Подолання гіперактивності учнів 3 класу в контексті позитивної психотерапії

Хоменко А.Р.(м.Київ)
студентка 42 ппр групи
Національного педагогічного університету
ім. М.П.Драгоманова
Науковий керівник
доц. Зубалій Н.П.

Подолання гіперактивності учнів 3 класу в контексті позитивної психотерапії

Ключові поняття: гіперактивність, позитивна психотерапія, поведінка. 

       Серед типових порушень поведінки дітей не можливо не помітити гіперактивну дитячу поведінку. Симптоми гіперактивності були вперше описані як розлад в 1902 році англійським лікарем Д. Стіллом, який вважав, що поява симптомів викликана слабким «гальмуючим волеспрямуванням» («inhibitory volition») і «недостатнім моральним контролем» («defective moral control»). гіперактивні діти — молодші школярі — мають підвищену проблему у русі, що суперечить вимогам Шкільного життя, оскільки шкільні правила не дозволяють їм вільно рухатися під час уроку і навіть під час перерви. А висидіти за партою 4—6 уроків по 40 хвилин поспіль для них завдання непосильне. Саме тому вже через 15-20 хвилин від початку уроку гіперактивна дитина не в змозі висидіти за партою спокійно. Цьому сприяє брак рухливості на уроці, відсутність зміни форми діяльності на уроці і впродовж дня.

        Гіперактивність може супроводжуватись певними проблемами у взаєминах з оточуючими, труднощами в засвоєнні матеріалу, низькою самооцінкою. Симптоми гіперактивно-імпульсної поведінки, що з'явилися у дитини в дошкільний період, зберігаються і під час її навчання у початкових і середніх класах. Все це приводить до слабкої успішність в школі і низької самооцінки. Діагностичні симптоми гіперактивності у дітей:

1) непосидючість, непотрібні рухи рук, ніг;

2) не може спокійно сидіти, коли цього вимагають обставини;

3) легко відволікається на сторонні предмети;

4) не може почекати черги під час гри з дітьми і в інших ситуаціях (на заняттях, під час екскурсій, свят);

5) на запитання часто відповідає не думаючи, не дослухавши їх до кінця; дитині тяжко бути уважною під час виконання завдань або гри;

6) часто переходить від однієї незавершеної справи до іншої, які теж не завжди доводить до кінця;

7) не може грати тихо, спокійно;

8) балакучість;

9) заважає іншим (втручається в справи, ігри інших, заважаючи їм);

10) складається враження, що дитина не чує того, що їй кажуть;

11) часто губить речі

12) іноді робить небезпечні вчинки, не задумуючись про наслідки (вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Подібна проблема у третьокласників виникає рідко, адже період адаптація дитина має пройти 1-2 клас. Але зіткнувшись з такою проблемою потрібно було знаходити термінові рішення. Виховні бесіди діти не сприймали та не брали до увагу. Тому було застосовано позитивну психотерапію

Метод базується на уявленні про людину та її природу, згідно з яким кожна людина є не лише носієм та автором проблем і конфліктів, але й носієм здібностей та автором можливостей зміни життя на краще. Проблеми, конфлікти та розлади, якими ми наповнюємо своє життя, виникають внаслідок дисбалансу між певними дієвими факторами різної природи; якщо ми реагуємо на проблему/конфлікт/негаразд дисгармонійно (неадекватними даній ситуації здібностями та у невідповідних ідентичностях), то цим лише посилюємо проблему; і навпаки: ми маємо шанс реагувати таким чином, такими здібностями і з таких позицій, що відновить баланс і покращить ситуацію.

Таким чином, з цим класом були проведені наступні методики:

1. «Сміятися заборонено»

Мета: заспокоїти збуджену групу, налаштувати на роботу, яка вимагає концентрації уваги.

Інструкція: Сядьте, будь ласка, широким колом. Хтось один встане посередині, і водитиме. Його завдання полягає в тому, щоб вибрати кого-небудь з тих, що сидить, і змусити його заговорити або посміхнутися. Для досягнення своєї мети він може пробувати все, що завгодно, однак він не повинен ні до кого доторкатися, і, зрозуміло, сам він не має права говорити. Ті, хто сидять у колі, не повинні відвертатися або закривати очі.

Кожен водить не більше однієї хвилини. Якщо за цей час ведучий не зуміє розсмішити чи змусити заговорити кого-небудь, хай з тією ж дитиною спробують свої сили ще 1-2 водящих. Якщо ж ведучий домагається успіху, він міняється місцями з тим, кого змусив посміхнутися або заговорити.

2. «Арт-терапія»

Мета: техніка релаксації, розвиток фантастичних здібностей, встановлення спокійної атмосфери.

Інструкція: кожна дитина має підготувати папірець та олівець. Завдання полягає в тому, що учень має уявити себе в такому місце, яке найбезпечніше на планеті, повітряне, легке, казкове та фантастичне. Місце, де немає тривожності та смутку, лише позитивні емоції.

Висновок: всі діти виконали це завдання на відмінно. Дехто мешкав на острові, де були пальми, легкий вітер та спокій,гармонія. Інші прогулювалися на квітучій галявині та гралися з повітряними зміями. Але найбільше мене вразило наступні роботи:

1. Фантастичне місце-Хмаринка. Дитина відзначила. Що немає чистішого та тихішого місця ніж хмари. Адже вони легкі, білі та кожна погана дія буде на них відображатися. Наприклад, хмаринка буде з чорними кружечка або зовсім змінить свій колір.
2. Фантастичне місце – Троянда. Дівчинка уявила,що її помешкання розташоване та великій ромашці. Пояснила, що це місце білосніжне та легке, адже якийсь неправильний,поганий крок, може зламати квіточку і їй не залишиться де жити. Свіжий аромат буде завжди пробуджувати її зранку. Ї зазначила,що троянда без шипів.
3. Фантастичне місце-Сонце.  Що можу бути краще ніж кожного дня тепло та світло. Учень пояснив, що райське місце це те у якому не буде хмар які закриють сонце, воно завжди буде світити. Без нього не можливе життя ні на яких інших фантастичних місцях.

Ось так уявляють гіперактивні діти найкращі місця на землі. Після методик було виявлено, різкі зміни у їхній поведінці та навіть краща успішність на уроках. Діти зрозуміли ту гармонію зі світом, яку вони порушували та почали цінувати моменти, які раніше не бачила за своїми діями

Список використаної літератури:

1. Брязгунов И.П., Касатикова Е.В.Непоседливый ребенок, или все о гиперактивных детях. – М.,2001.
2. Заваденко Н.Н. Как понять ребенка: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания. – М.:Школа-Пресс, 2000.- 112с.
3. http://ua-referat.com/Діагностика_та_корекція_гіперактивності_у_дітей
4. Брязгунов І.П., Касатикова Є.В. Дефіцит уваги з гіперактивністю у дітей. Мед. Практика. - Київ., 2002
5. http://manme.ru/psixologiya/pozitivna-psixoterapiya.html