Поняття та види соціальних норм

Дата:

Тема уроку. Поняття та види соціальних норм. Поняття та ознаки права

Мета: розкрити зміст основних понять з тем (держава, право, форма держави, джерела права, галузь права, норма права, законодавство), навчитися описувати та оцінювати окремі правові положення та явища; застосувати набуті знання на практиці, формувати свідому повагу до права  та соціальних норм.

Основні терміни: соціальні норми, право, мораль, об’єктивне та суб’єктивне право.

Очікувані результати:

пояснювати, що таке соціальні норми, називати їх види; що таке право, називати його ознаки

пояснювати витоки права;

аналізувати відмінності між правовими і морально-етичними нормами.

Обладнання: підручник, схеми.

Тип уроку: комбінований.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

 

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ та АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

Будь яка спільнота, а тим паче суспільство в цілому, вимагає певної внутрішньої організації, узгодженості та упорядкованості, відповідних правил людських стосунків і поведінки. Лев Окиншевич (видатний правник ХХ ст.) зазначав: «МИ, в нашому суспільному житті і внашому житті з суспільством, так призвичаїлися до існування правил і норм, які регулюють нашу поведінку і наші взаємини з іншими, що не думаємо про них і часто не помічаємо їх, виконуючи їх чи керуючись ними раз-у-раз механічно».

Сьогодні на уроці ми дізнаємось: за допомогою чого здійснюється упорядкування суспільних відностн, або соціальне регулювання. 

“Головний і найбільш істотний

зміст права складає свобода”.   Богдан Кістяківський

 

«Свобода людей полягає в тому, 

щоб мати постійне правило для життя,

загальне для всіх у суспільстві

й встановлене законодавчою владою» Дж. Локк, англ. філософ ХVІІ –ХVІІІ ст.

 

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1)     Поняття та види соціальних норм

Задовольняючи свої життєві потреби та інтереси, людина всту­пає у зв'язки та відносини з іншими людьми, без яких вона не може існувати. Відтворення цих відносин згодом стають особливою потре­бою людей і перетворюється на відносно самостійну сферу їх життє­діяльності. Цей процес має безперервний характер і тому кожне суспі­льство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання та охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм.

Оскільки суспільне життя складне і різноманітне, то соціальні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за сферами регу­лювання суспільних відносин, а й за способами свого встановлення і забезпечення. Кожна людина по-різному усвідомлює та сприймає со­ціальні норми, що нав'язуються чи впроваджується суспільством, державою, групою людей. Вони можуть відповідати або не відповіда­ти її інтересам, світогляду, ціннісним орієнтаціям, переконанням. У зв'язку з чим ці норми можуть виконуватися або зовсім не виконува­тися. І тому громадянське суспільство повинно відповідати за зміст соціальних норм, які воно встановлює, за їх принципову здійснен­ність, їх практичне виконання.

Соціальні норми — це  правила загального характеру, які регулюють відносини в людському суспільстві та встановлені державою, суспільством чи об'єднанням громадян тощо.

Кожна соціальна норма має специфічні риси, однак кожній з них притаманні і загальні для всіх норм ознаки:

1) регулюють відносини, які існують між людьми в суспільстві та між суспільством і державою;

2) мають загальний характер, діють як типові регулятори поведін­ки, тобто поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на багаторазове застосування;

3) виникають у процесі історичного розвитку і функціонування су­спільства, внаслідок свідомої вольової діяльності людей;

4) гарантуються та забезпечуються певними засобами суспільного або державного впливу.

Зазначені ознаки соціальної норми характеризують її, як важли­вий регулятор суспільних відносин, що активно впливає на поведінку людей і визначає її дії в різних життєвих обставинах.

Усі соціальні норми мають спільну мету — регулювати поведін­ку людей, але розрізняються за способами створення, сферою дії.

Види соціальних норм:

За способом створення:

1) правові — це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені або санк­ціоновані державою і спрямовані на врегулювання найважливі­ших суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юриди­чних прав і покладення на них юридичних обов'язків. Іншими словами, це — правило, що містить дозвіл, обмеження, заборону або покладає позитивний обов'язок, а також визначає, яким чи­ном слід діяти за певних обставин;

2) моральні — це правила поведінки людей, які склалися у суспільстві на підставі їх уявлень про честь, гідність, совість, добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, та забезпечуються їх внутрішніми переконаннями та засобами громадського впливу. Норми моралі, зазвичай, незафіксовані до­кументально, вони існують як моральні орієнтири у свідомості людей. Слід зазначити, що в суспільстві, крім класово обумов­лених моральних настанов, сформувалися і моральні вимоги за­гальнолюдської значущості, зокрема турбота про людей похило­го віку, надання матеріальної та моральної допомоги хворим і незаможнім громадянам тощо;

3) корпоративні (норми об'єднань громадян) — це пра­вила поведінки, що встановлюють для своїх членів об'єднання громадян, які держава визнає або навіть надає їм обов'язкового характеру. Особливість корпоративних норм полягає у тому, що вони регулюють діяльність, зумовлену завданнями певних об'єднань громадян і спрямовану на досягнення певної мети, за­ради якої вони створені. Ця група соціальних норм знаходить свій вираз і закріплення у правових актах (статути, положення, програми), які видаються відповідними об'єднаннями;

4) звичаєві — це неписані правила поведінки людей, соціальних груп, що склалися історично у суспільстві внаслідок багаторазо­вого повторення і використання протягом тривалого часу в ана­логічних ситуаціях, які закріпилися у їх свідомості та поведінці, стали внутрішньою потребою їх психічної діяльності. Різновидом звичаїв є традиції. Вони також зумовлені звичкою, природністю формування й утвердження в свідомості людей то­го чи іншого типу поведінки. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складаються не з однієї дії, а із сти­лю поведінки. Іншими словами, традиції — це загальні правила поведінки людей, соціальних груп, які закріплені у суспільній практиці внаслідок багаторазового повторення протягом трива­лого часу та передаються із покоління у покоління.

За сферою дії:

1) економічні норми — це правило поведінки, що регулюють ві­дносини у економічній сфері, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

2) політичні норми — це правило поведінки, що регулюють від­носини між соціальними групами, націями, народностями, їх участь в організації та здійсненні державної влади, відносини з іншими суб'єктами політичної системи суспільства;

3) релігійні норми — це правила поведінки віруючих людей, які встановлені різними віросповіданнями і містяться в релігійних джерелах. Ця група соціальних норм зафіксована у священних книгах християн, іудеїв, мусульман, буддистів тощо (Біблії, Торі, Корані, Ведах). Норми релігії регулюють відносини ві­руючих у межах церкви або іншої релігійної організації та по­рядок відправлення ними релігійних культів.

Виконання більшості соціальних норм забезпечується недер­жавними засобами: громадським осудом, санкціями з боку об'єднань громадян, церкви тощо. Держава забезпечує виконання тільки норм права, які відрізняються від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.

 

2. Поняття і ознаки права

Право, як вид соціальних норм, виникає тільки з появою держави, саме вона створює ці соціальні норми з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.

Право – це система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, які встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин та виступають регулятором суспільних відносин (Семерак О.).

Інколи право має два значення з одного право розуміють як можливість для людини щось робити і це суб’єктивне право - можливість особи задовольняти свої потреби законним шляхом, а з іншого боку право має ширше значення яке називається об’єктивним правом - система загальнообов’язкових, формально визначених норм, правил поведінки, що встановлюються й підтримуються державою та регулюють важливі суспільні відносини. На основі цих термінів можливо виділити наступні ознаки права.

Ознаки  права:

1) право встановлюється і санкціонується державою:

- від імені держави правові норми встановлює Верховна Рада України (ст. 92 Конституції України підкреслює, що виключно законами України визначаються і встановлюються правила поведінки, визначені в цій стат ті), або народ шляхом референдуму;

- правові норми санкціонуються в підзаконних нормативних актах уповноваженими державними органами (відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України має санкцію видавати укази, а відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів - постанови, в яких містяться санкціоновані норми);

2) право є загальнообов'язковим, тобто приписи правових норм повинні виконуватися тими суб'єктами, яким вони адресовані;

3) право є формально визначеним:

- з формальної сторони кожна правова норма е тільки письмовою;

- з визначеної сторони в нормі права закріплюється тільки один зміст, який не допускає подвійного тлумачення;

4) право характеризується нормативністю - воно складається із норм, які формально визначені у вигляді статей нормативно - правових актів (Конституції України, законів/ підзаконних нормативно - правових актів);

5) право регулює не всі, а тільки найважливіші суспільні відносини, які потребують правової регламентації. Суспільні відносини, неврегульовані правом регулюють інші соціальні норми. Немає правових норм які б регулювали відносини дружби, кохання та інші;

6) право виражає суб'єктивні права та юридичні обов'язки фізичних, юридичних осіб та інших суб'єктів правових відносин;

7) право має всеохоплюючий характер, воно регулює різні сфери суспільних відносин (конституційні, адміністративні, фінансові, трудові, сімейні, кримінальні та інші відносини);

8) право діє у часі, просторі та по колу осіб:

- дія права у часі означає, що правові норми набувають чинності одночасно із нормативно - правовим актом, змістом якого вони є. Так, "Закон набуває чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше його опублікування" (ст. 94 Конституції України). Припинення дії правових норм відбувається одночасно з припиненням дії нормативно-правового акту або заміни його іншим актом;

- дія права у просторі означає, що воно здійснює свій вплив на території держави;

- дія права по колу осіб означає, що воно регулює відносини всіх осіб, перебуваючих на її території, а громадян України і за її межами. В той же час окремі особи усуваються від дії норми права у певних випадках. Так, ст. 80 Конституції України закріплює положення про те, що народним депутатам гарантується депутатська недоторканність, вони не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані, аналогічно не є підсудними у кримінальних справах судам України дипломатичні представники іноземних держав у разі вчинення ними злочину на території України, їхня відповідальність вирішується дипломатичним шляхом (ст. 6 Кримінального кодексу України);

9) право є системою норм, тобто це внутрішньо узгоджена цілісність, єдність і погодженість правових норм, що базується на об'єднавчих закономірностях та їх розподіл на взаємопов'язані елементи - галузі, підгалузі права та правові інститути. Правова система має велике значення для полегшення знаходження будь-якої правової норми з метою її реалізації;

10) право характеризується відносною стабільністю, воно регулює суспільні відносини протягом тривалого часу, в той же час зміни життя суспільства вимагають вдосконалення правової системи держави, тому правотворчі органи постійно змінюють ті правові норми, які не відповідають вимогам нового часу, тобто право є динамічним;

11) право забезпечується різноманітними засобами впливу держави, а в необхідних випадках примусовою силою державного апарату.

Право будь-якої держави є унікальним засобом регулювання найважливіших суспільних відносин і досягнення соціального компромісу.

 

3. Джерела права та елементи правової системи.

Самостійна робота з підручником.

Складання міні-конспекту на основі матеріалу §3 стор. 27-32.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Запитання для повторення та обговорення:

1. Що таке соціальні норми?

2. За якими ознаками їх класифікують?

3. Назвіть приклади соціальні норм.

4. Що таке право? Коли і чому воно виникає?

5. Як взаємодіють між собою норми права і моралі?

6. Які галузі права ви знаєте?

7. Що є джерелами права?

 

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

Контрольні питання:

1. Чим відрізняється побутові звичаї від правових звичаїв?

2. Назвіть ознаки права.

3. Поясніть зміст такої ознаки права, як "формальна визначеність"

4. У чому на Вашу думку, полягає основна суть права?

 

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Опрацювати матеріал підручника - §3 заповнити табл. на с. 33, вивчити конспект.