Поняття про античність, її хронологічні межі. Основні етапи, роди і жанри античної літератури. Специфіка розвитку літератури в Давній Греції і в Давньому Римі.

Поняття про античність, її хронологічні межі. Основні етапи, роди і жанри античної літератури. Специфіка розвитку літератури в Давній Греції і в Давньому Римі.

Поняття «античність» у широкому сенсі означає період історії від VIII ст. до н. е. до VI ст. н. е. в регіоні Середземного моря. У вузькому сенсі античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, яка стала фундаментом європейської культури. Мистецтво й література Стародавньої Греції (її ще називають Елладою) та Стародавнього Риму є складниками античності.

Слово античний із латинської мови означає «давній». Це поняття вживають лише тоді, коли йдеться про історію, культуру та літературу Стародавніх Греції (її ще називають Елладою) і Риму. Його не вживають стосовно навіть давніших культур і літератур, наприклад Єгипту, Індії чи Китаю. Отже, античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, що є фундаментом європейської культури.

Людина посідає центральне місце у творах античного мистецтва. Особистість була для давніх митців носієм розуму та гармонії. Вони утверджували її цінність, вірили у великі можливості для досягнення досконалості. У людських образах найчастіше втілювалися боги та міфологічні герої, які відображали уявлення митців про побудову світу, явища природи, людську сутність, добро і зло. За часів античності сформувалися поняття про такі духовні цінності, як громадянський обов’язок, доброчесність, краса та ін.

Антична література представлена всіма трьома літературними родами — епосом, лірикою та драмою. Їх уперше описав у своїй праці «Поетика» давньогрецький мислитель Арістотель.

Давньогрецька література (найдавніша) створювалася давньогрецькою мовою, а її появі передував тривалий період розвитку фольклору та міфології. Найдавніші пам'ятки, що дійшли до нас, датовані VIII-VII ст. до н. е. Це героїчний епос — поеми «Іліада» й «Одіссея», авторство яких приписують легендарному співцю Гомеру. У цей же час зароджується дидактичний епос (Гесіод), у VI ст. до н. е. — жанр байки (Езоп). У VII ст. до н. е. з'являється давньогрецька лірика (Тіртей, Алкей). З V ст. до н. е. розвивається драма (Есхіл та ін.). Давньоримська література, використавши здобутки давньогрецької, розпочала свій відлік з III ст. до н. е., створювалася латиною. Героїчний епос представлений поемою «Енеїда» Вергілія. Жанр байки в давньоримську літературу ввів Федр. Сатиричні жанри представлені епіграмами Марціала, сатирами Ювенала. Значного розвитку набула римська історіографія (Юлій Цезар, Корнелій Таціт, Тіт Лівій). Розмаїття ліричних жанрів знаходимо у творчості Овідія та Горація.

Періодизація давньогрецької літературиЄ різні періодизації давньогрецької літератури. Згідно з найбільш поширеною, давньогрецька література мала чотири періоди розвитку:1) архаїчний (8 ст. до н. е. — кінець 6 ст. до н. е.);2) класичний (5–4 ст. до н. е.);3) елліністичний (кінець 4 ст. до н. е. — середина 2 ст. до н. е.);4) римського панування (середина 2 ст. до н. е. — 5 ст. н. е.).

Знакові твори архаїчного періоду:поеми «Іліада», «Одіссея» Гомера (приблизно 8 ст. до н. е.);дидактичний епос «Роботи і дні», генеалогічна поема «Теогонія» Гесіода (кінець 8 ст. до н. е. — початок 7 ст. до н. е.);філософська проза: Фалес, Анаксімандр, Піфагор, Геракліт;лірика: Тіртей, Алкман, Архілох, Солон, Сапфо, Алкей, Анакреонт, Стесіхор;байки Езопа (6 ст. до н. е.). Література класичного періоду різножанрова. Її найзначніші явища:драма: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан;історична проза: Геродот, Фукідід, Ксенофонт;ораторське мистецтво: Лісій, Демосфен. Головні літературні явища періоду римського панування:наукова проза: «Паралельні життєписи» та «Моральні твори» Плутарха, «Загальна історія» Полібія;сатиричні твори: Лукіан. Найзначніші явища літератури елліністичного періоду: нова аттична комедія: Менандр, Філемон; александрійська поезія: Каллімах, Феокріт, Аполлоній Родоський, Антіфан та ін. В епоху еллінізму змінився статус громадянина — змінився і характер літератури. Суспільна проблематика поступилася місцем темі окремої людини, її почуттів і переживань.

Періодизація давньоримської літератури1) Література епохи Республіки:долітературний період (до середини 3 ст. до н. е.);період ранньої римської літератури (середина 3 ст. до н. е. — середина 2 ст. до н. е.);період громадянських воєн (середина 2 ст. до н. е. — 31 р. до н. е.).2) Література епохи Імперії:література ранньої Імперії («вік Августа», 31 р. до н. е. — 30–40-і рр. н. е.);література пізнішої Імперії (30–40-і рр. н. е. — кінець 5 ст. н. е.).

Серед помітних літературних явищ періоду громадянських воєн:сатури Гая Луцілія (бл. 180–102 рр.);поезія неотериків: Гай Валерій Катулл (бл. 87–54 рр. до н. е.);філософська проза: «Про природу речей» Тіта Лукреція Кара (бл. 90–55 рр. до н.е.);мемуарна література: «Записки про Галльську війну», «Записки про громадянську війну» Гая Юлія Цезаря. Долітературний період(до середини 3 ст. до н. е.) прикметний тим, що римляни не мали такої розвиненої релігії та міфології, як елліни. Ранні римські боги були позбавленими антропоморфізму (втілення в людській подобі) — абстрактнішими, менш пов’язаними між собою, з простішими «біографіями». Також малорозвиненим був культ героїв. Ці обставини стримали розвиток римського мистецтва, зокрема епосу. Однак у римському фольклорі сформувався жанр історичної легенди. Найважливіші явища раннього періоду:«Сентеції» Аппія Клавдія Сліпого;переклади з грецької літератури Лівія Андроніка;«Аннали» Квінта Еннія. Найважливіші явища літератури епохи Імперії:«Буколіки», «Георгіки», «Енеїда» Публія Вергілія Марона (70–19 рр. до н. е.);«Еподи», «Сатири», «Оди», «Послання» Квінта Горація Флакка (65–8 рр. до н. е.);«Любовні елегії», «Героїди», «Наука кохання», «Метаморфози» Публія Овідія Назона.

Популярності античної літератури сприяло те, що давньогрецька та латинська мови були мовами міжнаціонального спілкування. Тож художні тексти, створені цими мовами, могли сприймати різні народи Європи, Африки й Азії. Спочатку Еллада поширила свою говірку на значні території власних колоній, у т. ч. й на теперішні українські землі в Північному Причорномор'ї. Руїни прадавніх еллінських міст Ольвії чи Херсонеса можна нині побачити не лише під час екскурсій по Причорномор'ю, а й на українських гривнях. Існують незаперечні докази того, що жителі Ольвії (нині — Очаківський р-н Миколаївської обл.) знали текст поем Гомера. 

Антична література вабила і вабить до себе високими гуманістичними ідеалами, героїзмом, красою слова, вишуканістю форми. Вона - вічне цілюще,  життєдайне джерело, певною мірою норма і приклад - еталон прекрасного, животворна сила, яка, будучи творчо засвоєна на національному грунті, завжди допомагала і допомагатиме нам будувати культуру сучасну і прийдешню. За час свого існування антична греко-римська і християнська літератури виробили неоціненні скарби, невмирущі духовні вартості, що лягли в основу всієї європейської культури і літератури. Прагнучи до широкого охоплення реального життя. відображаючи розмаїття соціально-історичної дійсності, змальовуючи людину в усій складності її зв'язків з природою та суспільством, грецька, римська та християнська літератури античності поставили проблеми, які залишаються і сьогодні вагомими і актуальними, не втрачають свого загальнолюдського значення.