Портфоліо "Сковорода - педагог"

ПОРТФОЛІО

Тарас Григорович Шевченко2

Зміст. Педагогічні нотатки …………..4 Педагогічне есе …………………5-Загальні відомості …………….. Методична діяльність …………Твори виховного значення …….. Список використаної літератури3

Педагогічні нотатки1. Лише той Учитель, хто живе так ,як навчає.2. Учитель є перш за все служитель натури.3. Довго сам учись , коли хочеш навчити інших .4. Найкраща помилка та, яку допускають при навчанні .5. Коли велика справа - панувати над тілами , то ще більша – керувати душами . Добрий розум робить легким будь – який спосіб життя .7. Розум завжди любить до чогось братися , і коли він не матиме доброго , тоді звертається до поганого. Хто думає про науку , той любить її , а хто її любить , той ніколи не перестає вчитися , хоча б зовні і здавався бездіяльним . Самовиховання , наука та освіта - ефективний шлях розвитку людей . Не розум від книг ,а книги від розуму створились. В усіх науках і мистецтвах плодом є вірна практика . Одне мені тільки близьке , вигукну я : о школо , о книги! 4

6 Я, Григорій Савич сковорода, педагог за фахом, у своїй діяльності дотримуюсь таких напрямків виховання, як : народність, гуманізм, природовідповідність, висока моральність та патріотизм, - метою яких є створення гармонійно розвиненої людини. Першим чинником, що виховує таку особистість, на мою думку, має бути народна педагогіка, що йде від діда-прадіда, родини, батьківвської мови, землі-годувальниці, від ясного неба і світлого сонця, матінки-природи, від чистого серця й щирої душі, глибоких людських почуттів: кришталевої чесності, людяності й милосердя, сердечної любові до дітей, матері- Вітчизни. Саме народна педагогіка є тим могутнім фактором творення Української держави, де “Кожен повинен пізнати свій народ, а в народі пізнати себе. Якщо ти українець, то будь ним…Все добре на своєму місці і в своїй мірі, і все прекрасно, що чисте, природне, тобто не фальшиве.”[ ;106]Нехтування ж своїм рідним, національним є непринятним та диким для мене…Виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовічній мудрості, духовності дасть можливість зростити патріотів держави…Символом єдності української нації, вселюдської взаємопошани й вершиноюжиттєвої досконалості є пізнання душею Господа та розуміння його Біблії, яка є наймудрішою книгою з книг. Вона(Біблія) може світ і людину. Домінантою мої педагогічних міркувань є виховання, що “випливає з природи”,босаме вона є найкращою вчителькою, яка потребує тільеи того, щоб не заважати їй виявитись, і вихователь, і вихованець мають іти їй на зустріч.[Правильне виховання – один із важливих чинників у вихованні особистості. Його не може дати «ні чин, ні багатство, ні рід, ні милість вельмож, хіба що добре народження» [;106]. Виховання слід починати якомога раніше. Хоч іноді й важко пізнати природу маляти, але вона може і повинна бути пізнана. Для цього потрібне щоденне спостереження за дитиною, її грою, стосунками з навколишнім світом. Тільки в такий спосіб можна глибоко вивчити її задатки та відповідно будувати процес виховання. У ньому велику роль мають відіграти батьки, котрі «на добро мають народити й добра навчити…І коли хтось не зберіг жодної із цих двох заповідей: не є батьком та матір`ю дитині, а – винуватець її вічної погибелі.»[ ;105] У вихованні присутнім має бути й гуманізм. У його основі лежить розуміння думок, переживань і прагнень дитини, віра в те, що в майбутньому вона стане високодуховною, щасливою людиною. Адже «духовна людина є вільною. У вишину, у глибину, у ширину літає безмежно. Не заважають їй ні гори, ні ріки, ні пустелі. Дає проведіння віддаленому, передбачає таємничо-глибинне, заглядає у минуле, проникає у майбутнє…»[4;218] Реалізацію цього чинника я ставлю у залежність від особи вчителя, що є не мешн відповідальною, аніж батьки, за життя та формування дитини особою. Він(учитель) – дбайливий садівник, який, активно втручаючись у природний хід розвитку вихованця, веде його наперед наміченим шляхом.« Якщо велика справа панувати над тілами, то ще більша керувати душами… Якщо важливо лікувати тіло. То чи не найважливіше разом з тілом зберігати і душу людини цілою,здоровою,незіпсованою?» [107] Для того, щоб педагог добре виконував свої обов`язки, він сам повинен мати «природовідповідність» до педагогічної діяльності, бо праця вчителя лише тоді буде успішною, коли вона для нього є джерелом радості, щастя і насолоди. «Коли не полюбиш всією душею корисних наук, то всякий труд буде марним.»[ ;227] Учитель повинен безперервно самовдосконалюватись, бо «хто думає про науку, той любить її , а хто її любить, той ніколи не перестає учитись»…[ ;227] Як практикуючий педагог, на основі власних досліджень, я розробив низку дидактичних і методичних положень, в основу яких лягли вікові та індивідуальні особливості дітей. У навчанні пропоную правильно дозувати матеріал, викладати його доступно, точно, ясно, використовуючи наочність,

