Виховний захід

Їх іменами названі вулиці  міста Чернігова.

Відео.

Ведучий 1.

1 вересня 1939 року в Європі розпочалася Друга світова війна –найстрашніша з усіх, яких зазнало людство. Нацистська Німеччина, очолювана кривавим диктатором Адольфом Гітлером, напала на Польщу.

Ведучий 2.

Гітлер прагнув завоювати якомога більше країн, онімечити корінне населення і перетворити його на рабів і прислужників «великої німецької нації».

В.1. Ще напередодні війни Сталін, керівник Радянського Союзу, і Гітлер домовились між собою і уклали мирний договір, за яким основна частина Західної України відходила до Радянського Союзу. А в червні 1940 року  СРСР приєднав до України території, які були захоплені Румунією. Сталін також мріяв про світове панування і хотів використати Другу світову війну для того, щоб самому захопити владу в Європі. Тому, незважаючи на мирний договір між двома державами, обидва диктатори готувалися до війни один з одним. Доля мільйонів простих людей, які мали скласти голови на полі бою, до уваги не бралася. Україна опинилася в епіцентрі світової катастрофи.

В.2. На світанку 22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз, до складу якого входила Україна. Україна здригнулася від вибухі: бомбили Київ, а на західних землях уже точилися запеклі бої. На захіст рідної землі постали мільйоні людей.

В.1. Початок війни був для Радянського Союзу вкрай несприятливим. Гітлерівська Німеччина захопила значні території. Вже з перших днів ворог знищив значну кількість літаків, танків, мостів, залізничних вузлів, складів боєприпасів, пального і продовольства. Захоплена зненацька, Червона Армія вела запеклі бої, але була безсила зупинити противника. Сотні тисяч воїнів гинули або потрапили в полон.

В.2. Протягом літа-осені 1941 року німецькі війська окупували значну територію України. Проявляючи мужність і героїзм, радянські воїни у жорстоких боях відстоювали кожний клаптик рідної землі. 7 липня розпочалася оборона Києва, яка тривала більше двох місяців. У вересні німці форсували Дніпро. На армії Південно-Західного фронту насунулася загроза оточення. Сталін наказав утримати Київ. В оточенні опинилися понад 660 тисяч осіб; вийшло 20 тис. осіб. Більшої катастрофи історія війн не знала. В оточенні загинув командуючий Південно-Західного фронту Михайло Кирпонос.

В.1. Михайло  Кирпонос – народився  в селі Вертіївка Ніжинського повіту, Чернігівської області, радянський воєначальник, Генерал-полковник з 22 лютого 1941 року, командувач Південно-Західним фронтом СРСР у Другій світовій війні із червня по вересень 1941 року. Один із 4-х командувачів радянськими фронтами, загиблих у роки війни на фронті. Загинув 20 вересня 1941 року в урочище Шумейкове біля села Ісківці, Лохвицького району, Полтавської області. Герой Радянського Союзу з 1940 року.

В.2. 19 вересня 1941 року німці зайняли Київ. 5 серпня розпочалася оборона Одеси, яка тривала 73 дні. 16 жовтня Червона армія залишила Одесу, радянські війська були розбиті в Криму, але зуміли закріпитися в Севастополі, розпочавши багатомісячну оборону міста. 250 днів і ночей не здавався Севастополь, але 4 липня 1942 року німецькі й румунські війська захопили місто.

В.1. Жителі Севастополя будуть пам’ятати бійця Івана Красносільського.

Народився у селі Евлашовка ( нині Красносільське) Борзнянського района Чернігівської області. 20річним юнаком пішов служити в Армію. Воював на Південному фронті.

За мужність та героїзм, проявлені в боях за Севастополь, бійцю 18-го окремого батальойна морської піхоти Красносільському Івану Михайловичу  Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1942 р. посмертно присвоїти звання Героя Радянського Союза. Іменем героя названі одна з  вулиць в Севастополі та Чернігові. І можливо хтось із присутніх проживає на цій вулиці.

В.2. Тринадцять місяців замість планованих кількох тижнів витратила німецька армія для захоплення України, яка була повністю окупована лише влітку 1942 року. Останнє українське місто – Свердловськ Ворошиловградської (нині Луганської) області.

В.1. Захопивши Україну, фашисти передусім знищили усі ознаки української державності і розділили її територію на 4 частини. Загарбники нещадно грабували Україну. До Німеччини вивозили устаткування, метал, продовольство, чорноземи, твори мистецтва, музейні коштовності Мільйони українських юнаків і дівчат віком від 14 до 18 років було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Для винищення населення на території нашої держави було влаштовано 150 концтаборів. Крім того, сотні тисяч українців вивезено до так званих «фабрик смерті» - концтаборів Освєнцім, Майданек, Бухенвальд, які знаходилися на території інших окупованих країн. Численні розстріли за непослух, спалені села за опір окупаційній владі, масове винищення євреїв – ось яку «цивілізацію» принесли окупанти на українську землю.

В.2. Символом нацистських злочинів в Україні є Бабин Яр. Під час німецької окупації в Бабиному Яру, який під час війни розташовувався на околиці Києва, гітлерівці розстріляли десятки тисяч людей. Жертвами стали радянські військовополонені, заручники, душевно хворі, а також роми, діячі українського Руху Опору. Але найбільше тут загинуло євреїв. Лише протягом 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли в Бабиному Яру більш як 33 000 євреїв. До кінця німецької окупації Києва, під час розстрілів  у Бабиному Яру втратили життя понад 100 000 людей.

В.1. Нацистський «новий порядок» викликав хвилю обурення в Україні. На боротьбу проти окупантів виступили широкі маси населення. Робітники і селяни працювали абияк, виводили з ладу обладнання, зривали виконання робіт. Поступово пасивні форми опору переросли в активні: антигітлерівське підпілля і партизанський рух.

В.2. Багато неприємностей завдавали фашистам підпільні організації, члени яких розклеювали листівки та інформували населення про події на фронтах, зривали відправку молоді до Німеччини, організовували саботаж на підприємствах, диверсії, збройні напади на поліцію та німецьких військових.

В.1.Одна з підпільних організацій діяла в нашому місті. Очолила старшокласниця Олена Білевич.

Діяльності чернігівського підпілля у роки війни «Юні патріоти» у  складі цієї підпільної організації діяли 28 молодих людей і 20 дорослих, серед яких були українські націоналісти і, навіть, німецькі антифашисти, які служили у гестапо. Цей рух опору, який зміг протидіяти окупантам впродовж 1,5 років, очолювала Олена Білевич, коли їй було всього 17 років.

Під керівництвом О. Білевич у 1941–1943 рр.підпільники розклеювали антинацистські листівки, переховували радянських воїнів, переправляли їх до партизан, збирали розвідувальні дані. Завдяки володінню німецькою мовою О. Білевич вдалося налагодити контакт з представником німецької окупаційної адміністрації — лейтенантом Хельмутом Байхофером. Крім того, вдалось знайти підхід до перекладача місцевого гестапо Віктора Філіпчука, та співробітника газети «Українське Полісся» Антона Кулиби. Під час розвідки біля білоруського с. Іолча розвідувальна група, у складі О. Білевич та білоруса Михайла Симоненка, була схоплена, відправлена до с. Асаревичі і там знищена 2 травня 1943 року. Пам'ять чернігівської патріотки Олени Білевич, жорстоко вбитої окупантами, гідно вшановується у колегіумі № 11, де колись навчалася Олена Білевич. У Зразковому музеї школи зберігається бюст Олени Білевич, а на будівлі школи – Меморіальна дошка на честь її пам’яті. Також одна з вулиць Чернігова носить ім’я цієї патріотки. 

В.2. У лісових регіонах України діяли партизани. Вони нападали на тилові частини ворога, пускали під укіс німецькі ешелони, руйнували мости і залізниці, підтримували зв'язок  з Червоною армією. Чернігівщину називають партизанським краєм. Тут діяли не тільки партизанські загони, а цілі з'єднання. Командиром одного з них був 2чи герой Радянського Союзу Олексій Федоров.

Радянський партійний і державний діяч, у роки німецько-радянської війни командир Чернігівсько-волинського партизанського з'єднання. Залишений у підпіллі, організував партизанський загін, який підпорядковувався НКВС СРСР. За даними спецслужб, до березня 1942 очолюваний О. Ф. Федоровим Чернігівський партизанський загін провів 16 боїв, убивши близько тисячі німецьких військовослужбовців, проводилися інші систематичні диверсії на території України — зруйнував 33 шосейних і залізничних мостів, пошкодив 5 ешелонів на залізниці, підірвав 5 складів, 2 заводи.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 травня 1942 року «за зразкове виконання бойових завдань» в тилу ворога, і проявлену мужність і героїзм, полковому комісарові Олексію Федоровичу Федорову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 746). Взимку і навесні провів низку нових диверсій. Його угрупування нараховувало 12 загонів. Чисельність — від 3500 до 5400 бійців.

В.1. Надійним помічником О. Федорова був Попудренко Микола Микитович один з організаторів і керівників партійного підпілля і партизанського руху на Україні, секретар Чернігівського підпільного обкому Комуністичної партії України, командир партизанського з'єднання; Герой Радянського Союзу. В нашому місті є сквер імені М. Попудренка, погруддя біля бібліотеки Короленка, в ЗОШ №18 розташований музей та бронзове погруддя цього героя.

В.1. Узгоджена боротьба підпільників, партизан, бійців Червоної армії підривала сили ворога і прискорювала перемогу. 1943 рік поразка фашистів під Сталінградом та на Курській дузі. Червона армія здобула кількісну військово-технічну перевагу і перейшла у наступ.

В.2. Протягом короткого часу було визволено Донбас і майже всю Лівобережну Україну.

 Наше місто було визволено в результаті Чернігово-Прип’ятської операції. При звільненні міста повторився 1941 рік, тільки навпаки. За три дні, з 19 по 21 вересня 1943 р. сили 13-ої командувач Микола Пухов та 61-ої армій командувач Павел Бєлов зайняли села навколо Чернігова. Біля залізничної станції бої вів 292 стрілецький полк під командуванням Олександра Серьожнікова. Вночі 21 вересня почався штурм міста з трьох сторін. Німецьке угруповання в місті було фактично оточено і поспіхом покинуло місто. На світанку 21 вересня на зруйнованій будівлі облвиконкому замайорів червоний прапор.

 Наступаючі війська побачили знищені будинки, знелюднілі вулиці, а вся центральна частина міста являла собою суцільне згарище. Згідно з висновками Надзвичайної урядової комісії Чернігів – за ступенем руйнувань – посідав четверте місце в країні після Севастополя, Волгограда і Воронежа. У 1941-1943 рр. тут були знищені десятки неповторних пам’яток історії та архітектури, школи, лікарні та підприємства.
Загалом за два роки окупації Чернігівщини загинуло майже 130 тисяч мирних жителів, понад 40 тисяч вивезено у фашистську неволю.

У пам'ять про своїх визволителів жителі Чернігова назвали вулиці Миколи Пухова, Павла Бєлова, а одну з найкрасивіших вулиць (район Вала) носить ім’я  Олександра Серьожнікова.

В.1. І не можемо не згадати Дмитра Жабинського, який народився у Чернігові. Дмитро Жабинський - радянський військовий льотчик, командир ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаційного Сталінградського полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії 8-ї повітряної армії 4-го Українського фронту. Герой Радянського Союзу (1944).

На фронтах Німецько-радянської війни від самого її початку 22 червня 1941 року.

Брав участь у бойових діях на Західному (з червня 1941), Північно-Західному (з листопада 1941), Сталінградському (з вересня 1942), Південному (з січня 1943) та 4-му Українському (з жовтня 1943) фронтах. 9 жовтня 1943 року був поранений^[2].

Станом на квітень 1944 року капітан Дмитро Жабинський здійснив 100 бойових вильотів, штурмуючи укріплення, переправи, аеродроми, військовову силу та техніку противника.

26 жовтня 1944 року за проявлені мужність, доблесть і героїзм в боях за звільнення Криму гвардії капітан Жабинський Дмитро Іванович був удостоєнний звання Героя Радянського Союзу^.

15 лютого 1945 під час штурму ворожого аеродрому біля міста Хайлігенбайль (нині — місто Мамоново Калінінградської області Росії) зенітним вогнем противника літак Жабинського було підбито. Льотчик направив свій палаючий штурмовик на ворожі літаки на аеродромі і загинув, повторивши подвиг Гастелло^[2]

 6 листопада 1943 року було звільнено Київ. На початку 1944 року повністю очищено від нацистських окупантів Правобережну Україну. У квітні 1944 року гітлерівці були вигнані з Одеси, а в травні – вибиті із Севастополя і всього Криму.

В.2. У жовтні 1944 року радянські війська вийшли на західний кордон і завершили битву за Україну, яка тривала 22 місяці. Але й після цього український народ ще ніс великі втрати на фронтах, що пересунулися на територію Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії, Австрії та самої Німеччини. Спільно з союзниками радянські війська визволяли Європу від нацизму. Остаточна перемога над гітлерівською Німеччиною настала 9 травня 1945 року.

Вірш.

В.1. Під час Другої світової війни загинуло від 8 до 10 мільйонів військових і мирних жителів України. Сутність війни – це не нагороди й паради, а смерть і людські страждання. Розуміння цього особливо важливе сьогодні, коли триває війна проти України на сході. Про це ми пам’ятаємо, відзначаючи щороку 8 травня – День пам’яті та примирення і 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.