Виховна година «Традиції моєї родини»

Виховна година  «Традиції моєї  родини»

Мета:

•                        розкрити багатство і красу українських звичаїв та традицій;
•                        розвивати в учнів уміння бачити та шанувати красу, зміцнювати почуття     національної гордості, повагу до свого народу та його історичного минулого;
•                        виховувати любов до батьків, родини.

Обладнання: фото родин класу, сімейні фотоальбоми, герб родини, плакат із зображенням «Родовідного дерева»

 Вихователь. Доброго дня! Сьогодні у нас незвичайний урок, а саме урок захисту проекту – урок – презентація. Презентація проекту «Традиції моєї родини». Протягом декількох місяців учні спального корпусу збирали та досліджували матеріал, пов’язаний з родиною, членами сімей, сімейними традиціями і звичаями, які існують в родинах. А сьогодні ми підведемо підсумок цієї роботи: ознайомлять всіх присутніх из звичаями та традиціями власних родин.

 Вихователь:
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть. Обрядово-звичаєва сфера – це ті прикмети й ознаки, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, але й у його історичному минулому. Адже вона охоплює всі ділянки особистого й суспільного життя кожної окремої людини. Святково-звичаєва спадщина, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують і цементують окремих людей в один народ в одну націю, в одну родину.

У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам.  Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв.

ВИХОВАТЕЛЬ. Творча група «Історики» підготувала інформацію.

Учень.»Історики». З давніх – давен існувала така традиція: кожен повинен знати свій рід до сьомого коліна поіменно. З кожним членом роду пов′язані цікаві історії, події. Що більше людина знала про свій рід, то довше жила пам′ять про померлих родичів, то більше берегли і підтримували живих.

    Усе наше життя відбувається в оточенні інших людей – членів суспільства. Щоб жити серед людей, треба багато чого знати й уміти, і ці знання та вміння ми набуваємо в сім′ї. Саме в сім′ї людина пізнає моральні правила, набуває перший досвід їх застосування.

    «Без сім′ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів′я. Кожен з нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов′ю, бажанням допомогти й розрадити. Материна ніжна турбота, батькова вибагливість і сила, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих ситуацій не зазнала людина, які перешкоди не долала, як би не страждала – завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім′ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.

    Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька – матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім′я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому сіті.

    Дуже часто ми чуємо твердження, що сім′я – це основа суспільства. І хоч ці слова такі звичні, вони не втрачають своєї актуальності й глибокого змісту. «З родини йде життя людини», - у цьому прислів′ї сконденсовано моральні й етичні принципи, за якими віками формувався моральний кодекс українців. Саме в сім′ї, де панує любов і взаємодопомога, де належна увага приділяється національній свідомості, високій моралі, почуття справедливості й людяності, виростає гідний громадянин своєї країни.

    Дружні, спокійні, врівноважені стосунки між батьками і дітьми – це запорука здорового морального клімату в суспільстві. Не може людина творчо працювати, навчатися, якщо її щось пригнічує, тривожить, якщо не все гаразд у сімейних стосунках.

    Тільки родина – опора в житті кожної людини. І те, якою буде погода в домі, яким теплим та ясним буде родинне вогнище, залежить і від батьків, і від дітей.

Учень.»Історики». Але що таке традиції?
Традиція – це досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління. М.Г.Стельмахович (1)

У нашого народу споконвіку дотримувалися різних традицій: (2)
1) традиції проведення свят;
2) традиції поваги до старших
(у родинах дотримувались таких моральних заповідей: "Шануй вітця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі",
"Люби ближнього як самого себе";
шанували моральні чесноти - мудрість, справедливість, мужність, стриманість;
поважали "дев'ять плодів Святого духа": любов, радість, мир, терпеливість, доброту, милосердя, віру, лагідність, поміркованість.).
3) традиція передачі трудового досвіду;
4) мистецькі виховні традиції;
5) релігійні виховні етнотрадиції.
6) традиції любові до дітей та відповідальності за їх долю. Відомо, що найвпливовішими вихователями є батьки. Народ шанує тих батьків, які поряд з вимогливістю і справедливістю проявляють чуйність до синів та дочок і, водночас, засуджує ухиляння від батьківських обов`язків.

Вихователь.Свій звіт підготували «Дослідники».

