Початок українського національного відродження

Тема: Початок українського національного відродження

Мета: визначити особливості українського національного відродження на західно-українських землях у  першій половині XIX  ст.; охарактеризувати процес пробудження національного життя і  поширення української національної ідеї; проаналізувати діяльність «Товариства галицьких греко-католицьких священиків» та«Руської трійці»; розвивати в  учнів уміння працювати з  історичними джерелами, аналізувати історичний матеріал, виділяти головне і  другорядне, порівнювати інформацію з  різних джерел, а  також історичні події, робити висновки, висловлювати власну точку зору.

Обладнання: підручник, атлас з  історії України, презентація, роздатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття, терміни, назви: національне відродження, «будителі», греко-католицькі священики, Барбареум, «Руська трійця», «Русалка Дністровая».

Основні дати та події: 1816  р.  — заснування в  Перемишлі «Товариства галицьких греко-католицьких священиків для поширення просвіти і культури серед вірних»; 1833  р.  — створення у  Львові гуртка «Руська трійця»; 1837  р.  — видання «Руською трійцею» альманаху «Русалка Дністровая».

Історичні постаті: А. Бачинський, М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, Й. Базилович, М. Левицький, І. Могильницький.

Очікувані результати: учні навчаться: визначити особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях; аналізувати події, пов’язані з  початком українського національного відродження у  Закарпатті та Східній Галичині; характеризувати події першого етапу українського національного відродження в  регіоні; розкривати значення діяльності «Руської трійці» для українського руху.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Повідомлення теми та мети уроку

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Якими були наслідки Польського національно- визвольного повстання для населення Правобережної України?

 2. Які причини та наслідки соціальних протестів селян?

3. Хто такий Устим Кармалюк, чим зумовлена його поетизація в усній народній творчості?

Робота на картках (для деяких учнів)

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• ліквідація царською владою греко-католицької церкви на Правобережжі;
• повстання Чернігівського полку;
• Польське повстання.

2. Вставте пропущені слова

Свої лозунги та організаційно-конспіративні засоби Декабристський рух багато в чому запозичив у ____________.  ____________ - це полтавська масонська ложа, заснована у квітні 1818 р. Михайлом Новіковим.  1821 р. ___________ створили дві організації - _______________ та _______. Документи «Правила» та «Клятва» висвітлюють програму _____________.

Довідка: «масони», «декабристи», «Любов до істини», «Південне товариство», «Північне товариство», «Товариство об’єднаних слов’ян».

ІІІ.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Серед українського населення, причому не тільки серед простого народу, а й серед заможних освічених людей, яким була небайдужа доля України, зростає невдоволення поневоленим становищем.  Починається  пошук  нових  шляхів  суспільного  розвитку.

         На  Вкраїні  розгортається  суспільно-політичний  рух,  учасники якого висувають ідеї певних змін в житті суспільства і спрямовують свою діяльність на їх досягнення. І який вони мали вплив на пробудження національної свідомості? Про це ми поговоримо з вами на уроці.

ІV.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Початок українського національного відродження

Розповідь вчителя

Традиційно початком українського національного відродження вважають вихід друком 1798 р. перших трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського – поеми, якій судилася слава першого твору нової української літератури, твору, що засвідчив появу сучасної української літературної мови.

Поему «Енеїда» І. Котляревський почав писати близько 1794 р. Він не думав її видавати, тільки давав читати й переписувати своїм знайомим. Твір швидко розійшовся у багатьох переписаних примірниках. Один з них потрапив до конотопського шляхтича Максима Парпури, який своїм коштом надрукував «Енеїду» (перші три частини) у 1798 р. в Петербурзі. У 1808 р. побачило світ друге видання «Енеїди», знову без дозволу автора. 1809 р. І. Котляревський закінчив четверту частину поеми і видав її разом з попередніми, виправлену і доповнену. П’яту і шосту частини він писав понад 20 років.

Поему написано на сюжет однойменної антич ної поеми Вергілія. Тож в «Енеїді» І. Котляревського, так само, як й у Вергілієвій, ішлося про мандри троянців на чолі з Енеєм, які, врятувавшись після загибелі Трої, вирушили на пошук нових земель. Переповідаючи античний сюжет українською, поет переосмислює давню історію, надає їй нового змісту. Поема І. Котляревського сповнена українських реалій тих часів, вона дихає пам’яттю про козацтво. Читач мандрує з Енеєм не римськими землями, а козацькою Україною.

Створена на матеріалі суспільного життя України другої половини 18 ст., «Енеїда» І. Котляревського показала український народ з його історією, мовою, звичаями, віруваннями, традиційним побутом, етичними та естетичними поглядами. Зроблено це було настільки майстерно, що поему І. Котляревського й досі вважають енциклопедією україно знавства. Написана розмовною українською мовою, як простонародна «казка», розрахована на сприйняття найширшими читацькими колами, «Енеїда» утверджувала дух козацького бойового товариства, мужність і патріотизм. Таке переосмислення античного сюжету свідчило про появу в українській літературі нового типу художнього бачення, що ґрунтувалося на матеріалі, взятому з національної історії та дійсності.

Самостійна робота з підручником

Учні, працюючи з матеріалом підручника заповнюють таблицю «Українське національне відродження в іменах»

Пробудженню історичної пам’яті українців сприяли публікації збірок фольклору. У 1819 р. Микола Цертелєв опублікував у Петербурзі збірку «Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень», що складалася із 10 текстів. Ця праця започаткувала розвиток української фольклористики. Становлення наукової фольклористики пов’язують з ім’ям ученого-енциклопедиста, першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Він був укладачем трьох збірок народних пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). Першу збірку видано в Москві. У ній опубліковано 127 пісень історичного, побутового та обрядового характеру з коментарями упорядника. Про враження, яке справляла збірка М. Максимовича на українську молодь, свідчить такий факт: Яків Головацький, якому пощастило знайти рідкісну в підавстрійській Україні книжку, власноруч переписав її від першої до останньої сторінки.

Пробудженню національної самосвідомості, поверненню забутих імен та героїчних сторінок минулого посприяла чотиритомна праця Дмитра БантишаКаменського «Історія Малої Росії», що побачила світ 1822 р. в Москві. Вона фактично є першою масштабною узагальнювальною працею з історії України від найдавніших часів до кінця 18 ст. «Історія Малої Росії» написана на широкій джерельній базі з використанням не опублікованих раніше архівних матеріалів. У 1818 р. вийшла перша граматика живої української мови «Граматика малоросійського наріччя», яку підготував Олексій Павловський. Це був перший стислий опис фонетичних і морфологічних особливостей української мови у порівнянні з російською. До граматики було додано неве ликий словник української мови.

2. Чим уславився Новгород-Сіверський автономістський гурток

Розповідь вчителя

Виходу «Енеїди» І. Котляревського передувало ще кілька подій, не менш важливих для початку національного відродження. Стосуються вони гуртка українських дворян-автономістів, який діяв у 80–90-х рр. 18 ст. в Новгороді- Сіверському. Саме з діяльністю цього гуртка, до якого належали нащадки колишньої козацької старшини, пов’язують розвиток ідеї автономізму – відновлення козацької автономії в межах Російської держави. Члени гуртка поширювали патріотичні публіцистичні твори (промови І. Мазепи та П. Полуботка), створювали проекти розвитку української освіти й науки (відкриття університету, заснування «Академічного зібрання» – прообразу Української академії наук) та відновлення українських козацьких формувань тощо.

У квітні 1791 р. Новгород-Сіверський гурток організував секретну подорож Василя Капніста до Берліна. Представника українського дворянства таємно прийняв міністр закордонних справ (канцлер) Пруссії Е.-Ф. Герцберг. В. Капніст змалював невтішне становище своїх земляків і від імені останніх просив поклопотатися, щоб Україна на випадок війни між Пруссією та Росією отримала «протекцію короля», який допоміг би українцям визволитися від московської влади... Однак Пруссія ще не була готова до розриву з Росією, і через те міністр Герцберг хоч категорично й не відмовився допомагати Україні, проте ухилився від певних обіцянок. Найближчі роки, навпаки, об’єднали Пруссію та Росію в спільній боротьбі з французькою революцією.

Другою подією, пов’язаною з Новгород-Сіверським гуртком, є створення «Історії русів» – пам’ятки укра їнської історичної прози й публіцистики кінця 18 ст., яка наснажена ідеями національного відродження. При пускають, що її автор належав саме до цього гуртка. Хоча авторство праці точно не встановлене, більшість дослідників вважають, що воно належить Григорієві Полетиці. Твір поширювався в списках (надрукований лише в 1846 р.). «Історія русів» розповідає про події в Україні від найдавніших часів до 1769 р. Основні ідеї твору: критика самодержавства і кріпосництва, оспівування незалежної козацької держави, козацьких прав та вольностей. У творі обґрунтовано думку, що саме Україна, а не Росія є прямою наступницею Київської Русі, що укра їнці – окремий від росіян народ зі своїми тра диціями, а тому Україна має всі права на відновлення козацького самовря дування. При цьому, одначе, не заперечувалося право російського імператора управляти Україною.

3. Чому Харків називають колискою національного відродження Наддніпрянської України

Розповідь вчителя

На початку 19 ст. осередком українського національно-культурного відродження став Харків. Тут із 1805 р. діяв університет, заснований зусиллями Василя Каразіна й коштом місцевого дворянства, купецтва та міщанства. Новий навчальний заклад (єдиний на той час вищий навчальний заклад у підросійській Україні) об’єднав навколо себе найкращі інтелектуальні сили українського громадянства, діячів української літератури, історії, етнографії. У Харкові почали виходити журнали «Український вісник», «Український журнал», які вже своєю назвою засвідчували, що присвячені вони місцевому краю та його інтересам. Тож у Харкові вперше для означення мешканців краю було вжито термінетнонім «українець» замість «малорос».

«Український вісник», що виходив від 1816 до 1819 рр., став першим в Україні літературно-художнім, науковим і громадсько-політичним щомісячником (усього вийшло 48 книг, тобто чотири повних річних комплекти). Гаслом часопису було: «Сприяти все біч ному піднесенню науки та літератури». У рубри ці «Нау ки і мистецтва», зокрема, друкували мате ріали, присвячені історії України та світу, етнографії, мистецтву, літературознавству, філософії, богослів’ю, сло в’ян ській міфології, економіці тощо. У рубриці «Красне письменство» публікували переклади поетичних і прозових творів античних авторів та західноєвропейських письменників і мислителів. Цікаво, що в грудневому випуску за 1818 р. було надруковано першу віршовану байку, написану українською мовою, – «Пан та Cобака» Петра Гулака-Артемовського, згодом професора і ректора Харківського університету.

Наприкінці 20-х – у середині 30-х рр. захоплена ідеями західноєвропейського романтизму й національного українського від родження харківська студентська молодь об’єдналася в гурток харківських романтиків. Сферою діяльності українських молодих інтелектуалів стали література, мовознавство, історія, етнографія, фольклористика, краєзнавство тощо.

Робота з термінами

Романтизм – ідейний, літературний та ми стець кий напрям, що панував у Європі з 90-х рр. 18 ст. до середини 19 ст. Для нього характерні народження нового історичного мислення, ідеалізація історичної минувшини, захоплення фольклором, етнографією, народним побутом тощо.

Засновником і душею гуртка був вихованець, а потім професор університету, філолог-славіст, етно граф Ізмаїл Срезневський. Він, зокрема, підготував 6 випусків фольклорних та історико-літературних збірників «Запорозька старина», що виходили друком упродовж 1833–1838 рр. у Харкові. Най вагомішими є перші два випуски, де вміщено думи й пісні про Національно-визвольну війну 17 ст., уривки з козацьких літописів, перекази, уривки з «Історії русів».

Робота з документом

Прочитайте фрагмент з автобіографії Миколи Костомарова.  1. Як автор розповіді ставиться до І. Срезневського? Що в ньому викликало захоплення сучасників? 2. Як у фрагменті документа відображено особливості епохи?

«Я познайомився з видавцем “Запорозької старини” Ізмаїлом Івановичем Срезневським, який тоді вже обійняв посаду ад’юнкт-професора зі статистики в університеті. Ізмаїл Іванович, у той час хоча ще дуже молода людина, був глибоко начитаним, дуже розумним і з великим жаром і охотою до наукової праці. Я став часто відвідувати його, і дім його зробився для мене улюбленим місцем відпочинку й обміну думками. Хоча спеціальністю його була статистика, але йому не чужими були красне письменство і поезія, до того ж мав особливу любов до слов’янських мов і літератур, любив також малоросійську народність... Взагалі зближення моє з цією людиною дуже сприяло моєму прагненню до вивчення малоросійської народності. У цей час від народних малоросійських пісень я перейшов до читання малоросійських творів, яких, як відомо, було в той час дуже мало».

4.Чим уславилося Кирило-Мефодіївське товариство

Розповідь вчителя

 На початку 40-х рр. 19 ст., із заснуванням університету, центром національного відродження став Київ. У січні 1846 р. у Києві виникла українська таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське братство (товариство). Ініціаторами її створення були: вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії київського генерал-губернатора Микола Гулак, професор Київського університету Микола Костомаров, письменник і вчений Пантелеймон Куліш, видатний етнограф Опанас Маркович. У квітні 1846 р. до братства приєднався Тарас Шевченко. Товариство загалом складалося з 12 членів-братчиків, представників дрібної української шляхти, службовців, був серед кирило-мефодіївців колишній кріпак. Організацію назвали іменами відомих слов’янських просвітителів – святих Кирила й Мефодія.

Братчики поширювали ідеї товариства, розповсюджуючи програмові документи, відозви («Брати українці», «Брати великоросіяни і поляки»). Писали наукові праці й виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, у яких проповідували свої по гляди. Докладали зусиль для розвитку народної освіти: збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання й видання нових книг (зокрема, П. Куліш підготував першу навчальну книгу з історії України для дітей шкільного віку «Повість про український народ», видану 1846 р.).

Головними програмовими документами Кирило-Мефодіївського братства були «Книга буття українського народу», написана М. Костомаровим, і Статут, складений В. Білозерським, М. Гулаком та М. Костомаровим.

Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 р. організацію було викрито, а її членів заарештовано й вивезено до Петербурга. Слідство під особистим контролем царя Миколи І тривало протягом березня– травня 1847 р. Найтяжче було покарано Т. Шевченка, у якого під час обшуку знайшли поему «Сон». На трирічний термін було ув’язнено у Шліссельбурзьку фортецю М. Гулака. Протягом року відбував ув’язнення М. Костомаров. Інших членів братства царський режим вислав у віддалені губернії імперії під нагляд поліції.

Робота в групах

Прочитайте фрагменти джерел на с.53.  1. Під впливом чого формувався світогляд М. Костомарова?  2. Що спонукало його до захоплення українською культурою та історією?  3. Як захоплення М. Костомарова пов’язані з формуванням його національної самосвідомості? Свої міркування підтвердіть цитатами з тексту.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

 Історична гра «Хто більше?». Об’єднати учнів у дві групи та запропонувати по черзі називати історичних діячів першої половини XIX ст., пов’язаних із національним відродженням на західноукраїнських землях, та стисло охарактеризувати їхню діяльність.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати §6 підручника.
2. Виписати основні дати та події.
3. Поміркуйте, чому Харків називають колискою національного відродження. Відповідь аргументуйте конкретними прикладами.