Виховання успішної особистості засобами природничих наук

Хто (або що) впливає на формування особистості? Ірина Дядюшкіна переконана в тому, що на людину впливає все, що її оточує, а також – генотип та виховання. Як це розуміння допоможе організувати виховну роботу? Про це лекторка розповіла освітянам у межах Всеукраїнської інтернет-конференції «Виховання та розвиток успішної особистості».

Що таке успіх? Лекторка сформувала власну формулу, за якою можна визначити, з чого починається успіх учительства та учнів. Він починається з віри у себе та у свої можливості, з процесу виховання (вплив зовнішнього оточення та генотип). Учитель, як грамотний тьютор, сприяє розвитку та реалізації потенціалу своїх учнів. Крім того, педагог, враховуючи індивідуальність кожного учня, може запропонувати проявити себе. Усе це сприятиме вихованню успішної особистості.

Види розвитку та формування особистості

Існують такі види розвитку: стихійний, цілеспрямований та саморозвиток (самоформування). Цілеспрямований розвиток, як правило, є зовнішнім. Стихійний варіант вважається найменш ефективним, бо спрацьовує стадний інстинкт: наприклад, якщо всі друзі обрали конкретний варіант розвитку, то «і я так зроблю», тоді як власні можливості ігноруються. Найкращий варіант розвитку – саморозвиток, самоформування: коли внутрішня мотивація превалює над зовнішньою.

Напрями розвитку лекторка подала у вигляді уявного трикутника (психічний, анатомо-фізіологічний та соціальний напрям), центром якого є особистість. Усі ці компоненти мають знаходитися в балансі. Лише так формується гармонійна особистість.

Кого вчительство сьогодні виховує, формує та розвиває? Покоління Z та покоління «Альфа» – їх ще називають «діти смартфонів». Авторитарна модель педагогіки з ними не діє, тож маємо обов’язково переходити до педагогіки партнерства. Адже учні прагнуть поваги та хочуть бути з учительством на рівних.

Ще сучасних учнів характеризує незалежність, самостійність, небажання бути командними гравцями та кліпове мислення. Грамотний учитель (фасилітатор) знайде спосіб об'єднати дітей, перетворити їх на справжню команду. Варто пам'ятати, що сучасні діти – практики і прагматики, яким треба знати, де «тут і зараз» можна застосувати отримані знання.

Аби досягти бажаного результату, варто скористатися схемою фасилітації, що складається з семи етапів. Вона універсальна, бо її зручно використовувати у будь-якій ситуації: під час проведення педагогічної ради чи батьківських зборів, на кожному уроці, на виховній годині тощо.

Перший етап (перші 15 секунд): Чому це цікаво? Чому учень має вас слухати?
Другий етап: не просто спонукайте до дій, а надихайте на процес, до якого хочете залучити учнів чи їхніх батьків.
Третій і четвертий етап: грамотний розподіл ролей (хтось у класі – комунікатор, хтось – генерує креативні ідеї тощо). Складання плану дій.
П'ятий етап: розподіл відповідальності. Кожен учень має розуміти, що від його діяльності на уроці залежатиме загальний результат класу.
Шостий етап: виконання поставлених завдань.
Сьомий етап: підбиття підсумків заняття.

Приклади робіт умотивованих учнів:

1. Проєктна робота. Виготовлення моделі інфузорії туфельки з мастики.