Поняття "культура", "українська культура". Місце і роль культури у формуванні особистості та суспільства.

Поняття "культура", "українська культура". Місце і роль культури у формуванні особистості та суспільства.

Слово “культура” похідне від латин. (обробіток, догляд, розвиток) і спочатку означало у Стародавньому Римі обробіток землі, працю землероба. Але надалі це слово почало вживатися в іншому, переносному значенні – “освіченість”, “вихованість”. У римського мислителя Ціцерона вже зустрічається поняття “культура душі”, він вважав, що філософія є “культурою розуму”(обробляє розум для його удосконалення). Важливою тут є думка, що культура, з одного боку, є діяльністю по перетворенню людиною природи (землеробство), а з другого – засобом удосконалення духовних сил людини, її розуму (філософія). Тобто Культу́ра— сукупність матеріальних, духовних і нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії.

Укр..к. Для української національної культури основоположною і базовою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також впливи географічних умов, особливості історичного шляху, а також взаємодія з іншими етнокультурами. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття християнства у X столітті.

Тріада “культура - суспільство – особистість” являє собою соціально-філософську і культурологічну проблему, яка включає в себе безліч аспектів. Наприклад, питання про те, яку роль відіграє особистість в культурі того або іншого історично конкретного суспільства, як узгоджуються інтереси особистості і суспільства, яке існувало ставлення до людини протягом даної епохи, яка роль особистості в культурному прогресі тощо.

Маленька дитина не відразу приходить до усвідомлення своєї особистості. Так і людство пройшло довгий шлях, відокремивши себе спочатку від природи, а потім проголосивши повагу до чужої індивідуальності.

Сьогодні поняття “людина” і “особистість”, “індивід” і “індивідуальність” розмежовуються.

Людина - вищий рівень у розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури, тобто, з одного боку, це - біологічна істота, з іншого - творець специфічного світу. Дитина, яка тільки-но народилася, належачи до людей, ще не являє собою особистості; їй необхідно стати особистістю, сформувати в собі особистісні якості. Для цього потрібні певні біологічні, природні якості людини, без яких процес формування особистісних якостей не може обійтися.

Пояснюючи поняття “особистість” через поняття “людина”, можна сказати, що особистість є людина зі сформованим світоглядом (системою поглядів на світ), самосвідомістю і здатністю до творчої самореалізації через діяльність. Індивід - поняття, яке вказує на приналежність даної конкретної людської істоти до людського роду. Але, вживаючи слово “індивід”, ми робимо акцент на родових ознаках, а не на особистісних властивостях.

Отже, існують певні якості, які характеризують особистість людини, культуру особистості, міру її особистості. Людина формується у конкретному історичному часі. Він, в свою чергу, включає в себе весь попередній досвід, культурну традицію, загальнокультурну атмосферу.

Формуючись як особистість, людина відчуває на собі безліч культурних впливів. Це і досвід загальнолюдської культури, і конкретно-історичний час, в якому вона живе, і національна культурна атмосфера, як її безпосереднє культурне оточення і середовище, в якому відбувається пробудження людини до культурного життя. Розвиток культури - органічна складова частина історії суспільства. Культура кожної епохи нерозривно пов'язана з потребами та інтересами різних класів, соціальних верств і груп. Кожний народ має систему цінностей, яка визначає і характеризує саме його спосіб життя, формує типові для представників даної нації особливості поведінки і мислення, які лежать в основі творчості цього народу. Культура представляє собою неоднорідне явище. Поряд із загальними рисами, їй притаманні і риси характерні для різних соціальних верств і груп. Регіональні особливості культури виявляються не тільки в специфічних рисах культури окремих народів. Є певні суттєві відмінності між міською культурою та культурою села, культури великого міста і культури дрібних і середніх міст.   Найстійкішою стороною культури є культурні традиції. Під ними розуміються елементи соціального і культурної спадщини, які не просто передаються від покоління до покоління, але й зберігаються протягом тривалого часу, протягом життя багатьох поколінь.

Однак, культура - це не тільки традиції, процес накопичення і збереження духовних цінностей попередніх поколінь. Формування культури передбачає і її розвиток, тобто не тільки збереження кращих зразків минулого, але й створення нового культурного багатства у процесі творчості.