7пов`язуючи теорію з практикою, навчання з життям. Раджу виховувати не тільки словом, а й ділом; переконаннями привчати дітей критично аналізувати свої вчинки, дотримуватися режиму, уникати надмірностей; навчати усвідомлювати істину самостійно, через власну активність. Поєднуючи ідею народності і розумового виховання, я наполягаю на необхідності навчання всіх дітей, незалежно від їхньго соціального стану. Школа має бути доступна кожному, вона повинна враховувати інтереси кожної особистості… Неперервність навчання та виховання – це кроки до успіху в житті. «Знаходь годину і щоденно потроху, але обов`язково і сааме щоденно, підкидай в душу, як у шлунок, слово або вислів і немов до вогню підкидай потроху поживи , щоб душа живилась і росла,а не пригнічувалась.»[ 5;397] Отже, правильно організоване виховання, яке полягає у всебічному гармонійному розвитку особистості кожної дитини з максимальним врахуванням її природних нахилів і задатків, що здійснюється спільними зусиллями батьків та вчителів, починаючи з перших днів життя дитини, є, на мою думку, запорукою успішного запобігання відхилень у поведінці підростаючого покоління. Велику увагу треба приділяти морально-етичному, господарсько-трудовому та естетичному вихованню. На них я покладаю надію в забезпечені її (дитини)природної гамонії національного та вселюдського. Важливим у розвитку мотиваціі моральної поведінки особистості надаю почуттям, що зароджуються в серці, бо воно є «корінь, сонце, голова і цар людині». Ця єдність полягає в тому, що думки, зумовлюючи почуття, в той же час переростають у глибоко інтимні, задушевні. Вони, виходячи із глибини душі особистості, зігріті почуттями, стають переконаннями, визначаючи тим самим її дії. Саме тому «виховання серця» потребує неабиякої уваги. Адже «добре серце – невисякне джерело, яке завше точить чисті струмені, тобто думки.»[ ;109] Людина ,чиста серцем, здатна до доброчинності, правди, гідності, справедливості. «Втікай від слави, обіймай самотність, люби бідність, цінцй ціломудрість, дружи з терплячістю, оселися з сумирністю : плоди «чистого серця» – совість, «доброзичливість, незлобивість, прихильність, сумирність,благонадійність, безпека, задоволення…»[ 6;151]

8 Віра – це та чеснота, яка є однією з основ народної педагогіки, є символом єдності українського народу, української нації, України. «Властивість віри – помічати або розуміти, а чим більше хто помічає, тим більше плекає надіі , а чим більше плекає надії, тим полум`яніше любить.»[ ;265] Любов та віра дають змогу людині вийти за межі свого тлінного звичайного "Я". На ґрунті об'єднання любові та віри у пізнанні людиною самої себе складається категорія "щастя". Воно міститься в нас самих, осягаючи себе, ми знаходимо духовний мир, спокій. Щастя легко досягається, якщо людина йшла шляхом любові та віри. Його досягнення залежить тільки від самої людини, її серця. Всі люди створені для щастя, але не всі отримують його. Ті, хто задовольняються багатством, почестями, владою та іншими зовнішніми атрибутами земного існування, роблять величезну помилку. Вони отримують не щастя, а його привид, який у кінцевому рахунку перетворюється на порох. Не можна забувати і про вдячність,що є -«твердістю і здоров`ям серця».[ ;111 ] Вдячність задовольняється власним змістом, не зазіхає на чуже. Подяка – основа морального виховання у сім`ї. Адже «у подяці заховалося всяке благо, як вогонь і світло причаїлось у кремені. Вірою і сповідую. Бо хто зможе покласти руки на чуже. Якщо раніше не загубить вдячність, котра посилається їй від Бога? З невдячності – смуток , неувага і жадоба, з жадоби – заздрість, а із заздрості – лестощі, розкрадання, кровопролиття і всяка прірва без законів.»[ ;118 ] . Саме так живе весь світ… Отже, невдячність перебуває в основі всіх негативних рис людини. Багато сторінок у педагогічних творах присвятив питанням дружби між людьми, союзу «природовідповідних душ», адже «… для повної та істинної дружби потрібна не лише прекрасна доброчесність і подібність не самих тільки душ, але й занять.»[ ;321] Щира та відверта вона – благо, що «супроводжує життя, додаючи втіхи та чарівності його світлим сторонам і зменшує страждання.»[ ;244] Я переконаний, що найщасливіший той ,у кого багато друзів. Найкраще шукати їх серед чесних та працьовитих людей. Адже між морально зіпсованими людьми не може бути товариських стосунків, «бо як гниле дерево не склеюється з іншим, гнилим деревом, так між негідними людьми не виникає дружби».[ ;249] Діти мають бути «тілесно здорові»,тому значна увага має приділятися фізичному вихованню. Воно повинно починатися ще до народження дитини і

8полягати в здоровому способі життя батьків, у турботі про матір у період вагітності й вигодовування дитини. Йому сприяють також праця, вправи, режим і відпочинок, розваги, загартування організму…Для гармонійного розвитку дитини потрібне й естетичне виховання, яке облагороджує людину, допомагає їй у житті та праці. Засобами цього виховання повинні бути поезія, музика, народні пісні, краса природи, малювання. Щоб розумітися на мистецтві, потрібні почуття любові , внутрішня свобода та природня основа . «Ніхто не пожне твердої слави від будь-якого мистецтва, коли працюватиме без насолоди й натхнення». [ ;431]Ці задатки мають розвинути у дітей батьки та вчителі. Загалом виховання повинно здійснюватися насамперед через працю, яка є основою та смислом життя людини, є «началом» і «вінцем» щастя. В ній я вбачаю фактор, який може вирішальне вплинути на формування особистості, виховання почуттів, сильного характеру, волі. Джерелом існування є саме чесна праця. Людина самореалізується, морально самовдосконалюється лише в праці. Це важливий шлях до добра, оскільки «чим краще добро,тим більшим трудом обкопується воно як ровом»,а «хто труда не перейде, і до добра той не прийде». Бездіяльність , лінощі – джерело виникнення багатьох моральних вад…Але я щиро вірю, що за своєю природою людина не зіпсована, добра, що «справді людське серце і розум аж ніяк не можуть бажати зла людині». Отже, основна робота з виховання й навчання має відбуватися у внутрішньому світі дитини. Тобто розвиток особистості – це, перш за все, самонавчання й самовиховання, зростання морально та духовно. Основне ж завдання педагога – не зашкодити цьому вільному розвиткові відповідно до нахилів і здібностей, даних природою. Звідси й мета навчання – спонукати дитину до самопізнання, рефлексії, адекватному сприйняттю світу й себе в ньому, а також постійному набуттю нових знань, що дадуть можливість само вдосконалитися.

9 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ Дата народження: 3 грудня 1722 р. Освіта: вища Роки навчання: 1738-1741рр. та 1744 – 1753 рр. Навчальний заклад: Києво – Могилянська академія. Отримана спеціальність та кваліфікація: викладач   

10 ТЕРМІН РОБОТИЗАКЛАДПОСАДА 1752р. Переяславський колегіум. Викладач поетики 1754 – 1759рр. ( з перервами) 1759 – 1769рр. ( з перервами) 1772р. Село Каврай (у поміщика С. Томари) Харківський духовний колегіум. Домашній учитель. Викладач поетики, риторики,етики та грецької мови. Мандрівний народний вчитель. СТАЖ РОБОТИ

Твори виховного значення11 Назва твору. Тип публікації (стаття, книга,жанр, тощо)Рікнаписання 1.”Сад божественних пісень”2. “ Розмова ,звана алфавіт, чи буквар світу”2.”Вхідні двері до християнської доброчинності”3.” Байки харківські”4.” Благородний Євродій”5.” Вбогий жайворонок”6. Листи до Михайла Ковалинського. Збірник поетичних творів. Трактат. Посібник Байки. Педагогічний діалог (притча)Педагогічний діалог (притча)Листи (епістолярний цикл)1757 – 1785рр.1761 р.1766р.1766 – 1774рр.1787р.1787р. Травень 1762 – квітень 1794рр.

Малярські роботи про дітей12

Список використаної літератури171. . Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода.-К.,1992.2. Григорій Сковорода. Поезії. Байки. Трактати. Діалоги.//Твори : У 2 т. – К.: ТОВ «Видавництво «Обереги», 2005.-528с. Т.13. Григорій Сковорода. Поезії. Байки. Трактати. Діалоги.//Твори : У 2 т. – К.: ТОВ «Видавництво «Обереги», 2005.-528с. Т.24. Зязюн І. А.,Сагач Г. М. Краса педагогічної дії: Навч.посібник для вчителів, аспірантів, студентів серед. Та вищ.навч. закладів. К.,1997.5. Левківський М. В. Життя та діяльність Г. С. Сковороди//Історія педагогіки. Житомир,1999. С.162-168.6. Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди. Варшава,1934.

Портфоліо виконала:вчитель української мови та літератури. Старосамбірської ЗСШ I-III ст. № 2 ЖЕЛЕМ Христина Миронівна19