Поява українського козацтва

ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Споконвіку територією сучасної України проходив Великий степовий кордон, який простягався від земель Угорщини на тисячі кілометрів на схід аж до Китаю. Тут тривало протистояння та взаємодія різних племен і народів.

Руські князі міцно тримали українське прикордоння. Задля захисту кордону князі намагалися утримувати прикордонне військо, яке складалося з місцевого населення (його називали «осаджене» населення). Протягом XIV-XV ст. на південному прикордонні Великого князівства Литовського (українські землі) «осаджувалось» дедалі більше вільного військового населення. Підпорядковувалося воно винятково князю.

З курсу історії Середніх віків пригадайте, що означає «колонізація». До якого виду колонізації — внутрішньої чи зовнішньої — належало переселення людей до поселень на півдні українських земель?

Але в другій половині XV ст. у Великому князівстві Литовському посилювалися централізація держави і перетворення шляхетського стану на закритішу спільноту. Розпочався перерозподіл земельної власності на користь шляхти: князів і панів. Внаслідок цього було зруйновано стару систему відносин, які базувалися на існуванні руських князівств. Руйнація старої системи оборони робила українські землі вразливішими до нападів зовнішніх ворогів

Центральний уряд Великого князівства Литовського виявився цілком безпорадним у створенні надійного захисту українських володінь на півдні. За таких умов з народної ініціативи сформувалася нова військова сила, яка мала взяти на себе захист кордону. Так на історичній арені з’явилося українське козацтво.

Уперше в писемних джерелах українські козаки згадуються в 1489 р. у «Польській хроніці» Марціна та Йоахима Бєльських.

Козак (з тюркських мов) буквально — вільна військова людина на прикордонні. Козаками у татар звали степових вояків, які не визнавали владу хана.

Козак (гравюра з твору Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного, гетьмана війська його королівської милості Запорозького», 1622 р.)

КОЗАЦЬКІ ЗИМІВНИКИ ТА ПОСЕЛЕННЯ

Свідчать документи. З Люстрації Київського воєводства (1471 р.)Село Водотиїн. А в тому селі дев’ять слуг кіньми служать, на війну ходили, сіно косили, став сипали. А один слуга дев’ятий службу служить з давнини за великого князя Вітовта... Якими були заняття козаків, окрім військової справи?

Важливим джерелом доходів козацтва було уходництво — господарські справи поза межами поселень: полювання, мисливство, бортництво та особливо видобування солі на півдні. Такий тип господарства та небезпека з боку кочовиків спонукали засновувати у віддалених місцях не постійні поселення, а тимчасові — так звані зимівники.

Варто запам’ятати!Зимівник — вид відокремленого тимчасового поселення, утвореного для уходницького господарства.

Поступово чисельність козацтва, його активність у степах і відповідно концентрація зимівників зростала, що створювало умови для заснування на віддалених рубежах постійних укріплених поселень. На другу половину XVI ст. вся південна Київщина покрилася десятками укріплених містечок. З деяких таких містечок виросли міста, які існують в Україні й сьогодні.

ПЕРШІ СІЧІ

Достеменно відомою є фортеця, яка стала прообразом Січі. Це укріплення, збудоване на острові Мала Хортиця князем Дмитром (Байдою) Вишневецьким у 1556 р

У 1557 р. цю фортецю на Малій Хортиці було зруйновано ворогами. Проте саме козацтво не розійшлося, а за короткий час самостійно заснувало новий укріплений центр — Томаківську Січ.

Варто запам’ятати!Запорозька Січ — назва укріпленого поселення на Дніпровському острові. Була місцем зберігання козацьких клейнодів, канцелярії й артилерії. На Січі відбувалися великі ради козаків. Із Січі козаки йшли в похід і сюди поверталися. Кіш у козаків — укріплена стоянка. Із часом кошем почали називати органи управління Запорозької Січі й полків.https://cutt.ly/kk. CXHne