур, розмножуються клоп-черепашка і озима совка; в умовах беззмін­ного вирощування буряку інтенсивно розмножуються нематоди; на посівах соняшнику — вовчок; на посівах льону спостерігається грунтовтома внаслідок розвитку шкідливих грунтових грибків. При беззмінному вирощуванні підвищується ураження рослин хвороба­ми: картоплі — фітофторою, кукурудзи — сажкою і т. ін.

Чергування сільськогосподарських культур — надійний засіб боротьби з бур’янами. При беззмінній культурі збільшується кіль­кість бур’янів одного типу. Чергування ярих і озимих культур ство­рює несприятливі умови для бур-’янів, і вони гинуть.

Запитання

  1. Що таке система землеробства?
  2. Які ви знаєте складові частини системи землеробства?
  3. Які системи землеробства поширені в УРСР?
  4. Чому при беззмінній сівбі урожай багатьох польових культур знижується?
  5. Як можна добиватися сталих урожаїв при беззмінній культурі?
  6. Як впливає чергування культур на фізичні властивості грунту?
  7. Чому при додержанні чергування культур помітно зменшуються забур’я­неність полів сівозміни і кількість шкідників?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  38( 31)(31) /.

Тема . Класифікація сівозмін

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Що таке система землеробства?
  2. Які ви знаєте складові частини системи землеробства?
  3. Які системи землеробства поширені в Україні?
  4. Чому при беззмінній сівбі урожай багатьох польових культур знижується?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.Польві сівозміни

2. Кормові сівозміни

3. Спеціальні сівозміни

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

1.Польві сівозміни

2. Кормові сівозміни

3. Спеціальні сівозміни

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1.  Які ви знаєте типи сівозмін?

2. Яке місце культур у сівозміні?

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №18

 

Вивчення сівозмін місцевого господарства і господарська

оцінка їх

Інвентар: Карта грунтів (план земельних угідь), виробни­чий план господарства, схеми чергування культур у кожній сіво­зміні, ротаційні таблиці, книга історії полів господарства.

Хід роботи. 1. Для виконання практичної роботи візьміть у правлінні колгоспу або в дирекції господарства грунтову карту чи план земельних угідь, дані про поля господарства (розмір, чим були зайняті в попередні роки, які вносилися добрива, як обробля­лись), послідовність чергування культур у прийнятих сівозмінах, ротаційні таблиці.

  1.             Ретельно розгляньте на карті грунтів (плані земельних угідь), як розміщено сівозміни в господарстві, ознайомтесь із схе­мами та ротаційними таблицями прийнятих у господарстві сівозмін, накресліть ротаційну таблицю в зошитах.

Запитання І завдання

  1.              Які ви знаєте типи сівозмін?
  2.              Яке місце культур у сівозміні?
  3.              Які сівозміни'рекомендуються для степової зони УРСР?
  4.              Які сівозміни поширені в Лісостепу України?

Розкажіть про сівозміни Полісся України.

 

 

 

ТЕМА38 (31)(31). Класифікація сівозмін

У нашій країні переважають великі господарства. У кожному господарстві вводяться кілька сівозмін.

На практиці виділяють кілька типів сівозмін: польові, кормові і спеціальні.

У польових сівозмінах більш як половину площ відводять під зернові, картоплю й технічні культури. Такі сівозміни займають основні площі бригад або відділень.

У кормових сівозмінах понад половину площ відводять під кор­мові культури. Сівозміни поблизу ферм призначені для вирощу­вання соковитих кормів; сінокісно-пасовищні сівозміни запрова­джують на луках для одержання сіна й організації культурних пасовищ.

Спеціальні сівозміни призначаються для культур (рис, коноплі* тютюн та ін.), які потребують особливих умов: постійного зрошу­вання, родючих грунтів і т. д. У районах, де грунти піддаються ерозії, запроваджують спеціальні грунтозахисні сівозміни.

Усі розглянуті за співвідношенням культур типи сівозмін за­лежно від системи землеробства поділяють на зернопарові, зерно- просалні, плодозмінні.Сівозміни розробляють з урахуванням місцевих природних і ! економічних умов на основі планових завдань продажу державі продуктів рослинництва і тваринництва, а також задоволення внутрішньогосподарської потреби в цих продуктах.              і

Оцінюючи сівозміни з агротехнічного та економічного погляду, враховують вихід продукції з гектара сівозмінної площі, кількість затраченої праці й коштів на одиницю продукції. Вихід основної і додаткової продукції визначають як у кормових одиницях, так І в грошах. Характеризуючи сівозміни, враховують також забез­печення тварин у господарстві повноцінними кормами.              і

Коли розглядають сівозміни з економічного погляду, врахову­ють їх спеціалізацію. Так, оцінюючи польові сівозміни, беруть до уваги вихід продукції в грошах із 100 га сівозмінної площі, собі­вартість одиниці продукції і затрати праці на її виробництво. При плануванні спеціалізованих сівозмін, крім того, враховують вихід спеціальних культур на 100 га сівозмінної площі.

Визначаючи кормові сівозміни, враховують вихід кормових одиниць з 1 га, а також затрати праці на виробництво кормової одиниці.

Щоб правильно використати сівозміни, треба ретельно оформ­ляти документи на кожне поле.

У книзі історії полів для кожного поля й ділянки зазначають площу угідь, у тому числі й ріллі, рельєф, особливості грунту, по­передників, технологію обробки грунту, удобрювання, забур’яне­ність, зараженість шкідниками і хворобами попередніх культур, напрям стікання талих і дощових вод, місця можливого вимокання й вимерзання озимини. У цій книзі наводять також план агротех­нічних заходів на даний рік із зазначенням культури, сорту, обро­бітку грунту, добрив, часу і способу сівби, норми висівання, глибини загортання насіння, догляду за посівами, часу і способу збирання врожаю, меліоративних заходів та ін. Тут записують ! і фактичне виконання заходів, якість виконаних робіт і прізвища виконавців.

Більшість сівозмін на Україні багатопільні (8-, 9- і 10- пільні). Під час складання науково обгрунтованих схем сівозмін треба зна­ти місце культур чи попередників.

Місце культури в сівозміні визначається її народногосподар­ським значенням, біологічними особливостями, а також природни­ми й економічними умовами господарства. Насамперед визначають і місце для провідних у республіці озимих зернових культур. На По ліссі озимі вирощують після люпину, конюшини, вико-вівсяної суміші, гороху, льону, кукурудзи на силос, ранньої картоплі. У Лісостепу — після конюшини, еспарцету, вико-вівсяної суміші, кукурудзи, зернобобових. У Степу кращі попередники для озими-чисті пари, кукурудза на силос і зерно, горох, озима пшениця на і чорному пару, баштанні культури.             

Цукровий буряк, як правило, висівають після озимих культур, рідше — після зернобобових. Кукурудзу вирощують після озимих, І цукрового буряку, картоплі. У сівозмінах, розміщених недалеко

від ферм, практикують повторні посіви кукурудзи. Соняшник доб­ре розвивається, якщо його вирощують після озимих і просапних культур. Ярі зернові культури (ячмінь, овес, пшениця) краще ро­дять після картоплі, кукурудзи, цукрових буряків, а також після озимих і зернобобових культур.

Культури на полях сівозміни можуть змінюватись щорічно або через два-три роки. Такі посіви називають повторними. Повторні посіви необхідні в спеціалізованих господарствах під час вирощу­вання особливо цінних культур — пшениці, рису, картоплі та ін. Повторно можна вирощувати культури тільки на родючих грунтах, із застосуванням добрив, хімічних засобів боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками, при використанні сортів, що дають стійкі врожаї при повторних посівах.

Польові культури по-різному реагують на беззмінне вирощу­вання. Встановлено, що такі культури, як льон, конюшина, буряк, зернобобові, при сучасному рівні розвитку землеробства краще вирощувати в сівозміні із щорічним чергуванням. Зернові культу­ри — пшениця, ячмінь, овес, жито — при повторному вирощуванні протягом кількох років на одному і тому самому місці мало зни­жують урожаї. Необхідність систематичного або періодичного чер­гування сільськогосподарських культур доведено багатьма дослі­дами.

Період проходження всіх культур через кожне поле відповідно до встановленої послідовності чергування називають ротацією сі­возміни. Встановлена послідовність чергування культур у ротації називається схемою сівозміни. Чергування культур на всіх ділян­ках сівозміни називається ротаційною таблицею (табл. 17).

Залежно від зональної спеціалізації землеробства застосовують різні типи сівозмін. У лісостепових районах з достатнім зволо­женням рекомендують плодозмішані сівозміни, в яких 50 % площі займають зернові культури, 25 % просапні, 25 % бобові трави. У цих сівозмінах чергуються такі культури: 1) пар, зайнятий одно­річними культурами і ранньою кукурудзою на силос; 2) озима пшениця; 3) цукровий буряк; 4) ярі зернові з підсівом багаторіч­них трав; 5) багаторічні трави на сіно; 6) озима пшениця; 7) цук­ровий буряк; 8) кукурудза; 9) горох; 10) озима пшениця.

У степових районах України ефективнішими є зернопросапні сівозміни з таким чергуванням культур: 1) чистий пар; 2) озима пшениця; 3) озима пшениця; 4) кукурудза на зерно; 5) ячмінь;

  1.    пар зайнятий (вівсяно-горохова суміш); 7) озима пшениця; 8) кукурудза на силос; 9) озима пшениця; 10) соняшник.

Овочеві сівозміни — це сівозміни, в яких вирощують овочеві культури. Овочеві сівозміни розміщують на родючих, низинних, а також на зрошуваних землях. Наведемо для ілюстрації кілька схем розміщення овочевих культур у сівозмінах для різних зон України. У Південному Степу на зрошуваних землях провідною культурою є помідор (30...35 %). Тому тут поширені такі сівозмі­ни: І) 1—озимі або ярі зернові з підсівом люцерни; 2, 3 — лю­церна; 4 —помідор (розсадний), баклажан, перець; 5

 

 

 

 

 

 

Номер

поля

1981

1982

1983

| 1984

1985

1986

1987

1988

1989

1990

1

Куку­рудза на силос

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Ярі зернові з підсівом багаторіч­них трав

Багаторічні трави на сіно

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Куку­рудза на зерно

Горох

Озима

пшениця

2

Озима

пшениця

Цукровий

буряк

Ярі зернові 3 підсівом багаторічних трав

Багаторічні трави на сіно

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Кукурудза на зерно

Горох

Озима

пшениця

Кукуру­дза на си­лос

3

Цукро­вий бу­ряк

Ярі зернові з підсівом багаторіч­них трав

Багаторічні трави на сіно

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Кукурудза на зерно

Горох

Озима

пшениця

Кукуруд­за на си­лос

Озима

пшениця

4

Ярі зер­нові 3 підсівом багато­річних трав

Багаторічні трави на сіно

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Кукурудза на зерно

Горох

Озима пше­ниця

Куку­рудза на силос

Озима

пшениця

Цукровий

буряк

Ротаційна таблиця десятипільної сівозміни для Лісостепу України

Таблиця 17


5

Багато­річні трави на сіно

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Кукурудза на зерно

Горох

Озима пше­ниця

Кукурудза на силос

Озима

пшениця

Цукровий

буряк

Ярі зерно­ві з під­сівом ба­гаторіч­них трав

6

Озима

пшениця

Цукровий

буряк

Кукурудза на зерно

Горох

Озима пше­ниця

Кукурудза на силос

Озима пше­ниця

Цукро­вий бу­ряк

Ярі зерно­ві з підсі­вом бага­торічних трав

Багато­річні тра­ви на сіно

7

Цукро­вий бу­ряк

Кукурудза на зерно

Горох

Озима пше­ниця

Кукурудза на силос

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Ярі зер­нові 3 підсівом багато­річних трав

Багато­річні тра­ви на сіно

Озима

пшениця

8

Куку­рудза на зерно

Горох

Озима пше­ниця

Кукурудза на силос

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Ярі зернові з підсівом багаторіч­них трав

Багато­річні трави на сіно

Озима

пшениця

Цукровий

буряк

9

Горох

Озима пше­ниця

Кукурудза на силос

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Ярі зернові з підсівом багаторіч­них трав

Багаторічні трави на сіно

Озима

пшениця

Цукровий

буряк

Кукуру­дза на зерно

10

Озима

пшениця

Кукурудза на силос

Озима пше­ниця

Цукровий

буряк

Ярі зернові з підсівом багаторіч­них трав

Багаторічні трави на сіно

Озима пше­ниця

Цукро­вий бу­ряк

Кукуруд­за на зерно

Горох

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

— цибуля


і столові коренеплоди; б — капуста й огірок; 7 — збірне поле (зе­лені та інші овочі); 8 — помідор (безрозсадний); її) 1 — ярі зер­нові з підсівом люцерни; 2, 3 — люцерна; 4—помідор (розсадний), баклажан, перець; 5 — цибуля і столові коренеплоди; 6 — зелений горошок, ранні овочі; 7 — озима пшениця; 8—помідор (безроз­садний); 9 — огірок, капуста та інші овочеві культури.

У Лісостепу УРСР на зрошуваних землях поширена десяти­пільна сівозміна: 1—ярі зернові з підсівом люцерни; 2, 3 — лю­церна; 4 — капуста; 5 — помідор; б — огірок; 7 — рання картопля; 8 — озима пшениця; 9 — цибуля, столові коренеплоди; 10 — збірне поле.

На незрошуваних землях застосовують п’ятипільну сівозміну з таким чергуванням культур: 1—вико-вівсяна суміш; 2 — огірок;

З — цибуля із сіянки; 4 — помідор (розсадний); 5 — столові коре­неплоди.

Українське Полісся має найрізноманітніші грунти. Овочі тут вирощують в основному на дерново-підзолистих, сірих опідзолених грунтах і на осушених торфовищах з таким чергуванням культур: 1 —ярі зернові з підсівом суміші конюшини і тимофіївки; 2 — ба­гаторічні трави; 3 — багаторічні трави; 4 — огірок, кабачок; 5 — помідор, цибуля; 6 — капуста; 7 — збірне поле.

На торфовищах вводять семипільну сівозміну: 1 — ярі з під­сівом трав; 2, 3 — багаторічні трави; 4 — картопля; 5 — середня й пізня капуста; б — кукурудза на силос; 7 — столові коренеплоди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  39 (32)(32) /.

Тема . Особливості зернових культур

ДАТА: “_____”_________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1.  Які ви знаєте типи сівозмін?

2. Яке місце культур у сівозміні?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості
  2. Проростання насіння і формування сходів
  3. Колосіння (викидання колоса)

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні особливості
  2. Проростання насіння і формування сходів
  3. Колосіння (викидання колоса)

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. За якими ознаками встановлюють початок фаз розвитку в зернових культур?

2. Назвіть основні прийоми механізованих робіт, приурочених до певних фаз розвитку рослин.

3. Як відрізнити сходи пшениці й жита, кукурудзи і ячменю, вівса і проса?

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №19

Визначення фаз стиглості хлібних злаків І групи

Матеріали й інвентар: пучки рослин (з коренями)

у різних фазах стиглості, дощечки для розбирання зерна, ножі або скальпелі.

Хід роботи. 1. Візьміть по 25 рослин різної стиглості й визначте фази стиглості головного і бокових пагонів.

  1.              Обмолотіть усі колоси головного й бокових пагонів. Уважно розгляньте насіння, визначте його забарвлення і виповненість.

Щоб уточнити фазу стиглості, відібране насіння роздавіть, роз­ріжте нігтем або ножем.

Ознаки фаз дозрівання насіння.

а) Стебла і листя зелені; зерно частково сформоване (на Уз чи У2 нормального розміру). Вміст насінини — рідина зеленуватого кольору (період формування зерна).

б) Стебла внизу жовтуваті, зверху — зелені. Нижні листки жовті, відмирають, верхні — зелені або зелені з жовтими плямами. Стеблові вузли зелені й соковиті. Зерно нормального розміру, зе­леного забарвлення, вміст його нагадує молочко (молочна стиг­лість).

в) Стебла на всій довжині, за винятком двох-трьох верхніх вузлів, жовті, нижні листки відмирають, верхні — жовкнуть. Колір зерна жовтий (спочатку жовкне верхня, а потім — нижня частина зерна). Вміст зерна нагадує віск, тягучий. Зерно розрізується ніг­тем (воскова стиглість).

г) Стебла і листки жовті або жовто-коричневі, часто рослини повністю висихають і набувають солом’яно-жовтого забарвлення. Колір зерна властивий для даного сорту. Зерно тверде, не розрі­зується нігтем, у м’якої пшениці легко вимолочується (повна стиглість).

  1.              Полічіть кількість зерна, типового для даної фази стиглості, і визначте його процент. Наприклад, у пробі з 400 насінин 300 на­сінин воскової стиглості, а 100 — молочної. Отже, насіння воско­вої стиглості становить 75 %.

ПРАКТИЧНА РОБОТА№20

Визначення фази розвитку зернових злаків

Інвентар: гербарій, зошити.

Хід роботи. І. Ознайомтеся з фазами розвитку зернових злаків за навчальним посібником і гербарними зразками та від­мітьте в зошиті їхні характерні ознаки.

  1.              Замалюйте й опишіть фази розвитку. Зазначте, які види по­льових робіт треба виконувати в ці фази — коткування, борону­вання, підживлювання, внесення гербіцидів, збирання (однофазне чи роздільне).
  2.              У період вегетації польових культур на полях учнівської бригади простежте за настанням основних фаз їх розвитку і зро­біть записи в польових журналах.

ПРАКТИЧНА РОБОТА№21

Визначення зернових злаків за проростками і зернівками

Інвентар: гербарій зернових злаків у різних фазах розвит­ку, зернівки злаків, проростки зернових культур, пінцети, препа­рувальні голки.

Хід роботи. 1. Поділіть зернівки на дві групи.

  1.              Визначте за зернівками, користуючись таблицею 18, зернові культури.

Таблиця 18

Розпізнавальні ознаки зернових за зернівками і сходами


Культура

Зернівка

Листки в сходів

Кількість за­родкових ко­ренів

Пшениця

Жито

Ячмінь

Овес

Кукурудза

Рис

Просо

Сорго

Продовгувата з борозенкою, гола, біла, жовта, червона

Продовгувата з борозенкою, гола, зеленувато-жовта Продовгувата, еліптична, плівчаста, жовта Продовгувата, плівчаста Округла, без борозенки, гола

Продовгувата, без борозен­ки, плівчаста Округла, плівчаста Плівчаста або гола

В озимої — голі, смараг­дові; в ярої — опушені, сірувато-зелені Голі, фіолетово-корич­неє і

Голі, сизувато-зелені

Голі, світло-зелені Голі, широкі, зелені

Голі, вузькі, зелені

Зелені, широкі Зелені, широкі

В озимої 3, в ярої 5

4

5—8

3

І

1

1

1

 

  1.            Розгляньте проростки, підрахуйте кількість зародкових ко­ренів, визначте відмінність забарвлення сходів різних культур. Замалюйте проростки та опишіть їх.

Запитання і завдання

  1.             За якими ознаками встановлюють початок фаз розвитку в зернових куль­тур?
  2.             Назвіть основні прийоми механізованих робіт, приурочених до певних фаз розвитку рослин.

Як відрізнити сходи пшениці й жита, кукурудзи і ячменю, вівса і проса?

 

 

ТЕМА 39(32)(32). Особливості зернових культур

На Україні зернові культури займають близько 17 млн. гекта­рів — більш як 45 % загальної посівної площі республіки. Зернові поділяють на озимі (пшениця, жито, ячмінь) і ярі (пшениця, 'ячмінь, кукурудза, просо, овес). Серед зернових культур перше місце займає озима пшениця. Площа її посівів і валовий збір у республіці серед зернових культур досягає 50 %. Це основна про­довольча культура з високими поживними якостями зерна. Для випікання хліба особливо ціниться сильна пшениця, в зерні якої міститься понад 14% білка, а сирої клейковини — понад 28%.

Решта зернових культур у республіці займає менше місця. Ози­ме жито вирощують в основному на Поліссі, де воно займає до 50 % площі озимих культур, і в районах Лісостепу; озимий яч­мінь— у західних і південних районах республіки. Кукурудзу на зерно вирощують у Степу й Лісостепу (на силос в усіх зонах рес­публіки), овес — на Поліссі і в Лісостепу.

Щоб досягти запланованих зборів зерна, урожайність необхідно довести в 1986—1990 рр. до 3,1...3,3 т/га (у Степу — 3,2...3,3 т/га, Лісостепу— 3,3...3,4 т/га, на Поліссі — 2,8...2,7 т/га).

Біологічні особливості. Зернові злаки, як зазначалось вище, поділяють на ярі й озимі. Тривалість вегетації ярих —три — шість місяців, озимих — до 10 і більше місяців. Ярі висівають навесні, урожай збирають улітку або восени того ж року. Озимі висівають восени, а врожай збирають улітку наступного року. Для нормаль­ного розвитку й переходу до плодоносіння озимим культурам на початку вегетації (протягом 40—50 коротких осінніх днів) необхід­ні знижені температури (від 0 до 4-З °С).

Озимі зернові мають ряд переваг перед ярими. Вони добре використовують осінні й весняні запаси води й елементів живлення в грунті. У них добре розвивається коренева система, що дає їм змогу реагувати на посуху, достигають раніше, ніж ярі. Першим достигає озимий ячмінь, потім — озима пшениця, аж потім — ярі. Рослини озимих культур восени добре кущаться, а рано навесні швидко починають рости і заглушають бур’яни.

Проростання насіння і формування сходів. Після сівби насіння пшениці й жита вбирає води 50...60 %, насіння кукурудзи — 44 %, проса і сорго — 25 % від маси зернівки. Першими починають про­ростати зародкові корені, а потім — стебловий пагін. Найбільш


image39image38image37image36 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Загальну кількість пагонів на одній рослині називають кущисті- стю, а кількість пагонів із суцвіттям — продуктивною кущистістю. Озимі колоскові культури кущаться інтенсивніше (до п’яти про­дуктивних пагонів на одну рослину), ніж ярі (до двох-трьох па­гонів). Для кукурудзи це не властиве, а в проса, сорго й особли­во в рису утворюється до п’яти пагонів на одну рослину (в ярих першої групи виділяється за Інтенсивністю кущіння ячмінь).

Під час кущіння в точці росту формується стебло з короткими міжвузлями і зародковий колос. У подальшому міжвузля подов­жуються (спочатку нижнє, потім друге, третє і т. д.), і перший вузол з’являється над поверхнею грунту (фаза виходу в трубку). Після цього ріст стебла посилюється. Різко збільшується спожи­вання води й елементів живлення рослиною.

Колосіння (викидання колоса) — вихід суцвіття з пазухи верх­нього листка збігається з максимальним подовженням стебел. Слі­дом за колосінням починається цвітіння. У зернових злаків розріз­няють самозапильні (пшениця, ячмінь, просо, рис) і перехресно­запильні (жито, кукурудза, сорго) види. Ячмінь починає цвісти до колосіння, коли колос перебуває в пазусі листка, пшениця, як пра­вило,— через два-три дні після початку колосіння, жито — через вісім-десять днів, решта злаків — відразу після колосіння. Після запилення починає формуватися зернівка. Виділяють, як правило, три стадії спілості зернівки:

молочну — нижні листки жовтіють, верхні — зелені, зерно зе­лене, водянисте, містить до 50 % води. У цей період особливо не­безпечна повітряна посуха, після якої зерно стає щуплим І вро­жайність знижується;

воскову — жовтіють не лише нижні, а частково й листки серед­нього ярусу, зерно жовтіє, ендосперм воскоподібний, пружний, во­логість зерна знижується до ЗО %. У період воскової стиглості розпочинають роздільне збирання колосових і скошують стебла у валки;

повну — листки й стебла жовтіють і всихають, зерно тверде, вологість зернівки знижується до 8...20 %. Якщо запізнитися із збиранням, зерно висипається з квіткових лусочок на землю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  41( 33)(33) /.

Тема . Озимі зернові культури

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. За якими ознаками встановлюють початок фаз розвитку в зернових культур?

2. Назвіть основні прийоми механізованих робіт, приурочених до певних фаз розвитку рослин.

3. Як відрізнити сходи пшениці й жита, кукурудзи і ячменю, вівса і проса?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

  1. Особливості агротехніки озимих при зрошування

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Сорти
  2. Місце в сівозміні
  3. Одробіток грунту
  4. Добрива
  5. Сівба
  6. Догляд за посівами
  7. Збирання врожаю
  1.     ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./ Сорти
  2. Місце в сівозміні
  3. Одробіток грунту
  4. Добрива
  5. Сівба
  6. Догляд за посівами
  7. Збирання врожаю
  8. Особливості агротехніки озимих при зрошування

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №22

Визначення якості зернових колосових культур

Хід роботи. 1. Полічіть кількість насінин у п’яти місцях на одному метрі по довжині гонів.

  1.             Розкопайте в кількох місцях рядки по ширині захвату сівал­ки, лінійкою визначте практичну глибину загортання насіння.
  2.             Виміряйте в кількох місцях ширину міжрядь між крайніми рядками двох суміжних проходів сівалки.
  3.             Результати визначень запишіть у таку таблицю.

Показник

Результати визначення

Середне

значення

Рекомен­

довано

Відхилен­ня від ре­комендо­ваних

і

2

3

4

5

6

7

Норма висівання, шт. Глибина загортання, см Ширина стикування між- рядь, см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1.             Визначте в процентах відхилення результатів показників від рекомендованих.

Таблиця 19

Оцінка роботи посівного агрегату в балах


Показник

Градація нормативів (-{--)

Бал

Норма висіву, %

1,5

3

 

До 2

2

 

Понад 2

0

Глибина загортання насіння,

1

3

см

До 1,5

2

 

Понад 1,5

1

Ширина стикових міжрядь,

2

3

см

До 3

2

 

Понад 3

1

Оцініть якість сівби, користуючись таблицею 19,


 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №23

Визначення біологічної врожайності пшениці (ячменю)

Вказівки до роботи. Урожайність зернових культур ви­значається за такими показниками: кількість рослин на одиницю площі, їхня продуктивна кущистість (кількість стебел з колосами на одній рослині), кількість зерен у колосі й маса 1000 зернин. Щоб обчислити біологічну врожайність, треба кількість рослин на 1 га помножити на середній показник маси зерна однієї рослини.

Хід роботи. 1. Перед збиранням пройдіть по діагоналі поля й через кожні ЗО...50 м виділіть чотири-п’ять метрових квад­ратних ділянок.

  1.             Полічіть кількість рослин на кожній ділянці.
  2.             Вирвіть на цих ділянках усі рослини і зв’яжіть снопи.
  3.             У лабораторії зважте кожний сніп.
  4.             Відберіть із снопів по 25 рослин і визначте в кожній рос­лині довжину основного стебла — від вузла кущіння до верхівки останнього колоса; продуктивну кущистість; масу зернин з однієї рослини, довжину колоса й кількість зернин у ньому; масу зерна в одному колосі (обчислюється діленням показника маси зерна на кількість колосів); вихід зерна (в процентах маси рослини); масу 1000 зернин.
  5.             Середні значення здобутих даних запишіть у таку таблицю.

Культура,

сорт

Номер

рослини

Продук­тивна ку­щистість

Маса рос­лини, г

Колос

Маса зер­на однієї рослини, г

Біологіч­на вро- жайність, кг/га

кількість

зернин.

шт.

маса 1000 гернин. г

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 41(33)(33). Озимі зернові культури

(пшениця, жито, ячмінь)

Озимим зерновим культурам належить провідне місце у вироб­ництві зерна в республіці. За роки Радянської влади площі озимої пшениці — основної хлібної культури України в групі зернових — збільшились з 9,7 % в 1940 р. до 50 % і більше в 1985 р. Вона дає понад 50 % валового збору зерна і її питома вага в державних заготовках хліба становить понад 70 %. В одинадцятій п’ятирічці врожайність озимої пшениці в республіці досягла ЗО ц/га, а в пе­редових господарствах — 50...60 ц/га. Озима пшениця краще, ніж ярі культури, переносить весняні й літні посухи й формує ВИЩІ врожаї, ніж ярі пшениця і жито. Понад 80 % її посівів зосередже­но в Лісостепу і Степу республіки.

Озимі жито і ячмінь займають скромніше місце в розв’язанні зернової проблеми, ніж пшениця. їхня врожайність нижча, ніж пшениці. На Україні озиме жито вирощують в основному на По­ліссі, де воно займає до 50 % площі озимих культур, і в Лісостепу, озимий ячмінь — у західних і південних степових районах рес­публіки.

В останні роки розширилось вирощування озимих культур за інтенсивною технологією.

Найважливіше значення для формування добрих урожаїв ози­мих має перезимівля рослин.

Взимку й рано навесні озимі можуть пошкоджуватись і гинути від вимерзання, вимокання, льодової кірки. Найчастіше вони ги­нуть від вимерзання, коли в клітинах рослин утворюється лід. Клі­тини зневоднюються, а також механічно пошкоджуються криста­ликами льоду. Серед озимих морозостійкістю виділяється жито. Озимі пшениця і ячмінь менш зимостійкі.

Зимостійкість озимих підвищується після осіннього загарту­вання, яке відбувається спочатку при сонячній прохолодній погоді (вдень плюс 8...15°С, вночі 0°С), а потім — при невеликих моро­зах (до мінус 5°С), Загартування супроводиться нагромадженням цукрів, зневодненням клітин і перетворенням нерозчинних вугле­водів у розчинні.

Для боротьби з вимерзанням слід вирощувати сорти підвищеної зимостійкості, а також руйнувати льодову кірку коткуванням.

Сорти. У кожному господарстві треба висівати два-три районо­ваних врожайних сорти, які мають різні біологічні й господарські ознаки.

Для Полісся рекомендуються такі сорти пшениці: Киянка, Іл- лічівка, Поліська 70; для ЛісостепуХарківська 63, Одеська 51, Іллічівка, Киянка, Одеська напівкарликова; для Степу — Безо­ста 1, Обрій, Одеська 51.

Усі районовані сорти характеризуються високою реакцією на внесення великих норм мінеральних добрив і за сприятливих умов формують урожаї до 70 ц/га.

Сорти озимого жита для всіх зон України — Харківське 78, Верхнянське 32, Білоруське 23, Київське 80.

На півдні України поширені такі сорти озимого ячменю: Оде­ський 46, Оріон, Зимран.

Місце в сівозміні. На Поліссі кращий попередник озимої пше­ниці — багаторічні трави одного року використання, а також льон на легких грунтах, люпин, рання картопля. Озиме жито в сівозміні розміщують на зайнятих парах після багаторічних трав, люпину, зернобобових, кукурудзи на силос і зелені корми, льону, ранньої картоплі, ярого ячменю та озимих.

У Лісостепу, а також у північних, північно-західних вологіших районах Степу основний попередник озимої пшениці —• зайняті пари (вико-вівсяна суміш, горохово-вівсяна суміш, горох, еспар­цет). У посушливих умовах недоцільно висівати пшеницю після стернових попередників, рекомендується сіяти її після кукурудзи на зерно, цукрового буряку.

У посушливих південних і південно-східних степових районах республіки озиму пшеницю висівають на чорних парах, а також на парах, зайнятих кукурудзою на зелені корми, горохово-вівсяною сумішшю, озимими на зелені корми, еспарцетом, після гороху, озимих, вирощених на парах, кукурудзи на силос.

Озимий ячмінь вирощують на чистих і зайнятих парах після озимої пшениці, кукурудзи, картоплі.

Обробіток грунту. Для вирощування високого врожаю озимих важливе значення має своєчасний обробіток грунту. В усіх грун­тово-кліматичних зонах республіки система обробітку грунту під озимі культури повинна передбачати чергування різноглибинних полицевих і безполицевих та дрібних обробітків. В посушливих районах озиму пшеницю висівають на чистих парах, обробіток яких спрямований на збереження вологи, боротьбу з бур’янами і шкідниками. Основний попередник парових полів — зернові куль­тури, після збирання яких проводять дискове лущення (глибина

  1.        .8 см при незначній і 10...12 см при великій забур’яненості). Потім поле орють на зяб. Спосіб і глибина оранки залежать від рельєфу місцевості й забур’яненості грунту. На чорноземах, не за­смічених багаторічними бур’янами, глибина оранки становить 20... 22 см, на засмічених — 25...28 см. Наступного року навесні поле боронують і культивують, зменшуючи глибину культивації посту­пово від 10... 12 см до 6...8 см. Поля, що зазнають ерозії, оброб­ляють безполицевими знаряддями.

На Поліссі під озимі слід орати на глибину 18...20 см; у по­сушливі роки, а також після пізніх попередників проводять мілкий обробіток на глибину від 8... 10 до 12... 14 см дисковими і полице- вими знаряддями.

У Лісостепу мілкий обробіток грунту під озимі культури за­стосовують після гороху й кукурудзи на силос. Після парозаймаю- чих культур ранніх строків збирання орати треба плугом на гли­бину 18...20 см.

Зайнятий пар починають обробляти з оранки (глибина 20... 22 см), а в Степу — з розпушування протиерозійними й дисковими знаряддями на глибину 10 см.

Добрива. Система добрив під озимі культури передбачає вико­ристання органічних (на парах і після стернових попередників) та мінеральних добрив. На малородючих грунтах Полісся й Лісо­степу під пшеницю вносять 35...40 т/га, на родючих — 25...30 т/га, на чорноземах Степу — до 20 т/га, а при вирощуванні стійких ви­соковрожайних сортів (Безоста 1, Одеська напівкарликова)—до

  1.          .40 т/га гною.

Мінеральні добрива вносять з урахуванням родючості грунту й особливостей попередників і сортів. На дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах кращих врожаїв досягають, вносячи великі дози повного мінерального добрива (КРК 120 кг/га; після пару—• 90 кг/га; на чорноземах Лісостепу і Степу — 90 і 60 кг/га відпо­відно; на каштанових грунтах — 60 кг/га). Норми добрив змен­шують у посушливі роки та при вирощуванні по парах малостій­ких проти вилягання сортів (Іллічівка, Одеська 51). Основну кількість мінеральних добрив вносять під глибокий обробіток, частину — в рядки під час сівби (гранульований суперфосфат —

  1. .15 кг діючої речовини на 1 га) і частину — при підживлюванні (25...ЗО кг/га азоту). У період цвітіння — наливання зерна для підвищення білковості пшеницю підживлюють з літаків розчином сечовини (ЗО кг/га азоту). Кислі грунти вапнують (3...5 т/га дефекату).

На парове поле рекомендується, крім гною, вносити фосфорно- калійні (40...60 кг/га фосфору, ЗО...40 кг/га калію) і рідкі ком­плексні добрива (1,5...2 ц/га). Обов’язково також уносити невеликі дози фосфору (10...15 кг/га під час сівби) і здійснювати два азот­них підживлення: перше — в кінці кущіння — початок виходу в трубку (ЗО...45 кг/га азоту), друге — позакореневе у фазі виходу в трубку — колосіння (ЗО...45 кг/га азоту). Щоб запобігти надмір­ному росту пагонів пшениці, її обробляють у фазі виходу в трубку препаратом ТУР (наземне обприскування, доза препарату 4...

  1. кг/га).

Під жито основне добриво гній. При внесенні 25...30 т/га органічних добрив приріст врожаю зерна становить 6...8 ц/га. У ра­йонах Полісся замість гною використовують зелені добрива (лю­пин). Люпин приорюють на зелене добриво і вносять мінеральні добрива з розрахунку: фосфору 45...60, калію 45...60 кг/га. Міне­ральні ДОбрИВа ВНОСЯТЬ ПІД ОСНОВНИЙ обробіток (ВІД N45 Р45 К45

до N90 Р90 К90- 3 гноєм вносять фосфоритне борошно (5...6 ц/га); в рядки під час сівби — 50...75 кг/га гранульованого суперфосфату.

Вирощуючи озимий ячмінь після кукурудзи, озимих, картоплі, ПІД ОСНОВНИЙ обробіток ВНОСЯТЬ N30 РбО КбО, а після зернобобо­вих — Р45-60 К45-60. На каштанових і солонцюватих грунтах доб­рива не вносять.

Сівба. Насіння повинно бути чистосортним, вирівняним, мати схожість і чистоту не менш як 95 і 99 % відповідно, протруєним гранозаном або меркургексаном (2 кг/га на 1 т насіння). Проти вимерзання перед сівбою насіння обробляють препаратом ТУР (5 л препарату, розведеного в 20 л води, на 1 т насіння).

Оптимальні строки сівби озимої пшениці на Поліссі з 25 серп­ня по 5 вересня, у Лісостепу — з 5 по 15 вересня, в Північному Степу — з 5 по 15 вересня, у Південному — з 15 по 25 вересня.

Насіння пшениці на важких підзолистих грунтах загортають на 4...5 см, на чорноземах — на 5...6 см, на легких, особливо при сухій погоді,— до 8...10 см. Крупнозернові сорти (типу Безоста 1) краще переносять поглиблене загортання насіння.

Кращі способи сівби — перехресний (14...15 см) і вузькорядний (7...8 см); у південних районах при використанні стернових сіва­лок ширина міжрядь становить 23 см.

Норму сівби встановлюють з урахуванням особливостей грун­ту і клімату, якості насіння, строків сівби, біологічних особливо­стей сорту. В агрономічній практиці прийнято визначати норму сівби зернових культур за кількістю схожих зернин, висіяних на 1 га. Середні норми для більшості сортів пшениці на Поліссі: 5—5,5, у Лісостепу — 4—5,5, у Степу — 3,5—4,5 мільйона зернин на 1 га.

Для озимого ячменю рекомендується висівати в західних ра­йонах 4—5, у Степу — 3,4—4 мільйони зернин на 1 га.

Жито на дерново-підзолистих грунтах Полісся висівають з роз­рахунку 5—б мільйонів зернин на 1 га, у Лісостепу -— 4,5—5,5, у Степу — 3,5—4 мільйони зернин на 1 га.

Для визначення норми сівби за масою необхідно знати реко­мендовану кількість схожих зернин на 1 га, масу 1000 зернин в грамах і показники якості насіння — схожість і чистоту. Напри­клад, якщо маса 1000 зернин становить 40 г, схожість—100% і рекомендована норма сівби 5 мільйонів зернин на 1 га, то норма за масою дорівнює 5X40 = 200 кг/га.

Загальні правила встановлення оптимальної норми висіву: 1) у засушливих місцях норму зменшують, а в добре зволожених і за умови зрошування збільшують; 2) на добре оброблених і удобре­них ділянках норму висівання дещо зменшують; 3) чим нижча якість насіння, тим вища норма висівання. Слід пам’ятати, що на­віть при високій лабораторній схожості чимало насіння в полі че­рез несприятливі умови не проростає. Польова схожість, тобто кількість насінин, що проросли при висіванні їх у полі (в процен­тах кількості схожих насінин у лабораторних умовах), пшениці становить 60...80 %, у жита — 57...64 %; 4) при вузькорядному й перехресному способах сівби норму збільшують на 15...20 %;

  1.   норму висівання підвищують для культур і сортів, які мають низьку кущистість, а також на забур’янених полях.

Догляд за посівами. Щоб вирощувати високі врожаї, озимі культури підживлюють, коткують, проводять весняне боронування та хімічне прополювання. Озимі підживлюють восени й навесні. Восени частіше вносять фосфорні й калійні добрива (приблизно 20 кг/га фосфору — Р2О5 і 20 кг/га калію—К2О), які сприяють підвищенню зимостійкості і стійкості проти вилягання. Рано на­весні, коли рослини після зимівлі ослабли, дуже корисно піджи­вити їх азотними добривами.

Узимку слід провести снігозатримання, а навесні — боронуван­ня важкими або середніми боронами впоперек рядків. На забур’я­нених ділянках у фазі кущіння рекомендується провести хімічне прополювання гербіцидом 2,4-Д (1,5...2 кг/га) амінної солі або

  1.                   7...1,2 кг/га бутилового ефіру.

Навесні догляд за посівами озимих полягає в затриманні чи відведенні талих вод (ущільнення снігу гладенькими котками, від­ведення надлишкових вод з низьких місць), боронуванні (рота­ційними мотиками, важкими чи легкими боронами на посівах, що слабко розкущилися). Перед боронуванням уносять азотні доб­рива.

Для боротьби з такими хворобами, як борошниста роса, іржа, коренева гниль, у кінці кущіння — на початку виходу в трубку посіви обробляють балейтоном (0,5...0,8 кг/га) чи фундизолом (0,5...1 кг/га), а проти жужелиці — волатоном (2 кг/га) або мета­фосом (1 кг/га).

Збирання врожаю. Урожай збирають при восковій стиглості зерна роздільним способом або прямим комбайнуванням при пов­ному достиганні хлібів. Зібране зерно сортують, підсушують до вологості 14...15 %.

Особливості агротехніки озимих при зрошуванні. Зрошування озимих культур особливо ефективне в посушливих степових ра­йонах, де кожний зрошуваний гектар дає в три-чотири рази більше зерна, ніж богарний. Під час зрошування застосовують волого- зарядкове поливання (за кілька тижнів перед сівбою) і вегетацій­не (під час росту й розвитку рослин).

Вологозарядкове поливання проводять до оранки і після неї — по борознах чи смугах (затопленням). Вегетаційне поливання найчастіше проводять по борознах, які готують спеціальним бороз- норобом під час сівби (відстань між борознами на легких грунтах 50 см; на середніх і важких — 60...90 см), а також за допомогою дощувальних установок. Строки вегетаційного поливання збігають­ся з періодом максимального використання вологи рослинами (перше поливання проводять у фазі виходу в трубку).

Орієнтовні норми вологорядкового поливання—1200... 1600 м3/га; вегетаційного — 500 (дощування), 600...700 (по бороз­нах), 800 (напуском на смугах).

При вирощуванні озимих із зрошуванням грунт рекомендується орати на більшу глибину (до 25...28 см), норму висівання збіль­шувати на 10... 15 %, загортати насіння на глибину 6...8 см, вносити підвищені норми добрив, посіви обробляти препаратом ТУР.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  42 (34)(34) /.

Тема . Інтенсивна технологія вирощування озимих культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Інтенсивна технологія вирощування озимих культур

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Інтенсивна технологія вирощування озимих культур

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Розкажіть про особливості зимівлі озимих культур.

2. Які ви знаєте сорти озимих культур?

3. Які особливості інтенсивної технології вирощування озимих?

 

 

Викладач

 

 

 

 

ТЕМА 42(34)(34). Інтенсивна технологія вирощування озимих культур

Землеробство України розвивається по інтенсивному шляху. Колгоспи і радгоспи республіки все більше купують машин, доб­рив, гербіцидів, пестицидів, розширюються зрошувані площі куль­турних рослин і підвищується їхня врожайність. У практиці кращих майстрів землеробства все частіше використовуються окремі еле­менти інтенсивної технології вирощування польових культур — кращі попередники, добрива, нові високоврожайні сорти. Викори­стання окремих прийомів інтенсивної технології не дає змоги стабілізувати зернові господарства республіки, де через кожні три-чотири роки бувають посухи. Коли опадів достатньо, врожай­ність підвищується до ЗО...40 ц/га, а в посушливі роки становить

  1.         .25 ц/га.

Потенціальна врожайність сучасних сортів озимої пшениці по­над 100...120 ц/га, а фактична — лише ЗО...50 % її можливого рівня. Агрономічна наука і досвід кращих майстрів землеробства респуб­ліки свідчать, що максимальна врожайність культурних рослин досягається при оптимальному співвідношенні керованих (сорти, агротехніка, добрива, засоби захисту рослин від бур’янів, хвороб і шкідників і т. п.) і некерованих (опади, температура, сонячна радіація) факторів протягом усього періоду вегетації. Чим ближче вимоги рослин на всіх етапах їхнього життя до оптимальних па­раметрів умов вирощування, тим вищий можливий реальний урожай.

    Суть інтенсивної технології полягає в створенні оптимальних умов вирощування культурних рослин в усіх періодах їхньої веге­тації. Вона передбачає застосування комплексу агроприйомів— кращих попередників, високоврожайних сортів, оптимальної кіль­кості добрив, засобів боротьби з ерозією тощо.

Найважливішою особливістю інтенсивних технологій є своє­часне і якісне виконання всіх технологічних операцій, добросовісне і точне додержання норм, строків і способів внесення добрив, гер­біцидів, пестицидів, регуляторів росту.

Мета інтенсивних технологій — максимальна реалізація потен­ціальної врожайності зернових культур, яка визначається кіль­кістю рослин після проростання і перед збиранням (на 1 м2), рівнем продуктивної кущистості (кількість колосів на 1 м2) та іншими показниками.

Учені визначили максимально можливі показники продуктив­ності озимої пшениці при врожайності 120 ц/га: кількість рослин перед збиранням на 1 м2 — 300-—400, колосів 500—600 штук, зерен в колосі — до 40, маса 1000 зернин — 50 г.

Щоб реалізувати ці можливості, треба створювати сприятливі' умови протягом усієї вегетації.

Реальна врожайність пшениці при вирощуванні за інтенсивною технологією в різних зонах республіки становить: на чорному пару — 60...70 ц/га, на зайнятому пару — 50...60 ц/га, в умовах зрошення — 70...80 ц/га.

Основні елементи Інтенсивної технології озимих культур:

  1. Застосування в кожному господарстві два-три районованих і перспективних сорти інтенсивного типу, які відрізняються біоло­гічними і господарськими ознаками. Для кожного сорту має бути сортова агротехніка (сорти пшениці Безоста 1, Одеська 51, Іллі- чівка; жита — типу Харківське 78). Використання для сівби тільки насіння І класу з високим показником сили початкового росту (80%).
  2. Розміщення посівів озимих тільки після кращих попередни­ків: на Поліссі — після зайнятого і сидерального пару, льону, ран­ньої картоплі; в Степу і Лісостепу — після чорного і зайнятого пару або гороху.
  3. Ретельна підготовка грунту, яка забезпечує збереження во­логи, якісне загортання добрив, боротьбу з бур’янами. У кожному районі грунт готують відповідно до зональної системи земле­робства.
  4. Проведення сівби в оптимальні строки — за 55—60 днів до входження озимих культур у зиму. Рослини повинні утворити

З—4 стебла за цей період (кращі строки — у другій половині опти­мальних, прийнятих у зоні).

  1. Дотримання норм висівання з урахуванням попередника, особливостей сорту, родючості грунту. Розраховуючи норму, слід пам’ятати, що перед збиранням на 1 м2 має бути не менш як 500 стебел з колосами. Така густота забезпечується висіванням 4...
  1. мільйона зернин на 1 га середньовисокостеблових сортів пше­ниці; 4,5...5 мільйонів зернин на 1 га — напівкороткостеблових;
  1.          .5,5 мільйона зернин короткостеблових; 5,5...6 мільйонів зернин на 1 га — карликових (5...5,5 мільйона зернин на 1 га диплоїдного і 4...4,5 мільйона зернин на 1 га тетраплоїдного жита).
  1. Для забезпечення систематичного і ефективного догляду за рослинами необхідно залишати постійні незасіяні смуги. По цих смугах рухаються машини і не пошкоджують посіви. Ширина такої смуги повинна відповідати ширині колії застосовуваних у госпо­дарстві машин для внесення добрив, гербіцидів, пестицидів. При застосуванні в господарстві сівалок С3-3,6 або СЗП-3,6, розкидача добрив НРУ-0,5, обприскувачів ОВТ-1А і тракторів МТЗ ширина смуги має становити 135 см із шириною ходових доріжок ЗО см. Відстань між коліями — 10,3 см (під час сівби на середній сівалці трисівалкового агрегата закривають заслінками восьмий і сімна­дцятий висівальні апарати).
  2. Внесення оптимальних науково обгрунтованих норм добрив. Використання балансового методу визначення потреби в добривах під запланований урожай. Суть методу полягає в тому, що за ре­зультатами агрономічного обстеження полів на вміст у грунті до­ступних для рослин форм азоту, фосфору і калію визначають

потребу в цих добривах під запланований урожай. Розрахунки проводять за формулою

п 100 В — 30 ПКт,

Л =*-------»

де Д — доза добрив у фізичній масі, ц/га; В — винесення елемен- \ тів живлення запланованим урожаєм основної і побічної продукції (зерно, солома); ЗО — постійний коефіцієнт для перерахунку по­живних речовин з міліграмів у кілограми на 1 га на мінеральних • грунтах; П — вміст у грунті рухомих форм поживних елементів, у міліграмах на 100 г грунту; Ки — коефіцієнт використання по­живного елемента з грунту, %; Ку — коефіцієнт використання по­живного елемента з мінеральних добрив, %; С — вміст поживного елемента в мінеральному добриві, %.

У Степу приблизне розподілення добрив під запланований уро­жай до 40 ц/га складається із внесення гною в парове поле (30...

40 т/га під основний обробіток грунту). Влітку під культивацію пару рекомендується вносити фосфорно-калійні добрива (40...60 кг фосфору і ЗО...45 кг калію на 1 га) та рідкі комплексні добрива (1,5...2 ц/га). Після чорного пару вносять під час сівби фосфорне добриво (фосфор 10...15 кг/га), а в період вегетації проводять два азотних підживлення: перше — в кінці кущіння і на початку ви­ходу в трубку (ЗО...45 кг/га азоту), друге — позакореневе у фазі виходу в трубку — колосіння (ЗО...45 кг/га азоту).

Для регулювання ростових процесів використовують ретардан- ти — регулятори росту (препарат ТУР).

  1. Важливою складовою частиною інтенсивної технології є обов’язкове використання хімічних засобів захисту рослин — гер­біцидів, пестицидів (внесення хімікатів за допомогою постійної колії).
  2. Комплексне застосування добрив, гербіцидів, пестицидів І ретардантів зводить до мінімуму засміченість, ураження хворо­бами і вилягання посівів. Збирати врожай таких посівів доцільно прямим комбайнуванням, коли наступила збиральна стиглість зерна. Не виключається і роздільний спосіб збирання (скошування у валки фронтальними жатками ЖНУ-4,0, ЖРН-6).

Запитання і завдання

  1. Розкажіть про особливості зимівлі озимих культур.
  2. Які ви знаєте сорти озимих культур?
  3. Які особливості інтенсивної технології вирощування озимих?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №43   (35)(35) /.

Тема . Особливості сортової агротехніки

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Розкажіть про особливості зимівлі озимих культур.

2. Які ви знаєте сорти озимих культур?

3. Які особливості інтенсивної технології вирощування озимих?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Особливості сортової агротехніки

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Особливості сортової агротехніки

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які особливості сортів інтенсивного типу?

2. Чим відрізняється потенціальний урожай від реально можливого?

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 35. Особливості сортової агротехніки

(на прикладі озимої пшениці) ,

Сортова агротехніка — конкретна технологія вирощування того чи іншого сорту. Завдання сортової агротехніки — створення опти­мальних умов для розкриття потенціальної продуктивності сорту.

Найбільше значення має сортова агротехніка при використанні сортів інтенсивного типу, які мають коротке і товсте стебло, пря­мостоячі листки, позитивну реакцію на підвищені норми добрив (особливо азотних), високу продуктивність в оптимальних умовах.

У процесі розробки сортової агротехніки слід враховувати по­тенціальні можливості сорту, тобто здатність його формувати той чи інший урожай в оптимальних умовах вирощування, а також реакцію сорту на зміну умов вирощування і застосовувані агроно­мічні прийоми.

Слабко інтенсивні сорти (типу Українки) формують максималь­ний урожай у польових умовах до ЗО ц/га, середньоінтенсивні — до 50 ц/га, високоінтенсивні — до 80 ц/га.

Потенціальний урожай — це урожай, який можна виростити в ідеальних погодних умовах України. Потенціальний урожай ози­мої пшениці— 125...150 ц/га. На жаль, погодні умови здебільшого відрізняються від Ідеальних, а потенціальні врожаї можна виро­стити лише в контрольованих умовах.

Реально можливий урожай — це максимальний урожай, який можна виростити в реальних погодних умовах. На Україні на сор- тоділянках, а також у кращих господарствах вирощують реально можливі врожаї 50...60 (до 70) ц/га.

Урожай у виробництві — реальний урожай, який вирощують у господарствах республіки. В 1981—1985 рр. в УРСР виростили середній урожай ЗО ц/га пшениці з усієї площі посівів, що стано­вить лише 20..,25 % потенціального врожаю. Виростити вищі вро­жаї озимої пшениці на Україні заважають нестача вологи (особли­во в степових районах), у деякі роки низькі зимові температури і т. ін.

Озима пшениця дуже вибаглива до попередників. В усіх зонах України найвищі врожаї пшениці вирощують при сівбі на чорних парах, нижчі — на зайнятих парах, після непарових попередників. У степових районах урожай озимої пшениці на чорних парах удвоє вищий, ніж після непарових попередників. Проте при своєчасному обробітку грунту і внесенні добрив у районах достатнього зволо­ження врожаї на зайнятих парах бувають такі ж високі, як і на чорному пару (західні райони, Полісся). Реакція сортів на попе­редники визначається рівнем їх інтенсивності, тобто здатністю формувати в оптимальних умовах граничний урожай. Так, на сор- тоділянках Черкаської області врожаї сортів підвищеної інтенсив­ності (Безоста 1, Миронівська 808) на чорному пару, були при­близно однакові (51 і 52 ц/га), а після гороху — відповідно на 4 і 3 ц/га нижчі; після кукурудзи на силос — нижчі на 10 і 5 ц/га, ніж на чорному пару. У степових районах України (Одеська область) кращим непаровим попередником для пшениці є також горох. Урожай після гороху, за даними Всесоюзного селекційно- генетичного інституту, на півдні України становив 32...35 ц/га, а після кукурудзи на силос — 24...25 ц/га. Реакція сортів різної інтенсивності на попередники неоднакова. У степовій зоні України після кукурудзи на силос і на неудобрених ділянках сорти підви- їденої (Одеська 51) і зниженої (Прибій) інтенсивності практично формують однаковий урожай.

Проте внаслідок внесення добрив максимальні врожаї дала пшениця Одеська 51 при МюоРвоКео, а Прибій при ЙбоРвоКбо- Отже, висока реакція сортів інтенсивного типу на попередники виявляється при внесенні підвищених норм добрив.

Для нормального росту й розвитку різні сорти потребують від­повідної площі живлення, при якій вони зможуть діставати до­статню кількість вологи, світла, поживних речовин. Оптимальна густота стояння рослин визначається екологічними і біологічними особливостями сорту — потужністю кореневої системи, кущистістю, скоростиглістю, масою зерен колосу та іншими ознаками, а також кліматичними і грунтовими умовами. Якщо посіви дуже рідкі, за­гальний урожай буде невисоким, хоча продуктивність кожної рос­лини висока. При більшій загущеності індивідуальний розвиток деяких рослин послаблюється, а сумарний урожай збільшується до максимального, а потім поступово зменшується. Сорти із силь­ним кущінням слід висівати рідше (меншою нормою висіву), а для сортів, що слабо кущаться, навпаки, норму висіву збільшують. Так, сорт Міронівська 808, що добре кущиться, як правило, висі­вають рідше, ніж сорт Безоста 1, який кущиться слабко. Для зимо­стійких сортів норму висіву можна зменшувати, а для малозимо- стійких — збільшувати. Норму висівання кожного сорту озимої пшениці необхідно встановлювати диференційовано залежно від попередника. За дослідженнями Миронівського інституту пшениці, сорт Миронівська ювілейна формує максимальний урожай на чистому пару при висіванні 3,5—4,5 млн. схожих зернин на 1 га, після кукурудзи на силос — 5—5,5 млн. схожих зернин на 1 га.

На появу і повноту сходів, а також на наступну вегетацію рос­лин і врожайність значною мірою впливають строки сівби. Восени рослини повинні добре розкущитись і утворити три-чотири пагони. У кожній кліматичній зоні республіки встановлюються оптимальні строки сівби, при яких формуються максимальні врожаї. Вирі­шальне значення при цьому мають наявність вологи в грунті та температура для одержання друлших сходів не пізніше як через 10 днів після сівби. Реакція сортів на строки сівби виявляється залежно від рівня інтенсивності. Так, за даними дослідних уста­нов у лісостеповій зоні республіки, оптимальний строк сівби для сорту Миронівська 808 — від 10 до 20 вересня, а для нового, більш інтенсивного сорту Іллічівка — від 1 до 10 вересня. Рослини сорту Миронівська 808 при ранній серпневій сівбі більше пошкоджують­ся шкідниками, ніж сорту Іллічівка.

Запитання і завдання

  1. Які особливості сортів інтенсивного типу?
  2. Чим відрізняе+ься потенціальний урожай від реально можливого?
  3. Розкажіть про особливості сортової агротехніки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять                                   /урок №44( 36 ) (   36)                /.

Тема:Ярі зернові культури.   

ДАТА: “_____”_____________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

 Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, В.П.Гудзь, В.М.Каліберда.

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які особливості сортів інтенсивного типу?

2. Чим відрізняється потенціальний урожай від реально можливого?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Сорти
  2. Місце в сівозміні
  3. Обробіток грунту і добрива
  4. Сівба
  5. Догляд за посівами
  6. Збирання врожаю

 

       ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Сорти
  2. Місце в сівозміні
  3. Обробіток грунту і добрива
  4. Сівба
  5. Догляд за посівами
  6. Збирання врожаю

    Відмітити активність учнів.

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №24 Обстеження озимих після перезимівлі

Хід роботи. 1. Попередньо ознайомтеся з характеристикою сорту, прийомами основного обробітку й системою удобрювання даного поля. Потім пройдіть поле по діагоналі й дайте загальну оцінку стану посівів. Роботу краще виконувати на одному або двох полях озимих посівів (на різних попередниках чи на різних куль­турах).

Стан посівів оцінюють показником, наведеним у таблиці 20.

Визначте ступінь зрідження підрахунком рослин не менш як у восьми місцях на ділянках площею 0,25 м2. Про кількість висія ного насіння на 1 га і повноту сходів дізнайтеся в агронома госпо­дарства.

  1.                     Оцініть ступінь забур’яненості за такими показниками: низь­кий {поодинокі бур’яни), середній і високий. Визначте на око стан грунту, ущільнення (низьке, середнє, високе), вологість і т. ін.
  2.                     Визначте густоту стояння, кущистість, забур’яненість, усі рослини (живі й відмерлі) викопайте з коренем у восьми місцях на ділянках площею 0,25 м2 і проаналізуйте. При цьому окремо ви­значте кількість відмерлих рослин, частково відмерлих (точка рос­ту жива) і кількість рослин, що перезимували нормально.

Таблиця 20


Оцінка

Стеблостій

Випадання

Листки

ВІДМІННО

Добре

Задовільно

Погано

Вирівняний Вирівняний Зріджений Дуже зріджений

Немає Поодиноке Значне 50... 70 %

Зелені

Зелені

Жовто-зелені

Жовті

  1.                     На основі обстеження зробіть загальні висновки про стан озимих посівів тієї чи іншої культури і розробіть рекомендації з окремих агроприйомів.

 

 

ТЕМА 44(36)(36). Ярі зернові культури

Ярі зернові культури — пшениця, овес, ячмінь мають невелику питому вагу в структурі посівів республіки. Найпоширеніші ячмінь

і овес, які вирощують на корм. Яра пшениця займає невеликі площі.

Ячмінь І ОВЄС—важливі кормові і продовольчі культури. Яч­мінь вирощують скрізь, а овес — переважно на Поліссі. Зерно цих культур — цінний корм, його використовують також для вироблен­ня крупів; солому успішно згодовують тваринам.

Ярі зернові культури належать до ранніх зернових культур. їх висівають ранньою весною. Вони мають короткий період вегетації (три-чотири місяці), слабко розвинену кореневу систему, підви­щену вибагливість до наявності в грунті легкодоступних поживних речовин (пізні зернові культури — кукурудза, просо, сорго).

Пшениця і ячмінь краще родять на чорноземних грунтах з ней­тральною реакцією грунту (рН 6,0—7,5), ячмінь більш стійкий до посухи.

Овес дуже вологолюбний, добре росте на супіщаних, суглинко­вих слабокислих грунтах (рН 5—-6).

Сорти. Яра пшениця буває м’яка і тверда. Серед м’яких пше­ниць поширені сорти Артемівка, Дублянка 4; твердих — Харків­ська 46.

Сорти ярого ячменю — Нутанс 244, Чорноморець, Донецький 4, Дружба, Надя; сорти вівса — Артемівський 107, Горизонт, Кубан­ський, Черкаський 1.

Місце в сівозміні. Кращих попередників вимагає пшениця. На Поліссі її вирощують на зайнятих парах, після люпину, льону, картоплі, коренеплодів; у Лісостепу — після кукурудзи, цукрового буряку, озимої пшениці; у Степу — на зайнятих парах, після коре­неплодів, зернобобових, кукурудзи.

Ячмінь у сівозмінах розміщують після просапних, озимих, що їх вирощували після удобрених парів, зернобобових і багаторічних трав.

Кращі попередники вівса — зернобобові, кукурудза, озима пше­ниця (на Поліссі — картопля, льон). При поширенні нематод слід уникати висівання вівса після буряку.

Обробіток грунту і добрива. В агрономічній практиці зернові поділяють на ранні (ярі — пшениця, овес, ячмінь), які висівають ранньою весною, і пізні (кукурудза, сорго, просо, рис), які висі­вають після того як грунт прогріється до +10 (для рису — до

  1.        15 °С). Підготовка грунту під ранні ярі культури полягає в зяб­левому (літньо-осінньому) і передпосівному (весняному) обробіт­ку. Зяблевий обробіток після зернових і зернобобових — це лущен­ня стерні й рання глибока оранка. Чим раніше його виконувати, тим більше нагромаджується вологи і формується вищий урожай. Якщо попередник — просапна культура, то грунт спочатку куль­тивують, а потім орють. Передпосівний обробіток — це боронуван­ня й лущення плоскими дисками.Ранні ярі зернові добре реагують на післядію органічних доб­рив (особливо пшениця і ячмінь). Ячмінь інтенсивніше, ніж пше­ниця, вбирає елементи живлення з грунту на початку вегетації, краще реагує на внесення добрив, особливо азотних. Орієнтовна доза мінеральних добрив під ранні ярі залежно від родючості грунту становить по ЗО...60 кг/га азоту, фосфору і калію.

Фосфорні й калійні добрива треба вносити під основну оранку й під час сівби, азотні — під час підживлювання. Орієнтовне доб­риво для ячменю: Ы6оР45К45 — на дерново-підзолистих грунтах, ^зоР45К45 — на чорноземах; для вівса — 30...40 кг/га ^К-

В умовах України використання повного добрива (МРК) 46... 60 кг/га підвищує врожайність ярої пшениці на 4...8 ц/га. Під час сівби доцільно вносити 10... 15 кг/га фосфору (діючої речовини) рядом із насінням.

Сівба. Ярі зернові висівають рано навесні, як тільки можна обробляти грунт. Запізнення із сівбою (порівняно з оптимальним строком) на тиждень спричиняє зменшення врожаю до 40 %. Кра­щими способами висівання ранніх ярих є вузькорядний і перехрес­ний. При цих способах норму висівання збільшують на 10—15 %. Норма висівання на Поліссі — 5—6, у Лісостепу — 4,5—5,5, в Сте­пу 4—4,5 млн. зернин на 1 га.

Глибина загортання насіння на важких грунтах становить 3...

  1. на легких — 5...6 см (до 8 см на грунтах, які пересихають).

Догляд за посівами. Догляд за ранніми ярими зерновими вклю­чає боронування до і після появи сходів, коткування після сівби, боротьбу з бур’янами (1... 1,5 кг на 1 га діючої речовини препарату

  1.        Д і 2М-4Х на 1 га — у фазі кущіння) і підживлювання (по сходах у фазі повного кущіння рослин).

Збирання врожаю. Збирають зернові прямим комбайнуван­ням у фазі повної стиглості або роздільно (за 8—10 днів до пов­ного дозрівання у північних районах і за 5—6 днів — у південних). Рослини скошують, а потім підбирають і обмолочують комбайна­ми. Першим дозріває озимий ячмінь, потім — озиме жито, а за ним — озима пшениця. Ярий ячмінь дозріває слідом за озимою пшеницею, останньою збирають яру пшеницю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять                                   /урок №46( 37)(37)                        /.

Тема:Кукурудза   

ДАТА: “_____”_____________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

 Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, В.П.Гудзь, В.М.Каліберда.

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Сорти й гібриди
  2. Місце в сівозміні, обробіток грунту і добрива
  3. Сівба
  4. Догляд за кукурудзою і збирання врожаю.

       ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Сорти й гібриди
  2. Місце в сівозміні, обробіток грунту і добрива
  3. Сівба
  4. Догляд за кукурудзою і збирання врожаю.

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

Викладач

 

 

 

ТЕМА46 (37)(37). Кукурудза

Кукурудза — культура різноманітного використання й високої врожайності. На Україні кукурудзу на зерно вирощують у Степу й Лісостепу, на силос — скрізь.

Зерно кукурудзи — цінний концентрований корм для всіх тва­рин, зелена маса — сировина для приготування силосу. Урожай­ність кукурудзи на зерно досягає 100 ц/га, а силосної маси — до 500 ц/га і більше.

Від злаків І групи кукурудза відрізняється високим і товстим стеблом, довгими листками, суцвіттям двох типів (мал. 30): чоло­вічим (волоть на верхівці рослини) І жіночим (качан у пазухах листків). Кукурудза — перехреснозапильна рослина.

Корені в кукурудзи дуже розгалужені, глибоко проникають у грунт. Стебла прямостоячі, до 5 м заввишки. На стеблі утво­рюється до 20 і більше листків.

Вегетаційний період триває 90—160 днів. Сходи за сприятли­вих умов з’являються через тиждень після сівби, від сходів до цвітіння, як правило, в польових умовах минає 45—60 днів, трива­лість періоду від кінця цвітіння до дозрівання також 45—60 днів.

За морфологічними ознаками і внутрішньою будовою зерна роз­різняють такі іуідвиди кукурудзи: зубовидну, кременисту, крохма­листу, цукрову, розлусну та інші (кольорова вклейка XI). На Україні найпоширеніші зубовидна та кремениста куку­рудза.

Зубовидна кукурудза утворює великі качани. Зерно велике, верхня частина має заглибину (нагадує зуб).

У кременистої кукурудзи зер­но округле, скловидне.

Кукурудза — культура інтен­сивного типу. Вона здатна фор­мувати високий урожай зерна й зеленої маси в оптимальних умо­вах вирощування. Які ж це умови? Кукурудза — теплолюбна рослина, вибаглива до грунту, забезпечення його вологою. Ви­сокі врожаї кукурудза формує на грунтах з глибоким гумусо­вим шаром, насиченим поживни­ми речовинами й водою. У пер­ший місяць після сходів вона росте дуже повільно, потім ріст прискорюється і в фазі викидан­ня волоті стебло щодня подовжу­ється на 5... 10 см, у кінці вегета­ції ріст припиняється. Погодні умови дуже впливають на ріст рослин і формування качанів. Так, якщо температура падає до +15 °С І нижче, то ріст різко гальмується. Кукурудза погано переносить заморозки й затіню* вання. Ось чому так важливо боротися з бур’янами на її планта­ціях.

Кукурудза — просапна культура. Для вирощування високого врожаю зерна її сіють рідко, щоб рослими не затінювали одна одну.

Слід пам’ятати, що кукурудза інтенсивно вбирає вологу приб­лизно протягом місяця — два тижні до викидання волоті і два тижні після її появи. Якщо в цей період стоїть посуха, то врожай різко знижується. Кукурудзу найкраще вирощувати на зрошува­них землях.

Ця рослина потребує багато елементів живлення, особливо азоту й калію. Більше половини з них вона засвоює в другій поло­вині вегетації. Найбільшу кількість азоту кукурудза споживає протягом двох-трьох тижнів перед викиданням волоті, фосфору — в період формування і до достигання зерна, калію — з появою схо­дів І до викидання волоті й цвітіння.

Особливість кукурудзи дає змогу застосовувати індустріальну технологію вирощування (без ручної праці чи при мінімальних затратах її), яка передбачає використання високоврожайних гіб­ридів, широке застосування ефективних препаратів для захисту рослин від бур’янів, хвороб і шкідників, раціональне використання добрив, проведення всіх робіт в оптимальні строки із застосуван­ням нових систем машин.

Сорти й гібриди. У кукурудзи розрізняють сорти і гібриди. Сорт — це група культурних рослин, які мають подібні господар­сько-біологічні властивості і морфологічні ознаки. Гетерозисний гібрид — гібрид, який має підвищену врожайність, пов’язану з явищем гетерозису — збільшенням сили росту і підвищенням про­дуктивності у гібридних форм рослин.

У республіці на виробничих посівах використовують, як пра­вило, тільки гібридні форми. Спочатку вирощують лінії — потом- ства однієї відібраної примусово запильної рослини протягом 7—

І2 поколінь. Схрещуючи дві самозапильні лінії, дістають прості гібриди; схрещуючи міжлінійний простий гібрид, дістають трьох­лінійні гібриди; при схрещуванні двох міжлінійних простих гібри­дів одержують подвійні міжлінійні гібриди.

Схрещування проводять у спеціальних насінних господарствах. Вирощене насіння калібрують на кукурудзяних заводах (поді­ляють на фракції за розмірами), обробляють хімічними речовина­ми проти хвороб, підсушують і поміщають у паперові водостійкі пакети. У таких пакетах насіння надходить у господарства, де й висівається. Найчастіше використовуються прості гібриди. Вони формують у перший рік вирощування вищі врожаї (прибавка вро­жаю до 10 ц/га), ніж батьківські форми. Наступного року насін­ня поновлюють. У кожному господарстві вирощують два-три різно- стиглих гібриди, що дає змогу збирати їх у різний час.

У республіці районовані середньоранні гібриди з періодом ве­гетації 95—110 днів: Піонер 3978 (простий гібрид), Дніпровський 273 МВ (потрійні міжлінійні гібриди): середньостиглі з періодом вегетації до 120 днів: Дніпровський 505, Одеський 92 МВ, серед- ньопізньостиглі з періодом вегетації до 5 місяців — Дніпровський 758 ТВ, Краснодарський 303 ТВ.

Співвідношення гібридів різних груп стиглості визначається умовами волого- і теплозабезпеченості. Наприклад, у південних районах Дніпропетровської області рекомендується висівати 25... ЗО % середньоранніх гібридів, 55...60 % середньостиглих і 10... 20 % середньопізніх. Уцентральних і північних районах відповідно

ЗО...35 %, 55...60 % і 5... 15 %.

Місце в сівозміні, обробіток грунту і добрива. Кукурудзу треба розміщувати на кращих ділянках: на Поліссі — після картоплі, люпину, озимих; у Лісостепу — після озимих, зернобобових, цукро­вого буряку; у північно-західних степових районах — після озимих, буряку, гороху; у Степу — після озимої пшениці.

Кукурудзу можна сіяти повторно. При цьому за умови достат­нього зволоження, внесення оптимальних доз, добрив, гербіцидів і пестицидів урожайність її не тільки не знижується, а може на­віть підвищитись.

Грунт під посіви кукурудзи починають готувати з осені — після збирання попередників грунт лущать і глибоко орють на зяб. Ку­курудза дуже реагує на глибину оранки. На чистих від бур’янів ділянках можна обмежитись тільки одним лущенням. На забур’я­нених полях його проводять двічі — перше (дискове) мілке, друге (лемішне) 10... 12 см, потім глибоко (до ЗО см) орють. У районах, що зазнають ерозії, застосовують грунтозахисну технологію.

Щоб зберегти вологу, навесні грунт боронують і вирівнюють важкими зубовими боронами, а потім два-три рази культивують з боронуванням.

Для забезпечення кукурудзи елементами живлення вносять основне добриво — гній чи інші органічні добрива під зяблеву оранку. Вони розкладаються повільно і постачають рослини еле­ментами живлення протягом усієї вегетації. Ефективність органіч­них добрив підвищується, якщо вносити їх разом з мінеральними. При розміщенні кукурудзи після неудобрених попередників норма гною на Поліссі й у південно-західних районах становить до 40, на чорноземах Лісостепу — до 30, на чорноземах півдня республі­ки — до 20—ЗО т/га.

Залежно від родючості грунтів та забезпечення їх вологою орі­єнтовні норми мінеральних добрив змінюються від ЗО до 90 кг/га діючої речовини кожного елемента ИРК. Так, на дерново-підзоли­стих грунтах ПІД оранку рекомендується ВНОСИТИ К190...12()Рб0...90 Кбо...9о; на сірих лісових грунтах ^о...9оРво Кео...9о; на типових чорно­земах Кте0...90р60 К45 і т. п.

Враховуючи, що кукурудза на початку вегетації дуже реагує на нестачу фосфору, рекомендується під час сівби вносити також

  1.           .70 кг гранульованого суперфосфату (поряд з насінням на від­стані 3...5 см).

Дуже корисні підживлення у фазі трьох-п’яти листків повним мінеральним добривом: КзоРгоКго — на дерново-підзолистих грун­тах, а на чорноземах — НгоРгоКго.

Сівба. Насіння кукурудзи має бути тільки І класу із схожістю не менш як 96 %. Висівають його через висівні диски, що відпо­відають певній фракції насіння і дають змогу висівати задану кількість насінин.

При вирощуванні кукурудзи велику увагу в весняний період приділяють підготовці ділянок і організації сівби. Перед сівбою треба внести в грунт суміш гербіцидів — ерадикану 6Е 80%-ного (7 ліга) і атразину (1,5 кг/га). Ерадикан добре знищує такі бу­р’яни, як мишій, куряче просо, атразин — лободу білу, щирицю. Відразу після внесення гербіцидів грунт обробляють на глибину загортання насіння.

Загущеність посівів кукурудзи залежить від природних умов, напряму використання (на зерно чи зелену масу), скоростиглості сорту чи гібриду та інших факторів. Максимальний урожай серед­ньостиглих гібридів вирощують при загущеності середньостиглих гібридів: на Поліссі — 55—60; на півдні Лісостепу — 40—45; у Південному Степу — 30—35; у Північному Степу — 35—40; у цен­трі Лісостепу — 45—55; при зрошуванні в Південному Степу — 50—60 тис. рослин на 1 га.

Скоростиглі гібриди вирощують при більшій загущеності (на

  1.          .25 %), а пізньостиглі—при меншій (на 15...20%). При виро­щуванні на силос загущеність збільшують на 10...15 %■

Глибину сівби встановлюють для кожного кліматичного району: на важких, перезволожених грунтах практикують більш мілке за­гортання насіння (до 6 см), у степових чорноземних районах — глибше (6...8 см). Норма насіння І класу за масою: 20...25 кг/га на півночі, 12...15 кг/га на півдні республіки.

Кукурудзу висівають, коли грунт прогріється до 10...12 °С. Існують пунктирний (рядковий) з одиничним рівномірним розмі­щенням насіння в рядках і широкорядний способи сівби. Перший найефективніший, бо при якісному проведенні сівби відпадає по­треба проривати рослини. Ширина міжрядь при пунктирному спо­собі 70 см, відстань між рослинами в рядках — від 13 до 43 см залежно від густоти стояння рослин. При широкорядному способі ширина міжрядь становить 70 см. Насіння в рядку висівають на різній відстані одне від одного. При такому способі сівби обов’яз­ково треба проводити проривання.

Догляд за кукурудзою і збирання врожаю. Кукурудза погано переносить забур’яненість і ущільнення грунту. Тому на 4—5-й день після сівби посіви боронують, щоб зруйнувати кірку й зни­щити пророслі бур’яни. З появою сходів (фаза трьох — п’яти лист­ків) ділянку знову боронують і знищують більшість бур’янів. У подальшому розпушують міжряддя, підживлюють (фаза трьох — п’яти листків) і в разі потреби проріджують молоді рослини.

Кукурудзу на зерно збирають у фазі повної стиглості, на си­лос — у фазі молочно-воскової стиглості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять                                   /урок №47( 38  )(38)                     /.

Тема:Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи.   

ДАТА: “_____”_____________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

 Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, В.П.Гудзь, В.М.Каліберда.

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1.        Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи.

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Чому кукурудза вважається провідною культурою в кормо виробництві

2. Як виростити кукурудзу за індустріальною технологією

 

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

                

                               ПРАКТИЧНА РОБОТА №25

Розрахунок норми висіву кукурудзи

Матеріал: насіння кукурудзи.

Хід роботи. 1. Визначте масу 1000 насінин кукурудзи, при­значеної для сівби.

  1.             Дізнайтесь, який спосіб висівання цієї культури прийнятий у господарстві.
  2.             З’ясуйте норму висівання (кг/га).
  3.             Розрахуйте норму висівання за вихідними даними.

Приклад розрахунку. Вихідні дані: сівба кукурудзи пунктирна,

ширина міжрядь 70 см {0,7 м), відстань між рослинами в рядку ЗО см, маса 1000 насінин 300 г, схожість 95 %.

  1.             На 1 га висівають 10 000: (0,7-0,3) — 10 000:0,21 =47,6 тис. насінин.
  2.             Норма висіву при схожості 100 %: НВ = 00 =14,3 кг/га.

При схожості 95 %: НВ= 14,3^—-- = 15 кг/га.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №26

 Визначення якості сівби кукурудзи

Інвентар: мірна стрічка (лінійка), зошит для записів.

Хід роботи. 1. При пунктирній сівбі відміряйте ділянку завдовжки 10 м і завширшки 8,4 м (два проходи сівалки). По діагоналі на кожному рядку завдовжки 2 м розкрийте гнізда, по­лічіть кількість насінин, виміряйте відстань між ними. При оці­нюванні якості сівби допускається відхилення на 1 м від заданої норми 1 —1,5 зернини.

  1.             На основі здобутих даних масу висіяного насіння перерахуй­те на площу 1 га і зробіть висновок про фактичну норму висівання.
  2.             Одночасно лінійкою заміряйте в 15 місцях глибину загор­тання насіння, обчисліть середній показник.

Допускається відхилення від заданої глибини 2 см.

  1.             Перевірте ширину стикових міжрядь і візуально встановіть прямолінійність рядків.

Запитання

  1.              Чому кукурудза вважається провідною культурою в кормовиробництві?
  2.              Як виростити кукурудзу за індустріальною технологією?

Які сорти й гібриди кукурудзи вирощують у вашому господарстві. Які особливості технології?

 

 

ТЕМА 47(38)(38). Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи

Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи — вирощування високого врожаю (до 50...60 ц/га) зерна при мінімальних затра­тах праці і засобів:

використання високопродуктивної техніки, яка забезпечує про­ведення операцій в строгій відповідності з вимогами технології і в оптимальні строки;

застосування високоефективних гербіцидів, які швидко розкла­даються;

скорочення кількості обробітків за рахунок застосування ком­плексних гербіцидів;

застосування оптимальних доз добрив;

висівання в комплексі високопродуктивних сортів і гібридів; застосування колективного підряду.

Інтенсивна технологія передбачає:

  1. Розміщення кукурудзи після кращих попередників: на Поліс­сі — на зайнятих парах, після озимих культур; у Лісостепу — після озимих, цукрових буряків, зернобобових; у Степу — після озимих, які вирощувалися на чорних парах, та після ярих зернових

культур.

  1. Висівання насіння високоврожайних гібридів — ранніх типів Піонер 3978 (до 35 % посівів кукурудзи), середньостиглих типу Дніпровський 705, Одеський 96 (до 60%), середньопізніх типу Дніпровський 758, Краснодарський 303 (до 20 %).
  2. Ретельна підготовка грунту в осінній період: дискове лу­щення стерні лущильником ЛДГ-10 відразу після збирання попе­редньої культури на глибину 6...8 см. Якщо є потреба, лущення повторюють. На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, застосовують до трьох лущень: перше — дискове на глибину 6... 8 см, наступні — корпусними лущильниками ППЛ-10-25 або про­тиерозійними культиваторами КПП-2,2 на глибину 12...14 см; ме­ханізоване внесення добрив під оранку: гною ЗО...40 т/га і міне­ральних добрив (на звичайних чорноземах — N60...90P60K45 на сірих грунтах — Мбо,..9оРео...9оКбо...до, на дерново-підзолистих — ^90...!20Р 60...9оКбО..,9о)-

Зяблева оранка полів, чистих від бур’янів, на глибину 25... 27 см, забур’янених ділянок — на глибину 27...30 см, еродованих грунтів — на глибину гумусного шару.

  1. Весняний період робіт включає:

весняне вирівнювання грунтів при настанні його фізичної стиг­лості волокушами С-11У або планувальниками ВП-8 під кутом 45® до напряму оранки;

внесення азотних добрив — перед культивацією;

внесення і загортання гербіцидів на полях, засмічених злако­вими бур’янами, основним гербіцидом є ерадикан 6Е (на 1 га 7 л препарату, розчиненого в 300 л води, з негайним загортанням у грунт);

передпосівну культивацію на глибину 5...7 см проводять слідом за загортанням гербіцидів без розриву в часі;

сівба, коли грунт на глибині загортання насіння (5...7 см) про­гріється до 10...12 °С. Норма висівання ЗО—60 тисяч зернин на 1 га залежно від скоростиглості гібриду і забезпечення грунту вологою. Сівба — пунктирна сівалками СУПН-8, «Беккер».

  1. Догляд за посівами полягає у:

коткуванні — обов’язковий прийом у засушливих умовах;

досходовому і післясходовому боронуванні боронами ЗБЗС-1,0, якщо з’явилися бур’яни;

післясходовому внесенні гербіцидів, основний гербіцид зеа- пос-10: 5 л розчиняють в 500 л води і вносять у фазі трьох — п’яти листків кукурудзи.

Якщо грунт ущільнився І утворилася кірка, треба провести ме­ханізований міжрядний обробіток з використанням лап-відваль- нйків КРН-52 і прополочних борін КРН-38.

  1. Качани збирають, якщо вологість зерна становить не більш як 40%, збирання з обмолотом зерна — при вологості не більш як ЗО % •

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять     /урок №49(39)(39)/.

Тема: Крупяні культури   

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення: :Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Чому кукурудза вважається провідною культурою в кормо виробництві

2. Як виростити кукурудзу за індустріальною технологією

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості
  2. Технологія вирощування

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні особливості
  2. Технологія вирощування

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Розкажіть про біологічні особливості крупяних культур

2. Особливості вирощування проса?

Викладач

 

 

ТЕМА 49(39)(39). Круп'яні культури

Круп’яні культури — просо, гречка, рис — вирощують для ви­робництва пшона, гречаної і рисової круп. Просо поширене у Лі­состепу й Степу, гречка — на Поліссі і в Лісостепу, рис — у Степу (Херсонська, Одеська, Кримська обл.). Рис вирощують в умовах затоплення, середня врожайність його досягає 60...70 ц/га, просо формує врожай без зрошування до ЗО...40 ц/га, а гречка — до

  1.          .30 ц/га.

Біологічні особливості. Просо — культура, вибаглива до тепла, краще росте на легких чорноземах і каштанових грунтах. У першій половині вегетації рослини проса ростуть повільно і глушаться бур’янами. Просо — самозапильна рослина. Період вегетації ко­роткий — 2,5—3,5 місяця. В період вегетації воно має підвищену жаростійкість.

Гречка — вологолюбна культура, особливо в період цвітіння й утворення плодів; характеризується підвищеною реакцією на су­хість повітря. Якщо в грунті мало вологи, формує карликові недо­розвинені рослини, а під час повітряної засухи гинуть квітки. Культура теплолюбна, найкраще розвивається при температурі

  1.          .25 °С. Проте при вищій температурі (30...35 °С) зав’язь опа­дає. Гречка погано переносить тумани й сильні вітри. Краще ро­дить на родючих грунтах. Гречка — важлива медоносна культура. Гречана крупа має високі харчові й смакові якості.

Рис — культура зрошуваного землеробства півдня республіки. Вирощують його, затоплюючи грунт на 10... 15 см. Дуже любить тепло, мінімальна температура для нормальної вегетації стано­вить плюс 20 °С, добре росте на родючих заплавних грунтах, які добре утримують вологу. Рис характеризується світлолюбністю. В умовах України вегетація скоростиглих сортів становить 3,5 мі­сяця, середньостиглих — 4 місяці.

Технологія вирощування. Просо вирощують у польових сіво­змінах після озимої пшениці й зернобобових просапних культур. Обробіток грунту приблизно такий самий, як і при вирощуванні інших культур. Це лущення стерні й зяблева оранка, а навесні — боронування, дві культивації та коткування.

Під просо найчастіше вносять такі мінеральні добрива: Nзо...боРзо...боКзо...бо (за діючою речовиною). Азотні добрива, як правило, вносять весною під першу культивацію, фосфорно-калій­ні — під основний обробіток. Підживлюють рослини у фазі кущін­ня (N20.. .зо) і В фазі виходу в трубку (РзоКзо).

Просо висівають, коли грунт прогріється до плюс 12...15 °С. У Степу його висівають широкорядним (міжряддя 45...60 см), а в районах достатнього зволоження — звичайним рядковим способом. Норма висіву—15 кг/га при широких міжряддях, а при рядко­вому способі — 30...40 кг/га.

Під час сівби вносять суміш мінеральних добрив ЫюР^Км.

Широкорядні посіви тричі розпушують, для боротьби з бур’я-

 

нами застосовують хімічне прополювання (1,5...2 кг/га гербіцида

  1.            Д).

Просо краще збирати роздільним способом, коли 70...80 % зе­рен досягнуть воскової стиглості.

Гречка. Кращим попередником для гречки на Поліссі є кар­топля, льон, люпин, озимі; в Лісостепу — просапні зернобобові, удобрені озимі культури; у південних районах — озимі на корм, ярі зернові. Гречку краще висівати біля лісових масивів. На таких полях гречка захищена від сильних вітрів, тут більше запилюва­чів, підвищується вологість повітря.

 

Грунт під посіви гречки готують по-різному залежно від попе­редника. Після зернових і зернобобових стерню лущать дисковими лущильниками на глибину 5...6 см, а після проростання бур’янів — лемішними лущильниками (10...12 см); зяб на Поліссі орють на повну глибину орного шару; у Лісостепу — на глибину 22...24 см. Гречка добре використовує післядію органічних добрив, які вно­сять під попередню культуру.

З мінеральних добрив найефективнішими є на чорноземах фос­форні добрива, на сірих суглинках — фосфорно-калійні, а на дер­ново-підзолистих — повне мінеральне добриво (азот, фосфор, калій). Орієнтовні дози азоту — 40...60, фосфору і калію — 50... 60 кг/га. Під гречку не можна вносити добрива, що містять хлор.

Навесні перед сівбою поле боронують і два-три рази культи­вують. Для сівби беруть висококласне, відсортоване, вирівняне і протравлене насіння. Гречку висівають, коли грунт на глибині 10 см прогріється до температури 12...15 °С і мине небезпека приморозків.

У районах достатнього зволоження (Полісся, Лісостепу) греч­ку висівають звичайним рядковим способом, у районах недостат­нього зволоження і на забур’янених ділянках — широкорядним (ширина міжрядь 45 см).

Оптимальна норма висіву в Лісостепу й на Поліссі — 4—5 млн. насінин на 1 га (80... 100 кг/га), а при широкорядному способі —

  1.           3,0 млн. насінин на 1 га (50...60 кг/га). Глибина висівання на важких грунтах становить 3...5 см, а на більш легких — 4...5 см. Після сівби поле коткують, а з появою бур’янів уносять гербіцид — амінну сіль 2,4-Д (4 кг/га — до появлення сходів гречки).

На широкорядних посівах міжряддя розпушують два-три рази і підживлюють. Щоб посилити запилення, на поля вивозять вулики з розрахунку два-три вулики на 1 га.

На зрошуваних плантаціях проводять зарядкове поливання (660...800 м3/га) і два — чотири вегетаційних поливання (400... 500 м3/га).

Гречку починають збирати, коли побуріє дві третини рослин.

Рис вирощують на півдні України. Успішне вирощування рису насамперед залежить від вирівняності плантацій, які повинні мати ухил 0,003...0,005 %. Тому рисові ділянки ретельно вирівнюють і планують. Рис вирощують на одному місці два-три роки. Кращі попередники для рису — багаторічні трави (конюшина, люцерна), перевернутий пласт багаторічних трав, зайняті пари.

Основна підготовка грунту — зяблева оранка, глибина якої залежить від попередника і становить після зернових — 22...25 см, після люцерни — 27...30 см. Навесні поле боронують, глибоко роз­пушують дизелем-культиватором і вирівнюють.

Якщо рис розміщують на зайнятому пару, то в перший рік його вирощування рекомендується ВНОСИТИ N90P90, на другий рік N120P120K90; після люцерни — ВІДПОВІДНО N60P60 і N90P90K45

Основну кількість добрив уносять під передпосівну культива­цію, частину (N10P10) — в рядки під час сівби, а також — (NзоРзо) — У період кущіння.

Сіють рис, коли температура грунту досягне плюс 12...15 °С рядковим, вузькорядним або перехресним способом. Норма висіву становить 8—9 млн. насінин на 1 га, глибина сівби — 1,5 см.

Відразу після сівби поле затоплюють на висоту 10...12 см, а з утворенням проростків воду зливають. Після масових сходів поле знову затоплюють на висоту 10...12 см, а в перід кущіння рівень води знижують до 5...6 см, вносять гербіциди (амінну сіль

  1.               Д— 3...5 кг/га), азотні добрива і знову підіймають шар води до 10...12 см. Щоб прискорити дозрівання рису, перед збиранням посіви обробляють хлоратом магнію (20...25 кг/га). Коли зерно досягне воскової стиглості, поле осущують і проводять двофазне збирання.

Рис скошують жниварками ЖНР-4, а валки обмолочують ком­байнами «Нива» і «Колос».

Запитання і завдання

  1. Розкажіть про біологічні особливості круп’яних культур.
  2. Які особливості вирощування проса?
  3. Як виростити добрий урожай гречки?
  4. Які особливості вирощування рису?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять     /урок №50(40)(40)/.

Тема: Зернобобові культури    

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення: :Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Розкажіть про біологічні особливості крупяних культур

2. Особливості вирощування проса?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Зернобобові культури

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Зернобобові культури

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Розкажіть про біологічні особливості крупяних культур

 

Викладач

 

 

 

 

ТЕМА50( 40)(40). Зернобобові культури

Зернобобові культури мають велике значення у землеробстві завдяки високому вмісту білка в насінні, листках, стеблах. Вони є ефективним фіксатором атмосферного азоту. Зернобобові, з одно­го боку, підвищують родючість грунту, а з другого — дають пов­ноцінний білок, який сприяє інтенсифікації тваринництва.

Зернобобові рослини формують стрижневу кореневу систему. На їхніх коренях добре помітні бульбочки, в яких розміщені бак­терії, здатні зв’язувати азот повітря. Завдяки цьому грунт збага­чується азотом.

Стебло (пагін) нестійке, полегле (горох, вика) або міцне, пря­мостояче (боби, соя, нут, квасоля). Листки складні (мал. 31), перисті (вика, горох, нут, чина, сочевиця), трійчасті (соя, ква­соля), пальчасті (люпин). Квітки бобових особливої будови. Ві­ночок має п’ять різних за формою і ве­личиною пелюсток, з яких верхня нази­вається парусом, дві нижні зрослися й утворюють човник, дві бокові назива­ються крильцями. У квітки є 10 тичинок і маточка з одногніздовою зав’яззю. Квітки зібрані в китиці або головки, пе­люстки віночка білого, яскраво-червоно­го або фіолетового кольору.

Плід—біб, має найчастіше кілька насінин. Боби бувають різних величини і форми, розкриваються по шву двома стулками й не мають внутрішніх пере­городок, властивих стручкам.

Бобові рослини належать до самоза­пильних, за винятком кінських бобів. За тривалістю вегетаційного періоду зерно­бобові поділяють на дві групи: рослини

з коротким (вика, сочевиця, чина, горох) і з довгим (люпин, боби, квасоля, соя) вегетаційним періодом.

Найбільш холодостійкі із зернобобо­вих культур — вика і горох — дають схо­ди при температурі плюс 4...5 °С. Соя і квасоля — теплолюбні рослини, їхнє на­сіння проростає при температурі 10 °С.

Усі бобові можна поділити на дві групи: довгого і короткого дня. До рос­лин довгого дня належать горох, вика, боби; короткого — соя, квасоля.

Зернобобові культури вимогливіші до вологи, ніж зернові злаки. Найбільш во­логолюбні з них вика і горох. Зернобо­бовим рослинам волога особливо необ­хідна під час проростання і в період най- іптенсивнішого росту — у фазі бутоніза­ції, цвітіння, утворення бобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять     /урок №51(41)(41)/.

Тема: Соя і горох    

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення: :Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Розкажіть про біологічні особливості крупяних культур

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Горох
  2. Соя

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Горох
  2. Соя

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Розкажіть про господарську цінність і будові зернобобових рослин.

2. Які особливості біології гороху і сої

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА 27

Визначення зернобобових за насінням, сходами та листками

Матеріали: замочене насіння квасолі, гороху, люпину; на­бір насіння зернобобових рослин; сходи основних зернобобових культур; гербарні зразки листків; гербарій квітучих рослин зерно­бобових культур.

Вказівки до роботи. За формою насіння може бути округлим, округло-сплюснутим, округло-циліндричним, кулястим; за забарвленням — білим, жовтим, зеленим, коричневим (табл. 21).

Вивчіть набір насіння тих зернобобових культур, які висівають у вашій зоні.

Щоб визначити рослини за сходами, заздалегідь висійте насін­ня зернобобових культур, найпоширеніших у колгоспах і радгос­пах вашої області.

Визначаючи рослини, зверніть увагу на відмінність у будові першого листка, формі листків, прилистків (табл. 22).

Щоб розпізнати зернобобові за листками (див. мал. 31), ско­ристуйтеся гербарієм квітучих рослин, зібраних улітку.

Таблиця 21

Розпізнавальні ознаки насіння зернобобових культур


Культура

Розмір»

Насіння

Насіннєвий рубчик

мм

форма

забарвлення

форма

забарвлення

Г орох ПО­СІВНИЙ

4...9

Куляста, гла­денька або зморшкувата

Біле, роже­ве, зелене

Овальна

Світле або чорне

Горошок

польовий

4...7

Округла, часто вдавлена

Сіре, буре, часто з ма­люнком

Овальна

Коричневе або чорне

Вика по­сівна

4...5

Куляста або овальна

Жовто- ко­ричневе

Лінійна

Світле

Вика мох­ната

3...4

Куляста

Чорне

Овальна

Темне

Нут

8...12 7...9

Вугласто-округ­ла з носиком

Біле, жовте

Яйцеподібна

Однакове із забарвленням насіння

Квасоля

звичайна

8...15

Куляста, еліп­тична

Різне

Овальна, з

подвійним

горішком

Те саме

Соя

6...13

Куляста або ви-

довжено-брунь-

коподібна

Жовте, зе­лене, ко­ричневе

Видовжено-

еліптична

Світле

Люпин

вузьколис­

тий

8...12

Округло-брунь­

коподібна

Світле 3 мармуровим малюнком

Овальна з обідком

Те саме

Люпин

жовтий

7... 10

Те саме

Чорні крап­линки на білому фоні

Те саме

»

Культура

Положен­ня сім’я­доль під час про­ростання насіння

Форма

першого

справж­

нього

листка

Форма листків

Прилист­

ки

Стебло

Горох посів­

Залиша­

Перис­

Широкі, слабкоовальні

Великі,

Округле

ний

ються в

тий

 

більші за

 

 

землі

 

 

листочки

 

Сочевиця

Те саме

Те саме

Дрібні, видовжено-овальні

Нут

» »

» »

Оберненояйцеподібні, із

 

 

 

 

 

зазублинами по краях

Дрібні

Квасоля зви­

Виходять

Простий

Перші листки серцеподіб­

 

 

чайна

на по­

 

ні, зверху загострені

 

верхню

 

 

 

 

Люпин зви­

Те саме

Пальчас­

Видовжено-оберненояйце­

чайний

 

тий

подібні

 

 

Люпин бага­

» »

Те саме

Ланцетні, по краях за­

~

торічний

 

 

гострені

 

 

Таблиця 22



ПРАКТИЧНА РОБОТА №28

Визначення якості сівби зернобобових культур (гороху, сої)

Інвентар: лінійки, мірна стрічка, кілочки.

Хід роботи. 1. По діагоналі поля в десяти місцях обмежте кілочками по одному метру довжини.

  1.          Загостреним кілочком розкопайте рядки і лінійкою заміряйте глибину залягання насіння, порахуйте кількість насінин на І метрі.

Якщо відхилення глибини загортання насіння перевищує задану на 1,5 %, то сівба неякісна.

Запитання і завдання

  1.           Розкажіть про господарську цінність і будову зернобобових рослин.
  2.           Як за листками і сходами відрізнити горох від квасолі, сою від люпину?
  3.           Які особливості біології гороху і сої?
  4.           Які прийоми вирощування гороху і сої у вашому колгоспі (радгоспі)?
  5.           Як виростити сою за індустріальною технологією?

 

 

 

image42ТЕМА 51(41)(41). Горох і соя

, Горох — найпоширеніша зернобобова культура в нашій республіці. Посіви його зустрічаються майже всюди, за винятком посушливих районів.

 Горох — цінна харчова культура. Зерно його містить від 22 до 34 % білка.

Будова та біологічні властивості рослин. Горох посівний — однорічна трав’яниста рослина (мал. 32). Корінь стрижневий, гли­боко проникає в грунт. Проростаючи, сім’ядолі залишаються в

 

грунті. Стебло чотиригран­не, сланке або прямостояче. Суцвіття пазушне, має одну- дві білі квітки. Плід — біб—• містить від трьох до дев’я­ти насінин. Боби лущильно­го гороху під час дозріван­ня розтріскуються, у цукро­вого гороху пергаментної плівки немає, і боби не роз­тріскуються.

Для кормових потреб, крім посівного гороху, на пі­щаних грунтах вирощують польовий горох (пелюшку).

Вегетаційний період го­роху триває залежно від сорту й природних умов від 75 до 145 днів. У період проростання насіння гороху вбирає таку кількість води, яка перевищує масу самого насіння              (100...150 % його

маси). Особливо багато во­ди потребує горох у період від сходів до цвітіння.

Посіви гороху поширені в районах, де кількість річ­них опадів становить 450... 600 мм.

Від початку цвітіння й до повного дозрівання най­

сприятливіша для гороху ясна, тепла погода без затяжних дощів і суховіїв. Найкраще горох родить на грунтах середньої в’язкості, що мають достатню кількість води І багаті на вапно. У посушли­вих районах горох краще вирощувати на низьких місцях, де він менше страждає від посухи. На півдні України поширені посіви зимуючого гороху.

Технологія вирощування. Сорти. На Україні поширені сорти Уладівський ювілейний, Уладівський 6, Рамонський 77.

Місце в сівозміні. Горох найкращевисівати другою

культурою по удобреному зайнятому пару, а також після удобре­

них озимих, картоплі, кукурудзи на силос, льону-довгунця, у воло­гих районах — після цукрового буряку. Це— добра парозаймаюча культура. Скоростиглі сорти його висівають в зайнятих парах. Горох не рекомендується висівати після бобових.

Обробіток грунту й удобрювання. Для вирощу­вання високого врожаю на чорноземах зяб після стерньових по­ передників бажано орати на глибину 20...22 см; після кукурудзи — на 25...27 см.

Навесні грунт спочатку боронують в один-два сліди, а потім культивують на глибину загортання насіння. Гній під горох як основне добриво не вносять, його слід уносити під попередники гороху. З мінеральних добрив під горох найчастіше вносять фос­форні й калійні (по 45...60 кг/га фосфору й калію). Добрі наслідки дає внесення фосфоритного борошна (3...5 ц/га) та попелу. Фос­форно-калійні добрива вносять восени під зяблеву оранку або більшу частину восени під оранку, а решту — навесні під культи­вацію. Під передпосівну культивацію вносять ЗО...40 кг/га азоту, а під час сівби — 10...15 кг фосфору, на кислих грунтах — вапно (3...5 т/га).

Сівба. Перед сівбою насіння сортують, видаляючи щупле й пошкоджене гороховим зерноїдом.

Щоб запобігти грибковим захворюванням, насіння протруюють меркуланом (300 г на 1 ц насіння) або тигамом (400 г/ц).

Сівбу гороху треба закінчити не пізніше як за 10—15 днів від початку весняної кампанії. Особливо важливо рано висіяти горох на зайнятому пару. На чистих від бур’янів грунтах горох висівають вузькорядним способом. На 1 га необхідно висівати на Поліссі й у Лісостепу 1,2—1,3, в Степу — 0,8—1,0 млн. схожих насінин на 1 га (280...350 кг для крупнонасінних і 180...200 кг для дрібнона­сінних сортів). Глибина висівання насіння — 4...5 см на важких і 6...8 см на більш легких грунтах.

Догляд за посівами. Щоб забезпечити появу дружніх сходів і підвищити якість механізованого збирання, відразу ж піс­ля сівби поля коткують. Потім приблизно через 4—5 днів після сівби поле боронують, щоб знищити грунтову кірку і сходи бур’я­нів. Якщо треба, поля боронують вдруге — через сім — вісім днів після сходів. На дуже забур’янених ділянках слід внести гербі­цид — прометрин: при досходовому боронуванні норма прометрину становить 1,5...2,5 кг/га, при післясходовому — 2...З кг/га (за дію­чою речовиною).

У фазі бутонізації для боротьби з гороховим зерноїдом посіви обробляють 30%-ним метафосом (0,4...0,7 кг/га діючої речовини).

Збирання. Горох починають збирати, коли на рослинах до­стигають нижні боби. Роблять це роздільним способом. Скошують його переобладнаними косарками або спеціальними жниварками. Пізнє збирання чи великий розрив між скошуванням і обмолотом призводить до значних втрат. Валки підбирають комбайнами й підбирачами в суху погоду через три-п’ять днів після скошу­вання.

Соя — універсальна культура. її насіння містить до 48 % ви­сокоякісного білка і 26 % олії. З нього виробляють олію, маргарин, борошно. Особливо велике значення сої як кормової культури. її використовують як основний компонент у змішаних посівах з ку­курудзою, сорго, вівсом. Останнім часом посіви сої на Україні розширилися, переважно в Лісостепу і Степу.

Будова й біологічні особливості рослин. Соя — однорічна рос­лина з мідним, гіллястим, прямостоячим стеблом, трійчастими листками і дрібними білими пазушними квітками.

Соя — теплолюбна й світлолюбна рослина. Насіння її проро­стає при температурі понад 12 °С. Соя погано переносить грунтову й особливо повітряну посуху, може рости на різних грунтах, крім кислих і засолених. Вибаглива до вологості, особливо в період від цвітіння до наливання насіння. Максимальну врожайність фор­мує на нейтральних, багатих на кальцій грунтах.

Технологія вирощування. Сорти сої розрізняють за вегета­ційним періодом. Найпоширенішими на Україні є скоростигла Амурська 11, середньостигла Херсонська 1, Кіровоградська 4 та ін.

Місце в сівозміні. Соя дає добрі врожаї, коли її висі­вають на зайнятих (краще конюшиною) парах, а також після пше­ниці, ячменю, кукурудзи, овочевих культур; у районах достатнього зволоження — після буряку.

Обробіток грунту й удобрювання. Соя — культу­ра родючих грунтів. На бідних грунтах вона погано родить. Висо­кий ефект дає одночасне внесення під зяб гною (до 20 т/га), фос­форних, азотних і калійних добрив (по 45...60 кг/га азоту, фосфоцу і калію). Внесення гранульованого суперфосфату в рядки під час сівби (фосфору 10... 15 кг/га) сприяє підвищенню врожаю насіння до 300 кг/га. На кислих грунтах сою можна вирощувати тільки після вапнування. Вапно краще вносити на перезволожених грун­тах безпосередньо під посіви. На важких за механічним складом грунтах основний обробіток — глибока оранка до 25...28 см. Осіння оранка повинна бути з попереднім лущенням стерні після рано зібраних культур з наступним вирівнюванням грунту.

Рано навесні грунт боронують на глибину 5...6 см. Після за­криття вологи до сівби в основних районах вирощування сої, як правило, минає до 20—ЗО днів. За цей час грунт кілька разів обробляють для знищення бур’янів. Перед сівбою його культи­вують або дискують на глибину загортання насіння з наступним боронуванням і коткуванням. Підготовку грунту до сівби необхід­но закінчити не раніше ніж на один-два дні до сівби.

Сівба. Сою починають сіяти, коли грунт прогріється до 12...

  1. °С, як правило, у другій декаді після початку польових робіт. У вологих районах добрі результати дає сівба на гребенях.

Соя — широкорядна культура. Ширина міжрядь 45...70 см (ран­ні сорти — 45, середньостиглі — 60, пізньостиглі — 70 см). На зво­ложених грунтах висівають 550—650 тис. схожих насінин на 1 га; у районах недостатнього зволоження — 400—500; при зрошуванні ранньостиглих сортів — 600—700; середньостиглих — 500—600; пізньостиглих — 400—500 тис. схожих насінин на 1 га. Норма за масою становить від 35 до 100 кг/га.

Догляд за посівами полягає у винищенні бур’янів, роз­пушуванні грунту.

Важливе значення для догляду за посівами має до- і післясхо- дове (фаза першого трійчастого листка) боронування, що значно знижує забур’яненість. Коли стає видно рядки, проводять міжряд­ні культивації. Повторюють їх через 10 днів до повного змикання листків.

Останнім часом для боротьби з бур’янами на соєвих планта­ціях широко застосовують гербіциди. Найефективнішими для бо­ротьби з однорічними дводольними бур’янами є лінурон, трефлан і прометрин, а також хлор-ІФК проти злакових бур’янів. Гербіци­ди вносять під час весняного обробітку грунту з негайним загор­танням їх у грунт. Ефективні проти злакових і дводольних одноріч­них бур’янів суміш трефлану (4 кг/га препарату) і прометрину (2,..3 кг/га препарату).      В умовах зрошування врожаї сої підвищуються в два-три рази. Сою, як правило, поливають до початку цвітіння, під час форму­вання і наливання бобів (до чотирьох поливів з нормою 500... 700 м3 води на 1 га).

Збирання врожаю. Збирають сою у фазі повної стиглос­ті, коли боби стають коричневими, насіння твердим, а листки опадають. Збирання проводять прямим комбайнуванням зерно­вими комбайнами, переобладнаними на низьке зрізування, щоб за­побігти втратам. Зібране насіння очищають і сушать. Зберігати його треба в сухих приміщеннях.

Особливості інтенсивної технології вирощування сої.

  1. В умовах України найкращі попередники для сої — зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза та Ін.), після яких у вес­няно-літній період можна провести механізований обробіток грун­ту, боротьбу з бур’янами, внести добрива і створити достатній за­пас вологи.
  2. Після колосових культур основний обробіток грунту вклю­чає лущення стерні дисковими боронами БД-10 і оранку (не піз­ніше як через 15—25 днів після збирання попередника) плугом ПЛН-6-35 або ПТК-9-35 з передплужниками в агрегаті з боронами чи котками.

Після кукурудзи, зібраної на зерно, ділянку лущать дискови­ми боронами БДТ-7 і орють плугами ПЯ-3-35 або ПН-4-35.

  1. Весняний обробіток включає вирівнювання грунту і перед­посівну культивацію культиватором УСМН-5,4 з одночасним обо­в’язковим внесенням гербіцидів. На вирівняних весною ділянках гербіциди слід вносити під першу культивацію за 12—15 днів до сівби за допомогою обприскувачів ПОУ, ОВТ-1А, «Кертикос», обладнаних поливальними шлангами. Препарати загортають на глибину 5...7 см з наступною культивацією культиваторами УСМК-5,4. Найкращий для сої гербіцид — трефлан, але він має велику леткість і розкладається під дією ультрафіолетового про­міння. Тому після внесення його необхідно відразу загортати в грунт. На легких грунтах норма трефлану становить 4 кг/га, на важких — 3 кг/га; при сильному засміченні злаковими бур'яна­ми — 6 кг/га.
  2. Під зяблевий обробіток уносять органічні й мінеральні доб­рива: гній — до 20 т/га, якщо його не вносили під попередник;

повне мінеральне добриво: після пшениці — N30 Рео К40; після ку­курудзи — N50 Р60 К60. Під час сівби в рядки вносять по 10...

  1. кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію. Загортати добри­ва треба з боку від насіння і глибше.
  1. Для висівання беруть насіння, схожість якого не менш як 90 %. Оптимальні строки сівби — коли грунт прогріється на гли­бину загортання насіння до температури 12...14 °С. Спосіб сів­би — широкорядний з шириною міжрядь 45 і 70 см, сіють сівал­ками. Для цього переобладнують бурякові сівалки ССТ-12, 2СТСН6, пневматичні сівалки СУПН-8 і СП-26. Норма висіву становить 500—600 тис. схожих насінин на 1 га. Глибина сівби
  1.      .5 см.
  1. Догляд за посівами полягає в досходовому боронуванні, ко­ли бур’яни перебувають у фазі «білих ниток», а паростки сої не перевищують за розмірами насінину (борони БЗСС-1,0). Перше розпушування (культивацію) міжрядь проводять на глибину 3...
  1. см при появі повних сходів, наступні — на глибину 6...8 см куль­тиваторами 2КРН-2Д КРН-5,6,' переобладнаними на міжряддя 45 см. Для боротьби з дводольними бур’янами посіви обробляють гербіцидом базаграном у фазі утворення в сої трьох складних листків (2...З кг/га препарату, розчиненого в 500 л води).
  1. Урожай збирають при повному достиганні, коли листки опа­ли, стебла підсохли і насіння легко відокремлюється від стулок бобів.

Спосіб збирання — пряме комбайнування переобладнаними зернозбиральними комбайнами «Нива», СК-5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять     /урок №53(42)(42)/.

Тема: Картопля    

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення: :Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Розкажіть про господарську цінність і будові зернобобових рослин.

2. Які особливості біології гороху і сої

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості
  2. Технологія вирощування
  3. Особливості інтенсивного вирощування картоплі.

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні особливості
  2. Технологія вирощування
  3. Особливості інтенсивного вирощування картоплі.

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

Викладач

               Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

      

  ПРАКТИЧНА РОБОТА№29

 Визначення якості насінного матеріалу картоплі

Інвентар: ваги, відра, лупи.

Хід роботи. 1. Для аналізу з партії картоплі (10 т) відбе­ріть у 10 місцях 200 різних бульб (у двократній повторності).

  1.                 Зважте 5 кг бульб, очистіть їх від грунту і знову зважте.
  2.                 За різницею мас визначте забрудненість (у процентах).
  3.                 Для визначення хвороб із партії візьміть у різних місцях 100 бульб, розріжте їх уздовж і розгляньте.

Ознаки захворювання картоплі такі: фітофторою — на бульбах утворюються темні або сірувато-бурі вдавлені плями (кольорова вклейка XII), чорною ніжкою (ризоктинією) —темні виразки, м’я­куш бульб розріджується; кільцевою гниллю — по судинному кІль- ' цю видно довгасті жовті плями. Згодом з цих плям утворяться суцільні кільця гнилі.

Таблиця 24

Вимоги до насінного матеріалу за посівними якостями (ГОСТ 7001—66)


Показник

Клас

І

і!

Зовнішній вигляд бульб Маса бульби, г

Наявність бульб, які не відповідають нормам, %, не більше Наявність хворих і уражених бульб, %, не більше У тому числі: чорною ніжкою паршею

кільцевою гниллю нематодами

Бульби цілі, здо формою типові 35... 150 2

7

0,5

рові, сухі, чисті, за для даного сорту 35... 150 4

12

0,5

2

0,5

 

  1.                 Проведіть аналіз і визначте клас насінного матеріалу від­повідно до вимог стандарту (табл. 24).

Якщо насінний матеріал належить до II класу, то бульби пере­бирають і доводять до І класу.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №30

Визначення біологічного врожаю картоплі на полях господарств

 

ХІД роботи. 1. Викопайте по діагоналі поля бульби із 100 гнізд. Зважте їх (з кожного гнізда окремо).

  1.             Перерахуйте врожай у центнерах на гектар.

Приклад розрахунку. Припустимо, що картоплю посаджено за схемою 70x35 см. Тоді на 1 га буде 10 000: (0,70-0,35) =40,8 тис. гнізд. Середня маса бульб з одного гнізда 450 г. Урожай з одного гектара округлено становитиме 40 800-0,0045=183,6 ц/га.

Завдання

  1.              Вивчіть агротехніку вирощування картоплі у вашому господарстві.
  2.              Агрономічно обгрунтуйте врожай картоплі, який планується виростити на полях учнівської бригади, колгоспу (радгоспу).
  3.              Розробіть систему заходів боротьби з бур’янами на ділянках картоплі міс­цевого господарства.

                                

 

ТЕМА 53 (42)(42). Картопля

Картопля — цінний продукт харчування. З неї готують понад 100 різних страв, виробляють крохмаль та інші продукти. її вико­ристовують також на корм тваринам.

Картоплю вирощують скрізь. Найбільші її площі в Поліссі та Лісостепу. Середні врожаї становлять до 150 ц/га, високі — 200 ц/га і більше. Господарства Менського і Коропського районів

Чернігівської області збирають на великих площах понад 200 ц/га бульб.

Біологічні особли­вості. У рослин кар­топлі стебло трав’я­нисте, корені мичку­ваті, листки непарно­перисті, квітки — п’яти­пелюстковий віночо.к, плід — ягода, бульба — потовщене підземне стебло (мал. 33).

Бульби картоплі утворюються на кінцях столонів — підземних пагонів. Бульби харак­теризуються важливою біологічною власти­вістю — періодом спо­кою, протягом якого вони не проростають після збирання і можуть тривалий час зберігатися (понад два мі­сяці). В середньому бульби містять 15...18 % крохмалю і 2% білка.

Розвиток рослин картоплі умовно поділяють на три періоди:

  1.    від сходів до початку цвітіння, коли утворюються корені, листки, пагони (тривалість періоду в середньому до 1,5 місяця);
  2.    від початку цвітіння до припинення росту надземної маси, ко­ли формується основний урожай бульб (тривалість періоду приблиз­но 1 місяць у скоростиглих сортів, а в пізньостиглих—1,5 місяця);
  3.    від припинення росту до всихання картоплиння.

Найкраще картопля росте в районах з помірним кліматом. Вона

не переносить приморозків, а при високих температурах (понад ЗО °С) незадовільно утворюються бульби. Оптимальна температура для появи сходів, утворення бульб і формування врожаю — 17... ...20 °С тепла.

Коренева система в картоплі розвинена слабко, тому вона вибаглива до вмісту доступних елементів живлення в орному шарі. Максимальну кількість елементів живлення кдртопля потребує в період бутонізації і цвітіння. У період цвітіння зав’язуються буль­би. Картопля — культура пухких грунтів. Чим менша щільність грунту в орному шарі, тим вищий урожай бульб.

Із шкідників найбільшу небезпеку для картоплі становить коло­радський жук, а з хвороб — фітофтора (кольорова вклейка XII).

Технологія вирощування (кольорова вклейка XIII). Сорти кар­топлі за господарським використанням поділяють на столові, технічні й універсальні. Бульби столових сортів мають тонку й гла­деньку шкірку, добрі смакові якості, м’якуш їх не чорніє; бульби технічних сортів багаті на крохмаль, а універсальних — мають добрий смак і підвищений вміст крохмалю й білка.

За строками достигання сорти картоплі поділяють на ранні {формують господарсько-цінний урожай через 50—60 днів після садіння); середньоранні (формують урожай через 60—70 днів); середньостиглі (через 80—100 днів); середньопізні (через 110— 120 днів); пізні (через 120—125 днів).

Вибирати сорти для кожної зони рекомендується так, щоб у кожному господарстві вирощувалось не менш, як три сорти різної скоростиглості.

На Україні з ранньостиглих сортів вирощують Вармас, Царни- ківську, із середньоранніх — Бородянську, Львівську, із середньо­стиглих— Вогник, Столову 19, із середньопізніх — Сулев, Лорх, із пізньостиглих — Темп, Вольман.

Ранньостиглі і середньоранні сорти належать, як правило, до групи столових; середньостиглі — до столових (Вогник) або уні­версальних; середньопізні — до універсальних (Лорх); пізньостиг­лі— до технічних (Вольтман) і універсальних (Темп).

Місце в сівозміні. Картоплю найкраще висаджувати на легких окультурених грунтах. Картоплю вирощують після озимих, кукуру- дзи на силос, льону-довгунця, зернобобових і однорічних трав (на Поліссі — після люпину і озимих, у Лісостепу — після озимої пшениці, трав, буряку). У Степу найкраще вирощувати картоплю в умовах зрошування (два врожаї на рік), а також на заплавах річок. Ранні сорти вирощують по зайнятих парах. Картопля добре переносить беззмінне вирощування, але при чергуванні формує вищі врожаї.

Обробіток грунту й удобрення. В основних районах вирощуван­ня картоплі (Полісся, Лісостеп) органічні добрива вносять весною, восени поле двічі лущать — перший раз дисковими лущильниками ЛДГ5 на глибину 5...6 см відразу після збирання зернових і зерно­бобових; другий раз — після проростання бур’янів на глибину

  1.           .12 см лемішними лущильниками ППЛ-10-25. Навесні ділянку боронують, дискують, вносять органічні добрива і орють плугом ПЛН-4-35. Якщо добрива вносять восени, то основну оранку прово­дять на дерново-підзолистих грунтах — на повну глибину орного ша­ру, у Степу— до 30 см. На зрошуваних чорноземах глибину основ­ного обробітку доводять до 40 см, а на торфовищах — до 25 см.

Високий урожай якісної картоплі можна виростити тільки при внесенні органічних добрив. Відповідно до численних дослідів на Поліссі і в західних районах України під картоплю треба вносити до 40 т/га органічних добрив, у Лісостепу — ЗО т/га; у Степу — до 20...25 т/га. Кожна тонна органіки забезпечує прибавку врожаю бульб від 20 до 40 ц/га.

Орієнтовні норми азотних добрив на дерново-підзолистих грун­тах становлять 60 кг/га діючої речовини (співвідношення N : Р : К= 1:0,9:1,2); на опідзолених чорноземах і сірих лісових грунтах —

  1.           .60 кг/га (N:Р:К=1:1,4...2:1,3); на звичайних чорноземах — ЗО кг/га (N:Р:К= 1:2...3:1,5—2). В районах достатнього зволожен­ня фосфорні добрива (2/3 загальної дози) і калійні (повна доза) необхідно внести під зяб, а азотні і фосфорні (1/3 дози) —перед весняною оранкою. У посушливих районах повну дозу мінеральних добрив вносять під осінню оранку. Значний ефект дає локальне внесення під час садіння в борозни фосфорних (20 кг/га Р205) і азотних (20 кг/га 14) добрив.

Садіння. Насінну картоплю вирощують у районах Полісся, де природні умови сприяють вирощуванню здорових, не ушкоджених хворобами бульб. Після зимового зберігання бульби сортують на фракції масою ЗО...50 г, 50...80 г і 80... 100 г. Для механізованого садіння найпридатніші бульби середньої фракції.

Садити картоплю найкраще тоді, коли грунт на глибині 8...10 см прогріється до температури 7...8 °С. Раннє висаджування треба про­водити пророслими бульбами (сходи з’являються на 7—14 днів раніше). Найпоширеніший спосіб висаджування — рядковий з шириною міжрядь 70 см.

Способи висаджування. В основних районах вирощування кар­топлі застосовують гребеневий і напівгребеневий (особливо при перезволоженні) способи висаджування. У Лісостепу і Степу, а також на піщаних грунтах Полісся поширений гладенький (безгре- беневий) спосіб. Глибина висаджування при гребеневому способі —

  1.           .14 см від верхнього гребеня (4...5 см від поверхні грунту), при гладенькому — 10...12 см (саджалка СН-45). Оптимальна загуще­ ність на Поліссі — 55, у Лісостепу — 45—50, у Степу — 40—45, в умовах зрошення — 50—55 тис. рослин на 1 га. Норма за масою
  1.           .4.5 т/га.

Догляд за рослинами. Гребеневий спосіб садіння більш ефек­тивний, ніж гладенький. При ньому врожай вищий на 25...30 %. При цьому способі грунт менше ущільнюється. Досходовий догляд починають через 5—7 днів після садіння. Поле обробляють культи- ватором-підгортальником КОН-2,8 ПМ з одночасним боронуванням сітчастими боронами БСО-4А. Через 6—8 днів проводять повторне боронування з одночасним підгортанням і розпушуванням грунту. Якщо треба, то одночасно вносять і гербіциди. Третій — це обробі­ток сходів, якщо рослини досягли висоти 5...6 см, без боронування. Замість підгортальників для розпушування міжрядь використову­ють стрілчасті лапи. У подальшому залежно від конкретних умов рослини один-два рази підгортають або культивують і підгортають перед змиканням картоплиння. Глибина першого обробітку

  1.            .16 см, другого— 10...12 см, третього — 6...8 см.

При гладенькому способі через 5—6 днів після садіння про­водять досходове боронування з одночасним внесенням гербіци­дів — прометрину 3...5 кг/га або лінурону 4...6 кг/га. Потім через 7—8 днів поле боронують повторно, а після появи сходів проводять післясходове боронування сітчастими боронами. Це дає змогу боротися з бур’янами і покращувати аерацію грунту. Після того як сформуються польові сходи, обробляють міжряддя. Перший раз на глибину 8...10 см на легких грунтах, 14...

  1. см на важких грун­тах, другий раз через 10—12 днів після пер­шого обробітку на гли­бину 5...6 см. Якщо рос­лини досягли висоти 12—14 см, їх підгор­тають. У посушливих районах замість під­гортання розпушують міжряддя.

Щоб запобігти хво­робам, особливо фіто­фторі, картоплю оброб­ляють розчином цинебу (2,4...3,2 кг/га) або каптану (3 кг/га дію­чої речовини). Проти колорадського жука використовують дило- ром (0,5 кг/га) або хлорофос (1,5 кг/га діючої речовини).

Збирання і зберігання врожаю. Ранню картоплю збирають до фізичної стиглості, коли картоплиння ще зелене. Картоплиння по­передньо скошують машинами КИР-1,56 і силосують, потім пускають картоплекопач і збирають картоплю в мішки. Таку кар­топлю треба відразу продати, бо вона зберігається незадовільно.

Картоплю, яка буде зберігатися, збирають тоді, коли вона до­сягне повної стиглості: листки жовті, а стебла відмерлі, на бульбах утвориться міцна шкірка. Перед збиранням за 3—4 дні скошують картоплиння І комбайнами типу ККУ-2А збирають картоплю.

Комбайн підкопує два рядки, відокремлює грунт і картоплиння, а бульби подає в бункер, звідки вони потрапляють у самоскиди і перевозяться на сортувальні пункти для відокремлення домішок

Таблиця 23

Основні елементи інтенсивної технології вирощування картоплі


 

Кількісний

Склад агрегату

Орієнтовний строк початку робіт (місяці)

Назва роботи

показник (нор­ма внесення і т. д.)

марка трак­тора, автомо­біля

марка сільсь­когосподарсь­кої машини

Внесення органічних добрив

40 т/га

Т-150К

ПРТ-І0

10.09 — 12.10

Оранка зябу

До ЗО см

Т-150

ПЛП-6-35

10.09 — 12.10

Боронування, нарізування

4...5 см, ви­сота до 20 см

Т-150, Т-15

БЗСС-1Д

УГН-4К

04

Садіння (з одночасним вне­сенням добрив)

45—55 тис. бульб на 1 га;

2...4 ц/га мінеральних добрив 4„.4 см

МТЗ-82

КСМ-4

04 — 05

Досходове розпушування з боронуванням

МТЗ-82

КОН-2,8ПМ

05

Обприскування гербіцидом (лінуроном)

300... 500 л/га

МТЗ-82

ПОУ

Об

Досходове розпушування з боронуванням (друге)

-

МТЗ-82

КОН-2.8ПМ

05 — 06 (І декада)

Розпушування міжрядь і бо­ронування сходів

6... 8 см

МТЗ-82

КОН-2.8ПМ

06 (І декада)

Перше підгортання з об­прискуванням проти хвороб

 

МТЗ-82

КОН-2.8ПМ

  1.    (III дека­

да)

  1. (І декада)

Друге підгортання Видалення картоплиння:

10. ..12 см

МТЗ-82

КОН-2.8ПМ

07 (друга половина)

механічне

хімічне

Збирання:

Хлорат маг­нію 50 кг/га (розчин 800 л/га)

МТЗ-82

КИР-1.56ПОУ

08 — 09 08 — 09

комбайном

МТЗ-82

ККУ-2А

08 — 09

картоплекопачем

МТЗ-82

УКВ-2

08 — 09

 

і дрібних бульб. На пунктах бульби калібрують на дві фракції: стандартну І нестандартну (мал. 34).

На важких і перезволожених грунтах бульби викопують за до­помогою картоплекопача К.ТН-2В або УКВ-2 і вкладають у валки. Після підсихання їх збирають картоплезбиральними комбайнами. Столову картоплю сортують, а насінну закладають на зберігання, як правило, без сортування.

Зберігають картоплю в кагатах або в сховищах при температу­рі 2...4 °С і відносній вологості повітря 85...90 %.

Особливості інтенсивної технології вирощування картоплі поля­гають у заміні ручної праці машинною, ефективному використанні добрив, застосуванні хімічного способу боротьби з бур’янами і хво­робами. Основні елементи цієї технології наведено в табл. 23.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять     /урок №54(43)(43)/.

Тема: Коренеплоди    

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення: :Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Коренерлоди

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Коренеплоди

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

ТЕМА 43. Коренеплоди

На Україні вирощують такі коренеплоди: цукрові, кормові та столові буряки, моркву, брукву, турнепс. З усіх коренеплодів най­більшу цінність становлять цукрові буряки — високоінтенсивна

image48


Мал. 35. Рослина першо­го року життя


Мал. 36. Рослина буряка другого року життя


 

культура, дуже поширена в республіці. Цукрові буряки формують в оптимальних умовах урожай понад 500 ц/га і близько 300 ц/га листя (гички). З коренів виробляють цукор, а з гички — високоякіс­ний силос. Кормові буряки, брукву, турнепс і моркву вирощують на корм тваринам. Кормова цінність брукви і турнепсу нижча, ніж буряків, проте вони більш холодостійкі. Середня врожайність цукрових буряків у багатьох господарствах республіки досягає

  1.               .600 ц/га. Високими врожаями солодких коренів славляться господарства Жашківського району Черкаської області.

Коренеплоди — дворічні рослини. На першому році життя вони утворюють розетку листків і потовщений корінь (мал. 35). Насін­ні корені зберігають у буртах або сховищах. На півдні, в районах м’яких зим, посіви буряків, призначених на насіння, на зиму прико­пують грунтом. Навесні їх відкривають, і буряки починають рости. З бруньок коренів, що перезимували, утворюються стебла, на яких розвиваються квітки, плоди й насіння (мал. 36).

Вегетаційний період буряку і моркви на першому році життя становить 5—6 місяців, на другому — від 2 (на півдні) до 3 міся­ців. Бруква, а особливо турнепс, скоростиглі й дозрівають за ко­ротший час (бруква — за 4 місяці, а турнепс — за 2—3 місяці).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять     /урок №55(44)(44)/.

Тема: Цукровий буряк   

ДАТА: “_____”__________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення: :Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.Технологія вирощування

2. Особливості інтенсивної технології вирощування цукрових буряків.

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

1.Технологія вирощування

2. Особливості інтенсивної технології вирощування цукрових буряків.

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які особливості підготовки грунту для сівби коренеплодів?

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №31

Визначення коренеплодів за насінням, сходами і коренями

Матеріали й Інвентар: насіння і плоди коренеплодів, замочені клубочки буряку, сходи коренеплодів, препарувальні гол* ки, лупи.

Хід роботи. 1. Щоб визначити коренеплоди за насінням, розгляньте плоди буряку, моркви, турнепсу, брукви.

За допомогою препарувальної голки відкрийте кришечку (під­сохла приймочка маточки) і розгляньте насінину, замалюйте і опишіть її за такою формою:

Культура

Характер посівного матеріалу (супліддя, насіння}

Форма і забарвлення

Поверхня

Розмір, мм

 

 

 

 

 

Таблиця 27


 

Розпізнавальні ознаки коренеплодів


Культура

Насінний матеріал

і Листки

Коренеплід

сім’ядольні

справжні

Буряк цу­кровий

Буряк кор­мовий

Морква

Бруква

Турнепс

Супліддя (клубоч­ки) — округле, жовте (І—4 шт.)

Коричневі насі­нини (розмір 2...8 мм)

Двосім’янки (по­ловинки плоду овальні, місяде- подібні, жовті, ко­ричневі)

Насіння кулепо­дібне, гладеньке, чорне, дрібне (до 2 мм)

Кулеподібне ко­ричневе дрібне (до 2 мм)

Довгі, лан­цетні

Довгі, лан­цетні, з ро­жевими че­решками

Довгі, лі­нійні

Овальні ТЕМА виїмкою на кінці

Овальні з виїмкою на кінці

Пластинка серце­подібна або три­кутна, яскраво- зелена

Дуже розсічені, гладенькі, жовту­ваті

Суцільні або сла- борозсічені, оваль­ні, темно-зелені, з восковим нальо­том

Пластинка суціль­на або слабодоль- на, овальна, опу­шена, яскраво-зе­лена, без воско­вого нальоту

Конусоподіб­ний, білий, со­лодкий

Мішкоподібний або овально- конусний, оран­жевий, черво­ний, жовтий Циліндричний, зрізано-коніч- ний, оранже­вий

Округлий або кулеподібний

Овально-ко­нусний або ку­леподібний


  1.               У гербарії, зібраному влітку, роз­гляньте сходи цукрових і кормових буря­ків, моркви, брукви, турнепсу. Зверніть увагу на форму пластинки справжнього листка, його поверхню та забарвлення.
  2.               На пророслому насінні коренепло­дів розгляньте сім’ядольні листочки.
  3.               Користуючись даними таблиці 27, визначте коренеплоди за сходами, ре­зультати спостережень запишіть у зошит за такою формою:

Культура

Сім’ядоль­ні листки

Справжні листки

форма

листкової

пластинки

поверхня

забарвлен­

ня

 

 

 

 

 

 

  1.                                                                                                      Розгляньте корені. Вони мають го­ловку, шийку і власне корінь (мал. 39). На головці кореня — верхній його части­ні — утворюються листки. Шийка кореня розміщена нижче за головку. В основ­ному вуглеводи нагромаджуються в шийці кореня. Власне ко­рінь— нижня частина коренеплоду з боковими корінцями. Ви­значте коренеплоди, користуючись таблицею 27. Результати внесіть у таблицю такої форми:

 

 

Забарвлення

 

Культура

Форма

підземної

частини

надземної

частини

м’якуша

Смак

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №32

Визначення якості сівби цукрового буряку

Інвентар: лінійка.

Хід роботи. 1. У двох-трьох місцях по діагоналі засіяної плантації лінійкою відміряйте (за кожним сошником) ЗО см рядка, потім розкопайте борозну і виміряйте глибину залягання клубоч­ків буряку.

  1.     У двох-трьох місцях по діагоналі поля відміряйте в трьох-чотирьох рядках по 1 м, розгорніть грунт і полічіть кількість на­сінин. Наприклад, в шістьох місцях дістали такі дані: 18, 20, 19, 21, 22, 18. Середня густота в рядку 19,6 насінин на 1 м (задана густо­та 20 насінин на 1 м).
  2.            Користуючись даними таблиці, визначте якість сівби буряку в балах:

Показник

Градація нормативів

Бал

Відхилення від заданої глибини загортан­

±0,5

4

ня насіння, см

Нг І . і

3

2

Відхилення від норми висівання, шт./м

Д

Понад ± І

0

 

± 1

3

 

±2

2

 

=Ь 3

1

 

Понад ± 3

0

 

Примітка. Допустиме відхилення глибини загортання насін­ня від заданої не більш як±1,5 см, а норми висіву — не більш як 7 %.

Запитання і завдання

  1.             Розробіть план унесення добрив під цукрові буряки з урахуванням періо­дичності їх вегетації.
  2.             Які особливості підготовки грунту для сівби коренеплодів?
  3.             У чому полягає індустріальна технологія вирощування цукрових буряків? Як вона застосовується в місцевому господарстві?
  4.             Складіть агрономічний план вирощування цукрових буряків.
  5.             Скільки тонн коренів і цукру буде зібрано з І га, якщо цукрові буряки ви­сіяно з шириною міжрядь 45 см, на 1 м в середньому шість рослин, маса кореня 385 г (цукристість 18,7 %)?

 

 

 

ТЕМА 55(44)(44) Цукровий буряк

Розвиток цукрового буряку на першому році життя умовно поді­ляють на такі періоди: 1) формування листків і кореня (близько 1,5 місяця); 2) посилений ріст кореня й листків (2 місяці); 3) ак­тивне збільшення маси коренів та їхньої цукристості (останній місяць вегетації).

Найкращі умови розвитку для буряку — помірно тепла погода, довгий день, добре забезпечення вологою, особливо в другій поло­вині вегетації. Високі врожаї буряків вирощують на чорноземах, багатих на органічні речовини, суглинкових, нейтральних чи слабо- кислих грунтах.

Технологія вирощування. Сорти цукрових буряків поділяють на цукристі з високою цукристістю, але коренем порівняно невеликої маси; урожайні — із середньою цукристістю і коренями великої маси й цукристо-врожайні, що поєднують високі врожайність і цукристість. Цукристо-врожайні, а також урожайні сорти широко використовують у виробництві.

Плоди цукрових буряків бувають однонасінні і багатонасінні. Однонасінні — це плоди, в яких формується переважно одна насі­нина і вони утворюють один росток (мал. 37). Широке впроваджен­ня однонасінних сортів, створених радянськими селекціонерами, дає змогу зменшити затрати ручної праці (особливо на прориванні буряків) до 40 %.

Багатонасінні — супліддя (клубочки) з двома-п’ятьма насінина­ми, які утворилися в результаті зростання кількох плодів. При сівбі такого насіння утворюється від одного до п’яти ростків. Більшість площ, зайнятих цукровими буряками, засівають одно­насінними і в меншій мірі багатонасін­ними сортами — диплоїдними і триплоїд- ними (триплоїдні — продукт гібридиза­ції тетраплоїдних і диплоїдних форм, ха­рактеризуються підвищеною продуктив­ністю) .

У республіці поширені однонасінні сорти — Ялтушківський однонасінний ЗО, Білоцерківський однонасінний 34, Ула- дівський однонасінний 35 та ін.

Із триплоїдних сортів повсюдно виро­щують Білоцерківський напівгідрид 2, а з багатонасінних сортів — Рамон- ський Об.

При високій агротехніці районовані сорти формують урожайність до 500 ц/га із вмістом цукру в коренях 17... 18 %, що дає вихід цукру з 1 га до 70...80 ц.

Місце в сівозміні. Озима пшениця — найпоширеніший попередник цукрових буряків. У районах достатнього зволо­ження Полісся і Лісостепу розміщують їх після озимої пшениці, висіяної після багаторічних трав або гороху. Якщо вологи недо­статньо, цукровий буряк краще висівати після озимої пшениці, ви­рощеної на зайнятому або чорному пару.

Обробіток грунту визначається забезпеченістю його вологою і забур’яненістю полів. Осінній обробіток включає дворазове лу­щення стерні: перше — дисковими боронами типу ЛДГ-10, друге — лемішними знаряддями типу ППК-Ю-25 з коткуванням і глибоку оранку (до ЗО см) без боронування. У північних районах республі­ки проводять одне поверхневе дискове лущення на глибину 4...6 см, потім поле глибоко орють і боронують.

Навесні поле боронують, щоб закрити вологу. Ущільнені грунти боронують у два сліди (проходи) — спочатку важкими типу (ЗБЗТУ-1,0) боронами, а потім легшими типу ЗБП-0,6 — зубовими. Слабкоущільнені грунти обробляють також двічі, але зубовими і шлейф-боронами типу ШБ-2,5; легкі грунти — тільки шлейф- боронами. Якщо восени не вносили гербіциди, їх треба внести перед боронуванням (ептам — 4...5 кг/га, тилам — 4...6 кг/га) і відразу загорнути в грунт боронами. У разі теплої весняної погоди після закриття вологи грунт один-два рази культивують з одночас­ним шлейфуванням і коткуванням.

Удобрювання. Для рівномірного і постійного забезпечення рос­лин поживними речовинами в період вегетації добрива вносять під оранку, в рядки і під час підживлення. При недостатньому зволо­женні й висіванні буряку після озимої пшениці, вирощеної на за­йнятих парах, гній уносять під пшеницю (до 25 т/га). А якщо озиму пшеницю висіяно після багаторічних трав, то його вносять безпосередньо під буряк. У районах достатнього зволоження гній краще вносити під буряк (до ЗО т/га).

Дози мінеральних добрив залежать також від родючості грунту. Так, на звичайних чорноземах орієнтовно рекомендується вносити під основний обробіток 120...140 кг/га азоту, 150...170 кг/га фосфо­ру, 140... 180 кг/га калію; на солонцюватих чорноземах дози змен­шують— (90...110 кг азоту, 120...130 кг фосфору), а на підзолистих і сірих лісових уносять 140 кг азоту, 130 кг фосфору, 140 кг калію. Для кращого розвитку кореневої системи і підсиленого початкового росту рослин під час сівби в рядки вносять 8... 10 кг азоту, 10... 15 кг фосфору І 10 кг калію на 1 га.

Підживлюють буряки після проріджування сходів одночасно з першою культивацією. При цьому на глибину 10...12 см вносять повне добриво (20...40 кг кожного елемента ЫРК).

За даними Всесоюзного НДІ цукрового буряка для вирощуван­ня 500 ц/га коренів у зоні достатнього зволоження необхідно вноси­ти такі мінеральні добрива (табл. 25).

Таблиця 25

Орієнтовні дози мінеральних добрив і співвідношення


1

 

Доза {кг/га діючої речовини) для грунтів

Попередник

Елементи

живлення

сірих лісових

чорноземів

опідзолеиих

чорноземів

звичайних

Озима пшениця після зай­

N

220

200

170

нятих парів

Р2O5

200

180

220

к2о

250

240

170

Всього мінеральних доб­рив (туків), ц/га Співвідношення

NРК

25,1

24,7

24,2

N : Р А : 20

1:0,9: 1,1

1 : 0,9 : 1,2

1 : 1,3 : 1

Озима пшениця після бага­

N

200

170

140

торічних трав

РА

200

170

200

к2о

240

230

150

Всього мінеральних доб­

26,2

22,9

21,1

рив, ц/га Співвідношення

МРК

1: 1,2: 1,2

1:1: 1,3

1 : 1,4: 1,1

Озима пшениця після гороху

N

220

200

170

РА

200

180

220

 

К2О

260

260

190

Всього мінеральних добрив, Ц/га

Співвідношення

NРК

27,7

25,6

24,7

М:Р205:

2О

1,0: 0,9: 1,2

1: 0,9 : 1,3

І : 1,3 : 1,1

 

Для внесення перед оранкою органічних добрив використовують гноєрозкидачі РПН-4, ПРТ-10; мінеральних — кузовні відцентрові розкидачі 1РМТ-4А. Під час сівби добрива вносять за допомогою комбінованих сівалок ССТ-12. Підживлюють буряки за допомогою культиватора КРН-2,8 М.

Сівба. Для сівби необхідно використовувати каліброване на­сіння (фракції 3,5...4,5 см; 4,5...5,5 см) з лабораторною схожістю

  1.         .80 %. Насіння висівають пунктирними комбінованими сівалка­ми 2СТСН-6А, ССТ-12А при настанні фізичної стиглості грунту і температурі на глибині 10 см плюс б...7 °С (на важких грунтах плюс 7...8°С).

Норма висіву визначається за кількістю висіяного насіння на 1 м рядка. При оптимальних умовах необхідно мати шість-сім рослин на 1 м рядка. Для цього норма висіву має бути від 12—14 до 18 клубочків на 1 м рядка. Норма висіву за масою однонасін­ного буряку становить 8... 12 кг.

Глибина сівби на структурних, добре підготовлених грунтах становить 3...4 см; при підсиханні поверхневого шару грунту —

2...3см; на важких замулюваних грунтах — 2...З см, на м’яких —

4...5 см.

Насіння висівають пунктирним або пунктирно-гніздовим спосо­бом із шириною міжрядь 45 см( при зрошенні — 60 см). Швидкість руху висівального агрегату до 4,5 км/год. Одночасно із сівбою вносять добрива. Під час сівби особливу увагу звертають на прямо­лінійність рядків.

Догляд за посівами передбачає досходове і післясходове роз­пушування грунту, механізоване проріджування сходів, розпушу­вання грунту в міжряддях і обробіток гербіцидами через 3—4 дні. Щоб з’явилися дружні сходи, посіви після сівби боронують. Коли у проростків буряка утворяться два листки (фаза вилочки), план­тації знову боронують. З появою в рослин першої пари справ­жніх листків розпочинають проріджування. Сходи проріджують, коли на 1 м довжини рядка є 8—10 і більше рослин. Якщо за­пізнитися з проріджуванням рослин, то вони пригнічуватимуть одна одну (мал. 38) і врожайність знижується. Тому проріджувати сходи потрібно в стислі строки (10—15 днів). Для цього застосову­ють культиватори, обладнані лапами-бритвами, спеціальні ротацій­ні проріджувачі, а також борони-скребла. Відомо кілька способів проріджування. Букетування — поперечне проріджування, коли за допомогою культиватора вирізують рослини на відстані 27...30 см, залишаючи букети завдовжки 15...18 см (у букеті дві-три рослини). На окультурених малозабур’янених грунтах при малих нормах висівання краще проріджувати сходи вздовж рядків спеціальними проріджувачами. Перше боронування — поперечне проводять у фазі двох справжніх листків, друге і третє — по діагоналі у фазі третього-четвертого листка. Найвищий урожай коренів вирощують у зоні достатнього зволоження при загущеності 90—95, а в зоні недостатнього зволоження — при загущеності 85—90 тис. рослин на 1 га. Після проріджування посіви перевіряють і розпушують міжряддя.

Буряки копають восени, у вересні — жовтні. Корені краще ви­копувати, коли рядки буряків розімкнуться, верхні листки поблід­нуть, а нижні пожовкнуть і відпадуть. У цей період наступає тех-

Мал. 38. Молоді рослини буряка:

1 — при вчасному проріджуванні; 2 — при невчасному проріджуванні


 

нічна стиглість і вміст цукру в коренях найбільший. Проте за несприятливих умов буряки починають збирати раніше — до на­стання технічної стиглості. Технологія збирання передбачає зрізу­вання гички на корм тваринам, передзбиральне глибоке розпушу­вання культиватором міжрядь, викопування коренів комбайном і вивезення плодів та гички з плантації. Комбайни підкопують ко­рені, обрізають рештки гички, очищають корені й вантажать їх на візки.

При потоковому способі збирання викопані й очищені корене­плоди навантажують у транспортні візки і відразу відправляють на приймальні пункти цукрового заводу. Це найекономніший спо­сіб. При потоково-перевалочному способі корені навантажують у транспортні візки й доставляють на перевалочні майданчики. Тут корені доочищають і перевозять на завод. Цей спосіб застосовують, якщо не вистачає транспорту або якщо дуже забруднені корені (8...9 %)•

Особливості інтенсивної технології вирощування цукрових буряків полягають у заміні ручної праці машиною, ефективному використанні добрив, застосуванні хімічного способу боротьби з бур’янами І хворобами. Основні елементи цієї технології наведено в табл. 26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  56( 45)(45) /.

Тема: Льон-довгунець

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Будова й біологічні властивості
  2. Технологія вирощування

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Будова й біологічні властивості
  2. Технологія вирощування

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Які вимоги льону до грунтово-кліматичних умов?
  2. Розробіть план унесення добрив під льон з урахуванням агротехнічного складу місцевих грунтів
  3. Назвіть прийоми вирощування льону
  4. Які сорти подирені в нашій місцевості

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 56(45)(45) Льон-довгунець

Льон-довгунець — цінна прядивна культура. У стеблах сучас­них сортів льону-довгунця міститься до ЗО % волокнистих речовин. Міцність лляної пряжі в 2 рази більша, ніж бавовняної, і в 3 рази більша, ніж шерстяної.

Лляна олія (до 40 % маси насіння) має високі технічні власти­вості. її використовують для виготовлення олійних фарб і лаків.

Лляна макуха — цінний корм для тварин, вона містить до ЗО % білка.

В УРСР льон вирощують на Поліссі, у Львівській та інших об­ластях. У передових господарствах вирощують до 10 ц/га волокна льону.

і Будова й біологічні властивості. Льон-довгунець (мал. 40) має довге гладеньке стебло, яке в верхній частині розгалужується. Висота рослини досягає 70...125 см. Суцвіття — китиця. Льон-довгу-

Мал. 40. Льон:

1 — сходи; 2 —фаза «ялинки»; З— доросла рослина (фаза цвітіння);

4квітка; 5 — коробочка; 6 — сніп дозрілого льону; 7 — поздовжньо- поперечний розріз стебла


 

нець утворює від 5 до 8 насінних коробочок. У кожній коробочці виростає 10 насінин. Корінь стрижневий, розвинений слабко.

Льон-довгунець — рослина помірного клімату й довгого дня. Вегетаційний період триває 2,5—3 місяці. Через шість —вісім днів після сівби з насіння на поверхні грунту з’являються сім’ядольні листочки.

Приблизно через 3 тижні після сівби, коли на стеблі сформує­ться кілька пар справжніх листочків, відмічають фазу «ялинки». У цей час рослини дуже реагують на нестачу фосфору й калію в грунті.

Після фази «ялинки» рослини починають дуже швидко рости. Якщо в цей час в грунті мало води й азоту, різко знижуються добові прирости рослин і врожай волокна.

Приблизно через 7 тижнів після сівби в льону утворюються бу­тони. Після цвітіння ріст рослин припиняється, і льон дозріває.

Розрізняють три фази стиглості льону: зелену — стебла й ко­робочки зелені; жовту — коробочки жовкнуть, нижні листки опада­ють, верхні залишаються зеленими, насіння сформувалось, але маг зелене забарвлення і повну стиглість — стебла брудно-жовті, коро­бочки бурі.

Льон — порівняно вологолюбна рослина. Льон-довгунець має слаборозвинену кореневу систему, тому він дуже вибагливий до родючості грунту. Кращі грунти для нього — родючі й чисті від бур’янів суглинки.

Технологія вирощування. Сорти. У республіці вирощують висо­копродуктивні сорти льону. Найбільше значення серед них мають: Світоч Томський 10, К-6, Львівський довгунець 147.

Місце в сівозміні. Льон найкраще висівати після озимої пше­ниці, попередником якої були багаторічні трави, а також після конюшини, кукурудзи, гороху, удобрених озимих, картоплі, буряку, зернобобових.

Обробіток грунту й удобрення. Після зернових попередників грунт обробляють напівпаровим способом. Зібравши попередник, грунт орють на глибину 20...22 см або на повну глибину орного шару, а навесні два-три рази культивують з боронуванням (у разі забур’яненості пирієм уносять трихлорацетат натрію — 20 кг дію­чої речовини). Навесні достатньо одного боронування перед сівбою.

Льон дуже добре реагує на внесення органічних добрив під по­передника. На слабкоокультурених грунтах перед оранкою вносять

  1.           .15 т/га компосту. Залежно від родючості грунту доза мінераль­них добрив під льон становить не менш як 10 ц/га. На грунтах, бідних на азот, співвідношення між азотом, фосфором і калієм у суміші мінеральних добрив має бути 1:2:2 (^оРэо.лоо Кібо...і8о), а на грунтах, багатих на азот,— 1:3:3 (^0Рбо...9о Кэо..л2о)-

Для вирощування високих урожаїв льону-довгукця рекомендує­ться вносити в середньому 40...60 кг/га азоту, 80... 100 кг/га фосфору і 80... 120 кг/га калію. На слабкоокультурених грунтах на одну частину азоту в добривах під льон має припадати по дві частини фосфору і калію, на середньоокультурених — по три частини, на високоокультурених — по чотири-шість частин, а на родючих грун­тах азот вносити не рекомендується.

На середніх і важких грунтах 2/з норми фосфорних і калійних добрив доцільно внести восени під зяблеву оранку, а на легких — навесні під культивацію. Азотні добрива (3Д норми) вносять під передпосівний обробіток і під час підживлювання (1Д норми). У процесі сівби 50 кг/га гранульованого суперфосфату вносять у рядки.

Сівба. Насіння льону перед висіванням очищають і прогріва­ють на сонці. Схожість його має бути не менш як 95 %.

Кращим способом сівби льону є вузькорядний, з шириною між­рядь 7,5 см. Висівають його сівалками СЗЛ-3,6, СЛН-48.

Насіння льону треба висівати, як тільки грунт прогріється до плюс 5...6 °С. Якщо льон посіяти пізно, то він дуже уражається хворобами, часто вилягає. Насіння його загортають на глибину

  1.          .2.5 см.

Оптимальна норма висіву — до 25 млн. схожих насінин на 1 га. При такій нормі на час збирання залишається 18—20 млн. рослин, здатних при високій агротехніці сформувати врожайність волокна до 10 ц/га. На дуже забур’янених, а також на важких, схильних до запливання, грунтах норму висівну підвищують на 15...18%.

Догляд за посівами полягає в знищенні грунтової кірки, про­полюванні посівів, боротьби із шкідниками і хворобами. Грунтову кірку, яка утворилася до сходів, знищують легкими боронами впо­перек рядків або кільчастими котками. Якщо на посівах льону по­явився шкідник — льонова блоха, то краї поля завширшки 30...50 м обробляють дустом гексохлорану за один-два дні до появи сходів (15...20 кг/га).

Злакові бур’яни знищують гербіцидом триалатом (2,5 кг/га при весняному обробітку грунту); дводольні бур’яни — гербіцидом 2М-4Х (дикотекс) у фазі «ялинки»( висота льону —5...15 см). Гер­біцид (доза 0,9...1,9 кг/га діючої речовини) розчиняють у

  1.              .450 л/га води і обприскують посіви за допомогою машин ПОУ або ОН-Ю.

Збирання врожаю. Урожай збирають у ранній восковій стигло­сті комбайнами ЛК-4Т. Комбайн вириває рослини, відокремлює від стебел коробочки і розстеляє льон по полю. Потім за допомогою спеціального апарата соломку льону зв’язують у снопи. Снопи підсушують на полі і перевозять на льонозавод, де із соломки виробляють волокно. Частину соломки не зв’язують у снопи, а за­лишають на полі. Через деякий час її підбирають і вивозять на завод.

Запитання і завдання

  1. Які вимоги льону до грунтово-кліматичних умов?
  2. Розробіть план унесення добрив під льон з урахуванням агротехнічного складу місцевих грунтів.
  3. Назвіть прийоми вирощування льону.
  4. Які сорти льону поширені у вашій місцевості?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  57( 46)(46)/.

Тема: Соняшник

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Які вимоги льону до грунтово-кліматичних умов?
  2. Розробіть план унесення добрив під льон з урахуванням агротехнічного складу місцевих грунтів
  3. Назвіть прийоми вирощування льону
  4. Які сорти подирені в нашій місцевості

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Ботанічні й біологічні особливості
  2. Технологія вирощування
  3. Особливості інтенсивної технології вирощування соняшнику

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Ботанічні й біологічні особливості
  2. Технологія вирощування
  3. Особливості інтенсивної технології вирощування соняшнику

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які біологічні особливості соняшнику?

2. У чому суть інтенсивної технології вирощування соняшнику?

3. Складіть схему сівозмін, в якій використовують соняшник.

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №33

Аналіз кошика соняшника

Матеріали і інвентар: ваги, чашки (3), зошит, олівець, кошик соняшника.

Хід роботи. 1. Кошик соняшника поділіть по радіусу на три рівні частини — периферичну, середню й центральну.

  1.             З кожної частини виберіть сім’янки, висипте їх в окремі чашки, полічіть і зважте кожну частину окремо.
  2.             З кожної частини відберіть по 100 насінин, зважте, відокрем­те лушпиння і знову зважте. Визначте процент лушпиння.
  3.             Дані запишіть у таблицю:

Частина

кошика

Сім’янки

Маса, %

Маса повних насінин, г

Лушпин­ня, %

Маса 1000 насі­нин, г

повні

порожні

повних

порожніх

Периферична

Середня

Центральна

Всього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 28

 

Основні елементи інтенсивної технології вирощування соняшнику. Врожайність сім’янок 25...30 ц/га

 

 

 

 

Агрегат

 

Затрати

на 100 га

 

 

Робота (операція)

Вимоги до виконання операції

трактор,

автомобіль

сільськогос­

подарська

машина

Виробіток агрегату за 7 год, га

людино-днів

карбованців

 

 

 

Основний обробіток грунту

 

 

 

 

 

Лущення стерні

Відразу після збирання попередника, але не пізніше як 2 дні після збиран­ня. Глибина 6...8 см

Т-150К

Т-74

ЛДГ -15 ЛДГ-10

85

41

8

17

45

65

 

 

Повторне лущення

У міру відростання бур’янів

Т-150К

Т-74

ЛДГ-15

ЛДГ-10

85

41

8

17

45

65

 

 

Внесення гербіцидів групи 2,4

За 12—15 днів до оранки у фазі утво­рення розеток коренепаросткових бур’я­нів (1,5...2 кг/га діючої речовини роз­чинити в 300 л води)

МТЗ-80

ПОУ

58

12

48

 

 

Внесення мінераль­них добрив

Безпосередньо перед оранкою (5...7 ц/га стандартних добрив)

МТЗ-8

Т-150К

1РМТ-4

рума

29

45

24

15

190

76

 

 

Оранка

Через 12—15 днів після внесення гербіцидів і знищення коренепаростко­вих бур’янів. Глибина 25...27 см

К-701

Т-150К

ПТК-9-35

ПЛН-5-35

16,8

7,7

41

90

402

458

 

 

 

Весняний обробіток грунту і сівба

 

 

 

 

 

Веснняне вирівню­вання зябу або боро­нування зябу (у ра­зі потреби)

При настанні фізичної стиглості грунту

К-701

Т-І50К

ДТ-75М

С-18У, во- локуша-ви- рівнювач СП-11 21БЗСС-1.0

78

66

50

9

  1.                   13,9

55

 

 

Рання культивація з боронуванням (у ра­зі потреби). Глибина 8...10 см

Для вирівнювання поверхні і знищен­ня бур’янів

ДТ-75М

2КПС-4+

8БЗСС-І,0+

СП-І1

29,4

23,8

123

 

 

Внесення гербіцидів на глибину 6...8 см з передпосівною культивацією

Безпосередньо перед сівбою. Доза: 6 л трефлану розчинити в 300 л/га води

ДТ-75М

2КПС-4+ ПОУ+ 8БЗСС-1.0+ СП-11

17,5

40

211

 

 

Сівба

При настанні середньостійкої температу­ри 8...12 °С на глибині 10 см. Глибина загортання насіння 6...8 см

МТЗ-80

МТЗ-80

СПЧ-бМ

СУПН-8

12

14

60

50

165

204

 

 

Догляд. Міжрядний обробіток (у разі по­треби)

Якщо появилися бур’яни, сильно ущіль­нився грунт і утворилися тріщини. Глибина 8...10 см

МТЗ-80

МТЗ-80

КРН-4,2

КРН-5,6

16

21

43

33

150

115

 

 

Десикація

Через 40—45 днів після масового цві­тіння (хлорат магнію 20...30 л розчи­няють у 100 л/га води)

Літак АН-2

Штанговий

обприскувач

154 га

54 людино- годин

118

 

 

Збирання

80 % кошиків бурі. Втрати при збиран­ні пристосуванням ПСП-1,5 не більш як 1,5 %

СК-5

«Нива»

2ПТС-4+

887А-}-

ПСП-І.5+

ПУН-5

10 га

100 люди­но-годин

1520

 

 

 

  1.             Які біологічні особливості соняшнику?
  2.             У чому суть інтенсивної технології вирощування соняшнику?
  3.             Складіть схему сівозмін, в якій вирощують соняшник.
  4.             Які особливості сортів соняшнику, вирощуваних у вашому районі, області?
  5.             Розрахуйте норму висіву соняшнику при пунктирному способі: ширина міжрядь 70 см, відстань між рослинами в рядках 25 см. Визначте біологічну вро­жайність сім’янок соняшнику і вихід олії з 1 га (олійність 45 %). (Насіння цент­ральної частини кошика виключається.)

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №34

Визначення якості міжрядного обробітку посівів соняшнику

Інвентар: лінійки (2), зошит, олівець.

Хід роботи. 1. Визначте глибину розпушування за допомо­гою лінійки. Для цього вирівняйте поверхню грунту і заглибте лі­нійку в трьох місцях через 20 см у пухкий шар до дна борозни.

Відмітьте глибину розпушування в сантиметрах не менш як у п’яти місцях.

  1.            Визначте ширину захисної зони в сантиметрах.
  2.            Замірте висоту гребенів на всіх міжряддях (у трьох місцях).
  3.            Визначте середні значення.
  4.            Результати занесіть у таблицю:

Показник

Значення, см

Середне значення, см

Глибина розпушування Ширина захисної зони Гребиистість

 

 

 

Вважається недопустимим відхилення від заданої глибини більш як на 2 см, від ширини захисної зони — більш як 2,5 см, по­шкодження рослин — більш як 1 % •

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 56(47)(47). Соняшник

Соняшник — основна олійна культура в республіці. На Україні його найбільше вирощують у Степу, особливо в Донецькій і Дніпро­петровській областях. Урожай соняшнику коливається від 15 до ЗО ц/га і більше. Середня врожайність насіння 16 ц/га. В ядрі сім’янок міститься до 50...60 % олії.

Ботанічні й біологічні особливості. Соняшник — перехресноза­пильна рослина (мал. 41). Суцвіття — кошик, на краях якого роз­міщені безплідні язичкові квітки, а в середині — двостатеві трубча­сті. Сім’янки великі. Стебло соняшнику — трубчасте, довге. Ко­рінь — стрижневий, що проникає в грунт на глибину до 3 м. Тому соняшник може добувати з глибоких шарів воду й елементи живлення. Період вегетації соняшнику — 3—4 місяці.

Соняшник — рослина степового клімату. Найвищі врожаї його вирощують на чорноземах або каштанових грунтах. Він потребує особливо багато води й елементів живлення в період утворення ко­шика і цвітіння. Оптимальна температура проростання насіння

 

/ — доросла рослина; 2— кошик; а — листочки обгортки; б — язичкові квітки; в, г — трубчасті квітки; 3 — сім’янки соняшника: а — лузального, б — олійного, вмежеумка

плюс 10...15°С, формування вегетативних органів і цвітіння — плюс

  1.         .23 °С.

Основної шкоди соняшнику завдають вовчок, який селиться на його коренях і пригнічує рослину, а також грибні захворювання — іржа і несправжня борошниста роса.

Технологія вирощування. Сорти. Радянський Союз — батьків­щина високоолІйних урожайних сортів, виведених академіком В. С. Пустовойтом.

На Україні в основних районах вирощування поширені такі сорти соняшнику: середньостиглий високорослий і високоолійний сорт — Передовик (період вегетації 3,5 місяця), а також ВНИИМК 6540, Зеленка 368, Харківський 50, Світанок, Армавірський 3497.

Місце в сівозміні. Соняшник вимагає суворого додержання чер­гування культур у сівозміні. Часте висівання його на одному місці призводить до ураження несправжньою борошнистою росою і скле­ротинією. Тому соняшник можна вирощувати повторно на тій са­мій ділянці не раніше як через 7—8 років. Він добре родить після ярих і озимих зернових, гороху. Соняшник не можна вирощувати після буряку, люцерни, що висушують грунт.

Обробіток і удобрення. Основний обробіток грунту проводять восени.

Після збирання озимих зернових поле лущать дисковими лущильниками ЛДТ-10, ЛДТ-15 або дисковою бороною БД-10. Чисті від бур’янів ділянки дискують один раз на глибину 6...8 см; забур’янені, особливо коренепаростковими бур’янами — осотом, бе­резкою та ін.— двічі: перший раз дисковим лущильником на глиби-

ну 8..Л 0 см, вдруге лемішним лущильником на глибину 12...14 см. Після повторного відростання коренепаросткових бур’янів у кінці вересня — на початку жовтня поля орють на глибину 27...30 см. Легкі грунти орють на глибину 20...22 см.

Після кукурудзи поле обробляють важкими дисковими знаряд­дями і орють на глибину до 25...27 см. Щоб повністю знищити бур’яни, після лущення стерні і масового відростання бур’янів (не пізніше як за 15 днів до оранки) поля рекомендується обробити сумішшю амінної солі 2,4-Д (5...6 кг/га) і аміачної селітри (8...10 кг/га). Гербіцид розчиняють у 400 л води і вносять за до­помогою обприскувача ПОУ. Восени дуже корисно внести під основний обробіток суміш азотно-фосфорних добрив. Дози добрив визначають залежно від системи удобрення у сівозміні і запланова­ного врожаю. Орієнтовні дози азоту 40...60 кг/га, фосфору

  1.         .90 кг/га діючої речовини.

Навесні наступного року грунт вирівнюють за допомогою вирів­нювача ВП-8 і вносять гербіциди. Найкраще внести гербіцид треф- лан 4...6 кг/га на легких грунтах і 6...8 кг — на важких. Гербіцид перед внесенням розчиняють у 300 л води і загортають на глибину

  1.             .8 см. Крім вирівнювання чи боронування, грунт один-два рази культивують: перший раз на глибину 10...12 см, другий — на гли­бину загортання насіння з одночасним боронуванням.

Якщо мінеральні добрива восени не вносили, то їх вносять навесні під час ранньої культивації. Добрива вносять локально за допомогою культиваторів-рослинопідживлювачів КРН-4,2 на глиби­ну 10...12 см рядками з відстанню між ними 35...40 см.

Сівбу проводять після передпосівної культивації, якщо грунт на глибині 10 см прогрівся до 8...12 °С. Для сівби використовують насіння, яке має схожість, не меншу як 95 %, і масу 1000 насінин

  1.         .90 г. Основний спосіб сівби — пунктирний із шириною міжрядь 70 см. Насіння висівають сівалками СПЧ-6, які забезпечують точне висівання насіння і рівномірний розподіл його на площі поля. Рекомендована густота стояння рослин для Південного Степу ЗО— 40 тис. рослин на 1 га, для Північного Степу — 40—50, для Лісосте­пу 50—55 тис. рослин на 1 га. Норма висіву за масою 8...10 кг/га, глибина загортання насіння на зволожених грунтах 6...7 см, на недостатньо зволожених 8...10 см. Розрив між передпосівною культивацією і сівбою не повинен перевищувати 4 год. Якщо після сівби грунт висихає, поле коткують.

Одночасно із сівбою треба в рядки рядом з насінням внести

  1.         .20 кг/га азоту і фосфору.

Догляд за посівами включає ряд прийомів, які забезпечують нормальну вегетацію рослин. При використанні сівалок СПЧ-6 з котками догляд починають з досходового боронування середніми зубчастими боронами через 5—6 днів після сівби. Цей прийом дає змогу знищити бур’яни у фазі «білої нитки» і грунтову кірку. Якщо в рослин появилися справжні листки, проводять післясходове боронування легкими або середніми зубчастими боронами марки БЗСС-1.

При внесенні перед сівбою гербіциду трефлану, якщо поле чис­те від бур’янів, його не боронують.

Протягом вегетації проводять від однієї-двох при внесенні гербіцидів до трьох, якщо їх не вносять, міжрядних культивацій на глибину 6...8 см. При цьому використовують культиватор УСМК-5,4А або КРН-5,6.

У період цвітіння на плантації вивозять бджолині вулики із розрахунку один вулик на гектар.

Збирання врожаю. Збирати врожай починають тоді, коли в біль­шості рослин кошики набули жовто-бурого кольору і підсохли, а вологість сім’янок досягла 12... 14 %. Щоб прискорити достигання, проводять десикацію рослин: через 40—45 днів після цвітіння посі­ви обробляють розчином хлорату магнію з розрахунку 20...30 кг препарату на 1 га. Через 10—15 днів після обприскування урожай збирають зерновими комбайнами СК-5, «Нива» з універсальними подрібнювачами ПСП-1,5. Комбайни відокремлюють і обмолочують кошики, подрібнюють стебла на шматки розміром 10...12 см, коши­ки— на 4...5 см. Подрібнені стебла використовують як добриво, а кошики збирають для згодовування тваринам.

Особливості інтенсивної технології вирощування соняшнику полягають у створенні оптимальних умов вирощування в усіх пе­ріодах його вегетації. Для цього треба за допомогою машин своє­часно і якісно виконувати технологічні операції, застосовувати оптимальні дози добрив, хімічні методи обробки грунту та захис­ту рослин і т. ін. Основні елементи інтенсивної технології при врожайності сім’янок 25—ЗО ц/га наведено в табл. 28.

 

 

                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  59( 47)(47) /.

Тема: Кормові трави

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які біологічні особливості соняшнику?

2. У чому суть інтенсивної технології вирощування соняшнику?

3. Складіть схему сівозмін, в якій використовують соняшник.

4. Які особливості сортів соняшнику, вирощуваних в районі та області

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Конюшина
  2. Люцерна
  3. Еспарцет
  4. Особливості вирощування

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Конюшина
  2. Люцерна
  3. Еспарцет
  4. Особливості вирощування

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

 1. Які бобові трави вирощують в господарствах району

2. Дайте їм ботанічну й господарську характеристику

 

Викладач

 

 

 

ТЕМА 59.(47)(47) Кормові трави

Кормові трави в польових сівозмінах — важливе джерело кор­мів для тварин. У рільництві поширені однорічні та багаторічні кормові трави. Вони мають велике агротехнічне значення, яке полягає в збагаченні грунту органічними речовинами, азотом, у по­ліпшенні його структури, підвищенні стійкості проти ерозії. Пло­щі, зайняті в нашій країні під багаторічні й однорічні трави, до­сягають 40 млн. гектарів (у тому числі близько 20 млн. гектарів зайнято під багаторічі трави). З однорічних найбільше значення мають яра й озима вика, польовий горох (пелюшка), однорічна конюшина, суданська трава. Вирощують ці культури на зелений корм, сіно, насіння — у чистих або змішаних посівах. Наприклад, яру вику І польовий горох вирощують разом з вівсом, озиму вику —з озимим житом, суданську траву — з викою чи горохом. Однорічні трави (вика, горох) краще родять на зволожених грунтах Полісся та Лісостепу, а суданська трава — в Лісостепу й Степу.


 


З багаторічних трав найбільшу кормову цінність становлять бобові: конюшина, люцерна (мал. 42), еспарцет, буркун. Розрізня­ють озимі та ярі багаторічні бобові трави. Озимі — це пізньостигла червона конюшина, еспарцет звичайний, буркун. Першого року в них формуються листки й укорочені стебла, у наступні роки утворюється одне покоління квітконосних стебел, а після їх збиран­ня — розвиваються тільки вегетативні (без квітконосів) органи. До ярих трав належать конюшина скоростигла, люцерна, еспарцет піщаний. Першого року в них формується багато стебел із суцвіт­тями; у наступні роки утворюється кілька поколінь квітконосних стебел.

Багаторічні трави— рослини довгого дня. У них утворюється міцна коренева система (маса коренів досягає 20..,50 % маси всієї рослини). Після відмирання коренів бобових у грунті залишається значна кількість органічної речовини й азоту. На дерново-підзолис- тих грунтах після конюшини першого року життя в орному шарі нагромаджується до 50 кг/га, після конюшини другого року —

  1. . 100 кг/га азоту.

Конюшина. На Україні поширені три види конюшини — черво­на, рожева і біла. Червону і білу конюшину вирощують у пасовищ­них сівозмінах, а рожеву — у польових і кормових сівозмінах. Най­більше поширена червона конюшина на Поліссі і в Лісостепу для вирощування зеленої маси, сіна, сінажу, силосу, для брикетуван­ня і т. ін. Конюшина червона в культурі буває двох типів: ранньо­стигла, або південна двоукісна, І пізньостигла, або північна одно- укісна. Ранньостигла на першому році життя під покривом утво­рює стебла й навіть цвіте, на другому — може дати два укоси; пізньостигла на першому році утворює тільки розетку листків, а на другому — стебла і квітки. Дає тільки один укіс.

Конюшина червона до тепла невибаглива, вологолюбна. Сталі врожаї дає в районах, де сума річних опадів становить 450...500 мм

і більше; добре переносить затінення, нормально розвивається на нейтральних і слабокислих грунтах.

Люцерна — високопоживна кормова культура, дуже поширена на Україні. Вологолюбна, завдяки міцній кореневій системі має підвищену стійкість проти посухи і знижених температур. За рік дає до двох, а в умовах зрошування — до шести укосів.

На Україні частіше вирощують синю люцерну, яка вибагливіша до вологи й родючості грунтів, менш зимостійка, ніж жовта. Люцерну жовту вирощують у південно-східних посушливих районах республіки. Поширена також синьогібридна (Лісостеп) і жовто- гібридна (Південний Степ) люцерна.

Еспарцет вирощують для заготівлі сіна й сінажу, які за якістю не поступаються сінові й сінажу з люцерни. Еспарцет на Україні вирощують у Лісостепу і Степу. Еспарцет досить добре переносить зимове зниження температури й літню посуху. За рік дає два укоси. Він е добрим попередником для озимої пшениці. Найбільше поширений звичайний, або виколистий (Лісостеп) і піщаний (Степ) еспарцет. Виколистий еспарцет менш зимостійкий, ніж піщаний; добре росте на різних грунтах, крім кислих. Повністю розвиває­ться на другому році життя. Піщаний еспарцет менш вибагливий до умов вирощування, ніж виколистий. Він добре родить на піща­них грунтах.

Особливості вирощування. Багаторічні трави на першому році життя ростуть І розвиваються дуже повільно і формують невеликий урожай зеленої маси чи сіна. Тому їх висівають під покрив зерно­вих культур.

Конюшину, як правило, висівають під ярі культури, а на легких грунтах — під озимі. Найкраща покривна культура — ячмінь. По­кривні культури для люцерни — ярий ячмінь, вико-вівсяна суміш, інколи озима пшениця; для еспарцету — ячмінь, кукурудза на зеле­ний корм, просо.

Сіють конюшину зернотрав’яними сівалками під покрив ярих культур у суміші в перші дні весняних робіт, під озимі — підсіва­ють рано навесні (до боронування) упоперек рядків.

Люцерну під покрив ярих культур висівають у ті самі строки, що й конюшину. Якщо люцерну вирощують під покривом озимих, її висівають до сівби озимих (перша половина серпня). Озимі ви­сівають, коли в люцерни утворились два трійчастих листочки. Еспарцет сіють навесні.

Норма висіву конюшини під покривні культури — на чорноземах

  1.             .16, на піщаних грунтах—16...20, у посушливому Степу —
  1.             .12 кг/га. Норма висіву люцерни — під покрив ярого ячменю
  1.             .16, кукурудзи І проса— 17...19 кг/га. На Поліссі норми висіву підвищують до 20...25 кг/га. Норма висіву еспарцету в Лісостепу
  1.        . 100, в Степу 70...80 кг/га.

Догляд за травами полягає в боронуванні й підживлюванні. Після збирання покривної культури солому прибирають, а трави, щоб підвищити їхню зимостійкість, підживлюють фосфорними й калійними добривами. На кислих грунтах бажано вносити вапно (3...5 ц/га). Навесні наступного року посіви боронують.

Збирають трави в період бутонізації та на початку цвітіння.

Із збиранням трав не можна запізнюватись, оскільки погіршується якість сіна. Після кожного скошування трав на важких грунтах, щоб розпушити ущільнений поверхневий шар, грунт треба борону­вати, а також уносити в нього фосфорно-калійні добрива. Останній раз трави скошують за 40—50 днів до настання постійних замо­розків.

Запитання і завдання

  1. Які бобові трави вирощують у вашому колгоспі (радгоспі)?
  2. Дайте їм ботанічну й господарську характеристику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №60  ( 48)(48) /.

Тема: Капуста

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які бобові трави вирощують в господарствах району

2. Дайте їм ботанічну й господарську характеристику

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості
  2. Коротка характеристика основних сортів
  3. Місце в сівозміні
  4. Обробіток грунту й добрива
  5. Сівба насіння і висаджування розсади
  6. Догляд за рослинами
  7. Збирання врожаю

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні особливості
  2. Коротка характеристика основних сортів
  3. Місце в сівозміні
  4. Обробіток грунту й добрива
  5. Сівба насіння і висаджування розсади
  6. Догляд за рослинами
  7. Збирання врожаю

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які сорти капусти вирощують в господарствах району? Яке їхнє господарське значення?

2. Які особливості механізованої технології збирання капусти?

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №34

Вирощування розсади капусти та висаджування її у відкритий

грунт

Матеріали й інвентар: насіння й розсадакапусти,

зошит, ручка, лінійка.

Хід роботи. 1. Вивчіть агротехніку вирощування капусти в базовому господарстві.

2. Складіть агротехнічний план роботи на різних етапах виро­щування капусти за такою схемою:


 

Агротехнічний прийом

Строк

виконання

Денна норма на одну лю­дину, м2

Примітка

Підготовка грунту в розсадниках, таб­лицях чи підготовка грядок у відкрито­му грунті Сівба насіння Догляд за сходами Пікірування розсади

 

 

 

 

  1.              За розробленим в базовому господарстві агротехнічним пла­ном виконайте основні роботи з вирощування розсади капусти.
  2.              Разом з агрономом базового господарства складіть агротех­нічний план вирощування капусти у відкритому грунті (після висаджування розсади) за таким зразком:

Агротехнічний план

Культура_________ Сорт____ Поле_____сівозміни

Попередник________________ Площа_______ 

Запланована врожайність: стандартної продукції т/га

нестандартної продукції (відходи на корм худобі) т/га

Валовий збір стандартної продукції_______т/га

Вміст елементів живлення в грунті відповідно до картограми базового господар­ства                                                                                   

Щоб виростити запланований урожай з урахуванням типу грунтів та вмісту в них елементів живлення, необхідно внести такі дози мінеральних добрив             

(назва добрив)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Агротехнічний прийом для вирощування за- планованого врожаю

Строк

виконання

Склад агрегату

Денна

норма

виробітку

Примітка

трактор

сільськогосподар-, ські машини та інші знаряддя

Обробіток грунту Внесення органічних і мінеральних добрив Висаджування розсади Догляд за рослинами Збирання врожаю

 

 

 

 

 

 

  1.             Виконайте всі заплановані роботи з вирощування капусти.
  2.             Збираючи білоголову капусту, визначте форму головки ран-

вирощують у базовому господар­стві (мал. 47). Форма головки білоголової капусти, як правило, пов’язана з її господарською цін­ністю. Зрубайте по 10 головок ка­пусти кожного сорту, очистіть їх від покривних листків і визначте форму головок. Обчисліть про­цент однорідності сорту за фор­мою головок.

    170

                                                                                 Запитання і завдання

  1.              Які сорти капусти вирощують у вашому господарстві? Яке їхнє госпо­дарське значення?
  2.              Які особливості механізованої технології збирання капусти?
  3.              Обчисліть біологічний урожай ка­пусти. Для цього виміряйте ширину між­рядь і відстань між рослинами в рядках, визначте кількість рослин на 1 га. Потім по діагоналі поля відберіть 40 головок капусти І зважте їх. Знайдіть середнє значення маси однієї головки та обчис­літь урожайність у центнерах з гектара.

 

                                    

 

ТЕМА60( 49)(49). Капуста

Харчове значення має головка. Цінність капусти полягає в доб­рому поєднанні корисних для людини речовин: вуглеводів, білків, мінеральних солей, кислот і вітамінів. Капуста має високі кулінар­ні й сировинні якості. Використовують її у свіжому, квашеному, маринованому, сушеному, мороженому й інших виглядах.

Капуста належить до основних овочевих культур, які вирощують у республіці. Вона займає понад ЗО % усієї площі, відведеної під овочеві культури у відкритому грунті. У валовому зборі овочів 40 % належить капусті.

Біологічні особливості. Капуста — дворічна рослина родини ка­пустяних. Першого року в неї утворюється головка, а другого — з висаджених маточників вирощують насіння.

Коренева система в капусти стрижнева, надто розгалужена. Ос­новна маса коренів міститься на глибині ЗО...50 см, деякі корені досягають глибини 150 см.

Стебло в капусти коротке. Частина його, розміщена нижче від

image56головки, називається зовнішнім

  1.        качаном (мал. 43). Скоростиглі

/ сорти мають короткий зовнішній

качан (10... 15 см), добре ростуть на легких грунтах, пізньостиглі сорти мають довгий зовнішній качан (понад 25 см). Вони добре ростуть на вологих, торфових грунтах.

image57Капуста — холодостійка рос­лина. У фазі сходів незадовільно переносить від’ємну температу­ру, у фазі стиглості добре пере­носить короткочасні приморозки до мінус З °С. Для формування врожаю найсприятливішою є тем пература 15...18 °С. Поширені такі різновиди ка-

 

                                    

 

 

 

 

 

 

У сільськогосподарському виробництві білоголова капуста най­більше поширена. Вона займає близько 25 % усієї площі, відведе­ної під овочеві культури.

Температура понад 25 °С негативно впливає на ріст і розвиток капусти. Капуста вибаглива до вологості повітря й грунту. Нестача й надлишок вологи в грунті негативно впливають на врожай і якість продукції. Найбільше рослина потребує води в період утво­рення головки. Надмірне зволоження і пов’язана з ним недостатня аерація спричинюють відмирання коренів і листків і різке знижен­ня врожайності. Надлишок вологи перед збиранням зумовлює роз­тріскування головок, знижує їхню якість і лежкість.

Капуста вибаглива до родючості грунту, особливо до наявності в ньому азоту. Урожайність білоголової капусти коливається від

  1.             .300 ц/га (ранньостиглі сорти) до 600...800 ц/га (пізньостиглі сорти). Середня врожайність капусти в лісостеповій зоні становить 270 ц/га.

На кінець першого року життя в білоголової капусти формує­ться головка. Вона буває різної форми (овальної, конусоподібної, плоскої, круглої, округло-плоскої) й різної щільності.

На другому році життя з верхівкової бруньки білоголової ка­пусти розвивається постійне стебло заввишки 1... 1,75 м з розгалу­женнями, на яких формуються квітки, зібрані в суцвіття китиці.

Сорти білоголової капусти за використанням поділяють на чо­тири групи:

  1. Для споживання влітку у свіжому вигляді — ранні й се­редньоранні: Димерська 7, Червнева й Дитмаршер фрюєр.
  2. Для споживання влітку й восени свіжою і квашеною (залеж­но від строків висівання) — середньоранні й середньостиглі: Сла­ва 1305.
  3. Для квашення й засолювання — середні й середньопізні сор­ти (Подарунок 2500, Єленівська) і пізні (Столична). їх використо­вують також для споживання восени у свіжому вигляді.
  4. Для зимового зберігання — лежкі сорти з дуже щільною го­ловкою: Амагер 611, Брауншвейзька, Білосніжна, Харківська зимова.

Коротка характеристика основних сортів. Червнева — ультра- скоростиглий сорт, який достигає найраніше.

Слава 1305 — середньостиглий урожайний сорт того самого сор- тотипу і призначення (мал. 44). Утворює велику головку масою

  1.                    .5 кг круглої і округло-плоскої форм. Лежкість середня.

Подарунок 2500 — сорт середньостиглий і середньопізній залеж­но від зони вирощування. Універсальний за використанням. Капу­сту цього сорту можна перевозити на значні відстані.

Столична — сорт, виведений на Київській овоче-картопляній до­слідній станції гібридизацією сортів Амагер 611 і Пізня пряма голландська (К-1789) з наступним родинно-груповим відбором. Головки округло-плоскі, середні (маса 2,6...3,4 кг), щільні й серед- ньощільні. їх квасять, споживають у свіжому вигляді й зберігають в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди.

Мал. 44. Сорти  білоголової капусти: 

1 —Слава; 2~ Амагер

 

 

 

 

 

image58

 

image59

 

 

 

 

 

 

 

 

Єленівська — сорт, виведе­ний

Київській овочево-кар- топляній дослідній станції гіб­ридизацією сортів Добровод- ська пізня (К-2162) і Київська 1І6 з наступним родинно-гру­повим відбором. Вегетаційний період від сходів до технічної стиглості головок триває 133— 155 днів.                     

    Головки округло- плоскі, 

     середньовеликі й вели­кі (маса 3,4...4,8  

    кг), соковиті, щільні. їх квасять,   

    споживають у свіжому вигляді й зберіга­ють у 

   зимовий період до лю­того.

        Амагер 611 — пізній сорт   широкого використання,

транс­портабельний, придатний для еханізованого

 збирання, збе­рігається протягом 5—6 міся­ців (мал. 44). Листки розетки грубі, з характерним сизим за­барвленням і фіолетовим піг ментом на жилках

, нижні листтки розетки середньо черешкові, зовнішній     

                                      качан товстий, середньої висоти. Головки щильні, 

                                      плоскоокруглі.

.

Місце в сівозміні. Під капусту відводять грунти, достатньо удобрені органічними й мінеральними добривами. На полях сівозмі­ни добрими попередниками для капусти є помідор, картопля, огі­рок, цибуля, бобові й зернові культури. Капусту не можна вирощу­вати кілька років підряд на одному й тому самому місці.

Обробіток грунту й добрива. Для вирощування ранньої і се­редньоранньої капусти підготовку починають із зяблевого обробітку грунту з внесенням органічних і фосфорно-калійних мінеральних добрив. Навесні, якщо треба, поле орють, потім уносять азотні добрива й культивують. Перед садінням, якщо на полі є великі грудки, його обробляють фрезою.

Сівба насіння й висаджування розсади. Капусту вирощують розсадним способом. Розсаду ранньої і пізньої капусти вирощують в опалюваних спорудах, переважно в плівкових теплицях, середньо­стиглої і середньопізньої — у розсадниках у відкритому грунті. Строки сівби залежать від кліматичних зон вирощування.

Розсаду ранньої капусти висаджують у грунт з 25 березня по

C:\Users\7272~1\AppData\Local\Temp\FineReader11\media\image60.jpeg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 45. До технології збирання білоголової капусти за допомогою навісного

транспортера:

1 — білоголова капуста; 2 — качани, що залишаються після збирання; 3 — міс­ця робітників-збирачів


  1. квітня у південно-західній зоні Степу, з 1 по 15 квітня (північно- східна зона) за схемою 70X25...30 (57,1...47,6 тис. рослин на 1 га). Розсаду середньостиглої капусти висаджують у грунт у північно-

 

 

 

 

східній зоні з 25 квітня по 15 травня, в південно-західній — з 15 по 25 квітня за схемою 70X40...50 (28,6...35,7 тис. рослин на 1 га). Щоб подовжити період збирання, на частині ділянки рослини ви­саджують на 15—20 днів пізніше. Оптимальний строк висаджуван­ня розсади у північно-східній зоні — перша декада червня, в півден- но-західній — кінець травня — перша половина червня, у Криму — друга половина червня. Схема висаджування 70X40...50 (28,6... 35,7 тис. рослин на 1 га). Розсаду висаджують розсадосадильними машинами. Для збирання комбайном капусту висаджують на рівно­му полі.

Догляд за рослинами. Через 7—10 днів після висаджування міжряддя розпушують на глибину 5...6 см, а потім через кожних 10—12 днів до змикання листків у міжряддях розпушування повто­рюють. Для міжрядного обробітку застосовують культиватори- рослинопідживлювачі з лапчастими робочими органами.

Щоб запобігти ураження капусти блішкою, капустяною мухою та іншими шкідниками, висаджену в полі розсаду обприскують отрутохімікатами.

image61

Мал. 46. Схема капустозбирального комбайна:

1—ліфтери; 2— напрямні шнеки; 3 — дисковий ніж; 4— подавальний транспор­тер; 5 — шнекові відокремлювачі листків; 6 — сортувальний стіл; 7 — вивантажу­вальний транспортер; 8 — причіп для приймання і транспортування врожаю


 

Для боротьби з бур’янами у фазі 5—6 листків застосовують гербіцид самерон (1,5...2 кг/га).

У північних і центральних районах у посушливу погоду капусту поливають два-три рази за літо, у південних і південно-східних — через кожних 7—12 днів.

Збирання врожаю. У міру достигання головок ранньостиглу ка­пусту збирають вибірково в кілька прийомів за допомогою плат­форм ПНСШ-12 і ПОУ-2. Середньостиглу і пізньостиглу капусту збирають за один прийом. Для цього використовують навісний транспортер (мал. 45) на тракторі «Беларусь». Він має централь­ну і дві крайні секції, з’єднані між собою шарнірно. Якщо капусту збирають, одночасно навантажуючи у транспортні засоби, то одну з крайніх секцій підіймають так, щоб вона перебувала над кузо­вом. Горизонтальна частина транспортера розміщується над незі­браною капустою. За агрегатом рухаються робітники (по одному на рядок капусти), зрубують головки й кладуть їх на рухоме по­лотно транспортера. Для роботи одного транспортера потрібно, як мінімум, два причепи. Заповнивши причепи, їх відвозять до місця розвантаження. Максимальний робочий захват транспортера 12 м, ширина міжрядь, що дає змогу використати транспортер, 60, 70 і 90 см. Продуктивність — до 0,3 га/год, робоча швидкість 0,4... 0,6 км/год. Продуктивність праці збирачів зростає вдвоє порівняно з ручним збиранням.

Останнім часом застосовують капустозбиральний комбайн (мал. 46), який за допомогою дискових ножів відокремлює головки і частину листків розетки від качана, а транспортні шнеки подають зрізані головки в приймальний транспортер. З приймального транс­портера вони потрапляють до відокремлювача листків, а потім — на доробку, де видаляються нестандартні, хворі й пошкоджені головки. За зміну комбайн з двома причепами збирає 35...50 т капусти. Продуктивність праці підвищується в п’ять разів порівня­но з ручним збиранням.

 

           

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок № 61(  49 )(49)/.

Тема: Помідор

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

 

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

 

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

 

1. Які сорти капусти вирощують в господарствах району? Яке їхнє господарське значення?

2. Які особливості механізованої технології збирання капусти?

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

 

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Помідор

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Помідор

 

          Відмітити активність учнів.

 

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Загальні особливості помідорів.

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 61(50)(0). Помідор

Помідор на Україні займає близько 35 % усієї посівної площі овочевих культур. Плоди помідора (томати) містять велику кіль­кість мінеральних солей, вітамінів С і Р, провітаміну А. Томати споживають свіжими, солоними, маринованими, з них виготовляють томатний сік, томатну пасту, пюре.

Помідор — рослина однорічна, самозапильна, проте далі на пів­день республіки спостерігається перехресне запилення (до 2—3 °/о) бджолами.

Коренева система розвивається швидко. До часу масового плодоносіння вона заглиблюється на 140 см і сильно розгалужує­ться, розходячись у сторони до 240 см. Висота рослин карликових форм становить ЗО...40 см, ліановидних — до 4 м. Стебло після сьо­мого — десятого листка закінчується суцвіттям і припиняє ріст.

Листя помідора иепарноперисторозсічене. Суцвіття — напівзон- тик, простий чи багаторазово розгалужений, має від семи — дев’яти до 500—800 простих або фасцінованих двостатевих квіток. Зав’язь верхня.

Плід — соковита дво- чи багатоплідна ягода. Дрібні плоди, а також плоди сортів Рома, як правило, двокамерні. ВеликоплІдні сорти багатокамерні (вісім —десять і більше). Форма плоду округ­ла, плоскокругла, плоска, еліпсоподібна, подовжено-овальна, сливо- і грушовидна. Колір зрілого плоду буває від яскраво-червоного до блідо-рожевого, від оранжевого до світло-жовтого і білого. Маса його — від 20 до 900 г і більше (кольорова вклейка XIV).

      Помідор — теплолюбна рослина. Найкраща температура для проростання насіння 20...25 °С. При температурі, нижчій від 15 °С, рослини, як правило, не цвітуть, а при температурі 10 °С переста­ють рости. Найкраща температура для росту й розвитку 20...25 °С, хоча можна вирощувати помідор при температурі 25...26 °С. Це порівняно посухостійка рослина, але потреба у воді досить велика. Найкраща вологість грунту 60...70 % НВ, відносна вологість

  1.          .60 %•

Помідор добре росте в умовах короткого і довгого дня. Його можна вирощувати на будь-яких грунтах, де кислотність pH ^4,5. Але найкраще він росте на пухких, родючих грунтах, які добре прогріваються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  62( 51)(50) /.

Тема: Інтенсивна технологія вирощування помідора

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Загальні особливості помідорів.

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Підготовка грунту і добрива
  2. Сорти для збирання комбайнами
  3. Сівба безрозсадним способом
  4. Боротьба з бур’янами
  5. Вирощування розсади
  6. Обробіток відкритого грунту
  7. Догляд за посівами
  8. Зрошення
  9. Збирання врожаю

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Підготовка грунту і добрива
  2. Сорти для збирання комбайнами
  3. Сівба безрозсадним способом
  4. Боротьба з бур’янами
  5. Вирощування розсади
  6. Обробіток відкритого грунту
  7. Догляд за посівами
  8. Зрошення
  9. Збирання врожаю

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які гербіциди і в яких дозах використовують при індивідуальній техології вирощування помідор.

2.Назвіть сорти й гібриди помідора, придатні для збирання комбайном.

Викладач

ТЕМА 62(51)(50)Інтенсивна технологія вирощування помідора

Особливістю інтенсивної технології вирощування є те, що всі процеси, які раніше виконувалися вручну, механізуються. За рахунок цього знижуються затрати праці і собівартість продукції. Для інтенсивної технології створюється система машин, яка за­безпечує весь цикл вирощування овочевої продукції.

Кращими попередниками для помідора є озимі зернові, польо­вий і овочевий горох, рання капуста, зеленні культури, кукурудза на силос. У зоні консервної промисловості республіки овочева сіво­зміна має значну кількість овочевих культур (до 50...70 %), тому, вирощуючи дану культуру на промисловій основі, застосовують коротку ротаційну трипільну сівозміну: озима пшениця — помі­дор— овочевий горох (на зелений горошок). Помідор вирощують розсадним і безрозсадним способами.

При розсадному способі спочатку в парниках або в плівкових теплицях вирощують розсаду, яку потім висаджують у відкритий грунт для вирощування раннього врожаю. Безрозсадний спосіб по­лягає в тому, що насіння висівають у відкритий грунт, сходи про­ріджують, залишаючи необхідну кількість рослин на 1 га, а врожай плодів збирають кілька разів у другій половині літа.

Безрозсадним способом вирощують помідор на площі ЗО...40 %, а в зоні переробки — до 50...60 % загальної площі.

Підготовка грунту і добрива. Відразу після збирання поперед­ника верхній шар грунту лущать на глибину 6...8 см. У зрошуваних зонах (Херсонська область та ін.) слідом за лущенням нарізують тимчасові зрошувачі і проводять поливання з розрахунку 300 м3/га. Бур’яни, що з’явилися, знищують повторним лущенням плугом- лущильником на глибину 14...16 см.

Після цього здійснюють експлуатаційне планування (вирівню­вання) поля вздовж або впоперек посіву й по діагоналі. Рівна поверхня спланованого поля забезпечує рівномірне загортання на­сіння і добрив, запобігає водній ерозії грунту під час поливань і опадів, створює оптимальні умови для роботи томатозбирального комбайна. Після планування вносять добрива і приорюють їх на глибину 27...ЗО см. У літньо-осінній період проводять дві-три культивації на глибину 12... 15 см для знищення бур’янів.

Щоб виростити високий урожай томатів, під ранньо- і середньо­стиглі сорти для машинного збирання у Північному і Централь­ному Степу республіки вносять 20...ЗО т/га напівперепрілого гною і мінеральні добрива з розрахунку Г^12оРі2оКбо. В умовах зрощуван­ня на півдні республіки вносять мінеральні добрива з розрахунку ^і8оР 180К90» а під пізньостиглі типу Новинка Придністров’я — N120?і8оКбо> на південних чорноземах Криму — ІМ^оРівоКбо, на вилу­гованих чорноземах Лісостепу — Ніз5Р12оКбо з розрахунку 20...30 т/га.

Рано навесні поле боронують у два сліди важкими боронами на глибину 3...5 см, щоб знищити проростки бур’янів. Для розсадного способу передпосівний обробіток грунту полягає в проведенні двох- трьох культивацій з одночасним боронуванням і чизелюванням.

В умовах виробництва факторами, що впливають на врожайність і найлегше регулюються, є мінеральне живлення І водний режим. Ці фактори найкраще діють під час спільної дії їх.

Ефективність добрив без зрошення на півдні України невисока і різна для різних сортів (приріст урожайності для томатів у серед­ньому до 43 ц/га). Використання тільки зрошення (без добрив) дає змогу збільшити врожайність томатів в 1,7 раза. Вносити доб­рива вигідніше при зрошенні. Врожайність томатів у цьому випадку у 5 разів вища, ніж при внесенні добрив без зрошення. Порівняно з неудобреними незрошуваними землями урожайність томатів в ре­зультаті зрошення і посиленого мінерального живлення збільшуєть­ся втроє.

Ефективність дії добрив пидвищується із збільшенням вологості грунту. Внесення азоту 120 кг/га діючої речовини забезпечує при­ріст урожайності томатів при вологості грунту, ППВ: 60 % — 20,1 % (56 ц/га); 70 % — 27,9 % (99 ц/га); 80 % — 36,2 % (160 ц/га).

Вплив мінерального живлення і зрошення на врожайність тома­тів залежить також від сорту помідора. Найбільше реагують на зрошення і удобрення сорти зі штамбовим кущем, активним вби­ранням поживних елементів і раціональним використанням їх для формування плодів (Волгоградський 5/95). Такі сорти внаслідок внесення добрив і зрошення збільшують урожайність утроє. Сорти з необмеженим ростом (Тираспольський 125) при високих дозах добрив різко посилюють формування вегетативних органів, шкодячи плодоношенню, і в умовах зрошення при внесенні добрив збіль­шують урожайність тільки в 1,9 раза.

Для всіх овочевих культур підживлення мало ефективне для скороспілих сортів і ефективніше для середніх і пізніх сортів. В ре­зультаті внесення до посіву (посадки) високих доз добрив поси­люється ріст вегетативних органів на шкоду плодоношенню (особ­ливо при зрошенні). Без зрошення майже для всіх сортів ефектив­ним є разове внесення добрив.

Сорти для збирання комбайнами. На промислових комплексах вирощування томатів рекомендується така структура сортів:

  1.          .40 % ранньостиглих, 40...50 % середньостиглих і 10...20 % пізньостиглих. До сортів, призначених для збирання комбайном, ставлять такі вимоги: висока врожайність (понад 500 ц/га), одно­часність достигання (80...85 %), компактна низькоросла форма ку­ща, здатність зав’язувати плоди в різних погодних умовах із серед­ньою масою плода 50...80 г. До того ж плоди повинні мати певні біохімічні й фізико-механічні властивості.

Для збирання комбайном вирощують ранньостиглі сорти — Дзвіночок, Чико III; середньостиглі — Факел, Крос 525, Колджей, Кемпбелл; пізньостиглі сорти й гібриди — Новинка Придністров’я, Ністру, Гібрид 208, Гібрид 629, Гібрид 699.

Сівба безрозсадним способом. Найбільш прийнятна схема сівби 110x50 см. Насіння висівають сівалкою, на яку встановлюють шість сошників. За один прохід висівають три стрічки. Ширина захвату сівалки 4,8 м. Норма висівання 3 кг/га. Одночасно нарізу­ють слідовказівні борозни. Для цього на сівалці за колесами трак­тора встановлюють два борознорізи, що входять до комплекту сівалки. Надалі нарізані борозни служать орієнтиром для водіння агрегату при досходових обробітках.

Добрі результати дає сівба дражованим насінням. Насіння бага­тьох овочевих культур, у тому числі й помідора, дуже дрібне або має нерівну шорстку чи опушену поверхню. При висіванні такого насіння важко додержатись правильної посівної норми, що призво­дить до загущення посівів, перевитрати насіння і необхідності про­ріджувати посіви. А це пов’язано з великими затратами праці. Тому насіння дражують.

Відібране для дражування насіння всипають у посудину (дражирувач), змочують клейовими речовинами, але так, щоб зберегти їхню сипкість. Потім додають суху дражувальну суміш (торф, роз­пилену і просіяну глину, суглинок або інший наповнювач) і зму­шують насіння рухатись по стінках посудини за рахунок обертово­го руху.

В результаті чергування процесів зволоження і опудрювання насіння наповнювачем на ньому поступово нарощується оболон­ка — утворюється драже.

Коли насіння досягає потрібних розмірів (3...4 см для помідо­ра), оболонки ущільнюють обкотуванням в посудині без додавання клейових речовин протягом 3...5 хв.

Дражоване насіння більше за звичайне в шість — вісім разів, має округлу форму й відповідає вимогам механізованої сівби.

Норма висіву дражованим насінням 6...7 кг/га (550...650 г) схо­жих насінин.

На Україні в радгоспі імені газети «Правда» Миколаївської області в 1985 р. введено в експлуатацію перший в СРСР цех за­водського типу по дражуванню насіння овочевих культур.

Після сівби грунт коткують кільчастими котками ЗККШ-6. По­тім посіви (до появи сходів) боронують легкими боронами в попе­речному до рядків напрямі. Якщо посіви дуже забур’янені, про­водять досходову культивацію міжрядь культиваторами КРН-5,6 за слідовказівними борознами.

Боротьба з бур’янами. Однорічні бур’яни в посівах (насаджен­нях) рекомендується знищувати трефланом, дифенамідом (ридсо- ном) і тиланом. Уносять їх на глибину 5...8 см підживлювачем- обприскувачем ПОУ і загортають важкими боронами в два сліди або культиваторами. Трефлан і тилам — леткі препарати, тому загортати їх у грунт треба одночасно з унесенням або відразу після нього.

Щоб грунтові гербіциди ефективно діяли, вологість грунту в зоні їх дії не повинна бути нижчою як 60...70 % НВ.

Трефлан при розсадному способі слід вносити одночасно з передпосадковою культивацією. Для цього комбінований агрегат комплектують з трактора Т-74, культиватора КПН-4Г, ПОУ і се­редніх борін ЗБЗС-1,0. Штангу обприскувача (середню секцію) монтують на рамі культиватора за робочими органами з таким розрахунком, щоб гербіцид уносився після культивації і загортав­ся боронами. Доза гербіциду на грунтах із вмістом гумусу за діючою речовиною 2,5...3,5 % становить 1...1,2 кг/га, при більшій кількості гумусу — 1,3... 1,5 кг/га. При безрозсадному способі гербі­циди треба вносити з розрахунку 0,5...0,6 кг/га за 10—15 днів до сівби, загортаючи в грунт.

Тилам при розсадному способі доцільно вносити з розрахун­ку 5...6 кг/га після передпосівної культивації чи боронування в два сліди. При безрозсадному способі тилам уносять з розрахунку

  1.           .5.5 кг/га перед сівбою насіння і відразу загортають у грунт. Меншу дозу гербіцидів уносять на каштанових грунтах, біль­шу— на черноземах. Ці гербіциди не знижують урожайності і яко­сті плодів.

Дифенамід застосовують при розсадному і безрозсадному спо­собах (обприскують грунт). У першому випадку його вносять

  1.                .8 кг/га, у другому — 6...7 кг/га. Уносять гербіцид перед сівбою насіння чи безпосередньо перед висаджуванням.

Механізоване формування густоти стояння рослин. Густоту сто­яння рослин визначають диференційовано. Для сортів з компактним кущем густота має бути вищою, ніж для сортів із сильнорослим кущем.

Для ранньостиглих сортів густота становить 150 тис., для се­редньостиглих — 80 тис., для пізньостиглих — 60...70 тис. рослин на 1 га.

Густоту посівів формують рядковим буряковим проріджувачем УСМП-5,4 після утворення в рослин чотирьох-п’яти справжніх листків. Залежно від заданої густоти роблять 10—15-ти або 15 — 20-сантиметрові вирізки, довжина букета має бути 5... 10 або

  1.          .15 см. На посівах помідорів успішно застосовують електронний проріджувач 6ИЕЦЗ. Завдяки електронному пристрою він формує букет, не пропускаючи рослини. Одночасно з формуванням густоти електронний проріджувач розпушує грунт у рядку, забезпечуючи доступ повітря до коренів і видаляючи бур’яни з міжрядь.

Вирощування розсади. При промисловому вирощуванні помідо­рів не менш як 50 % площ має бути зайнято розсадною культурою. Розсаду рекомендується вирощувати лише в тих теплицях, де є умови для загартовування рослин.

Для вирощування розсади і овочів в теплицях готують спеці­альний штучний земляний грунт, який називають субстратом.

Залежно від зони, культури і наявності тих чи інших компонен­тів для приготування субстратів вони можуть бути такого складу. Співвідношення фізичної глини і піску має бути доведене до 1:4. До одержаної маси додають ЗО % за об’ємом торфу (торфо-земля- ний) або солом’яної січки (солом’яно-земляний), чи перегною (перегнійно-земляний). Для знезараження грунту і субстрату їх обробляють карбатіоном.

Субстрати готують на природному грунті теплиць. Спочатку вносять субстрат з глини і піску, а потім — органічні розпушуючі речовини (торф, солом’яну січку, перегній) за допомогою гноєроз­кидачів РПТУ-4 і РПТМ-2.

Для боротьби з бур’янами за два дні до сівби в грунт теплиць на глибину 5...7 см вносять тилам (4 кг/га) і дифенамід (6 кг/га). Після внесення гербіцидів теплицю провітрюють і розбивають на грядки.

Якщо насіння висівають сівалками з механічним висівним апаратом, його дражують. Насіння висівають за 35—40 днів до масового висаджування розсади у відкритий грунт. У Лісостепу для висаджування розсади 10—15 травня насіння в теплиці висівають у п’ятій п’ятиденні березня, для висаджування 16—20 травня — у шостій п’ятиденні; у Степу — на 5—10 днів раніше. Глибина за­гортання насіння 1,5...2 см, ширина міжрядь 12...16 см. Відстань між насінинами в рядку залежить від польової схожості насіння й має бути розрахована так, щоб на 1 м2 виростити 210 рослин для першого строку і 280 — для другого. Витрати насіння 1,5...2 г/м2. Вологість грунту на час появи сходів підтримують на рівні

  1.          .75 % НВ.

Після появи сходів сіянці загартовують протягом чотирьох — семи днів при температурі вночі 7...9, удень — при температурі

  1. . 15 °С.

У процесі вирощування розсади підтримують такий вміст поживних речовин у грунті (при визначенні у водяній витяжці): N — 20...30, Р2О5 — 4...8, К2О — 15...20 мг на 100 г грунту на торфо- земляному й солом’яно-земляному субстратах; N— 15...25, Р205

  1.            .30, К2О — ЗО...35 мг на 100 г грунту — на перегнійно-земляному. Щоб поповнити запас азоту, який мікроорганізми вбирають у про­цесі розкладання соломи, необхідно в земляний субстрат додатко­во до основної дози мінеральних добрив вносити цей елемент з розрахунку 10 кг на 1 т соломи. Мінеральні добрива вносять за три-чотири дні до сівби насіння й загортають їх на глибину 10 см.

Оптимальна середньодобова температура у теплиці при вирощу­ванні розсади (від загартування сіянців до загартування розсади) має бути 14...15 °С при температурі вночі 10...12 °С, вдень у соняч­ну погоду 21...23 °С, вдень у похмуру погоду 17...19 °С.

Від появи сходів до початку загартовування розсаду поливають, якщо вологість грунту знизилась до 55...60 % НВ. При кожному поливанні вологість грунту доводять до НВ у 10-сантиметрово- му шарі.

За 10 днів до висаджування у відкритий грунт розсаду почина­ють загартовувати. Для цього на цілу добу відкривають усі венти­ляційні отвори. На випадок опадів, приморозків, стійкого зниження температури вночі до 2...3 °С дах закривають. Перед початком за­гартовування розсаду поливають, доводячи вологість грунту до 80 % НВ. У період загартовування її не поливають.

За п’ять-шість днів до вибирання розсаду профілактично об­робляють 0,5 %-ною суспензією цинебу проти макросподіозу, сеп- торіозу, фітофторозу і чорної бактеріальної плямистості.

Щоб поліпшити фізіолого-біохімічні властивості й підвищити стійкість проти несприятливих умов, за один-два дні до вибирання розсаду підживлюють фосфорно-калійними добривами. Для цього в 10 л води розчиняють 10 г аміачної селітри, 40 г суперфосфату, 80 г сірчанокислого калію (норма для 1,5 м2 грунту) і цим розчи­ном поливають грунт, доводячи його вологість до 100 % НВ.

Додержання зазначеної технології сприяє вирощуванню загарто­ваної, правильно розвинутої розсади, придатної для механізованого висаджування. 35—40-денна розсада має висоту (до точки.росту)

  1.            .20 см, 6—8 листків, масу надземної частини 13... 16 г, масу коренів 0,6... 1 г, добре сформовані бутони.

Розсаду вибирають вручну і вкладають у ящики, які встановлю­ють на багатоярусні контейнери. Оптимальні строки висаджування розсади у відкритий грунт для Полісся — друга-третя декада трав­ня, для Лісостепу — перша декада травня, для Степу — третя дека­да квітня.

Обробіток відкритого грунту. На зрошуваних землях першу пе­редпосівну культивацію проводять на глибину 10...12 см. На важ­ких суглинистих грунтах Правобережного Лісостепу, а також у західних областях республіки замість першої культивації переорю­ють зяб. Другий раз грунт культивують на глибину 14...16 см

з одночасним унесенням гербіцидів.

Розсаду помідорів висаджують розсадосадильною машиною СКН-6А за схемою 110x50 см. Густота рослин для сортів із штам­бовим, компактним кущем має бути 70 тис., а для сортів із сильно­рослим кущем — 47—57 тис. рослин на 1 га.

Догляд за посівами полягає у розпушуванні грунту, поливанні, знищуванні бур’янів. За вегетаційний період, чергуючи з поливан­нями, здійснюють шість—вісім міжрядних обробітків. Перший міжрядний обробіток (розпушування) проводять культиваторами з плоскорізними лапами до появи четвертого справжнього листка, щоб не травмувати кореневу систему. З часом глибину розпушу­вання збільшують до 14 см. Останній обробіток (щілювання) про­водять перед змиканням міжрядь на глибину 20...25 см.

Бур’яни знищують плоскорізними односторонніми лапами-брит- вами, а розпушують грунт після поливання чи опадів стрільчасти- ми або долотоподібними розпушувальними лапами.

Зрошення. Від появи сходів до початку утворення плодів воло­гість грунту підтримують на рівні 70 % НВ. Це досягається одним- двома поливаннями з нормою води 400 м3/га.

У період утворення плодів і до початку збирання, коли в рос­лин уже сформувався листяний покрив, підвищується їхня потреба у воді. Для формування врожаю вологість грунту в 50-сантиметро- вому шарі слід підтримувати на рівні 80 % НВ. Для цього в Лісо­степу рослини поливають три-чотири рази, у Північному Степу — три — п’ять разів, у Південному Степу — шість — вісім разів. Нор­ма витрати води 400...500 м3/га.

Режим зрошування помідора, призначеного для збирання ком­байном, має свої особливості. Поливання проводять лише дощу­вальною установкою ДДА-100МА. За два-три тижні до збирання томатів комбайном поливання припиняють. Значна густота стояння рослин і поливання створюють сприятливі умови для розвитку різ­них видів грибкових хвороб, у тому числі фітофторозу. Для профі­лактики плантації помідора необхідно обприскувати п’ять-шість разів, чергуючи з 10-денним інтервалом 1 %-ним розчином бордось­кої рідини, 0,4%-ним розчином цинебу або купрозану, 0,5 %-ним розчином хлороксиду міді. Щоб підвищити ефективність отруто­хімікатів, їх треба чергувати. Перше обприскування проводять через 10...12 днів після появи сходів чи після висаджування.

Для боротьби з колорадським жуком та іншими шкідниками, які гризуть листя, рослини обприскують 0,5 %-ним розчином хлоро­фосу. Норма робочого розчину 400 л/га.

Збирання врожаю. Механізованим способом томати починають збирати в стадії достигання 75...80 % плодів. При цьому використо­вують комплекс томатозбиральних машин, до якого входять ком­байн СКТ-2, агрегат для транспортування плодів ПТ-3,5 (з кон­тейнерами) або 2ПТС-4, перекидач контейнерів КОН-0,5.

Плантації слід підготувати до механізованого збирання. Під­готовка полягає в зарівнюванні зрошувальної мережі зарівнювачем ЗОР-5СЮ та підготовці смуг для руху і розвертання агрегату.

Самохідний томатозбиральний комбайн СТК-2 призначений для одноразового суцільного збирання плодів, що достигають одно­часно.

Процес збирання томатів полягає в тому, що комбайн підрізує кущі дисковими ножами на висоті 2...5 см від поверхні грунту, відокремлює плоди від бадилля і подає на сортувальні столи, де їх сортують вручну. Відсортовані плоди надходять у контейнери причепа ПТ-3,5 або 2ПТС-4, що рухається поряд.

На комбайні плоди можна сортувати повністю або частково. Для повного сортування на ньому мають працювати 12—18 чоловік. Крім видалення пошкоджених плодів, вони відбирають зелені, які потім надходять у спеціальний бункер. Комбайн СКТ-2 обслугову­ють два-три причепи ПТ-3,5 або 2ПТС-4 залежно від урожайності й дальності перевезення. Зібрані плоди йдуть на консервну перероб­ку. Комбайн можна використати й для останнього збирання плодів.

Конструкція комбайна забезпечує надійну роботу його. Коефі­цієнт надійності технологічного процесу становить 0,91...0,99, ко­ефіцієнт експлуатаційної надійності 0,89...0,96, коефіцієнт викорис­тання робочого часу зміни дорівнює 0,54...0,71. Чим вища врожай­ність томатів, тим кращий економічний ефект від збирання плодів комбайном. Досвід показує, що при механізованому збиранні продуктивність праці у 3,6—4,2 раза вища, ніж при ручному. Але конструкція комбайна СКТ-2 не досить досконала. Він збирає

  1.               .98,8 % плодів, при цьому втрати становлять до 18,4%, по­шкоджується до 22 % плодів, у контейнери потрапляє до 1,5 % землі.

Запитання і завдання

  1. Які гербіциди і в яких дозах використовують при індустріальній техноло­гії вирощування помідора?
  2. Назвіть сорти й гібриди помідора, придатні для збирання комбайном,
  3. Яка норма сівби насіння помідора при безрозсадному вирощуванні, якщо схема її 110X50 см?
  4. Як проріджують сходи і яка оптимальна густота рослин на 1 га для ран­ньостиглих, середньостиглих і пізньостиглих сортів?
  5. У чому полягає збирання томатів комбайном і яка при цьому продук­тивність праці?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  63(52)(51) /.

Тема: Баклажан

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які гербіциди і в яких дозах використовують при індивідуальній техології вирощування помідора.

2.Назвіть сорти й гібриди помідора, придатні для збирання комбайном.

Викладач

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні властивості

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. У якому віці розсада баклажанів придатна для висаджування в грунт?

2. Які ви знаєте схеми висаджування при вирощуванні баклажанів?

3. Назвіть строки і норми поливання баклажана при вирощуванні в нашій місцевості.

 

 

 

 

 

 

 

Викладач

 

 

ТЕМА61(52)(51). Баклажан

У страву вживаються ЗО—40-денні плоди, фізіологічно недостиг­лі, але які припинили свій ріст. У цей час кількість кислоти в них знижується до 1,3 г, дубильних речовин — до 1,5 г/кг, а цукру підвищується з 12 до ЗО г/кг. При повному достиганні, коли насіння стає схожим і твердне, фіолетове забарвлення змінюється на жовте або коричневе. М’якуш стає грубим, гіркуватим і мало їстівним (кольорова вклейка XIV).

Баклажани мають лікувальне значення. Вони знижують вміст у крові холестерину, що запобігає подагрі, склерозу судин і захво­рюванню печінки. Плоди циліндричної форми нарізують кружечка­ми і підсмажують (соте), а з інших форм плодів готують ба­клажанну ікру.

Біологічні особливості. Баклажан — рослина багаторічна, ко­роткого дня, теплолюбна (не переносить навіть дуже слабких за­морозків) і вологолюбна. На Україні вирощують як однорічну рослину.

Коренева система міцна, розміщена поверхнево. Окремі корені (на легких грунтах) проникають на глибину більш як 1 м.

Баклажан — рослина самозапильна, ауіе можливе й природне перехресне запилення бджолами (до 48 %). Стебло щільне, дерев’я­нисте, не потребує опори, зберігає прямостояче положення до кінця вегатації, досягає висоти 45.„75 см.

Баклажан більш вибагливий до тепла, ніж помідор. До зниже­них температур чутливі особливо сіянці у віці від 1 до 15 днів. При температурі 13°С вони перестають рости.

Для цвітіння необхідний тривалий і теплий період з температу­рою 21...27 °С. При температурі, нижчій від 20 °С, запилення, зав’язування і ріст плодів припиняються, а при нижчій від 15 °С квітки і зав’язь опадають.

Баклажан дуже вибагливий і до вологи. Оптимальні умови для його росту й розвитку складаються, якщо вологість грунту в Лісо­степу не нижча 70 % НВ, у Степу — 80 % НВ. Оптимальна віднос­на вологість повітря має бути 50...60 %.

Баклажан найкраще росте на легких, добре удобрених грунтах з високим вмістом гумусу при нейтральній реакції грунтового розчину.

Агротехніка вирощування баклажана така сама, як і помідора. Кращим попередником баклажана є багаторічні трави, огірок, цибуля, картопля, капуста. Після багаторічних трав проводять зяблевий обробіток.

Після ранніх попередників поле лущать дисковими лущильни­ками на глибину 8...10 см в два сліди. Через два тижні лущення повторюють. Після пізніх попередників поле лущать, щоб ретельно подрібнити зігнилі рештки рослин і поліпшити зяблеву оранку. Зяблеву оранку проводять на чорноземах і каштанових грунтах на глибину 27...30 см, а на дерново-підзолистих — на глибину гумусо­вого горизонту.

Перед оранкою чи після неї планують поверхню поля довгобазо- вими планувальниками.

Весняний обробіток грунту охоплює боронування в два сліди для закриття вологи і дві культивації. Глибина обробітку грунту

  1.          .12 см, останнього (перед садінням) — 12...14 см.

Для боротьби з бур’янами за 7—10 днів до висаджування роз­сади у верхній шар грунту вносять трефлан (0,9...1,5 кг діючої речовини на 1 га).

На Україні вирощують такі сорти баклажана: Сімферополь­ський 105, Донецький урожайний, Донський 14, Універсал 6.

Баклажани вирощують в основному розсадним способом. Розса­ду вирощують у парниках або в плівкових теплицях. У віці 55— 65 днів її висаджують розсадосадильними машинами стрічковим способом за схемою (90X50) 20...ЗО см, або рядковим способом 70X20...30 см. Кількість рослин на 1 га — 48...60 тис.

Після висаджування розсади її поливають 250...300 м3/га води. Якщо весна посушлива, перед висаджуванням розсади здійснюють вологозарядкове поливання (200...250 м3/га води). Після поливання міжряддя розпушують культиваторами. Надалі їх розпушують стрілчастими або долотоподібними лапами після кожного поливан­ня, після опадів, а також у міру відростання бур’янів.

