• Сьогодні діти, так само, як і дорослі, перебувають у
напрузі, вони відчувають загальну тривогу від постійних змін та
обмежень, невизначеності.
• Під час дистанційного навчання і перебування
в домашніх умовах вони потребують батьківської підтримки, очікують від батьків психологічної допомоги.
Щоб дистанційне навчання вашої дитини
дотримуватися наступних правил
День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань
Школа – це не все життя дитини, особливо зараз.
Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, не маючи можливості
спілкуватися з однолітками, і нам
важливо, аби школа онлайн не асоціювалась із додатковим покаранням.
У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія
• Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.
• Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів.
• Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
Режим дня
в умовах дистанційного навчання
• Важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим дня, адже домашня обстановка розслабляє. Це важко зробити в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.
• Цікавтесь розкладом уроків дитини в умовах дистанційного навчання, навчальними платформами, на яких проходить навчання. Інколи дітям важко самостійно і швидко переорієнтуватися з одного виду освітнього процесу (очне навчання) на інший (дистанційне).
Слідкуйте за зміною видів діяльності дитини, робіть перерви
• Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться.
• Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
Дбайте про свіже повітря під час навчання дитини
• У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються.
• Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики.
• Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
Допомагайте дітям вчитися організовувати свій навчальний час
• Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (6 і більше), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.
• Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
Головне – допомогти почати
• Коли ми хочемо дитину до чогось швидко залучити – наприклад, до навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція.
• Дистанційне навчання інколи дезорганізовує: дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання.
• Дієвим способом є також обмеження часом, наприклад: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”.
• Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил.
• Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
Метод “зеленої ручки”
• Пам’ятайте, що ваш школяр від постійного переключення з одного виду навчання на інший (очне-дистанційне) перебуває в напрузі. Саме тому ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що йому вдається добре.
• Використання методу “зеленої ручки” – підкреслювати успіхи, а не недоліки особливо важливе і доречне у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.
Зараз непростий час, час нестабільності і
невпевненості у
завтрашньому дні – а це є випробуванням для всіх . Тож зичу батькам сил, терпіння і взаєморозуміння.
Завжди з вами,
психолог Людмила Петринко