Позакласний захід для учнів 4 класу на тему: «Верба і калина – дві сестриці у зеленім лузі»

 

 

 

 

 

 Позакласний захід для учнів 4 класу

                        на тему:

            «Верба і калина –

   дві сестриці у зеленім лузі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Підготувала:

 вчитель

 початкових класів

 Туменського НВК

 Богатько

 Марія Василівна

 

Тема.  Верба і калина – дві сестриці  в зеленім лузі

 

Мета. Розширити знання дітей про значення верби і калини в житті українського народу; розвивати мовлення, мислення, уяву; виховувати любов до природи; викликати бажання посадити біля хати вербу і калину.

 

Обладнання. Коровай, прикрашений гілочками калини, гілочки верби у вазі, плакати і малюнки з вербою і калиною, діти і вчитель у вишиванках.

 

                                                  Хід заняття

Вчитель. На світі є багато невідомого. Бувають відкриття для всіх, а бувають і для себе. Це те, про що ти раніше не знав, але дізнався. Отож,  я бажаю, кожний з вас сьогодні  зробив своє маленьке відкриття  про вербу і калину. І дуже хочу, щоб ця виховна година принесла всім задоволення і радість, а також викликала бажання посадити вербу і калину біля своєї криниці.

   Верба… Ну що з неї візьмеш? Груші на ній не ростуть. На ній взагалі ніякі плоди не ростуть. Одне слово – верба та й годі.

   Але гляньте на неї ранньої весни., коли всі дерева ще стоять голі, а вона вже вкрита серпанком ніжних, молоденьких  духмяних листочків – і не зможете відвести од верби очей, і в серце ваше увійде радість, бо відчуєте, що, нарешті, настала довгождана весна. Підійдіть до верби ще раз через кілька днів, коли вона зацвіте своїм запашним жовтим цвітом.

Учень 1:           

               Верба

   Тане сніг, течуть струмки,

   Ожива травичка.

   І до сонця гілочки

   Простяга вербичка.

   І м’якенькі, як пушок,

   Ніжні, як шовкові,

   Ясно дивляться з гілок

   Котики вербові.

                                 К. Перелісна

Учень 2:

   Котики – воркотики

   Котики  -  воркотики

   Всілися рядком

   Поїть сонце котиків

   Теплим молоком.

 

Учень 3:

   Котики  -  воркотики

   В мене на вікні.

   Котики  -  воркотики,

   Гості весняні.

 

Учень 4:

   Не глядить на котиків

   Лиш вусатий кіт.

   Мабуть, зна, що котики  -

   Це вербовий цвіт.

                                        А. М’ястківський

Учень 5:

   Вербові сережки

   Біля яру, біля стежки

   Одягла верба сережки.

   Головою хилитала,

   Потихеньку питала:

   Де ота біленька хатка,

   Що гарнесенькі дівчатка?

   Хай би вибігли до стежки,

   Подарую їм сережки.

                                      А. Костенко

 

Вчитель.   У народі кажуть: «Зацвіла верба – прийшла весна». Пухнасті вербові котики випромінюють не лише тепло і ласку, а й запах весни.

   З вербою пов’язано багато цікавих історій. Наприклад, наші предки, коли збиралися копати криницю, брали вербову гілочку з листочками, ставили її на землю. Якщо через деякий час, листочки  опускалися вниз, обіймаючи гілочку, можна сміливо копати криницю, бо верба показала, що водичка тут є. «Де верба  -  там вода», - кажуть люди, бо вона в сухому місці не росте. А ще народна мудрість зафіксувала здатність верби бути природним очисником.  З вербових дощечок робили відра, в яких носили воду. Вода була чиста і цілюща.

   Одним з найбільших весняних свят християн здавна вважається Великдень. А за тиждень до нього – Вербна неділя. У цей день освячували вербові гілочки. Після освячення, дорослі вербовими галузками жартома вдаряли своїх дітей, онуків, кажучи: 

     «Не я б’ю, верба б’є.

      За тиждень Великдень,

      Недалечко червоне яєчко.

      Рости, як верба,

      Будь здоровий, як вода,

      А багатий, як земля».

   Згідно з повір’ям, освячена верба охороняє людей і худобу від усього злого. Тому, з такої верби  діти старалися швидше проковтнути кілька котиків, щоб не боліло горло і животик.

Освячені гілочки  берегли в хаті, а під час грози одну з них ставили на подвір’я, щоб не вдарив грім і блискавка. А ще їх люди садили біля криниці  -  тоді буде дуже добра вода.

   Верба вважається  священним деревом, що надає людині сили і здоров’я.

   Не випадково Великий Кобзар, перебуваючи на засланні в Орській фортеці, посадив у пастелі саме вербову гілочку, прижив її, виходив. Вона нагадувала йому рідну Україну..

   З живців верби Тараса висаджено цілий вербовий гай, що шумить  серед пісків Кос-Аралу. Близько 200  вербичок виростив з неї сам поет. А крім того, викопав ще й криницю серед пісків, щоб було чим поливати свій гай. Її тепер звуть криницею Тараса.

 

Учень 6:

   Шевченкова   верба

   Коли на чорний шлях ступав,

   Ішов на прогнання в неволю,

   Галузку вербову підняв,

   Обчімхав і забрав  з собою.

 

Учень 7:

   Була відірвана, як він,

   Від пня і від землі святої,

   Засуджена на лютий скін

   Серед пустині степової.

 

Учень 8:

   Поніс її і посадив

   За фортом, в полі, на пустині,

   Здалека воду виносив

   І пильно поливав щоднини.

 

Учень 9:

    Прийнялася і на весну

    Зелене листя розпустила 

    Ох, як же, як була йому

    Та деревина люба й мила.

 

Учень 10:

     Було, з казарми прибіжить

     В зеленій тіні відпочити,

     Положиться, верба шумить

     Й шепоче щось над ним, як мати.

 

Учень 11:

     Мов жалується, що весна,

     Сади цвітуть на Україні,

     Вона ж сумує тут одна

     Посеред дикої пустині.

Учень 1:

      Летить степом листочків шум,

      Немов далека пісня жалю,

      Ні твоїх слів, ні твоїх дум

      Нам не забути рідний краю!

                                                Б. Лепкий       

   Вчитель.  З верби виготовляли миски й ложки, корита й ночви, кобзи і бандури, вулики і колиски, кошики і меблі, і навіть хати.

   А настій з вербової кори знижує температуру, лікує простудні захворювання, головні болі; дуже корисні ванні для ніг.

   Вербами обсаджували дороги, греблі, городи, ставки, піщані пагорби. Росли вони біля річки і в  лузі. А біля них можна зустріти  калину. Бо люблять вони рости разом.

   Верба і калина  -  дві сестриці в зеленім лузі.

 

Учень 2:

       Тече вода з-під явора

       Яром на долину.

       Пишається над водою

       Червона калина.

 

Учень 3:

       Пишається калинонька,

       Явір молодіє,    

       А кругом їх верболози

       Й лози зеленіють.

                                     Т. Шевченко

Учень 4:

       Сонце гріє, вітер віє

       З поля на долину;

       Над водою гне з вербою

       Червону калину.

                                 Т. Шевченко   

 

Вчитель. Люди з давніх-давен шанували і шанують калину. Немає, здається, хати у нас в Україні, де б не кущувала калина. Говорила мати своїм дітям;

 

Учень 5:

       Не забудься, сину,

       Як збудуєш хату,

       Посади калину.

       Білий цвіт калини –

       Радість України.

       А вогнисті грона –

       Наша кров червона.

 

Учень 6:

       Зоряна калина – і краса, і врода

       Нашої Вкраїни, нашого народу.

       Пам’ятай же, сину, що сказала мати.

       Посади калину в себе біля хати.

 

Вчитель.   Красива калина в усі пори року. Пізньою весною, коли сонце щедро дарує тепло, вона вбирається в білі букетики з квітів.

 

Учень 7:

        Калинова гілочка під віконечком

        Манить мене білим цвітом.

        Я до сонечка долоні простягаю,

        До грудей духмяні квіти пригортаю.

 

Пісня «Зацвіла в долині»  (Муз. А. Філіпенка, сл.Т. Шевченка)   

 

Вчитель.  Придивіться до цвіту калини. Ззовні в букетику квіти великі, зібрані у віночок.. а в серединці -  дрібненькі, непоказні.  Цікаво, що  великі квіти не дають плодів, а з маленьких дозрівають восени плоди.  Великі квіти своєю красою приваблюють комах. А для малих квіток це корисно  -  буде більше червоних ягід.

 

Учень 8:

      Ось калина над рікою

      Віти стелить по воді.

      Хто це щедрою рукою

      Їй намистечко надів?

     Червонясте, променисте –

     Розцвітає, як вогні…

     Дай хоч трішечки намиста,

     Калинонько, і мені.

                                        М. Познанська

Вчитель.   Коли біліли квіти, дівчата ними прикрашали коси і засушували для ліків. Коли кетяги достигали, їх зривали і вішали попід стріхою, а взимку клали між шибками вікон. У найлютіші морози і хурделиці вони живили теплом і красою  оселю.

   Та ягідки, які залишилися на калині, не бояться злючої зими, а стають ще смачнішими.

 

Учень 9:

       Вже жахав мороз калину:

      - Побілієш ти, як сніг,

       Заморожу до загину.

       Заморозити ж не зміг.

 

Учень 10:

      Червоніла, пломеніла.

       Грона жевріли, як жар.

      Не лякалась, не біліла –

      Не калина, а пожар.

 

Учень 11:

      А коли прибігли діти,

      Любо мовила вона:

     - Ви мене в коші беріте,

      Я морожена -  смачна.

 

Учень 1:

       Зустрічали пиріжками

       Свій Новий щасливий рік…

       І солодкими цівками

       Лився їм на губи сік.

                                          В. Ладижець

Вчитель.   Люблять і шанують наші люди калину. В ній поєднується красиве і корисне. Нею прикрашають весільні короваї, нею лікуються. Ягоди  -  гарні ліки від кашлю, ангіни, гіпертонії.

    Діти!

    Посадіть  вербу й калину

    Біля школи!

    Щоб на цілий білий світ

    Усміхнулась щиро доля.

        А щоб цвіт їх не стирався,

        Не зів’янув в спориші,

        Посадіть їх коло серця,

       Щоб цвіли вони в душі.

                                         А. Листопад

 

          Будьте ж ви високі, як верба

          І красиві, як калина.