Щоб підтримувати оптимальну вологість грунту в середньопо- сушливі роки, баклажан поливають від сходів до початку плодо­носіння у Лісостепу — два-три рази, у період плодоносіння — один- два рази, в Центральному Степу — відповідно три — п’ять і чоти- ри-п’ять разів, у Південному Степу — чотири — шість і п’ять-шість разів. Норми поливання до плодоносіння становлять 300...400 м3/га, а під час плодоносіння — 450...500 м3/га.

У Лісостепу, щоб запобігти переохолодженню рослин в умовах холодного літа, їх поливають рідше, але норми поливання дещо підвищують (500...550 м3/гаводи).

Основний шкідник баклажана — колорадський жук, який при масовому розмноженні може знизити врожай на 50 %. Залежно від кількості жука плантації п’ять-шість разів обприскують 0,2...

  1.     4 %-ним розчином хлорофосу.

Збирання розпочинають, коли перші плоди досягнуть середніх для даного сорту розміру й забарвлення, а потім збирають плоди через кожних чотири-п’ять днів, зрізуючи секатором чи ножем плодоніжку й залишаючи невелику її частину.

Плоди в ящиках і контейнерах відправляють до місця спожи­вання. Свіжі плоди протягом кількох днів можна зберігати у спеці­альних холодильних приміщеннях.

Запитання і завдання

  1. У якому віці (у днях) розсада баклажанів придатна для висаджування в грунт?
  2. Які ви знаєте схеми висаджування при вирощуванні баклажанів?
  3. Назвіть строки і норми поливання баклажана при вирощуванні його у ва­шій зоні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  64(53)(0) /.

Тема: Столові коренеплоди

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. У якому віці розсада баклажанів придатна для висаджування в грунт?

2. Які ви знаєте схеми висаджування при вирощуванні баклажанів?

3. Назвіть строки і норми поливання баклажана при вирощуванні в нашій місцевості.

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

 

  1. Морква
  2. Буряк столовий

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Морква
  2. Буряк столовий

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які схеми сівби застосовують при вирощуванні моркви?

2. Назвіть способ збирання моркви. Які з них застосовують в господарствах району?

 

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №35

Визначення лабораторної І польової схожості насіння моркви. Ви­значення норми висіву моркви

Матеріали та інвентар: насіння, чашка Петрі, фільт­рувальний папір, ножиці, шпатель.

Хід роботи. 1. Для визначення лабораторної схожості насіння моркви візьміть чотири проби по 100 насінин, помістіть їх у чашки Петрі. Як ложе використайте два-три шари фільтруваль­ного паперу, нарізаного відповідно до розмірів посудини. Фільтру­вальний папір зволожуйте до повної вологості, опустивши його в воду. Насінини розкладіть на відстані не менш як 0,5...1,5 см одна від одної. У кожну пробу помістіть етикетку, на якій простим олів­цем зазначте номер проби й дати обліку схожості. Після цього чашки Петрі накрийте кришками. Протягом всього терміну про­рощування в чашки Петрі підливайте воду, щоб фільтрувальний напір не пересихав.

  1.                        Чашки Петрі поставте в термостат із змінною температурою
  1.        .ЗО °С.
  1.              На десятий день визначте лабораторну схожість. До схожих насінин належать ті, що мають нормально розвинутий корінець, довжина якого не менша, ніж довжина насінини. Схожість насіння визначте у процентах як середнє арифметичне чотирьох проб. Остаточний результат визначення схожості — у цілих процентах, причому частки, менші за 0,5 %. відкидають, а більші за 0,5 округ­люють до 1 %• Схожість насіння моркви першого класу має бути не меншою як 70 %, а другого — не меншою як 45 %.
  2.              Щоб визначити польову схожість, підготуйте на типовій для даного поля ділянці грядку завширшки 1... 1,5 м. Довжина грядки залежить від якості зразків, для яких треба визначити польову схожість насіння.
  3.              Висійте насіння на глибину, встановлену відповідно до техно­логії вирощування.

Кількість насінин для визначення польової схожості обчисліть

д, а  100 . .. 

за формулою ^— , де а — кількість насінин однієї проби для

визначення польової схожості при 100 %-ній схожості; б — лабора­торна схожість насінин досліджуваного зразка, %.

Наприклад, лабораторна схожість партії насіння (а=100)

«у гр . 100  100 1

моркви становить 75 %. Тоді х=—^ = 133.

Отже, із зазначеної партії насіння треба взяти чотири проби по 133 насінини і висіяти їх. Для цього на дно борозни рядка завдовжки І00 і 150 см покладіть марлеві чи капронові бинти зав­ширшки 5 см, на яких розмістіть чотири проби по 133 насінини. Потім насіння моркви загорніть шаром грунту завтовшки 2 см. Через два-три тижні обчисліть польову схожість (підрахуйте нор­мально проросле насіння, а також пошкоджене, хворе, ненормаль­но проросле й т. д.). Результат запишіть у процентах.

  1.              Визначте норму висівання насіння моркви.

У дрібнонасінних овочевих культур і, зокрема, в моркви польо­ва схожість нижча за лабораторну, тому розраховують приблизні норми висіву. Для підстраховування їх, як правило, завищують. Норму висіву Н, г, обчисліть за формулою

Я = МГП

Х'в

де М — маса 1000 насінин; Г — необхідна на час збирання густота стояння рослин,              тисяч штук на              І              га; П — коефіцієнт              поправки              на

самозрідження, який залежитьвід рівня самозрідження (у), %,

с-юо

с — процент самозрідження від польової схожості; в — польова схожість.

Коефіцієнт поправки на самозрідження обчисліть за формулою

Я = -І0° + У            і и__

л юо 1 ^ 100*

Посівна (господарська придатність) визначається за формулою

2 100?

де е — чистота насіння, %; б — лабораторна схожість, %.

Поправка до норми висіву у зв’язку із самозрідженням посі­вів потрібна, бо після появи сходів частина їх гине у процесі до­гляду за посівами, частина пошкоджується шкідниками й уражає­ться хворобами, пригнічується і зазнає дії несприятливих погодних умов.

Інші показники для розрахунку норми висіву візьміть з посвід- чення про кондиційність насіння (чистота, лабораторна схожість, маса 1000 насінин).

Спочатку визначте рівень самозрідження:

5 • 100 і о с о/

у = --ЇГ ^ 12)5 %-

Тоді коефіцієнт поправки дорівнюватиме:

п = Іт + 1 = 1-125-

Підставимо розрахункові та наявні дані у формулу н = 1,2- І200-1,І25-100-100 _ ^ р _ ^ кг_

 

Запитання і завдання

  1.            Які схеми сівби застосовують при вирощуванні моркви?
  2.            Обчисліть густоту стояння рослин і врожайність (ц/га) моркви, якщо ши­рина міжрядь 45 см, на 1 м є 40 рослин, а середня маса одного кореня 52 г.
  3.            Назвіть способи збирання моркви. Які з них застосовують у вашому гос­подарстві?

ПРАКТИЧНА РОБОТА №36

 Визначення буряку за проростками

Інвентар: насіння, ростильник (тарілки чи інший посуд), пісок, лійка, термостат для пророщування насіння.

Хід роботи. 1. Висійте клубочки в ростильник з вологим піском на глибину 1,5 см; відстань між клубочками має бути

  1. см. Ростильник помістіть у термостат. Пророщують при змінній температурі 20...30 °С.
  1.             На четверту добу ростильник вийміть з термостата на роз­сіяне денне світло на 3...4 год, а потім знову помістіть у термо­стат. На сьому добу вийміть ростильник з термостата. Проростки розкладіть на чорний папір і поділіть їх на групи за забарвленням. Якщо з одного клубочка виросло кілька проростків, візьміть один, найбільш типовий.
  2.             За забарвленням проростків визначте буряк (цукровий, сто­ловий, кормовий).

Вказівки до роботи. У столового буряку проростки малинові, за винятком верхньої поверхні сім’ядоль, що залишаю­ться зеленими. Проростки кормового буряку жовті, оранжеві, роже­ві, одиничні проростки білі; пігмент зосереджений переважно в нижній частині проростка. У цукрового буряку проростки блідо- рожеві й білі (не більш як 20%); на відміну від кормового в нього пігмент зосереджений переважно у верхній частині про­ростка.

 

ТЕМА 64(53)(0)Столові коренеплоди

До групи столових коренеплодів належать овочеві рослини чоти­рьох родин: капустяних (редис, ріпа, редька, бруква), селерових (морква, петрушка, пастернак, селера), лободових (буряк) і айстрових (цикорій, скорзонер та ін.).

Коренеплідні культури, крім редиски і літніх сортів редьки, належать до дворічних рослин.

У страву використовують, як правило, потовщений корінь, а в петрушки і селери, крім коренів, і зелень.

Коренеплоди характеризуються підвищеним вмістом вуглево­дів, мінеральних солей, вітамінів і ароматичних речовин, а редиска й редька мають і бактерицидні властивості.

Коренеплоди добре ростуть на легких, багатих на гумус чорно­земах, дерново-підзолистих і супіщаних грунтах, а також на торф’я­нистих і мулистих грунтах річкових долин. Менш вибагливі до тепла, не потребують зрошення.

Морква. З коренеплідних культур найпоширеніша морква. В її коренеплодах містяться майже всі вітаміни, але особливо вона ціниться як кладова каротину (провітаміну А). У моркві також багато вуглеводів, мінеральних солей і мікроелементів.

image64В овочевому раціоні людей частка моркви становить 1,5 % (18 кг на душу населення протягом року).

Моркву споживають у свіжому вигляді протягом року. Значну частину врожаю моркви переробляють на соки і продукти дитячого харчування. Широко використовують моркву й у виробництві м’яс­них консервів, для приготування маринадів і консервованих обід­ніх страв, її також сушать і солять.

Моркву вирощують в основному навколо великих міст і консерв­них заводів.

Сорти. На Україні районовано 19 сортів столової моркви. Ви­рощують переважно такі сорти: Нантська 4, Нантська харків­ська, Шантане сквирська, Шантане 2461, Вітамінна 6, Бирючекут- ська 415.

Нантська 4 — один з найпоширеніших скоростиглих урожай­них сортів з високими смаковими якостями. Лежкість задовільна. Споживають улітку, восени й частково взимку (мал. 48). Поверхня коренеплода гладенька, циліндрично-конічна з притупленим кін­цем, оранжево-червоного кольо­ру. Серцевина округла, червона.

 

                          

Шантане 2461 — більш лежкий урожайний сорт з тупо- конічною формою коренеплода, достигає через 115—125 днів після сходів.

Місце в сівозміні. Коренепло­ди моркви добре розвиваються на легких грунтах. У сівозміні для моркви відводять попередники, які рано збирають і після яких можна своєчасно підготувати грунт і вести ефективну бороть­бу з

 бур’янами. Кращі поперед­ники — горох, рання капуста, огі­рок, рання картопля. Можна ви­сівати моркву після помідорів і цибулі.

Обробіток грунту і дооривсі. У літньо-осінній    

 період грунт  обробляють по типу напівпару, тобто спочатку вирощують скоро­спілу культуру, а потім грунт обробляють по типу пару. Під зяблеву оранку вносять мінераль­ні добрива. Передпосівний обро­біток грунту починають з ранньо­весняного боронування. На лег­ких грунтах, якщо моркву висі­вають рано, боронування замі­нюють культивацією. Зяб навесні переорюють або культивують, по­верхню поля вирівнюють шлейф- боронами. Перед сівбою грунт, особливо легкий, коткують. Поля, не виорані на зяб, обробляють навесні.

Добрива вносять залежно від родючості грунту і заплановано­го врожаю. Для сівби використо­вують насіння, що за посівними якостями (схожістю) відповідає вимогам першого чи другого класу.

Сівба. Моркву, як правило, висівають рано навесні, як тіль­ки можна підготувати грунт до сівби, щоб не висох верхній шар. Сіють широкосмуговим спосо­бом: при ширині смуги 6...8 см ширина міжряддя дорівнює 45 см, а при ширині понад 8 см78 см. Норма висівання й густота стояння рослин залежать від родючості грунту вибраної ділянки, схеми сівби, площі живлення рослини, посівної придатності на­сіння, маси 1000 насінин і польової схожості. В умовах кожного господарства ці показники неоднакові, тому й норма висівання в них різна. Орієнтовна норма висіву насіння першого класу стано­вить 5...6 кг/га, глибина загортання — 2,5...3 см. Густота стояння рослин моркви може змінюватись від 0,9 до 1,5 млн. рослин на 1 га. Після сівби поле коткують.

Догляд за посівами. Основні прийоми догляду за посівами мор­кви— руйнування грунтової кірки до сходів, розпушування грунту в міжряддях і борознах, прополювання, а в разі потреби поливан­ня й боротьба з шкідниками. За період вегетації проводять два-три міжрядних обробітки. Перших два обробітки проводять на глибину

  1. . 12 см долотоподібними робочими органами.

При розпушуванні міжрядь широко застосовують роторний (фрезерний) обробіток, дуже ефективний у боротьбі з бур'янами.

Збирання врожаю. Останнім часом моркву збирають моркво- збиральними машинами брального типу і переобладнаними буряко­збиральними комбайнами

Технологічна схема роботи морквозбиральної машини (мал. 49) така. Під час руху агрегату стеблопідіймачі піднімають і напрямля­ють морквиння на бральні паси. У момент захвату морквиння паса­ми коренеплід підкопується, витягується з грунту й подається до апарата, що обрізує морквиння. Морквиння падає на землю, а обрі­зані коренеплоди навантажуються в транспортні візки. Продуктив­ність збиральної машини приблизно в 10 разів більша, ніж при ручному збиранні. Такі машини застосовують на плантаціях морк­ви, у якої розвинуте прямостояче морквиння.

Якщо моркву збирають пізно, особливо при пошкодженні коре­неплодів препаратами чи морозом, застосовують двофазне збиран­ня: спочатку механізованим способом скошують і видаляють морк­виння, потім збиральною машиною дообрізують морквиння, під­копують коренеплоди, очищають їх від грунту та інших домішок

і вантажать у причепи.

Буряк столовий поширений завдяки його харчовій цінності, ви­сокій урожайності, простим прийомам вирощування. Споживають коренеплоди, а також молоді листки.

Сік столового буряка нормалізує функцію шлунка, кишечника та печінки. Він є лікувальним засобом. У коренеплодах буряку багато цукру, білка, мікроелементів та ін. За вмістом фосфору (12 мг%) і калію (І00 мг%) буряк займає одне з перших місць серед овочів.

Буряк—більш посухостійка культура, ніж морква і капуста. Проте на формування врожаю його близько 400 ц/га витрачається близько 3—4 тис. кубічних метрів води. Найбільш чутливий буряк до нестачі води під час проростання насіння, вкорінення сходів і в процесі розвитку найбільшої листяної поверхні.

Сорти. Найурожайнішими сортами є сорти з довгою і округлою формами коренеплода, але збирати їх, особливо механізованим способом, важко.

На Україні вирощують Носівський плоский. З сортів, що мають округлі коренеплоди, вирощують Бордо 237. Останнім часом роз­ширюються посіви сорту Одноростковий, виведеного із сорту Бор­до 237. Для нього характерне утворення одно- і двонасінних пло­дів, що сприяє вирощуванню без ручного проріджування.

Бордо 237 — високоврожайний, один з кращих сортів для зимового зберігання (мал. 50).

      Коренеплоди округлої форми, висо­ких смакових якостей, м’якуш соковитий, цукристий, темно-червоно­го кольору з бордовим відтінком.

186Грибовський плоский 473 — сорт ранній, урожайний, високих смакових якостей. Лежкість задовільна, його споживають

у літньо-осінній і ранньозимовий періоди. Коренеплід плоскої фор­ми (див. мал. 50), чорно-черво­ного кольору з фіолетовим від­тінком, колір м’якуша — фіолето­во-червоний.

Рось — сорт, виведений на Сквирській селекційно-дослідній станції овочівництва Українсько- . го НДІ овочівництва і баштан­ництва, ранньостиглий, вегетацій­ний період від сходів до техніч­ної стиглості 104—139 днів. Ко­ренеплоди темно-червоні, округ- лоплоскої форми, завдовжки 6...

  1.     см. М’якуш темно-червоний і червоний з антоціановим відтін­ком. Коренеплід на 7г знаходи­ться в землі, легко висмикується. Маса коренеплода становить 250... 300 г.

 

Місце в сівозміні. Для виро- щування столового буряку найпридатніші пухкі зволожені грун­ти з глибоким орним шаром і нейтральною реакцією грунтово­го розчину. На кислих грунтах формується повільно і росте по­гано. На перезволожених и низинних ділянках буряк треба виро­щувати на гребенях.

У сівозміні буряк розміщують другою або третьою культурою після розорювання багаторічних трав, як правило, в одному полі з морквою. Кращими попередниками є картопля, огірок та інші культури, під які вносять великі дози органічних добрив.

Обробіток грунту і добрива такі самі, що й для моркви. Буряк на відміну від моркви легко переносить підвищену концентрацію грунтових солей, тому він добре реагує на внесення як органічних, так і мінеральних добрив.

Сівба. Для сівби використовують каліброване насіння двох фракцій: великої (3...4 мм) і середньої (1,5...З мм). Насіння дріб­ної фракції (1,5 мм) не рекомендується для сівби. Буряк сіють після закінчення сівби моркви та інших селерових культур. Найпо­ширенішими схемами сівби буряку є однорядкова з шириною міжрядь 45 і 70 см та стрічкова дворядкова 20 + 50 см, а також широкосмугова з шириною міжрядь 45 і 70 см залежно від ширини смуги. Вирощуючи буряк без проріджування, висівають 8,4 кг/га кондиційного насіння.

Догляд за посівами. До появи сходів руйнують грунтову кірку голчастими, сітчастими й ротаційними боронами, а також дерев’я-ними котками із забитими стальними шпильками завдовжки до 50 мм від поверхні котка.

Для боротьби з бур’янами і розпушування грунту на широко­рядних посівах проводять дві — п’ять культивацій, збільшуючи гли­бину з 5...6 до 12... 15 см, в захисній зоні — від 8... 10 до 15...20 см.

Збирання врожаю. Буряки збирають бурякопідйомниками, а при вирощуванні на гребенях — навісними знаряддями типу скоби для підкопування коренеплодів, навішеними на трактор. Коренеплоди вибирають, складають тимчасово у купи, обрізують гичку й сорту­ють на стандартні, добре сформовані коренеплоди і нестандартні (пошкоджені, пересохлі тощо). Стандартні коренеплоди складають у кошики, ящики чи контейнери і вивозять з поля автомобілями і тракторними причепами. Нестандартні коренеплоди згодовують худобі

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   66(54)(0) /.

Тема: Цибуля й часник

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які схеми сівби застосовують при вирощуванні моркви?

2. Назвіть способ збирання моркви. Які з них застосовують в господарствах району?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості
  2. Цибуля ріпчаста
  3. Часник

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні особливості
  2. Цибуля ріпчаста
  3. Часник

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Що таке цибуля-сіянка, ріпчаста цибуля?

2. Які ви знаєте схеми сівби при вирощуванні сіянки цибулі, часнику?

3. У якій половині вегетації проводять поливання при вирощуванні ріпчастої цибулі?

4. Які агротехнічні прийоми забезпечують високі врожаї цибулі і часнику?

 

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

 

                               ПРАКТИЧНА РОБОТА №37

Вирощування, збирання, оцінення якості врожаю ріпчастої цибулі

Інвентар: лопати, граблі, лійки, відра, ваги, ножі, лінійки, сітчасті мішки.

Хід роботи. 1. Разом з учителем і агрономом базового го­сподарства підготуйте технологічну карту і складіть робочий план на весь період робіт — від висаджування сіянки до збирання вро­жаю цибулі. Заведіть журнал для обліку спостережень за ростом і розвитком рослин (дата висаджування, відростання рослин, поча­ток формування цибулини, початок вилягання листя, дата збиран­ня врожаю) та інших спостережень і обліку врожаю.

  1.             Визначте якість ріпчастої цибулі, вирощеної в базовому господарстві, обчисливши вихід стандартної цибулі в процентах.

Щоб визначити якість, візьміть середній зразок від стандартної цибулі. Як правило, перебрану цибулю зсипають у сітчасті мішки. Для складання середнього зразка відберіть з партії (до 100 мі­шків) не менш як три мішки і проаналізуйте за таблицею 29.

  1.             Перевірте цибулю на захворювання шийковою гниллю в при­хованій формі. Перегляньте не менш як 50 цибулин, узятих із середньої проби. Для цього розірвіть луски й огляньте цибулини.

                                                                                                     Таблиця 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №38

Оцінювання посівних якостей часнику, вирощеного в господарстві

Інвентар: ваги, лінійки, ножі, сітчасті мішки, ящики, олів­ці, блокноти і журнали для спостережень і обліку.

Хід роботи. 1. Відберіть середній зразок і проаналізуйте його. З партії часнику (до 6 т), вирощеного в базовому господар­стві, відберіть середній зразок масою не менш як 2 кг, але не менш як 100 цибулин.

  1.             Проаналізуйте середній зразок, результати виразіть у про­центах і визначте, до якого класу належить вирощений часник.

   Вказівки до роботи. Для виконання роботи необхідно

       


ознайомитися з вимогами галузевого стандарту до якості садивного матеріалу часнику. За якістю часник насінний поділяють на два класи, що повинні відповідати вимогам, наведеним у табл. ЗО.

Запитання

  1.             Що таке цибуля-сіянка, ріпчаста цибуля?
  2.             Які ви знаєте схеми сівби при вирощуванні сіянки цибулі, часнику?
  3.             У якій половині вегетації проводять поливання при вирощуванні ріпчастої цибулі?
  4.             Які агротехнічні прийоми забезпечують високі врожаї цибулі й часнику?

 

 

66(54)(0) Цибуля й часник

Цибуля й часник (кольорова вклейка XV) належать до родини цибулиних. Господарське значення і широке використання їх зу­мовлено смаковими і поживними якостями. Особливо ціниться ци­буля й часник вмістом вітамінів, фітонцидів, ефірних олій. Фітонци­ди мають бактерицидні, протигрибкові та інші лікувальні власти­вості. Вміст поживних речовин у цибулинах залежить від сорту й умов вирощування.

Біологічні особливості. Квіткове стебло цибулі, позбавлене листків, називається стрілкою. Вона закінчується суцвіттям — куле- видним зонтиком з 300—500 квіток. Запилюється цибуля перехрес­но. Плід — плівкова тригніздова коробочка, яка містить одну-дві насінини в кожному гнізді.

Насіння цибулі повільно бубнявіє і сходить тільки через 10— 14 днів після сівби.

Листки в цибулі сидячі, розміщені у вигляді прикореневої ро­зетки на нерозвиненому стеблі (денці). У більшості видів цибулі вони пустотілі, в часнику — плескаті, лінійні.

Колений новий листок розвивається в трубчастій піхві поперед­нього листка, через кору якого і виходить назовні. Вище від кори починається зелена асимілююча частина листка, а нижче — цилін­дричне несправжнє стебло. Воно складається з трубчастих листко­вих піхв, які входять одна в одну. Нижня частина несправжнього стебла утворює цибулину. Вона формується в результаті потовщен­ня листкових піхв за рахунок продуктів асиміляції, що надходять з верхньої, зеленої частини листків.

Коренева система. Первинний корінь в цибулі відмирає одночас­но з сім’ядолею. Коли з’являється перший справжній листок, з ниж­ньої частини первинного стебла (денця) відростають додаткові корені. їх кількість на першому році життя досягає 35—60. Восени вони відмирають разом з нерозвиненим стеблом, утворюючи здере­в’янілу п’ятку.

Формування цибулини. На відміну від інших овочевих рослин при несприятливих умовах зовнішнього середовища навіть вирвані

із землі молоді рослини з трьома і більше листками не гинуть. У їхніх листках відбувається гідроліз вуглеводів і білкових речо­вин, пластичні речовини з листків у розчинній формі швидко пере­міщаються до денця, на якому формується дрібна, стигла, здатна до тривалого зберігання цибулина.

У цибулі й часнику порівняно невелика всмоктуюча поверхня кореневої системи.

Цибулини мають спільну будову, відрізняючись лише кількістю зародків. Залежно від сорту й технології вирощування цибулини можуть бути великими (100...500 г), середніми (45...60 г), малими (20...40 г).

Цибуля ріпчаста. Сорти цибулі, що їх вирощують на Україні, гострі — Стригунівська, Носівська, Чорноморська, Луганська, Зо­лотиста, Союз, Молдавська, Павлоградська, Чоботарська місцева, Марківська місцева, Кущівка харківська (цибуля шалот); напів- гострі — Каба дніпропетровська, Карамальська, Жовтнева, Ялтин­ська місцева.

Місце в сівозміні. Під цибулю відводять структурні, родючі й чисті від бур’янів поля. В овочевій сівозміні її розміщують після овочевого гороху, кабачка, ранньої і середньостиглої капусти. Ви­рощувати цибулю на тому самому полі допускається не раніше як через чотири роки.

Цибуля дуже вибаглива до вологості й родючості грунту. Але погано переносить надмірну вологість (вимокає).

Ріпчасту цибулю вирощують із сіянки — дрібної цибулі, вироще­ної з насіння. Отже, щоб виростити ріпчасту цибулю, потрібно два роки.

Цибуля-сіянка з насіння. Залежно від кліматичної зони сіянку вирощують на рівній поверхні (в районах з недостатньою кількістю опадів) і на гребенях (при достатній і надлишковій кількості опадів або при зрошенні). Насіння цибулі висівають у найраніші строки, як правило, одночасно з ранніми зерновими культурами. На рівній поверхні насіння висівають багаторядковими стрічками (5—17 рядків з відстанню між рядками 7,5..Л0 см), а між стріч­ками — 50...60 см. Для сівби використовують тракторні лляні й ово­чеві сівалки. У деяких районах насіння цибулі висівають овочеви­ми сівалками з шириною міжрядь 45 см. Норма висівання насіння становить 40...80 кг/га. Міжряддя обробляють культиваторами, що значно знижує затрати ручної праці. На гребенях насіння висіва­ють сівалками з трьома широкосмуговими сошниками на самохід­ному шасі. Глибина загортання насіння становить 1,5...З см. В райо­нах, де верхній шар грунту швидко висихає, насіння загортають на глибину 3...5 см.

Проте значна глибина загортання насіння утруднює утворення нормальних цибулин і затримує їх достигання. У посушливу погоду в перший період вегетації сходи поливають невеликою кількістю води (100...200 м3/га). У другій половині вегетації, щоб сіянка рано достигла, поливання припиняють. Збирають сіянку в основно­му вручну в суху погоду, щоб запобігти зараженню шийковою гниллю.

Цибуля ріпчаста із сіянки. Підготовка грунту та добрива    

              такі самі, як при вирощуванні сіянки. Урожайність ріпчастої цибулі за­лежить від розміру сіянки, кількості висаджених цибулин на 1 га та рівня агротехніки. Як правило, на 1    

                 га висаджують близько 250 тис. 

        штук великої сіянки (діаметр 1',5...2,2 см); з кожної цибулини утворюються дві-три цибулини в гнізді; 300...400 тис. штук дрібнішої сіянки (діаметр до 1,4 см); з кожної цибулини утво­рюються одна-дві цибулини в гнізді.

Норма висіву великої сіянки 1200...1700 кг/га, середньої —

  1.              .900, дрібної— 1200...1700 кг/га.

Садіння. Перед висаджуванням цибулю-сіянку очищають і калібрують за розміром. Кожну фракцію сіянки висаджують на певну відстань у рядку: сіянку діаметром до 1 см — на 4...5 см,

  1.                     191.1.4 см — на 6...8 см, до 1,5...2,2 см — на 8...10 см. Висаджуючи сіянку, грунт щільно притискують до цибулини; товщина шару грунту над шийкою цибулини має бути близько 2 см, щоб у процесі утворення коренів її не винесло на поверхню грунту. Надмірне за­глиблення цибулин затримує їхній ріст і достигання цибулі, знижує врожайність.

Застосовують дво­рядкову (20 + 50 см) і однорядкову з шири­ною міжрядь 45 см схеми висаджування. При таких схемах мож­на механізовано оброб­ляти міжряддя й доби­ватися високої вро­жайності при наймен­ших затратах праці.

Догляд в основ­ному зводиться до роз­пушування міжрядь культиваторами з фре­зерними робочими ор­ганами. Добрива вно­сять з урахуванням ро­дючості грунту та за­планованого врожаю. У першій половині ве­гетації підтримують оптимальну вологість грунту, поливаючи по­сіви. У другій половині вегетації (приблизно з липня) поливання при­пиняють, щоб своєчас­но достигли цибулини й поліпшилась їхня лежкість.

Збирання вро­жаю. Ріпчасту цибу­лю починають збирати, коли цибулини сформовані, цибулиння полягло, але ще зелене. Перед механізованим збиранням урожаю ретельно зарівнюють тимчасові зрошувачі й вирівнюють дороги. На поворотних смугах завширшки 15 м цибулю збирають вручну.

Застосовують однофазне і двофазне збирання цибулі (мал. 51, 52). При однофазному збиранні рослини викопують з грунту до вилягання наземної частини, очищають від листя й

 

 

вивозять з поля.

  1.                     Зібрану цибулю необхідно підсушити. Для цього її розміщують у валки під накриттям або активно вентилюють підігрітим повіт­рям у надземних сушарках. При двофазному збиранні цибулини викопують з грунту, очищають від листя і складають у валки для просушування на 8—10 днів. Після цього цибулю підбирають машинами, які відокремлюють рештки грунту і вантажать її в транспорт, який рухається поряд. Під час руху копач лемешами

підрізує скибу грунту (три рядки або смуж­ки — залежно від схе­ми висаджування сіян­ки) і разом з цибулею подає її на решета хит­ного грохота. На реше­тах грунт подрібнює­ться й основна маса його просівається че­рез щілини. Грудки, що не розпалися, разом

із загальним ворохом надходять до грудко- подрібнювача, де стис­куються двома пневма­тичними балонами й руйнуються. Грунт пов­ністю відокремлюється від цибулин на решеті грохота. Очищену від грунтових домішок ци­булю складають у вал­ки на полі. Після про­сушування її перево­зять до місця збері­гання.

 

 

Часник у процесі еволюції втратив здат­ність утворювати насін­ня і розмножується

вегетативним способом — зубками та однозубковими цибулинами або повітряними цибулинами (бульбочками), які утворюються в суцвіттях форм часнику, що стріл кують.

Увесь сортимент вирощуваного часнику поділяють на три групи: озимий, що йде в стрілку, озимий, що не йде в стрілку, і ярий, що не йде в стрілку.

Озимі сорти часнику висаджують восени. Поширені вони в основному в районах із сприятливими умовами для зимівлі укоріне­них рослин. ЯрІ сорти вирощують скрізь.

Сорти. На Україні найпоширеніші такі сорти: Сакський, Україн­ський білий, Старобільський, Одеський 13, Ювілейний грибовський та кращі місцеві сорти.

  1.                     Місце в сівозміні. Для часнику, як і для цибулі, відводять родючі, чисті від бур’янів грунти. У польовій сівозміні часник розміщують після зернових і гороху. В овочевій сівозміні кращими попередниками є: ранні посіви огірка, диня, кабачок, патисон, ран­ня і цвітна капуста, бобові, городинні, пар, багаторічні трави і сидерати. Вирощувати часник на попередньому місці можна не раніше як через три-чотири роки.

Сівба. За два-три дні до висаджування цибулини часнику по­діляють на зубки, хворі цибулини вибраковують. Для механізова­ного подрібнення цибулин на зубки сконструйовано спеціальну машину, продуктивність якої за зміну становить 880 кг. Машина проста за конструкцією, і її можна зробити в кожному госпо­дарстві.

Строк висаджування часнику залежить від кліматичних умов зони вирощування. Озимий часник висаджують восени в такий час, щоб зубки могли укоренитися, а листки не встигли з’явитися над грунтом до настання холодів.

Ярий часник висаджують навесні в найраніші строки, як тільки можна виконувати польові роботи. Норми садіння встановлюють залежно від сорту, розміру садивного матеріалу, способу висаджу­вання і площі живлення. Норма садіння великих (9...10 г) зубків 250, середніх (5...8 г) — 180, дрібних (менш як 5 г) — 120 кг/га. Урожайність ярого часнику становить 90... 140 ц/га.

Часник висаджують переважно вручну в заздалегідь нарізані культиватором борозни. Відстань між рядками 45 см, а в рядку між рослинами — 6...8 см. Глибина загортання зубків 5...7 см. Останнім часом застосовують і часникові сівалки (схема садіння 45X6...8 см), що дає змогу в 20 разів зменшити затрати ручної праці.

Удобрення. Залежно від родючості грунту й потреб рослин час­ник підживлюють азотними добривами (150...200 кг/га аміачної селітри), а в разі потреби вносять і повне мінеральне добриво з урахуванням запланованого врожаю. Добрива вносять у міжряддя культиватором-рослинопідживлювачем на глибину 10...15 см, потім проводять поливання і розпушування. З бур’янами борються роз­пушуванням міжрядь і прополюванням у рядках. За 20—ЗО днів до збирання часник припиняють поливати.

Збирання врожаю здійснюють за допомогою бурякопідйомників. Після підкопування часник вибирають руками. Для захисту від сонячних опіків його розкладають на землі так, щоб головки були прикриті листками.

У дощову погоду, якщо немає змоги просушити часник у полі, його просушують у сушарнях з природною вентиляцією при темпе­ратурі 25...40°С і вологості повітря 50...60 %. Часник розміщують шаром 10...20 см у сушарнях. При штучній вентиляції (витрата повітря 450...500 м3/год на 1 т часнику) часник розкладають шаром завтовшки 150...200 см, щоб не запарився. Вологість зовнішніх лу­сок висушених цибулин часнику має становити 14...16 %.

Після просушування в часнику обрізують листя, залишаючи не­справжнє стебло завдовжки 3...5 см, і складають цибулини на ре­шітчасті стелажі шаром 20...25 см або в тару (планкові ящики місткістю 10...12 кг). Ящики краще ставити на піддони.

Зберігати часник треба окремо від інших овочів. Найкраща тем­пература для зберігання продовольчого часнику 1...3°С

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   68(54)(52) /.

Тема: Огірок

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Що таке цибуля-сіянка, ріпчаста цибуля?

2. Які ви знаєте схеми сівби при вирощуванні сіянки цибулі, часнику?

3. У якій половині вегетації проводять поливання при вирощуванні ріпчастої цибулі?

4. Які агротехнічні прийоми забезпечують високі врожаї цибулі і часнику?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості
  2. Сорти
  3. Місце в сівозміні
  4. Обробіток грунту і добрива
  5. Сівба
  6. Догляд за посівами
  7. Збирання врожаю

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні особливості
  2. Сорти
  3. Місце в сівозміні
  4. Обробіток грунту і добрива
  5. Сівба
  6. Догляд за посівами
  7. Збирання врожаю

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які схеми висівання огірка застосовують в господарствах району

2. У чому полягає догляд за посівами огірків?

3. Які ви знаєте способи збирання огірків?

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №39

Вирощування і збирання огірків

Інвентар: лопати, граблі, лійки, сапи, ножі, ящики або ко­шики, ваги, лінійки, олівці, блокноти і журнали для спостережень і обліку.

Хід роботи. 1. Вивчіть агротехніку вирощування огірків, яка застосовується в зоні знаходження              вашої              школи.

  1.              Ознайомтеся з технологічними картами вирощування огірків

базового господарства.

  1.              Виростіть і зберіть врожай огірків на пришкільній ділянці чи в базовому господарстві.

Вид роботи

Календарний строк виконання роботи

Примітка

Передпосівна підготовка грунту Сівба (строк висівання, глибина загортан­ня насіння, схема висівання і т. д.) Догляд за посівами й т. д.

Збирання плодів перше збирання друге збирання І т. д.

 

 

Вказівки до роботи. Організуйте ланку для вирощуван­ня огірків на шкільній ділянці чи в базовому господарстві. Разом з учителем складіть агротехнічний план, у якому перелічіть основ­ні види робіт:

Агротехнічний план вирощування огірків на площі  га в колгоспі (рад­госпі')               _____

(або на шкільній ділянці школи №і__________________________ ___________________

району________________ області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №40

Збирання й визначення якості огірків

Інвентар: ножі, ящики або кошики, ваги, лінійки, олівці, блокноти І журнали для обліку врожаю та розрахунків, стандарти або навчальні посібники з описом технічних вимог до якості стан­дартних і нестандартних плодів огірка і методом їх визначення.

Хід роботи. 1. Визначте технічні вимоги, що ставляться до якості стандартних огірків.

2.Після збирання плодів огірка і сортування їх на стандартні

 

 

 

 

Показник якості

Норма

корнішони (довжина)

 

І група

5,1.. .7,0

II група

7,1. ..8,0

зеленець

 

довжина не більш як

12

діаметр не більш як

5

 

 

 

 

Кількість плодів інших розмірів (корні­

 

шонів з відхиленням по довжні і см, зе­

 

ленців завдовжки до 14 см) не більш як

 

(% маси)

5

Кількість плодів забруднених, з легкою

 

потертістю, з незначним потемнінням від

 

натиску, але незім’ятих, з подряпинами на

 

шкірці, незначними сонячними опіками в

 

цілому не більш як (% маси):

 

для зеленців

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 68(55)(55) Огірок

 

Огірок (кольорова вклейка XVI) належить до родини гарбу­зових. За посівними площами у відкритому грунті він займає тре­тє місце після капусти й помідора.

У страву вживають огірки, які ще не припинили ріст і мають насіння у фазі домолочної стиглості. їх широко споживають у сві­жому й солоному вигляді. З дво- і триденної зав’язі (пуп’янків) готують пікулі, а з чотири- і п’ятиденної — корнішони. У віці 8—

  1. днів зав’язь (зеленець) короткоплідних сортів досягає нормаль­них розмірів, у довгоплідних сортів зеленець росте 12—16 днів.

Біологічні особливості. Огірок належить до однодольних рослин з одностатевими квітками (частина квіток двостатева). Виведені, сорти й гібриди, в яких більш ніж половина рослин мають лише одні жіночі квітки. Плід — несправжня ягода з три- і чотиринасін- ними камерами і великою кількістю насіння. Є безнасінні (партено- карпічні) форми огірка, плід яких розвивається без запліднення, яке потрібне лише при насінній репродукції. В огірка весь плід їстівний.

Стебло розгалужене, ліаноподібне, сланке: чіпляючись своїми вусиками за опору, часто росте вертикально.

Сходи, якщо грунт вологий І сприятлива температура, з’явля­ються через чотири-п’ять днів, а ще через п’ять-шість днів розвиває­ться перший листок, в піхвах якого інколи формуються квітки.

У піхвах листків утворюються п’ять різних органів: нерозга- лужені вусики, бокові гілки, додаткові корені, чоловічі і жіночі квітки. Присипання гілок вологим грунтом сприяє посиленому роз­витку додаткових коренів, поверхня яких може в кілька разів перевищувати основну кореневу систему.

На молодій рослині спочатку з’являються чоловічі, а потім жі­ночі квітки.

Урожайність огірків дуже залежить від температурних умов вегетації. При підвищеній температурі повітря й наявності вологи врожайність значно підвищується і поліпшується якість продукції.

Під огірок відводять рівні ділянки, інколи Із схилом на північ або захід, щоб запобігти перегріванню рослин у жарке літо. Най­краще він родить на напівзатінених ділянках.

Сорти. Для споживання свіжими найпоширеніші такі салатні сорти і гібриди: Сигнал 235, Передовий, Успіх 221, Харківський ранній; засолювальні: Ніжинський 12, Росинка, Донський 175, Ви­тязь, Конкурент, Призив 238. Останнім часом поширюється скоро­стиглий сорт Добірний, який використовують для салатів і засолю­вання.

Місце в сівозміні. Огірок вибагливий до грунту. Для нього най­більш придатні супіщані грунти, легкі або середні суглинки з дос­татньою кількістю органічних добрив, чорноземи. Огірок погано росте на грунтах з близьким рівнем грунтових вод і важких за механічним складом.

Найкраще місце для огірка в сівозміні — поле із свіжим гноєм. На Українському Поліссі кращі попередники огірка — багаторічні трави, люпин на силос, білоголова капуста пізніх сортів, кукуру­дза на силос, картопля, горох; у Лісостепу— багаторічні трави, го­рох, білоголова капуста пізніх сортів, помідор, кукурудза на силос, вико-вівсяна суміш; у Степу — багаторічні трави, озимі, го­рох, капуста, помідор, кукурудза на зелений корм і силос. Огірок у свою чергу є добрим попередником для більшості овочевих культур.

Обробіток грунту і добрива. Готуючи грунт під огірки, врахо­вують його тип, ступінь забур’яненості й попередник. Після збиран­ня попередника грунт лущать на глибину 5...8 см, а після відрос­тання бур’янів проводять зяблеву оранку на всю глибину орного шару. Під зяб уносять органічні й мінеральні добрива.

Навесні, як тільки підсохне грунт, ділянку боронують в один- два сліди, щоб закрити вологу і сприяти проростанню насіння бур’янів. Як правило, виконують два передпосівних обробітки: культивують на глибину 6...8 см з наступним коткуванням.

Сівба. Кращим строком сівби в Північному Лісостепу для ран­ніх сортів є кінець третьої декади квітня, у Південному — перша і друга декади квітня; для середньостиглих і пізніх сортів строк сівби на Поліссі — перша декада травня, в Лісостепу — початок другої декади травня, у північних районах Степу — третя декада квітня, у південних районах Степу — перша-друга декади травня.

Оптимальний строк сівби на Україні для вирощування високого врожаю настає через 12 днів після того, як температура грунту на глибині 10 см дорівнюватиме близько 12 °С. Насіння висівають сі­валкою СКОН-4,2 або СПЧ-6 стрічковим способом за схемою 90 + 50 або 120 + 60 см. На рівній поверхні глибина загортання на­сіння 4...5 см, норма висівання 6...8 кг/га.

Догляд за посівами огірка полягає у проріджуванні, прополю­ванні, культивації і розпушуванні, внесенні добрив, у разі потре­би в зрошуванні й захисті рослин від шкідників і хвороб.

image69Після сівби поле коткують. Надалі в разі потреби поле боро­нують упоперек рядків легкими боронами, сходи проривають, за­лишаючи рослини на відстані 15... 16 чи 20...22 см. Густота рослин короткостеблових сортів 80 тис., довгостеблових (типу Ніжинський 12) —65...70 тис. на га. Для комбінованого збирання врожаю густоту рослин підтри­мують залежно від ти­пу куща й цвітіння різ­них сортів і гібридів у межах 150—250 тис. рослин на 1 га.

Збирання врожаю.

Плоди огірка збирають на початку плодоносін­ня через кожних два- три дні, а в період ма­сового плодоносіння — через один-два дні.

Збирати треба як то­варні, так і перерослі та виродливі, бо, зали­шаючись на рослинах, вони затримують утво­рення нової зав’язі.

Звичайно огірки зби­рають вручну.

Для механізованого збирання огірків вико­ристовують збиральні платформи, які знижу* ють затрати праці в 1,3—1,5 раза.

Останнім часом у нашій країні застосо­вують різні машини для одноразового зби­рання огірків (мал. 53).

У північних районах республіки спочатку проводять одне-два ви­біркових збирання, а після них через три-чотири дні розпочинають масове машинне збирання. Воно економічно себе виправдовує, якщо врожайність не нижча як 125 ц/га. Дисковий ніж комбайна відрізує стебла рослин, підрізуючі ножі підрізують корені рослин під землею, звільняючи гудину. Потім підбираючі гофровані тран­спортери захоплюють гудину разом з огірками й подають її до відривальних валків, які відокремлюють плоди від гудини. Плоди надходять на поперечний транспортер. Вивантажувальним транс­портером огірки подаються в тракторний причіп, що рухається паралельно з комбайном. Після завантаження причіп з огірками відвозять до сортувальної лінії.

Збирання врожаю огіркозбиральним комбайном знижує затрати праці на 50...90 % порівняно з ручним збиранням,

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  69(55)(0) /.

Тема: Баштанні культури

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які схеми висівання огірка застосовують в господарствах району

2. У чому полягає догляд за посівами огірків?

3. Які ви знаєте способи збирання огірків?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні особливості
  2. Кавун і диня
  3. Гарбуз
  4. Кабачок і патисон

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні особливості
  2. Кавун і диня
  3. Гарбуз
  4. Кабачок і патисон

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які плодові овочі вирощують в господарствах району

2. Яку агротехніку вирощування кабачка, патисона застосовують в господарствах району?

3. За якими основними морфологічними ознаками розрізняють між собою види гарбуза звичайного та великоплідного?

4. Назвіть оптимальний строк сівби кавуна і дині у лісостеповій і південній зоні Украйни

       Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №41

Визначення виду гарбузів, вирощених в базовому господарстві

Інвентар: насіння гарбуза звичайного (твердокорого) і вели- коплідного, листки, стебла, плоди з плодоніжкою, ножі, олівці, блокноти.

Хід роботи. 1. На пришкільній ділянці або в базовому гос­подарстві висійте насіння гарбуза двох видів: звичайного і велико- плідного.

  1.              Виростіть урожай гарбузів.
  2.              Визначте видову належність кожного з цих двох видів гар­буза.

Вказівки до роботи. Щоб визначити вид гарбуза, необ­хідно вивчити основні видові ознаки, наведені в таблиці 32.

 

Таблиця 32

Основні ознаки видів гарбуза


Ознака

Гарбуз звичайний (твердокорий)

Гарбуз великоплідний

Листок

Стебло (у поперечному пе­рерізі)

Опушення стебел і листків

Кірка зрілих плодів Забарвлення зрілих плодів

Плодоніжка (в поперечному перерізі)

Насіння

3 гострими виступами П'ятигранне

Дуже жорстке, майже ко­люче

Дерев’яниста Яскраво-жовте, частіше із смугастим малюнком Різкогранева

Кремове

Округлий, ниркоподібний Округле

Середньої жорсткості

Недерев'яниста Зелене, біле, рожеве, без малюнка Циліндрична

Білого чи кофейного ко­льору

Кабачок і патисон (мал. 54) належать до овочевої, або літньої, групи гарбуза звичайного. Вони характеризуються скоростиглістю і високою врожайністю. Виро­щують їх скрізь. Споживають недостиглі плоди смаженими або консервованими. Урожайність їх дорівнює 800...900 ц/га.

image71На відміну від гарбуза в ка­бачка стебло росте повільно, утворюючи короткі              міжвузля.

Листки п’ятилопатеві, з шипува­тим грубим опушенням. Квітки роздільностатеві (чоловічі й жі­ночі). Плоди видовжені, цилін­дричні з кіркою білого й зелено­го кольорів. Вирощують кабачок висіванням насіння в грунт або розсадним способом. Спожива-              Мал. 54. Кабачок і патисон

ють плоди у фазі технічної стиг­лості.

Патисон вирощують на невеликих площах скрізь. Стебло й черешки листків гранчасті, з жорстким опушенням. Листки великі, світло- або темно-зелені, дуже зрізані, гострокутні. Плоди утворю­ються переважно на головному стеблі й на пагонах першого поряд­ку, сплюснуті, тарілково-дзвоникової форми, білого або жовтого кольору. Рослина теплолюбна І вологолюбна. Вирощують її висі­ванням насіння в грунт. У разі потреби проводять поливання.

На Україні вирощують п'ять сортів кабачка — Грибовський 37, Грецький 110, Одеський 52, Довгоплідний, Соте 38 і один гібрид Немчинівський, один сорт патисона — Білий 13.

Усі сорти кабачка придатні для механізованого вирощування. Високоякісні консерви готують з кабачків сорту Соте 38.

Агротехніка кабачка і патисона приблизно така сама, як і огір­ка (вибір ділянки, обробіток грунту, дози і способи внесення доб­рив, строки садіння й догляд за посівами), відрізняються лише схе­ми сівби. Площа живлення однієї рослини коливається від 1 до

  1. м2.

На чорноземних грунтах республіки кабачок і патисони сіють за схемою 1,4 X 1,4 м по дві рослини або 1,4X0,7 м по одній росли­ні в гнізді.

Глибина загортання насіння кабачка і патисона на легких грун­тах 6...9 см, в умовах зрошення і на важких за механічним скла­дом грунтах — 4...6 см.

Догляд за рослинами полягає в розпушуванні міжрядь, поли­ванні і підживлюванні.

Збирають плоди вибірково у фазі технічної стиглості. Збирання кабачків і патисонів багаторазове (15 разів і більше), трудомістке. Зібрані плоди вантажать на збиральні платформи.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №42

Вирощування й збирання кабачків (патисонів, гарбузів)

Інвентар; лопати, граблі, лійки, сапи, насіння кабачка, па­тисона і гарбуза, ножі, кошики, ваги, лінійки, олівці, блокноти і журнали для спостережень і обліку.

Хід роботи. 1. Вивчіть агротехніку вирощування кабачків, патисонів і гарбузів, яка застосовується в зоні розміщення вашої школи.

  1.            Ознайомтеся з технологічними картами базового господар­ства по гарбузових культурах.
  2.            Виростіть і зберіть урожай кабачків, патисонів і гарбузів на пришкільній ділянці чи в базовому господарстві.

Вказівки до роботи. Для виконання роботи організуйте ланку вирощування кабачків (патисонів, гарбузів на шкільній ді­лянці чи в базовому господарстві).

Разом з учителем і агрономом базового господарства складіть агротехнічний план, у якому перелічіть види робіт за такою самою формою, як і для вирощування огірків.

Запитання і завдання

  1.             Які плодові овочі вирощують у базовому господарстві?
  2.             Яку агротехніку вирощування кабачка, патисона застосовують у місцево­му колгоспі (радгоспі)?
  3.             За якими основними морфологічними ознаками розрізняють між собою види гарбуза звичайного і великоплідного?
  4.             Назвіть оптимальний строк сівби кавуна і дині у лісостеповій і в південній зонах республіки.

5 Які схеми сівби кавуна і дині застосовують у вашому колгоспі (радгоспі)?

6. Що таке норма висіву насіння та які норми у вашому колгоспі (радгоспі) для вирощування кавуна і дині?

 

ТЕМА 69(55)(0). Баштанні культури

Плоди баштанних культур мають велике харчове, смакове і лі­кувальне значення.

Вміст цукру в них становить від 5 до 14 % переважно у вигляді фруктози і глюкози. Плоди також багаті на вітаміни, ферменти (пепсин), фолієву кислоту, пектини, мінеральні солі та інші речо­вини. За науково обгрунтованими нормами харчування річна нор­ма їх споживання повинна становити не менш як 16 кг на душу населення.

Плоди баштанних культур споживають свіжими, засоленими (кавуни), консервованими (кабачки, патисони, гарбузи, дині). Крім того, їх використовують як корм для худоби у свіжому і засолено­му вигляді.

У нашій країні найбільше поширені столові й кормові кавуни (72 % площі), дині (10 %), звичайні великоплідні і мускатні гар­бузи (18 %), кабачки, патисони. Усі вони належать до родини гар­бузових.

Біологічні особливості. Баштанні культури належать до тепло- і світлолюбних, жаростійких. Вони не переносять найменших при­морозків. Найбільш теплолюбний кавун, найменш — кабачок і гарбуз. Насіння гарбуза починає проростати при 12... 13 °С, а ка­вуна— при 15 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку кавуна, дині і мускатного гарбуза 25...32 °С, а кабачка, патисона і гарбуза звичайного та великоплідного 22...27 °С. Рослини однорічні, кущової форми, перехреснозапильні.

Рослини баштанних припиняють асиміляцію, ріст і розвиток при температурі 10...12 °С. Вони не переносять затінення, але стійкі проти грунтової й повітряної посухи.

На Україні сприятливі умови для вирощування баштанних культур у Херсонській, Запорізькій, Дніпропетровській та інших південних областях, де зосереджено понад 90 % усіх посівів баш­танних у республіці. У північно-західних областях України каву­ни й дині не достигають.

Середня врожайність кавунів 300 ц/га, динь— 150...180 ц/га.

Від сходів до появи першого справжнього листка минає вісім — десять днів. У перші 25—ЗО днів після сходів прямостояче стебло в них росте повільно і утворює три—п’ять листків (фази шатрика). Потів воно вилягає і стелиться по поверхні грунту.

Коренева система розвивається дуже швидко і проникає в гли­бину грунту на 3...4 м, в сторони корені розростаються до 3...5 м. Загальна довжина кореневих волосків у гарбузів досягає 25 км.

Баштанні рослини утворюють велику листяну поверхню. Площа її у кавунів досягає 20 м2, у гарбузів — 32 м2, тобто вона при­близно в п’ять разів більша за передбачену для рослин площу живлення.

Стебло в баштанних культур розгалужене. Загальна довжина розгалужень у гарбуза інколи перевищує 100 м. Доторкуючись до вологого грунту, стебло і гілки на всій довжині утворюють додат­кові корені, які дуже заглиблюються в землю.

Баштанні культури починають цвісти через 40—70 днів після сходів. Квітки роздільностатеві (зустрічаються й двостатеві), вели­кі із жовтим вінцем. Усі гарбузові рослини ентоморфільні; 90— 95 % квіток запилюються бджолами і дуже рідко іншими кома­хами. Якщо немає бджіл, урожай різко знижується.

Перше збирання зелених плодів (кабачки, патисони) проводять через 55—80 днів, стиглі плоди кавуна, дині і гарбуза столового збирають через 65—130 днів після сходів.

Плід — несправжня соковита ягода, росте ЗО—50 днів.

На Україні поширені такі сорти столових кавунів: Вогник, Бор- чанський, Скоростиглий харківський, Мелітопольський 60, Меліто­польський 142, Десертний 83, Роза південного сходу, Таврійський, Чорнонасінний, Астраханський; дині: Колгоспниця 593, Золотиста, Козачка 244, Кубанка 93, Рання 133, Салгірська, Янтарна, Україн­ка 320, Харківська рання, Лівадія; гарбуза звичайного (твердоко­рого): Мозоліївський 15, Український багатоплідний, Миндальний 35; гарбуза великоплідного: Грибовський зимовий 31, Херсонський; кормового: Стофунтовий, Промінь, Рекорд, Старосільський, Гіб­рид 72.

Кавун і диня. Місце в сівозміні. Кращими попередниками під кавун і диню є озимі по удобреному чорному пару, багаторічні тра­ви чи оборот скиби, кукурудза на зелений корм і силос. Треба враховувати, що після люцерни буває багато шкідників, особливо дротяників, які пошкоджують сходи.

Обробіток грунту й удобрювання. Після збирання врожаю по­передньої культури стерню обов’язково лущать на глибину

  1.       .8 см, на ділянках, забур’янених осотом, лущення проводять двічі (другий раз на глибину 10...12 см), уносять органічні й мінеральні добрива і орють на зяб на глибину 27...ЗО см.

Рано навесні закривають вологу — боронують і шлейфують упо­перек до напряму зяблевої оранки, через три — п’ять днів прово­дять першу культивацію на глибину 8...12 см, а на легких грун­тах — боронування важкими боронами. Перед сівбою поле культи­вують на глибину 7...8 см з одночасним боронуванням. На легких піщаних грунтах обмежуються боронуванням в один-два сліди, щоб запобігти видуванню грунту.

Сівба. Оптимальний строк сівби насіння кавуна і дині у Лісо­степу — перша половина травня, у Центральному і Північному Степу, на Південному Сході — третя декада квітня — перша п’ятиденка травня, у Південному Степу — друга-третя декади

КВІТНЯ.

Насіння висівають сівалками СБН-3, СПЧ-6 або кукурудзяними сівалками СКГ-6, СКГН-6 на таку глибину: кавун — 5...7 см, ди­ню— 4...5 см. Застосовують гніздовий, квадратно-гніздовий або пунктирний способи за схемами: кавуни: ранні сорти — 140Х 140 см по дві рослини в гнізді або 140X70 см по одній рослині в гнізді (10,2 тис. рослин на 1 га); середньостиглі й пізні сорти — 140x140 см по одній рослині в гнізді (5,1 тис. рослин на 1 га) або 210X140 см по дві рослини в гнізді (6,8 тис. рослин на 1 га). Для дині краща схема сівби в Лісостеповій зоні— 140x70 см по дві рослини в гнізді (20,4 тис. рослин на 1 га) або 140x35 см по одній рослині в гнізді (20,4 тис. рослин на 1 га), а в Степу — 140X70 см по одній рослині в гнізді (10,2 тис. рослин на 1 га) або 140x140 см по дві рослини в гнізді (10,2 тис. рослин на 1 га).

Норма висіву насіння кавуна 3...6 кг на 1 га залежно від вели­чини, динь — 2...З кг/га. При цьому в кожне гніздо має бути висія­но не менш як шість — вісім насінин кавунів. Після сівби посіви коткують.

Догляд за посівами полягає в досходовому боронуванні (через три — п’ять днів після сівби), своєчасному три- і чотириразовому розпушуванні міжрядь (бажано в двох напрямах), у знищенні бу­р’янів і проріджуванні посівів у гніздах чи рядках у фазі одного — трьох справжніх листків. Міжряддя розпушують культиваторами в агрегаті з легкими боронами на глибину 8...10 см. На зрошуваних ділянках восени або навесні проводять вологозарядкове поливання з розрахунку 800... 1000 м3 на 1 га і два-три вегетативних поливан­ня на 300...400 м3 води на 1 га. Вологість грунту треба підтримува­ти на рівні 70 % НВ.

Плоди ранніх сортів кавуна збирають вибірково, у міру дости­гання, за два-три прийоми, пізніх і насінних — одноразово за допо­могою тракторного трикутника УПВ-2, ВБК-8, скочуючи їх у вал­ки. Підбирають і вантажать плоди підбирачами і транспортерами- навантажувачами.

Дині збирають вручну і складають на тракторні навісні плат­форми.

Гарбуз. Вирощують два види гарбуза: гарбуз звичайний, або твердокорий (зимова чи баштанна група сортів) і гарбуз велико- плідний. У південній степовій зоні вирощують також кормові сорти великоплідного гарбуза.

Плоди споживають сирими, вареними і смаженими. їх викорис­товують також для приготування повидла, цукатів, варення.

Сорти. Найпоширеніші такі сорти гарбуза звичайного: Україн­ський багатоплідний, Мозоліївський 49, Мозоліївський 15, Мозо- ліївський 10, Миндальний 35 і Бирючекутський 27.

Гарбуз великоплідний у виробництві представлений такими сортами: Старосільський, Волзький сірий 92, Великоплідний 1, Стофунтовий, Столовий зимовий А-5 та Іспанський 73.

Місце в сівозміні. Гарбуз добре реагує на органічні добрива, добре росте й формує високі врожаї на пойменних ділянках, на легких суглинкових грунтах. Кращі попередники для гарбуза — багаторічні трави, озимі зернові, овочеві культури, під які вносили органічні добрива. Насіння висівають на глибину 10 см, коли грунт прогріється до 10...12 °С.

Схема сівби і площа живлення залежить від сорту й можливос­тей застосування механізмів: 1,4X1,4; 1,4X2,1; 2,8x2,8; 2,ІХ2,1 ,2,1X2,8 м. Норма висівання насіння — від 2 до 4 кг на 1 га (за­лежно від площі живлення та маси 1000 насінин).

У період до розростання і змикання листя міжряддя розпу­шують. Збирають гарбузи, коли плоди достигли, а листки засохли.

Для тривалого зберігання плоди збирають у фазі повної стигло­сті разом з плодоніжкою. Плоди з відбитими плодоніжками вико­ристовують у першу чергу, бо вони швидко псуються. Перевозити гарбузи можна шаром в один плід плодоніжкою вгору. Привезені з поля плоди обережно розвантажують вручну і закладають на зберігання в овочесховище І диньосховище, де підтримуються оп­тимальна температура 8...10 °С і відносна вологість повітря 80...85 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  71 (56)(52) /.

Тема: Збирання врожаю зернових культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які плодові овочі вирощують в господарствах району

2. Яку агротехніку вирощування кабачка, патисона застосовують в господарствах району?

3. За якими основними морфологічними ознаками розрізняють між собою види гарбуза звичайного та великоплідного?

4. Назвіть оптимальний строк сівби кавуна і дині у лісостеповій і південній зоні Украйни

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічна і господарська стиглість польових культур
  2. Способи механізованого збирання
  3. Зберігання насінного зерна

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічна і господарська стиглість польових культур
  2. Способи механізованого збирання
  3. Зберігання насінного зерна

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. У чому переваги роздільного способу збирання зернових культур перед прямим комбайнуванням?

2. У яких випадках зернові культури збирають прямим комбайнуванням?

3. Як запобігти втратам зерна під час збирання?

 

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №43

Визначення стиглості зернових культур на полях учнівської брига­ди

Інвентар: лінійки метрові, шпагат для снопів, скальпель, лупа, картонні чашечки, шпателі.

Вказівки до роботи. Визначте стиглість зернової куль­тури для кількох ділянок окремо.

Хід роботи. 1-У п’яти — восьми місцях, розміщених на од­наковій відстані одне від одного, зріжте рослини по діагоналі поля у трьох-чотирьох рядках (на довжині 1 м в кожному рядку).

  1.             Із зрізаних рослин вимолотіть зерно.
  2.             Розділіть зерно хрестоподібним поділом так, щоб у двох про­тилежних трикутниках залишилося по 150—200 зернин.
  3.             Відлічіть з них по 100 зернин і визначте фазу стиглості.
  4.             Для визначення стиглості зерна кукурудзи через 25—35 днів після появи стовпчиків і маточок і до повного достигання (через кожних три дні) зрізуйте качани не менш як з 20 рослин, розміще­них по діагоналі ділянки. Із середньої частини качана вийміть на­сіння, перемішайте його, відлічіть 100 насінин, розріжте їх і ви­значте кількість насінин молочної та воскової стиглості.

Молочно-воскова стиглість вважається в тому разі, коли в се­редній частині качана міститься не менш як ЗО % насіння воскової стиглості.

Для визначення воскової стиглості візьміть насіння з усіх час­тин качана; перемішайте його і відлічіть 100 зернин; розріжте їх і згрупуйте: насінини, що не досягли воскової стиглості, насінини воскової стиглості і насінини повної стиглості.

Для воскової стиглості має бути не менш як 70 % твердого на­сіння.

Результати визначення фази стиглості зернових культур запи­шіть за такою формою:

№ поля, ділянки

Площа ділянки, м*

Плановий строк збиран­ня

Фактичний строк збиран­ня

Фаза

стиглості

Дата

визначення

 

 

 

 

 

 

                             

                               ПРАКТИЧНА РОБОТА №44


 

Визначення вмісту клейковини в зерні пшениці

Матеріали й інвентар: зерно пшениці, електричний млин, фарфорова чашка, товкачик, посудина місткістю 2...3 л, роз­чин йоду, фільтрувальний папір, сушильна шафа.

Хід роботи. 1. Очищену від насіння бур’янів пшеницю роз­меліть на електричному млині (для одного аналізу беруть ЗО...50 г зерна), просійте через сито і перемішайте.

  1.             Відміряйте 25 г борошна й висипте у фарфорову чашку, куди влийте 10... 15 мл води.
  2.             Замісіть товкачиком тісто. Добре вимішайте його руками, скачайте в кульку, покладіть у фарфорову чашку й прикрийте склом або склянкою.
  3.             Через 20 хв починайте відмивати водою клейковину від крох­малю і висівок над густим ситом (діаметр вічок менш як 1 мм). Відмивати треба обережно, щоб не було втрат клейковини. Шма­точки клейковини, що відірвалися, зберіть із сита і приєднайте до загальної маси.

Клейковину відмивайте проточною водою або у великих посуди­нах, куди влийте не менш як 2...З л води температурою 18...20 °С. Воду змініть три-чотири рази. Кінець відмивання визначають, до­бавивши у воду краплю розчину йоду. Відмита клейковина при роз­тягуванні не повинна містити висівок.

  1.             Клейковину відіжміть долонями і висушіть між аркушами фільтрувального паперу.
  2.             Скачайте клейковину в кульку і зважте.
  3.             Визначте вміст клейковини у процентах. Для точного визна­чення вмісту клейковини ще раз повторіть відмивання і висушуван­ня. Різниця між першим і другим зважуванням не повинна переви­щувати 2 %.)
  4.             Щоб визначити суху клейковину, візьміть вологу клейковину, зважте її І розтягніть на склі для кращого висушування, потім по­містіть у сушильну шафу. Висушуйте клейковину при температурі
  1.      .105 °С до постійної маси. Потім визначте масу сухої клейкови­ни І її вміст у зерні виразіть у процентах.

Запитання і завдання

  1.               У чому переваги роздільного способу збирання зернових культур перед прямим комбайнуванням?
  2.               У яких випадках зернові культури збирають прямим комбайнуванням?
  3.               Як запобігти втратам зерна під час збирання?
  4.               Якими способами збирають зернові культури в місцевому господарстві?
  5.               Назвіть причини псування зерна під час зберігання.
  6.               Під час екскурсії на зерновий склад колгоспу (радгоспу) з’ясуйте, як збе­рігають насінне зерно.

 

 

 

 

ТЕМА 71(56)(52)Збирання врожаю зернових культур

Біологічна І господарська стиглість польових культур. Збиран­ня врожаю — одна з найважливіших операцій у технології виро­щування сільськогосподарських культур. Його необхідно проводи­ти в оптимальні для кожної культури стислі строки, з мінімальнії- ми втратами. Щоб зменшити втрати врожаю ї правильно організу­вати збирання, треба враховувати особливості достигання культур,

У виробництві розрізняють біологічну й господарську стиглість культур. Біологічна стиглість характеризується повним достиган­ням плодів і насіння, господарська — неповним достиганням, коли зібрані плоди чи насіння достигають під час зберігання.

У роки, коли вологи достатньо, озимі хліба достигають раніше, ніж ярі, а озиме жито і озимий ячмінь раніше, ніж озима пшениця. Приблизно через 10 днів після озимих починають достигати ярі, спочатку ячмінь, потім яра пшениця й овес.

Жито починають збирати в середині воскової стиглості і закін­чують у стислі строки.

Озима і яра пшениця добре достигають у валках, тому її почи­нають скошувати у першій половині воскової стиглості. Безості сорти пшениці необхідно збирати в більш стислі строки, бо її зерно дуже осипається.

Озимий і ярий ячмінь скошують у середині воскової стиглості, він добре достигає у валках.

Овес достигає нерівномірно, у валках достигає гірше, ніж пше­ниця і ячмінь. Починати скошувати його треба тоді, коли зерно у верхній частині волоті досягло кінця воскової стиглості.

Кукурудзу на зерно збирають на початку повної стиглості, а на силос — у молочно-восковій і восковій стиглості.

Достигання залежить від погодних і грунтових умов. На лег­ких грунтах воно відбувається швидше, ніж на важких. Унесення великої кількості азотних добрив затягує, а фосфорних, навпаки, прискорює достигання. У дощові роки посилюється кущіння і за­тримується достигання. На підвищених ділянках зернові достига­ють раніше, ніж на низинних.

Горох достигає неодночасно — спочатку нижні, а потім верхні боби. Тому його починають збирати, коли пожовтіє 70...80 % бобів.

У цукрових буряків у фазі технічної стиглості нижні листки жовтіють, приріст маси коренів зменшується. Як правило, збирати їх починають у вересні — до настання технічної стиглості.

У картоплі на час достигання картоплиння починає всихати, бульби покриваються щільною шкіркою, яка лущиться, бульби лег­ко відокремлюються від -етолонів. Ранні сорти, призначені для спо­живання влітку, збирають до повної стиглості, а пізні — після за­кінчення вегетації.

Соняшник збирають у фазі господарської стиглості, коли не менш як 70...80 % кошиків стають бурими І сухими.

Льон збирають у фазі ранньої жовтої стиглості, коли нижні листки осипаються, верхні — жовтіють, а коробочки буріють.

Установлено, що при збиранні через 6 днів після настання пов­ної стиглості втрати зерна в середньому становлять 5 %, через 10 днів — 20 %, через 15 днів — ЗО %. Тому зернові треба збирати в самі стислі строки і, як правило, не пізніше як протягом 5—6 днів після настання повної стиглості.

Способи механізованого збирання. Зернові культури збирають прямим комбайнуванням (однофазне збирання) або роздільним способом (двофазне збирання). Прямим комбайнуванням збирають зернові з рідким стеблостоєм. Роздільним способом краще збирати високорослі культури (жито). При прямому комбайнуванні зерно­ві скошують і одночасно обмолочують, зерно очищають, а солому складають у копи. У цьому разі збирання врожаю починають, коли зернові культури поеністю достигли * (вологість зерна 14...16%).

При роздільному способі зернові спочатку скошують у валки. Коли валки підсохнуть, їх підбирають і обмолочують комбайнами з підбирачами. При цьому способі скорочуються строки і знижу­ються втрати зерна (особливо на забур’янених полях). Збирання починають на п’ять-шість днів раніше, ніж при прямому комбайну­ванні. Зерно дістають сухе і рівномірно достигле.

Основні агротехнічні вимоги до механізованого збирання — якісна робота, в стислі строки, без втрат продукції. Щоб запобігти втратам, рослини треба зрізувати низько (до 15 см); низькорослі й полеглі зернові збирають прямим комбайнуванням на висоті

  1. см. При збиранні полеглих хлібів на комбайн установлюють спе­ціальне ексцентрикове мотовило. Якщо немає можливості встано­вити таке мотовило, то довга сторона загінки має бути розміщена під кутом 40...50° до напряму вилягання хлібів. Більш високе зрі­зування (до 20 см) допускається при роздільному збиранні, щоб хлібна маса утримувалася на стерні. Хлібну масу у валки слід укладати прямолінійно, колосками вгору. Для збирання колосів за жаткою комбайна встановлюють навісні граблі, а для зменшення втрат зерна під час обмолочування — спеціальні зерновловлювачі. Втрати зерна при підбиранні валків не повинні перевищувати 1 %. Солому й полову треба збирати зразу після обмолоту й відвозити до місця зберігання.

Зберігання насінного зерна. Втрати і зниження якості зерна під час зберігання спричиняються в основному розвитком у зерні мік­роорганізмів (плісеневих грибів і бактерій), а також амбарних шкідників.

Для зберігання потрібно засипати сухе зерно з вологістю до

  1. %. Таке зерно добре зберігається в елеваторах (висота шару до ЗО м) і на складах (висота шару 4...5 м). У товщому шарі з вологіс­тю понад 14 % зерно може самозігріватись, внаслідок чого зни­жуються продовольчі й насінні якості зерна (змінюється колір, з’являється прілий запах, знижується схожість і т. д.).

Протягом усього періоду зберігання спостерігають за темпера­турою, зараженістю, вологістю І чистотою зерна.

Насінне зерно зберігають у спеціальних зерносховищах, які ма­ють бути ретельно підготовленими до приймання зерна. Підготовка полягає в тому, щоб очистити зерносховище від сміття й павутини, відремонтувати стіни й підлогу, провести дезинфекцію.

Перед засипанням зерна зерносховище добре просушують і три­мають весь час у чистоті.

Насінне зерно зберігають у мішках або засипають у засіки окре­мо від продовольчого І фуражного зерна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  73( 57 )(53)/.

Тема: Ступені стиглості та особливості збирання овочів

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. У чому переваги роздільного способу збирання зернових культур перед прямим комбайнуванням?

2. У яких випадках зернові культури збирають прямим комбайнуванням?

3. Як запобігти втратам зерна під час збирання?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Ступені стиглості та особливості збирання овочів

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Ступені стиглості та особливості збирання овочів

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Чим характерні споживча, технічна й біологічна стиглість овочів?

2. Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої капусти?

3. Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої моркви?

 

 

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №45

Визначення процента стандартної продукції в урожаї свіжої ка­пусти й моркви, вирощених у господарстві

Інвентар: технічні ваги з набором важків, бачок, кошик, лист із сітчастим дном, лінійка, штангенциркуль.

Вказівка до роботи. Якість свіжої капусти визначають у кожній партії окремо. Партією вважають будь-яку кількість зі­браної з поля свіжої капусти одного ботанічного виду, що підлягає одночасному здаванню-прийманню. Якість капусти визначають ана­лізом середнього зразка кожної партії.

