Посібник для вчителя трудового навчання 7 клас

Про матеріал

У посібнику містяться розробки уроків, календарне планування обов'язкової для вивчення складової нової навчальної програми з трудового навчання для 7 класу. (блок №1) Розроблені зразки практичних робіт до уроків, а також технологічні картки для виготовлення виробів із деревини. Посібник може бути використаний вчителями трудового навчання загальноосвітніх шкіл

Перегляд файлу

1

 

Відділ освіти молоді та спорту Білогірської районної державної адміністрації.

Районний методичний кабінет

 

 

Міщук В. Р.

 

 

УРОКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

7 клас

Посібник для вчителя

 

 

 

 

 

2016

 

 

 

УРОКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

7 клас

Посібник для вчителя

 

 

 

 

 

 

 

Білогір’я  2016

 

Рецензенти: Пацалюк Валентина Захарівна, методист трудового навчання Білогірського райметодкабінету

                        Гуменюк Олег Ростиславович, старший вчитель, вчитель трудового навчання Білогірського НВК

 

 

 

Схвалено радою білогірського районного методичного кабінету, протокол №3 від 14.03.2016

 

Авторський колектив:

Міщук В. Р.– керівник динамічної групи, вчитель трудового навчання Воробіївської ЗОШ I-II ступенів

 

 

 

 

У посібнику містяться розробки уроків, календарне планування  обов’язкової для вивчення складової нової навчальної програми з трудового навчання для 7 класу. (блок №1) Розроблені зразки практичних робіт до уроків, а також технологічні картки для виготовлення виробів із деревини. Посібник може бути використаний вчителями трудового навчання загальноосвітніх шкіл
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Головною метою трудового навчання є формування технологічно освіченої особистості, підготовленої до самостійного  життя і активної перетворювальної діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства для реалізації творчого потенціалу учнів.

Зміст предмета має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно шляхом застосування практичних методів і форм організації занять.

Завданнями трудового навчання є:

  1. формування цілісного уявлення про матеріальне виробництво, роль техніки, проектування і технологій у розвитку суспільства;
  2. набуття учнями досвіду провадження технологічної діяльності, партнерської взаємодії і ціннісних ставлень до трудових традицій;
  3. формування технологічних умінь і навичок учнів;
  4. ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними і перспективними технологіями обробки матеріалів, декоративно-ужитковим мистецтвом;
  5. формування здатності розвивати надбання рідної культури з використанням засобів декоративно-ужиткового мистецтва;
  6. сприяння усвідомленню учнями значущості ролі технологій як практичного втілення наукових знань;
  7. реалізація здібностей та інтересів учнів у сфері проектно-технологічної діяльності та технічної творчості;
  8. прилучення учнів до надбань української культури через практичне вивчення традиційних ремесел та різних видів декоративно-ужиткового мистецтва;
  9. створення умов для самореалізації та професійного самовизначення кожного учня;
  10. оволодіння вміннями оцінювати власні результати предметно-перетворювальної діяльності та рівня сформованості ключових і предметних компетентностей.

Навчальна програма з трудового навчання для 5 – 9 класів розроблена відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1392 від 23 листопада 2011 р. та Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 № 409, відповідно до яких на вивчення трудового навчання в усіх загальноосвітніх навчальних закладах відводиться у  7 класі 1 год на тиждень.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, віково-статевих особливостей учнів та їхніх інтересів.

Навчальна програма забезпечує:

  • безперервність, єдність і наступність між початковою та старшою школою;
  •  розвивальний характер і прикладну спрямованість навчального процесу;
  • формування технічно та технологічно грамотної особистості.

Трудове навчання у 7 класі базується на практичній діяльності учнів.

На кожному уроці має бути практична робота. Її зміст визначається вчителем самостійно залежно від теми уроку та виду робіт, що виконуватимуться під час уроку. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. Однак, не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, під час яких учитель може розкрити навчальний матеріал усього модуля, або його окремої частини. Такі уроки в навчальному процесі можуть бути поодинокими.

Під час роботи у навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Навчальна програма містить обов’язкову для вивчення складову та варіативну складову.

Результатом діяльності учнів при вивченні кожного блока обов’язкової для вивчення складової програми модуля має бути виріб, а будь-якого варіативного модуля – проект.  Резерв часу, передбачений програмою, вчитель може використати на підсилення окремих складових навчальної програми на свій вибір.


Обов’язкова для вивчення складова

Обов’язкова для вивчення складова обирається школою із запропонованих блоків залежно від умов поділу на групи хлопців і дівчат, кадрового забезпечення та інтересів учнів.

 

7 клас

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із деревини

Блок 2. Технологія виготовлення виробів в’язаних гачком

 

Кожен блок обов’язкової для вивчення складової містить чотири розділи:

Основи матеріалознавства.

Технологія виготовлення виробів.

Основи техніки, технологій і проектування.

Технологія побутової діяльності.

Під час вивчення розділу «Основи матеріалознавства» учні ознайомляться з тими матеріалами та їх властивостями, які будуть використовувати в роботі під час освоєння обраного блоку.

Розділ «Технологія виготовлення виробів» є основним у кожному блоці. Під час його вивчення учні ознайомлюються з послідовністю виготовлення виробу, операціями, інструментами, пристосуваннями, які при цьому застосовуються, виготовляють виріб.

Розділ «Основи техніки, технологій і проектування» ознайомлює учнів із технікою, механізмами, машинами, сучасними технологіями та процесами.

В цьому розділі також передбачено вивчення основ проектної діяльності, яка буде впроваджуватися при вивченні варіативних модулів. Вивчення теми «Основи проектної діяльності» можливе за двома варіантами: 1) останньою темою обов’язкової для вивчення складової, після якої відразу планується вивчення варіативних модулів; 2) під час освоєння варіативних модулів.

Для набуття учнями корисних навичок під час навчального процесу програмою передбачено розділ «Технологія побутової діяльності». Особливість цього розділу полягає в тому, що кожна його тема може вивчатися в  будь-який час не порушуючи при цьому календарний план. Це може бути після закінчення розділу, блоку чи модуля; перед закінченням чи на початку четверті, семестру, навчального року; у випадках, коли учні з тих чи інших причин (багато відсутніх, непідготовлені до уроку, релігійні чи шкільні свята тощо) не можуть виконати заплановану роботу.

Порядок вивчення розділів і тем обов’язкової для вивчення складової визначено навчальною програмою.

 


Варіативна складова

Освоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно-технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій. Варіативні модулі розроблено 7  класу. Освоєння варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них. У  7 класі вивчається по 1 варіативному модулю, кожен в обсязі 16 год.

 Так само, будь-який варіативний модуль для 7 класі можна обрати лише один раз у 7, 8 чи 9 класі.

Вся проектна документація  (зображення виробу, розрахунок матеріалів, послідовність виготовлення тощо) учнями 7 класу виконується в робочих зошитах.


Перелік варіативних модулів для 7класу

Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.

Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.

Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

Технологія оздоблення одягу.
Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».
Технологія оздоблення виробів мережками.
Технологія оздоблення виробів гладьовими швами.

Технологія оздоблення виробів українською народною вишивкою.

Технологія виготовлення виробів, вишитих бісером.

Технологія вирощування рослин та догляд за ними.
Технологія природного землеробства.
Технологія заготівлі та зберігання продуктів.

Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

Технологія плетіння виробів із лози.

Технологія плетіння виробів із соломи.

Технологія виготовлення виробів із шкіри.

Технологія виконання електротехнічних робіт.
Технологія оздоблення виробів із деревини різьбленням.
Технологія оздоблення виробів інтарсією, інкрустацією.
Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.
Технологія виготовлення  виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).
Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки).

Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).
Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).

 


СХЕМА РОЗПОДІЛУ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

 

 

 

7 клас

 

 

Обов’язкова для вивчення складова. (16 год)

 

 

  1. Технологія виготовлення виробів із деревини (16 год)

 

 

Варіативна складова. Один модуль (16 год)

 

 

Варіативний модуль  (16 год)

 

 

Резерв часу (3 год)

 

 


7 клас

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із деревини

Тематичний план

№ п/п

Розділ і тема

Кількість годин

 

Обов’язкова для вивчення складова

16

1

Розділ 1. Основи матеріалознавства

(2)

 

Тема 1.1. Види конструкційних матеріалів. Деревина

1

Тема 1.2. Властивості деревини. Добір матеріалу для виготовлення виробу

1

2

Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із деревини

(10)

 

Тема 2.1. Елементи графічної грамоти

2

Тема 2.2. Технологія   розмічання заготовки

1

Тема 2.3. Технологія пиляння деревини

1

 

Тема 2.4. Технологія  стругання деревини

2

Тема 2.5. Технологія розмічання шипового з’єднання

1

Тема 2.6. Технологія виготовлення шипового з’єднання

2

Тема 2.7. Підготовка  до оздоблення та оздоблення виробу

1

3

Розділ 3. Основи техніки,  технологій і проектування

(2)

 

Тема 3.1. Сучасні методи обробки деревини

1

 

Тема 3.2. Основи проектної діяльності

1

4

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

(2)

 

Тема 4.1. Основи технології малярних робіт

1

Тема 4.2. Технологія кріплення настінних предметів Практична робота.

1

 

Варіативна складова

16

5

Варіативний модуль

16

6

Резерв часу

3

 

Разом

35

 


Календано-поурочне планування

№ п/п

Дата

К-сть год

Тема уроку. 

Практична робота.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

 

2

 

Розділ 1. Основи матеріалознавства

 

 

1

 

 

 

 

Тема 1.1. Види конструкційних матеріалів. Деревина

 

Види  та призначення пломатералів. (Додаток 1)

  1.          Деревина як конструкційний матеріал.
  2.          Пиломатеріали, способи отримання.   Їх види та призначення

Учень:

характеризує деревину як конструкційний матеріал;

називає види пиломатеріалів

 

 

1

Тема 1.2. Властивості деревини. Вибір матеріалу для виготовлення виробу.

 

Вибір деревини для виготовлення виробу. (Додаток 2)

 

  1. Вплив вологості, механічних і технологічних  властивостей на вибір деревини для виготовлення виробів.
  2. Дефекти деревини.
  3. Вибір деревини для виготовлення виробу

 

Учень:

характеризує властивості деревини;

називає  дефекти деревини;

вибирає деревину для виготовлення виробу з урахуванням вимог до деревних матеріалів


2

 

10

Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із деревини

 

 

 

1

 

 

 

 

Тема 2.1. Елементи графічної грамоти

 

Виконання  графічного зображення обраного об’єкта праці.  (Додаток 3)

  1. Поняття про проекціювання.
  2. Виконання  графічного зображення обраного об’єкта праці 

 

 

 

 

 

Учень:

пояснює поняття проекціювання; обґрунтовує необхідність та достатність виглядів виробу на кресленні;

виконує графічне зображення виробу

 

 

1

 

Тема 2.1. Елементи графічної грамоти

Виконання  графічного зображення обраного об’єкта праці  (Додаток 4)

 

 

 

  1. Вигляди виробів на кресленні.
  2.  Виконання  графічного зображення обраного об’єкта праці 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

Тема 2.2.  Технологія  розмічання заготовки

 

Розмічання заготовок із деревини.  

(Додаток 5)

  1. Послідовність виготовлення виробу.  Інструменти для розмічання.
  2. Прийоми вимірювання заготовок із пиломатеріалів та їх розмічання. 
  3. Припуски на обробку пиломатеріалів.
  4. Економне використання матеріалів

 

Учень:

здійснює підготовку заготовки до роботи;

називає  інструменти для   розмічання;

виконує розмічання заготовок із деревини


 

 

1

 

 

 

 

 

Тема 2.3.  Технологія  пиляння деревини

 

Пиляння деревини. (Додаток 6)

  1. Інструменти для пиляння деревини.
  2. Будова ножівки. Форма зубців ножівки.
  3. Розведення та заточування зубців.
  4. Пиляння вздовж і впоперек волокон.
  5.  Припуски на пиляння.
  6.  Прийоми запилювання.
  7. Стусло та його застосування

 

 

 

Учень:

підбирає ножівки для різних видів пиляння;

виконує запилювання та пиляння;

дотримується припусків для пиляння

 

1

Тема 2.4. Технологія  стругання деревини

 

Підготовка рубанка до роботи. Чорнове стругання деревини. (Додаток 7)

  1.          Технологічний процес  стругання деревини.
  2.          Підготовка рубанка до роботи.
  3.          Поняття про утворення стружки.
  4.          Інструмент для стругання (рубанок, шерхебель).

 

Учень:

розрізняє та називає інструменти  для стругання;

готує рубанок до роботи;

виконує і дотримується прийомів стругання;

перевіряє якість стругання

 

1

Тема 2.4. Технологія  стругання деревини

Підготовка рубанка до роботи. Чистове стругання деревини. Додаток 8)

  1. Прийоми стругання фаски, крайки, пласті.
  2. Перевірка якості стругання (на просвіт)


 

 

1

 

 

 

 

 

 

Тема 2.5. Технологія  розмічання шипового з’єднання

 

Розмічання шипового з’єднання.

 (Додаток 9)

 

 

 

 

 

  1. Види з’єднань.
  2. Шипові з’єднання.
  3. Розмічання шипового з’єднання.
  4. Послідовність виготовлення одинарного шипового з’єднання

Учень:

характеризує  види шипових з’єднань;

розраховує шипове з’єднання;

виконує розмічання шипових з’єднань

 

1

 

 

Тема 2.6.  Технологія  виготовлення  шипового з’єднання

 

 

 

 

 

 

Виготовлення шипового з’днання.  (Додаток 10)

  1. Запилювання.
  2. Довбання деревини.
  3. Долота і стамески, їх призначення.
  4. Глухі та наскрізні отвори.
  5. Прийоми роботи столярним інструментом під час виготовлення шипових з’єднань.

Учень:

називає послідовність виконання одинарного шипового з’єднання;

виконує технологічні операції виготовлення шипового з’єднання  з дотриманням прийомів безпечної праці

 

1

Тема 2.6.  Технологія  виготовлення  шипового з’єднання

Виготовлення шипового з’днання.  (Додаток 11)

  1. Припасування елементів шипового з’єднання.
  2. Затискні пристрої: струбцини, гвинтовий прес, їх використання в столярній справі.
  3. Прийоми роботи столярним інструментом під час виготовлення шипових з’єднань.

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 2.7.  Технологія підготовки  до оздоблення та оздоблення виробу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оздоблення виробу. (Додаток 12)

  1. Призначення оздоблення виробів із деревини.
  2. Види оздоблення виробів із деревини.
  3. Підготовка поверхонь виробу до оздоблення.
  4. Шліфувальні  матеріали.
  5. Матеріали для оздоблення.
  6.  Прийоми оздоблення виробів із деревини.
  7. Догляд за виробами з деревини

 

Учень:

характеризує види оздоблення виробів із деревини;

вибирає вид оздоблення;

виконує підготовку поверхонь виробу до оздоблення;

оздоблює виріб;

пояснює правила  догляду за виробами з деревних матеріалів

 

 

 

 

 

Ознайомлення з професіями: столяра, тесляра тощо

 

 

 

 

 

 

Орієнтовний перелік  об’єктів праці: підставки під квіти, книжки,  інструменти для шкільної майстерні (кутник, малка, єрунок), предмети ужиткового призначення тощо

 

 


3

 

2

Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

Тема 3.1. Сучасні методи обробки деревини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначення економії матеріалів та еклектичної енергії

  1. Відомості про сучасні методи і прийоми обробки деревини.
  2. Електрифіковані знаряддя праці, їх переваги порівняно з ручними і механічними знаряддями праці.
  3. Економія матеріалів та електроенергії.
  4. Поняття про безвідходне виробництво в сучасній деревообробній промисловості

Учень:

називає сучасні методи і прийоми обробки деревини;

називає переваги електрифікованих знарядь праці;

пояснює безвідходне виробництво в деревообробній промисловості

 

1

Тема 3.2. Основи проектної діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проектування власного виробу

  1. Методи проектування: метод фокальних об’єктів.
  2.  Моделі-аналоги.
  3. Виявлення найкращих ознак у кожному зразку.
  4. Складання опису виробів, як виду проектної документації.
  5. Вимоги до виробу (за варіативним модулем)

 

Учень:

характеризує метод фокальних об’єктів;

визначає моделі-аналоги виробів; найкращі ознаки в зразках виробів-аналогів;

складає опис виробів;

визначає вимоги до виробу


4

 

2

 

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

 

 

 

1

Тема 4.1. Основи технології малярних робіт

 

 

Виконання малярних робіт

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Малярні роботи.
  2. Матеріали та інструменти для малярних робіт.
  3. Технологія виконання малярних робіт

характеризує матеріали та інструменти для малярних робіт;

обґрунтовує необхідність застосування  ґрунтовок;

називає інструменти для малярних робіт;

визначає технологію виконання малярних робіт;

підбирає види фарб для різних типів поверхонь

 

1

Тема 4.2. Технологія кріплення настінних предметів

 

Технологія кріплення настінних предметів

 

 

 

 

 

 

 

  1.           Способи розміщення і кріплення предметів в інтер’єрі кімнати.
  2.           Інструменти та пристосування для кріплення предметів.
  3.           Прилади для пошуку проводів електромережі. 
  4.           Кріпильні вироби: шурупи, дюбелі, анкери

 

 

 

називає способи розміщення і кріплення предметів в інтер’єрі кімнати;розрізняє інструменти та пристосування для отримання отворів;кріпильні вироби;

обирає  спосіб кріплення настінних предметів;добирає кріпильні матеріали залежно від стінових матеріалів та  ваги предметів;обґрунтовує необхідність дотримання прийомів безпечної праці

Тема: Види конструкційних матеріалів. Деревина

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований.

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета: сприяти засвоєнню знань про види пиломатеріалів та способи їх отримання (на рамних і стрічкопильних верстатах); формувати практичні вміння та навички щодо визначення видів пиломатеріалів; сприяти формуванню і розвитку самостійності, цілеспрямованості, організованості та інших вольових якостей учнів; виховувати в учнів культуру праці, бережли­вість, працелюбність, дбайливість, охайність, повагу до людей, які виконують найбільш поширені трудові процеси, інтерес до професій регіону.

Задачі: ознайомити учнів з деревиною як конструкційним матеріалом; розвивати уміння в учнів розрізняти види пиломатеріалів.

Обладнання: наочні посібники, плакати, стенди, зразки конструкційних матеріалів; зразки порід деревини, лупа, картинки  із породами деревини.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати малюнки  дерев, таблиці, лупу.

Хід уроку

  1.       Організаційний момент

Дзвоник всім нам дав наказ —
До роботи швидше, клас.
Попрацюєм всі старанно,
Щоб пройшов Урок немарно.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II.   Актуалізація опорних знань учнів 

Обговорення проблеми в загальному колі.

  1.                   Які матеріали ви різали? 

Орієнтовна відповідь: папір, картон, тканину, ДВП, фанеру, жерсть.

  1.                   Які інструменти для різання паперу, картону, тканини ви використовували?                                   

 Орієнтовна відповідь: ножиці.

  1.                   Чи підходять ці інструменти для обробки деревини?

Орієнтовна відповідь: ні.

  1.                   Які вироби виготовляють з деревини?

Орієнтовна відповідь: вікна, двері, підлога, стільці, підставка під квіти.

III.  Мотивація навчальної діяльності

Нас оточує безліч потрібних речей. Усі вони не виника­ють за помахом чарівної палички, їх виготовили з конструкційних матеріалів люди. Всі вони необхідні нам при виконанні певної роботи, щоб полегшити працю людини або просто прикрасити нашу домівку. Сьогодні ми дізнаємося про такий конструкційний матеріал – деревина.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Види конструкційних матеріалів. Деревина».

Учитель повідомляє учням тему уроку та  пропонує  за­писати  її в зошитах.

V. Визначення завдань для учнів на урок.

На сьогоднішньому уроці ви ознайомитесь з деревиною як конструкційним матеріалом; видами пиломатеріалів та способами їх отримання (на рамних і стрічкопильних верстатах).

VІ. Вивчення нового матеріалу

План.

  1.                       Породи дерев.  Будова дерева.
  2.                      Основні розрізи для вивчення будови деревини.
  3.                      Види пиломатеріалів.

Коментар учителя.

Ліси в Україні займають значну площу. У лісах ростуть різні породи дерев.

Про  дерева  ви  частково  дізналися  на  уроках  природознавства  у  молодших  класах, а  також  будете  продовжувати  вивчати  на  уроках  біології.

   Породи дерев поділяються на два види - листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені - це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породи дерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші.

   Більшість з цих порід використовують для потреб промисло­вості та господарства.

Кожна деревна порода має характерні особ­ливості, за якими її можна відрізнити від іншої.

   Граб - одна з найтвердіших і зносостійких порід, що ма­ють промислове значення; граб твердіший від дуба. Осика - одна з найм'якших листяних порід.

Дерево, що росте складається з трьох частин:

         корінь;

         стовбур - основна частина;

         крона (верховіття).

   Деревинні матеріали широко застосовують у господарстві країни. З них виготовляють віконні рами, двері, покриття для підлоги, меблі, папір, музичні інструменти тощо.

   Деревина добре обробляється різальним інструментом. Вона легка, міцна, добре склеюється.

Будову деревини можна визначити за трьома основними розрізами стовбура  - поперечним 3, радіальним 2 і тангентальним 1, на яких видно річні шари. На попереч­ному розрізі це кільця, на радіальному - поздовжні смуги, а на тангентальному - хвилясті лінії.

   На поперечних розрізах стовбура часто видно світлі, бли­скучі, спрямовані від осердя до кори лінії - серцевинні про­мені. По цих променях надходять деревні соки в середину стовбура.

 

Основні   розрізи     стовбура

   Якщо перерізати волокна річних шарів і серцевинних променів, можна побачити характерний малюнок, який на­зивають текстурою . Деревину з красивою текстурою застосовують для оздоб­лення приміщень, меблів, телевізорів.

  Деревина  добре  обробляється  різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, має після обробки гарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробки деревини багато які з її негативних якостей усуваються.

Спиляні й очищені від гілок частини дерев називають діловою деревиною. Корені й гілки йдуть на хімічну перероб­ку й технологічні тріски. Стовбури дерев розрізують спеціаль­ними пилками уздовж волокон на пиломатеріали.

Види пиломатеріалів

 VІІ.  Формування умінь та навичок учнів.   Практична робота. 

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

 

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.        Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.        Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.        Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.        Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.        Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.        Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.        Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

 

Тема.  Характеристика деревини.

Мета. Визначити який матеріал підходить для конструювання із пиломатеріалів, способи отримання.   Їх види та призначення.

Обладнання: зразки порід деревини, лупа, картинки  із породами деревини..

Хід роботи.

  1. Визначити  які пиломатеріали зображені на рисунку 1. та запишіть в таблицю.
  2. Користуючись лупою виявити основні ознаки порід деревини: наявність ядра, смоляних проходів, ступінь видимості річних шарів, розміри і вид серцевинних променів.
  3. Визначити до якої групи порід належить (хвойної чи листяної).
  4. Скласти характеристику зразка породи деревини.

Порода деревини

Характерні ознаки деревини

_________

_________

 

______________________________________________________________________________________________________________

 

_________

_________

______________________________________________________________________________________________________________

 

_________

_________

______________________________________________________________________________________________________________

 

Висновок:___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

Поточний інструктаж

Вчитель спостерігає, як учні виконують практичну робо­ту, надає допомогу тим учням, що її потребують, коментує і допомагає виправляти недоліки, допущені учнями у про­цесі виготовлення виробу.

Заключний інструктаж

Учитель повідомляє про завершення практичної ро­боти, звертає увагу учнів на необхідність прибирання робочого місця.

VIІІ.  Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

       Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

IX. Рефлексія

Підведення підсумків уроку доцільніше провес­ти за допомогою інтерактивного методу «Мікрофон», що надасть можливість кожному учневі сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

-   Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

-  Де можна застосувати знання, які ви сьогодні отримали, у повсякденному житті?

-   Чи справилися ви зі своїми завданнями?

-  Що найбільше сподобалося та запам'яталося на уроці?

X. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

1.  Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).

2 Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.

XІ. Заключне слово вчителя

     Ми з вами сьогодні ознайомилися з будовою дерева та видами пиломатеріалів. Надіюсь на те, що отримані знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання, але й у повсякденному житті.

XII. Завдання додому. Опрацювати текст §1 під­ручника Терещук А.І., Авраменко О.Б.  Трудове навчання (для хлопців): підр. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл.  2015. 

XIII. Прибирання робочого місця.


Тема: Властивості деревини. Вибір матеріалу для виготовлення виробу.

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований.

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

 Мета: сприяти засвоєнню знань про вади і дефекти деревини; про властивості деревини: міцність, твердість, пружність, ударна в’язкість; формувати практичні вміння та навички щодо  необхідність врахування властивостей деревини у процесі виготовлення виробу; розвивати логічне мислення, уяву, іні­ціативу, увагу;

виховувати в учнів культуру праці, бережли­вість, працелюбність, дбайливість, охайність, повагу до людей, які виконують найбільш поширені трудові процеси, інтерес до професій регіону;

Задачі: навчити учнів характеризувати властивості деревини; називати  дефекти деревини; вибирати деревину для виготовлення виробу з урахуванням вимог до деревних матеріалів.

Обладнання: наочні посібники, плакати, стенди, пиломатеріали різних порід, зразки виробів.

 Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати малюнки  дерев, таблиці, лупу.

Хід уроку

  1.       Організаційний момент

У класі стало тихенько,

Усі сидять рівненько,

Вчитель до вас усміхається,

Наш урок розпочинається.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II.   Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань учнів 

  1. Яка будова дерева?  Орієнтовна відповідь: корінь, стовбур, крона.
  2.  Наведіть приклад конструкційних матеріалів. Орієнтовна відповідь: деревина, метали, тканина, гума, шкіра та інші.
  3. За якими розрізами вивчають будову деревини? Орієнтовна відповідь: поперечний, радіальний, тангентальний.
  4. Що називають діловою деревиною? Орієнтовна відповідь: спиляні й очищені від гілок частини дерев.
  5. Які ви знаєте пиломатеріали? Орієнтовна відповідь: брус, брусок, шпали, обрізна дошка, необрізна дошка, обапіл.

III.  Мотивація навчальної діяльності

Вироби з деревини виготовляють столярі, а для того, щоб підібрати матеріал для виготовлення цих  виробів  їм необхідно знати властивості деревини, вади і дефекти деревини.

На сьогоднішньому уроці ви ознайомитесь з властивостями деревини, вадами деревини, а також навчитеся вибирати матеріал для виготовлення виробу.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Властивості деревини. Вибір матеріалу для виготовлення виробу.»  Учитель повідомляє учням тему уроку та  пропонує  за­писати  її в зошитах.

V. Визначення завдань для учнів на урок.

На сьогоднішньому уроці ви ознайомитесь з властивостями деревини, (фізичними, механічними); вадами деревини та з тим як правильно підбирати матеріал для виготовлення виробу.

IV. Вивчення нового матеріалу

План.

  1.                       Властивості деревини. 
  2.                      Фізичні  властивості  деревини.
  3.                      Текстура  деревини.
  4.                      Вади деревини.

 

Розповідь учителя.

Властивості деревини

Вибираючи деревину для виготовлення виробу, слід враховувати її фізичні та технологічні влас­тивості. До фізичних належать такі властивості, що ви- являються під час взаємодії деревини з на­вколишнім середовищем. Деякі фізичні характе­ристики деревини можна визначити з допомогою органів чуття, а деякі – застосовуючи спеціальні прилади.

Зовнішній вигляд деревини (колір, блиск, тек­стура) та її запах – це фізичні властивості дереви­ни, які можна оцінити з допомогою органів чуття.

Колір залежить від породи, віку, місцевості й умов, у яких росло дерево. Деревина може мати різні відтінки. Наприклад, у дуба близько 20 ко­льорових відтінків, а у горіха – до 40! Колір вра­ховують під час створення меблів та творів мис­тецтва.

Блиск залежить від щільності деревини, кіль­кості та розміру серцевинних променів та площи­ни розрізу. Гарний блиск мають дуб, бук, клен та інші листяні породи. Блиск деревини врахову­ють, коли виготовляють частини виробу, який не фарбують.

Запах залежить від вмісту ефірної смоли, ду­бильних речовин. Найсильніший запах мають хвойні породи дерев – сосна, ялина, смерека, а се­ред листяних – дуб.

Текстура – це природний малюнок, який утворюється на поверхні деревини після розрі­зання її волокон. Кожна порода деревини має власну текстуру

Текстура визначає де­коративну цінність виробу з деревини. Прозорі лакові покриття надають текстурі глибини, поси­люють її виразність (рис. 16).

Щоб забезпечити споживчі та виробничі ви­моги, слід враховувати такі фізичні властивості деревини, як густина, реакція на вологу, здат­ність змінюватися під дією механічного впливу, проникність для різних рідин та газів, теплопро­відність, акустичні властивості та ін.

Вологість деревини. У дереві, яке росте, міс­титься велика кількість вологи, потрібної для його нормального розвитку. У деревині свіжозрубаного дерева, залежно від умов зберігання, може міститися та сама кількість вологи, що й у живому. Вологість деревини вимірюють з допо­могою спеціальних пристроїв .

Розрізняють такі ступені вологості деревини:

  •    мокра, яка тривалий час лежала у воді (воло гість понад 100 %);
  •    свіжозрубана (50...100 %);
  •    повітряно-суха, що довго пролежала на від­критому повітрі (15...20 %);
  •    кімнатно-суха (8...10 %);
  •    абсолютно суха (близько 0 %).

До властивостей, що характеризують реакцію деревини на вологу, належать: вологопоглинання, вологопровідність, усихання, розбухання, жо­лоблення і розтріскування.

Вологопоглинання – здатність деревини погли­нати вологу з навколишнього середовища. Це не­гативна властивість деревини.

Вологопровідність – це властивість деревини проводити воду із зон з підвищеною вологістю в зони зі зниженою.

Усихання – зменшення об’єму і форми дереви­ни під час висихання.

Розбухання – збільшення об’єму дере вини у процесі її зволоження.

Звукові властивості деревини – це здатність деревини поглинати, проводити, резонувати зву­ки, відбивати їх.

Італійський майстер Антоніо Страдіварі робив свої скрипки з ялини. Її деревина дуже щільна й однорідна – саме цим пояснюють дивовиж­ний звук скрипок старих майстрів.

 Резонансна здатність – це здатність деревини звучати і посилювати звук. Ця властивість вико­ристовується при виробництві музичних інстру­ментів (рис. 19). Їх виготовляють зі спеціальних  сортів деревини, яку прийнято називати резонансною, серед них – ялиця, кедр та ін.

 

Під час добору деревини як конструкційного матеріалу враховують її здатність утримувати металеві кріплення (цвяхи, шурупи тощо), стій­кість в експлуатації, здатність до згинання та опору до розколювання.

Щоб витягти цвяхи, забиті упоперек волокон, треба докласти майже удвічі більше зусиль, ніж для цвяхів, забитих у торець пиломатеріалу (дошки чи бруска).

Щоб витягти шуруп, треба докласти зусиль значно більших, ніж для цвяхів, тому шурупи викручують викруткою. Однак забитий у деревину шуруп тримається значно гірше, ніж цвях.

Здатність деревини утримувати металеві кріплення зростає із збіль­шенням її щільності. Щільність як властивість деревини характеризуєть­ся фізичною величиною – густиною.

Отже, щоб дібрати деревину з вищою щільністю, враховують її густи­ну. Наприклад, густина сосни становить 500 кг/м3, густина грабу, дуба, берези відповідно – 800, 690, 650 кг/м3. Високу густину має також бук. Це беруть до уваги під час виготовлення побутових речей (полиць, три­мачів тощо) або меблів, у конструкції яких є окремі деталі на металевих з’єднаннях, – виріб може бути виготовлений із різних порід дерев.

Вади деревини – це недоліки окремих ділянок деревини, що знижують її якість і обмежують можливість її ручної або механічної обробки.

 Вади і пошкодження деревини можуть бути наслідком неправильного росту дерева, руйнування його тканин грибками, комахами, механічною дією, а також виникнути через неправильне зберігання пиломатеріалу.

Серед основних вад деревини, на які варто звертати увагу під час добору матеріалу, можна вказати такі: тріщини; сучки; вади форми стовбура і вади будови деревини; хімічні забарвлення; ураження грибком; біологічні ушкодження; сторонні вкраплення, короблення.

Сучки – це основна вада деревини майже в усіх пиломатеріалах.  Вони утворюються внаслідок відгалуження гілок від стовбура.

Тріщини – це поздовжні розриви деревини. Ділянка деревини з тріщинами непридатна до використання.

 До вад форми стовбура належать: збіжистість, закомелистість, овальність, нарости і кривизна.

Збіжистість – вада деревини, за якої діаметр стовбура дерева зменшується більш як на 1 см на кожен метр висоти стовбура.

Закомелистість – це різке збільшення діаметра нижньої частини стовбура Вона утруднює використання матеріалу, збільшує кількість відходів, викликає появу скошення волокон у пиломатеріалах.

Наріст – місцеве потовщення стовбура дерева. Може бути гладким або з нерівною поверхнею і завилькуватою будовою деревини, яку називають капами. Нарости вважають умовною вадою. У деревині, що використовується як конструкційний матеріал, – це вада. Для художньої обробки меблів завилькуваті капи – цінна частина деревини.

Кривизна – це викривлення стовбура дерева по всій довжині.  Вона зменшує корисний вихід пиломатеріалів і шпону.

Завилькуватість – це звивисте або безладне розташування волокон. Завилькуватість знижує міцність під час розтягування, стискування та ви-гину й підвищує міцність при сколюванні й вигині вдарянням. Вона створює красиву текстуру і високо цінується в декоративному оздоб ленні, тому її вважають умовною вадою.

Рак – заглиблення або здуття, що виникає на поверхні стовбура дерева, що росте, під впливом грибків або бак). Дерево в місці ураження припиняє рости, внаслідок чого утворюється западина або темна відмерла ділянка стовбура.

Деякі ураження грибами лише змінюють забарвлення деревини, не впливаючи на її фізико-механічні властивості; інші ж руйнують структуру, утворюючи гнилі.

 Біологічні вади деревини – це ушкодження, викликані комахами. Їх називають червоточиною. На деревині червоточини мають вигляд вкраплень, темних заглибин, канавок. Біологічно уражена деревина як конструкційний матеріал не придатна для використання.

Працюючи з деревиною, слід брати до уваги, що вона змінює вологість.

На всихання та набухання деревини впливає вологість повітря, яка зале­жить від пори року.

Причому розмірах відбуваються переважно впоперек волокон, і лише незначні зміни – уздовж. Якщо цього не врахувати, то деталі з часом пожолоб­ляться, з’єднання втратять міцність, рухомі – функціональність.

Цих недоліків можна позбути­ся, якщо відвести час на адаптацію деревини до вологості майстерні чи приміщення, у  якому ви­готовлятиметься виріб, потримавши їх кілька днів перед тим, як починати працювати.

 

VІІ.  Формування умінь та навичок учнів.   Практична робота. 

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.        Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.        Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.        Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.        Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.        Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.        Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.        Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема. Вибір деревини для виготовлення виробу.

Мета. Виконати підбір деревини для виготовлення виробу. Визначити вплив вологості, механічних і технологічних  властивостей на вибір деревини для виготовлення виробів. Проаналізувати дефекти деревини.

Обладнання: пиломатеріали різних порід, зразки виробів.

Хід роботи.

  1.                   Визначити вид деревини який підходить за зовнішнім виглядом.
  2.                   Визначити ступінь вологості матеріалу.
  3.                   Визначити та проаналізувати механічні властивості деревини.
  4.                   Проаналізувати дефекти деревини.
  5.                   Дані визначень запишіть у подану таблицю «Вибір деревини для виготовлення виробу».

Таблиця «Вибір деревини для виготовлення виробу»

№ з/п

Порода деревини

Зовнішній вигляд

Ступінь вологості

Механічні властивості

Дефекти деревини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:__________________________________________________________________________________________

Поточний інструктаж

Вчитель спостерігає, як учні виконують практичну робо­ту, надає допомогу тим учням, що її потребують, коментує і допомагає виправляти недоліки, допущені учнями у про­цесі виготовлення виробу.

 

Заключний інструктаж

Учитель повідомляє про завершення практичної ро­боти, звертає увагу учнів на необхідність прибирання робочого місця.

 

VIІІ.  Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

       Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

IX. Рефлексія

Підведення підсумків уроку доцільніше провес­ти за допомогою інтерактивного методу «Мікрофон», що надасть можливість кожному учневі сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

-   Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

-  Де можна застосувати знання, які ви сьогодні отримали, у повсякденному житті?

-   Чи справилися ви зі своїми завданнями?

-  Що найбільше сподобалося та запам'яталося на уроці?

X. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

1.  Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).

  1. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.

XІ. Заключне слово вчителя

     Ми з вами сьогодні ознайомилися з властивостями деревини та її вадами, навчилися вибирати деревину для виготовлення виробу. Надіюсь на те, що отримані знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання, але й у повсякденному житті.

XII. Завдання додому.

Опрацювати текст §2 під­ручника Терещук А.І., Авраменко О.Б. Трудове навчання (для хлопців): підр. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл.  2015.

XIII. Прибирання робочого місця.

 

Тема:  Елементи графічної грамоти

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований.

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета: Ознайомити учнів із проеціюванням на одну, дві та три площини проекцій; навчати виконувати  графічне зображення обраного об’єкта праці;  сприяти формуванню і розвитку самостійності, цілеспрямованості, організованості та інших вольових якостей учнів; виховувати в учнів культуру праці, бережли­вість, працелюбність, дбайливість, охайність.

Задачі: ознайомити учнів з поняттям «проекціювання»; необхідністю та достатністю виглядів виробу на кресленні; виконувати графічне зображення виробу.

Обладнання: наочні посібники, плакати, стенди, креслярський набір, формат А4,  зразки виконаних робіт, вироби аналоги.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати графічні зображення  виробів-аналогів, графічне зображення обраного об’єкта праці. 

Хід уроку

  1.       Організаційний момент

Стали, діти, всі рівненько,

Посміхнулися гарненько,

Настрій на урок взяли

Й працювати почали.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II.   Актуалізація опорних знань учнів 

Обговорення проблеми в загальному колі.

  1.                           Які властивості деревини ти знаєш?  Орієнтовна відповідь: фізичні, механічні, технологічні.

 2.  Наведіть приклади фізичних властивостей деревини. Орієнтовна відповідь: зовнішні ознаки (колір, блиск, запах, текстура, макроструктура), густина, гігроскопічність, теплопровідність, електропровідність, звукопровідність.

  1. Які ви знаєте механічні властивості деревини? Орієнтовна відповідь: міцність, твердість, жорсткість, ударна в’язкість.
  2. Назви основні вади деревини. Орієнтовна відповідь: Вади і дефекти деревини поділяють на такі групи: сучки, тріщини, вади форми і будови стовбура, хімічні забарвлення, грибні ураження, пошкодження комахами, сторонні включення та різні деформації. .
  1.   Мотивація навчальної діяльності

     Для того, щоб виготовити будь-який виріб необхідно мати графічне зображення даного виробу, з якого ми можемо дізнатися про форму та розміри.

На сьогоднішньому уроці ви ознайомитесь з проеціюванням на одну, дві та три площини проекцій; будете навчатися виконувати  графічне зображення обраного об’єкта праці;

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Елементи графічної грамоти».

Учитель повідомляє учням тему уроку та  пропонує  за­писати  її в зошитах.

V. Визначення завдань для учнів на урок.

На сьогоднішньому уроці ви ознайомитесь із проеціюванням на одну, дві та три площини проекцій; будите виконувати  графічне зображення обраного об’єкта праці.

VІ. Вивчення нового матеріалу

План.

1.   Проеціювання  на одну площину проекцій.

2.  Проеціювання  на дві  площини  проекцій.

3.  Проеціювання  на три  площини проекцій.

 

Коментар учителя.

Щоб сконструювати виріб, необхідно, визна­чившись із його призначенням та формою, вико­нати його технічний рисунок, ескіз або кресленик. Виготовляючи прості вироби, які можна випилю­вати за контуром, достатньо скористатися шабло­ном або таким кресленням, де застосовують прое­ціювання лише на одну площину проекцій.

Для виготовлення складніших виробів, які не­обхідно показувати як об’ємні зображення, однієї проекції недостатньо.

Зображення предмета на площині дістають за допомогою проеціювальних променів. Проецію­вання нагадує утворення тіні предмета

Якщо предмет розмістити перед стіною та освітити його спереду ліхтари­ком, то на стіні утвориться тінь від нього. Утворений світловими проме­нями контур предмета на площині є його проекцією.

 

Отже, проекціювання це побудова зображення предмета на площині з допомогою уявних проекціювальних променів.

Утворене методом проекціюванням зображення предмета на площині на­зивають проекцією. Площину, на якій одержують проекцію, називають площиною проекції.

Щоб побудувати прямокутну проекцію предмета (деталь виробу), слід обрати вертикальну площину проекцій, позначивши її лі­терою V. Площину, розміщену перед глядачем, називають фронтальною (від французького слова «фронталь», що означає «обличчям до гляда­ча»). Будувати проекцію деталі на цю площину треба, розглядаючи її лише спереду. Для цього уявно проводять через певні точки, наприклад вершини предмета і точки отвору, проекціювальні промені, перпендику­лярні до площини проекцій V.  Утворена на площині проекція дає уявлення про форму плаского предмета (деталі).

                      ОБГОВОРІТЬ У ТВОРЧИХ ГРУПАХ

Уважно розгляньте рис. 29.

Про які розміри можна дізнатися з креслення?

Який висновок можна зробити про форму деталі?

Чи можна з отриманої проекції дізнатися про товщину деталі?

Одна проекція не завжди дає змогу визначити форму предмета (деталі). Для складнішого предмета слід будувати дві прямокутні проекції на дві взаємно перпендикулярні площини – фронтальну V і горизонтальну H. Щоб отримати проекцію на фронтальній площині V, предмет розглядають спереду, а на горизонтальній площині Н – зверху. Проекцію на площині V називають фронтальною, на площині Н – горизонтальною.

Побудовані проекції розташовані у просторі в різних площинах (гори-зонтальній і вертикальній). Зображення ж предмета зазвичай виконують на одному аркуші, тобто в одній площині. Щоб отримати таке зображення, обидві площини суміщають в одну.

Предмети об’ємної форми мають три виміри – довжину, ширину й висоту. Щоб побудувати кресленик, за яким можна уявити єдиний образ зображуваного предмета, користуються трьома площинами проекцій.

Наприклад, за креслеником кутника, наведеним на рис.  можна загалом уявити його форму. Однак форма западини у вертикальній частині залишиться невиявленою. Для цього треба побудувати ще одну проекцію. Цю третю площину проекцій називають профільною і позначають буквою W. Відповідно утворену на ній проекцію – профільною проекцією предмета (деталі).

Предмет чи деталь, які проеціюють, уміщують у простір тригранного кута, утвореного площинами V, H і W, і розглядають із трьох боків, відповідно – спереду, зверху і зліва. Через характерні точки предмета проводять проеціювальні промені до перетину з площинами проекцій . Утворені фігури будуть проекціями предмета (деталі) на площинах V, H і W

Щоб побудувати кресленик предмета, площину W повертають на 90° праворуч, а площину Н – на 90° униз.  Виконаний таким чином кресленик складається із трьох прямокутних проекцій предмета

Спосіб прямокутного проеціювання на взаємно перпендикулярні площи­ни розробив французький учений-математик Гаспар Монж наприкінці XVIII ст. Тому його часто називають методом Монжа. Саме Гаспар Монж започаткував науку про методи побудови зображень просторових фігур – нарисну геометрію.

 

 

 VІІ.  Формування умінь та навичок учнів.   Практична робота. 

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.

2.  Користуватись тільки справним  інструментом.

  1. Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  2. Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  3. Не працювати різальним інструментом без опори.
  4. Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  5. Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема. Виконання  графічного зображення обраного об’єкта праці. 

Мета.  Навчатись виконувати  графічного зображення обраного об’єкта праці.  Розвивати  вміння виконувати  проекціювання.

Обладнання. Креслярський набір, формат А4,  зразки виконаних робіт, вироби аналоги.

 Хід роботи.  

  1. Серед представлених виробів аналогів, або запропонуйте свій,  виберіть для виконання графічного зображення.

 

  1. Виконайте проекціювання вибраного об’єкта праці..    

                      

 

Висновок:___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Поточний інструктаж

Вчитель спостерігає, як учні виконують практичну робо­ту, надає допомогу тим учням, що її потребують, коментує і допомагає виправляти недоліки, допущені учнями у про­цесі виготовлення виробу.

Заключний інструктаж

Учитель повідомляє про завершення практичної ро­боти, звертає увагу учнів на необхідність прибирання робочого місця.

VIІІ.  Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

       Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

IX. Рефлексія

Підведення підсумків уроку доцільніше провес­ти за допомогою інтерактивного методу «Мікрофон», що надасть можливість кожному учневі сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

-   Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

-  Де можна застосувати знання, які ви сьогодні отримали, у повсякденному житті?

-   Чи справилися ви зі своїми завданнями?

-  Що найбільше сподобалося та запам'яталося на уроці?

X. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

1.  Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).

Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.

XІ. Заключне слово вчителя

     Ми з вами сьогодні ознайомилися із проеціюванням на одну, дві та три площини проекцій; навчалися  виконувати  графічне зображення обраного об’єкта праці;. Надіюсь на те, що отримані знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання, але й у повсякденному житті.

XII. Завдання додому.

Опрацювати текст §3 під­ручника Терещук А.І., Авраменко О.Б.  Трудове навчання (для хлопців): підр. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл.  2015.

XIII. Прибирання робочого місця.

 

 


Тема: Елементи графічної грамоти

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований.

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета: ознайомити учнів з необхідністю та достатністю виглядів виробу на кресленні; навчати виконувати  графічне зображення обраного об’єкта праці;  сприяти формуванню і розвитку самостійності, цілеспрямованості, організованості та інших вольових якостей учнів; виховувати в учнів культуру праці, бережли­вість, працелюбність, дбайливість, охайність.

Задачі: ознайомити учнів з необхідністю та достатністю виглядів виробу на кресленні; виконувати графічне зображення виробу.

Обладнання: наочні посібники, плакати, стенди, креслярський набір, формат А4,  зразки виконаних робіт, вироби аналоги.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати графічні зображення  виробів-аналогів, креслярський набір, графічне зображення обраного об’єкта праці. 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

Вже дзвінок нам дав сигнал:
Працювати час настав,
Тож і ви часу не гайте,
Працювати починайте

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II.   Актуалізація опорних знань учнів 

Обговорення проблеми в загальному колі.

  1. Що називають проеціюванням?  Орієнтовна відповідь: проекціювання це побудова зображення предмета на площині з допомогою уявних проеціювальних променів.
  2. Як називають площину, на якій одержують проекцію? Орієнтовна відповідь: площиною проекції.
  3. Які ви знаєте площини проекцій? Орієнтовна відповідь: фронтальна, горизонтальна, профільна.
  4. Як називають зображення предмета на площині? Орієнтовна відповідь: проекцією.

 

 

  1.             Мотивація навчальної діяльності

     Для того, щоб виготовити будь-який виріб необхідно мати графічне зображення даного виробу, з якого ми можемо дізнатися про форму та розміри.

На сьогоднішньому уроці ви ознайомитесь з необхідністю та достатністю виглядів виробу на кресленні; будете виконувати графічне зображення виробу.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Елементи графічної грамоти».

Учитель повідомляє учням тему уроку та  пропонує  за­писати  її в зошитах.

  1. Визначення завдань для учнів на урок.

На сьогоднішньому уроці ви ознайомитесь із необхідністю та достатністю виглядів виробу на кресленні; будете виконувати графічне зображення виробу.

VІ. Вивчення нового матеріалу

План.

  1.                   Поняття про вигляди не кресленні.
  2.                   Необхідна та достатня кількість виглядів на кресленні.
  3.                   Головний вигляд.

 Коментар учителя

Вигляди

Розглядаючи проекціювання предметів на одну, дві і три площини проекцій, ви переконались, що вибір кількості про­екцій на кресленні залежить від складності форми предмета. Мабуть, ви звернули увагу й на те, що проекції являють собою зображення тільки видимих (зовнішніх) частин поверхонь предмета. Щоб показувати на кресленнях невидимі частини поверхонь предметів (їх внутрішню будову), застосовують зоб­раження, які називають перерізами й розрізами. Ці види зоб­ражень ви будете вивчати пізніше.

Проекції, що дають уявлення про видимі частини повер­хонь предметів, називають виглядами. Вигляд – це зображення повернутої до спостерігача частини предмета. На фронтальній площині (V) розміщується вигляд спереду, на горизонтальній (H) – вигляд зверху, на про­фільній (W) – вигляд зліва.

Для будь-якого предмета (якщо цього вима­гає його форма) можуть бути одержані три вигляди.

Зображення, утворене на фронтальній площині проекцій, називають виглядом - спереду.

Зображення на горизонтальній площині проекції назива­ють виглядом – зверху.

Зображення на профільній площині проекцій називають виглядом – зліва.

Зображення на фронтальній площині проекцій вважають головним. Тому вигляд спереду називають ще й головним.

Відносно нього розміщують інші вигляди на кресленні: виг­ляд зверху — під ним, вигляд зліва — праворуч від нього і на одній висоті. За рахунок цього досягається проекційний зв'язок між виглядами — він є необхідною умовою для ство­рення цілісного уявлення про форму зображеного предмета.

Виконуючи креслення, зображуваний предмет треба розмі­щувати відносно фронтальної площини проекцій так, щоб го­ловний вигляд давав якнайповніше уявлення про форму пред­мета. На рисунку 78 наведено креслення, яке складається з трьох виглядів. Зверніть увагу, що за головний прийнято виг­ляд, котрий передає найбільш характерні контури предмета. Загальна форма предмета нагадує кутник — і це видно з го­ловного вигляду. Наявність скосів на горизонтальній частині і вирізу на вертикальній викликали необхідність застосуван­ня на кресленні ще двох виглядів — зверху і зліва.

Поряд з виглядами спереду, зверху і зліва для зображен­ня предмета можуть застосовуватися вигляди справа, знизу, ззаду. Отже, на кресленні може бути шість виглядів. Але це зовсім не означає, що будь-який предмет потребує виконан­ня на кресленні всіх шести (чи навіть трьох) виглядів. Скіль­ки ж їх повинно бути на кресленні? Зайві зображення на кресленні потребують надмірних витрат часу і зусиль на їх виконання, а недостатня кількість зображень робить крес­лення малозрозумілим. Кількість виглядів на кресленні має бути доцільною, тобто найменш можливою, але разом з тим достатньою для повного уявлення про форму всього зображе­ного предмета і його частин. Пояснимо це на прикладах.

На рисунку 79, а показано три вигляди предмета. Але чи всі вони потрібні на кресленні? Головний вигляд дає уявлен­ня про характерний зовнішній контур предмета. Щоб краще уявити форму заокругленої частини, потрібний ще вигляд зверху. Вигляд зліва зайвий — без нього форма зображеного предмета буде цілком зрозумілою. Отже, у даному разі на кресленні має бути лише два зображення і вони є достатніми для повного уявлення про форму предмета.

      Таким чином, доцільну кількість виглядів на кресленні слід завжди визначати залежно від форми предмета.

Невидимі частини поверхні предмета показують на виглядах штриховими лініями. Це дає змогу краще уявити форму окремих частин предмета, а іноді навіть зменшити кількість зображень на кресленні.

VІІ.  Формування умінь та навичок учнів.   Практична робота. 

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.

2.  Користуватись тільки справним  інструментом.

3. Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.

4. Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.

  1. Не працювати різальним інструментом без опори.
  2. Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  3. Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

 

Тема. Виконання  графічного зображення обраного об’єкта праці. 

Мета. Навчатись виконувати вигляди виробів на кресленні та  графічного зображення обраного об’єкта праці.

Обладнання. Креслярський набір, формат А4,  зразки виконаних робіт, вироби аналоги.

Хід роботи.

  1.                   Виконати зображення обраного об’єкта праці в трьох виглядах.
  2.                   Проаналізувати вибраний об’єкт праці за видом побудови і складністю виконання креслення.
  3.                   При можливості  визнач які види технологічних операцій будеш виконувати під час виготовлення виробу.*
  4.                   Дані  дослідження (2. 3) запиши у наведену таблицю

 

Аналіз об’єкту праці за складністю виконання

Види технологічних операцій

 

________________________________
________________________________

________________________________

________________________________

________________________________

________________________________

________________________________

 

__________________________________

__________________________________

__________________________________

__________________________________

__________________________________

__________________________________

__________________________________

 

Висновок:___________________________________________________________________________________________

Поточний інструктаж

Вчитель спостерігає, як учні виконують практичну робо­ту, надає допомогу тим учням, що її потребують, коментує і допомагає виправляти недоліки, допущені учнями у про­цесі виготовлення виробу.

Заключний інструктаж

Учитель повідомляє про завершення практичної ро­боти, звертає увагу учнів на необхідність прибирання робочого місця.

VIІІ.  Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

IX. Рефлексія

Підведення підсумків уроку доцільніше провес­ти за допомогою інтерактивного методу «Мікрофон», що надасть можливість кожному учневі сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

-   Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

-  Де можна застосувати знання, які ви сьогодні отримали, у повсякденному житті?

-   Чи справилися ви зі своїми завданнями?

-  Що найбільше сподобалося та запам'яталося на уроці?

X. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

1.  Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).

2. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.

XІ. Заключне слово вчителя

     Ми з вами сьогодні ознайомилися із необхідністю та достатністю виглядів виробу на кресленні;  навчалися  виконувати  графічне зображення обраного об’єкта праці;. Надіюсь на те, що отримані знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання, але й у повсякденному житті.

XII. Завдання додому.

Повторити текст §3 під­ручника Терещук А.І., Авраменко О.Б.  Трудове навчання (для хлопців): підр. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл.  2015.

XIII. Прибирання робочого місця.


Тема: Технологія розмічання деревини

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: Урок творчого застосування знань і вдосконалення вмінь.

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати розмічання заготовки, розвивати навички роботи з креслярським інструментом, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про розмічання заготовки;  вміння користуватись креслярським інструментом; аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  лінійка, стусло, указка, іграшка – головоломка.

Обладнання: креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки з дерева для розмічання.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

Перевірка наявності учнів, підготовленості їх до уроку, наявності робочого місця.

Дзвоник всім нам дав наказ —
До роботи швидше, клас.
Попрацюєм всі старанно,
Щоб пройшов Урок немарно.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

(Мозкова атака)

  1.                   Що називають процесом розмічання?
  • Очікувана відповідь: «Процес розмічання — це перенесення розмірів з рисунка або зразка на заготовку.»
  1.                   Що таке ескіз?
  • Очікувана відповідь: «Ескіз – це конструкторський документ, графічне зображення предмета, виконане від руки, без застосування креслярських інструментів з приблизним дотриманням пропорцій між його частинами.»
  1.                   Які інструменти використовують при розмічанні?
  • Очікувана відповідь: «Під час розмічання використовують такі інструменти:  лінійка, циркуль, транспортир, олівець.»
  1.                   Яких правил  безпечної праці необхідно дотримуватись при розмічанні?
  • Очікувана відповідь: «Технологічну операцію розмічання, виконувати на верстаку або  в призначених місцях, за допомогою креслярського інструменту»

III. Мотивація навчальної діяльності.

Для якісного виконання виробу однією із найважливіших умов є конкретне перенесення  зображення майбутнього виробу (деталі) з графічної роботи на заготовку.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Розмічання заготовок із деревини».

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  • Навчатись читати технологічну документацію;
  • Розвивати навички розмічання;
  • Вдосконалити навички володіння креслярським інструментом;
  • Уміння дотримуватися безпечних робіт під час розмічання.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

План.

  1. Послідовність виготовлення виробу.  Інструменти для розмічання.
  2. Прийоми вимірювання заготовок із пиломатеріалів та їх розмічання. 
  3. Припуски на обробку пиломатеріалів.
  4. Економне використання матеріалів

Розповідьз елементами бесіди

З яких етапів складається послідовність виготовлення виробу?

Послідовність виготовлення виробу, як правило, складається з таких етапів: підбір матеріалу, інструментів, обладнання, пристосувань; вибір заготовок; розмічання деталей; виготовлення деталей; монтаж виробу; оздоблення; опорядження. Залежно від конструкції виробу, техніки його оздоблення тощо порядок виконання цих етапів може бути змінений, а деякі операції взагалі не виконують.

Які етапи розмітки можуть бути використанні при розмічанні?

Попередню розмітку дощок на чорнові заготовки або деталі (перший етап) виконують із припусками на стругання, обраними згідно зі стандартами. Припуски слід вибирати оптимальні, оскільки надто великі призводять до перевитрат пиломатеріалів і для їх обробки витрачається значно більше часу і сили. Залежно від розмірів брускових деталей припуски становлять від 1,5-7,0 мм (за шириною і товщиною) і до 20 мм (за довжиною).

Попередню розмітку пиломатеріалів на чорнові заготовки роблять за допомогою метра, рулетки, лінійки і кутника. Лінії наносять олівцем.

Другим етапом є розмічання основних з’єднувальних елементів, що виконують на деталях, які мають правильну форму (вистругані за розмірами, зазначеними на кресленні).

 

Що ви можете сказати про спеціальний інструмент для розмічання?

Для розмічання основних з’єднувальних елементів (шипів, провушин, гнізд тощо) і контролю процесу їх виготовлення застосовують різноманітний розмічальний і контролюючий інструмент, а також шаблони і спеціальні пристрої.

Єрунок  є одним з різновидів кутника, тільки його лінійка перебуває під кутом 45° і 135° до колодки. Ним користуються при розмічанні з’єднувальних елементів під кутом 45° (на «вус»).

Малка  також є різновидом кутника, тільки лінійка з колодкою з’єднані шарнірно, що дає змогу розмічати і перевіряти будь-які кути.

Рейсмус  це лише розмічальний інструмент . Він складається з колодки і двох висувних брусків (штанг), закріплених клинком. На кінці брусків є металеві штифти, якими й прокреслюють лінії на деталях. ротее звичайний рейсмус не дає можливості проводити риски на відстані понад 100–150 мм від ребра деталі, тому для проведення рисок на більшій відстані застосовують щитовий рейсмус. Якщо на брускових деталях потрібно провести більше ніж дві паралельні лінії (при виготовленні групових шипів), то раціональніше застосовувати замість рейсмуса розмічальну гребінку.

За допомогою якого інструментта ми можемо виміряти діаметр круглих поверхонь?

Діаметр круглих деталей перевіряють  - кронциркулем.

Як виміряти діаметри отворів та ширину гнізд?

Нутроміром визначають діаметри отворів та ширину гнізд.

Обидва ці інструменти може замінити штангенциркуль, яким вимірюють зовнішні та внутрішні розміри.

VІІ.  Формування умінь та навичок учнів. Практична робота.

Перд тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.        Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.        Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.        Інструменти і матеріали на робочому столі повині розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матерали, праворуч – інструменти.
  4.        Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напряку руху леза або вістря.
  5.        Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.        Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.        Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

 

Тема. Розмічання заготовок із деревини.

Мета. Навчати прийомам  вимірювання заготовок із пиломатеріалів та їх розмічання, враховувати припуски на обробку матеріалів. Економно використовувати матеріал для розмічання.

Обладнання. Креслярський набір, заготовка.

Хід роботи.

  1.                   Визначення інструменту для розмічання.
  2.                   Розмічання пиломатеріалів із врахуванням припуску на обробку. (під час практичної роботи доцільно виконувати розмічання декількох  пиломатеріалів. Що в подальшому дасть змогу виготовити більше виробів  і з економити час на наступних практичних роботах)

Орієнтовні вироби для розмічання.

(базові розміри виписуємо із технологічних карток)

 

№ з/п

Назва об’єкта праці

Базові розміри

  1.                    

Лінійка

 

 

  1.                    

Указка

 

 

  1.                    

Іграшка головоломка

 

 

  1.                    

Стусло

 

 

  1.                    

 

 

 

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Учитель повідомляє про завершення практичної роботи, звертає увагу учнів на необхідність прибирання робочого місця.

  1.      Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

IX. Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •          Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •          Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •          Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •          Яких результатів досягли?
  •          Що вдалось, а що ні?
  •          Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •          Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?

X. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

1. Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).

  1. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.

 

  1.              Заключне слово вчителя

Ми з вами сьогодні виконували технологічний процес розмічання, під час якого використовували нові  для вас вимірювальні, розмічальні прилади. Надіюсь на те. Що отриманні знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання але ви їх і використаєте в вашому житті.

XII. Завдання додому.

Творче завдання: Розробити проект – «Вимірювальний інструмент в моєму житті »

XIII. Прибирання робочого місця.

 

Тема: Технологія пиляння деревини

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: Урок творчого застосування знань і вдосконалення вмінь.

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати технологічний процес різання, розвивати навички роботи з ножівкою, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про види пил та їх призначення;  вміння виконувати технологію пиляння; аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів: стусло

Обладнання: ножівка, напрямна колодка, креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки для пиляння.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

Холодно зараз в лісах і лугах.

Холодно зайчикам, лискам, птахам.

Затишно, тепло в класі у нас.

Друзі мої, я вітаю всіх вас!

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

(Бесіда з учнями)

  1. Що називають процесом розмічання?
  • Очікувана відповідь: «Процес розмічання — це перенесення розмірів з рисунка або зразка на заготовку.»
  1. Що називають технологічним процесом пиляння?
  • Очікувана відповідь: « Пиляння - це процес закритого різання, що здійснюється багаторізцевими інструментами — пилками».
  1. Які розмічальні інструменти ми вивчали на попередньому уроці?
  • Очікувана відповідь: «На попередньому уроці ми вивчали такі вимірювальні та розмічальні інструменти: малка, єрунок, рейсмус, кронциркуль, нутромір та штангенциркуль»
  1. Які інструменти використовують при пилянні деревини?
  • Очікувана відповідь: «Під час пиляння деревини використовують ножівку.»

IІI. Мотивація навчальної діяльності.

Одним із технологічних процесів виготовлення виробу є пиляння. Ми вже з вами знаємо, що пиляння це процес закритого різання, що здійснюється багато різцевими інструментами – пилками.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія пиляння деревини».

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  • Навчатись виконувати пиляння деревини;
  • Розвивати навички пиляння вздовж і поперек волокон;
  • Вдосконалити навички володіння ножівкою;
  • Уміння дотримуватися безпечних робіт під час пиляння.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

Що на вашу думку здійснюють за допомогою пиляння?

 Пилянням здійснюють розкрій матеріалів на заготовки, торцювання деталей по довжині, розкрій щитів плитових матеріалів фанери, обпилювання кромок щитів і рамок, випилювання криволінійних заготовок, а також запилювання шипів і провушин.

Отже, давайте зробим висновок, що пилка це - ?

З яких частин складається пилка?

Пилка – це металева пластина з нарізаними на ній з одного боку зубцями. Цей бік пилки називають зубчастим вінцем. Кромка, протилежна зубчастому вінцю, називається спинкою, а бокові стінки – щічками. Лінія, де зубець бере початок, називається основою, а кінець зубця, що закінчується передньою кромкою,– вершиною. Відстань від основи до вершини називають висотою зубця і позначають буквою h, а відстань між двома суміжними зубцями називають кроком і позначають буквою t.

 Западини між зубцями називають пазухами. Розміри зубців залежать від їх висоти і кроку. Кожен зубець (різень) пилки має три різальні кромки: передню (коротку) і дві бічні (довгі).

Пилки мають різні форми зубців, для чого це?

Зубці пилок мають різну форму.  Для поздовжнього пиляння застосовують пилки з косокутними зубцями (40–50°); для поперечного – із зубцями у вигляді рівнобедреного або рівностороннього трикутника (60–70°); для змішаного (пиляння по кривих лініях) – із зубцями у вигляді прямокутного трикутника (50–60°). Чим твердіша деревина, тим більший потрібен кут загострення. Під час різання пилками в пропилі утворюється тирса, що скупчується в пазухах зубців. У процесі різання деревини м'яких порід пазухи і кроки завжди більші, ніж при різанні твердих порід, бо за робочий хід пилки в м'якій породі знімається значно більше деревини.

Залежно від виду різання застосовують такі кути різання: для поздовжнього – до 80°, для змішаного – до 90°, для поперечного – понад 90°.

Які є види ручних столярних  пил?

За конструкцією ручні столярні пилки поділяють на натягнуті (лучкові) і ненатягнуті (ножівки і наградки). Ножівки бувають різних видів.

Широкі ножівки застосовують для розкрою широких дощок і плитових матеріалів. Зубці мають форму рівнобедреного або прямокутного трикутника, 3–6 мм заввишки, крок – 4 - 6 мм, кути різання і заточування в цих пилках аналогічні й залежать від форми зубців.

 Вузькі ножівки застосовують для випилювання криволінійних наскрізних отворів у щитових деталях. Зубці у формі прямокутного трикутника 2 - 4 мм заввишки, крок 3 - 4 мм, кут загострення – 50 - 80°, заточування пряме.

Ножівки з обушком застосовують для неглибокого пиляння і підганяння виробів у процесі їх складання. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 - 3 мм заввишки, крок – 2 - 3 мм, заточування косе (75 - 80° до полотна пилки).

Наградки призначені для неглибокого пропилювання пазів під вузькі шпунти і шпонки. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 - 3 мм заввишки, крок – 2 - 3 мм, заточування косе.

  

Підготовка ручних пилок до роботи

Розповідь вчителя

Для забезпечення високопродуктивної праці й відповідної якості деталей пилки треба добре налагодити і нагострити. Перед налагодженням полотно пилки слід очистити від бруду, іржі й смоляного нальоту ганчіркою, змоченою в гасі. Спочатку вирівнюють полотно пилки легкими ударами на рівній чавунній або стальній плиті. Вирівнювати його можна і в лещатах з мідними або алюмінієвими пластинками: легенько затиснувши між ними полотно пилки, протягують його. Після вирівнювання прорізають напилком між зубцями пазухи і вирівнюють профіль і висоту зубців, тобто їх фугують. Для фугування застосовують спеціальний пристрій, який складається з дерев'яної колодки з проріззю для полотна пилки і круглого отвору, куди вставляють тригранний напилок. Цей пристрій рухають по зубцях пилки (або навпаки), вирівнюючи вершини зубців пилки по висоті.

Для полегшення ходу пилки в пропилі, а також для зменшення витрат сили на різання, її зубці розводять спеціальними розводками. При цьому спочатку відгинають одну половину зубців в один бік через один зубець, а другу – в протилежний. Величина розводу всіх зубців пилки має бути однаковою. У разі неоднакового розводу пилку тягне вбік, і неможливо досягти рівного пропилу. Крім того, менш відігнуті зубці не братимуть участі в пилянні, а більш відігнуті працюватимуть із перевантаженням, і пилка швидко затупиться.

 Після розводу пилку загострюють тригранним або ромбічним напилком з дрібною насічкою. Для заточування полотна пилку затискають у лещата, як і при розводі. Гострять пилку через зубець: спочатку проходять напилком з одного боку пилки, потім її повертають другим боком до себе і гострять пропущені зубці. Натискати треба рівномірно і несильно, бо від сильного натискання утворюються великі задирки і пилка нагрівається. При зворотному русі (на себе) напилок трохи піднімають.

Прийоми пиляння ручними пилками

Перед тим, як почати пиляння ручними пилками, роблять попередню розмітку. Щоб пропил не відхилявся від риски, за її напрямом до полотна пилки прикладають ніготь або суглоб великого пальця. Для безпеки їх прикладають вище від зубців. Запил роблять плавними рухами пилки до себе. Після утворення невеликого заглиблення (пропилу) пилкою рухають рівномірно, але вже швидше (60–80 разів за хвилину). При допилюванні відрізка дошки чи бруска його слід підтримувати лівою рукою, сповільнивши при цьому рух пилки, щоб не обламався кінець дошки і не утворився при цьому відкол.

При поздовжньому пилянні дошку або брусок кладуть горизонтально на верстат і закріплюють струбциною так, щоб відпилювана частина звисала з верстата. Пилку тримають вертикально правою рукою за ручку, а лівою – за кінець стояка. Пиляють трохи натискуючи на пилку при русі її вниз; при холостому русі пилки вгору зубці пилки відводять від дна пропилу. При затискуванні пилки стінками пропилу в нього вставляють клинок. Для розпилювання довгих дощок уздовж волокон застосовують верстатні підставки.

Пиляти вздовж волокон можна і при вертикальному закріпленні матеріалу у верстаті. Пилку ставлять на риску і повільними короткими рухами до себе роблять запил. Після утворення запилу пиляють на всю довжину полотна пилки, тримаючи пилку в правій руці, а лівою підтримують розпилюваний матеріал. Рух пилки має бути горизонтальним. Корпус і ліва рука в процесі пиляння мають бути майже нерухомі. Процес різання відбувається при русі пилки від себе. При всіх видах пиляння натиск на полотно має бути рівномірним. Надмірний натиск призводить до скривлення пропилу, а іноді й до полому пилки.

 За допомогою якого інструменту ми можемо виконати розпили з фіксованим кутом?

  Стусло – це важливий інструмент, необхідний для проведення точних робіт із деревообробки. Стусло – це пристосування, яке служить для виробництва розпилів з фіксованим кутом. Найпростіше стусло – це дерев’яний лоток, у бічних стінках якого зроблені пропили під заданими кутами.

Принцип дії такого стусла досить простий: брус або дошка, котрі потрібно розпиляти під заданим кутом, кладуться в лоток для розпилу. Потім за допомогою простої ручної пилки розпилюємо брус, за лінією, заданої пропилом в стінці лотка. Так брус розділяється на дві частини під заданим кутом.

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.     Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.     Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.     Інструменти і матеріали на робочому столі провині розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.     Під час роботи  ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.     Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.     Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.     Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

 

Тема. Пиляння деревини.

Мета. Навчати підбирати інструменти для пиляння деревини. Визначати форму зубців та припуски на пиляння. Ознайомитись із будовою ножівки, розведенням  і заточуванням зубців.

Обладнання. Ножівки для повздовжнього, поперечного і мішаного пиляння, напрямна колодка, креслярський інструмент.

Хід роботи

  1.                   Визначити об’єкт праці.

( стусло - технологічна картка №1 )

  1.                   Проаналізувати які види пил будемо використовувати під час пиляння.
  2.                   Перевірити готовність інструменту до роботи.

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1.               Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.              Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •          Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •          Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •          Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •          Яких результатів досягли?
  •          Що вдалось, а що ні?
  •          Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •          Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?
  1.        Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.
  1. Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).

2. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.

  1.                           Контроль за прибиранням робочих місць.

 

  1.              Заключне слово вчителя

Ми з вами сьогодні виконували технологічний процес пиляння, під час якого виготовили пристрій для фіксованого розрізу кутів. Надіюсь на те, що отриманні знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання але ви їх і використаєте в вашому житті.

  1.          . Домашнє завдання.

Творче завдання: Розробити проект – «Види головоломок» (які виготовлені за допомогою ножівки)

  1.      Прибирання робочого місця.

Тема: Технологія стругання деревини

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати стругання заготовки, розвивати навички роботи з рубанком, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про налаштування рубанка до роботи;  вміння користуватись рубанком; аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  лінійка, указка.

Обладнання: рубанок, креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки з дерева для виготовлення лінійки. указки.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

Нумо діти підведіться

Всі приємно посміхніця

Продзвенів уже дзвінок

Починаємо урок.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

 (Бесіда з учнями)

  1.               Що називають технологічним процесом пиляння?
  •                   Очікувана відповідь: « Пиляння - це процес закритого різання, що здійснюється багаторізцевими інструментами — пилками».
  1.               Які пилки застосовують для повздовжнього пиляння?
  •                   Очікувана відповідь: «Для поздовжнього пиляння застосовують пилки з косокутними зубцями (40–50°)»
  1.               Які види пил використовують для поперечного пиляння?
  •                   Очікувана відповідь; «Для поперечного – із зубцями у вигляді рівнобедреного або рівностороннього трикутника (60–70°)»
  1.               Для змішаного (пиляння по кривих лініях) використовують?
  •                   Очікувана відповідь – «Для змішаного пиляння використовують із зубцями у вигляді прямокутного трикутника (50–60°).
  1.               Для чого призначене стусло?

Очікувана відповідь:

« Стусло – це важливий інструмент, необхідний для проведення точних робіт із деревообробки.»

«Стусло – це пристосування, яке служить для виробництва розпилів з фіксованим кутом.»

IІI. Мотивація навчальної діяльності.

Виготовляючи столярні вироби, ми неодноразово  маємо проблему із тим що не всі потрібні деталі мають необхідні розміри, деякі з них ми можемо підігнати за допомогою ножівки а в деяких при підгонці у нас виникають труднощі. Сьогодні ми познайомимось з інструментом який в подальшому буде нам допомагати вирішувати ці проблеми.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія стругання деревини».

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  •    Навчатись читати технологічну документацію;
  •    Розвивати навички налаштовування рубанка;
  •    Вдосконалити навички володіннярубанком;
  •    Уміння дотримуватися безпечних робіт під час стругання.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

Що ж називають струганням?

Струганням називають процес різання, при якому площина різання збігається з оброблюваною поверхнею. Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Крім того, поверхня стає рівною, чистою і гладенькою. Стругають деревину ручним і механізованим способами, дістаючи плоскі і криволінійні поверхні.

Які інструменти використовують для стругання?

Для ручного стругання деревини застосовують рубанки (струги), які залежно від призначення можуть бути різними за конструкцією, проте загальний принцип їхньої роботи однаковий.

З яких частин складається рубанок?

Розглянемо будову одного з найбільш поширених рубанків. Він складається з дерев'яної колодки і клинка, виготовлених з деревини граба, бука, ясеня, груші, і із стального ножа з гострим лезом, закріпленого в колодці за допомогою клинка. Для зручності в роботі деякі рубанки в передній частині мають дерев'яний ріжок або в задній — ручку. Нижня частина колодки називається підошвою. Вона має бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при криволінійних і профільних поверхнях. Для встановлення ножа і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (лоток), що звужується до виходу з підошви до ширини 5—9 мм (проліт). Передня частина прольоту при струганні створює підпір волокон. Чим проліт вужчий, тим чистішою виходить поверхня стругання. Якщо підошва стирається і проліт розширюється, то в передню частину її вставляють на клеї п'ятикутну вставку з твердої породи деревини (самшиту, груші, граба). Цим вирівнюють передню частину прольоту і роблять його вужчим.

Задня частина прольоту утворюється внаслідок перетину задньої частини лотка з підошвою. Кут, утворений між ними, називають кутом присадки ножа, і він завжди дорівнює куту різання. Ніж має щільно прилягати до площини лотка, щоб в процесі стругання не виникало вібрації. Кріпиться ніж за допомогою клинка, який впирається в бокові заплечики на бокових стінках лотка. Ножі виготовляють з високоякісної інструментальної вуглецевої термічно обробленої сталі, леза гартують. Ножі можуть бути суцільними або наварними (із звичайної сталі наварюють на передню грань ножа по всій ширині робочої частини пластину високоякісної сталі не менш як 50 мм завдовжки і 1,5—2 мм завтовшки).

На які групи можна поділити рубанки?

Всі ручні рубанки поділяють на дві групи.

 До першої групи-відносять рубанки для стругання плоских поверхонь (шерхебель, одинарний і подвійний рубанок, торцевий рубанок, фуганок, напівфуганок, шліфтик, цинубель).

До другої групи відносять рубанки для стругання профільних (фігурних) поверхонь (зензубель, фальцгобель, штабгобель, кальовки, фігарей, карнизник, галтель, штап, гратгобель, грунтубель, шпунтубель, федергобель, горбач). У рубанках для плоского стругання стружка виходить вгору через лоток, а в рубанках для профільного стругання (колодки яких, як правило, вузькі) стружка виходить крізь проріз збоку.

Підготовка ручних рубанків до роботи.

(Розповідь вчителя супроводжується з наочним показом налаштування рубанка)

Для якісного стругання треба добре нагострити і правильно налагодити інструменти. Щоб нагострити ніж, його виймають з лотка, притримуючи великим пальцем, і ударяють киянкою по затилку колодки  в фуганку легкими ударами по кнопці. Заточують ніж на точилі з природного каменю або на наждачному крузі до утворення задирів на передній грані ножа. Правлять ніж на мармуровому бруску коловими рухами. Кут загострення перевіряють шаблоном, а правильність заточування леза — кутником і лінійкою.

Ножі інструментів для профільного стругання заточують на фігурних брусках або напилках відповідного профілю. Правку здійснюють на мармурових фігурних брусках або наждачним порошком з маслом, накладаючи його на відрізок твердої деревини відповідного профілю Легше гострити ножі з наварним лезом, тобто коли на передню грань наварена стальна пластина 1,5—2 мм завтовшки на висоту 50—60 мм. Такі леза ножів менше викришуються

Нагострений ніж ставлять у лоток колодки і закріплюють дерев'яним клинком. Клинок має бути добре підігнаний і щільно притискати ніж до ложа (кута присадки). Лезо має виступати з підошви колодки рівномірно (тоненькою ниточкою) без перекосу на 0,2—0,3 мм і тільки в шерхебеля може виступати до 3 мм. При зберіганні стругальних інструментів лезо ножа повинно не виступати з підошви, а навпаки, ховатися в лотку.

Прийоми стругання ручним інструментом.

(Розповідь вчителя супроводжується з наочним показом налаштування рубанка)

 Перед початком роботи ручним інструментом заготовку треба добре оглянути, визначити лицевий бік і напрям волокон. Стругати слід тільки по напрямку волокон — це полегшує працю і дає кращу поверхню. Заготовки кріплять на верстаті за допомогою гребінок або в лещатах так, щоб вони щільно прилягали до верстата. Робітник має стояти впівоберта до верстата, корпус трохи нахилений уперед, ліва нога висунута вперед, паралельно верстатові, а праву ставлять так, щоб кут між ступнями ніг становив 70—80°.

При струганні треба правильно і надійно тримати інструмент і перемішувати його тільки рухами рук. Стругання будь-яким інструментом ведеться на повний розмах рук по прямій лінії. Чим менше рухів корпуса, тим менше втомлюється робітник. Натискувати на інструмент треба рівномірно, щоб не заовалити деталь на кінцях, тому на початку стругання заготовки більше натискують на передню частину колодки, а в кінці — на задню. При русі інструменту назад задню частину колодки трохи піднімають, щоб запобігти зашліфовуванню леза різця.

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.     Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.     Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.     Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.     Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.     Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.     Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.     Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема Технологія  стругання деревини

Мета: Навчатись підготовляти рубанок до роботи. Розвивати навички чорнового стругання деревини. Ознайомитись з будовою та видами рубанків.

