Показовий виховний захід для закладів освіти "Сучасні модернові аспекти прадавньої арійської, в подальшому трипільської культури".

Слайд 1

1. Доброго дня, шановне товариство, пані та панове!

2. Присутній студентській молоді палкий привіт!

1. Сьогодні креативна майстерня презентує вам міжпредметний проект.

2. Сучасні модернові аспекти прадавньої арійської, в подальшому трипільської культури.

 

Слайд 2

1. В тибетських, індійських, перських джерелах арій — одне з основних понять. Якщо звести воєдино, що в них сказано, то матимемо приблизно таке:

 

• арій — спрямована душа,
• кожний, хто прагне шляхетних справ,
• хто робить велику роботу, що просуває людей до блаженства;
• добра й шляхетна людина, борець;
• той, хто знаходить священний світ просвітленості,
• прагне до Бога і звеличує Його;
• арій — воїн Світла, що іде до Істини;
• людина, чия мета в житті — духовна досконалість.

 

2.Недарма гімн аріїв підрекслює основну рису народу, яка продовжує відлунювати і в наш час, в теперішніх сучасних українцях.

 

 ...Возлюбивши все світле, все чисте,
Ви правді завжди вірні глашатаї весни!
Недарма Сонце знання, як істина промениста,
Дедалі яскравіше розгорається
і блищить там вдалині!

1. Все це дозволяє пролити світло на таке одвічне питання, що стоїть по цю пору перед українцями – хто ми, яке наше коріння? З наведеного вище стає зрозумілим, що українці за своїм спадкоємництвом це — Укри, нащадки оріїв — дітей сонця, золоті комірці, час яких після багатьох століть пітьми та забуття нарешті настає. Світ вже вочевидь не може далі існувати без дотику до істиного, бо може загинути. На цьому і постає дуже велика і дуже давня національна ідея України, яка полягає у формуванні світогляду справжньої цілісної людини в новітні часи.

Слайд 3

2. Мандруючи стежками історії, ми пізнаємо її глибинну неосяжність, філософію життя, що через тисячоліття відкриває таємниці буття нашого народу, могутню силу його духовного коріння, відчуваємо неопосередкований контакт з минулим. На хвилююче для кожної свідомої людини, для кожного українця питання: "Хто ми? Якого батька діти?" -  є відповідь: "Ми - звідси! Наше духовне коріння - тут, воно має вік у сім тисяч років!"

Слайд 4

Глянь, о душе моя, -  ось жадана земля,
Ось земля споконвічна прочан.
Глянь на Дніпро ти, на той берег святий,
Де вселюдства шумить океан.

Тут побожно спинись, руки звівши увись,
І Богу в покорі смиренно вклонись,-
Кращим словом пісень, вищим зльотом натхнень,
Слав Всевишнього завше і скрізь.

Ось безмежжя долин, де річок в'ється плин,
Ось замислених гір караван.
Глянь на землю святу, на красу полонин,
Де вселюдства шумить океан.

Невідомо - звідкіль, валом юрб, наче хвиль,
Ливсь в Україну арійський потік,-
Він ішов звіддалік і губився навік
В океані, як паводок рік.

Тут арійці були, і шумери ішли,
Тут етруски, і гуни, й варяг,
І племен скіфських рід, і могол, і друїд
Позливались в один океан…

 

Слайд 5

2.Кожна нація, кожний народ має свої звичаї, що виробилися впродовж багатох століть і освячені віками. Це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а й в історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Традиції, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують людей в один народ.

Слайд 6

1.Особливістю Трипільської культури була велика шана до жінки-матері. Від тих часів ця пошана лишилася в ментальності й побуті українців і до сьогодні. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина обирала собі нареченого і брала собі його за чоловіка. Цікаво, що ще в позаминулому сторіччі в Україні існував звичай, згідно з яким дівчина могла прийти додому хлопця, котрий їй подобався, сказати йому і його батькам, що вона хоче вийти за нього заміж, і в 99% випадків так і ставалося, бо відмова хлопця в такому разі вважалася для нього і його сім’ї великою ганьбою. Тому дуже багато українських пісень присвячені саме взаємовідносинам між коханими, сердечним переживанням.

