Після 11 класу українські випускники нерідко продовжують навчання за кордоном і рапотово розуміють, що тут зовсім інші підходи до навчання. Деякі навички чи форми роботи, цілком звичні для європейського учня, видаються складними або несподіваними для вступника-українця.
Сьогодні ми пропонуємо розібратися, чи справді українські учні відрізняються від їхніх однолітків із Європи. І таким чином зрозуміти різницю у підходах до середньої освіти.
Побудова аргументів
Чи кожен українець знає, що таке аргументи? Чимало школярів вважає, що так, утім, неправильно розуміють це поняття, особливо коли доводиться брати участь у дискусії. Закордонні вчителі говорять, що учні з СНД вважають аргумент чимось подібним до судження або особистої думки. Тоді як насправді це формалізований та логічно впорядкований ланцюжок роздумів, що має викладатись у суворій послідовності та підкріплятися перевіреними фактами.
Тому і завдання (наприклад, із дослідження тексту) учні сприймають як запрошення ділитися власними враженнями чи розповісти про почуття, які викликав матеріал. При цьому вони не підкріпляють враження аргументами, адже вважають їх самодостатнім джерелом фактів. Але такі «факти» завжди суб'єктивні.
Цікаво знати: найбільше у світі компетентнісне дослідження середньої освіти (PISA) показало слабкі сторони української школи. У середньому кожен четвертий учень в Україні має низький рівень сформованості читацької, математичної та/або природничої грамотності.
Крім того, школярі звикли до готових відповідей та не знають, що робити, коли не бачать їх у підручнику. Насправді ж чимало завдань побудовані таким чином, щоб у тексті не було прямої відповіді. Таким чином необхідно дібрати аргументи, які доведуть судження опосередковано. І тут виникають проблеми.
Отримання знань чи створення знань?
Страх припуститися помилки чи «комплекс чистого листа» – одна з найпомітніших проблем українських учнів, які націлені на отримання «готового знання» та не вміють розвивати ідеї самостійно. Діти звикають до вчительських лекцій і фактів із підручнику. І у результаті не ціенують сам процес отримання знань, а інколи і не довіряють йому.
Оскільки цінними є лише самі знання, а не процес, учні не здатні осягнути справжній потенціал дискусії. Ефективність вимірюється кількістю готових знань на одиницю часу, а от запитання до вчителя (у їхньому розумінні) не надто збагачують урок. Ми все одно не дійдемо висновків, кращих за вже відомі, то навіщо витрачати час?
Західна школа навпаки орієнтована на демонстрацію процесу прийняття рішень, логіки та роздумів, інакше кажучи – становлення знань. Українські ж учні більшою мірою стикаються з уже перетравленим продуктом та мають проблему з необхідністю «зловити», «приготувати» та «пережувати» ідею.
Критичне мислення
Розуміння етапів формування знань тісно пов'язане з розвитком критичного мислення. Якщо ми знатимемо, як розвивається процес верифікації наукової ідеї, то розумітимемо, у яких моментах припустилися помилки, а які залишаються цінними, не дивлячися на провал кінцевого результату.
А яке ставлення ми отримуємо за орієнтації на «завершене знання»? Або все, або нічого. Діти або повністю сприймають певну концепцію, або відмовляються від неї. Їм неприємно і складно припустити, що книга чи ідея можуть містити як хибні, так і вірні положення.
Для прикладу пригадаємо, що чимало хто досі на 100% підтримує теорію Фрейда, хоча певні її положення були спростовані та обросли численними поправками ще на початку 20 ст. Українським учням варто зрозуміти, що певні положення теорії можуть бути спростовані, що анітрохи не зменшує вклад конкретного вченого в науку.
Процес роботи неприємний
Учні не звикли до довгої копіткої праці над одним проєктом, твором або експериментом. Вони не знаходять достатньої мотивації для ретельної роботи над чернеткою, не вміють насолоджуватись етапами творчості, бо єдина гідна винагорода для них – завершена справа. Чи варто казати, що це знижує якість готового продукту? Особливо якщо мова йде про роботу над довгостроковими проєктами.
Робота вважається закінченою, коли думка завершена і викладена на папері. Тому і повернення до неї є вкрай неприємним, хоча навіть одна вичитка може істотно поліпшити текст. Навіть під тиском учителя діти рідко вдаються до глибокої переробки матеріалу та намагаються завершити завдання якомога швидше.
Відсутність творчої витримки, пошук «правильних шаблонів», схильність чіплятися за одного разу почуту ідею – ці та інші особливості знижують конкурентність дітей. Намагайтесь уникати пасивного засвоєння знань та за можливості проходити весь шлях до їх отримання просто під час уроку.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.