Послідовність опанування видів старту в легкій атлетиці

ПОСЛІДОВНІСТЬ НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ НИЗЬКОГО, ВИСОКОГО  СТАРТУ

    Легка атлетика - один із найстарших видів спорту, включаючи біг, стрибки, метання, спортивну ходьбу, легкоатлетичні багатоборства. Внаслідок великої ефективності легкоатлетичних вправ як метода загальної фізичної підготовки і виду змагальної діяльності займає важливе місце в загальній системі фізичної культури і спорту. В змагальній практиці найбільш розповсюджені в бігу на короткі дистанції серед чоловіків і жінок дистанції 100, 200, 400 м.

1. Характеристика бігу на короткі дистанції

Біг на короткі дистанції (100, 200, 400 м) або спринт відноситься до циклічних видів фізичних вправ і відрізняється відносно короткою роботою при максимальній інтенсивності. Час пробігання дистанції залежить перш за все від вміння швидко реагувати на постріл стартера, від якості стартового розбігу, від швидкості, яку спроможний розвинути спортсмен, а також від швидкісної витривалості (можливості підтримувати без значного зниження досягнутої швидкості до кінця дистанції). Для швидкого бігу необхідний високий рівень функціональних можливостей всіх систем організму, а також ідеальна техніка старту, біга по дистанції і фінішування.

Спринт - один із найпопулярніших видів легкої атлетики. Своєю емоційністю він приваблює глядачів, а своєю доступністю - багатьох бажаючих займатися спортом. 

Низький старт - найбільш поширений спосіб початку спринтерського бігу, так як дозволяє швидше почати біг і розвинути максимальну швидкість на короткому відрізку. Для забезпечення зручності і міцності опори ніг використовуються стартові колодки або стартові верстати. 

Найбільш оптимальним для шкільної практики є такий спосіб установки стартових колодок, коли передня колодка для найсильнішої (поштовховою) ноги встановлюється на відстані 1,5 стопи від лінії старту, а задня - на відстані 1-1,5 стопи від передньої (або на відстані довжини гомілки від передньої колодки). Опорна площадка передньої колодки нахилена під кутом 45-60 °, задня - під кутом 60-80 °. Відстань між колодками по ширині звичайно дорівнює довжині стопи.                                                                  

Високий старт - техніка та особливості

Як правильно стартувати з високого становища? Підготовчим етапом перед освоєнням високого старту може служити вибігання з "падаючої" позиції. У чому воно полягає? Легкоатлет високо піднімається на стопу і подає вперед плечі, не згинаючись при цьому в тазостегнових суглобах. Таким чином він починає «падати» вперед. При цьому йому слід активно стартувати.

У початковому навчанні будь-якого спортсмена дуже важливий докладний розбір з нескінченним повторенням кожної окремо взятої стартової команди. Щоб успішно освоїти виконання високого старту, на перших тренуваннях практикують швидке вибігання на невеликі відстані (15-20 метрів). Пізніше можна буде дистанцію збільшити до 30-40 метрів.

Навчання техніці високого старту

Учні, особливо юні, повинні звикнути до знаходження перед подачею команд на відстані за півтора-два метри до лінії старту (не ближче). Коли учитель вимовляє команду «На старт», спортсмену слід выдштовхуючу  ногу поставити всією ступнею вперед, підвівши носок до самої лінії старту.

Махова нога при цьому встановлюється назад на половину кроку і спирається на передню частину стопи. Ступні обох ніг розташовуються паралельно відносно один одного по траєкторії руху. При цьому сильної м'язової напруги бути не повинно, стартувати потрібно в легкому розкутому стані.

Почувши команду «Увага», учень переносить на іншу ногу масу тіла, згинає ноги в колінах і нахиляється вперед тулубом. Руки при цьому повинні зігнутися в ліктях з виносом вперед тієї з них, яка протилежна поштовхової нозі. Запам'ятати це важливо, бо юні спортсмени здатні переплутати положення рук. Як варіант, рука, будучи зігнутою, може бути вільно опущена вниз.