Позакласний інтегрований захід "Війна моє не відпускає серце"

Сценарій інтегрованого заходу «Війна моє не відпускає серце»

(присвячений річниці Сталінградської битви та початку визволення України)

(для учнів 7-их та 9-их класів)

автор: Кравцова Л.П., вчитель історії

 

                                                                                           На зустріч Дню пам’яті,

                                                                            Дню Перемоги

                                                                            та Примирення

Мета заходу:

- об’єднати навколо  історичного матеріалу інші елементи позакласних дисциплін (літературу (проза, поезія), мистецтво (музика, кіно);

- спонукати національно-патріотичному вихованню молодого покоління;

- продовжувати формування навичок пошукової роботи.

 

Місце проведення: шкільний музей бойової та трудової слави.

 

Оснащення: виставка книг, карта Сталінградської битви, ілюстрації на плакаті «Так це було», експонати музею, відео проектор.

 

Вступ. Слово вчителя.

2020 рік – це ювілейний рік для нашого музею. Йому виповнюється 35 років, а в масштабах країни – 75 років перемоги над нацизмом – людино ненависної теорією переваги однієї нації над іншою, яка оправдовує знищення цілих країн та етносів. Саме тому так важливі для нашого народу Дні Пам’яті та Примирення 8 Травня і День Перемоги 9 Травня.

Увесь народ тоді великої країни піднявся за свободу Батьківщини та гідність людини. Визволення країни почалось зі Сталінградської битви - найтривалішою і кровопролитною в історії ІІ Світової війни. З неї почалось вигнання фашистської армії, в тому числі й з України, а саме визволення частини Луганської області. До військових зведень восени 1942 – зими 1943 року прислухались  у всьому світі.

На честь подвигу захисників Сталінграду названі вулиці та площі (Париж. Франція), створені меморіали та музеї, написані спогади, зняті фільми, видані збірники віршів та прози. В нашій школі музей створений також при співпраці ветеранів 79 стрілецької  дивізії 62/8 армії, яка пройшла шлях від Сталінграду до Берліну. Ми спробуємо об’єднати історичний матеріал  з різними видами мистецтва.

Сьогодні в літературно-історичній композиції беруть участь:

• історики;
• літератори;
• «фронтова бригада артистів»;
• гості  (представлення гостей)

 

Історик 1. Воєнний стан в 1942 році був складним та небезпечним. Головні події влітку та восени 1942 року розгорнулись під Сталінградом та на Кавказі. В ті дні кульгавий рейхсміністр Геббельс вже  самовпевнено заявив на увесь світ, що мета війни – «набити собі черево», тобто заволодіти районами, які багаті на нафту, пшеницю, вугіллям, а потім – задавити столицю країни. (демонстрація історичної карти).

Німці були так впевнені у перемогу, що призначили коменданта Сталінграда, викарбували медаль про взяття Сталінградської фортеці на Волзі, як вони самі називали.

Група армій «Б» (47 дивізій) нарощувала сили. Переваження сил було на боці противника. Наша армія відступала до Волги з тяжкими боями.

 

Літератор 1.  Віктор Некрасов написав чесну та правдиву повість «В окопах Сталінграда». Корінний киянин, він пройшов війну полковим інженером та заступником командира саперного батальйону. Згодом письменник став дисидентом і мігрував на Захід. Для Некрасова війна – це жорстока чоловіча робота, яку треба виконувати до кінця.

 

Літератор 2. Письменник Віктор Некрасов про відступ нашої армії до Волги писав: «Степь голая, мучителько ровная, с редкими бородавками курганов. Сухие, выжженные овраги. Однообразный, как гудение телеграфных проводов звон кузнечиков. Зайцы выскакивают прямо из-под ног. Пахнет полынью, пылью, навозом и конской мочой. Бабы спрашивают, где же немцы и куда мы идём. Мы, молча пьём холодное, из погреба молоко и машем рукой на восток.

Туда … за Дон.

Я не могу смотреть на эти лица, на эти вопросительные, недоумевающие глаза. Что я им отвечу?

Что война – это война, … что у немцев сейчас больше самолётов  и танков, чем у нас, что они торопятся до зимы закончить всю войну и поэтому лезут на рожон …

И я ничего не отвечаю, а машу только рукой на восток и говорю «До свидания, бабуся, ещё увидимся, ей-богу увидимся…»

И я верю в это. Сейчас это единственное, что у нас есть, - вера».

(Демонструється фрагмент з кінофільму С.Бондарчука «Вони билися за Батьківщину»)

 

Історик 2. У вересні 1942 року – найскладніший час Сталінграду – війська 62-ої армії, які прийняли на себе основний удар противника, опинились відрізаними з півночі на південь. Ворог бомбив і обстрілював місто та Волгу, рвався до берега, до якого залишалися лічені метри. В ті дні війни 62 армії, борючись і вмираючи, поклялися: «За Волгою для нас землі немає».

Коли долю Сталінграда вирішували вже ні години, ні хвилини, до вогняного берега прорвалися бронекатери. З них кидалися в воду та йшли в рукопашну гвардійці 13 дивізії генерала О.Родимцева. Через два дні вони штурмом взяли Мамаїв курган. Величезне місто стало полем бою. Мамаїв курган  - висота 102 – називали тоді Головною висотою країни. А скільки подвигів було здійснено на безіменних висотах!

(Виступає «фронтова бригада артистів». Співають пісню «На безіменній висоті»)

 

Історик-мемуарист: Зі спогадів О.І.Родимцева: «…Відбивати висоту 102,0 нам довелося незрівнянно меншими силами… На кожного нашого бійця наступало 10 фашистів…, на кожний «ЯК» або «ІЛ», який злітав у небо, припадало 10 німецьких «месершмітів» або «юнкерсів».

 

1 читец: Самолёты – слева, справа

               Кто прервёт их злой полёт?

               Цель бомбёжки – переправа.

               Цель зенитки – самолёт!

               Бьют по «юнкерсам» зенитки,

               Переправу чтоб спасти.

               Где промокшие до нитки,

               Воины спешат грести.

               «Мессершмитты» каруселью

               Вновь срываются в пике!

               Пушку выровняв турелью,

               Бьём по целям вдалеке!

                 И фашистской той ораве

                 Разбиваем чёткий строй,

                 Чтоб на волжской переправе

                 Не вздымался дым густой.

                 Чтоб до берега доплыли,

                 Кто стремился в Сталинград.

                 Мы фашистских гадов били,

                 Хоть вокруг кромешный ад!

 

Історик-дослідник: Цей вірш з книги Наталії Михайлівни Шолох «Запомните нас такими». Почувши її вірші, ми зацікавилися її біографією. Зв’язалися з нею і дізналися, що вона наша землячка. Про війну вона дізналася на Хортиці, святій  землі для кожного українця, де брала участь у військово-спортивних змаганнях. У 19 років добровольцем пішла на фронт. Опинилась у зенітних військах, які обороняли Сталінград. Воювала старшим стереоскопистом командиром далекомірного відділення у 1083 зенітно-артилерійському полку при 62 армії. Після Сталінграда визволяла Білорусь. Після війни пройшла яскравий трудовий шлях, працювала в районній газеті та викладачем у школі. 24 роки відпрацювала в КЗ «ЗОІППО» ЗОР на різних посадах. Видала декілька збірників віршів, щоб встигнути передати людям правду про цю справжню жахливу бійню ХХ століття. Поетеса вірно відмітила: «Війна моє не відпускає серце», присвячуючи вірші своїм бойовим подругам.

 

 2 читец: «Зенитчицы»

… Свистели пули, бомбы, мины

Осколки падали вокруг

А мы не разгибали спины,

Не чувствуя усталость рук.

Армады «юнкерсов» встречали,

Летящих нагло в Сталинград,

Огнём зениток заставляли

Бросать все бомбы невпопад!

Мы были в эпицентре боя

И выполняли свой приказ.

Сиреною ужасно воя,

Шёл «мессершмит» в пике на нас!

Но был зениток выстрел точен

Качнувшись, вздрогнул «мессершмит».

И вот уж взрывом дым всклокочен,

Ещё один стервятник сбит!

 

Історик-дослідник: Безпосереднім учасником цих подій був великий друг школи, який тривалий час очолював раду музею, рядовий Попов Олексій Євдокимович. (демонструються фото-спогади) У складі 62 армії він витримав 4 місяці безперервних боїв, ховав своїх друзів. І 4 місяці ні на крок назад. Був тяжко поранений,  дивом залишився живий.

В умовах міста використовувалась тактика штурмових загонів. Бійці проявляли винахідливість. У книжці «Від Сталінграда до Берліну» В.І.Чуйков, командувач 62/8 армії, наводить слова командира 74 дивізії Гурьєва: «…Є у мене молодий воїн Олексій Попов. Коли до нього стали підбиратися гітлерівці, він на одну сторону поставив ручний кулемет, а на другу – автомат, а сам залишився з гвинтівкою. Гранати у нього були розкладені колом. Якщо багато фашистів наступає, він лягає до кулемету; якщо з’являється один гітлерівець – стріляє з  гвинтівки; ближче підповзуть - закидає гранатами. Так і тримає свій окоп один за п’ятьох…».

Також мужньо оборонялися наші земляки, фотографії яких ви бачите на турнікеті (демонстрація фото):

1. розвідник Іван Безсмертний
2. піхотинець Борис Щінов
3. медсестри Кіма Червона та Любов Хохлачева
4. водій Петро Дерябкін та інші.

Ветерани згадували, що навіть у тяжкі дні бійців підтримувала пісня, яка зігрівала, надавала надію.

 

3 читец: «Песня над передовой»

Окончен бой. Зенитки не горланят,

Отбросив вражьего налёта вал.

И кто-то вдруг на стареньком баяне

Мелодию тихонько заиграл.

