«Поетом досить важко бути…» (засідання "Музичної вітальні")

«Поетом досить важко бути…»

(засідання «Музичної вітальні»,

 присвячене Всесвітньому дню поезії, 21 березня)

 

Мета: ознайомити гостей та учнів з історією Всесвітнього дня поезії; вдосконалювати навички виразного читання літературних творів різних жанрів, розвивати творче мислення, уміння аналізувати прочитане;  виховувати любов до рідного краю, «почуття часу», точність та влучність слова.

 

Учень1 : Всі ми знаємо, що в історії мови

Першим виникло слово – спілкування основа.

Учень 2 : Слів на нашім віку є багато, мій друже!

Добре слово лікує і добру воно служить,

Учень 3 : Мудре слово навчає і бентежить наш розум,

А сумне нас печалить, навертає сльози.

Учень 4 : Хитре слово лякає, виклика невіру,

Чесне слово плекає совість, правду і віру.

 Учень 5 :Слово в значення жарту обертається сміхом,

А сміятися варто – забуваєш про лихо.

Учень 1 : А слова нецензурні плачуть соромом вуха,

І людина культурна їх примушена слухать.

Учень 2: Інша справа почути чемне, ввічливе слово,

Став на нього свічу ти! Хай звучить воно знову!

Учень 3 : Слово зле та підступне може навіть убити,

Злі слова – то отрута, злий не може любити.

Учень 4: Я щаслива, що знову з ним спілкуюся близько:

Слово - зброя та ліки,

Разом: Слову – слава навіки!

 

(перегляд мультфільму «Заколдованое слово»)

 

Учитель: Уявіть собі життя без поезії, без Пушкіна, Шекспіра, Шевченка, Л. Українки, без сучасних авторів… Це було б сумне життя без вибуху емоцій, виражених простими словами на папері. Сила слова володіє особливою енергією, що манить за собою та підкорює нашу уяву. Аби привернути увагу до поезії, як джерела відповідей на багато питань людства, як до виду мистецтва на 30-й сесії ЮНЕСКО у 1999 році було вирішено щороку 21 березня відзначати Всесвітній день поезії.

Ведучий 1 : Рішення генеральної конференції ЮНЕСКО про встановлення Всесвітнього дня поезії було прийнято в зв'язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів.

Ведучий 2: Поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство. Тож і ми з вами на святі цьому поезії та музики, будемо насолоджуватися, навчатися читати між рядками, знаходити у віршах для себе щось своє рідне, наболіле…

 

Учень1 :  вірш М. Мартинюк «ЖИТТЯ»

 

Життя – прекрасна мить, чудова й неповторна,

Ми – лиш її частинка, складова.

Для кожного його життя – химера ілюзорна,

Повтор якої в світі не бува.

Частина ми вселенської природи,

Що різнобарв’ям завжди виграва.

Наше життя – фантазії свобода,

Повтор якої в світі не бува.      

Не кожному дано любов пізнати.

Спалахує, бува, вона й згаса,

Отримав кожний дар в житті любов пізнати,

Повтор якої в світі не бува.

 

Учитель:  Наша зустріч складатиметься не тільки з поезій вже визнаних та знаних поетів, але й з поезії наших гімназистів та їх викладачів. Кожному в дитинстві потрапляли до рук ручка чи олівець, але не кожному щастить пронести через життя той потяг до творчості, зуміти виразити себе, свою сутність через поетичне слово. Американський поет єврейського походження Йосип Бродський говорив: «Поезія - це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови». І дійсно, саме у віршованих рядках шліфується мова,  відточується слово.

 

 вірш М. Мартинюк «Поетом досить важко бути» (пер.)

Учень 5: Поетом досить важко бути:

Руду словесну обробляти,

Щодня творить, стук серця чути

Й над прірвою балансувати.

Проте, якщо колись так стане,

Що слово втратиться в дорозі –

Поет і жити перестане

Й самотність стріне по дорозі.

Адже поезія – то крила,

Що сили надають творити.

Без неї жити вже несила

Тому, хто клявся їй служити.

 

 Ведучий 4: На мою думку, ці слова виражають суть поета, суть самої поезії. Як же виникають образи, як створюються вірші? Звичайно, з душі, з переживань, болю автора. За словами американського поета та прозаїка Чарльза Буковскі, «біль вкрай потрібна поету. Вона потрібна йому як друкарська машинка, яка фіксує цю біль на папері».

 

Учень6:  вірш «ВЕРБА»

Верба зеленоока

Схилилась над водою,

Притихла і зітхає,

Співа сумних пісень.

А вітерець примхливий,

Веселий та мінливий,

Вербову тайну знає,

Проте мовчить щодень.

Верба так тихо плаче

Над долею своєю,

Бо милий дуб коханий

Лишив її одну.

Він покохав берізку,

Струнку зелено кіску.

Віддав їй своє серце

Й душу віддав свою.

Схилилась над водою.

Тужливо листям плаче.

А ворон же так кряче,

Неначе на біду.

 

Вже й холод на порозі,

Вже й осінь у дорозі,

Дуб вербоньку покинув,

Лишив її саму.

Не плач, вербичко мила,

Ти в світі не єдина,

Кого лишали милі

У тузі й самоті.

Така вже наша доля,

Життя – гірка неволя.

Життя у тузі, горі

Й в холодній самоті.

 

(виконується пісня «На калині мене мати колихала», муз. В. Верменичяа,

сл. А. М’ястківського та М. Сингаївського)

 

Ведучий 1: Для багатьох з нас поезія – це просто більш-менш вдало підібрана рифма. Проте лише до одиниць приходять три дивних музи – Каліопа (епічна, героїчна поезія), Євтерпа (лірична поезія) та Ерато (любовна поезія). Вони приходять лише до тих, для кого писати – це як дихати, читати їх – як слухати голос Бога, не знати вірші – як жити в анабіозі.

Ведучий 2: Поезія – це лірика, потрібна як фізикам, так і скептикам, як юним, так і мудрим старцям. Поезія проникає до єства людини з першого дотику до неї, або ж взагалі ніколи. Це не просто красне слівце, це рядки, що задрімали, були розбуджені автором, це те, що марно кидати у вогонь…

Ведучий3 : Слово – це могутня зброя. Словом можна загоїти рани, надати сил, впевненості. Але словом можна і образити, завдати душевного болю. Недаремно в народі говорять, що «словом можна убити», або „слово не горобець, вилетить – не спіймаєш ”.  Тож, перш ніж вимовити слово, слід добре подумати, чи воно доречне в даній  ситуації.

 

(виконується пісня «Буду я навчатись», музика М. Мартинюк, слова А. Малишка)

 

Учень1 (вірш А. Корнійчук):

Вишнева, вічна Україно,

Міцна й незламна, мов кришталь!

Червоним кетягом калини

Чаруєш око й синю даль,

Що простягнулась над безмежжю

Налитих й золотих полів

Моя чарівна Батьківщина

Зростила дужих козаків

Учень2 : І скільки ворог на старався

Всю випити святую кров,

Твій дух незламний не здавався –

Ти воскресала знов і знов. 

   Учень 3: І ось піднялась ти високо

   На крилах волі й чистоти.

   Ти - незалежна Україна!

   Ти вільна – вічно й назавжди!

 

(виконується укр. народна пісня «Ми діти козацького роду»)

 

Учитель: Що таке добро? Напевно це питання цікавить якщо не всіх то дуже багатьох людей. Адже з самого малечку наші матері та бабусі читали нам різноманітні казки, на кшталт «Білосніжки», «Попелюшки» чи «Котигорошка», в яких добро завжди перемагало зло, а хороші добрі герої знаходили щире кохання та жили довго і щасливо. Ми зростали на необхідності бути доброю людиною та ставитись до інших так, як хотів би, щоб вони ставились до тебе. Ви погодитеся зі мною, що це є аксіомою нашого буття і «золотим» правилом для усіх нас у житті. Адже:

Учень2: вірш Н. Красоткіної «Доброта»

Доброта - це проміння, що світло дарує,
Доброта, це тепло, що від серця іде.
Хоч вона і ніскілечки нам не коштує,
Та прямими шляхами у світі веде.

Учень 1: Доброта - це криниця з водою у спрагу,
Доброта, мов зоря у нічному путі.
Це ж вона в нас народжує силу й відвагу,
Не дає збайдужіти нікому в житті.

Учень 3: Доброта робить душу красиву і світлу.
Доброта - це підставлене вчасно крило.
Це вона піднімає людину до світла,

Щоб усім навкруги добре й тепло було.

 

Учитель: А з якими словами у вас асоціюється добро? Чи існує воно взагалі, це добро?

 

(відповіді учнів)

 

Дійсно, не існує абсолютно добрих чи злих людей, тому що у кожному з нас є, так зване, хороше та погане начало і вже нам обирати свій шлях.

 

Учень4: вірш М. Мартинюк «Добро»

Учень 4: Роби добро усім, хто поруч йде,

Воно тобі сторицею вернеться,

Не бійсь, воно не пропаде,

Завжди й усюди буйно розростеться.

Добро… На те воно й добро,

Щоб в людських душах завжди проростати,

Воно людське, можливо, ще й того,

Що в нім лиш люди можуть уживатись.

Учень 5: Робіть добро, творіть добро,

Кидайте зерна доброти у серце,

Повинно множитись воно

Й приносить щастя й злагоди відерце.

Ніколи не жалкуй ти доброти!

Знай – вернеться, помножене стократно,

Завжди твори добро в житті,

Повір – це так приємно і нескладно.

Учень 6: Нехай не в’януть квіти доброти,

Нехай квітують і буяють!

Нехай сади тієї доброти

Не опадають і не в’януть!

 

(пісня «Добрим бути – зовсім це не просто», муз.  І. Лученка, сл. Н. Тулупової)

 

Учень 6: Бельгійський франкомовний поет і драматург Еміль Верхарн сказав, що «поезію слід шукати не в поєднанні слів, але в атмосфері, яку створюють ці сполучення». І дійсно, саме атмосфера, яку створюють думки та образи митця – поета чи письменника -  дають людині духовну насолоду від поезії.

Учень 5: Поезія – це струмінь щастя, болі, подиву та мала частка слів зі словника…І треба затратити роки праці, аби добути влучне слово, заради єдиного слова переробити тисячі тон словесної руди. Поезія - це енергетика, що наповнює позитивом навколишній світ і робить нас усіх кращими. Адже «світ дивних слів, - сказав англійський поет-романтик Джордж Байрон, - це запорука прекрасних справ».

Учитель: Тож, хто причастився до Поезії хоч раз, пам’ятайте, що Муза дуже примхлива, вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси і болю. Інакше Поезія направити може свою молодшу сестру – Риму і тоді на папері з’явиться не поезія, а просто римований вірш. Пам’ятаймо, що далеко не кожен вірш можна назвати поезією. І не кожній поезії потрібна рима. Далеко не кожному, хто любить літературу дано стати справжнім поетом, і навіть не кожен може скласти вірша.

Отож, якщо ви остаточно вирішили «приручити» Музу Поезії, вам доведеться «озброїтись» любов’ю до літератури, слова, мови бажанням сіяти красу серед інших та творити добро. А ким бути – це вже наш з вами вибір і він залежить лише від кожного з нас.

На цьому наше засідання «Музичної вітальні» скінчено. Дякую за увагу. До нових зустрічей!

 

 

 

 

.