21 квітня о 15:00Вебінар: Як організувати дистанційний урок «на 12 балів»

Поради логопедам "Гра як інтерактивний метод корекції мовлення молодших школярів на заняттях з розвитку мовлення (логопедії) в умовах спеціальної школи-інтернату"

Про матеріал

В методичному посібнику вміщено матеріал з досвіду роботи вчителя-логопеда вищої кваліфікаційної категорії Отришко Ю. А., висвітлені методи і прийоми інтерактивного навчання, які доцільні при проведенні корекційної роботи з молодшими школярами спеціальної школи на заняттях з розвитку мовлення.

Подані методичні рекомендації покликані допомогти логопеду спеціальної школи організувати заняття з розвитку мовлення в ігровій формі, щоб зробити їх цікавими і ефективними. При проведенні логопедичних занять в ігровій формі, окрім корекції мовленнєвих недоліків, виховуються такі якості як свідома дисципліна, самостійність, ініціатива, творчість.

Перегляд файлу

Гра як інтерактивний метод корекції

мовлення молодших школярів

на заняттях з розвитку мовлення (логопедії)

в умовах спеціальної школи-інтернату

 

Вступ

Склад дітей, що прибувають у 1 клас спеціальної  школи-інтернату, є неоднорідним. Діти відрізняються за віковими і типологічними особливостями, за рівнем дошкільної підготовки і психологічної готовності до навчання. До нашого інтернату приходять діти, інтелектуальна недостатність яких була помітною вже в дошкільному віці. Частина з них відвідувала спеціальні дошкільні заклади, частина – масові дитсадки, деякі виховувалися вдома. Є, також, такі діти, що приходять з 1 класів середньої школи, труднощі в них зявляються вже в період навчання грамоти. Іноді їх одразу посилають на комісію, щоб встановити причини невстигання, уточнити діагноз і обрати тип школи. Але частіше вони залишаються в масових школах, не оволодівають програмним матеріалом, губиться інтерес до навчання. Діти стають в’ялими і пасивними, або, навпaвки, агресивними, збудливими. Потрапляючи до спеціальної школи-інтернату, в одних дітей знаходяться деякі учбові навички, інші абсолютно ними не володіють, але всіх їх об’єднує непідготовленість до засвоєння знань.

Великі утруднення в оволодінні учбовими навичками часто обумовлені недорозвитком у  розумово відсталих школярів цілеспрямованої діяльності. Це пов’язано з відхиленнями емоційно-вольової сфери, порушеннями всіх психічних процесів (уваги, пам’яті, мислення та ін.)

Найбільш чітко у розумово відсталих учнів виявляються недоліки мовленнєвого розвитку. Відомо, що для оволодіння грамотою, перш за все, необхідний достатньо розвинені фонематичний слух і вимова. Недостатньо розвинутий фонематичний слух частіше, ніж недоліки артикуляційного апарату, перешкоджають правильній вимові.

У формуванні навичок читання і письма разом з фонематичним слухом і вимовою також беруть участь зорове сприйняття і просторове орієнтування, моторика дрібних м’язів руки.

Тому основними задачами занять з розвитку мовлення, також, як і уроків грамоти є:

1)первинне вивчення дітей, що прибули у 1 клас (виявлення загального і мовленнєвого розвитку дітей, рівня володіння учбовими знаннями і навичками);

2) виховання навичок мовленнєвого спілкування;

3) розвиток фонематичного слуху;

4) відпрацьовування вимови;

5) корекція моторики руки, підготовка до письма.

 Рішення цих задач є дуже важливим. Заняття слід організовувати так, щоб молодші школярі відчули впевненість в своїх силах, щоб в них зявилося бажання вчитися. Тому важливим також є розвиток інтересу до навчання. Це означає, що заняття повинні носити  ігровий характер. Доступний для молодших школярів дидактичний матеріал, що подається у формі гри, сприяє розвитку в них інтересу до навчання, пробуджує позитивні емоції, сприяє адаптації дітей в нових умовах, усуває негативні сторони їх поведінки.

 

І. ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

 

                                Історична довідка
      Термін "інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці).
       Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).

 

Актуальність та мета інтерактивного навчання

Зміни життя в сучасному світі вимагають і змін мети та призначення сучасної освіти. Знижується функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчання, передача «готових» знань від учителя до учня перестає бути основним завданням навчаль­ного процесу. Тому для науковців і вчителів актуальним залишається питання, як викладати і навчати, як вчити і вчитися, щоб зробити ефективним процес навчання?

У формуванні особистості дитини чи не найбільшу роль грають саме форми організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників. За визначенням О.Я. Савченко, «форма організації навчання» означає певну взаємодію вчителя та учнів, що регулюється встановленим режимом та умовами роботи.

Клас — це навчальний колектив, — зазначав Л. Занков, — де за умови правильно організованої роботи кожен учень вносить у загальне життя щось своє, оригінальне. Одним з принципів гуманної педагогіки є принцип розвитку усіх учнів — і сильних, і слабких, що є можливим за умов співпраці дітей, різних за рівнем розвитку.

    Г. Сазоненко визначає інтерактивне (кооперативне) навчання як багатомірне явище, оскільки «воно розв'язує одночасно три завдання: навчально-пізнавальне (конкретна дидактична мета), комунікативно-розвивальне (пов'язане з загальним емоційно-інтелектуальним фоном процесу пізнання) і соціально-орієнтаційне (результати якого прояв­ляються за межами навчального часу і простору)».

 

Суть інтерактивного навчання

     На мою думку мета введенних на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і  учитель-логопед, є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій на мовленнєвому матеріалі, використання рольових ігор і спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає мені змогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

    Інтерактивна взаємодія містить як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання молодші школярі мають можливість активно змагатися, спілкуватися і контролювати особисте мовлення та мовлення своїх товаришів, а це сприяє формуванню дитячого колективу і водночас розвитку зв'язного мовлення, структурною одиницею якого є речення з лексико-граматичним оформленням.

    Користуючись грою як інтерактивним методом усунення недоліків мовлення, приділяється увага вмінням встановлювати зв'язки слів у реченні, поширювати прості речення словами та словосполученнями, складати речення за зразком та схемою, відновлювати зміст деформованих речень за допомогою мовних ігор «Заблукали слова», «Зруйнувалося речення», «Плутанина».

    Таким чином, інтерактивне навчання — це навчання, занурене у спілкування, діалогове навчання, що належить до педагогічних технологій на основі ефективності корекційної роботи й організації навчального процесу через заняття розвитку мовлення (логопедії).

 Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації навчальної діяльності, метою якої є — забезпечення сприятливих умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи.

Використання на логопедичних заняттях гри-змагання як інтерактивного метода дає можливість навчатися у невимушеній формі, поєднуючи мовленнєву гру з іншими корекційними методами, спрямованими на подолання вад мовлення. Завдяки ігровим формам занять удається залучити пасивних учнів до системної мовленнєвої праці, дати змогу школяреві відчувати успіх, повірити в свої сили.

Під час вивчення теми «Звуки і букви» слід звернути  увагу меті окремих мовленнєвих ігор, що, по-перше, спрямована на поглиблення знань про слово як елемент мовлення (гра «Збудуємо сходинки», «Докажи слівце»); по-друге, опанування звуко-буквеного аналізу і синтезу, установлення правильних взаємозв'язків між звуками і буквами (ігри: «Піраміда», «Спіймай звук», «Зламаний телевізор», «Загубилася буква»); по-третє,— на корекцію стійких специфічних помилок (гра «Допоможи  знайти помилку», «Буквений дощик»).

 Використання інтерактивних методів корекції усного і писемного мовлення допомагає учням-логопатам:

    у виправленні недоліків звуковимови;

    в ефективному розвитку фонетико-фонематичного боку мовлення;

    у розширенні та збагаченні лексико-граматичної системи мовлення.

 

Гра як засіб підвищення ефективності навчального процесу

Прогресивна педагогіка у всі часи високо цінувала ігрові форми цілеспрямованої організації життя дитини. У працях Макаренка гра розглядалася як могутній засіб виховання волі, колективізму, практичних навичок; Сікорський розглядав гру, головним чином, з боку розумового розвитку. Відомий лікар і педагог Аркін звертав увагу на велике значення ігор для фізичного розвитку дитини. Гра добре впливає на здоровий стан дитини.

