МЕДОБОРИ

      Подільські Товтри!

Їх давно народ називає Медоборами, бо вкрились вони густими лісами-борами, пахнуть духм’яним бджолиним медом, купаються в сонячному промінні і квітах, шовкових травах і росах. Тут повсякчас

дзвенить пташина пісня від ранньої весни і до пізньої осені, шепочуть між собою кущі дивовижних рослин, пишаються химерною красою чудернацькі скелі, гомонять наодинці віковічні дерева. Щоб відчути і побачити цю красу, потрібно лише залишитись сам на сам з природою, вслухатись у її таємничість. Тільки тоді найкраще сприйматиметься її краса.

ПРИСЛУХАЙСЬ ДО ТРАВИ

            Трава... Це не тільки переплетіння сотень  і  тисяч стеблинок, а й великий дім. Для комах, павуків, кліщів, слимаків.Трава для них все: сховок від негоди й небезпеки, затишок і розваги, помешкання із столом та ночівлею. Навіть шестиногі кузьки, що живуть на деревах і кущах, за найменшої загрози складають свої кінцівки й камінчиком падають вниз, у траву. Спробуй  відшукай! Скільки їх мешкає або тимчасово перебуває в цих зелених джунглях? Лише на одному кущику звичайної кропиви налічується близько восьмисот квартирантів.

- 28 -

АНЕМОНА

Давно помічено: коли квітневе сонце вигріває в лісі землю і почне квітнути анемона, з вирію повертаються хижі птахи.                                                

Назва квітки походить від грецького слова “анемос”-вітер. Анемона цвіте в період весняних вітрів. Її білосніжна оцвітина, наче вітрильце, розгойдує тонке стебельце навіть при ледь помітному колиханні повітря.

ЦВІТІННЯ

 На осонні жовтавими цятками розпукуються  кошики  мати-й

-мачухи /підбілу. Верхній бік її листків зелений, гладкий. Притулиш до рукивідчуєш прохолоду. Спід-білуватий, пухнастий. Звідси й назва квітки. Але листя у рослини ще немає.  Воно з’явиться тоді, коли в кошиках почне визрівати насіння.          

Озирнись навкруги-скрізь цвітіння. Яких кольорів не побачиш! Духмяними пахощами напоєне повітря. Воно бадьорить, чарує, бентежить. Нема людини, яка б залишилась байдужою до цієї неповторної краси.

плоскі, з великими гострими кігтями. Тіло в м’якій оксамитовій шуб ці.                                                              

На відміну від інших підземних тварин, кріт взимку не спить. Кормом для нього є земляні черв’яки, вовчки, личинки та лялечки жуків. Шукаючи їх, кріт безперервно просувається товщею землі. При цьому витрачається багато енергії, яку він повинен щогодини поповнювати новими порціями їжі. Голодний кріт не проживе і дванадцяти годин. Тому весь час йому потрібно добувати харчі.

 Взимку кротові особливо скрутно. Черви і комахи перекочовують у глибші шари ґрунту. Туди ж прямує й невтомний землекоп.

КАЖАНИ.

  Нічний спосіб життя, безшумні польоти та своєрідна зовнішність породили багато легенд про цих  тварин.Це єдина літаюча група ссавців.Кажанів називають рукокрилими. За часом вильоту на полювання їх поділяють на вечірниць та нічниць. За зовнішніми ознаками- на вуханів, широковухів, довгокрилів, підковоносів.  Вдень кажани відпочивають у печерах, дуплах, на

дахах старих будинків.

  Кажани поїдають багато небезпечних шкідників, саме тому користь від цих маленьких звірят величезна.Всі види кажанів, які є на території України, занесені до Червоної книги.

- 27 -

КОЛЮЧА КУЛЬКА  Замість шерсті тіло

вкрите голками, яких шістьвісім тисяч.  Їжачок -нічна тваринка і полює на змій, мишей, жаб, за допомогою нюху.                     

Чомусь  художники, малюючи їжаків, майже завжди зображають їх з голками, на які наштрикнуто яблука чи

гриби.  Тому складається враження, що їжаки заготовляють   продукти на зиму. Але це не так. Їжаки не їдять ні яблук, ні грибів, тому що вони хижаки. А на зиму вони впадають в сплячку і до настання теплих весняних днів нічим не живляться.  А от наколюють їжаки лісові яблука на голки для того, щоб кислий сік, який стікає по голках на шкіру, виганяв блох. Ці комахи-паразити дуже дошкуляють тваринам, а лапою дістатися до них вони не можуть.

КРІТ     Мордочка у крота витягнена, як у поросяти, а на кінчикутверда рийка. Оченята крихітні, майже         зовсім непомітні. Передні ніжки пристосовані до роботи під землею: короткі, широкі,

- 26 -

ДИВО ВОДОЙМИЩ  Над лісовим озерцем запав рожевий ранок. На тихому плесі почали виринати зелені пуп’янки. Минула година. Золоті промені, мов казкові чарівники, перетворили смарагдові бруньки на білосніжні чашечки з пучками гарячого сонця.

Розквітла водяна лілія-біле латат

тя.                                                                           

У слов’ян лілея вважалась русалчиною квіткою. Плямисте кореневище рослини схоже на риб’ячий хвіст. Тому людська фантазія створила з квітки русалку-красуню з риб’ячим хвостом. Стародавні слов’яни називали латаття одолень-травою, яка нібито могла здолати нечисту силу.Коли людина вирушала у далеку мандрівку, то чіпала собі на шию в торбинці шматочок кореневища цієї рослини.

ЖИВИЙ ПРОГНОЗ  ПОГОДИ

 Нахиліться вранці до непоказного мокрецю, що росте під ґанком. Якщо його квіти не розкрились до восьмої години й залишаються ще годину-дві закритими, після обіду слід чекати дощу.Хмарної днини, перед дощем і вночі стуляються квіточки конюшини червоної. Перед  ясним днем польова берізка широко розкриває назустріч сонцю свій віночок-грамофон.          Скільки ще трав росте навколо нас, що прогнозують або показують час? Придивіться, дослідіть! Кожне маленьке відкриття, але самостійне відкриття,-це велика радість.

ТРАГЕДІЯ НА БОЛОТІ

 Серед чорних калюж здіймається набубнявілий покрив з моху. Зелена ковдра червоніє невеличкими латками, що яскравіють у променях сонця коштовними перлинами. Утворює ці латки маленька тендітна рослинка з розеткою червонуватих листочків. Округла широка пластинка листків покрита волосками, увінчують її прозорі кульки рідини, які нагадують крапельки роси. Ось чому ця рослина

зветься росичкою. Але навіщо таке блискуче намисто болотяній рослинці?                                                                                                                                     

   Ось літає крилата попелиця. Вона відчуває голод і спрагу. Комашка сідає на листочок,  щоб поласувати тим, що прийняла за їжу. Як тільки вона це робить, клейкі краплі міцно схоплюють її тіло.                                           

Маленька комашка перелякалась і намагається вивільнитись. Але чим більше вона  борсається, тим глибше грузне у тягучу рідину і тим швидше зростають підступні краплі.                                                                                     

    Тепер вбивця готується остаточно проковтнути жертву.За кілька годин усі волоски нахиляються вперед, а вінчик листка піднімається вгору. Тепер листок-ніби рука, складена у жменю, де лежить мертва комашка, оточена кислим соком.Починається перетравлення.    За кілька днів від комашки залишаться “ріжки та ніжки”-крила, лапки...Вітерець рознесе ці рештки по болоту.                                                                          Поступово волоски вишикуються у “бойовий порядок”, і їхні головки знову почнуть виділяти “росу”. Хто далі?                                                                                        

  Немає нічого дивного. Росичка росте на торфовому ґрунті, у ньому дуже мало азоту. Тому вона пристосувалась поглинати азотовмісну їжу з комах, що літають довкола.   

  КІНЕЦЬ ЗИМОВОМУ СНУ

 Теплим сонячним промінням будить весна природу. Прокинувся і вуж. Виповз із нічної схованки, причаївся у затишку біля трухлявого пенька й чекає на поживу. Може, скочить жабеняот і буде сніданок. Жовтогарячі плями на голівці плазуна аж горять на сонці. Завдяки цій характерній ознаці ми не плутаємо вужа з

отруйною гадюкою.

КВАКША

 На початку травня над невеличкими болітцями лунає тисячоголосий весільний хор жаб. Серед них голосно й різко, мов гучномовець, виспівує квакша. Її тільце маленьке. акуратне. Навколо жвавих оченят-золоте облямування. забарвлення гладенької шкіри-ніжно-зелене.

Справжня царівна-жаба!  Більшу

частину  життя  квакша проводить на деревах, кущах, у високій траві. І шкіра її набуває того забарвлення, що має кора гілок або листя.

- 25 -

     Мурашник-це мурашине місто, яке вони будують десятки літ.

Якщо не турбувати його мешканців, то мурашник може існувати на одному місці сто років. Перед негодою всі мурахи ховаються в свою домівку, і всі входи  і виходи закриваються.  Якщо розворушити верхівку мурашника,- тоді біда. Гине вся мурашина сім’я. Бережіть їх!

БДЖОЛИ          Медоносні бджоли живуть великими сім’ями.  Між  ними існує суворий розподіл обов’язків. Жодна бджола не втручається в      справи            іншої. Наймолодші, котрим минуло три-чотири дні, прибирають і чистять вулик.  Коли трохи підростуть і зміцніють, починають             годувати         личинок.

На дев’ятнадцятий день бджола

виконує роль вартового, пильно стежить за тим, щоб ніхто чужий не потрапив до гнізда.  Приблизно на двадцять п’ятий день свого життя бджоли вже  вилітають  збирати мед. Старенькі їхні сестри носять воду й далеко від житла не відлітають.   

    Найбільші за розміром бджоли, які зустрічаються на території природного заповідника “Медобори” є ксилокопи або бджоли-теслярі. Свої нірки  ці комахи риють у глиняних кар’єрах. На кінці такої нірки ЗОЗУЛИНІ ЧЕРЕВИЧКИ  У  чудову літню пору природний заповідник “Медобори” називають “подільською Швейцарією” . Тут можна поспілкуватися з орхідеями. Ці дивовижно прекрасні , чарівні квіти потрапили у Червону книгу України.       Зозулині  черевички справжні - найкрасивіша з орхідей України, взята під охорону в Європі ще на початку століття. З насіння рослина зацвітає на 18 рік.Мабіть, немає людини, яка

була б байдужою до чарівної краси цих ніжних, витончених квітів. Вони здаються виготовленими з якоїсь особливо прозорої, ніжної порцеляни надзвичайно майстерними руками лісових                                гномів.             Грецька легенда розповідає, що якось богиня краси Афродіта спустилась з Олімпу на землю, аби побродити заквітчаними галявинами. Вона замріяно сіла над дзвінкоголосим струмком і милувалась смарагдовим килимом трав. Потім богиня скинула з ніг свої сандалети і пішла босоніж по шовковистій траві, а черевички так і залишились на лісовій галявині. Через деякий час вони проросли, випустили стебла із широким листям. В час раннього літа на верхівках стебел розкрились небаченої краси квітки, що формою губи нагадували взуття самої богині краси.

ЯСЕНЕЦЬ БІЛИЙ

Із давніх-давен дійшли до нас перекази про рослину, яка не горить у вогні. Про неї склали вірші і співали пісні. Згадаймо рядки В.Сосюри „Як та купина, що горить – не згора, живе у стежках, у дібровах...” А чи насправді є така рослина неопалима

купина? Може, це лише гарна легенда, скажімо, як квітуча папороть?     Неопалимою купиною називається рослина із родини рутових, яка має наукову назву ясенець. Його пірчасті листки справді схожі на листки ясена. Висота (до 120 см) рослина має гарні квіти, найчастіше - рожевопурпурові, рідше білі. Квіти мають аромат апельсинової шкірки ( до речі, апельсини належать до цієї ж родини рутових, отже, є далекими родичами неопалимої купини). Зацвітає у травні і квітує до липня.     Неопалима купина зростає по сухих схилах. Вона густо вкрита залозистими волосками, що виділяють ефірну олію. Якщо в літню спеку піднести до квітучої рослини сірника (або до неї випадково попаде іскра), повітря навколо спалахує гарним синім полум’ям – це загоряється ефірна олія. Полум’я через деякий час гасне, не завдавши рослині шкоди. Тому і називають її неопалимою купиною.

     Неопалима купина - гарна і цікава, але небезпечна рослина. Ефірна олія, яку вона виділяє, спричиняє болючі опіки. Вони з’являються не зразу, а через 2-3 дні. При сильних опіках виникають пухирі. Загоєння відбувається повільно. В заповіднику зростає на лучно-степових схилах г.Гостра.

ЖУК-ОЛЕНЬ  Хто не знає оленів-гордих тварин, які мешкають у лісах, і яких часто можна побачити у зоопарку? Але є й інші оленішестиногі.  Це жук-олень, окраса наших лісів.  Як у звірів оленів, так і в комах- гордість і краса-це розкішні роги.                                            

   Коли вечоріє відправляються жуки-олені в політ. Цікаво, що

під час польоту самці (“роги” є лише у них) змушені триматися майже вертикально, щоб не переважили великі щелепи-роги.А  зустріти жуків можна біля дубів, з яких витікає сік. Сюди вони злітаються і влаштовують гуляння. Іноді можуть змагатися, боротися за допомогою ріг, на яких по дванадцять зубців.  Жуки-олені дуже сварливі забіяки, б’ються за їжу, навіть коли її дуже багато.  

