Механізм утворення звука [Ш]. Звук [Ш] має два варіанти правильної артикуляції: – верхню; – нижню (залежно від положення язика). Губи під час вимовляння звука Ш витягнуті вперед, що збільшує передній резонатор і знижує власний тон цього приголосного. Зуби зближені приблизно до 4–5 мм. Кінчик і передня частина спинки язика за верхньої артикуляції піднімаються до передньої частини твердого піднебіння і утворюють з ним щілину, по якій проходить видихуване повітря. У разі нижньої артикуляції кінчик язика потовщується й відтягується назад, внаслідок чого між спинкою язика і передньою частиною твердого піднебіння утворюється щілина. Бічні краї язика в обох випадках прилягають до бічних зубів. М'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв'язки розімкнені, не вібрують. Характеристика звука [Ш]:– приголосний;– ротовий;– передньоязиковий;– щілинний;– глухий.
Звук [Ш] – шиплячий, під час вимовляння якого: – губи злегка висунуті вперед; – передня частина язика у вигляді ковшика піднята до верхніх альвеол, але не торкається їх; утворюється щілина, через яку проходить теплий потік повітря; – бічні краї язика підняті і щільно прилягають до верхніх кутніх зубів, не пропускаючи повітряного потоку; – м'яке піднебіння підняте і закриває прохід у носову порожнину; – голосові зв'язки у разі вимови [Ш] розімкнені.
Способи постановки звука [Ш] У разі постановки звука [Ш] пропонуємо дитині вимовляти звук [С] і впевнитися у правильному його звучанні. Далі зондом або шпателем підняти кінчик язика до верхніх альвеол у положенні «чашечки» і злегка витягнути уперед губи. При цьому потрібно стежити, щоб не утворювалося змикання язика з верхніми різцями – інакше у дитини з'являється боковий звук [С].
Якщо дитина говорить звук [Т] то від нього можна поставити звук [Ш]. 1. Скажи звук [Т]. Потім уточнюємо що для нового звуку потрібно буде язик підняти до твердого піднебіння. 2. Потім пропонуємо дитині якнайдовше «потягнути» звук [T], тоді з'явиться невизначений звук - свист чи шелест. 3. Прошу дитину сховати язик якомога глибше у рот. Не говоримо дитині, що вона навчилася говорити звук, а кажемо, що вона тепер шипить як змія. Просимо дитину ще раз пошипіти як змія, і в цей момент (своєю рукою) беремо за куточки губ і витягуємо губи трішки вперед. Вийшов справжній звук [Ш].
Як базовий звук для постановки [Ш] можна використовувати звук [Р] – шепітний і одночасно шпателем погасити вібрацію кінчика язика, злегка лабілізувавши губи. Вправа «Послухай – відтвори»(діти слухають та вимовляють перед дзеркалом)Послухай як гусак сичить ш-ш-ш-ш. Кулька здувається ш-ш-ш-ш. Змія шипить ш-ш-ш-ш.