Поговоримо про інклюзію. З досвіду роботи асистента вчителя.

Поговоримо про інклюзію. З досвіду роботи асистента вчителя.

   Поширеною є думка, що інклюзивне навчання – це лише навчання дітей із певними діагнозами, захворюваннями, в тому числі із інвалідністю, у класах загальноосвітніх закладів освіти. Проте ця думка є хибною.

  Закон України  “ Про освіту ” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це “ особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту. ”
   При визначенні сутності інклюзії, важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її характерні особливості.
   Інклюзія – це процес. Важливо зазначити, що інклюзія має розглядатись як постійний пошук ефективніших шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх дітей. У цьому випадку відмінності розглядаються як позитивне явище, яке стимулює навчання дітей та дорослих.
   Інклюзія пов’язана з визначенням перешкод та їх подоланням. Відповідно, вона включає проведення комплексної оцінки, збір інформації з різноманітних джерел для розробки індивідуального плану розвитку та реалізації його на практиці.
   Інклюзія передбачає присутність, участь та досягнення. «Присутність» в цьому контексті розглядається як надання можливості навчатися в загальноосвітньому навчальному закладі та пристосування, необхідні для цього; «участь» - як позитивний досвід, який набуває учень у процесі навчання, та врахування ставлення учня до самого себе в цьому процесі; «досягнення» - як комплексний результат навчання упродовж навчального року, а не лише результати тестів та екзаменів.
   Інклюзія передбачає певний наголос на ті групи учнів, які підлягають «ризику» виключення або обмеження в навчанні. Це визначає моральну відповідальність перед такими «групами ризику» та гарантування їм можливості участі в освітньому процесі.
   В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

    Скільки дітей може бути в інклюзивному класі? 

  Згідно з законом “ Про загальну середню освіту ”, загалом у класі може бути не більше 30 учнів. При цьому, згідно з “ Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах ” (постанова Кабміну від 15 серпня 2011 р. № 872), учнів “ із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо ” може бути не більше трьох та учнів “ із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією , розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках ”– не більше двох. Тобто максимальна кількість таких дітей у класах – три, а в окремих випадках – два. 

    В інклюзивному класі працюють один учитель та один асистент учителя. 

        З досвіду роботи асистента вчителя  

Я працюю асистентом вчителя з січня 2019 навчального року. Така посада з’явилась нещодавно, тому спочатку були деякі труднощі, адже не вистачало досвіду. Я вирішила пройти курси для асистентів вчителів, які проводились на базі Вінницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Кваліфіковані викладачі надали мені знання та практичні поради, які використовую у своїй роботі. А також я пройшла он-лайн курси на сайті EdEra для вчителів початкової школи, які розкрили сутність роботи в умовах нової української школи. Стали в нагоді та були досить інформативними ще й курси «Вчимося жити разом» , «Участь батьків у організації інклюзивного навчання», «Академічна доброчесність» , « Недискримінаційний підхід у навчанні » та онлайн –курс  « Основи здоров҆я збережувальної копепететентності », були корисними та дуже змістовними курси на сайті Prometheus “ Захист  прав людей з інвалідністю» та багато інших , а також вебінари  на сайті « На урок» з інклюзивного навчання.

   Спочатку я працювала із дитиною підліткового віку, а зараз це  -початкова школа. Важливою та невід’ємною складовою роботи асистента вчителя є співпраця з класним керівником та вчителями предметниками. Інклюзивна освіта має давати можливість кожній дитині навчатися у комфортних умовах, всебічно розвиватися, спілкуватися з однолітками. Я є асистентом саме вчителя, а не дитини. Це означає, що я   працює зі всім класом, а не лише з дітьми з ООП.

   Так, часом дитині з особливими освітніми потребами необхідно приділити більше часу, щоб, наприклад, ще раз пояснити завдання, але асистент учителя так само може пояснити щось й іншим учням. Окрім того, своєю роботою я може звільнити більше часу вчителю для пояснень. Наприклад, поки я  щось роздруковую чи роздаю навчальні матеріали, вчитель ще раз роз’яснює тему або ще якось залучає дитину з особливими освітніми потребами до спільної роботи в класі. Адже спільна робота – головна мета інклюзивного навчання. 

   Дитина з ООП не повинна займати особливого становища в закладі, вона має почуватися природно, досягти самостійності, наскільки це можливо.

    В інклюзивних класах  створено  атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги між дітьми, щоб забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку можливість самоствердитися, подолати неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної поведінки.

Зараз у нашому класі навчається  три дитини з особливими освітніми потребами.  Відповідно висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дітей  з ООП, їм рекомендовано навчання та виховання за програмою загальноосвітньої школи з інклюзивною формою, а також кваліфікована психолого-педагогічна допомога.

Завдяки впровадженню інклюзивної освіти в навчальному закладі наш  клас забезпечений навчально-дидактичними матеріалами та меблями. Діти навчаються за новими зручними партами сучасного стандарту, що є важливим чинником в загальному освітньому процесі.  Глобус, мікроскоп, телевізор  та інші навчальні матеріали – все це допомагає кращому сприйняттю та запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Навчання в нашому класі починається з привітання, ранкової зустрічі або ранкового кола, заздалегідь підготовленої вчителем . Це може бути привітання усмішкою, обіймами, помахом руки, ліктем, кулачком. Дітям це подобається, адже формування гарного настрою з самого ранку сприяє кращому налаштуванню на навчальний процес.

Ранкове коло допомагає створити дружню атмосферу в класі на весь навчальний день. Воно проводиться на початку дня та триває 5-7 хвилин, заряджаючи дітей позитивним настроєм. Це допомагає дітям з ООП бути частиною команди, не відчуваючи будь-якої відмінності від інших дітей класу.

Пізнавальними є уроки-досліди . Дослід, як метод навчання, є способом взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів: учитель управляє (організовує, планує, контролює, стимулює, коригує та аналізує) діяльністю учнів, спрямовує на вивчення предметів і явищ природи у спеціально створених умовах шляхом зміни об’єктів або умов їх існування з використанням відповідних приладів і матеріалів. Учні з ООП  беруть активну участь в експериментах  на уроках природознавства : спостереженнях за тим, як проростають зернятка пшениці, як предмети взаємодіють з магнітом, чому повітря легше за воду  та багато інших.         

Допомога асистента вчителя є важливою складовою в організації інклюзивного навчання . Планування та проведення виховних заходів з дітьми класу, а також допомога вчителю в організації освітнього процесу - все це є важливими функціями асистента вчителя інклюзивному класі.

    Фіксуючи щоденно у журналі спостережень прогрес розвитку дитини, можна прослідкувати динаміку зростання успішності  під час освітнього процесу, що вказується в індивідуальній програмі розвитку.

   Залучення батьків до спільної роботи є важливою складовою контролю успішності та розвитку учнів. Батьки вдячні, що їхні діти можуть  навчатися разом з усіма, а також, що завжди є підтримка в особі асистента вчителя, який, окрім виконання своїх прямих професійних обов’язків, є підтримкою та опорою для дітей з особливими освітніми потребами.

      Хочу звернути увагу на те, що стратегії ефективної роботи вчителя та асистента вчителя в інклюзивному класі  полягають у декількох ключових пунктах.

       По-перше, це спільне обговорення ролей і завдань ще на початковому етапі роботи з дітьми. Враховуючи функції асистента, треба розуміти, що асистент вчителя – це не є людина, яка намагається замінити вчителя. Вчитель – це основна персона на уроці, «ведучий», асистент вчителя – його «помічник». Тому дуже важливо з перших днів співпраці вчителю і асистенту домовитися про своє «місце» в класі і ту роль, яку буде покладено на кожного з них, аби ефективно досягти цілей в освітньому процесі.

       По-друге, варто зробити наголос на важливості та дотриманні конфіденційності. Є діти з ООП, а є діти з нетиповим розвитком, але в них є так само труднощі у навчанні – і ми не маємо права виносити ті ситуації, які є складними для дітей, на обговорення поза класом. Це конфіденційна інформація.

        По-третє, на що потрібно звернути увагу, це спільне обговорення поглядів  та підходів до процесу навчання  та роботи в класі. У кожного є свій досвід, не у всіх він співпадає, і тому, на мою думку, дуже важливо об’єднати досвід вчителя і асистента. Навчаючи один одного, знайти ті  спільні точки, спільне бачення підходів до навчання, щоб використати цей «подвоєний досвід» у своїй роботі  максимально ефективно.

        І останнє, - це проведення регулярних зустрічей-бесід та вироблення спільних стратегій поведінки та викладання, надання та отримання зворотнього зв’язку, обговорення проблемних ситуацій. Саме такі дії сприяють виробленню спільного підходу до навчання дітей, що забезпечує вищу якість навчального процесу.

       Слово спільний є ключовим, тому що є таке поняття, як спільне викладання. Це така організація навчання, коли два спеціалісти, вчитель і асистент, спільно навчають різні групи учнів у єдиному фізичному просторі.

       Таке навчання має свої плюси і мінуси.

       Позитивними моментами вважаю залучення всіх учнів класу до різного роду робіт на уроках; можливість урізноманітнення форм та методів навчання; підвищення якості навчального процесу.

        Негативні моменти полягають в тому, що спільне викладання вимагає парної підготовки, в тому числі часового ресурсу. Тобто вчитель і асистент – це два педагоги, які мають домовитися і узгодити свою роботу на кожному уроці. На таку підготовку ми витрачаємо багато часу, що робить її більш енергозатратною.

        По-друге, узгодження методів та форм викладання. Це означає, що методи та форми викладання при наявності двох педагогів можуть бути різними, але не відрізнятися кардинально. Вони мають мати спільну спрямованість.

         І по-третє, це потреба в однаковому баченні кінцевого результату. Для вчителя кінцевий результат навчання може бути один, наприклад, оволодіння знаннями, розвиток компетентностей, а асистент може кінцевий результат бачити в соціалізації дитини з ООП, її адаптації до умов викладання. Тому вчителю і асистенту потрібно постійно корегувати свої дії щодо кінцевого результату навчання.

      Методисти виділяють три основні моделі спільного викладання в класі:

          - модель консультування;

- модель навчання;

- модель співпраці.

      Ми , спільно з учителем використовуємо у своїй роботі всі три моделі в залежності від потреб на певний момент роботи.

      Учитель консультує асистента у питаннях адаптації чи модифікації навчальних завдань. Буває й навпаки, коли асистент консультує вчителя з тих питань, де він є більш компетентним. Це взаємний процес. Ми по черзі навчаємо один одного з тих питань, в яких ми є компетентними.

      Модель співпраці передбачає розподіл обов’язків між учителем і асистентом. Це якраз та модель, використання якої є для нас найбільш оптимальним і найефективнішим.

      Ми дотримуємося такого розподілу ролей, при якому вчитель мотивує, пояснює, корегує, контролює навчальний процес, тобто є ключовою особою на уроці. А асистент надає свою увагу, підказку, допомогу  дітям з ООП. Але коли виникає потреба деяких дітей зорієнтувати, сконцентрувати їх увагу саме на вчителеві, асистент бере на себе роботу з більшістю учнів класу, щоб учитель міг приділити  свою увагу тим дітям, які її потребують, і попрацювати деякий час з ними індивідуально, або просто проконтролювати їх роботу, оцінити, похвалити, чи зробити певну корекцію.

   Отже, відповідаючи вимогам часу, сучасна школа відкриває можливості для навчання усіх дітей . Вчитель та його асистент є організаторами освітнього процесу, основна мета якого є підтримання прагнень дітей до пізнання, що спонукає педагогів шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій.

Бібліографія:

1.А.Колупаєва, Л.Коваль, Н.Компанець. Навчально-методичний посібник. Ассистент вчителя у закладі загальної середньої освіти з інклюзивною формою навчання. Харків: Ранок,2019.

2.Н.М.Дятленко, Н.З.Софій, О.В.Мартинчук .Навчально-методичний посібний. Асистент вчителя в інклюзивному класі. Київ, 2015.

3.Конвенція про права осіб з інвалідністю : [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995 g71.

4.Сак Т.В.Диференційний підхід до навчання учнів з особливими освітніми  потребами/ Т.М.Сак//Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія.2014.-Вип.26.-С.215-219.

5. О.В.Коган, О.А. Манукян, І.О. Юдіна, С.М. Гаврилюк. Методичний посібник. Організаційні засади діяльності асистента вчителя в інклюзивному класі: Харків: Друкарня Мадрид,2019