Позакласний захід «Дай, Андрію, знати, яку долю ждати»

«Дай, Андрію, знати, яку долю ждати»

Мета: вивчати й поширювати народні звичаї і обряди;

прищеплювати любов до народної творчості, рідної мови;

виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей, праці, гордості за майстерність родичів, близьких;

сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: калита, палиця зі стрічкою на кінці для прив’язування калити, писак, горщик із сажею, на столі горщики та банячки із макетами вареників, горщик із водою, батьки заздалегідь готують вареники, пироги та млинці для пригощання всіх гостей в класі.

Хід свята

Вступне слово вчителя.

         Добрий день, шановна родино!!! Добрий день, шановні гості!!!

  От ми й зібралися в дружному тісному колі, щоб більше дізнатися про українські народні звичаї та обряди, щоб віддати їм шану. Чи  знаєте ви, що 13 грудня православні християни відзначають велике свято — день Святого Андрія Первозванного? В народі це свято часто називали днем Андрія Осіннього, або Гадального.  День Андрія Первозванного є одним із найтаємничіших і найцікавіших свят.

Звучить пісня  «Добрий вечір, дівчино куди йдеш?»

Заходять діти в національних костюмах (Хлопці з одного боку, дівчата з іншого) і співають пісню.

Учень 1.  Андрій — один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний Христом в його апостоли, тому в православній традиції й називається Первозваним. 

Учень 2.  За церковними легендами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів встановив хрест. 
        Учень 3.  Літописець Нестор оповідає: ”Бачите гори ці, - сказав апостол своїм учням, - на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено.” Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості цього літописного оповідання, яке схоже на пізнішу вставку до літопису. 
        Учень 4.  Але літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, і має реальну історичну основу. Важливі свідчення на його користь зібрані Грецькою Церквою, яка вела суперництво за авторитет з Римською. 
На противагу відомостям про заснування Західної Церкви апостолом Петром греки пильно досліджували біографію свого основоположника - апостола Андрія. 

 
Учень 5.  На Андрія традиційно ходили слухати воду під льодом річок

 та в колодязях. Якщо вода не шумить — на хорошу зиму, коли ж бурлить та хвилюється — чекай морозів та завірюх.

Учень 6.  В давнину говорили: «Якщо на Андрія холодно і ясно — хороший знак, а коли тепло — поганий». Побутував і такий вислів: «Якщо в Андріїв день піде сніг та вляжеться, то ще 110 днів пролежить».

Учень 7.   «Андрію-Андрію,

                           Я на тебе коноплі сію,

                           Дай мені знати,

                          З ким їх буду брати,» — примовляли дівчата, сіючи на засніжену землю зернятка пшениці, коноплі, або маку. Потім набирали в жменю снігу там, де сіяли насіння, і вносили до хати. Коли сніг розтавав, лічили зернятка. Якщо кожному знаходилась пара — вийти дівчині скоро заміж.

Учень 8.  В ніч на Андрія судженого можна було побачити уві сні. Для цього потрібно було покласти шматочок хліба, спеченого своїми руками, під подушку і промовити: «Суджений – ряджений,  приходь мого хлібця скуштувати».

Учениця Поспішайте, дівчатонька,
                         Все приготувати,
                         Бо вже час вечорниці
                         Всім нам починати.
Дівчина.
Ось наліпимо вареників,
Біленьких, смачненьких,
Та й запросимо до нас в гості
Хлопців гарненьких.
Щоб вони разом з нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
Господиня.     Дівчатоньки, голубоньки, певно,
вже втомилися, за роботою сидячи.
Відпочиньте трохи, погуляйте,
Як ми колись гуляли.
1 дівчина. Так хлопців немає!
2 дівчина. Ну що, не чути хлопців?
3 дівчина. Анічичирк. От як не прийдуть!..
4 дівчина. Мій прийде, обов’язково прийде. Хіба я не знаю, чи що!!!
5 дівчина. А я на свого надіюся, як на кам’яну гору.
1 дівчина. Надіявся дід на обід і без вечері спати ліг.
Дівчата. Ой, там щось грюкнуло!
Господиня. Та то вам почулося!
(Почувши знову шурхіт, дівчина виглядає і тягне хлопця)
Дівчата. Та він хотів нам двері підперти.
2 дівчина. Ти хотів нам шкоди наробити?
3 дівчина. Покараємо тебе!
4 дівчина. Вкинемо його в діжку з водою!
Хлопці. Дівчатонька відпустіть!
Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Чи не рублена хата,
Що не люблять дівчата.
Дівчата. Не просись, всеодно не пустимо!
5 дівчина. Ми для вас же, для хлопців, стараємось, а ти заважаєш нам вечерю готувати.

1 хлопець. Я більш не заважатиму, а як відпустите, веселих хлопців повну хату приведу (виходить)
Господиня. Поки калита печеться, ідіть, дівчата, надвір погадайте і посійте конопляне сім’я.
Всі дівчата. Сонце до заходу,
А коноплі до сходу.
Калитою радію
Конопельки я сію,
Підтикачкою волочу,
Бо заміж хочу,
Дай, доле, знати,
З ким життя мати.
1 перехожий. Дівчата, позичте борони!
Дівчата. Борона у вівсі!
1 перехожий. Виходьте заміж усі. (Іде другий перехожий)
Дівчата. Дядьку, де ключі?
2 перехожий. У вівсі, щоб посивіли всі!
(Дівчата накидаються на чоловіка з кулаками)
2 перехожий. Ні, ні, дівчата, у пшениці, щоб усі ви були
молодиці.
Дівчата. Дякуємо!
Господиня. Подивіться, яка наша калита кругла, запашна, красою і теплом засяяла на всю світлицю, оселю звеселила.
(Дівчата передають Калиту)
5 дівчина. Дівчата, а де ж наші хлопці? Може, вони не прийдуть?
(Чути стукіт у двері)

Хлопці. Дозвольте зайти до хати! Вас з Андрієм привітати!
Всі. Вітаємо, вітаємо!
Дівчата. Спасибі, ми також вас вітаємо.
Заходьте, роздягайтеся, будьте як удома.
Господиня. Спасибі за честь вашу.
Спасибі дівчатам, що гарно
пряли, щоб їх гарні хлопці покохали.
Аби всі були
гарні та красиві, як наша калита.

Дівчата вішають калиту, їм допомагають хлопці. Калита на висоті зросту людини)

2 дівчина. Калита наша,
Дай нам краси і сили,
Щоб ми у світі славно жили.
1 хлопець. Хлопці, я буду вартовим!
(Хлопець, який іде кусати калиту, бере коцюбу і, мов на коні, під'їжджає до пана Калитинського, який намагається розсмішити його словами)
2 хлопець. Пустіть мене до хати - я їду калиту кусати.
4 дівчина. А я буду по писку писати!
2 хлопець. А я вкушу!
4 дівчина. А я впишу!
(Хлопець підстрибує і без допомоги рук, лише одними зубами, пробує відкусити шматок калити. Це йому не вдається)

4 дівчина. А я казала, що впишу!
(Сажею вимазує обличчя)
(Двоє хлопців повторюють, і їм не вдається вкусити калиту. Тільки третій відкушує шматок)
Господиня. За те, щоб нашу калиту вкусити, треба за неї платити! (Передається калита по столах)
5 хлопець. (Заглядає у горщик)
- А що тут так гарно пахне? (Хоче взяти глечик)
- Дівчата! А чи готові вже ваші вареники? Почастуйте нас!
3 дівчина. Гаразд, ми вас почастуємо.
(Дівчата співають українську народну пісню "А мій милий вареників хоче")

 (Свято продовжується розвагами)

Цікавий обряд існував на Буковині. Дівчата набирали у коморі жменю будь-якого збіжжя, висипали на стіл та уважно лічили. Коли у долоні виявлялося парне число зернят, це було хорошим знаком, коли ж не пране — дівчина сумувала, боячись лишитись без пари.

Після гри в «Калиту», пісень та розваг, відбувалося останнє ворожіння цього вечора. Дівчата брали горнятко, наповнювали його медом і клали на дно перстень. Хлопець повинен був дістати перстень губами, та так, аби не вмочити власного носа. Якщо йому це вдасться, парубок ожениться і буде щасливим у шлюбі.

Використані джерела

1. http://pustunchik.ua/ua/holidays/traditional-and-religious-holidays/sviato-andrija
2. http://aratta-ukraine.com/
3. http://traditions.org.ua/kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl/261-13-grudnia-vorozhinnia-gadannia-ta-zbytky-na-andriia