Поради батькам дитини з вадами мовленнєвого розвитку

Поради батькам дитини з вадами мовленнєвого розвитку

Реабілітаційний процес у дітей із обмеженими психічними та мовленнєвими можливостями дуже складний та має декілька етапів. Він включає в себе два основних етапи: діагностичний та лікувально-корекційний. Як показує практика обидва етапи мають однаково важливе значення. Для вирішення питань корекційної реабілітації дітей важливою складовою є активна участь та допомога родини.

В психолого-педагогічній реабілітації дітей з мовленнєвими порушеннями повинні приймати участь якомога більше фахівців різного профілю: невролог, логопед, психолог, дефектолог у тісному зв’язку з батьками. Співпраця фахівців різного профілю в реабілітаційному процесі надає можливість розвитку всіх функціональних систем, під впливом різних методичних прийомів. Тандем: фахівець – дитина – родина на всіх етапах корекційної роботи сприяє закріпленню результатів реабілітації дитини з мовленнєвими порушеннями.

Нікого не треба переконувати, що саме сім’я для дитини є середовищем, яке забезпечує її психічний і особистісний розвиток. Усі батьки люблять своїх дітей і намагаються зробити їх щасливими, але часто вони змушені долати несподівані труднощі і проблеми у вихованні.

          Допомога дітям з мовленнєвими порушеннями, яка традиційно склалася в Україні, акцентує увагу переважно на подоланні вже сформованої мовленнєвої патології, яка веде до вторинних порушень. Ефективність такої допомоги часто залишається незадовільною через недооцінку соціально-психологічного аспекту корекційного процесу. Адже дитина, яка народилася у «групі ризику», має з перших місяців життя відхилення у фізичному, психічному та мовленнєвому розвитку. Перебуваючи в сім’ї без належної психолого-педагогічної допомоги, (коли основна увага приділяється тільки догляду), втрачається багато з того, що є базовим для подальшого розвитку і формування інтелекту та мовлення.

Усі проблеми дітей насправді є проблемами їхніх батьків. Своєчасна допомога фахових спеціалістів конче необхідна родинам, щоб виявити та подолати проблеми, які виникли внаслідок різних причин. Лише завдяки підтримці й увазі сім’ї, при доволі тяжких захворюваннях, діти мають шанс успішно закінчити школу, вчитися далі, реалізовувати себе у житті.

Логопедичною службою мовного відділення проводилось опитування батьків, чиї діти були направлені до спеціалізованого навчального закладу. Результати опитування свідчать, що переважна більшість батьків не знає про вікові етапи розвитку дитини, не отримувала кваліфікованої інформації та допомоги, а діти не відвідували спеціалізовані корекційні дитсадки. Психолого-педагогічна компетентність батьків являється актуальною проблемою корекційної педагогіки. Родинам необхідно надавати доступну і грамотну інформацію про можливість цілеспрямованої спеціальної ранньої корекції мови дітей.

Батьки повинні знати, що раннє виявлення та корекція різних відхилень в розвитку мовлення дитини з перших місяців життя дозволяє не тільки скорегувати вже наявні відхилення, але й попередити появу інших, досягти більш вищого розвитку дитини. Грамотно організована рання корекція здатна попередити появу вторинних відхилень в розвитку. Необхідно відстежувати етапи становлення мовленнєвих навичок і своєчасно звертатись до спеціалістів за допомогою, якщо помітили відхилення. Своєчасно надані необхідні дії можуть повернути дитину до повноцінного розвитку та, навпаки, запізнення може стати роковим.

Розвиток мови дитини першого року життя

Перший звук, який вигукує дитина, - це її перший крик при народженні. Він ще не має відношення до мовлення, проте це вже рефлекс голосового апарату.

З чого починається спілкування ? Сім’я створює для маленької дитини унікальне середовище любові, довіри, розуміння, прийняття. Ніжне ставлення до дитини не може не викликати відповіді. Саме завдяки любові дорослих, дитина в кінці першого місяця життя починає спочатку відповідати на дії, а пізніше і сама проявляє ініціативу до так званого комплексу оживлення. Немовля дивиться дорослому в очі, посміхається, радісно розмахує руками, демонструє задоволення від уваги дорослих.

Загальновідомо,  плач – це погано,  сигнал, що потрібно змінити пелюшку, дати соску, погодувати дитину. Але плач – це не тільки сигнал незручності та незадоволення, а й заклик до спілкування, це найперша мова дитини, форма прояву бажань та розуміння. Вже наприкінці першого – на другому місяці життя присутність дорослого є найбільш сильним подразником і спочатку викликає тривале зосередження, а згодом – першу усмішку та радість. Чим менша дитина, тим більше її розвиток та емоційний стан залежить від того, як часто спілкуються з нею дорослі.

ПЕРШЕ ПІВРІЧЧЯ життя дитини це етап емоційно-особистісного спілкування з оточуючими людьми, яке задовольняє її потреби в увазі, доброзичливості, любові. Прив’язаність до дорослого, яка виникає у дитини в перші місяці, робить її дуже вразливою у спілкуванні, дорослий, розмовляючи з немовлям, пестить його, тим самим впливає на всі органи чуття: зір, слух тощо. Так, емоційне спілкування дитини з дорослим здійснює вирішальний вплив на формування всіх сторін психіки немовляти, стає провідним у розвитку дитини першого півріччя життя.

Підготовка до оволодіння мовою розпочинається вже в 2-4 місяці з вправ у вимові окремих звуків. В психології цей етап прийнято називати періодом гуління. Немовля вимовляє голосні звуки, чимось нагадуючи «ГХОІУ» - звідси виток доброї традиції «агукати» з дітьми.

Наступна сходинка у підготовці до володіння мовою – період лепетання. Цей період продовжується приблизно до кінця першого року життя дитини та знаменує початок оволодіння мовою і розуміння окремих слів та речень. Спостережлива мама може помітити, що приблизно в вісім місяців дитина повторює звуки, які чує. Дитина називає собаку «ав-ав», корову - «му-му», у словнику дитини з’являються слова, які вимовлять дорослі.

Перші слова дитина вимовляє в кінці першого року життя. Як правило, у дівчаток 11-12 місяців в активному словнику є вже близько десяти слів. До хлопчиків перші слова приходять в 13-14 місяців – в мовленнєвому розвитку дівчатка випереджають хлопчиків приблизно на чотири - п’ять місяців.

Той чи інший період в розвитку мовлення може настати в різний час. Рівень фізичного розвитку дитини, стан її нервової системи, вплив мовленнєвого оточення – все це або стимулює, або гальмує формування її мовлення. Оволодіння мовленнєвими навичками знаходить віддзеркалення у формуванні мислення дитини,  її особистості, характерних особливостей.

Бажано, щоб кожна матуся вела щоденник і фіксувала не тільки знаменні дати у фізичному розвитку дитини, але і періоди її мовленнєвого розвитку. Якщо батьків щось тривожить, насторожує, наприклад, випав період гуління, потрібно негайно звернутися до спеціалістів: оторіноларінголога, дитячого невропатолога, педіатра, логопеда.

Вже в ранньому віці необхідно звернути увагу на розвиток слухової уваги. Починаючи з 6-7 місяців немовля визначає напрям звуку – дзвіночка, дудочки та інше.

В кінці першого року життя дитина правильно реагує на звернені до неї слова. Наприклад, «зроби ладушки !», «де мама ?», «пока-пока». Адекватно реагує на питання та оклики, на суворий тон та похвалу. Батьки і всі, хто оточує малу дитину, повинні слідкувати за своєю мовою, за правильністю та чіткістю у вимові звуків, за ритмом, темпом мови, тому що вони дають матеріал для наслідування.

Після шести місяців з дитиною вже можна займатися мовленнєвою моторикою. Наприклад, дитина посміхається – активізуються м’язи губ. Для активізації язика найкраще підходить вправа «конячка». Чим раніше батьки навчать немовля рухати язиком, тим швидше в його мові з’являться звуки, що вимагають підйому язика (ш, ж, р, л). Також батькам потрібно знати, що рівень розвитку мови дитини знаходиться в прямій залежності від ступеню сформованості тонких рухів пальців рук.

З 6-7 місяців можна починати тренувати пальці рук – масаж кінцівок рук, кожний пальчик, кожну його фалангу. Розминати та погладжувати ручки протягом 2-3 хвилин щоденно.  А з десяти місяців підключати і активні вправи для пальців рук. Дитина повинна катати невеличкі м’ячики, грати кубиками, пірамідками, навчатися перекладати некрупні предмети з однієї кучки в іншу. Також підходять для тренування пальців народні ігри-забаганки: сорока-ворона і таке інше.

Хочеться звернути увагу батьків на те, що друге півріччя дитини – це період оволодіння нею предметами та їх властивостями. Значно зростає рухова активність дитини: вона повзає, самостійно встає на ножки.

Розвиток інтелекту, пам’яті, уваги дитини в цьому віці багато в чому залежить від наданих їй можливостей діяти з предметами. Пам’ятайте, що штучне переривання активності вашої дитини може гальмувати її інтелектуальний розвиток.

Розвиток мови дитини другого року життя

Під кінець першого року життя дитина намагається за дорослим повторювати окремі слова. Дівчатка починають говорити раніше – на 8-9 місяці життя, хлопчики пізніше – на 11-12. Перші слова, які вимовляє дитина, як правило, МА-МА, ТА-ТО, БА-БА, ДЯ-ДЯ, ТЬО-ТЯ, АМ-АМ і таке інше. Всі іменники вживаються в називному відмінку однини.

До півторарічного віку дитина намагається зв’язати декілька слів: «мама»,  «дай», це виражає її бажання, а тому має для неї важливе значення. Місяця через два з’являються форми множини. У дворічному віці словник дитини налічує приблизно тисячу слів.

Оскільки вона вже здатна задавати перші питання: «Що це ?» дитина засвоює назви багатьох предметів і слова другого року життя стають для неї сигналами відповідних предметів: це бабуся, це книга, це іграшка. Одночасно запам’ятовуються і назви дій: покажи, прочитай, дай.

На другому році життя дитина вже розуміє, що кожен предмет має назву, що властивість предмета також має назву (великий - малий, солодкий – солоний). Малюк впізнає, що предмети та дії об’єднуються в групи та мають узагальнені назви: їжа, посуд, транспорт.

Час та порядок появи звуків у всіх дітей неоднакові. Як правило, у дворічному віці дитина засвоює: губні звуки – п, пь,  б, бь, м, мь, губно-зубні – ф, фь, в, вь, передньоязикові – т, ть, д, дь, н, нь, сь, ль; задньоязикові – к, кь, г, гь, х, хь.

Свистячі звуки – (с, сь, з, зь), шиплячі (ш, щ, ж, ч) і сонорні (р, рь, л, ль) дитина в цьому віці пропускає чи замінює. Задача батьків – проводити підготовчу роботу, яка допоможе дитині оволодіти рухами артикуляційного апарату і розвинути слухову увагу.

З дітьми від 1-2 років потрібно грати в «конячку», причому конячка їде то швидше, то повільніше. Вправа «конячка» сприяє зміцненню м’язів язика та його підйому вгору. Користуючись тим, що від 1-2 років у дитини йде процес первинного розвитку мовленнєвих вмінь та навичок, дуже важливо виховувати у неї потребу у спілкуванні. А також мовленнєву пам’ять та вміння промовляти звуки і слова за прикладом дорослого.

Розвиток мови дитини третього року життя

На третьому році життя в мові дитини з’являються граматичні форми, що виражають її ставлення до предметів, простору, часу. Як правило, спочатку з’являється родовий відмінок, потім – давальний, орудний, місцевий. Фрази стають багатослівними, з’являються підрядні речення, сполучники, займенники. Діти часто задають питання: «Що це ?». За кожним таким етапом – величезна робота як малюка, так і оточуючих його дорослих. Вони повинні приділяти особливу увагу власній мові, пам’ятати про те, що у дітей цього віку особливо сильно розвинутий рефлекс наслідування. Бажано, щоб батьки слідкували за темпом мови: говорили повільно, чітко, виразно. Велике значення мають паузи.

Дворічний малюк вже починає усвідомлювати себе в оточуючому середовищі і потребує уваги аудиторії. Тому необхідно уважно, з зацікавленістю вислуховувати його. Постійні запитання: «Чому ?», «Як ?», «Де ?», «Навіщо ?» знаходяться в постійному словниковому арсеналі дитини. І якщо, набравшись терпіння, батьки будуть відповідати на запитання, активно буде удосконалюватися мова дитини.

На третьому році життя малюк з задоволенням слухає і сприймає недовгі та нескладні казки, з легкістю виконує прості словесні інструкції – йде інтенсивний кількісний та якісний ріст словника: в два роки – на триста слів зростає словник, до трьох років – словник дитини налічує 1200-1500 слів, серед них до 60 % іменників, 25-27 % дієслів, 10-12 % - прикметників. Наприкінці третього року мовлення поступово стає засобом елементарного планування власних дій. Дітям третього року життя необхідно пропонувати ліплення з пластиліну, так звану «шнуровку», роботу з папером, зафарбовування різноманітних малюнків.

Розвиток мови дитини четвертого року життя

Три роки – час безкінечних запитань. Розширюється емоційна сфера: з’являються почуття жалю, образ, радощів, довіри або страху. На четвертому році все це приймає більш складні форми, а головне – удосконалюється мова дитини, розширюється як активний, так і пасивний словник. В побудованих простих реченнях зустрічаються майже всі частини мови. Дитина класифікує предмети, об’єднує їх в групи, у неї вже сформовані такі узагальнюючі поняття, як «одяг», «взуття», «овочі», «фрукти», «домашні тварини» та інше. Нерідко це проявляється по дорозі з дитячого садка або на прогулянці, в магазині. Мовні надбання зумовлюють зрушення в розвитку основних пізнавальних процесів: відчуття, пам’яті й сприйманні. Дитина четвертого року життя легко засвоює вірші, любе розповідати їх оточуючим, потребує спілкування зі сторони дорослого. Батьки повинні слідкувати за своєю мовою, тому що вона є взірцем для дитини. Постарайтесь, якщо не припинити, то звести до мінімуму спілкування малюка з близькими чи знайомими, які мають дефекти у звуковикові, прискорений темп мовлення або заїкання. В чотири роки повинен бути сформований мовленнєвий апарат, роботою якого керує центральна нервова система. Нагадуємо батькам, що мовленнєвий апарат – це органи дихання, тобто легені, бронхи, трахеї; гортань з голосовими зв’язками та система повітряних порожнин, тобто глотка, носоглотка, ніс, рот.

Більшість дітей в чотирирічному віці майже вимовляють всі звуки, але деякі все ще мають певні труднощі з шиплячими (ш, ж) або сонорними (р, л). Невірно вживається наголос, допускаються перестановки, заміни або випади складів. Малюк вимовляє звук то правильно, то ні. В одному слові вимовляє цей звук, в іншому – ні. Але все ж таки якщо мова дитини не чиста, неправильно вимовляється більшість звуків, тверді приголосні пом’якшуються та спостерігаються інші вади мовлення, необхідно звернутися до логопеда.

Розвиток мови дитини на п’ятому році життя

У 4-5 років малюк оволодіває відмінками, спочатку  родовим, потім давальним, орудним, місцевим. З’являються багатоскладні фрази, підрядні речення, з’єднальні сполучники, займенники. Дитина з задоволенням промовляє монологи. Розпочинається другий період питань: «Чому ?»

П’ятий рік життя – заключна фаза у розвитку мови. Але дитяче словотворення ще продовжується. Лінгвістичне удосконалення дитячого словотворення, побудоване по законам рідної мови, дивує та забавляє батьків. У віці від 3,5 до 6 років дитина дуже любить складати і розповідати казки. У віці 4-5 років вона користується готовими фразами або шаблонами, складає з них розповіді, казки, які зазвичай, розпочинаються словами: «Жила-була» або «Жив-був». В кожну розповідь дитина намагається внести щось своє і це сприяє розвитку її творчих здібностей.

Батьки повинні навчитися уважно слухати свого малюка. На п’ятому році значно покращується його звуковимова: повністю зникає пом’якшення приголосних, він менше пропускає звуки та склади, правильно вимовляє шиплячі та сонорні звуки, вчиться вимовляти багатоскладні слова, точно відтворює складову структуру. В п’ятирічному віці дитині ще складно вимовляти слова з великою кількістю приголосних звуків. Оскільки вимова деяких звуків у неї ще не закріплена: звуки не диференційовані на слух у вимові. Поступово ці недоліки проходять, рухомість м’язів артикуляційного апарату дозволяє більш точніше використовувати язик, губи для вимови складних звуків.

П’ятирічний малюк може підбирати слова на запропонований звук, виділити його в слові. Грайте з дитиною, просіть її назвати слова, які починаються на звук т чи д, б чи п, м чи н. Розвинутий мовленнєвий слух надає їй можливість розрізняти голосність звуку, прискорення чи уповільнення темпу мовлення, уловлювати різні  інтонації, голосові модуляції.

Діти з задоволенням наслідують дорослих, точно відтворюють різні інтонаційні особливості їх мови, виділяючи окремі слова змістовним наголосом та витримують паузу. Вільно, на протязі 3-5 секунд вони можуть вимовити голосний звук, оскільки мовленнєвий видох в них став більш довгим. Якщо дитина до п’яти років все ще неправильно вимовляє окремі звуки, їй потрібна допомога логопеда. Тим більш це необхідно тому, що у дитини виростає інтерес до звукового оформлення слів і вона з задоволенням їх римує.

У п’ятирічному віці активний словник дитини збільшується приблизно до трьох тисяч слів. Це дозволяє їй краще висловлювати свої думки, насичуючи мову означеннями, прислівниками, особовими займенниками, прийменниками. Вона все частіше використовує узагальнюючі поняття: одяг, взуття, продукти і т. інше.

Для розвитку слухової уваги пропонуйте дитині загадки, а для роботи над темпом, ритмом, виразністю мови – невеличкі вірші, скоромовки, лічилки, чистомовки. Це необхідно тому, що п’ятирічний малюк вже звертає увагу на звукове оформлення мови, збільшується його словниковий запас і мова стає виразною, грамотною, чіткою.

Така ваша дитина у п’ятирічному віці. Вона навчилася запам’ятовувати та мислити, у неї великий досвід практичних дій, відчуває впевненість в своїх силах.

Розвиток мови дитини шостого року життя

Діти шестирічного віку частіше користуються не лише простими поширеними реченнями, але й складносурядними та складнопідрядними. Збільшується об’єм складних речень. При оформленні фрази дитина використовує всі основні частини мови. Висловлюючи свої міркування, дитина використовує речення, де називає суб’єкт (підмет), його дії чи стан (присудок), об’єкт, на який направлено дію суб’єкта (додаток). Вказує на конкретні обставини, в яких відбувалась дія (обставина) і на найбільш конкретні ознаки суб’єкта чи об’єкта (означення). Відбувається збільшення об’єму простих речень у зв’язку з граматичним оформленням їх головних та другорядних членів, а також за рахунок вживання груп слів, виступаючих в ролі однорідних членів речення. Складні речення дитина використовує більш в розмовній мові, ніж у переказах.

На шостому році життя дитина використовує складнопідрядні та складносурядні речення, що складаються з трьох-чотирьох простих речень. В середньому дитина шостого року життя будує речення, що  складається з 12-15 слів. Ускладнення виникають при узгодженні великої групи слів. Порядок слів в реченні не завжди може відповідати правильній нормі. Діти даного віку, висловлюючи розгорнуті міркування, майже не зазнають труднощів при граматичній будові висловлювання.

Звуковимова наближається до норми. Дитина старше п’яти років вже готова до правильного сприйняття та наслідування звуків мови. Лише інколи недостатньо чітко можуть вимовлятися шиплячи звуки (ш, ж), звук р замінятися звуком л.

Щоб мова вашої дитини стала грамотною, досконалою допоможіть їй в практичному засвоєнні відмінкових закінчень. Для цього беріть активну участь в іграх з нею і обов’язково коментуйте всі дії. Читайте їй якомога більше казок та оповідань. Проводьте бесіди за змістом прочитаної книги або після перегляду мультфільму чи кінофільму. Задавайте такі питання, на які дитина має давати детальні, розгорнуті відповіді. Аналізуйте разом вчинки героїв літературних творів або кінофільмів. Стимулюйте до активного коментування дій головних героїв творів чи фільмів. Коли ви, шановні батьки, читатимете дитині художні твори, звертайте увагу дитини на виразність власної мови, що сприятиме не лише правильному розумінню прочитаного, але і виховуватиме потребу у виразній вимови власних думок. Дитина навчиться змінювати звукове оформлення голосу (веселий/сумний), робити паузи.

Головна задача батьків шестирічного малюка – підготовити  його до засвоєння навичок читання, письма, рахунку. Батьки повинні ознайомити дітей з буквами, навчити співвідносити букву і звук. Важливо, щоб дитина до школи навчилася з букв складати склади і читати їх. Для того, щоб підготувати руку дитини до навчання письму, корисно виконувати штриховки вертикальними, горизонтальними лініями, по діагоналі. Якщо у шестирічної дитини спостерігається порушення звуковимови, її необхідно проконсультувати у логопеда.

Своєчасно розпочате і правильно здійснене виховання дітей раннього віку – важлива умова їхнього подальшого  повноцінного розвитку.

БАЖАЄМО  ВАМ  УСПІХУ   !

Шановні батьки !

 Пропонуємо Вам ознайомитися з  таблицею, яка допоможе  на ранніх етапах виявити відставання у мовленнєвому розвитку дитини та своєчасно розпочати корекційну роботу.

Симптоми для проведення мовленнєво-мовного оцінювання

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ  БАТЬКІВ,

які мають дітей з вадами мовлення

      Першою ознакою недорозвинення мови у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

СЛІД   ПАМ’ЯТАТИ: 

дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги. У зв’язку з цим

 РЕКОМЕНДУЄМО:

•                   не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;
•                   не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;
•                   не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;
•                   вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;
•                   намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;
•                   своєчасно звертатися до спеціалістів (логопеда, психолога, вихователя, дефектолога);
•                   якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите

    і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;

•                   висловлюйтесь чітко і грамотно;
•                   не падайте духом, якщо швидких змін ви

    не помітите;

•                   вірте в свої сили і сили своєї дитини.

Не гайте часу і ваші зусилля будуть винагородженні !

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ  БАТЬКІВ,

які мають дітей з вадами мовлення

•                   демонструйте спокійну поведінку;
•                   завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною  мовою;
•                   не обговорюйте виховний процес в присутності дитини;
•                   будуйте стосунки з дитиною на взаєморозумінні і взаємодопомозі;
•                   не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
•                   організовуйте чіткий режим дня та занять;
•                   підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;
•                   виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;
•                   використовуйте систему заохочень, підтримки

   і винагород;

•                   проводьте всією родиною якомога більше часу;
•                   перетворюйте заняття в гру;
•                   заохочуйте дитину до спілкування

    з однолітками;

•                   знайдіть шляхи і методи для допомоги своїй дитині.

Пам’ятайте, що позитивні зміни залежать тільки від вас, ваших зусиль, терпіння та бажання !

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ  БАТЬКІВ,

у  яких  заїкуваті   діти

•                   якщо ви помітили ознаки заїкування у дитини, необхідно звернутися до таких фахівців: невролога, логопеда, психолога;
•                   створіть в родині спокійну, доброзичливу атмосферу взаємної поваги та любові;
•                   організуйте правильний режим роботи та відпочинку;
•                   уникайте надто емоційних та фізичних навантажень (сварки близьких людей, заняття спортом та інше);
•                   слідкуйте за мовним диханням, щоб дитина вимовляла фразу на видосі і до кінця;
•                   при сильних судомах голосового апарату - розмовляйте з дитиною пошепки;
•                   використовуйте елементи музикотерапії (співи улюблених мелодій);
•                   обмежуйте перегляд телепередач та заняття за комп’ютером;
•                   будьте активними учасниками корекційного процесу;
•                   суворо виконуйте всі інструкції та поради фахівців.

Пам’ятайте: мовлення – це основа людського розуму, завдяки якому ваша дитина стане впевненою, розумною

та успішною !

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ  БАТЬКІВ,

   що виховують дітей з дизартрією

Дизартрія -  це порушення темпу, ритму, голосу, обумовлене ураженням центральної нервової системи.

•                     створіть в сім’ї сприятливі умови для навчання та виховання дитини;
•                     проконсультуйтесь у невролога, психолога;
•                     відвідуйте заняття логопеда з метою опанування прийомів корекції в домашніх умовах;
•                     оволодійте елементарними  прийомами по подоланню напруги мовленнєвої мускулатури;
•                     одночасно з логопедичною корекцією проходьте курс фізіотерапії, ЛФК, медикаментозне лікування за призначенням лікаря;
•                     корекційну роботу намагайтесь проводити в невимушеній обстановці та з елементами гри;
•                     використовуйте вірші–забавки, лічилки, скоромовки;
•                     не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
•                     дотримуйтесь системності та послідовності в корекційній роботі.

Пам’ятайте:  своєчасно і  правильно розпочата  корекційна робота – важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини !

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ  БАТЬКІВ,

що виховують дітей з ринолалією

Ринолалія -  порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату

•                   створіть в родині сприятливі умови для навчання та виховання;
•                   проконсультуйтесь у психолога (у разі потреби  пройдіть курс психотерапії);
•                   підготуйте дитину до емоційних та душевних негараздів у спілкуванні з однолітками;
•                   не акцентуйте увагу дитини та оточуючих на дефекті;
•                   відвідуйте заняття логопеда з метою опанування    прийомів корекції вдома;
•                   виконуйте дихальні вправи за рекомендацією логопеда;
•                   не перевантажуйте їх обсяг (не більше 2-х хвилин);
•                   без поради логопеда не використовуйте самостійно   надувні іграшки, губні гармошки тощо (спричиняє головний біль, запаморочення);
•                   спонукайте дитину при вимові широко відкривати рот.

Пам’ятайте:  своєчасно і  правильно розпочата корекційна робота – важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини !

Д   Е   С   Я   Т   Ь

ЗАПОВІДЕЙ    БАТЬКІВСТВА

для гармонійного розвитку дитини

1.               Любіть свою дитину !
2.               Радійте своїй дитині !
3.               Поважайте і розумійте потреби своєї дитини !
4.               Створіть умови для комфортного розвитку й активності !
5.               Розвивайте свою дитину !  Приділяйте  їй  стільки часу, скільки необхідно для  розвитку.
6.               Допомагайте в пошуку шляхів і способів  у подоланні труднощів та проблем.

7.               Не дозволяйте ображати та принижувати свою  дитину.
8.                 Залучайте та заохочуйте до фізичної роботи.
9.                 Вірте в свої сили та сили своєї дитини.
10.          Будьте терплячими з дитиною, поважайте        допитливість.

      Пам’ятайте:  успіх виховання залежить від мудрого поєднання

любові до дитини з вимогливістю до неї !

ОПИТУВАЛЬНИК   ДЛЯ   БАТЬКІВ

Інструкція:   вам запропонована низка запитань. Уважно прочитайте кожне питання, що стосується вашої дитини, і надайте вичерпну інформацію.

1.               Склад родини:

•       освіта;
•       вік батьків;
•       кількість дітей в родині.

2.               Відомості про життя і хвороби дитини:

•       коли з’явились перші реакції на звуки;
•       коли з’явились перші гуління, лепет;
•       коли з’явились перші слова, фрази;
•       коли вперше звернули увагу на дефекти мовлення.

3.               Чи були ускладнення під час вагітності, пологів, післяпологовий період.

4.               Які хвороби, операції переносила ваша дитина, що могли

спричинити мовний дефект  ?

5.               Чи були в когось із членів родини дефекти мови ?

6.               Чи знали ви про вікові етапи мовленнєвого розвитку дитини ?

7.               Якщо «так», чи відповідала ваша дитина нормам здорового розвитку ?

8.               Чи насторожувала вас поведінка дитини і в якому віці ?

9.               Чи зверталися ви до психолога і в якому віці ?

10.   Чи зверталися ви до логопеда, дефектолога і в якому віці ?

11.  Готові ви виконувати всі рекомендації спеціалістів закладу?   

13. Готові ви дотримуватися внутрішнього розпорядку школи ?  

14. Яких результатів очікуєте від сумісної роботи ?

15. Ваші пропозиції та побажання.