Поурочний план з всесвітньої історії для 8 класу на тему: «Становлення абсолютної монархії у Франції».

Поурочний план

Всесвітня історія 8 клас

Тема:  «Становлення абсолютної монархії у Франції».

Мета: а) навчальна – пояснити учням про посилення королівської влади у Франції в першій половині XVI ст.;

             б) виховна – розказати учням які зміни відбувалися в тогочасному французькому суспільстві та економіці;

             в) практична – пояснити учням про початок Реформації в країні; чим були спричинені, як розпочалися та чим завершилися релігійні (гугенотські) війни у Франції.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: атлас, карти, підручник.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Колективне обговорення. Укажіть особливості соціально-економічного розвитку Франції наприкінці XV ст. 2. Назвіть головні риси станово-представницької монархії у Франції наприкінці XV ст. 3. Якими були причини перемоги Реформації в Німеччині?

1. Посилення королівської влади. На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. тут проживало 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. — 16—18 млн осіб. Більшість людей жила в селах, і країна загалом була аграрною.

Об’єднання Франції в єдину централізовану державу завершилося наприкінці XV ст. Разом з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликали з 1484 р. Король Луї XII, уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, установлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму (абсолютної монархії).

Король Франсуа I підпорядкував своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. він досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав людей на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. На указах Франсуа I вперше з’явилася формула його необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські чиновники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується.

Головною передумовою виникнення абсолютизму у Франції та інших європейських державах Раннього Нового часу вважають руйнування традиційного середньовічного суспільства з трьома незмінними станами з їхніми інтересами та уявленням про монарха як «помазаника Божого».

Поясніть, у чому полягала основна передумова виникнення в тогочасній Франції абсолютної монархії.

Абсолютизм (абсолютна монархія) - форма державного правління, за якої верховна влада повністю належить монарху, що править без станово-представницьких органів влади та законодавчих обмежень.

Під час одного із засідань Паризького парламенту (найвищого органу, який розглядав судові справи) його голова проголосив, звертаючись до Франсуа I: «Ви стоїте вище законів, закони та ордонанси не можуть вас примушувати, і взагалі немає жодної влади, яка могла б вас до чогось змусити».

Тепер на монарха дивилися як на особу, що своєю сильною владою забезпечить загальний добробут у країні.

Дворянство стало більше залежати від королівської служби. Знать сподівалася, що абсолютна влада монарха дозволить перерозподілити податки на її користь. Купецтво очікувало, що сильний монарх захистить його від іноземних конкурентів. Городяни згодні були обміняти свої вольності на політику монарха, яка забезпечить сприятливі умови для розвитку підприємництва. Селянство мало надію, що міцна королівська влада обмежить сваволю сеньйорів і наведе порядок у країні. Тобто різні соціальні групи мали спільну зацікавленість у посиленні королівської влади.

2. Зміни в суспільстві та економіці. На початку XVI ст. у французькому суспільстві, як і раніше, зберігався поділ на три стани з визначеними правами та обов’язками. Однак упродовж Раннього Нового часу в їхньому становищі відбулися значні зміни.

Найбільш впливовою частиною населення Франції на початку XVI ст. залишалося дворянство. Здебільшого воно не перешкоджало посиленню королівської влади в країні. Лише кілька родів старої знаті (Гізи, Бурбони, Монморансі) ще зберігали великий вплив і гуртували довкола себе прихильників серед середніх і дрібних дворян. Починаючи від середини XV ст. до складу спадкового, родовитого дворянства вливалися заможні городяни (купці, цехові майстри), які отримували дворянські титули, посади високого рангу з королівської милості (або ж купували їх). Дворянство розділилося на старих «дворян шпаги» (ті, що походили з дворянського роду) і нових дворян.

Нові дворяни не були зобов’язані нести військову службу, яка залишалася привілеєм старих дворян. Військова служба звільняла останніх від сплати податків.

Нове дворянство не сплачувало податків тільки в тому випадку, якщо залишало свою попередню торговельну або фінансову діяльність. Шлях у нове дворянство через посади в державному апараті став найпоширенішим. На початку XVII ст. у його складі формувалася численна чиновницька верства, яку називали «дворянством мантії».

У XVI-XVII ст. у Франції формувалися ринкові відносини. Цей процес відбувався досить повільно: заважали середньовічні пережитки, станові привілеї дворянства й духовенства, безправність підприємців.

Осередками формування нових відносин стали міста. Так, центром розвитку парфумерії, ювелірної справи, виготовлення скляного посуду, меблів, одягу вважався Париж, центром друкарства й банківської справи — Ліон. Чотири рази на рік відбувалися Ліонські ярмарки, у яких брали участь купці з усієї Європи.

Із доповіді посла Венеціанської республіки Мікеле Суріано про Францію (1561 р.)

