Чи готова українська школа до відкритого сприйняття ЛГБТ-дітей? Розбираємо закордонний досвід та говоримо про ситуацію у вітчизняних школах

Міжнародна статистика свідчить про те, що більше 50% ЛГБТ-дітей стикається у школах із цькуванням, тобто булінгом. В Україні такої статистики майже немає – у навчальних закладах воліють взагалі не торкатися теми орієнтації, сподіваючись, що діти розберуться самі.

Натомість саме на школу покладено завдання з формування толерантного та неупередженого ставлення до людей, незалежно від їх фізичних, гендерних, сексуальних чи будь-яких інших особливостей. Принаймні так неодноразово зазначали в офіційних зверненнях представники МОН.

У реальності забезпечити це важко. Чому? Бо в нашому суспільстві ставлення до ЛГБТ-спільноти коливається від розуміння до категоричного несприйняття. Тож самим вчителям теж не завжди вдається дотримуватися виваженої позиції.

Українська школа та толерантність

В Україні ставлення до ЛГБТ-спільноти досі залишається неоднозначним. Є цілком толерантні люди, є ті, хто проявляє агресію, а також ті, хто воліє не помічати проблеми. Досвід інших країн засвідчує, що це можна виправити, а вчити людей толерантності ніколи не пізно, проте починати варто все ж таки зі школи. Тим більше, що людина усвідомлює свою сексуальну приналежність саме у підлітковому віці, коли психіка є найбільш вразливою.

Недостатня поінформованість може спричинити психологічні проблеми у дітей, які починають розуміти свою відмінність, та стати причиною жорстокого вербального та фізичного булінгу.

Це підтверджується статистичними даними: згідно з опитуванням організації U-Report Ukraine приблизно 89% дітей зізнаються, що над ними знущалися у школі, при чому 7% говорять, що причиною цькування була саме сексуальна орієнтація. Більше того, вони зазначають, що у більшості випадків вчителі та шкільна адміністрація ніяк не реагували на ситуацію.

Це й не дивно. Якщо у країнах ЄС для вчителів розробляють спеціальні посібники та проводять лекції, покликані навчити вирішувати проблемні ситуації, то в Україні педагоги просто не знають, як поводити себе з учнями, які усвідомили свою гомосексуальність.

Вчитель не знає що робити, тому йде найпростішим шляхом – ігнорування проблеми. Чи ще гірше: педагог сам не є взірцем толерантності та може своїми діями спровокувати ще більше негативу на адресу дитини.

Ще одна проблема – ставлення до ЛГБТ-спільноти у родині. Далеко не завжди батьки розповідають дітям про те, що всі люди різні та їх вибір варто поважати. У кращому випадку такі проблеми взагалі не обговорюють, а у гіршому – дитина чує від батьків лише негативні коментарі. Що має у такому випадку робити система освіти?

Вчити толерантності: що треба зробити в першу чергу

Перш за все варто підготувати вчителів, які зможуть направити дітей вірним шляхом. У Міністерстві освіти і науки зобов’язалися подбати про це. З метою формування толерантного ставлення до прав ЛГБТ-учнів у школах, МОН регулярно проводить семінари-тренінги для вчителів «Різність і рівність: прийоми та методи виховання толерантності».

Проте активісти наголошують на тому, що одних лише зусиль вчителів мало. Потрібно запрошувати до шкіл спеціалістів, які можуть не тільки надати важливу інформацію, але й навчити правильно нею користуватися. Наприклад, школярам було б корисно послухати досвідчених правозахисників, а тим дітям, які відчули свою інакшість, варто поспілкуватися з ЛГБТ-активістами, які самі проходили через камінг-аут (відкрите та добровільне визнання людиною своєї приналежності до сексуальної або гендерної меншості).

Не варто вдавати, що проблеми ЛГБТ у наших школах не існує. Як показують опитування, певний відсоток таких дітей є, щоправда адміністрація навчального закладу не завжди звертає на них увагу. Проте, згідно з положеннями проекту «Нова українська школа», ситуація може змінитися вже з наступного року. Міністерством освіти і науки було сформовано нові вимоги до навчального процесу. Серед них:

  • Учні 1-2 класів повинні мати базові знання про права людини та їхній захист (розпізнавати образливі слова чи вчинки, а також протидіяти їм, справедливо ставитися до інших людей та поважати різноманітність).
  • Учні 3-4 класів вже матимуть ключові компетенції спілкування, зможуть при ньому враховувати особливості інших людей та не порушувати прав інших дітей.

Експерти схвалюють такий підхід. Наприклад, відомий психолог Світлана Ройз каже: «Тема толерантності – одна з ключових зараз. Причому, вона актуальніша для дорослих, більше, ніж для дітей. Діти зараз – менш емпатичні (і це величезна, і найважливіша проблема, і тема для роботи), але в більшій мірі толерантніші, ніж їхні батьки».

Думка вчителів

Звісно, наміри МОН є дуже цікавими та своєчасним, проте, що думають вчителі стосовно дітей, які співвідносять себе з частиною ЛГБТ-спільноти? Ми провели невелике опитування серед педагогів аби дізнатися, чи доводилось їм колись працювати з ЛГБТ-дітьми, та як вони ставляться до нових вимог Міністерства освіти і науки.

Людмила Лісовенко, вчитель історії та правознавства:
«Мені як вчителю не доводилося зіштовхуватися з ЛГБТ-дітьми. Я підтримує ініціативу МОН щодо введення уроків толерантності, але хотілось би, щоб увага акцентувалася не лише на правах ЛГБТ-дітей, а також на статевому вихованні, недопущенні дискримінації за будь-якою іншою ознакою. Я вважаю це є потрібним і важливим на сьогодні».

Віта Прачова, вчитель української мови та літератури:
«Я не уявляю, що про таке діти думають, бо це та сторона людини, яка проявляється аж ніяк не у шкільні роки. Щодо уроків толерантності – не проти, але не про ЛГБТ-дітей, бо це і не є проблемою».

Ольга Чистякова, викладач англійської мови:
«Українське суспільство не готове до сприйняття ЛГБТ-спільноти. Тому поки що не бачу можливості впровадження курсу, про який говорить МОН, бо більшість вчителів не готові до таких реалій. Школи не можна відділити від суспільства і такі діти є. Але не кожен з них готовий до coming out саме через реакцію оточуючих. Діти з кожним роком стають все більш толерантними до ЛГБТ, до того ж вони не вороже сприймають таких дітей, якщо на момент coming out вони вже були друзями, але до повного прийняття ще дуже далеко».

Закордонний досвід

Закордоном ситуація з представниками ЛГБТ-спільноти інша, бо толерантність та боротьба з гомофобією є однією з ключових цінностей західного світу. Разом з тим закордонні правозахисники та активісти зізнаються, що проблема негативного ставлення до людей нетрадиційної сексуальної орієнтації існує навіть у розвиненому та толерантному західному суспільстві. Саме тому там намагаються змалечку розказати дітям про те, що не всі люди однакові. Давайте подивимося на досвід інших країн ближче.

Польща
Польська навчальна програма передбачає проведення уроків сексуального виховання, але про ЛГБТ на них не говорять. Для висвітлення цієї делікатної теми до шкіл приходять представники правозахисних організацій, які запрошують людей з нетрадиційною орієнтацією. Проте відвідування таких зустрічей не є обов’язковим, від них можна відмовитися.

Велика Британія
З 2015 року отримання знань про сексуальну орієнтацію є обов’язковим елементом навчальної програми. Висвітлюють проблему у межах курсу сексуального виховання, проте, якщо батьки не згодні, дитина може ці курси не відвідувати. Разом з тим кожний навчальний заклад зобов’язаний включити такі уроки до своїх програм.

Цікаво, що вже наступного року у Манчестері відкриє свої двері перша школа для ЛГБТ-підлітків. Вчитися там зможуть як гомо-, так и гетеросексуальні підлітки.

Німеччина
Стосовно толерантності з німецькими дітьми спілкуються ще у дошкільних закладах – там їм читають казки, головними героями яких є одностатеві пари. До навчальної програми початкової школи включено книги та ігри, що формують толерантне ставлення до всіх людей. Відмовитися від вивчення такого предмету не можна, хоча дехто й намагався зробити це через Європейський суд у справах людини. Проте судді відхилили прохання.

Нідерланди
Голландський досвід формування у дітей толерантності експерти вважають взірцем для інших країн. Працювати з дітьми починають змалечку: спеціальні курси починають викладати дітям з 4-х років – їм розповідають про повагу до статі, близькість та безпеку. Потім школярі дізнаються про гендерну самоідентифікацію та пов’язані з нею стереотипи. Про сексуальну орієнтацію дітям у Нідерландах розповідають в 11 років.

Канада
Уроки сексуального виховання ввели до програми молодших класів лише у 2015 році. Це була ініціатива голови провінції Онтаріо Кєтлін Уінн, яка, до речі, не приховує своєї гомосексуальної орієнтації. В межах курсу дітей вчать поважати всіх людей, незалежно від їх орієнтації, та позбавлятися стереотипів. А щоб вчителям було простіше, для них розробили спеціальну інструкцію, що допомагає відповідати на незручні питання учнів.


Закордонні та вітчизняні психологи говорять про те, що ЛГБТ-діти банально бояться казати комусь про свою орієнтацію. Через страх викриття та цькування їм фактично немає з ким поговорити. Школа має виправити це та допомогти учням усвідомити багатогранність світу. Як бачите, питання це непросте, воно потребує досконалого вивчення та тривалого обговорення – тільки після цього можна робити остаточні висновки.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter
Запрошуємо взяти участь у Всеукраїнському конкурсі для вчителів.
Коментарі

Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.