А Гальперін зазначив, що ігрові дії носять промежутковий характер, повільно набуваючи цілеспрямований характер розумових дій на новий, більш високий рівень – рівень розумових дій з опорою на мовлення. В залежності від змісту, характеру, форми поведінки ігри поділяють на дві групи: творчі та ігри за правилами. До творчих ігор відносять ігри, створені дітьми без керівництва дорослого. До другої групи ігор відносяться, по-перше, дидактичні ігри, що спеціально створюються дорослими і використовуються в навчально-виховному процесі під безпосереднім керівництвом педагога. Дидактичні ігри мають за мету розвиток розумової діяльності. Ці ігри сприяють розширенню уяви дітей, закріпленню і використанню знань, отриманих на заняттях і в повсякденному житті.

Одним з найбільш поширених порушень мовлення у вихованців спеціальної школи-інтернату молодшого шкільного віку є системний недорозвиток мовлення, при якому спостерігається порушення всіх сторін мовленнєвої діяльності: фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної і синтаксичної сторін мовленнєвої комунікації.

Корекційно-логопедична робота при системному недорозвитку мовлення передбачає комплексний вплив на дитину з метою активізації всіх компенсаторних процесів, здатних забезпечити нормалізацію мовленнєвої функції. При цьому особлива увага приділяється розвитку дрібної моторики, адже рухи пальців рук еволюційно пов’язані з мовленнєвою функцією людини.

Розвиток загальної та дрібної моторики у розумово відсталих  молодших школярів із системним недорозвитком мовлення потребує особливих підходів, оскільки цим дітям властиві специфічні порушення тонких диференційованих рухів, координації та просторового гнозису. Пальчикова гімнастика є основою для розвитку дрібної моторики і координації рухів рук і пальців з мовленням. Пальчикові ігри і вправи стимулюють розвиток артикуляційного компоненту мови, розвивають фантазію, перетворюють навчальний процес в цікаву гру.

Виходячи з необхідності оптимізації корекційно-розвивальної роботи щодо подолання мовленнєвих вад у молодших школярів та розвитку їхньої дрібної моторики, в систему занять розвитку мовлення я впроваджую, так звані, «Цікаві вправи для слухняних пальчиків».

Це вправи «Пальчики вітаються»:

                               Добрий день, сонце привітне!

                               Добрий день, небо блакитне!

                               Добрий день, у небі пташки!

                               Добрий день, дерева, дубки!

                               Я вас ціную,люблю, визнаю,

                               Бо живемо ми в одному краю!

(Дитина виконує рухи за логопедом, складаючи з пальчиків «сонечко», показуючи на небо, помах руками, як летять птахи, показ руками «дерев». На слова «добрий день» пальчики торкаються подушечок, а на слова «живемо в одному краю» робиться з обох рук «замочок»).

Пальчикові ігри:

                           Квасимо капусту

Руками імітуємо відповідні рухи:

- Ми капусту шаткували!

(двічі) - прямими, напруженими долонями імітуємо рухи сокири: уверх-униз.

- Солі в неї ми поклали!

(двічі) - пальці зібрані "щіпкою", "солимо капусту".

- Ми капусту м’яли, дерли!

(двічі) - енергійно стискаємо пальці в кулачки, то одночасно на двох руках, то по черзі.

- Смачну моркву туди терли!

(двічі) - пальці однієї руки зжаті в кулак і здійснюють ритмічні рухи уверх-униз по долоні другої руки. Після цього міняємо руки.

                     Квітка

Зранку сонечко зійшло,   Долоні підняті угору, пальці створюють

Розпустилась квітка       "пуп’янок", основи кистей притиснуті

 А увечері закриє            одна до другої. Квітка "розпускається":

Пелюсточки швидко.     разводимо одночасно  пальці рук у боки,

                                         а потім зводимо пальці разом

 

        Корекційна робота над правильною вимовою звука має свою послідовність: підготовчі вправи, постановка звука тим чи іншим прийомом (за прикладом, механічним, змішаним), автоматизація і диференціація нового звука ізольовано, в складах, в словах, в реченнях і в самостійному мовленні.

Послідовність корекційної роботи – головний принцип, якого слід дотримуватись при підборі ігор для логопедичної роботи з дитиною.

