Виховний захід на тему: ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І МОВИ

Мета: вшанувати пам’ять славнозвісних просвітителів   слов’ян – Кирила та Мефодія;розповісти про видатного давньоруського письменника-літописця Нестора, про українських діячів, які сприяли розвитку української писемності та мови (І.П.Кот ляревського, Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка та ін. ); познайомити учнів з історичним   розвитком української  мови і писемності; виховувати повагу до історичної спадщини, до видатних особистостей минулого, розвивати  інтерес до вивчення   мови в подальшому.

Обладнання: українські костюми,  портрети письменників, рушники, кюстюми Нестора, Котляревського,Шевченка, алфавіти (кирилиця, сучасний), плакат з назвою свята і епіграфом, стінівки, музична композиція «Адажіо», відео «Перші абетки», калина, таблиці з датами.

Тип уроку: літературно-музична композиція.

                                                                                              Мова –державна                                                                                                                               перлина,

                                                                                               Нею завжди дорожіть.

                                                                                               Без мови немає країни –

                                                                                               Мову, як матір, любіть.

Ведуча.  Доброго дня, шановні друзі!  Ми раді вітати вас на святі, присвяченому Дню української писемності й мови. Сьогодні на святі в нас присутні

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________-

                                                 Гостей дорогих

                                                 Ми вітаємо щиро,

                                                 Стрічаємо з хлібом,

                                                 Любов’ю і миром.

 (Діти несуть хліб гостям, після вручення, ведуча продовжує )

Сьогоднішнє свято одне з наймолодших державних свят, яке було встановлено 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою. В указі було зазначено: ,,Установити в Україні День української писемності і мови,  який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Ведучий. Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. Наша мова втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу людської душі.

Ведуча. Тернистим і надзвичайно складним був шлях української мови. Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про її ,,вторинність”, ретельно приховуючи від українців величезний масив української писемності,  історії  та культури. Але незважаючи ні на що українське слово живе і нині. Давайте ж дізнаємось як виникла і розвивалася українська мова впродовж цих століть.

Ведучий.  Виникнення писемності – епохальний крок поступу в історії кожного народу. Творцями слов’янської абетки були славнозвісні просвітителі, перекладачі, проповідники християнства брати Кирило і Мефодій. (показ відео «Перші абетки»)

Ведуча. Наступна визначна постать в історії розвитку української  писемності – це Нестор Літописець. Він є батьком української історії і словесності.

(На сцену виходит Нестор в чорній рясі, несучі літопис)   

Нестор.      Я прийшов до Лаври  юнаком,

Тут назавжди оселився....

Та не тільки став монахом я,

Я в історії Русі літописцем залишився.

                   Двадцять років я писав,

,,Повість...” склав в Літопис руський

Славу й шану я князям віддав,

Що величали землю руську.

Ведучий. Появу нової української літературної мови символізувало видання у 1798р. перших трьох частин ,,Енеїди” Івана Котляревського. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою всупереч тогочасної традиції користуватися в писемній практиці книжною українською мовою.   (На сцені з’являється Котляревський)

Котляревський.    Так я з’явився у щасливий час,

Вкраїнським словом  розпочав співати

Я ,,Енеїду” вам подарував,

Зумівши в ній народну мову показати.

Переспів я Вергілія зробив,

Відбивши у віршах історію і побут,

Про звичаї вкраїнців розповів,

Усьому світові на подив.

      (Уходить зі сцени)

Ведуча. Якщо Котляревський вважається родоначальником української літературної мови, то її основоположником без жодного сумніву є  Тарас Григорович Шевченко, який у 1840р. видав  збірку віршів ,,Кобзар”.

                             (На сцені зявляється Т.Шевченко)

Шевченко.   Я народився на Вкраїні милій

В родині сільського кріпака,

Але звільнився, - і, піднявши крила,

Ім’я своє залишив на літа. 

Вкраїнським солов’їним словом

Я «Заповіт» складав всім вам,

Щоб пережити все змогла і згодом,

Зростала   мова рідного народу,

Та, що з дитинства нас плекала,

Життєву мудрість даючи,

І скільки б мови нас не позбавляли, -

Вона є вічною на всі віки.

             (уходить зі сцени)

Ведучий. Багато десятиліть наша мова знищувалася і плюндрувалася, та незважаючи на лінгвоцид, вона жива й донині. За підрахунками науковців, за всю історію української мови було прийнято понад 200 законодавчих актів, які різною мірою обмежували права української мови. Давайте пригадаємо найсумніші дати в історії нашої мови.

(Звучить мелодія «Адажіо»Т.Альбіоні, на сцені зявляються 10 україночок з жовтими і блакитними  табличками, утворюючи прапор, і зачитують по одній із дат з історії української мови.)

1-а україночка.  1720р.  – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

2-а україночка. 1769р. – видано розпорядження Російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

3-а  україночка. 1862р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

4-а україночка.  1863р.- указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

5-а україночка. 1876р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування українською мовою оригінальних творів і перекладів.

6-а україночка. 1884р. – заборона українських театральних вистав.

7-а україночка. 1908р. – уся культурна і освітня діяльність вУкраїні визнана царським урядом Росії шкідливою і небезпечною.

8-а україночка. 1914р. – російський цар Микола ІІ забороняє українську пресу – газети і журнали.

9-а україночка. 1938р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, утискаучи українську.

10-а україночка. 1989р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на задній план.

(Музика стихає, виходить на сцену дівчина в українському вбранні, в руках свічка)

 МОЛИТВА ДО МОВИ

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Ти, сповнена відваги і любові,

З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо у молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Ведуча. Ще багато видатних діячів плідно працювали на ниві розвитку і зміцнення укранського слова: над удосконаленням правописy працювали Мелетій Смотрицький,  Іван Павловський, Іван Максимович, Григорій Квітка-Основ’яненко. Пантелеймон Куліш, намагаючись увести єдину правописну форму, реформував і  заклав основи сучасного українського правопису. Олександр Потебня, Борис Грінченко, Леонід Булаховський  внесли значний вклад в лінгвістику, загальне мовознавство, етнографію, фольклористику та лексикографію.

Ведучий. А чого варті титанічні праці видатних поетів і письменників  ХХ ст.: Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Павла Тичини,  Миколи Куліша, Максима Рильського, Ліни Костенко, Василя Стуса, Дмитра Павличка, Олександра Олеся, Уласа Самчука, Василя Барки та багатьох інших. Твори цих авторів збагатили скарбницю нашої мовної, культурної і літературної спадщини. Їх імена назавжди вписані золотими літерами в історію української писемності.

                             (На сцену виходять троє учнів, читають вірші)

1. Мова кожного народу 
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду, 
в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові
і потоки гомонять: 
зелен-клени у діброві 
по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову, 
колосисту — на віки – 
українську рідну мову 
в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати 
буду всюди й повсякчас, — 
бо ж єдина — так, як мати – 
мова в кожного із нас!

2. Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу малинову,

Як рідного неба блакить.

Як сонця безсмертного коло,

Що креслить у небі путі,

Любіть свою мову й ніколи,

Її не забудьте в житті.

Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній, що треба нам, є,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ. 

3. До рідного слова торкаюсь душею,

Боюсь очернити чи зрадить його.

З цих слів наша мова, пишаємось нею –

Це музика й пісня народу мого.

Бе неї не зміг би на світі прожити,

Не зміг би помітить земної краси,

Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,

З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця,

З якої черпаю натхнення й снагу.

Вона кришталево дзвенить і іскриться,

Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, – це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

Ведуча. Українська мова настільки співуча і мелодійна, що виникнення української пісні стало закономірним явищем. Пісня завжди була душею українського народу, його сподіваннями і надіями.

                        Для мене пісня – солов’їна мова,

Живильні сили хлібних колосків,

Люблю я щире українське слово,

Яке пройшло крізь збурення віків.

Ведучий         Воно дісталося нам від княжих літ.

Його не вбив копит ординський карб.

На крилах-рушниках  несуть лелеки

Мого народу найцінніший скарб.

Пропонуємо вам послухати пісню про мову у виконанні Анастасії  Севрюкової.

                              (Звучить пісня про мову, підтанцовка- танок з рушниками)

                                                        ПІСНЯ ПРО МОВУ

Я змалечку закохана у мову,

В її чарівний барвінковий цвіт,

Візьму до рук сопілку калинову

І пісня українська зачарує світ.

            Приспів:

Я заспіваю пісню солов’їну,

Якою мене мати колисала,

В піснях прославлю Україну,

Я рідну мову покохала.

Слова летять у душу, як лебідки,

І пахнуть п’янко житом і росою.

Цю пісню вам співаю, дітки,

Злілеяна вкраїнською красою.

Ці слова два – одвічні і єдині

Злились на віки вічні, на життя.

Без мови не було б і чарівної пісні,

То ж разом з ними йдемо в майбуття!

Ведуча. Правовий статус української мови сьогодні  визначає  Конституція України. У статті 10  записано: “Державною мовою в Україні є українська мова».

 Зараз українська мова оживає в дитячих садках, школах, університетах, на телеекранах, на рівні державного спілкування. В української мови є майбутнє.  Адже вона народжується не просто з вуст народа, а з глибини його серця і душі. Обов’язок кожного з нас – турбуватися про її долю, удосконалювати і збагачувати українську мову.

               (На сцену виходять учні молодших класів і декламують вірші)

  1-й учень.         Плекаймо відроджену мову,

                           Відвіймо полову – сміття...

                           Вона – непохитна основа

                           Народу, що дав їй життя.

2-а учениця.     Не замовкне вона, не загине –

                           Перлина в намисті всіх мов.

                           За нею – моя Україна,

                          Моя незрадлива любов!

3-й учень.         Над всі багатства і припливи мод

                           Шануймо мову  серцем і вустами.

                           Народ без мови – це вже не народ,

                           Без мови всі б ми сиротами стали.

4-а учениця.      В ній душі глибина і прозорість,

                            Наша пісня і дума жива,

                            І суворість, і ніжність, і совість-

                            Вся історія в ній проплива.

5-й учень.          Мово рідна, не зігнута сила;

                            І мелодій ключі золоті.

                           Ти, як мати, що нас народила,

                          Як земля, що тримає в житті.

Ведучий. Мова – це велике національне надбання, національна скарбниця, що визначає ментальність народу. Запашна, співуча, гнучка, сповнена музики і квіткових пахощів, вона підвелася з колін, як піднялася і наша незалежна Україна.

Ведуча.                      Читайте до болю знайомі рядки,

Вклоняйтесь кожному слову,

Кров’ю кляніться нести у віки

Свою материнськую мову!

        Зі святом вас, любі друзі, зі святом вас, шанувальники рідного слова!