 

Пісня «Барвінкова стежечка»

 

Слайд 7

2. Однією з найважливіших прикмет для трипільської культури була її мальована кераміка, що вражає досконалістю форм та міцністю. Таїнство гончарства символізує прагнення до безсмертного життя. Тому витвори цього виду мистецтва прирівнюють до єгипетських пірамід і шумерських зіккуратів, які між іншим набагато молодші від трипільської культури.

Слайд 8

1. Трипільці не тільки вірили у магічну силу керамічних зображень, але відображали у них свої переконання, думки та досвід. Поступово ці малюнки перетворилися на піктографічну писемність, де одне зображення — піктограма — передавало ціле повідомлення.

Слайд 9

2. Доречі, якщо взяти наше рідне місто Коломия, то вочевидячки його назва тісно пов’язана з символом кола – благодатною тілесною енергією, підсиленою досконалими знаннями; хотіння пізнавати, формувати думаючу істоту. Саме до Коломиї тягнулися ниточки як до сакрального місця де проживали відаючі, володіючі істинними знаннями, духовно просвітлені люди.

Слайд 10

1. Ще одна загадка, залишена нам трипільцями, – знамениті вже тепер китайські символи «Інь» та «Янь», присутні на трипільських предметах вжитку.

Слайд 11

2. До речі, символічні знаки, які ми звикли бачити на українських писанках, походять ще з тих часів.

Слайд 12

1. Писанка – це символ України. Вона не тільки витвір народного мистецтва, а насамперед сакральна річ. Оригінальний орнамент писанок не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні, ще з часів Трипілля, символи розуміння світу та природи, єднає із традиціями минулого.

Слайд 13

2. Найуживанішими символами писанки є коло, сварга, безкінечник, дерево життя, зображення тварин та птахів, тобто ті зображення, витоки яких простежуються із глибини тисячоліть.

Слайд 14

1. Ще одним свідченням високого розвитку трипільців є різноманітний, декорований, різнобарвний одяг. Тканини, які виготовляли стародавні жителі України, мали візерунки, а це вимагає від виробників знання досконалих технологій ткацтва. Та й кравці з них були вдатні – самих лише жилеток придумали близько 123 моделей, а жінки прикрашали себе щонайменше вісьмома видами зачісок, серед яких були знані нам косички та вузли.

Слайд 15

2. Глибоке відчуття законів гармонії, природня інтуїція краси, творча уява і смак у постійному процесі пізнання істини створили особливі стильові канони мистецтва епохи Трипілля, які можна охарактеризувати як "пластичний символізм", який в подальшому відобразився в традиційному українському національному вбранні.

 

 

 

Слайд 16

1. Про одяг трипільців ми перш за все дізнаємося з тих же глиняних статуеток. Поряд із зображенням зачіски і з пацьорками (намистами), показані різні деталі одягу. Так, найчастіше позначений на талії пояс з кінцями, що звисають з боків. Відомий  фартушок у вигляді трикутника, часто прикрашений цятками. На одній з статуеток Коломийщини зображений немов би корсаж, відкритий попереду на грудях і кутом спускається на спину. Трипільці, безсумнівно, володіли ткацькою майстерністю.

Слайд 17

2. А наші сучасниці до тепер дивують нас казковими, неординарними, розмаїтими по стилю національними костюмами.

Слайд 18

1. І ми також пропонуємо вам насолодитися показом моделей. Пориньте в епоху давнини і відчуйте забуті знаки і символи на сукнях учасниць.

 

Дефіле під відеоролик «Трипільська цивілізація»

 

2. Ну що ж, отримали задоволення від захоплюючої душі краси і  чарування?

1. Продовжуємо вас дивувати. І тепер пропонуємо звернути увагу на таку необхідну ознаку життєвої сили, здоров’я та духовного розвитку як – дівоча коса.

Слайд 19

2. Волосся — це як симфонiя. Шовкове, неслухняне, золоте, кольору спілих каштанiв. Скiльки поетичних слiв присвячено волоссю!

 

Як я скучила за вами, коси,
Чом вас, коси, ніхто не носить?
Ще ж від полюса і до полюса
Вас в віках прославляли віками,
Русі коси до самого пояса,
Коси, вкладені вінками.
Ще ж досі народ наш носить
Спогад лоскітний і щемливий.

Як дівча розплітало коси,

Як їх милий розплів, щасливий:
Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?
Чи дівчатам немає часу,
А чи вже заплітати ліньки?
Ви ж одвіку були окрасою

Гордовитої українки.
Скільки суму в житті розважили,
Скільки болю вам завдавали!
Вас на золото щедро важили,
Як невільними продавали.
Шанували вас чорними, сивими,
Розпинали вас на хресті,
Недарма ж ви служили символом
І незайманості, і чистоти.
Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?

 

2. Ллються коси, як ранкові роси,

В ланцюгах сріблястих, золотих.

Що є краще за дівочі коси

І червоні маки, вплетені у них?

 

Пісня «Мак червоний між житами»

 

Слайд 20

1. А чи задумувалися ви над тим, для чого потрібне волосся? Воно дане нам не просто для краси. Як стверджують ученi, волосся забезпечує зв’язок iз космосом, не тільки накопичує енергiю, а й зберігає iнформацiю. Українці з дбайливою повагою ставилися в минулому і відносяться нині до свого волосся, бо все, що даровано людині Небесним Отцем і матінкою природою, необхідне для гармонійного існування. Волосся споконвіку образно порівнювали з засіяним полем пшениці: як колосся вбирає в себе всі соки і цілющу силу землі, чистого світла сонця і зберігає їх, так і волосся людини отримує цілющу силу від небес, від земних батьків і предків роду, від природи, від космічних променів сонця і небесних зірок. Недарма ж волосся спрадавна називали "Космами", що пов'язує з космосом, підживлює людину.

2. Існує легенда, що до грiхопадiння навколо голови людини був нiмб, а волосся не було. Говорять, що голова пралюдини була покрита чимось схожим на пушок, який ми бачимо на головi новонародженого малюка. Коли людина впала в грiх, то проміння космічної енергiї навколо голови потяжчали i перетворилися у волосся, що зв’язало ланцюжком людину з небом до того часу, поки вона знову не пiднiметься на свiй небесний рiвень розвитку.

1. Кожен народ по-рiзному ставився до волосся. Наприклад, тібетські мудрецi не стриглися i не голилися, а заплiтали косу. Довге волосся вважалося натхненням для творчостi. Сила біблійного героя Самсона також була у волоссi, це говорило про те, що волосся несе в собі фізичні властивостi. Коханий брав пасмо волосся нареченої, вирушаючи в далеку дорогу, i вiдчував, що незримий контакт дійсно iснує. А в Київськiй Русi за вирваний жмут волосся накладали великий штраф — бiльший, анiж за покалiчену ногу.

2. За стародавньою поетичною мовою трави, квіти, кущі та дерева називались волоссям землі. Люди одухотворювали землю, вважаючи сушу тілом, каміння - кістками, воду - кров'ю, а рослини - волоссям велетенської істоти. Тому-то у народних казках саме гребінь для волосся, кинутий героєм, перетворюється у рівний ліс: із кожної волосинки виростає дерево. Отже, у казках волосся - символ енергії, плодючості, буйної рослинності.

1. Коса розташовується вздовж хребта, і вважається, що всі світлі Bceленські сили через волосся переходять в хребет і наповнюють тіло, Душу й Дух дівчини особливою життєвою силою, готуючи її до майбутньої священної місії – материнства.

Слайд 21

2. В укранцiв особливо шанобливе ставлення до волосся. З давнiх-давен коса була символом дівочої честi, працьовитостi. охайностi. З дiвочою косою пов’язано багато легенд, переказiв, пiсень, влучних прислiв’їв:

«Дiвчина з косою, як трава з росою»

«Не вари борщу, поки не заплетеш косу».

 «Нема коси — нема краси»

 «Дiвчина без коси, кiнь без гриви»

 «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою»

«Коса — дiвоча краса»

«Подивися на косу, а подумай про господиню»

«Косу збережеш, щастя знайдеш»

 

1. (читає та дівчинка, що співає перед піснею) 

Я збирала трави росяні в саду,

Мальви, чорнобривці, м’яту запашну.

А у полі серед жита я збирала мак.

Гарна квітка, що казати, знає в нас усяк.

Розплела я коси, розчесала їх.

Вранці мила росами з квітів польових.

Полоскала м’ятою і любистком їх,

Щоб були ошатними,

Щоб любили хлопці всі.

 

Пісня «Заворожу та зачарую»

 

Слайд 22, 23, 24

2. Ось такі ж бо вони - звабливі, зачаровані, заціловані, запаморочливі, заворожені українські дівчата.

1. А все тії коси, коси дівочі.

Слайд 25

2. Дівчаткам після річного віку косу вже не обрізали, і матері ретельно стежили за нею – щоденно розчісували, змивали в пахучих травах, прикрашали стрічками.

1. Заплітання коси також було складним ритуалом. Перше заплітання відбувалося, коли дівчинці виповнювалося шість років. Для цього запрошували "сахнівну" — одружену жінку з кола близьких родичів.

 

Інсценізація «Перше заплітання коси»

Хрещена з похресницею підходить до батьків дівчинки:

 

Хрещена

Благословіть, батьку і мати, коси заплітати,

Коси заплітати, у стрічки вбирати.

Щоб виросли довгі, густі та красиві

І раніше своїх годочків не стали би сиві.

 

Батько і мати

Благословляємо!

 

Хрещена

Благослови і ти, Боже, бажання батьків у добрий час заплітати та у свїй час розплітати дівочу косу.

 

Дівчинка з розпущеним волоссям сидить на стільці, хрещена плете їй косу

 

Хрещена Беру жмут волосся спереду, з потилиці, від правого вуха й від лівого, заплітаю навхрест. Я зв’язую все волосся на тобі, аби трималося з чотирьох боків, щоб парубки в’язалися з усіх боків, удівці, дідицькі сини та й котрі найстарші парубки у краї; котрий тебе узрить, то так аби ся за тобою умлівав, як риба за водою".

 

Ведучий. Підростала доня. Виростали коси. Мила їх мама донечці, не забувала: світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли; шавлією і м’ятою; темні, щоб пахли загадково і звабно, любистком, щоб хлопців чарувати.

Мати

Рости дівчатко чепурненьке,

Україночка миленька.

Хай чисті роси миють твоє личко,

А русі коси – джерельна водичка.

Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем.

А ще запам’ятай правило оце:

Щоб коса була густа і пишна,

Мий в барвінку, а ще у вишні.

Блискучою косу зробить звіробій,

Лушпиння із цибулі, ромашка і хміль.

А щоб була вона міцна й красива,

Допоможе хай кропива.

 

Хрещена заплітає косу, а ведучі продовжують

 

2. Українські дівчата ходили з непокритою головою й носили довгі коси, які часто прикришали не менш важливим символом - віночком.

 

Слайд 26

1. Всього у вінку могло бути до 12 різних квіток, наділених різним символічним змістом.

2. Якщо хочете скласти портрет українки, то погляньте, які саме риси характеру вплітались у віночок.

1. Мак не тільки квітка мрій, але й символ родючості, краси, молодості. Ромашка – символ кохання та ніжності, а соняшник – відданості та вірності.

2. А ще у вінок вплітали волошку, як символ людяності. Мальви і ружі дарували віру, надію та любов.

1. Дев’ясил зміцнював та повертав здоров’я, а хміль наділяв гнучкістю та розумом.

2. Та звичайно як без калини – символи краси та вроди. А колоски жита і пшениці наділяли дівчину щедрістю, добром, життєдайною силою.

1. Щоб посилити захисну дію вінка, поміж квіти вплітали зілля та листя: полин – «траву над травами», буркун-зілля – символ вірності, що може з’єднувати розлучене подружжя; листя дуба – символ сили.

2. Але найбільшим оберегом вважають барвінок – символ життя та безсмертя душі людської, оберіг від зла.

1. Категорично заборонялося вплітати «нечисте зілля» - папороть, вовчі ягоди, дурман. Хлопців під час плетіння не мало бути.

2. Не меншого значення приділяли стрічкам: їх кольору та довжині. Знову ж таки з 12 кольорів, кожен із яких був оберегом і лікарем.

1. Мало хто знає, що стрічки повинні бути трішки довші, ніж коса дівчини, щоб захистити найцінніше дівоче багатство — волосся — від стороннього ока.

 

Слайд 27

Хрещена

А щоб була ти, як Вкраїна мила,

Нехай матусенька тобі щира

На голову віночок цей кладе

І доля щаслива тебе знайде.

 

Тримає вінок із стрічками

Мати

Про це, дитино, мусиш знати: 

Коричнева стрічка – земля, наша мати. 

Вона в нас єдина, вона найрідніша 

Коричнева стрічка – вона найміцніша.

 

Ми хочемо, щоб усі зрозуміли: 

Ці жовті стрічки – наше сонечко миле. 

Воно дає світло, дарує тепло. 

Без сонця життя б на землі не було.

 

Дві стрічки: зелена і темно-зелена – 

Це юність, краса. Це природи знамена. 

Зелена трава і зелені листочки – 

Дві стрічки зелені маєм у віночку.

 

Оранжева стрічка – м’яка паляниця. 

Це й колос достиглого жита, пшениця. 

Дивись, як оранжева стрічечка сяє, 

Рум’яна, як хліб, й нам про хліб нагадає.

 

А ця, фіолетова, те означає, 

Що розум людський ще надій не втрачає 

На те, що послухаємо Бога, 

На те, що щасливі ми будемо з того.

 

Малинова стрічка або малинова 

Про щедрість сказати своє хоче слово, 

Про те, що не можна усе тільки брати, 

Що треба навчитись і щедро давати.

 

Багатство й достаток – рожева ця стрічка. 

Багатство пора вже нам мати за звичку. 

Достаток з рожевої стрічки всміхатись 

Нам буде, як праці не будем боятись.

 

Якщо ви в вінок стрічки білі вплели, 

То треба, щоб душу свою вберегли. 

Перлини душі ви збирайте в намисто, 

Душа хай, як білі стрічки, буде чиста. 

 

1. Між іншим,  білу стрічку вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом – як сонце та місяць.

2. І тільки сирота вплітала в косу блакитні стрічки. Люди під час зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй стати щасливою та багатою.

 

Учасники дійства виходять.

 

Пісня «Ой, говорила чиста вода»

 

Слайд 28

1. Бо, що б не казали і хоч як не переконували про старомодність коси, а все-таки в довгій дівочій косі є своя правда, щось ніжне і близьке, щемливе і священне.

Слайд 29

2. Сьогодні ми стараємося повернути до життя ще один звичай – шанування дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і перейде новим поколінням.

Слайд 30

1.Погодьтесь, дівчина-українка завжди асоціюється з довгою косою. Погляньте ось на ці зображення. Спробуйте відчути настрій кожної зображеної дівчини.

Слайд 31

2. Скажіть, що об’єднує  зображення всіх цих жінок? Звичайно, вони розуміють, які вони прекрасні. І невід’ємним елементом цього розуміння є краса їхнього волосся, ніжно заплетеного в коси і заквітчаного віночком.

1. Мабуть, тому і відомі українські жінки, що залишили слід в історії України, і наші сучасниці, зірки шоу-бізнесу, політики, розуміючи силу й красу коси, носили й носять саме цю зачіску.

Слайд 32

2. Але чому ж коса запліталася із трьох частин? Ми вже знаємо два елементи:  природа та сонце. Третій символ коси – символ шлюбу. І тому одержуємо триєдиний символ – сонця, урожайності і шлюбу. Таке саме триєдине значення має і вінок, і танець. Носили косу й вінок тільки дівчата, бо після шлюбу вони втрачали свій зміст. Отже, коса й вінок стали символом дівоцтва. Жінки не мали права заплітати коси, водити хороводи, носити вінок.

Слайд 33

1. Трипільці своє життя поділяли на чотири цикли – зима, весна, літо, осінь. І таким самим був річний коловорот сонця. І весняні хороводи імітували цей рух. Булла така форма хороводу „Кривий танець”. Таким самим рухом плели вінки і таким самим рухом заплітали косу. Це означало безкінечність людського буття, життя природи і руху сонця. Тому й співали:”Ми кривого танцю йдемо, кінця йому не знайдемо!”

Слайд 34-35

Танець з віночками

 

Слайд 36

1. Під час шлюбного обряду довгі коси мали або обрізати, або розплітати. Розплітав коси майбутній чоловік. Він трохи послаблював волосся, щоб можна було дістати стрічку, забирав її собі, а до повного розплітання бралися дружки або свашки. Обрізали ж коси в різних регіонах по-різному. На Гуцульщині свекор брав кінець коси своєї невістки в руки і прив'язував до дерев'яного кілочка, спеціально забитого в стіну. Молодий же повинен був відрубати косу топірцем. І потрібно це було зробити з першого разу, бо тоді подружжя буде щасливим.

2. Після розплітання чи обрізання волосся слід було вкрити хусткою. Після цього "ходити простоволосою" вважалося непристойністю. Існувала навіть традиція, що як тільки хлопець накидає на голову дівчині намітку, вона стає його дружиною.

1.Довге волосся мало таку магічну силу, що його власниця, розчісуючись та

промовляючи своє бажання, могла легко досягти бажаного. Тому дівчина, виходячи заміж, накривала голову й тим самим позбавлялася можливості творити чари.

2.Заміжні жінки не мали права не тільки показувати на людях своє волосся, але і прикрашати їх вінком із квітів. Всі слов’янки дотримувалися цього правила. У в 10 столітті чехи навіть повстали проти своєї княгині Дубравки, яка, будучи вже в зрілому віці, наважилася покласти собі на голову дівочий вінок.

1.Тому заміжня жінка носила хустку, очіпок, намітку, кораблик. Зараз наміток ніхто не пов’язує, але сама намітка не зникла. Вона просто трохи змінилася, спростилася, трансформувалась в сучасний шарф.

2. Але навіть сучасна хустка прикрашена різними рослинними орнаментами, графічними малюнками, символами і квітами.

 1. Наші пращури вважали лікарські трави оберагами від злих духів, дурного ока та недугів. Кожна квітка мала своє значення, символ та виконувала певну функцію: головний біль заспокоювали чорнобривці, незабудки та барвінок зір берегли, ромашка серце заспокоювала, безсмертник рани загоював, а мак давав сон і беріг думки.

2. Флористика завжди приваблювала увагу дизайнерів одягу, аксесуарів, взуття. До вподоби ця тема і нашим українкам. Ми пропонуємо вашій увазі показ сучасного вбрання, де тісно переплелось минуле і майбутнє узорами квітів, візерунками, знаками. Зустрічайте квіткових фей.

 

Слайд 37

Дефіле «Квіткові феї»

1.Зважаючи на останні події в нашій країні, національна символіка набула нового значення. Вишиванки уже носять і в повсякденному житті, а не тільки у святкові дні.

2. Ще рік тому дівчину у вишиванці та віночку сприймали за учасницю народного колективу, сьогодні ж - це звичне явище, яке будить гордість за свою націю.

 

Слайд 38

 

1. Славетний син Тарас Шевченко,  звертаючись  до України,  як до матері, що вічно страждає, питається: «Чи ти рано до схід-сонця Богу не молила? Чи ти діточок непевних звичаю не вчила?».

2. Як бачимо з цих слів, що від вивчення і дотримання, збереження та примноження традицій залежить наше майбутнє, здоров’я та добробут нації. Тільки традиції роблять гурт людей народом.

 

ЗАПОВІДІ УКРАЇНКИ

 

• Люби і шануй свою землю і мову.
• Старайся про освіту в рідній мові: сама вчися і дітей своїх учи.
• Не дозволяй насміхатися над собою і над усім українським народом.
• Старайся всюди своїм допомагати.
• Стережи від усього лихого своїх дітей. Своїми вчинками і поступками не давай поганого прикладу.
• Усюди сміливо й одверто признавайся, що ти – українка, коли хочеш, щоб тебе поважали і з тобою рахувалися.
• Усюди і завсігди говори по-українськи, коли хочеш добра свойому народові.
• Дітей своїх учи любити все українське, коли хочеш, щоб діти любили тебе.
• Освідомляй про це своїх сусідів і знайомих, коли хочеш, щоб тебе вважали вірною донькою своєї Батьківщини, її взірцевою громадянкою.

 

Слайд 39

 

 Пісня на фінал «Квітка душі»