Хід роботи. 1. Відберіть середні зразки з кількох партій. Для цього з верхнього, середнього і нижнього шарів візьміть голов­ки капусти. Маса середнього зразка залежить від величини партії:

Маса партії, кг

До 200

201. . .500

500.. .1000

1000. . .5000

Маса середнього зразка, кг

10

20

30

60

 

На кожну тонну (якщо маса партії понад 5 т) додатково бе­руть 5 кг.

  1.               Середній зразок розберіть і проаналізуйте за показниками, наведеними в таблиці 33. Якщо головка має кілька дефектів (за­хворювання, пошкодження), то враховують істотніший.

 

  1.               Виберіть одну головку із середнього зразка. Якщо є сторон­ній запах і присмак, дослідіть ще дві головки. Результати аналізу середнього зразка виразіть у процентах.
  2.             Відберіть і проаналізуйте середній зразок моркви так само, як І капусти. Зважте його.
  3.             Визначте масу зразка. Відібраний зразок моркви зважте І висипте в бачок з водою. Відмиті коренеплоди розкладіть на листі із сітчастим дном або в кошики на 2...З хв, щоб стекла вода, і зно­ву зважте. Вважають, що вода, яка залишилась на коренях, стано­вить 1 % маси моркви. Масу цієї води відніміть від маси вимитої моркви і виразіть відносну масу зразка у процентах.
  4.             Визначте якість моркви. Свіжа морква, яку заготовляють для продовольчих потреб і переробки, має відповідати вимогам, наве­деним у табл. 34.

Таблиця 34

Технічні вимоги до якості столової моркви


Показник якості

Норма

Зовнішній вигляд

Розмір коренеплодів за                        найбільшим діаметром, см

Кількість коренеплодів тріснутих, по­ламаних, спотворених за формою з не­правильно обрізаним морквинням (над­різами головок) в цілому, % маси, не більш як

 

Частинки грунту, що прилипли до ко­ренеплодів, % загальної маси, не більш як

Коренеплоди свіжі, цілі, не тріснуті, су­хі, чисті, без пошкодження шкідниками і без ознак захворювань, однорідні за за­барвленням, невиродливі за формою, з довжиною залишених черешків не більш як 2 см

 

2,5.. .6,0; допускається відхилення від встановлених розмірів на 0,5 см (не більш як 10 % маси)

5.0

1.0

 

  1.             Визначте забрудненість за різницею мас неочишених і очи­щених коренеплодів у процентах.

Запитання

  1.              Чим характерні споживча, технічна й біологічна стиглість овочів?
  2.                  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої капусти?
  3.                  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої моркви?

 

 

 

ТЕМА 73(57)(53) Ступені стиглості та особливості збирання овочів

Більшість овочів (салат, шпинат та ін.) швидко псується. Тому упаковувати і особливо транспортувати їх треба дуже обережно.

Урожай більшості культур (огірки, томати) збирають багато разів. Визначаючи строки збирання овочевих культур, необхідно враховувати попит населення на ту чи іншу продукцію в даниіі час, оптимальні строки для одержання найбільшого врожаю (при ранньому збиранні столових коренеплодів урожайність знижуєть­ся, а при пізньому — збільшується на 50...60 %) і фактичну (біоло­гічну) стиглість плодів.

В овочівництві, як правило, розрізняють три ступені стиглості плодів: споживчу, технічну, біологічну.

Споживча стиглість: характеризується тим, що овочі набувають типового вигляду, забарвлення, смаку, характерного для кожного сорту й виду, і їх можна відразу споживати. Овочі у цьому ступені стиглості мають високі показники. Споживча стиглість огірків на­стає, наприклад, коли плоди з недорозвиненим насінням (у віці 8—12 днів) перебувають у фазі зеленця.

Технічна стиглість настає, коли овочі ще недозріли, але їх мож­на зібрати для тривалого транспортування чи зберігання, тобто набагато раніше, ніж їх використовуватимуть у їжу чи для пере­робки. Під час транспортування чи зберігання овочі достигають. Так, бланжеві й бурі томати під час транспортування червоніють. Перед настанням заморозків з поля збирають усі томати, частину їх консервують або закладають на дозорювання. Плоди пізніх сор­тів гарбуза збирають недозрілими й закладають для зимового збе­рігання, у процесі якого відбувається дозорювання їх.

Збирання у стадії технічної стиглості застосовують і в насінни­цтві дворічних культур (для закладання маточників на зимове збе­рігання). Щоб загальмувати процеси розкладання, для зберігання закладають не зовсім достиглі овочі. Водночас дуже рано не зби­рають недорозвинені овочі, що малопридатні для тривалого збері­гання.

Біологічна стиглість, як правило, настає в кінці вегетації.

При збиранні овочів основною умовою збереження якості є оп­тимальний строк збирання та обережне поводження з продукцією під час усіх операцій. Місця механічних пошкоджень овочів (ум’я­тини, порізи, проколи тощо) стають осередком зараження та поши­рення плісені й гнилі.

Після збирання овочі сортують на стандартні і нестандартні. Овочі, що відповідають вимогам стандарту, використовують для продовольчих потреб, ті ж, що не відповідають,— згодовують худобі.

Для продовольчих потреб не допускається використовувати го­ловки з механічними пошкодженнями завглибшки понад три обля­гаючих листки, в тому числі тріснуті, загнилі, запарені, примороже­ні (з ознаками внутрішнього пожовтіння І побуріння), із сторонні­ми запахом і присмаком.

У сучасних умовах, коли проводиться систематичний профілак­тичний захист рослин, післязбиральні рештки (наприклад, стебла помідора, качани капусти та ін.) необхідно відразу після збирання подрібнити дисковими боронами й загорнути у верхній шар грунту. Це позитивно вплине на врожай наступних культур. Свіжі після­жнивні рештки легко розкладаються і швидко використовуються грунтовими мікроорганізмами, що сприяє створенню грудкуватої структури й утворенню гумусу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  74(58)(54) /.

Тема: Зберігання і переробка овочів

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Чим характерні споживча, технічна й біологічна стиглість овочів?

2. Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої капусти?

3. Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої моркви?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Біологічні основи зберігання овочів
  2. Технологія зберігання
  3. Переробка овочів
  4. Квашення капусти, засолювання огірків і томатів.

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Біологічні основи зберігання овочів
  2. Технологія зберігання
  3. Переробка овочів
  4. Квашення капусти, засолювання огірків і томатів.

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Назвіть біологічні умови зберігання основних овочевих культур і пара­метри, що забезпечують їхні мінімальні втрати у процесі зберігання.
  2. Розкажіть про найпростіші сховища та їхню будову.
  3. Назвіть стаціонарні (капітальні) сховища, що різняться за об’ємом, при­значенням і за системою регулювання умов зберігання.
  4. Які способи переробки належать до фізичних, хімічних і біохімічних?
  5. Завдяки чому утворюються консервуючі засоби під час квашення й засо­лювання овочів?
  6. Що таке бланшування овочів і для чого його застосовують?

Викладач

 

 

 

 

ТЕМА 74(58)(54). Зберігання І переробка овочів

Біологічні основи зберігання овочів. Основною умовою збері­гання продукції є створення умов для максимального сповільнення процесів життєдіяльності овочів і пригнічення розвитку фітопато- генних мікроорганізмів.

Для кожного виду овочевої продукції необхідні особливі умови зберігання. При закладанні овочів для зберігання враховують леж­кість сортів і призначення продукції (для безпосереднього спожи­вання, переробки чи закладання на насінники). Овочі зберігають в овочесховищах.

Технологія зберігання грунтується на зниженні температури при порівняно високій відносній вологості повітря. Останнім часом овочі почали зберігати в умовах регульованого газового середови­ща. Режими зберігання основних овочевих культур подано в табли­ці 35. Умови в овочевих сховищах контролюються спиртовими тер­мометрами і психрометрами.

 

За будовою сховища поділяють на найпростіші й капітальні, за строками зберігання — на сезонні й постійні (стаціонарні).

До найпростіших сховищ належать бурти й траншеї, що не по­требують великих затрат. Бурт — це валоподібний подовжений штабель овочевої продукції. Бурти споруджують як наземні, так і в неглибоких котловинах. їх обладнують припливно-витяжною вен­тиляцією і пристосуванням для контролю температури. На зиму бурти вкривають шаром соломи, а зверху — грунтом.

Траншея — найпростіша споруда у вигляді подовженої ями, яку заповнюють продукцією для зберігання взимку. Траншеї, як і бур­ти, обладнують вентиляцією І пристосуванням для контролю тем­ператури.

Стаціонарні сховища розрізняють за місткістю (малі, середні, великі), призначенням (коренеплодо-, капусто-, цибуле-, плодосхо­вища), системою регулювання умов зберігання (природна й актив­на вентиляція, холодильні установки, холодильники з регульованим газовим середовищем).

Овочі розміщують у сховищах суцільним штабелем (ящик на ящик до самого верху), купами (капуста, буряки, цибуля), в засі­ках (коренеплоди), контейнерах чи ящиках (більшість видів овочів).

Завантажують І вивантажують продукцію пересувними транс­портерами, що дають можливість подавати продукцію в засіки чи в суцільний штабель на висоту 3...4 м і більше.

Переробка овочів — це різні способи тривалого зберігання ово­чів, що швидко псуються. Способи переробки поділяють на фізичні, хімічні й біохімічні. До фізичних належать висушування, заморо­жування та обробка високими температурами. Хімічні способи грунтуються на використанні різних речовин — цукру, спирту, ку­хонної солі, оцтової кислоти й антисептиків (сірчаної кислоти, бен­зойної кислоти і її натрієвої солі). До біохімічних способів нале­жать квашення і соління, що грунтуються на молочнокислому бро­дінні.

До пункту переробки овочі підвозять у тарі. Щоб сировина не зіпсувалась, строк зберігання її має бути мінімальним (до 1 до­би). Пункти переробки овочів обладнують мийними і шаткуваль­ними машинами, коренерізками, стрічковими транспортерами, пароутворювачами, акумуляторами, навантажувачами і підводять до них гарячу воду.

Основні види тари — дерев’яні бочки і скляний посуд. Нові боч­ки й великі ємкості для квашення капусти вимочують 15—20 діб, змінюючи в них воду через кожні чотири-п’ять діб. Перед заванта­женням тару обшпарюють, миють гарячою, обполіскують холодною водою і висушують.

Скляний посуд (пляшки, банки, балони) замочують у 2...З %-но­му розчині каустичної соди, промивають і двічі споліскують чистою водою. Дуже брудний посуд попередньо замочують у хлорованій воді (3,5 г хлорного вапна на 1 л води), а потім ретельно миють чистою водою.

Овочі перед переробкою сортують за розміром (калібрують) і якістю. Калібрування необхідне за технологічними вимогами (ово­чі одного розміру проварюються разом), а також для того, щоб на­дати продукції гарного зовнішнього вигляду. Якщо в процесі пере­робки сировина подрібнюється, її попередньо не калібрують.

Під час сортування видаляють недоброякісну сировину й сорту­ють овочі за ступенем зрілості.

Якщо обсяг виробництва значний, овочі сортують за допомо­гою рухомої стрічки транспортера, якщо малий,— вручну на спеці­альних столах з бортиками. Для очищення коренеплодів використо­вують картоплеочисну машину. Коренеплоди ріжуть на кружечки, кубики або у вигляді стружки; головки капусти — на смужки; зе­лені овочі — на шматки завдовжки 6...10 см. Капусту ріжуть на шаткувальних машинах, інші овочі — коренерізками.

У процесі переробки овочі інколи бланшують — протягом

  1.       .5 хв варять (ошпарюють, пропарюють), в результаті чого овочі зберігають природний колір.

Квашення капусти, засолювання огірків і томатів. Основним консервуючим засобом при квашенні і засолюванні продуктів є молочна кислота, що утворюється в результаті біохімічних про­цесів. Для розвитку молочнокислих бактерій потрібне живильне середовище. Добрим середовищем є сік овочів, що містить цукор, мінеральні солі й азотисті речовини, необхідні для живлення мік­роорганізмів. Сік виділяється з клітин при подрібнюванні (рубанні капусти) або внаслідок дифузії, що виникає при засолюванні ово­чів. Концентрація солі при засолюванні огірків становить 6...9 %, томатів — 2,4%. Оптимальна температура для квашення й засо­лювання 17...22 °С. При цій температурі сировина швидко бродить, у ній нагромаджується достатня кількість молочної кислоти, що за­побігає розвитку м’ясокислих і гнильних мікроорганізмів. Після за­кінчення інтенсивного бродіння температуру слід знизити до 0 °С.

Квашену капусту і засолені овочі слід зберігати у наповненій і добре закоркованій тарі при низькій температурі, щоб не розвива­лися пліснява і плівчасті дріжджі.

Запитання і завдання

  1. Назвіть біологічні умови зберігання основних овочевих культур і пара­метри, що забезпечують їхні мінімальні втрати у процесі зберігання.
  2. Розкажіть про найпростіші сховища та їхню будову.
  3. Назвіть стаціонарні (капітальні) сховища, що різняться за об’ємом, при­значенням і за системою регулювання умов зберігання.
  4. Які способи переробки належать до фізичних, хімічних і біохімічних?
  5. Завдяки чому утворюються консервуючі засоби під час квашення й засо­лювання овочів?
  6. Що таке бланшування овочів і для чого його застосовують?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  75( 59)(55) /.

Тема: Санітарні вимоги і безпека праці під час переробки овочів

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Назвіть біологічні умови зберігання основних овочевих культур і пара­метри, що забезпечують їхні мінімальні втрати у процесі зберігання.
  2. Розкажіть про найпростіші сховища та їхню будову.
  3. Назвіть стаціонарні (капітальні) сховища, що різняться за об’ємом, при­значенням і за системою регулювання умов зберігання.
  4. Які способи переробки належать до фізичних, хімічних і біохімічних?
  5. Завдяки чому утворюються консервуючі засоби під час квашення й засо­лювання овочів?
  6. Що таке бланшування овочів і для чого його застосовують?
  7.     ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Санітарні вимоги і безпека праці під час переробки овочів

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Санітарні вимоги і безпека праці під час переробки овочів

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Опишіть санітарні вимоги під час переробки овочів

2. Опишіть безпеку праці під час переробки овочів

 

Викладач

 

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №46

Підготовка овочесховищ та інші роботи, пов’язані із зберіганням

і переробкою овочів

Інвентар: овочесховище, лопати, сапи, носилки, обприскува­чі, відра, гашене вапно.

Вказівка до роботи. До початку роботи слід пройти ін­структаж з охорони праці і правил безпечної роботи.

Хід роботи. 1. Складіть разом з учителем і правлінням кол­госпу або дирекцією радгоспу календарний план робіт із зазначен­ням строків, обсягів, і норм виробітку.

  1.             Очистіть овочесховище від бруду й залишків овочів, які збе­рігалися в сховищі.
  2.             Організуйте дезинфекцію службою захисту рослин господар­ства.
  3.             Побіліть овочесховище.

 

 

 

ТЕМА 75(59)(55) Санітарні вимоги і безпека праці під час переробки овочів

Працівники, зайняті на переробці овочів, проходять медичний огляд і додержують правил особистої гігієни та виробничої сані­тарії.

У пунктах переробки овочів мають бути створені умови, які ви­ключали б попадання в продукти сторонніх предметів (сіль і цукор обов’язково просіюють, а розчини проціджують). Столи оббивають листами з алюмінію або нержавіючої сталі.

Інвентар і обладнання перед початком робіт чистять, миють гарячою водою або пропарюють. Підлогу миють не менш як один раз за зміну.

Відходи і сміття з виробничих приміщень завантажують у ящи­ки, що закриваються, і щодня вивозять з території пункту. Вигріб­ні ями мають бути закритими і віддаленими від виробничих при­міщень не менш як на 50 м. їх треба щодня дезинфікувати. Подві­р’я прибирають щодня й утримують у чистоті.

До роботи з паровими установками допускаються особи, які пройшли спеціальну підготовку.

Особливу увагу приділяють сушаркам з вогневим обігріванням. У відповідних місцях установлюють вогнегасники, ящики з піском

і пожежні крани. На спеціальній дошці підвішують багри, кирки, сокири, лопати. Усі печі й топки повинні бути зроблені відповідно до вимог пожежної безпеки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  77( 60 )(56)/.

Тема: Поняття про систему насінництва

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Опишіть санітарні вимоги під час переробки овочів

2. Опишіть безпеку праці під час переробки овочів

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Районування
  2. Насінництво
  3. Заготівля, зберігання і продаж сортового насіння

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Районування
  2. Насінництво
  3. Заготівля, зберігання і продаж сортового насіння

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Дізнайтеся в місцевому господарстві, як часто відбуваються сортозміна і сортооновлення зернових культур. Насіння яких репродукцій використовують для сівби?
  2. З’ясуйте, звідки, як часто і в якій кількості  господартва району одержують на­сіння вищих репродукцій.
  3. Що таке районовані й перспективні сорти?

 

Викладач

 

 

ТЕМА 77(60)(56). Поняття про систему насінництва

Галузь сільськогосподарської науки і сільськогосподарського ви­робництва, яка постачає господарствам високоякісне насіння ви­рощуваних культур, називають насінництвом (мал. 55). До завдань насінництва входять розмноження насіння нових сортів і забезпе­чення ним колгоспів і радгоспів, а також збереження сортових і врожайних якостей сортів, що широко застосовуються у виробниц­тві. Виконання цих завдань пов’язане із сортозміною І сортоонов­ленням.

Сортозміна — заміна старих сортів новими, урожайнішими або кращими за якістю продукції; сортооновлення — заміна насіння старих сортів, що погіршили свої якості, кращим насінням цього самого .сорту.

218Під сортом розуміють сукупність однотипних за морфологічни­ми і біологічними ознаками рослин тієї чи іншої культури, відібра­них і розмножених для вирощування у відповідних природних


 

 

умовах для одержання вищих урожаїв і підвищення якості про­дукції. Усі рослини одного сорту дуже схожі між собою не лише за зовнішнім виглядом, а й за господарськими та біологічними властивостями.

Кожний новий сорт повинен перевищувати старі сорти як за врожайністю, так і за якістю продукції. Процес виведення сорту довготривалий.

Нові сорти, перед тим як запустити у виробництво, спеціально перевіряють на державних сортовипробувальних ділянках. У разі позитивної оцінки сорт рекомендують господарствам, тобто райо­нують. Надалі його розмножують у насінницьких господарствах.

У період розмноженнями дальшого виробничого використання корисні ознаки, властиві даному сорту, можуть поступово погіршу­ватись. Причин погіршення сорту багато. По-перше, це механічне засмічення його насінням інших культур і сортів, а також бур’янів. На початку розмноження сорту в насінних розсадниках найчасті­ше спостерігається сортове засмічення. Наприклад, новий сорт пшениці засмічується старим сортом. У виробничих насінних посі­вах велику небезпеку становить видове засмічення — пшениця за­смічується житом і т. д.

Біологічне засмічення найбільш небезпечне для сортів перехрес­нозапильних культур (жита, соняшнику та ін.). Ці сорти треба роз­множувати при певній просторовій ізоляції. Недодержання правил просторової ізоляції призводить до втрати цінних властивостей но­вого сорту. Так, від природного схрещування високоолійних сортів соняшнику з несортовими рослинами вміст олії різко знижується. Легко схрещуються сорти кормових і цукрових буряків, внаслідок чого знижується вміст цукру в сортах цукрових буряків.

Сорти культурних рослин, вирощені в процесі гібридизації, при пересіванні здатні ділитись, тобто утворювати форми з ознаками, відмінними від основного сорту. Такі форми засмічують основний сорт, і їх треба видаляти.

Різко знижують насінні і врожайні якості сортів хвороби рос­лин. Тому слід особливо старанно застосовувати всі ефективні за­соби для знищення хвороб на самому початку розмноження сорту.

У нашій країні існує єдина система насінництва, яка дає змо­гу зберегти всі сортові якості у процесі розмноження насіння. До цієї системи входять виведення, сортовипробування й районування нових сортів, насінництво, заготівля, зберігання і продаж сортового насіння.

Виведенням нових сортів займаються дослідні установи, де вирощують вихідне сортове насіння з найвищими сортовими якос­тями. Таке насіння називають елітним^

Еліта — потомство кращих, відібраних рослин даного сорту, які найповніше передають його врожайні якості та всі інші власти­вості й ознаки, Репродукція— це насіння, яке дістають при наступ­ному щорічному розмноженні еліти. Це наступна за елітою ланка розмноження (пересівання) елітного насіння. Перше пересівання дає першу, друге — другу репродукцію і т. д. Поняття репродукції збігається з поняттям покоління. Супереліта — це ланка розмно­ження, яка передує еліті. Суперелітне насіння повинно мати най­кращі урожайні й посівні якості.

Державне сортовипробування. Насіння нових сортів (елітне або першої репродукції) передають на державне сортовипробування. Нові сорти випробовують на сортоділянках. Сортоділянки — це до­слідні заклади, що розміщені в господарствах або перебувають на самостійному балансі. На сортоділянках за єдиною методикою про­тягом 3—5 років нові сорти порівнюють із старими, що поширені в даному районі. Одночасно нові кращі сорти випробовують у вироб­ничих умовах.

Районування. Після випробування Державна комісія по сорто­випробуванню приймає позитивну чи негативну рекомендацію по новому сорту. Якщо новий сорт за сумою господарських ознак пе­реважає сорт, що поширений у даному районі, то його рекоменду­ють (районують) виробництву. Перспективні сорти — це сорти, які не рекомендовані (не районовані) виробництву, але за попередніми даними переважають поширені в даному районі сорти.

Насінництво — розмноження сортів і гібридів із збереженням їхніх сортових і врожайних якостей. Насіння еліти і першої репро­дукції вирощують у дослідних установах або в спеціальних насін­ницьких господарствах. Насіння, вирощене у процесі наступних пересівань сорту, висівають на насінних ділянках колгоспів і рад­госпів.

Заготівлю, зберігання і продаж сортового насіння здійснюють насінницькі господарства й заготівельні організації. У цих органі­заціях створюють запаси насіння — страхові фонди на випадок сти­хійного лиха.

 

Запитання і завдання

  1. Дізнайтеся в місцевому господарстві, як часто відбуваються сортозміна і сортооновлення зернових культур. Насіння яких репродукцій використовують для сівби?
  2. З’ясуйте, звідки, як часто і в якій кількості колгосп (радгосп) одержує на­сіння вищих репродукцій.
  3. Що таке районовані й перспективні сорти?

Здійснюючи екскурсію на найближчу Державну сортовипробувальну ді­лянку, дослідне поле науково-дослідного закладу, ознайомтеся з випробуванням перспективних сортів і гібридів та виведенням нових

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  78( 61)(57) /.

Тема: Система насінництва польових культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Дізнайтеся в місцевому господарстві, як часто відбуваються сортозміна і сортооновлення зернових культур. Насіння яких репродукцій використовують для сівби?
  2. З’ясуйте, звідки, як часто і в якій кількості  господартва району одержують на­сіння вищих репродукцій.
  3. Що таке районовані й перспективні сорти?

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Система насінництва зернових колосових культур
  2. Система насінництва кукурудзи
  3. Система насінництва картоплі

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Система насінництва зернових колосових культур
  2. Система насінництва кукурудзи
  3. Система насінництва картоплі

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Назвіть основні елементи технології вирощування сортового насіння й ко­ротко охарактеризуйте кожний з них.
  2. Як пояснити появу нетипових рослин у розсаднику?
  3. Який основний метод вирощування сортового насіння?

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 78(61)(57) Система насінництва польових культур

Система насінництва зернових колосових культур. Організація насінництва основних польових культур передбачає вирощування елітного й суперелітного насіння (мал. 56, мал. 57).

221Вирощування елітного насіння поширених у виробництві сортів зосереджене тільки в наукових установах чи навчально-дослідних господарствах вузів. Спочатку на чистосортних виробничих посі­вах районованого сорту відбирають 1000 найкращих рослин. Рослини відбирають у період достигання сорту, кращі з них позна­чають етикетками (кольоровими нитками). Збирають рослини окре­мо. Під час відбирання звертають увагу на характер розвитку рос­лин (відбирають найбільш розвинені), величину колоса чи волоті, стійкість проти вилягання, висипання зерна, хвороб. Після збиран­ня кожну рослину обмолочують окремо на спеціальній молотарці.

 

 

222


 


Порівнюють продуктивність відібраних рослин і залишають насін­ня тільки тих рослин, маса зерна яких вища за середню.

Наприклад, якщо середня маса зерна однієї відібраної рослини становить 8 г, то для дальшого розмноження використовують рос­лини із середньою масою зерна понад 8 г

.

вегетації спостерігають за настанням основних фаз: сходи, кущін­ня, колосіння або викидання волоті, достигання — молочна, воско­ва, повна стиглість. Наприкінці вегетації ретельно порівнюють по- томство окремих рослин за висотою, кущінням та іншими ознака­ми. Хворі чи нетипові для даного сорту рослини видаляють до збирання, рослини, що запилюються перехресним способом,— до цвітіння. Кращі сім’ї чи лінії,, що залишилися, збирають і обмоло­чують окремо і знову ретельно відбирають зерно (за масою) з однієї рослини. Сім’я — потомство однієї найпродуктивнішої пере­хресно запильної рослини, лінія — потомство однієї найпродуктив­нішої самозапильної рослини. Надалі не менш як 300 сімей виро­щують у розсаднику випробування потомств другого року (насін­ний розсадник).

У насінному розсаднику кращі лінії висівають два-три рази підряд, щоб діставати точніші та об’єктивніші дані. Після висіван­ня спостерігають за ростом рослин, видаляють хворі й нетипові рослини тощо.

Насіння ліній (сімей), відібране в насінному розсаднику в ре­зультаті масового відбору, висівають у розсадник розмноження. У цьому розсаднику проводять видове і сортове прополювання і ви­браковують хворі рослини. Зібраний урожай насіння використо­вують для дальшого розмноження. При висіванні цього насіння ді­стають супереліту.

З насіння супереліти або з насіння, вирощеного в розсаднику дослідження потомств другого року, дістають насіння еліти.

Таким чином, щоб виростити насіння еліти, затрачають близько шести років.

У деяких випадках при запровадженні нових районованих сор­тів еліту дістають прискореним способом. Насіння нового сорту будь-якої репродукції висівають в оптимальних умовах, у період вегетації проводять систематичне видове І сортове прополювання. Вирощене таким чином насіння можна вважати елітним, якщо воно за всіма показниками відповідає стандарту для елітного насіння даного сорту.

У міру дальшого розвитку сільськогосподарського виробництва та його інтенсифікації насінництво переводиться на промислову ос­нову. Промислове насінництво — це вирощування насіння в спеціа­лізованих насінницьких господарствах чи насінних бригадах і від­діленнях великих колгоспів та радгоспів індустріальним методом з використанням механізованих і комплексних пунктів та насінних заводів для обробки й зберігання насіння. При цьому вирощування сортового насіння відокремлюється од виробництва продовольчого й фуражного зерна.

 

Насіння нових сортів розмножують у два етапи:

перший етап—первинне насінництво і вирощування еліти. До­слідні установи, у яких виводили сорт, продають насіння суперелі­ти й еліти насінницьким господарствам (науково-дослідним устано­вам, навчальним господарствам);

другий етап — вирощування насіння першої і наступної репро­дукцій у насінницьких господарствах. Це насіння передають у рад­госпи і колгоспи, що вирощують сортове насіння до шостої репро­дукції І забезпечують ними виробничі посіви.

Система насінництва кукурудзи складніша. Вона складається з таких ланок.

У науково-дослідних установах вирощують насіння еліти й су­переліти кращих ліній і сортів. Схрещують і дістають прості між- лінійні гібриди.

Насіння простих міжлінійних гібридів і сортів, які є батьків­ськими формами районованих міжлінійних сортолінійних гібридів, вирощують насінницькі господарства першої групи.

Гібридне насіння першого покоління вирощують насінницькі гос­подарства другої групи. Вони забезпечують насінням виробничі посіви. Гібридне насіння здають у качанах на спеціальні насінні заводи, де їх очищають, висушують, обмолочують, калібрують і про­труюють.

Для всіх розсадників у системі насінництва створюють страхові фонди насіння, що становлять 100 % потреб колгоспів і радгоспів на випадок, якщо посіви загинуть від несприятливих умов.

У наукових установах створюють страховий фонд еліти й пер­шої репродукції. Він становить 25...30 % потреб колгоспів і радгос­пів у насінні для сортооновлення.

Система насінництва картоплі. У наукових установах виводять нові сорти й вирощують еліту й супереліту. Потім насінні бульби передають у дослідні установи (обласні дослідні станції, навчаль­ні господарства сільськогосподарських інститутів), де сорти розмно­жують і вирощують еліту для продажу спеціальним насінницьким господарствам. Ці господарства вирощують насінні бульби першої репродукції для продажу господарствам. Колгоспи і радгоспи у розсадниках розмноження (‘/б частина площі насінної ділянки) ви­рощують насінні бульби другої репродукції, які висаджують на насінних ділянках. Одержують бульби третьої репродукції, які висаджують на виробничих площах.

Запитання і завдання

  1. Назвіть основні елементи технології вирощування сортового насіння й ко­ротко охарактеризуйте кожний з них.
  2. Як пояснити появу нетипових рослин у розсаднику?
  3. Який основний метод вирощування сортового насіння?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №79 ( 62)(58)/.

Тема: Агротехніка насінництва польових культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Назвіть основні елементи технології вирощування сортового насіння й ко­ротко охарактеризуйте кожний з них.
  2. Як пояснити появу нетипових рослин у розсаднику?
  3. Який основний метод вирощування сортового насіння?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Агротехніка насінництва польових культур

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Агротехніка насінництва польових культур

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Опишіть основну агротехніку насінництва польових культур

 

 

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №47

 

Складання плану насінництва провідної польової культури

господарства

Вказівки до роботи. Для підготовки плану насінництва потрібні такі вихідні дані:

  1.             Площа посіву кожної культури.
  2.             Характеристика районованих сортів.
  3.             Послідовність оновлення сортів.
  4.             Норми висівання, прийняті на насінних полях господарства.
  5.             Урожай і вихід кондиційного насіння з 1 га.
  6.             Розміри страхових фондів (у процентах загальної потреби насіння для кожної культури).

Хід роботи. 1. Знайдіть необхідну кількість насіння для виробничих площ і насінних ділянок. Наприклад, у господарстві загальна площа посівів озимої пшениці становить 1800 га (Миро- нівська 808). Послідовність оновлення сортів—висівання елітного насіння на ‘/б площі насінницької бригади. Норма висівання 2,5 ц на 1 га. Багаторічний досвід вирощування насіння в насінницькій бригаді дає змогу планувати вихід кондиційного насіння: на насін­них ділянках — 28 ц з 1 га, на виробничих площах — 25 ц з 1 га. Страховий фонд елітного насіння становить ЗО %, а насіння першо­го класу — 25 %.

При загальній площі посіву озимої пшениці 1800 га і нормі ви­сівання 2,5 ц/га потрібно 4500 ц зерна. Крім того, треба мати стра­ховий фонд насіння (25 %) — 1125 ц. Отже, кондиційного насіння потрібно 5625 ц. Цю кількість насіння має виростити насінницька бригада. Якщо врахувати, що середній вихід кондиційного насіння з 1 га насінних посівів становить 28 ц, то загальна площа станови­тиме 5625 : 28 = 201 га.

2. За здобутими даними складіть план насінництва за такою формою:

План насінництва

 _________________________________

Культура_____________________________сорт_________ __________________________________________________________

Показник

Одиниця

Значення

Площа посіву

га

1800

Послідовність оновлення сортів (сортозміни)

га

360

Норма висівання

ц/га

250

Площа насінної ділянки

га

201

Урожайність кондиційного насіння

Ц/га

28

Кількість сортового насіння, необхідного для сівби

ц

4500

Страховий фонд

ц

1125

Загальна кількість сортового насіння

ц

5625

 

  1.              У чому подібність і відмінність агротехніки на звичайних і насінних ви­робничих посівах?
  2.              Чому на насінних ділянках особливо необхідно додержувати чергування культур сівозміни?
  3.              З якою метою для насінних посівів соняшнику вибирають такі ділянки, де його не вирощували протягом останніх семи — десяти років?
  4.            ТЕМА 79(62)(58). Агротехніка насінництва польових культур
  1.      Для вирощування насіння широко застосовують найефективніші прийоми агротехніки.
  2.      Як правило, для сівби беруть насіння тільки першого класу.
  3.      Перед тим як висівати, його обов’язково протруюють.
  4.      Зернові (пшеницю, жито, ячмінь, овес, гречку та інші культури) висівають тільки в оптимальні для кожної культури строки. Сорти перехреснозапильних рослин (жито, гречка, кукурудза, сорго) роз­міщують один від одного на відстані не менш як 200 м, а соняшни­ку — на відстані 1000 м.
  5.      Перед сівбою сівалки ретельно очищають. Сівбу починають з вищих репродукцій — спочатку висівають еліту й супереліту, а по­тім — насіння першої репродукції і т. д.
  6.      На якість насіння дуже впливають добрива. їх треба вносити в певних співвідношеннях. Так, на чорноземних грунтах у процесі розмноження насіння треба дуже обережно вносити азотні добрива (особливо підвищені дози), щоб не погіршити фізичних властивос­тей насіння.
  7.     Розмножуючи озимі культури (пшеницю, жито), азотні добрива краще вносити під час підживлення. Якість насіння зернових куль­тур підвищується, якщо вносити гранульований суперфосфат у ряд­ки під час сівби. Фосфорно-калійні добрива, внесені під озимі, сприяють перезимівлі й підвищенню їхньої стійкості проти виля­гання.
  8.     На сортових посівах спочатку проводять видове прополювання, а потім — сортове. Після повного колосіння основного сорту вида­ляють остюкуваті форми з безостих, тверду пшеницю з м’якої і т. д. Друге сортове прополювання проводять на початку воскової стиглості, коли рослини набувають типового кольору (виривають білоколосі рослини, якщо колір основного сорту червоний, і т. д.).
  9.     Польовий горох з посівів гороху видаляють під час цвітіння (у гороху квітки білого кольору, у польового гороху червоно-фіо- летового).
  10.   Рослини, уражені сажкою, треба виполоти до початку цвітіння, їх виривають і закопують у грунт на глибину до 50 см.
  11.   Велику небезпеку на насінних посівах становлять бур’яни або рослини інших видів, насіння яких не відокремлюється або важко відокремлюється під час сортування, наприклад: рослини вівсю­га — у посівах ячменю; дикої редьки і татарської гречки — у пше­ниці; щетинника — у просі; рослини жита і ячменю — у пшениці; пшениці — в ячмені й т. д.
  12.   Збирати насінні посіви зернових культур починають з обкошу- вання країв поля (на 2...4 м). Зерно з цих ділянок обмолочують окремо й використовують як товарне. Потім збирають рослини з решти поля.
  13.   Для вирощування насіння соняшнику вибирають ділянки, на яких його не висівали протягом семи-десяти років, орють на знач­ну глибину (на чорноземних грунтах до ЗО см) і висівають квад- ратно-гніздовим способом. З появою двох-трьох пар справжніх ли­стків рослини проривають, залишаючи по одній у гнізді, потім посі­ви культивують і прополюють. Перед цвітінням видаляють хворі, розлогі рослини. Збирання починають тоді, коли тильний бік коши­ка пожовтіє. Кошики зрізують і наколюють по два-три на стебло (нижній кошик насінням догори, верхній — насінням донизу). Че­рез тиждень кошики обмолочують комбайнами.
  14.   Для розмноження сортової картоплі насінні ділянки розміщу­ють після кращих попередників (бажано картоплю не вирощувати на тій самій ділянці три-чотири роки). Щоб запобігти ураженню ві­русним захворюванням, насінні поля розміщують далеко від вироб­ничих полів картоплі (не ближче ніж на відстані 50 м). Садять кар­топлю в. оптимальні строки з розрахунку 55—60 тисяч рослин на 1 га. У розсадниках виривають усі хворі рослини й сортові доміш­ки. Перше прополювання роблять, коли з’являться повні сходи, друге — у фазі цвітіння, третє — перед збиранням картоплиння.
  15.              Картоплиння скошують або знищують хлоратом магнію за тиж­день до збирання (при механічному збиранні — за два тижні).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  80( 63)(59)/.

Тема: Система насінництва овочевих культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

 

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

 

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

 

  1. Опишіть основну агротехніку насінництва польових культур

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Система насінництва овочевих культур

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Система насінництва овочевих культур

 

          Відмітити активність учнів.

 

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

1. Опишіть систему насінництва овочевих культур

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 80(63)(59) Система насінництва овочевих культур

На відміну від хлібних злаків більшість овочевих культур ха­рактеризується високим коефіцієнтом розмноження. Так, при виро­щуванні однієї насінної рослини капусти можна дістати 100 г на­сіння, а для вирощування розсади на площу 1 га потрібно лише

  1.             .500 г насіння. Урожайність насінників капусти (рослин дру­гого року життя) досягає 2500...1800 кг/га. Цієї кількості насіння досить, щоб висадити капусту на площі 3—5 тис. гектарів. Насіння багатьох овочевих рослин (капусти, моркви, ріпи та ін.) викори­стовують тільки для розмноження.

У науково-дослідних установах створюють нові сорти й виро­щують супереліту й еліту. Потім еліту передають для розмноження в господарства об’єднання «Укрсортонасіннеовоч». З районованих гібридів першого покоління науково-дослідні установи вирощують батьківські й материнські сорти і лінії та передають їх для схрещу­вання на ділянки гібридизації в насінницькі радгоспи. Насіння пер­шої репродукції і гібриди першого покоління в разі потреби очи­щають і сортують на насінницьких базах та насіннєочисних фаб­риках.

Елітне насіння овочевих бобових культур через низький коефі­цієнт розмноження в насінницьких господарствах розмножують до трьох репродукцій. Третю репродукцію висівають для продоволь­чих потреб. Насіння перевіряють на схожість, чистоту і вологість і відправляють на продаж.

З 1971 року Українському об’єднанню «Укрсортонасіннеовоч» передано 76 радгоспів із загальною площею орної землі 275 тис. гектарів, де нині розміщено майже всі насінні посіви овочевих І баштанних культур. Щороку тут вирощують понад 18 тис. тонн на­сіння овочевих культур не лише для потреб господарств і населен­ня республіки, а й для інших республік країни.

Передові радгоспи цього об’єднання в результаті застосування досягнень науково-технічного прогресу і впровадження прогресив­ної технології вирощування насіння щороку добиваються високої ефективності насінництва. Так, радгоспи «Молода гвардія» Херсон­ської області, імені Н. К. Крупської Полтавської області, «Петро- михайлівський» Запорізької області, імені XXVI з’їзду КПРС До­нецької області в середньому за одинадцяту п’ятирічку зібрали по

  1.             . 520 т насіння овочевих і баштанних культур. Ці радгоспи щороку одержують 1 —1,5 млн. карбованців прибутку, рівень рен­табельності насінництва становить 70...140 %.

Насінні посіви овочевих і баштанних культур у різних грунтово- кліматичних зонах розміщують відповідно до їхніх біологічних ви- мог. Внаслідок спеціалізації в степовій зоні республіки розміщено 100 % насінних посівів усіх теплолюбних культур — помідорів, бак­лажанів, перцю, патисонів, цукрової кукурудзи, кабачків, кавунів, гарбузів, а також салату, селери; 86 % посівів огірків, понад 50 % насінників кропу й часнику, 90 % цибулі на насіння. На зрошува­них землях цієї зони вирощують понад ЗО % насіння овочевого го­роху, а також 65 % насіння помідорів і огірків для вирощування в захищеному грунті.

Розсаду для відкритого грунту в основному вирощують у теп­лицях, рідше — під плівковим покриттям. її висаджують у поле в ті самі строки, що й при вирощуванні плодів. Щоб одержати здо­рові рослини, а потім насіння, застосовують безрозсадний спосіб вирощування помідорів, тобто насіння висівають безпосередньо в грунт.

Кращим попередником для насінних помідорів є багаторічні трави, овочеві бобові, рання білоголова і цвітна капуста, огірок, цибуля, а також столовий буряк.

Ділянку для висаджування розсади ретельно підготовляють, уносять необхідні добрива під запланований урожай. Для знижен­ня забур’яненості полів уносять гербіциди — трефлан, амибен та ін. Забур’яненість посівів під дією гербицидів знижується на 80 %, а затрати на ручне прополювання — більш як удвоє.

У лісостеповій зоні республіки вирощують більш холодостійкі культури, які вимагають високої родючості грунту й достатнього зволоження. Основні площі займають насінники моркви, столових буряків, редиски й капусти.

 

                                            

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  81 (64)(60) /.

Тема: Агротехніка насінництва основних овочевих культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Опишіть систему насінництва овочевих культур

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Розвиток насіння основних овочевих культур
  2. Помідор
  3. Огірок
  4. Буряк і морква

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Розвиток насіння основних овочевих культур
  2. Помідор
  3. Огірок
  4. Буряк і морква

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Як запобігти біологічній забур’яненості перехреснозапильних овочевих культур?

2. Яку агротехніку вирощування насінників застосовують на полях господарств району?

3. Що таке маточники й насінники овочевих культур?

4. Як визначити вологість насіння овочевих культур?

5. У чому особливості визначення календарних строків збирання насінників овочевих культур за вологістю?

 

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №48

Визначення віку насіння за вмістом у ньому вологи

 

Матеріали й інвентар: насіння овочевих культур, ме­талеві чи скляні стаканчики з притертими кришками, сушильна ша­фа, ексикатор, тигельні щипці, технічні ваги, хлористий калій.

Вказівки до роботи. Насіння овочевих культур достигає неодночасно як на одному кущі, так і на всьому насінному полі. Фазу стиглості насіння та його вологість визначають для того,, щоб установити оптимальні строки збирання і тривалість дозорю- вания насінників і насіння.

Хід роботи. Помідор. І. Відмітьте на етикетці початок цві­тіння.

  1.               Починаючи із 40-денного віку до повного достигання (55— 60 днів), через кожних п’ять днів беруть проби з І0 до 12 годин дня. Щоб дістати середню пробу насіння, по діагоналі ділянки по­значте 10 облікових рослин. Плоди відберіть з перших трьох грон (по одному плоду з рослини).
  2.               Відібрані плоди розріжте і насіння з м’язгою вмістіть у посу­дину, залийте водою і протягом ЗО хв ретельно розмішуйте.
  3.               Злийте пульпу у марлевий мішечок і відмийте насіння від м’язги.
  4.               Розкладіть насіння на фільтрувальний папір і накрийте та­кож фільтрувальним папером, щоб вимочити воду.
  5.               З попередньо відібраної проби візьміть наважки по 5 г, зважте у металевих чи скляних стаканчиках, заздалегідь зваже­них з кришками, і пронумеруйте.
  6.               Попередньо нагрійте до 130 °С сушильну шафу, поставте в один ряд відкриті стаканчики з наважками насіння. Сюди вмістіть і кришки від стаканчиків. Сушіть протягом 60 хв.
  7.               Після висушування стаканчики з насінням вийміть із су­шильної шафи тигельними щипцями, закрийте кришками і охоло­діть в ексикаторі, на дні якого є хлористий калій. Через 15...20 хв (не пізніше як через 2 год) охолоджені стаканчики з насінням ви­йміть з ексикатора і зважте. Різниця між масою наважки до й пі­сля висушування показує втрату вологи насінням.
  8.               Визначте вологість насіння. Дані занесіть у таблицю:

 

 

Маса

Маса стаканчика з насінням, г

Зменшення маси вна­слідок висушування

 

Проба

Маса ста­

 

 

Вологість,

канчика. г

наваж­ки, г

до висушу­вання

після вису­шування

г

%

%

1

2

8,55

7,65

5

5

13,55

12,65

12,80

11,89

0,75

0,76

15,0

15,2

15,1

 

Вологість насіння в процентах дорівнює втраті вологи насінням, помноженій на 100 і поділеній на масу наважки.

  1.          Якщо вологість недостиглого насіння становить понад 20 %, то її визначайте після попереднього висушування насіння. Для цього з проби насіння візьміть наважку масою 20 г, висипте її в неглибоку чашку діаметром 8...10 см і підсушіть у сушильній шафі при температурі 105 °С протягом ЗО хв. Після цього наважку у від­критій чашці охолодіть в ексикаторі й зважте. З підсушеного на­сіння візьміть дві наважки, масою по 5 г кожна, і висушіть протя­гом 40 хв при температурі 130 °С.

Вологість насіння х, %, обчислюють за формулою

х = 100 — ссі,

де с — 20-грамова наважка насіння після попереднього підсушуван­ня, г; й — 5-грамова наважка підсушеного насіння після повторно­го висушування г.

  1.          За таблицею визначте вік і схожість насіння.

Огірок. 1. Відмітьте на етикетці початок масового цвітіння у па­зухах третіх — восьмих листків на головному стеблі (близько 75 %).

  1.             Зберіть насінники у стадії технічної стиглості.
  2.             Зібрані насінники поділіть на чотири групи: з однієї виділіть насіння в день збирання, три інші покладіть на дозорювання до початку розм’якшення плода.
  3.             Визначте вологість виділеного насіння.
  4.             Виділіть насіння з решти насінників і визначте його воло­гість, як для помідора.

За таблицею 38 визначте вік і схожість насіння.

Буряк і морква. 1. Через 50 днів після масового цвітіння через кожних три — п’ять днів беріть проби насіння з 15 насінних рослин по діагоналі ділянки, починаючи з середини.

  1.             Щоразу визначайте вологість, схожість і вік насіння.

Запитання

  1.               Як запобігти біологічній забур’яненості перехреснозапильних овочевих культур?
  2.               Яку агротехніку вирощування насінників застосовують на полях вашого колгоспу (радгоспу)?
  3.               Що таке маточники й насінники овочевих культур?
  4.               Як визначити вологість насіння овочевих культур?
  5.               У чому особливість визначення календарних строків збирання насінників овочевих культур за вологістю?

 

 

 

 

 

ТЕМА 81(64)(60) Агротехніка насінництва основних овочевих культур

У самозапильних овочевих рослин (горох, квасоля, салат) на­сінна брунька запліднюється своїм пилком у фазі бутонізації або на початку розпускання квітки. У більш південних районах деякі

із самозапильних рослин (помідор, перець, баклажан, горох) част­ково утворюють насіння в результаті перехресного запилення. Такі рослини називають факультативними, або необов’язковими само- запилювачами.

Перехреснозапильні рослини різних сортів легко схрещуються між собою, а також з дикими формами того самого біологічного виду. Наприклад, редиска й редька легко схрещуються з дикою редькою, столова морква — з дикоростучою морквою.

У капусти перезапилюються (схрещуються) рослини різних різ­новидів (білоголова, цвітна, савойська та ін.). Таке схрещування культурних рослин з дикими різновидами капусти призводить до утворення так званих різних гібридів, які не мають господарського значення. Домішка таких гібридів різко погіршує сортові якості І знижує вирівняність сорту.

Щоб запобігти перезапиленню різних сортів одного виду, їх вирощують на певній відстані один від одного (табл. 36).

Таблиця 36

Просторова ізоляція для насінних посівів овочевих культур, м


Культура

На відкритій ділянці

На захищеній ділянці (ліс, будівлі)

Кавун (столовий від кормового)

2000

1000

Кавун, гарбуз, огірок, боби

1000

500

Перець (солодкий від гострого)

2000

1000

Баклажан, перець

300

100

Помідор

100

50

Горох, квасоля

Капуста, морква, цибуля та інші перехреснозапильні

50

20

культури

2000

600

 

Насінні посіви розміщують на родючих зрошуваних грунтах, за­хищених від сухих вітрів полезахисними смугами.

Розвиток насіння основних овочевих культур після запліднення насінного зачатка можна поділити на три етапи: формування, на­ливання, достигання.

Формування. Для насіння характерна висока інтенсивність ди­хання. Вологість його становить у середньому 80...90 %. Консистен­ція драглисто-рідка. Схожість насіння помідора, цибулі, огірка і моркви дорівнює нулю; редиски, капусти, гороху досягає 50 %

Наливання характеризується інтенсивним нагромадженням сухих речовин. Вологість насіння капусти й редиски знижується до 60...69 %, цибулі — 70...75 %, огірка — 52...60 %, помідора —

  1.          .85 %, моркви 60...69 %, буряку — до 60...66 %. Схожість насін­ня капусти й редиски підвищується до 80...85 %, цибулі й буря­ку — до 50...60 °/о, огірка — до 20...26 %.

Достигання. Насіння набуває характерних для сорту форми й забарвлення. На цьому етапі розрізняють дві фази стиглості насін­ня: воскову й повну. При настанні воскової стиглості вологість на­сіння знижується до 45...55 %, маса 1000 насінин наближається до максимальної. Насіння досягає схожості 80...95 %. Фаза воскової стиглості має велике виробниче значення. У кінці фази починають збирати насінні рослини. Насінні рослини, в яких основна маса на­сіння перебуває у фазі повної стиглості, придатні для обмолочуван­ня і виділення насіння. Після обмолочування насінників і виділен­ня насіння з плодів його відразу просушують до вологості, встанов­леної галузевими стандартами.

Помідор. Насінні ділянки помідора засівають елітним насінням. Для вирощування розсади насіння висівають за 40 днів до закін­чення весняних заморозків на півдні й за 50 днів — далі на північ. Під час пікірування вибраковують сіянці, які пізно зійшли, а та­кож ті, які ушкоджені чорною ніжкою.

Розсаду помідора висаджують розсадосадильними машинами. На Поліссі її найчастіше розміщують рядками з відстанню між ними 60... 80 см, а в Лісостепу і Степу — дворядковими стрічками: 904-50 см і 120 + 60 см. Відстань між рослинами в рядках зміню­ється залежно від сорту і способу збирання. Низькорослі консервні сорти, які одночасно достигають, придатні для механізованого зби­рання, тому їх розміщують у рядках густіше (15...20 см одна росли­на від одної), високорослі (типу Машинний 1) — рідше (25...ЗО см), великоплідні сорти салатного призначення — на відстані 35...40 см.

Щоб знищити бур’яни й розпушити грунт у міжряддях, протя­гом вегетаційного періоду проводять до чотирьох культивацій. На­ступні культивації проводять культиваторами з однобічними брит- веними або стрілчастими лапами, зберігаючи захисну зону 8 см. Для глибшого обробітку міжрядь, а також для підгортання рослин застосовують підгортальники.

Томати для насіння збирають у міру достигання. Період від за­в’язування до почервоніння томатів для різних сортів становить 1,5—3 місяці.

У насінництві розрізняють три ступені стиглості томатів: зелені, бланжева стиглість, технічна стиглість.

У першому ступені (вік 4-0—45 днів) томати досягають нормаль­них розмірів, але ще зелені. Насіння сформоване, його воло­гість становить 80...85 %.

Після дозорювання вони набувають нормальних кольору і сма­ку. Виділене з таких томатів насіння має найвищу схожість (табл. 37).

Таблиця 37

Схожість насіння помідора залежно від вологості


Вік насіння, дні

Вологість насіння Тривалість дозоріо- під час збирання, % вання, дні

Схожість насіння після дозорювання, %

40—45

80.. .85 17—21

80.. .85

50—55

55...60 10-15

85.. .90

60—65

53.. .55 Без дозорювання

90.. .97

 

Бланжева стиглість томатів (вік 50—55 днів) відповідає воско­вій стиглості насіння. Вологість насіння дорівнює 55...60 %.

При технічній стиглості (вік 55—60 днів) плоди мають харак­терне для сорту забарвлення, настає повна стиглість насіння. Во­логість насіння 53...55 %.

Щоб дістати насіння високої якості, плоди різного ступеня стиг­лості слід дозорювати. Після дозорювання з них виділяють насіння, яке просушують до вологості не більш як 11 % і закладають на зберігання.

Насіння виділяють ферментативним (бродінням) і хімічним способами. При ферментативному способі воно відкисає у власно­му соку кілька днів, після чого його відмивають у марлевих мі­шечках чи на решетах від м’якуша. Насінні камери томатів запов­нені драглистою слизистою масою (м’язгою), що обволікає насін­ня. Видалене з насінних камер насіння разом з м’язгою називають пульпою.

Потім насіння відмивають і сушать на решетах на сонці чи в спеціальних теплових сушарнях.

Хімічний спосіб грунтується на дії 1,5...З %-ного розчину соля­ної або сірчаної кислоти на пульпу томатів. Через півгодини (мак­симум через 4 год) насіння відмивають, потім центрифугують для видалення води й сушать.

Після просушування насіння протравлюють, внаслідок чого під­вищується його сипкість. Очищають і сортують насіння на спеці­альних решетах або спеціальними сортувальними машинами.

При врожайності 150...200 ц/га насінних плодів вихід сортового насіння становить 100...200 кг.

Огірок. На насіння огірок висівають так само, як і для вироб­ничих потреб. Через 30—40 днів після появи сходів з’являються спочатку чоловічі, а потім жіночі квітки.

Для вирощування високоякісного насіння у південних районах насінники огірка слід збирати при вологості насіння не більш як

  1.          .50 % (воскова стиглість), вік насінників має бути не менш як 40—45 днів. Зібрані плоди залишають для дозорювання. Критерієм оптимального строку виділення насіння, крім віку й характерного забарвлення плодів, є початок розм’якшення насінників і вологість насіння в межах 32...35 %.

Після дозорювання плодів з них виділяють насіння, яке просу­шують до вологості 10 % і закладають для зберігання.

У степовій і лісостеповій зонах республіки насіння огірків можна виділити без дозорювання насінників. Від вологості насін­ня залежить його схожість (табл. 38).

Таблиця 38

Схожість насіння огірка залежно від вологості


Вік насіння, дні

Вологість насіння під час збирання, %

Тривалість дозорю­вання, дні

Схожість насіння після дозорювання, %

 

У степовій і лісостеповій зонах

 

 

30—35

45..

.50

20—25

90.

..95

36—40

40..

.45

20—15

95.

.98

41—50

37..

.38

Без дозорювання

95.

..99

 

 

На

Поліссі

 

 

30—35

53..

,70

25—20

85.

..90

36—40

45..

.50

15—20

91.

..97

Буряк і морква. Основне завдання у процесі вирощування ма­точників моркви і буряку — дістати здорові й типові для даного сорту коренеплоди.

Під коренеплоди відводять ділянки з нейтральним (рН не ниж­че як 6) грунтом. Коренеплоди, вирощені на кислих грунтах, пога­но зберігаються.

При вирощуванні маточників коренеплодів насіння висівають де­що пізніше, ніж при вирощуванні коренеплодів для виробничих по­треб. Щоб дістати оптимальну кількість маточників з 1 га, необ­хідно додержувати норм, наведених у таблиці 39.

Таблиця 39

Норми висаджування маточників буряку і моркви


Культура

Норма висівання, кг/га

Відстань між рослинами після проріджування, см

Час збирання

Буряк столовий Морква столова

  1.               .13
  1.                .5

          8...10

 2...3; 3...4

  1. .30.09
  1. .30.09

 

Насіння висівають овочевими сівалками, обладнаними дискови­ми сошниками з ребордами. Реборди встановлюють так, щоб дис­ки заглиблювались у грунт не більш як на 3...4 см. При цьому на­сіння висіватиметься на глибину 1,5...2 см на важких, І 3...4 см — на легких грунтах.

Схема сівби насіння столових коренеплодів для вирощування маточників одностороння з міжряддями 45 см і дворядна (схема 8 + 62 см).

Догляд за насінниками передбачає знищення грунтової кірки, бур’янів, розпушування міжрядь і підживлення мінеральними доб­ривами.

За кілька днів до появи сходів посіви боронують сітчастими бо­ронами. Міжрядний обробіток грунту проводять культиваторами- рослинопідживлювачами, фрезерними культиваторами. Захисна зо­на при першому обробітку становить 6...8 см, при другому —

  1.          .12 см.

Сходи проріджують у фазі двох-трьох справжніх листків, після чого здійснюють перше підживлення; через три-чотири тижні пов­торно вносять мінеральні добрива.

Перед сівбою насіння калібрують і протруюють препаратом ТМТД (8 г препарату на 1 кг насіння). Перед висаджуванням на­сінників буряку застосовують пірамін (3,5... кг/га на супіщаних і до 5 кг/га діючої речовини на суглинкових грунтах). Гербіцид рівномірно розподіляють на поверхні грунту й загортають на гли­бину 5...6 см. Через два тижні, якщо з’явилися сходи малорічних бур’янів, міжряддя обробляють бетаналом (1...1.2 кг/га).

image77

1 — насінник моркви (рослина другого року життя); 2 — висівання насіння і вирощування маточних коренеплодів; 3 — збирання коренеплодів; 4—збері­гання коренеплодів; 5 — висаджування коренеплодів у грунт; 6 — відростан­ня, цвітіння і достигання насіння; 7 — скошування насінників у валки; 8 — підбирання валків і обмолочування: 9 — очищення і сортування насіння; 10

зберігання насіння


 

Бур’яни на посівах і насінниках моркви знищують відразу піс­ля сівби, застосовуючи лінурон і прометрин у дозах від 1 кг/га на супіщаних грунтах, до 1,8 кг/га — на суглинкових. З появою мало- річних бур’янів через три тижні проводять обробіток, але так, щоб на листя рослин потрапила мінімальна доза робочого розчину.

Для боротьби із захворюваннями посіви столових коренеплодів, особливо буряків, обприскують 1 %-ним розчином цинебу. За лі­то проводять до двох обприскувань (останнє за місяць до зби­рання).

Збирання маточників столових коренеплодів можна частково механізувати, застосувавши навісні бурякопідіймачі, обладнані трьома підкопуючими лапами. Використовуються на однорядкових посівах, глибина підкопування до 28 см. Коренезбиральною маши­ною можна також збирати маточники столових коренеплодів. Схе­матично технологію насінництва моркви і буряку зображено на малюнках 58—59.

Збирання маточників треба закінчити до настання приморозків, бо підмерзлі коренеплоди погано зберігаються.

На зберігання закладають маточники столового буряку діамет­ром 6...10 см. На зберігання закладають маточники з розрахунку на 1 га: столового буряку 55...60 тис. штук, столової моркви 75...80 тис. штук. .Коренеплоди зберігають в овочесховищах або в тран­шеях. Маточники столових коренеплодів зберігають при темпера­турі + 2...0°С.

Під насінники треба відводити удобрені, родючі, нейтральні грунти, які рано звільняються від снігу й талих вод. Під основний обробіток слід уносити до 50 т/га органічних добрив. Висаджують маточники столових коренеплодів, коли починаються весняні польо­ві роботи, за схемами: буряк столовий — 75X35...40 см, морква столова — 70X25...35 см. Маточники за схемою 70X35 см висаджу­ють універсальною висаджувально-садильною машиною. Якщо цієї машини немає, їх висаджують за допомогою переобладнаних роз­садосадильних машин.

Догляд за насінниками передбачає розпушування, прополюван­ня міжрядь, підживлення, поливання й боротьбу з хворобами та шкідниками.

Після повного відростання маточників проводять перше піджив­лювання сумішшю азотних (70 кг/га) і фосфорних (до ЗО кг/га Р20) добрив, а перед цвітінням — калійними і фосфорними {60...80 К20, 40...50 кг/га Р205).

Буряк цвіте через 50—60 днів після висаджування маточних коренеплодів у грунт протягом 30—50 днів (залежно від метеоро­логічних умов). Цвітіння починається з головної осі, потім поши­рюється на гілки І І наступних порядків. Найшвидше квітки роз­криваються в першій половині дня. Від початку запліднення насін­ного зачатка до повного достигання насіння минає 60—65 днів.

Насінники столового буряку краще збирати у фазі воскової стиглості, коли вологість насіння становить 50...55*%. У цей період буріє 25...35 % клубочків у 70...75 % рослин, що відповідає 60... 70-денному віку насіння. Збирати насінники пізніше не рекоменду­ється, бо насіння висипається.

Якість насіння залежить від стиглості й вологості основної маси

image78

Мал. 59. Технологія насінництва буряку:

А — вирощування маточників: 1 — сівба; 2 — підживлювання посівів; 3 — культи* вація міжрядь; 4 — збирання коренеплодів; Б — вирощування насінників: 1 — ви­саджування маточних коренеплодів; 2 — розпушування міжрядь і підживлювання мінеральними добривами; 3 — скошування насінників у валки при роздільному збиранні; 4 — обмолочування валків комбайном; 5 — очищення, сортування й за-

тарювання


 

під час збирання (табл. 40). Якщо вологість насіння під час скошу­вання насінників становить 72 %, то схожість його після дозорю- вання валків досягає 76 % (вік насіння 40 днів), якщо вологість насіння 55 %, то схожість становить 98 % (вік 60 днів).

Таблиця 40

Схожість насіння столового буряку залежно від вологості


Вік насінння, дні

Вологість на­сіння під час збирання, %

Тривалість

дозорювання,

дні

Схожість на­сіння, %

Фракційний склад (крупна фракція), %

50—60

60—70

  1.             .64
  1.       .55

10—12

5—7

  1.              .89
  1.         .98

24

42

 

Морква. Насінники моркви починають цвісти через 40—45 днів після висаджування маточних коренеплодів. Першими зацвітають квітки зонтиків центрального стебла, потім — квітки зонтиків пер­шого і наступних порядків. Окремий зонтик цвіте чотири-п’ять днів, суцвіття— близько 13—15 днів, а весь насінний кущ — близько мі­сяця. В цілому морква на насінному полі цвіте 1,5 місяця. На одно­му кущі стиглість насіння різна, тому різна й вологість (табл. 41): у центральних зонтиках вона дорівнює 45...50 %, у зонтиках друго­го порядку—’60—68 %. Насінники моркви збирають, коли побу­ріють зонтики. З невеликих площ їх збирають за два рази. Спочат­ку зрізують стиглі зонтики, а потім — насінний кущ повністю.

Таблиця 41

Схожість насіння моркви залежно від вологості


Вік насіння, дні

Вологість насіння під час збирання, %

Тривалість дозор ки­вання, дні

Схожість насіння після дозорговання. %

 

Роздільне збирання

 

50

65.. .69

12—15

70...77

60

45.. .50

8—10

80.. .87

 

Зонтики

1 порядку

 

50

65.. .71

12—15

60...65

60

50...55

8—10

75.. .80

 

Однофазне збирання

 

60—70

50.. .55

8—10

75...80

 

У південних районах насіння моркви достигає раніше й одно­часно, тому, крім ручного збирання, застосовують і механізоване. Насінники скошують жниварками й укладають у валки для польо­вого достигання.

Висушені в полі насінники моркви обмолочують, а насіння про­сушують. Потім його протирають, щоб видалити на поверхні шипи­ки. Цю операцію виконують на спеціальних теркових машинах, щоб надати насінню сипкості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  83( 65)(61) /.

Тема: Види захищеного грунту

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

 

1. Як запобігти біологічній забур’яненості перехреснозапильних овочевих культур?

2. Яку агротехніку вирощування насінників застосовують на полях господарств району?

3. Що таке маточники й насінники овочевих культур?

4. Як визначити вологість насіння овочевих культур?

5. У чому особливості визначення календарних строків збирання насінників овочевих культур за вологістю?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

 

  1. Види захищеного грунту

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Види захищеного грунту

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Що таке елементарно захищений грунт і вдосконалено захищений грунт?

2. Які типи обігрівання застосовують у захищеному грунті господарств району?

 

 

Викладач

 

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №49

Визначення площі захищеного грунту й кількості насіння, необхід­ного для забезпечення господарства розсадою овочевих культур

для відкритого грунту

Інвентар: метрова лінійка, зошит, олівець.

Хід роботи. 1. Визначте загальну площу, відведену під кожну розсадну культуру.

  1.            Визначте відстань між рослинами при висаджуванні розсади на постійне місце.Визначте страховий фонд розсади для висаджування в міс­цях, де вона не прийнялась. Як правило, цей фонд становить
  1.            .10 % потреби господарства в розсаді.
  1.             Визначте необхідну площу захищеного грунту або розсадни­ків, поділивши заплановану кількість розсади на середній вихід розсади з 1 м2 корисної площі захищеного грунту (табл. 42).

Таблиця 42

Вихід, тривалість вирощування І площа живлення розсади овочевих культур


Культура

Тривалість вирощування розсади, дні

Площа

живлення

розсади,

см2

Вихід розсади з 1 м2, шт.

теплий!

плівкової спорудй

розсадника

Капуста головкова ран­

60

7X7

170

 

 

ня і цвітна

45.. .60

5X5

360

_

Капуста головкова пізня

40.. .45

5X5

360

360

_

Капуста головкова се­

ЗО.. .40

5X5

360

360

150.. .200

редньопізня

 

 

 

 

 

Помідор

55.. .60

8x8

150

 

 

 

40.. .50

6X6

250

240 *

-

 

35.. .40

5X5

350 **

_

Огірок

25.. .28

8X8

150

140 **

-

 

20.. .22

6X6

245

240 **

 

* Пікірування вирощених у теплицях сіянців у фазі другого, третього справж­нього листка.

** Висівання насіння в грунт або в живильні кубики.


 

Приклад розрахунку. Щоб визначити, яка площа за­хищеного грунту потрібна для вирощування розсади ранньої капус­ти на площу 3 га при площі живлення на постійному місці 60X50 см, визначають:

Площу живлення однієї рослини в полі: 0,5x0,5 = 0,25 м2.

Кількість рослин на площі 1 га: 10 000:0,25 = 40 000 рослин.

Кількість рослин на площі 3 га: 40 000X3=120 000 рослин.

Кількість розсади для страхового фонду (у розмірі 5%): (120 000x5) : 100 — 6000 рослин.

  1.             Загальну потребу в розсаді: 120 000 + 6000=126 000 рослин.
  2.             Потребу в площі захищеного грунту (вихід розсади з 1 м2 див. у табл. 38) 126 000 : 360 = 350 м2.

Для визначення потреби господарства в насінні треба знати норму витрати насіння на 1 м2 захищеного грунту чи розсадника. Так, норма витрати насіння капусти при сівбі в захищеному грун­ті чи в розсадниках становить 3...4 г/м2, помідора — 4...10 г на 1 м2 корисної площі теплиць і плівкових споруд.

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №50

Будівництво поліетиленової споруди тунельного типу

Інвентар: пруток, поліетиленова плівка, шнур, метрова лі­нійка, зошит, олівець.

Вказівка до роботи. При будівництві поліетиленових споруд тунельного типу керуються нормативами, наведеними в таблиці 43.

Таблиця 43

Потреба в поліетиленовій плівці для різних культиваційних споруд


Тип споруди

Товщина плівки, мм

Ширина полотнища, мм

Потрібно плівки иа 1 м3, кг

Теплиця

Тунель

0,1...0,12

0,08.. .0,1

3200

1200.. .1600

0,31

0,6.. .0,8

 

Хід роботи. 1. Зігніть дуги з прутка.

  1.             Застроміть дуги в грунт по шнуру на відстані 1...1.5 м одна від одної.
  2.             Покрийте дуги плівкою, кінці якої присипте грунтом. Залеж­но від вирощуваної культури відстань між дугами становить
  1.        .90 см, висота теплиці — 45...80 см. Довжина окремих тунелів буває 10 м і більше.
  1.             Зверху над плівкою установіть другі дуги, щоб запобігти зду­ванню її вітром.
  2.             Скріпіть дуги між собою забитими в землю кілками, або від­тяжками, закріпленими кілочками.

Запитання

  1.              Що таке елементарно захищений грунт і вдосконалено захищений грунт?
  2.              Які типи обігрівання застосовують у захищеному грунті вашого господарства

 

ТЕМА 83(65)(61) Види захищеного грунту

Захищений грунт — це земельна площа на ділянках, закритих склом чи плівкою від знижених і низьких температур, вітру, опадів. Основним його призначенням є вирощування в ранній весняний період розсади капусти, помідорів та деяких інших культур для висаджування в захищеному і відкритому грунті, а також виро­щування овочів у зимово-весняний період. У захищеному грунті створюються оптимальні умови для росту й розвитку рослин та вирощування високих урожаїв у будь-яку пору року. Тут регу­люються такі фактори, як температура, освітленість (завдяки штучному опромінюванню), вологість грунту й повітря, а також живлення рослин.

image80Розрізняють захищений грунт двох видів: елементарно захище­ний грунт — накривання рослин синтетичними плівками (мал. 60), заскленими рамами, що кріпляться на каркасах, а також паперови­ми, гончарними ковпаками та іншими пристосуваннями від тимча­сових різних знижень температури; досконало захищений грунт — культиваційні споруди у вигляді зимових засклених теплиць (мал. 61), де можна вирощувати рослини протягом року, і весняні теплиці із скляним чи плівковим покриттям і додатковим обігрі-

ванням, у яких вирощують рос­лини у весняно-літній і літньо- осінній періоди.

3 малогабаритних плівко­вих споруд найпоширенішими є поліетиленові тунельного типу, де вирощують ранню продукцію скоростиглих сор­тів помідорів та              інших

культур.


 


image81

 


Мал. 60. Плівкові споруди тунель­ного типу

239У виробництві дуже поши­рені також блокові плівкові теплиці із знімними рамами. У зимовий період їх швидко вводять в експлуатацію з ка­лориферним обігріванням і автоматичним регулюванням температури.


У ряді областей використовують аркові плівкові теплиці.

Із засклених теплиць найпоширенішими є блокові грунтові теп­лиці площею 3 і 6 га. Вони мають грунтове й повітряне обігріван­ня (трубне і калориферне), вентиляцію (через верхні фрамуги), систему поливання і підживлювання рослин, а також пристрій для автоматичного регулювання мікроклімату. Обробіток грунту, бо­ротьба із шкідниками та хворобами, транспортування вантажів у таких теплицях механізовано, а в розсадному відділенні застосо­вують штучні джерела світла.

Живильним середовищем у захищеному грунті є різні компости з добавлянням розпушуючих матеріалів, чистий торф і солом’яні тюки з пресованої соломи, які періодично просочують розчином мінеральних добрив.

Теплиці обігрівають теплом від котельних або теплоцентра­лей електростанцій, а в деяких місцевостях — природними геотер­мальними джерелами. Малогабаритні і найпростіші споруди для елементарно захищеного грунту дістають тепло внаслідок відби­вання сонячних променів від грунту і збереження тепла теплоізо­ляційними плівками

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  84 (66)(62) /.

Тема: Культурозміни в овочевих теплицях

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Що таке елементарно захищений грунт і вдосконалено захищений грунт?

2. Які типи обігрівання застосовують у захищеному грунті господарств району?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

 

  1. Культурозміни в овочевих теплицях

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Культурозміни в овочевих теплицях

 

          Відмітити активність учнів.

 

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Що таке інвентарна й корисна площа в захищеному грунті?

2. Яку культурозміну застосовують у захищеному грунті господарств району?

3. Що таке ущільнені посіви в закритому грунті?

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №51

Складання культурозміни теплиці базового господарства

Матеріали й інвентар: план-завдання господарства на вирощування овочів, технологічна карта базового господарства, зо­шит, ручка, олівець, гумка.

Хід роботи. 1. Відвідайте базове господарство, ознайом­тесь із строками сівби і збирання врожаю, агротехнікою вирощу­вання рослин та виходом урожаю овочів з 1 м2 інвентарної і ко­рисної площі захищеного грунту.

Місце розміщення (номер теплиці) куль­турозміни і площа, м2

Культура

Дата висівання (ви­саджування)

Вихід з 1 м2

При­

мітка

овочів, кг

розсади,

сіянців,

штук

 

 

 

 

 

 

  1.            За дими даними складіть культурозміну кожної теплиці базового господарства за такою формою:

 

У графі «Примітка» зазначають ущільнюючі культури й дані про додаткове електроосвітлення (кількість годин і в який період доби).

  1.            На основі культурозміни складіть календарний графік участі в сівбі, догляді за рослинами І збиранні врожаю в захищеному грунті базового господарства.