            Ці красені занесені до Червоної книги України.   

РУДІ ЛІСОВІ МУРАШКИ

 Мурашки-лісові санітари. Вони  підбирають мертвих жучків і мишей, очищують ліс від відходів, поїдають шкідливих гусениць, тлю. Мурашки одного мурашника з’їдають за  день стільки комах, скільки синиця за два місяці, а дятел за двадцять днів. Але цікаво знати, що при цьому вони не зачіпають

корисних комах.

- 23 -

МАХАОН

  Махаон-один з найбільших метеликів, занесених на сторінки

Червоної книги України. Здалеку видно його яскравожовті з чорними візерунками крила. На задніх крилах є сині кружальця та дві оранжеві плями.  Передні крила дещо витягнуті вперед, задні зубчасті,

із хвостиками. Тому махаон називають “хвостатим метеликом”.      Цікаво, що крила метеликів важливі не лише для польоту, а й для терморегуляції.

НІЧНІ МЕТЕЛИКИ

            На території природного заповідника “Медобори” зустрічається рідкісний метелик, занесений на сторінки Червоної книги України.  Це бражник”мертва голова”. Назва метелика пов’язана із малюнком на грудній частині тіла у вигляді черепа з двома схрещеними під ним кістками. Це один з             найбільших    метеликів, розмах крил якого досягає до дванадцяти сантиметрів. Передні крила у нього бурі, з невиразним малюнком. А от задні яскраві, з чорними смугами. Комаха           має рідкісну          серед   метеликів

здатність видавати звуки.  Її голос, пронизливий і високий, нагадує писк дитини або скиглення собаки. Навіть гусениця цього метелика видає щелепами звуки, що нагадують скрегіт зубів. Найулюбленішою їжею бражника є бджолиний мед.

- 22 -

ЦИБУЛЯ ВЕДМЕЖА

(черемша, левурда).

  За зовнішнім виглядом це незичайна цибуля. Листки у цієї рослини широкі, як у конвалії. На квітконосному пагоні здіймається дуже гарний зонтик зірчастих сніжно-білих квіток.   Цибуля ведмежа зростає на найбільш зволожених багатих

грунтах. Ця рослина займає значні площі завдяки сильній здатності витісняти інших. І хоча вона занесена до Червоної книги України, у заповіднику “Медобори” почуває себе чудово.

    У наших лісах у квітні-травні черемша створює суцільний квітчаний килим. Цибуля ведмежа є цінною вітамінною та лікарською рослиною.

СОН

  На узліссях, лучно-степових трав’янистих схилах, край чагарникових заростей можна зустріти рідкісну зникаючу рослину – сон. На території природного заповідника “Медобори” зростає два види сону – великий та широколистий. Обидві рослини занесені на сторінки Червоної книги України.

    Сон одна з найкращих весняних рослин. Великі дзвонико- або келихоподібні фіолетові або бузково-сині квіти сону закутані від весняних холодів у теплий “кожушок” густого опушення білястих

волосків. Здається,

ніби справжній ореол оточує ці квіти. Гарна дзвоникоподібна квітка тонко реагує на зміну погоди: на дощ чи негоду стуляє пелюстки і схиляється до землі – “засинає”. У сон-трави не менш чарівний вигляд мають химерні голівки з плодиками, які нагадують мініатюрні срібносяйні туманності серед зірок чи якісь супермодні, покрученокучеряві зачіски.

     Стародавнє слов’янське повір’я говорить, що коли покласти сонтраву на ніч під голову, то насниться майбутнє.

ДУБ. ЗНАЙОМІ

І НЕСТАРІЮЧІ

ДОВГОЖИТЕЛІ

 Особливою пошаною і популярністю в Україні завжди користувався дуб. Його  шанували за довголіття, міцність. Як символ незламної сили, могутності постає він у віршах. Вчені-археологи стверджують, що перший хліб людині дали не жито та пшениця, а темнолисті дуби. Знайдено докази, що люди ще понад п’ять тисяч років тому

розтирали жолуді на борошно і випікали  з нього хліб.

 Шанують дуб і в наші дні. Це дерево має міцну , з красивим забарвленням і малюнком, стійку проти гниття деревину.Цікаво, що на відміну від більшості дерев, дуб росте повільно.Молоде деревце не квапиться тягтися вгору, воно спершу забезпечує себе надійним корінням. В повну силу дуб входить лише після того, як прожив свої перші сто років.

голові червону “шапочку”. Голова порівняно велика, дзьоб міцний. Літають дятли ніби неохоче, але швидко, то різко піднімаючись, то ніби падаючи з складеними крилами. Зате вони добре лазять по деревах. Розташування пальців, гострі загнуті кігті на коротких міцних ногах та цупкий хвіст забезпечують майстерність маневрування на стовбурах.

ПРОБУДЖЕННЯ

 Ось засновигали по опалому сухому гіллі павуки, жуки, мухи. Прокинулись метелики. Над білосніжними анемонами пурхає яскрава лимонниця. А кропив’янка готується до польоту: випробовує рухи крилець. Ще мить-і строкатий  метелик уже в повітрі. Летить прямісінько на людину. Простягнеш руку-метелик сяде на долоню і довірливо хизується своїм чарівним вбранням.

СОВИ. ПУГАЧ   У казках сови - мудрі птахи. Дійсно, коли дивишся на сову, мимохіть помічаєш їхню подібність до людини. І це не випадково. Очі в сови, як і в нас, розташовані в одній площині. А ще сови вміють кліпати. Причому вони єдині птахи, які кліпають, опускаючи як і ми, верхню повіку.         Із всіх сов, що зустрічаються в Україні, тільки пугач може

хапати  зайців, тетеруків, качок, горобинних птахів. Цим, звичайно, завдає певної шкоди. Але ще більше йому в кігті потрапляє гризунів. Пугач став надзвичайно рідкісним, тому занесений до Червоної книги України і підлягає охороні як рідкісна пам’ятка природи.

- 21 -

ЩИГЛИК

 Різноколірний красень щиглик також належить до птахів, котрі залишаються зимувати в нашім краї. Буває, щиглі позлітаються на дерево і почнуть виспівувати на морозі таких веселих пісень, що хоч бери та весну гукай. Здіймуться й полетять-ніби строкаті  метелики з жовтими крильцями. Найчастіше

щиглі тримаються відкритих ділянок, порослих високими бур’янами. Насіння бур’янів-улюблений харч цих пернатих.

 БЕНТЕЖНА ПОРА

 З кожним днем на землю лине все більше і більше живлющих променів сонця. Ліс ще прозорий, але бруньки ось-ось готові випустити зелену фату.  Лише черемха та берізка не дочекались пори-вже вибризнули пахучі клейкі листочки.

  Вранці долами стелиться легкий  туман. Від перших сонячних променів невагомий серпанок зникає.

ДЯТЛИ

 Весняний ліс ніби пробуджується. Довкола тихо і раптом лунає барабанний дріб- дятел стукає дзьобом у гілку. Це порівняно невеликі птахи, які для влаштування гнізд видовбують дупла. Забарвлення оперення їх здебільшого строкате, яскраве, іноді одноманітнечорне чи сіре. Майже всі дятли мають на ЛІТНІЙ ДОЩИК

             Ліс зранку був  ясний, чистий, зелений. Щедро сяяло сонце. У повітрі стояли пахощі  меду і живиці.                       

            У  полудень  неждано  почав накрапати дрібний дощик-теплий, спокійний, задумливий. Він тихо лопотів і розсипався в листі прозорими зернятками, нечасті краплі падали в траву.             

           Легенький літній дощик. Затишний, без блискавок і грому. Навіть пташкам байдуже-гомонять собі у шатах в’язів, осокорів і дубів.

СОСНА

 Круглий рік стоїть сосна у своєму незміннному наряді. Зеленіє вона і взимку, коли довкола гуляють холодні віхоли. А в лісі височенні сосни, наче щогли вітрильників, мелодійно відгукуються на найменший подих вітру. В негоду сосновий бір гуде, мов розбурхане море. А коли пригріває сонечко,  стрункі лісові красуні напоюють повітря п’янким ароматом хвойного бальзаму.

               В будові й розмноженні сосни є немало цікавого.Довгі вузькі хвоїнки її розміщуються на гілках парами. Вони тримаються вкупі навіть після опадання. Подивіться на землю біля сосни-ви обов’язково знайдете таких “близняток”.

ЖИВІ ГОДИННИКИ

 Трава-невичерпне джерело великих і малих  відкриттів.Хочеш дізнатися, котра година,-не дивись на годинник, не питай перехожого. Кинь свій погляд на звіробій та картоплю. Почали розкриватись їхні квітки-уже шоста година ранку. Рівно через годину на клумбі засяють нагідки. Звичайно, живі годинники працюють лише за теплої  і ясної погоди. Перед дощем вони симулюють. Але  ця обставина підкаже нам:

чекай дощу!

