Позакласне читання 5 клас."Василь Годяк «Іванко – чарівник або Очень файно».

Конспект уроку

( Позакласне читання, 5 клас)

ТЕМА: В Годяк «Іванко – чарівник або Очень файно»

МЕТА: ознайомити  учнів з життєвим і творчим шляхом письменника рідного краю В.Годяком і його творчістю; формувати вміння роботи з текстом; розвивати навички виразного читання драматичних творів, читання за ролями; навчити виловлювати власні міркування з приводу прочитаного; допомогти учням уникати «суржика», виховувати любов і повагу до рідної мови як до державної, почуття патріотизму; довести школярам, що досконале володіння мовою – це обов’язок людини.

 Очікувані результати:

Учні повинні знати: зміст твору, поняття з теорії літератури: драматичний твір, діалог, монолог, ремарки.

Учні повинні вміти:

• виразно читати текст твору за ролями, переказувати;
• визначати основну думку, тему п’єси;
• виявляти власне ставлення,  створювати роздуми – оцінки дій  героїв.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів.

 

Хід уроку

  Мова – це душа народу.

 а душу ми свою не віддамо!

С.Пушик

І. Організаційний момент.

 

ІІ Актуалізація опорних знань

1. Робота над епіграфом уроку.

- Прочитайте уважно епіграф уроку, як ви розумієте вислів?

 

2. Постановка проблемного питання:

- Яку роль відіграє мова в житті людини?

 

ІІІ .  Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми і мети уроку.

Вступне слово вчителя ( коротко знайомить з виставкою літературних творів                В. Годяка)

• Сьогодні на уроці ми познайомимося з п’єсою В. Годяка «Іванко – чарівник або Очень файно».

 

ІУ. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя ( під час розповіді про письменника, демонструється презентація)

………….

2. Повторення відомостей з теорії літератури.

Літературний диктант.

1. Художній твір, що призначений для постановки на сцені.

2.Як називаються предмети, якими облаштовують сцену?.

3.Висловлення героя думки про себе або ж для глядачів це …

4. Перерва в театрі.

5. Коротка інформація про пору року, зовнішність дійових осіб, жести і рухи.

6. Розмова двох дійових осіб .

7. Драматичний твір поділяється на…

8. Герої у виставі називаються…

9. Художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності .

10. Назвіть автора і драму , яку ми вивчали.

( перевірка – на екрані з’являються відповіді)

 

3. Виразне читання за ролями.

 

4. Обмін враженнями.

  - Чи сподобалася п’єса?

 

5. Бесіда за змістом.

- Визначте тему твору.

- Скільки дійових осіб? Назвіть їх.

- Якою мовою спілкуються герої?

- З ким Оленка їде  у Карпати?

- Як пояснює назви товаришів Іванко? ( Зачитайте)

- Куди Іванко відправляє Оленко ? Чому?

- Чому Валерію весь час тіпає, а Олексій і Григорій «мукають»?

- Що потрібно лікувати друзям?

- Яку обіцянку має дати Оленка, щоб зникли чари?

- Яке побажання для друзів двічі виголошує Іванко?

- До якого часу друзі будуть ходити і лахмітті?

- Скільки дій у виставі?

 

6. Робота в групах. Характеристика дійових осіб.

І гр.-  Іванка,  ІІ гр. -  Оленку,  ІІ гр.- Валерію  ІУ гр.- Григорія і Олексія.

 

7. Створення пам’ятки «Будь уважним до слова !»  ( учні виписують  слова – суржики і підбивають українські відповідники)

 

У. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда.

- Чим драматичний твір за сприйняттям відрізняється від прозового ?

- Яка головна думка п’єси ?

-  Чи спілкуєтеся ви мовою наших «героїв», можливо ви себе впізнали? 

Кросворд

			.
			.
			.
			.
			.

1. Хто виходить на сцену із заплічником ?

2. Що потрібно лікувати друзям?

3. «Будьте здорові тілом і …».

4. Оленка обіцяє, що більше не зневажатиме ні мову, ні…..

5 Замініть слово « ждьом».

 

 

УІ.. Підсумки уроку.

• Чому п’єса має назву  «Іванко – чарівник або Очень файно» ?
• Чого навчає даний твір ?
• Пригадайте, які ви знаєте  прислів’я, приказки, вірші про мову.

 

УІІ. Домашнє завдання.

 Напишіть твір – роздум  «Мова – душа народу»

 

 

Іванко-чарівник або Очень файно

Вистава на одну дію

Дійові особи:

1.Іванко-чарівник

2. Оленка

3. Валерія.

4. Григорій

5. Олексій

6. Лікар

Усі дійові особи одного віку, від 10 до 20 років. Лікар може бути будь-якого віку.

 

На сцену виходить Григорій із заплічником (матрац), хоче сісти на лаву із спинкою, але заплічник заважає, а тому опиняється під лавкою, накрившись ногами, а заплічник опиняється на голові. Встає, знімає заплічник, обтрушується, виймає з кишені мобільний телефон і набирає номер.

 

Григорій : Хелло, Льоха, прівєт. Виходь рєзко, їдемо... Я вговарівав її, шо то полєзно, але вона не хоче... Да, їдуть. Лєра, Мішкань, Рулік, Сєрий, Вовка... Ну всьо. Пока.

Три крапки у тексті - де Григорій слухає свого співрозмовника. Він ще деякий час продовжує імітувати розмову по телефону, жестикулюючи. На сцену виходить Іванко і звертається до глядачів. За Іванком виходить Оленка із сумкою та наплічником і слухає Іванка. Григорій не бачить ні Іванка, ні Оленки, влягається на лавку і вдає хропака

 

 Іванко:( до глядачів). Ви щось зрозуміли? Я думаю, що цей козак (показує на Григорія) говорить зі свинею і їде до холери із вовком по якісь ролики.

Оленка (до  Іванка): Ми, тоїсть Гриша(показує на Григорія) із Льохою, Лєрою, Мішою, Сєрим, Вовком і Я їдемо в Карпати.

Іванко: А навіщо везти у Карпати свиню? На шашлики, чи для вовка?

Оленка: При чому тут свиня?

Іванко: Льоха - це ж свиня, свиноматка.

Оленка: Льоха це хлопець, Альоша, а Сергій і Вовка - це Серйожа і Вовік - наші друзі.

 Іванко: Назвати хлопця сірим...а що він дійсно такий сірий? Чи вовком- ще можна зрозуміти, а Льохою? Краще б веприком, або кабаном: як-не-як таки чоловічого роду. Ідуть в Карпати, а кажуть, що до холери(0станнім реченням Іванко звертається до глядачів).

Оленка: Лєра - це моя подружка.

Іванко: А як повне ім'я - Холєра? Лєра - холєра, Лєра - холєра. Вона що, дійсно як холера? А тебе як називають, чумою?

Оленка: Сам ти чума і холера разом.

Іванко: То як називаєшся?

Оленка: Лєна.

Іванко: Це що, в честь сибірської річки чи в честь Леніна тебе назвали?

Оленка: В честь Єлени Прекрасної.

Іванко: Це тої, яку викрав Паріс? А троянська війна в турпоході через тебе не почнеться? Я думав, що ти Оленка, вродлива україночка.

Оленка: Оленка, Оленка в селі свиней пасе, а я Лєна, поняв? Живу в городі.

Іванко: В городі живуть опудала, а люди - в селі або в місті. Значить, ти Лєна, а я - чарівник. За образу Оленок - незалежно від того, чим вони займаються - доглядають свиней, чи вирощують хліб -опинишся на Лєні і пастимеш ведмедів.

Іванко чарує, проводячи рукою круг перед дівчиною. Оленка зникає. На сцену виходить Валерія з Олексієм. Підходять до лавки. Розбудили Григорія і вітаються з ним: 0лексій потиском руки,

Валерія: Прівєт, Гріша!

Григорій: Прівєт, прівєт!

 

Олексій і Григорій весь час жують жуйку, час - від - часу надуваючи пузирі Валерія лузає насіння, розпльовуючи лушпиння на всі боки і собі на пазуху. Голосно розмовляють, жестикулюючи, а через хвилину лише імітують розмову, бо починає говорити Іванко, якого вони не бачать.

 

Іванко: (до глядачів) Вони що, сніданок пережовують. Але наскільки мені відомо - ні люди, ні свині до жуйних тварин не відносяться. Але послухаємо про що цим жуйним так щебече їхня Холєра?

Валерія: Не надо. Я, тіпа, канєшно, могла взяти, тіпа... карочє, обійдемось.

Олексій: Розвертай копита і возьми тіпа...

Валерія: Отстань, я, тіпа, сказала, що обійдемось. Всьо буде кльово, канєшно, як не спортиш, тіпа...

 Іванко: Чуєте, як очень файно розмовляють? (Це до глядачів) якщо ще раз «тіпне», то почне її тіпати.

 Валерія: Тіпа... (Іванко чарує Валерію помахом руки)

Валерія: Тіпа...ті па..ті па... (Вона швидко вимовляє ці слова, і її тіпає за кожним словом «тіпа» сильніше)

 Григорій: (до Валерії) Що з тобою?

Валерія: Тіпа...тіпа...

Олексій: (до Григорія) Визви скору, Гріша!

 

Григорій викликає невідкладну допомогу, а Олексій підводить Валерію до лавки і допомагає їй лягти.

Григорій: Але.. .скора.. .дівчині плохо.. .Трусить її.. .ліхарадка.. .Сквер біля школи.. .Вулиця Лєніна...

 

Олексій і Григорій вовтузяться біля Валерії, а її аж підкидає на лавці, особливо коли вимовляє слово «тіпа. Входить лікар.

 Лікар: Що тут у вас трапилось?

 

 Підходить до лавки, бере Валерію за руку і міряє пульс. Кладе долоню на чоло хворої. Валерія заспокоюється.

Лікар: Пульс нормальний, гарячки немає (до Валерії) - на що скаржитесь? Що Вас турбує?

 Валерія: Тіпа (знову починає її тіпати) вопще ...

Лікар (до хлопців): коли це з нею трапилось?

Олексій: Му - у - у!

 Григорій: Му - у - у!

Лікар: Ви можете по - людськи відповісти? Ви що - бики?

 Олексій: Му - у - у!

Григорій: Му - у - у! Іванко підходить до лікаря.

Іванко: Лікарю, вибачте, їм потрібно лікувати мову, але чомусь замість вчителя викликали Вас. Правда, оцьому козакові (показує на Григорія) потрібний священник, бо, мабуть, дуже грішний - весь час грішником його називають.

Григорій: Му - у – у (хоче бодати Іванка)

Іванко помахом руки зупиняє його.

Лікар: Тоді я тут не потрібний. Будьте здорові мовою і тілом .

Олексій: Му - у - у!

Григорій: Му - у - у!

Іванко: Щоб бути здоровим тілом, треба мати здорову душу.

Олексій і Григорій хором мукають. Валерію, яка вже сидить на лавці, трясе пропасниця.

 Іванко: (до глядачів) Може пожаліти їх і зняти з них чари, як ви радите? Добре, зніму. Думаю, що це буде для них уроком.

 Знімає чари помахом руки. Валерію перестає тіпати. Хлопці перестають мукати. Іванко ховається за завісу.

 Валерія: Ми же запізнилися на поїзд, де ж остальні?

 Григорій: Лєна була, але кудись пропала. А останні ще не прийшли набирає номер на мобільному). Алло, ало, Лєна, ми ждьом, де тебе носить? Рєзко повертай, бо ми вже... Як то не можеш? (Довго слухає) Якісь дива. Лєна несе чепуху – тіпа вона на березі величезної річки, де крім ведмедів нікого немає. Вони і не трогають,  но вона їх дуже боїться і реве. Не знає, що робити.

Іванко: (до Григорія) Дай телефон. Алло, Оленко, помолись і пообіцяй собі, вітрові, соснам, ведмедям,річці. що більше не зневажатимеш рідне: ні мову, ні ім'я, ні людей... Не вмієш молитися? Своїми словами молись, але щоб молитва сходила не з губ, а від серця. Молись, і чари зникнуть.

 

Через хвилину входить Оленка. / всі, крім Іванка, зі своїми клунками виходять.

Іванко: (до глядачів) Ви засвоїли урок, чи потрібно повторити? Якщо хтось із вас не вірить, що Я - чарівник, то може переконатись. Якщо почую, що в когось хвора мова, як у наших «героїв», то приведу його зовнішній вигляд у відповідність до мови. Домовились? Будьте здорові тілом і душею!

 

Іванко виходить. На сцену виходять четверо наших «героїв» у  страшному лахмітті. Лаються і проклинають Іванка - чарівника.

Олексій: (до глядачів) Ви не скажете, куди пішов отой націоналіст проклятий?

Оленка: Шо йому не нравиться наш розговор?

Григорій:  Нодо  йому пику розквасити, щоб не був такий вумний. Бачите, що зробив з нашими шмотками?

Валерія: Яка разніца, як разговарівати. Основне, щоб понімати.

 Оленка: Дєйствітєлно, яка разніца, як говорити. Входить Іванко.

Іванко: Якщо немає «разніци» як говорити, то нехай не буде «разніци» в що вдягатися. Ото й ходіть в цьому лахмітті аж до «Скончанія вєка», або  аж поки не навчитеся вірно говорити рідною мовою.

Олексій: Ах ти націк...

Григорій: Счас перещитаю свої різаки...

Обидва хлопці хапають Івана за грудки. Дівчата теж ідуть у наступ. Іванко змахує рукою, ніби відгороджується від нападників і вони починають один одного. Хлопці б 'ються, між собою, а дівчата одна одну за волосся.

Іванко(сміється) Очень файно! Завіса