Позакласний захід "Андріївські вечорниці"

Про матеріал
Позакласний захід народознавчого характеру "Андріївські вечорниці" для учнів старших класів.
Перегляд файлу

Андріївські вечорниці

Учитель. Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов'їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство - народ. Народ чесний, трудолюбивий, неско­рений, міцний, як граніт, співучий, дзвінко­голосий.

Україна... Рідний край... Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зе­лом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озе­ра. Наша Україна славиться великими тради­ційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до тра­дицій свого народу.

Хлопчик. Що таке Україна? За віконцем калина,

                Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

                Дужі руки у тата, під тополями хата,

               Під вербою криниця, золотиста пшениця.

               Серед лугу лелека і діброва далека.

Учитель. Узимку, коли завершувалися ро­боти, частішали дівочі та парубочі гуляння.

Це відбувалося 13 грудня і вва­жається днем пам'яті мученицької смерті одно­го з дванадцяти апостолів Христових - Андрія Первозванного.

Андрій був першим з апостолів, хто пішов за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата – святого апостола Петра. Із братом Андрій раніше займався рибальством.

За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Незважаючи на те, що це був християнський святий, обряди і традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничіших, найцікавіших, цього дня відбуваються заклинання й угадування майбутнього, ритуали з калетою та інші ворожіння.

Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю.

А ще у ніч на Андрія хлопці бешкетують. Якщо парубок сердитий на батька своєї дівчини, що той не пускає дочку на цілу ніч гуляти, або каже: «Не ходи з ним, ледарем!», то такого батька треба «провчити», Парубок підмовляє хлопців. Батьки дорослих дочок знають про це, самі ж колись парубкували, але… «хлопців, як чорта, не встережеш». І вранці: там віз на хаті, там ворота на річці плавають, а в іншого господаря геть плота розібрали, і кілка не знайдеш. І нікому не вільно на парубків ображатися, адже це єдиний на рік вечір, коли хлопцям дозволялося «викидати штуки».

Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям. Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами, гості, друзі, батьки, розум, мудрість,  щедрість нашого народу!

Дівчина 1  Добрий вечір, вашій хаті. Уклін господині!

               Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

               Добрий вечір вам. Дівчата, і вам. Молодиці.

              Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Дівчина  2   Українські вечорниці

 Починали вже не раз,

 Хай і сміх, і пісня ллється

 В серці кожного із нас.

 Дівчина 3 Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

 Як у нас, на Україні?

Дівчина 4 Просим всіх на наше свято,

 Превелике, пребагате,

 Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

Дівчина 5 Гей, на наших вечорницях

Хто сумний - розвеселиться!

Співи, танці, небилиці

-Гарні будуть вечорниці!

Господиня Дівчата, а давайте спробуємо поворожити, доки хлопців немає, бо

                    сьогодні такий день, що дівчата можуть дізнатися про свою долю.

                    1.Одна з дівчат нехай бере дрова, перекладає їх та говорить: 

                    «Вдівець, молодець…».

  2. А ти підеш стовпці рахувати. Якщо парна кількість, бути тобі

                    скоро в парі.

  3. А ти будеш стовпці вибирати. Із зав'язаними очима, а ми

                    побачимо, чи стрункий та вродливий буде твій майбутній

                    чоловік.

  4. Дівчата, несіть скоріш миску та наливайте в неї води,

                    запалюйте свічку. Хто перший свого нареченого буде

                    роздивлятися?

  5. А для іншої ми зараз спалимо газету.

  6.А ось візміть ще й насіння по жмені. Ну ж бо полічіть парна чи

                    не парна кількість насіннин.

  7. А зараз судженого будемо роздивлятися в дзеркалі. Ставте

 дзеркало та запалюйте свічку і говоріть: «Суджений, ряжений ,

явись до мене жаданий». Кого бачите?

8. Одним із найпоширеніших способів ворожіння є випікан­ня балабушок (маленькі тістечка круглої форми з білого бо­рошна). Для балабушок треба носити воду... ротом. Хлопці теж не гають часу — до їхніх святкових «обов'язків» уходить якомога більше смішити дівчат, щоб вони воду не донесли до місця призначення. Коли дівчата вже знесилені від сміху, вони домовляються з хлопцями, щоб ті не смішили, а натомість обіцяють їм частування. Нарешті, балабушки спеклися й охо­лоли. Тепер кожна дівчина позначає своє тістечко (можна па­пірцем, ниткою або ще якимось чином — хай уява підкаже); на підлогу стелять чистий рушник, на нього розкладають ба­лабушки. Потім до дому пускають голодного собаку та слід­кують, чию балабушку та яким чином пес з'їсть першою. Пер­шою вийде заміж та дівчина, чия балабушка буде з'їдена пер­шою. Якщо пес віднесе тістечко з рушника вбік, значить, ха­зяйці цієї балабушки судилася доля далеко від рідних країв.

Дуже погано, якщо собака не з'їсть балабушку, а лише надкусить.

9. Давайте покладемо хустки в миску та підкинемо до стелі, чия хустка впаде першою, та дівчина найшвидше й заміж вийде.

10 Погадаємо на сірники. Запалимо два сірники, якщо спалені сірники нахиляться один до одного, то буде дружба між хлопцем і дівчиною, якщо відхиляться, то ні.

11 А зараз хтось із вас набере жменю зерна, та нехай сіє та промовляє:

Андрію, Андрію,

Коноплі сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Потім слід набрати в жменю в тому місці, де сіяла, та порахувати насіння. Якщо парна кількість виходить подружнє життя щасливе, якщо ні, то недуже.

12 Поворожимо на черевики. Чий черевик перший за поріг вийде, та і заміж піде першою.

13 А можна ще так. Кидайте черевик через поріг, куди він впаде туди і заміж підете.

14 Уночі проти Андрія дівчина може навіть «побачити» свого судженого. Для цього вона, лягаючи спати, кладе під подушку свій гребінець зі словами: «Суджений, прийди мене розчесати». Якщо їй насниться, що хлопець розчесав їй волосся, значить, це і є майбутній наречений.

Або ж так. Лягаючи спати, дівчина скидає з себе крайку, робить з неї хрест і кладе під голову, шепочучи такі слова:

Живу в Києві на горах,

Кладу хрест в головах;

З ким вінчатись, з ким заручатись,

                          З тим і за руки держатись.

Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її суджений.

15. А тепер – гайда надвір. Зустрінете чоловіка чи парубка – спитай, як його звати – таке ім'я буде у твого судженого.

(На порозі стоять хлопці)

(Заходять парубки до хати один за одним, кожен тримаючи свою правицю на правому плечі попереднього. По-вій­ськовому вклоняються. )

Хлопці Добрий вечір! З Калетою!

         Будьте здорові. З Калетою золотою!

Господиня Заходьте хлопці, бо в нас вечорниці.

Хлопці:

Ой, на горі на току курчата чубаті,

А на нашій на вулиці дівчата горбаті

Куди йдуть, губи дмуть, кирпу задирають,

А як баньками лупнуть, то собак лякають...

    Дівчата:

Калета-Калета, в хлопців хисту нема

Ні співать, ні говорити,

Тільки витрішки ловити...

(Хлопці намагаються «непомітно» обплутати дівчат червоними нитками, щоб потім, затягнувши петлю, збити їх докупи та змусити, якщо не віддати калету, то при­наймні поцілувати кожного з парубків. )

Дівчата Ой піду я на Андрія,

  На Андрія файно,

  На Андрія будуть хлопці –

Іван та Михайло.

       Хлопці Ой, дівчино, дівчинонько,

  Яка ти, яка ти,

  За хлопцями зазираєш,

  Не підметеш хати.

      Дівчата Ой, Василю, Василечку,

  Василю, Василю,

  Я до тебе не говорю,

  Не натягуй шию.

     Хлопці   Ой кувала зозуленька

  Та й сіла на дуба,

  Були б ви, дівчата, файні,

  Як мали б всі зуби.

    Дівчата   Ой кувала зозуленька

  В селі на Заріччю,

  Є у всіх нас файні зуби,

  Ще і вам позичим.

Господиня Дивлюсь на вас, діти, такі ви всі гарні і до роботи охочі. І згадую,

                   як розповідали мої бабусі й мама, що коли вони були молодими, також збиралися на вечорниці. Вони вишивали. Пряли, дерли пір'я на подушки і обов'язково співали. Бо без пісні немає діла. Пісня, як душа народу – завжди з ним, -  і в горі, і в радості. Сьогодні в нас свято – тож давайте заспіваємо жартівливої.

  Пустила мене мати

  Та й на вечорниці,

  А там хлопці чорнобриві

  Плетуть рукавиці.

   Рукавички виплітали,

   Весело співали,

   А музики як заграли –

   Ще й затанцювали.

 А давайте поводимо хоровод!

  Пливе човен, води повен,

  Та все хлюп – хлюп – хлюп – хлюп,

  Та все хлюп – хлюп – хлюп – хлюп,

  Їде козак до дівчини

  Та все туп – туп – туп – туп,

  Та все туп – туп – туп – туп.

  Хлопець 1 Водим, водим хоровод,

                     Хто набрав водиці в рот,

                     Тихо, скромно й до лиця –

                      Вибирає молодця!

  1-й хлопець. А чим я не жених? Може, й не зо­всім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь - за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Ви­береш мене - горя не знатимеш:.

2-й хлопець. Не хоче вона тебе, ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати ... Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, слі­па на одне око, а друга не несеться. Зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся - не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів - світу білого не видно!

3-й хлопець. Не підходите ви їй! Вона хоче робо­тящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п'ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу - люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готовий.

Дівчина Розкажіть, батьку, як ви на вечорниці ходили?

Батько Добре, слухайте. Колись давно, ще мій дідусь розповідав, що як ідеш на вечорниці. То обов'язково якусь нечисту силу зустрінеш. Одного разу причесався гарно, вбрався та й іду на вечорниці. Ніч. Темно. На небі зіроньки. Чую, щось за мною біжить. Пройшов одну вулицю – біжить, другу – біжить, третю – біжить. Ну, думаю, точно відьма. Зайшов за ріг вулиці і тільки щось наблизилось до мене, то я кілок в руки, та як уперіщив. Відьма повернулась – і ходу. На ранок повертаюся додому з вечорниць, а сполоханий батько – до мене. «Сину, - каже, - йдемо швидше свиню дорізувати, бо якийсь дурень їй вночі так рило розбив, що вона до вечора не доживе».

Дівчина То ви, батьку, нівроку собі були…

Батько Чого був, і зараз нівроку.

Дівчина Ото парубки були. Не рівня нашим!  А давайте но, хлопці за калету викуп.

(На це хлопці радо погоджуються, урочисто жартівливо вруча­ючи їм свої подарунки «із секретом». Дівчата, звісно, зрештою відмовляються від таких «дарунків» і у відповідь загадують три свої бажання, що їх мусять задово­льнити хлопці задля отримання калети. )

1.Наливають у глибоку таріль компоту. Котрась із дівчат кидає у таріль свого персня й викликає парубка, який їй видається привабливим, щоб діста­ти перстень, не замочивши носа.

 2. Дівчата завчасно і, зрозуміло, щоб ніхто з хлопців не бачив, готують тарілку з порошком (наприклад, борошном), після чого її накривають папером і ставлять перед парубка­ми на низькому ослінчику. На папір кладуть більш-менш крупні паперові гроші й викликають двох «найхазяйновитіших» хлопців, які «вміють дати раду грошам». Їм дівчата зав'язують хустками очі, а потім розкручують сміливців кі­лька разів у різні боки та ставлять навколішки біля ослінчи­ка з тарілкою та грішми один навпроти одного. Пояснюють, що кожному треба намагатися здути гроші у бік іншого. Ого­лошується така умова: хто з хлопців «передме» гроші набік іншого через наперед обумовлену межу, той не лише забирає банкноти, але й цілує найвродливішу (на його смак) із дів­чат. Хлопці, звісно, на це погоджуються. Та тільки-но хлопці почнуть змагатися, «підступні» дівчата непомітно для них миттєво вихоплюють гроші разом з папером, що вкривав та­рілку з борошном... Бідолашні хлопці, спочатку не розумію­чи в чому річ, під загальний сміх не помічають, що задува­ють один одного борошном. Коли ж врешті зрозуміють, що щось негаразд, — стає надто пізно, адже й обличчя, й одяг їхній побіліють...

