Посібник для самостійного вивчення дисципліни "Економіка, організація і планування виробництва"

ЗМІСТ

 

Загальні методичні  рекомендації до дисципліни		5
Кваліфікаційні вимоги		7
Програма курсу		9
Перелік теоретичних питань для вивчення дисципліни		117
Термінологічний словник ключових понять		121
Список літератури		129

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ДИСЦИПЛІНИ

Основною ланкою економіки держави було, є і залишатиметься підприємство. Саме з підприємства розпочинається створення соціально-економічного потенціалу держави, на підприємстві здійснюється процес виготовлення продукції, підприємство створює ланцюжок робочих місць, на підприємстві розкриваються здібності, творчий потенціал людини, працівника.

Для підтримання належного рівня конкурентоспроможності власники, керівники, усі працівники підприємства мають піклуватися про ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів, застосовувати високопродуктивне обладнання, прогресивну технологію, дбати про конкурентоспроможність продукції. Основну роль у створенні потужного економічного потенціалу держави відіграють підприємства машинобудівного комплексу, оскільки їхня продукція призначається для технічного оснащення усіх галузей економіки та задоволення зростаючих потреб населення. Усе це потребує глибоких економічних знань інженерів для створення, виробництва і експлуатації нових зразків приладів, обладнання, ліній, машин.

Метою навчальної дисципліни «Економіка, організація і планування виробництва» є формування у студентів знань сутності економічного механізму діяльності підприємств різних форм власності, організаційних основ створення і функціонування сучасного виробництва, планування робіт, оволодіння методами розрахунку й обґрунтування  інженерних та господарських рішень, досягнення найвищих результатів роботи.

Предметом дисципліни – сукупність форм і методів ефективної виробничої господарської діяльності, що ґрунтується на досягненнях науки і передового досвіду з урахуванням галузевих особливостей в умовах чинного законодавства України.

Внаслідок вивчення дисципліни студенти повинні: вміти розкривати сутність підприємства, як системи і суб’єкта господарювання, основних видів його діяльності, охарактеризувати взаємозв’язок ресурсних складових підприємницької діяльності, системи показників та порядок їх розрахунку, обґрунтування, прийняття і реалізація організаційно-економічних рішень та оцінки їх наслідків, пояснити вплив різних чинників на організацію та ефективність діяльності підприємства, результативність його підрозділів та сформувати такі професійні вміння:

•              вміти виявляти факти переплати заробітної плати, перевищення темпів росту зарплати в порівнянні з темпами росту продуктивності праці;
•              вміти визначати термін окупності технологічного процесу;
•              вміти розраховувати статті калькуляції технологічної собівартості;
•              вміти розраховувати основну і додаткову заробітну плату з урахуванням коефіцієнтів виконання норм виробітку, нарахування на заробітну плату;

Важливою формою навчального процесу є самостійна робота студентів вона застосовується для поглиблення знань з курсу, опрацювання студентами матеріалів законодавчої бази і літературних джерел, періодичних видань. Підготовки їх до практичної діяльності.

Систематична самопідготовка розвиває творчу активність, підвищує рівень знань, зацікавленість до наукових досліджень, допомагає формуванню професійних знань і практичних навиків роботи.

 

КВАЛІФІКАЦІЙНІ  ВИМОГИ

У РЕЗУЛЬТАТІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ СТУДЕНТИ ПОВИННІ

 

ЗНАТИ:

•    основи економіки;
•    технічне нормування;
•    складання планів;
•    методологічні основи планування;
•    закономірності і принципи планування;
•    організаційні форми і структуру окремих видів планування;
•    інформаційне і програмне забезпечення;
•    оцінку ефективності розроблювальних планів;
•    організацію планової роботи на підприємстві;
•    бізнес-планування.

 

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ:

•    визначати основні економічні показники;
•    розраховувати коефіцієнт економічної ефективності і строк окупності капітальних вкладень;
•    розраховувати продуктивність праці, норми виробітку, оплати праці;
•    розраховувати собівартість продукції;
•    складати кошторис;
•    організовувати внутрішньофірмове планування, використовувати різноманітні засоби і методи планування;
•    планувати інноваційну й інвестиційну діяльність;
•    здійснювати планування продажів, розробляти виробничу програму;
•    визначати потребу в персоналі, планувати зростання продуктивності праці на підприємстві;
•    планувати фонд оплати праці; визначати потребу в матеріально-технічних ресурсах;
•    планувати витрати виробництва та реалізації продукції;
•    планувати прибутки підприємства, його рентабельність, оцінювати фінансовий стан підприємства;
•    прогнозувати техніко-економічний і соціальний розвиток підприємства;
•    здійснювати поточну перевірку виконання планів та їх аналіз.

Список рекомендованої літератури приведений в кінці представлених методичних вказівок.

ПРОГРАМА КУРСУ

РОЗДІЛ І ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКУ

ТЕМА 1. ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА

Виробничі фонди підприємства. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів підприємства. Регулювання, відтворення та використання основних фондів підприємств. Вартісна оцінка основних фондів. Видова та укрупнена класифікація основних виробничих фондів.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: основний і оборотний капітал; власний капітал; позиковий капітал; статутний капітал; резервний капітал; виробничі фонди; основні фонди; первісна вартість основних фондів; відновлена вартість основних фондів; залишкова вартість основних фондів; балансова вартість; фізичний знос; функціональний знос; економічний знос; амортизація; технічне переозброєння, реконструкція, фондовіддача; фондомісткість; фондоозброєність праці; нематеріальні активи; патент; ліцензія

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ: склад і структуру капіталу підприємства; як здійснюється облік і оцінка основних фондів підприємства; класифікацію та структуру основних фондів підприємства; як проводити розрахунки норм амортизаційних відрахувань основних фондів та нематеріальних активів; форми простого та розширеного відтворення основних фондів; показники, які характеризують рівень використання основних фондів та ефективність їх відтворення; сутнісну характеристику нематеріальних ресурсів підприємства та їх вплив на конкурентоспроможність продукції; як розрізняти об’єкти промислової власності та знати їх характеристики.

Вивчаючи цю тему, студенти повинні знати, що під матеріальними активами підприємства (організації) заведено розуміти сукупність усіх ресурсів матеріального характеру, що завжди фіксуються в щорічному його (її) балансі за виключенням первинних активів. До складу матеріальних активів входять переважно виробничі фонди й майно соціального призначення.

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих фондів.

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

Основні фонди - це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної форми. Їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань.

За функціональним призначенням основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі. До виробничих належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі або обслуговують його.

До невиробничих належать основні фонди, які не беруть участі у виробничому процесі, але перебувають на балансі промислового підприємства. Наприклад, це відомчі житлові будинки, дитячі садки, лікарні тощо. Оскільки невиробничі фонди не беруть участі у виробничому процесі, то їх вартість не переноситься на вартість готової продукції. Їх зношення відшкодовується за рахунок бюджетних або інших асигнувань.

Залежно від участі у процесі виробництва, тобто від ступеня їх впливу на предмет праці, основні фонди поділяються на активну і пасивну частину. До активної частини належать: робочі машини й механізми, транспортні засоби, силові машини і устаткування, технологічні лінії, виробничий інструмент, інвентар тощо, до пасивної - будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Наведіть класифікацію та структуру основних фондів підприємства.
2.     У чому полягає суть фізичного, функціонального та економічного зносу основних фондів?
3.     Що таке капітал? Дайте визначення цього поняття і поясніть його роль у процесі виробництва матеріальних благ.
4.     Дайте визначення і поясніть суть основного капіталу підприємства як різновиду капіталу.
5.     Що таке власний і позиковий капітал підприємства.
6.     Що таке статутний і резервний капітал підприємства?
7.     Поясніть, що являють собою основні фонди підприємства.
8.     В чому полягає суть оцінки основних фондів підприємства.
9.     Що таке амортизація основних фондів?
10. Які ви знаєте методи амортизації основних фондів?
11. Які ви знаєте показники використання основних фондів?

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Які засоби праці неодноразово беруть участь у виробничому  процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної форми та їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань:

1. основні фонди;
2. оборотні фонди;
3. фонди обігу;
4.   правильна відповідь а і б.

 

2. Показники використання основних засобів поділяють на :

1. показник екстенсивного використання;
2. показник інтенсивного використання;
3. правильна відповідь а і б;
4.   показник використання матеріаломісткості продукції.

3. За функціональним призначенням основні фонди поділяють на:

1. виробничі;
2. не виробничі;
3. залучені;
4. вірна відповідь а і б.

4. За участь у виробничому процесі основні фонди поділяють на:

1. активні;
2. пасивні;
3. промисловості;
4.   правильна відповідь а і б.

5.               За галузевою ознакою основні фонди класифікують:

1. машинобудування;
2. промисловості;
3. сільського господарства;
4.   всі відповіді правильні.

6.     Співвідношення активної і пасивної частини основних фондів називається їх:

1.       складовою;
2.       невиробничою структурою;
3.       виробничою структурою;
4. відновною вартістю.

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.          Бутинець Т. А. Основні засоби: точка зору економіста // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - 2012. - Вип. 2 (23). – 22-36 с.
2.          Довгалюк Н. В. Ефективність використання та відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств Центрального Полісся : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 / Н. В. Довгалюк. – Житомир, 2010. – 20 с.
3.          Кузьмін Д. Л. Основні засоби та основні фонди: порівняльний аспект // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – 2012. - Вип. 2 (23). – 148-155 с.
4.          Податковий кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України від 01.10.2013. - Режим доступу: «http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/2755-17/page».

 

ТЕМА 2. МОТИВАЦІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ І ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

 

ТЕМА 2.1 ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

 

Види витрат на оплату праці. Класифікація витрат на оплату праці. Аналіз витрат підприємства на оплату праці. Напрями аналізу на оплату праці звітність підприємства за трудовими показниками. Джерела формування витрат на оплату праці. Соціально-економічна сутність заробітної плати та її функції. Структура заробітної плати. Особливості організації оплати праці на підприємстві. Нарахування заробітної плати. Утримання із заробітної плати. Підвищення рівня заробітної плати. Тарифна система оплати праці. Оплата праці. Форми і системи заробітної плати. Відрядна й почасова форми оплати праці. Особливості преміювання персоналу. Колективні форми організації та оплати праці. Доплати і надбавки до заробітної плати.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Трудовий колектив, кадри, персонал, виробничий персонал, невиробничий персонал, керівники, спеціалісти, службовці, робітники, основні робітники, допоміжні робітники, професія, спеціальність, кваліфікація, облікова чисельність персоналу, середньооблікова чисельність персоналу, явочна чисельність персоналу, коефіцієнт вибуття кадрів, коефіцієнт прийому кадрів, коефіцієнт плинності кадрів, коефіцієнт сталості, продуктивність праці, жива праця, минула праця, продуктивність індивідуальної праці, продуктивність загальної праці, виробіток, натуральний метод визначення виробітку, вартісний метод визначення виробітку, трудовий метод визначення виробітку, трудомісткість, нормативна трудомісткість, фактична трудомісткість, планова трудомісткість, нормування праці, норма часу, норма виробітку, норма чисельності, норма обслуговування, планування чисельності працівників, метод коригування базової чисельності, метод підсумовування.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Види витрат на оплату праці. Класифікацію витрат на оплату праці. Аналізувати витрати підприємства на оплату праці. Напрями аналізу на оплату праці звітність підприємства за трудовими показниками. Соціально-економічну сутність заробітної плати та її функції. Структуру заробітної плати. Особливості організації оплати праці на підприємстві. Особливості нарахування заробітної плати. Утримання із заробітної плати. Тарифну систему оплати праці. Форми і системи заробітної плати. Відрядну й почасову форми оплати праці. Особливості преміювання персоналу. Колективні форми організації та оплати праці. Доплати і надбавки до заробітної плати.

Вивчаючи цю тему, студенти повинні знати, що заробітна плата – це винагорода, виражена, як правило, у грошовому еквіваленті, яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Розрізняють номінальну й реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримує працівник за виконання певного обсягу робіт відповідно до кількості та якості затраченої ним праці.

Реальна заробітна плата відображає купівельну спроможність отриманих робітником грошей.

За своєю структурою заробітна плата ділиться на основну, додаткову заробітної плати та інші заохочувальні й компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. На деяких підприємствах основна заробітна плата може встановлюватись у вигляді сум відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг).

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідливість, а також за особливі умови праці. Вона включає: доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані із виконанням виробничих завдань і функцій. Наприклад, надбавки і доплати за бригадирство, за суміщення професій, оплата праці у вихідні й святкові дні, премії за виконання й перевиконання виробничих завдань, економію сировини і матеріалів тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або здійснюються понад встановлені ним норми. До таких виплат належать: оплата простоїв не з вини працівника, винагороди за відкриття та винахідництво, матеріальна допомога на оздоровлення, оплата за навчання в навчальних закладах дітей працівників підприємства й інші.

Організація оплати праці на підприємстві

Робота з організації оплати праці на підприємстві передбачає вирішення таких питань, як:

• вибір способу нарахування заробітної плати працівників підприємства;
• визначення форм і систем оплати праці;
• розробка системи посадових окладів службовців і спеціалістів;
• розробка критеріїв преміювання й встановлення розмірів винагород працівникам підприємства.

Найпоширенішим на підприємствах є застосування тарифної системи. Тарифна система дає змогу порівнювати між собою складність різних видів праці й умов їх виконання і відповідно диференціювати заробітну плату працівників різних категорій та кваліфікацій.

Основні елементи тарифної системи оплати праці:

• тарифно-кваліфікаційні довідники;
• тарифні сітки;
• тарифні ставки;
• схеми посадових окладів.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.               Чи можливі різні підходи до регулювання заробітної плати?
2.               Чи є необхідним посилення ролі держави у формуванні та реалізації політики заробітної плати на сучасному етапі?
3.               Які функції має виконувати заробітна плата в ринковій економіці?
4.               Чим відрізняються реальна та номінальна заробітна плата?
5.               Як компенсаційні та інші заохочувальні виплати входять до заробітної плати?
6.               Охарактеризуйте основні складові тарифної системи оплати праці.
7.               Які системи оплати праці включає відрядна форма?
8.               Що собою являє погодинна оплата праці?
9.               Які системи оплати праці включає погодинна форма?
10.          Розкрийте сутність контрактної системи оплати праці.
11.          Як встановлюється система посадових окладів?

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Заробітна плата – це…

а). будь – який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

б). встановлений державою розмір зарплати, менше якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу за повний місяць;

в). будь – який заробіток, що за трудовим договором виплачується працівникові за виконану роботу чи надані послуги.

2. Основна (тарифна) частина заробітної плати працівників залежить від:

а). результатів його праці;

б). рівня його кваліфікації;

в). складності робіт, що ним виконуються;

г). результатів господарської діяльності підприємства, на якому він працює.

3. При відрядній формі оплата праці проводиться за:

а). нормами і розцінками, встановленими за розрядом виконуваних робіт;

б). тарифною сіткою;

в). штатним розкладом підприємства;

г). штатним розкладом плюс преміальні.

4. Основна заробітна плата – це…

а). будь – який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

б). встановлений державою розмір зарплати нижче якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу;

в). будь – який заробіток, що за трудовим договором оплачується працівникові за виконану роботу та надані послуги.

5. Заробіток працівника, що розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції та розцінки за одиницю продукції є заробіток при…

а). відрядно прогресивній системі;

б). прямій відрядній системі;

в). непрямій системі;

г). відрядно – преміальній системі.

6. До сфери державного регулювання оплати праці згідно чинного законодавства належить регулювання…

а). мінімальної заробітної плати;

б). оплати праці в організаціях, що фінансуються з бюджету;

в). розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;

г). усі наведені відповіді правильні.

7. До погодинної форми оплати праці належить:

а). акордне;

б). непряме відрядне;

в). відрядно – преміальне;

г). жодна з наведених форм;

8. Тарифна система оплати праці працівників включає:

а). тарифні ставки, тарифно – кваліфікаційний довідник;

б). тарифні ставки, тарифні сітки, тарифно – кваліфікаційний довідник;

в). тарифні ставки, посадові оклади;

г). тарифні ставки, тарифні сітки;

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Габрук О. Витрати на оплату праці. Особливості відображення в податковому обліку розрахунків по заробітній платі та інших заохочувальних і компенсаційних виплат // «Бухгалтерський облік і аудит. - 2009.- № 4. - С.45-67. Дубінін С. Продуктивність праці на підприємстві. // Бізнес – Інформ. – 2010. - 6.–. С.97-106. Економіка праці / Під ред. Г.Р. Погосяна, Л.І.Жукова. – М.:Економіка, 2010. – 304с. Завіновська Г.Т. Економіка праці. – К.: КНЕУ, 2010.–256с. Закон України «Про оплату праці», від 01.07.93 р. № 3356-ХІІ. Закон України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.93 р. № 3356-ХІ із змінами та доповненнями. Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

ТЕМА2.2 ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТА

Поняття, і класифікація і структура персоналу. Визначення термінів «трудові ресурси», «персонал», «кадри», «трудовий колектив». Окремі категорії персоналу підприємства (робітники, службовці, спеціалісти, керівники). Класифікація персоналу за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Загальна характеристика робітників за рівнем кваліфікації. Особливості сучасної структури персоналу різних типів підприємств та організацій.

Методичні основи визначення чисельності окремих категорій персоналу. Чинники, що впливають на розрахункову чисельність окремих категорій персоналу. Визначення необхідної чисельності керівників і менеджерів, спеціалістів і службовців фірм різних типів, розмірів і форм власності. Розрахунки необхідної чисельності основ і допоміжних робітників. Форми та ефективність підготовки і підвищення кваліфікації працівників фірм.

Трудовий потенціал підприємства. Сутнісна характеристика трудового потенціалу будь-якого суб'єкта господарювання, особливості формування та кількісної оцінки рівня трудового потенціалу вітчизняних різногалузевих підприємств. Продуктивність праці персоналу підприємства. Продуктивність праці як економічна категорія. Показники рівня продуктивності праці персоналу. Основні чинники зростання продуктивності праці. Факторний метод прогнозування продуктивності праці на виробничому підприємстві. Динаміка й невикористані резерви підвищення продуктивності праці на підприємствах різних сфер і галузей економіки України.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий колектив, робітники, службовці, спеціалісти, керівники, професія, спеціальність і кваліфікація, рівень кваліфікації, трудовий потенціал підприємства, продуктивність праці, показники рівня продуктивності праці персоналу, факторний метод прогнозування продуктивності праці.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Визначення термінів «трудові ресурси», «персонал», «кадри», «трудовий колектив». Поняття, і класифікація і структура персоналу. Окремі категорії персоналу підприємства (робітники, службовці, спеціалісти, керівники). Класифікація персоналу за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Загальна характеристика робітників за рівнем кваліфікації. Особливості сучасної структури персоналу різних типів підприємств та організацій.

Методичні основи визначення чисельності окремих категорій персоналу. Чинники, що впливають на розрахункову чисельність окремих категорій персоналу.

Трудовий потенціал підприємства. Продуктивність праці як економічна категорія. Показники рівня продуктивності праці персоналу. Основні чинники зростання продуктивності праці.

Вивчаючи цю тему, студенти повинні знати, персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили. рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди. які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни — персонал, кадри, трудовий колектив. Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

 Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту).

З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема у промисловості до першої групи — промислово-виробничого персоналу — відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони — тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та яслі, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти. соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-дру­карки, стенографісти тощо.

Робітники — це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія — це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність — це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Визначте сутність понять «трудові ресурси», «трудовий колектив», «кадри», «персонал».

2. Наведіть склад та структуру виробничого персоналу.

3. Які ознаки покладено в основу класифікації персоналу підприємства?

4. Що таке кваліфікація працівника?

5. Розкрийте тенденції динаміки структури персоналу підприємства.

6. Наведіть особливості формування структури персоналу різних підприємств та організацій різних типів, розмірів і форм власності.

7.Охарактеризуйте систему показників, за допомогою яких вимірюють продуктивність праці.

8. Які методи використовують для вимірювання продуктивності праці?

9. Як продуктивність праці впливає на ефективність господарсько-фі­нансової діяльності підприємства? Доведіть ваші твердження.

10. Дайте характеристику факторам, що впливають на продуктивність праці, та визначте характер їх впливу на зміну продуктивності праці.

11. Розкрийте фактори, що визначають чисельність працівників на підприємстві.

12. Дайте характеристику показникам, що визначають рух персоналу, наведіть алгоритм їх розрахунку.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1.     Персонал(кадри) підприємства-це:

1. сукупність всіх працівників підприємства на даний момент;
2. сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності і забезпечують діяльність суб’єкта господарювання;
3. сукупність всіх постійних працівників підприємства;
4.   усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

2. Трудовий колектив підприємства-це:

1. сукупність всіх працівників підприємства на даний момент;
2. сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності і забезпечують діяльність суб’єкта господарювання;
3. сукупність всіх постійних працівників підприємства;
4. усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

3. В залежності від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на:

1. промислово-виробничий персонал та персонал неосновної діяльності;
2. робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні;
3. інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, техніки,юрисконсульти;
4. діловоди, обліковці, секретарі-друкарі, креслярі, стенографісти, касири.

 

4.     Залежно від характеру функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється на :

1. промислово-виробничий персонал та персонал неосновної діяльності;
2. робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні;
3. інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, техніки,юрисконсульти;
4.   діловоди, обліковці, секретарі-друкарі, креслярі, стенографісти, касири.

5.До спеціалістів підприємства належать:

1. промислово-виробничий персонал та персонал неосновної діяльності;
2. робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні;
3. інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, техніки,юрисконсульти;
4.   діловоди, обліковці, секретарі-друкарі, креслярі, стенографісти, касири.

6.До службовців підприємства належать:

1. промислово-виробничий персонал та персонал неосновної діяльності;
2. робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні;
3. інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, техніки,юрисконсульти;
4.   діловоди, обліковці, секретарі-друкарі, креслярі, стенографісти, касири.

7.Професія- це:

1. різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості та потребує від працівника додаткових(спеціальних) знань та навичок;
2. особливий вид трудової діяльності, здйснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок;
3. рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю;
4.   всі відповіді вірні.

8.Спеціальність-це:

1. різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості та потребує від працівника додаткових(спеціальних) знань та навичок;
2. особливий вид трудової діяльності, здйснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок;
3. рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю;
4.   всі відповіді вірні.

9.     Штатний розпис-це:

1. внутрішній нормативний документ підприємства, в якому визначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів;
2. сукупність соціально-правових, організаційно-економічних і психологічних зазодів держави з формування , використання і відтворення трудового(кадрового) потенціалу;
3. система планів, норм і нормативів і заходів для вирішення кадрових проблем підприємства;
4.   всі відповіді вірні.

10. Кадрова політика-це:

1. внутрішній нормативний документ підприємства, в якому визначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів;
2. сукупність соціально-правових, організаційно-економічних і психологічних зазодів держави з формування , використання і відтворення трудового(кадрового) потенціалу;
3. система планів, норм і нормативів і заходів для вирішення кадрових проблем підприємства;
4.   всі відповіді вірні.

11. Явочна чисельність визначає:

1. показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду;
2. всі працівники, які з’явились на роботу;
3. чисельність, яка обчислюється діленням суми чисельності працівників за кожний день звітного місяця на число календарних днів звітного місяця;
4.   чисельність працівників за штатним розкладом.

12.  Облікова чисельність на дату-це:

1. показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного пероіда;
2. всі працівники, які з’явились на роботу;
3. чисельність, яка обчислюється діленням суми чисельності працівників за кожний день звітного місяця на число календарних днів звітного місяця;
4.   чисельність працівників за штатним розкладом.

13. Середньооблікова чисельність працівників-це:

1. показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду;
2. всі працівники, які з’явились на роботу;
3. чисельність, яка обчислюється діленням суми чисельності працівників за кожний день звітного місяця на число календарних днів звітного місяця;
4.   чисельність працівників за штатним розкладом.

14. Продуктивність праці як економічна категорія:

1. кількість продукції, що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу;
2. ефективність трудових витрат і здатність створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ;
3. затрати часу на одиницю продукції;
4.   всі відповіді вірні.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.               Габрук О. Витрати на оплату праці. Особливості відображення в податковому обліку розрахунків по заробітній платі та інших заохочувальних і компенсаційних виплат // «Бухгалтерський облік і аудит.- 2009.- № 4. - С.45-67.
2.               Дубінін С. Продуктивність праці на підприємстві. // Бізнес–Інформ.– 2010. - 6.–. С.97-106.
3.               Економіка праці / Під ред. Г.Р.Погосяна, Л.І.Жукова. – М.:Економіка, 2010. – 304с.
4.               Завіновська Г.Т. Економіка праці.– К.: КНЕУ, 2010.–256с.
5.               Закон України «Про оплату праці», від 01.07.93 р. № 3356-ХІІ.
6.               Закон України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.93 р. № 3356-ХІ із змінами та доповненнями.

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА2.3 МОТИВАЦІЯ І ОПЛАТА ПРАЦІ

Мотивація трудової діяльності працівників. Суть поняття «Система мотивації праці персоналу». Моделі мотивації праці, що базуються на теоріях справедливості, очікування та потребі Вимоги до системи мотивації праці на підприємстві та в організації.

Планування фонду оплати праці. Доходи персоналу як засіб мотивації і стимулювання трудової діяльності

Нормалізація умов і інтенсивності праці. Чинники, що визначають працездатність і результативність праці. Формування й удосконалення умов праці: виробничо-технічних, організаційно-технологічних, соціально-економічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, ергономічних, естетичних, зовнішніх, внутрішніх (змісту праці), впливу на стан організму людини. Критерії, що визначають працездатності людині. Класифікація ступеня тяжкості праці за категоріями. Інтенсивність праці, її показники та методи оцінки. Планування соціально-трудових відносин.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Мотивація, суть поняття «система мотивації праці персоналу», моделі мотивації праці, теорія справедливості, очікування та потреби, вимоги до системи мотивації праці на підприємстві та в організації, доходи персоналу як засіб мотивації і стимулювання трудової діяльності, нормалізація умов і інтенсивності праці. чинники, що визначають працездатність і результативність праці, формування й удосконалення умов праці: виробничо-технічних, організаційно-технологічних, соціально-економічних, медико - біологічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, ергономічних, естетичних, зовнішніх, внутрішніх (змісту праці), впливу на стан організму людини. Критерії, що визначають працездатності людині, класифікація ступеня тяжкості праці за категоріями.

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Мотивація – це процес свідомого вибору людиною того або іншого типу поведінки, зумовленої комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників.

Нині у практиці управління застосовуються різноманітні теорії мотивації, які дають уявлення про основні принципи мотивації праці та свідчать про роль мотивації в управлінні персоналом.

Сутність теорій мотивації полягає в тому, що людина, усвідомлюючи завдання, що ставляться перед нею, і знаючи ту винагороду, яку вона може одержати за їхнє вирішення, зіставляє це зі своїми потребами, можливостями і здійснює певну діяльність.

Тип мотивації – це переважна спрямованість діяльності індивіда на задоволення визначених потреб. Таких типів може бути багато залежно від мети дослідження. Найпоширеніші такі три типи мотивації:

I тип – працівники, орієнтовані переважно на змістовність і суспільну значущість праці;

II тип – працівники, переважно орієнтовані на оплату праці й інші нетрудові цінності;

III тип – працівники, у яких значущість різних цінностей збалансована.

Основна маса працівників у нашій країні (не менше 80 %) належить до другого типу мотивації: мотиваційне ядро базується на високій (у їхньому розумінні) заробітній платі.

Форми стимулювання персоналу поділяються на групи:

1. Основна матеріальна винагорода розглядається як базисна для будь - якої країни та умов праці. Оклад становить, як правило, від 40 % до 70 % загального розміру винагороди працівника. Друга складова – надбавки, доплати, додаткові виплати, премії, комісійні винагороди (для торговельних працівників фірми) – становлять у сумі до 60 % загальних виплат. ї третя складова – участь у прибутках та опціони являють собою особливий інструмент стимулювання, який використовують далеко не всі міжнародні фірми і в основному, застосовують для керівників.

2. Компенсації – специфічний набір інструментів стимулювання робітників (особливо при закордонних призначеннях). Це головне, що відрізняє системи винагород у "домашньому" середовищі від міжнародного. Фірми компенсують працівникові реальні й передбачувані затрати, пов'язані з переміщенням (транспорт, оренда приміщень, харчування), а також надають соціальні виплати та пільги (на навчання дітей, на проведення свят, відпусток).

3. Нематеріальне стимулювання являє собою класичні форми мотивації співробітників без матеріального винагородження (подяки, нагороди, заохочення, нова робота, дострокове просування), а також ігри, конкурси, програми загального та спеціального навчання.

4. Змішане стимулювання використовує комбіновані (матеріальні й нематеріальні) форми і тому є необхідним доповненням до основного стимулювання та компенсації. Різноманітні прийоми спонукання робітників (призи, подарунки, пенсійні та страхові програми) спрямовані на укріплення лояльності працівників у теперішньому та стимулювання їх активної роботи в майбутньому.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Розкрийте сутність мотивації трудової діяльності працівників.
2.     Розкрийте поняття «система мотивації праці персоналу».
3.     Охарактеризуйте моделі мотивації праці, що базуються на теоріях справедливості, очікування та потребі
4.     Які вимоги до системи мотивації праці на підприємстві та в організації.
5.     Які чинники, що визначають працездатність і результативність праці.
6.     Назвіть критерії, що визначають працездатності людині.
7.     Наведіть класифікацію ступеня тяжкості праці за категоріями. Інтенсивність праці, її показники та методи оцінки.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Мотивація - це:

а). процес спонукання себе та інших до діяльності в досягненні особистої мети;

б). процес спонукання себе та інших до діяльності в досягненні особистої мети або мети організації;

в). покарання підлеглих через силу примусу;

г). винагорода працівників.

а). М.-П. Фоллетт;

б). Ф.-В. Тейлора;

в). А. Файоля;

г). Ч. Бернарда.

а). «ситуаційна» та «наукового управління»;

б). «людських відносин» та «кількісна (математична)»;

в). «системна» та «ситуаційна»;

г). «адміністративна» та «системна».

а). управління людьми;

б). управління фінансами;

в). управління організацією;

г). управління працею.

а). економічні цілі;

б). людина;

в). колектив;

г). суспільні цілі.

а). теорія психоаналізу;

б). психологічні властивості особистості;

в). трансперсональна теорія;

г). особистість як цілісна сутність.

а). психоаналіз;

б). біхевіоризм;

в). трансперсональна;

г). гуманістична.

а). наука про естетичні засади трудової діяльності;

б). методика професійного відбору;

в). галузь знань, яка комплексно вивчає трудову діяльність людей в системі «людина – техніка – середовище»;

г). метод вивчення і опису змістовних та структурних характеристик професій.

а). Проаналізувати? Делегувати? Робити? Контролювати?

б). Делегувати? Порадитися? Робити? Контролювати?

в). Відмовитися? Делегувати? Відкласти? Робити?

г). Відмовитися? Проаналізувати? Делегувати? Робити?

а). професійне вигорання;

б). стрес;

в). темперамент;

г). невроз.

а). ситуативного підходу в лідерстві;

б). персонологічного підходу в лідерстві;

в). психоаналітичного підходу в лідерстві;

г). системного підходу в лідерстві.

а). ліберальний;

б). демократичний;

в). авторитарний;

г). принциповий.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу, 3-e изд. пер. с англ. – СПб.: Питер, 2008. – 352 с.

2. Колот А.М. Мотивація персоналу: підручник / А.М. Колот, С.О. Цимбалюк. – К.: КНЕУ, 2012. – 397 с. 3. Херцберг Ф., Моснер Б., Блох Снидерман Б. Мотивация к работе: Пер. с англ. – М.: Вершина, 2007. – 240 с.

4. Макклелланд Дэвид. Мотивация человека / Д. Макклелланд – СПб.: Питер, 2007. – 672 с.

5. Куліпанов К.А. Мотивація і оцінка персоналу: навч. посіб. / К.А. Куліпанов. – К.: Знання-Прес, 2009. – 138 с.

6. Калиниченко Л.Л. Отношения персонала и администрации как основные компоненты системымотивации в современном банке / Л.Л. Калиниченко // Вісник економіки транспорту і промисловості: збірник науковопрактичних статей – Харків: УкрДАЗТ, 2014. – № 46. – С. 359-364.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ПРАЦІ

ТЕМА 3 ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ОСВОЄННЯ НОВОЇ ТЕХНІКИ

Створення та освоєння нової техніки. Використання нового обладнання. Проектно-конструкторська підготовка. Суть поняття «проектно-конструкторська підготовка», її цілі і завдання. Основні етапи проектування: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча документація. Особливості проектування виробів для різних типів виробництва з урахуванням ринкових потреб. Уніфікація, стандартизація, технологічність конструкцій. Планування та організація взаємодії проектувальників і виробничників. Технічні засоби проектування. САПР та їх види. Технологічна підготовка. Цілі, зміст і логіка технологічної підготовки. Системи технологічної підготовки виробництва. Планування та організація етапів робіт. Склад технологічної документації: технологічний маршрут, операційна карта. Види технологічних процесів: одиничні, типові та групові.

Методи оцінки та вибір технологічного процесу, устаткування, матеріалів і технічних параметрів їх обробки. Методи нормування та розрахунку матеріальних утрат. Проектування інструменту й оснащення. Технологічне планування розміщення устаткування, робочих місць.

Екологічна підготовка. Необхідність екологічної експертизи виробів (процесів) на проектних стадіях. Вітчизняні й-зарубіжні екологічні стандарти. Моніторинг впливу технології виробництва на довкілля. Планування і реалізація заходів для зменшення забруднення середовища від виробництва та експлуатації виробів (процесів).

Організаційно-економічна підготовка. Зміст та завдання організаційно-економічної підготовки. Розробка та впровадження нових форм і методів організації виробничих процесів, виготовлення нового продукту (технології). Раціоналізація виробничих структур (підрозділів). Запровадження систем організації та оплати праці, матеріально-технічного забезпечення. Формування нормативної бази: розробка нормативів матеріальних і трудових витрат, календарно-планових нормативів, визначення собівартості та цін.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: нова техніка, використання нового обладнання, проектно-конструкторська підготовка, «проектно-конструкторська підготовка», технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча документація, уніфікація, стандартизація, технологічність конструкцій, технічні засоби проектування. САПР та їх види, технологічна підготовка, технологічна документація, технологічний маршрут, операційна карта, види технологічних процесів, одиничні, типові та групові, екологічна підготовка, екологічні стандарти.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Більшість товарів, які здатні задовольнити існуючі потреби багатьох покупців, є втіленням єдиного правильного рішення, що вибране з множини варіантів. Змінюваний рівень потреб у будь-яких виробах зумовлює зміни обсягів продажу й отримання прибутку у часі. З погляду попиту товари та послуги мають свій природний життєвий цикл, який складається зі стадій (фаз): упровадження, зростання, зрілості, насичення, спаду. Концепція життєвого циклу товару розглядає динаміку конкурентоспроможної присутності його на ринку. Стосовно виробництва цикл життя виробу охоплює період від зародження, початку його промислового освоєння, нарощування випуску, стабілізації, спаду випуску до повного припинення виготовлення. Таким чином, життєвий цикл виробу — це сукупність взаємопов’язаних процесів створення і послідовної зміни його стану від формування вихідних ринкових вимог до закінчення експлуатації або споживання.

Життєвий цикл виробу охоплює такі етапи:

1) маркетинг, пошуки і вивчення ринку (необхідно встановити, яка продукція потрібна споживачу, якої якості та за якою ціною — МРК);

2) проектування і (або) розробка технічних вимог, розробка виробу (конструкторська підготовка виробництва — КПП, конструктор встановлює можливість виготовлення продукції, матеріали та орієнтовну ціну);

3) матеріально-технічне забезпечення (МТО);

4) підготовка та розробка виробничих процесів (технологічна підготовка виробництва-ТПВ);

5) виробництво (ВР);

6) контроль, проведення випробувань та обстеження (КВО);

7) упакування і збереження (УЗ);

 8) реалізація та розподіл продукції (РРП);

 9) монтаж і експлуатація (МІЕ);

10) технічна допомога в обслуговуванні (ОБС);

11) сервіc після продажу (СП);

12) утилізація після використання (УТ).

Новий товар може бути нововведенням чи модифікацією існуючого, що споживач вважає значущим. Переваги нового товару визначаються унікальними властивостями, що виділяють його серед аналогічних за призначенням виробів. Унікальність властивостей товару характеризується ступенем утілення в ньому бажаних для споживача функціональних параметрів і якістю виконання. Для комерційного успіху нового товару важливо, щоб споживачі вчасно мали інформацію про його характеристики. Для виробника має не менше значення визначити терміни початку модернізації або проектування та освоєння нових виробів. Відповідь на ці питання залежить від рівня організації комплексу взаємопов’язаних робіт, які охоплюють весь цикл створення та освоєння продукції.

Розробити і впровадити у виробництво новий виріб означає реалізувати знання, нову ідею в матеріальному продукті, який задовольняє певні потреби споживачів. Матеріалізація знань, ідей потребує значних затрат часу та витрат фінансових ресурсів. Ринкова конкуренція ініціює збільшення рівня новизни продукції та частоти зміни її моделей, що, у свою чергу, збільшує потребу в інвестиціях у проектування та виробництво. Наприклад, тільки витрати на виготовлення нового виробу в перший рік його випуску перевищують удвічі і більше витрати п’ятого року випуску.

Тому важливо забезпечити такий вибір оптимального періоду зміни моделей виробів, щоб сумарні витрати на розроблення і впровадження у виробництво, а також утрати від морального зносу були мінімальні, а рівень їх економічної ефективності був максимальним. З позиції чинника часу, життєвий цикл продукції охоплює період від початку розробки нової продукції, дальшим її освоєнням, виготовленням та зняттям з виробництва.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Створення та освоєння нової техніки.
2.     Використання нового обладнання.
3.     Проектно-конструкторська підготовка.
4.     Суть поняття «проектно-конструкторська підготовка», її цілі і завдання. Основні етапи проектування: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча документація.
5.     Особливості проектування виробів для різних типів виробництва з урахуванням ринкових потреб.
6.     Уніфікація, стандартизація, технологічність конструкцій.
7.     Планування та організація взаємодії проектувальників і виробничників. Технічні засоби проектування. САПР та їх види.
8.     Технологічна підготовка.
9.     Цілі, зміст і логіка технологічної підготовки.
10. Планування та організація етапів робіт.
11. Види технологічних процесів: одиничні, типові та групові.
12. Екологічна підготовка.
13. Організаційно-економічна підготовка.
14. Зміст та завдання організаційно-економічної підготовки.
15. Розробка та впровадження нових форм і методів організації виробничих процесів, виготовлення нового продукту (технології).

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1.                   Сукупність взаємопов’язаних процесів створення і послідовної зміни його стану від формування вихідних ринкових вимог до закінчення експлуатації або споживання – це:

1. життєвий цикл виробу;
2. життєвий цикл підприємства;
3. життєвий  цикл виробництва;
4.   вірна відповідь відсутня.

2.     Життєвий цикл виробу охоплює такі етапи:

1. маркетинг, пошуки і вивчення ринку;
2. матеріально-технічне забезпечення;
3. реалізація та розподіл продукції;
4.   всі відповіді вірні.

3.     Комплекс досліджень, що проводиться з метою отримання нових знань - це:

1. науково-дослідні роботи;
2. дослідно-конструкторські роботи;
3. конструкторська підготовка виробництва;
4.   технологічна підготовка виробництва.

 

4.     Деталі, що виготовляються на заводі, підрозділяються на:

1. класи;
2. групи;
3. підгрупи;
4.   всі відповіді правильні.

5.     Одиничний технологічний процес розробляється для:
   1.       виготовлення чи ремонту виробу;
   2.       вдосконалення чинного технологічного процесу;
   3.       реалізації виробу;
   4.       вірна відповідь а і б.
6.     Тривалість виробничого циклу розраховують для:

1.       вузлів;
2.       заготовок і деталей;
3.       виробу і замовлення;
4.       всі відповіді правильні.

7.     Як називається частина виробничого процесу, що виконується на одному робочому місці над предметом праці без переналагодження обладнання?

а). технологічним циклом;

б). технологічною операцією;

в). технологічним процесом;

г). технологічною документацією.

8. Що утворює собою сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих виробничих підрозділ і в підприємства?             

а).перероблюючи систему підприємства;

б).загальну структуру підприємства;

в).виробничу структуру;

г).організаційну структуру.

9. Який виробничий процес доцільний при виготовленні окремих виробів широкої номенклатури?

а).одиничний виробничий процес;

б).виробничий процес серійного виробництва;

в).виробничий процес масового виробництва;

г).вірна відповідь відсутня.

10. Як називаються процеси, що виконуються робітником за допомогою машин і механізмів?             

а).машинні процеси;

б).механізовані процеси;

в).ручні процеси;

г).автоматизовані.

11. Які процеси виконуються машинами без участі робітника?

а).апаратні;

б).автоматичні;

в).автоматизовані;

г).ручні процеси.

12. У чому полягають переваги системи планово-попереджувальних ремонтів виробничого обладнання?

а).у швидкості ремонтів;

б).в низькій собівартості;

в).у високій надійності роботи;

г).вірна відповідь відсутня.

13. Як рухаються предмети праці, якщо кожна наступна технологічна операція починається після, закінчення оброблення всієї партії предметів праці на попередній операції?             

а).хаотично;

б).паралельно-послідовно;

в).паралельно;

г).послідовно.

 

14. Як називається сукупність різального, вимірювального та складального інструменту, штампів, моделей і різних пристосувань, що використовуються у виробничому процесі?

а).технологічне оснащення;

б).виробничий інвентар;

в).мала механізація;

г).обладнання.

15. Сукупність методів і засобів перетворення предметів праці в готову продукцію має назву...

а).технологія виробництва;

б).організація виробництва;

в).процес виробництва;

г).вірна відповідь відсутня.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Афанасьєв М.В. Економіка підприємства: Навч. - метод. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 410с.
2.     Башнян Г. І., Іфтемічук В. С. Генеза ринкової економіки. Навчальний економічний словник-довідник / В. С. Іфтемічук, В. А. Григорьєв, И. І. Маниліч, Г. Д. Шутак; За ред. докт. екон. наук, проф. Г. І. Башнянена, канд. екон. наук, доц. В. С. Іфтемічука. – К.: “Магнолія плюс”, 2004. – 688 с.
3.     Бельтюков Е.А., Бревнов А.А., Парсяк В.Н. Планирование деятельности предприятияю – Харьков; «Одиссей», 2006.
4.     Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: «Атіка», 2004. – 480с.
5.     Герасимчук В.Г. Економіка та організація виробництва. К.: «Знання», 2007р.

 

ТЕМА 4 ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Виробничий цикл. Сутність, структура та характеристика складових циклу. Тривалості циклу та його техніко-економічне значення. Сфера застосування виробничого циклу.

Розрахунок виробничого циклу простого процесу. Вплив технологічного процесу на рух предметів праці. Побудова графіків та розрахунок операційного циклу за послідовного, паралельного та паралельно-послідовного способів поєднання операцій. Особливості визначення інших складових виробничого циклу. Умови ефективного застосування способів поєднання операцій у різних типах виробництва.

Визначення виробничого циклу складного процесу. Сутність складного процесу. Взаємозв'язок операцій обробки, процесів виготовлення, складання виробів та умов виробництва. Особливості побудови циклового або сітьового графіка. Чинники, що випливають на тривалість циклу. Шляхи скорочення виробничого циклу. Зниження трудомісткості операцій, за рахунок удосконалення конструкції і технології. Оптимізація партії запуску деталей та серійності продукції. Збалансованість виробництва, раціоналізація процесів транспортування, складування та контролю. Вплив виробничого циклу па показники діяльності підприємства.

Просторові зв'язки у виробничому процесі. Принципи побудови організації ідеального процесу: спеціалізація, пропорційність, прямо точність. Характеристика систем отвірних зв’язків: взаємодії, функціонування, структури, енергії, розвитку та управління.

Виробнича структура. Поняття виробничої структури. Чинники, що впливають на територіальне розміщення засобів виробництва і робочих місць: складність конструкції, технологічні особливості продукції, тип виробництва, номенклатура, обсяг випуску, рівень кооперування, життєвий цикл, природні процеси. Вимоги внутрішніх взаємозв'язків: мінімізація переміщень предметів праці і робітників, забезпечення сприятливий умов праці, безперешкодного перебігу виробничого процесу, економічність використання території.

Види виробничих структур. Комплексна та спеціалізована структура. Характеристики технологічної, предметної та змішаної, цехової і без цехової, корпусної і комбінатської виробничих структур підприємства і його виробничих ланок. Технологічне планування робочих місць.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Виробництво, фактори виробництва, загальна структура підприємства, виробнича структура підприємства, тип виробничої структури підприємства, технологічна структура, предметна структура, змішана структура, робоче місце, цех, основний цех, допоміжний цех, обслуговуючі господарства, побічний цех, підсобний цех, інфраструктура підприємства, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура, виробничий процес, основний виробничий процес, допоміжні процеси, обслуговуючі процеси, дискретні процеси, безупинні процеси, принцип організації виробництва, тип організації виробництва, одиничне виробництво, серійне виробництво, масове виробництво, методи організації виробництва, непотокове виробництво, потокове виробництво, потокова лінія, однопредметна лінія, багатопредметна лінія, основні форми організації виробництва, концентрація, абсолютна концентрація, економічна (відносна) концентрація, спеціалізація виробництва, предметна спеціалізація, подетальна спеціалізація, технологічна спеціалізація, кооперування виробництва, комбінування виробництва, розміщення виробництва.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Організація виробничого процесу в часі та просторі базується на принципах: диференціації, концентрації та інтеграції, спеціалізації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, автоматичності, гнучкості, електронізації. Правильне використання цих принципів забезпечує підвищення ефективності роботи підприємства, раціональне використання ресурсів.

Принцип диференціації передбачає розподіл виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, рухи. Надмірна диференціація підвищує втомлюваність робітників через монотонність та високу інтенсивність процесів виробництва. При використанні високопродуктивного обладнання - верстатів з ЧПУ, оброблювальних центрів, роботів - принцип диференціації переходить в принцип концентрації операцій та інтеграції виробничих процесів. Операції стають більш об'ємними, складними, виконуються на прогресивному обладнанні.

Спеціалізація - розподіл виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виготовлення певного виробу (предметна спеціалізація) або певної операції (технологічна спеціалізація). Спеціалізація дає змогу використати високопродуктивне устаткування і передові форми організації виробництва. Таким чином, принцип спеціалізації базується на обмеженні різноманіття елементів виробничого процесу. Зокрема, виділяють групи робітників, які спеціалізуються за професіями, що сприяє підвищенню їх кваліфікації та продуктивності праці. Спеціалізація виробничих дільниць, цехів, заводів передбачає обмеження номенклатури деталей, які обробляються в цих виробничих підрозділах. Якщо обсяг випуску і трудомісткість деталі одного найменування забезпечують повне завантаження робочих місць, створюються однопредметні потокові лінії або навіть спеціалізовані підприємства.

Пропорційність - однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозділів. Цей принцип передбачає рівномірне і повне завантаження усіх видів устаткування, необхідне, по-перше, для того, щоб можна було виконати виробничу програму в потрібному обсязі, тобто щоб "вузькі місця" не гальмували виконання плану, і, по-друге, щоб не створювалися надлишки продукції у зв'язку з нерівномірним завантаженням. Роль принципу пропорційності зростає в умовах автоматизованого виробництва, яке може існувати тільки на основі відповідних норм і пропорцій.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Розкрийте сутність та основні складові загальної структури підприємства.
2.     Охарактеризуйте виробничу структуру підприємства.
3.     У чому полягає різниця між загальною та виробничою структурою підприємства?
4.     Які типи виробничої структури підприємства ви знаєте?
5.     Визначте основні переваги та недоліки різних типів виробничої структури підприємства.
6.     Які фактори впливають на формування виробничої структури підприємства?
7.     Дайте характеристику робочого місця як первинної ланки організації виробництва.
8.     Поясніть, з чим пов’язана необхідність створення цехів та виробничих ділянок на підприємстві.
9.     Дайте характеристику основних видів цехів та виробничих ділянок, які існують на підприємстві.
10. Охарактеризуйте особливості основних, допоміжних, обслуговуючих, підсобних та побічних цехів підприємства.
11. Чим, на ваш погляд, обумовлена наявність інфраструктури підприємства. Дайте її сутнісну характеристику.
12. Які види інфраструктури підприємства ви знаєте?
13. Чи повинно кожне підприємство мати певний спектр об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури?
14. Дайте визначення виробничого процесу.
15. Дайте визначення типу виробництва.
16. Охарактеризуйте основні типи виробництва.
17. Визначте умови застосування потокового виробництва, підготовчі роботи з його впровадження.
18. Які форми організації виробництва ви знаєте?
19. Охарактеризуйте форми, переваги та недоліки концентрації виробництва.
20. Охарактеризуйте основні форми спеціалізації виробництва.
21. Як визначається економічна ефективність спеціалізації?
22. Як впливають типи виробництва на методи його організації та виробничо-організаційну структуру?
23. Дайте загальну характеристику виробничого процесу.
24. Які типи впровадження Ви знаєте? Дайте їх загальну характеристику.

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства – це:

а) виробнича інфраструктура;

б) соціальна інфраструктура;

в) організаційна структура;

г) виробнича структура.

2. Не відноситься до типу виробничої структури підприємства:

а) предметна;

б) спеціалізована;

в) технологічна;

г) змішана.

3. Сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції, – це процес:

а) технологічний;

б) основний;

в) виробничий;

г) обслуговуючий.

4. Процес виготовлення продукції, яка використовується на самому під­приємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів, називають процесом:

а) технологічним;

б) допоміжним;

в) виробничим;

г) обслуговуючим.

5. Виробничий процес – це:

а) сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції;

б) процес безпосереднього вироблення продукції основної продукції підприємства;

в) сукупність дій щодо зміни та визначення стану предмета праці;

г) процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів.

6. До допоміжних процесів не відносять:

а) транспортні роботи, що виконують у межах підприємства;

б) виготовлення виробів, призначених для продажу;

в) виготовлення виробів, призначених для власних потреб підприємства;

г) правильні «а» і «б»;

7. Дискретні процеси – це виробничі процеси:

а) які не потребують технологічної циклічності;

б) яким притаманна циклічність, пов’язана з виготовленням виробів певної форми;

в) які виконуються робітником за допомогою машин;

г) які здійснюються машинами без участі робітника.

8. Принцип спеціалізації виробничого процесу означає:

а) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

б) безпосереднє здійснення суміжних технологічних операцій;

в) обробку предметів праці без зустрічних і зворотних переміщень на всіх стадіях виробничого процесу;

г) зменшення номенклатури продукції, яка виробляється на кожній ділянці підприємства;

9. Під типом організації виробництва розуміють комплексну характеристику:

а) технології виробництва продукції, яка визначає виробничий профіль підприємства;

б) особливостей організації та  технічного рівня виробництва;

в) форм організації виробництва;

г) усі відповіді правильні.

10. До організаційних типів виробництва не відносять:

а) одиничне;

б) серійне;

в) масове;

г) поточне.

11. Робочі місця серійного виробництва характеризуються  виконанням:

а) різноманітних операцій;

б) однієї операції;

в) операцій над обмеженою номенклатурою деталей;

г) жодної правильної відповіді.

12. Розрізняють наступні методи організації виробництва:

а) одиничне, серійне,  масове;

б) непотокове, потокове;

в) одинично-технологiчний, партiонно-технологiчний, предметно-груповий;

г) однопредметний та багатопредметний.

13. Потокові лінії поділяють на лінії з робочим конвеєром i конвеєром зі зняттям предметів залежно від:

а) способу переміщення;

б) місця виконання операцій;

в) способу дотримання ритму;

г) ступеня безперервності процесу.

14. До ознак, які не характерні для потокового методу організації вироб­ництва відносять:

а) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;

б) за групою робочих місць закріплюються обробка одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;

в) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією вироблення предмети праці;

г) технологічний процес має високу поопераційну диференціацію.

15. До основних показників рівня концентрації не відносять :

а) річний обсяг виробництва продукції;

б) споживання енергоресурсів за рік;

в) середній розмір підприємства в галузі;

г) розмір універсальних підприємств.

16. Процес одночасного розвитку багатьох технологічно не пов’язаних між собою видів виробництва, значного розширення номенклатури та асортименту вироблюваних підприємством виробів називається:

а) спеціалізацією виробництва;

б) концентрацією виробництва;

в) диверсифікацією виробництва;

г) комбінуванням виробництва.

17. Форма виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виробля­ють певний вид кінцевої продукції, називається:

а) кооперуванням;                    

в) концентрацією;

б) комбінуванням;                    

г) конверсією.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.     Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.     Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.     Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.
5.     Герасимчук І. О., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник / І. О. Герасимчук, В. Г. Пахомов. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 65 с.

 

ТЕМА 5 УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

Якість продукції. Суть поняття «якість продукції (послуг)». Показники якості. Методи оцінки якості продуктів праці: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний. Сутнісна характеристика конкурентоспроможності продукції (послуг).

Схема оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства на вітчизняному та світовому              ринках. Кількісна оцінка конкурентоспроможності окремого виробу (послуги). Ефективність і способи підвищення конкурентоспроможності продукції (послуг).

Стандартизація та сертифікація продукції Сутність і принципи стандартизації продукції. Види застосовуваних в Україні стандартів на продукцію (послуги). Вітчизняні та міжнародні стандарти. Об'єкти стандартизації. Сучасні напрямки вдосконалення стандартизації виробів. Поняття та економічне значення сертифікації. Обов'язкова та добровільна сертифікація в Україні. Міжнародні системи сертифікації і національні системи якості. Формування систем якості на підприємствах України.

Державний нагляд за якістю і конкурентоспроможністю продуктів праці в Україні. Основні функції Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту України), Державний нагляд за дотриманням вимог стандартів територіальними органами Держстандарту - центрами стандартизації, метрології та сертифікації. Об'єкти державного нагляду за якістю та конкурентоспроможністю продукції (послуг). Матеріальна відповідальність за порушення вимог нормативно-технічної документації(стандартів, технічних, умов).

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Якість продукції, технічний рівень продукції, рівень якості продукції, абсолютний рівень якості, відносний рівень якості, перспективний рівень якості, оптимальний рівень якості, показники якості продукції, одиничні показники якості, комплексні показники якості, узагальнюючі показники якості, показники призначення, показники надійності і довговічності, показники технологічності, ергономічні показники, естетичні показники, показники стандартизації та уніфікації, економічні показники, коефіцієнт оновлення асортименту, методи оцінки якості, вимірювальний метод, реєстраційний метод, органолептичний метод, розрахунковий метод традиційний метод, експертний метод, соціальний метод, статистичні методи, стандарти, міжнародні стандарти, державні стандарти, галузеві стандарти, стандарти підприємств, технічні умови, сертифікація продукції, сертифікат, обов'язкова сертифікація, добровільна сертифікація, система якості, державний нагляд за якістю продукції, шляхи поліпшення якості продукції, технічні шляхи поліпшення якості продукції, організаційні шляхи поліпшення якості продукції, економічна ефективність поліпшення якості продукції.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Кожний виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких речей відбиває їхню споживну вартість. Споживна вартість того чи того товару має бути оціненою, тобто має бути визначено його якість, Отже, споживну вартість і якість виробів безпосередньо зв’язано між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості.

Якість - як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують за вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції.

Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

1.     У чому полягає різниця між поняттями «якість продукції» та «рівень якості продукції»?
2.     Надайте характеристику абсолютного, відносного, перспективного та оптимального рівня якості продукції.
3.     За якими ознаками класифікують одиничні показники якості продукції?
4.     У чому полягає необхідність визначення оптимального рівня якості продукції?
5.     Обґрунтуйте необхідність застосування певної системи загальних показників рівня якості продукції, що виготовляється підприємством.
6.     Які методи застосовують для визначення рівня якості продукції?
7.     Охарактеризуйте основні шляхи поліпшення якості продукції.
8.     Які напрямки охоплює стандартизація продукції?
9.     Які категорії стандартів охоплює нормативно-технічна документація?
10. Обґрунтуйте необхідність сертифікації продукції.
11. Системи державного нагляду за якістю продукції, що виготовляється на підприємствах.
12. Обґрунтуйте необхідність внутрівиробничого технічного контролю на підприємстві.
13. За якими ознаками класифікують види технічного контролю якості продукції на підприємстві?

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Виберіть пару тотожних понять:

а). споживна вартість – корисність товару;

б). якість продукції – технічний рівень продукції;

в). якість продукції – конкурентоспроможність продукції;

г). немає жодної вірної відповіді.   

2. Абсолютний рівень якості продукції визначається шляхом: 

а). обчислення певних показників якості та їх порівняння з відповідними показниками аналогів;

б). визначення якісних показників продукції без їх порівняння з показниками аналогічних виробів;

в). визначення показників якості продукції по підприємству в цілому у звітному періоді;

г). обчислення одиничних показників якості.

3. Показники якості продукції поділяються на такі групи:     

а). одиничні;

б). комплексні;

в). узагальнюючі;

г). всі відповіді вірні.

4. Якщо при оцінці якості продукції використовуються технічні засоби контролю, то такий метод називається:                 

а). вимірювальний;

б). комплексний;

в). спостережений;

г). диференційований.

5. Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції поділяються на:              

а). виробничо – технічні;

б). організаційні;

в). економічні та соціальні;

г). всі відповіді вірні.

6. Який документ засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів:             

а). сертифікат;

б). договір;

в). акт;

г). звіт з якості.

7. В Україні сертифікацію продукції здійснюють:  

а). відділи технічного контролю на підприємствах;

б). державні випробувальні центри;

в). торгівельно-промислова палата;

г). відповідні органи муніципального управління.

8. Стандартизація продукції – це: 

а). процес оцінки якості продукції;

б). визначення кола споживачів продукції;

в). підготовка проектної документації на продукцію;

г). комплекс норм, вимог і правил до якості продукції.

9. На сертифіковану продукцію  видається:       

а). сертифікат відповідності;

б). технічна умова(ТУ);

в). акцепт;

г). акція.

10.По своєму змісту показники поділяються на : 

а). кількісні;

б). якісні;

в). вірна відповідь а і б;

г). прості і складні.

11. Співвідношення окремих видів виробів у загальному об'ємі випуску це:

а). структура продукції; 

б). асортимент продукції;

в). номенклатура продукції;

г). вірна відповідь  б і в .

12. Перелік найменувань виробів і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції:             

а). структура продукції;

б). номенклатура продукції;                       

в). кількість продукції;

г). асортимент продукції.

13. Перелік найменувань продукції з вказівкою обсягу її випуску по кожному виду:             

а). структура продукції;

б). номенклатура продукції;

в). асортимент продукції;

г). кількість продукції;

14. Характеристика товару, що відображає її відмінність від товару – конкурента:             

а). конкурентоспроможність;   

б). марочність;

в). сортність;

г). знак відповідності.

 

15. Залежно від джерел інформації методи оцінки якості продукції поділяються на:              

а). традиційний;

б). експертний;

в). соціальний;

г). всі відповіді вірні.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.          Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.          Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.          Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.          Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.
5.          Герасимчук І. О., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник / І. О. Герасимчук, В. Г. Пахомов. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 65 с.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ПЛАНУВАННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ ТА АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

ТЕМА 6 ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Державне економічне регулювання первинних суб'єктів господар регулювання. Економічні функції держави за умов домінування ринкової системи господарювання. Форми державного регулювання діяльності підприємств та організацій (державні замовлення, фінансова підтримка та кредитування, система оподаткування). Поняття мотивації діяльності.

Прогнозування розвитку суб'єктів господарювання. Мета, значення й об'єкти прогнозування. Принципи і зміст економічного прогнозування. Довгострокові та короткострокові прогнози розвитку у підприємств (організацій) і сфери їх використання.

Планування діяльності суб'єктів господарювання. Об'єктивна необхідність планування діяльності підприємств та організацій за будь-якої системи господарювання. Методичні основи планування і система планів. Стратегічне, тактичне і поточне планування діяльності підприємств (організацій). Бізнес-планування: сутність, призначення і роль у системі передбачення розвитку виробництва (господарської діяльності).

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Планування, принципи планування, внутрішньофірмове планування, прогнозування, план, бюджет, етапи планування, види планування, етапи стратегічного планування, місія підприємства, стратегічні цілі підприємства, зовнішнє середовище підприємства, внутрішній потенціал підприємства, стратегія підприємства, види стратегій підприємства, стратегія зростання, стратегія стабілізації, стратегія виживання, методи вибору стратегії, оперативно-виробниче планування діяльності підприємства.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Планування — це складний методично-організаційний процес, за якого відбуваються безперервний пошук, оброблення й систематизація інформації та її перетворення в знання про зовнішнє середовище та власні можливості підприємства в контексті його нинішнього функціонування та майбутнього розвитку. З позицій системного підходу планування можна розглядати як складну систему, на вході якої уявляється потік такої інформації, що у «процесорі» системи за допомогою методичного апарату та інструментарію перетворюється у вихідний потік — обґрунтування та рекомендації щодо прийняття управлінських рішень. Порівнюючи фактичну інформацію з плановою, можна отримати контрольну інформацію та оцінити виконання управлінських рішень. Таке уявлення не виходить за межі класичного розгляду планування підприємством і, отже, дає змогу визначити систему планування як цілеорієнтовану взаємозв’язану сукупність процесів планування, доповнену виконанням функцій контролю результатів. Суб’єктами системи планування в цьому розумінні є процеси планування й контролю, а результатами — інформація, відображена в планах і звітах.

Водночас, елементами системи планування варто вважати керівників-управлінців та інших професіоналів, котрі, власне, і здійснюють відповідні планово-контрольні розрахунки, результати яких містяться у планах та звітах. З іншого боку, спираючись на те, що в основу планування покладено процес перетворення інформації в дані, знання і, звичайно, оформлені належним чином документи — плани та звіти, розуміння системи планування можна умовно звузити до системи планів підприємств. Поняття «система планування» іноді вживають у розумінні «система планів». Ці поняття, як зазначалося вище, мають різне сутнісне наповнення. Система планування на підприєм­стві має формуватися й удосконалюватися з урахування таких основних принципів: єдність, цілеспрямованість, інтегрованість, цілісність, повнота, гнучкість, безперервність.

Принцип єдності означає, що планування мусить охоплювати всі сфери діяльності підприємства. Змістова поєднаність планів має бути узгоджена з організаційною структурою підприємства, оскільки елементами планування є окремі структурні підрозділи підприємства й окремі частини процесу планування. Взаємозв’язок між підрозділами забезпечується як на горизонтальному рівні, так і по вертикалі, тобто в межах управлінської ієрархії.

Планування зазвичай має цільову орієнтацію, тому система планів підприємства має формуватися як своєрідна модель перевірки можливостей досягнення цілей. За допомогою звітів виявляють фактичний рівень виконання поставлених завдань. Усі процеси планування та суб’єкти, що здійснюють їх, мають бути інтегрованими з орієнтацією на цілі.

Усі планові розрахунки мають бути також інтегрованими в певному часовому співвідношенні, незалежно від того, як саме розробляються ті чи інші плани: періодично, неперіодично чи разово. Найбільше ця риса притаманна періодичному плануванню, за якого планово-контрольні розрахунки побудовано у вигляді інформаційної системи, що має пірамідальну структуру й передає знизу вгору систематично агреговані показники від одного рівня управління до іншого.

За допомогою системи планування керівництво підприємства отримує інформацію, що відображає економічні процеси та взаємозв’язки підприємства та ринку. Цілісне уявлення про ці явища й процеси створюється через системне подання їх за допомогою сукупності взаємопересічних показників планів.

Безперервність означає необхідність дотримання неперервного планового періоду з урахуванням плинного горизонту планування, а також взаємоузгодженості довго, середньо- й короткострокових планів.

Розгляд змісту планування з позицій аналізу стратегічних процесів висуває принцип участі (партисипативності) на головну роль у системі планування. Його дотримання означає, що кожен працівник підприємства є учасником планувального процесу. Більше того, кожен розглядається як потенційний ініціатор, динамічне ядро розроблення стратегії підприємства.

Для створення й успішного функціонування системи планування на підприємстві має бути створено певні передумови організаційного, інформаційного й кадрового характеру. Оскільки змістова інтеграція планових завдань і суб’єктів планування, як уже зазначалося, здійснюється в межах організаційної структури підприємства, то основні контури планової й організаційної піраміди мають збігатися.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.                   Обґрунтуйте необхідність планування господарсько-фінансової діяльності підприємства.
2.                   Розкрийте сутність планування діяльності як функції управління підприємством.
3.                   Що є основою планування?
4.                   Назвіть основні принципи планування діяльності підприємства.
5.                   Охарактеризуйте елементи внутрішньофірмового планування.

6. Охарактеризуйте схему внутрішньофірмового планування.

7. Наведіть основні етапи планування та розкрийте їх зміст.

8. Які види планування діяльності підприємства ви знаєте?

9. Надайте характеристику основним методам планування.

10. Який з методів планування є найточнішим?

11. Розкрийте зміст стратегічного планування діяльності підприємства.

12. Дайте визначення поняття «стратегія підприємства».

13. Які види головних стратегій діяльності підприємства, кожний з яких обґрунтовується виходячи зі специфіки виробництва, ви знаєте?

14. Охарактеризуйте методи вибору генеральної стратегії підприємства.

15. Розкрийте напрями можливостей розвитку підприємства.

 

 

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Під плануванням діяльності підприємства розуміють:

а) порівняння основних показників його розвитку у звітному і базовому періодах;

б) розрахунок майбутньої величини прибутків;

в) процес визначення цілей підприємства, а також засобів і шляхів їх досягнення;

г) аналіз перспектив розвитку підприємства в порівнянні з іншими підприємствами тієї ж галузі.

2. До основних положень планування діяльності підприємства в умовах ринку не належить:

а) самостійне здійснення всього комплексу планової роботи;

б) доведення зверху основних показників діяльності;

в) право самостійно розробляти виробничу програму;

г) самостійність вибору розмірів матеріального стимулювання;

д) ризик у підприємницькій діяльності.

3. До основних принципів планування не належить:

а) цілеспрямованість процесу планування;

б) системність і збалансованість;

в) безперервність планування;

г) оптимальність використання ресурсів;

д) адекватність об'єкта та предмета планування;

є) універсальність планування.

4. Принцип системності в плануванні передбачає:

а) необхідну і достатню кількісну відповідність між взаємозалежними розділами і показниками плану;

б) охоплення всіх сфер діяльності підприємства та врахування всіх його тенденцій, змін та зворотних зв'язків;

в) забезпечення безперервної планової перспективи;

г) своєчасне коригування перспективних і поточних планів у разі зміни зовнішніх і внутрішніх умов господарювання;

д) взаємоузгодженість довго-, середньо- і короткострокових планів.

5. Прогнозування - це:

а) вірне обґрунтування та вибір мети і кінцевих результатів діяльності підприємства;

б) передплановий аналіз можливих варіантів розвитку, дій у майбут­ньому, зовнішніх і внутрішніх чинників;

в) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період;

г) процес визначення засобів, шляхів та умов досягнення поставлених цілей.

6. Розташуйте за порядком загальні етапи планування:

а) прогноз майбутніх умов діяльності і визначення завдань;

б) аналіз стратегічних проблем;

в) вибір оптимального варіанта розвитку.

7. Залежно від тривалості планового періоду планування діяльності підприємства поділяється на:

а) перспективне і поточне;

б) стратегічне і тактичне;

в) довго-, середньострокове і поточне;

г) усі відповіді правильні.