Підготовчі ігри направлені на підготовку органів мовлення і слуху дитини до сприймання правильного звука і до правильної артикуляційної пози, необхідної для його вимови. Тому на першому місці стоять ігри з розвитку слуху («Тихо-голосно», «Що ти почув», «Впізнай за звуком», «Австралійський дощ», «Відгадай музичний інструмент»). Підбір ігор іде в чіткій послідовності: спочатку для розвитку слухової уваги, тобто вміння розрізняти немовні звуки за їх звукочастотними властивостями; потім для розвитку мовленнєвого слуху, тобто вмінню чути складові частини слова («Вгадай чий голос», «Равлик», «Лото», «Спіймай звук»). Використовую голосові вправи та ігри, такі, як «Звукове намисто», «Тихо-голосно», «Високо-низько», «Покачай ляльку», «Вовк, вовчище, вовчисько». Вони сприяють розвитку голосу дітей.

Для формування правильного артикуляційного укладу окремого звука потрібна координована, чітка робота всіх рухомих частин артикуляційного апарату: язика, губ, нижньої щелепи, м’якого піднебіння. Також до підготовчих ігрових прийомів можна віднести артикуляційні вправи під вірш:

                                   «Жабки»

                             А у жабок-скрекотушок

                             Усмішки до самих вушок

                                   «Печера»

                               Рожеві двері

                               У моїй печері,

                               Білі звіри там сидять,

                               Що не дам  - усе зїдять.

                                   «Вареничок»

                                А ми тісто замісили

                                І вареничок зліпили.

                                    «Смачне варення»

                              Ми варення скуштували,

                               Потім губи облизали.

Формуючи артикуляційну моторику, треба враховувати такі критерії:

               Чіткість – знання напряму рухів губ чи язика та виконання їх у повному обсязі.

               Плавність – виконання руху легко, плавно, без поштовхів.  

               Диференційованість – виконання рухів тільки одним органом артикуляційного апарату (язиком), без допомоги чи супутніх рухів інших органів (губ, нижньої щелепи).

               Точність – досягнення правильного кінцевого результату, тобто потрібної форми та положення язика (губ).

               Рівномірність – симетричне виконання руху чи утримування положення лівого та правого країв язика.

              Стійкість – утримування того чи іншого руху деякий час без змін (10 – 15 сек.)

              Переключення – вміння здійснювати багаторазовий, легкий, плавний, достатньо швидкий перехід від одного руху чи положення до іншого зі збереженням інших якостей руху.

Треба використовувати віршовані тексти до окремих артикуляційних вправ, які не тільки зацікавлюють дітей, а й розвивають у молодших школярів увагу до звукової сторони мовлення, почуття ритму, сприяють розвиткові мовленнєвого слуху, збагачують словниковий запас.

Отже, в процесі артикуляційної гімнастики використання ігрових прийомів сприяє не лише вдосконаленню артикуляційної моторики, а й загальному мовленнєвому розвиткові молодших школярів із системним недорозвиненням мовлення.

Ігри для розвитку мовного дихання: «Кульбабка», «Фокус», «Вітер», «Пахощі квітів» та інші.

Ігри для формування правильної вимови можуть використовуватися для звуконаслідування як спроба визвати правильний звук після добре засвоєних дітьми підготовчих ігор і вправ. До цього виду ігор відносяться ігри для автоматизації і диференціації різних звуків, наприклад, «Насос», «Сова», «Хто уважніший», «Жартівливі відповіді». Також з цією метою я використовую на заняттях чистомовки і скоромовки. Вони можуть використовуватись на заняттях самостійно і в іграх та  допомагають розвивати фонематичний слух і зрозуміти, як важливо правильно вимовляти кожний звук в слові: зробиш помилку – вийде інше слово, буде незрозуміло про що йде мова.  При використанні скоромовок, чистомовок, лічилок, веселих віршів, дітьми закріплюється правильна вимова звуків, відпрацьовується дикція,  це сприяє  розвитку голосового апарату, темпу мовлення. Відгадування загадок, анаграми, акровірші, ребуси при вивченні того чи іншого звука також сприяють його кращому закріпленню в мовленні дітей. При співставленні звука, що автоматизується в мовленні, з буквою доцільно проводити Хвилинки фантазії « На що схожа буква?».

Щоб діти краще запам’ятали букву я пропоную їм пофантазувати, на що вона схожа, викласти її з паличок, знайти потрібну букву серед інших, учні дописують елементи букв, яких бракує, граючи в «Постав букви правильно», «Напівлітера». Молодші школярі люблять слухати казки і пригоди букв.

Також в своїй практиці я використовую логоритмічні ігри, такі як «Купимо, бабусю, ...», «Черепашки», «Мурашник», «На сонечку» та ін. Рухи в поєднанні з мовленням сприяють розвиткові сенсорних функцій, слухової уваги, пальчикової, мімічної, артикуляційної моторики, фонематичного сприйняття, а також корекції порушеної звуковимови; розширенню активного і пасивного словника; нормалізації темпу і ритму мовленнєвого дихання.                       

Більшість занять я будую в вигляді подорожей, наприклад, подорож на різних видах транспорту (велосипеді, пароплаві, автомобілі) з відповідним звуконаслідуванням; «Подорож до Країни Гномів», «Допоможи друзям зустрітися» «Подорож по хмарах», «День народження бджілки Жужи». Такі ігри об’єднані єдиним сюжетом, супроводжуються уявною мандрівкою за певним маршрутом, карта якого естетично, яскраво оформлена, вказані назви зупинок та їх зображення на малюнках. Така форма роботи допомагає згуртувати дитячий колектив, уможливлює об’єднання різних видів діяльності молодших школярів: духовно - моральної, навчальної, пізнавальної, ігрової, художньо-естетичної, творчої.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

   Тенденція сучасного інтерактивного навчання  полягає  у спонукання  дітей до мовленнєво-розумової  активності в різноманітних  формах навчальної діяльності. Тому заняттям розвитку мовлення слід надавати таку форму роботи,  в якій здійснювалася корекція мовленнєвого недорозвитку і водночас  розвивалася увага, пам’ять, логічне  мислення, доказовість, різні форми контролю і самооцінки, тобто те, що  складає основу формування активної мовленнєво-розумової  діяльності. 

Вправи на розвиток фонематичного слуху, звуко-буквеного аналізу та синтезу слід проводити на всіх заняттях. Особливу увагу доцільно приділяти  визначенню  послідовності  звуків  у слові, їх місця стосовно інших звуків, кількості складів тощо.

     З вищесказаного можна зробити висновок, що уроки – ігри характеризуються високим ступенем активності дітей. У навчальну роботу включаються навіть несміливі і сором’язливі учні, і це сприяє їхньому самоутвердженню в класному колективі. При цьому виховуються такі якості, як свідома дисципліна, самостійність, ініціатива, творчість.

 

 

Аудіовізуальний метод

Сучасний навчальний процес модернізується також технічними, зокрема комп’ютерними технологіями. Широке впровадження технічних засобів навчання, застосування теле-, відео-, аудіо-, фото- та інших матеріалів в навчальному процесі підсилює пізнавальну активність розумово відсталих молодших школярів.

Останнім часом з’явилося багато мультимедійних продуктів, енциклопедичних та навчальних. Одним з видів мультимедіа є комп’ютерна презентація, що створюється за допомогою програми Power Point, яка надає можливість створення послідовних слайдів, що містять текст, графіку, анімацію, відео та звук. Особливістю презентацій на відміну від інших способів подання навчальної інформації є насиченість змістом та інтерактивність, тобто учні є не пасивними слухачами, а активними учасниками навчального процесу.

За науковими даними більш, ніж 90% інформації доходить до людини через зір та слух. І чим яскравіше і різноманітніше буде представлена інформація, тим ефективніше буде процес її засвоєння.

Висновки

Нагромаджений в Україні та за кордоном досвід свідчить, що інтерактивні методи сприяють оптимізації навчального процесу, а також дозволять:

  • зробити навчання більш доступним і цікавим;
  • реалізувати ідею співпраці того, хто навчає і тих, хто навчається, створити на занятті доброзичливу атмосферу;
  • допоможуть у формуванні у розумово відсталих молодших школярів вміння висловлювати власну думку, слухати іншу людину, поважати іншу думку;
  • збагачувати соціальний досвід учнів через включення в різні навчальні та життєві ситуації.

Отже на практиці  необхідно використовувати інтерактивні форми  в цілому, або ж застосовувати елементи,  що доцільні саме до цієї  мовленнєвої групи. Саме такі інтерактивні методи дають змогу  створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати  логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізувати  індивідуальні можливості. При цьому корекційний процес організовується так, що учні мають змогу успішно опанувати навички  читання і письма, зробити «відкриття», навчаються співробітництва. 

 

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Логопедія, Методичні рекомендації
Інкл
Додано
22 вересня 2018
Переглядів
1892
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку