Новий спалах коронавірусу змусив деякі школи піти на дистанційне навчання, а деякі – на дострокові канікули. У будь-якому разі перед учнями та вчителями знову постала перспектива тотального онлайн-навчання. А разом із тим знову згадали про проблему забезпечення українських шкіл якісним інтернетом.
Ще минулого року Міністерство цифрової трансформації України заявило, що якісного підключення до інтернету не мають 40% шкіл. За даними їхнього дослідження виявилося, що:
- Всього шкіл в Україні – 16 317.
- Мають підключення до інтернету за допомогою оптоволоконних технологій – 9 773 (60%).
- Не мають – 6 544 (40%).
Міністерство створило інтерактивну мапу, де можна знайти будь-яку українську школу та перевірити дані щодо підключення. Також у відомстві пообіцяли невідкладно розпочати роботу над розробленням Національного плану розвитку широкосмугового доступу до інтернету (ШСД). До нього мають бути внесені й школи, що не мають такого підключення.
«Відомо, що оператори не заходять у невеличкі села через високий термін окупності таких інвестицій. Завдяки допомозі з боку держави строк окупності таких інвестицій можна скоротити. Окрім того, ми активно працюємо над спрощенням діяльності операторів та провайдерів».
Мінцифри
При цьому міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет заявив, що насправді все не так погано. Так, за даними МОН на серпень 2021 року, підключення до інтернету не мають лише 22 школи країни, але до кінця року проблема має бути вирішена. Також очільник МОН зауважив, що ще у 2019 році таких школ було 420, тобто певний прогрес є.
Утім, яка якість цього підключення? Тим паче, що сам міністр зазначав, що зі швидкісним підключенням у ЗЗСО дійсно є проблеми. Але також він зауважив, що у школах для звичайних занять, навіть для дистанційної освіти, швидкості 30 Мб/с цілком достатньо. Так, цієї швидкості дійсно достатньо, якщо ви збираєтеся користуватися електронною поштою, спілкуватися через Zoom або переглядати відео. Але є нюанс – такі цифри цілком оптимальні для невиликої родини, де не надто активно користуються інтернетом, але не для школи, де багато пристроїв.
До того ж не варто забувати, що в багатьох ЗЗСО доступ до мережі є в лише в кабінеті інформатики. А цього, на жаль, недостатньо. Зрештою, уроки потрібно проводити всім, а це просто незручно робити з одного кабінету. Набагато зручніше, коли необхідна техніка та підключення до мережі є у всіх класах.
Також вражає різниця підрахунків Мінцифри та МОН: 6544 та 22 школи. Чому різниця настільки велика, ми запитали в заступника Міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури Олександра Шелеста під час спілкування, яке відбулося під час прес-конференції, організованої в межах спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку.
«Справа в термінології. Коли ми з вами зараз говоримо, то ми переважно вживаємо слово "інтернет". Насправді має бути не просто підключення до інтернету, має бути запезпечний широкосмуговий доступ. Це зовсім інші речі. Ще коли я вчився у школі, у нас були старі модеми по телефонній лінії. Але називати зараз це "інтернетом" ми не можемо. Мабуть, Міністерство освіти і науки враховує і такі підключення. Ми ж говоримо про широкосмуговий доступ до мережі».
заступник Міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури Олександр Шелест
Олександр Шелест також нагадав про Закон «Про електронні комунікації», який набере чинності 1 січня 2022 року. В ньому вперше має з'явитися оптимальне визначення параметрів доступу до інтернету. Також згідно з ним Кабміну надаються повноваження з визначення технічних парметрів та параметрів швидкості. Наприклад, європейський підхід визначає таку класифікацію швидкості:
- базовий – 2 Мбіт/с (для мобільного інтернету);
- швидкісний – 30 Мбіт/с;
- надшвидкисний – від 100 Мбіт/с.
100 Мбіт/с – це саме та швидкість, яку намагається забезпечити Мінцифри в межах проєкту «Інтернет-субвенція». Це мінімальна швидкість, яка має бути в закладах соціальної інфрастуктури. В Європі зараз говорять про так зване «гігабітне суспільство». Тобто всі закладаи соціальної інфраструктури мають бути підключені до гігабіту. Олександр Шелест наголосив на тому, що саме в цьому і полягає великий плюс оптичної технології: сьогодні вона може забезпечити підключення на рівні 100 Мбіт/с, завтра – 1 Гбіт/с, а якщо потрібно, то і 10 Гбіт/с. Таким чином, саме ця технологія може витримувати виклики майбутнього.
«Я думаю, що у великій кількості шкіл (особливо опорних або з великою концентрацією відвідувачів) ми теж прийдемо до гігабіту. Але для цього потрібно трошки краще розуміння з боку місцевої влади про необхідність такого підключення. Бо ми, на жаль, зустрічаємося з ситуацію, коли держава надає субвенцію на сотні тисяч гривень на одне село для підключення закладів, і вона передбачає, що до кінця 2022 року інтернетом можна користуватися безоплатно. Але з 2023 року треба передбачити фінансування на оплату послуг. І місцева влада часто каже, що не готова виділити кошти (а наразі це близько 1000 грн на місяць) на абонплату».
заступник Міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури Олександр Шелест
За підрахунками Мінцифри, 2531 українська школа розташована в населених пунктах, де немає жодного оптичного провайдера. У відомстві порахували, що для підключення цих шкіл до мережі необхідно до 720 млн грн. Було запропоновано виділити кошти з залишків освітніх субвенцій, що є в розпорядженні місцевих бюджетів.
Згодом у шкіл з’явилася ще одна можливість на щасливе інтернет-життя: Кабмін виділив 483 млн грн територіальним громадам для реалізації проєкту «Інтернет-субвенція». Планується, що реалізація проєкту дозволить вперше підключити до оптичного інтернету. 3652 сіл, у яких розташовано понад 11 тисяч соціальних об’єктів. Зокрема школи, дитячі садки, бібліотеки, будинки культури тощо. Для кожного з об’єктів за рахунок субвенції буде забезпечене покриття Wi-Fi-мережею. І, звісно, до кінця 2022 року інтернет буде безкоштовним.
Наразі до інтернету вже підключили 134 села та 295 соцзакладів. Стежити за процесом можна на спеціальному дашборді.
Олександр Шелест запевняє, що підключення шкіл до якісного (і це ключове!) інтернету – це не разовий проєкт. Це те, над чим працюватимуть постійно. Зараз покриття по всій країні планується забезпечити до 2024 року, але у Міністерстві сподіваються зробити все необхідне навіть раніше.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.