                                Сімейна традиція мого роду

     У світі існує багато  різноманітних традицій. Такий звичай існує і в моїй родині. Передача вишитого рушника та ікони Божої Матері майбутньому поколінню - саме цю традицію започаткувала моя прапрабабуся Акуліна.  Отримала вона рушника та ікону на весілля,коли батьки благословляли на щасливе сімейне життя. А, народивши доньку Марію, вирішила: «Буде виходити заміж донечка, то благословлю і її тією самою іконою».  Через деякий час  виходить  Марія заміж і отримала благословення тією ж самою іконою Божої Матері.  За рік сімейного життя  на світ з’явилася моя бабуся Ніна. Їй мати багато цікавого розповідала про різні традиції роду,та історії їх виникнення. Проте,про передачу рушника та ікони, не розповідали аж до тих пір, поки дівчина не виходила заміж. Це залишалося своєрідною таємницею. Йшли роки, моя бабуся росла і настав час коли і вона знайшла свою другу половинку. На своєму весіллі вона та її чоловік були теж благословенні іконою Божої Матері. Через деякий час у родині моєї бабусі народилася моя мама Тетяна. Як і всі діти,вона росла на радість своїм батькам. Та прийшов час,коли батьки віддавали свою доньку у доросле життя,але і тут сімейна традиція не була порушена,мої батьки були благословенні тією ж самою іконою,яка вже стала реліквією за довгий час свого існування. Незабаром моя мама колисала вже мене ,свою донечку Сніжану. Зараз мені тільки шістнадцять років,але я знаю, що коли я буду виходити заміж,то моя мама не порушить нашу сімейну традицію, то вона мене та мого нареченого обов’язково благословить іконою Божої Матері. Я теж ніколи не забуду наш родинний звичай,який приніс  нашому роду багато сімейного затишку та щастя і думаю,що він завжди  передаватиметься з покоління в покоління.

                                      Учениця 10 класу Стьопкіна  Сніжана

Сімейною традицією можна назвати ті порядки і звичаї , які переходять в одному сімействі від одного покоління до іншого. Саме сімейними цінностями і традиціями  відрізняються наші сім’ї . Адже у кожного вони свої. Наприклад , серед традицій моєї родини , є  такі , як спільна ліплення пельменів на Новий Рік. Свята всі відзначають по-різному , але в нашій сім’ї кожен рік все виглядає приблизно однаково. Ми всі разом ліпимо пельмені , відзначаємо Новий рік , дивимося телевізор. І хоч ніхто з нас вже не вірить у Діда Мороза , ми даруємо один одному подарунки , і кладемо їх під ялинку. Мені подобається те , що ми не тільки дотримуємося ці сімейні традиції , але і отримуємо від цього задоволення , навіть дорослі. І подібних традицій в нашій сім’ї багато. Наприклад , ми робимо генеральне прибирання щосуботи. У кожного члена сім’ї свій  обов’язок – витерти пил , підмести або помити підлогу . Увечері , закінчивши загальні праці , ми любимо сидіти всією сім’єю і дивитися що-небудь цікаве по телевізору. І це теж одна з наших сімейних  традицій .  Коли я створю свою власну  сім`ю , мені б дуже хотілося перенести в неї всі ті сімейні традиції , яким  я слідував з раннього дитинства. Я хочу , щоб і мої діти і онуки також слідували їм . Сімейні традиції – це величезна і важлива цінність кожної родини.

Однією з таких традицій – є спільна вечеря по суботах, на яку збирається вся  наша сім’я у повному складі. Для цієї вечері завжди виставляється стіл в центр кухні, навколо якого ми всі сідаємо, їмо смачну домашню їжу, яку готуємо ми з мамою і ділимося всім, що сталося у кожного з нас за цей час. Це дуже теплі сімейні моменти, коли кожен може поділитися своїми проблемами і почути слова підтримки., А  якщо у когось сталося щось хороше, то вся сім’я обов’язково порадіє разом з ним.

Іншою традицією сім’ї є спільне святкування Нового року. У цей день теж ми теж збираємося всі разом за одним столом. Кожен з нас дарує один одному гарні подарунки, бажає один одному щастя, здоров’я і удачі і звичайно ж, рівно о 12 ночі загадує бажання під бій курантів. Ця мить мені завжди здається особливо чарівною. Та й інші свята ми не залишаємо без уваги, адже кожен з них – це зайвий привід привітати рідних, сказати їм слова любові, надати увагу.

Ще однією традицією нашої сім’ї є поїздка мене, мами і тата на влітку на море. Для мене це найщасливіший час. Адже на морі  я можу не тільки вдосталь накупатися, покататися на банані, позасмагати під сонечком , але і помилуватися разом з ними красивим небом сідаючого сонця,  і просто поговорити про все на світі. А якщо виходить так, що на море ми не потрапляємо, то влітку ми обов’язково  влаштовуємо пікніки, на які запрошуються всі наші друзі. І тоді вже точно ніхто не нудьгує, а день наповнений радістю, сміхом і веселощами!

Але найголовніша традиція моєї родини – бути завжди разом, будь-яку неприємність зустрічати спільно, завжди триматися один одного.

Бірюк Назар,учень 9 класу

В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року.

Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю  ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.

Потім я разом з друзями йду колядувати.  Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився.

За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом.

Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі.