Запитання

  1.             Що таке інвентарна й корисна площа в захищеному грунті?
  2.             Яку культурозміну застосовують у захищеному грунті вашого колгоспу (радгоспу)?
  3.             Що таке ущільнені посіви в захищеному грунті?

 

 

ТЕМА 84(66)(62)Культурозміни в овочевих теплицях

Сонячна Інсоляція — основний кліматичний фактор, який визна­чає строки вирощування овочевих культур за періодами, їх перелік, величину раннього і загального врожаю.

У зимових засклених теплицях Лісостепу України поширені на­ведені в таблиці 44 культурозміни.

242Необхідно враховувати, що на Поліссі взимку і навесні строки висаджування розсади настають на 5—10 днів пізніше, а в Сте­пу— на 10 днів раніше, ніж у Лісостепу. Восени на Поліссі розса­ду висаджують на 5—10 днів раніше, а в Степу — на 10 днів піз­ніше, ніж у Лісостепу.

 

У зимових теплицях, обладнаних капітальними системами обігрівання, як правило, вирощують огірки, помідори, перець, салат.

У плівкових теплицях, які мають системи обігрівання достат­ньої потужності, огірок висаджують у строки, близькі до тих, що і в засклених теплицях. їх використовують круглорічно. Проте плів­кові теплиці, які мають систему обігрівання, використовують з лютого до листопада з культурозмінами, наведеними в таб­лиці 45.

Основні культури (помідор, огірок, перець, кавун, диню) виса­джують у середині березня, тобто в умовах найефективнішого ви­користання сонячної енергії і оптимальної освітленості. До ви­саджування основної культури навесні І восени в теплицях виро­щують зеленні культури.

Весняні теплиці, які не обігріваються, використовують, як пра­вило, в одну зміну: з квітня по липень — серпень.

Одним з основних призначень захищеного грунту є вирощування розсади для відкритого грунту. Тому розсадоовочеві культурозміни повинні забезпечувати оптимальні умови для вирощування розсади і максимальне їх використання для вирощування овочевої продук­ції. Культурозміни розсадоовочевих теплиць України наведено в табл. 46. Систему культурозмін, що застосовуються кілька років, називають тепличною сівозміною.

Таблиця 46

Культурозміни розсадоовочевих теплиць


Розсада, культура

Період використання теплиць

Вихід продук­ції з 1 м2 ко­рисної площ, і, кг, шт.

початок

кінець

 

/ варіант

 

 

Розсада білоголової капусти серед­

 

 

 

ніх строків достигання

10—13.03

3—7.05

270 шт.

Помідор (вирощування плодів)

4—8.05

3—4.08

5 кг

Підготовка теплиць

4—5.08

31.08

 

II варіант

 

 

Розсада помідора ранніх строків

 

 

 

висаджування

10—19.03

1—10.05

97 шт.

Помідор (вирощування плодів)

2—11.05

23—24.07

5 кг

Хризантеми

24—25.07

12.11—1.12

35 шт.

Підготовка теплиць

13.11—2.12

1—4.12

      -----

 

Розробляючи культурозміни, основну увагу звертають на:

а) гранично повне використання площі для збільшення виходу продукції;

б) правильний підбір асортименту культур;в) установлення і забезпечення оптимальних строків виходу продукції з урахуванням надходження овочів з відкритого грунту й овочесховищ.

Система заходів щодо раціонального використання площі захи­щеного грунту передбачав своєчасне введення культиваційних спо­руд; виконання передпосівних робіт у стислі строки: організацію вирощування розсади для відкритого грунту.

Підбираючи асортимент культур, розміщуючи їх по теплицях і встановлюючи строки вирощування, враховують їхні біологічні особливості і здатність формувати врожай, а також запити спожи­вача й необхідність випуску свіжих овочів у зимово-весняний пе­ріод.

Для кожної культури добирають таку форму захищеного грун­ту, яка відповідала б її біологічним особливостям. Наприклад, не­доцільно займати опалювальні весняні теплиці розсадою середньо­стиглих сортів капусти, бо її можна виростити у відкритих розсад­никах.

Найбільш прибутковою культурою для теплиць і утепленого грунту є огірок. Дещо поступається йому як за економічними по­казниками, так і за попитом, помідор. Цим двом рослинам відво­дять основні площі в культу розмінах.

В осінньо-зимовий період, коли для нормального росту й роз­витку більшості овочевих культур не вистачає природного світла, захищений грунт використовують для дорощування й вигонки куль­тур: цвітної капусти (з осені), салату ромен, цибулі на зелень, зе­лені коренеплодів, щавлю.

Складання культурозміни — це розміщення розсади для відкри­того грунту й основних овочевих культур для вирощування овочевої продукції.

Культурозміни оцінюються за середнім валовим виходом про­дукції з 1 м2 інвентарної площі за сезон, за кількістю змін чи за коефіцієнтом зміни.

У захищеному грунті розрізняють інвентарну й корисну площу. Під інвентарною розуміють загальну площу теплиць, а корисною називають площу, зайняту під вирощуваними культурами без дорі­жок та інших допоміжних пристроїв.

У захищеному грунті застосовують ущільнені посіви, особливо в початковий період росту й розвитку основної культури. Під ущільненими посівами розуміють одночасне вирощування на одній площі двох чи кількох видів овочевих культур. Наприклад, разом з розсадою помідора (основна культура) у міжряддях вирощують цибулю на зелень, салат. Культури-ущільнювачі протягом ЗО — 40 днів формують урожай, і їх збирають, а рослини основної куль­тури продовжують розвиватись.

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   85(67)(63) /.

Тема: Агротехніка огірка і помідора в теплицях на земляних грунтах

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Що таке інвентарна й корисна площа в захищеному грунті?

2. Яку культурозміну застосовують у захищеному грунті господарств району?

3. Що таке ущільнені посіви в закритому грунті?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Огірок
  2. Помідор

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Огірок
  2. Помідор

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Які сорти й гібриди огірка називають партенокарпічними?

2. Як прищеплюють огірок в теплицях?

3. Скільки рослин помідора висаджують на 1 м2 у грунтовій теплиці?

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №52

Визначення дози елементів живлення для огірка

Матеріали: дані про агрохімічні показники грунту, зошит, ручка, олівець, гумка.

Хід роботи. 1. З’ясуйте агрохімічні показники грунту в базовому господарстві.

  1.            Визначте кількість мінеральних добрив, потрібну для попов­нення нестачі елементів живлення.

Візьміть участь у роботах по внесенню добрив у теплиці.

Приклад розрахунку. За даними хімічних аналізів установлено, що в 1 кг абсолютно сухого грунту міститься 100 мг N. 120 мг Р2О5, 300 мг КгО. Отже, щодо забезпеченості азотом і калієм грунт належить до другої групи. Щоб підвищити його родючість до рівня третьої групи, слід унести в середньому на 1 м2 15 г N. ЗО г К2О.

У господарстві є аміачна селітра (34 % 14) і сульфат калію (45 % К2О). У перерахунку на добрива аміачної селітри потрібно 15Х 100:'34 —44 г, а сульфату калію — 30x100:45=67 г на 1 м2.

Запитання

  1.             Які сорти й гібриди огірка називаються партенокарпічними?
  2.             Як прищипують огірок в теплицях?
  3.             Скільки рослин помідора висаджують на 1 м2 у грунтовій теплиці?

 

 

 

ТЕМА 85(67)(63) Агротехніка огірка і помідора в теплицях на земляних грунтах

Огірок. Найбільш ефективним у теплицях € вирощування гібри­дів і сортів огірка, здатних утворювати плоди без запилення бджо­лами і запліднення в зимових теплицях. Такі сорти й гібриди нази­вають партенокарпічними.

У захищеному грунті огірок дуже вибагливий до мінерального живлення. Система мінерального живлення його полягає ось у чому. Перед висаджуванням розсади в грунт вносять 20...30 кг/м2 органічних добрив, приорюють їх і ретельно перемішують. Після цього проводять агрохімічний аналіз грунту, і відповідно до доз, наведених в таблиці 47, розраховують кількість мінеральних добрив для одного внесення. Крім азоту, фосфору і калію, добавляють

  1.          .ЗО г/м2 сірчанокислого магнію.

Таблиця 47

Дози живлення для огірків


Група

Вміст в 1

кг сухого грунту, мг

 

Доза, г/м2

грунтів за вміс­том еле­ментів живлен­ня

N

Р206

К20

Забезпече­ність рослин елементами живлення

азоту

фосфору

калію

1

2

До 100 100...200

До ЗО ЗО...60

До 250 250...500

Низька Нижча за

  1.              .20
  1.              .10
  1.              .35
  1.              .20
  1.     .40
  1.     .20

3

4

  1.           .300
  1.           .400
  1.              .90
  1.              .120
  1.           .750
  1.        .1000

норму Нормальна Вища за

  1.              .5
  1.                .0

20...5 5...0

20...0 0

5

Понад

400

Понад

120

Понад

1000

норму

Надлишко­

ва

0

0

0

 

У захищений грунт в основному вносять безбаластні добрива: аміачну, калійну, кальцієву селітри, сечовину, сульфат амонію, амофос, подвійний суперфосфат і сульфат калію.

Через 20 днів після висаджування розсади огірків грунт підда­ють аналізу і, в разі потреби, підживлюють рослини. Насамперед уносять ті речовини., кількість яких мінімальна. Крім азоту, фос­фору й калію, залежно від вмісту рухливого магнію в грунті, у підживлення добавляють 5...10 г/м2 сірчанокислого магнію.

Кількість добрив для одного підживлення не повинна переви­щувати 70 г/м2, а сумарна концентрація солей має бути не вищою за 0,7 %. Перед підживленням грунт обов’язково зволожують.

Для першої культурозміни насіння висівають на початку груд­ня в кубики розміром 8X8X8 см, які встановлюють у грунт. З по­явою на поверхні підсім’ядольного коліна починають електричне опромінювання. Перших два тижні рослини опромінюють протягом 16 год, наступних два тижні— 14 год, а потім— 12 год на добу.

Через 10—12 днів після появи сходів кубики розставляють по 50 шт./м2. У міру росту рослин кубики розставляють так, щоб лист­ки не змикались (25—ЗО шт./м2). Температура повітря для вирощу­вання розсади з опромінюванням 21...32 °С, без опромінювання

  1.        .20 °С.

На постійне місце в теплиці розсаду висаджують у першій декаді січня у фазі шостого — восьмого листка. При цьому ку­бики заглиблюють на дві третини висоти. Площа живлення 160X40...45 см. Рослини підв’язують до дроту (шпалер), натягнуто­го над рядками рослин на висоті 1,5...2 м.

Розглянемо особливість формування рослин партенокарпічних сортів і гібридів огірка. Коли рослини досягнуть висоти 50...60 см від поверхні грунту, на них видаляють усі бокові стебла, що утво­рилися в пазухах листків, і квітки з головного стебла. Надалі, при­близно до висоти 1,5...1,7 м, бокові пагони прищипують через два листки і два плоди, а верхні біля шпалери — через три — чотири й таку саму кількість плодів.

Коли головне стебло досягне шпалери, його прищипують, за­лишаючи три-чотири листки над нею. Верхівку прив’язують шпа­гатом до дротини.

Рослини ретельно формують протягом перших двох місяців пі­сля висаджування. Пізніше видаляють усі верхівки, спрямовуючи стебла вниз і в глибину рядка.

Під час вегетації підтримують певну температуру грунту і по­вітря, °С:

Умови

До плодонасіння

У період плодонасіння

Сонячно

22. . .24

24...28

Хмарно

20.. .22

22. . .24

Ніч

17. ..18

19.. .20

Г рунт

20. . .22

20. . .22

 

Треба також слідкувати за водним режимом грунту. Якщо в грунті спостерігається нестача або надлишок вологи, то опадає за­в’язь, плоди деформуються і знижується врожайність.

Грунт зрошують дощуванням водою, підігрітою до температури

  1.          .24 °С. У зимовий і ранньовесняний періоди, коли приміщення не провітрюється, рослини поливають вранці, щоб уночі вони були сухими. Норми поливання залежать від фізичних властивостей грунту й фази розвитку рослин.

Урожай збирають вручну. На збирання врожаю припадає понад 60 % усіх затрат ручної праці. Збирання врожаю партенокарпічно- го огірка закінчується в кінці червня. Урожайність становить

  1.          .30 кг/м2.

Помідор. У зимово-весняній культурозміні помідор займає 2025 % площі теплиці. Тривалість оборотів з вирощуванням по­мідора різна: він може розпочинатись 5—10 лютого і закінчуватись 2025 липня, а потім у теплиці вирощують огірок. Можуть також розпочинатися в ті самі строки, але тривати до 10—15 серпня, а потім там вирощують зеленні культури (головчастий салат та ін.).

Насіння для вирощування розсади висівають у розсадному від­діленні в грунт теплиці в середині грудня. До появи сходів темпе­ратуру грунту підтримують 23...25 °С. Через 10—12 днів після по­яви сіянці пікірують у торф’яні кубики розміром 8X8X8 см. Ку­бики встановлюють щільно один біля одного. Розсаду освітлюють штучно 16 год на добу.

У міру росту рослин кубики розосереджують по п’ять — сім у ящики, проміжки між якими заповнюють грунтом.

Температуру повітря в теплиці при вирощуванні розсади помі­дора підтримують удень 20...22 °С, вночі І7...18 °С; температура грунту має бути 18...20 °С при відносній вологості повітря 60...70 % і концентрації вуглекислого газу 0,15...0,20 %, вихід розсади 20—• 25 шт./м2.

Розсада придатна для висаджування на постійне місце через 50—55 днів. На цей час рослини, як правило, мають вісім-де- в’ять листків і сформовану квіткову волоть. Перед висаджуванням вибраковують рослини з ознаками захворювання, з великою кіль­кістю пасинків. Здорові рослини обробляють отрутохімікатами.

Розсаду в кубиках висаджують, як правило, вертикально, по 2,5 рослини на 1 м2, заглиблюючи кубик на три чверті його висоти. Рослини формують в одне стебло. Якщо вони досягають шпалери, верхівки стебла спрямовують униз під кутом 45° до неї. За півто­ра місяця до кінця вегетації верхню точку росту прищипують. Вро­жайність плодів становить 12...14 кг/м2.

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  87( 68)(64) /.

Тема: Агротехніка зелених культур у захищеному грунті

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1. Які сорти й гібриди огірка називають партенокарпічними?

2. Як прищеплюють огірок в теплицях?

3. Скільки рослин помідора висаджують на 1 м2 у грунтовій теплиці?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Агротехніка зелених культур у захищеному грунті

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Агротехніка зелених культур у захищеному грунті

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

  1. Як вирощують посівні зелені культури в захищеному грунті?
  2. Зелень яких культур вирощують висіванням насіння?
  3. Які ви знаєте зелені культури, придатні для вигонки, та яка агротехніка їх у теплицях?

 

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 87(68)(64)Агротехніка зеленних культур у захищеному грунті

Зеленні посівні культури (салат, шпинат, кріп, редиску)' вирощу­ють у першій і другій культурозмінах як самостійні культури, або як ущільнювачі основних овочевих рослин (огірка і помідора).Вони вибагливі до світла, але порівняно мало потребують тепла.’ їх висівають у теплиці за кілька днів до висаджування розсади основної культури. Протягом 20—ЗО днів зеленні посівні й основні культури вирощують спільно, що підвищує вихід овочевої продукті з 1 м2 теплиць.

Помідор ущільнюють з початку лютого спеціальними сортами редиски, салату і шпинату; огірок — цибулею шалот, цибулею ріп­частою і пекінською капустою.

У великих комбінатах під зеленні посівні культури відводять спеціальні площі.

Редиску вирощують в основному насінним способом, рідше — пікіруванням сіянців. Редиску висівають на початку лютого вручну (площа живлення 5X5 см) або сівалкою з розрахунку 3...4 г/м2 на­сіння. З появою сходів її проріджують.

До тепличних сортів редиски належать такі, як Тепличний, Зоря та гібрид Зоря 31.

З появою сходів температуру знижують до 10 °С вдень і до 6 °С вночі, у сонячні дні її підвищують до 15...16 °С.

До початку формування коренеплодів редиску поливають мало, теплицю добре провітрюють, температуру підтримують на рівні

  1.                      .15°С. Після «линяння» коренеплодів температуру підвищують до 16...18 °С і збільшують норму поливання.

Редиску ранніх строків висівання можна збирати через 40— 45 днів. Урожайність її в теплицях становить 28—33 пучка з 1 м2.

Головчастий салат вирощують у зимово-весняній культурозміні. Для вирощування розсади в теплицях у кінці січня насіння висі­вають у посівні ящики, а в середині лютого сіянці розсади виса­джують на постійне місце в грунт теплиці (площа живлення 15x20 см або 25x25 см). Спочатку температуру підтримують не вищу за 12 °С. З появою першого справжнього листка температуру підвищують до 18 °С. Салат поливають рідко, але добре, теплицю' провітрюють. Урожайність його залежно від сорту становить'

  1.                 ..3.2 кг/м2.

Цибулю шалот, цибулю ріпчасту, петрушку, селеру вирощують у зимових теплицях з жовтня по грудень. Вигонка зелені цих куль­тур відбувається завдяки поживним речовинам, що їх вони нагро­мадили протягом вегетаційного періоду у відкритому грунті. Тому вони невибагливі до світла, і швидко нарощують зелень при опти­мальних температурах 20...22 °С.              : |

Найпоширеніша вигонка цибулі на зелень. Для висаджування беруть цибулю шалот або вибірку ріпчастої цибулі з діаметром ци- | булин 3...4 см. При вигонці ріпчастої цибулі урожайність її ста­новить 0,5...1 кг зелені, цибулі шалот — 2 кг на 1 кг садивного ма­теріалу. Цибулини висаджують у теплиці щільно. Витрата цибулі залежно від величини садивного матеріалу становить 10... 15 кг/м2. Поливають її рідко, але добре. Збирають через 22—25 днів.

Цибуля витримує значні коливання температури, проте низькі температури затримують вигонку зелені, а високі (до 28...30 °С) : прискорюють, але при цьому дещо погіршується якість зелені.Оптимальна температура для вигонки цибулі на зелень становить'

  1.         .22 °С. Зелена цибуля придатна для реалізації через 22—25 днів. Урожайність її становить 10...12 кг/м2.

Запитання і завдання

  1. Як вирощують посівні зеленні культури в захищеному грунті?
  2. Зелень яких культур вирощують висіванням насіння?
  3. Які ви знаєте зеленні культури, придатні для вигонки, та яка агротехніка їх у теплицях?
  4. Візьміть участь у роботах з вигонки цибулі на зелень у шкільній теплиці, в кабінеті агротехніки.

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  88( 69 )(65)/.

Тема: Гідропонний метод вирощування овочів

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

 

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

 

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

 

  1. Як вирощують посівні зелені культури в захищеному грунті?
  2. Зелень яких культур вирощують висіванням насіння?
  3. Які ви знаєте зелені культури, придатні для вигонки, та яка агротехніка їх у теплицях?

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

 

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Гідропонний метод вирощування овочів

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Гідропонний метод вирощування овочів

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

  1. Що називають гідропонним методом вирощування овочів?
  2. Яка агротехніка огірків при гідропонному методі вирощування?

 

 

Викладач

 

ТЕМА 88(69)(65) Гідропонний метод вирощування овочів

Гідропонний метод (гідропоніка) полягає у вирощуванні рос­лин у водному середовищі. Вирощування рослин цим методом ускладнюється тим, що корені рослин недостатньо забезпечені кис­нем і реакція живильного розчину змінюється.

Розроблено метод, при якому корені рослин розміщують не в грунтовій суміші й не в розчині, а в субстраті. Як субстрат викори­стовують гравій діаметром частинок 3...15 мм або його замінник. Субстрат і корені рослин періодично змочують живильним роз­чином.

При гідропонному методі відпадає потреба заготовляти, зміню­вати і підготовляти земляні грунти, боротися з бур’янами та прово­дити інші роботи з догляду за рослинами. Цей метод дає змогу створити оптимальний режим живлення.

Принцип методу такий. У водонепроникні резервуари, що мають певний нахил, засипають гравій чи інший субстрат шаром

  1.          .20 см, висаджують рослини й кілька разів на добу подають під напором знизу вгору живильний розчин (мал. 62). Після кож­ного поливання надли­шок розчину стікає в резервуар.

Як резервуари у теплицях використову­ють коритоподібні сте­лажі (мал. 63), запов­нені субстратом і уста­новлені на підлозі.

image84

Мал. 63. Схема установки гравійної культури з подаванням розчину під напором:

/—стелажі; 2 — гравій або шлак; 3 — напівкруглі дрени; 4— насосний колодязь; 5 — відцентровий насос; 6' — цистерна


Рослини висаджу­ють у субстрат. По дну стелажів прохо­дять дренажні жолоби або труби, через які в субстрат подається І зливається розчин. Рі-

вень наповнення розчину регулюють поплавцевими регулято­рами.

Живильні розчини ПОВИННІ містити всі необхідні елементи ко­реневого живлення рослин в оптимальних концентраціях і співвід­ношеннях. Використовують живильний розчин протягом 5 днів, потім проводять аналіз і добавляють поживні елементи, яких не вистачає (коректують). Через ЗО—40 днів розчин замінюють новим.

Найчастіше гідропонний метод застосовують для вирощування огірків. У цьому разі проросле насіння висівають у знезаражену пропарюванням тирсу 5—10 грудня (на 1 м2 не більш як ЗО— 35 штук розсади). У процесі вирощування розсади підтримують температуру близько 18...20 °С, опромінюють рослини 12...14 год на добу. На постійне місце (в субстрат) розсаду висаджують 5— 10 січня. Схема однорядна 110... 120x30 см. Температуру субстрату підтримують у межах 20...22 °С. Перші п’ять — сім днів після ви­саджування на постійне місце рослини підживлюють не більш як тричі на день, потім переходять на дворазове підживлювання.

Для формування куща центральне стебло не прищипують, а бо­кові прищипують над першим — третім листком, нижніх два-три стебла видаляють (для кращої вентиляції). Огірок вирощують на вертикальній шпалері.

Запитання

  1. Що називають гідропонним методом вирощування овочів?

Яка агротехніка огірків при гідропонному методі вирощування?

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  89( 70)(66)/.

Тема: Види галузей та особливості планування

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

 

  1. Що називають гідропонним методом вирощування овочів?
  2. Яка агротехніка огірків при гідропонному методі вирощування?

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

 

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Види галузей
  2. Основні принципи й завдання внутрішньогосподарського планування

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Види галузей
  2. Основні принципи й завдання внутрішньогосподарського планування

 

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Опишіть види галузей.
  2. Опишіть основні принципи внутрішньогосподарського планування

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 89(70)(66). Види галузей та особливості планування

Види галузей. Рільництво — основна галузь сільськогосподар­ського виробництва. Спеціалізація рільництва в окремих господар- ствах залежить від грунтових, кліматичних, економічних та інших зональних умов виробництва.

Виходячи з плану продажу державі сільськогосподарської про­дукції, природних і економічних умов, встановлюють, які види про­дукції і в якому обсязі вигідніше виробляти в даному господарстві, а також визначають основну, додаткові й підсобні галузі.

Основною вважається галузь, яка має найбільшу питому вагу в товарній і валовій продукції, у витратах виробництва і грошових надходженнях від реалізації продукції.

Додаткові галузі мають менше значення у виробництві товарної і валової продукції. Вони є супутниками основної галузі, створю­ють кращі умови для її розвитку, використовуючи виробничі резер­ви і природно-економічні умови господарства, техніку, трудові ре­сурси.

Підсобні галузі не мають великого товарного значення, але вони необхідні для успішного розвитку основної й додаткових галузей. Підсобними можуть бути підприємства переробки сіль­ськогосподарської продукції, обслуговування виробництва, підпри­ємства (установи) культурно-побутового призначення. Колгоспам надана можливість розвивати підсобні господарства.

Основні принципи й завдання внутрішньогосподарського плану­вання. Основне завдання планування — забезпечити виконання завдань з виробництва валової й товарної продукції високої якос­ті в суворо встановлені строки та при найменших затратах.

План являє собою науково обгрунтовану програму розвитку колгоспу чи радгоспу та його основних, допоміжних і підсобних га­лузей.

У процесі планування необхідно враховувати вимоги економіч­них законів соціалізму, природно-економічні й господарські умови, конкретні умови виробництва, інтереси держави й господарства, обгрунтовувати економічно й агрозоологічно.

Плани радгоспів і колгоспів повинні узгоджуватися з держав­ними завданнями й розвитком окремих галузей господарства. Рад­госпи в своїй діяльності повністю керуються державним планом.

Колгоспи, плануючи своє виробництво, користуються певною само­стійністю за умов виконання державного завдання.

У кожному колгоспі (радгоспі) між основними й додатковими галузями, а також між підсобними підприємствами існує певна пропорційність.

Внутрішньогосподарське планування в колгоспах і радгоспах передбачає складання перспективних планів, розрахованих на кіль­ка років; річних виробничо-фінансових планів і річних виробничих завдань для бригад, відділень, загонів, ланок, ферм; оперативних (робочих) планів на короткий період (квартал, місяць і т. д.). Робочі плани в рослинництві складають на період сільськогоспо­дарських робіт. На тваринницьких фермах замість робочих планів складають квартальні й місячні завдання.

Перспективний план визначає мету розвитку господарства на певний строк, встановлює його напрям і спеціалізацію. Є два види перспективних планів: організаційно-господарського устрою (орг- госпплан) і розвитку господарства на п’ять і більше років.

Перспективний план охоплює такі розділи: характеристику еко­номічних і грунтово-кліматичних умов виробництва; систему веден­ня господарства, спеціалізацію, розміри виробництва, організацій­ну структуру господарства; систему заходів із землеробства й організації рослинництва; систему заходів з організації тваринни­цтва; механізацію виробництва й розвиток підсобних підприємств; потребу в робочій силі та її використання, підвищення матеріально- побутових умов колгоспників, робітників і службовців радгоспів; виробничі витрати, продуктивність праці і собівартість продукції; підвищення рентабельності виробництва, ефективність капітальних вкладень; поліпшення умов праці й підвищення матеріального й культурного рівня працівників.

Річний виробничо-фінансовий план господарства складають у тісному зв’язку з перспективними планами. Він конкретизує ці пла­ни із урахуванням їх виконання, а також нових досягнень науки і техніки, змін у технології й організації виробництва.

Вихідним положенням для складання виробничо-фінансового плану господарства є планове завдання з продажу державі про­дукції та інші завдання, які розробляються й доводяться вище­стоящою організацією. Ці завдання повинні бути економічно об­грунтованими й узгодженими з можливостями розвитку госпо­дарства.

Виробничо-фінансовий план включає такі розділи: державне планове завдання з продажу продукції та основні економічні по­казники плану і звіту за минулий рік; план використання земель­них угідь і виробничу програму з рослинництва; виробничу про­граму з тваринництва; виробничу програму з промислових, підсоб­них і обслуговуючих галузей; план впровадження нової техніки, прогресивної технології та механізації виробництва; план з праці; план із собівартості сільськогосподарської продукції; план реаліза­ції продукції; план будівництва; фінансовий план.

Найважливіші розділи плану розробляють на основі прогресив­ної технології та організації виробничих процесів, відображених у технологічних картах вирощування сільськогосподарських культур і виробництва тваринницької продукції. Технологічні карти дають змогу визначити обсяг кожного виду робіт і розподіляти їх за мар­ками машин, підрахувати затрати праці, матеріалів і коштів, роз­в’язати чимало питань з організації виробництва. Розробка техно­логічних карт передує складанню виробничо-фінансового плану.

Річні виробничі плани й завдання для відділень, бригад і ланок за змістом збігаються з виробничою програмою, розробленою у ви­робничо-фінансовому плані.

Річне виробниче завдання для рільничо-тракторної бригади рад­госпу містить дані про склад бригади і закріплені за нею засоби виробництва; завдання із сівби, врожайності й валового збору сільськогосподарських культур; розміщення посівів на полях сіво­зміни; потребу бригади в насінні та підготовку його до сівби. У ньому також даються план унесення органічних і мінеральних добрив та обробітку посівів хімічними препаратами, технологічні карти вирощування й збирання сільськогосподарських культур. Складають зведений план тракторних робіт бригади, план-графік технічних доглядів та ремонту машинно-тракторного парку, вста­новлюють ліміти затрат на технічний догляд, ремонт та амортиза­цію техніки, витрати пального й мастильних матеріалів, затрати праці й грошово-матеріальних засобів для бригади й на центнер продукції; розцінки для оплати робітників за продукцію.

Решту розділів завдання розробляють на основі завдання що­до висівання культур, а також технологічних карт вирощування й збирання сільськогосподарських культур і затверджених для брига­ди нормативів затрат праці й засобів виробництва. Нині широко розповсюджено безнарядне планування — за кінцевим результатом.

У робочих планах деталізують за періодами сільськогосподар­ського року склад, строки, обсяг робіт, визначені в річних вироб­ничих планах. Потреба уточнити річні плани в рільництві зумов­люється впливом погодних умов на хід виробничого процесу й те­риторіальною розрізненістю об’єктів праці. Тому в робочих планах відповідно до зміни строків, складу та обсягу робіт доводиться уточняти потребу в робочій силі й засобах виробництва, їх роз­становку на об’єкти, маршрути руху.

Робочі плани в рільництві складають на періоди весняних по­льових робіт, догляду за посівами, парами й сінозбирання; збиран­ня ранніх зернових; збирання пізніх культур, сівби озимих, оранки зябу й чорних парів; зимових робіт.

Вихідними для складання робочих планів є річні виробничі зав­дання й технологічні карти, складені з урахуванням змін посівних площ, складу й кількості закріплених машин, урожайності сіль­ськогосподарських культур. У робочому плані зазначають перелік і обсяг робіт на відповідній ділянці в хронологічній послідовності, строки і кількість робочих днів для виконання кожного виду робо­ти, склад І кількість виділених машин, кількість працівників різних професій та кваліфікації, виробіток за зміну, щоденна потреба бригади в робочій силі й засобах виробництва.

Плани-наряди видають бригаді, ланці, окремому агрегату чи виконавцю на певний строк: декаду, тиждень, п’ятиденну або па весь установлений строк роботи (акордний наряд). У наряді зазна­чають вид, місце, обсяг роботи, строк її виконання, агротехнічні вимоги, кількість виконавців, машин, інвентаря тощо.

Найпрогресивніший і найефективніший спосіб організації ріль­ництва— підрядний. Підряд — це угода між групою (ланкою, бригадою) механізаторів і керівництвом господарства (радгоспу, колгоспу). Відповідно до угоди керівництво господарства закріп­лює за групою механізаторів певну площу (найчастіше сівозміну з набором культур), необхідну сільськогосподарську техніку для виконання всіх польових робіт, виділяє насіння, добрива й т. д. Крім того, доводиться обсяг робіт і фонд заробітної плати, а також акордні розцінки (акордну оплату за реальну валову продукцію). При підрядному способі механізатори щомісяця одержують аванс, а остаточно з ними розраховуються після збирання врожаю.

Механізованим групам надається повна самостійність органі­зації польових робіт — не за нарядом, а за агрономічною потребою виконання основних прийомів відповідно до технологічних карт. Головна перевага підрядного способу — підвищення відповідаль­ності працівників сільського господарства за одержання макси­мальної кількості продукції і збереження родючості грунту. Орга­нізація підрядних груп грунтується на взаємній довірі всіх членів її, ретельному плануванні договірних колективних нарядів, техно­логічних карт, на вмілому використанні досягнень сучасної науки.

Сітковий графік, — графічне зображення послідовності й трива­лості виконання пов’язаних між собою робіт. Він дає можливість планомірно й оперативно керувати одним чи кількома взаємопов’я­заними виробничими процесами при мінімальних затратах робочо­го часу. Розробляють його на різні періоди (повний строк закін­чення робіт, рік, квартал, місяць, сезон, декаду, період польових робіт і різні частини цих періодів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №   90(71)(67) /.

Тема: Технологічні карти для вирощування сільськогосподарських культур

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Опишіть види галузей.
  2. Опишіть основні принципи внутрішньогосподарського планування

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Види робіт
  2. Обсяг робіт
  3. Склад агрегату
  4. Норма виробітку агрегату за зміну
  5. Обслуговуючий персонал
  6. Сума витрат

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Види робіт
  2. Обсяг робіт
  3. Склад агрегату
  4. Норма виробітку агрегату за зміну
  5. Обслуговуючий персонал
  6. Сума витрат

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. З якою метою ведеться перспективне планування?
  2. Які розділи має річний виробничо-фінансовий план господарства і як його складають?

 

Викладач

 

ТЕМА 90(71)(67) Технологічні карти для вирощування сільськогосподарських культур

Щоб збільшити виробництво сільськогосподарських продуктів, знизити їхню собівартість і досягти високої продуктивності праці, у колгоспах і радгоспах складають технологічні карти для вирощу­вання сільськогосподарських культур.

Технологічною картою називається план виробництва певного виду продукції — зерна, буряків, молока і т. д.— на основі передо­вої технології (впровадження передових прийомів вирощування) і широкої механізації виробничих процесів.

Технологічна карта визначає планову врожайність, обсяг робіт, послідовність, строки й прийоми вирощування, тобто технологію вирощування культури. У ній зазначається, які потрібні при цьо­му сільськогосподарські машини, знаряддя, трактори чи двигуни для виконання кожного прийому, якість виконання його (глибина оранки, кількість слідів боронування тощо, скільки потрібно що­денно тракторів, машин і робочої сили). У технологічній карті також наводяться основні економічні показники: продуктивність праці і прямі затрати на пальне, поточний ремонт, технічний до­гляд, оплата праці. Умови сільськогосподарського виробництва й особливо погода можуть внести певні зміни й доповнення в зазда­легідь розроблену технологію з кожної культури.

Технологічні карти — основа для планування всієї роботи ви­робничої бригади. Вони допомагають додержувати технологічної дисципліни, впроваджувати нові, прогресивні методи. А це, зреш­тою, допомагає вирощувати високий урожай при менших затра­тах праці, одержувати дешеву продукцію.

У рільництві технологічні карти найчастіше складають для ме­ханізованих ланок, яким виділяють повний набір сільськогосподар­ських машин і знарядь. У господарстві карти розробляють спеціа­лісти разом з членами механізованих ланок.

Під час складання технологічних карт беруть до уваги:

  1. Для якої культури складають технологічну карту (пшениця, кукурудза, буряк і т. д.).
  2. Час, на який розрахована карта: один рік чи більше (техно­логічні карти для вирощування польових культур складають, як правило, на один-два роки).
  3. Розмір виробництва, наприклад, кукурудза, на площі 100 чи 200 га.
  4. Величину запланованої врожайності. Плануючи величину врожайності, треба враховувати середню врожайність тієї чи іншої культури в господарстві, досвід передовиків, а також родючість деяких ділянок. Наприклад, урожайність буряків протягом кількох років у господарстві становить 250...300 ц, у передових ланках
  1.    .450 ц. Якщо механізовані ланки забезпечено необхідною тех­нікою, добривами, то можна планувати врожайність 350...400 ц коренів.

Технологію вирощування деяких культур слід розробляти з ура­хуванням досягнень науки і передового досвіду в сільському гос­подарстві, широкого використання мінеральних добрив і гербіцидів, прогресивних способів сівби, застосування високоврожайних сортів, роздільного збирання і т. д.

Технологічна карта для вирощування сільськогосподарських культур містить:

а) повний перелік робіт, що стосуються вирощування куль­тури, починаючи з підготовки грунту й закінчуючи збиранням урожаю;

б) обсяг кожного виду робіт (у гектарах, тоннах і т. ін.);

в) календарні строки, за які передбачається виконати кожний вид робіт;

г) склад агрегату (види й типи тракторів і сільськогосподар­ських машин);


image86


Технологічна карта Виробництво продукції


 

д) продуктивність агрегату за зміну;

е) прямі затрати в людино-годинах, гектарах ріллі й т. д.;

є) прямі витрати на одиницю роботи й на весь обсяг робіт (у карбованцях).

Технологічні карти складають за формою, наведеною в таблиці 48;

Види робіт. Для всіх культур весняної сівби необхідно врахову­вати роботи з підготовки грунту, виконані в минулому році: лу­щення стерні, вивезення і внесення гною, оранку, осінньо-зимові роботи (снігозатримання) тощо.

Розробляючи технологію вирощування озимих культур, врахо­вують попередники. Якщо озимі сорти розміщують після зайнятих парів чи непарових попередників, до карти включають усі роботи, що стосуються підготовки грунту після збирання попередників. У випадку, коли озимі висівають на чистих парах, планувати по­чинають з передпосівної культивації.

Наступні види робіт визначають, виходячи з особливостей куль­тури й кліматичних умов.

Обсяг робіт, як правило, визначають у гектарах, тобто з ураху­ванням усієї закріпленої площі, в деяких випадках — у тоннах (на­вантаження, внесення добрив І т. ін.). Для розрахунку амортиза­ційних відрахувань і затрат на поточний ремонт необхідно обсяг робіт виразити в умовних гектарах.

Склад агрегату. Правильний добір відповідних тракторів і агре­гатованих машин дає змогу з найбільшою ефективністю використо­вувати засоби механізації. Добираючи окремі машини, треба вихо­дити з того, щоб система машин забезпечила комплексну механі­зацію виробництва продукції.

Норма виробітку агрегату за зміну або погодинна продуктив­ність агрегату. Цей показник беруть з довідників. При безнарядній системі враховують необхідність своєчасного і якісного виконання робіт, незалежно від кількості затраченого часу. Наприклад, під час збирання, сівби робота повинна по можливості виконуватись безперервно (протягом світлового дня й навіть уночі).

Обслуговуючий персонал — кількість працівників, зайнятих на агрегаті. Усі розрахунки щодо кількості працівників необхідно про­водити з урахуванням оптимальних строків виконання роботи. На­приклад, відповідно до прийнятих норм у господарстві за 1 год агрегат (трактор з лущильником) обробляє 4,5 га, за світловий день (10...11 год) — 45...50 га. Якщо закріплена площа становить 150 га, то її можна обробити за три дні. На цей вид роботи пла­нується виділити одного тракториста.

Щоб визначити потрібну кількість тракторів і сільськогосподар­ських машин, можна скористатися формулою

п ~~ СДЕ'

де А — щоденна потреба в агрегатах; Б — обсяг робіт; С — трива­лість агротехнічного строку виконання робіт; Д — виробіток агре­гату за 1 год або за всю зміну; В — кількість змін роботи агрега­ту за добу.

Витрату й вартість пального враховують при розрахунках собі­вартості продукції.

Сума затрат. Тут передбачають прямі затрати на кожний вид робіт. Затрати праці включають затрати на деякі види робіт у лю­дино-годинах. За сумарною величиною затрат праці розраховують вихід валової продукції на одного працівника, а також виробни­цтво валової продукції на 1 людино-годину. Цей показник можна визначити за формулою

о РКБ

з = —,

де 3 — затрати праці на виконання всього обсягу робіт; Р — кіль­кість робітників на одному агрегаті; К — тривалість робочого дня, год; Б — обсяг робіт; Д — виробіток за зміну.

Календарні строки виконання робіт визначають на основі бага­торічного досвіду І даних наукових установ по вирощуванню тих чи інших сільськогосподарських рослин у даній грунтово-кліматич- ній зоні. Особливо важливо планувати оптимальні строки виконан­ня робіт, тісно пов’язані високим рівнем механізації і одержанням кінцевого продукту.

Для розрахунку собівартості продукції і рентабельності вироб­ництва до карти включають затрати на амортизацію тракторів і сільськогосподарських машин, поточний ремонт, насіння, добрива, отрутохімікати й т. ін.

Запитання і завдання

  1. З якою метою ведеться перспективне планування?
  2. Які розділи має річний виробничо-фінансовий план господарства і як його складають?
  3. Візьміть участь у розробці й здійсненні організаційно-технічних заходів учнівської виробничої бригади (на три — п’ять років) щодо збільшення виробницт­ва зерна, кормів, інших продуктів сільського господарства на основі підвищення родючості грунтів і дальшої інтенсифікації землеробства. При складанні плану передбачте грунтово-захисні заходи; підвищення родючості й меліорацію грунтів; поліпшення культури землеробства; виробництво зерна та інших продуктів рос­линництва; виробництво і приготування кормів; організаційні заходи.
  4. Складіть план-графік збиральних чи інших видів робіт у базовому госпо­дарстві на основі структури посівних площ за такою формою:

Структура посівних площ, сільськогосподарських культур по господарству на_____рік


Культура

Площа, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, т

 

 

 

 

 

Культура

Вид роботи

Номер вироб­ничої ділянки

Агрегат

Марка сіль­ськогосподар­ських машин

Обсяг робіт, га

Норма за змі­ну

Продуктив­ність за 1 год

Потрібно

Число,

МІСЯЦЬ

годин

робо­

чих

днів

одно­

го

всіх

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

збиральних робіт по господарству на________місяць 198__р.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  91( 72)(68)/.

Тема: Поняття про організацію, нормування та облік праці

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

 

  1. З якою метою ведеться перспективне планування?
  2. Які розділи має річний виробничо-фінансовий план господарства і як його складають?

 

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

 

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Нормування
  2. Облік праці

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Нормування
  2. Облік праці

          Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. У чому полягає суть підрядної системи в рільництві?
  2. Назвіть елементи госпрозрахунку та умови його запровадження?

 

 

Викладач

 

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №53

Визначення затрат праці на виробництво 1 ц продукції

Матеріали: дані з річного звіту місцевого колгоспу чи рад­госпу про планову й фактично вироблену продукцію та затрати праці (у людино-днях) на її виробництво.

Хід роботи. 1. За даними первинного обліку визначте за­трати праці (людино-днів) на І ц продукції та вихід продукції (центнери) на один людино-день для основних двох-трьох культур. Розрахунки виконайте за такою формою:

Затрати праці на вирощування основних культур у бригаді              колгоспу              за 19              рік

Культура

Вироблено про­дукції, ц

И рим і затрати праці на виробництво основної продукції, людино-днів

Виробництво основної продук­ції на 1 людино- день

фактич­

но

за пла­ном

усього

на 1 ц

фактич­

но

за пла­ном

фактич­

но

за пла­ном

фактич­

но

за пла­ном

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вказівки до роботи. Фактичні затрати праці на 1 ц продукції визначають діленням усієї кількості людино-днів, затрачених на ви­робництво даної продукції, на загальний вихід продукції. Щоб ви­значити вихід основної продукції з розрахунку на один людино- день, треба кількість усієї продукції (центнери) поділити на суму людино-днів, затрачених на її виробництво.

Планові показники беруть з річного виробничого завдання на основі планових даних. Порівняння фактичних показників з плано­вими дає можливість установити, чи виконано план з продуктив­ності праці у процесі вирощування певних культур у бригаді (від­діленні) .

Запитання і завдання

  1.             У чому полягає суть підрядної системи в рільництві?
  2.             Назвіть елементи госпрозрахунку та умови його запровадження.
  3.             Візьміть участь у розробці госпрозрахункового завдання для механізованої ланки по вирощуванню однієї чи кількох культур в учнівській бригаді, колгоспі (радгоспі).

 

 

 

 

ТЕМА 91(72)(68) Поняття про організацію, нормування та облік праці

Організація праці. Основне завдання наукової організації пра­ці в соціалістичному сільськогосподарському виробництві — впро­ваджувати в практику колгоспів І радгоспів передовий досвід і на­уково обгрунтовані заходи для вдосконалення організації праці, повністю використовувати внутрішньогосподарські резерви і під­вищувати продуктивність праці.

Основна форма організації праці в колгоспах і радгоспах — бригадна. Постійна рільнича бригада в колгоспі займається виро­щуванням зернових, технічних, кормових сільськогосподарських культур. Спеціалізовані бригади в основному вирощують одну якусь культуру (бавовник, льон тощо). За тракторними бригадами колгоспів закріплюють техніку, необхідну для обслуговування спе­ціалізованих бригад.

Рільничо-тракторні бригади зайняті вирощуванням кількох ос­новних сільськогосподарських культур. При цьому всі роботи вико­нують за допомогою машин, закріплених за бригадою.

Комплексні бригади колгоспів вирощують сільськогосподарські культури, а також доглядають тварин. Вони можуть обслуговува­тись тракторною бригадою або мати в своєму складі необхідну тех­ніку.

Відмінність у формах організації виробничих бригад пояснюєть­ся специфікою виробництва в окремих галузях сільського гос­подарства, розмірами виробництва в різних зонах країни, поси­ленням процесу поділу праці для виробництва деяких видів про­дукції, збільшенням розмірів господарств.

Отже, бригада — це самостійна виробнича одиниця. За нею за­кріплюють на тривалий час певну ділянку землі (як правило, сіво­зміну на час повної ротації) і всі необхідні засоби виробництва. Склад бригади також повинен бути постійним протягом кількох років. Бригада має річне виробниче завдання, де визначено її діяльність з усіх основних показників.

У сільському господарстві, крім бригадної, є й ланкова форма організації праці. Вона найдоцільніша при вирощуванні такихкультур, які ще потребують значних затрат ручної праці. У зв’язку з цим ланки утворюють в основному для вирощування технічних культур. Ланкова форма організації праці дає змогу закріпити певну ділянку за кожним працівником, що підвищує його відпові­дальність за якість роботи і створює умови, за яких матеріальна зацікавленість може бути поставлена в безпосередню залежність від результатів виробництва. Основні роботи в ланках виконують механізатори тракторних бригад. У разі потреби необхідну техніку для виконання робіт закріплюють за ланкою.

Останнім часом виникли бригадна й ланкова форми організації праці на базі комплексної механізації для вирощування сільсько­господарських культур за індустріальною технологією. Бригади й ланки працюють за колективним підрядом, який забезпечує вищі показники праці, економію матеріальних засобів.

Господарський розрахунок — метод планового ведення госпо­дарства соціалістичних підприємств. Він грунтується на порівнянні (у грошовій формі) затрат і результатів господарської діяльності підприємства, на відшкодуванні затрат власними прибутками, на забезпеченні рентабельності виробництва, на матеріальній відпо­відальності й матеріальній заінтересованості підприємства та його працівників.

Цей метод сприяє зростанню продуктивності праці і є дійовим засобом для поліпшення економіки підприємства. У зв’язку з цим 13 квітня 1967 року Центральний Комітет КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про перехід радгоспів та інших дер­жавних сільськогосподарських підприємств на повний господар­ський розрахунок».

Основні принципи господарського розрахунку:

  1. Науково обгрунтована організація діяльності радгоспу й колгоспу з метою виконання плану виробництва з найменшими за­тратами.
  2. Господарсько-оперативна самостійність радгоспів і колгоспів, які розпоряджаються виділеними їм засобами, самостійно ведуть фінансове господарство й бухгалтерський облік. Колгоспи органі­зовують планування й управління на демократичних основах; вони мають право власності на належні їм засоби й вироблювану про­дукцію.
  3. Окупність затрат і забезпечення рентабельності.
  4. Матеріальна заінтересованість у розвитку суспільного вироб­ництва.

На початку року для кожного госпрозрахункового підрозділу розробляється річне виробниче завдання на основі виробничо-фі­нансового плану колгоспу й технологічних карт. У ньому наво­дяться склад бригади, площа землі, сільськогосподарські машини та знаряддя, закріплені за бригадою, ліміт насіння, добрив і от­рутохімікатів, паливо-мастильні матеріали; дається виробнича про­грама на вирощування сільськогосподарських культур; визначають­ся ліміти прямих затрат, розраховують затрати на вирощену про­дукцію; роблять аналіз затрат на виробництво продукції

Правління колгоспу і члени бригади (ланки) укладають між собою госпрозрахункову угоду, яка затверджується на засіданні правління колгоспу.

Продуктивність праці виражається кількістю виробленої про­дукції, яку створює працівник за годину, день, або кількістю часу, затраченого на одиницю продукції. її визначають за двома основ­ними показниками: кількістю валової продукції на одного серед­ньорічного працівника і кількістю валової продукції з розрахунку на 1 людино-годину (1 людино-день). Одне з основних завдань со­ціалістичного сільського господарства — постійне збільшення обся­гу вироблюваної продукції за одиницю часу з неухильним змен­шенням матеріальних І грошових затрат на її виробництво.

Нормування. Технічно обгрунтоване нормування передбачає насамперед поліпшення організації праці й на цій основі встанов­лення більш прогресивних норм виробітку.

Основні прийоми технічного нормування полягають у фотогра­фуванні й хронометражі робочого часу. До фотографування робо­чого часу вдаються, щоб визначити окремі виробничі процеси від початку й до закінчення. На основі послідовних записів у часі всіх виробничих операцій протягом робочого дня визначають найдоціль­ніші способи їх організації (оптимальні режими роботи агрегатів, величину втрат робочого часу з технічних і організаційних причин та ін.). Хронометраж дає можливість на підставі вивчення одних і тих самих операцій, що повторюються, відібрати такі, які вима­гають менше часу на виконання.

Таким чином, фотографія робочого часу і хронометраж сприя­ють найраціональнішій організації процесів виробництва.

Облік праці — це реєстрація, систематизація за процесами й узагальнення (зведення) за певний період господарських опера­цій. Облік необхідний для оперативного керівництва виробництвом і окремими його підрозділами. Він відображає виконання догово­рів по реалізації сільськогосподарських продуктів державі.

Завдяки обліку визначають участь кожного працівника в су­спільному виробництві, продуктивність праці й собівартість продук­ції. За допомогою його здійснюється соціалістичний принцип оплати відповідно до кількості та якості затраченої праці. Дані обліку використовують під час планування, підбивання підсумків соціалістичного змагання.

Кожну виробничу операцію в колгоспах і радгоспах оформля­ють відповідними документами. Документи допомагають контролю­вати виконання плану й установлювати персональну відповідаль­ність за проведення операції. Є різні форми й види первинної до­кументації: накладні, рахунки, відомості тощо.

Бригадири рільничих бригад ведуть облік членів бригади, засо­бів праці (робочої худоби, плугів, сівалок, транспортних засобів, інвентаря), предметів праці (насіння, фуражу, пального, мінераль­них добрив), продуктів праці (зерна, картоплі, овочів), робіт, вико­наних у бригаді, і нарахування оплати за працю. Дані про кіль­кість виконаної роботи бригадир записує в обліковий лист.

Для обліку праці та її оплати в радгоспах ведуть табель обліку робочого часу й заробітку. До цього документа записують виходи й неявку на роботу, запізнення, понаднормову працю тощо. Дані та­беля після перевірки заносять до розрахунково-платіжних відомос­тей. У бухгалтерії відділення радгоспу для обліку праці є особис­тий рахунок по виходу продукції та нарахуванню заробітної плати.

Сировину, матеріали тощо обліковують у відповідних докумен­тах. Основними первинними документами вважаються реєстр і ві­домість руху зерна та іншої продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  92( 73)(69)/.

Тема: Оплата праці в рільництві

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. У чому полягає суть підрядної системи в рільництві?
  2. Назвіть елементи госпрозрахунку та умови його запровадження?

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Оплата праці в рільництві

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Оплата праці в рільництві

   Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Які є винагороди при оплаті праці в рільництві

 

 

 

 

 

Викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 92(73)(69Оплата праці в рільництві

Розрізняють дві основні форми оплати праці в господарствах: відрядну й погодинну. Відрядну оплату нараховують за одиницю роботи чи продукції. Вона може бути прямою, якщо кожна одини­ця продукції чи роботи оплачується за однією й тією самою роз­цінкою, і прогресивною, якщо понаднормова робота чи продукція оплачується за вищими розцінками. Почасовою називається оплата за одиницю відпрацьованого часу (годину, робочий день). її засто­совують у тому разі, якщо не можна безпосередньо облікувати роботу.

Доповненням до відрядної й почасової оплати праці є преміаль­на оплата — певна винагорода (понад відрядну чи почасову) за пе­ревиконання норм виробітку чи плану виходу продукції, за еконо­мію затрат і т. д.

Крім цих видів оплати, застосовують акордно-преміальну опла­ту праці, коли бригаді чи ланці доручається весь комплекс робіт у рільництві й визначається акордна оплата за продукцію відповідно до діючих норм виробітку.

Із січня 1968 р. працівникам радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, зайнятим у рільництві, працю оплачують за денними тарифними ставками (у карбованцях і ко­пійках за 7-годинний робочий день, табл. 49).

Таблиця 49

Денні тарифні ставки для оплати праці робітникам радгоспів


Група ставок

 

Тарифна ставка, крб,—

к., залежно

від розряду

і

11

III

IV

V

VI

Кінно-ручні роботи в тваринництві: для погодинних пра­цівників

2—34,4

2—34,4

2—40,2

2—46,1

2—53,9

2—81,3

для відрядників

2—34,4

2—40,2

2—46,1

2—53,9

2—73,3

3—09,6

Трактористи-маши-

ністи:

для погодинних пра­цівників І група

2—63,7

2-73,4

2—90

3-20

3—80

4—50

II група

2—73,4

3—00

3—50

3—90

4—50

5—40

III група

2—80

3—00

3—80

4—20

4—90

5—90

для відрядників І група

2—73,4

2—80

3—20

3—60

4—20

5—00

II група

2—90

3—40

3—80

4—30

5-00

6—00

III група

3—10

3—60

4—20

4—70

5—50

6—50

 

Установлення трьох груп тарифних ставок пов’язане з різною тривалістю періоду польових робіт. Вищі тарифні ставки (III гру­па ставок) встановлено для районів з найкоротшим періодом польових робіт. Це дає змогу забезпечити приблизно однаковий заро­біток механізаторів у процесі виконання польових робіт у різних районах країни. Тарифні ставки для почасових працівників на 10 % нижчі за ставки відрядників. При відрядній оплаті робітники нама­гаються ущільнити свій робочий день, працюють інтенсивніше, то­му й праця їхня оплачується дещо вище. Трактористи-машиністи І класу одержують додаткову оплату у розмірі 20 % відрядного за­робітку, II класу— 10 %. При безнарядній підрядній системі прак­тикують акордно-преміальну оплату за кінцевим результатом.

Завдання

  1. У механізованій ланці е три трактори: К.-701, Т-150, ДТ*75. Визначте, скіль­ки потрібно днів, щоб зорати 450 га на зяб, якщо кожний трактор працюватиме на добу 14 год (дві зміни). Обчисліть витрату пального на кожний трактор і на весь обсяг роботи в тоннах і карбованцях. Нарахуйте заробітну плату механіза­торам.

Для виконання цього завдання дізнайтеся у фінансово-економічному відділі господарства про змінні завдання на кожний тракторний агрегат і витрату паль­ного, а також про тарифні ставки і розряди* за якими нараховується заробітна плата механізаторам.

  1. Заповніть обліковий лист тракториста-машиніста по кількох видах робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  93( 74)(70)/.

Тема: Поняття про собівартість та рентабельність господарської продукції

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Які є винагороди при оплаті праці в рільництві

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Собівартість
  2. Рентабельність

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

  1. Собівартість
  2. Рентабельність

   Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

  1. Що таке собівартість і з яких основних показників вона складається?
  2. Що таке рентабельність і як вонв залежеть від собівартості?
  3. Назвіть шляхи й засоби зниження собівартості при підвищенні рентабельності в сільському господарстві.

 

Викладач

Практична ролбота для поурочно-тематичних планів(71-75 годин). Для поурочно-тематичного плану 95 годин практичні роботи виділені в індивідуальний урок ЛПЗ.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА. №54

Розрахунок собівартості зерна

Матеріали: дані про валовий збір зерна, соломи, затрати на культуру, зошит, лінійка, ручка, олівець, гумка.

Хід роботи: 1. Визначте питому вагу основної (зерна) і по­бічної (соломи) продукції за допомогою коефіцієнтів, розробле­них УСУ СРСР (відносно 1ц):

Зернові культури

Зерно ............................................ 1,0

Солома ...........................................0,08

Кукурудза

Зерно (у перерахунку на сухе) ........................... 1,0

Стебла ........................................... 0,17

Цукровий буряк

Корені............................................ 1,0

Гичка............................................. 0,20

  1.            Розподіліть затрати на вирощування культури залежно від питомої ваги.
  2.            Визначте собівартість основної і побічної продукції, поділив­ши затрати на кожний вид продукції на валовий збір.

Приклад розрахунку. Припустимо, що колгосп зібрав зерна 180 000 ц, соломи 250 000 ц. Всього затрачено 300 000 крб. Скори­ставшись коефіцієнтами, переведемо основну й побічну продукцію в умовну:

Зерно .... 180000 ц • 1,0 = 180000 ц Солома .... 250 000 ц • 0,08 — 20 000 ц

Всього.................... 200 000 ц

Питома, вага зерна в умовній продукції 90 %, соломи 10 %.

Розподіливши загальну суму затрат (300 000 крб.), знайдемо, що на зерно припадає (300 000>90) : 100 = 270 000 крб., а на солому 300 000-270 000 = 30 000 крб.

Собівартість 1 ц зерна становить 1 крб. 50 к., а 1 ц соломи 12 к.

Запитання і завдання

  1.             Що таке собівартість і з яких основних показників вона складається?
  2.             Що таке рентабельність і як вона залежить від собівартості?
  3.             Назвіть шляхи й засоби зниження собівартості та підвищення рентабель­ності в сільському господарстві.
  4.             Скориставшись даними місцевого господарства про собівартість і рента­бельність основної продукції рослинництва, зробіть висновок про рівень госпо­дарювання.
  5.             Проаналізуйте економічні показники господарства вашого району та пояс­ніть причини відхилення їх від середньорайонних.

 

 

 

 

 

ТЕМА 93(74)(70)Поняття про собівартість та рентабельність сільськогосподарської продукції

Собівартість — це виражені в грошах затрати підприємства на виробництво одиниці певного виду продукції. Виробництво того чи іншого виду продукції рільництва потребує затрат праці, коштів тощо.

Зниження собівартості й підвищення рентабельності виробни­цтва в сільському господарстві має велике народногосподарське значення. Зменшення затрат на виробництво продукції в колгоспах і радгоспах збільшує розмір нагромаджень і тим самим є основою підвищення темпів розширеного відтворення. Зниження собівартос­ті продукції в колгоспах і радгоспах створює можливість знизити державні закупівельні і здавальні ціни і тим самим зменшити за­трати держави на заготівлю сільськогосподарських продуктів. Зменшення затрат на виробництво сільськогосподарської продук­ції — основна умова зниження роздрібних цін на неї, а отже, і під­вищення життєвого рівня радянського народу.

Розрізняють виробничу й комерційну собівартість. Виробнича собівартість включає витрати тільки на виробництво продукції, у тому числі й на внутрішньогосподарський транспорт і зберігання. Комерційна (повна) собівартість додатково включає витрати на реалізацію продукції та адміністративно-господарські витрати ви­щестоящих госпрозрахункових організацій. У колгоспах і радгос­пах обчислюють виробничу собівартість.

Склад затрат за видами в карбованцях чи процентах є струк­турою собівартості. Щоб виявити резерви для зниження затрат наодиницю продукції, необхідно знати питому вагу окремих елементів затрат, що створюють собівартість продукції.

Рентабельним (прибутковим) вважається колгосп чи радгосп у тому разі, коли виручка від реалізації продукції покриває затра­ти на її виробництво і забезпечує, крім того, одержання чисто­го прибутку. У цьому разі значно зростає значення прибутку в еко­номіці сільськогосподарського виробництва. Він є основою розши­реного відтворення: чим вищий прибуток, тим більшими темпами може розвиватися суспільне виробництво. Збільшення розмірів прибутку дає можливість частину його використати для матеріаль­ного заохочення працівників даного господарства, поліпшення по­бутових і культурних умов.

Основна умова підвищення рентабельності — зниження собівар­тості продукції. Визначення економічно обгрунтованих цін створює можливість для рентабельної роботи господарства. Використати цю можливість можна тільки на основі зниження затрат на виробни­цтво продукції. У свою чергу зниження собівартості продукції за­лежить насамперед від підвищення продуктивності праці: чим вища продуктивність праці, тим менші затрати на її оплату з роз­рахунку на одиницю продукції.

Зниження собівартості продукції пов’язане з інтенсифікацією виробництва. Додаткові затрати на одиницю земельної площі по­винні супроводитися збільшенням виходу продукції з цієї площі, причому в більших розмірах, ніж укладені затрати.

Для зниження собівартості продукції в сільському господарстві велике значення мають зміцнення госпрозрахункових принципів, перехід на нову систему планування й економічного стимулювання, запровадження повного господарського розрахунку в радгоспах і колгоспах.

Рентабельність обчислюється як відношення прибутку галузі (підприємства) до собівартості продукції і виражається в про­центах:

Р =П/С х 100,

де П — прибуток; С — собівартість.

Припустимо, що затрати на виробництво 1 ц зерна пшениці ста­новлять 2,45 крб. Ціна реалізації 8,92 крб./ц. Звідси рентабельність

Р = ((8,92-2,45)/2,45)х100= 264 %.

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ

Проведення Теоретичних занять        /урок №  95( 75)(71)/.

Тема: Особливості планування та організації праці в учнівській виробничій бригаді

ДАТА: ______________________________________________р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

Матеріально-технічне забезпечення:Підручник «Основи агрономії»  І.В.Веселовський, мультимедійний проектор, карти та схеми

ХІД УРОКУ:

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

    ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Що таке собівартість і з яких основних показників вона складається?
  2. Що таке рентабельність і як вонв залежеть від собівартості?
  3. Назвіть шляхи й засоби зниження собівартості при підвищенні рентабельності в сільському господарстві.

    ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

 

  1. Особливості планування та організації праці в учнівській виробничій бригаді

 

    ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО СЛІДУЮЧИМ ПИТАННЯМ /10-15хв./

 

  1. Особливості планування та організації праці в учнівській виробничій бригаді

 

   Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

 

 

Викладач

 

 

 

ТЕМА 95(75)(71). Особливості планування та організації праці в учнівській виробничій бригаді

Учнівська виробнича бригада — одна з форм організації праці школярів. Вона об’єднує учнів VII—X класів, а в деяких випадках і учнів V—VI класів і є виробничим підрозділом місцевого колгос­пу чи радгоспу.

Норми виробітку і тривалість робочого дня визначають від­повідно до вікових можливостей учнів (2...6 год).

Господарсько-економічні взаємовідносини учнівської бригади з колгоспом (радгоспом) регулюються угодою на кожний рік чи кіль­ка років. Відповідно до угоди колгосп (радгосп) забезпечує учнів­ську бригаду насінням, добривами, необхідною сільськогосподар­ською технікою, паливно-мастильними матеріалами, автотранспор­том. За виконану роботу господарство нараховує заробітну плату учням відповідно до існуючого законодавства. Учнівська бригада в свою чергу зобов’язується виконувати на закріпленій площі всі роботи, передбачені агротехнічними планами вирощування сіль­ськогосподарських культур, проводити досліди із сільськогосподар­ськими культурами, брати участь у збиранні врожаю.

План роботи учнівської виробничої бригади складається на чер­говий господарський рік. Його обговорюють на загальних зборах членів бригади, засіданнях педради і правління колгоспу та за­тверджують директор школи й керівник базового господарства.

Наводимо орієнтовні розділи цього плану.

  1.     Аналіз роботи учнівської бригади за минулий рік. У цьому розділі аналізується суспільно корисна робота членів бригади, під­биваються підсумки дослідницької роботи, характеризується участь у громадській роботі, культурно-масових і спортивних заходах, від­мічаються імена кращих членів бригади та виробничі досягнення.
  2.   Характеристика природних умов і господарсько-економічних показників діяльності базового господарства. У цьому розділі ко­ротко характеризуються грунтово-кліматичні умови (сума активних температур за вегетаційний період, кількість опадів та їх розподіл по сезонах, агрохімічний склад грунту і засоби його регулювання) і наводяться економічні показники господарства (вартість валової продукції, виробленої господарством у минулому році, одержаний прибуток в основних галузях колгоспу (радгоспу) і по господарст­ву, рентабельність виробництва, продуктивність праці).
  3. Склад і структура бригади. Режим праці. Тут зазначаються склад бригади, дослідницькі й виробничі ланки, організовані в бригаді, за ким вони закріплені, організація праці бригади в літній період з урахуванням віку і профілю трудової підготовки учнів, наводиться склад ради бригади.
  4. Соціалістичні зобов’язання бригади. Перелічуються площі й запланована врожайність за видами посівних культур, види ро­біт, суспільно корисної праці; потреба в насінному й садивному ма­теріалі, добривах, отрутохімікатах; завдання ланкам, потреба в тракторах, сільськогосподарських машинах і знаряддях на весь пе­ріод польових робіт.
  5.   Організаційно-економічні заходи. У цьому розділі зазнача­ють форми організації виробничої праці школярів (ланки для ви­рощування деяких культур за індустріальною технологією), бригадний підряд; госпрозрахункові завдання; ведеться облік і кон­троль у бригаді; плануються економічні показники діяльності бригади. До цього ж розділу входять дані про сімейні агрегати й ланки, про наставництво І школи передового досвіду.
  6.   Дослідницька робота. У цьому розділі плануються досліди з усіма культурами, які вирощуються на полях бригади, за темати­кою, запропонованою базовим господарством, школою тощо (тема досліду, схеми, кількість повторностей, розмір ділянок, керівник до­сліду), перелічуються супутні спостереженням навчальні завдання з предметів, інші роботи, які треба провести під час дослідів.
  7. Природоохоронна робота. У розділі передбачаються заходи щодо висаджування приярових смуг деревних та кущових порід та ін. До плану додаються технологічні карти або агротехнічні плани на кожний період польових робіт.

Результати роботи бригади визначають восени на святі врожаю. Бригадир учнівської бригади звітує за виконану роботу перед за­гальними зборами колгоспників, працівників радгоспу. Економічні показники заносять у табл. 50.

Показники

Одиниця

Цукровий

буряк

Кукуру­

дза

Яч­

мінь

Горох

Кар­

топля

Всьо­

го

Площа

Запланована врожай­ність

Валовий збір

Середня закупівельна

ціна

Вартість валової про­дукції

Собівартість Затрати на вирощуван­ня

Затрати на всю площу Затрати на 1 крб. ва­лової продукції Умовний чистий прибу­ток на всю площу Умовний чистий прибу­ток на 1 га Умовний чистий при­буток на 1 члена брига­ди

Рентабельність

га

ц/га

ц

крб./ц

крб.

крб./ц

крб./га

крб.

крб.

крб.

крб.

крб.

%

 

 

 

 

 

 

Таблиця 50


 

Завдання

  1. Візьміть участь у підготовці плану роботи учнівської виробничої бригади.
  2. У весняно-літній період включіться в роботу дослідницької ланки щодо вивчення найактуальніших питань сільського господарства.
  3. Візьміть участь у виробничій праці на полях колгоспу (радгоспу).
  4. Вивчіть на практиці прогресивні методи організації праці і підготуйте свої рекомендації щодо вдосконалення їх.

 

Лабораторно-практичні заняття згідно поурочно-тематичного плану 95 годин для трактористів машиністів с/г виробництва.

 

ПЛАН УРОКУ №3

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ практична робота №1,2. Визначення механічного складу грунту місцевого говподарства. Опис грунтового розрізу і взяття грунтового моноліту.                                                /урок№          3      /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку:____________________________________________________________

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

1 Визначте кількість перегною (т/га) в орному шарі місцевого грунту. Дізнайтесь у колгоспі (радгоспі), який процентний вміст перегною в грунті. Загальна маса орного шару на площі 1 га становить 3000 т. Наприклад, перегною в грунті міс­титься 6,8 %. Тоді на 1 га його буде: 3000 X 6,8: 100 — 204 т/га.

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Визначення механічного складу грунту місцевого говподарства.

2. Опис грунтового розрізу і взяття грунтового моноліту

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1.  Що таке грунт? Дати визначення.
  2. Розкажіть про будову грунту.
  3. Що таке структура грунту?

 

            Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Що таке грунт? Дати визначення.
  2. Розкажіть про будову грунту.
  3. Що таке структура грунту?

 

Викладач (майстер в/н.)___________________(                                                     )

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

Визначення механічного складу грунту місцевого господарства

 

Матеріали та інвентар: лопата, грунт, ніж, фарфорова чашка, скляна пластинка, таблиця, зразки грунтів.

Таблиця 2

Визначення механічного складу грунту


Морфологія зразка грунту

Грунт за механічним складом

  Не скачується ні в кульку, ні в качалочку

 Скачується в кульку, яка від натискання розтріс­кується

Скачується в кульку швидко й легко. При розка­чуванні кульки утворюється невелика качалочка:

 з рваними кінцями

 з гострими кінцями

 При розкачуванні утворюється тонка качалочка, яка згинається без тріщин у суцільне кільце

Піщаний

Супіщаний

Легкосуглинковий

Середньосуглинковий

Глинистий

 

 

 

 

 

 

Хід роботи. 1. Візьміть грунт з орного і підорного шарів.

  1.   Насипте у фарфорову чашку трохи грунту, змочіть його во­дою і розімніть пальцями в однорідну густу масу, з якої скачайте кульку або качалочку.
  2.   Користуючись таблицею 2, визначте механічний склад грунту.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

 Опис грунтового розрізу і взяття грунтового моноліту

 

Інвентар: лопата, ніж, грунт, лінійка, зошит, олівець, фар­форова чашка, скляна паличка, скребки, алюмінієві стаканчики з кришками, ваги, 5%-ний розчин соляної кислоти, ящик для мо­ноліту (100x20x10 см).

Хід роботи. 1. Виберіть ділянку для грунтового розрізу.

  1.   Зробіть розріз завдовжки 120 см, завширшки 80 см і завглиб­шки 120 см. Стінка, звернена до сонця, має бути вертикальною. Під час вирівнювання її грунтовим ножем грунт треба зчищати не зверху донизу, а перпендикулярно до розрізу, щоб не зміщува­лися шари.
  2.   Розчленіть вертикальний профіль на генетичні горизонти й виміряйте потужність кожного з них.
  3.   Опишіть морфологічні властивості грунтового розрізу за такою схемою:

 

Горизонт

 

Глибина за­лягання і потужність, см

 

Забарвлення

:

 

Ступінь

вологості

 

Механічний

склад

 

Інші особли­вості

 

 

 

 

 

 

 

Забарвлення горизонту Аі може бути чорним, коричневилц, го­ризонту В — буро-вохристим, червоним, білястим, пальовим; гори­зонту С — червоним, жов'тим, сизим, коричневим.

Ступінь вологості грунту визначається такими ознаками:

  1. сухий грунт — пилить, при дотику не холодить руку;
  2. свіжий — не пилить, при стисканні кришиться;
  3. злегка зволожений — не пилить, але холодить руку;
  4. вологий — при стисканні злипається, утримує надану форму;
  5. сирий — при стисканні рука мокріє, але вода не просочує­ться між пальцями;
  6. мокрий — при стисканні грунту в грудочку вода просочується 'між пальцями.
  1. Виберіть грунтовий моноліт. Приставте ящик до вертикаль­ної стінки грунтового розрізу і обріжте грунт за розмірами ящика з усіх боків. Невеликим зусиллям надіньте ящик на моноліт. Відо­кремте моноліт, притримуючи ящик і зрізуючи лопатою грунт на конус з двох боків. Грунтовим ножем зріжте зайвий грунт перпендикулярно до вертикального зрізу. Після того як моноліт висохне, на ящик закріпіть скло і наклейте етикетку, зазначивши тип грунту, час і місце взяття моноліту, прізвище учня,
  2. Помістіть моноліт у шкільному кабінеті агротехніки.

Запитання і завдання

  1. Що таке грунт? Дати визначення.
  2. Розкажіть про будову грунту.
  3. Що таке структура грунту?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ №14

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема ЛПЗ Практична робота №3,4,5. Визначення реакції грунтового розчину (рН) і дози вапна, небхудної для даного грунту. Оцінювання якості оранки. Оцінювання якості боронування.

                                                /урок№     14          /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: лопата чи грунтовий бур, папе­рові пакети, етикетки, прилад М, І. Алямовського, універсальний індикатор, дистильована вода, глибиномір, рулетка, лінійка, борозномір, металевий стер­жень з насічками через 0,5 см,

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

Визначте кількість перегною (т/га) в орному шарі місцевого грунту. Дізнайтесь у колгоспі (радгоспі), який процентний вміст перегною в грунті. Загальна маса орного шару на площі 1 га становить 3000 т. Наприклад, перегною в грунті міс­титься 6,8 %. Тоді на 1 га його буде: 3000 X 6,8: 100 — 204 т/га.

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1.          Що таке гумус і яке його значення у родючості грунту?
  2.          Які ви знаєте елементи грунтового живлення?
  3.              Чи допускається таке боронування озимих, при якому на 1 м2 було зни­щено 22 рослини, а непошкоджених залишилось 38?
  4.              Що впливає на якість оранки грунту?
  5.              Чим зумовлюється зональність оранки?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Що таке гумус і яке його значення у родючості грунту?

2. Які ви знаєте елементи грунтового живлення?

3. Чи допускається таке боронування озимих, при якому на 1 м2 було зни­щено 22 рослини, а непошкоджених залишилось 38?

4. Що впливає на якість оранки грунту?

5. Чим зумовлюється зональність оранки?

 

Викладач (майстер в/н.)_________________(                                                       )

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №3

Визначення реакції грунтового розчину (рН) і дози вапна, необхідної для даного грунту

Матеріали й Інвентар: лопата чи грунтовий бур, папе­рові пакети, етикетки, прилад М, І. Алямовського, універсальний індикатор, дистильована вода.

 

Хід роботи. 1. З площі 5...10 га (на овочевих ділянках з площі 1...5 га) у кількох місцях візьміть з орного шару зразки грунту, перемішайте їх, із змішаного зразка відберіть 0,5 кг грунту, пересипте його в мішечок і покладіть туди етикетку, на якій за­значте місце, час і глибину взяття зразка.

  1. У закритому приміщенні при розсіяному світлі висушіть зраз­ки до повітряно-сухого стану.
  2. Зважте 20 г грунту й висипте його в колбу місткістю 100 мл, влийте 50 мл 1 %-ного розчину хлорного калію КС1 (однонормаль- ний розчин КС1 можна дістати, якщо 74,56 г солі КС1 розчинити в 1 л дистильованої води). Пробірку струшуйте протягом 5 хв і залиште, поки розчин відстоїться.
  3. Наберіть піпеткою 5 мл рідини й випустіть її в пробірку, добавте 0,3 мл (шість-сім крапель) універсального Індикатора і вміст пробірки збовтайте протягом 1 хв. Забарвлення розчину порівняйте із шкалою зразків. Запишіть те число, що стоїть під шкалою, колір якої подібний до кольору розчину. Це й буде вели­чина pH досліджуваного розчину. Якщо витяжка грунту кисла, то забарвлення її буде рожевим, якщо нейтральна,— зеленим, якщо лужна,— синім.
  4. Користуючись даними таблиці 3, розрахуйте дозу вапна, яку треба внести на дослідну ділянку.

 

Таблиця З

 

Залежність дози вапна від механічного складу й кислотності грунту


Грунти

 

Доза вапна, т/га,

при pH

 

4,5

4,6

4,8

5,0

5,2

5t5

Супіщані й легкосуглинкові Середньо- й важкосуглинкові

4.0

6.0

3.5

5.5

3.0

5.0

2.5

4.5

2,0

4,0

1,2 3,5...4,0

 

Запитання

  1. Що таке гумус і яке його значення у родючості грунту?
  2. Які ви знаєте елементи грунтового живлення?

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №4

Оцінювання якості оранки

Інвентар: глибиномір, рулетка, лінійка, борозномір.

Хід роботи. 1. Установіть час оранки й порівняйте, чи від­повідає він оптимальним строкам.

  1. Глибиноміром (мал. 4) виміряйте глибину оранки та її рівномірність у десяти місцях поля. Допустиме відхилення не більш як 2 см.
  2. Зверніть увагу на повне перевертання пласта (180°), прямо­лінійність борозен, вирівняність поверхні зораного поля. Оранка має бути такою, при якій скиби щільно прилягають одна до одної, а також відсутні високі нагорнуті гребені.
  3. Установіть ступінь загортання дернини, післяжнивних реш­ток, добрив, оглядаючи ділянку по діагоналі.
  4. Зверніть увагу на відсутність огріхів і пропусків, повне під­різування бур’янів, а також, чи зорані поворотні смуги, вирівняні нагорнуті гребені й окремі борозни.
  5. Виберіть агрономічно доцільний напрям оранки залежно від

рельєфу поля (на схилах — по­перечна чи контурна оранка).

При плоскорізному обробітку грунту враховують: строки оброб­ки й відхилення від оптимальних, рівномірність глибини, збережен­ня стерні при плоскорізному обробітку — вимірюванням у трьох — п’яти місцях певної пло­щі й підрахунком на її поверхні кількості залишків стебел.

За одержаними даними зро­біть висновок про якість роботи.

  1. .

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №5

 Оцінювання якості боронування

Інвентар: металевий стер­жень з насічками через 0,5 см,

Мал. 4. Вимірювання глибини оранки   рамка 1х1 м., ЛІНІЙКИ.

Хід роботи. І. Оцінюючи післяжнивне розпушування, звер­ніть увагу на збереження стерні, глибину обробітку, грудкуватість поверхні.

  1.   Якість ранньо-весняного боронування оцініть за вирівняністю поверхні й грудкуватістю. При добрій якості боронування грудок немає, при задовільній на 1 м2 є не більш як п’ять грудок діамет­ром менш як 5 см. Якщо на 1 м2 більше восьми грудок діаметром понад 5 см, це свідчить про низьку якість боронування (брак).
  2.   Визначте якість весняного боронування озимих культур. Для цього скористайтеся такими нормативами: пошкодження посівів (частка рослин, знищених під час боронування, понад 5 % вважає­ться браком; огріхи, що становлять понад 3 %, оцінюються балом
  1. ); визначають грудкуватість за тими самими нормативами, що й при ранньовесняному боронуванні.

В усіх випадках вимірювання та обчислення проведіть у 20 міс­цях поля по діагоналі чи в шаховому порядку через 20...ЗО м. Щоб установити, скільки рослин загинуло під час обробітку озимих, накладають метрову рамку й лічать знищені і непошкоджені рос­лини; результат виражають у процентах.

Запитання і завдання

  1. Чи допускається таке боронування озимих, при якому на 1 м2 було зни­щено 22 рослини, а непошкоджених залишилось 38?
  2. Що впливає на якість оранки грунту?
  3. Чим зумовлюється зональність оранки?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№ 24

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема ЛПЗ практична робота №6,7,8. Визначення забезпеченості рослин елементами живлення. Складання плана внесення добрив. Складання переліку овочевих культур, які вирощують в базовому господарстві

                                                /урок№    24            /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: мінеральні добрива, відра, лопа­ти, ваги, зошит, ручка, лінійка

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

 

1.  Визначення забезпеченості рослин елементами живлення.

 2. Складання плана внесення добрив.

 3. Складання переліку овочевих культур, які вирощують в базовому господарстві

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Чому не можна поповнити відсутність одного елемента живлення Іншим?
  2. Як рослини вбирають мінеральні солі?
  3. Що таке оптимальні умови для рослин і які з них людина може створити штучно? (Для відповіді скористайтесь даними про природні умови свого краю.)
  4. Закладіть і виконайте досліди з основними овочевими культурами, які вирощують в учнівській виробничій бригаді.
  5. Які ознаки лежать в основі класифікації грунтів під овочеві культури?
  6. Під які овочеві культури і в якій кількості вносять органічні й мінеральні добріша?
  7. Поясніть, чому коефіцієнти використання рослинами азоту, фосфору й ка­лію з грунтів і добрив неоднакові.
  8. Під огірки планується внести ^оРіооКмо- Подайте цю кількість діючої ре­човини в конкретних мінеральних добривах.
  9. Напишіть рівняння дисоціації у грунті аміачної селітри, сечовини, подвій­ного суперфосфату, хлористого калію.
  10. Які ознаки покладено в основу господарської класифікації овочевих куль­тур?
  11. Які овочеві культури називають однорічними, дворічними, багаторічними?
  12. Як визначити тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на овочі й на насіння огірка й помідора?
  13. Що називають коефіцієнтом водоспоживання?
  14. Які ви знаєте овочеві рослини, що економно витрачають воду?

 

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Чому не можна поповнити відсутність одного елемента живлення Іншим?
  2. Як рослини вбирають мінеральні солі?
  3. Що таке оптимальні умови для рослин і які з них людина може створити штучно? (Для відповіді скористайтесь даними про природні умови свого краю.)
  4. Закладіть і виконайте досліди з основними овочевими культурами, які вирощують в учнівській виробничій бригаді.
  5. Які ознаки лежать в основі класифікації грунтів під овочеві культури?
  6. Під які овочеві культури і в якій кількості вносять органічні й мінеральні добріша?
  7. Поясніть, чому коефіцієнти використання рослинами азоту, фосфору й ка­лію з грунтів і добрив неоднакові.
  8. Під огірки планується внести ^оРіооКмо- Подайте цю кількість діючої ре­човини в конкретних мінеральних добривах.
  9. Напишіть рівняння дисоціації у грунті аміачної селітри, сечовини, подвій­ного суперфосфату, хлористого калію.
  10. Які ознаки покладено в основу господарської класифікації овочевих куль­тур?
  11. Які овочеві культури називають однорічними, дворічними, багаторічними?
  12. Як визначити тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на овочі й на насіння огірка й помідора?
  13. Що називають коефіцієнтом водоспоживання?
  14. Які ви знаєте овочеві рослини, що економно витрачають воду?

Викладач (майстер в/н.)__________________(                                                       )

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №6

 Визначення забезпеченості рослин елементами живлення

Хід роботи. 1. Користуючись кольоровими вклейками І— III, зробіть висновок про забезпечення вирощуваних на полях учнівської виробничої бригади культурних рослин азотом, фосфо­ром, калієм.

  1. Відберіть листки окремих культур і порівняйте забарвлення їх з кольоровими показниками нестачі деяких елементів.

Запитання

  1. Чому не можна поповнити відсутність одного елемента живлення Іншим?
  2. Як рослини вбирають мінеральні солі?
  3. Що таке оптимальні умови для рослин і які з них людина може створити штучно? (Для відповіді скористайтесь даними про природні умови свого краю.)

ПРАКТИЧНА РОБОТА №7

Складання плану внесення добрив

Матеріали й інвентар: мінеральні добрива, відра, лопа­ти, ваги.

Хід роботи.

1. Складіть план унесення добрив.

  1. Розрахуйте дози внесення мінеральних добрив на 1 м2.
  2. Внесіть добрива на дослідні ділянки.

Запитання і завдання

  1. Закладіть і виконайте досліди з основними овочевими культурами, які вирощують в учнівській виробничій бригаді.
  2. Які ознаки лежать в основі класифікації грунтів під овочеві культури?
  3. Під які овочеві культури і в якій кількості вносять органічні й мінеральні добріша?
  4. Поясніть, чому коефіцієнти використання рослинами азоту, фосфору й ка­лію з грунтів і добрив неоднакові.
  5. Під огірки планується внести ^оРіооКмо- Подайте цю кількість діючої ре­човини в конкретних мінеральних добривах.
  6. Напишіть рівняння дисоціації у грунті аміачної селітри, сечовини, подвій­ного суперфосфату, хлористого калію.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №8

Складання переліку овочевих культур, які вирощують у базовому господарстві (колгоспі, радгоспі)

Інвентар: зошит, ручка, лінійка.

Хід роботи. 1. Ознайомтеся з планом висівання овочевих культур у головного агронома чи агронома-економіста колгоспу (радгоспу) й випишіть назву овочевих культур, які вирощують у базовому господарстві у відкритому й захищеному грунті.

  1. Відповідно до опису в підручнику заповніть наведену таб­лицю:

Культура

Група

за господарського класифікацією

за тривалістю життя

за водоспоживанням

 

 

 

 

 

Запитання


 

  1. Які ознаки покладено в основу господарської класифікації овочевих куль­тур?
  2. Які овочеві культури називають однорічними, дворічними, багаторічними?
  3. Як визначити тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на овочі й на насіння огірка й помідора?
  4. Що називають коефіцієнтом водоспоживання?
  5. Які ви знаєте овочеві рослини, що економно витрачають воду?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№ 27

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема ЛПЗ Практична робота№9, 10, 11. Визначення чистоти насіння і маси 1000 насінин. Визначення схожості та енергії проростання насіння. Визначення класу насіння.

 

                                                /урок№    27            /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: технічні ваги з різноважками, щупи для виймання насіння (мішкові й конусні), дощечки фанерні (30X30 см), шпа­телі (дерев’яні палички) для розбирання насіння, зразки насіння, ростильники,              пінцети, зразки насіння польових куль­тур І, II, III класів, овочевих культур І і II класів

 

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Класифікація овочевих культур
  2. Особливості розвитку
  3. Водний режим овочевих рослин

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Визначення чистоти насіння і маси 1000 насінин.
  2.  Визначення схожості та енергії проростання насіння.
  3.  Визначення класу насіння.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Чому не можна зберігати насіння при підвищеній вологості?

           2. Поясніть методику відбирання середнього зразка для аналізу             

 Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

1. Чому не можна зберігати насіння при підвищеній вологості?

 2.Поясніть методику відбирання середнього зразка для аналізу

Викладач (майстер в/н.)__________(                                        )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №9

 Визначення чистоти насіння і маси 1000 насінин

Інвентар: технічні ваги з різноважками, щупи для виймання насіння (мішкові й конусні), дощечки фанерні (30X30 см), шпа­телі (дерев’яні палички) для розбирання насіння, зразки насіння.

Вказівки до роботи. Для аналізу якості насіння з насін­них партій відберіть вихідний і середній зразки (мал. 9).

Щоб скласти вихідний зразок, з партії насіння щупом візьміть кілька проб. Якщо в партії менш як 10 мішків, то проби беріть з кожного мішка в трьох місцях спеціальним мішковим щупом. Якщо в партії 10 і більше мішків, візьміть по одній пробі з кожно­го мішка.

З автомобілів і возів зразки насіння беріть конусним щупом у п’ятьох різних місцях з трьох різних глибин (15 проб).

У зернових складах, якщо зерно для зберігання засипане в за­сіки, проби беріть конусним щупом у п’ятьох місцях на трьох гли­бинах. Насіння всіх проб зсипте разом і дістанете вихідний зразок.

 

З вихідного зразка хрестоподібним поділом виділіть два серед­ніх зразки для аналізу: один — для визначення чистоти, схожості й маси 1000 насінин, другий — для визначення вологості. Маса середнього зразка для аналізу на чистоту і схожість основних зернових культур має становити 1 кг, дрібнонасінних 500 г, трав 250 г, крупнонасінних овочевих культур 100 г, дрібнонасінних овочевих 50 г,

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 9. До відбиран­ня середнього зразка:

  1. щупи: а — конус­ний; б — мішковий;

в, г — циліндричні;

  1. — перегляд виїмок для визначення одно­рідності насіння; 3 — виділення середніх зразків

 

     Щоб виділити середній зразок, насіння вихідного зразка  

      ре­тельно перемішайте, висипте на гладенький стіл або

      на аркуш паперу, вирівняйте у вигляді квадрата

      товщиною шару не більш як 5 см для крупнонасінних і не більш як 1,5 см для решти культур. Квадрат поділіть хрестоподібно на чотири частини. Після цього з двох протилежних трикутників насіння видаліть, а з двох, що залишилися, після змішування насіння складіть новий квадрат і повторюйте поділ на чотири частини доти, поки не залишиться така кількість насіння, з якої можна скласти два середніх зразки.

Величина одного середнього зразка встановлюється державними стандартами для кожної культури (500 г — для зернових і 250 г — для дрібнонасінних культур).

Насіння, що залишилося, поділіть так само на дві частини і візьміть два середніх зразки. Один зразок висипте в чистий міше­чок з етикеткою, на якій зазначте господарство, культуру, сорт, рік урожаю, номер партії насіння, його масу. Другий зразок, відібра­ний для визначення вологості та пошкодження шкідниками, по­містіть у суху й чисту пляшку, яку щільно закупорте і залийте сургучем.

Хід роботи. Визначення чистоти насіння. 1. Виділіть із середнього зразка хрестоподібним поділом дві наважки (1...5 г для дрібнонасінних культур і 50...20 г для зернових).

  1. Наважки зважте на технічних вагах. Розберіть насіння на­важки на фанерних дощечках. Для цього поділіть його на насін­ня основної культури й домішки. До основної культури віднесіть ціле, неплюскле (у тому числі й без зародка) насіння, а також зморшкувате, наклюнуте, оголене у плівкових культур, з відбитим на ендоспермом чи сім’ядолями.

До відходів віднесіть дрібне і щупле насіння, насіння, яке про­росло (корінці вийшли з-під оболонки), гниле, бите, насіння інших культур, сажкові мішечки, ріжки, шкідники, грудочки землі, шма­точки стебел і т. ін.

  1. Закінчивши розбирання, зважте окремо чисте насіння та відходи і визначте чистоту насіння.

Процент чистого насіння досліджуваної культури відносно за­гальної маси насіння в наважці разом з домішками і показуватиме чистоту насіння.

Під час проведення двох паралельних аналізів розходження в здобутих результатах має бути незначним.

Визначення маси 1000 насінин. 1. Візьміть 1000 насінин із зразка чистого насіння (після перемішування), підряд дві проби по 500 насінин (для дрібнонасінних — дві проби по 1000 насінин).

  1. Зважте окремо кожний зразок. Розходження в масі окремих проб не повинне перевищувати 3 %. Масу 1000 насінин знаходять як середнє арифметичне двох проб (у першому випадку результат множать на 2).

ПРАКТИЧНА РОБОТА №10

 Визначення схожості та енергії проростання насіння

Інвентар: зразки насіння,ростильники,пінцети,фільтру­

вальний папір, чистий прожарений пісок.

Хід роботи. 1.3 чистого насіння візьміть підряд (без будь- якого вибору) чотири проби по 100 насінин у кожній. Пророщуючи насіння, як підстилку використовуйте пісок або фільтрувальний папір. Пісок повинен бути обов’язково просіяним через сито і про­жареним. Фільтрувальний папір має бути чистим.

Перед пророщуванням насіння пісок чи фільтрувальний папір зволожте. Вологий пісок насипте шаром завтовшки 2...З см на дно ростильника і вирівняйте його.

Акуратними рядами розкладіть насіння однієї проби і вда­віть його яким-небудь плоским предметом урівень з поверхнею піску. Для пророщування на фільтрувальному папері насіння роз­кладіть таким самим способом на зволожений фільтрувальний па­пір, покладений на дно ростильника, і прикрийте зверху другим аркушем зволоженого фільтрувального паперу. Ростильники при­крийте скляними пластинками. У кожну посудину після закладання насіння покладіть етикетку, на якій зазначте номер зразка, номер проби, назву культури, сорту, дату закладання насіння на схожість, а також прізвища учнів. Етикетку заповніть простим олівцем.

  1. Проросле насіння підрахуйте двічі: перший раз — через три- чотири дні для визначення енергії проростання, другий раз — через сім-десять днів для визначення схожості. Якщо на четвертий день після закладання досліду із 100 насінин проросло 60, то для даного зразка енергія проростання становить 60 %.

 

 

Насіння основної культури, (не менш як), %

Відходи

основної

У тому числі (не більш як)

Схожість {не менш як), %

Культура

Клас

культури й доміш­ки (не більш

ЯК). %

насіння інших рослин, шт. /кг

з нього насіння бур’янів, шт, /кг

Пшениця

,

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,0

2,0

40

20

92,0

 

III

97,0

3,0

200

70

90,0

Жито

І

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,0

2,0

80

40

92,0

 

III

97,0

3,0

200

70

90,0

Ячмінь і овес

І

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,0

2,0

80

20

92,0

 

III

97,0

3,0

300

70

90,0

Кукурудза (зерно)

І

99,0

1,0

96,0

 

II

98,0

2,0

92,0

 

III

97,0

3,0

88,0

Соняшник

1

99,0

1,0

5

2

 

II

98,0

2,0

15

5

 

III

97,0

3,0

35

15

_

Рис

І

99,0

1,0

10

5

95,0

 

II

98,5

1,5

70

40

90,0

 

III

97,0

3,0

200

100

85,0

Буряк цукровий багатонасінний

 

 

 

 

 

(фракція 1,5...3,5)

98,0

2,0

50

25

однонасінний (фрак­

 

 

 

 

 

 

ція 3,5 ...4,5)

97,0

3,0

50

25

Льон

І

99,0

1,0

360

350

95,0

 

II

98,0

2,0

950

920

92,0

 

III

97,0

3,0

1950

1800

90,0

Горох

І

99,0

1,0

5

0

95,0

 

II

98,0

2,0

10

2

92,0

 

III

96,0

4,0

50

5

90,0

Таблиця 11

Посівні якості насіння основних польових культур


Визначаючи схожість, пророслим вважайте таке насіння, в якого всі корінці розвинулись нормально, а один (головний) корінець має довжину, не меншу за довжину насіними (кольорова вклейка IX).


 

Таблиця 12

Технічні вимоги й методи визначення схожості основних овочевих і баштанних               культур                           


Культура

Схожість на­сіння не менш як, %

Ложе для пророщу­вання

Умови

освіт­

Температура для пророщу­вання, °С

Строк днів для визначен­ня

І

класу

н

класу

лення

стала

змінна

енерг її проро­стання

схо­

жості

Капустяні

Капуста

85

60

НБ

т

25

20 ...ЗО

3

8

Редька

85

65

НБ; МБ

т

20; 25

20 ...ЗО

3

6

Редиска

85

65

НБ; МБ

т

20; 25

20 ...ЗО

3

6

Крес-салат

90

75

НБ

т, с

20; 25

3

5...10

Листкова гірчиця

80

60

НБ

т

20

о

со

О

3

6

Пасльонові

Перець

80

60

НБ; Р; МБ

т

 

20,..30

7

15

Фізаліс

85

65

НБ

т

20...30

6

12

Помідор для за­хищеного грунту

95

85

МБ; НБ

т

_

20. ..ЗО

5

10

Помідор для від­критого грунту

85

65

МБ; НБ

т

_

20.. .33

5

10

Баклажан

75

ЗО

МБ; НБ

т

20...30

7

14

Селерові

Буряк

80

60

Г; НП

т

 

20...30

5

10

Морква

70

45

НБ

т, с

20...30

5

10

Пастернак

70

45

МБ; НП

т, С

20... 30

10

21

і Петрушка

70

45

НБ

т, с

20...30

7

14

Селера

75

50

НБ

С

20...30

8

18

Кріп

60

40

НБ

т, с

20...30

10

21

Бобові

Горох цукровий і лущильний мозковий

90

75

ВП; НП

т

20

 

4

8

Квасоля

90

80

ВП; НП

т

20

20...30

4

7

Боби крупнонасін- ні

90

80

ВП

т

20

_

4

10

Губоцвіті

Гісоп

80

60

НБ

с

ЗО

20...30

2

5

Меліса лимонна

70

50

НБ

с

35

5

20

Васильки запашні

80

60

НБ

С; Т

20...30

4

10

Спаржеві

80

70

МБ; НП

т

20...30

10

21

Цибулинні

Цибуля

80

50

МБ; НБ

т

15; 20

_

5

12

Г арбузові

Гарбуз

95

80

МБ; НП

т

25

20...30

3

7

Диня

90

75

МБ; НП

т, с

20...30

3

8

Огірок

90

70

МБ; НП

т, с

25

20...30

3

7

Кабачок, патисон

95

80

МБ; НП

т, с

25

20...ЗО

3

10

Кавун

95

80

НП; Р

т

30

20. ..ЗО

4

10

Лободові

Шпинат

70

50

МБ

т

15; 10

 

7

14

Гречкові

Ревінь

85

55

НБ; НП

т, с

 

20...30

7

14

Щавель

80

60

НБ

т, с

20

20...30

3

8

 

Непророслим насінням вважайте те, в якого паросток складає­ться тільки з одного стебла, а корінець не розвинувся. Загниле на­сіння віднесіть до непророслого. Кількість його визначте окремо.

При визначенні схожості насіння скористайтесь таблицями 11 і 12. Умовні позначення в табл. 12: НБ — на фільтрувальному па­пері; МБ — між шарами фільтрувального паперу; Г — гофрований фільтрувальний папір; НП — на піску; ВП — в піску; Т — темнота; С — світло.

Приклад розрахунку посівної придатності насіння. Посівна при­датність насіння — кількість чистого і схожого насіння в дослі­джуваній партії, виражена у процентах.

У всіх інструкціях і рекомендаціях норми висівання насінного матеріалу подано з розрахунку 100 %-ної посівної придатності. Щоб визначити фактичну норму висівання, треба зробити несклад­ні обчислення з урахуванням посівної придатності партії насіння.

Посівну придатність насіння обчислюють за формулою х—

де х — посівна придатність; а — чистота; б — схожість насіння.

Якщо, наприклад, чистота досліджуваної партії насіння стано­вить 98%, а схожість 97%, то посівна придатність становитиме

ПРАКТИЧНА РОБОТА №11

 Визначення класу насіння

Матеріали й інвентар: зразки насіння польових куль­тур І, II, III класів, овочевих культур І і II класів.

Хід роботи. Використовуючи результати попередніх прак­тичних робіт, за таблицями 10 і 11 визначте клас насіння.

Запитання і завдання

  1. Чому не можна зберігати насіння при підвищеній вологості?
  2. Поясніть методику відбирання середнього зразка для аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№ 29

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №12,13   Складання агротехнічного плану вирощування озимої і ярої пшениці, цукрових буряків і картоплі. Вигонка зелені цибулі й петрушки в осінній період.

 

                                                /урок№     29           /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: ящик для вигонки 2Х0,5Х X (0,2...0,3) м, лінійка, терези, термометр, ножиці, зошит, ручка

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Як слід враховувати біологічні особливості рослин, визначаючи прийоми догляду за ними?
  2. Назвіть прийоми обробітку грунту після сівби та поясніть їхнє призна­чення.

        3. Що спільного і відмінного в обробітку грунту після висівання культур су­цільної і широкорядної сівби

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Складання агротехнічного плану вирощування озимої і ярої пшениці, цукрових буряків і картоплі.
  2. Вигонка зелені цибулі й петрушки в осінній період.

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1.  Як слід враховувати біологічні особливості рослин, визначаючи прийоми догляду за ними?
  2. Назвіть прийоми обробітку грунту після сівби та поясніть їхнє призна­чення.

        3. Що спільного і відмінного в обробітку грунту після висівання культур су­цільної і широкорядної сівби

 

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Як слід враховувати біологічні особливості рослин, визначаючи прийоми догляду за ними?
  2. Назвіть прийоми обробітку грунту після сівби та поясніть їхнє призна­чення.

        3. Що спільного і відмінного в обробітку грунту після висівання культур су­цільної і широкорядної сівби

Викладач (майстер в/н.)___________(                                                     )

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №12

Складання агротехнічного плану вирощування озимої і ярої пше­ниці, цукрових буряків І картоплі

Інвентар: зошит, ручка.

Хід роботи. Під керівництвом учителя складіть агротехніч­ний план вирощування озимої і ярої пшениці, цукрових буряків- і картоплі.

Запитання і завдання

  1. Як слід враховувати біологічні особливості рослин, визначаючи прийоми догляду за ними?
  2. Назвіть прийоми обробітку грунту після сівби та поясніть їхнє призна­чення.
  3. Що спільного і відмінного в обробітку грунту після висівання культур су­цільної і широкорядної сівби?

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №13

Вигонка зелені цибулі й петрушки в осінній період

Матеріали й інвентар: ящик для вигонки 2Х0,5Х X (0,2...0,3) м, лінійка, терези, термометр, ножиці.

Хід роботи. 1. У кінці вересня на шкільній ділянці або в базовому господарстві (колгоспі чи радгоспі) викопайте корене­плоди петрушки, а із сховища візьміть цибулини ріпчастої цибулі чи цибулі-шалот для вигонки з них зелені в осінньо-зимовий період.

  1. У кабінеті біології поставте ящик. Заповніть його грунтовою сумішшю на 2/з висоти й висадіть для вигонки цибулю і корене­плоди петрушки.
  2. Перед висаджуванням зважте садивний матеріал.
  3. Висадіть петрушку й цибулю.
  4. Після висаджування цибулини й коренеплоди засипте зверху землею або перегноєм шаром завтовшки 3...5 см.
  5. Проводьте регулярне поливання, щоб підтримувати вологий стан грунту.
  6. Через ЗО—40 днів (залежно від температури) зберіть зелень. Збираючи цибулю і зрізуючи петрушку, облікуйте висоту листків і вихід зелені з площі 1 м2. У період вигонки зелені щоденно відмі­чайте температуру повітря в кабінеті біології. Потім складіть звіт щодо способу вигонки зелені цибулі чи петрушки із зазначенням строків, температурних умов і врожайності.

Запитання

  1. Як виливає рівень агротехніки на врожай овочевих культур?
  2. Що таке культура овочів, вигоика, дорощування і достигання? Де й коли ці способи застосовуються?
  3. Які умови зберігання овочів вважають оптимальними?

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№34

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №14, 15, 16   Вивчення бур"янів за гербарними зразками й колекціями насіння. Обстеження забрудненості посівів. Спостереження спостереження за появою шкідників і хвороб на полях господарства.

                                                /урок№       34         /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: гербарні зразки найпоширені­ших у районі бур’янів, колекція насіння бур’янів, лупа, зошити.

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1.          Охарактеризуйте основні біологічні групи бур’янів.
  2.          Назвіть відомі способи боротьби з бур’янами і визначте найкращий під певну культуру, що вирощується на полях учнівської бригади.
  3.          Зберіть бур’яни на полях колгоспу (радгоспу), класифікуйте їх та опи­шіть, зробіть гербарій.
  4.          Розробіть заходи боротьби з малорічними, кореневищними і коренепарост­ковими бур’янами.
  5.          Як діють гербіциди?
  6.          Які способи застосування гербіцидів вам відомі?
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Вивчення бур"янів за гербарними зразками й колекціями насіння.
  2. Обстеження забрудненості посівів.
  3.  Спостереження спостереження за появою шкідників і хвороб на полях господарства.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1.          Охарактеризуйте основні біологічні групи бур’янів.
  2.          Назвіть відомі способи боротьби з бур’янами і визначте найкращий під певну культуру, що вирощується на полях учнівської бригади.
  3.          Зберіть бур’яни на полях колгоспу (радгоспу), класифікуйте їх та опи­шіть, зробіть гербарій.
  4.          Розробіть заходи боротьби з малорічними, кореневищними і коренепарост­ковими бур’янами.
  5.          Як діють гербіциди?
  6.          Які способи застосування гербіцидів вам відомі?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1.          Охарактеризуйте основні біологічні групи бур’янів.
  2.          Назвіть відомі способи боротьби з бур’янами і визначте найкращий під певну культуру, що вирощується на полях учнівської бригади.
  3.          Зберіть бур’яни на полях колгоспу (радгоспу), класифікуйте їх та опи­шіть, зробіть гербарій.
  4.          Розробіть заходи боротьби з малорічними, кореневищними і коренепарост­ковими бур’янами.
  5.          Як діють гербіциди?
  6.          Які способи застосування гербіцидів вам відомі?

Викладач (майстер в/н.)______ __(                                                       )

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №14

 Вивчення бур’янів за гербарними зразками й колекціями насіння

Матеріали й інвентар: гербарні зразки найпоширені­ших у районі бур’янів, колекція насіння бур’янів, лупа, зошити.

Хід роботи. 1. Опишіть особливості бур’янів (назва росли­ни, біологічна група, характер надземних і підземних органів).

  1. Під керівництвом учителя складіть орієнтовну схему бороть­би з бур’янами й запишіть заходи.
  2. Результати оформте у вигляді таблиці:

 

 

 

 

 

Бур’яни та боротьба з ними

Назва бур’яну

Група (за спосо­бом живлення)

Біологічна група

Які культури засмічує

Способи боротьби

 

 

 

 

 

4. За колекцією ознайомтеся з насінням бур’янів.


 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №15

 Обстеження забур’яненості посівів

Вказівки до роботи. Забур’яненість посівів визначають окомірним і кількісним методами. Перший метод полягає в тому, що поле проходять по діагоналі й через однакові відстані визна­чають на око забур’яненість за чотирибальною системою: бал 1 (незначна забур’яненість) — бур’яни зустрічаються поодиноко серед культурних рослин; бал 2 (середня забур’яненість) бур’я­ни зустрічаються частіше, ніж у першому випадку, але їх набагато менше, ніж культурних рослин (приблизно 20 % загального траво­стою); бал 3 (значна забур’яненість)—кількість бур’янів при­близно така сама, як І культурних рослин; бал 4 (дуже велика забур’яненість) — бур’янів більше, ніж культурних рослин.

Забур’яненість розрізняють за перевагою того чи Іншого бур’я­ну. Розрізняють такі типи забур’яненості:

  1.          коренепаростковий (осот, березка);
  2.          кореневищний (пирій, хвощ);
  3.          малорічний (вівсюг, лобода, редька дика);
  4.          коренепаростково-кореневищний (осот, березка);
  5.         коренепаростково-малорічний (березка, лобода);
  6.         кореневищно-малорічний (пирій, вівсюг).

Найкращий термін для виконання роботи — період від повного кущіння до збирання у зернових; перед обробкою міжрядь — у просапних культур.

Хід роботи. 1. На кожній зупинці окомірного визначення забур’яненості накладіть метрівку (0,25 м2 — 50x50 см)—для культур суцільної сівби і 1 м2 — для просапних культур.

  1.         Полічіть кількість бур’янів і культурних рослин (кількість зупинок не менш як десять).
  2.         Здобуті дані запишіть у таблицю:

 

Облік забур’яненості

 

 

Бал при око­мірному об­ліку

Результати кількісного обліку

Номер поля, культура

Номер точки визначення

бур’яни

культурні

рослини

забур’яне­ність, %

 

  1.         Визначте кількість бур’янів на 1 га, рівень забур’яненості ділянки й необхідні заходи для боротьби з нею.

Запитання і завдання

  1.          Охарактеризуйте основні біологічні групи бур’янів.
  2.          Назвіть відомі способи боротьби з бур’янами і визначте найкращий під певну культуру, що вирощується на полях учнівської бригади.
  3.          Зберіть бур’яни на полях колгоспу (радгоспу), класифікуйте їх та опи­шіть, зробіть гербарій.
  4.          Розробіть заходи боротьби з малорічними, кореневищними і коренепарост­ковими бур’янами.
  5.          Як діють гербіциди?
  6.          Які способи застосування гербіцидів вам відомі?

ПРАКТИЧНА РОБОТА №16

Спостереження за появою шкідників і хвороб на полях колгоспу (радгоспу) чи учнівської бригади

Інвентар: лупи, картки обліку.

Вказівки до роботи. Спостерігайте за шкідниками і хворобами не тільки на полях, а й на дорогах, межах.

Хід роботи. 1. Пройдіть поле по діагоналі й огляньте на однаковій відстані одну від одної в десяти місцях 25 рослин. Не­залежно від розмірів поля треба оглянути 250 рослин.

  1. Підрахуйте окремо кількість здорових рослин, пошкоджених шкідниками і уражених хворобами, а потім визначте процент по­шкоджених рослин в усіх пробах.
  2. Дані спостереження запишіть у картку обліку:

Картка обліку

Колгосп, район, область__________________

Культура________________________________

Час обліку (число, місяць, рік)_________________

Прізвище та ім’я учня_______________клас____

Група.


Номер поля і ділянки, культура

Оглянута площа, га

Оглянуто

рослин

Кількість

уражених

рослин

Шкідники або хвороби

Процент ура­жених рослин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№40

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №17, 18, 19 Визначення сівозмін місцевого господарства і господарська оцінка їх. Визначення стигнлості хлібних злаків І групи. Визначення фази розвитку зернових злаків.

                                                /урок№      40          /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: картонні коробки або картонні листи розміром 30x20 см, пінцети, голки, пучки рослин (з коренями)

у різних фазах стиглості, дощечки для розбирання зерна, ножі або скальпелі.

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Що розуміють під профілактичними заходами боротьби із шкідниками І хворобами?
  2. Які ви знаєте типи сівозмін?
  3. Яке місце культур у сівозміні?
  4. Які сівозміни'рекомендуються для степової зони Украъни?
  5. Які сівозміни поширені в Лісостепу України?
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Визначення сівозмін місцевого господарства і господарська оцінка їх.
  2. Визначення стигнлості хлібних злаків І групи.
  3.  Визначення фази розвитку зернових злаків.

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Що розуміють під профілактичними заходами боротьби із шкідниками І хворобами?
  2. Які ви знаєте типи сівозмін?
  3. Яке місце культур у сівозміні?
  4. Які сівозміни'рекомендуються для степової зони УРСР?
  5. Які сівозміни поширені в Лісостепу України?

 

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Що розуміють під профілактичними заходами боротьби із шкідниками І хворобами?
  2. Які ви знаєте типи сівозмін?
  3. Яке місце культур у сівозміні?
  4. Які сівозміни'рекомендуються для степової зони Украъни?
  5. Які сівозміни поширені в Лісостепу України?

 

 

 

Викладач (майстер в/н.)________ _____________(                                                       )

 

 

               ПРАКТИЧНА РОБОТА №17

Спостереження за появою шкідників і хвороб овочевих культур на полях колгоспу (радгоспу) або учнівської бригади

Матеріали й інвентар: картонні коробки або картонні листи розміром 30x20 см, пінцети, голки.

Вказівка до роботи. Методика проведення практичної роботи така сама, що й для польових культур (див. с. 78).

Хід роботи. 1. Зберіть шкідників, пінцетом покладіть їх на лист картону і прикріпіть до нього голкою.

  1. Під кожним шкідником зробіть напис, зазначивши назву шкідника, культуру, на посівах якої він виявлений, назву госпо­дарства і дату.
  2. Складіть робочий план боротьби із шкідниками і хворобами» виявленими вами, за такою формою:

План боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур

на 198 рік

Колгосп (радгосп)______району___________області

 


Культура

Шкідник чи хво­роба

Спосіб бороть­би (обприску­вання, про­травлювання)

Обсяг ро­біт (га. кг, шт.)

Препа­

рати

Норма витра­ти препарату на одиницю обсягу робіт, кг

Потрібно

препаратів,

кг

 

 

 

 

 

 

 

  1.   Зберіть і виготовте колекцію шкідників, виявлених вами на полях овоче­вих культур.

2Що розуміють під профілактичними заходами боротьби із шкідниками І хворобами?

3Чим відрізняються агротехнічні і хімічні методи боротьби?

ПРАКТИЧНА РОБОТА №18

 

Вивчення сівозмін місцевого колгоспу (радгоспу) і господарська

оцінка їх

Інвентар: Карта грунтів (план земельних угідь), виробни­чий план господарства, схеми чергування культур у кожній сіво­зміні, ротаційні таблиці, книга історії полів господарства.

Хід роботи. 1. Для виконання практичної роботи візьміть у правлінні колгоспу або в дирекції радгоспу грунтову карту чи план земельних угідь, дані про поля господарства (розмір, чим були зайняті в попередні роки, які вносилися добрива, як обробля­лись), послідовність чергування культур у прийнятих сівозмінах, ротаційні таблиці.

  1. Ретельно розгляньте на карті грунтів (плані земельних угідь), як розміщено сівозміни в господарстві, ознайомтесь із схе­мами та ротаційними таблицями прийнятих у господарстві сівозмін, накресліть ротаційну таблицю в зошитах.

Запитання І завдання

  1.          Які ви знаєте типи сівозмін?
  2.          Яке місце культур у сівозміні?
  3.          Які сівозміни'рекомендуються для степової зони УРСР?
  4.          Які сівозміни поширені в Лісостепу України?

ПРАКТИЧНА РОБОТА №19

Визначення фаз стиглості хлібних злаків І групи

Матеріали й інвентар: пучки рослин (з коренями)

у різних фазах стиглості, дощечки для розбирання зерна, ножі або скальпелі.

Хід роботи. 1. Візьміть по 25 рослин різної стиглості й визначте фази стиглості головного і бокових пагонів.

  1. Обмолотіть усі колоси головного й бокових пагонів. Уважно розгляньте насіння, визначте його забарвлення і виповненість.

Щоб уточнити фазу стиглості, відібране насіння роздавіть, роз­ріжте нігтем або ножем.

Ознаки фаз дозрівання насіння.

а) Стебла і листя зелені; зерно частково сформоване (на Уз чи У2 нормального розміру). Вміст насінини — рідина зеленуватого кольору (період формування зерна).

б) Стебла внизу жовтуваті, зверху — зелені. Нижні листки жовті, відмирають, верхні — зелені або зелені з жовтими плямами. Стеблові вузли зелені й соковиті. Зерно нормального розміру, зе­леного забарвлення, вміст його нагадує молочко (молочна стиг­лість).

в) Стебла на всій довжині, за винятком двох-трьох верхніх вузлів, жовті, нижні листки відмирають, верхні — жовкнуть. Колір зерна жовтий (спочатку жовкне верхня, а потім — нижня частина зерна). Вміст зерна нагадує віск, тягучий. Зерно розрізується ніг­тем (воскова стиглість).

г) Стебла і листки жовті або жовто-коричневі, часто рослини повністю висихають і набувають солом’яно-жовтого забарвлення. Колір зерна властивий для даного сорту. Зерно тверде, не розрі­зується нігтем, у м’якої пшениці легко вимолочується (повна стиглість).

  1. Полічіть кількість зерна, типового для даної фази стиглості, і визначте його процент. Наприклад, у пробі з 400 насінин 300 на­сінин воскової стиглості, а 100 — молочної. Отже, насіння воско­вої стиглості становить 75 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№45

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №20, 21, 22 Визначення зернових злаків за паростками і зернівками. Визначення якості зернових колосових культур. Визначення біологічної врожайності пшениці (ячменю)

                                                /урок№                /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: гербарій, зошити, гербарій зернових злаків у різних фазах розвит­ку, зернівки злаків, проростки зернових культур, пінцети, препа­рувальні голки.

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. За якими ознаками встановлюють початок фаз розвитку в зернових куль­тур?
  2. Назвіть основні прийоми механізованих робіт, приурочених до певних фаз розвитку рослин.
  3. Як відрізнити сходи пшениці й жита, кукурудзи і ячменю, вівса і проса?
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Визначення зернових злаків за паростками і зернівками.
  2. Визначення якості зернових колосових культур.
  3. Визначення біологічної врожайності пшениці (ячменю)

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1.  За якими ознаками встановлюють початок фаз розвитку в зернових куль­тур?
  2. Назвіть основні прийоми механізованих робіт, приурочених до певних фаз розвитку рослин.
  3. Як відрізнити сходи пшениці й жита, кукурудзи і ячменю, вівса і проса?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. За якими ознаками встановлюють початок фаз розвитку в зернових куль­тур?
  2. Назвіть основні прийоми механізованих робіт, приурочених до певних фаз розвитку рослин.
  3. Як відрізнити сходи пшениці й жита, кукурудзи і ячменю, вівса і проса?

Викладач (майстер в/н.)_______ ______(                                                       )

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА№20

Визначення фази розвитку зернових злаків

Інвентар: гербарій, зошити.

Хід роботи. І. Ознайомтеся з фазами розвитку зернових злаків за навчальним посібником і гербарними зразками та від­мітьте в зошиті їхні характерні ознаки.

  1. Замалюйте й опишіть фази розвитку. Зазначте, які види по­льових робіт треба виконувати в ці фази — коткування, борону­вання, підживлювання, внесення гербіцидів, збирання (однофазне чи роздільне).
  2. У період вегетації польових культур на полях учнівської бригади простежте за настанням основних фаз їх розвитку і зро­біть записи в польових журналах.

ПРАКТИЧНА РОБОТА№21

Визначення зернових злаків за проростками і зернівками

Інвентар: гербарій зернових злаків у різних фазах розвит­ку, зернівки злаків, проростки зернових культур, пінцети, препа­рувальні голки.

Хід роботи. 1. Поділіть зернівки на дві групи.

  1. Визначте за зернівками, користуючись таблицею 18, зернові культури.

Таблиця 18

Розпізнавальні ознаки зернових за зернівками і сходами


Культура

Зернівка

Листки в сходів

Кількість за­родкових ко­ренів

Пшениця

Жито

Ячмінь

Овес

Кукурудза

Рис

Просо

Сорго

Продовгувата з борозенкою, гола, біла, жовта, червона

Продовгувата з борозенкою, гола, зеленувато-жовта Продовгувата, еліптична, плівчаста, жовта Продовгувата, плівчаста Округла, без борозенки, гола

Продовгувата, без борозен­ки, плівчаста Округла, плівчаста Плівчаста або гола

В озимої — голі, смараг­дові; в ярої — опушені, сірувато-зелені Голі, фіолетово-корич­неє і

Голі, сизувато-зелені

Голі, світло-зелені Голі, широкі, зелені

Голі, вузькі, зелені

Зелені, широкі Зелені, широкі

В озимої 3, в ярої 5

4

5—8

3

І

1

1

1

 

  1. Розгляньте проростки, підрахуйте кількість зародкових ко­ренів, визначте відмінність забарвлення сходів різних культур. Замалюйте проростки та опишіть їх.

Запитання і завдання

  1. За якими ознаками встановлюють початок фаз розвитку в зернових куль­тур?
  2. Назвіть основні прийоми механізованих робіт, приурочених до певних фаз розвитку рослин.
  3. Як відрізнити сходи пшениці й жита, кукурудзи і ячменю, вівса і проса?

ПРАКТИЧНА РОБОТА №22

Визначення якості зернових колосових культур

Хід роботи.

1. Полічіть кількість насінин у п’яти місцях на одному метрі по довжині гонів.

  1. Розкопайте в кількох місцях рядки по ширині захвату сівал­ки, лінійкою визначте практичну глибину загортання насіння.
  2. Виміряйте в кількох місцях ширину міжрядь між крайніми рядками двох суміжних проходів сівалки.
  3. Результати визначень запишіть у таку таблицю.

Показник

Результати визначення

Середне

значення

Рекомен­

довано

Відхилен­ня від ре­комендо­ваних

і

2

3

4

5

6

7

Норма висівання, шт. Глибина загортання, см Ширина стикування між- рядь, см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Визначте в процентах відхилення результатів показників від рекомендованих.

Таблиця 19

Оцінка роботи посівного агрегату в балах


Показник

Градація нормативів (-{--)

Бал

Норма висіву, %

1,5

3

 

До 2

2

 

Понад 2

0

Глибина загортання насіння,

1

3

см

До 1,5

2

 

Понад 1,5

1

Ширина стикових міжрядь,

2

3

см

До 3

2

 

Понад 3

1

Оцініть якість сівби, користуючись таблицею 19,


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№48

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №23,24,25  Обстеження озимих після перезимівлі. Розрахунок норми висіву кукурудзи. Визначення якості сівби кукурудзи.

                                                /урок№ 48               /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку:____________________________________________________________

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Обстеження озимих після перезимівлі.
  2.  Розрахунок норми висіву кукурудзи.
  3.  Визначення якості сівби кукурудзи
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Обстеження озимих після перезимівлі.
  2.  Розрахунок норми висіву кукурудзи.
  3.  Визначення якості сівби кукурудзи

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1.  Обстеження озимих після перезимівлі.
  2.  Розрахунок норми висіву кукурудзи.
  3.  Визначення якості сівби кукурудзи

 

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Обстеження озимих після перезимівлі.
  2.  Розрахунок норми висіву кукурудзи.
  3.  Визначення якості сівби кукурудзи

Викладач (майстер в/н.)_______ _______________(                                                       )

ПРАКТИЧНА РОБОТА №23

Визначення біологічної врожайності пшениці (ячменю)

Вказівки до роботи. Урожайність зернових культур ви­значається за такими показниками: кількість рослин на одиницю площі, їхня продуктивна кущистість (кількість стебел з колосами на одній рослині), кількість зерен у колосі й маса 1000 зернин. Щоб обчислити біологічну врожайність, треба кількість рослин на 1 га помножити на середній показник маси зерна однієї рослини.

Хід роботи.

1. Перед збиранням пройдіть по діагоналі поля й через кожні ЗО...50 м виділіть чотири-п’ять метрових квад­ратних ділянок.

  1. Полічіть кількість рослин на кожній ділянці.
  2. Вирвіть на цих ділянках усі рослини і зв’яжіть снопи.
  3. У лабораторії зважте кожний сніп.
  4. Відберіть із снопів по 25 рослин і визначте в кожній рос­лині довжину основного стебла — від вузла кущіння до верхівки останнього колоса; продуктивну кущистість; масу зернин з однієї рослини, довжину колоса й кількість зернин у ньому; масу зерна в одному колосі (обчислюється діленням показника маси зерна на кількість колосів); вихід зерна (в процентах маси рослини); масу 1000 зернин.
  5. Середні значення здобутих даних запишіть у таку таблицю.

Культура,

сорт

Номер

рослини

Продук­тивна ку­щистість

Маса рос­лини, г

Колос

Маса зер­на однієї рослини, г

Біологіч­на вро- жайність, кг/га

кількість

зернин.

шт.

маса 1000 гернин. г

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №24 Обстеження озимих після перезимівлі

Хід роботи. 1. Попередньо ознайомтеся з характеристикою сорту, прийомами основного обробітку й системою удобрювання даного поля. Потім пройдіть поле по діагоналі й дайте загальну оцінку стану посівів. Роботу краще виконувати на одному або двох полях озимих посівів (на різних попередниках чи на різних куль­турах).

Стан посівів оцінюють показником, наведеним у таблиці 20.

  1. Визначте ступінь зрідження підрахунком рослин не менш як у восьми місцях на ділянках площею 0,25 м2. Про кількість висія

Таблиця 20


Оцінка

Стеблостій

Випадання

Листки

ВІДМІННО

Добре

Задовільно

Погано

Вирівняний Вирівняний Зріджений Дуже зріджений

Немає Поодиноке Значне 50... 70 %

Зелені

Зелені

Жовто-зелені

Жовті

 

ного насіння на 1 га і повноту сходів дізнайтеся в агронома госпо­дарства.

  1. Оцініть ступінь забур’яненості за такими показниками: низь­кий {поодинокі бур’яни), середній і високий. Визначте на око стан грунту, ущільнення (низьке, середнє, високе), вологість і т. ін.
  2. Визначте густоту стояння, кущистість, забур’яненість, усі рослини (живі й відмерлі) викопайте з коренем у восьми місцях на ділянках площею 0,25 м2 і проаналізуйте. При цьому окремо ви­значте кількість відмерлих рослин, частково відмерлих (точка рос­ту жива) і кількість рослин, що перезимували нормально.
  3. На основі обстеження зробіть загальні висновки про стан озимих посівів тієї чи іншої культури і розробіть рекомендації з окремих агроприйомів.

 

 

                 ПРАКТИЧНА РОБОТА №25

Розрахунок норми висіву кукурудзи

Матеріал: насіння кукурудзи.

Хід роботи.

 1. Визначте масу 1000 насінин кукурудзи, при­значеної для сівби.

  1. Дізнайтесь, який спосіб висівання цієї культури прийнятий у господарстві.
  2. З’ясуйте норму висівання (кг/га).
  3. Розрахуйте норму висівання за вихідними даними.

Приклад розрахунку. Вихідні дані: сівба кукурудзи пунктирна,

ширина міжрядь 70 см {0,7 м), відстань між рослинами в рядку ЗО см, маса 1000 насінин 300 г, схожість 95 %.

  1. На 1 га висівають 10 000: (0,7-0,3) — 10 000:0,21 =47,6 тис. насінин.
  2. Норма висіву при схожості 100 %: НВ = 00 =14,3 кг/га.

При схожості 95 %: НВ= 14,3^—-- = 15 кг/га.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№52

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №26,27,28 визначення зернобобових за насінням, сходами та листками. Визначення якості сівби зернобобових культур (гороху, сої). Визначення яксті насінного матеріалу картоплі.

                                                /урок№    52            /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку мірна стрічка (лінійка), зошит для записів, замочене насіння квасолі, гороху, люпину; на­бір насіння зернобобових рослин; сходи основних зернобобових культур; гербарні зразки листків; гербарій квітучих рослин зерно­бобових культур,

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Розкажіть про господарську цінність і будову зернобобових рослин.
  2. Як за листками і сходами відрізнити горох від квасолі, сою від люпину?
  3. Які особливості біології гороху і сої?
  4. Які прийоми вирощування гороху і сої у вашому господарстві?
  5. Як виростити сою за індустріальною технологією?
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Визначення зернобобових за насінням, сходами та листками.
  2.  Визначення якості сівби зернобобових культур (гороху, сої).
  3. Визначення яксті насінного матеріалу картоплі.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Розкажіть про господарську цінність і будову зернобобових рослин.
  2. Як за листками і сходами відрізнити горох від квасолі, сою від люпину?
  3. Які особливості біології гороху і сої?
  4. Які прийоми вирощування гороху і сої у вашому господарстві?
  5. Як виростити сою за індустріальною технологією?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Розкажіть про господарську цінність і будову зернобобових рослин.
  2. Як за листками і сходами відрізнити горох від квасолі, сою від люпину?
  3. Які особливості біології гороху і сої?
  4. Які прийоми вирощування гороху і сої у вашому господарстві?
  5. Як виростити сою за індустріальною технологією?

Викладач (майстер в/н.)_ _________________(                                                       )

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №26

 Визначення якості сівби кукурудзи

Інвентар: мірна стрічка (лінійка), зошит для записів.

Хід роботи. 1. При пунктирній сівбі відміряйте ділянку завдовжки 10 м і завширшки 8,4 м (два проходи сівалки). По діагоналі на кожному рядку завдовжки 2 м розкрийте гнізда, по­лічіть кількість насінин, виміряйте відстань між ними. При оці­нюванні якості сівби допускається відхилення на 1 м від заданої норми 1 —1,5 зернини.

  1. На основі здобутих даних масу висіяного насіння перерахуй­те на площу 1 га і зробіть висновок про фактичну норму висівання.
  2. Одночасно лінійкою заміряйте в 15 місцях глибину загор­тання насіння, обчисліть середній показник.

Допускається відхилення від заданої глибини 2 см.

  1. Перевірте ширину стикових міжрядь і візуально встановіть прямолінійність рядків.

Запитання

  1. Чому кукурудза вважається провідною культурою в кормовиробництві?
  2. Як виростити кукурудзу за індустріальною технологією?

Які сорти й гібриди кукурудзи вирощують у вашому господарстві. Які особливості технології?

 

 

 

 ПРАКТИЧНА РОБОТА 27

Визначення зернобобових за насінням, сходами та листками

Матеріали: замочене насіння квасолі, гороху, люпину; на­бір насіння зернобобових рослин; сходи основних зернобобових культур; гербарні зразки листків; гербарій квітучих рослин зерно­бобових культур.

Вказівки до роботи. За формою насіння може бути округлим, округло-сплюснутим, округло-циліндричним, кулястим; за забарвленням — білим, жовтим, зеленим, коричневим (табл. 21).

Вивчіть набір насіння тих зернобобових культур, які висівають у вашій зоні.

Щоб визначити рослини за сходами, заздалегідь висійте насін­ня зернобобових культур, найпоширеніших у колгоспах і радгос­пах вашої області.

Визначаючи рослини, зверніть увагу на відмінність у будові першого листка, формі листків, прилистків (табл. 22).

Щоб розпізнати зернобобові за листками (див. мал. 31), ско­ристуйтеся гербарієм квітучих рослин, зібраних улітку.

Таблиця 21

Розпізнавальні ознаки насіння зернобобових культур


Культура

Розмір»

Насіння

Насіннєвий рубчик

мм

форма

забарвлення

форма

забарвлення

Г орох ПО­СІВНИЙ

4...9

Куляста, гла­денька або зморшкувата

Біле, роже­ве, зелене

Овальна

Світле або чорне

Горошок

польовий

4...7

Округла, часто вдавлена

Сіре, буре, часто з ма­люнком

Овальна

Коричневе або чорне

Вика по­сівна

4...5

Куляста або овальна

Жовто- ко­ричневе

Лінійна

Світле

Вика мох­ната

3...4

Куляста

Чорне

Овальна

Темне

Нут

8...12 7...9

Вугласто-округ­ла з носиком

Біле, жовте

Яйцеподібна

Однакове із забарвленням насіння

Квасоля

звичайна

8...15

Куляста, еліп­тична

Різне

Овальна, з

подвійним

горішком

Те саме

Соя

6...13

Куляста або ви-

довжено-брунь-

коподібна

Жовте, зе­лене, ко­ричневе

Видовжено-

еліптична

Світле

Люпин

вузьколис­

тий

8...12

Округло-брунь­

коподібна

Світле 3 мармуровим малюнком

Овальна з обідком

Те саме

Люпин

жовтий

7... 10

Те саме

Чорні крап­линки на білому фоні

Те саме

»

Культура

Положен­ня сім’я­доль під час про­ростання насіння

Форма

першого

справж­

нього

листка

Форма листків

Прилист­

ки

Стебло

Горох посів­

Залиша­

Перис­

Широкі, слабкоовальні

Великі,

Округле

ний

ються в

тий

 

більші за

 

 

землі

 

 

листочки

 

Сочевиця

Те саме

Те саме

Дрібні, видовжено-овальні

Нут

» »

» »

Оберненояйцеподібні, із

 

 

 

 

 

зазублинами по краях

Дрібні

Квасоля зви­

Виходять

Простий

Перші листки серцеподіб­

 

 

чайна

на по­

 

ні, зверху загострені

 

верхню

 

 

 

 

Люпин зви­

Те саме

Пальчас­

Видовжено-оберненояйце­

чайний

 

тий

подібні

 

 

Люпин бага­

» »

Те саме

Ланцетні, по краях за­

~

торічний

 

 

гострені

 

 

Таблиця 22



ПРАКТИЧНА РОБОТА №28

Визначення якості сівби зернобобових культур (гороху, сої)

Інвентар: лінійки, мірна стрічка, кілочки.

Хід роботи. 1. По діагоналі поля в десяти місцях обмежте кілочками по одному метру довжини.

  1. Загостреним кілочком розкопайте рядки і лінійкою заміряйте глибину залягання насіння, порахуйте кількість насінин на І метрі.

Якщо відхилення глибини загортання насіння перевищує задану на 1,5 %, то сівба неякісна.

Запитання і завдання

  1. Розкажіть про господарську цінність і будову зернобобових рослин.
  2. Як за листками і сходами відрізнити горох від квасолі, сою від люпину?
  3. Які особливості біології гороху і сої?
  4. Які прийоми вирощування гороху і сої у вашому колгоспі (радгоспі)?
  5. Як виростити сою за індустріальною технологією?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№55

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: Цукровий буряк. Визначення біологічного врожаю картоплі на полях господарств району. Визначення коренеплодів за насінням, сходами і коренями. Визначення якості сівби цукрового буряку.

                                                /урок№  55              /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: ваги, відра, лупи, насіння і плоди коренеплодів, замочені клубочки буряку, сходи коренеплодів, препарувальні голки.

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Вивчіть агротехніку вирощування картоплі у вашому господарстві.
  2. Агрономічно обгрунтуйте врожай картоплі, який планується виростити на полях учнівської бригади, колгоспу (радгоспу).
  3. Розробіть систему заходів боротьби з бур’янами на ділянках картоплі міс­цевого господарства.
  4. Розробіть план унесення добрив під цукрові буряки з урахуванням періо­дичності їх вегетації.
  5. Які особливості підготовки грунту для сівби коренеплодів?
  6. У чому полягає індустріальна технологія вирощування цукрових буряків? Як вона застосовується в місцевому господарстві?
  7. Складіть агрономічний план вирощування цукрових буряків.
  8. Скільки тонн коренів і цукру буде зібрано з І га, якщо цукрові буряки ви­сіяно з шириною міжрядь 45 см, на 1 м в середньому шість рослин, маса кореня 385 г (цукристість 18,7 %)?
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Цукровий буряк.
  2.  Визначення біологічного врожаю картоплі на полях господарств району.
  3.  Визначення коренеплодів за насінням, сходами і коренями.
  4.  Визначення якості сівби цукрового буряку.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Вивчіть агротехніку вирощування картоплі у вашому господарстві.
  2. Агрономічно обгрунтуйте врожай картоплі, який планується виростити на полях учнівської бригади, колгоспу (радгоспу).
  3. Розробіть систему заходів боротьби з бур’янами на ділянках картоплі міс­цевого господарства.
  4. Розробіть план унесення добрив під цукрові буряки з урахуванням періо­дичності їх вегетації.
  5. Які особливості підготовки грунту для сівби коренеплодів?
  6. У чому полягає індустріальна технологія вирощування цукрових буряків? Як вона застосовується в місцевому господарстві?
  7. Складіть агрономічний план вирощування цукрових буряків.
  8. Скільки тонн коренів і цукру буде зібрано з І га, якщо цукрові буряки ви­сіяно з шириною міжрядь 45 см, на 1 м в середньому шість рослин, маса кореня 385 г (цукристість 18,7 %)?

 

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Вивчіть агротехніку вирощування картоплі у вашому господарстві.
  2. Агрономічно обгрунтуйте врожай картоплі, який планується виростити на полях учнівської бригади, колгоспу (радгоспу).
  3. Розробіть систему заходів боротьби з бур’янами на ділянках картоплі міс­цевого господарства.
  4. Розробіть план унесення добрив під цукрові буряки з урахуванням періо­дичності їх вегетації.
  5. Які особливості підготовки грунту для сівби коренеплодів?
  6. У чому полягає індустріальна технологія вирощування цукрових буряків? Як вона застосовується в місцевому господарстві?
  7. Складіть агрономічний план вирощування цукрових буряків.
  8. Скільки тонн коренів і цукру буде зібрано з І га, якщо цукрові буряки ви­сіяно з шириною міжрядь 45 см, на 1 м в середньому шість рослин, маса кореня 385 г (цукристість 18,7 %)?

Викладач (майстер в/н.)________ __________(                                                       )

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА№29

 Визначення якості насінного матеріалу картоплі

Інвентар: ваги, відра, лупи.

Хід роботи. 1. Для аналізу з партії картоплі (10 т) відбе­ріть у 10 місцях 200 різних бульб (у двократній повторності).

  1.            Зважте 5 кг бульб, очистіть їх від грунту і знову зважте.
  2.            За різницею мас визначте забрудненість (у процентах).
  3.            Для визначення хвороб із партії візьміть у різних місцях 100 бульб, розріжте їх уздовж і розгляньте.

Ознаки захворювання картоплі такі: фітофторою — на бульбах утворюються темні або сірувато-бурі вдавлені плями (кольорова вклейка XII), чорною ніжкою (ризоктинією) —темні виразки, м’я­куш бульб розріджується; кільцевою гниллю — по судинному кІль- ' цю видно довгасті жовті плями. Згодом з цих плям утворяться суцільні кільця гнилі.

Таблиця 24

Вимоги до насінного матеріалу за посівними якостями (ГОСТ 7001—66)


Показник

Клас

І

і!

Зовнішній вигляд бульб Маса бульби, г

Наявність бульб, які не відповідають нормам, %, не більше Наявність хворих і уражених бульб, %, не більше У тому числі: чорною ніжкою паршею

кільцевою гниллю нематодами

Бульби цілі, здо формою типові 35... 150 2

7

0,5

рові, сухі, чисті, за для даного сорту 35... 150 4

12

0,5

2

0,5

 

  1.            Проведіть аналіз і визначте клас насінного матеріалу від­повідно до вимог стандарту (табл. 24).

Якщо насінний матеріал належить до II класу, то бульби пере­бирають і доводять до І класу.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №30

Визначення біологічного врожаю картоплі на полях колгоспу (рад­госпу)

ХІД роботи. 1. Викопайте по діагоналі поля бульби із 100 гнізд. Зважте їх (з кожного гнізда окремо).

  1.         Перерахуйте врожай у центнерах на гектар.

Приклад розрахунку. Припустимо, що картоплю посаджено за схемою 70x35 см. Тоді на 1 га буде 10 000: (0,70-0,35) =40,8 тис. гнізд. Середня маса бульб з одного гнізда 450 г. Урожай з одного гектара округлено становитиме 40 800-0,0045=183,6 ц/га.

Завдання

  1. Вивчіть агротехніку вирощування картоплі у вашому господарстві.
  2.                      Агрономічно обгрунтуйте врожай картоплі, який планується виростити на полях учнівської бригади, колгоспу (радгоспу).
  3.                      Розробіть систему заходів боротьби з бур’янами на ділянках картоплі міс­цевого господарства.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №31

Визначення коренеплодів за насінням, сходами і коренями

Матеріали й Інвентар: насіння і плоди коренеплодів, замочені клубочки буряку, сходи коренеплодів, препарувальні гол* ки, лупи.

Хід роботи. 1. Щоб визначити коренеплоди за насінням, розгляньте плоди буряку, моркви, турнепсу, брукви.

За допомогою препарувальної голки відкрийте кришечку (під­сохла приймочка маточки) і розгляньте насінину, замалюйте і опишіть її за такою формою:

Культура

Характер посівного матеріалу (супліддя, насіння}

Форма і забарвлення

Поверхня

Розмір, мм

 

 

 

 

 

Таблиця 27


 

Розпізнавальні ознаки коренеплодів


Культура

Насінний матеріал

і Листки

Коренеплід

сім’ядольні

справжні

Буряк цу­кровий

Буряк кор­мовий

Морква

Бруква

Турнепс

Супліддя (клубоч­ки) — округле, жовте (І—4 шт.)

Коричневі насі­нини (розмір 2...8 мм)

Двосім’янки (по­ловинки плоду овальні, місяде- подібні, жовті, ко­ричневі)

Насіння кулепо­дібне, гладеньке, чорне, дрібне (до 2 мм)

Кулеподібне ко­ричневе дрібне (до 2 мм)

Довгі, лан­цетні

Довгі, лан­цетні, з ро­жевими че­решками

Довгі, лі­нійні

Овальні ТЕМА виїмкою на кінці

Овальні з виїмкою на кінці

Пластинка серце­подібна або три­кутна, яскраво- зелена

Дуже розсічені, гладенькі, жовту­ваті

Суцільні або сла- борозсічені, оваль­ні, темно-зелені, з восковим нальо­том

Пластинка суціль­на або слабодоль- на, овальна, опу­шена, яскраво-зе­лена, без воско­вого нальоту

Конусоподіб­ний, білий, со­лодкий

Мішкоподібний або овально- конусний, оран­жевий, черво­ний, жовтий Циліндричний, зрізано-коніч- ний, оранже­вий

Округлий або кулеподібний

Овально-ко­нусний або ку­леподібний


  1.          У гербарії, зібраному влітку, роз­гляньте сходи цукрових і кормових буря­ків, моркви, брукви, турнепсу. Зверніть увагу на форму пластинки справжнього листка, його поверхню та забарвлення.
  2.          На пророслому насінні коренепло­дів розгляньте сім’ядольні листочки.
  3.       Користуючись даними таблиці 27, визначте коренеплоди за сходами, ре­зультати спостережень запишіть у зошит за такою формою:

Культура

Сім’ядоль­ні листки

Справжні листки

форма

листкової

пластинки

поверхня

забарвлен­

ня

 

 

 

 

 

 

  1.                                                                                              Розгляньте корені. Вони мають го­ловку, шийку і власне корінь (мал. 39). На головці кореня — верхній його части­ні — утворюються листки. Шийка кореня розміщена нижче за головку. В основ­ному вуглеводи нагромаджуються в шийці кореня. Власне ко­рінь— нижня частина коренеплоду з боковими корінцями. Ви­значте коренеплоди, користуючись таблицею 27. Результати внесіть у таблицю такої форми:

 

 

Забарвлення

 

Культура

Форма

підземної

частини

надземної

частини

м’якуша

Смак

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №32

Визначення якості сівби цукрового буряку

Інвентар: лінійка.

Хід роботи. 1. У двох-трьох місцях по діагоналі засіяної плантації лінійкою відміряйте (за кожним сошником) ЗО см рядка, потім розкопайте борозну і виміряйте глибину залягання клубоч­ків буряку.

  1. У двох-трьох місцях по діагоналі поля відміряйте в трьох-чотирьох рядках по 1 м, розгорніть грунт і полічіть кількість на­сінин. Наприклад, в шістьох місцях дістали такі дані: 18, 20, 19, 21, 22, 18. Середня густота в рядку 19,6 насінин на 1 м (задана густо­та 20 насінин на 1 м).
  2. Користуючись даними таблиці, визначте якість сівби буряку в балах:

Показник

Градація нормативів

Бал

Відхилення від заданої глибини загортан­

±0,5

4

ня насіння, см

Нг І . і

3

2

Відхилення від норми висівання, шт./м

Д

Понад ± І

0

 

± 1

3

 

±2

2

 

=Ь 3

1

 

Понад ± 3

0

 

Примітка. Допустиме відхилення глибини загортання насін­ня від заданої не більш як±1,5 см, а норми висіву — не більш як 7 %.

Запитання і завдання

  1. Розробіть план унесення добрив під цукрові буряки з урахуванням періо­дичності їх вегетації.
  2. Які особливості підготовки грунту для сівби коренеплодів?
  3. У чому полягає індустріальна технологія вирощування цукрових буряків? Як вона застосовується в місцевому господарстві?
  4. Складіть агрономічний план вирощування цукрових буряків.
  5. Скільки тонн коренів і цукру буде зібрано з І га, якщо цукрові буряки ви­сіяно з шириною міжрядь 45 см, на 1 м в середньому шість рослин, маса кореня 385 г (цукристість 18,7 %)?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№58

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №32, 33 Аналіз кошика соняшника. Визначення якості міжрядного обробітку посівів соняшнику.

                                                /урок№ 58               /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: ваги, чашки (3), зошит, олівець, кошик соняшника, лінійки (2), зошит, олівець

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. У чому суть інтенсивної технології вирощування соняшнику?
  2. Складіть схему сівозмін, в якій вирощують соняшник.
  3. Які особливості сортів соняшнику, вирощуваних у вашому районі, області?
  4. Розрахуйте норму висіву соняшнику при пунктирному способі: ширина міжрядь 70 см, відстань між рослинами в рядках 25 см. Визначте біологічну вро­жайність сім’янок соняшнику і вихід олії з 1 га (олійність 45 %). (Насіння цент­ральної частини кошика виключається.)
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Аналіз кошика соняшника.
  2.  Визначення якості міжрядного обробітку посівів соняшнику.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1.  У чому суть інтенсивної технології вирощування соняшнику?
  2. Складіть схему сівозмін, в якій вирощують соняшник.
  3. Які особливості сортів соняшнику, вирощуваних у вашому районі, області?
  4. Розрахуйте норму висіву соняшнику при пунктирному способі: ширина міжрядь 70 см, відстань між рослинами в рядках 25 см. Визначте біологічну вро­жайність сім’янок соняшнику і вихід олії з 1 га (олійність 45 %). (Насіння цент­ральної частини кошика виключається.

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. У чому суть інтенсивної технології вирощування соняшнику?
  2. Складіть схему сівозмін, в якій вирощують соняшник.
  3. Які особливості сортів соняшнику, вирощуваних у вашому районі, області?
  4. Розрахуйте норму висіву соняшнику при пунктирному способі: ширина міжрядь 70 см, відстань між рослинами в рядках 25 см. Визначте біологічну вро­жайність сім’янок соняшнику і вихід олії з 1 га (олійність 45 %). (Насіння цент­ральної частини кошика виключається.)

Викладач (майстер в/н.)_____ _____________(                                                       )

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №33

Аналіз кошика соняшника

Матеріали і інвентар: ваги, чашки (3), зошит, олівець, кошик соняшника.

Хід роботи. 1. Кошик соняшника поділіть по радіусу на три рівні частини — периферичну, середню й центральну.

  1. З кожної частини виберіть сім’янки, висипте їх в окремі чашки, полічіть і зважте кожну частину окремо.
  2. З кожної частини відберіть по 100 насінин, зважте, відокрем­те лушпиння і знову зважте. Визначте процент лушпиння.
  3. Дані запишіть у таблицю:

Частина

кошика

Сім’янки

Маса, %

Маса повних насінин, г

Лушпин­ня, %

Маса 1000 насі­нин, г

повні

порожні

повних

порожніх

Периферична

Середня

Центральна

Всього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 28

 

Основні елементи інтенсивної технології вирощування соняшнику. Врожайність сім’янок 25...30 ц/га

 

 

 

 

Агрегат

 

Затрати

на 100 га

 

 

Робота (операція)

Вимоги до виконання операції

трактор,

автомобіль

сільськогос­

подарська

машина

Виробіток агрегату за 7 год, га

людино-днів

карбованців

 

 

 

Основний обробіток грунту

 

 

 

 

 

Лущення стерні

Відразу після збирання попередника, але не пізніше як 2 дні після збиран­ня. Глибина 6...8 см

Т-150К

Т-74

ЛДГ -15 ЛДГ-10

85

41

8

17

45

65

 

 

Повторне лущення

У міру відростання бур’янів

Т-150К

Т-74

ЛДГ-15

ЛДГ-10

85

41

8

17

45

65

 

 

Внесення гербіцидів групи 2,4

За 12—15 днів до оранки у фазі утво­рення розеток коренепаросткових бур’я­нів (1,5...2 кг/га діючої речовини роз­чинити в 300 л води)

МТЗ-80

ПОУ

58

12

48

 

 

Внесення мінераль­них добрив

Безпосередньо перед оранкою (5...7 ц/га стандартних добрив)

МТЗ-8

Т-150К

1РМТ-4

рума

29

45

24

15

190

76

 

 

Оранка

Через 12—15 днів після внесення гербіцидів і знищення коренепаростко­вих бур’янів. Глибина 25...27 см

К-701

Т-150К

ПТК-9-35

ПЛН-5-35

16,8

7,7

41

90

402

458

 

 

 

Весняний обробіток грунту і сівба

 

 

 

 

 

Веснняне вирівню­вання зябу або боро­нування зябу (у ра­зі потреби)

При настанні фізичної стиглості грунту

К-701

Т-І50К

ДТ-75М

С-18У, во- локуша-ви- рівнювач СП-11 21БЗСС-1.0

78

66

50

9

  1.  13,9

55

 

 

Рання культивація з боронуванням (у ра­зі потреби). Глибина 8...10 см

Для вирівнювання поверхні і знищен­ня бур’янів

ДТ-75М

2КПС-4+

8БЗСС-І,0+

СП-І1

29,4

23,8

123

 

 

Внесення гербіцидів на глибину 6...8 см з передпосівною культивацією

Безпосередньо перед сівбою. Доза: 6 л трефлану розчинити в 300 л/га води

ДТ-75М

2КПС-4+ ПОУ+ 8БЗСС-1.0+ СП-11

17,5

40

211

 

 

Сівба

При настанні середньостійкої температу­ри 8...12 °С на глибині 10 см. Глибина загортання насіння 6...8 см

МТЗ-80

МТЗ-80

СПЧ-бМ

СУПН-8

12

14

60

50

165

204

 

 

Догляд. Міжрядний обробіток (у разі по­треби)

Якщо появилися бур’яни, сильно ущіль­нився грунт і утворилися тріщини. Глибина 8...10 см

МТЗ-80

МТЗ-80

КРН-4,2

КРН-5,6

16

21

43

33

150

115

 

 

Десикація

Через 40—45 днів після масового цві­тіння (хлорат магнію 20...30 л розчи­няють у 100 л/га води)

Літак АН-2

Штанговий

обприскувач

154 га

54 людино- годин

118

 

 

Збирання

80 % кошиків бурі. Втрати при збиран­ні пристосуванням ПСП-1,5 не більш як 1,5 %

СК-5

«Нива»

2ПТС-4+

887А-}-

ПСП-І.5+

ПУН-5

10 га

100 люди­но-годин

1520

 

 

 

 

 

 

  1. Які біологічні особливості соняшнику?
  2. У чому суть інтенсивної технології вирощування соняшнику?
  3. Складіть схему сівозмін, в якій вирощують соняшник.
  4. Які особливості сортів соняшнику, вирощуваних у вашому районі, області?
  5. Розрахуйте норму висіву соняшнику при пунктирному способі: ширина міжрядь 70 см, відстань між рослинами в рядках 25 см. Визначте біологічну вро­жайність сім’янок соняшнику і вихід олії з 1 га (олійність 45 %). (Насіння цент­ральної частини кошика виключається.)

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №34

Визначення якості міжрядного обробітку посівів соняшнику

Інвентар: лінійки (2), зошит, олівець.

Хід роботи. 1. Визначте глибину розпушування за допомо­гою лінійки. Для цього вирівняйте поверхню грунту і заглибте лі­нійку в трьох місцях через 20 см у пухкий шар до дна борозни.

Відмітьте глибину розпушування в сантиметрах не менш як у п’яти місцях.

  1. Визначте ширину захисної зони в сантиметрах.
  2. Замірте висоту гребенів на всіх міжряддях (у трьох місцях).
  3. Визначте середні значення.
  4. Результати занесіть у таблицю:

Показник

Значення, см

Середне значення, см

Глибина розпушування Ширина захисної зони Гребиистість

 

 

 

Вважається недопустимим відхилення від заданої глибини більш як на 2 см, від ширини захисної зони — більш як 2,5 см, по­шкодження рослин — більш як 1 % •

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№65

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №34,35,36 Вирощування розсади капусти та висаджування її у відкритий грунт. Визначення лабораторної і польової схожості насіння моркви. Визначення буряку за проростками.

                                                /урок№  65              /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку:  насіння й розсада капусти,

зошит, ручка, лінійка, насіння, чашка Петрі, фільт­рувальний папір, ножиці, шпатель.

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Які сорти капусти вирощують у вашому господарстві? Яке їхнє госпо­дарське значення?
  2. Які особливості механізованої технології збирання капусти?
  3. Які схеми сівби застосовують при вирощуванні моркви?
  4. Обчисліть густоту стояння рослин і врожайність (ц/га) моркви, якщо ши­рина міжрядь 45 см, на 1 м є 40 рослин, а середня маса одного кореня 52 г.

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Вирощування розсади капусти та висаджування її у відкритий грунт.
  2.  Визначення лабораторної і польової схожості насіння моркви.
  3.  Визначення буряку за проростками.

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Які сорти капусти вирощують у вашому господарстві? Яке їхнє госпо­дарське значення?
  2. Які особливості механізованої технології збирання капусти?
  3. Які схеми сівби застосовують при вирощуванні моркви?
  4. Обчисліть густоту стояння рослин і врожайність (ц/га) моркви, якщо ши­рина міжрядь 45 см, на 1 м є 40 рослин, а середня маса одного кореня 52 г.

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

      1.  Які сорти капусти вирощують у вашому господарстві? Яке їхнє госпо­дарське значення?

2.Які особливості механізованої технології збирання капусти?

  1. Які схеми сівби застосовують при вирощуванні моркви?
  2. Обчисліть густоту стояння рослин і врожайність (ц/га) моркви, якщо ши­рина міжрядь 45 см, на 1 м є 40 рослин, а середня маса одного кореня 52 г.

 

Викладач (майстер в/н.)_____________________________(                                                       )

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №34

Вирощування розсади капусти та висаджування її у відкритий

грунт

Матеріали й інвентар: насіння й розсадакапусти,

зошит, ручка, лінійка.

Хід роботи. 1. Вивчіть агротехніку вирощування капусти в базовому господарстві.

2. Складіть агротехнічний план роботи на різних етапах виро­щування капусти за такою схемою:


 

Агротехнічний прийом

Строк

виконання

Денна норма на одну лю­дину, м2

Примітка

Підготовка грунту в розсадниках, таб­лицях чи підготовка грядок у відкрито­му грунті Сівба насіння Догляд за сходами Пікірування розсади

 

 

 

 

  1. За розробленим в базовому господарстві агротехнічним пла­ном виконайте основні роботи з вирощування розсади капусти.
  2. Разом з агрономом базового господарства складіть агротех­нічний план вирощування капусти у відкритому грунті (після висаджування розсади) за таким зразком:

Агротехнічний план

Культура_____ Сорт____ Поле_____сівозміни

Попередник____________ Площа_______ 

Запланована врожайність: стандартної продукції т/га

нестандартної продукції (відходи на корм худобі) т/га

Валовий збір стандартної продукції___т/га

Вміст елементів живлення в грунті відповідно до картограми базового господар­ства                                                                                   

Щоб виростити запланований урожай з урахуванням типу грунтів та вмісту в них елементів живлення, необхідно внести такі дози мінеральних добрив             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Агротехнічний прийом для вирощування за- планованого врожаю

Строк

виконання

Склад агрегату

Денна

норма

виробітку

Примітка

трактор

сільськогосподар-, ські машини та інші знаряддя

Обробіток грунту Внесення органічних і мінеральних добрив Висаджування розсади Догляд за рослинами Збирання врожаю

 

 

 

 

 

 

  1. Виконайте всі заплановані роботи з вирощування капусти.
  2. Збираючи білоголову капусту, визначте форму головки ран-

вирощують у базовому господар­стві (мал. 47). Форма головки білоголової капусти, як правило, пов’язана з її господарською цін­ністю. Зрубайте по 10 головок ка­пусти кожного сорту, очистіть їх від покривних листків і визначте форму головок. Обчисліть про­цент однорідності сорту за фор­мою головок.

   

                                                                                 Запитання і завдання

  1. Які сорти капусти вирощують у вашому господарстві? Яке їхнє госпо­дарське значення?
  2. Які особливості механізованої технології збирання капусти?
  3. Обчисліть біологічний урожай ка­пусти. Для цього виміряйте ширину між­рядь і відстань між рослинами в рядках, визначте кількість рослин на 1 га. Потім по діагоналі поля відберіть 40 головок капусти І зважте їх. Знайдіть середнє значення маси однієї головки та обчис­літь урожайність у центнерах з гектара.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №35

Визначення лабораторної І польової схожості насіння моркви. Ви­значення норми висіву моркви

Матеріали та інвентар: насіння, чашка Петрі, фільт­рувальний папір, ножиці, шпатель.

Хід роботи. 1. Для визначення лабораторної схожості насіння моркви візьміть чотири проби по 100 насінин, помістіть їх у чашки Петрі. Як ложе використайте два-три шари фільтруваль­ного паперу, нарізаного відповідно до розмірів посудини. Фільтру­вальний папір зволожуйте до повної вологості, опустивши його в воду. Насінини розкладіть на відстані не менш як 0,5...1,5 см одна від одної. У кожну пробу помістіть етикетку, на якій простим олів­цем зазначте номер проби й дати обліку схожості. Після цього чашки Петрі накрийте кришками. Протягом всього терміну про­рощування в чашки Петрі підливайте воду, щоб фільтрувальний напір не пересихав.

  1.            Чашки Петрі поставте в термостат із змінною температурою
  1. .ЗО °С.
  1. На десятий день визначте лабораторну схожість. До схожих насінин належать ті, що мають нормально розвинутий корінець, довжина якого не менша, ніж довжина насінини. Схожість насіння визначте у процентах як середнє арифметичне чотирьох проб. Остаточний результат визначення схожості — у цілих процентах, причому частки, менші за 0,5 %. відкидають, а більші за 0,5 округ­люють до 1 %• Схожість насіння моркви першого класу має бути не меншою як 70 %, а другого — не меншою як 45 %.
  2. Щоб визначити польову схожість, підготуйте на типовій для даного поля ділянці грядку завширшки 1... 1,5 м. Довжина грядки залежить від якості зразків, для яких треба визначити польову схожість насіння.
  3. Висійте насіння на глибину, встановлену відповідно до техно­логії вирощування.

Кількість насінин для визначення польової схожості обчисліть

д, а  100 . .. 

за формулою ^— , де а — кількість насінин однієї проби для

визначення польової схожості при 100 %-ній схожості; б — лабора­торна схожість насінин досліджуваного зразка, %.

Наприклад, лабораторна схожість партії насіння (а=100)

«у гр . 100  100 1

моркви становить 75 %. Тоді х=—^ = 133.

Отже, із зазначеної партії насіння треба взяти чотири проби по 133 насінини і висіяти їх. Для цього на дно борозни рядка завдовжки І00 і 150 см покладіть марлеві чи капронові бинти зав­ширшки 5 см, на яких розмістіть чотири проби по 133 насінини. Потім насіння моркви загорніть шаром грунту завтовшки 2 см. Через два-три тижні обчисліть польову схожість (підрахуйте нор­мально проросле насіння, а також пошкоджене, хворе, ненормаль­но проросле й т. д.). Результат запишіть у процентах.

  1. Визначте норму висівання насіння моркви.

У дрібнонасінних овочевих культур і, зокрема, в моркви польо­ва схожість нижча за лабораторну, тому розраховують приблизні норми висіву. Для підстраховування їх, як правило, завищують. Норму висіву Н, г, обчисліть за формулою

Я = МГП

Х'в

де М — маса 1000 насінин; Г — необхідна на час збирання густота стояння рослин,              тисяч штук на              І              га; П — коефіцієнт              поправки              на

самозрідження, який залежитьвід рівня самозрідження (у), %,

с-юо

с — процент самозрідження від польової схожості; в — польова схожість.

Коефіцієнт поправки на самозрідження обчисліть за формулою

Я = -І0° + У____ і и 

л юо 1 ^ 100*

Посівна (господарська придатність) визначається за формулою

2 100?

де е — чистота насіння, %; б — лабораторна схожість, %.

Поправка до норми висіву у зв’язку із самозрідженням посі­вів потрібна, бо після появи сходів частина їх гине у процесі до­гляду за посівами, частина пошкоджується шкідниками й уражає­ться хворобами, пригнічується і зазнає дії несприятливих погодних умов.

Інші показники для розрахунку норми висіву візьміть з посвід- чення про кондиційність насіння (чистота, лабораторна схожість, маса 1000 насінин).

Спочатку визначте рівень самозрідження:

5 • 100 і о с о/

у = --ЇГ ^ 12)5 %-

Тоді коефіцієнт поправки дорівнюватиме:

п = Іт + 1 = 1-125-

Підставимо розрахункові та наявні дані у формулу н = 1,2- І200-1,І25-100-100 _ ^ р _ ^ кг_

 

Запитання і завдання

  1. Які схеми сівби застосовують при вирощуванні моркви?
  2. Обчисліть густоту стояння рослин і врожайність (ц/га) моркви, якщо ши­рина міжрядь 45 см, на 1 м є 40 рослин, а середня маса одного кореня 52 г.
  3. Назвіть способи збирання моркви. Які з них застосовують у вашому гос­подарстві?

ПРАКТИЧНА РОБОТА №36

 Визначення буряку за проростками

Інвентар: насіння, ростильник (тарілки чи інший посуд), пісок, лійка, термостат для пророщування насіння.

Хід роботи. 1. Висійте клубочки в ростильник з вологим піском на глибину 1,5 см; відстань між клубочками має бути

  1. см. Ростильник помістіть у термостат. Пророщують при змінній температурі 20...30 °С.
  1. На четверту добу ростильник вийміть з термостата на роз­сіяне денне світло на 3...4 год, а потім знову помістіть у термо­стат. На сьому добу вийміть ростильник з термостата. Проростки розкладіть на чорний папір і поділіть їх на групи за забарвленням. Якщо з одного клубочка виросло кілька проростків, візьміть один, найбільш типовий.
  2. За забарвленням проростків визначте буряк (цукровий, сто­ловий, кормовий).

Вказівки до роботи. У столового буряку проростки малинові, за винятком верхньої поверхні сім’ядоль, що залишаю­ться зеленими. Проростки кормового буряку жовті, оранжеві, роже­ві, одиничні проростки білі; пігмент зосереджений переважно в нижній частині проростка. У цукрового буряку проростки блідо- рожеві й білі (не більш як 20%); на відміну від кормового в нього пігмент зосереджений переважно у верхній частині про­ростка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№67

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №  37,38, 39 Вирощування, збирання, оцінення якості врожаю ріпчастої цибулі. Оцінювання посівних якостей часнику, вирощеного в господарстві. Вирощування і збирання огірків.

                                                /урок№   67             /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: лопати, граблі, лійки, відра, ваги, ножі, лінійки, сітчасті мішки,

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Що таке цибуля-сіянка, ріпчаста цибуля?
  2. Які ви знаєте схеми сівби при вирощуванні сіянки цибулі, часнику?
  3. У якій половині вегетації проводять поливання при вирощуванні ріпчастої цибулі?

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Вирощування, збирання, оцінення якості врожаю ріпчастої цибулі.
  2.  Оцінювання посівних якостей часнику, вирощеного в господарстві.
  3.  Вирощування і збирання огірків.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Що таке цибуля-сіянка, ріпчаста цибуля?
  2. Які ви знаєте схеми сівби при вирощуванні сіянки цибулі, часнику?
  3. У якій половині вегетації проводять поливання при вирощуванні ріпчастої цибулі?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Що таке цибуля-сіянка, ріпчаста цибуля?
  2. Які ви знаєте схеми сівби при вирощуванні сіянки цибулі, часнику?
  3. У якій половині вегетації проводять поливання при вирощуванні ріпчастої цибулі?

Викладач (майстер в/н.)_ _________________(                                                       )

 

 

                               ПРАКТИЧНА РОБОТА №37

Вирощування, збирання, оцінення якості врожаю ріпчастої цибулі

Інвентар: лопати, граблі, лійки, відра, ваги, ножі, лінійки, сітчасті мішки.

Хід роботи. 1. Разом з учителем і агрономом базового го­сподарства підготуйте технологічну карту і складіть робочий план на весь період робіт — від висаджування сіянки до збирання вро­жаю цибулі. Заведіть журнал для обліку спостережень за ростом і розвитком рослин (дата висаджування, відростання рослин, поча­ток формування цибулини, початок вилягання листя, дата збиран­ня врожаю) та інших спостережень і обліку врожаю.

  1. Визначте якість ріпчастої цибулі, вирощеної в базовому господарстві, обчисливши вихід стандартної цибулі в процентах.

Щоб визначити якість, візьміть середній зразок від стандартної цибулі. Як правило, перебрану цибулю зсипають у сітчасті мішки. Для складання середнього зразка відберіть з партії (до 100 мі­шків) не менш як три мішки і проаналізуйте за таблицею 29.

  1. Перевірте цибулю на захворювання шийковою гниллю в при­хованій формі. Перегляньте не менш як 50 цибулин, узятих із середньої проби. Для цього розірвіть луски й огляньте цибулини.

                                                                                                     Таблиця 29

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №38

Оцінювання посівних якостей часнику, вирощеного в господарстві

Інвентар: ваги, лінійки, ножі, сітчасті мішки, ящики, олів­ці, блокноти і журнали для спостережень і обліку.

Хід роботи. 1. Відберіть середній зразок і проаналізуйте його. З партії часнику (до 6 т), вирощеного в базовому господар­стві, відберіть середній зразок масою не менш як 2 кг, але не менш як 100 цибулин.

  1. Проаналізуйте середній зразок, результати виразіть у про­центах і визначте, до якого класу належить вирощений часник.

   Вказівки до роботи. Для виконання роботи необхідно

       


ознайомитися з вимогами галузевого стандарту до якості садивного матеріалу часнику. За якістю часник насінний поділяють на два класи, що повинні відповідати вимогам, наведеним у табл. ЗО.

Запитання

  1. Що таке цибуля-сіянка, ріпчаста цибуля?
  2. Які ви знаєте схеми сівби при вирощуванні сіянки цибулі, часнику?
  3. У якій половині вегетації проводять поливання при вирощуванні ріпчастої цибулі?
  4. Які агротехнічні прийоми забезпечують високі врожаї цибулі й часнику?

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №39

Вирощування і збирання огірків

Інвентар: лопати, граблі, лійки, сапи, ножі, ящики або ко­шики, ваги, лінійки, олівці, блокноти і журнали для спостережень і обліку.

Хід роботи. 1. Вивчіть агротехніку вирощування огірків, яка застосовується              в              зоні знаходження              вашої              школи.

  1. Ознайомтеся з технологічними картами вирощування огірків

базового господарства.

  1. Виростіть і зберіть врожай огірків на пришкільній ділянці чи в базовому господарстві.

Вид роботи

Календарний строк виконання роботи

Примітка

Передпосівна підготовка грунту Сівба (строк висівання, глибина загортан­ня насіння, схема висівання і т. д.) Догляд за посівами й т. д.

Збирання плодів перше збирання друге збирання І т. д.

 

 

Вказівки до роботи. Організуйте ланку для вирощуван­ня огірків на шкільній ділянці чи в базовому господарстві. Разом з учителем складіть агротехнічний план, у якому перелічіть основ­ні види робіт:

Агротехнічний план вирощування огірків на площі  га в колгоспі (рад­госпі')               _____

(або на шкільній ділянці школи №і__________________________ ___________________

району________________ області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№70

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота № 40,41,42 Збирання й визначення якості огірків. Визначення виду гарбузів, вирощених на базовому господарстві. Вирощування й збирання кабачків (патисонів, гарбузів)

                                                /урок№      70          /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: ножі, ящики або кошики, ваги, лінійки, олівці, блокноти І журнали для обліку врожаю та розрахунків, стандарти або навчальні посібники з описом технічних вимог до якості стан­дартних і нестандартних плодів огірка і методом їх визначення

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Які плодові овочі вирощують у базовому господарстві?
  2. Яку агротехніку вирощування кабачка, патисона застосовують у місцево­му колгоспі (радгоспі)?
  3. За якими основними морфологічними ознаками розрізняють між собою види гарбуза звичайного і великоплідного?
  4. Назвіть оптимальний строк сівби кавуна і дині у лісостеповій і в південній зонах республіки.

         5 Які схеми сівби кавуна і дині застосовують у вашому колгоспі (радгоспі)?

6. Що таке норма висіву насіння та які норми у вашому колгоспі (радгоспі) для вирощування кавуна і дині?

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Збирання й визначення якості огірків.
  2.  Визначення виду гарбузів, вирощених на базовому господарстві.
  3.  Вирощування й збирання кабачків (патисонів, гарбузів)

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Які плодові овочі вирощують у базовому господарстві?
  2. Яку агротехніку вирощування кабачка, патисона застосовують у місцево­му колгоспі (радгоспі)?
  3. За якими основними морфологічними ознаками розрізняють між собою види гарбуза звичайного і великоплідного?
  4. Назвіть оптимальний строк сівби кавуна і дині у лісостеповій і в південній зонах республіки.

         5 Які схеми сівби кавуна і дині застосовують у вашому колгоспі (радгоспі)?

6. Що таке норма висіву насіння та які норми у вашому колгоспі (радгоспі) для вирощування кавуна і дині?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Які плодові овочі вирощують у базовому господарстві?
  2. Яку агротехніку вирощування кабачка, патисона застосовують у місцево­му колгоспі (радгоспі)?
  3. За якими основними морфологічними ознаками розрізняють між собою види гарбуза звичайного і великоплідного?
  4. Назвіть оптимальний строк сівби кавуна і дині у лісостеповій і в південній зонах республіки.

         5 Які схеми сівби кавуна і дині застосовують у вашому колгоспі (радгоспі)?

6. Що таке норма висіву насіння та які норми у вашому колгоспі (радгоспі) для вирощування кавуна і дині?

Викладач (майстер в/н.) __________________(                                                       )

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №40

Збирання й визначення якості огірків

Інвентар: ножі, ящики або кошики, ваги, лінійки, олівці, блокноти І журнали для обліку врожаю та розрахунків, стандарти або навчальні посібники з описом технічних вимог до якості стан­дартних і нестандартних плодів огірка і методом їх визначення.

Хід роботи. 1. Визначте технічні вимоги, що ставляться до якості стандартних огірків.

2.Після збирання плодів огірка і сортування їх на стандартні

 

 

 

 

Показник якості

Норма

корнішони (довжина)

 

І група

5,1.. .7,0

II група

7,1. ..8,0

зеленець

 

довжина не більш як

12

діаметр не більш як

5

Кількість плодів інших розмірів (корні­

 

шонів з відхиленням по довжні і см, зе­

 

ленців завдовжки до 14 см) не більш як

 

(% маси)

5

Кількість плодів забруднених, з легкою

 

потертістю, з незначним потемнінням від

 

натиску, але незім’ятих, з подряпинами на

 

шкірці, незначними сонячними опіками в

 

цілому не більш як (% маси):

 

для зеленців

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №41

Визначення виду гарбузів, вирощених в базовому господарстві

Інвентар: насіння гарбуза звичайного (твердокорого) і вели- коплідного, листки, стебла, плоди з плодоніжкою, ножі, олівці, блокноти.

Хід роботи. 1. На пришкільній ділянці або в базовому гос­подарстві висійте насіння гарбуза двох видів: звичайного і велико- плідного.

  1. Виростіть урожай гарбузів.
  2. Визначте видову належність кожного з цих двох видів гар­буза.

Вказівки до роботи. Щоб визначити вид гарбуза, необ­хідно вивчити основні видові ознаки, наведені в таблиці 32.

 

Таблиця 32

Основні ознаки видів гарбуза


Ознака

Гарбуз звичайний (твердокорий)

Гарбуз великоплідний

Листок

Стебло (у поперечному пе­рерізі)

Опушення стебел і листків

Кірка зрілих плодів Забарвлення зрілих плодів

Плодоніжка (в поперечному перерізі)

Насіння

3 гострими виступами П'ятигранне

Дуже жорстке, майже ко­люче

Дерев’яниста Яскраво-жовте, частіше із смугастим малюнком Різкогранева

Кремове

Округлий, ниркоподібний Округле

Середньої жорсткості

Недерев'яниста Зелене, біле, рожеве, без малюнка Циліндрична

Білого чи кофейного ко­льору

Кабачок і патисон (мал. 54) належать до овочевої, або літньої, групи гарбуза звичайного. Вони характеризуються скоростиглістю і високою врожайністю. Виро­щують їх скрізь. Споживають недостиглі плоди смаженими або консервованими. Урожайність їх дорівнює 800...900 ц/га.

На відміну від гарбуза в ка­бачка стебло росте повільно, утворюючи короткі              міжвузля.

Листки п’ятилопатеві, з шипува­тим грубим опушенням. Квітки роздільностатеві (чоловічі й жі­ночі). Плоди видовжені, цилін­дричні з кіркою білого й зелено­го кольорів. Вирощують кабачок висіванням насіння в грунт або розсадним способом. Спожива-              Мал. 54. Кабачок і патисон

ють плоди у фазі технічної стиг­лості.

Патисон вирощують на невеликих площах скрізь. Стебло й черешки листків гранчасті, з жорстким опушенням. Листки великі, світло- або темно-зелені, дуже зрізані, гострокутні. Плоди утворю­ються переважно на головному стеблі й на пагонах першого поряд­ку, сплюснуті, тарілково-дзвоникової форми, білого або жовтого кольору. Рослина теплолюбна І вологолюбна. Вирощують її висі­ванням насіння в грунт. У разі потреби проводять поливання.

На Україні вирощують п'ять сортів кабачка — Грибовський 37, Грецький 110, Одеський 52, Довгоплідний, Соте 38 і один гібрид Немчинівський, один сорт патисона — Білий 13.

Усі сорти кабачка придатні для механізованого вирощування. Високоякісні консерви готують з кабачків сорту Соте 38.

Агротехніка кабачка і патисона приблизно така сама, як і огір­ка (вибір ділянки, обробіток грунту, дози і способи внесення доб­рив, строки садіння й догляд за посівами), відрізняються лише схе­ми сівби. Площа живлення однієї рослини коливається від 1 до

  1. м2.

На чорноземних грунтах республіки кабачок і патисони сіють за схемою 1,4 X 1,4 м по дві рослини або 1,4X0,7 м по одній росли­ні в гнізді.

Глибина загортання насіння кабачка і патисона на легких грун­тах 6...9 см, в умовах зрошення і на важких за механічним скла­дом грунтах — 4...6 см.

Догляд за рослинами полягає в розпушуванні міжрядь, поли­ванні і підживлюванні.

Збирають плоди вибірково у фазі технічної стиглості. Збирання кабачків і патисонів багаторазове (15 разів і більше), трудомістке. Зібрані плоди вантажать на збиральні платформи.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №42

Вирощування й збирання кабачків (патисонів, гарбузів)

Інвентар; лопати, граблі, лійки, сапи, насіння кабачка, па­тисона і гарбуза, ножі, кошики, ваги, лінійки, олівці, блокноти і журнали для спостережень і обліку.

Хід роботи. 1. Вивчіть агротехніку вирощування кабачків, патисонів і гарбузів, яка застосовується в зоні розміщення вашої школи.

  1. Ознайомтеся з технологічними картами базового господар­ства по гарбузових культурах.
  2. Виростіть і зберіть урожай кабачків, патисонів і гарбузів на пришкільній ділянці чи в базовому господарстві.

Вказівки до роботи. Для виконання роботи організуйте ланку вирощування кабачків (патисонів, гарбузів на шкільній ді­лянці чи в базовому господарстві).

Разом з учителем і агрономом базового господарства складіть агротехнічний план, у якому перелічіть види робіт за такою самою формою, як і для вирощування огірків.

Запитання і завдання

  1.    Які плодові овочі вирощують у базовому господарстві?
  2.    Яку агротехніку вирощування кабачка, патисона застосовують у місцево­му колгоспі (радгоспі)?
  3.    За якими основними морфологічними ознаками розрізняють між собою види гарбуза звичайного і великоплідного?
  4.    Назвіть оптимальний строк сівби кавуна і дині у лісостеповій і в південній зонах республіки.

5 Які схеми сівби кавуна і дині застосовують у вашому колгоспі (радгоспі)?

6. Що таке норма висіву насіння та які норми у вашому колгоспі (радгоспі) для вирощування кавуна і дині?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№72

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №43,44 Визначення стиглості зернових культур на полях учнівської бригади, господарств. Визначення вмісту клейковини в зерні пшениці.

                                                /урок№       72         /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку:____________________________________________________________

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. У чому переваги роздільного способу збирання зернових культур перед прямим комбайнуванням?
  2. У яких випадках зернові культури збирають прямим комбайнуванням?
  3. Як запобігти втратам зерна під час збирання?
  4. Якими способами збирають зернові культури в місцевому господарстві?
  5. Назвіть причини псування зерна під час зберігання.

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Визначення стиглості зернових культур на полях учнівської бригади, господарств.
  2.  Визначення вмісту клейковини в зерні пшениці.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. У чому переваги роздільного способу збирання зернових культур перед прямим комбайнуванням?
  2. У яких випадках зернові культури збирають прямим комбайнуванням?
  3. Як запобігти втратам зерна під час збирання?
  4. Якими способами збирають зернові культури в місцевому господарстві?
  5. Назвіть причини псування зерна під час зберігання.

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. У чому переваги роздільного способу збирання зернових культур перед прямим комбайнуванням?
  2. У яких випадках зернові культури збирають прямим комбайнуванням?
  3. Як запобігти втратам зерна під час збирання?
  4. Якими способами збирають зернові культури в місцевому господарстві?
  5. Назвіть причини псування зерна під час зберігання.

Викладач (майстер в/н.)__ ___________(                                                       )

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №43

Визначення стиглості зернових культур на полях учнівської брига­ди,

Інвентар: лінійки метрові, шпагат для снопів, скальпель, лупа, картонні чашечки, шпателі.

Вказівки до роботи. Визначте стиглість зернової куль­тури для кількох ділянок окремо.

Хід роботи. 1-У п’яти — восьми місцях, розміщених на од­наковій відстані одне від одного, зріжте рослини по діагоналі поля у трьох-чотирьох рядках (на довжині 1 м в кожному рядку).

  1. Із зрізаних рослин вимолотіть зерно.
  2. Розділіть зерно хрестоподібним поділом так, щоб у двох про­тилежних трикутниках залишилося по 150—200 зернин.
  3. Відлічіть з них по 100 зернин і визначте фазу стиглості.
  4. Для визначення стиглості зерна кукурудзи через 25—35 днів після появи стовпчиків і маточок і до повного достигання (через кожних три дні) зрізуйте качани не менш як з 20 рослин, розміще­них по діагоналі ділянки. Із середньої частини качана вийміть на­сіння, перемішайте його, відлічіть 100 насінин, розріжте їх і ви­значте кількість насінин молочної та воскової стиглості.

Молочно-воскова стиглість вважається в тому разі, коли в се­редній частині качана міститься не менш як ЗО % насіння воскової стиглості.

Для визначення воскової стиглості візьміть насіння з усіх час­тин качана; перемішайте його і відлічіть 100 зернин; розріжте їх і згрупуйте: насінини, що не досягли воскової стиглості, насінини воскової стиглості і насінини повної стиглості.

Для воскової стиглості має бути не менш як 70 % твердого на­сіння.

Результати визначення фази стиглості зернових культур запи­шіть за такою формою:

№ поля, ділянки

Площа ділянки, м*

Плановий строк збиран­ня

Фактичний строк збиран­ня

Фаза

стиглості

Дата

визначення

 

 

 

 

 

 

                             

                               ПРАКТИЧНА РОБОТА №44


 

Визначення вмісту клейковини в зерні пшениці

Матеріали й інвентар: зерно пшениці, електричний млин, фарфорова чашка, товкачик, посудина місткістю 2...3 л, роз­чин йоду, фільтрувальний папір, сушильна шафа.

Хід роботи. 1. Очищену від насіння бур’янів пшеницю роз­меліть на електричному млині (для одного аналізу беруть ЗО...50 г зерна), просійте через сито і перемішайте.

  1. Відміряйте 25 г борошна й висипте у фарфорову чашку, куди влийте 10... 15 мл води.
  2. Замісіть товкачиком тісто. Добре вимішайте його руками, скачайте в кульку, покладіть у фарфорову чашку й прикрийте склом або склянкою.
  3. Через 20 хв починайте відмивати водою клейковину від крох­малю і висівок над густим ситом (діаметр вічок менш як 1 мм). Відмивати треба обережно, щоб не було втрат клейковини. Шма­точки клейковини, що відірвалися, зберіть із сита і приєднайте до загальної маси.

Клейковину відмивайте проточною водою або у великих посуди­нах, куди влийте не менш як 2...З л води температурою 18...20 °С. Воду змініть три-чотири рази. Кінець відмивання визначають, до­бавивши у воду краплю розчину йоду. Відмита клейковина при роз­тягуванні не повинна містити висівок.

  1. Клейковину відіжміть долонями і висушіть між аркушами фільтрувального паперу.
  2. Скачайте клейковину в кульку і зважте.
  3. Визначте вміст клейковини у процентах. Для точного визна­чення вмісту клейковини ще раз повторіть відмивання і висушуван­ня. Різниця між першим і другим зважуванням не повинна переви­щувати 2 %.)
  4. Щоб визначити суху клейковину, візьміть вологу клейковину, зважте її І розтягніть на склі для кращого висушування, потім по­містіть у сушильну шафу. Висушуйте клейковину при температурі
  1.                    .105 °С до постійної маси. Потім визначте масу сухої клейкови­ни І її вміст у зерні виразіть у процентах.

Запитання і завдання

  1. У чому переваги роздільного способу збирання зернових культур перед прямим комбайнуванням?
  2. У яких випадках зернові культури збирають прямим комбайнуванням?
  3. Як запобігти втратам зерна під час збирання?
  4. Якими способами збирають зернові культури в місцевому господарстві?
  5. Назвіть причини псування зерна під час зберігання.
  6. Під час екскурсії на зерновий склад колгоспу (радгоспу) з’ясуйте, як збе­рігають насінне зерно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№76

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота №45, 46 визначення процента стандартної продукції в урожаї свіжої капусти й моркви вирощених в господарствах району. Підготовка овощесховищ та інші роботи пов"язані із зберіганням і переробкою овочів.

 

                                                /урок№       76         /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: технічні ваги з набором важків, бачок, кошик, лист із сітчастим дном, лінійка, штангенциркуль, : овочесховище, лопати, сапи, носилки, обприскува­чі, відра, гашене вапно.

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Чим характерні споживча, технічна й біологічна стиглість овочів?
  2.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої капусти?
  3.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої моркви?
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. визначення процента стандартної продукції в урожаї свіжої капусти й моркви вирощених в господарствах району.
  2.  Підготовка овощесховищ та інші роботи пов"язані із зберіганням і переробкою овочів.

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Чим характерні споживча, технічна й біологічна стиглість овочів?
  2.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої капусти?
  3.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої моркви?

 

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1.  Чим характерні споживча, технічна й біологічна стиглість овочів?
  2.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої капусти?
  3.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої моркви?

 

Викладач (майстер в/н.)____ ________(                                                       )

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №45

Визначення процента стандартної продукції в урожаї свіжої ка­пусти й моркви, вирощених у колгоспі (радгоспі)

Інвентар: технічні ваги з набором важків, бачок, кошик, лист із сітчастим дном, лінійка, штангенциркуль.

Вказівка до роботи. Якість свіжої капусти визначають у кожній партії окремо. Партією вважають будь-яку кількість зі­браної з поля свіжої капусти одного ботанічного виду, що підлягає одночасному здаванню-прийманню. Якість капусти визначають ана­лізом середнього зразка кожної партії.

Хід роботи.

1. Відберіть середні зразки з кількох партій. Для цього з верхнього, середнього і нижнього шарів візьміть голов­ки капусти. Маса середнього зразка залежить від величини партії:

Маса партії, кг

До 200

201. . .500

500.. .1000

1000. . .5000

Маса середнього зразка, кг

10

20

30

60

 

На кожну тонну (якщо маса партії понад 5 т) додатково бе­руть 5 кг.

  1. Середній зразок розберіть і проаналізуйте за показниками, наведеними в таблиці 33. Якщо головка має кілька дефектів (за­хворювання, пошкодження), то враховують істотніший.

 

  1. Виберіть одну головку із середнього зразка. Якщо є сторон­ній запах і присмак, дослідіть ще дві головки. Результати аналізу середнього зразка виразіть у процентах.
  2. Відберіть і проаналізуйте середній зразок моркви так само, як І капусти. Зважте його.
  3. Визначте масу зразка. Відібраний зразок моркви зважте І висипте в бачок з водою. Відмиті коренеплоди розкладіть на листі із сітчастим дном або в кошики на 2...З хв, щоб стекла вода, і зно­ву зважте. Вважають, що вода, яка залишилась на коренях, стано­вить 1 % маси моркви. Масу цієї води відніміть від маси вимитої моркви і виразіть відносну масу зразка у процентах.
  4. Визначте якість моркви. Свіжа морква, яку заготовляють для продовольчих потреб і переробки, має відповідати вимогам, наве­деним у табл. 34.

Таблиця 34

Технічні вимоги до якості столової моркви


Показник якості

Норма

Зовнішній вигляд

Розмір коренеплодів за                        найбільшим діаметром, см

Кількість коренеплодів тріснутих, по­ламаних, спотворених за формою з не­правильно обрізаним морквинням (над­різами головок) в цілому, % маси, не більш як

 

Частинки грунту, що прилипли до ко­ренеплодів, % загальної маси, не більш як

Коренеплоди свіжі, цілі, не тріснуті, су­хі, чисті, без пошкодження шкідниками і без ознак захворювань, однорідні за за­барвленням, невиродливі за формою, з довжиною залишених черешків не більш як 2 см

 

2,5.. .6,0; допускається відхилення від встановлених розмірів на 0,5 см (не більш як 10 % маси)

5.0

1.0

 

  1. Визначте забрудненість за різницею мас неочишених і очи­щених коренеплодів у процентах.

Запитання

  1. Чим характерні споживча, технічна й біологічна стиглість овочів?
  2.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої капусти?
  3.  Яким вимогам повинна відповідати стандартна продукція свіжої моркви?

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №46

Підготовка овочесховищ та інші роботи, пов’язані із зберіганням

і переробкою овочів

Інвентар: овочесховище, лопати, сапи, носилки, обприскува­чі, відра, гашене вапно.

Вказівка до роботи. До початку роботи слід пройти ін­структаж з охорони праці і правил безпечної роботи.

Хід роботи. 1. Складіть разом з учителем і правлінням кол­госпу або дирекцією радгоспу календарний план робіт із зазначен­ням строків, обсягів, і норм виробітку.

  1. Очистіть овочесховище від бруду й залишків овочів, які збе­рігалися в сховищі.
  2. Організуйте дезинфекцію службою захисту рослин господар­ства.
  3. Побіліть овочесховище.

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№82

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема: ЛПЗ Практична робота№ 47, 48, 49 Складання плану насінництва провідної польвої культури господарства. Вигначення віку насіння за вмістом у ньому вологи. Визначення площі захищеного грунту й кількості насіння, необхідного для забезпечення господарства розсадою овочевих культур для відкритого грунту.

                                                /урок№     82           /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: насіння овочевих культур, ме­талеві чи скляні стаканчики з притертими кришками, сушильна ша­фа, ексикатор, тигельні щипці, технічні ваги, хлористий калій

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. У чому подібність і відмінність агротехніки на звичайних і насінних ви­робничих посівах?
  2. Чому на насінних ділянках особливо необхідно додержувати чергування культур сівозміни?
  3. Як запобігти біологічній забур’яненості перехреснозапильних овочевих культур?
  4. Яку агротехніку вирощування насінників застосовують на полях вашого колгоспу (радгоспу)?
  5. Що таке маточники й насінники овочевих культур?
  6. Як визначити вологість насіння овочевих культур?
  7. У чому особливість визначення календарних строків збирання насінників овочевих культур за вологістю?
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Складання плану насінництва провідної польвої культури господарства.
  2. Вигначення віку насіння за вмістом у ньому вологи.
  3.  Визначення площі захищеного грунту й кількості насіння, необхідного для забезпечення господарства розсадою овочевих культур для відкритого грунту.

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. У чому подібність і відмінність агротехніки на звичайних і насінних ви­робничих посівах?
  2. Чому на насінних ділянках особливо необхідно додержувати чергування культур сівозміни?
  3. Як запобігти біологічній забур’яненості перехреснозапильних овочевих культур?
  4. Яку агротехніку вирощування насінників застосовують на полях вашого колгоспу (радгоспу)?
  5. Що таке маточники й насінники овочевих культур?
  6. Як визначити вологість насіння овочевих культур?
  7. У чому особливість визначення календарних строків збирання насінників овочевих культур за вологістю?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. У чому подібність і відмінність агротехніки на звичайних і насінних ви­робничих посівах?
  2. Чому на насінних ділянках особливо необхідно додержувати чергування культур сівозміни?
  3. Як запобігти біологічній забур’яненості перехреснозапильних овочевих культур?
  4. Яку агротехніку вирощування насінників застосовують на полях вашого колгоспу (радгоспу)?
  5. Що таке маточники й насінники овочевих культур?
  6. Як визначити вологість насіння овочевих культур?
  7. У чому особливість визначення календарних строків збирання насінників овочевих культур за вологістю?

Викладач (майстер в/н.)________ _______(                                                       )

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №47

 

Складання плану насінництва провідної польової культури

господарства

Вказівки до роботи. Для підготовки плану насінництва потрібні такі вихідні дані:

  1. Площа посіву кожної культури.
  2. Характеристика районованих сортів.
  3. Послідовність оновлення сортів.
  4. Норми висівання, прийняті на насінних полях господарства.
  5. Урожай і вихід кондиційного насіння з 1 га.
  6. Розміри страхових фондів (у процентах загальної потреби насіння для кожної культури).

Хід роботи. 1. Знайдіть необхідну кількість насіння для виробничих площ і насінних ділянок. Наприклад, у господарстві загальна площа посівів озимої пшениці становить 1800 га (Миро- нівська 808). Послідовність оновлення сортів—висівання елітного насіння на ‘/б площі насінницької бригади. Норма висівання 2,5 ц на 1 га. Багаторічний досвід вирощування насіння в насінницькій бригаді дає змогу планувати вихід кондиційного насіння: на насін­них ділянках — 28 ц з 1 га, на виробничих площах — 25 ц з 1 га. Страховий фонд елітного насіння становить ЗО %, а насіння першо­го класу — 25 %.

При загальній площі посіву озимої пшениці 1800 га і нормі ви­сівання 2,5 ц/га потрібно 4500 ц зерна. Крім того, треба мати стра­ховий фонд насіння (25 %) — 1125 ц. Отже, кондиційного насіння потрібно 5625 ц. Цю кількість насіння має виростити насінницька бригада. Якщо врахувати, що середній вихід кондиційного насіння з 1 га насінних посівів становить 28 ц, то загальна площа станови­тиме 5625 : 28 = 201 га.

2. За здобутими даними складіть план насінництва за такою формою:

План насінництва

 _________________________________

Культура_____________________________сорт_________ __________________________________________________________

Показник

Одиниця

Значення

Площа посіву

га

1800

Послідовність оновлення сортів (сортозміни)

га

360

Норма висівання

ц/га

250

Площа насінної ділянки

га

201

Урожайність кондиційного насіння

Ц/га

28

Кількість сортового насіння, необхідного для сівби

ц

4500

Страховий фонд

ц

1125

Загальна кількість сортового насіння

ц

5625

 

  1. У чому подібність і відмінність агротехніки на звичайних і насінних ви­робничих посівах?
  2. Чому на насінних ділянках особливо необхідно додержувати чергування культур сівозміни?
  3. З якою метою для насінних посівів соняшнику вибирають такі ділянки, де його не вирощували протягом останніх семи — десяти років?

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №48

Визначення віку насіння за вмістом у ньому вологи

 

Матеріали й інвентар: насіння овочевих культур, ме­талеві чи скляні стаканчики з притертими кришками, сушильна ша­фа, ексикатор, тигельні щипці, технічні ваги, хлористий калій.

Вказівки до роботи. Насіння овочевих культур достигає неодночасно як на одному кущі, так і на всьому насінному полі. Фазу стиглості насіння та його вологість визначають для того,, щоб установити оптимальні строки збирання і тривалість дозорю- вания насінників і насіння.

Хід роботи. Помідор. І. Відмітьте на етикетці початок цві­тіння.

  1. Починаючи із 40-денного віку до повного достигання (55— 60 днів), через кожних п’ять днів беруть проби з І0 до 12 годин дня. Щоб дістати середню пробу насіння, по діагоналі ділянки по­значте 10 облікових рослин. Плоди відберіть з перших трьох грон (по одному плоду з рослини).
  2. Відібрані плоди розріжте і насіння з м’язгою вмістіть у посу­дину, залийте водою і протягом ЗО хв ретельно розмішуйте.
  3. Злийте пульпу у марлевий мішечок і відмийте насіння від м’язги.
  4. Розкладіть насіння на фільтрувальний папір і накрийте та­кож фільтрувальним папером, щоб вимочити воду.
  5. З попередньо відібраної проби візьміть наважки по 5 г, зважте у металевих чи скляних стаканчиках, заздалегідь зваже­них з кришками, і пронумеруйте.
  6. Попередньо нагрійте до 130 °С сушильну шафу, поставте в один ряд відкриті стаканчики з наважками насіння. Сюди вмістіть і кришки від стаканчиків. Сушіть протягом 60 хв.
  7. Після висушування стаканчики з насінням вийміть із су­шильної шафи тигельними щипцями, закрийте кришками і охоло­діть в ексикаторі, на дні якого є хлористий калій. Через 15...20 хв (не пізніше як через 2 год) охолоджені стаканчики з насінням ви­йміть з ексикатора і зважте. Різниця між масою наважки до й пі­сля висушування показує втрату вологи насінням.
  8. Визначте вологість насіння. Дані занесіть у таблицю:

 

 

Маса

Маса стаканчика з насінням, г

Зменшення маси вна­слідок висушування

 

Проба

Маса ста­

 

 

Вологість,

канчика. г

наваж­ки, г

до висушу­вання

після вису­шування

г

%

%

1

2

8,55

7,65

5

5

13,55

12,65

12,80

11,89

0,75

0,76

15,0

15,2

15,1

 

Вологість насіння в процентах дорівнює втраті вологи насінням, помноженій на 100 і поділеній на масу наважки.

  1. Якщо вологість недостиглого насіння становить понад 20 %, то її визначайте після попереднього висушування насіння. Для цього з проби насіння візьміть наважку масою 20 г, висипте її в неглибоку чашку діаметром 8...10 см і підсушіть у сушильній шафі при температурі 105 °С протягом ЗО хв. Після цього наважку у від­критій чашці охолодіть в ексикаторі й зважте. З підсушеного на­сіння візьміть дві наважки, масою по 5 г кожна, і висушіть протя­гом 40 хв при температурі 130 °С.

Вологість насіння х, %, обчислюють за формулою

х = 100 — ссі,

де с — 20-грамова наважка насіння після попереднього підсушуван­ня, г; й — 5-грамова наважка підсушеного насіння після повторно­го висушування г.

  1. За таблицею визначте вік і схожість насіння.

Огірок. 1. Відмітьте на етикетці початок масового цвітіння у па­зухах третіх — восьмих листків на головному стеблі (близько 75 %).

  1. Зберіть насінники у стадії технічної стиглості.
  2. Зібрані насінники поділіть на чотири групи: з однієї виділіть насіння в день збирання, три інші покладіть на дозорювання до початку розм’якшення плода.
  3. Визначте вологість виділеного насіння.
  4. Виділіть насіння з решти насінників і визначте його воло­гість, як для помідора.

За таблицею 38 визначте вік і схожість насіння.

Буряк і морква. 1. Через 50 днів після масового цвітіння через кожних три — п’ять днів беріть проби насіння з 15 насінних рослин по діагоналі ділянки, починаючи з середини.

  1. Щоразу визначайте вологість, схожість і вік насіння.

Запитання

  1. Як запобігти біологічній забур’яненості перехреснозапильних овочевих культур?
  2. Яку агротехніку вирощування насінників застосовують на полях вашого колгоспу (радгоспу)?
  3. Що таке маточники й насінники овочевих культур?
  4. Як визначити вологість насіння овочевих культур?
  5. У чому особливість визначення календарних строків збирання насінників овочевих культур за вологістю?

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №49

Визначення площі захищеного грунту й кількості насіння, необхід­ного для забезпечення господарства розсадою овочевих культур

для відкритого грунту

Інвентар: метрова лінійка, зошит, олівець.

Хід роботи. 1. Визначте загальну площу, відведену під кожну розсадну культуру.

Визначте відстань між рослинами при висаджуванні розсади на постійне місце.Визначте страховий фонд розсади для висаджування в міс­цях, де вона не прийнялась. Як правило, цей фонд становить 6-10 % потреби господарства в розсаді.

  1. Визначте необхідну площу захищеного грунту або розсадни­ків, поділивши заплановану кількість розсади на середній вихід розсади з 1 м2 корисної площі захищеного грунту (табл. 42).

Таблиця 42

Вихід, тривалість вирощування І площа живлення розсади овочевих культур


Культура

Тривалість вирощування розсади, дні

Площа

живлення

розсади,

см2

Вихід розсади з 1 м2, шт.

теплий!

плівкової спорудй

розсадника

Капуста головкова ран­

60

7X7

170

 

 

ня і цвітна

45.. .60

5X5

360

_

Капуста головкова пізня

40.. .45

5X5

360

360

_

Капуста головкова се­

ЗО.. .40

5X5

360

360

150.. .200

редньопізня

 

 

 

 

 

Помідор

55.. .60

8x8

150

 

 

 

40.. .50

6X6

250

240 *

-

 

35.. .40

5X5

350 **

_

Огірок

25.. .28

8X8

150

140 **

-

 

20.. .22

6X6

245

240 **

 

* Пікірування вирощених у теплицях сіянців у фазі другого, третього справж­нього листка.

** Висівання насіння в грунт або в живильні кубики.


 

Приклад розрахунку. Щоб визначити, яка площа за­хищеного грунту потрібна для вирощування розсади ранньої капус­ти на площу 3 га при площі живлення на постійному місці 60X50 см, визначають:

Площу живлення однієї рослини в полі: 0,5x0,5 = 0,25 м2.

Кількість рослин на площі 1 га: 10 000:0,25 = 40 000 рослин.

Кількість рослин на площі 3 га: 40 000X3=120 000 рослин.

Кількість розсади для страхового фонду (у розмірі 5%): (120 000x5) : 100 — 6000 рослин.

  1. Загальну потребу в розсаді: 120 000 + 6000=126 000 рослин.
  2. Потребу в площі захищеного грунту (вихід розсади з 1 м2 див. у табл. 38) 126 000 : 360 = 350 м2.

Для визначення потреби господарства в насінні треба знати норму витрати насіння на 1 м2 захищеного грунту чи розсадника. Так, норма витрати насіння капусти при сівбі в захищеному грун­ті чи в розсадниках становить 3...4 г/м2, помідора — 4...10 г на 1 м2 корисної площі теплиць і плівкових споруд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№86

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема ЛПЗ Практична робота №50,51,52   Будівництво поліетиленової споруди тунельного типу. Складання культурозміни теплиці базового господарства. Визначення дози елементів живлення для огірка

                                                /урок№   86             /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

МЕТА Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: пруток, поліетиленова плівка, шнур, метрова лі­нійка, зошит, олівець. план-завдання господарства на вирощування овочів, технологічна карта базового господарства, ручка, гумка.

 

 

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. Що таке елементарно захищений грунт і вдосконалено захищений грунт?
  2. Які типи обігрівання застосовують у захищеному грунті вашого господарства?
  3. Що таке інвентарна й корисна площа в захищеному грунті?
  4. Яку культурозміну застосовують у захищеному грунті вашого колгоспу (радгоспу)?
  5. Що таке ущільнені посіви в захищеному грунті?
  6. Які сорти й гібриди огірка називаються партенокарпічними?
  7. Як прищипують огірок в теплицях?
  8. Скільки рослин помідора висаджують на 1 м2 у грунтовій теплиці?

 

  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Будівництво поліетиленової споруди тунельного типу.
  2.  Складання культурозміни теплиці базового господарства.
  3.  Визначення дози елементів живлення для огірка

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. Що таке елементарно захищений грунт і вдосконалено захищений грунт?
  2. Які типи обігрівання застосовують у захищеному грунті вашого господарства?
  3. Що таке інвентарна й корисна площа в захищеному грунті?
  4. Яку культурозміну застосовують у захищеному грунті вашого колгоспу (радгоспу)?
  5. Що таке ущільнені посіви в захищеному грунті?
  6. Які сорти й гібриди огірка називаються партенокарпічними?
  7. Як прищипують огірок в теплицях?
  8. Скільки рослин помідора висаджують на 1 м2 у грунтовій теплиці?

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. Що таке елементарно захищений грунт і вдосконалено захищений грунт?
  2. Які типи обігрівання застосовують у захищеному грунті вашого господарства?
  3. Що таке інвентарна й корисна площа в захищеному грунті?
  4. Яку культурозміну застосовують у захищеному грунті вашого колгоспу (радгоспу)?
  5. Що таке ущільнені посіви в захищеному грунті?
  6. Які сорти й гібриди огірка називаються партенокарпічними?
  7. Як прищипують огірок в теплицях?
  8. Скільки рослин помідора висаджують на 1 м2 у грунтовій теплиці?

 

Викладач (майстер в/н.)_____ ____________(                                                       )

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №50

Будівництво поліетиленової споруди тунельного типу

Інвентар: пруток, поліетиленова плівка, шнур, метрова лі­нійка, зошит, олівець.

Вказівка до роботи. При будівництві поліетиленових споруд тунельного типу керуються нормативами, наведеними в таблиці 43.

Таблиця 43

Потреба в поліетиленовій плівці для різних культиваційних споруд


Тип споруди

Товщина плівки, мм

Ширина полотнища, мм

Потрібно плівки иа 1 м3, кг

Теплиця

Тунель

0,1...0,12

0,08.. .0,1

3200

1200.. .1600

0,31

0,6.. .0,8

 

Хід роботи. 1. Зігніть дуги з прутка.

  1. Застроміть дуги в грунт по шнуру на відстані 1...1.5 м одна від одної.
  2. Покрийте дуги плівкою, кінці якої присипте грунтом. Залеж­но від вирощуваної культури відстань між дугами становить
  1. .90 см, висота теплиці — 45...80 см. Довжина окремих тунелів буває 10 м і більше.
  1. Зверху над плівкою установіть другі дуги, щоб запобігти зду­ванню її вітром.
  2. Скріпіть дуги між собою забитими в землю кілками, або від­тяжками, закріпленими кілочками.

Запитання

  1. Що таке елементарно захищений грунт і вдосконалено захищений грунт?
  2.                      Які типи обігрівання застосовують у захищеному грунті вашого колгоспу (радгоспу)?

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №51

Складання культурозміни теплиці базового господарства

Матеріали й інвентар: план-завдання господарства на вирощування овочів, технологічна карта базового господарства, зо­шит, ручка, олівець, гумка.

Хід роботи. 1. Відвідайте базове господарство, ознайом­тесь із строками сівби і збирання врожаю, агротехнікою вирощу­вання рослин та виходом урожаю овочів з 1 м2 інвентарної і ко­рисної площі захищеного грунту.

Місце розміщення (номер теплиці) куль­турозміни і площа, м2

Культура

Дата висівання (ви­саджування)

Вихід з 1 м2

При­

мітка

овочів, кг

розсади,

сіянців,

штук

 

 

 

 

 

 

  1. За дими даними складіть культурозміну кожної теплиці базового господарства за такою формою:

 

У графі «Примітка» зазначають ущільнюючі культури й дані про додаткове електроосвітлення (кількість годин і в який період доби).

  1. На основі культурозміни складіть календарний графік участі в сівбі, догляді за рослинами І збиранні врожаю в захищеному грунті базового господарства.

Запитання

  1. Що таке інвентарна й корисна площа в захищеному грунті?
  2. Яку культурозміну застосовують у захищеному грунті вашого колгоспу (радгоспу)?
  3. Що таке ущільнені посіви в захищеному грунті?

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №52

Визначення дози елементів живлення для огірка

Матеріали: дані про агрохімічні показники грунту, зошит, ручка, олівець, гумка.

Хід роботи. 1. З’ясуйте агрохімічні показники грунту в базовому господарстві.

  1. Визначте кількість мінеральних добрив, потрібну для попов­нення нестачі елементів живлення.

Візьміть участь у роботах по внесенню добрив у теплиці.

Приклад розрахунку. За даними хімічних аналізів установлено, що в 1 кг абсолютно сухого грунту міститься 100 мг N. 120 мг Р2О5, 300 мг КгО. Отже, щодо забезпеченості азотом і калієм грунт належить до другої групи. Щоб підвищити його родючість до рівня третьої групи, слід унести в середньому на 1 м2 15 г N. ЗО г К2О.

У господарстві є аміачна селітра (34 % 14) і сульфат калію (45 % К2О). У перерахунку на добрива аміачної селітри потрібно 15Х 100:'34 —44 г, а сульфату калію — 30x100:45=67 г на 1 м2.

Запитання

  1. Які сорти й гібриди огірка називаються партенокарпічними?
  2. Як прищипують огірок в теплицях?
  3. Скільки рослин помідора висаджують на 1 м2 у грунтовій теплиці?

 

 

 

ПЛАН УРОКУ№94

Проведення Лабораторно-практичних занять

Тема ЛПЗ Практична робота №53,54   Визначення затрат праці на виробництво 1 ц продукції. Розрахунок собівартості зерна

                                                /урок№       94         /.

ДАТА:_________________________    ________    р.

Навчальна мета:  забезпечити засвоєння знань: понять та їх визначень, властивостей, законів, правил, формул, методів

Розвиваюча мета: Формувати розумові вміння: виділяти головне, істотне в досліджуваному матеріалі

Виховна мета: екологічне виховання (розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини; відповідальне ставлення до природнього середовища тощо);

Метод проведення: пояснювально-ілюстративний метод

Тип уроку: Урок засвоєння нового матеріалу

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: кабінет №_____________

  МТЗ уроку: дані про валовий збір зерна, соломи, затрати на культуру, зошит, лінійка, ручка, олівець, гумка, дані з річного звіту місцевого колгоспу чи рад­госпу про планову й фактично вироблену продукцію та затрати праці (у людино-днях) на її виробництво.

ХІД УРОКУ:

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА /1-3хв./

1. Перевірити наявність учнів та їх готовність до уроку.

2. Оформити журнал обліку теоретичного навчання.

   ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ /5-10хв./

  1. У чому полягає суть підрядної системи в рільництві?
  2. Назвіть елементи госпрозрахунку та умови його запровадження.
  3. Візьміть участь у розробці госпрозрахункового завдання для механізованої ланки по вирощуванню однієї чи кількох культур в учнівській бригаді, колгоспі (радгоспі).
  4. Що таке собівартість і з яких основних показників вона складається?
  5. Що таке рентабельність і як вона залежить від собівартості?
  6. Назвіть шляхи й засоби зниження собівартості та підвищення рентабель­ності в сільському господарстві.
  7. Скориставшись даними місцевого господарства про собівартість і рента­бельність основної продукції рослинництва, зробіть висновок про рівень госпо­дарювання.
  8. Проаналізуйте економічні показники господарства вашого району та пояс­ніть причини відхилення їх від середньорайонних.
  1. Перевірити виконання самостійними роботи учнями і провести вибірковий аналіз їх виконання, при необхідності додатково опитати учнів особливо звернути увагу на виконання роботи невстигаючими учнями.
  2.  Виправити неточності і помилки, підвести підсумки виконання самостійної роботи і перейти до вивчення нового навчального матеріалу.

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /20-25хв./

   Повідомити тему, мету, час і навчальні питання уроку.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

  1. Визначення затрат праці на виробництво 1 ц продукції.
  2. Розрахунок собівартості зерна

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ /10-15хв./

ПИТАННЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ:

  1. У чому полягає суть підрядної системи в рільництві?
  2. Назвіть елементи госпрозрахунку та умови його запровадження.
  3. Візьміть участь у розробці госпрозрахункового завдання для механізованої ланки по вирощуванню однієї чи кількох культур в учнівській бригаді, колгоспі (радгоспі).
  4. Що таке собівартість і з яких основних показників вона складається?
  5. Що таке рентабельність і як вона залежить від собівартості?
  6. Назвіть шляхи й засоби зниження собівартості та підвищення рентабель­ності в сільському господарстві.
  7. Скориставшись даними місцевого господарства про собівартість і рента­бельність основної продукції рослинництва, зробіть висновок про рівень госпо­дарювання.
  8. Проаналізуйте економічні показники господарства вашого району та пояс­ніть причини відхилення їх від середньорайонних.

 

               Відмітити активність учнів.

V. ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ /1-3хв./

  1. У чому полягає суть підрядної системи в рільництві?
  2. Назвіть елементи госпрозрахунку та умови його запровадження.
  3. Візьміть участь у розробці госпрозрахункового завдання для механізованої ланки по вирощуванню однієї чи кількох культур в учнівській бригаді, колгоспі (радгоспі).
  4. Що таке собівартість і з яких основних показників вона складається?
  5. Що таке рентабельність і як вона залежить від собівартості?
  6. Назвіть шляхи й засоби зниження собівартості та підвищення рентабель­ності в сільському господарстві.
  7. Скориставшись даними місцевого господарства про собівартість і рента­бельність основної продукції рослинництва, зробіть висновок про рівень госпо­дарювання.
  8. Проаналізуйте економічні показники господарства вашого району та пояс­ніть причини відхилення їх від середньорайонних.

 

Викладач (майстер в/н.)_____________________________(                                )

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №53

Визначення затрат праці на виробництво 1 ц продукції

Матеріали: дані з річного звіту місцевого колгоспу чи рад­госпу про планову й фактично вироблену продукцію та затрати праці (у людино-днях) на її виробництво.

Хід роботи. 1. За даними первинного обліку визначте за­трати праці (людино-днів) на І ц продукції та вихід продукції (центнери) на один людино-день для основних двох-трьох культур. Розрахунки виконайте за такою формою:

Затрати праці на вирощування основних культур у бригаді колгоспу              за 19              рік

Культура

Вироблено про­дукції, ц

И рим і затрати праці на виробництво основної продукції, людино-днів

Виробництво основної продук­ції на 1 людино- день

фактич­

но

за пла­ном

усього

на 1 ц

фактич­

но

за пла­ном

фактич­

но

за пла­ном

фактич­

но

за пла­ном

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вказівки до роботи. Фактичні затрати праці на 1 ц продукції визначають діленням усієї кількості людино-днів, затрачених на ви­робництво даної продукції, на загальний вихід продукції. Щоб ви­значити вихід основної продукції з розрахунку на один людино- день, треба кількість усієї продукції (центнери) поділити на суму людино-днів, затрачених на її виробництво.

Планові показники беруть з річного виробничого завдання на основі планових даних. Порівняння фактичних показників з плано­вими дає можливість установити, чи виконано план з продуктив­ності праці у процесі вирощування певних культур у бригаді (від­діленні) .

Запитання і завдання

  1. У чому полягає суть підрядної системи в рільництві?
  2. Назвіть елементи госпрозрахунку та умови його запровадження.
  3. Візьміть участь у розробці госпрозрахункового завдання для механізованої ланки по вирощуванню однієї чи кількох культур в учнівській бригаді, колгоспі (радгоспі).

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА. №54

Розрахунок собівартості зерна

Матеріали: дані про валовий збір зерна, соломи, затрати на культуру, зошит, лінійка, ручка, олівець, гумка.

Хід роботи: 1. Визначте питому вагу основної (зерна) і по­бічної (соломи) продукції за допомогою коефіцієнтів, розробле­них УСУ СРСР (відносно 1ц):

Зернові культури

Зерно ..................................... 1,0

Солома ....................................0,08

Кукурудза

Зерно (у перерахунку на сухе) .................... 1,0

Стебла .................................... 0,17

Цукровий буряк

Корені..................................... 1,0

Гичка...................................... 0,20

  1. Розподіліть затрати на вирощування культури залежно від питомої ваги.
  2. Визначте собівартість основної і побічної продукції, поділив­ши затрати на кожний вид продукції на валовий збір.

Приклад розрахунку. Припустимо, що колгосп зібрав зерна 180 000 ц, соломи 250 000 ц. Всього затрачено 300 000 крб. Скори­ставшись коефіцієнтами, переведемо основну й побічну продукцію в умовну:

Зерно .... 180000 ц • 1,0 = 180000 ц Солома .... 250 000 ц • 0,08 — 20 000 ц

Всього.... 200 000 ц

Питома, вага зерна в умовній продукції 90 %, соломи 10 %.

Розподіливши загальну суму затрат (300 000 крб.), знайдемо, що на зерно припадає (300 000>90) : 100 = 270 000 крб., а на солому 300 000-270 000 = 30 000 крб.

Собівартість 1 ц зерна становить 1 крб. 50 к., а 1 ц соломи 12 к.

Запитання і завдання

  1. Що таке собівартість і з яких основних показників вона складається?
  2. Що таке рентабельність і як вона залежить від собівартості?
  3. Назвіть шляхи й засоби зниження собівартості та підвищення рентабель­ності в сільському господарстві.
  4. Скориставшись даними місцевого господарства про собівартість і рента­бельність основної продукції рослинництва, зробіть висновок про рівень госпо­дарювання.
  5. Проаналізуйте економічні показники господарства вашого району та пояс­ніть причини відхилення їх від середньорайонних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Ознаки азотного голодування рослин:

1 — кукурудза: а — типові симптоми нестачі азоту, б, в—гостра нестача; 2 — помідор: а — гостра нестача азоту на старих листках, б — гостра нестача на молодих листках, в — нормальний листок; З — цукровий буряк; 4 — огірок



 

  1. Ознаки фосфорного голодування рослин:
  1. — кукурудза: а — нормальний листок, б — листок з дуже вираженою нестачею фосфору; 2 — ячмінь; 3 — овес; 4 — пшениця; 5 — жито; 6 — огірок: а — листок з гострими симптомами голодування, б — нормальний листок; 7 — картопля; 8 — конюшина червона; 9 — льон-, а — рослина з гострою нестачею фосфору, б — рос­лина без ознак фосфорного голодування


 

  1.   Ознаки калійного голодування рослин:

 

1 – кукурудза: а – сильний верхівковій некроз, б – початкова стадія нестачі калію;

2 – конюшина червона; 3 – помідор: а,б – гостра нестача калію, в – слабка нестача; 4 – картопля; 5 – кормова капуста; 6 – кормовий буряк


 

  1.   Найважливіші польові культури:

2—пшениця: а — Миронівська 808, б — Безоста 1, в—Ново- овес; 4 — ячмінь; 5—просо; 6 — соняшник; 7 — цукровий буряк


  1.  
  2.  
  3.            
  4.  
  5.  
  6.  
  7.  

Зернові злакові культури першої групи:

 

/ — пшениця: а — тверда, б — м’яка безоста, в — м’яка остиста; 2 — жито посівн, З — овес посівний; 4 — ячмінь: а — багаторядний, б — дворядний


м


 

  1. Найважливіші овочеві культури:

/ — капуста білоголова; 2 — баклажан; 3 — буряк столовий; 4 — перець гіркий; 5 — морква столова; 6 — перець столовий; 7 — помідор; 8 — .капуста; 9 — огірок; 10— патисон; 11 — часник; 12 — цибуля ріпчаста; 13 — кабачок


  1. Різновидності капусти:

білоголова; 2 — цвітна; 3 — брюссельська; 4 — кольрабі; 5 — савойська; 6

червоноголова


 

  1.      Схема аналізу насіння пшениці:

/ — нерозібрана наважка; // — насіння основної культури: / — нормальне, 2 бите і пошкоджене (не більш як 1/2 насінини), З— наклюнуте, 4 — морозобійне;

III відходи: І — насіння інших рослин — культурних, б—бур’янів), 2_____

дефектне насіння пшениці (в — бите і роздавлене, г — проросле, д — щупле і дрібне, є — загниле), 3 — склероції грибів — сажкові клубочки та ін., и ' сажкові мішечки, і ріжки), 4 живі шкідники насіння, 5 — грудочки землі, мертві шкідники та інші інертні домішки, в — гали пшеничної нематоди

 

 

 

 

 


  1. Нормально ( + ) і ненормально (—) проросле насіння:

/ — пшениці; 2 — жита; З— ячменю; 4—вівса; 5 — кукурудзи; 6 — капусти:

  1. — помідора

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




 


  1. Різновидності кукурудзи:
  • зубовидна; 2—крохмалиста; 3—цукрова; 4, 5

(розлусна)


 

 

 

 

 






 



 



 

 

 

                                                             XIV       Помідор і баклажан:

1 – баклажан; а – стебло з квіткою, б,в – плодт; 2 – помідор: а – стебло із суцвіттям, б – стебло з плодами; плоди сортів: в – Сливовидний червоний, г – Грушевидний жовтий, д – Штамбовий золотистий.


 


XV. Цибуля і часник:


 

1 — часник: а — верхня частина рослини із суцвіттям, б — цибулина, в —попереч­ний розріз цибулини; 2 — цибуля багатоярусна: а — верхня частина рослими

з повітряними цибулинами, б — підземна цибулина; 3 — цибулина ріпчаста: а сорт Куба, б — сорт Данилівський (зовнішній вигляд і розріз цибулини); 4 цибуля шніт: а — безплідні стебла, б — суцвіття


 



 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

  1.                  Г.В. Устименко, П.Ф. Кононков «Основи агротехніки польових та овочевих культур» Київ:  «Радянська школа», 1987.
  2.                  І.В. Внеселовський, В.П.Гудзь, В.М.Каліберда «Основи агрономії», Київ: «Урожай», 1991
  3.                  П.П. Вавілов «Ра стеневодство», Москва «колос» 1975
  4.                  К.В.Попкова «Общая фітопатологія» Москва, «Агропромиздат», 1989
  5.                  З.С. Ратомська «Механізація сільського господарства» , Львів: «Оріяна-нова», 2000
  6.                  В.И.Фортуна, С.К.Миронюк «Технология механизированных сельско-хозяйственных работ»  Москва, «Агропромиздат», 1986
  7.                  А.С. Муравьев, Г.Г. Олдейник  «Нормативный справочник по экономике и организации сельскохозяйственного производства», Москва: «Колос», 1972

 

doc
Додано
11 листопада 2020
Переглядів
5166
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку