Позакласний захід " Мова моя солов'їна"

Сценарій свята до Дня української писемності й мови

                                               Мова моя солов’їна

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може

існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу й багатство

української мови; пробудити почуття національної гідності;

виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до

всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, зображення герба, прапора України,

портрет Т. Г. Шевченка, плакати "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема".

Учениця

Сьогодні в українців свято –

Писемності та мови день,

Вітати поспішаємо завзято,

Вірші складаємо, співаємо пісень.

Бажаєм мові процвітати,

Народу, щоб її не забував.

В писемності та мові наша сила.

Як націю єднає нас.

Щоб наша гордість не пропала,

Надії вогник, щоб не згас.

Усіх вітаємо зі святом.

Щиросердно зичимо добра.

І хай у світі різних мов багато.

Солов»їна мова в нас одна!

(На сцену виходять ведучі  - 2 дівчинки в українських костюмах )

ВЕДУЧА.Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

ВЕДУЧА. Отак воно усе й пішло,

Що на початку було Слово,

Тоді на світ з’явилась Мова,

Назвімо третім – Джерело.

ВЕДУЧА. Ви не дивуйтесь!

Все, як треба,

Була такою воля Неба:

Сам Бог послав нам цей струмок,

Що став володарем

ВЕДУЧА. Людина в світі б не жила,

Коли б не мала Джерела –

ВЕДУЧА. Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця,

ВЕДУЧА. Хай вона в казках лунає

І щодня, і в свято,

Соловейком хай співає

В українських хатах

Пісня «Українська мова»

Учениця читає вірш

Ти знаєш, мови кращої нема, ніж українська мова.

Прислухайся до звуків. Ти подих затаїв? -

Це ж музика, це переливи шелесту гаїв,

Цвірінькання пташок, дзвіночок лагідного слова,

Тож мови кращої нема, як українська мова.

Я інші мови поважаю,Але якось інакше їх сприймаю.

Та це ж природньо, бо «своє» - ти серцем розумієш,

Душею відчуваєш, що ж подієш?

Я мови інші чула, то так у них (мені в уяві це здається)

Щось замість слова бовкає, та по залізу ріже і скрегоче,

Чи гуркає, мов в жорнах, чи хлище батогом і б’ється,

То клацає, як звір зубами, неначе з’їсти тебе хоче.

А наша – річечкою тихою тече,

Та гріє душу, не пече.

Пройме наскрізь і згладить - не завадить.

Часом, дзюркоче і бринить,

Як в струнах тих чудних.

Як неспокійне серденько бува твоє –

Тоді ніби шепоче щось пророче,

І лагідними дотиками звуків чарівних

Здається, лікувати хоче.

Тож не даремно в хорошії часи і в час буремний,

Казали: є така країна, що має назву УКРАЇНА,

Що в неї є співуча мова – «СОЛОВ’ЇНА»,

Бо так Тарас, коли оспівував її,

То влучно солов’їною назвав.

А він не простачок якийсь тобі,

А геній,

Тож дуже добре знав, що він казав!

 ВЕДУЧА, Коли осягаєш багатство рідної мови, мимоволі дивуєшся: який все-таки

могутній творчий геній нашого народу! Скільки синонімічних рядків, яка гнучкість

граматичних форм, глибина думок і почуттів у нашій мові,

ВЕДУЧА,  Любі друзі! Сьогодні є випадки, коли мову паплюжать, перекручують.

Серед сучасної молоді справа далеко не краща. Дехто з наших ровесників теж не

замислюється над тим, що мовна культура є свідченням вихованості та розумового

інтелекту молодої людини.

Пропонуємо вашій увазі сценку «На дискотеці». (Звучить музика)

— Прівєт, бебі. Давайзнакомитись. Я — Дєня с пятой школи. А тебя як звати? Можна

тебяпригласит на танець? Шчас такий музон класи буде — полнийотпад! То шо,

підем стряхнемось?

— Вибачте, мені зовсім не хочеться танцювати. Не ображайтесь на мене. Я просто

слухаю музику.

— Ти шо гоніш, дєтка? Який слухаю? Погналі, слиш?

— Я ще раз у вас прошу вибачення, але я танцювати не хочу. Та й музика мені ця не

до вподоби...

— Класний музон! А ти шо, мєдляк ждеш? Тобі мєдлякнаравитьсяшолі? Ну, ти

дайош!

— Ні, вибачте, але я зовсім не хочу танцювати. До побачення. (Дівчина пішла.)

— От, блін, кльова діваха, але шото ламається. І чого?

ВЕДУЧА. І справді, чого? А ви не здогадуєтесь? Хоча могло б бути інакше.

Сценка «На дискотеці — 2»

— Здрастуйте! Я Денис із п'ятої школи. Дозвольте запросити Вас до танцю.

— Будь ласка! Якраз звучить моя улюблена мелодія.

— Ви знаєте, наші смаки цілком збігаються, це так приємно. {Дівчина усміхнулась.)

— Перепрошую, у Вас, мабуть, таке ж чудове ім'я, як і Ваша добра усмішка? Як Вас

звуть?

— Мене звуть Інною.

— Чудове ім'я і Вам дуже личить! (Танцюють.)

— Інно, а Ви не образитесь, якщо я запрошу Вас до наступного танцю?

— Ви, Денисе, такий чемний хлопець, що Вам важко відмовити.

— Дякую.

ВЕДУЧА. Ось так з чемної мови, за якою чисті помисли, можливо, і зародиться

справжня дружба. А хто нехтує культурою рідної мови, потрапляє в жалюгідне

становище, хоча, на жаль, сам цього не усвідомлює.

Вірш

 Чи живеш біля моря синього,

Чи в степу, чи обіч гори,

Ти не будь малоросом, сину мій,

Українською говори.

Чи ідеш ти міською дорогою,

А чи стежкою на селі,

Говори українською мовою,

Бо живеш на своїй землі

І не слухай ворожих натяків,

Мов "забули за сотні літ",

Це ж бо так, як забути матінку,

Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи,

Як шумлять густі явори,

Як від рідної мови сонячно?

Українською говори!

Пісня про мову

ВЕДУЧА

Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми

всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім

нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і

мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною

залишається материнська мова.

ВЕДУЧА

Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці.

Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ

визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню...»

(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках

Мати:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Донька: Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Мати: Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови!

Український танець

ВЕДУЧА

Не вдалося і не вдасться Сьогодні, як ніколи, ворогам знищити нашу мову, наш

народ, тому що ми відважна, хоробра, патріотична нація. А інакше і бути не може,

адже ми нащадки славних козаків.

ПОЕЗІЯ «Я був російськомовним українцем»

Я був російськомовним українцем, Було, що мову Пушкіна й любив.

Але в мій дім сусід прийшов чужинцем, І вмить оту любов мою убив.

Прийшов на мою землю захищати Мене "русскоязычного хохла",

Вдягнувшись у військові свої шати З емблемою двоглавого орла.

В руках тримав сусід смертельну зброю. Облиш, сусіде, недолугий жарт!

Я чув колись, що ми брати з тобою, А ти мені, як ніби, старший брат.

Нема тих біля мене і навколо, Від кого мене треба захищать.

Братів таких, як ти, ніде й ніколи Не можна хлібом - сіллю зустрічать.

Прийшов ти руйнувати мою хату, Ти цілиш в мене й тиснеш на курок.

Тебе слід за агресора сприймати Й ненавидіти "Русскийговорок".

Тепер я перейшов на українську, На мову своїх пращурів, батьків.

Забути хочу мову ту російську І говір тих бандитів - вояків.

Знов стану я співати соловейком, Бо мова — солов’їная моя.

Це ж нею "Колискову" моя ненька Мені співала, як я був малям.

Ой, нене моя нене! У сні прийди до мене Й потіш мене отим дитячим сном,

Як ти мені співала І в тих піснях навчала: На зло відповідать не треба злом...

Оце згадав я пісню материнську І стало мені легко на душі.

Я був російськомовним українцем, Стаю ж україномовним залюбки.

Зросійщений, колись було, чужинцем, Я знов пірнаю в мову прабатькі

ВЕДУЧА

Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу

мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже

сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй

же землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна,

єдина, неділима – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі, і нікому ніколи не

вдасться поставити її на коліна.

ВЕДУЧА. Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне

заграє новими гранями краси і довершеності!

(Всі учасники шикуються зі свічками)

Молитва за мову

– Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.

– Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи.

– Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

– Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

– Дай нам милосердя і терпіння,

– До байдужості не доведи!

– Від змертвіння і від запустіння

Усі: Отче, збережи і захисти!

Звучить пісня «Гімн мові»