Поетичний проект "Казка про рідну мову"

 Казка «Про рідну мову»

Була на білім світі

Прекрасна і чудова,

Чутлива, ніжна матір

На ймення Рідна Мова.

Ростила вона діток,

Леліяла, пестила,

І долі золотої

У Бога їм молила.

Росли сини, міцніли,

В серцях добро плекали,

Бо все найкраще в світі

Від мами переймали.

Настав час у дорогу

Синочкам вирушати.

І стала добра матір

Дітей благословляти.

"Мій сину, мій Іменник,

Неси у серці згоду,

Свободу і братерство

Для нашого народу.

Нехай добро і щастя,

Любов і мир панує.

Нехай тебе вкраїнський люд

Усе життя шанує".

Благословляє матір:

"Прикметнику, синочку,

Візьми собі в дорогу

Цю вишиту сорочку.

Нехай народ милує

Яскравий і барвистий,

Веселий, кольоровий

Цей одяг урочистий".

І третій син вклонився,

Чекає добре слово.

Всміхнувся до матусі

Синочок Дієслово.

"Дай Боже тобі, сину,

Добро в світі чинити,

Трудитись, будувати,

Для свого краю жити.

Молись щодня до Бога

За Християнську віру.

І Бог нам всім поможе,

У це я щиро вірю".

Минають вже століття,

А три брати завзяті

Ділами прославляють

Вкраїнську Мову-матір.

 І буде жити вічно

Ця мова солов'їна,

Бо виростила ненька

Вже не одного сина.

Прийменник і Прислівник -

Це теж її синочки.

Займенник і Числівник,

Ще є у неї й дочка.

Вона - маленька Частка,

Прибралася в віночок.

А Вигук - наймолодший,

Малесенький синочок.

На всенький світ безмежний

Матусю прославляють.

На радість їй, на славу

Живуть і поживають.