                                                   Комаров Костя , учень 9 класу

Ікона - вікно у духовний світ українця

Будучи ще зовсім дитиною, я неодноразово задивлялася на дивну картину, яка займає почесне місце, на покуті, бабусиної кімнати нашого будинку. Пильно дивилася у вічі цьому образу з картини, ніби чекала відповіді, хоча знала, що картини не розмовляють; і мені здавалося, що та картина разом зі мною  і думає,і плаче, і сумує, і сміється....

      Я росла, моя цікавість тільки загострювалася, і я наважилася спитати у мами про цю дивну картину. І мама стала мені розповідати, що це ікона - частина православної традиції, що слово ікона означає «образ», «зображення». Вона є неначе тінню живого Бога і святих, спрямованою з неба на землю. Тому ікони площинні, майже не мають виміру вглиб, фарби накладаються локально, кожна окремо від іншої, не змішуючись.

Дуже ретельно і збільшено малюються очі – вони немов вивчають і аналізують духовний стан віруючої людини. Всі кольори символічні, кожний щось означає: золоте – це світ небесного царства, пурпурне – царська влада Господа,блакитне – чисте і благодатне життя на землі.

      Ненька говорила, що ми православні, а в домі православної людини ікони завжди займають почесне місце. Відправляючись у дорогу, людина також бере, за звичаєм, невелику ікону. Так повелось з давніх-давен: народжувалася людина чи вмирала, брала шлюб чи починала якусь важливу справу - її супроводжував іконописний образ.

      Ікона є свого роду вікном у духовний світ, без неї неможливо уявити інтер'єр православного храму. Звідси і її особлива мова, де кожен штрих - це знак або символ, який означає дещо більше, ніж він сам по собі.

      З допомогою знакової системи ікона передає інформацію так само, як її передає письмовий текст, використовуючи алфавіт. Принципово в іконі все символічне і має своє значення: не тільки зміст зображуваного, але й форма і фарби. Створення та шанування ікон оправдано особливостями психічного життя людини, що за допомогою образу і фарб християнин ясніше уявляє зображуване, а тому й більш глибоко засвоює зміст Божественних істин. Споглядаючи цей святий образ перед духовними очима людини починає проходити вся історія життя даного святого.

       На честь ікон у Православній церкві встановлені свята, молитвослів'я, співання пісень. Святі ікони, як найкращий дарунок, підносять найдостойнішим і близьким людям. Батьки з роду в рід передають їх дітям, як священне благословіння. Предметом зображення на іконах є Ісус Христос, а в зв'язку з Ним і образи Святої Трійці, Божої Матері, ангелів і святих. Зміст цих ікон не обмежується простими зображеннями, вони можуть включати і різномісні події з життя Христа.          

     Моя  родина, як і кожна віруюча, має ікону, бо це погляд Божий на нас. Родина береже ікону Матері Божої. Ми надзвичайно  шанобливо ставимося до ікони,вона передається у нашому роду з покоління в покоління і є згадкою про наш давній рід. У тяжку хвилину ми завжди звертаємося до неї, просячи поради чи підтримки. Вшановуючи її, я сприймаю ікону як молитовний образ, який впливає на мої бажання, почуття. Мені здається, що ікона наділена магічною силою.

   ...Я підростала,цікавість до ікони згасала. Але в скрутну для мене хвилину я припала до ікони, благаючи поради,і в певний час мені здалося, що моя молитва була почута, і саме після цього мій інтерес до ікони загострився знов, я дізнавалася про неї все більше і більше. А моя бабуся казала, що деякі люди думають, що ікони мають чудотворну силу.

Ікона - це святиня кожної родини, адже вона з нами від народження і до самої смерті. Я вважаю, що ікону треба берегти та шанувати, бо вона є невід'ємною частиною православного народу, і саме завдяки їй в наших серцях завжди є надія на краще.

Маринченко Наталія, 11 клас

Єдиною реліквією нашої сім`ї є комп`ютеро.Як та священна штука у нас з`явилась і коли, я не пам`ятаю, але було то давно, ще за царя Гороха, як я пішки під стіл ходив.Я отої «реліквії» спочатку боявся ,а сестра ( молодаще була ,дурна) одразу штукенцією зацікавилася.Фатальним був той день , коли вперше Мала підійшла до комп`ютера .Вдарилася  мала в релігію і стала жрецем ( та ні , їла вона небагато , то ми  її так назвали,бо вона одна оберігала «реліквію» від усякої напасті.В тому числі і від мене).Я одного разу потрапив в немилість до малої ,бо облив «реліквію» чаєм. Ох і гнівались у ті дні на мене Боги!У Малої свій Бог-WINDOWS.Саме він змінив життя сестри.Я от собі спокійно живу, тихенько ,а вона – ні. Все міфи про комп`ютер складає, Богові молиться.Встає з ліжка –одразу до «реліквії»:»Здрастуйте, пане Комп`ютеру,-і ручки на клавіатуру(молиться).-Доброго Вам здоров`ячка!Змушена Вас ненадовго залишити.Не сумуйте, скоро повернуся».І біжить собі до школи.Хоча уроки зовсім не цікавлять : вона – жрець.Так і живе.Щодня вивчає релігію. І я вже відчуваю , що попереду наступне божество- INTERNET

Бондаренко Антон 10 клас.

ВИХОВАТЕЛЬ. Колись давним-давно, у добу середньовіччя, у кожній поважній родині було прийнято мати свій родинний герб. Родина створювалась, і голова сім’ї обирав символи, що будуть зображені на гербі, будуть відзнаками нового роду.

 І я пропоную показати визначну рису своєї сім'ї через створення герба, враховуючи традиції, які у ній панують.

УЧЕНИЦЯ.(  Понирко Елла ).Зазвичай у гербі відображаються цінності сім'ї, герб – це символ єдності, духовної спільності. Герби почали поширено використовувати в кінці 12 ст. причиною їх поширення стали хрестові походи з їх битвами. Відмінні малюнки на щитах допомагали воїнам впізнавати противника на віддалі, відрізняти соратника від ворогів. Ще до хрестових походів древні народи вибирали собі символи як відмінну ознаку. Але саме лицарські походи стали початком створення особливої геральдичної символіки, в якій був певний смисл, пов'язаний з особистістю чи життєвими віхами кожного із носіїв герба. Такими символами люди гордились і через століття, оскільки вони вказували на древність роду і героїчні вчинки предків.
Я також вирішила створити герб власної сім'ї.Нас 3 члени сім`ї,тому я розділила на 3 розділи.Найголовніша ,найстарша в нас мама - тому її розділ найбільший.А 2 менші – то ми з братом.Свій герб я створила на основі знаків зодіаку.Внизу на гербі девіз нашої родини: »Сім`я – це те, що з тобою назавжди!»Стрічка  жовто-блакитна , бо ми- українці!»

Вихователь.У давнину було за обов’язок знати свій родовід від п’ятого чи сьомого коліна. За кожним членом роду стояли цікаві історії, реальні події. Люди повинні триматися свого родоводу, оберігати сімейні традиції, передавати їх у спадок своїм дітям.Про  традицію своєї сім`ї розповість Макаренко Микита.  

Учень.(Макаренко М.)Про свій родовід я знаю багато. Ось у мене родовідне дерево, яке я разом із своїм дідусем складаємо вже кілька років. Ми дослідили свій рід до дев`ятого коліна.

ВИХОВАТЕЛЬ. Презентація традицій сім’ями. 
Учні підготували презентацію власних традицій у сім`ї ,попросимо поділитися досвідом .
 

(Сім'ї презентують традиції, які панують у їхніх сім'ях ( діти попередньо готують завдання на мультимедіа).

Вихователь.Група учнів «Кореспонденти» брали інтерв`ю у вчителів та вихователів нашої школи.Вони знайшли ,дослідили цікаві традиції , які є в родинах.Я хочу запросити вихователя нашої школи Шевченко Т.І.У неї сімейна традиція-традиція передачі трудового досвіду-вчительська династія.

(Виступ Шевченко Т.І.)

А зараз запросимо вихователя Самофал А.О.Сімейною традицією її родини є мистецька традиція.

(Виступ Самофал А.О.)

Вихователь

Ми сьогодні ще раз впевнились, що тато сім’ї – то фундамент, опора, а мама – берегиня.
  То ж пам’ятайте народну мудрість: Яке дерево – такі й квіти, які батьки – такі й діти. По вас будуть судити про ваших батьків.
У вас чудові батьки, будьте розумними, слухняними дітьми, пам’ятайте заповіді наших предків, ростіть гідними своїх батьків.

                                            Хай тішаться онуками бабуся й дід!

                                            Хай татко та мама радіють дитині!

                                            Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!

                                           Хай злагода й мир панують в родині!

7.                    Уявний мікрофон».  Коротко, одним реченням висловіть свою думку

•                        Якою ви б хотіли бачити свою родину?
•                        - Які свята у ваших сім’ях найулюбленіші?
•                        - Кого з рідних запрошуєте на родинні свята?
•                        - На які свята збирається вся ваша родина?

Вихователь.

Багатющий скарб звичаїв нашого народу ви отримали в спадок і мусите зберегти його та, нічого не втративши, передати вашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.

Стародавні українські звичаї настільки гарні, змістовні й надто дорогі нам, щоб могли зникнути.
Щораз нові покоління перебирають їх за свої і, практикуючи їх, продовжують і розвивають найкращі традиції нашого народу. Митці черпають із них натхнення, а діти вчаться поважати й піддивляються в них скарби духу свого народу.
 

Дякую за увагу.