Боровицький ліцей Колківської селищної ради
Волинської області
Підготувала
Клиш Валентина Анатоліївна
Назва навчального (навчально – методичного) видання збірник вправ
Тип навчально – методичного видання картки для самостійної роботи
Повна назва навчального закладу загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
с. Боровичі
Кількість сторінок 17
Анотація.
Картки з теми «Звертання» розроблено згідно вимог Програми з української мови для 8 класу на основі поезій В.С.Гея. Кожна картка містить завдання із вивченої теми і носить характер практичного застосування теоретичних відомостей. Картки розроблено відповідно до вікових особливостей школярів та рівнів навчальних досягнень учнів.
Для вчителів української мови та літератури загальноосвітніх навчальних закладів.
Розробник
Клиш Валентина Анатоліївна – вчитель української мови і літератури,
вчитель вищої категорії
Рецензент
Зощук Людмила Миколаївна – методист РМК
Навчально – методичне видання затверджено радою методичного кабінету Маневицького району
Протокол №4 від 07.04.2017 року
Вступ
Практичне засвоєння української мови як засобу спілкування є одним із головних напрямів навчання школярів в Україні.
Реалізація цього завдання потребує ефективної взаємодії між засвоєнням знань на уроці та застосуванням їх під час самостійної роботи учнів.
Цей збірник містить різноманітні вправи, завдання для закріплення й глибшого розуміння теоретичних положень з теми «Звертання».
Завдання з теми «Звертання» розроблено згідно вимог Програми з української мови для 8 класу на основі поезій В.С.Гея. Кожна картка містить завдання із вивченої теми і носить характер практичного застосування теоретичних відомостей. Картки розроблено відповідно до вікових особливостей школярів та рівнів навчальних досягнень учнів
Збірник рекомендований для вчителів української мови та літератури загальноосвітніх навчальних закладів.
КАРТКА №1
Пам`ятай, моя воле, хто зрадив Майдан,
Хто віддав нас, продав за посади чинуші.
Прокидайся, Волинь, поки є ще вода –
Напоїти жагучі, непродані душі.
Поки спала ти в ніжних обіймах краси,
Твої луки, Волинь, вже на клапті подерті.
Не окраїнна ти, українна єси,
Збережи хоч ліси від ганебної смерті.
Побрели за яри, за тумани воли,
Але ярма не спалено жаром калини.
Не засни, не засни, моя рідна Волинь,
Мов листок у діброві під крик журавлиний.
(«Волинська балада»)
КАРТКА №2
Чекай, виглядай мене хато самотня під гаєм
Де вихолов сон і розсипалась хлібна діжа.
Приїду – зрадієш, і тихо в тобі заридає
Народжена в досвітках рідного слова душа.
(«Досвітки»)
О Полісся молися у сні й наяву,
Я з тобою молитимусь, доки живу,
Щоб від суші твоєї й моєї зажури
Врешті висохло чорне чорнило цензури.
(«Калина і цензура»)
Картка №3
(Друг луг) я твоя сестриця,
(Земля) рідна я твоя душа,
Ранішня росиця-зоряниця,
Вилита з небесного ковша.
І допоки пісня солов’їна
Ще не впала мертвою в золу,
Стань високий (світ) на коліна,
Помолись живому джерелу!
(«Голос криниці»)
Картка №4
Міцне корінням дерево родинне
І світло звуком чистої води.
Не благ прошу, благаю Берегине
Ножа від серцевини одведи!
Обминай же наше свято
Хмаро буревійна.
Ні, не з тліну встала – з пісні
Вільна Україна.
(«Свято берегині на Волині»)
КАРТКА №5
1. Виразно прочитати вірш Василя Гея. Визначити тему та основну думку.
3. Скласти діалог за картинкою, використовуючи звертання.
Беріть же, діти, це предивне диво,
Що зігрівало серце Кобзарю,
Це стигле і вродливе наше жниво,
Це світло, цю негаснучу зорю.
(«Рідномовність»)
Тихо до вікон тулилися віти,
Сіялось диво снігів осяйне.
В січні прийшов я до тебе, мій світе,
Холодом льоду зустрів ти мене.
КАРТКА №6
Пахуча грімнична свічко,
Зірничко нової пори,
Заклично, провісно, вічно
Гори у льодах, гори!
(«Стрітення»)
Знову і молодо, й холодно
В лузі світає вода.
Де ж твоє, веснонько, золото
Променів, співів, жадань?
КАРТКА №7
Іду, біжу, спішу до тебе знову,
Криничко у долині край села,
І шлях мені присвічує зіновать –
Земне сузір’я в космосі зела.
(«Палає спека»)
Неси ж мене, коню, неси мене, смілого.
Край шляху ген мати чекає усміхнена,
Росою вмивається вічний мій степ,
І сонце Вітчизни в зеніті цвіте.
(«Вершник»)
КАРТКА №8
Мій щедрий, мій зелений ріднокраю,
Щасливішої долі не нараю
Тобі й собі довіку з давніх літ,
Ніж росами літорость напувати,
Високе небо в водах колихати,
В долонях нив плекати свіжий хліб.
(«Ріднокрай»)
Серед соснових гаїв і дібров
Радо стрічає нас мамина хата.
Скрикує донька: «Білочка, тату!»
Син із-за клуні гукає: «Знайшов!»
Ось вона, мить золота відкриття,
Ось вона, дива сліпуча хвилина!
Сяє в зіницях щасливого сина
Досі не знане йому почуття.
Так, у природи вчимось ми добра,
Так, благородна вона і гостинна.
Так виростає з дитини людина –
В світі, де справжнє усе, а не гра.
(«Гриби»)
КАРТКА №9
Гончарне горно, що тобі наснилось?
Вогню червона віхола? Авжеж,
Ті дні, коли тут полум’я дзвеніло…
Ті дні – на дні минулого. Невже
Спинився круг? Завершилося коло
Народного уміння-ремесла?
Безплідно глина сивіє довкола –
Основа й слава древнього села.
(«Ремесло»)
Коли буду повен думок невеселих,
Тривожних і гострих, неначе ножі,
«Мій таточку!» - голос – весняний метелик –
Торкнеться, мов квітки, моєї душі.
Коли на чуття напливуть холодини,
Наляжуть марудні години і дні,
«Татуню!» - твій оклик, неначе пташина
У темнім бору, заспіває мені.
(«Дочці Степанії»)
КАРТКА №10
Друже, послухай-но, що в мене вийшло,
Дерево, птахо, вода і трава,
Чуєте, це ж бо для вас мої вірші,
Слухайте, я їх читатиму вам.
Друг усміхається: «Знаєш, спішу я»,
Птаха здіймається в синь вишини,
Дерево, трави і води не чують –
Слухають жадібно голос весни.
Літо моє було плідним. Та кривдно,
Що не радіє зі мною ніхто.
Жар вигасає: кому це потрібно?
Захват спадає з душі, мов листок.
(«Друже, послухай-но…»)
Давня «Пісня пісень» про жагуче кохання,
Первоцвітом пречистим озорений сад –
Ось вам відповідь на предвічне питання:
Тільки хто з нас і де в світі бачив кохання,
Що було б тільки яблуком райського саду?
Картка №11
Вгамуйте коні кров свою гарячу,
Спинітеся, дозвольте, я торкну
Мовчань-печалей ваших сивину
І разом з вами уночі оплачу
Оту свою найпершу борозну,
Ранкову, чорну, весняну, дитячу,
Яку так люто прокладав, неначе
Приорював із матір`ю війну.
Піду в нічне, у сон впаду глибокий,
Прокинуся за сто чи двісті років –
Побачити в траві свої сліди,
В тумані синім спалахи червоні,
І вас мого дитинства теплі коні
І повну річку чистої води.
(«Коні»)
КАРТКА №12
Оцвітина волинського барвінку?
Чи просто квола, терпелива жінка?
Я – Українка!
Я Українка. Сміло чи зухвало
Себе святим іменням нарекла,
Аби його навік не поховала
Покори та безпам’ятства імла.
(З циклу «Її зоря»)
Виглядай мене, білий будиночку,
Із далеких доріг виглядай.
Я лечу вже, неначе хмариночка,
Напоїти березовий гай.
(«Квітка надії»)
Картка №13
В лютневе небо зірка, мов кровина
Народу непокірного, зійшла.
О рідна земле краю Україно
Зітріть жебрацьку втому із чола.
Сліпці прозрійте випрямитесь каліки!
Священний загорівся ген вогонь,
Як дух живий свободи, наче ліки
Від рабства, від застоїв і негод.
(«Її зоря»)
А ви бібліотекарі по праву
Найперші, та не в черзі, а в ряду
Служителів святого книго храму,
Хранителів світних, високих дум.
Я знаю, ви щасливі, бо щоднини,
Мов на пораду, люди йдуть до вас,
Бо й сам колись так радо, мов хлібини,
Односельчанам книги видавав.
(«Свято слова»)
Картка №14
Не критики, хоча вона й не з медом,
Не гостроти, що млявість пробива,
А критика, який не став поетом,
Остерігайтеся, мої слова.
Мої слова, з надією та миром
Між люди спорядила вас рука –
І вже в дорозі я не поводир вам
І навіть на суді не адвокат.
Той критик прошумить над нами рвійно
І стихне, мовби вітер комишах.
А вам, не поневоленим, я вірю,
Відкриється-таки чиясь душа.
Картка №15
Мамина хато, пробач мені, рідна,
Що розворушую спогадів сніг.
Не захистити, а тільки зігріти
Душу твою охололу я міг.
Прошу пробачити, хато, що віршем
За колискову сплачую мито.
Вибач і ти, мій читачу, як віриш
В те, що банально рідне любити –
Пісню і мову, луг і лелеку…
Хато поліська, твій син за чини
Все це бездумно попродав і легко
Лагідне «мамо» на «мать» замінив…
Річка дитинства краплини блакиту
Губить і сором оголює дна.
Чим же в любові своїй укріпитись
Нині, скажи мені, хато сумна?
Прийде пора – і по нас бороною
Час пропорошить, посіявши сталь.
Хай мої вірші поляжуть зі мною
В морок непам`яті. Лише труною,
Хато, для рідної мови не стань…
ЛІТЕРАТУРА