Година спілкування до Дня безпечного інтернету: ідеї для розмови з учнями

У 2021 році Facebook перетворився на компанію Meta, яка бере курс на розвиток віртуальних світів та доповненої реальності. Що це означає для нас? Що в майбутньому люди все більше часу проводитимуть у мережі! Так, ми всі неодноразово чули про те, що інтернет – не таке вже безпечне місце, як нам того б хотілося. Ми впевнені, що ви вже не раз розповідали учням, що не варто:

розкидуватися особистими даними;
брати участь у небезпечних інтернет-челенджах;
заходити на неперевірені сайти чи переходити за підозрілими посиланнями;
відкривати листи від невідомих адресантів;
переписуватися з невідомими особами (особливо на інтимні теми) тощо.

Але насправді це ще далеко не всі неприємності, що підготувало для нас Всесвітнє павутиння. І найнеприємніше те, що з кожним роком їхня кількість лише зростає! До того ж далеко не все залежить безпосередньо від наших дій: є багато зовнішних сил, які так чи інакше впливають на нас (навіть якщо ми про це не здогадуємося).

Тож пропонуємо вам поговорити з учнями не лише про правильний вибір паролів для соцмереж чи проблему кібербулінгу, а про менш очевідні небезпеки.

Диктатура чи свобода?

Закордонні політики та вчені пророкують, що 21 століття стане віком боротьби диктатур із демократіями. Інтернет та соціальні медіа подарували нам свободу, але одночасно надали авторитарним і тоталітарним режимам надзвичайні можливості для просування своєї ідеології, для контролю над суспільною думкою. Вони діють настільки обережно та впевнено, що багато хто навіть не помічає того, що коїться. А коли люди раптово прозрівають... Уже запізно.

Тож постає запитання – як зрозуміти, що щось пішло не так? Які сигнали натякають, що почалося згортання прав і свобод? Обговоріть із дітьми наступні кейси та проведіть бесіду про те, де проходить та межа, за якою заборони заради захисту і спокою користувачів переходять у «цифровий концтабір».

1. Видалення або перманентне блокування каналів на YouTube або груп у Facebook.

Звісно блокують не всіх підряд, а лише тих, хто говорить незручні для певних груп людей речі. Так, зробити це не так просто, але цілком реально, достатньо організувати бот-атаку. Обговоріть із дітьми такі типи бот-атак як

масові скарги на фото/статтю;
велика кількість дизлайків (тоді соцмережа не показує пост користувачам);
спам десятків однакових коментарів (можуть містити слова підтримки), які той самий YouTube розцінює як накрутку популярності та банить автора відео.

До речі, деякі українські блогери стали жертвами саме таких атак.

2. Випадок із Тайлером Андерсоном

Цілком можливо, що діти про це чули. Ця ситуація трапилася наприкінці 2020 року, коли кінооглядач вирішив зробити ретроспективний огляд історії телеканалу «1+1». Через критичні зауваження, зроблені автором, медіахолдинг кинув скарги на канал, що могло призвести до повного його видалення. На щастя, завдяки своєчасній реакції українців, канал вдалося врятувати, але випадок став резонансним прикладом нетерпимості до критики.

А що б зробили ви?

Усі чули про атаки ботів і фейки. Але варто розуміти, що подібні акції ніколи не бувають випадковими, їх завжди організовують за певним планом. І вони завжди мають мету! Наприклад, просування певних меседжів, найчастіше відверто шкідливих.

Запропонуйте дітям уявити, що вони керують справжньою фабрикою ботів. Перед ними стоїть кілька завдань, тож потрібно вирішити, як саме виконати їх. Аналіз цього питання допоможе зрозуміти стратегію дій ботів, а отже – навчитися ефективно їм протидіяти.

Мета 1. Поляризувати суспільство, створити враження, що одна частина населення палко ненавидить іншу.

Як приклад – суперечки й образи прихильників і противників вакцинації. Боти можуть використовувати дуже емоційні та образливі фрази, говорити відверто антинаукові речі та висміювати тих користувачів, які намагаються посилатися на наукові дані. Запитайте в учнів, чому боти спілкуються саме в образливій манері? Якого ефекту прагнуть таким чином досягти? Можливо, вони хочуть настільки засмутити опонентів, щоб вони якомога довше переживали та думали про неприємні речі?

Мета 2. Змусити повірити у певний факт.

Навіть якщо він точно неправдивий і про це вже сказали всі. Наприклад – вакцини небезпечні, вони не захищають від зараження. Для того, аби переконати аудиторію, боти можуть використовувати «правдиві історії»: в мого брата на роботі всі були щеплені, але все одно всі тяжко захворіли. Або тези на кшталт: доказів безпечності вакцин не існує! Зрештою, якщо довго щось повторювати, в це можна і повірити.

Мета 3. Створити ситуацію тотальної недовіри.

Наприклад – усі ЗМІ/політики брешуть. Всі коментатори під відео – куплені. Усі мітингарі виходять за гроші. Відшукати правду неможливо. Нікому довіряти не можна. До яких наслідків призводять подібні тези? Чим небезпечні намагання викликати тотальну недовіру в суспільства? Запропонуйте учням подискутувати на цю тему.

Мета 4. Деморалізувати населення.

Як приклад – «Ковід жаливий, ліжок у лікарнях не вистачає, все буде погано», «Українці завжди були селюками, вони не можуть створити нічого нормального» тощо. Розкажіть учням, що переоцінювати власні можливості шкідливо, це безумовно. Але й недооцінювати – теж. У такому випадку ви здатні без боротьби і суперечок віддати навіть те, що по праву є вашим.

Мета 5. Призвести до апатії і невизначеності.

Наприклад, напередодні виборів. Нехай діти подумають, яким чином можна переконати виборців що:

усі кандидати в мери, депутати або президенти однакові;
усе давно вирішили без нас, тож іти на дільниці немає сенсу;
усе одно нічого не зміниться.

Мета таких маніпуляцій – аби на вибори не пішла та частина населення, що вагається, тоді як високомотивавані виборці певних кандидатів усе одно прийдуть і проголосують. Тобто результат буде, але викривлений.

Дизлайки і лайки

Словенський комік Клемен Слаконьї записав кумедне відео, в якому виступає в ролі сучасного понтифіка, який співає – «На Фейсбуці я завжди ставлю лише лайки, адже не поширюю ненависть». Здається, адміністрація YouTube теж чула цю пісню, бо наприкінці 2021 року можливість ставити дизлайки просто зникла.

Хтось це рішення критикує, а хтось активно підтримує. Наприклад, частина користувачів вважає, що відміна дизлайків є боягузством та обмеженням інформації про якість роликів. Їм протистоять ті, хто вважає зникнення позитивним кроком. Вони зазначають, що дизлайки можуть ставити боти, хейтери, ображені або просто некомпетентні люди. Подекуди кількість дизлайків нічого не говорить про якість відео, але формує упереджене ставлення ще до перегляду.

Запропонуйте дітям подумати – чому адміністрація YouTube прибрала дизлайки? Чим мотивований такий крок? Чи можна вважати його проявом цензури? Можливо, це спроба вберегти глядача від упередженості, а авторів роликів – від хейту?

Також поставте дітям додаткові запитання:

Які б ще обмеження, на вашу думку, були б обґрунтованими?
Чи можна обійтися без жодних обмежень?
Чи впливає кількість лайків/дизлайків на ваше бажання переглянути відео?
Що стимулює вас поставити лайк/дизлайк?
Які слова, типи поведінки, картинки, заборонили б в інтернеті ви?

Культура скасування

Чи чули ви про те, що письменниця Джоан Роулінг стала жертвою цькування в мережі та отримала купу погроз на свою адресу? Певно, якщо ваші учні люблять книжки та фільми про Гаррі Поттера, вони теж чули цю історію. Чи права була Джоан? Тут можна дискутувати, але факт залишається фактом: відому на весь світ письменницю звинуватили у трансфобії, а потім просто... «скасували».

Розкажіть дітям про так звану cancel culture – культуру скасування, що набуває дедалі більших масштабів. Це сучасна форма остракізму, коли під тиском суспільного резонансу особа опиняється поза соціальними або професійними колами за неприйнятну з погляду певної групи суспільства поведінку. Бойкотувати можуть за дійсно серйозні речі, наприклад, кримінальні злочини, а можуть і за просто невдалий вислів.

Запропонуйте дітям подумати над наступними запитаннями:

Чим культура скасування відрізняється від булінгу? А чи може ситуація «скасування» до нього призвести (наприклад, до кібербулінгу)?
Чи можуть «скасувати» людину, яка цього не заслуговує?
Чи можуть у такій ситуації бути задіяні боти?

Поясніть дітям, що так, долучитися до більшості та «скасувати» якусь людину, може бути дуже спокусливо. Але так само не менш спокусливо виглядає позиція «я маю іншу думку, я проти натовпу». Але не варто одразу ставати на чийсь бік, краще спочатку зібрати якомога більше інформації (звісно, із незаангажованих джерел), а потім сформувати власну думку.

Інтернет – місце, де перетинаються інтереси різних (і інколи дуже могутніх!) груп, а хвилі, які вони здіймають, дістаються кожного. Діти можуть поводитись ризиково, бо навіть не підозрють про ті небезпеки, які на них чатують. Особливо коли вони дійсно не надто очевидні. Тож маємо зробити все можливе, аби попередити їх!