Ми живемо у суспільстві, де у нинішній час вчиняється багато правопорушень, а щоб їх зменшити дітям також необхідно зрозуміти, які чинники підштовхують особу до вчинення правопорушення. Тому учням необхідно ознайомитися із поняттями "правомірна поведінка", "правопорушення", а також із видами правопорушень.
Тема: ПРАВОПОРУШЕННЯ
Мета: розкрити поняття правопорушення, визначити ознаки правопорушення та вивчити види правопорушення; навчитись розв’язувати правові ситуації.
Очікувані результати: після уроку учні зможуть пояснювати, яка поведінка є правомірною, а яка протиправною; описувати ознаки правопорушень; розрізняти види правопорушень та наводити їх приклади; аналізувати правові ситуації щодо правопорушень; оцінювати вчинки та поведінку учасників ситуацій з точки зору її правомірності.
Хід уроку
І. Організаційний момент уроку
Повідомлення теми і мети уроку
ІІ. Актуалізація опорних знань
Бесіда
Що є об’єктом вивчення правознавства? (Право)
Асоціативний кущ.
Що ж таке право? Для чого існують правила?
( Право, правило, правильно та ін.)
Для того, щоб був встановлений порядок, і не було хаосу в суспільстві.
Правило—загальнообов’язкові норми поведінки, не порушуючи права один одного і можливості один одного.
Розглянемо ситуації:
Ці ситуації порушують встановлені правила в суспільстві, тому ці особи вчиняють правопорушення.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
На попередньому уроці ми з вами вивчали правові відносини. Тому якщо підставою виникнення правовідносин є діяння, то правовідносини можуть виникати як відповідно до норм права, так і всупереч нормам права. А сьогодні йтиметься про ті правовідносини, які виникають всупереч нормам права.
Як відомо, поведінка людей регулюється соціальними, в тому числі правовими нормами. Всі акти поведінки людей або мають значення для права, або не мають. Наприклад, використання парасольки для захисту від дощу — акт поведінки, що не регулюється правом, він не має значення для права. Навпаки, запізнення на роботу або сплата комунальних послуг знаходяться в полі зору права, мають для нього значення.
IV. Вивчення нового матеріалу
В свою чергу, поведінка людей, що має значення для права, поділяється на правомірну і неправомірну.
Правомірна поведінка — це поведінка, що відповідає приписам правових норм.
Ознаки правомірної поведінки:
1) відповідність праву;
2) соціальна корисність. Правомірна поведінка не порушує прав і свобод інших людей, правопорядок в цілому;
3) передбачуваність. Дії правослухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, в свою чергу, планувати дії у відповідь.
Правомірна поведінка — норма для абсолютної більшості громадян правової демократичної держави.
Правопорушення є прямою протилежністю правомірної поведінки.
Правопорушення — це суспільно шкідливе або суспільно небезпечне, протиправне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене деліктоздатною особою, за яке вона несе юридичну відповідальність.
Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки і є правопорушення. Правопорушення є антиподом правомірної поведінки.
Правопорушення — це суспільно небезпечне винне протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке передбачено юридичну відповідальність.
Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний чи колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Щоб визнати ту чи іншу дію правопорушенням, необхідно встановити, чи має вона ознаки правопорушення.
Відсутність хоча б однієї з названих ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення. Ознаки правопорушення повинні аналізуватись у сукупності, системно. Для того, щоб те чи інше конкретне діяння було визнано правопорушенням, необхідно, щоб воно відповідало певним ознакам, які дозволяють відмежовувати правопорушення від порушення інших соціальних норм і утворюють поняття "склад правопорушення".
Протиправність (як це, що це?)—той, який суперечить встановленим правилам—поведінка людини суперечить нормам права, особа порушує заборони, не виконує певні обов’язкові дії, які зазначені в законах (невчасне виконання умов договору, посягання на життя).
Вина—якщо є вина, то і є правопорушення—психічне ставлення людини до вчиненого нею правопорушення та наслідків. Особа може вчиняти правопорушення умисно (крадіжка, вбивство) та з необережності ( перевищення водієм швидкості, що призвело до аварії).
Караність передбачає відповідальність за такі дії чи бездіяльність у нормативно-правових актах (за скоєння злочинів передбачене покарання у ККУ, за скоєння адміністративних проступків—кодекс про адмін. правопорушення).
Суспільна небезпека чи суспільна шкода виражається в порушенні особою прав та обов’язків, у протидії щодо їхнього виконання ( суспільна небезпека—грабіж, нанесення тілесних ушкоджень; суспільна шкода—запізнення на роботу, розпиття спиртних напоїв у громадських місцях).
Склад правопорушення.
Склад правопорушення—система ознаки протиправної поведінки, необхідних і достатніх для притягнення особи до відповідальності.
Суб’єкт правопорушення—деліктоздатна фізична особа чи об’єднання, які вчинили правопорушення.
Суб’єктивна сторона—полягає саме у вині, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння та їх наслідків.
Об’єкт—відносини, що охороняються законом і саме на які посягає дане правопорушення.
Об’єктивна сторона—протиправна дія чи бездіяльність, її шкідливі та суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між ними, час, місце, обставини та умови вчинення правопорушення.
Як ви вже знаєте, що саме до ознак суб’єктивної сторони належить не тільки вина, а також мотив та мета. Тому вина правопорушника може виступати у формі умислу (прямий та непрямий) або необережності.
Прямий умисел—особа свідомо вчинила правопорушення, розуміючи настання наслідків, а також бажаючи настання таких наслідків.
Непрямий умисел—особа розуміла протиправність свого діяння, передбачала настання негативних наслідків, але продовжувала вчиняти правопорушення.
Необережність, залежно від вольового критерію поділяють на самовпевненість та недбалість.
Самовпевненість—особа, яка вчиняє правопорушення усвідомлює протиправність і небезпечність свого діяння передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно сподівається, що вони не настануть.
Недбалість—особа усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання негативних наслідків, хоча повинна була і могла передбачити.
Мотив—це внутрішні процеси, що відбуваються у свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення (вбивство з корисливих мотивів).
Мета—це уява особи, що вчиняє правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне ( підпал з метою приховати інший злочин).
Види правопорушень.
Правопорушення є різноманітними і визначаються різними об’єктами посягання, суб’єктами, які їх здійснюють, особливостями об’єктивної і суб’єктивної сторони, характером і ступенем суспільної небезпечності. Тому залежно від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочини та проступки. Злочини несуть найбільшу суспільну небезпеку й мають серйозніші наслідки, ніж проступки. Злочинами є вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, тероризм, хуліганство, крадіжка, грабіж та ін.
Злочини—це передбачені кримінальним кодексом суспільно небезпечні винні діяння, за які передбачено кримінальну відповідальність.
Основними видами проступків є:
Адміністративні правопорушення—ті, які посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за які законодавством передбачено адміністративну відповідальність (дрібна крадіжка, нецензурна лайка в громадських місцях, незаконна торгівля, розпиття спиртних напоїв у громадських місцях та ін.)
Дисциплінарні правопорушення—ті, які завдають шкоди внутрішньому трудовому розпорядку підприємств, установ, організацій (запізнення на роботу, прогул роботи без поважної причини та ін.)
Цивільно-правові правопорушення—ті, які завдають шкоди майновим і пов’язаним з ними особистим немайновим відносинам, врегульованим нормами цивільного права (невиконання умов договору, завдання моральної шкоди шляхом приниження честі і гідності особи та ін.).
Матеріальні правопорушення—ті, які завдають матеріальної шкоди підприємству, його робітниками (пошкодження майна підприємства робітником, його знищення, втрата….).
Конституційні—завдають шкоди порядку організації та діяльності органів державної влади, конституційним правам та свободам громадян.
Отже, сьогодні ми з вами ознайомилися із правопорушеннями, визначили його ознаки, склад, визначили види правопорушень, але завжди виникає питання: чому люди вчиняють правопорушення? ( Метод коло ідей).
(Показати себе, самовиразитися, якщо є правила, то є спокуса їх порушити, вживання алкогольних і наркотичних засобів—це особисті якості, які підштовхують людину до вчинення правопорушення)
Але існують і зовнішні фактори, які можуть спонукати людину до вчинення нею правопорушення.
( виховання батьків, втрата роботи, зростання податків, зниження добробуту)—щодо цих факторів, то саме держава і покликана їх усунути.
V. Закріплення здобутих знань
Завдання
Ситуація 1. Кирил повертався з нічної зміни додому. У парку на нього вчинив напад озброєний ножем Антон. У момент вчинення нападу Кирил ударив нападника кулаком в обличчя, від чого той помер.
Ситуація 2. Гнат під час вечірки заявив присутнім, що обов’язково вб’є суддю, який засудив його сина до довічного ув’язнення.
Ситуація 3. Двоє десятирічних підлітків обікрали квартиру, з якої винесли майна на суму понад 5 тисяч гривень.
Для мене правопорушення—це…
Люди вчиняють правопорушення, тому що…
VІ. Домашнє завдання