Порядок слів у простому реченні

Порядок слів — це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смисловій

структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною

будовою мови, закріплений літературною традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий

порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).

Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловомуі науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

підмет стоїть перед присудком: Інфляція стала невід ‘ємною ознакою економіки в XX ст.; узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: особливості інфляційних процесів у перехідних економіках; неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова; доходи від вибору ресурсозбереження; чинники успіху; додаток займає позицію після слова, яке ним керує:  Соціологія може надати значну допомогу службі зайнятості; в обставини вживаються довільно: Упродовж 1991-1996 рр. суттєво зменшилася інвестиційна активність в Україні;

Чи змінюється зміст речення зі зміною порядку слів? До прикладу вільно

поміняємо місцями члени речення:

Я розповім вам усе. Усе я вам розповім. Вам я все розповім.

Кожне речення є внутрішньою парадигмою однієї конструкції, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір мовцем того чи іншого

порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту

висловлювання, структури

думки, того, що саме вважає мовець основним у

комунікативному плані, контексту тощо.