3. На нитці дівчата підвішують яблуко. Ви­кликаються два «найспритніші» парубки. Їм зав'язують хус­тками очі та пропонують наввипередки надкусити підвіше­ний між ними «солодкий плід». Хто перший надкусить — здобуває право доїсти яблуко й отримати поцілунок найвродливішої (за вибором хлопця) з дівчат.

( «Умилостивившись», дівчата її врочисто виносять під радіс­ний лемент парубоцтва та вішають на сволок.)

Біля підвішеної калети необхідно поставити «вартового» — це буде «пан Калетинський». До рук він бере вмочений у сажу квач і, ставши під калетою, починає припрошувати гостей по черзі:

 «Я, пан Ка­летинський, запрошую пана Коцюбинського кусати калету».

«Пан Коцюбинський» (кожен учасник гри по черзі) «сідає вер­хи» на коцюбу та їде кусати калету. Далі відбувається жартів­лива розмова :

Доброго здоров'я, пане Калетинський!

Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди це ви прямуєте?

Та калету ж їду кусати!

А я по обличчю буду писати!

А я таки вкушу!

А я таки впишу!

  «Пан Коцюбинський» має право кусати калету тіль­ки за тієї умови, якщо витримає всі жарти «пана Калетинсько­го» й не посміхнеться.

Якщо ж «пан Коцюбинський» хоча б посміхнеться, то «пан Калетинський» маже йому по обличчю квачем у сажі — і на­стає черга іншого «пана Коцюбинського» спробувати свої сили.

Загадки пана Калетинського

* А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті, зеле­ної масті, нікого не возять, лише солі просять?

   *На що борошно у млині падає?

* Прибігли штрики-брики, ухопили далду-балду, почули микитники, казали гречаникам: «Сідайте на вівсяники, до­ганяйте штрики-брики, віднімайте далду-балду». Що воно таке?

* Чому багато води у морі?

* Що влітку не кисне, взимку не мерзне, перед обідом не сушить, а після обіду потушить?

* Що тій козі буде, як їй сім літ мине?

*Як поділити п'ять бараболь на трьох?

* Віз без коліс, а з батога сльози ллються.

  • Ішов довгов'яз, у землі зав'яз, з землі всіх повиганяв.
  • Коли воша подібна до квочки?
  • Маленьке, руденьке, хоч якого пана з коня ссадить.
  • Наскакалось, назвивалось, під припічком заховалось.
  • Не дід, а з бородою, не корова, а доїться.
  •  Росте під хворостом догори хвостом.
  • Сидить баба на грядках вся закутана в хустках.
  •  Сидить дід за подушками і стріляє галушками.

* Стоїть на дорозі, усім заважає: хто йде, той штовхне, а з дороги ніхто не прийме.

* Стоїть півень на току у червонім ковпаку.

* У лісі на горісі червона плахта висить.

*Ходить квочка коло кілочка, водить діток дрібних кві­ток, діти квіти квок.

* Це чорна? — Ні, червона. — А чому біла? — Тому, що зелена.

* Що у хаті цілують?

Пан Калетинський може також дати яке-небудь кумедне завдання панові Коцюбинському, наприклад «затанцювати догори ногами», прокукурікати тричі тощо, аби тільки розсмі­шити дівчат. Коли дівчата засміються, то мусять усі по черзі І цілувати пана Коцюбинського.

Завершується гра тим, що калету нарешті знімають і ді­лять поміж учасниками.

Господиня А вгадайте, чим вас будемо годувати?

  Химерний, маленький,

 Бокастий, товстенький

 Коханчик удався,

 У тісто прибрався,

 Чимось смачним напхався,

В окропі купався.

 На смак уродився,

В макітрі скакав...

Недовго нажився,

 -У дірку скотився,

Круть-верть - та й пропав.

Хотів був догнати

 -Шкода шкандибати:

Лови — не лови!

А як його звати —

Лінуюсь сказати,

Скажіть мені ви!

А давайте справді пригостимо всіх варениками.

Їжте, гості, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

doc
Додано
20 лютого
Переглядів
151
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку