8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів
Як піклуватися про школу із задоволенням.

Примушувати школярів прибирати або підмітати вулиці незаконно. Згідно з українським законодавством (ст. 52 Закону України «Про освіту», а також, ст. 43 Конституції) подібні дії підпадають під визначення «примусової праці», тоді як усю роботу по догляду за школою мають робити спеціально найняті прибиральники, послуги яких оплачує державний заклад.

З іншого ж боку, школа – це другий дім, за який варто відповідати і піклуватися про нього. Саме такої позиції дотримуються у Японії, де праця є не відволіканням від навчального процесу, а його органічною складовою.

Головне, правильно налаштуватися

Батьків, що поділяють точку зору японської системи освіти, в Україні чимало. За собою треба прибирати – це привчить дітей до праці і покаже, що не варто смітити. Звісно, на іншому боці завжди будуть батьки, що скажуть – примус за радянським зразком не призвів до того, що українські вулиці стали чистішими за європейські. 

То в чому секрет саме японського виховання? Можливо, вся таємниця у менталітеті, адже навіть коронавірусу не вдалося пробити броню японської організованості та охайності. Підвищені вимоги до гігієни, звичка тримати ввічливу дистанцію, а також відповідальність за групу і колективний добробут значно ускладнюють поширення вірусу. 

Щось подібне має місце й у школі. Прибирання – частина колективної відповідальності, а також національного відчуття єдності, що не сприймається, як примус. Крім того, прибирання можна організувати, як рухливу забавку, під час якої можна поваляти дурня, повозитися з водою та полазити підлогою.

Година прибирання

До якого прибирання звикли українські школярі? Миття підлоги, протирання дошки, поливання квітів? Насправді, не так уже й багато. Чому ж подібна діяльність викликає спротив? Можливо учні вважають, що прибирання забирає їхній час після завершення занять. У японських школах на це відведені спеціальні години – не наприкінці, а у середині навчального дня. 

Цікавий факт: під час прибирання клас слухає спеціальну музику – «пісню о-соджі», що налаштовує на діяльність. Молодшим класам інколи допомагають старші, що вважається прикладом турботи та уваги до інших. Загальну якість прибирання (вже після уроків) перевіряє спеціально найманий персонал – йомушудзі (yomushuji).

Час прибирання зветься о-соджі («o-soji» – «прибирання») та відбувається 4 рази на тиждень, по 20 хвилин після обіду. В останній день семестру проводиться більш ґрунтовне прибирання, що зветься осоджі («osoji» – «велике прибирання»). Участь бере весь клас, за яким закріплені певні зони у школі – бібліотека, медичний кабінет, їдальня тощо.

Головна ідея «години прибирання» – кожен знає та виконує свою роль, сприяючи злагодженості та процвітанню всього суспільства. При цьому якість прибирання достатньо висока. Діти протирають меблі, вручну миють підлогу. Згідно з традицією, японці роблять це ганчіркою, при цьому труть підлогу ставши на коліна.

Не прибиранням єдиним

Під час обідньої перерви діти долучаються й до інших робот. Наприклад, чергування, під час якого учні одягають халати, маски та беруть участь у приготуванні обіду, роздають порції їжі однокласникам, збирають брудний посуд, миють картонні пакунки з-під їжі, аби відправити їх у переробку. Чергові відмічають відсутніх, у разі потреби роздають дітям запасні речі, а також дякують поварам за їхню сумлінну працю.

Цікаво, що частину продуктів, з яких готуються обіди, вирощують самі учні, особливо якщо школа розташована у передмісті. Одна з традицій Японії – установка на здорове харчування, тож якості продуктів приділяється чимало уваги. 

У межах державної програми діти не лише отримують обід із певного набору страв, але і вивчають особливості традиційного японського меню «ітідзу-сансаі» (суп і три додаткових страви), дізнаються, як вирощуються овочі та фрукти, та самі беруть участь у цьому процесі. Нерідко учні відвідують найближчі ферми та беруть участь у фестивалях.

Можливо, подібний погляд на роботу більше підходить для східної ментальності, утім, на японському прикладі можна побачити цікаву закономірність – робота може бути не примусом і мати реальні плоди. Учні вчаться доглядати за довкіллям, а беручи участь у приготуванні обідів, охочіше їдять овочі та інші корисні продукти. Тобто прибирання та обід можуть бути не лише перервою між уроками, але і частиною виховного процесу.

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter