Пошуково-дослідницький проект « Традиції моєї родини»

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ГЛУХІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ   ШКОЛА-ІНТЕРНАТ

I-III СТУПЕНІВ ІМ. М.І. ЖУЖОМ

 

 

Пошуково-дослідницький проект

« Традиції моєї родини»

 

 

 

                                             Голова проекту:

                  учениця 10 класу

                                                             Стьопкіна Сніжана

 

                                                          Керівник проекту:

                                                          Вихователь МиськоваН.І.

 

 

 

Глухів 2017 р.

                                      

                                                ВСТУП

 Сім′я – це рідний дім.

Сім′я – це батько й мати.

Сім′я – це брат і сестра,

З якими пов′язане життя!!!

Любіть!І цінуйте щастя!

Воно народжується в сім′ї,

Що може бути її дорожче

На цій казковій землі!!!

 

    З давніх – давен існувала така традиція: кожен повинен знати свій рід до сьомого коліна поіменно. З кожним членом роду пов′язані цікаві історії, події. Що більше людина знала про свій рід, то довше жила пам′ять про померлих родичів, то більше берегли і підтримували живих.

    Усе наше життя відбувається в оточенні інших людей – членів суспільства. Щоб жити серед людей, треба багато чого знати й уміти, і ці знання та вміння ми набуваємо в сім′ї. Саме в сім′ї людина пізнає моральні правила, набуває перший досвід їх застосування.

    «Без сім′ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів′я. Кожен з нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов′ю, бажанням допомогти й розрадити. Материна ніжна турбота, батькова вибагливість і сила, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих ситуацій не зазнала людина, які перешкоди не долала, як би не страждала – завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім′ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.

    Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька – матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім′я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому сіті.

    Дуже часто ми чуємо твердження, що сім′я – це основа суспільства. І хоч ці слова такі звичні, вони не втрачають своєї актуальності й глибокого змісту. «З родини йде життя людини», - у цьому прислів′ї сконденсовано моральні й етичні принципи, за якими віками формувався моральний кодекс українців. Саме в сім′ї, де панує любов і взаємодопомога, де належна увага приділяється національній свідомості, високій моралі, почуття справедливості й людяності, виростає гідний громадянин своєї країни.

    Батьки, діти, онуки – найрідніші між собою люди, з′єднані в сім′ю Божою волею. Родина, сім′я – це велика сила. Тільки вона є надійним і незрадливим захистом від усяких негараздів.

    Взаємини батьків і дітей – це споконвічна проблема, від позитивного вирішення якої залежить благополуччя нашої держави, адже сім′я – це державна структура.

    Дружні, спокійні, врівноважені стосунки між батьками і дітьми – це запорука здорового морального клімату в суспільстві. Не може людина творчо працювати, навчатися, якщо її щось пригнічує, тривожить, якщо не все гаразд у сімейних стосунках.

    Тільки родина – опора в житті кожної людини. І те, якою буде погода в домі, яким теплим та ясним буде родинне вогнище, залежить і від батьків, і від дітей.

 

 

 

 

 

 

 

        Визначення проблеми проекту

• Спроба оцінити роль сім′ї у нашому житті.
• Сім′я – це життя всього людства.
• Здобування досвіду життя у світі.
• Спроба об′єднання кількох поколінь – передача досвіду спілкування з однолітками, а також старшими й молодшими членами родини.
• Чи потрібні зараз батьківська опіка, родинне тепло, щире спілкування та довіра, дружба та любов?

 

Об`єкт дослідженнгя: історія родин,сімейні традиції та реліквії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     РОЗДІЛ І

Термін реалізації проекту:

Початок :листопад 2016 року;

Закінчення : квітень 2017 року.

 

Девіз: «Любов до Батьківщини починається з сім′ї».

 

Мета проекту:

    , Усвідомити роль сім`ї, сімейних традицій;

!виховання патріотичної свідомості підростаючого покоління на прикладі власних родин учнів;

• виховання почуття вдячності та поваги до людей старшого покоління;
• виховання сучасних членів суспільства;
• розвиток здатності співчувати, співпереживати, формувати вміння слухати;
• розвиток моральної особистості, що знає історію своєї Батьківщини й родини;
• виховання моральних правил та досвід їх застосування;
• сприяти збереженню сімейних традицій та історії свого родоводу;
• привернути увагу учнів досімейних традицій:, знати свій родовід, шанувати своїх пращурів.

 

Завдання проекту:

• виховувати в учнів бажання знати свій родовід;сімейні традиції;
• наслідувати сімейні трудові традиції;
• активізація роботи у вихованні активних членів суспільства;

 

• проведення  виховних годин;
• знання звичаїв і традицій родини, міста, України.

 

                                            Розділ II

Кількість учасників проекту :   14                                                      

 

  Склад команди:

                                                   

	П.І.Б. учня	Рік народження	Роль
1	Стьопкіна Сніжана	2001	Голова проекту
2	Понирко Елла	2001	Заступник голови проекту
3	Бірюк Назар	2001	Творча група «Історики »
4	Комаров Костянтин	2002
5	Бадулін Олександр	2001
6	Гавриленко Данило	2001
7	Калниболотчук Анастасія	2002	Творча група «Дослідники»
8	Борщ Максим	2003
9	Макаренко Микита	2002
10	Артеменко Дар`я	2002	Творча група «Фотокореспонденти»
11	Кімлик Ксенія	2001
12	Маринчнеко Наталія	2000	Творча група  «Митці»
13	Бондаренко Антон	2001
14	Ащаулов Владислав	2001

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Розділ III

Сценарний план проведення програми реалізації проекту

№	Дата реалізації завдань	Зміст завдань	Відповідальні за реалізацію завдання	Примітки
1	Листопад 2016р.	Обговорення на засіданні проблеми та плану роботи проекту	Керівник проекту
2	Листопад 2016р.	Створення творчих груп згідно структури проекту	Голова проекту	Розподіл обов'язків між учасниками проекту
3	Листопад-березень 2016-2017р.	Робота з літературними джерелами, друкованими матеріалами	Творча група «Історики»
4	Грудень 2016р.	Зібрати матеріали  про сімейні традиції,реліквії	Творча група «Історики»
5	Січень 2017р.	Зібрати матеріал про сімейні традиції шляхом опитування членів родини	Творча група «Дослідники»
6	Лютий-березень 2017р.	Збір фотоматеріалів та його опрацювання	Творча група «Фотокореспонденти»
7	Березень 2017р.	Провести конкурс фотогазет «Традиції моєї родини»	Голова проекту	Запросити до участі в конкурсі учнів житлового корпусу
8	Березень 2017р.	Зібрати та опрацювати матеріали про сімейні традиції, реліквії	Творча група «Митці»
9	10 березня 2017р.	Презентація проекту	Керівник проекту,голова проекту	Виховний захід «Традиції моєї родини»

   

 Характеристика матеріально – технічного забезпечення проекту :  актова зала школи –інтернату , комп'ютер, сканер, цифровий фотоапарат , магнітофон , додаткова література для написання сценарію ,папір та канцтовари.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ ІV

Актуальність завдань проекту: обгрунтування необхідності реалізації проекту,ефективність

 

Виховання свідомого громадянина ,патріота ,тобто людини з притаманними їй способами мислення ,почуттями,вчинками та поведінкою,спрямованими на розвиток громадського суспільства в Україні є одним із пріоритетних напрямків виховання ,зокрема родинного, над яким працює сучасна школа. Працюючи в даному напрямку ,школа покликана забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок в сім'ї ,допомогти зрозуміти багатогранне значення сім'ї для суспільства в цілому і кожні людини зокрема сформувати розуміння ,що сім'я – це першооснова існування людини,а людина – частина сім'ї,виховати свідоме добре становлення до неї,почуття відповідальності за родину,як родину ,як національну і загальнолюдську цінність ,розвивати творчу активність щодо родини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Очікувані результати від реалізації проекту

 

1. Шанування своїх предків.
2. Привернення уваги учнів, батьків, учителів до повернення і збереження сімейних традицій, вивчення історії свого родоводу, а загалом і вивчення історії та сімейних традицій українського народу.
3. Виховання членів суспільства з активною життєвою і громадянською позицією.
4. Виховання у дітей поваги й шанобливого ставлення до старшого покоління.
5. Виховання поваги та любові до історії Батьківщини.
6. Відкриття цікавих сторінок із життя своїх предків.
7. Нариси «Cімейні традиції».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звіт творчої групи

«Історики»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звіт  творчої групи

«Дослідники»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сімейна традиція мого роду

     У світі існує багато  різноманітних традицій. Такий звичай існує і в моїй родині. Передача вишитого рушника та ікони Божої Матері майбутньому поколінню - саме цю традицію започаткувала моя прапрабабуся Акуліна.  Отримала вона рушника та ікону на весілля,коли батьки благословляли на щасливе сімейне життя. А, народивши доньку Марію, вирішила: «Буде виходити заміж донечка, то благословлю і її тією самою іконою».  Через деякий час  виходить  Марія заміж і отримала благословення тією ж самою іконою Божої Матері.  За рік сімейного життя  на світ з’явилася моя бабуся Ніна. Їй мати багато цікавого розповідала про різні традиції роду,та історії їх виникнення. Проте,про передачу рушника та ікони, не розповідали аж до тих пір, поки дівчина не виходила заміж. Це залишалося своєрідною таємницею. Йшли роки, моя бабуся росла і настав час коли і вона знайшла свою другу половинку. На своєму весіллі вона та її чоловік були теж благословенні іконою Божої Матері. Через деякий час у родині моєї бабусі народилася моя мама Тетяна. Як і всі діти,вона росла на радість своїм батькам. Та прийшов час,коли батьки віддавали свою доньку у доросле життя,але і тут сімейна традиція не була порушена,мої батьки були благословенні тією ж самою іконою,яка вже стала реліквією за довгий час свого існування. Незабаром моя мама колисала вже мене ,свою донечку Сніжану. Зараз мені тільки шістнадцять років,але я знаю, що коли я буду виходити заміж,то моя мама не порушить нашу сімейну традицію, то вона мене та мого нареченого обов’язково благословить іконою Божої Матері. Я теж ніколи не забуду наш родинний звичай,який приніс  нашому роду багато сімейного затишку та щастя і думаю,що він завжди  передаватиметься з покоління в покоління.

                                           Учениця 10 класу Стьопкіна  Сніжана

Сімейною традицією можна назвати ті порядки і звичаї , які переходять в одному сімействі від одного покоління до іншого. Саме сімейними цінностями і традиціями  відрізняються наші сім’ї . Адже у кожного вони свої. Наприклад , серед традицій моєї родини , є  такі , як спільна ліплення пельменів на Новий Рік. Свята всі відзначають по-різному , але в нашій сім’ї кожен рік все виглядає приблизно однаково. Ми всі разом ліпимо пельмені , відзначаємо Новий рік , дивимося телевізор. І хоч ніхто з нас вже не вірить у Діда Мороза , ми даруємо один одному подарунки , і кладемо їх під ялинку. Мені подобається те , що ми не тільки дотримуємося ці сімейні традиції , але і отримуємо від цього задоволення , навіть дорослі. І подібних традицій в нашій сім’ї багато. Наприклад , ми робимо генеральне прибирання щосуботи. У кожного члена сім’ї свій  обов’язок – витерти пил , підмести або помити підлогу . Увечері , закінчивши загальні праці , ми любимо сидіти всією сім’єю і дивитися що-небудь цікаве по телевізору. І це теж одна з наших сімейних  традицій .  Коли я створю свою власну  сім`ю , мені б дуже хотілося перенести в неї всі ті сімейні традиції , яким  я слідував з раннього дитинства. Я хочу , щоб і мої діти і онуки також слідували їм . Сімейні традиції – це величезна і важлива цінність кожної родини.

 

 Моя сім'я невелика. Нас усього троє: я, мама й бабуся. Але, незважаючи на те, що наша сім'я маленька, у нас є свої сімейні традиції, яких  ми завжди дотримуємося. Зустрічати Новий рік і Різдво разом-  одна із самих улюблених традицій. Як би не були зайняті, де б ми не перебували, під час цих свят, ми відкладаємо всі свої справи й збираємося в нашій затишній квартирі. Спочатку ми разом наряджаємо ялинку:  прикрашаємо її іграшками, гірляндами , потім поздоровляємо один одного зі святом і обмінюємося подарунками.

Увечері ми сідаємо за святковий стіл і розповідаємо,про те,що в нас поганого і гарного відбулося в році, що йде, а потім запалюємо бенгальські вогні й говоримо один одному побажання на рік прийдешній.

                                               Шевченко Іван ,учень 11 класу

 

Однією з таких традицій – є спільна вечеря по суботах, на яку збирається вся  наша сім’я у повному складі. Для цієї вечері завжди виставляється стіл в центр кухні, навколо якого ми всі сідаємо, їмо смачну домашню їжу, яку готуємо ми з мамою і ділимося всім, що сталося у кожного з нас за цей час. Це дуже теплі сімейні моменти, коли кожен може поділитися своїми проблемами і почути слова підтримки., А  якщо у когось сталося щось хороше, то вся сім’я обов’язково порадіє разом з ним.

Іншою традицією сім’ї є спільне святкування Нового року. У цей день теж ми теж збираємося всі разом за одним столом. Кожен з нас дарує один одному гарні подарунки, бажає один одному щастя, здоров’я і удачі і звичайно ж, рівно о 12 ночі загадує бажання під бій курантів. Ця мить мені завжди здається особливо чарівною. Та й інші свята ми не залишаємо без уваги, адже кожен з них – це зайвий привід привітати рідних, сказати їм слова любові, надати увагу.

Ще однією традицією нашої сім’ї є поїздка мене, мами і тата на влітку на море. Для мене це найщасливіший час. Адже на морі  я можу не тільки вдосталь накупатися, покататися на банані, позасмагати під сонечком , але і помилуватися разом з ними красивим небом сідаючого сонця,  і просто поговорити про все на світі. А якщо виходить так, що на море ми не потрапляємо, то влітку ми обов’язково  влаштовуємо пікніки, на які запрошуються всі наші друзі. І тоді вже точно ніхто не нудьгує, а день наповнений радістю, сміхом і веселощами!

Але найголовніша традиція моєї родини – бути завжди разом, будь-яку неприємність зустрічати спільно, завжди триматися один одного.

Бірюк Назар,учень 9 класу

 

 

В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року.

Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю  ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.

Потім я разом з друзями йду колядувати.  Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився.

За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом.

Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі.

                                                   Комаров Костя , учень 9 класу

 

 

 

 

 

 

                     Обереги моєї родини

Наш оберіг ішов з землі,
Коли нас скіфами ще звали.
І талісман той берегли,
І щастя в доленьці шукали.
Або коли була війна
І ворог йшов на схил Дніпровий,
Чи то котилася чума,
Чи хтось був дуже тяжко хворий…
О.Онищенко
Нашому роду нема переводу
Народна мудрість
Рід, родина, родовід…Задумуюся й розумію, що родина – не просто
люди, які проживають під одним дахом. Це тісна єдність рідних людей, які
представляють покоління - від найменшого члена сім’ї до сивочолих дідусів,
шанованих прабабусь. Це та тиха гавань, де завжди нас чекають, де
кожного розуміють і найбільше люблять. Рід – це ще й велике дерево, а на
ньому гілочки-діти, які швидко ростуть , міцніють, бо живляться соками
великої гілки – сім’ї. Ми часто запитуємо своїх батьків, учителів, що є
найсвятіше й найголовніше в житті людини? На це питання можна відповісти
словами В.Бобринського :
А хто дає той напрямок – дорогу,
Чого не мав, без чого я тинявсь,
Хто вчить дітей ходить,
Молитись Богу,
Одна відозва є на це - сім’я!
Сім’я починається в кожного з нас від народження. «Тільки родина –
як вічна зернина на невмирущому полі життя,»- так співав незабутній
Назарій Яремчук. Родовідна пам'ять – це унікальне явище в українському
побуті, але, на жаль, не дуже актуальне для сучасних родин. У нашій сім’ї
пам'ять про своїх предків є природною потребою. Хочу зазначити, що в
кожної родини свої сімейні реліквії. Вони служать оберегами, які передають
від покоління до покоління своєрідний захисний код роду, повертають до
витоків народу і мудрості пращурів, які вже назавжди відійшли за межу
вічності, вони стоять на сторожі духовності і нашої душевної чистоти. Що ж
вважають оберегом? Старовинні рушники та вишиванки, світлини, хустки,
прикраси, предмети домашнього вжитку, ікони, медалі, хата, піч, мамина
колискова, молитва до Бога, батьківське благословення - такий далеко не
повний перелік тих скарбів, які очищають і ошляхетнюють нашу душу,
оберігають її від скверни і прагматизму, користолюбства, зрадливості...
Я знаю запах рідної домівки.
Так пахне свіжий хліб і пиріжки,
букет із чебрецю та материнки,
лляний обрус і білі рушники.
Цей світлий образ рідної оселі,
турботливих батьків блаженні дні,
де я мала, щаслива та весела,
така близька і дорога мені.
Я відчуваю спокій в рідній хаті:
зігріє, від негоди захистить,
як Мати Божа береже дитятко,
на тій іконі, що в кутку висить.
Від своєї мами я дізналася, що історія українського народу надзвичайно
багата на християнську традицію. Одна з найкращих рис тієї традиції –
прадавнє, глибоке, загальне і постійне почитання Пречистої Діви Марії. Це
почитання в нашому народі тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж
до сьогодні. Цікаво, що навіть наш столичний «город» Київ через велику
кількість церков Божої матері колись носив назву “Другий город Марії, бо
першим був Константинополь”.
Оберегом і найціннішою реліквією і нашої родини є ікона Божої Матері . Це особлива ікона, котру ми не подаруємо, не продамо та не обміняємо на всі скарби світу. Це наш талісман, джерело життя. Вона є символом духовності, пророцтва та каяття. Дісталась вона нам у спадок від моєї прапрабабусі – Овчаренко (по чоловікові Лаврененко) Марфи Аврамівни 1911 року народження. На жаль, мені не довелося знати бабусю (так надалі буду її називати ) особисто, вона померла в 1971 році, мене тоді ще на світі не було, проте моя матуся була, хоч і недовго, її вихованкою – онукою. Нелегке, сповнене тривог і негараздів, утрат і переживань довелось прожити Марфі
Аврамівні: коли їй було 6 років, при пологах померла мати, батько
одружився з іншою жінкою, мачуха не любила Марфи, усіляко намагалася
вигнати дівчину з рідного дому. Бабуся Марфа розповідала, що повідати свої
біди могла тільки Матері Божій у сільській церковці (жила моя бабуся в селі
Дмитрівка), тому завжди плакала під час богослужінь. Коли Марфі Аврамівні
виповнилось 14 років, батьки видали її заміж за Лаврененка Павла (це було
справжнє кохання, бабуся познайомилась із дідусем на вечорницях, батьки
хлопця, незважаючи на бідність Марфи, адже мачуха навіть приданого не
надбала і дівчині не дозволила надбати) дуже сподобали собі свою майбутню
невістку, прийняли, як рідну доньку, прислали на весіллі скриню з приданим,
щоб усі люди в селі знали, що і сирота без матері має придане. У день весілля
наречених - моїх бабусю Марфу й дідуся Павла - Соломія та Олексій
Лаврененки - батьки нареченого - благословляли іконою Божої Матері. З
того часу ця нічим не примітна ікона стала найбільш значущою реліквієюоберегом нашої великої родини.
Коли, будучи заміжньою, бабуся Марфа приходила до храму, сльози
більше не текли по щоках: спокій, віру, утрачену рівновагу й упевненість у
собі й завтрашньому дні, захист від зла вона зуміла віднайти в цій іконі.
Бабуся народила семеро дітей (серед них і мій прадідусь Микола) , на жаль,
троє з них померли ще в дитинстві, дідусь Павло не повернувся з кривавих
доріг Великої Вітчизняної війни (бабуся отримала «похоронку»), але душа її
не скам’яніла від болю втрат, туги, самотності…У Марфи Аврамівни була на
покуті Вона – Берегиня, Порадниця, Заступниця – Ікона Божої Матері, саме
ця родинна реліквія дала їй прекрасні скарби – повагу до людей, совість,
терпіння й покору, радість за успіхи друзів і незнайомих людей, справжнє
кохання, мудрість…
Немає сьогодні серед нас Марфи Аврамівни, дідуся Павла, але є в селі
Дмитрівка старенька хата, куди ми всією родиною обов’язково приїжджаємо
на свята, вдячна батькам за те, що не зруйнували її, а поряд збудували нову, а
старенька хата доглянута, чисто побілена на кожні свята, а в ній , я знаю,
живе дух українських традицій, тут і бабусина піч (див. фото на презентації),
вона і сьогодні пахне травами, печеним хлібом, сушеними яблуками і сухим
насінням, зіллям, корінням, тут на стіні старі родинні світлини, тут живе і
бабусина колискова пісня, а пісню бабусі Марфи співають своїм дітям її
онуки, правнуки і праправнуки теж будуть співати, тут на покуті і сьогодні
наша родинна реліквія-оберіг – ікона Божої Матері, нею благословляли і
благословлятимуть усіх, хто стає на рушничок щастя, бо саме ця дивовижна
реліквія є запорукою збереження і примноження людських чеснот, знаком

добра і сили, заступницею від нещасть, є оберегом. Ця ікона передається від
покоління до покоління в нашій родині (а володіє нею найстарший син чи
донька в родині і потім передасть також старшому сину чи доньці, сьогодні
вона належить моїй тітці, маминій сестрі – Д’яковій І.А.). Буду вдячна долі,
якщо колись моя матуся благословить і мене на рушнику щастя сімейною
реліквією-оберегом.
Закінчити свою роботу я хочу віршем-молитвою, зверненням до нашої
сімейної берегині, який народився під час роботи над твором:
О Матінко Божа, Пречиста Маріє!
Навчи мене жити у світі важкім,
Навчи мене ворога свого любити,
Уміти прощати й молитись за всіх.
Зроби, будь ласкава, щоб я була чиста
У помислі кожнім, у радості мрій,
Всім серцем дитячим, всією душею

 

 

Ікона - вікно у духовний світ українця

 

Будучи ще зовсім дитиною, я неодноразово задивлялася на дивну картину, яка займає почесне місце, на покуті, бабусиної кімнати нашого будинку. Пильно дивилася у вічі цьому образу з картини, ніби чекала відповіді, хоча знала, що картини не розмовляють; і мені здавалося, що та картина разом зі мною  і думає,і плаче, і сумує, і сміється....

      Я росла, моя цікавість тільки загострювалася, і я наважилася спитати у мами про цю дивну картину. І мама стала мені розповідати, що це ікона - частина православної традиції, що слово ікона означає «образ», «зображення». Вона є неначе тінню живого Бога і святих, спрямованою з неба на землю. Тому ікони площинні, майже не мають виміру вглиб, фарби накладаються локально, кожна окремо від іншої, не змішуючись.

Дуже ретельно і збільшено малюються очі – вони немов вивчають і аналізують духовний стан віруючої людини. Всі кольори символічні, кожний щось означає: золоте – це світ небесного царства, пурпурне – царська влада Господа,блакитне – чисте і благодатне життя на землі.

      Ненька говорила, що ми православні, а в домі православної людини ікони завжди займають почесне місце. Відправляючись у дорогу, людина також бере, за звичаєм, невелику ікону. Так повелось з давніх-давен: народжувалася людина чи вмирала, брала шлюб чи починала якусь важливу справу - її супроводжував іконописний образ.

      Ікона є свого роду вікном у духовний світ, без неї неможливо уявити інтер'єр православного храму. Звідси і її особлива мова, де кожен штрих - це знак або символ, який означає дещо більше, ніж він сам по собі.

      З допомогою знакової системи ікона передає інформацію так само, як її передає письмовий текст, використовуючи алфавіт. Принципово в іконі все символічне і має своє значення: не тільки зміст зображуваного, але й форма і фарби. Створення та шанування ікон оправдано особливостями психічного життя людини, що за допомогою образу і фарб християнин ясніше уявляє зображуване, а тому й більш глибоко засвоює зміст Божественних істин. Споглядаючи цей святий образ перед духовними очима людини починає проходити вся історія життя даного святого.

       На честь ікон у Православній церкві встановлені свята, молитвослів'я, співання пісень. Святі ікони, як найкращий дарунок, підносять найдостойнішим і близьким людям. Батьки з роду в рід передають їх дітям, як священне благословіння. Предметом зображення на іконах є Ісус Христос, а в зв'язку з Ним і образи Святої Трійці, Божої Матері, ангелів і святих. Зміст цих ікон не обмежується простими зображеннями, вони можуть включати і різномісні події з життя Христа.          

     Моя  родина, як і кожна віруюча, має ікону, бо це погляд Божий на нас. Родина береже ікону Матері Божої. Ми надзвичайно  шанобливо ставимося до ікони,вона передається у нашому роду з покоління в покоління і є згадкою про наш давній рід. У тяжку хвилину ми завжди звертаємося до неї, просячи поради чи підтримки. Вшановуючи її, я сприймаю ікону як молитовний образ, який впливає на мої бажання, почуття. Мені здається, що ікона наділена магічною силою.

   ...Я підростала,цікавість до ікони згасала. Але в скрутну для мене хвилину я припала до ікони, благаючи поради,і в певний час мені здалося, що моя молитва була почута, і саме після цього мій інтерес до ікони загострився знов, я дізнавалася про неї все більше і більше.

 А моя бабуся казала, що деякі люди думають, що ікони мають чудотворну силу.

Ікона - це святиня кожної родини, адже вона з нами від народження і до самої смерті. Я вважаю, що ікону треба берегти та шанувати, бо вона є невід'ємною частиною православного народу, і саме завдяки їй в наших серцях завжди є надія на краще.

 

Маринченко Наталія, 11 клас

 

 

 

 

Сімейна реліквія ( гумореска)   Єдиною реліквією нашої сім’ї є комп’ютер. Як та священна штука у нас з’явилась і коли, я не пам’ятаю, але було то давно, ще за царя Гороха, як я пішки під стіл ходив. Я отої “реліквії” спочатку боявся, а от сестра (молода ще була, дурна) одразу штукенцією зацікавилася . Фатальним став той день, коли вперше Мала підійшла до комп’ютера. Вдарилася мала в релігію і стала жрецем (та ні, їла вона небагато, то ми її так назвали, бо вона одна оберігала “реліквію” від усякої напасті. В тому числі і від мене). Я одного разу потрапив в немилість до Малої, бо облив “реліквію” чаєм. Ох і гнівались у ті дні на мене Боги! У Малої свій Бог – Windows. Саме він змінив життя сестри. Я от собі спокійно живу, тихенько, а вона - ні. Все міфи про комп’ютер складає, Богові молиться. Встає з ліжка – одразу до “реліквії”: “Здрастуйте, пане Комп’ютеру, - і ручки на клавіатуру (молиться). - Доброго Вам здоров’ячка! Змушена Вас ненадовго залишити. Не сумуйте, скоро повернуся”. І біжить собі до школи. Хоча уроки зовсім не цікавлять: вона – жрець. Так і живе. Щодня вивчає релігію. І я вже відчуваю, що попереду наступне божество – Interrnet!

                                                                Бондаренко Антон,учень 10 класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звіт творчої групи «КОРЕСПОНДЕНТИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Комунальний заклад Сумської обласної ради Глухівська загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів

 ім. М.І. Жужоми

 

Шевченко Тетяна Іванівна

Вихователь

 

 

1.Що таке сімейні традиції?

- Сімейні традиції – це передача досвіду від старшого покоління до молодшого.

2. Чи впливають сімейні традиції на виховання в родині?

- Впливають, особливо при вихованні дітей.

3. Які сімейні традиції є у Вашій родині?

- Найголовніша традиція в нашій родині – вчительська династія.

 

 

 

 

Сімейна традиція.

 

 

 

 

 

Їхні доньки:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Комунальний заклад Сумської обласної ради Глухівська загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів

 ім. М.І. Жужоми

 

Кострова Любов Олександрівна

Директор

 

1.Що таке сімейні традиції?

- Певні дії, які проводяться систиматично, постійно.

2. Чи впливають сімейні традиції на виховання в родині?

- Так. Передаються із покоління в покоління.

3. Які сімейні традиції є у Вашій родині?

- Відмічання разом Різдва, Великодня;

- складання родоводу;

- відмічання Днів народження членів родини разом;

- сімейний відпочинок на природі;

- походи разом по гриби та ягоди.

 

Комунальний заклад Сумської обласної ради Глухівська загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів

 ім. М.І. Жужоми

 

Ковальова Юлія Василівна

Вихователь

 

1.Що таке сімейні традиції?

- Сімейні традиції – це сімейні надбання, які накопичувалися протягом століть і зберігаються досі.

2. Чи впливають сімейні традиції на виховання в родині?

-  Так.  Адже традиції  це і є певний виховний потенціал.

3. Які сімейні традиції є у Вашій родині?

- Моя родина ще досить молода, тому ми тільки починаємо формувати і створювати свої традиції. Одна з них – це поїздка до аквапарку на Різдво.

 

 

Комунальний заклад Сумської обласної ради Глухівська загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів

 ім. М.І. Жужоми

 

Кравчук Світлана Володимирівна

Вихователь

 

 

1.Що таке сімейні традиції?

- Це проведення свят в сімейному колі.

2. Чи впливають сімейні традиції на виховання в родині?

- Звичайно, впливають.

3. Які сімейні традиції є у Вашій родині?

- Зустріч Різдва - обов′язково у батьків. Усі Дні народження і Новий Рік у сімейному колі.  Обов′язково даруємо подарунки імениннику, а на Новий Рік символічні подарунки під ялинку.

 

 

 

Комунальний заклад Сумської обласної ради Глухівська загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів

 ім. М.І. Жужоми

 

 Самофал Алла Олександрівна

Вихователь

                                           

1.Що таке сімейні традиції?

- Сімейні традиції, звичаї, які повторюються в родині, передаються від покоління до покоління.

2. Чи впливають сімейні традиції на виховання в родині?

- Так, звичайно.

3. Які сімейні традиції є у Вашій родині?

- Ведення сімейного альбому. Проведення разом сімейних свят. Складання родоводу. Але, найголовнішою, цікавою традицією нашої родини  є творчо – літературно – мистецька традиція. Писання творів (поезії, прози). Створення малюнків передається з покоління в покоління, а саме мій батько Кулініч О.П., Я - Самофал А.О., та моя донька Самофал Анастасія.