Посібник «Технології до написання творів»

 

Комунальний  заклад  освіти «Водянська  середня  загальноосвітня школа - загальноосвітній  навчальний  заклад  І-ІІІ ступенів»

Гречаноподівської сільської ради

Широківського району Дніпропетровської області

 

 

 

 

Автор:       Шатрай Марина Костянтинівна

Посада :    вчитель української мови та літератури

Назва роботи: «Технології до написання творів»

 

 

 

 

 

 

Анотація:

Збірка містить методичні рекомендації щодо підготовки учнів до написання творів різних жанрів.

Розрахована на учнів, учителів – словесників.

 

2019 рік

 

Зміст

1.Як написати твір………………………………………...3-4

2. Про найбільш характерні недоліки твору………..5

3.Композиція твору……………………………………….6-8

4.Мовленєве оформлення твору……………………….9

5. План твору,вимоги………………………………….10-12

6.Жанри твору…………………………………………….13-23

8.Робота над твором на вільну тему………………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.   Виберіть і чітко уявіть собі суть теми.
2.    Визначить проблемність одержаного завданням разом з тим і стрижневу думку тексту.
3.    Складіть попередній план,намітьте основні напрями в розкритті

теми,продумайте,про що будете писати у вступі,головній частині,висновках.

4.    Пишіть вільно,ніби розмовляючи з добрим другом,образно, лаконічно,просто. Кожну відповідь на запитання відокремлюйте абзацом.

5 . Дотримуйтесь композиційної стрункості,пропорційності частин твору(вступу,основної частини та висновків).

6.    Намагайтеся подавати думки логічно,послідовно,аргументуйте свої думки,цитуйте.
7.    Робіть висновки та узагальнення в яких буде відображено ваше особисте ставлення до героїв,подій чи фактів,що були описані.
8.    Пишіть на чернетці на одному боці аркуша,щоб на іншому робити потрібні висновки.

9.3верніть увагу на грамотність письма.

10.   Написавши твір, відпочиньте.
11.   Прочитайте написане на чернетці ще раз,внесіть необхідні поправки,відредагуйте.
12.   Перепишіть у зошит.

Пам'ятайте!

Найкращої довершеності написаного досягає,звичайно,

той,хто вміє подавати основні компоненти тексту в різних можливих варіантах і через їх зіставлення вибирати найкращий.

 

   

•       показати свої знання за темою;
•       продемонструвати вміння аналізувати;
•       проявити самостійне мислення;
•       виразити особисте ставлення до теми,героя,проблеми;
•       показати володіння навичками логічно,послідовно, аргументовано       висловлювати свої думки,погляди;
•       продемонструвати грамотність,високий рівень володіння мовою.

 

 

 

1.               Відсутність головної думки,що послідовно розвивається в роботі.
2.               Невміння аргументувати основні положення роботи,підпорядковувати фактографічний матеріал головній думці.
3.               Відсутність логічної послідовності у викладенні.
4.               Нерівність частин тексту.
5.               Неповнота та поверховість у розкритті теми,підміна однієї теми іншою.
6.               Помилки:

•                  фактичні (спотворення фактів,неправильне їх трактування);
•                  стилістичні(невиправданий вибір слів,примітивізм у вираженні думок,двозначність тощо);
•                  граматичні (порушення зв'язків між словами);
•                  орфографічні(неправильне написання слів);
•                  пунктуаційні(неправильна розстановка розділових знаків).

 

Пам'ятка

При обиранні потрібних для вираження вашої думки слів,треба: -використовувати лише ті з них,значення яких ви безумовно знаєте;

•                  слідкувати за тим,чи вживається дане слово в конкретному контексті;
•                  уникати повторення одного й того ж слова,сусідства однокорінних слів;
•                  в складних реченнях перевіряти,чи правильно пов'язане підрядне речення з головним чи вірно додержується підрядність і супідрядність.

 

 

Композиція твору має бути продуманою і чіткою.

Вступ-це своєрідна передмова.

Основна частина розкриває тему твору. Ця частина значно більша,ніж вступ і закінчення за обсягом.

Закінчення-останній компонент висловлювання.

Ці частини у творі починаються з абзацу.

Слід пам'ятати:хоч твір і має трьох частинну структуру,він повинен бути цілісним як за формою,так і за змістом,а не «склеєним» із вступу,основної частини і закінчення. Важливу роль тут відіграють «місточки»- переходи від однієї частини до іншої.

Вступ(зачин) підводить до теми,дає загальні відомості про проблему,яка стоїть за запропонованою темою. Тип зачину залежить від жанру тексту.

Типи вступів до творів

•   відомості про автора;
•   постановка проблеми у творі-роздумі.

У чому полягає щастя людини?Приходить воно само чи за нього треба боротися?

Ці питання все частіше хвилюють мене,змушують замислюватись( твір - роздум за темою «Як я уявляю собі щастя»).

•   риторичне запитання.

З чого починається людське життя у цьому світі ? Звісно з родини,з мами... (твір на морально-етичну тему «Що найважливіше для дитини»).

- приклад - це цікавий прийом початку твору,і тому виникає інтерес.

- прикладом може бути і випадок з особистого життя.

- цитата;

- визначення часового відрізка.

«Людина і час» - ця тема цікавила давніх філософів, хвилює вона і сучасних людей …. ( твір – роздум за темою  « Людина і час»)

 

 

 

 

 

- це перевірка того,на скільки правильно ви зрозуміли тему твору.

Основна частина складається із закінчених речень,зв'язаних між собою і з вступом(зачином)ланцюговим або паралельним зв'язком. Існує кілька прийомів побудови основної частини твору.

1) Конструктований прийом - засіб логічного співставлення частин тексту.

2) Прийом контрасту-частини тексту протиставлені одна одній. Прийом «запитання-відповідь» - прийом,коли автор запитує та сам і відповідає на свої запитання.

3) Прийом конкретизації. Він полягає у використанні прикладів,доказів для підтвердження тези (думки),яку потрібно спростувати або підтвердити . Використовується в кожному тексті-роздумі.

4)Прийом паралелізму полягає у співставленні понять,образів,поглядів різних авторів.

Закінчення - останній компонент висловлювання. Цю частину називають ще висновками,тому,що в ній підводяться підсумки,узагальнюється, завершується текст. Ця частина твору повинна бути короткою,але насиченою;органічно поєднуватись з попередніми частинами висловленого.

 

Типи закінчень твору:

 

а) висновок; г)риторичне запитання;

б) цитата; д)кінцівка-повтор.

    в) заклик.

 

Під час написання твору ви маєте продемонструвати багатство особистого мовлення,великий словниковий запас, навички користування лексичними та синтаксичними синонімами.

Щоб зробити текст більш виразним та емоційним,потрібно виявити особисте ставлення до того,про що ви пишете . Спосо­бів зробити текст експресивним існує багато. Це тропи (мета­фори ,епітети порівняння,гіперболи та ін..), риторичні фігури (запитання,парцеляція, багатосполучниковість),речення, різні за інтонацією та метою висловлювання. Так, для побудови твору - роздуму дуже підходять конструкції «запитання - відпо­відь », коли ви запитуєте самі себе і самі відповідаєте на запита­ння .

Пам'ятайте,що короткі речення виразніші,ніж довгі,неповні - експресивніші, ніж повні, односкладні - цікавіші,ніж двоскладові, а інверсія - цікавий прийом для зображення об'єкту твору.

Речення в тексті поєднуються ланцюговим (послідовним) ,па - реальним або комбінованими способами .

При послідовному способі повторюються одні й ті самі слова, вживаються синоніми використовуються слова з просторовим значенням.

При паралельному - речення співставляються або протистав­ляються;вони рівноправні,іноді однотипні за будовою . Парале­льний спосіб використовується в творах - описах.

Засоби зв'язку речень у тексті:

* лексичні (лексичний повтор, синонімічна заміна викори­стання антонімів використання слів однієї тематичної групи;

* граматичні (єдність видових та часових форм займен­никова заміна використання сполучників, часток,вставних слів, прислівники зі значенням часу та простору,речення -скрепи (наприклад, Переходимо до наступної частини висловлювання; Як вже було визначено та ін..)

    Будь-який твір починається із визначення його теми,мети і,звичайно,із складання плану твору.

План твору-це «стратегічна» схема викладу (схема композиції твору),яка будується на основі авторського задуму,що визначає основний зміст майбутнього тексту.

Складання плану висловлювання - робота творча.

  У процесі письма план твору може зазнавати певних змін та уточнень. Це зумовлено прагненням автора подати тексту найбільш завершеному вигляді.

  План повинен відповідати темі,не виходити за її межі,передбачати логічну послідовність. Адже як заплануєш,так і напишеш.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Як правило, план відображає трьох частинну побудову твору: вступ, основна частина, закінчення.

   Формування пунктів плану можуть бути як у формі питальних, так і називних речень, або цитат.

1. У пунктах плану повинні бути відображені головні думки,щоб було зрозуміло,про кого (чи про що) і що саме йдеться в кожній частині тексту.

2.Пункти плану повинні бути стислими.

З.Вони повинні бути пов'язаними між собою за смислом.

Цитування

Цитата (від нім. zitаt - закликаю, проголошую) - дослівний уривок з іншого твору,що наводиться письмово чи усно для підтвердження чи заперечення певної думки,а іноді й для заперечення цитованого.

В учнівських творах цитати сприяють       образності,виразності,ємкості мовлення,дозволяють глибше схарактеризувати явище,героя, обставину,можуть служити доказами висновків-узагальнень.

Використання цитат у творі залежить від характеру твору,але вони не повинні займати значну частину об'єму учнівського твору. При цьому цитати мають бути конкретними,чіткими за змістом,стислим,а головне-доцільними.

Типи цитування

За правилами прямої мови.

Великий письменник Лев Толстой говорив: «Дійсне співчуття починається тільки тоді,коли,поставивши себе в уяві на місце страждаючого,відчуваєш дійсно співчуття».

Як частина речення(непряма мова).

Олесь Гончар мав усі підстави сказати без перебільшень,що «Шевченко й Франко - це справді ті два могутніх крила ,які використали українське слово, українську культуру на простори світові».

Епіграф

      Епіграф(від грец. Epigraphe- напис,заголовок) - уривок з якогось тексту,влучний вислів,афоризм чи прислів'я,що ставиться на початку літературного твору або перед окремими його розділами з метою увиразнити тему та ідею,створити певний настрій.

   Епіграф може стати важливим компонентом учнівського твору. М.Ткачук у журналі «Мандрівець» (2005,№3) дає такі поради.

   Якою мовою краще писати епіграфи? Епіграф можна зробити з будь-якої мови,але,на нашу думку,школярам доцільно використовувати для цього переклади...Епіграф - це бажана частина учнівської письмової роботи. Розташування його загальноприйняте - з правого боку перед роботою,у лапки не береться,в кінці необхідний розділовий знак,обов'язкова вказівка на автора (без дужок і крапки після прізвища).

 

Твір - це особливий жанр письмового висловлювання;це оригінальній зв'язний текст,самостійно складений учнем в усній чи письмовій формі за даною темою.

Оскільки зв'язний текст характеризується трьома типами мовлення - розповіддю,описом і роздумом,то й шкільні твори прийнято класифікувати за жанром того чи іншого типу мовлення.

            

Твір-розповідь - це зв'язний текст,усний чи письмовий,у якому послідовно повідомляється про якісь події. Зміст розповіді складається з трьох частин:початок дії,її розвиток і закінчення.

Твір-опис - це зв'язний текст,який дає словесне зображення основних ознак предмета,явища,особи в усній чи письмовій формі. Структура опису потребує спочатку загального враження від предметам потім характеристику деталей. Речення у творі-описі перебувають у відношеннях одночасності.

Твір-роздум - це зв'язний текст,у якому в логічній послідовності передаються думки,міркування як доказ чи пояснення чогось,робляться відповідні висновки. Складається роздум з таких частин:теза,докази, висновок. Речення перебувають у відношеннях причини і наслідку(чи обґрунтування,пояснення думки,висловленої в іншому реченні.

 

 У такому творі розповідається про дії особи, про події, які відбуваються з особою або предметом:

•        твір - розповідь на основі власного досвіду;
•        твір - оповідання:

•    про випадок із життя;
•    за поданим сюжетом;
•    з обрамленням (на основі почутого);

•        оповідання на самостійно вибрану тему.

Зміст твору - розповіді виражається у формі минулого або (з метою художнього осучаснення минулої події) теперішнього часу. Він складається з трьох частин: зав'язки, кульмінації та розв'язки.

Зав'язка - епізод, яким починається розвиток сюжету в творі і від якого залежить розвиток наступних подій.

Кульмінація - момент піднесення, напруження у розвитку дії.

Розв'язка - заключна дія, що виступає як результат розвитку подій.

Речення у тексті - розповіді перебувають у відношеннях послідовності.

Своєрідністю викладу відзначаються твори на основі почутого. У таких творах вказується,від кого і коли ви почули розповідь,як поводили себе оповідач і слухачі. Якщо є потреба,розкажіть у вступі про самого оповідача:який він за характером,який на вигляд,як говорить. Центром викладу є докладна розповідь про те,що ви почули від оповідача(зайві місця можна вилучити,а найістотніші розширити,пояснити). У

 

закінченні здебільшого пишуть про свої враження від почутого,наголошують на основній думці розповіді. Все,що стосується особи оповідача,обставин,за яких ви почули розповідь,називається обрамленням. Наявність обрамлення є основною особливістю творів на основі почутого.

 

 

 

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У такому творі описуються ознаки,властивості,якості особи,предмет або явища.

Як правило,протиставляють два види описів:

 

 

• Науковий,діловий - це опис,в якому дається перелік головних,суттєвих ознак предмета,поняття про його якості. Головне в цих описах- точність,логічна послідовність;
•     Художній - це опис,де переважають суб'єктивність

зображення,образи,враження,ліричний елемент. Головне в цих описах- дати яскраве уявлення про предмет,при цьому не завжди вичерпне,повне.

У композиції таких творів,як правило,можна виокремити частину:

• де дається загальна характеристика предмета,особи,явища, передається враження від того,що описується;
• де говориться про окремі ознаки того,що описується,які підтверджують чи підкреслюють загальну характеристику об'єкта твору,розкривають загальне враження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

•         Твір-роздум удосконалює логічне мислення,вчить обстоювати істину,спростовувати хибні твердження,сприяє формуванню твердих переконань і активної життєвої позиції,розширює кругозір.
•         Роздуми можуть бути побудовані як доведення істинності чи навпаки,як доведення помилковості висунутого автором(або кимось іншим)основного положення - тезису.

 

 

 

 

 

 

 

 Підготовка до написання твору - роздуму

1.   Сформулюйте тезу, яка буде виражати вашу або незгоду (антитезу) з положенням, яке потрібно довести.
2.   Доберіть аргументи,які будуть доводити вашу тезу (антитезу). Для цього можна використати:

•    особистий досвід;
•    досвід інших людей(за їхніми розповідями);

- тексти книжок,журналів,газет;

•    довідкову літературу;
•    радіо - та телепередачі;
•    матеріали Інтернету (але будьте обережні).

3.   Аргументи мають бути переконливими(побудованими на логічності та послідовності їх мовленнєвої презентації), доречними,конкретними та різноманітними:

•    факти з історії та життя відомих історичних осіб, які є частиною загального історичного досвіду людства і мають велике значення для переконання;
•    приклади з художньої літератури збагачують розповідь,підсилюють авторську позицію і характеризують автора твору як вдумливого читача,обізнаного у світовій (або національній) літературі.

4.    Дайте назву вашому майбутньому твору(якщо вона вам не запропонована).
5.    Складіть план твору.
6.    Подумайте над мовленнєвими засобами,які потрібно використати,щоб ваше висловлювання було послідовним,аргументованим,емоційним і цікавим.

 

 

 

 

 

 

(від франц. essai - спроба,проба,нарис ) - прозаїчне висловлювання невеликого об'єму і вільної композиції,що виражає індивідуальні враження міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь. Стиль есе вирізняється: афористичністю,образністю,парадоксальністю.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно

•                                                                  Використовувати всілякі асоціації;
•                                                                  Проводити паралелі;
•                                                                  Добирати аналогії.

Мовна будова есе - це динамічне чергування полемічних

висловів,питань,проблем,використання розмовної інтонації і лексики.

Про дев'ять правил написання креативного есе

1.   Тільки позитивна мова (описувати краще те,що є,а не те,чого немає).
2.   Слова - зв'язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).
3.    Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)
4.    Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів,які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом,а не словниковим запасом. Вишуканість гарна,але в міру.)
5.    Різні слова (синонімія.)
6.    Лаконічність.
7.    Кожне слово важливе (без повторів;кожне речення повинне нести унікальний зміст).
8.    Активна життєва позиція.

Книги про есе - це здорово.

 

 

 

 

 

   Рецензія - критичний відгук на якийсь твір,виставу тощо. Реце­нзент повинен добре розуміти зміст книги (кінофільму, виста - ви ...) ,але від нього не вимагається переказу змісту прочитаного (проглянутого...).

У рецензії використовується науковий, а найчастіше - публі­цистичний стилі мовлення . Рецензія пишеться за певним пла - ном,наявні деякі стандартні мовленнєві звороти, які забезпе - чують зв'язність та логічність викладу:

• в цілому можна сказати ;
• наприкінці хочеться відзначити;
• на початку статті ( вистави... )повідомляється ( розпові­дається про...).

Пам'ятка  для рецензента

•                  Прочитайте твір (перегляньте кінофільм ...) на який ви будете писати рецензію.
•                  Визначте теми що розвиває автор твору ,який ви рецензуєте.
•                  Прокоментуйте назву твору.
•                  Висловте свою думку про зміст твору, проблеми, які порушує автор, про ідею твору.
•                  Напишіть, чи вважаєте ви проблеми ,про які пише автор, актуальними в наш час; чи поділяєте ви точку зору автора на ці проблеми .
•                  Розкажіть, в чому збігається чи не збігається ваше сприйняття предмета мовлення з авторським .
•                  Відзначте мовленнєві засоби,які складають -

своєрідність автора.

 

1. Приступаючи до роботи над твором,потрібно вирішити,на якому матеріалі(літературному,біографічному,історичному,науковому)ви будете розкривати тему.
2. Визначте характер викладеннями буде воно переважно мати емоційні(тобто ви будете спиратися переважно на свої почуття,вираження свого ставлення до предметами розповідний характер(тобто ви будете в основному представляти факти),чи буде поєднувати те й інше.
3. Твір може будуватися як індуктивний(від окремих, конкретних фактів до загального висновку) і як дедуктивний (від загального положення до аналізу окремих фактів), може бути міркуванням - доведенням(підтверджуванням справедливості висунутого положення) і міркуванням - спростуванням (доведенням помилковості висунутого положення).
4. Важливо не просто відповісти на поставлене в заголовку питання,а показати своє ставлення до питання,що обговорюється.
5. Не забувайте про дотримання пропорцій у викладенні матеріалу.
6. Вільні теми відкривають більш широкий простір для вибору матеріалу,приваблюють самостійністю а оригінальністю бачення світу,самобутньою манерою викладення тощо.