БУКИ

 Загляньте влітку у буковий ліс.  Тут ви побачите стрункі могутні дерева, вкриті гладкою сірою корою.  Природний спокій буків переривається хіба подихом вітру. Завдяки густому шатру зеленого листя у старому буковому лісі навіть у найбільшу спеку відчутна прохолода. З букових горішків одержують олію для виготовлення цінних живописних фарб. А чи не замислювались ви, чому назва дерева входить до складу таких слів, як БУКва, БУКвар, азБУКа. І це не випадковість. В далекому минулому  для книгодрукування з  букової деревини виготовляли особливі кілочки з вирізаним на них шрифтом літер.

У  ЦАРСТВІ  ЛІТА

 Кожна пора року в царстві природи чарівна і неповторна. Саме тепер у молоду яскраву зелень пізньої весни вплітаються перші барви раннього літа. Красне літо, ніби талановитий майстер пензля, розмальовує

НЕПОСИДЮЧІ СИНИЧКИ

   Нема такого двору чи садка, де б не побували  взимку непосидючі синички. Іноді протягом цілого тижня, день у день, навіть в одні і ті ж години зграйка синичок з’являється на кущі під вікном. Укотре пташки оглядають кожну гілочку, кожну бруньку, аби десь не заховався шкідник. Усіх комах, що принишкли

на зиму в затишних куточках і щілинах, бачить гостре око синички. Ніщо не сховається від її міцного дзьоба.

ПОВЗИК

   Часто взимку приєднується до гурту синичок і мандрує разом з ними по лісах і садках повзик. Це невелика, короткохвоста пташка, трошки більша від горобця. Повзик гарно забарвлений: блакитносірий зверху, білий знизу. Біля ока-чорна смужка.

Їжу цей птах відшукує на

корі стовбура, повзаючи по ній.

- 19 -

гладенькі  і заокруглені. Подивишся на сонце крізь коштовну намистинку,так і заблищить у ньому усіма кольорами веселки розсип маленьких сонць.

БІЛА КНИГА

 Аркуші цієї книги широкі й неозорі. Це снігова білість безмежних полів і пухнаста шуба завмерлих лісів. Кожний крок тварини-рядочок,

кожна стрічка сліду-оповідання з зимового життя звіра чи пташки.                      Хай навіть ми не бачимо в лісі жодної живої душі, хай не почуємо голосу, зате з цікавістю зможемо прочитати розділи білої книги природи.

ЗИМОВІ ГОСТІ

 Після заметілі біля осель  чи в садку можна побачити чималі зграйки крилатих гостей з навколишніх лісів .Їм важко стало відшукувати їжу. Поблизу людей пташки швидко знаходять поживу і притулок від зимової негоди. Правда, тепер наші друзі не такі голосисті, як улітку. Зате вони дуже звеселяють  зимові пейзажі.

    Синиці, повзики, щиглі, омелюхи, шишкарі, корольки, дятли прикрашають одноманітну зимову природу.  В сутужну зимову пору вони потребують людської допомоги. Тож  хай кожен, кому дорога природа, зробить хоч одну годівничку для них.

- 18 -

шовковисті трави дивовижною райдугою квітобарв.                              

       Проходять перші літні грози, дощі вмивають і освіжують зелень трав та дерев, напувають землю життєдайною вологою. В цей час цілий ряд рослин вплітає в барвистий літній вінок свої яскраві запашні квітки.  Лісові галявини та луки  перетворюються на ажурні мережива різнокольорових суцвіть.

ГРИБ-БОРОВИК  Тільки-но з’явилися грибиборовики. Їх помітив збирач і ,недбало зірвавши, поклав у кошик.  На місці вирваних грибів утворилися ямки, в яких залишилися крихітні зародки. Від сонця та дощу вони гинуть. Щоб цього не сталося, гриба треба зрізати гострим ножем при землі, намагаючись не зрушити його ніжки. Якщо ножа

немає, гриб можна викрутити, а ямочку відразу ж слід засипати землею і прикрити мохом  чи листям.   Наступного року приходьте знову!

ПЕРЕДЗИМ’Я

 Передзим’я. Ліс зустрічає тебе колючими поривами вітру, блідими фарбами, безгомінням. Вистава закінчилася, завіса спущена, завмирають останні акорди осені. Скромне суцвіття деревію та сизі плоди шипшини-далекий відгомін літа. А під ногами-листя, листя... Суцільний сірий килим. Земля ще дихає вологою. І майже на кожному листочку іскряться сотні маленьких сонць.

 ПОРХАВКИ

 Серпень недаремно називають грибним місяцем. Сотні відер, кошиків, заповнених вщерть, щоденно дарують людям навколишні ліси. Але з великої родини їстівних грибів до кошика потрапляє щонайбільше вісім видів. Це-від незнання їстівних гр

ибів.                                                                                    

         Ось хоча б звичайна порхавка. Багато цих грибів на луках, лісових галявинах. Бува, натрапиш на диво: велетенська порхавка завбільшки з кавун-вагою п’ять-шість кілограмів. Одна порхавка-на цілий кошик! Але треба пам’ятати, що цей гриб їстівний лише в молодому віці, поки не потемнів. А потемніє-тоді з нього, коли наступиш, порхає коричневий димок. Тому цей гриб і зветься порхавка.      

  Отож, коли йдете лісом, не буцайте знічев’я ногою білих порхавок...

КРАПЛІ НА ДЕРЕВАХ

            Густий серпанок м’яко лине сонною землею. Холодна ніч забрала у гілок скромне їхнє тепло і накрила оголені дерева сирим туманом.                 І ось ковзають тепер гладенькими підвісними доріжками крапельки чистої води. Усередині кожної- той же ліс і частинка сірого неба.                                                         

       Короткий шлях хистких крапельок осінньої печалі. Зливаючись у крихітні струмочки, течуть вони шпарами стовбура до коренів неквапливо, тихо або важкими кульками падають на землю. Кап, кап...

КАЗКА НАРОДИЛАСЯ ВНОЧІ

 Двічі в один і той же ліс увійти не можна. Вчора він був суворий і похмурий, пронизливо посвистував вкритими памороззю гілками. А сьогодні- невпізнанно змінився: став блакитно-білим, пишним, ти хим.                                       Здається, що вся ця казкова краса, яка народилася вночі, приготовлена лише для тебе. Насолоджуй досхочу свої очі, слухай музику тиші, читай вірші, запалюй у душі вогонь фант

азій...                                                                   Навколо-безкрає пухнасте полотно незайманого лісу. На кущах, деревах-хутряні  шуби. Лише торкнись рукою, і вони шурхнуть вниз, обсипаючи тебе дощиком холодних іскор.

ЛІСОВА  ТИША

 Зимова лісова хаща -блакитно-синя.Чим глибше заходиш в неї, тим більше довкіл синього, зеленого. Здається, що ідеш заплутаним лабіринтом.То ліворуч, то праворуч із заметів несподівано постають

привиди. Оці ось кущики шипшини-зграя білих лебедів, сосонкахижий шуліка з розпростертими крилами.                                                                                                          Морозна, мрійна, неповторна тиша. Її не зрушує жоден звук. Такої тиші ти ніколи не стрічав.

КРИШТАЛЕВА КАЗКА ЛІСУ

 Ожеледь. Над притихлим лісом вогняною кулею зависло холодне сонце.Здається, тебе зачарували і перенесли в казку, у сад до снігової королеви. Дерева і кущі завмерли у химерних позах, схиливши оздоблені прозорою поливою верхівки. Таємничий ліс світиться наскрізь і тихо дзвенить гірляндами кришталевих прикрас.

Вітер пооблизував кожну льодинку на гілочках, і стали вони

- 17 -

В ОЧІКУВАННІ  ЗИМИ

    Низько над землею жене сірі хмари північний вітер. Лісові велетні стоять голі. Їхнє вбрання вже вляглося і стало гарною підстилкою та надійною, теплою схованкою для багатьох дрібних тварин.  Усе живе довкола задрімало, а з першим снігом міцно засне на довгі зимові місяці. Тільки пташки де-не-де пурхають поміж дерев у пошуках їжі.

ЗИМОВИЙ  БУКЕТ

           Ти блукаєш тихим, сонним лісом. І раптом перед тобою немов промінь серед ночі, золотом засяє небачений букет. З-під кори, що відділяється від високого і ще не досить міцного пенька, всміхається розкішне сімейство опенька зимового. Жовто-бурштинові шапки з кремовими пластинками спираються на рудуваті ніжки. Це чудовий їстівний гриб, який росте з жовтня і за теплої  погоди майже до січня. Відварені й засмажені шапки дуже смачні.

ПЕРШИЙ СНІГ

 На нього давно чекали. І ось він зночі тихенько ліг на землю і паркани, оздобив яблуні в садку. Гілок не поламав і навіть не схилив, лиш переплів їх хитромудрим візерунком.   

            Який легкий він, перший сніг!    

           Горобців не стало чути. Он вони, під дахом, порозкривали чорні дзьобики. Полохливо дивляться на світ-такий яскравий, чистий, а стати босоніж на білий пух бояться.   

             Який дивний він, перший сніг!     

         Повільно тануть хмарки в небі. Перші сонячні зимові промені засвічують навколо ліхтарики: рожеві, голубі, жовтогарячі, зелені...             А веселий  він, перший сніг!               

- 16 -

ОСТАННІЙ

 Останній ... Омитий холодними дощами, пошарпаний вітрами, посірілий, Він мертвий уже давно. Головна тепер турбота у дерев-про свою майбутню долю, яка прихована у тужавих бруньках. Потрібно напоїти їх вдосталь соками і взимку зберегти від висихання. А навесні вони віддячать зеленим вогнищем у кронах. Останній листок...Колись і він був у танку перших. Але забарився на фініші свого життя, затримався на рідній гілці-посірілий, пошарпаний вітрами...          Надовго?   

ОСІННІЙ ЛИСТ

 Ошатний був осінній лист,вифарбуваний у жовті, золотаві, червоні кольори. Зелений пігмент-хлорофіл нестійкий  і недовговічний. Восени він зруйнувався першим, інші пігменти забарвили листя. Та скоро лист згас і помер. Падаючи на землю, він забрав з собою чимало шкідливих  речовин.           Пружний порив вітру зриває з віття останніх довгожителів. Пульс життя у лісі повільно завмирає. Але придивімось до гілок. Скільки на них бруньок- цих крихітних колисок майбутніх листків, пагонів, суцвіть! В них причаїлося життя, дрімає

буйність зелені.                                                          

            Доброї зими тобі, лісе! До весняного свята!

ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Івана Пулюя смт. Гримайлів

Природний заповідник “Медобори”

ВЧИМОСЯ БАЧИТИ КРАСУ

РІДНОГО КРАЮ

Гримайлів - 2020

Рецензенти:

Мельничук Р. Б. - методист з початкової освіти Гусятинського районного методичного кабінету

Рекомендовано методичною радою Гусятинського районного методичного кабінету (протокол №1 від 19.02.2015р.)

Укладачі:

Фененко І.В. - вчитель початкових класів вищої категорії ЗОШ І-ІІІ ст. ім. І.Пулюя смт.Гримайлів

Мурська О. П. - головний спеціаліст з екологічної освіти природного заповідника “Медобори”

До збірки “Вчимося бачити красу рідного краю” ввійшли художні та науково-популярні тексти про природу рідного краю, різноманітний рослинний і тваринний світ, про тих представників флори і фауни, що занесені на сторінки Червоної книги України і так прикрашають наші “Медобори”.

Художні уривки творів допомагають побачити, відчути красу довкілля, розвивають уяву, фантазію, пробуджують в дитині творчі здібності.

Науково-популярні добірки стають невичерпним джерелом знань, носіями цікавої інформації, перетворюють школяра на вченоговідкривача, дослідника, заставляють задуматись.

Сподіваємось, підібраний матеріал стане корисним для педагогів. А учням допоможе по-новому глянути на світ, що їх оточує, полюбити свій рідний край, свою домівку, свою Батьківщину та виховати дбайливе ставлення до природи.

На допомогу вчителям, учням початкових класів до уроків природознавства, рідної мови

Використана література:

Барна М.М., Похила Л.С., Яцук Г.Ф. Біологія для допитливих. І частина. Дроб’янки, Рослини, Гриби. Навчальний посібник. - Тернопіль:

Навчальна книга - Богдан, 2007. - 88 с.

Барна М.М., Похила Л.С., Шевчик Л.О., Яцук Г.Ф. Біологія для допитливих. ІІ частина. Царство Тварини (для позакласного читання). - Тернопіль: Навчальна книга  - Богдан, 2007. - 144 с.

Дейнека А.М., Бандерич В.Я., Крамарець В.О. Рідкісні види рослин і тварин. - Львів: СПОЛОМ. - 2007. - 192 с., з іл.

Дмитриев Ю.Д. О природе для больших и маленьких. - М: Педагогика, 1982. - 176 с., с илл.

Заверуха Б. В. Квіти дванадцяти місяців. - 2-е вид. - К.: Урожай, 1986. - 176 с.

 Марчишин С.М., Сушко Н.О. Лікарські рослини Тернопільщини. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. - 312 с.

Михайловський Л. В. Повита красою. - Київ: Молодь - 1989. - 152 с.

Панова Л. С., Протопопова В.В., Морозюк С. С. Весняні рослини України. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. 2007. - 160 с.

Червона книга України. Рослинний світ/за ред. Я.П.Дідуха – К.:

Глобалконсалтинг, 2009.– 900 с.

Червона книга України. Тваринний світ/за ред. І.А.Акімова – К.:

Глобалконсалтинг, 2009.– 600 с.