Солдаты той мелодии подпели,

И вот уж песня над передовой

В солдатских голосах, как в колыбели,

Взлетает ввысь, сливаясь с синевой…

Так повелось, когда над полем битвы

Смолкает гром и улетает дым,

Для павших – предназначены молитвы

А песня – предназначена живым.

Да, тишина для отдыха уместней,

Но душ порыв не объяснить уму,

А воинов, связь не порвавших с песней,

Не победить вовеки никому.

 

(«Фронтова бригада артистів виконує пісню «Вогник»)

          

Учитель: 19 листопада 1942 року Червона Армія перейшла в наступ. Задум наступальної операції в районі Сталінграду обговорювався в Ставці у першій половині вересня. План отримав умовну назву «Уран». Передбачалося створення 2-х фронтів оточення ворога – внутрішнього та зовнішнього. Наступ викликав паніку противника.

 

Історик-мемуарист: З листа німецького обер-лейтенанта Х.Фуглера батькові (січень 1943 року): «Доброго дня, батьку. Вірніше, прощавай! Це буде останній лист, який ти отримаєш від мене… зараз для кожної розумної людини в Германії настав час, коли вона прокляне майбутнє цієї війни. Перемоги не буде. Залишились лише сумніви солдат, які помирають. Сталінград – це авантюра.»

 

Історик 3: Під час ліквідації оточеного угруповання з 10 січня по 2 лютого 1943 року війська Донського фронту розгромили 22 дивізії противника. В цих боях противник загубив більше 147 тисяч солдат та офіцерів. У полон були взяті 24 генерали та командуючий угруповання фельдмаршал Паулюс. (демонстрація плаката)

 Гітлер бився в люті від звістки про полонення Паулюса: «Як він зміг не застрелитися? Один єдиний слабак звів нанівець доблесть і героїзм цілої армії». У Німеччині був оголошений триденний траур.

 

Історик 1: Перемога під Сталінградом була жертовною: загинуло близько 500 тисяч солдат та командирів, не зважаючи на громадянське населення.

(Демонстрація плакату жертв Мамаєва кургану). Після битви Мамаїв курган називали залізним: більше, ніж землі, було на його схилах заліза. Його називали мертвим курганом тому, що на його залізній землі згоріло все живе: ні кущиком, ні травинкою не зазеленів Мамаїв курган у першу мирну весну, а потім ще два роки поспіль.

Але вже тієї ж весни в зруйноване місто повернулись сталінградці. Черчилль, прем’єр-міністр Великої Британії, пропонував залишити руїни Сталінграду як символ руйнівної суті фашизму, але сталінградці  поклялись відродити його і зробити його краще ніж він був.

(Виконується пісня «Пахне степом»)

 

Вірш «Свинца сильнее» Н.М.Шолох

Не отпускает эта битва,

Когда в смертельной той тоске

Под жуткой тенью «мессершмитта»

Висела жизнь на волоске.

И у зенитчиц глохли уши

От адской музыки боёв.

И было страшно – до удушья.

И было трудно до краёв.

Девчонки тонкие, как свечки,

Сгорали насмерть, до конца,

Но оказались их сердечки

Сильнее вражьего свинца.

 

Учитель: Сильніше ворожого свинцю стали захисники Мамаєва кургану, безіменних висот, мешканці Сталінграда, наші земляки – учасники битви. 

Вшануймо пам'ять тих, хто віддав своє життя заради перемоги, і тих, хто пішов з життя в мирний час. (Хвилина мовчання. Звучить метроном).

 

Учитель: Нашим гостем сьогодні є дивовижна жінка, учасниця Сталінградської битви, капітан  медичної служби Скрипнюк Олександра Семенівна. Вона на власні очі бачила сталінградський ад. (Слово надається ветерану).

 

Учитель: Сьогодні Україна бореться за цілісність та єдність країни. Своєчасно звучать вірші Наталії Михайлівни про любов до рідної землі.

 

4 читець: Вірш Н.М.Шолох

Люблю тебя я , Украина.

Твои широкие поля.

И оклик стаи журавлиной

И вдоль дороги тополя.

И ленты рек, бегущих к морю,

Весною неба синеву.

И пенье жаворонка в поле,

Туманов лёгких пелену…

Всё это теплит мою душу,

Плохие мысли гонит прочь.

Я будто голос земли слышу –

Ей тихо шепчет что-то ночь.

И кажется – нет бед на свете

Что жизнь течёт тихой рекой,

Что в мире счастливы все дети,

Что на душе у нас покой.

 

Історик 4: Героїзм сталінградці – приклад для сучасного покоління воїнів, щоб у країні був спокій і щасливими були діти.

 

Учитель: Сталінградська битва вдихнула віру в серця воюючих народів, що вермахт (німецьку армію) можна перемогти.

Стратегічна ініціатива перейшла на бік нашої армії. Сталінград відкрив шлях до Берлину, шлях до Перемоги.

 

(Звучить пісня. Демонструється фільм «Воює взвод»)

 

Дякую за увагу!