Позакласний захід із української літератури для 5 класів.Літературна кухня"Національні смаколики в українській творчості".

Позакласний захід із української літератури для 5 класів.

Літературна кухня «Національні смаколики в українській творчості».

Ведучий : Добрий день вам, добрі люди!

                   Хай вам щастя – доля буде,

                   Не на день і не на рік,

                  А на довгий-довгий вік!

                  Любі діти, до нас завітали гості.

                  Привітаємо їх щиро,

                  Зустрінемо хлібом,

                  Любов’ю і миром.

Шановні пані та панове, запрошуємо вас на літературну кухню «Національні смаколики в українській творчості».

Україна – це країна, яка славиться своєю національною кухнею, що створювалася протягом століть. Борщі і пампушки, вареники і галушки, ковбаси і печеня, напої з фруктів і меду відомі в усьому світі.

Наші бабусі перетворили куховарство на вишукане мистецтво. Зараз це ми побачимо на прикладі всім відомої пісні.

«Пісня про галушки»

Ой, устану на зорі,

Як півні запіють.

У печі багаття запалю,

На дубовому столі

Борошна насію,

Галушок на втіху нароблю.

Приспів

Ой, галушечки смачні

З часником і салом.

Наварю два чавуни,

Знаю, буде мало.

Ой, галушечки смачні,

Дуже вас люблю я.

Наварю два чавуни -

Гостей почастую.

Що головне на кухні? Посуд, техніка, продукти? Без них не обійтися, але найголовніше – гарний настрій. Напрочуд смачну цікаву казку підготували діти «Лисиця та журавель». Ця казка розповість не тільки про смачну їжу, але й покаже мораль про гостинність. (Уривок казки. Мораль: «Як гукнеш, так і відгукнеться»)

Автор: Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумилися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.

Лисичка: - Приходи, кумцю! Приходи, любчику! Чим хата багата, тим і пригощу.

Автор: Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілочці та й поставила перед кумом.

Лисичка: - Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила.

Автор: Журавель стук-стук дзьобом – нічого не спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, коли кашки не стало, вона й мовить:

Лисичка: - Вибачай, кумочку, більше не маю вас чим гостити.

Журавель: - Спасибі й за те. А ти б,  кумонько до мене завтра в гості прийшла!

Лисичка:- Добре, кумочку, прийду, чому не прийти…

Автор: На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурячків, квасольки, картопельки, покраяв усе те на дрібні шматочки, зложив у високе горнятко з вузькою шийкою та поставив на столі перед Лисичкою.

Журавель:- Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, - припрошує Журавель.

Автор: Нюхає Лисичка – добра страва! Встрамляє голову до горнятка – не йде голова! Пробує лапою – годі витягнути. Крутиться Лисичка, заскакує відти й відти довкола горнятка – нічого не порадить. А журавель не дармує. Дзьоб-дзьоб у горнятко та й їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв.

Журавель: - Вибачайте кумонько, чим хата багата тим і рада, а більше на сей раз нічого не розстарав.

Автор: Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приязнь водити.

А далі ми разом з вами завітаємо в гості на смачні страви до письменника Івана Котляревського. Багатство страв письменник описав у поемі «Енеїда».

Тут їли різнії потрави,

І все з полив’яних мисок,

І самі гарнії приправи

З нових кленових тарілок:

Свинячу голову до хріну

І локшину на переміну,

Потім з підливою індик;

На закуску куліш і кашу

І з маком медовий шулик…

П’ять казанів стояло юшки,

А в чотирьох були галушки,

Борщу трохи не з шість;

Баранів тьма була варених,

Курей, гусей, качок печених,

Досита щоб було всім їсть…

Був борщ до шнудрів з буряками,

А в юшці потрух з галушками,

Потім до соку каплуни;

З потрібки баба-шарпанина,

Печена з часником свинина,

Крохналь, який їдять пани…

Там лакомини разні їли…

Сластьони, коржики, стовпці,

Варенички пшеничні, білі,

Пухкі з кав’яром буханці

Так хочеться згадати про український хліб, український борщ, українське сало, які відомі в усьому світі. А як же можемо забути про вареники? Отож, дивіться мастер-клас із приготування вареників.

Павло Глазовий «Як вареники варили кум і я»

Кум поїсти неабиякий мастак.

Йому жінка, що не зварить, все не так.

Вередує: — Як з'їдаю твій обід,

Наче гирю закладаю у живіт.

Он торік я в ресторані,— каже,— був...

Ледве миску з деволяєм не ковтнув.

Там таку дають підливку — смак і шик!

З нею з'їсти можна власний черевик.—

Раз в неділю ми остались без жінок:

Подались вони раненько на товчок.

Ми із кумом закурили, сидимо.

Кум наліво, я направо — плюємо.

— Не зоставили нам їсти, то й нехай...

А ми зваримо вареники давай!

Налили ми в ночви свіжої води.

Півмішка муки засипали туди.

Я качалку взяв, а кум мій — макогон,

Тісто туго замісили, як гудрон.

Дріжджів кинули дві пачки — красота!

Потім перцю і лаврового листа.

Тісто витягли на стіл ми та й січем —

Я ножакою, а кум мій сікачем.

В казані кипить, аж піниться вода.

Я ліплю, а кум вареники вкида.

На вусах у мене тісто, в нього сир.

Кум по кухні походжа, як командир.

— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам

Отакунького вареничка не дам!

В казані вода вирує, булькотить.

Сир гарячий нам на голови летить.

Покипіло так не більше двох годин,

Бачим: збились всі вареники в один.

Ми вареник той штовхаємо до дна,

А він лізе, випирає з казана.

Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.

Покуштуємо, яке воно на смак.

Поділили ми вареник, сидимо.

Кум виделкою, я ложкою — їмо.

Я помалу ремиґаю, кум жує.

— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —

Я показую на пальцях і стогну:

Зуби злиплись, язика не поверну.

В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.

Просить: — Стукни по потилиці мене! —

Я як двину його в шию кулаком!

Тут відразу нам полегшало обом.

Кум затявся на своєму: — А жінкам

Я однаково й понюхати не дам! —

Те, що я не з'їв і кум мій не доїв,

Потаскали кабанові ми у хлів.

А кабан понюхав тісто, кашлянув,

Перекинувся в баюру і заснув.

Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!

Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.

Може, й ви вже захотіли в ресторан? —

І надів йому на голову казан...

Звучить пісня про вареники, а діти пригощають гостей варениками.