Посібник "Формування культури мовлення в учнів загальноосвітньої школи на уроках української мови і літератури та в позаурочний час

 

 

Рекомендовано методичною радою РМК

відділу освіти Шевченківської райдержадміністрації

 

протокол № 2     від       20.04.2016

 

Автори: Безніс Юлія Миколаївна, ЗНВР Великохутірської ЗОШ І-ІІІ ст., спеціаліст І категорії, старший учитель, Кулик Світлана Василівна, вчитель української мови та літератури Волоськобалаклійської ЗОШ І-ІІ ст..,     Горюн Тетяна Олександрівна, вчитель української мови та літератури  Сподобівської ЗОШ І-ІІ ст., спеціаліст, Колеснік Олена Вікторівна, вчитель української мови та літератури  Шевченківської ЗОШ №1 І-ІІІ ст.,спеціаліст І категорії, Квятковська Олена Сергіївна, вчитель Новомиколаївської ЗОШ І-ІІІ ст., спеціаліст.

 

Посібник про формування культури мовлення учнів загальноосвітніх навчальних закладів під час навчально-виховного процесу та в позаурочний час  розроблено творчою групою вчителів української мови та літератури  для вчителів-предметників .

Зміст

Вступ

Розділ І. Культура мовлення в позаурочний час

Розділ ІІ. Мовленнєвий розвиток на уроках української літератури

Розділ ІІІ. Порушення правильності мовлення

Розділ ІV. Культура ділового мовлення

Розділ V. Наголос в українській мові

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Школа в наш час має виховувати всебічно розвинену людину. Одним із важливих елементів цього є прищеплення учням любові до рідного слова, до рідної мови. "Рідне слово - то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край ". Перед кожним педагогом стоїть неабияке завдання - навчити своїх вихованців дбайливо ставитися до рідної мови, оберігати рідне слово, не знищувати його могутності. Могутність мови - це духовна могутність народу, який дає мові силу й красу.

Повага, з якою необхідно ставитися до мови потрібна носіям мови не менше, ніж повага до людини, бо, як відомо, людина, байдужа до власної мови, - дикун. "Висока культура мовлення людини є свідченням вихованості її: культура мовлення є вагомим елементом поняття "культура людини". Це повинен розуміти кожен мовець, щоб постійно вивчати рідну мову (нам бо здається, що свою мову, якою розмовляємо з колиски, знаємо добре).

Ще в середині XVIII ст. видатний письменник Карамзін поставив таке запитання: "Скільки часу потрібно на те, щоб досконало оволодіти духом своєї мови?" І відповів: "Вольтер сказав, що за шість років можна оволодіти всіма головними мовами, але все своє життя треба вчитися своєї власної. "

Неточності в мовленні, помилки, що їх допускають учні, зумовлені не завжди свідомим засвоєнням теоретичного матеріалу певної теми, невмінням вивчене правило застосовувати при доборі відповідних мовних засобів у мовленні. Не менше важливим є і байдужість до власного мовлення. А байдужість до свого мовлення - це безкультурність, дикунство; байдужість до рідної мови - бездуховність, яка зазіхає на майбутнє народу, на його мову. Культура мовлення не має бути важким обов'язком мовця, бо це не тільки філологічна проблема, а проблема соціальна, яка так чи інакше пов'язана з найрізноманітнішими видами комунікації в сучасному світі.

"Рідне слово, - писав Д. Ушинський, - є саме тим духовним одягом, у який повинне втілитися всяке знання, щоб стати справжнім надбанням.

І ніщо так переконливо не свідчить про освіченість людини, як культура мовлення.

Без мови немислиме наше існування в суспільстві, адже з нею пов'язане матеріальне і духовне життя народу.

Сьогодні, коли українська мова, одержавши статус державної, розширює сферу свого функціонування, зростає увага до культури усного та писемного мовлення, стає престижно розмовляти гарною українською мовою, приходить розуміння того, що добре знання мови — важлива професіограма людей різних спеціальностей. Основи вмілого користування мовою закладаються з дитинства, тому так важливо прищепити дітям ще в школі почуття відповідального ставлення до мови як найважливішого засобу людського спілкування, навчити їх трактувати мову як "енергію", "діяльність", "духовну силу", виробити в них навички не лише правильного, а й майстерного вживання мовних засобів відповідно до конкретної комунікативної ситуації, навчити їх виявляти помилки і очищати своє усне та писемне мовлення від тих елементів, що спотворюють його.

Уроки рідної мови посідають найважливіше місце в навчальному процесі школи, бо йдеться не тільки про навчальний предмет, а й засіб опановування знань з інших предметів: математики, хімії, фізики...

Прищепити любов до рідного слова - одне з головних завдань вчителя-мовника!

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Культура мовлення в позаурочний час

У школі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосфера високої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом.

В. Сухомлинський

            Як відомо, взаємини з людьми  можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та інші жестом, але найчастіше – привітання, а далі – жвава розмова або поважна бесіда.

             Якщо художники мислять образами, музиканти-звуками, вчені –  поняттями, то всі разом, а з ними й решта людства, послуговуються мовою, словом як основним засобом вияву власних думок. Зрозуміло,  не можна навчитися думати не вміючи говорити, і навпаки.

            Що ж потрібно, аби оволодіти вмінням говорити? Певно, знати мову - цього замалу, треба ще усвідомлювати, як і про що розмовляти. Опанувати мистецтво ведення бесіди людства намагаються здавна. На основі багатовікового досвіду воно виробило основні правила бесіди. І кожне нове покоління вносить у неї свої особливості.

            Ще стародавній філософ Епіктет пояснював: людина має слухати удвічі більше, ніж говорити. Мудрець наполягав, що недарма Бог дав нам один язик і пару вух.

              На початку ХІІІ століття на Русі було широко відоме «Повчання до дітей» князя Володимира Мономаха, де дітям князів та дружинників рекомендувалося бесіди вести таким чином: «У присутності старших мовчати, мудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними собі и молодшими в любові перебувати, без лукавого наміру розмовляючи, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою, не багато сміятися…»

      Головними завданнями навчання української мови в основній і старшій ланках  загальноосвітньої школи є:

•       виховання свідомого прагнення до вивчення української мови;

•       вироблення у школярів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях;

•       ознайомлення з мовною системою як основою для формування мовних умінь і навичок — орфоепічних, граматичних, лексичних, орфографічних, стилістичних;

•       формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому.

 У старших класах систематизуються знання та вміння з культури мовлення, зокрема учні знайомляться з двома ступенями володіння літературною мовою — правильністю, яка передбачає дотримання тим, хто говорить або пише, норм літературної мови, і комунікативною доцільністю мовлення, що означає мотивоване використання засобів мови для певної мети спілкування.

Останнім часом нашим учням доводиться дуже часто готувати усне висловлювання. Та й не тільки дітям, а й дорослим. Наведемо сім прийомів вдалого усного висловлювання:

•       Перш ніж почати говорити, слід зробити паузу (5-7 сек.) й уважно подивитися на слухачів. Пауза дозволяє налаштуватися на сприйняття. Виникає елемент допитливості : як промовець почне свій виступ.

•       Бажано вводити вставні конструкції ( таким чином, по-перше, по-друге, отже, я думаю…).

•       Треба звертатися до слухачів із якимось запитанням (навіть риторичним).

•       Іноді необхідно зненацька перервати почату думку, поговоривши про інше, а потім повернутися до неї.

•       У разі потреби можна свідомо затягувати інформацію з натяком, що про це буде говоритися пізніше.