Кількість народу у Франції дуже велика, оскільки вона налічує понад 140 міст... За своїм становищем і гідністю кожен із жителів може належати до одного з трьох станів: перший — духовенство, другий — дворянство, третій не має окремої назви, і оскільки він складається з людей різного становища, то може бути названий станом народу взагалі.

...Дворянство складає найбільшу частину духовенства. Дворянством називають тих, хто користується привілеєм не сплачувати податків і зобов’язаний нести лише особисту військову службу.

Третій стан складається з людей пера, купців, ремісників, плебеїв і селян. ...Становище останніх найважче...

1. Як автор оцінює велич держави? 2. Які стани названо в тексті? 3. Які зміни у становому суспільстві другої половини XVI ст. визначає автор?

ФРАНЦІЯ в XVI — першій половині XVII ст.

Поступово в більшості галузей французької промисловості мануфактури витіснили цехове ремесло. Особливо багато мануфактур існувало у виробництві сукна, лляних і шовкових тканин. Ліонські шовкові мануфактури налічували близько 12 тис. найманих працівників.

Із розвитком підприємництва й торгівлі у Франції формувалася буржуазія. Вона відігравала значну роль в економіці, позичала гроші збіднілому «дворянству шпаги», але залишалася політично безправною. Однак чим більше зростала могутність буржуазії, тим більше вона шукала можливостей впливати на державне життя.

3. Реформація у Франції. У 20-ті рр. XVI ст. у Франції почали поширюватися реформаційні настрої. Палким прихильником ідеї оновлення католицької церкви став французький гуманіст Лефевр д’Етапль, який заявляв про це ще в 1512 р. Він першим, раніше за М. Лютера, сформулював два визначальні принципи майбутньої Реформації — спасіння вірою та необхідність визнання Святого Письма єдиним джерелом релігійної істини. Досить значний вплив на розвиток протестантизму в країні мало поширення ідей Ж. Кальвіна. У Південній Франції з’явилися громади прихильників кальвіністського вчення, яких називали гугенотами («товариші»). Проте більшість французів не підтримала кальвінізм. Населення півночі країни, у тому числі Парижа, залишалося вірним католицизму. На відміну від Німеччини, католицька церква у Франції підкорялася королю та не викликала в населення такого невдоволення своєю діяльністю.

Мануфактура з виробництва шовку в Ліоні. Гравюра Раннього Нового часу. XV ст.

Які зміни в суспільстві та економіці Франції відображають наведені ілюстрації?

Король Франсуа І у середині 30-х рр. XVI ст. почав переслідувати гугенотів. У 1535 р. влада заарештувала 300 осіб і 35 із них засудила до страти. Із 1540 р. в країні розгорнула діяльність інквізиція. Новий король Анрі II у перші роки свого правління створив для боротьби проти гугенотів спеціальну «Вогняну палату», яка за перші три роки діяльності ухвалила 500 обвинувальних вироків. Однак це не могло зупинити поширення ідей Реформації у Франції.

4. Причини й початок релігійних війн у Франції. Варфоломіївська ніч. У 50—60-х рр. XVI ст. Франція перебувала в тяжкій кризі. Сподівання дворян на воєнну здобич, нові землі та посади внаслідок війн, які вела в цей час Франція, не виправдалися. До того ж «революція цін» призвела до різкого зменшення їхніх прибутків. У цій ситуації реформаційні ідеали приваблювали частину дворянства можливістю захопити церковні землі. Водночас ті, хто залишався вірним королю й католицькій церкві, сподівалися отримати у винагороду володіння супротивників. Однак більшість дворянства не мала чітко визначеної позиції та зберігала нейтралітет.

На чолі прихильників католицької церкви стояла родина лотаринзьких герцогів Гізів. Вождями гугенотів стали принци з родини Бурбонів, яким належало королівство Наварра на кордоні Франції та Іспанії. Між цими двома угрупованнями й розпочалися війни, які тривали 36 років (1562—1598 рр.) та отримали назву релігійних (гугенотських) війн. Основними причинами війн стало загострення релігійної боротьби між католиками й гугенотами та ускладнення політичної ситуації у Франції. Напередодні війн французький уряд намагався проводити політику віротерпимості. Проте примирити сторони не вдалося.

Приводом до війн стало вбивство гугенотів 1 березня 1562 р. в містечку Вассі. Герцог Франсуа де Гіз, проїжджаючи через нього зі своїм загоном, напав на гугенотів, які зібралися на богослужіння. Було вбито 23 особи та майже 200 поранено. Католицький Париж зустрів Ф. де Гіза як героя, а гугеноти сприйняли це як початок війни.

У перші десять років жодна сторона не могла здобути незаперечної переваги. За згодою короля Шарля IX 24 серпня 1572 р. в Парижі та деяких інших містах відбулося масове винищення гугенотів та їхніх родин — Варфоломіївська ніч. Під час цих подій загинули тисячі людей. Війни спалахнули з новою силою.

Релігійні (гугенотські) війни у Франції - низка громадянських конфліктів між католиками, які становили більшість населення, і гугенотами - протестантською меншістю, що сповідувала кальвінізм.

Герцог Франсуа де Гіз. Художник Франсуа Клуе. 1550—1560 рр.

Варфоломіївська ніч. Художник Франсуа Дюбуа. 1572—1584 рр.

Яку інформацію про Варфоломіївську ніч надає ілюстрація?

Герцог Анрі де Гіз. Невідомий художник. 1580 р.

Які риси характеру історичних осіб, зображених на с. 48—50, прагнули показати художники?

Тепер гугеноти розгорнули боротьбу за зміну королівської династії та в 1576 р. створили на півдні Франції гугенотську Конфедерацію з окремими органами правління, податками, військом. Її очолив Анрі Наваррський.

Королем Франції після смерті Шарля IX став його брат Анрі III Валуа. Через відсутність у нього нащадків Анрі Наваррський ставав найвірогіднішим кандидатом на престол. Імовірність появи короля-гугенота спонукала католиків до активних дій. У 1585 р. вони створили Лігу — об’єднання католицьких міст. Її очолив син Ф. де Гіза герцог Анрі де Гіз, який також висунув претензії на французьку корону. Країна розділилася на дві ворогуючі частини: гугенотський південь і католицьку північ.

5. Завершення релігійних війн. Король Анрі III виявився неспроможним покращити ситуацію. Герцог А. де Гіз вимагав від нього позбавити Анрі Наваррського права на наступництво престолу. Король у відповідь оголосив про розпуск Ліги. А. де Гіз підняв населення Парижа на боротьбу проти короля. Анрі III уклав союз із гугенотами та за їхньою допомогою заспокоїв Париж. Проте невдовзі його було вбито. У Франції встановилося безвладдя. Король Іспанії Феліпе II і Папа Римський обговорювали можливість обрання королем Франції іспанського принца.

Налякані ситуацією в країні прибічники католиків погодилися визнати королем Анрі Наваррського, але вимагали від нього прийняти католицизм. Останній відповів на це словами: «Париж вартий меси!» (меса — католицька церковна служба) і став католиком. У 1594 р. він коронувався під ім’ям Анрі IV.

Як завершилися релігійні війни у Франції?

Релігійні війни завершив Нантський едикт, виданий новим королем у 1598 р. Католицизм визнавався панівною релігією, але гугеноти отримали дозвіл вільно сповідувати свою віру та утворювати релігійні громади в усіх містах, крім Парижа. Вони могли обіймати будь-які державні посади. Як гарантію здійснення цієї угоди гугеноти зберігали на півдні 200 фортець із гарнізонами та 25-тисячну армію.

Значення Нантського едикту полягало в тому, що він припинив релігійні війни, надав гугенотам певні громадянські права, відкривши шлях до релігійної терпимості.

Загалом у Франції в період релігійних війн, що тривали 36 років, відбулося вісім воєнних конфліктів. Вони забрали багато життів, однак загальну кількість загиблих не вдалося встановити. Лише під час Варфоломіївської ночі, за різними оцінками, загинуло від кількох тисяч до десятків тисяч гугенотів.

Працюємо з хронологією

1562—1598 рр. - релігійні (гугенотські) війни у Франції.

1598 р. - укладення Нантського едикту.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

У XVI ст. у Франції розпочалося становлення абсолютної монархії, яка стала наступною формою правління після станово-представницької монархії.

У Ранній Новий час відбулися зміни у структурі дворянства, і воно поділилося на старе і нове.

Поширення у Франції ідей Реформації викликало в країні глибокий розкол між її прихильниками та противниками. Це спричинило тривалі релігійні війни.

Запитання і завдання

1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Відгадайте дату або термін».

Правила гри. Учитель/учителька загадує дату або термін, записує на картці та кладе її в конверт. Учні та учениці мають право поставити йому/їй певну кількість запитань (наприклад, шість), щоб з’ясувати загадану дату або термін. Учитель/учителька може відповідати тільки «так», «ні» або «частково».

2. Які зміни відбулися у Франції в першій половині XVI ст. під час становлення абсолютної монархії? 3. Назвіть нові явища в суспільному житті та економіці тогочасної Франції. 4. Як на суспільну ситуацію в країні вплинуло поширення ідей Реформації? 5. Визначте причини й наслідки релігійних війн у Франції.

6. Покажіть на карті (с. 47) події, пов’язані з розгортанням релігійних війн у Франції. 7. Продовжте роботу над складанням синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» (с. 5). 8. Складіть перелік змін, які відбулися у Франції в період становлення абсолютної монархії.

Закріплення вивченого матеріалу.

Завдання додому.