Обладнання: Рубанки, олівець, лінійка, рейсмус, кутник,ножівка,напрямна колодка.

Хід роботи.

  1.       Визначити з яких частин складається рубанок.
  2.       Визначити об’єкт праці.(Технологічна картка № 2, №3)
  3.       Проаналізувати які види рубанків будем використовувати під час стругання.
  4.       Перевірити готовність інструменту до роботи.

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

VIII. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.              Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •          Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •          Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •          Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •          Яких результатів досягли?
  •          Що вдалось, а що ні?
  •          Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •          Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?
  1. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники
  1. Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  2. Контроль за прибиранням робочих місць.

 

  1.              Заключне слово вчителя

Ми з вами сьогодні вивчали тему стругання деревини, де основним завдання в нас було ознайомитись з будовою рубанка, навчатись налаштовувати його до роботи та виконувати операцію стругання.  Також ми з вами проаналізували технологічні картки і кожен з вас вирішив який виріб буде виготовляти на наступний урок

XII. Домашнє завдання.

Вивчити будову рубанка, підготувати матеріал для виконання практичної роботи

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 

Тема: Технологія стругання деревини

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати стругання заготовки, розвивати навички роботи з рубанком, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про стругання деревини;  вміння користуватись рубанком; аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  лінійка, указка.

Обладнання: рубанок, креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки з дерева для виготовлення лінійки. указки.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

Уже дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо .

Роботу швидше починаймо.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

 (Бесіда з учнями)

  1. Що називають технологічним процесом стругання?
  • Очікувана відповідь: « Струганням називають процес різання, при якому площина різання збігається з оброблюваною поверхнею.».
  1. Які інструменти використовують для стругання?
  • Очікувана відповідь: «Для ручного стругання деревини застосовують рубанки (струги), які залежно від призначення можуть бути різними за конструкцією, проте загальний принцип їхньої роботи однаковий».
  1. З яких частин складається рубанок?
  • Очікувана відповідь; «Рубанок складається з дерев'яної колодки і клинка, виготовлених з деревини граба, бука, ясеня, груші, і із стального ножа з гострим лезом, закріпленого в колодці за допомогою клинка».
  1.                   На які групи можна поділити рубанки?
  • Очікувана відповідь:« Всі рубанки можна поділити на дві групи: плоского та профільного стругання.»
  1.                   Як правильно налаштувати рубанок до роботи?
  • Очікувана відповідь: «Нагострений ніж ставлять у лоток колодки і закріплюють дерев'яним клинком. Клинок має бути добре підігнаний і щільно притискати ніж до ложа (кута ниточкою) без перекосу на 0,2—0,3 мм і тільки в шерхебеля може виступати до 3 мм. присадки).»

ІII. Мотивація навчальної діяльності.

Виготовляючи столярні вироби, ми неодноразово  маємо проблему із тим що не всі потрібні деталі мають необхідні розміри, деякі з них ми можемо підігнати за допомогою ножівки а в деяких при підгонці у нас виникають труднощі. Сьогодні ми познайомимось з інструментом який в подальшому буде нам допомагати вирішувати ці проблеми.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія стругання деревини».

VI Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

  •    Навчатись читати технологічну документацію;
  •    Розвивати навички налаштовування рубанка;
  •    Вдосконалити навички володіннярубанком;
  •    Уміння дотримуватися безпечних робіт під час стругання.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

Які інструменти відносяться до плоского стругання деревини?

(Розповідь вчителя)

 Шерхебель застосовується для грубого стругання заготовок вздовж волокон або під деяким кутом, особливо коли треба зняти товстий шар деревини. Різальна кромка ножа має овальну форму і виступає з підошви на 2—3 мм. Це дає можливість знімати товсту стружку без значних зусиль і без виривів деревини з боків різця ножа. Однак на виструганій поверхні залишаються жолобкуваті нерівності, які знімають іншими рубанками.

Одинарний рубанок  служить для вирівнювання поверхні після стругання шерхебелем або після розпилювання матеріалу. Різальна кромка його ножа пряма і тільки по кутах трохи заокруглена для того, щоб запобігти задирам при струганні деревини. Після стругання одинарним рубанком поверхня стає рівною, але недостатньо гладенькою.

Подвійний рубанок використовується для зачищення поверхонь і стругання торців. Він дає гладеньку поверхню завдяки тому, що його ніж складається з двох частин: основний ніж такий же, як і в одинарного рубанка, але він має проріз для кріплення другого ножа, який називається стружколомом. Стружколом ставлять на передню грань основного ножа так, щоб їхні кромки були паралельні, а відстань від кромки стружколома до леза різця становила 0,5—1 мм. Чим ближче лезо стружколома до леза різця, тим тонша стружка, а отже, й рівніша поверхня. Проте подвійним рубанком можна вирівнювати тільки короткі деталі. Більш удосконаленими є рубанки з пересувними бобишками, в яких можна регулювати ширину отвору лотка, та рубанки з металевою колодкою, ніж в яких кріпиться за допомогою гвинта.

Фуганок дає таку ж гладеньку поверхню, як і подвійний рубанок, бо ножі фуганків також подвійні. Його застосовують для стругання площин і вирівнювання довгих кромок, особливо припасовуючи їх одну до одної. У передній частині колодки фуганка зверху вклеєна невисока циліндрична вставка, яка називається ударною кнопкою. Ударяючи молотком по кнопці, вибивають ніж з лотка фуганка. Переривчаста стружка при струганні довгих поверхонь свідчить про нерівність поверхні. Таку поверхню треба стругати до появи суцільної безперервної стружки, яка свідчить про рівність поверхні.

Півфуганокза будовою такий самий, як і фуганок, тільки менший за розміром. Його застосовують для стругання і вирівнювання значно коротших деталей.

Шліфтик — це вкорочений подвійний рубанок, який застосовують для зачищення задирів, завилькуватих місць і торців, які не вдалося вирівняти рубанком або фуганком. Завдяки збільшеному куту різання (55—60°) і зменшеному прольоту шліфтик знімає тонку стружку і залишає гладеньку поверхню.

Цинубель — це вкорочений рубанок з одинарним ножем. Його застосовують для вирівнювання площин і надання їм незначної шорсткості перед облицьовуванням. Для цього ніж цинубеля на передній грані має дрібні зубці.

Торцевий рубанок використовують для стругання торців деталей, тобто для вирівнювання їх. Ніж з підошви торцевого рубанка виходить косо, що полегшує стругання і запобігає виколам на торцях. Цю операцію можна виконувати і подвійним рубанком, тримаючи його під деяким кутом до торця деталі.

Цикля — стругальний інструмент, що являє собою стальну пластину 120—150 мм завдовжки, до 60 мм завширшки і до 1 мм завтовшки. Різальною частиною циклі є гостре лезо на проточеній кромці, яке наводять стальним гладеньким стержнем Під час роботи циклю ставлять так, щоб лезо було перпендикулярно до оброблюваної поверхні, тоді вона знімає тоненьку (ажурну) стружку. Циклею зачищають після стругання подвійним рубанком або шліф-тиком твердих листяних порід.

Які інструменти для стругання профільних поверхонь?

(розповідь вчителя)

 Фальцгобель - застосовують для вибирання фальців і чвертей. Підошва фальцгобеля ступінчаста. Вона має щічку, якою під час стругання притискується до кромки дошки або бруска, що й визначає ширину фальца. Глибина його визначається виступом, який дає змогу стругати доти, поки поверхня кромки його не впиратиметься в поверхню дошки або бруска. Ножі фальцгобелів одинарні, вони можуть бути прямими або косими. У верхній частині вони тонші на 1 мм, ніж у нижній, кути їх заокруглені. Стружка вилітає через раковину в лівий бік від колодки. Чверті, відібрані фальцгобелем, зачищають зензубелем. При роботі фальцгобелем немає потреби розмічувати фальц, бо його ступінчаста підошва вибирає виїмку одного і того ж відповідного розміру.

Універсальний фальцгобель - дає змогу вибирати фальці різних розмірів. У нього постійна щічка і виступ на підошві замінений пересувними металевими кутниками. Залежно від потрібної глибини і ширини фальца кутники встановлюють на відповідних місцях і закріплюють гвинтами. Для підрізання вертикальної стінки фальца з боку колодки закріплений гострокінцевий різець. Він врізаний у колодку і виступає з неї гострим кінцем на поверхню підошви не більш ніж на 0,5 мм. Кріплять різець хомутиком, який на протилежному кінці має різьбу і гайку.

Шпунтубель - використовують для виготовлення прямокутного паза (шпунта) на кромках або площинах деталей, що знаходиться на заданій відстані від краю деталі. Він складається з двох колодок, з'єднаних між собою гвинтами. Колодки встановлюють залежно від відстані паза до кромки деталі. Для виготовлення пазів різної ширини потрібний набір ножів по 3—15 мм.

Федергобель - застосовують для виготовлення на кромці гребеня, який потім вставляють у паз (шпунт). Він складається з колодки і ножа П-подібної форми або двох паралельних колодок з окремими ножами.

Грунтгобель - переважно застосовують для виготовлення пазів трапецієвидного перерізу впоперек волокон після того, як паз пропиляно по краях наградною. Грунтгобель складається з колодки і вставленого збоку різця у вигляді загостреного гачка. Різець кріпиться в колодці клином або гвинтом з гайкою. Часто деревину з паза вибирають долотом або стамескою, а грунтгобелем тільки зачищають дно паза.

Зензубель - застосовують для відбору і зачищення фальців і чвертей. За будовою він простіший від фальцгобеля. Його колодка вузька і висока, а підошва пряма. Стружка виходить крізь боковий отвір. Ніж має вигляд лопатки і вставляється в колодку знизу, хвостиком вгору під кутом 45—50°. Він може бути одинарним і подвійним. Ставлять його прямо до бічної стінки колодки або під деяким кутом, що значно поліпшує чистоту поверхні навіть при струганні торців.

Галтель - використовують для вибирання жолобків різної ширини і глибини з різними радіусами заокруглення.

Різальна кромка ножа також заокруглена. Ножі для галтелів можуть бути різної ширини.

Штабгобель - застосовується для заокруглення лицьових кромок деталей, щитів, брусків і штапиків, що використовуються для прикриття клейових швів, зазорів і взагалі для зовнішнього оформлення деталей. Штабгобелі мають колодки різної ширини. Різальна кромка ножа і підошва колодки увігнуті, лоток являє собою односторонню виїмку.

Кальовки - застосовують для виготовлення різних фігурних профілів на рейках, кромках дощок та рамок. Колодка кальовки подібна до колодки фальцгобеля, тільки підошва і лезо ножа повинні мати форму, обернену профілю оброблюваної деталі. Універсальна кальовка з двома зустрічними ножами застосовується для вибірки фігурних профілів з протилежних кінців на опуклих і вигнутих поверхнях дерев'яних деталей.

Карнизник - служить для вибирання в карнизних брусках і наличниках складних профілів. Фігарєй — для вибирання широкої фаски на краях товстої дощатої фільонки. Його підошва широка і нахилена до горизонталі під незначним кутом, може бути рівною або фігурною. Косий або профільний ніж може мати ширину до 90 мм.

Горбач - застосовується для стругання опуклих та ввігнутих поверхонь. Його підошва ввігнута або опукла по всій довжині рубанка, залежно від оброблюваної кривизни поверхні. Ніж подвійний, як і в подвійних рубанках. Горбачі з дерев'яною колодкою мають постійну кривизну, тому вони менш зручні. Кращим є горбач з металевою колодкою, яким можна стругати опуклі і ввігнуті поверхні різної кривизни.

 

Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2. Користуватись тільки справним  інструментом.
  3. Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4. Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5. Не працювати різальним інструментом без опори.
  6. Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7. Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

 

Тема Технологія  стругання деревини

Мета: Навчатись підготовляти рубанок до роботи. Розвивати навички чорнового стругання деревини. Ознайомитись з будовою та видами рубанків.

Обладнання: Рубанки, олівець, лінійка, рейсмус, кутник,ножівка,напрямна колодка.

Хід роботи.

  1.                   Визначити з яких частин складається рубанок.
  2.                   Визначити об’єкт праці.(Технологічна картка № 2, №3)
  3.                   Проаналізувати які види рубанків будемо використовувати під час стругання.
  4.                   Перевірити готовність інструменту до роботи.
  5.                   Виготовити виріб.

 

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1.      Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.              Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •          Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •          Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •          Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •          Яких результатів досягли?
  •          Що вдалось, а що ні?
  •          Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •          Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?
  1.                 Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники

 

  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  2.                   Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  3.                   Контроль за прибиранням робочих місць.

 

  1.              Заключне слово вчителя

На сьогоднішньому занятті ми вдосконалили навички роботи із рубанком. Ви побачили, що завдяки цьому інструменту можна виготовити досить необхідні вироби які ми можемо використовувати як в своїй практиці так і подарувати для когось, зробивши йому приємно.

ХІІ. Домашнє завдання.

Повторити види рубанків та їх призначення. Ознайомитись із видами з’єднань.

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 

Тема: Технологія стругання деревини

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати стругання заготовки, розвивати навички роботи з рубанком, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про стругання деревини;  вміння користуватись рубанком; аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  лінійка, указка.

Обладнання: рубанок, креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки з дерева для виготовлення лінійки. указки.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

Уже дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо .

Роботу швидше починаймо.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

 (Бесіда з учнями)

  1. Що називають технологічним процесом стругання?
  •              Очікувана відповідь: « Струганням називають процес різання, при якому площина різання збігається з оброблюваною поверхнею.».
  1.          Які інструменти використовують для стругання?
  •              Очікувана відповідь: «Для ручного стругання деревини застосовують рубанки (струги), які залежно від призначення можуть бути різними за конструкцією, проте загальний принцип їхньої роботи однаковий».
  1.          З яких частин складається рубанок?
  •              Очікувана відповідь; «Рубанок складається з дерев'яної колодки і клинка, виготовлених з деревини граба, бука, ясеня, груші, і із стального ножа з гострим лезом, закріпленого в колодці за допомогою клинка».
  1.     На які групи можна поділити рубанки?
  •         Очікувана відповідь:« Всі рубанки можна поділити на дві групи: плоского та профільного стругання.»
  1.     Як правильно налаштувати рубанок до роботи?
  •         Очікувана відповідь: «Нагострений ніж ставлять у лоток колодки і закріплюють дерев'яним клинком. Клинок має бути добре підігнаний і щільно притискати ніж до ложа (кута ниточкою) без перекосу на 0,2—0,3 мм і тільки в шерхебеля може виступати до 3 мм. присадки).»

IІI. Мотивація навчальної діяльності.

Виготовляючи столярні вироби, ми неодноразово  маємо проблему із тим що не всі потрібні деталі мають необхідні розміри, деякі з них ми можемо підігнати за допомогою ножівки а в деяких при підгонці у нас виникають труднощі. Сьогодні ми познайомимось з інструментом який в подальшому буде нам допомагати вирішувати ці проблеми.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія стругання деревини».

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  •              Навчатись читати технологічну документацію;
  •              Розвивати навички налаштовування рубанка;
  •              Вдосконалити навички володіннярубанком;
  •              Уміння дотримуватися безпечних робіт під час стругання.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

Які інструменти відносяться до плоского стругання деревини?

(Розповідь вчителя)

 Шерхебель застосовується для грубого стругання заготовок вздовж волокон або під деяким кутом, особливо коли треба зняти товстий шар деревини. Різальна кромка ножа має овальну форму і виступає з підошви на 2—3 мм. Це дає можливість знімати товсту стружку без значних зусиль і без виривів деревини з боків різця ножа. Однак на виструганій поверхні залишаються жолобкуваті нерівності, які знімають іншими рубанками.

Одинарний рубанок  служить для вирівнювання поверхні після стругання шерхебелем або після розпилювання матеріалу. Різальна кромка його ножа пряма і тільки по кутах трохи заокруглена для того, щоб запобігти задирам при струганні деревини. Після стругання одинарним рубанком поверхня стає рівною, але недостатньо гладенькою.

Подвійний рубанок використовується для зачищення поверхонь і стругання торців. Він дає гладеньку поверхню завдяки тому, що його ніж складається з двох частин: основний ніж такий же, як і в одинарного рубанка, але він має проріз для кріплення другого ножа, який називається стружколомом. Стружколом ставлять на передню грань основного ножа так, щоб їхні кромки були паралельні, а відстань від кромки стружколома до леза різця становила 0,5—1 мм. Чим ближче лезо стружколома до леза різця, тим тонша стружка, а отже, й рівніша поверхня. Проте подвійним рубанком можна вирівнювати тільки короткі деталі. Більш удосконаленими є рубанки з пересувними бобишками, в яких можна регулювати ширину отвору лотка, та рубанки з металевою колодкою, ніж в яких кріпиться за допомогою гвинта.

Фуганок дає таку ж гладеньку поверхню, як і подвійний рубанок, бо ножі фуганків також подвійні. Його застосовують для стругання площин і вирівнювання довгих кромок, особливо припасовуючи їх одну до одної. У передній частині колодки фуганка зверху вклеєна невисока циліндрична вставка, яка називається ударною кнопкою. Ударяючи молотком по кнопці, вибивають ніж з лотка фуганка. Переривчаста стружка при струганні довгих поверхонь свідчить про нерівність поверхні. Таку поверхню треба стругати до появи суцільної безперервної стружки, яка свідчить про рівність поверхні.

Півфуганокза будовою такий самий, як і фуганок, тільки менший за розміром. Його застосовують для стругання і вирівнювання значно коротших деталей.

Шліфтик — це вкорочений подвійний рубанок, який застосовують для зачищення задирів, завилькуватих місць і торців, які не вдалося вирівняти рубанком або фуганком. Завдяки збільшеному куту різання (55—60°) і зменшеному прольоту шліфтик знімає тонку стружку і залишає гладеньку поверхню.

Цинубель — це вкорочений рубанок з одинарним ножем. Його застосовують для вирівнювання площин і надання їм незначної шорсткості перед облицьовуванням. Для цього ніж цинубеля на передній грані має дрібні зубці.

Торцевий рубанок використовують для стругання торців деталей, тобто для вирівнювання їх. Ніж з підошви торцевого рубанка виходить косо, що полегшує стругання і запобігає виколам на торцях. Цю операцію можна виконувати і подвійним рубанком, тримаючи його під деяким кутом до торця деталі.

Цикля — стругальний інструмент, що являє собою стальну пластину 120—150 мм завдовжки, до 60 мм завширшки і до 1 мм завтовшки. Різальною частиною циклі є гостре лезо на проточеній кромці, яке наводять стальним гладеньким стержнем Під час роботи циклю ставлять так, щоб лезо було перпендикулярно до оброблюваної поверхні, тоді вона знімає тоненьку (ажурну) стружку. Циклею зачищають після стругання подвійним рубанком або шліф-тиком твердих листяних порід.

Які інструменти для стругання профільних поверхонь?

(розповідь вчителя)

 Фальцгобель - застосовують для вибирання фальців і чвертей. Підошва фальцгобеля ступінчаста. Вона має щічку, якою під час стругання притискується до кромки дошки або бруска, що й визначає ширину фальца. Глибина його визначається виступом, який дає змогу стругати доти, поки поверхня кромки його не впиратиметься в поверхню дошки або бруска. Ножі фальцгобелів одинарні, вони можуть бути прямими або косими. У верхній частині вони тонші на 1 мм, ніж у нижній, кути їх заокруглені. Стружка вилітає через раковину в лівий бік від колодки. Чверті, відібрані фальцгобелем, зачищають зензубелем. При роботі фальцгобелем немає потреби розмічувати фальц, бо його ступінчаста підошва вибирає виїмку одного і того ж відповідного розміру.

Універсальний фальцгобель - дає змогу вибирати фальці різних розмірів. У нього постійна щічка і виступ на підошві замінений пересувними металевими кутниками. Залежно від потрібної глибини і ширини фальца кутники встановлюють на відповідних місцях і закріплюють гвинтами. Для підрізання вертикальної стінки фальца з боку колодки закріплений гострокінцевий різець. Він врізаний у колодку і виступає з неї гострим кінцем на поверхню підошви не більш ніж на 0,5 мм. Кріплять різець хомутиком, який на протилежному кінці має різьбу і гайку.

Шпунтубель - використовують для виготовлення прямокутного паза (шпунта) на кромках або площинах деталей, що знаходиться на заданій відстані від краю деталі. Він складається з двох колодок, з'єднаних між собою гвинтами. Колодки встановлюють залежно від відстані паза до кромки деталі. Для виготовлення пазів різної ширини потрібний набір ножів по 3—15 мм.

Федергобель - застосовують для виготовлення на кромці гребеня, який потім вставляють у паз (шпунт). Він складається з колодки і ножа П-подібної форми або двох паралельних колодок з окремими ножами.

Грунтгобель - переважно застосовують для виготовлення пазів трапецієвидного перерізу впоперек волокон після того, як паз пропиляно по краях наградною. Грунтгобель складається з колодки і вставленого збоку різця у вигляді загостреного гачка. Різець кріпиться в колодці клином або гвинтом з гайкою. Часто деревину з паза вибирають долотом або стамескою, а грунтгобелем тільки зачищають дно паза.

Зензубель - застосовують для відбору і зачищення фальців і чвертей. За будовою він простіший від фальцгобеля. Його колодка вузька і висока, а підошва пряма. Стружка виходить крізь боковий отвір. Ніж має вигляд лопатки і вставляється в колодку знизу, хвостиком вгору під кутом 45—50°. Він може бути одинарним і подвійним. Ставлять його прямо до бічної стінки колодки або під деяким кутом, що значно поліпшує чистоту поверхні навіть при струганні торців.

Галтель - використовують для вибирання жолобків різної ширини і глибини з різними радіусами заокруглення.

Різальна кромка ножа також заокруглена. Ножі для галтелів можуть бути різної ширини.

Штабгобель - застосовується для заокруглення лицьових кромок деталей, щитів, брусків і штапиків, що використовуються для прикриття клейових швів, зазорів і взагалі для зовнішнього оформлення деталей. Штабгобелі мають колодки різної ширини. Різальна кромка ножа і підошва колодки увігнуті, лоток являє собою односторонню виїмку.

Кальовки - застосовують для виготовлення різних фігурних профілів на рейках, кромках дощок та рамок. Колодка кальовки подібна до колодки фальцгобеля, тільки підошва і лезо ножа повинні мати форму, обернену профілю оброблюваної деталі. Універсальна кальовка з двома зустрічними ножами застосовується для вибірки фігурних профілів з протилежних кінців на опуклих і вигнутих поверхнях дерев'яних деталей.

Карнизник - служить для вибирання в карнизних брусках і наличниках складних профілів. Фігарєй — для вибирання широкої фаски на краях товстої дощатої фільонки. Його підошва широка і нахилена до горизонталі під незначним кутом, може бути рівною або фігурною. Косий або профільний ніж може мати ширину до 90 мм.

Горбач - застосовується для стругання опуклих та ввігнутих поверхонь. Його підошва ввігнута або опукла по всій довжині рубанка, залежно від оброблюваної кривизни поверхні. Ніж подвійний, як і в подвійних рубанках. Горбачі з дерев'яною колодкою мають постійну кривизну, тому вони менш зручні. Кращим є горбач з металевою колодкою, яким можна стругати опуклі і ввігнуті поверхні різної кривизни.

 

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів.  Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.          Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.          Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.          Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.          Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.          Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.          Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

 

Тема Технологія  стругання деревини

Мета: Навчатись підготовляти рубанок до роботи. Розвивати навички чорнового стругання деревини. Ознайомитись з будовою та видами рубанків.

Обладнання: Рубанки, олівець, лінійка, рейсмус, кутник,ножівка,напрямна колодка.

Хід роботи.

  1. Визначити з яких частин складається рубанок.
  2.          Визначити об’єкт праці.(Технологічна картка № 2, №3)
  3.          Проаналізувати які види рубанків будем використовувати під час стругання.
  4.          Перевірити готовність інструменту до роботи.
  5.          Виготовити виріб.

 

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.    Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                        Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                        Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                        Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                        Яких результатів досягли?
  •                        Що вдалось, а що ні?
  •                        Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                        Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?

 

Х. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники

  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1.               Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  2.               Контроль за прибиранням робочих місць.

 

ХІ. Заключне слово вчителя

На сьогоднішньому занятті ми вдосконалили навички роботи із рубанком. Ви побачили, що завдяки цьому інструменту можна виготовити досить необхідні вироби які ми можемо використовувати як в своїй практиці так і подарувати для когось, зробивши йому приємно.

ХІІ. Домашнє завдання.

Повторити види рубанків та їх призначення. Ознайомитись із видами з’єднань.

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 


Тема: Технологія розмічання шипового зʼєднання.

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати розмічання шипового зʼєднання, розвивати навички роботи креслярським інструментом, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про шипові зʼєднання;  навчати  аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  хрестовина, малка, кутник

Обладнання: рейсмус, креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки з дерева для виготовлення хрестовини, малки, кутника.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

- Усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день. Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними і слухняними. Завдання наші такі( можна оформити як девіз уроку):

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно працювати

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

 

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

 (Бесіда з учнями)

  1. Якими інструментами ми можемо виконувати плоске стругання?
  •                   Очікувана відповідь : «Плоске стругання деревини можна виконувати за допомогою таких інструментів: шерхебель рубанок, фуганок, півфуганок, подвійний рубанок, шліфтик, цинубель, торцевий рубанок, цикля».
  1.               За допомогою яких рубанків можна виконувати профільне стругання?
  •                   Очікувана відповідь: «Профільне стругання виконують за допомогою: фальцгебеля,шпунтубеля, федергобеля, галтель, грунтубеля, кальовки. »
  1.                    Що називають процесом розмічання?
  • Очікувана відповідь: «Процес розмічання — це перенесення розмірів з рисунка або зразка на заготовку.»
  1.                    Що таке ескіз?
  • Очікувана відповідь: «Ескіз – це конструкторський документ, графічне зображення предмета, виконане від руки, без застосування креслярських інструментів з приблизним дотриманням пропорцій між його частинами.»
  1.                    Які інструменти використовують при розмічанні?
  • Очікувана відповідь: «Під час розмічання використовують такі інструменти:  лінійка, циркуль, транспортир, олівець.»
  1.                    Яких правил  безпечної праці необхідно дотримуватись при розмічанні?
  • Очікувана відповідь: «Технологічну операцію розмічання, виконувати на верстаку або  в призначених місцях, за допомогою креслярського інструменту»
  1.                    Що називають процесом розмічання?
  • Очікувана відповідь: «Процес розмічання — це перенесення розмірів з рисунка або зразка на заготовку.»
  1.                    Що таке ескіз?
  • Очікувана відповідь: «Ескіз – це конструкторський документ, графічне зображення предмета, виконане від руки, без застосування креслярських інструментів з приблизним дотриманням пропорцій між його частинами.»
  1.                    Які інструменти використовують при розмічанні?
  • Очікувана відповідь: «Під час розмічання використовують такі інструменти:  лінійка, циркуль, транспортир, олівець.»
  1.               Яких правил  безпечної праці необхідно дотримуватись при розмічанні?
  •                   Очікувана відповідь: «Технологічну операцію розмічання, виконувати на верстаку або  в призначених місцях, за допомогою креслярського інструменту»

 

ІII. Мотивація навчальної діяльності.

Всі деталі мають з’єднання, одні є розбірними а інші не роз’ємними. Кожне зʼєднання має свої переваги і недоліки, але всіх їх перш ніж виготовити необхідно накреслити, перенести на заготовку. Для цього ми сьогодні і познайомимось як же виконувати креслення шипового зʼєднання.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія розмічання шипового зʼєднання».

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  • Навчатись читати технологічну документацію;
  • Розвивати навички креслення шипових з’єднань;
  • Вдосконалити навички володіння креслярським інструментом;
  • Уміння дотримуватися безпечних робіт під час розмічання.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

(Розповідь з елементами бесіди)

  В процесі виготовлення виробів з деревини виникає питання, як з'єднати деталі виробу.

Які види зʼєднання деревини ви знаєте?

Найпоширенішим з'єднанням деталей з деревини є шипове з'єднання. Шипове з'єднання складається я двох елементів: шипа і гнізда або вушка Бічні грані шипа  називаються щічками, а торцеві зрізи  — торцем шипа і за плечиками. Закрита чотирибічна заглибина в з'єднуваній деталі називається гніздом, а відкрита — вушком.

Які на вашу думку бувають шипи?

 Шипи бувають плоскі і круглі. Круглі звичайно роблять вставними. Шип, який проходить наскрізь, називається відкритим, або наскрізним. Якщо гніздо не наскрізне, то шип називають глухим.

Кількість шипів у з'єднанні залежить від товщини спряжуваних деталей.

Із збільшенням числа шипів збільшується площа склеювання і міцність з'єднання.

Міцність столярних з'єднань залежить також від точності виготовлення елементів з'єднань, якості деревини і клею, а також умов склеювання.

Існує багато видів з'єднань деталей. Кожний вид вибирають для певного виробу, але часто при виготовленні виробу застосовують кілька видів з'єднань деталей між собою.

З'єднання деталей під кутом одна до другої наливають шиповою в'язкою.

З'єднання коротких заготовок у довгі називають зрощуванням.

Існує кілька способів зрощування по довжині: зрощування накладкою, в стик, врубками й шипами.

       Як же розрахувати зʼєднання, щоб воно вмістилось на заготовку і було надійним і міцним?

Елементи кутових кінцевих з’єднань виконують так, щоб забезпечити найбільшу міцність конструкції, враховуючи напрям діючих сил, розміщення річних шарів деревини та ін. Так, якщо на рамку діють вертикальні сили, то доцільно шипи виготовити у вертикальних брусках, а вушка або гнізда — в горизонтальних.

З'єднання на шип відкритий наскрізний одинарний (КК-1) зображене на малюнку . Товщина одинарного шипа (S1) і ширина заплечика (S2) в цьому з'єднанні визначається за формулами:

S1 = 0,4S0; S2 = 0,5(S0 - S), де S0 — товщина деталі.

Більш міцним з'єднанням цієї групи є зєднання на відкритий наскрізний подвійний КК- 2 і трійний КК-3 шипи.

Товщина подвійних шипів (S1 і S2) визначається за формулою:

8р = 82- 0,280, де БО — товщина деталі.

Розрахунок шипа з півпотемком здійснюється аналогічно до розрахунку з'єднання КК- 1. Такий вид з'єднання застосовують у тих випадках, коли необхідно запобігти псуванню зовнішнього вигляду виробу.

З’єднання на шип з півпотемком можуть бути з глухим КК-6 і наскрізним КК-7 шипами. Визначення товщини шипа і ширини заплечика здійснюється так само, як і в з'єднанні на шип відкритий наскрізний (КК-1).

Глухий або наскрізний шип (КК-8). Такі з'єднання прості у виготовленні. Для цього у заготовках висвердлюють отвори відповідного діаметра, вставляють в них шканти на клею і спряжені деталі витримують під тиском. Діаметр шканта визначається за формулою:

(1 — 0,480, де 80 — товщина з'єднуваних деталей.

З'єднання «на вус» розрізняють із глухим круглим (КК-9), із вставним плоским глухим (КК-10) і з вставним плоским наскрізним (КК-11) шипами. Такі з'єднання характеризуються естетичним зовнішнім виглядом, але разом з тим невеликою міцністю і складністю у виготовленні. Товщину шипа (S1) з'єднань КК-10 і КК-11 визначають за формулою:

S1 = 0,480, де S0 — товщина з'єднуваних деталей.

 

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів.  Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.                    Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.                    Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.                    Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.                    Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.                    Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.                    Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема. Технологія  розмічання шипового з’єднання.

Мета: Навчати визначати  види з’єднань, розрізняти шипові з’єднання. Розвивати навички розмічання шипового з’єднання. Оволодіти навиками послідовність виготовлення одинарного шипового з’єднання.

Обладнання: креслярський інструмент, ножівки, стамески, долота, киянка.

Хід роботи.

  1.        Визначити які  види з’єднань і під час виготовлення виробів.
  2.        Які з’єднання  шипові з’єднання ви зустрічали в побуті.
  3.        Виконати розмічання шипового з’єднання за технологічною карткою № 4.

 

 

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.              Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                                  Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                                  Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                                  Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                                  Яких результатів досягли?
  •                                  Що вдалось, а що ні?
  •                                  Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                                  Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній діяльності?

 

Х. Мотивація оцінок за урок,  виставлення їх у журнал, щоденники

 

  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  2. Контроль за прибиранням робочих місць.

 

ХІ. Заключне слово вчителя

На сьогоднішньому занятті ми вдосконалили навички роботи із креслярським інструментом. Підготували нашу заготовку для подальшого обробітку.

ХІІ. Домашнє завдання.

Вивчити  види, розмітка шипового з’єднання.

ХІІІ. Прибирання робочого місця

 

Тема: Технологія виготовлення шипового з’єднання.

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати виготовлення шипового зʼєднання, розвивати навички роботи столярним інструментом, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про шипові зʼєднання;  навчати  аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  хрестовина, малка, кутник

Обладнання: рейсмус,стамески, долота, ножівка, напрямна колодка, креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки з дерева для виготовлення хрестовини, малки, кутника.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

- Давайте привітаємось,

Давайте посміхнемося,

Давайте в очі глянемо,

І нам тепліше стане.

- Діти, давайте сьогоднішню зустріч розпочнемо з побажань.

- Доброго ранку, Марійко, я бажаю тобі веселого дня!

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

 (Бесіда з учнями)

  1.          Які види зʼєднань ви знаєте?
  •              Очікувана відповідь: «Найпоширенішим з'єднанням деталей з деревини є шипове з'єднання»
  1.          З яких елементів складається шипове зʼєднання?
  •              Очікувана відповідь: «Шипове зʼєднання складається з двох елементів шипа і вушка або гнізда».
  1.          Які бувають шипи?

Очікувана відповідь: «Шипи бувають плоскі і круглі »

  1.          Як визначається товщина шипа?

Очікувана відповідь: «Товщина одинарного шипа (S1) і ширина заплечика (S2) в цьому з'єднанні визначається за формулами:

S1 = 0,4S0; S2 = 0,5(S0 - S), де S0 — товщина деталі.»

II. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми з вами продовжимо виготовляти наш виріб  який ми почали на попередньому уроці. Виконавши процес розмічання ми сьогодні познайомимось з інструментами та пристроями які в подальшому нам допоможуть виготовити виріб, який містить в собі шипове зʼєднання.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія виготовлення шипового зʼєднання».

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  •                   Навчатись читати технологічну документацію;
  •                   Розвивати навички роботи з столярним інструментом;
  •                   Вдосконалити навички володіння стамескою та долотом;
  •                   Уміння дотримуватися безпечних робіт під час розмічання.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

(Розповідь з елементами бесіди)

Щоб розпочати процес виготовлення шипового зʼєднання необхідно заготовку закріпити в лещата, за допомогою ножівки і напрямної колодки покати процес пиляння.

Як ми будем виконувати процес пиляння?

Для запилювання пилку з дрібними зубцями ставлять на ближче ребро під кутом 15-20° до торця і спочатку роблять три-чотири рухи на себе, не сильно тиснучи на неї. Коли полотно пилки заглибиться, пилку переміщають рівномірно в обидва боки.

Необхідно слідкувати, щоб не заглиблювати пропили за риски. Для довбання вушок наверстаку закріплюють брусок струбцинами і довбають спочатку до половини товщини бруска, а потім повертають брусок і продовжують довбати.

Що називається довбанням?

Довбання деревини.Для надання деталям остаточної форми, тобто для виготовлення з'єднувальних елементів (прямокутних наскрізних і ненаскрізних отворів і вушок), застосовують долота і стамески.

Ви зустрічались колись із долотом чи стамескою? Для чого вони призначені?

Долото – це металевий стиржень прямокутної форми, у нижній (робочій) частині якого є різець, а у верхній – заплечики і конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев'яну ручку, виготовлену з деревини твердолистяних порід (граб, бук та ін.). Лезо різця має пряму різальну кромку, яка утворюється внаслідок перетину передньої і задньої граней і гостриться так само, як і ножі рубанків. Кут загострення різця 25–35. Долота бувають 6, 8, 10, 12, 15, 18, 20 мм завширшки, 8-11 мм завтовшки, 165 - 200 мм завдовжки. Долота можуть бути вужчими, їх називають шиповими.

   Стамески – дуже подібні до доліт, тільки значно тонші (3-5 мм). Вони можуть бути плоскими або напівкруглими. Ширина плоских стамесок: 4, 6, 8, 10, 12, 15, 20, 25, 30, 40, 50 мм; напівкруглих - 6, 8, 10, 12, 15, 20, 25, 30, 40 мм. Фаска в напівкруглої стамески – з опуклого боку. Кут загострення стамесок 15–20 %. Стамески і долота гострять так само, як і ножі рубанків.

  Плоскі стамески застосовують для довбання неглибоких гнізд у тонких деталях, зачищення їх, обрізання торців, стругання кромок, зачищення і зняття фасок на кромках деталей і щитів. Напівкруглі стамески застосовують для видовбування криволінійних отворів та обробки криволінійних поверхонь.

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.               Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.               Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.               Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.               Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.               Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.               Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема: Технологія  виготовлення шипового з’єднання.

Мета: Навчатись проводити запилювання, довбання деревини. Вміти користуватись долотами і стамесками та визначати їх призначення. Розвивати навички та прийоми виготовлення глухих та наскрізних отворів. Оволодівати прийоми роботи столярним інструментом під час виготовлення шипових з’єднань.

Обладнання: креслярський інструмент, долота, стамески, киянка, ножівки, свердлильний верстат, дриль, свердла по дереву від 8… 25.

Хід роботи.

  1.               Виконати запилювання заготовки. (технологічна картка №4, №5)
  2.               За допомогою киянки і долота провести довбання деревини.
  3.               Долота і стамески, їх призначення. 

Долото: _________________________________________________________

Стамеска: ________________________________________________________  При необхідності виготовити глухий  та наскрізний отвори.

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.         Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                             Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                             Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                             Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                             Яких результатів досягли?
  •                             Що вдалось, а що ні?
  •                             Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  1. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.
  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1.                   Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.Контроль за прибиранням робочих місць.

ХІ. Заключне  слово вчителя.

Ми з вами сьогодні виконували технологічний процес виготовлення шипового зʼєднання, під час якого використовували нові  різні види інструментів та пристроїв.  Надіюсь на те, що отриманні знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання але ви їх і використаєте в вашому житті.

ХІІ. Завдання додому.

Вивчити  види, розмітка шипового зʼєднання.

ХІІІ. Прибирання робочого місця. 


Тема: Технологія виготовлення шипового з’єднання.

Тип уроку: комбінований

Вид уроку: урок вдосконалення,  застосування знань, навичок учнів.

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати виготовлення шипового зʼєднання, розвивати навички роботи столярним інструментом, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про шипові зʼєднання;  навчати  аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  хрестовина, малка, кутник

Обладнання: свердла, свердлильний верстат,  креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати заготовки з дерева для виготовлення хрестовини, малки, кутника.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

- Давайте привітаємось,

Давайте посміхнемося,

Давайте в очі глянемо,

І нам тепліше стане.

- Діти, давайте сьогоднішню зустріч розпочнемо з побажань.

- Доброго ранку, Марійко, я бажаю тобі веселого дня!

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

 (Бесіда з учнями)

  1.  Які види зʼєднань ви знаєте?
  •              Очікувана відповідь: «Найпоширенішим з'єднанням деталей з деревини є шипове з'єднання»
  1.          З яких елементів складається шипове зʼєднання?

- Очікувана відповідь: «Шипове зʼєднання складається з двох елементів шипа і вушка або гнізда».

  1.          Які бувають шипи?

Очікувана відповідь: «Шипи бувають плоскі і круглі »

  1.          Як визначається товщина шипа?
  •                   Очікувана відповідь: «Товщина одинарного шипа (S1) і ширина заплечика (S2) в цьому з'єднанні визначається за формулами:

S1 = 0,4S0; S2 = 0,5(S0 - S), де S0 — товщина деталі.»

  1.               Як виконується процес пиляння?
  •                   Очікувана відповідь: «Для запилювання пилку з дрібними зубцями ставлять на ближче ребро під кутом 15-20° до торця і спочатку роблять три-чотири рухи на себе, не сильно тиснучи на неї. Коли полотно пилки заглибиться, пилку переміщають рівномірно в обидва боки.»
  1.               Що називається довбанням?

Очікувана відповідь: «Для надання деталям остаточної форми, тобто для виготовлення з'єднувальних елементів (прямокутних наскрізних і ненаскрізних отворів і вушок), застосовують долота і стамески».

  1.               Що ми називаємо долотом?
  •                   Очікувана відповідь:  «Долото – це металевий стиржень прямокутної форми, у нижній (робочій) частині якого є різець, а у верхній – заплечики і конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев'яну ручку, виготовлену з деревини твердолистяних порід (граб, бук та ін.).»
  1.               Що ми називаємо стамескою?
  •                   Очікувана відповідь: «Стамески – дуже подібні до доліт, тільки значно тонші (3-5 мм). Вони можуть бути плоскими або напівкруглими.»

II. Мотивація навчальної діяльності.

Шипові зʼєднання бувають плоскими і круглими. Круглі зʼєднання зустрічаються досить часто, особливо тоді коли ми купуємо нові меблі, і як зазвичай вони в розібраному стані. Спостерігаючи за тим  скільки є зʼєднань можем сказати, шо досить часто зустрічаються круглі шипові.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія виготовлення шипового зʼєднання».

  •                   Навчатись виготовляти круглі шипові зʼєднання;
  •                   Розвивати навички роботи з столярним інструментом;
  •                   Вдосконалити навички володіння стамескою та долотом, свердлильним верстатом;
  •                   Уміння дотримуватися безпечних робіт під час розмічання.

V. Вивчення нового матеріалу.

(Розповідь з елементами бесіди)

Які інструменти використовуємо для виготовлення шипового круглого зʼєднання?

 Для отримання глухих та наскрізних отворів використовують різноманітні свердла.

Які види свердл по дереву ви знаєте?

Свердла для роботи по дереву бувають:

  1) перовими або плоскофрезерними (діаметр до 40 мм). Ними дуже зручно працювати, завдяки серединній відцентровці (вони не йдуть убік);

  2) гвинтовими (діаметр до 32 мм). Цей вид свердел зазвичай використовується для свердління отворів великої глибини (стандартні розміри 200/300/450 мм);

 

3) корковими. Основним призначенням і особливістю цього типу свердел є можливість свердління глухого отвору достатньо великого діаметру (наприклад, для кріплення петель у дверцях шафи);

  4) пильними вінцями (діаметр до 100 мм). Ці пристосування призначені для свердління наскрізних отворів великого діаметру в різних породах дерева;

  5) для свердління отворів особливо великого діаметру призначений пристрій, який називають циркульним свердлом (циркульним різцем).

Для чого призначені струпцини?

Для щільного прилягання склеюваних поверхонь за наявності певного обладнання або пристроїв створюють відповідний тиск. Залежно від розмірів і форми склеюваних деталей застосо­вують також різне устаткування.

Найпростішими пристроями є звичайні дерев'яні та металеві струб­цини різних форм і конструкцій. Найпростішими з них є П - подібні, що складаються з трьох брусків і гвинта. Для зміцнення їх па­ралельно із середнім бруском (поруч із ним) ставлять металевий болт. Стискують деталі, що з'єднуються на «вус», кутовими струбцинами – дерев'яними або металевими. Проте при застосуванні звичайних струб­цин дуже багато часу слід витрачати на розгвинчування, тому ство­рено ряд швидкодіючих струбцин.

 

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.               Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.               Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.               Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.               Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.               Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.               Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема: Технологія    виготовлення шипового з’єднання.

Мета:Навчатись припасуванню елементів шипового з’єднання. Використовувати при роботі затискні пристрої: струбцини, гвинтовий прес, їх використання в столярній справі. Вдосконалювати  прийоми роботи столярним інструментом під час виготовлення шипових з’єднань.

Обладнання: креслярський інструмент, долота, стамески, киянка, ножівки, свердлильний верстат, дриль, свердла по дереву від 8… 25.

Хід роботи.

  1.               Виконати припасування елементів шипового з’єднання. (технологічна картка №4, №5)
  2.               Використовувати затискні пристрої: струбцини, гвинтовий прес.
  3.               Вдосконалювати прийоми роботи столярним інструментом під час виготовлення шипових з’єднань..

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.         Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                             Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                             Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                             Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                             Яких результатів досягли?
  •                             Що вдалось, а що ні?
  •                             Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                             Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?

Х. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1.                   Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  2.                   Контроль за прибиранням робочих місць.

ХІ. Заключне  слово вчителя.

Ми з вами сьогодні виконували технологічний процес виготовлення шипового зʼєднання, під час якого використовували нові  різні види інструментів та пристроїв.  Надіюсь на те, що отриманні знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання але ви їх і використаєте в вашому житті.

ХІІ. Завдання додому..

Підготувати матеріал для оздоблення виробу.

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 

 

Тема: Технологія підготовки  до оздоблення та оздоблення виробу.

Тривалість уроку: 45 хв.

Тип уроку: комбінований

Технологія уроку: технологія розвивального навчання та проблемного навчання.

Мета : навчати учнів виконувати підготовчі та оздоблювані роботи, розвивати навички роботи під час підготовки матеріалу до оздоблення, виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Задачі: формувати в учнів  поняття про види оздоблення;  навчати  аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Об’єкт практичної діяльності учнів:  хрестовина, малка, кутник

Обладнання: шліфувальний папір, випалювач, різці, фарби. Лак, креслярський інструмент, технологічні картки, заготовки з дерева, комп’ютер.

Рекомендації до підготовки і проведення уроку: підготувати матеріали для оздоблення виробів.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

 - Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте :

Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

Я особистість творча.

Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

 (Бесіда з учнями)

  1.  Які види зʼєднань ви знаєте?
  •              Очікувана відповідь: «Найпоширенішим з'єднанням деталей з деревини є шипове з'єднання»
  1.          З яких елементів складається шипове зʼєднання?

- Очікувана відповідь: «Шипове зʼєднання складається з двох елементів шипа і вушка або гнізда».

  1.          Які бувають шипи?

Очікувана відповідь: «Шипи бувають плоскі і круглі »

  1.               Як виконується процес пиляння?
  •                   Очікувана відповідь: «Для запилювання пилку з дрібними зубцями ставлять на ближче ребро під кутом 15-20° до торця і спочатку роблять три-чотири рухи на себе, не сильно тиснучи на неї. Коли полотно пилки заглибиться, пилку переміщають рівномірно в обидва боки.»
  1.               Що називається довбанням?

Очікувана відповідь: «Для надання деталям остаточної форми, тобто для виготовлення з'єднувальних елементів (прямокутних наскрізних і ненаскрізних отворів і вушок), застосовують долота і стамески».

  1.               Що ми називаємо долотом?
  •                   Очікувана відповідь:  «Долото – це металевий стиржень прямокутної форми, у нижній (робочій) частині якого є різець, а у верхній – заплечики і конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев'яну ручку, виготовлену з деревини твердолистяних порід (граб, бук та ін.).»
  1.               Що ми називаємо стамескою?
  •                   Очікувана відповідь: «Стамески – дуже подібні до доліт, тільки значно тонш і (3-5 мм). Вони можуть бути плоскими або напівкруглими.»
  1.               Які види свардл по дереву ви знаєте?
  •                   Очікувана відповідь: «Свердла по дереву бувають: перовими, гвинтовими, корковими»
  1.               Для чого призначена струпцина?
  •                   Очікувана відповідь: «Струпцина призначена для щільного прилягання склеюваних поверхонь »

IІI. Мотивація навчальної діяльності.

Кожний виріб повинен нести в собі красу, мати естетичний вигляд. Сьогодні ми з вами завершимо виготовлення наших виробів технологічною операцією оздоблення виробів.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія підготовки до оздоблення та оздоблення виробів

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  •                   Навчатись виконувати підготовку виробів до оздоблення;
  •                   Розвивати навички роботи при оздобленні виробів;
  •                   Вдосконалити навички володіння випалюванням, геометричним різьбленням. фарбуванням;
  •                   Уміння дотримуватися безпечних робіт під час лакування.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

(Розповідь з елементами бесіди)

Що називають опорядженням деревини?

Під опорядженням деревини розуміють створення на її поверхні захисного декоративного покриття з метою поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від дії навколишнього середовища (повітря, вологи, світла, тепла, забруднень і механічних пошкоджень).

Захисні покриття бувають прозорі й непрозорі. Перші не тільки захищають деревину, але і зберігають її природний зовнішній вигляд, підкреслюючи малюнок (текстуру). Застосовуються вони зазвичай для обробки виробів із деревини цінних порід, які мають красивий малюнок поверхні. Непрозорі покриття наносять головним чином на вироби з малоцінних порід дерева.

Як необхідно підготувати поверхню до оздоблення?

У цю операцію входить усунення вад деревини: тріщин, ум'ятин, сучків, що випали й інших дефектів поверхні, які утворилися в результаті попередньої механічної обробки. Великі, глибокі тріщини, щілини і порожнечі закладають дерев'яними вставками на клею, дрібні заповнюють шпаклівкою. Вм'ятини можна усунути як шпатлюванням, так і рясним змочуванням зам'ятої деревини: ввібравши вологу в себе, вона набубнявіє, і вм'ятина вирівняється. Вирівнявши підготовлену поверхню, її стругають подвійним рубанком, з тим, щоб зробити максимально гладкою. По завершенні цієї процедури поверхню протирають вологим тампоном і після висихання шліфують дрібнозернистою шліфувальною шкіркою або пемзою, щоб усунути дрібні ворсинки, що роблять поверхню шорсткою. Цю операцію повторюють кілька разів. Якщо оброблювана деревина твердої породи, то ворсинки прибирають циклюванням (для м'яких порід цикля не годиться, тому що вона не зрізає, а лише приминає ворс на них).

Далі здійснюють повторну зачистку. Сюди входить повторна зачистка ріжучими інструментами (у разі необхідності), підмазування пастами, шліфування шкіркою і пемзою, знесмолювання деревини і грунтування поверхні. Мета цього етапу підготовки – зробити поверхню виробу максимально рівною і гладкою і забезпечити міцне зчеплення фарби з деревиною. Порядок проведення опоряджувальних робіт такий: знесмолювання (тільки для хвойних порід), ґрунтування, підмазування торців, суцільне шпаклювання, шліфування. Після кожної з цих операцій проводиться тривала сушка. Знесмолювання роблять за допомогою розчину ацетону у воді (1:3) або сумішшю ацетону і пральної соди (1:4), або водним розчином соди, нагрітим до 60-70°С. Ганчіркою або щіткою, змоченою в одному з цих розчинів, протирають поверхню деревини, після чого залишки розчину змивають теплою водою.

Що ми називаємо шліфуванням?

Слід мати на увазі, що перше шліфування виконується як уздовж, так і впоперек волокон, а останнє, остаточне, – тільки уздовж. Ідеально рівної поверхні можна досягти за допомогою шпаклівки, яку наносять на поверхню виробу, заповнюючи всі тріщини, западини і вм'ятини. Дерев'яні вироби шпатлюють клейовими, олійними, напівмасляною і лаковими шпаклівками. Клейову шпаклівку можна приготувати з рідкого столярного клею, крейди і оліфи. Готовий розчин наносять рівним шаром на поверхню. Тонкий шар його сохне 2-3 години. Після цього поверхню знову шліфують. Зазвичай ця операція виконується шліфувальною шкіркою – спочатку крупнозернистою, а в кінці – дрібнозернистою. Шліфують, як правило, вздовж волокон, але тверду деревину можна шліфувати і упоперек волокон. Після правильно проведеного шліфування виріб можна фарбувати.

Для шліфування поверхні деревини, шпакльованих, ґрунтованих, лакових і інших покриттів застосовують різні шліфувальні матеріали: шкірки, порошки й пасти.

Для чого призначений шліфувальний папір?

Шліфувальна шкірка – це абразивний гнучкий матеріал,що є гнучкою основою, на поверхню якої нанесений абразивний порошок різноїзернистості. Призначена для сухого або мокрого шліфування. Шкірки вітчизняного виробника виготовляють двох типів – рулонні (Р) і листові (Л). Розміри аркушів і довжина рулонів різні. Шліфувальні матеріали – абразиви бувають – скляні, кремнієві, кварцитові різної зернистості. Номери зернистості: 40, 32, 25, 20, 16, 12, 10, 8, 6, 5, 4: М63, М50, М40, М28, М20, М14. Шкірка з літерою М перед номером називається мікронною, тобто дуже дрібною. Перший раз шліфують шкурками № 16-12 з поступовим зменшенням зернистості.

 

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.               Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.               Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.               Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.               Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.               Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.               Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема. Технологія підготовки  до оздоблення та оздоблення виробу.

Мета. Визначити призначення оздоблення виробів із деревини, види оздоблення виробів із деревини.  Начатись виконувати  підготовку поверхні виробу до оздоблення.  Визначати види шліфувальних  матеріалів. Підготовлювати матеріали для оздоблення.  Вдосконалювати прийоми оздоблення виробів із деревини та вивчити вимоги догляду за виробами з деревини

Обладнання:випалювачі, гуашеві фарби, копіювальний папір, зразки оздоблювальних елементів, кісточки..

Хід роботи.

  1.               Призначення оздоблення виробів із деревини.
  2.               Види оздоблення виробів із деревини.
  3.               Підготовка поверхонь виробу до оздоблення.
  4.               Шліфувальні  матеріали.
  5.               Матеріали для оздоблення.
  6.               Прийоми оздоблення виробів із деревини.
  7.               Догляд за виробами з деревини

 Поточний інструктаж. 

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1. Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                             Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                             Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                             Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                             Яких результатів досягли?
  •                             Що вдалось, а що ні?
  •                             Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                             Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?
  1. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.
  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1.                   Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  2.                   Контроль за прибиранням робочих місць.

ХІ. Заключне  слово вчителя.

Ми з вами сьогодні виконували технологічний процес підготовка та оздоблення, під час якого використовували нові  різні види інструментів та пристроїв.  Надіюсь на те, що отриманні знання на уроці вам стануть у пригоді не лише на уроках трудового навчання але ви їх і використаєте в вашому житті.

ХІІ. Завдання додому..

Підготувати розповідь про сучасні види оброки деревини.

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 

 

Тема: Сучасні методи обробки деревини

Мета: Ознайомити учнів із поняттями про сучасні методи  обробки деревини, перевагами використання електрифікованих знарядь праці.

Розвивати  прагнення дітей до здобуття нових знань про сучасні методи обробки матеріалів  та професії пов’язані з тим.

Формувати бережливе ставлення до використовуваних матеріалів та навколишнього середовища

 Виховувати  акуратність під час виконання роботи, старанність;

Обладнання матеріали та інструменти: зразки електрифікованих ручних деревообробних інструментів.

Формування ключових компетентностей: предметна

Очікувані результати навчальної діяльності: Вміння називати сучасні методи обробки деревини, пояснювати поняття безвідходного використання деревини, розуміти переваги застосування електрифікованого інструменту.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

  1.            Організаційний етап

- Давайте привітаємось,

Давайте посміхнемося,

Давайте в очі глянемо,

І нам тепліше стане.

- Діти, давайте сьогоднішню зустріч розпочнемо з побажань.

- Доброго ранку, Марійко, я бажаю тобі веселого дня!

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Розпочинаючи вивчення нового розділу навчальної програми, давайте пригадаємо вивчене вами раніше.

  1.     Який ручний столярний інструмент використовують для обробки деревини?

Очікувана відповідь: - Під час ручної обробки деревини використовують такий інструмент: рубанок, ножівка, лобзик, долото, стамеска, киянка, кутник, ерунок, малка……« »

  1.     Які основні елементи шипового з’єднання?

Очікувана відповідь: - «Основними елементами шипового зʼєднання є шип і провушина»

  1.     Для чого оздоблюють вироби деревини?

Очікувана відповідь: «Вироби оздоблюють для надання їм етичного вигляду та захисту від впливу навколишнього середовища »

  1.     Які види різання деревини ви знаєте?

Очікувана відповідь: «існують такі види різання деревини: повздовж і впоперек волокон»

  1.     Що таке стругання деревини?

Очікувана відповідь: «Стругання це процес зняття з заготовки тонкого шару деревини»

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Всі ці знання і вміння, які ви отримали на попередніх уроках були здобуті і застосовувалися людством протягом багатьох років і століть. Але час не стоїть на місці і для задоволення все більш зростаючих потреб сучасної людини уже не достатньо використання старих технологій. Сьогодні ми на уроці розглянемо сучасні методи обробки деревини, які допоможуть задовольнити ці потреби.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Сучасні прогресивні методи і прийоми обробки деревини

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  •    Ми повинні разом з вами ознайомитись із використанням у масовому виробництві верстатів з програмним керуванням, із автоматичною зміною інструменту, багатоопераційних автоматів.
  •    Ознайомитись із видами програмних забезпечень верстатів.
  •    Навчатись виконувати економне використання матеріалів.
  •    Познайомитись із серійним, масовим випуском виробів.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

Для виготовлення великої кількості якісної продукції з деревини з найменшими затратами широко використовуються верстати з числовим програмним управлінням. Будь-який механічних верстат, поєднаний з комп’ютером  швидко, а головне  якісно і майже без втручання людини виготовляє вироби будь-якої якості. Такі верстати мають високі технічні показники. Комп’ютерні програми забезпечують легке і швидке програмування таких верстатів. В таких верстатах головним робочим інструментом залишаються металеві різці, які мають властивість виходити з  ладу. Тому на зміну їх приходять лазерні технології. Існують верстати, де промінь лазера виконують усі різальні операції з надзвичайною точністю і будь-якої складності. Обробці піддається дуже велика кількість матеріалів: деревина, фанера, МДФ, ДСП, ДВП, метал,скло. Застосування таких машин і механізмів дозволяє в десятки разів зменшити утворення відходів. Адже при обробці деревини завжди утворюється велика кількість  обрізків, стружок, тирси. Їх повне використання та переробка дасть змогу повністю уникнути відході і цим самим зберегти ліси, зелені легені планети.

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.     Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.     Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.     Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.     Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.     Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.     Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.     Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема. Ознайомлення із інструментами для механічної обробки деревини.

Мета. Визначити призначення інструменту, види.  Навчатись читати паспортні дані. Вдосконалювати прийоми роботи із ручним електричним інструментом.

Обладнання:електро інструмент, верстати.

Хід роботи.

  1.     Розглянути зразки електрифікованих інструментів
  2.     Ознайомитися із паспортними даними
  3.     Ознайомитись із застосуванням інструментів.

Електролобзик

Напруга живлення – 230 В

Потужність - 800 Вт

Вага – 2,3 кг

Частота обертання – 3000 обертів/хвилину

Електорорубанок

Потужність – 750 В

Частота обертання – 16000 обертів/хвилину

Глибина обробки – 2 мм

Ширина обробки – 82 мм

Вага 3,5 кг

 

 Поточний інструктаж. 

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.         Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                   Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                   Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                   Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                   Яких результатів досягли?
  •                   Що вдалось, а що ні?
  •                   Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                   Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?
  1.   Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.
  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1.          Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  2.          Контроль за прибиранням робочих місць.

ХІ. Заключне  слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомились  із ручним електроінструментом. Ви побачили  його практичне застосування, навчались читати паспортні данні приладів. Пробували працювати інструментом. В ході роботи ми виконали аналіз  застосування його в домашніх умовах і дійшли висновку, що дані інструменти досить широко  використовують  в домашніх умовах.

ХІІ. Завдання додому..

Підготувати розповідь про види електричних інструментів які використовуються в вашому господарстві.

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 

 

Тема: Основи проектної діяльності

Мета: Розкрити поняття методу фокальних об’єктів. Розвивати уміння та навички учнів, збирати, опрацьовувати й аналізувати інформацію, розвивати бажання до творчої діяльності, виховувати позитивне ставлення до праці

Обладнання матеріали та інструменти: зразки виробів, презентація ІКТ.

Формування ключових компетентностей: предметна, проектно-технолгічна.

Очікувані результати навчальної діяльності: Вміння характеризувати метод фокальних об’єктів, визначати вироби-аналоги, складати опис виробу та вимоги до нього .

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

  1.      Організаційна етап

Ви сьогодні вже проснулись?

Мамі зранку посміхнулись?

Клас наш радо вас вітає!

Настрій кожен гарний має?

Станьмо разом в дружне коло!

Привітай нас, рідна школо!

Добрий день!

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Розпочинаючи вивчення нового розділу навчальної програми, давайте пригадаємо вивчене вами раніше.

  1.     З чого починається процес проектування виробу?

Очікувана відповідь: «Виконання будь-якої роботи, особливо творчої, відбувається за певним планом. Виконується необхідна документація та подається необхідна інформація про процес створення  виробу. Ця діяльність має назву – проект.  »

  1.     З яких етапів складається процес проектування?

Очікувана відповідь: «Процес проектування виробів в умовах виробництва складаєть­ся з таких основних етапів:

• дослідження та складання завдань проекту;

• художньо-конструкторський пошук;

• ескізний проект;

• складання конструкторської документації. »

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Предмети, які оточують людину, використовувалися з давніх-давен.

Але коли порівняти їх з такими ж стародавніми, то багато в чому вони будуть різнитися. І це зрозуміло. Адже з розвитком людства удосконалювалися і технології, створювалися нові матеріали і все це вимагало удосконалення цих предметів, їх відповідності чітко визначеним вимогам: технологічним, естетичним, функціональним, економічним і екологічним.

Уміння знаходити варіанти, аналізувати їх і завдяки цьому створювати кращий варіант виробу завжди стане у пригоді у вашому житті. Ось над ци ми і будемо сьогодні працювати.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Основи проектної діяльності»

V. Визначення завдань для учнів на урок.

  •    Ми повинні разом з вами ознайомитись із методом фокальних обʼєктів,
  •    Ознайомитись із видами моделей аналогів.
  •    Навчатись виконувати опис виробу та вимог до нього.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

Методом фокальних об’єктів називають процес перенесення властивостей випадково обраних явищ та об’єктів на предмет, який проектується. Суть методу в тому, що виріб який маємо конструювати (наприклад свічник) ставимо у фокусі (центрі) схеми. Саме від слова «фокус» і походить назва цього методу. Вибираємо ще декілька будь-яких понять чи виробів, вибраних випадково. Визначаємо їх властивості, а далі поєднуємо властивості з фокальним об’єктом або його часиною. Бажано знайти більшість ознак чи властивостей та поєднати у єдиний варіант.

Форму виробу, яку використовують для розробки цілого ряду виробів, називають базовою. Моделлю-аналогом називається модель, створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням. Використання моделей-аналогів значно прискорює і здешевлює процес художнього конструювання.

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.     Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.     Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.     Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.     Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.     Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.     Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.     Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема. Ознайомлення із інструментами для механічної обробки деревини.

Мета. Визначити призначення інструменту, види.  Навчатись читати паспортні дані. Вдосконалювати прийоми роботи із ручним електричним інструментом.

Обладнання: учнівські роботи

Хід роботи.

Скласти опис виробу, як виду проектної документації.

Вимоги до виробу (за варіативним модулем).

Провести роботу над об’єктом, який буде виготовлятися на наступних уроках

 - Провести роботу над об’єктом та над його зміною і удосконаленням

 

 

Вимоги до виробу

Вимоги до конструкції

Зразок, у якому вироби реалізовано найкращим чином

Кількість деталей у виробі

 

Призначення деталей

 

Матеріал деталей

 

Габаритні розміри

 

Естетичний вигляд

 

Технологічна послідовність виготовлення деталей

 

 

 Поточний інструктаж. 

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1.                Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1. Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                   Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                   Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                   Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                   Яких результатів досягли?
  •                   Що вдалось, а що ні?
  •                   Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                   Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?
  1.   Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.
  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  2.                   Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  3.                   Контроль за прибиранням робочих місць.

ХІ. Заключне  слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомились  із різними виробами. Виконали їх  аналіз в якому описали  їх  недоліки.  Я надіюсь на те, що  в подальшому  ми з вами  візьмемо до уваги результати наших досліджень, виготовимо  виріб  без даних недоліків.

ХІІ. Завдання додому..

Виконати аналіз  виготовленого виробу.

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 

 

Тема: Основи технології малярних робіт

Мета: Сформувати уміння і навички про основи технології малярних робіт. Розвивати навички роботи з малярним інструментом, виховувати позитивне ставлення до трудової діяльності та до професії маляра.

Обладнання матеріали та інструменти: шпателі, кисті, валики, лінійки, шнур і ємності для розведення фарб.

Формування ключових компетентностей: предметна, проектно-технологічна, здоров’я збережувальна.

Очікувані результати навчальної діяльності: Розуміння поняття малярних робіт, вміння вибрати потрібний варіант для оздоблення стін кімнати.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І.Організаційна етап

Доброго ранку – сонце привітне!

Доброго ранку – небо блакитне!

Доброго ранку – в небі пташки!

Доброго ранку – зелені дубки!

Доброго ранку – люди привітні!

Я всім бажаю щоб посмішки квітли!

Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Для того, щоб розпочати вивчення основ технології малярних робіт давайте пригадаємо:

 - чим покриті поверхні стін у ваших будинках?

 - хто з вас спостерігав або приймав участь у малярних роботах?

 - яким інструментом при цьому користувалися?

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Маляр-альфрейник — одна з найдавніших професій монументально декоративного мистецтва. Назва професії походить від німецького слова "mahler", що означає "живописець" та і алійського слова "al fresco", яке означає "по свіжому". Словом "аі fresco" у давнину називався вельми поширений вид стінного розпису мінеральними фарбами по свіжій, ще вологій штукатурці. З часом альфрейними роботами почали називати й інші види декоративного живопису.

Власне малярні роботи — це оздоблювання дерев'яних відштукатурених і металевих поверхонь різноманітними фарбниками після попередньої підготовки (ґрунтування, шпаклювання, шліфування). Виконуються малярні роботи після штукатурних у ході остаточної обробки будівель. Таким чином, головний предмет праці маляра — різноманітні покриття (фарби, лаки), які використовуються з метою захисту та естетичного оздоблення поверхонь. Властивості предмета праці маляра не тільки фізикохімічні, технічні, а й естетичні, художні. За предметом праці маляр наближається до живописця художника, а значить, він передусім повинен мати здатність практично відтворювати видиму оком красу. Маляр, як і художник, живе у світі фарб, властивості яких він повинен не тільки добре відчувати і знати, а й створювати, використовуючи відповідні прийоми і методи.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Основи технології малярних робіт»

V. Визначення завдань для учнів на урок.

1. Малярні роботи - суть і призначення

2.Види композиційних матеріалів для виконання малярних робіт

3. Інструменти для виконання малярних робіт.

4. Правила безпечної роботи під час виконання малярних робіт

VІ. Вивчення нового матеріалу.

Малярні роботи – це технологічних процес фарбування поверхонь конструкцій різними фарбувальними сумішами.

Процес нанесення лакофарбових покривів на поверхні конструкцій називають малярними роботами.

До малярних робіт приступають після закінчення робіт по зведенню будівельних конструкцій, улаштуванню внутрішніх інженерних комунікацій, штукатурних і облицювальних обробок, улаштуванням підготовок під чисту підлогу, коли визначені відмітки підлоги і після установки віконних і дверних рам.

Опоряджування металевих поверхонь буває тільки простим і поліпшеним.

Складність і категорія малярного опоряджування  визначає проект залежно від призначення будівель і вимог, що перд’являються до лакофарбових покривів.

Категорією опорядження забезпечує число технологічних операцій, що виконуються по підготовці поверхонь під фарбування.

До складу малярних робіт входять три основні групи виробничих операцій:

          - підготовка поверхні під фарбування,

 - фарбування підготовленої поверхні,

 - обробка пофарбованих поверхонь.

За характером фактури малярне опорядження може бути гладким або шорстким, глянцевим або матовим і мати велику різноманітність текстурних рішень. Характер опорядження визначає архітектор – автор проекту.

Малярні і шпалерні роботи виконують після закінчення всіх будівельних робіт, за винятком настилання паркету і лінолеуму. У будівництві фарбування і опорядження шпалерами поверхонь виконують для їх декоративного оформлення, збільшення терміну служби будівель, а також для поліпшення санітарно-гігєнічного стану приміщень.

Лакофарбові покриття і шпалери захищають конструкції від корозії, загнивання, вбирання вологи, самозаймання, дії хімічних речовин та ін.

Малярні вироби – це складний технологічних процес, який передбачає виконання багатьох операцій із використанням різних фарбувальних сумішей, матеріалів, механізмів, інструментів і пристроїв.

Малярне опорядження поділяють на внутрішнє і зовнішнє.

Зовнішнє опорядження повинне бути стійким до впливу атмосфери.

За зовнішнім виглядом пофарбованої поверхні малярне опорядження може бути гладеньким або шорстким . При прийманні від субпідрядників об’єкта або окремих його частин для виконання малярних робіт потрібно перевіряти готовність і якість штукатурних покривів, бетонної та іншої основи під фарбування.

Малярні роботи виконуються із використанням централізовано приготовлених розчинових сумішей, шпаклівок, грунтівок, емульсій, фарб, емалей і лаків.

Категорія фарбування (проста, поліпшена і високоякісна), фактура поверхні і колір фарбувальних сумішей для конкретних конструктивних елементів приміщень будівлі визначаються проектом. Структура технологічного процесу фарбування поверхні залежить від рівня заводської готовності будівельних деталей, виду поверхні і складу фарбувального матеріалу.

Малярні роботи повинні виконуватися з точним дотриманням послідовності операцій і технологічних перерв між ними для просихання або затвердіння покриття. Вологість поштукатурених, бетонних і гіпсолітових поверхонь не повинна перевищувати 8%, дерев’яних 12%. Фарбування вапняковими, цементними,полімер цементними сумішами і фарбами на основі водорозчинних полімерних смол виконується за підвищеної вологості поверхні.

Перед використанням на об’єкті, а також у процесі роботи, фарби, емалі і лаки слід старанно перемішувати для того, щоб покриття було рівномірним. В’язкість суміші має бути такою, щоб запобігти утворенню патьоків після її нанесення на поверхні.

Для опорядження фасадів рекомендується використовувати атмосферостійкі фарби і суміші (вапняні, цементні, полімер цементні, силікатні емульсійні, перхлорвінілові і т. н.). Вид і колір фарби визначаються у проекті.

Під час виконання малярних робіт використовується багато різноманітних матеріалів для приготування шпаклювальних і фарбувальних сумішей різних консистенції і дисперсності. Є велика номенклатура засобів механізації процесів приготування сумішей, їх транспортування і нанесення на опоряджувальні поверхні. За великих обсягів фарбувальних робіт малярні суміші виготовляють централізовано у фарбових цехах виробничих підприємств будівельних організацій, а також у при об’єктних фарбових майстернях і пересувних малярних станціях.

Централізовані підприємства, як правило, укомплектовуються стаціонарним обладнанням, внутрішньо цеховими транспортними засобами, вантажно-розвантажувальними і мийними засобами. Технологічні лінії таких цехів працюють в автоматичному і напівавтоматичному режимі. Приоб’єктні фарбові цехи і малярні станції укомплектовуються з малогабаритних засобів механізації, що серійно випускаються. До них належать: крейдо терки, фарботерки, змішувачі, насоси-емульгатори, електроклеєварки, вібросита, а також засоби механізації для транспортування і нанесення сумішей. Застосовуються також спеціальні  суміші одного призначення шпаклювально-побільні, які приймають підготовлену до використання малярну суміш, транспортують її на робочі місця і за допомогою різних розпилювальних засобів (форсунок, вудочок) наносять на опоряджувальні поверхні.

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

Вступний інструктаж.

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1.     Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.     Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.     Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.     Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.     Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.     Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.     Підібрати метод та прийоми нанесення матеріалу на поверхню стін у шкільній майстерні.

Мета. Визначити призначення інструменту, види.  Навчатись читати паспортні дані. Вдосконалювати прийоми роботи із ручним електричним інструментом.

Обладнання:електро інструмент, верстати.

Хід роботи.

  •                                      Підібрати метод та прийоми нанесення матеріалу на поверхню стін у шкільній майстерні.
  •                                      зобразити майстерню на аркушах А4 та розфарбувати у відповідних колір

 

 Поточний інструктаж. 

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1. Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                   Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                   Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                   Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                   Яких результатів досягли?
  •                   Що вдалось, а що ні?
  •                   Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                   Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?
  1.   Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.
  1.                   Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору).
  1.          Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден­ники.
  2.          Контроль за прибиранням робочих місць.

ХІ. Заключне  слово вчителя.

Ми з вами познайомились  із  видами та матеріалами для виконання оздоблювальних робіт. Створювали власний проект оздоблення шкільної майстерні.  Надіюсь  отриманні знання на сьогоднішньому уроці  вам допоможуть  вам  у житті.

ХІІ. Завдання додому..

Скласти проект на тему: «Кімната моєї мрії»

ХІІІ. Прибирання робочого місця.

 

 

Тема: Технологія кріплення настінних предметів.

Мета: Сформувати поняття про способи розміщення та кріплення предметів в інтер’єрі; ознайомити з інструментами та пристосуваннями для кріплення предметів; розвивати логічне мислення; виховувати культуру праці.

Обладнання матеріали та інструменти: рівень столярний , рулетка, електричний дриль, дюбелі, молоток,

Формування ключових компетентностей: предметна . загальнокультурна.

Очікувані результати навчальної діяльності: . Уміння характеризувати способи розміщення предметів в інтер’єрі приміщення.

 Уміння визначати потрібний спосіб кріплення настінних предметів в інтер’єрі та добирати необхідний кріпильний матеріал.

 

Хід уроку

І. Організаційний  етап

- Встало вранці ясне сонце,

Зазирнуло у віконце.

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

 

Будем дружно присідати,

Сонечко розвеселяти.

Сіли, встали, встали, сіли,

Бачте, як розвеселили.

 

Стало сонце танцювати,

Нас до танцю припрошати.

Нумо, разом, нумо, всі

Потанцюймо по росі!

 Привітання з учнями, перевірка їх присутності, наявності робочого одягу та необхідних матеріалів.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Розпочинаючи вивчення нового розділу навчальної програми, давайте пригадаємо вивчене вами раніше.

  •  Який інструмент використовують для свердління отворів?
  • Чи знаєте ви, що таке дюбель?
  •  Що таке симетрія. асиметрія?
  •  Які види з’єднання деталей ви знаєте?

 

IІI. Мотивація навчальної діяльності.

Для комфортного існування в просторі людині необхідно досить багато предметів, до того ж потрібно, щоб вони були добре розташовані (зокрема, надійно закріплені на стіні). Книги, сувеніри, привезені з подорожей, квіти, улюблені фото в рамках, різноманітні дорогі серцю предмети повинні зайняти свої місця в інтер’єрі. У приміщеннях на стінах розміщують дзеркала, полиці, картини, карнизи для штор та інші предмети.

Сьогодні на уроці  ми з вами познайомимось із способами розміщення і кріплення  предметів в інтерєрі приміщень, інструментами та пристроями для кріплення настінних предметів та кріпильними виробами які застосовують для кріплення.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: «Технологія кріплення настінних предметів».

V. Визначення завдань для учнів на урок.

- Визначити  способи розміщення і кріплення предметів в інтер’єрі приміщень.

- Проаналізувати які інструменти та пристосування для кріплення предметів.

- Навчатись виконувати крипільні роботи за допомогою : шурупів, дюбелів, анкерів.

- Визначити переваги і недоліки під час кріплення різними способами.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

 

У приміщеннях на стінах розміщують дзеркала, полиці, картини, карнизи для штор і інші предмети. Спосіб їх кріплення залежить від ваги предмета і матеріалу стіни. У дерев'яну стіну неважко забити цвяхи або загорнути шурупи, потрібно тільки заздалегідь розмітити шилом місця їх розташування.

У цегляній або бетонній стіні спочатку проробляють отвір. Його можна видовбати пробійником або шлямбуром. Інструмент тримають перпендикулярно стіні і ударяють по ньому спочатку слабо, а потім сильніше. Після кожного удару пробійник (чи шлямбур) повертають навколо своєї осі на невеликий кут.

Отвір в стіні можна отримати свердлінням дрилем за допомогою спірального свердла з наконечником з твердого сплаву. У отриманий отвір забивають дерев'яну пробку, діаметр якої має бути на 1.2мм більше діаметру отвору, а довжина дорівнює глибині отвору, пробка не повинна виступати із стіни.

Застосовують також пластмасові пробки з отвором, які мають подовжні розрізи і ребристу поверхню У пробку вкручують відповідний по довжині і діаметру шуруп. Він повинен виступати із стіни на 2.3мм.

 

 

VII. Формування  умінь і практичних навиків учнів. Практична робота.

Перед тим, як перейти до практичної частини уроку нам необхідно ще раз ознайомитись із правилами безпечної праці під час виконання  практичних робіт.

 

 

Вступний інструктаж.

 

Правила безпечної праці при проведенні практичних робіт.

  1. Приступати до виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
  2.          Користуватись тільки справним  інструментом.
  3.          Інструменти і матеріали на робочому столі повинні розміщуватись у певному порядку: прямо перед працюючим – підкладна дошка, ліворуч – матеріали, праворуч – інструменти.
  4.          Під час роботи ріжучим і колючим інструментом необхідно стежити, щоб пальці рук не були в зоні напрямку руху леза або вістря.
  5.          Не працювати різальним інструментом без опори.
  6.          Забороняється торкатися і вмикати важелі та кнопки обладнання, розміщеного в майстерні.
  7.          Неможна без дозволу вчителя вмикати електричне обладнання в розетки.

Тема: «Технологія кріплення настінних предметів».

Мета.

-Навчатись виконувати кріплення настінних предметів.

- Визначити  способи розміщення і кріплення предметів в інтер’єрі приміщень.

- Поаналізувати які інструменти та пристосування для кріплення предметів.

- Навчатись виконувати крипільні роботи за допомогою : шурупів, дюбелів, анкерів.

- Визначити переваги і недоліки під час кріплення різними способами.

 

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями практичної роботи здійснюю спостереження за роботою учнів, допомагаю учням організувати робоче місце,надаю індивідуальні або фронтальні інструктажі, за необхідності їх консультую.

 

Заключне інструктування.

Підведення підсумків уроку, обговорення та виставлення оцінок.

 

  1. Презентація учнівських робіт та їх оцінювання.

 Учитель оголошує та коментує оцінки, які отримують учні за виконання випереджувальних завдань та за практичну роботу.

  1.    Рефлексія.

1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон»

Запитання

  •                        Що сподобалось чи не сподобалось на уроці?
  •                        Чи дізнались про щось нове, цікаве?
  •                        Чого навчились? Що очікували від себе та інших?
  •                        Яких результатів досягли?
  •                        Що вдалось, а що ні?
  •                        Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе?
  •                        Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді­яльності?