•       Слід звертатися до уяви слухачів (уявіть собі, що…).

•       Бажано наперед натякнути на те, про що буде сказано пізніше.

Старшокласники формують навички виступати перед аудиторією, тому найбільше часу ми приділяємо публічному виступу як різновиду усного спілкування.

      Риторика пов’язана передусім з усним мовленням. Різновидом усного спілкування є публічний виступ. А жанром публічного виступу є доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, ювілейна), бесіда, лекція, репортаж.

     Готуватися до доповіді треба дуже ретельно. Підготовку рекомендується поділити на три етапи :

•       організація логічної канви—що сказати і в якій послідовності;

•       пошук форми виступу—як говорити;

•       репетиція.

На позакласних  заняттях, наприклад, до Дня писемності, також формується культура мовлення.

Мета заходу:

*розкривати багатство і красу української мови;

*розкривати в учнів бажання досконало знати мову свого народу;

*виховувати любов  до рідного  слова, української пісні.

 Учням пропонується завдання:

    - Чи могли б ви, скажімо, написати невелике оповідання, у якому б усі слова починалися з однакової літери?

 На­приклад,  з букви «С»?

Виявляється, можна створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова будуть починатися на «с», до того ж передаватимуть стан природи, наприклад, свист зи­мового вітру в саду.

                            «Самотній сад»

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток, срібний сніг, —

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сам солодкий спокій спить, —

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад, —

Срібно стеляться сніжинки —

Спить самотній сад.

Інтелектуальна  філологічна гра «Рідне слово» проводиться в рамках тижня української мови.

Це різноманітні конкурси, ось деякі з них.

Конкурс «Прямо чи влучно»

Учасники команди суперникiв повиннi вiдгадати, який фразеологiзм мiмiкою й жестами покаже iнша команда.

1 команда

- ламати голову

- тинятися з кутка в куток

- вiдривати голову

- взяти ноги в руки

 2 команда

- дивитися крiзь пальцi

- втерти носа

- на лобi написано

- довести до ручки

 Конкурс  «Iншомовнi слова»

Кожна команда отримує по сiм слiв, протягом 3 хвилин потрiбно з’ясувати лексичне значення цих слiв.

1 команда

- гарантiя (забезпечення)

- консенсус(згода)

- iнкогнiто(таємно)

- пенсне(окуляри)

- соло(викон.1 спiваком)

- пейзаж(опис природи)

- фонетика(наука про звуки)

2 команда

- категоричний(рiшучий)

- консолiдацiя(змiцнення)

- депутат(нар. обранець)

- апатiя(байдужiсть)

- бiографiя(життєпис)

- орфографiя(правопис)

- аудиторiя(кабiнет)

 Конкурс  «Редактор»

Члени команд на слух разом повинні відредагувати подані фрази.

1. Треба економити світло (електроенергiю).

2. Вiн швидко оглянувся назад(обернутися).

3. Попередження (запобiгання) хвороби (i).

4. Слизиста оболонка (слизова).

5. Вiн самий найкращий у класi.(самий – немає в укр..мові)

6. Минулу недiлю (тиждень) я пропустив.

7.Весною оживає природа, прилiтають звiрi.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Мовленнєвий розвиток учнів на уроках української літератури

Світ, у якому ми живемо, стає все складнішим і динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження свого місця в житті вимагають від кожної людини дедалі більших зусиль і компетенцій.

Концепція мовної освіти в Україні орієнтує на виховання національно-мовної особистості, громадянина України, людини, яка любить українську мову як рідну і шанує як державну, користується нею в різних сферах спілкування, дбає про належний рівень мовної культури. Це зумовлює особливу увагу до мовленнєвого розвитку учнів, до розвитку їхньої комунікативної компетентності.

Найбільш ефективним для формування комунікативної компетентності учнів є метод інтерактивного навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає  в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання (групове, колективне, навчання у співпраці), де вчитель і учні є рівноцінними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час такого навчання діти вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати зважені рішення.

 Одним із аспектів розвитку творчої мовної особистості, яка виявляє високий рівень комунікативної компетенції, є формування таких комунікативних умінь :

•  уміння користуватися різними видами читання;
•  уміння вести діалог з дотриманням вимог мовленнєвого етикету;
•  уміння усно і письмово відтворювати висловлювання;
•  уміння створювати тексти у певній композиційній формі.

Модель уроку:

• Активізація (очікування, окреслення мети);
• Усвідомлення (змістово - пошукова діяльність, адаптивно - перетворювальна діяльність);
• Рефлексія (системно – узагальнювальна діяльність).

На етапі активізації використовуємо:

- Ігровий прийом «Пароль» – своєрідна перепустка на урок. Учні повинні розказати правило з вивченої раніше теми або з теорії літератури. Таким «паролем» починається кожен урок, тому проблема з теоретичними знаннями зникає сама собою);

- Прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя);

- Літературні диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший читач» (як на перевірку знання тексту, так і на уміння помічати деталі, мислити логічно);

- «Хвилинки мудрості»( пояснення або вибір епіграфу уроку);

- Інтерактивна вправа «Акваріум» (кожна група для диспуту займає відведене місце посеред класу. Щоб зав'язався диспут, створюємо три проблемні ситуації. Ділимо учнів на кілька груп. Для активізації і глибокого проникнення в текст та зміст роману, готуємо для кожної групи низку проблемних запитань);

- Інтерактивна гра «Реклама» (учням пропонується розрекламувати якийсь новий твір, що буде  вивчатися)

- Ажурна пилка (технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу);

На етапі усвідомлення, звичайно ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме цій роботі мають бути підпорядковані всі елементи уроку. Залежно від віку учнів варіюємо види і прийоми роботи:

- переказ «ланцюжком»;

- читання у ролях;

- формулювання запитань літературному герою (письменнику);

- переказ від імені…(скажімо, від імені «трояндової сукні», яку продавала вчителька Наталя Миколаївна (Г.Тютюнник «Климко»);

- читання з передбаченням (важливо, щоб текст був незнайомим);

- прийом "Вузька  спеціалізація" (учні на основі прочитаного тексту повісті отримують завдання переказати його з точки зору людини певної спеціалізації (спортивного тренера,  директора цирку, агента поліції);

- «Асоціативний кущ»( особливо вдається на уроках з розвитку зв’язного мовлення та під час уроків - аналізів образів літературних героїв. Так, у 7 класі під час вивчення твору А. Чайковського «За сестрою», учні «одягають» головного героя Павлуся в ті риси характеру, які, на їх погляд, властиві йому. На дошці з`являється асоціативний кущ);

- «Гронування», «Вільне письмо» (під час характеристики героїв творів ).

Увагу старших учнів   cлід зосередити на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою потрібно використовувати, окрім наведених вище, такі види роботи:

- прийом "Ланцюжок" (учні читають текст.  Потім кожен по черзі має поставити запитання до тексту і водночас дати відповідь одним словом на поставлене йому запитання. Виграє той, хто поставить найцікавіше запитання і дасть найвдалішу відповідь. Перше запитання ставить учитель. Потім перший учень відповідає на питання і пропонує запитання другому учневі, другий відповідає та ставить питання третьому тощо);

- «мозковий штурм» (на уроках української літератури використовується також відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко застосовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. "Мозковий штурм" спонукає учнів проявити уяву та творчість, дає їм можливість вільно висловлювати свої думки);

- «мікрофон» (різновид колективно-групової технології, яка надає можливість кожному учневі сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію);

- «синтез думок» - дуже схожий за метою та початковою фазою на «діалог». Але після об'єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорює весь клас;

- «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

- «дошка запитань»( учні прикріплюють на дошці свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.)

- проблемні запитання (наприклад, «Чи можна виправдати те, що батько так жорстоко покарав Федька після «купання» у річці?» (В.Винниченко «Федько – халамидник »);

- рольова гра (Учні задають запитання, підготовлені вдома);

- редакційний кошик (до кошика учитель вкидає контрольні запитання і завдання щодо пройденої теми уроку, учні виймають їх, продумують відповіді на питання і відповідають, потім аналізують результати);

 - неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок) (одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в  учнів  навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку);

- ігровий пошук «Вірю-не вірю» (учні повинні погодитися із твердженням учителя або спростувати);

- прийом "Моя теза" (учні записують одним реченням на аркуші паперу головну ідею твору. Після цього згруповуються у пари і кожен учасник повинен за сорок п`ять секунд переконати партнера, що саме його теза важливіша за іншу. А далі пара на таких саме умовах переконує іншу про важливість уже їхньої спільної тези);

- «Коло ідей» (метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по  черзі. Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї);

- інтерактивна вправа «Броунівський рух» (використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Вона дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань одногрупникам.

- прийом «А якби…» («А якби Соломія залишилася жива…»(М.Коцюбинський «Дорогою ціною»).

На етапі рефлексії можемо запропонувати:

- інтерактивна вправа «Займи особисту позицію» (Учні висловлюють свої думки, роблять висновки);

- закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Після уроку я обов’язково…», «Образ… допоміг мені усвідомити…»;

- прийом "Незакінчене речення"

- Я б запитав автора про...

- Я б хотів (не хотів) бути на місці...

- поставити запитання письменнику або герою (як варіант – написати листа).

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. Порушення правильності мовлення

Формування  правильності  мовлення  учнів загальноосвітньої школи     є  важливою  для  сучасної  освіти, адже особа з низьким рівнем мовної культури, яка не вміє висловлювати свої думки, яка припускається помилок під час спілкування, приречена на комунікативні невдачі в соціальному середовищі. Невід’ємною ознакою освіченої, всебічно розвиненої людини є висока мовна культура, тобто вміння активно використовувати як знаряддя спілкування сучасну літературну мову з усіма багатствами виражальних засобів та властивими літературній мові нормами.Наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність тим вимогам, що ставляться перед мовою в суспільстві, називається культурою мови. Вона розробляє правила вимови, наголошення, слововживання, формотворення, побудови словосполучень і речень та вимагає від мовців їх дотримання. Культурою мовлення вважаються правила літературного мовлення та вміння ними користуватися.

Культура мовлення має велике національне й соціальне значення: вона забезпечує толерантне спілкування людей, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини, так і суспільства в цілому. Тому завдання кожного вчителя-філолога – дбати про свою мовну культуру й вимагати цього від учнів.

Отже, правильність мовлення — це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як «ідеал» чи прийнятий зразок. Правильність вважається основною комунікативною якістю мови.

У 5-6 класах основної загальноосвітньої школи починається вивчення систематичного курсу мови, у який входить також вивчення мовної культури, тому вже з 5 класу вчитель просто зобов'язаний не тільки проводити систематичну роботу по засвоєнню норм літературної мови,  але і, по можливості, включати в уроки з кожної теми спеціальні вправи, спрямовані на відпрацювання і закріплення досвіду нормативного слововживання.

1. Робота в парах.

Доберіть і запишіть усі можливі відповіді на запитання:

•    Котра година?
•     Як тебе (вас) звати?
•    Де ти (ви) проживаєш (мешкаєш)?      
•    Як вітаєшся (вранці, вдень, ввечері)?       
•    Як прощаєшся (з другом, рідними, чужими людьми)?
•    Як можна попросити пробачення?      
•    Як можна подякувати?

2. Робота за випереджальним завданням.

•    Проведіть спостереження за усним мовленням своїх однокласників. Які помилки ви помітили?
•    Відтворіть письмово одну з розмов однокласників під час перерви, а потім її відредагуйте.
•    Складіть діалоги:

а)         двох учнів на перерві;

б)         брата й сестри вдома;

в)         матері (батька) й сина (дочки) про справи у школі.

3.  Знайдіть помилки у побудові словосполучень, відредагуйте  їх. У зошити запишіть правильні варіанти.

Дякую Вас; піклуватися за матір; виключення з правил; попадати в скрутне становище; особовий приклад; любе питання; приємний на вираз.

4.                 Гра «Хто швидше?»

Виписати  із тлумачного словника значення поданих нижче слів.

Усно скласти  з ними речення.

Злидні – злигодні, громадський – громадянський, мішати – заважати, дрібний – мілкий, витікати – випливати, класти – ставити, любимий – улюблений, власник – володар, переводити – перекладати.

5.                    Перекладіть словосполучення українською мовою.

Следующий за мной мужчина. Следующий день. Запомните следующее. Приметы следующие. Следующий номер журнала. Следующие правила. Преследовавший его. Следовать по маршруту. Следующая станция. Следующий параграф.

6. «Лови помилку» (учитель кидає м’яч\кульку учневі, називаючи

словосполучення,  а той, вловивши, відредаговує.

Моя автобіографія; саме найдоцільніше слово; взаємно допомагати один одному; у січні місяці 2002 року; зобразити образ; передовий авангард; за чотири години часу; молодий юнак, молодь і студенти; на слідуючий день; відтворити у своїх творах; організувати організацію молоді.

7. «Четвертий зайвий» (одне слово в рядку або помилка, або правильно записане)

1. Спокою, Камеруна, кальцію, капюшона.
2. Київа,  сел, лебідя, возу.
3. В пороху, у вухі, у дусі, в кожухі.

8. Поставте наголоси.

Пелюстко´вий, серпа´нковий, швидки´й, легки´й, кожу´х, верете´но, ре´шето.

ржаві´ти, виче´рпний, боро´давка, злида´р,  а´дже, ба´жа´ний, озна´ка, близьки´й, ви´вершений, вимо´ва, катало´г, вітри´ще, во´гкий, сільськогоспода´рський, ди´хання, завда´ння, одина´дцять, дро´ва, дру´гий, ко´сий, навскоси´, помале´ньку, чотирна´дцять, шасі´, по´ми´лка,ра´зом.

9. Лінгвістична розминка «Аплодисменти літері  ґ» (Хлопати в долоні, якщо слово з літерою ґ).

Гайок, галас, ґава, ґандж, галицький, ганьба, ґиґнути, ґирлиґа, ґалаґан, ґрунт, гіркий, гість, генерал, ґудзик, ґуля, ґедзь, годен, година, глухий, ґлей ґніт, ґрати, грати, ґречний, грецький, гриміти, ґатунок.

10. Поставте наведені іменники в родовому, давальному й орудному відмінках однини.

Яремків Іван Омелянович, Дігтяр Степан Петрович, Швець, швець, Житомир, гай, танець, Дунай, Дніпро, Крилов Семен Федорович, Чорне море, лікар Величко Геннадій Іларіонович, Валер’ян Поліщук, голуб, кобзар.

11.  Робота в парах «Перевір товариша».  Доберіть до поданих іменників прикметники і утворіть словосполучення.

Абревіатури запишіть словами.

Продаж, ягня, шинеля, дріб, ярмарок, перепис, біль, роль, тополя, шампунь, путь, санаторій, рояль, ОУН, УТН, ВНЗ, КВК.

12.          Перекладіть українською мовою. Порівняйте словосполучення. Чим вони відрізняються?

Болеть гриппом, ждать его, звинить товарища, плавание по морям, разъехаться по селам, любовь к Украине, смеяться над собой, приблизиться к городу, сильнее ветра, плакать обо мне, сильная боль, на днях, на совесть, веселиться вовсю.

13.     Робота в групах.   До дієслів доберіть іменники. Утворені словосполучення запишіть.

      Боятися, лякатися, побоюватися, соромитися. 2. Обіцяти, надоїдати, заздрити. 3. Балакати, дружити, вітатися, миритися, прощатися. 4. Спостерігати, слідкувати, ганятися. 5. Впливати, жалітися, сердитися, надіятися.

14. Прочитайте речення. Поміркуйте, що в них неправильно. Виправте помилки і відредаговані речення запишіть.

Учора я і мій брат, ми ходили в бібліотеку. 2. Він добре розуміє і співчуває товаришеві. 3. Вона не була впевнена у свої сили. 4. Навесні на річці ламається крига, розливається, заливає свої берега. 5. Мене не тільки цікавлять оповідання, але і вірші. 6. Погода була хороша, сонячна, тепла. 7. Треба встановити керівництво і контроль за роботою фірми. 8. Більш за все я люблю і захоплююсь історією України. 9. До мого сусіда прийшов співробітник. Я знаю, він його дуже шанує. 10. Цього літа мені б хотілося відпочивати у пансіонаті «Водограй». Мені завжди подобалися в йому обслуговування і харчування. 4. Мені б хотілося мати фотографію Тетяни. Я її  поважаю і постійно б носив її з собою.

15. Лінгвістичне дослідження.  Прочитати  словосполучення, визначити лексичне значення слів громадський, громадянський.

 Громадський – належний громаді, зв’язаний з громадою (громадські інтереси, громадські збори, громадське доручення), громадянський – властивий свідомому громадянинові, цивільний, державний (громадянська гідність, громадянський обов’язок, громадянський шлюб).

  16. Прочитайте речення. Знайдіть слова, що порушують точність думки.           Виправте помилки. Обґрунтуйте виправлення.

1. Вона з успішністю впоралася з контрольною роботою. 2. Повинна ж була інститутка любити чоловіка хоч формально. 3. Маланка хороша жінка, охайна і дуже сварлива. 4. У мене аж волосся на голові зупинилося од переляку.5.    На вечір зустрічі в школі прийшли бувші її випускники.6.  Ми хочемо з вами побалакати про те, як підготуватися до Різдвяних свят.    7. Кожний герой має свої індивідуальні риси. 8. У мовленні він уживав місцеві слова і діалектизми. 9. Шевченко подружився з друзями. 10. Він почав займатися малюванням і намалював багато картин. 11. Він людина передових і прогресивних поглядів. 12. Ще зовсім молодими юнаками пішли вони на заробітки. 13. У січні місяці багато релігійних свят.14. На вулиці було чути крик дитячих голосів. 15. Це дуже здібний і перспективний на майбутнє спортсмен. 16. В українській мові вимова не збігається з написанням.17.Ми радіємо і гордимося успіхами наших спортсменів. 18. Погода була холодна, сіра і пасмурна. 19. Роман чекав ранку і коли всі прокинуться. 20. У святкуванні ювілею письменника взяли участь учні і молодь. 21. Шевченко писав вірші, поеми, повісті і прозу. 22. У селі побудовано не тільки нову школу, а також лікарню і бібліотеку. 23. Мене не тільки цікавлять тварини,але і собаки. 24. Ці квіти пахнуть ніжно, але не різко. 25. Ти маєш свою власну бібліотеку? 26. У святковий вечір багато людей було на площах, бульварах, вулицях, провулках.

17. Гра «Знайди половинку» (на одних картках написані іменники, на других – означення; картки роздати учням, і вони шукають свій варіант).

А)Наголос, … речення, … числівник, … ніж, … цех (складаний, складовий, складальний, складний, складений); … молодь, … зал, … книжка, … конференція (читаний, читацький, читальний, читаючий); … острови, … погляди, … стан (матеріалістичний, матеріальний, материковий); … погода, … апарат, … риба, … мітинг (літаючий, льотний, літальний); …

розшарування, … твір з … музика (класичний, класний, класовий); … присутність, … займенник, … випадок (особливий, особистий, особовий).

Б) 1. Школа, слух (музичний, музикальний). 2. (Житель, мешканець) будинку, України. 3. (Квиток, білет) на поїзд,

на екзамені. 4. (Ставлення, відношення) до людей, між людьми. 5. (Пам’ятка, пам’ятник) архітектури, Т. Шевченку. 6. (Поштовий, абонементний) скринька, ящик. 7. (Котрий, скільки) година? 8. (Дефекти, недоліки, помилки) у роботі, у приладі, у диктанті.

18.    Поясніть, чому у наведених словосполученнях немає логічності. Від чого це залежить? Виправте помилки.

Дуже синюватий, зовсім лисий, трохи чистісінький, надзвичайно злющий, забагато добрий, сильно смугастий, дуже далеченько, надто зеленуватий, білувата синява, цукрова сіль, солодкувата кислота.

19. Перекладіть, перевіривши за «Російсько-українським словником», подані слова українською мовою. З виділеними словами в перекладі українською мовою складіть речення.

Вопли, закром, завлекательность, за полцены, жмыхи, изменять, вечно, искушение, ожидаемый, обворожительный, образец, отречение, отвращение, подлинно, приманка, свидание, тосковать, шутить.

20.  «Ланцюжок» (учні читають по черзі)

Послідовно сполучаючи подані дієслова зі словами, що в дужках, покажіть, яких нових значень набувають дієслова в різних словосполученнях.

• Вести (справу, людину, трактор, щоденник, протокол, збори, війну, лінію, політику, урок).
• Підняти (питання, сільське господарство, книжку, яблуко, тривогу, шум, голос, цілину, руку, справу, рівень води).

 Опрацювати  міні-словник «Культура писемного ділового мовлення».

Виборний – який визначається, обирається голосуванням на певну посаду; якого заміщають шляхом виборів: виборний актив, виборна особа, виборні органи;

виборчий – який стосується проведення виборів та різних заходів, пов’язаних з ними: виборча дільниця, виборча компанія, виборча система, виборчі збори;

відрізняти – відрізняють ті речі й поняття, що дуже далекі одне від одного: води від землі не відрізнити;

розрізняти – бачити або знаходити відмінність між речами й поняттями, дуже близькими своєю природою: не можна розрізнити виготовлені речі;

громадський – який виникає, відбувається у суспільстві; суспільний, колективний: громадський порядок, громадська думка, громадське доручення, громадські організації, громадський діяч;

громадянський – пов’язаний із становищем громадянина: громадянські права, громадянська мужність, громадянська війна, громадянський обов’язок;

дільниця – адміністративно-територіальна або виробнича одиниця: виборча дільниця;

ділянка – частина земельної площі, виділена за якимись ознаками: ділянка землі, дослідна ділянка, ділянка культурного будівництва;

заступник – людина, що заступає начальника, котра хоче пізнати істину або перевірити набуті відомості: досліди ґрунтів проводилися в УкрНДІЗЗ; директора чи взагалі керівника в певній галузі або на якійсь ділянці роботи постійно: заступник декана, заступник директора, заступник прокурора;

замісник – людина, яка виконує певну службову функцію тимчасово: замісник директора, замісник командира;

досвід – це сума відомостей, навиків, набута протягом певного часу: набули великого досвіду;

дослід – це спроба, експеримент, який роблять, щоб

компанія – товариство, група осіб: компанія дівчат, компанія підлітків;

кампанія – заходи для здійснення важливого суспільно-політичного або господарського завдання: посівна кампанія, виборча кампанія, пропагандистська кампанія;

особистий – який стосується окремої людини, її долі, почуттів, переживань: особистий підпис, особисте життя, особиста власність, особиста недоторканість, особиста (тобто приватна) справа;

особовий – який стосується особи взагалі, багатьох осіб: особова справа (документ про об’єктивні дані людини, який зберігається в установі), особовий склад (людський склад військових з’єднань, навчальних закладів та ін.), особове посвідчення, особовий рахунок.

Опрацювати матеріал «Російсько-українські відповідники усталених словосполучень».

З метою уникнення неправильних перекладів при скла-данні документів наводимо російсько-українські відповідники усталених словосполучень:

в соответствии с   -    відповідно до;

в течении   -    протягом;

по   семейным   обстоятельствам - за сімейних обставин;

принять в отдел  -      прийняти до відділу (у відділ);

работа  по  совместительству -       робота за сумісництвом;

с испытательным сроком -    з випробувальним терміном;

считать целесообразным  -   вважати доцільним (за доцільне);

через формируемую дирекцию  -   через дирекцію, що формується;

расчетний отдел   -    розрахунковий відділ;

регулировать взаимоотношения-  регулювати відносини;

обоюдное согласие -  обопільна угода;

определить условия - визначити умови;

внеочередной отпуск    -      позачергова відпустка;

полномочный орган -повноважний орган;

привлечь к ответстенности   -        притягнути до відповідальності;

личный листок по учету  -    особовий листок з обліку кадрів;

из-за отсутствия   -    через відсутність;

из-за собственной неосторожности   -      через власну необережність;

терять голову – терять сознание ; розгублюватись непритомніти, втрачати свідомість;

терять время -  гаяти час;

верный перевод   -     правильний переклад;

верная смерть      -     неминуча смерть;

верный способ     -     надійний спосіб;

копировальная бумага    -     копіювальний папір;

угон машины - викрадення машини;

угнанные машины -    викрадені машини;

дееспособность проверена - дієздатність перевірена;

в состоянии опьянения  -     у нетверезому стані;

дать согласие- дати згоду (погодитись);

имущество,       подлежащее разделу    -      майно, що підлягає розподілу;

к заявлению прилагаю     -    до заяви додаю;

иметь на иждивении    -       мати на утриманні;

на основании       -     на підставі;

порвать отношения - розірвати стосунки;

факт признанияотцовства - факт визнання батьківства;

частная собственность  -      приватна власність;

в порядке исключения    -     як виняток;

в следующем году -    наступного року;

выдано для предьявления в    -        видано для подання до…;

виписка из  -   витяг з…;

выплата ссуды     -      сплата позики;

ставить в известность   -       доводити до відома;

ходатайство о…   -     клопотання про…;

екземпляры направлены    -  примірники направлено;

принять меры      -      ужити заходів;

проживать по адресу   -        мешкати за адресою;

просьба об освобождении -  прохання про звільнення;

устранить недочеты в работе     -   усунути недоліки в роботі;

принести вред      -    завдати шкоди;

винести благодарность    -    скласти подяку;

данный приказ     -     цей наказ;

комиссия по - комісія з;

 в зависимости от оснований  -      залежно від підстав;

в пределах своїх полномочий   -   у межах своїх повноважень;

в связи с (тем, что; з тим)  -   у зв’язку з (тим, що; цим);

в случае необходимости   -   за необхідності;

обязанность по контракту-  обов’язок за контрактом;

отдавать предпочтение   -    віддавати перевагу;

по договоренности  - за домовленістю;

по инициативе      -   з ініціативи;

по поручению      -     за дорученням;

по собственному усмотрению -     на власний розсуд;

по требованию    -     на вимогу;

по указанию - за вказівкою;

потребляемые средства   -     споживчі кошти;

полномочное собрание    -   повноважні збори;

принимать участие -  брати участь;

срок действия    -       термін дії;

смета – кошторис;

обложение пошлиной     -     обкладення митом;

оборотный капитал - обіговий капітал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІV. Культура ділового мовлення

  Українська  літературна  мова  постійно розвивається і збагачується.

Одним із різновидів літературної мови є ділова мова. Вона необхідна для налагодження спілкування між адміністратив­ними установами та підприємствами, органами  влади,  культури  й  освіти  як у середині країни, так і за її межами. Формою існування  ділової  мови  є  ділове мовлення, тобто різноманітне ви­користання ділової мови у відповідних сферах громадського життя. Знання основ складання ділових паперів, видів і засто­сування ділової документації є вимогою сучасного життя.

Офіційно-ділова сфера діяльності суспільства знаходить найповніше відображення у документах.  Документ – це діловий папір, що закріплює інформацію про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людей. Головним елементом документа є текст. При складанні тексту документа  мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об'єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість. Документи  поділяються на види за різними ознаками. За змістом вони поділяються на:

•                   інформаційні (пояснювальні та доповідні записки, оголошення, плани роботи, запрошення, довідки, акти, службові листи, телеграми, доповіді тощо);
• документи колегіальних органів (протоколи);
•                   документи особового складу (характеристики, автобіографії, резюме, трудові угоди, особові картки, контракти тощо);
•                   особисті офіційні документи (розписки, заяви, доручення, скарги, заповіти тощо).

 

 

 

 

 

 

 

1. Вимоги до документів

Лист. Адреса

    Лист — це писаний текст, метою якого є повідомлення про щось адресата.

    Листи  бувають  ділові (службові) та особисті (приватні).

                                                      Вимоги  до  мовлення.

     В особистому листуванні існують певні традиції:

• розпочинають лист  звертанням;
• чемна людина завжди поцікавиться життям адресата;
• виклад того, про що хочуть сповістити;
• використання вставних слів і словосполучень типу на мою думку, як на мене,     здається  (щоб не нав’язувати  адресатові свої думки);
• закінчення листа — побажання та прощання;
• підпис.

    Ознакою культури є  зазначення дати написання листа.

 

Адреса — це точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою.

Оформлення конверта.

Адреса одержувача  пишеться  у  нижньому  правому  кутку у такій послідовності:

• прізвище, ім’я та по батькові одержувача в називному відмінку;
• назва вулиці, номер будинку і квартири;
• назва  населеного пункту;
• назва  області (якщо населений пункт не обласний центр);
• індекс населенного пункту.

Адреса  відправника   пишеться у лівому верхньому кутку в такій самій послідовності.

План роботи. Оголошення

          План  роботи — це документ, який визначає точний перелік запланованих до виконання робіт чи заходів, їх послідовність, обсяг, виконавців.

За терміном виконання плани поділяються на: перспективні (на кілька років); річні; піврічні; квартальні; місячні; тижневі; щоденні.

     За структурою розрізняють прості і складні плани.

    Текст у плані викладається у вигляді таблиці. У кожному пункті зазначається  зміст роботи, термін виконання, відповідальний за виконання, відмітка про виконання.

План  підписує  особа,  відповідальна  за  його виконання або керівник установи. Затверджує план керівник установи.

Реквізити  плану:  назва установи (структурного підрозділу),  назва виду документа,  заголовок (період, на який складається план),  текст, підписи,  дата  складання,  віза,  гриф узгодження, гриф затвердження, печатка.

      Оголошення – це документ, що містить інформацію про будь-який масовий захід.

Реквізити оголошення: заголовок (оголошення),  дата, час  та  місце проведення заходу, його назва, короткий виклад змісту захожу, адреса та телефон організації, що проводить захід, умови відвідування заходу (вхід вільний/вхід за запрошеннями) тощо.

    Особливістю оголошень є стислість формулювання та компактність. Оголошення має привернути увагу тих, до кого воно звернене, тому значна увага приділяється його оформленню – використанню різних шрифтів, кольорів, малюнків.

 

 

 

Розписка

Розписка — письмове  підтвердження  певної дії, що мала місце, — передання й одержання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей.

Види розписок: приватна (особа отримує цінності від особи);  службова (особа — представник установи — отримує цінності від цієї або іншої установи).

 Якщо передаються суми грошей, у розписці вказують адресу, номер і се­рію паспорта того, хто її отримує. Грошові суми пишуться словами, а в дуж­ках — цифрами. Підпис особи, яка дає розписку, засвідчується в нотаріаль­ній конторі. Розписка пишеться лише в одному примірнику.

Реквізити розписки: назва виду документа; текст; дата; підпис особи, яка отримала цінності;  завірення підпису (у приватній розписці).

Протокол — документ, у якому фіксується хід і результати роботи нарад, засідань, стисло передається зміст усіх виступів із питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення.

Цей документ веде секретар або інша спеціально призначена особа. Підпи­сують секретар і голова зборів.

Текст протоколу складається із двох частин; вступної та основної. У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали присутніх, наводиться порядок денний зборів з переліком питань, що розглядаються. Основний текст поділяється на розділи, які відповідають пунктам поряд­ку денного. Кожен розділ містить такі частини: СЛУХАЛИ, ВИСТУПАЛИ, УХВАЛИЛИ.

Реквізити протоколу: назва виду документа (посередині рядка), заголовок (вказується структурний підрозділ або колегіальний орган), дата засідання, номер, текст, підписи голови та секретаря.

Заява

Заява — офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладене певне прохання.

Існують такі види заяв:  зовнішні:  особисті  (зазначається повна домашня адреса чи дані докумен­та,  подаючи їх,  слід  уникати  абревіатур),  службові (подається повна по­штова та юридична адреса підприємства з усіма належними реквізитами); внутрішні (викладені вище вимоги не є обов'язковими).

Реквізити заяви: адресат (назва в давальному відмінку установи або посада та ініціали керів­ника, на ім'я яких подається заява);  адресант (назва без прийменника установи або посада та ініціали особи, яка звертається із заявою); назва виду документа; текст; додаток (підстава): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності; дата (ліворуч); підпис (праворуч).

   Перелік документів, що додаються до заяви, може починатися словами:

До заяви додаю: (назви доданих документів пишуться у знахідному відмінку),

До заяви додаються такі документи (в такому разі назви документів зазна­чаються у називному відмінку), або Додаток: 1...,

Автобіографія

Автобіографія (з гр. аутос — сам, біос — життя, графо - пишу) — документ, у якому особа у хронологічному порядку власноручно викладає стис­лий опис свого життя та діяльності.

Реквізити автобіографії:  назва документа; текст, що містить: прізвище, ім'я по батькові теперішні і колишні, якщо були змінені (у називному відмінку), дата народження: число, місяць (лі­терами), рік; місце народження: село, селище, місто (у називному відмін­ку), район (у родовому відмінку), край, країна (якщо за межами України, у називному відмінку), усі дані про місце народження пишуться так, як вони зазначені у свідоцтві про народження; відомості про навчання (повне най­менування навчальних закладів, як вони називалися на час навчання), на­зву спеціальностей, які отримали; перебування на військовій службі, у міс­цях позбавлення волі; відомості про трудову діяльність (повне наймену­вання місць роботи та посад); нагороди, стягнення, заохочення; відомості про громадську роботу; короткі відомості про склад сім'ї (якщо неодруже­ні — батько, мати (їхні прізвища, ім'я по батькові, роки народження, місце роботи, посада), сестри, брати (якщо не мають своєї сім'ї, прізвища, ім'я по батькові, роки народження, посада, місце роботи); якщо одружені — дру­жина, чоловік, діти (прізвища, ім'я по батькові, роки народження, місце роботи, навчання, посада); повна домашня адреса, номер телефону; дата укладання (ліворуч); підпис укладача (праворуч).

        Цей документ один з небагатьох, що складається від 1-ї особи, але не слід зловживати займенником "я". Граматичне значення 1-ї особи передається за допомогою особових закінчень дієслів. Основну увагу слід приділити фактам. Надійний спосіб уникнення емоційності— відмова від прикметників, що ви­ражають оцінку. Об'єктивності розповіді сприяють вичерпність і лаконізм.

                                                            Характеристика

Характеристика — це документ, у якому подається оцінка ділових і мо­ральних якостей особи — працівника (учня, студента).

Характеристика вважається офіційним до­кументом, її видає адміністрація підприємства (організації, установи, нав­чального закладу) своєму працівникові (учневі, практикантові, студентові). Документ подається під час вступу до навчального закладу (на вимогу), офор­млення відрядження на роботу за кордон, представлення до нагороди, для атестації. Вона оформляється на загальних бланках або на чистих аркушах паперу формату А4. ЇЇ пишуть або друкують у двох примірниках, один з яких видають на руки особі, а інший — підшивають  до  особової  справи.  Текст  у характеристиці викладається від 3-ї особи.

Реквізити характеристики:  назва документа; прізвище, ім’я по батькові того, кому видається характеристика (у родово­му відмінку); рік народження, освіта; статус, посада, науковий ступінь, місце роботи, навчання;  текст, де зазначено: з якого часу працює чи вчиться особа, як ставиться до виконання своїх службових обов’язків, який має рівень професійної майс­терності, авторитет у колективі; висновки — призначення характеристики; дата складання (ліворуч); підпис відповідальної службової особи й гербова печатка організації, яка видає документ (посада — ліворуч, підпис — праворуч, ініціали, прізвище керівника); печатка установи, яка видає характеристику.

Доручення

Доручення — письмове повідомлення, за яким організація чи окрема осо­ба надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.

     Існують такі види доручень: особисте (особа доручає щось іншій особі, документ юридично правомірний лише в тому випадку, коли підпис особи, що склала доручення, завірив керівник установи печаткою і своїм підписом);

 офіційне (установа доручає особі чи установі, друкується на спеціальних бланках формату А4 або А5 з обов'язковим зазначенням повної назви орга­нізації та її юридичної адреси).

Реквізити офіційного доручення:  штамп, номер, дата, назва виду документа,  текст, зразок підпису особи, якій видано доручення, підпис керівника установи,  печатка.

      Залежно від обсягу доручення бувають: разові (виконання одноразової дії — отримання заробітної плати, поштово­го переказу); спеціальні (виконання приватною чи службовою особою однотипних вчин­ків — представництво в органах суду, виконання банківських операцій); генеральні (на виконання розширених повноважень — володіння та управ­ління нерухомим та рухомим майном).

Термін  дії  доручення  зазначається  цифрами  (у разових, спеціальних) та літерами (у генеральних). 

     Максимальний  термін  дії  доручення — не більш як 3 роки; якщо термін не зазначено — рік з дня укладання. Якщо доручення не датоване, воно не має юридичної сили.

      Генеральне доручення містить такі відомості: прізвище, ім'я по батькові, посада особи, яка видає доручення (в офіцій­ному дорученні — назва установи);  прізвище, ім'я по батькові, посада особи, якій видається доручення; назва установи, від якої особа повинна отримати матеріальні цінності, або в якій особа здійснює свою діяльність; напрям діяльності особи або перелік матеріальних цінностей, їх кіль­кість, вартість; термін дії доручення; назва та відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчують особу, якій видається доручення.

             Уміння складати ділові папери, вдумливо читати, правильно розуміти, тлумачити документи – якості, необхідні для кожної сучасної людини.

2. Зразки оформлення документів

 

План  роботи Лісовика на жовтень

№ п/п	Зміст роботи	Відповідальний	Дата
1	Обходити лісові володіння, кон- тролювати стан справ у них.	Лісовик	Протягом місяця
2	Допомогти білочкам і їжачкам у підготовці запасів на зиму.	Лісовик	Протягом місяця
3	Підшукати барліг для Михайла Потаповича. Утеплити приміщення для сну.	Лісовик	14.10.
4	Розчистити хащі для зручності грибників.	Лісовик	22.10.
5	Струсити жолуді зі столітніх дубів.	Лісовик	24.10.
6	Провести бесіду з птахами, які залишаються зимувати в лісі, про підготовку до холодів.	Лісовик	24.10.
7	Провести свято прощання з останніми перелітними птахами.	Лісовик	30.10.

 

                                                             Розписка

          Я, завідувач інформаційним центром Херсонської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 56 Кобзар Світлана Сергіївна, одержала від учителя інформатики Бондаря Сергія Михайловича комплект мультимедійного обладнання (комп’ютер, проектор, екран) 12 березня 2016 року для проведення на базі центру презентації науково-дослідницьких робіт учнів школи.

       Зобов’язуюсь це обладнання повернути 12 березня 2016 року з 15.00 до 16.30.

      Підстава: наказ директора школи від 11.03.08 № 104.

Дата                                                                                               Підпис

 

 

                                                                          Директорові заводу  «Супутник»  

                                                                          Краківському В. П.

                                                                           технолога цеху №14

                                                                           Сидоряченка Сергія Сергійовича

                                                             Заява

Прошу звільнити мене з посади у зв'язку із вступом на денне відділення юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

        Дата                                                                                 Підпис                                                                                                                         

 

Автобіографія

          Я, Стеценко Михайло Васильович, народився 15 грудня 1963року в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області. У 1970 р. пішов до школи. Закінчив школу в 1980 р. із золотою медаллю.

У 1980 році вступив на фінансово-економічний факультет Київського інституту народного господарства і закінчив його у 1985 році, здобувши спеціальність економіст.

З 1991 по 1992 рік працював у Жовтневому відділенні держбанку м.      Києва. З 1993 р. працюю в департаменті бухгалтерського обліку НБУ на посаді головного економіста відділу методології.

У 1991 році закінчив трирічні міські курси англійської мови.

Склад сім'ї:

мати — Стеценко Стефанія Василівна, пенсіонер;

дружина — Стеценко Марія Степанівна, учитель хімії середньої школи № 45 м. Києва;

дочка — Стеценко Світлана Михайлівна, навчається у 7 класі середньої школи № 88 м. Києва.

               Дата                                                                                          Підпис

                           

 

 

3. Складні випадки перекладу

в течение ... года	–	протягом ... року
диплом с отличием	–	диплом із відзнакою
жениться (на ком)	–	одружитися (із ким), узяти шлюб (із ким)
занимать (какое) место по итогам соревнований	–	посідати (котре) місце за підсумками  змагань
находиться по адресу (о юридическом лице)	–	розташовуватися за адресою
по сей день	–	до сьогодні, дотепер
по специальности	–	за фахом (зі спеціальності)
получить образование	–	здобути освіту
поступить в университет	–	вступити до університету (в університет)
поступить на роботу	–	стати на роботу
принимать участие (в чем)	–	брати участь (у чому)
приобрести квалификацию	–	здобути кваліфікацію
приобрести специальность	–	набути фах (у)
проживать по адресу	–	мешкати за адресою
состоять в браке	–	бути одруженим (одруженою)

 

диплом первой степени	–	диплом першого ступеня
должностные обязанности	–	службові обов’язки
занимать должность	–	обіймати (посідати) посаду
заниматься самообразованием	–	працювати над самоосвітою
здравомыслящий	–	розсудливий, поміркований
одержать победу	–	здобути перемогу
отношения с коллегами	–	стосунки (взаємнини) з колегами
отстаивать свое мнение	–	обстоювати свою думку (боронити свій погляд)
получить звание (почетное)	–	здобути звання
пользоваться авторитетом (у кого)	–	мати авторитет (у кого, серед кого)
проживать по адресу	–	мешкати за адресою
профессиональный уровень	–	фаховий рівень
проявить себя (кем)	–	виявити себе (ким)
проявлять интерес (к чему)	–	цікавитися (чим), виявляти цікавість (інтерес) (до чого)
разбираться в политике	–	розумітися (знатися) на політиці
решение вопроса (о чем)	–	розв’язання питання (про що)
служить примером	–	бути прикладом
способность (к чему)	–	хист (до чого)
тактичный человек	–	тактовна людина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ V. Наголос в українській мові

 Наголос у словах української мови є властивістю частини слова – складу. Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Дуже часто у людей виникають проблеми з правильним уживанням наголосу, бо часто в процесі спілкування ми чуємо неправильний наголос слів, а згодом і самі починаємо вимовляти деякі слова неправильно.

Наголос у словах української мови складно правильно визначити, бо він не тільки може припадати на будь-який склад, але йому також властива рухомість – можлива зміна наголосу при відмінюванні слова. Ситуацію також ускладнює відсутність чітких правил щодо формування наголосу та велика кількість винятків. Проте наголос – одна з тем на ЗНО з української мови та літератури, тому нам необхідно знати ключові випадки утворення наголосу та основні винятки. Винятки треба просто запам’ятати!

Спочатку розберемо принципи наголошування за частинами мови.

Основні принципи наголошування іменників

1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадки, огірки.

2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом –к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка – тарілки, книжка – книжки, АЛЕ: сусідка – сусідки.

3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше двох складів та закінчуються на –ання, частіше всього мають  наголошений суфікс: наприклад, читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.

4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на –метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв – по-інакшому: термометр, барометр.

Основні принципи наголошування прикметників

1. Суфікс прикметників –еньк- , що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, маленький, чорненький, гарненький.

2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.

Основні принципи наголошування дієслів

1. Правила наголошування дієслова «бути» наступні: в теперішньому часі - бути, будемо,проте в минулому часі: була, було, були.

2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нести, везти, мести.

3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, веземо, ідемо, підете. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.

Основні принципи наголошування числівників

1. У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.

2. У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.

У деяких словах, які будуть на ЗНО, наголос не піддається правилам, його потрібно тільки запам’ятати.

асиметрІя
борОдавка
бюлетЕнь
вимОга
вимОва
вИпадок
вітчИм
граблІ
горошИна
грОшей
дІтьми
довІдник
дочкА (але дОнька)
заіржАвіти
зубОжіти (зубОжілий, зубОжіння)
діалОг
каталОг
квартАл
кропивА
кУрятина
мАркетинг
ненАвидіти (ненАвисть, ненАвисний)
одноразОвий
Олень
отАман
перЕпис
псевдонІм
рАзом
серЕдина
симетрІя
спИна
фартУх
фенОмен
цемЕнт
цЕнтнер
чорнОслив

Запам’ятати також потрібно слова з подвійним наголосом: алфаві'т — алфа'віт, весняни'й — весня'ний, доповіда'ч — допові'дач, завжди'— за'вжди, до'говору — догово'ру, жа'лібний — жалібни'й, м 'я'зовий — м 'язови'й, пе'рвісний — перві'сний,переста'рок — пере'старок, по'милка — поми'лка, прости'й —про'стий, та'кож —тако'ж.

Розуміємо, що наголос – тема не з легких, тут потрібно мати відмінну пам’ять. Тому надаємо вам декілька порад по запам’ятовуванню наголосу в словах:

1. Багато-багато разів перечитайте слова! Скоро ваш мозок запам’ятає їх та буде видавати «на автоматі». Тільки читати вголос!

2. Пограйте у картки: з одного боку картки напиши слово без виділення наголосу, а з іншого – з виділенням наголошеного складу. Поки робитимеш картки, вже багато запам’ятаєш!

3. Ті слова, що ніяк не можеш запам’ятати, напиши на папірцях та приклей вдома на місця, куди часто дивишся – наприклад, на холодильник.

4. Слова з наголосом, що ти запам’ятав, намагайся застосовувати в мовленні якомога частіше, щоб це відклалося в твоїй пам’яті.

Наголос вiльний. Тобто, у рiзних словах вiн може припадати на рiзнi склади.

Наприклад: а´збука, абе´тка, алфаві´т.

Наголос рухомий. Тобто вiн може зi змiною слова перемiщуватися: кни´жка- книжки´.

Деякi слова в українськiй мовi мають подвiйний наголос:

байду´же−ба´йдуже

 

весняни´й−весня´ний

 

допові´дач−доповіда´ч

 

за´вжди−завжди´

 

до´говору−догово´ру

 

жа´лібний−жалібни´й

 

ма´буть−мабу´ть

 

м’язови´й−м’язо´вий

 

переста´рок−пере´старок

 

по´милка−поми´лка

 

прости´й−про´стий

 

тако´ж−та´кож

 

Проблемнi випадки наголошування:

асиметрія	бородавка	бюлетень
вимога	вимова	випадок
вітчим	граблі	горошина
грошей	дітьми	довідник
дочка (але донька)	заіржавіти	зубожіти (зубожілий, зубожіння)
діалог	каталог	квартал
кропива	курятина	маркетинг
ненавидіти (ненависть, ненависний)	одноразовий	олень
отаман	перепис	псевдонім
разом	середина	спина
фаховий	фартух	феномен
цемент	центнер	чорнослив

 

Правильно наголошуй!
áвгіїв	впóперек	єрети́к	кýхарство	осокá	стремéно
акáфіст	всерéдину	жалюзí	лапки́	пальтечкó	сум’яття́
акрóполь	гарсóн	життє́пис	лепехá	перéпис	сýсло
алкогóль	гвинтови́й	жолóбчáстий	листопáд	перéріз	таврó
анáпест	гільцé	жóрно	літóпис	пи́санковий	тáнець
aнáтóм	голíруч	жорнови́й	логопéдія	піалá	терези́
афíнянин	гомíлкóвий	зáбавка	лóкшина	плисти́	тятивá
баби́ще	гори́цвіт	завдáння	лускá	пли́тчастий	уперéкидь
бавóвняний	граблí	зáгадка	мáрмур	податкóвий	ýрвище
бáнтина	грéйпфрýт	заняття́	мигдалéвий	подзвони́ти	фартýх
бaсóвий	громадя́нин	зáпічок	митáрство	пóдружка	фарфóр
бáтьківський	гурткови́й	зáсипка	морквяни́к	позáочі	фахови́й
бéсíдниця	гуртóжиток	зáчи́н	мотузки́	позачасóвий	фенóмен
біржови́й	гýсячий	зáчіпка	м’якýш	попíдруки	фóльга
бляшáний	ґáблі	зéрня́	навзáєм	пóрожньо	хорти́ця
борщéвий	ґýдзиковий	зерó	нáвіска	порядкóвий	Хóртиця
борщови́й	ґраткóвий	зимівни́к	назáхват	послáння	хоругвá
буси́на	ґуля́стий	іври́т	нáклéйка	пóслуга	хýтро
буханéць	дéнцé	íкло	нáколка	пóсміх	цáрина
вáхтéр	джýра	íрис (квітка)	напéрсткóвий	правопи́сний	цемéнт
ведмеди́ця	дíвчи́на	іри́с (цукерка)	настóянка	при́ятель	ци́ган
верстови́й	добри́вечір	їдлó	нáцінка	пулóвер	чадни́й
вимóга	дóговíр	кáмбала	недóлюд	рáтáй	чéрствíти
ви́падок	договíрний	каталóг	ненáвисть	рéкрут	чорнóзем
вирáзний	донéсхочу	катóлик	номерни́й	рукóпис	чорнóслив
виши́ваний	дóнька	квартáл	обрáння	рукопи́сний	шавлíя
виши́ванка	допíзна	кéта	обрýч	сакви́	щабéль
вíльха	допоміжни́й	кóлéдж	обýх	семестрóвий	щи́пці
вітчи́м	доя́р	кóсий	óбшир	симетрíя	ю́хтá
вíрші	дýблений	кропивá	однáковий	сóлений	юхтóвий
волóх	ешелонóваний	кулінáрія	ознáка	сóлодощі	я́лoвичина
впíзнаний	Євáнгeліє	кýпіль	óлень	спи́на	я́мкови́й

 

Посилання на формування практичних навичок:

https://ukr-mova.in.ua/library/nagolos/

http://www.ridnamova.kiev.ua/html/1.2.html

Висновок

Загальновідомо, що зв'язне висловлювання є показником мовної культури людини. Саме у зв'язному мовленні виявляється рівень володіння лексичним багатством мови, граматичним матеріалом, а також уміння змістовно, послідовно і переконливо викладати свої думки.

Щоб результат  занять був позитивний, необхідно повсякчас враховувати вже набуті учнями знання, продумувати зміст, методику і організацію кожного з рекомендованих уроків розвитку зв'язного мовлення залежно від теми уроку, характеру і складності навчального матеріалу. Водночас учні повинні чітко усвідомлювати, якими уміннями і навичками вони повинні оволодіти в процесі самостійного написання творів. Насамперед - це уміння вдумуватись в тему твору, підпорядковувати різнобарв'я ідей головній думці, збирати матеріал до твору, систематизувати його, дотримуватися певної послідовності викладу, правильно висловлювати думки, виправляти, переробляти, поліпшувати написане.

Великий виховний потенціал мають уроки розвитку зв'язного мовлення, уроки на стику мови та літератури. Вчені вважають, що дитячі роки — найсприятливіші для творчості. Виховання спостережливості, заглиблення в океан мовного багатства закріплюється під час виконання творчих робіт.

Творча робота учня - не тільки навчальна діяльність, а й відображення його духовних потреб. Якщо на уроці виконання звичайної вправи має творчий характер, то урок перетворюється на сплав емоційних стимулів і переживання рухають душею дитини.

На думку багатьох педагогів, словесна творчість - це могутній засіб розвитку людини. У статті "Слово про слово" В. Сухомлинський зауважує, що з того часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісно нового етапу в своєму духовному розвитку. Їй хочеться у слові висловити своє захоплення, свій подив перед красою світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.