8. Заключним розділом плану розвитку підприємства є:

а) план розвитку науки і техніки;

б) виробнича програма;

в) фінансовий план;

г) план підвищення економічної ефективності виробництва.

9. Планування, що на підприємстві охоплює довгострокове і середньострокове планування, називається:

а) поточним;

б) прогнозним;

в) перспективним;

г) усі відповіді правильні.

10. Стратегія є результатом планування:

а) довгострокового;

б) середньострокового;

в) поточного.

11. Оперативно-календарне планування є різновидом:

а) довгострокового планування;

б) середньострокового планування;

в) поточного планування;

г) усе залежить від особливостей конкретного підприємства.

12. До методів планування не належить:

а) ресурсний;

б) цільовий;

в) балансовий;

г) матричний;

д) соціальний.

13. Екстраполяційний метод планування заснований на:

а) визначенні тривалості планового періоду і проміжних показників виходячи з поставленої мети;

б) допущенні розвитку динаміки показників у майбутньому аналогічно минулим тенденціям;

в) використанні під час встановлення планових показників середніх показників за попередні періоди;

г) розрахунку впливу найважливих чинників, що обумовлюють зміни планових показників.

14. Нормативний метод планування передбачає розрахунок планових показників на основі:

а) прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням зміни цих норм у плановому періоді;

б) середніх норм використання ресурсів у плановому періоді;

в) норм використання матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

г) середньогалузевих норм використання ресурсів.

15. Метод складання плану, що заснований на побудові моделей взаємо­зв'язків між виробничими підрозділами і показниками, має назву:

а) ресурсний;

б) цільовий;

в) факторний;

г) матричний;

д) пробно-статистичний.

16. Процес систематичного визначення довгострокових цілей і напрямів діяльності підприємства - це:

а) стратегічне управління;

б) стратегічний  аналіз;

в) стратегічне планування;

г) стратегія підприємства.

17. Укажіть послідовність процесу стратегічного планування:

а) визначення стратегічних цілей;

б) аналіз зовнішнього середовища;

в) вибір генеральної стратегії підприємства;

г) визначення місії підприємства;

д) аналіз внутрішнього потенціалу підприємства.

18. Оберіть визначення, що найбільш повно і чітко відображає поняття «місія підприємства»:

а) стратегічний курс підприємства;

б) основна загальна мета - чітко визначена причина існування;

в) продукт зовнішніх ринкових альтернатив та внутрішніх факторів;

г) пристосування виробничого апарату підприємства до досить тривалого випуску певного набору товарів та послуг.

 

19. До обов'язкових вимог до стратегічних цілей підприємства не нале­жить:

а) конкретність;

б) реальність;

в) досяжність;

г) взаємоузгодженість;

д) кількісний вираз.

20. Генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, головні цілі і розподіл ресурсів для їхнього досягнення називається:

а) місією підприємства;

б) стратегією підприємства;

в) стратегічним завданням;

г) цільовою програмою.

21. За умов глибокої кризи діяльності підприємства обирають страте­гію:

а) зростання;

б) стабілізації;

в) виживання;

г) комбіновану.

22. До стратегій інтенсивного розвитку не належить стратегія:

а) глибокого проникнення на ринок;

б) розширення меж ринку;

в) вдосконалення товару;

г) горизонтальної диверсифікації.

23. До стратегічних альтернатив стратегії сталості не належить:

а) проникнення на нові ринки;

б) зниження витрат виробництва;

в) фінансова економія

г) накопичення прибутку за рахунок нових джерел.

 

24. До стратегічних альтернатив стратегії виживання не належить:

а) перебудова маркетингової діяльності;

б) перебудова системи управління;

в) перебудова фінансової системи;

г) міжфірмове співробітництво.

25. До критеріїв визначення характеру стратегії зростання не нале­жить:

а) обсяг продажу;

б) прибуток;

в) швидкість зростання;

г) фінансовий стан.

26. До методів портфельного аналізу та вибору стратегії належить метод:

а) PIMS;

б) «кривих освоєння»;

в) життєвого циклу товару;

г) «Мак-Кінсі».

27. Метод вибору генеральної стратегії, що базується на залежності розмірів витрат на виробництво від його обсягу і відображає вплив лише внутрішніх чинників, називається методом:

а) БКГ;

б) PIMS;

в) «кривих освоєння»;

г) «Мак-Кінсі».

28. До аспектів, що характеризують відмінності між стратегічним та тактичним плануванням, відносять:

а) часовий аспект, відмінності за охопленням сфер впливу, сутнісно-змістовні відмінності;

б) часовий аспект, відмінності за охопленням сфер впливу, відмінності у використанні;

в) часовий аспект, відмінності за призначенням, сутнісно-змістовні відмінності;

г) просторовий аспект, відмінності за охопленням сфер впливу, сутнісно-змістовні відмінності.

29. Для підприємства, що випускає обмежений асортимент продукції та за видами своєї діяльності прив'язане до певних географічних районів або сегментів ринку, найбільш доцільно застосовувати тактичне планування:

а) за функціональними підрозділами підприємства;

б) за видами продукції;

в) за сегментами ринку;

г) з урахуванням географічного розташування.

30. Для підприємства, що випускає різноманітний асортимент продукції, найбільш доцільно застосовувати тактичне планування:

а) за функціональними підрозділами підприємства;

б) за видами продукції;

в) за сегментами ринку;

г) з урахуванням географічного розташування.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.     Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.     Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.     Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.
5.     Герасимчук І. О., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник / І. О. Герасимчук, В. Г. Пахомов. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 65 с.

 

ТЕМА 7 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Завдання аналізу фінансових результатів. Аналіз складу і динаміки прибутку підприємства. Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції, робіт і послуг. Аналіз рівня середньо реалізаційних цін. Аналіз фінансових результатів від інших видів діяльності. Асортиментна політика підприємства і її вплив на формування прибутку. Аналіз показників рентабельності діяльності підприємства. Методика підрахунку резервів збільшення суми прибутку і рентабельності. Аналіз розподілу і використання прибутку підприємства.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Аналіз, асортимент, бізнес-процес, бухгалтерський баланс, валовий прибуток (збиток), вартість, векселі видані, векселі одержані, визначення еталона (бенчмаркінг), вилучений капітал, виробничі запаси, витрати на товар виробництва, відстрочені податкові зобов'язання, власний капітал, власні оборотні кошти, внутрішня вартість, внутрішньогосподарський аналіз, галузевий аналіз, готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, детермінований аналіз, діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства, діалектичний метод, довгострокові зобов'язання, довгострокові кредити банків, додатковий вкладений капітал, індекс доходності, інформаційне забезпечення, інформація, інші довгострокові зобов'язання, інші довгострокові фінансові зобов'язання, капітал, категорії економічного аналізу, методи детермінованого факторного аналізу, методи розширення або подовження факторної моделі, надзвичайна подія, накладні витрати щодо експорту й імпорту товарів, наступний (ретроспективний) економічний аналіз, незавершене виробництво, нематеріальні елементи, неоплачений капітал, нерозподілений прибуток, номенклатура випуску, пайовий капітал, платіжний баланс, порівняльний (ринковий) підхід, порівняльний аналітичний баланс, постійні загальновиробничі витрати, потенціал, поточні біологічні активи, поточні фінансові інвестиції, пошуковий прогноз, практична застосовність методу, предмет аналізу господарської діяльності, предмет прогнозування, прибуток, прибуток від звичайної діяльності, прийняття рішення, прогнозування, резерв, рентабельність, ринкова вартість, ритмічність виробництва, середня фондовіддача проекту, системний підхід, трудові ресурси підприємства, умовно змінні витрати, умовно постійні витрати, фактор, факторний аналіз, фінансова діяльність, фінансова стійкість, чистий прибуток (збиток), якість інформації, якість продукції.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Аналіз фінансово-господарської діяльності — функціональна (управлінська) економічна наука про методи дослідження господарської діяльності підприємств, організацій, об’єднань, тобто там, де ведеться бухгалтерський облік.

Процес дослідження, пізнання економічних явищ припускає використання як власне аналізу, так і синтезу. Аналіз — це розкладання, розчленовування явищ, процесів, предметів на їх складові частини та елементи, а синтез — з’єднання цих частин і елементів в єдине ціле. Аналіз і синтез — засоби пізнання. Первинною умовою пізнання господарських процесів, явищ і фактів є розкриття їх економічної сутності. Економічний аналіз об’єктивних даних інформацій про господарські процеси проводиться з метою всебічного вивчення господарських процесів у їх розвитку, взаємозалежності, взаємообумовленості з метою виявлення певних економічних тенденцій і закономірностей. Предметом економічного аналізу є господарські процеси і кінцеві результати діяльності підприємств з огляду на оцінювання його ефективності та правильного й повного використання матеріальних і трудових ресурсів з метою досягнення максимальних результатів з мінімальними витратами останніх.

Завдання економічного аналізу: оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів; пошук та визначення величин внутрішньогосподарських резервів для підвищення та покращання результатів робіт; оперативний контроль і управління підприємством. Вимоги, що висуваються до АФГД.: оперативність; систематичність; дієвість і конкретність; об’єктивність.

Види аналізу.: попередній — використовується при розробленні поточних і перспективних планів; оперативний — забезпечує контроль за виконанням господарських планів і ухвалення управлінських рішень на відповідних рівнях управління; подальший — застосовується при підведенні підсумків діяльності за звітний період і розробленні планів на майбутнє. Основні вимоги, що висуваються до організації та проведення нею економічного аналізу фінансово-господарської діяльності: розроблення плану аналітичної роботи; визначення необхідних джерел інформації (планові дані, обліково-звітні, позаоблікові); визначення повноти аналізу; визначення термінів проведення аналізу; узагальнення й оформлення результатів аналізу.

Економічний АФГД здійснюється за трьома основними етапами: перший — включає збір, перевірку якості, повноту обліково-звітних даних і їх зіставність; другий — охоплює аналіз і обробку, тобто приведення аналізованих даних в зіставний вигляд; спрощення цифрових даних, що забезпечує зручність, простоту і наочність; виявлення змін у фінансово-господарській діяльності; встановлення взаємозв’язку і взаємозалежності цих показників; аналіз чинників (основних і неосновних). що впливають на відхилення від плану їх величин; розкриття внутрішніх резервів і шляху їх використання; третій — систематизація, узагальнення й оформлення результатів аналізу, які припускають оцінювання діяльності підприємств за аналізований період, розроблення й наукове обґрунтовування висновків і пропозицій за наслідками аналізу і ухвалення управлінських рішень.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

1.               Визначити предмет, зміст, об'єкт, суб'єкт та рівень проведення аналізу діяльності підприємств міського господарства.
2.               Обґрунтуйте роль і значення проведення фінансово-економічного аналізу у вивчені діяльності підприємства міського господарства.
3.               Визначити мету, основні функції та завдання проведення фінансовоекономічного аналізу діяльності підприємства міського господарства.
4.               Дайте узагальнюючу оцінку основним вимогам (принципам), що пред'являються до проведення аналізу діяльності підприємств міського господарства.
5.               Дайте визначення терміну „метод економічного аналізу” і назвіть його характерні особливості.
6.               Інтерпретуйте поняття загальної та часткової методики фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств міського господарства.
7.               Поясніть суть і необхідність використання економіко-статистичних моделей в аналітичних дослідженнях.
8.               Дайте характеристику основним прийомам (способам) фінансово-економічного аналізу, які використовуються при вивчені діяльності підприємств міського господарства.
9.               Визначте, за якими ознаками класифікують фактори, що впливають на зміну результатів діяльності підприємств міського господарства.
10.          Обґрунтуйте основні напрямки застосування прийому порівняння показників в аналітичних дослідженнях.
11.          Розкрийте методику розрахунку впливу трудового та технічного потенціалу підприємства на кінцеві результати його роботи: обсяг виробництва продукції (послуг), дохід та прибуток (побудуйте та обґрунтуйте схематичну і математичну модель цих показників для їх факторного аналізу).
12.          Поясніть методику факторного аналізу показників продуктивності праці (обґрунтуйте математичні факторні моделі цих показників).
13.          Визначить основні напрямки аналізу собівартості продукції (робіт, послуг) комунальних підприємств за окремими ознаками.
14.          Охарактеризуйте методику факторного аналізу окремих економічних елементів операційних витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Перелік найменувань виробів, що випускаються підприємством, з вказівкою їх об'єму називається:

а) якість продукції;

б) асортимент;

в) обсяг виробництва;

г) конкурентоспроможність продукції.  

2. План по асортименту продукції вважається виконаним лише в тому випадку, якщо по кожному виробу:

а) план виконаний не менше чим на 100 %;

б) план виконаний не більше ніж на 100 %;

в)якщо хоч би по одному вигляду виробів план вище 100%;

г) якщо хоч би по одному вигляду виробів план нижче 100%.

3. «Сукупність властивостей, що обумовлюють придатність продукції задовольняти певні потреби відповідно до її застосування». Це визначення:

а) якості продукції;

б) оновлення продукції;

в) ритмічності виробництва;

г) обсягу виробництва.

4. Об'єм продажі ( у натуральному обчисленні) залежить від :

а) обсягу виробництва і рівня товарності;

б) об'єму реалізації і ціни од. продукції;

в) обсягу виробництва і собівартості од. продукції;

г) немає вірного варіанту відповіді.

5.  Система показників якості продукції включає:

а) загальні, приватні і непрямі показники;

б) узагальнювальні, структурні і якісні показники;

в) прямі, зворотні і узагальнювальні показники;

г) немає вірної відповіді. 

6. До узагальнюючих  показників якості продукції відносять:

а) коефіцієнт сортності;

б) питома вага сертифікованої продукції;

в) питома вага бракованої продукції;

г) всі варіанти відповіді вірні.

7. До приватних показників якості продукції відносять:

а) питома вага сертифікованої продукції;

б) гарантійний термін придатності;

в) рівень сервісного обслуговування;

г) немає вірної відповіді.

8. Який показник обсягу виробництва включає вартість виробленої продукції продукції, виконаних послуг за мінусом незавершеного виробництва?

а) об'єм реалізації продукції;

б) товарна продукція;

в) валова продукція;

г) немає вірної відповіді.

9. Одним з напрямів організаційно - технічного рівня виробництва є:

а) аналіз показників організації виробництва і праці;

б) аналіз фінансового стану;

в) аналіз виробництва с.- г. продукції;

г) аналіз земельних угідь.

10. Стан технічного рівня машин, устаткування, транспортних засобів визначається показником:

а) зносу;

б) рухи;

в) вибуття;

г) пропорційності.

11. Ефект від підвищення технічного рівня виробництва аналізується за допомогою показників:

а) зростання продуктивності праці, зниження собівартості, збільшення прибутку;

б) рівня товарності;

в) використання земельних угідь;

г) немає вірного варіанту відповіді.

12. Відношення об'єму реалізованої продукції до витрат на управління показує:

а) ефективність управління;

б) ефективність виробництва;

в)  собівартість;

г) рівень рентабельності продукції.

13. Різниця між вартістю виробничих основних фондів і вартістю будівель і споруд є вартістю:

а) машин і устаткування;

б) активних виробничих фондів;

в) пасивних виробничих фондів;

г) інших.

14. Фондовіддача визначається відношенням об'єму товарної продукції до:

а) залишковій вартості основних фондів;

б) первинній вартості основних фондів;

в) середньорічній вартості основних фондів;

г) вартості фондів на кінець року.

15. Стан основних фондів аналізується за допомогою показників:

а) вступу, вибуття;

б) придатності, зносу;

у) фондовіддачі, фондомісткості;

г) фондорентабельності.

16. Коефіцієнт придатності основних фондів визначається за станом:

а) на початок року;

б) на кінець року;

в) до   середньорічної   вартості;

г) до залишкової вартості на кінець року.

17. Відношення залишкової вартості основних засобів до їх повної вартості є коефіцієнтом:

а) вибуття;

б) придатності;

в) зносу;

г) оновлення.

18. Рух основних фондів аналізується за допомогою показників:

а) вступу, вибуття, оновлення;

б) придатності, вибуття;

в) фондовіддачі;

г) фондомісткості.

19. Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується як відношення вартості основних фондів, що знов поступили, до вартості основних фондів:

а) на початок року;

б) на кінець року;

в) в середньому за рік.

г) немає вірного варіанту відповіді.

20. Коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується як відношення вибулих основних фондів до вартості основних фондів:

а) на початок року;

б) на кінець року;

в) в середньому за рік;

г) до залишкової вартості на кінець року.

21. Випуск продукції у вартісному вираженні на кожну гривню основних фондів характеризує:

а) стан основних фондів;

б) ефективність використання основних фондів;

в) наявність основних фондів;

г) рух .

22. Рівень основних виробничих фондів на одиницю продукції визначають за допомогою показника:

а) фондовіддачі;

б) фондомісткості;

в) фондоозброєності;

г) фондооснащеності.

23. Коефіцієнт інтегрального завантаження устаткування визначається як  похідна коефіцієнтів:

а) змінної роботи устаткування;

б) інтенсивного використання устаткування;

в) екстенсивного використання устаткування;

г) немає вірного варіанту відповіді.

24. Відношення прибутку до суми матеріальних витрат характеризує ефективність використання:

а) трудових ресурсів;

б) земельних ресурсів;

в) основних фондів;

г) матеріальних ресурсів.

25. Для порівняння двох господарств по економічній ефективності використання землі з різною якістю ґрунтів в розрахунок беруть:

а) площа несільськогосподарських угідь;

б) площа сільськогосподарських угідь;

в) умовну ріллю;

г) кадастрову (сумарну) ріллю.

26. Відношення фактичної тривалості робочого дня до тривалості робочого дня по нормі характеризується як:

а) використання робочого дня;

б) використання робочого місяця;

в) використання робочого року;

г) сезонності.

27. Відношення кількості, що звільнилися за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової  чисельності працюючих показує коефіцієнт:

а)  плинності кадрів;

б) звороту по вибуттю;

в) звороту по прийому;

г) постійність.

28. При аналізі руху чисельності працівників використовуються наступні показники:

а) коефіцієнт звороту по прийому;

б) коефіцієнт звороту по звільненню;

в) коефіцієнт плинності;

г) коефіцієнт постійності.

29. Витрати по відрядженнях відносяться до:

а) прямим витратам;

б) непрямим витратам;

в) витратам по звичайних видах діяльності;

г) внереалізационним витратам.

30. Одним з найбільш важливих узагальнювальних показників собівартості продукції є:

а) витрати на 1 грн. товарної продукції;

б) витрати на 1 грн. прибутку;

в) вироблена продукція на 1 грн.  витрат;

г) вироблена продукція на 1 грн. прибутку.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.     Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.     Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.     Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.
5.     Герасимчук І. О., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник / І. О. Герасимчук, В. Г. Пахомов. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 65 с.

 

РОЗДІЛ ІV РЕЗУЛЬТАТИ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

 

ТЕМА 8 ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Поняття виробничої програми. Принципи розробки виробничої програми. Натуральні показники виробничої програми. Вартісні показники виробничої програми. Поняття валової , товарної, реалізованої продукції. Обґрунтування виробничої програми ресурсами та виробничими потужностями. Загальна характеристика витрат. Класифікація витрат. Групування витрат на виробництво продукції за економічними елементами та складання кошторису витрат. Калькулювання собівартості одиниці продукції. Непрямі витрати в собівартості продукції та методика їх розрахунку. Фактори зниження собівартості. Вибір форми організації виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Виробнича програма підприємства, номенклатура продукції, асортимент продукції, показники виробничої програми, натуральні показники виробничої програми, трудові показники виробничої програми, вартісні показники виробничої програми, товарна продукція, валова продукція, валовий оборот, внутрішній заводський оборот, чиста продукція, умовно-чиста продукція, нормативно-чиста продукція, реалізована продукція, коефіцієнт товарності, коефіцієнт внутрішньовиробничого комбінування.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Виробнича програма підприємства - це система планових завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості у встановлені строки згідно угодам постачання. (Номенклатура -перелік назв окремих видів продукції, асортимент - різновиди виробів в межах даної номенклатури).

Виробнича програма підприємства є планом виробництва та реалізації продукції та основним розділом плану господарсько-фінансової діяльності підприємства. Вона визначає:

- обсяги випуску продукції;

- номенклатуру продукції;

- асортимент продукції;

- кількість;

- якість;

- строки;

- вартість продукції.

Задачі розроблення виробничої програми на підприємстві наступні:

1) найбільш повне використання виробничих потужностей та ресурсного потенціалу підприємства;

2) забезпечення стійких темпів зростання випуску продукції як у вартісних, так і у натуральних показниках;

3) формування номенклатури та асортименту, підвищення якості продукції з урахуванням попиту та дій конкурентів.

Показники виробничої програми підприємства можна поділити на дві головні групи:

1) якісні ( сортність, марка, частка продукції, що відповідає світовим стандартам, тощо);

2) кількісні:

- натуральні показники;

- трудові показники - використовуються для оцінки трудомісткості продукції;

- вартісні показники - необхідні для узагальненої оцінки обсягів діяльності підприємства, для співставлення витрат та отриманого прибутку, оцінки ефективності діяльності підприємства.

Розглянемо вартісні показники виробничої програми більш ретельно, бо саме вони є універсальними показниками в системі оцінки обсягів виробництва. До них належать наступні:

- товарна продукція;

- валова продукція;

- реалізована продукція;

- чиста продукція,

- умовно-чиста продукція;

- валовий оборот;

- внутрішньозаводський оборот.

Товарна продукція - характеризує обсяг готової продукції, напівфабрикатів, призначених для реалізації стороннім

організаціям, а також робіт і послуг промислового характеру, що виконані для інших підприємств.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Розкрийте поняття виробничої програми підприємства та правила її розробки.
2.     Визначте особливості формування виробничої програми в умовах ринку.
3.     Назвіть основні методи вимірювання виробничої програми підприємства.
4.     Охарактеризуйте натуральні показники виробничої програми та визначте їх значення.
5.     Дайте характеристику розробки виробничої програми у вартісному виразі.
6.     Назвіть складові елементи понять «валова продукція підприємства» та «товарна продукція підприємства». Чим вони відрізняються?
7.     Що являє собою «внутрішній заводський оборот»? Про що свідчить зростання питомої ваги цього показника у валовій продукції підприємства?
8.     Який елемент є складовою понять «вартість продукції», «умовно-чиста продукція», «нормативно-чиста продукція»?
9.     Що характеризує коефіцієнт товарності та які процеси він допомагає оцінити та проаналізувати?
10. Яким чином можна оцінити та проаналізувати кількість стадій виробничого процесу?
11. Поясність необхідність обґрунтування виробничої програми ресурсами та виробничими потужностями.

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1.   Номенклатура продукції підприємства - це:

а) перелік виробів за назвами, сортами, профілями у заданій кількості;

б) перелік передбачених для виготовлення видів продукції;

в) обсяг виробництва продукції у натуральних, вартісних і трудових показниках;

г) співвідношення окремих виробів у їх загальному обсязі.

2. Асортимент продукції підприємства - це:

а) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі;

б) перелік видів продукції, що виробляється;

в) різновид виробів у межах номенклатури продукції;

г) правильні відповіді “б” і “в”.

3. Для обчислення обсягу виробництва і реалізації продукції використо­вуються показники:

а) натуральні;

б) трудові;

в) вартісні;

г) усі відповіді правильні.

4. Умовно-натуральні показники виробничої програми підприємства ви­користовуються під час випуску:

а) верстатів;

б) тканин;

в) взуття;

г) консервів.

5. До трудових вимірників виробничої програми не нале­жать:

а) нормо-години;

б) людино-години;

в) станко-години;

г) тонни.

6. Універсальними показниками виробничої програми в системі оцінки обсягів виробництва та реалізації продукції є:

а) натуральні;

б) умовно-натуральні;

в) трудові;

г) вартісні.

7. Товарна продукція не включає:

а) готову для реалізації продукцію;

б) роботи та послуги промислового характеру;

в) запчастини та напівфабрикати для реалізації на сторону;

г) готову продукцію, напівфабрикати, що виготовлені для власних потреб.

8. Для розрахунку обсягу валової продукції не треба знати:

а) обсяг товарної продукції;

б) зміну залишків готової продукції на складі;

в) зміну обсягів незавершеного виробництва;

г) зміну обсягів випуску продукції внутрізаводського споживання (інструмент, оснащення, запчастини).

9. На підприємствах із незначною тривалістю виробничого циклу:

а) показники товарної та валової продукції практично тотожні;

б) валова продукція підприємства значно більше за товарну;

в) товарна продукція підприємства значно більше за валову;

г) між наведеними показниками не існує прямого зв'язку.

10. Валовий оборот підприємства характеризує обсяг валової продукції:

а) для використання в межах підприємства;

б) для використання поза межами підприємства;

в) незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства чи поза ними.

11. Чиста продукція - це:

а) новостворена підприємством вартість;

б) продукція, що виготовлена тільки з матеріалів і напівфабрикатів цього підприємства;

в) продукція, що виготовлена без виробничої кооперації з іншими підпри­ємствами;

г) продукція, що виготовлена понад державне замовлення.

12. Додаткову вартість, створену на підприємстві, з урахуванням амор­тизаційних відрахувань відбиває показник:

а) чистої продукції;

б) нормативно-чистої продукції;

в) умовно-чистої продукції;

г) реалізованої продукції.

13. Норматив чистої продукції включає:

а) валову продукцію за вирахуванням прямих матеріальних витрат;

б) валову продукцію за вирахуванням заробітної плати, відрахувань до бюджету і нормативного прибутку;

в) заробітну плату з відрахуваннями на соцстрах і нормативний прибуток;

г) амортизаційні відрахування.

14. Реалізована продукція не включає:

а) товарну продукцію;

б) зміну обсягу незавершеного виробництва;

в) зміну залишків готової продукції на складі;

г) зміну обсягу відвантаженої неоплаченої продукції.

15. Нормативна вартість обробки не включає:

а) основну заробітну плату виробничих робітників;

б) додаткову заробітну плату виробничих робітників;

в) цехові витрати;

г) загальнозаводські витрати;

д) витрати на реалізацію.

16. На величину незавершеного виробництва впливає:

а) тривалість виробничого циклу;

б) коефіцієнт наростання затрат під час виготовлення одиниці продукції;

в) обсяг виробництва продукції;

г) усі відповіді правильні.

17. Коефіцієнт товарності вказує на:

а) рівень продукції, що вироблена на даному підприємстві для подальшої реалізації в загальному обсязі продукції;

б) рівень витрат підприємства щодо створення продукції;

в) питому вагу продукції, що відповідає міжнародним стандартам, в загальному обсязі випуску продукції підприємства;

г) відсоток оновлення продукції І сорту.

18. Коефіцієнт внутрішньовиробничого комбінування характеризує:

а) кількість стадій виробничого процесу;

б) співвідношення внутрішньозаводського обороту та валової продукції;

в) питому вагу робітників підприємства, що працюють за сумісництвом;

г) правильні відповіді “а” і “б”.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.     Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.     Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.     Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.
5.     Герасимчук І. О., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник / І. О. Герасимчук, В. Г. Пахомов. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 65 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 9 СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Собівартості продукції. Змістова характеристика собівартості продукції. Відмінність виробничої, галузевої, комерційної, цехової і технологічної собівартості виробу і готової продукції. Калькулювання собівартості окремих видів робіт і продукції. Об'єкти й методи калькулювання: плановий, звітний. Характеристика типових калькуляційних статей витрат. Порядок складання калькуляції собівартості на одиницю продукції. Особливості розробки нормативної, планової (повної), звітної калькуляції собівартості одиниці продукції. Розрахунок собівартості готової продукції. Повна й питома собівартість та їх аналітична залежність. Особливості застосування позамовного й попроцесного методів визначення собівартості продукції. Планування зниження собівартості продукції. Шляхи зниження собівартості продукції.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Витрати на виробництво та реалізацію продукції собівартість продукції, економічні витрати, зовнішні витрати підприємства, внутрішні витрати підприємства, бухгалтерські витрати, індивідуальна собівартість, галузева собівартість, планова собівартість, фактична собівартість, загальні витрати виробництва, витрати на одиницю продукції, граничні витрати, групування витрат за економічним принципом, групування витрат за виробничим принципом, прості витрати, комплексні витрати, прямі витрати, непрямі витрати, постійні витрати, змінні витрати, пропорційні витрати, непропорційні витрати, прогресуючі витрати, дегресуючі витрати, методи визначення собівартості продукції, калькуляція собівартості продукції, об'єкт калькулювання, калькуляційна одиниця.

 

 

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

При інтенсивнішому використанні виробничих ресурсів, успішнішому удосконаленні техніки, технології і організації виробництва рівень собівартості виробництва знижується. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва, підгрунтям встановлення ціни продукції та її нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів.

Тому, собівартість продукції включає витрати на:

– дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

– підготовку і освоєння нової продукції;

– виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

– обслуговування виробничого процесу і управління ним;

– збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);

– розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

– набір і підготовку кадрів;

– поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

За впливом на собівартість продукції різноманітних чинників розрізняють наступні види собівартості:

1. В залежності від часу формування витрат розрізняють:

– планову собівартість – визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм затрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану;

– фактичну собівартість – відображає фактичні затрати на виробництвоцтво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку;

– нормативну собівартість – затрати на виробництво і реалізацію продукції розраховують на основі поточних норм затрат ресурсів;

– кошторисну собівартість – характеризує затрати або замовлення, на виріб які виконуються в разовому порядку.

2. В залежності від місця формування затрат та порядку формування розрізняють собівартість:

– технологічну – витрати, безпосередньо пов'язані з технологією виробництва;

– цехову – сума затрат на виробництво продукції в межах цеху;

– виробничу – грошові затрати на виробництво продукції в межах всього підприємства;

– повну – сукупність виробничої собівартості і позавиробничих затрат (збут готової продукції);

3. За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість:

– місячну;

– квартальну;

– річну.

4. За складом продукції:

– собівартість товарної продукції;

– собівартість валової продукції;

– собівартість реалізованої продукції;

– собівартість незавершеного виробництва.

5. У промисловості розрізняють:

– індивідуальну собівартість – характеризує затрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

– галузеву собівартість – показує середні у галузі затрати на виробництво і реалізацію продукції.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Розкрийте економічну сутність собівартості продукції як економічної категорії та показника, який характеризує ефективність роботи підприємства.

2. Визначте, які витрати входять до собівартості продукції.

3. За якими ознаками класифікують витрати, які входять до собівартості продукції?

4. У чому полягає різниця між економічними та бухгалтерськими витратами?

5. Охарактеризуйте основні принципи класифікації собівартості продукції.

6. За якими принципами класифікують витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції?

7. Наведіть класифікацію витрат, що формують собівартість продукції, за економічними елементами.

8. Наведіть класифікацію витрат, що формують собівартість продукції, за статтями калькуляції.

9. Розкрийте особливості та відмінні риси постійних та змінних витрат.

10. Наведіть алгоритм визначення критичного обсягу виробництва проду­кції.

11. Охарактеризуйте методи визначення собівартості продукції.

12. Як здійснюється калькуляція собівартості продукції?

13. Розкрийте особливості розрахунку собівартості продукції за окремими статтями.

14. Обґрунтуйте основні шляхи зниження собівартості продукції на під­приємствах України.

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Собівартість продукції являє собою:

а) усі види виплат підприємства постачальникам за ті ресурси, що були використані;

б) грошові платежі постачальникам ресурсів: оплату сировини, палива, заробітну плату, амортизаційні відрахування;

в) грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції.

2. Витрати промислового підприємства поділяються на прямі та не­прямі за:

а) економічним характером витрат;

б) ступенем їх однорідності;

в) способом обчислення на одиницю продукції;

г) реакцією витрат на зміну обсягу виробництва.

3. Витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виго­товленої продукції, називаються:

а) змінними;

б) постійними;

в) прямими;

г) непрямими.

4. Економічні витрати являють собою:

а) грошові платежі постачальникам ресурсів: оплату сировини, палива, заробітну плату, амортизаційні відрахування;

б) усі види виплат підприємства постачальникам за ті ресурси, що були використані;

в) витрати, які мають неявний характер та відбивають використання у виробництві ресурсів, які належать власникам підприємства.

5. Змінні витрати - це:

а) витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом певного різновиду продукції;

б) витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції;

в) витрати, які прямо обчислюються на одиницю продукції;

г) витрати, загальна сума яких за певний час не залежить від обсягу виготовленої продукції.

6. До непрямих витрат  не відноситься  наступна стаття собівартості:

а) витрати на утримування і експлуатацію устаткування;

б) цехові витрати;

в) загальнозаводські витрати;

г) витрати на освоєння і підготовку виробництва;

д) позавиробничі витрати.

7. До постійних витрат не відноситься наступна стаття собівартості:

а) цехові витрати;

б) загальнозаводські витрати;

в) зворотні відходи;

г) втрати від браку;

д) позавиробничі витрати.

8. До прямих не відносяться витрати на:

а) сировину і матеріали;

б) зворотні відходи;

в) заробітну плату основних виробничих робітників;

г) експлуатацію та утримування устаткування;

д) знос інструмента.

 

9. Показник граничних витрат використовується під час:

а) аналізу доцільності зміни обсягу виробництва продукції;

б) прогнозування величини витрат;

в) обліку та аналізу витрат;

г) планування величини витрат.

10. Витрати виробництва на підприємстві складаються із:

а) заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат;

б) податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, підприємницького прибутку;

в) відсотка за кредитом, заробітної плати, податку з прибутку, амортизаційних відрахувань;

г) витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку.

11. Метою групування витрат за калькуляційними статтями є:

а) визначення потреби в поточних витратах;

б) визначення собівартості одиниці виробу;

в) визначення структури собівартості виробленої продукції;

г) визначення пайової участі у витратах на виробництво продук­ції;

д) розробка плану зниження собівартості.

12. До собівартості промислової продукції відносяться:

а) поточні витрати на виробництво;

б) капітальні витрати;

в) виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

г) витрати на сировину, матеріали і заробітну плату працюючих;

д) витрати на устаткування.

13. Від обсягу виробництва не залежать:

а) сумарні (загальні) витрати;

б) валові витрати;

в) постійні витрати;

г) середні валові витрати;

д) правильної відповіді немає.

14. Класифікація витрат на виробництво за економічними елементами витрат є основою для:

а) розрахунку собівартості конкретного виду продукції;

б) упорядкування кошторису витрат на виробництво;

в) обчислення витрат на матеріали;

г) визначення витрат на заробітну плату;

15. Розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється з метою:

а) прогнозування прибутку;

б) визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, що забез­печує беззбиткову діяльність (критичний обсяг);

в) виділення цехової, виробничої та повної собівартості;

г) правильні відповіді “а” і “б”;

16. Виробнича собівартість продукції включає усі витрати:

а) одного виробничого підрозділу на виробництво продукції;

б) підприємства на виробництво продукції;

в) підприємства на виробництво продукції плюс витрати на їх реалізацію;

г) усі відповіді неправильні.

17. В угруповання витрат за статтями калькуляції не входять витрати:

а) сировину та основні матеріали;

б) оплату праці;

в) амортизацію основних виробничих фондів;

г) паливо та енергію на технологічні цілі;

д) допоміжні матеріали.

18. До групування витрат за економічними елементами не відносяться витрати на:

а) паливо та енергію на технологічні цілі;

б) основну заробітну плату виробничих робітників;

в) амортизацію основних фондів;

г) витрати на підготовку та освоєння виробництва;

19. До змінних витрат відносяться:

а) заробітна плата управлінського персоналу;

б) витрати з реалізації продукції;

в) амортизаційні відрахування;

г) матеріальні витрати;

20. Якщо розглядати конкретний виріб як об’єкт калькулювання, то за­гальні витрати підприємства на нього:

а) не нараховуються;

б) нараховуються прямо;

в) нараховуються та обчислюються за методом розподілу.

21. Собівартість валової продукції відрізняється від кошторису вироб­ництва на величину:

а) витрат, які не включаються у виробничу собівартість продукції;

б) залишків витрат майбутніх періодів і майбутніх платежів;

в) залишків незавершеного виробництва за собівартістю;

г) правильні відповіді “а” і “б”;

д) усі відповіді правильні.

22. Яка стаття собівартості не включається в цехову собівартість:

а) вартість сировини та основних матеріалів;

б) загальнозаводські витрати;

в) амортизація;

г) цехові витрати;

д) енергія усіх видів.

23. Калькулювання - це обчислення собівартості:

а) валової продукції;

б) окремих виробів;

в) товарної продукції;

г) реалізованої продукції.

24. На зниження собівартості продукції впливають наступні фактори:

а) поліпшення використання природних ресурсів;

б) підвищення технічного рівня виробництва;

в) поліпшення структури виробленої продукції;

г) зміна розміщення виробництва;

д) усі перераховані фактори.

25. Зі збільшенням обсягу виробництва собівартість одиниці продукції:

а) збільшується;

б) знижується;

в) залишається без змін.     

26. Якi витрати не включають до собівартості продукції, виробленої на промисловому підприємстві:

а) вартість палива та енергії на виробництво продукції;

б) вартість сировини та допоміжних матеріалів;

в) витрати зі збуту продукції;

г) витрати на утримання та експлуатацію обладнання.

27. Можливість альтернативного використання ресурсів підприємства пов’язана з категорією витрат:

а) бухгалтерських;

б) внутрішніх;

в) зовнішніх;

г) граничних.

28. До загальновиробничих витрат не відносять витрати на:

а) охорону праці;

б) відрядження;

в) амортизаційні відрахування на відтворення машин та устаткування;

г) управління, виробниче і господарське обслуговування в межах вироб­ництва.

29. Собівартість товарної продукції можна визначити:

а) синтетичним способом;

б) пофакторним методом;

в) як суму попередньо визначеної собівартості окремих виробів;

г) усі відповіді правильні.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.     Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.     Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.     Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.

 

ТЕМА 10 ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Загальна характеристика фінансової діяльності підприємства (організації). Фінансовий план підприємства (організації). Обчислення необхідних обсягів власного капіталу і позичкових коштів (кредитних ресурсів). Розрахунки фактичних фінансових коштів (переважно прибутку).

Прибутковість (дохідність) і рентабельність виробництва. Прибутковість і дохідність: їх сутність і різниця між ними. Джерела отримання прибутку і доходи підприємства. Різновиди прибутку: загальний, чистий, валовий, операційний і маржинальний. Обчислення різних видів прибутку. Загальна схема розподілу та використання-прибутку. Рентабельність ресурсів і продукції. Обчислення рентабельності: виробничих фондів, сукупних активів, акціонерного капіталу, обсягу товарної продукції та окремих виробів.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації). Сутність і важливість оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства (організації).

Методичні підходи до оцінки фінансово-економічного стану суб'єкта господарювання. Групи показників для оцінки прибутковості, ліквідності, оборотності, стабільності та ділової активності; методика їх обчислення.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Дохідність, дохід, дохід від реалізації продукції, робіт, послуг, дохід від позареалізаційних операцій, дохід від іншої реалізації, прибуток, прибуток від реалізації продукції, прибуток від позареалізаційних операцій, прибуток від іншої реалізації, валовий дохід підприємства, валові витрати виробництва, балансовий прибуток підприємства, рентабельність підприємства, загальний рівень рентабельності підприємства, рентабельність виробничих фондів, рентабельність сукупних активів, рентабельність власного (акціонерного) капіталу, рентабельність продукції.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Фінансові результати - це співставлення регламентованих податковим законодавствам валових доходів і валових витрат.

Перевищення валових доходів над валовими витратами становить прибуток, зворотне явище характеризує збиток. Отже, фінансовими результатами діяльності суб'єктів підприємництва є прибуток або збиток. Діяльність підприємств у сфері фінансових результатів спрямована на забезпечення отримання прибутку та його оптимальний розподіл і використання, а за наявності збитків - на встановлення їх причин та джерел покриття.

Розглянемо детальніше фінансові результати підприємницької діяльності та їх класифікацію.

1. За значенням підсумкового результату господарювання розрізняють:

- позитивний фінансовий результат - прибуток;

- негативний фінансовий результат - збиток.

2. У розрізі видів діяльності виділяють:

- фінансовий результат від звичайної діяльності (операційної, не операційної);

- фінансовий результат від надзвичайних подій.

3. У розрізі звичайної діяльності виділяють:

- фінансовий результат від операційної діяльності;

- фінансовий результат від не операційної діяльності.

Прибуток від операційної діяльності є результатом виробничої або комерційної діяльності, тобто основної для даного підприємства. Що стосується фінансових результатів від не операційної діяльності, то це результати від фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів, тобто від інвестування в акції, облігації.

4. Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку:

- валовий;

- від операційної діяльності;

- від звичайної діяльності до оподаткування;

- від звичайної діяльності після оподаткування;

- чистий.

 

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Розкрийте економічну сутність доходу підприємства. Наведіть два трактування його змісту.

2. Охарактеризуйте джерела утворення доходу підприємства.

3. Визначте сутність прибутку підприємства та його види.

4. Наведіть загальноприйняту практику використання прибутку підприємства.

5. Чи аналогічні поняття «ефективність», «прибутковість», «доходність»?

6. Розкрийте вплив державної політики оподаткування на прибутковість підприємств.

7. Охарактеризуйте фактори, які впливають на формування величини прибутку підприємства.

8. Наведіть динаміку рівня прибутковості підприємств різних галузей економіки в Україні.

9. Визначте основні шляхи підвищення прибутковості підприємства.

10. Розкрийте економічний зміст рентабельності підприємства.

11. Наведіть види рентабельності підприємства та розкрийте їх економічний зміст.

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Дохідність підприємства є:

а) одним з найголовніших показників, які відображають його фінансовий стан;

б) показником, який визначає мету підприємницької діяльності;

в) показником, який характеризує основний результаті діяльності підприємства;

г) правильні “б” і “в”;

д) всі відповіді правильні.

2. Дохід підприємства - це виручка:

а) отримана від реалізації матеріальних цінностей підприємства та послуг невиробничого характеру;

б) підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору;

в) від реалізації виготовленої підприємством продукції;

г) усі відповіді правильні.

3. До доходів від позареалізаційних операцій підприємства відносяться доходи від:

а) реалізації нематеріальних активів;

б) пайової участі в діяльності спільних підприємств;

в) реалізації наднормованих товарно-матеріальних цінностей;

г) усі відповіді правильні.

4. Дохід, який отримує підприємство від здачі майна в оренду, є доходом від:

а) реалізації продукції, робіт, послуг;

б) реалізації матеріальних цінностей і майна;

в) позареалізаційних операцій;

г) усі відповіді неправильні.

5. Прибуток – це:

а) виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат;

б) частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність;

в) виручка від підприємницької діяльності;

г) дохід підприємства.

6. Прибуток як основний результативний показник діяльності підприєм­ства характеризує:

а) винагороду за підприємницьку діяльність;

б) розмір монопольного доходу;

в) ефективність використання всього ресурсного потенціалу підприємс­тва;

г) доход, що отримується за сприятливих умов функціонування.

7. Основною умовою одержання підприємством певної суми прибутку є:

а) перевищення доходів над витратами;

б) здійснення господарської діяльності в певному обсязі;

в) задоволення попиту;

г) усі відповіді неправильні.

8. Чистий прибуток підприємства відрізняється від прибутку від зви­чайної діяльності на величину:

а) процентів за довгострокові кредити;

б) податку на прибуток;

в) алгебраїчної суми надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податку на надзвичайний прибуток;

г) витрат на виконання позареалізаційних операцій.

9. Прибуток від операційної діяльності – це:

а) виручка від реалізації продукції;

б) грошове вираження вартості товару;

в) різниця між обсягом реалізованої продукції у вартісному виразі (без ПДВ та акцизу) та її повною собівартістю;

г) чистий прибуток підприємства.

10. Прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, не може бути використаним на:

а) розвиток підприємства;

б) стимулювання праці робітників підприємства;

в) оплату поточних витрат підприємства;

г) виплату дивідендів за цінними паперами.

11. З метою підвищення прибутковості підприємству необхідно (за умов  конкуренції):

а) підвищити обсяг виробництва продукції та зменшити її собівартість;

б) підвищувати якість продукції та ціни на неї;

в) застосовувати нові технології виробництва продукції;

г) правильно “а” і “б”;

д) правильно “а” і “в”;

є) усі відповіді правильні.

12. Рентабельність – це:

а) частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

б) відносний показник ефективності діяльності підприємства;

в) різниця між виручкою та прямими витратами;

г) відношення валових витрат на виробництво до обсягу товарної проду­кції.

13. Рентабельність підприємства – це:

а) одержуваний підприємством прибуток;

б) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу;

в) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та оборо­тних коштів;

г) прибуток на 1 грн. обсягу реалізованої продукції.

14. Рентабельність окремих видів продукції обчислюється як відно­шення:

а) прибутку, що включається в ціну виробу, до ціни виробу;

б) прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

в) балансового прибутку до середньої вартості майна підприємства;

г) балансового прибутку до середньої вартості основних фондів підпри­ємства.

15. Рентабельність продукції визначається як співвідношення:

а) балансового прибутку до обсягу реалізації продукції;

б) прибутку від реалізації продукції та виручки від реалізації (без ПДВ та акцизу);

в) балансового прибутку та середньої вартості майна підприємства;

г) балансового прибутку та середньої вартості основних фондів та оборо­тних коштів.

16. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність вико­ристання:

а) оборотних коштів;

б) основних фондів підприємства;

в) всього наявного майна підприємства;

г) активів підприємства, створених за рахунок власних коштів.

17. Рентабельність виробничих фондів підприємства визначається як відношення:

а) загального прибутку підприємства до середньої величини активів підприємства;

б) чистого прибутку до власного капіталу підприємства;

в) загального прибутку підприємства до середньої вартості основних виробничих фондів та оборотних коштів;

г) загального прибутку підприємства до величини сукупних активів.

18. Рентабельність власного капіталу - це відношення:

а) балансового прибутку до власного капіталу;

б) чистого прибутку до власного капіталу;

в) валового прибутку до власного капіталу;

г) прибутку (до сплати процентів за кредит) до власного капіталу.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.     Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.     Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.     Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.
5.     Герасимчук І. О., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник / І. О. Герасимчук, В. Г. Пахомов. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 65 с.

 

ТЕМА 11 ІНТЕГРАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ

Загальна характеристика фінансової діяльності підприємства (організації). Фінансовий план підприємства (організації). Обчислення необхідних обсягів власного капіталу і позичкових коштів (кредитних ресурсів). Розрахунки фактичних фінансових коштів (переважно прибутку).

Прибутковість (дохідність) і рентабельність виробництва. Прибутковість і дохідність: їх сутність і різниця між ними. Джерела отримання прибутку і доходи підприємства. Різновиди прибутку: загальний, чистий, валовий, операційний і маржинальний. Обчислення різних видів прибутку. Загальна схема розподілу та використання-прибутку. Рентабельність ресурсів і продукції. Обчислення рентабельності: виробничих фондів, сукупних активів, акціонерного капіталу, обсягу товарної продукції та окремих виробів. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації). Сутність і важливість оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства (організації).

Методичні підходи до оцінки фінансово-економічного стану суб'єкта господарювання. Групи показників для оцінки прибутковості, ліквідності, оборотності, стабільності та ділової активності; методика їх обчислення.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Загальна характеристика фінансової діяльності підприємства (організації). Фінансовий план підприємства (організації). Обчислення необхідних обсягів власного капіталу і позичкових коштів (кредитних ресурсів). Розрахунки фактичних фінансових коштів (переважно прибутку).

Прибутковість (дохідність) і рентабельність виробництва. Прибутковість і дохідність: їх сутність і різниця між ними. Джерела отримання прибутку і доходи підприємства. Різновиди прибутку: загальний, чистий, валовий, операційний і маржинальний. Обчислення різних видів прибутку. Загальна схема розподілу та використання-прибутку. Рентабельність ресурсів і продукції. Обчислення рентабельності: виробничих фондів, сукупних активів, акціонерного капіталу, обсягу товарної продукції та окремих виробів.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації). Сутність і важливість оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства (організації).

Методичні підходи до оцінки фінансово-економічного стану суб'єкта господарювання. Групи показників для оцінки прибутковості, ліквідності, оборотності, стабільності та ділової активності; методика їх обчислення.

 

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства створює суспільно корисну продукцію, товари або надає різні види послуг. Отримані в наслідок витрачання ресурсів результати називають ефектом діяльності. Проте наявність результату не означає ефективність витрачання ресурсів. Остання визначається присутністю позитивного значення при співставленні результату функціонування підприємства з витраченими для цього ресурсами.

Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці як синонім терміна "результативність господарювання" зазвичай застосовується термін "продуктивність системи виробництва та обслуговування", коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва знаходить відображення в загальній методології її визначення, форма якої має вигляд:

Оскільки, результативність виробництва є найважливішим компонентом визначення ефективності та має декілька інтерпретацій. Розрізняють: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки. Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва господарської діяльності підприємства за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності є прибуток.

Ефективність виробництва визначають та застосовують для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є відокремлювання за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожний з яких має певне практичне значення для системи господарювання. Відповідні види ефективності виробництва поділяються переважно за різноманітністю одержуваних ефектів (результатів) господарської діяльності підприємства. У зв'язку з цим класифікація видів ефективності наступна:

1. Відповідно до одержаного результату:

– економічна ефективність відображається через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві або в іншій виробничій структурі. До таких показників належать: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції; величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія тих чи інших видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо;

– соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Результати соціальної політики виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання економічних показників);

– екологічна ефективність характеризує гармонізацію відносин людини з навколишнім середовищем, зменшення шкідливих викидів і т.п.;

– науково-технічна ефективність з'являється при підсиленні потенційних можливостей, виробничих систем, наукових організацій, споживачів продуктивніше вирішувати ті чи інші завдання за допомогою продукції, виробленої даним підприємством.

2. В залежності від місця одержання ефекту:

– комерційна (локальна) ефективність означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний дохід (прибуток);

– народногосподарська ефективність, тобто сукупний ефект у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг). Цей вид має місце коїш виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності.

3. За методом розрахунку розрізняю наступні види ефективності:

– абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства (організації) за певний проміжок часу;

– порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору найкращого з них; рівень ефективності відбиває економічні та соціальні переваги обраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими можливими варіантами.

Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

4. Відповідно до ступеня збільшення ефекту:

– первинна ефективність – це початковий одноразовий ефект, який одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження інноваційних технічних, організаційних або економічних заходів;

– мультиплікаційна ефективність проявляється здебільшого в кількох специфічних формах – дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах «стартового вибуху», супровідних можливостей та акселерації.

Дифузійний ефект реалізується тоді, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі.

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері.

Ефект «стартового вибуху» – це своєрідна «ланцюгова реакція» в перспективі. Він можливий за умови, коли певний «стартовий вибух» стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності.

– синергічна ефективність виражає такий комбінований вплив сукупності тих чи інших інновацій на фінансово- економічний стан суб'єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив в усіх інших.

Також можуть розглядатися інші види ефективності діяльності підприємства, а саме:

– внутрішня ефективність – це ефективність використання внутрішніх можливостей підприємства, його внутрішніх ресурсів;

– зовнішня ефективність – це ефективність використання зовнішніх можливостей підприємства, що забезпечуються факторами зовнішнього середовища;

– загальна ефективність як інтеграція зовнішньої і внутрішньої ефективності;

– ринкова ефективність – повнота задоволення потреб споживачів порівняно з альтернативними способами їх задоволення;

– цільова або стратегічна ефективність, яка відбиває міру досягнення цілей підприємства.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Фінансові результати як критерій досягнення мети підприємства. Показники фінансових результатів і фінансового стану.
2.     Дохід. Обчислення величини доходу і порядок його розподілу.
3.     Прибуток і рентабельність. Розподіл прибутку. Рентабельність діяльності підприємства, її різновиди і методи обчислення.
4.     Оцінка і діагностика фінансового стану підприємства.
5.     Поняття і види ефективності. Критерій ефективності. Мультиплікаційна ефективність діяльності підприємства.
6.     Система показників для оцінки ефективності виробництва. Вимірювання ефективності застосовуваних і споживаних ресурсів підприємства.
7.     Чинники зростання ефективності. Класифікація і суттєва характеристика зростання ефективності виробництва. Сучасні напрямки ефективного використання окремих видів виробничих ресурсів.

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Ефективність – це відношення:

а) результату до витрат;

б) ресурсів до витрат;

в) витрат до ресурсів;

г) правильні відповіді „а” і „”г.

2. За наслідками отриманих результатів виділяють ефективність:

а) економічну, соціальну;

б) реальну, розрахункову, умовну;

в) первісну, мультиплікативну;

г) абсолютну, порівняльну.

3. За методом розрахунку виділяють ефективність:

а) економічну, соціальну;

б) локальну, народногосподарську;

в) реальну, розрахункову, умовну;

г) абсолютну, порівняльну.

4. За ступенем збільшення ефекту виділяють ефективність:

а) локальну, народногосподарську;

б) реальну, розрахункову, умовну;

в) первісну, мультиплікативну;

г) абсолютну, порівняльну.

5. Формою прояву економічної ефективності є:

а) поліпшення умов праці;

б) зростання продуктивності праці;

в) зростання життєвого рівня населення;

г) збільшення рівня зайнятості населення.

6. Найкращих результатів підприємство може досягти за рахунок:

а) оптимізації витрат на виробництво;

б) мінімізації витрат на виробництво;

в) максимізації витрат на виробництво;

г) всі відповіді правильні.

7. Для визначення рівня ефективності виробництва використовують такі часткові показники як продуктивність праці (1), трудомісткість продукції (2), фондовіддача (3), рентабельність продукції (4). Який з перелічених показників характеризує:

а) питомі витрати жвавої праці.

б) виробіток продукції на одного робітника;

в) обсяг продукції на одну гривню основних виробничих фондів;

г) ефективність поточних витрат;

8. Конкурентоспроможність підприємства – це:

а) його здатність впливати на ринкову ситуацію у власних цілях;

б) рівень його компетенції відносно інших підприємств у нагромадженні та використанні економічного потенціалу, а також окремих його складових;

в) комплексна оцінка кінцевих результатів використання його ресурсів;

г) рівень виконання запланованих показників.

9. Конкурентоспроможність продукції підприємства – це:

а) ступінь її відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів;

б) ступінь її відповідності вимогам обраного ринку за найважливішими характеристиками;

в) ступінь її відповідності чинним стандартам якості;

г) правильні відповіді „а” і „б”.

10. Стратегічна група конкурентів – це певна кількість підприємств:

а) що функціонують в одній галузі;

б) що займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг та однаковими методами;

в) що мають однаковий профіль;

г) що знаходяться на одній стадії життєвого циклу.

11. Суть метода різниць при оцінці конкурентоспроможності полягає у:

а) визначенні переваг та недоліків підприємства за окремими показниками, що порівнюються (об’єктами оцінки);

б) визначенні місця підприємств конкурентів за кожним об’єктом оцінки шляхом ранжування досягнутих значень показників;

в) визначенні узагальнюючої кількісної оцінки становища підприємства в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів за матричним методом;

г) наочному відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства.

12. Визначення узагальнюючої кількісної оцінки становища підприємства в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів за матричним методом є характерним для:

а) методу різниць;

б) методу еталону;

в) методу балів;

г) методу рангів.

13. Наочне відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства надає метод:

а) різниць;

б) еталону;

в) балів;

г) рангів.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.                        Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,1997.
2.                        Афанасьєв М. В. Економіка підприємства. Підручник / М. В. Афанасьєв, А. Б. Гончаров; За ред. проф. М. В. Афанасьєва. –Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с.
3.                        Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. / І. М. Бойчик. – К.: Атіка, 2002. – 478 с.
4.                        Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства :діагностика, стратегія ., ефективність. – К.: Вища школа,1995.
5.                        Герасимчук І. О., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник / І. О. Герасимчук, В. Г. Пахомов. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 65 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ

САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1. Виробничі фонди підприємства.
2. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва  та виробничих фондів підприємства.
3. Характерні ознаки, за якими розрізняють складові частини виробничих фондів основні та оборотні фонди.
4. Структура основних виробничих фондів.
5. Виокремлення активної частини основних виробничих фондів.
6. Джерела та способи економії матеріальних ресурсів на підприємствах.
7. Види витрат на оплату праці.
8. Джерела формування витрат на оплату праці.
9. Поняття, і класифікація і структура персоналу.
10. Визначення термінів «трудові ресурси», «персонал», «кадри», «трудовий колектив».
11. Окремі категорії персоналу підприємства (робітники, службовці, спеціалісти, керівники).
12. Класифікація персоналу за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.
13. Методичні основи визначення чисельності окремих категорій персоналу.
14. Чинники, що впливають на розрахункову чисельність окремих категорій персоналу.
15. Трудовий потенціал підприємства.
16. Мотивація трудової діяльності працівників.
17. Суть поняття «Система мотивації праці персоналу».
18. Вимоги до системи мотивації праці на підприємстві та в організації.
19. Планування фонду оплати праці.
20. Доходи персоналу як засіб мотивації і стимулювання трудової діяльності
21. Нормалізація умов і інтенсивності праці.
22. Чинники, що визначають працездатність і результативність праці.
23. Планування соціально-трудових відносин.
24. Створення та освоєння нової техніки.
25. Використання нового обладнання.
26. Проектно-конструкторська підготовка.
27. Особливості проектування виробів для різних типів виробництва з урахуванням ринкових потреб.
28. Уніфікація, стандартизація, технологічність конструкцій. Планування та організація взаємодії проектувальників і виробничників.
29. Технічні засоби проектування. САПР та їх види.
30. Методи оцінки та вибір технологічного процесу, устаткування, матеріалів і технічних параметрів їх обробки.
31. Методи нормування та розрахунку матеріальних утрат.
32. Проектування інструменту й оснащення. Технологічне планування розміщення устаткування, робочих місць.
33. Організаційно-економічна підготовка.
34. Зміст та завдання організаційно-економічної підготовки.
35. Розробка та впровадження нових форм і методів організації виробничих процесів, виготовлення нового продукту (технології).
36. Раціоналізація виробничих структур (підрозділів).
37. Запровадження систем організації та оплати праці, матеріально-технічного забезпечення.
38. Формування нормативної бази: розробка нормативів матеріальних і трудових витрат, календарно-планових нормативів, визначення собівартості та цін.
39. Виробничий цикл.
40. Тривалості циклу та його техніко-економічне значення.
41. Сфера застосування виробничого циклу.
42. Розрахунок виробничого циклу простого процесу.
43. Вплив технологічного процесу на рух предметів праці.
44. Побудова графіків та розрахунок операційного циклу за послідовного, паралельного та паралельно-послідовного способів поєднання операцій.
45. Умови ефективного застосування способів поєднання операцій у різних типах виробництва.
46. Визначення виробничого циклу складного процесу.
47. Сутність складного процесу.
48. Особливості побудови циклового або сітьового графіка
49. Чинники, що випливають на тривалість циклу.
50. Шляхи скорочення виробничого циклу.
51. Зниження трудомісткості операцій, за рахунок удосконалення конструкції і технології.
52. Оптимізація партії запуску деталей та серійності продукції.
53. Збалансованість виробництва, раціоналізація процесів транспортування, складування та контролю.
54. Вплив виробничого циклу па показники діяльності підприємства.
55. Виробнича структура.
56. Якість продукції.
57. Суть поняття "якість продукції (послуг)".
58. Показники якості.
59. Методи оцінки якості продуктів праці: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний.
60. Сутнісна характеристика конкурентоспроможності продукції (послуг).
61. Схема оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства на вітчизняному та світовому ринках.
62. Кількісна оцінка конкурентоспроможності окремого виробу (послуги).
63. Стандартизація та сертифікація продукції
64. Сутність і принципи стандартизації продукції.
65. Об'єкти стандартизації.
66. Сучасні напрямки вдосконалення стандартизації виробів. Поняття та економічне значення сертифікації.
67. Міжнародні системи сертифікації і національні системи якості.
68. Формування систем якості на підприємствах України.
69. Державний нагляд за якістю і конкурентоспроможністю продуктів праці в Україні.
70. Економічні функції держави за умов домінування ринкової системи господарювання.
71. Поняття мотивації діяльності.
72. Прогнозування розвитку суб'єктів господарювання.
73. Завдання аналізу фінансових результатів.
74. Аналіз складу і динаміки прибутку підприємства.
75. Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції, робіт і послуг.
76. Аналіз рівня середньо реалізаційних цін
77. Поняття виробничої програми.
78. Принципи розробки виробничої програми.
79. Вартісні показники виробничої програми. Поняття валової , товарної, реалізованої продукції.
80. Змістова характеристика со­бівартості продукції.
81. Відмінність виробничої, галузевої, комерційної, цехової і технологічної собівартості виробу і готової продукції.
82. Калькулювання собівартості окремих видів робіт і продукції.
83. Об'єкти й методи калькулювання: плановий, звітний.
84. Характеристика типових калькуляційних статей витрат.
85. Порядок складання калькуляції собівартості на одиницю продукції.
86. Загальна характеристика фінансової діяльності підприємства (організації). Фінансовий план підприємства (організації).
87. Обчислення необхідних обсягів власного капіталу і позичкових коштів (кредитних ресурсів).
88. Розрахунки фактичних фінансових коштів (переважно прибутку).

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ

Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку).

Амортизація основних фондів – це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Відновлювальний ремонт – ремонт, необхідність у проведенні якого виникає внаслідок стихійного лиха.

Відновна вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна, але за сучасними цінами.

Виробнича потужність – максимально можливий річний обсяг випуску продукції (надання послуг, виконання робот), визначеної номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Виробнича програма – це завдання щодо обсягу виробництва продукції (послуг) визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості на певний календарний період. (місяць, квартал, рік, кілька років).

Виробнича собівартість продукції – витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією й організацією виробництва, а в частині витрат на управління – тільки загальновиробничі витрати.

Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів.

Дерево цілей — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Економічні ресурси - всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг.

Інвестиції – усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою досягнення соціально-економічного ефекту.

Інвестиційна діяльність – сукупність дій та заходів громадян, юридичних осіб та держави щодо залучення та реалізації інвестицій.

Інноваційний потенціал – сукупність науково-технологічних, виробничих, фінансово-економічних, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.

Інноваційні процеси і явища – характеризують розвиток національної економіки, її галузей та окремих підприємств на якісно новому рівні.

Залишкова вартість основних фондів – характеризує реальну їхню вартість, і ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (роботи або послуги).

Калькулювання – визначення розміру витрат у вартісному вираженні, які припадають на калькуляційну одиницю.

Капітальний ремонт - максимально можливе відновлення первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці.

Кваліфікація – сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Керівники – це працівники, що обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів.

Класифікація підприємств – це їх угруповання за певною ознакою.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів - величина, обернена коефіцієнту оборотності.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення кількості відпрацьованих верстато-змін до кількості відпрацьованих верстато-днів.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання – це відношення дійсного фонду часу роботи обладнання до номінального фонду часу за певний період.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів.

Коефіцієнт ремонтомістскості групи верстатів – відношення кількості ремонтів до прогнозованого строку експлуатації.

Конкурентна перевага - це перевага, що забезпечує міцні позиції на ринку і доходи на рівні вищому, від середнього по галузі, завдяки кращій компетенції і можливостям в певній сфері або напрямку діяльності.

Конкуренція - це співіснування і боротьба товаровиробників та інших суб'єктів ринкового середовища за досягнення максимальних прибутків та інших цілей шляхом задоволення різноманітних потреб споживачів з повним використанням при цьому власних сильних сторін і можливостей зовнішнього середовища, усуненням слабких власних сторін і загроз ззовні.

Контроль – система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства або його окремих підрозділів чинним стандартам та нормативам, затвердженим планам, програмам, оперативним управлінським рішенням, виявлення допущених відхилень.

Координація – процес, спрямований на забезпечення пропорційного і гармонійного розвитку різних сфер виробничо-комерційних формувань за оптимальних умов, що склалися, грошових та матеріальних витрат.

Ліквідаційна вартість - залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням).

Менеджмент – одночасно і галузь людських знань, і сфера прийняття управлінських рішень, і категорія людей, об’єднаних в економічний, конкурентоспроможній системі управління у сучасному суспільстві.

Мета — це ідеальне уявлення про характер діяльності та можливості об’єкта, відносно якого вона встановлена й має відбивати об’єктивні умови його існування, а також коригування структури об’єкта, структури та динаміки процесу досягнення мети, тому мова має йти про сукупність цілей.

Мета підприємства (товариства) – це визначення якісних і кількісних характеристик функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне.

Методи калькулювання – поділяються на : простий, позамовний, попередільний.

Модернізація діючого виробничого устаткування – вдосконалення виробничого устаткування з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.

Мотивація – пошук спонукальних мотивів до здійснення певної роботи працівником чи групою працівників.

Нематеріальні ресурси — об'єкти промислової та інтелектуальної власності, здатні приносити користь тривалий час: гудвил, ноу-хау, база знань, база даних, патент, винахід та ін.

Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Норма чисельності – необхідна для виконання певної роботи чисельність персоналу.

Норматив оборотних коштів – мінімальна сума грошових коштів, яка постійно необхідна для виробничої діяльності.

Облікова чисельність – кількість всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Первісна вартість основних фондів – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання.

Персонал – сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку та (або) досвід практичної діяльності.

Підприємництво – форма діяльності у сфері виробництва товарів і наданих послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений комплексним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності у порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами.

Планування - наука, що охоплює сукупність систематизованих знань про закономірності формування й функціонування різних господарських систем.

Повна (первісна й відновна) вартість основних фондів – це вартість у новому, не зношеному стані.

Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Прибуток — це частина заново створеної вартості й водночас показник результату фінансово-господарської діяльності підприємства. Узагальнюючими фінансовими показниками діяльності підприємства є валовий і чистий прибуток.

Продуктивність праці – кількісне відношення обсягу (маси) отриманого продукту до праці, затраченої на її виготовлення. Вимірюється кількістю продукції, виробленою за одиницю часу (виробітком), або витратами часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткістю).

Професія – вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність – це потужність підприємства, яка визначається періодично у зв`язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників.

Поточний ремонт – збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведення регулярних ремонтно- профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню.

Проектна виробнича потужність – це потужність підприємства, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства.

Резервна виробнича потужність - це виробнича потужність, що формується на підприємстві для забезпечення продукцією комунальних підприємств у часи пікового попиту, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання аварійних робіт.

Реконструкція основних фондів – розширення та переобладнання основних фондів, які створюють умови для виробничого процесу.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Ресурсний потенціал підприємства — це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, включаючи здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії, досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства.

Ринок – система відносин між суб’єктами товарно-грошового обміну як взаємозв’язок між продавцями (виробниками) і покупцями (споживачами) через рух товарів (продуктів) і грошей.

Робітники – це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін.

Середньооблікова чисельність – кількість працівників за певний період, яка визначається як сума середньомісячної чисельності поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді.

Службовці – працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Спеціальність – різновид трудової діяльності у межах професії.

Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Стратегія — це специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей.

Технічне переозброєння основних фондів – заміна та оновлення активної частини основних фондів.

Тривалість обороту оборотних коштів показує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях.

Трудові ресурси підприємства — кількість робітників, зайнятих на підприємстві, та тих, хто входить до його складу за основною та допоміжною діяльністю.

Трудовий потенціал – це існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства.

Фінансові ресурси — сукупність грошових прибутків та надходжень, які знаходяться в розпорядженні підприємства для виконання фінансових обов'язків, здійснення витрат на відтворення підприємства та для стимулювання робітників.

Явочна чисельність – кількість працівників, що з`явилися на робочі місця у визначену дату.

SWOT- аналіз (абревіатура англійських слів: Р - Policy (політика), E - Economy (економіка), S - Society (суспільство), T - Technology (технологія)) - аналіз який дає змогу проаналізувати зазначені 4 групи чинників зовнішнього середовища.