Поезія на хімічну та біологічну тематику. "Шкільні мотиви"

Світ в твоїх руках

Поглянь довкола, - далі від своїх вікон:

Побачиш світ, такий прекрасний, наче сон!

І закарбуй в своїх думках:

Цей світ завжди в твоїх руках.

Якщо в житті поводився як слід,

залишиш тут хороший слід.

Ти біологію і хімію вивчав…

Світ цей чудовий із усіх сторін пізнав.

Тож закарбуй в своїх думках:

Світ цей завжди в твоїх руках.

Лиш для добра знання свої віддай.

Людина ти, - запам’ятай!

Поглянь навколо, - далі від своїх вікон:

Не смій робити з цього світу страшний сон!

В Землі тепер слова ці на устах:

• Цей світ назавжди лише у твоїх руках!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Квіткова молитва

• Лілею, Пречиста,                                            Молим: «Людей навчи

в руках Ти тримала                                        калину берегти,

коли небеса благу вість                                  любов’ю до Землі

Тобі слали.                                                      їх освяти.

Щоб не замела нам сердець                           - Соняшник я – квітка сонця.

зимна осінь,                                                      Заглядаю у віконця

зішли людям весну у душі,                              до людей,

ми просим.                                                        Та все ж на Тебе

Синій, наче небо,                                              цілий день дивлюся

Барвінковий цвіт.                                              в небо.

В молитвах до Тебе                                          Чорнобривчики з тобою

весь квітковий світ.                                            в небо дивляться з любов’ю:

• О, Пречиста Мати!                                          За гріхи дітей,

За квіти й людей                                              за муки

барвінок хрещатий                                          матерям цілують руки.

благає Тебе.                                                     – Барвисті, золотисті

Калина червона,                                               ми – нагідки іскристі.

наче кров Землі,                                                З голівками малими,

багрянії грона                                                   з сердечками ясними

дарує Тобі.                                                        звертаємось в молитві

Немов руки, листя                                             до Тебе, о Пречиста!

в долоньки складає                                           Своєю благодаттю

і Тебе, Пречиста,                                               зігрій нас, наша Мати.

За весь світ благає:                                            Омий нам душі, Мамо,

Зішли з небес на нас                                           небесними дощами.

Хоч часточку тепла.                                           Дай сили всім нам жити…

З криниці радощів                                             І за людей молитись!

Пролий на нас дощі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хімія – жінка?

У хімії – ім’я жіноче…

Хто зрозуміти її хоче,

про інший світ умить забуде,

її рабом довіку буде.

На неї стане він молитись,

за неї на турнірах битись…

і, навіть, на олімпіаду

для неї він помчиться радо!

 У хімії – жіноча вдача…

Бува, таку знайде задачу,

що книжок гори прочитаєш,

рівнянь, пропорцій наскладаєш,

думаєш, мучишся, рахуєш…

І рук, і ніг уже не чуєш!

Вже світу білого не бачиш!

Вона сміється…А ти плачеш!!!

У хімії – жіноче серце:

Любов’ю на любов озветься…

На працю – добрими ділами,

на думку – щирими словами.

І, навіть, якщо, любий друже,

ти любиш хімію не дуже,

не вчиш її, - що не кажи!

Як жінка, терпить і прощає,

щодня захоплено чекає…

Йди, подивись, переможи!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня лебедина

( Моїм учням)

Стою на подвір’ї школи…

Переді мною – молодь.

Ви – наче моя совість.

Й щодня в мене перша сповідь.

Ви – пісня моя солов’їна,

Перше шкільне кохання.

Щодня проживаю з Вами,

Немов це – мій день останній!

Без перукарні зуміли Ви

висивить мені волосся…

Чи ж в душах Ваших змінити

мені бодай щось вдалося?

Якщо хоч зернятко того,

що вчила Вас, в серці лишилось.

Боже, чим заслужила

від Тебе таку я милість?

А далі вже – справа часу:

Дитинство, як цвіт, промайнуло.

Ви стали моєю юністю…

Я буду Вашим минулим.

Ви – пісня моя лебедина,

останнє шкільне кохання.

В такому віці людина

кохає тільки востаннє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Живу для Вас

(Думки на канікулах)

Три місяці – немов три роки!

Я так чекаю на уроки!

Коли зайду у рідний клас

й побачу Вас, побачу Вас.

Без Вас я – дерево без сонця.

Безкрилий птах,

що в небо не злетить.

Загляну в очі – вони мов віконця…

І в тих очах

весна струмком бринить!

Без Вас я – музика без серця.

Мов безголоса пісня.

І тому

щодня шукаю оченят озерця.

Бо я люблю Вас…

І для Вас живу!