«Поломництво Чайльд-Гарольда»

«Поломництво Чайльд-Гарольда»

Знайомство з поемою «Поломництво Чайльд-Гарольда» доцільно почати з короткого повідомлення про історію її створення, своєрідність композиції і жанру, головного героя.

В основі поеми власні спогади і враження Байрона, який в 1809—1811 роках мандрував країнами Європи. «Па­ломництво...» створювалось протягом кількох років, без попереднього чіткого плану, можливо, це стало причиною деякої сюжетної непослідовності, наприклад, в четвертій пісні поеми Чайльд-Гарольда вже немає, його повністю замінив автор.

Жанр твору — ліро-епічна поема, своєрідний ліричний щоденник самого поета. Для Байрона, як художника- романтика, важливо висловити своє відношення до навко­лишньої дійсності. Авторська позиція накладає відбиток на всю структуру художнього твору, визначає її суб’єктивний характер, вживання таких засобів вияву авторської позиції, як епіграф, передмова, ліричні відступи.

Приступаючи до колективного читання поеми, насамперед потрібно звернути увагу учнів на епіграф, що передує першим двом пісням «Паломництва Чайльд-Гародьда». Як свідчить практика, дев’ятикласникам необхідно допомогти у з’ясуванні змісту надтекстової цитати, пояснити цей вибір.

Епіграф являє собою уривок із книги французького письменника-мандрівника XVIII століття Фужере де Монброна :

«Світ нагадує книгу, і той, хто знає тільки свою країну, прочитав в ній лише першу сторінку. Я ж перегорнув їх досить багато і всі визнав однаково поганими. Цей екзамен не минув для мене безслідно. Я ненавидів свою батьківщину. Варварство різних інших народів, серед яких я жив, примирило мене з нею. І якби це було б єдиною користю, здобутою мною в мандрівках, я і тоді не пошкодував би ні про зазнані втрати, ні про дорожню втому».

Чим пояснити вибір джерела цитати? Можливо, Байрону важливо було заручитись підтримкою авторитетного мандрів­ника, автора відомої його сучасникам книги, щоб переконати читачів в правдивості своєї оповіді. Недарма ж і в передмові він ще  раз наголошує на тому, що більша частина поеми написана в тих місцях, де проходить              її дія, і грунтується на особистих спостереженнях автора. А епіграф повинен відігравати роль запоруки істинності зображуваних картин та подій.

Слова епіграфа—це дорожні нотатки Космополіта, який багато мандрував і прийшов до висновку, що життя в різних країнах однаково погане, як і на його батьківщині. Знайомство з побутом та традиціями менш цивілізованих народів дало змогу Космополіту по-іншому подивитись і на свою вітчизну. А щоб пізнати і зрозуміти людське буття, необхідно прочитати не одну сторінку світової книги, побачити не одну країну.

Після з'ясування семантики надтекстової цитати можна запропонувати учням визначити, чи пов’язаний епіграф з заголовком поеми. Паломництво—це подорож, ходіння кудись з метою ознайомлення з якимись визначними пам’ятниками історії та культури. В назві твору і в його епіграфі звучить мотив мандрівки, а також дається її оцінка. Автор висловлює своє відношення до країн, через які пролягав маршрут подорожі. Це, на його думку, визначні місця, знайомство з якими принесло йому користь.

Композиційно-художні особливості поеми полягають у пе­реплетенні двох планів, що розвиваються паралельно: епічного та ліричного з перевагою останнього. В поемі — два героя: Чайльд-Гарольд та ліричний герой, який висловлює думки і почуття автора. Якщо в перших двох піснях ці образи існують поруч, то у третій пісні Чайльд-Гарольд з’являється рідше, а у останній — взагалі зникає.

-Хто ж він, герой, чиїм іменем названа поема?                                                      

Виразне читання і коментування тексту (2—12 строфи першої пісні) допоможе дев’ятикласникам відповісти на це запитання. Насамперед потрібно пояснити етимологію імені головного героя: Чайльд — це старовинний середньовічний титул моло­дого англійського дворянина, що готувався до посвяти в лицарі.

Під час бесіди словесник може запропонувати такі питання:                                  - Що ми знаємо про предків Чайльд-Гарольда?                                                                           - Чи обгрунтована оцінка, яку дає Байрон своєму герою?                                                            -Як Гарольд провів свої юні роки, які почуття переживав?                                                       -Що в образі Гарольда може викликати осуд і що співчуття?                                                      -Чому герой вирішив покинути батьківщину?                                                                               -Яким було його прощання з Англією?                                                                                              -Які думки і почуття висловлює Чайльд-Гарольд у прощальній пісні?

Образ Чайльд-Гарольда — складний та суперечливий. Це молодий дворянин знатного, старовинного роду, предки якого прославились і на полі брані, і в мирний час. Та їх нащадок своїми розпутними ліннощами і гультяйством соромив цей рід. Байрон порівнює свого героя з безтурботним метеликом, що пурхає, не згадуючи про завтрашній день, називає його розбещеним неробою, якому невідомий голос совісті. Така характеристика не викликає симпатії читачів, але вчителю необхідно показати, що автор створює неоднозначний образ. Його герой в ранній юності пережив нещасливе кохання: «любив — і не назвав її своєю». Можливо, це стало причиною того, що він розчарувався в жінках і ступив на шлях розпусти.

Зовні життя Гарольда залишилось веселим, безтурботним, але в галасі і блиску людних зал на обличчі юнака з’являвся слід муки, можливо, це був спомин про знехтуване кохання чи відчуття ворожості людей. Гарольд відчуває себе самотнім серед «друзів на хвилину», все більше переконуючись, що в його колі можна купити все: дружбу, кохання, повагу. Але якщо хтось звертається до нього із співчуттям і порадою, то Гарольд зустрічає це зневагою, в цьому виявляється індивідуалізм та егоїзм героя.

Розчарований в сучасному суспільстві, самотній в оточенні  «друзів на мить», охоплений душевним сум’яттям і тугою, Чайльд-Гарольд хоче якось змінити своє життя і відправ­ляється в подорож. Протест героя проти ненависної дійсності пасивний, Гарольд не мае ніяких ідеалів, конкретної мети.

Покидаючи отчий край, рідних, він не відчуває смутку, а у прощальній пісні щиро зізнається, що вже не спроможний на щирі, чисті почуття, не вірить у жіночі сльози. Але навіть скам’яніла душа героя і та жалкує, що ніхто не згадає про нього, крім вірного пса. Ось з якими думками Гарольд розпочинає свою подорож.

Щоб полегшити процес сприйняття учнями змісту першої пісні ліро-епічної поеми, осмислення авторської позиції, перед читанням «Паломництва...» доцільно відповісти на питання:                                            -Як описує поет природу та життя Португалії і її столиці Лісабона?                 -Що говорить оповідач про португальців?                                                                    -Які почуття охоплюють Чайльд-Гарольда після того, як він познайомився з життям народу Португалії?                                                                                                    -Як оцінює автор іспанський народ та його історію?

Важливо спрямувати учнів на те, щоб вони розрізняли голоси ліричного героя та Чайльд-Гарольда. Все, що зустрічає герой поеми в своїй подорожі, ми бачимо очима автора, тому читачам необхідно простежити, на що поет звертає увагу, що його хвилює. Як і під час усякої мандрівки, насамперед у полі зору —природа Португалії: багаті ниви, пасовища, луки— все це автор називає земним раєм. Та ця благодатна земля страждає від «гальської саранчі» — наполеонівських військ, на голову яких Байрон посилає усі громи і блискавки. Місто Лісабон здалеку також приваблює своєю красою, але зблизька воно губить свою принадливість через бруд та сморід. Не тільки фізична нечистота обурює ліричного героя, але й рабська затурканість народу, який німотно терпів ворожу навалу.

Після того, як Чайльд-Гарольд познайомився з життям народу Португалії, його погляд стає ще більш смутним. Байрон вважає: причиною може бути те, що вперше у героя заговорила совість, вперше він соромиться своєї юності. Зіткнувшись з життєвою правдою, побачивши важке станови­ще пригнобленого народу, Гарольд починає переоцінювати своє минуле і засуджувати власну безпутність.

Згадуючи про мандрівку Іспанією, Байрон особливі увагу звертає не на пейзажі країни, а на її народ, розповідаю­чи про його історичну боротьбу з маврами. Поет закликає іс­панців згадати дух Реконкісти, що буде надихати їх на битви з

теперішніми загарбниками. На думку Байрона, іспанці обов’язково переможуть, запорука цьому — їх природня мужність, юний запал, звитяга, честь та волелюбність. Перед синами Іспанії єдиний можливий вибір: рабська покірність чи могила.

Описуючи кориду в місті Кадіксі, поет говорить і про те, що йому не подобається у цьому народі. З дитинства іспанці звикають до жорстоких звичаїв, міжусобиць, кривавої помсти, їх навіть не може згуртувати і примирити між собою війна із спільним ворогом.

В кінці першої пісні звучить риторичне запитання: «Чи прив’ється дерево Свободи на землі Іспанії, чи звільниться вона від французьких загарбників?»

В процесі коментування можна прочитати уривки з поеми, присвячені іспанським патріотам (37, 50-51 строфи), жінкам Іспанії (54-57 строфи), звернення до Кадіксу (85-86 стро­фи).

  Підводячи підсумки уроку, вчитель ще раз говорить про наявність у поемі двох планів: ліричного, пов’язаного з образом автора, і епічного, який співвідноситься з образом Чайльд-Гарольда, розповіддю про маршрут його мандрівки.

Домашнє завдання.                                                       Перечитати другу пісню поеми і простежити, як в ній відображається ставлення Байрона і Чайльд-Гарольда до історії та сучасності Греції та до Албанії (це завдання можна розділити по групах).

 «Про подвиги Греції й Риму згадай і вмри у боях за свободу!»                («Паломництво Чайльд-Гарольда»).