"Поема про Україну та руїну" Поезія

Про матеріал

Лише творчий, креативний, цілеспрямований і мобільний педагог може запалити у дитячих серцях, як мовиться, іскорку віри, надії і впевненості. Поезія - це жива, непідробна емоція, що зачіпає в душі найпотаємніші струни...

Даний матеріал може стати гідним додатком до виховної години на патріотичну тематику, допоможе під час проведення уроків української літератури чи історії, а , можливо, хтось просто знайде час почитати перші "проби пера"

Перегляд файлу

Поема про Україну та руїну

 

У кожного історія своя,

Одна навік, що вже не повториться.

І кожен має свою чашу спить до дна,

Хоч напій у ній давно уже іскриться.

Усі народи йдуть своїм шляхом,

Який би він не був – усі  долають.

Упевнено торують шлях до зір,

Назад народи вже не повертають.

Ось так і Україна вийшла в путь,

Упевнено і гордо крокувала,

Бо знала: діти знамено несуть,

З яким постане, виросте держава.

Уперто й гордо йшли її сини

До правди, до надії, до країни.

Усе перебороли, все змогли,

Бо ж так хотіли вийти із руїни.

                   *****

Та рухається все з тих пір по колу.

Немов учора був повстання час,

Престолу зрікся руський цар Микола,

Центральна Рада об’єднала нас.

Грушевський, Винниченко, Скоропадський

У страйках, у протестах, боротьбі

Хотіли зберегти від усіх напастей,

Та не подужали Росію, не змогли.

Більшовики пішли на Україну.

І знов по колу, знов лише руїна.

                   *****

Тут Ленін, Сталін, а за ними Троцький…

Перевернули все, немов у сні.

Замаскувались, одягли сорочку:

« Ми - ваші,- мов, - ми є свої!»

А Україна … молода, непевна.

Семон Петлюра, Гайдамацький кіш.

Боролися, бо знали:  не даремно

Лилася кров і треба волі лиш!

Ось Брестський договір і Скоропадський гетьман!

Новій державі заясніти час,

Та ось сусідство Польщі і Росії…

Не залишають у спокої нас.

                   *****

І зараз спрацював відбір природний:

Коли сильніший хоче певних змін,

Та лише тих, що хтось здійснив для нього.

І тут не буде зайвою пересторога.

                    *****

Поляки Україні Галич повернули.

І Дерикторія працює тут і там,

Та в певний час усі усе збагнули…

І слабшого в болото вмить зіпхнули…

Хто слабшим був, уже судити вам.

                    *****

Лиш Ризький договір нам певний спокій дав.

Радянський лад запанував на Україні.

Здавалося б, звикай собі, живи,

Та час настав новій руїні.

                    *****

 

 

Ілюзія народності і права –

То лиш для знищення громади є оправа.

Репресії, картки, голодомори,

Коли від хліба репались комори!

Арешти. Крим. Татар депортували.

Кого повісили, кого арештували.

У західній частині України –

Криваві ріки… Знов часи руїни.

                       *****

Така вже, бач, система господарства –

Колонія безчинства і злидарства.

Війна із німцем – знов випробування.

Немов із долею ведемо ми змагання.

Хто виживе, устоїть, переможе?

Кому Всевишній зараз допоможе?

Хрущов при владі – і прийшла «відлига».

Народ полегшено зітхнув на мить.

І як би не хотілось зупинитись,

Та час нестримно, швидко так летить.

Ось до керма підходить Брежнєв.

Нова мітла по-новому мете.

Мов: «Попередники не вміли, не хотіли.

Вони робили і не так, і не те».

І показав, як треба чесно жити:

За «палички» у зошиті робили,

За трудодень дві мірки борошна давали,

Щоб люди бідності і голоду не знали.

І знов протести, страйки і руїна…

Ось так до зір ішла моя країна.

                      *****

 

На горизонті 91-ий…

І знову нам, як і колись, як вперше,

Говорять пафосно і гордо «незалежна»…

І починають знову , як належне,

Нам правила російські диктувати,

Під себе всі закони нам писати.

«Нову історію» по-своєму трактують,

Розповідають нам, де ворог, а де брат.

Та, бачте, люди вже того не чують,

Бо вже наситились тим у стократ.

Самі вже розібрались за століття,

Допивши чашу лиха геть до дна.

І знов руїна, знову лихоліття…

Та воно бачте, браття, і не дивина.

                       *****

Вже, мабуть, так записано  у Бога,

Що до свободи й волі стільки літ

Крізь нетрі й хащі нам лежить дорога,

Та подолаємо тяжкий сусідський гніт.

Відстоїмо ми неньку-Україну,

Бо Батьківщина в кожного одна.

Остання ця в історії руїна.

Остання в Україні ця війна!  

docx
Додано
28 лютого 2018
Переглядів
365
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку