Позакласний захід на тему "Різдвяні дзвони.Цикл зимових православних свят" для 10 класу

Урок з українознавста

Тема. Традиції, звичаї та обряди українців у давнину і сьогодні.

 

Мета: пробудити у дітей пізнавальний інтерес до історії рідного народу, його культури, побуту, звичаїв, традицій; формувати національну самосвідомість, сприяти розвитку внутрішньої культури,  привчати шанувати та примножувати традиції української культури; викликати бажання  і потребу побільше дізнатися про традиції своєї родини, свій родовід.

Хід уроку

     Дорогі діти! Сьогодні у нас незвичайний урок. Урок –подорож  по  незвичайній країні.

 На Землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть  тут люди добрі,  працьовиті.

І, скажу по –правді, ще й талановиті.

Землю засівають і пісні складають,

На бандурах  грають  і вірші складають                                                                                 

─ Про яку країну згадується у вірші? Ми будемо подорожувати,          вивчаючи її традиції, звичаї та обряди , які були у давнину і збереглися 

сьогодні.

 Станція Різдвяні  дзвони

Слайд 1

Наближаються  новорічно-різдвяні свята. Цикл різдвяних свят  починався з 4 грудня (Введення в храм Пресвятої Богородиці) з цього дня в хліборобському розумінні починала спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7квітня). По всій Україні від Ведення  починали розучувати колядки, виготовляли вбрання для колядників.

У легенді розповідається, що в цей день Іоаким і Анна ввели свою трирічну доньку Марію до Єрусалимського храму й передали її під опіку святителю Захарії, щоб вона все своє життя присвятила служінню Всевишньому.

 Так вони віддячили Богу за те, що послав їм дитину в похилому віці. Служба священика вразила маленьку дівчинку і заронила в її душу урочисте світло любові до Бога.

 

Слайд 2

    З днем пам’яті великомучениці Катерини (7грудня) пов’язувалися звичаї кликати долю», ворожити на щасливе заміжжя. Робили це переважно дівчата. Вони сходилися до однієї з хат, де зимовими вечорами

влаштовувались вечорниці. Там варили пшоняну кашу. Коли сутеніло, згортали горщик з кашею і виходили до воріт «кликати долю». Кожна дівчина по черзі  гримала макогоном у ворота  і гукала: «Доле. Ходи до нас вечеряти». Потім прислухались, чи не чути  десь у селі  якихось голосів, чи одізвалась Доля»

 

 

Слайд 3

    13 грудня Свято Андрія Первозваного , у вечері,  коли сходилися до гурту, дівчата ворожили  на коржиках чи балабушках. Приносили зі собою борошно, з якого кожна  виробляла свого коржика чи балабушку, ще й позначала, щоб поміж усіх вирізнявся. Спечені коржики розкладали на лавці, впускали до хати голодного кота чи собаку. Чиє печиво з’їсть кіт  чи пес першим, та дівчина першою з гурту заміж вийде. Чий коржик надкусить  і залишить , цю дівчину спіткає нещастя.

Слайд 4.

    У вечері молодь влаштовувала вечорниці. На які сходилися парубки, тоді починалися різні розваги, з яких найпоширенішою була калита.

З поміж гурту обирали  жартівника за писаря, який мав розсмішити  кожного,

хто підстрибуючи на кочерзі намагався відкусити шматок підвішеного коржа. Інший парубок був за вартового: він то підтягував, то опускав на шнурку «калиту»Тому. Хто під час гри розсміявся, але не вкусив  коржа, писар мастив лице сажею.

Слайд 5

    17 грудня – свято великомучениці  Варвари.

Легенда розповідає, що Варвара великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусу Христу. У день Варвари гріх прясти, білити і глину місити. «Можна тільки вишивати та нитки сукати». Беручись за вишивання, дівчата хрестились і шепотіли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила». Варвари – день повороту на весну. Приповідка каже, що «Варвара ночі урвала, а дня приточила».

Прикмети: Від Варвари до Нового року стільки дня доточить, як півень з порогу скочить. Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.

Слайд 6

    19 грудня в Україні відзначають День Святого Миколая. Святий Миколай – один із найшанованіших святих церкви – чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога святим. Він посередник між Богом і людьми.
Отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю.

     За легендою Миколай був сирота, мама померла рано, за нею тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в глиняних хатках, спати вкладалися без вечері. Миколай їх жалів, але не знав, як їм допомогти.

Був у Миколи старий вчитель. Одного разу вони читали святе Письмо: «Коли ти робиш добро, то нехай твоє правиця не знає, що робить лівиця..."

- Як це розуміти? - спитав учителя замислений Микола.

- Коли робиш добро, то не треба про це говорити, голосно розповідати іншому. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

    Стояла глибока осінь. Микола знав, що багато діток в його околиці живуть бідно, у голоді і холоді. От родина старого Олександра. Мати хвора, у Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирала на дорозі ломаччя, щоб було чим затопити в печі.

    Ввечері Микола тихо, щоб слуги не бачили, підкрався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук. У своїй скрині відшукав пару нових шкарпеток та нові постільці. Коли всі в домі спали, Микола тихесенько, як мишка, вислизнув з ліжка. Пробрався до порога Олександрової хати, поклав там торбинку та й побіг назад. 

    Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими подарунками. Але хто це міг зробити і кому дякувати?

З того часу Микола часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який допомагає їм. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола. Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати.

   Одного разу, коли Микола тільки-но склав торбинку та вийшов зі свого подвір'я, його наздогнав старий слуга. Думав, що то злодій. Тоді й стало відомо, хто піклується про бідних.

   Минули роки. Микола, вивчився, став священником. Усе своє майно роздав бідним людям і служив їм, як тільки міг. За це Господь дав йому сили творити ще більше і більше добра. Він лікував хворих, допомагав в'язням. 

А коли він помер і постав перед Богом, Бог промовив до нього: «Багато, Миколо, ти зробив добра за своє життя. За це я виконаю будь-яке твоє бажання. Чого ти хочеш?»

Миколай не довго думав і відповів: «Дай мені, Боже, бодай один раз на рік сходити на землю та обдаровувати діточок» 

   Відтоді кожного року у ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить з небес на землю і робить кожному з нас такі несподівані, але приємні подарунки.

   Усі діти, з великим нетерпінням чекають 19 грудня. На передодні свята Миколая вони пишуть до нього листи зі своїми побажаннями . В цю чарівну ніч, до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. А якщо разом з подарунком дитина отримує маленьку сріблу різочку – це попереджувальний знак, дитині варто задуматись над своєю поведінкою, щоб наступного року не залишитись зовсім без подарунку від Святого Миколая.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у цей день опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.

 

 

Слайд 7

    Різдво на Україні святкують 7-го січня за Григоріанським календарем, як і в багатьох інших країнах, де сповідують християнство.

Вечір перед Різдвом  Христовим називається Святвечір або багата кутя. У цей час  у кожному християнському домі усі люди засідають до спільної вечері. Долівку хати  вистелювали соломою. Стіл  - сіном, а в куті хати ставили  пшеничний або вівсяний сніп – «дідух». Це має  символічно нагадувати вертеп і ясла, де народився Ісус Христос. Господиня намагалася  приготувати 12 пісних  страв, з- поміж  них, по всій Україні були обов’язковими узвар і кутя. Куті відводилось  почесне місце на покуті. Коли несли кутю, то говорили  при цьому; «несу кутю на покутю, на зеленеє сіно , щоб курчата сіли. Часто при цьому вся родина починала старанно кудахкати

 для того,  щоб кури гарно неслися і курчат було багато.

    Перед тим , як мали вечеряти, господар з новоспеченим хлібом, медом та маком, а син  із запаленою свічкою тричі за сонцем обходили хату і весь двір. Скрізь в Україні в цей вечір вшановували худобу: її годували до вечері свят вечірніми стравами.

    За святковий стіл родина сідала з появою на небі першої зірки, (вважається, що вона сповіщає  про народження Ісуса Христа) Після цього усі мовлять молитву і сідають за стіл.  Для невидимих душ присутніх на вечері предків, спеціально набирали в миску по ложці кожної страви і ставили на підвіконні. А вже після цього господар брав ложку куті і …ні,не їв, а підкидав до стелі. Всі уважно дивилися, скільки зерняток прилипне: вважалося, стільки  буде і ягняток наступного року. Після цього кумедного дійства вся родина починала їсти.

   Після домашнього святвечора, діти йшли до інших батьків до хрещених. Це був їхній святий обов’язок. Діти несли вечерю, а хрещені  з нетерпінням чекали на своїх маленьких хресників. Вони частували їх , обдаровували цукерками, грішми або спеціально приготовленими  на цей випадок гостинцями

   Коляда то було веселе дійство , що відбувалось або пізно на свят вечір або на Різдво (7січня). У більшості сіл першими ходили колядувати діти, а потом і дорослі парубоцькі ватаги.

На пам’ятку Христового вертепу, на Святий Вечір колядники ходять  з «вертепом»,з «зіркою». Всі ці звичаї є виявом великої радості з приводу народження Божого сина, Спасителя світу. По ввечері співають колядки, в  яких  звеличують Христове Різдво та описують події перших днів життя Ісуса Христа.

Слайд 8

   13 січня – християни відзначають щедрий вечір — українське народне свято, вечір напередодні Старого Нового року. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії (Меланки). В українській народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.

    Саме цей вечір найбагатший в річному календарі обрядами з рядженням та маскуванням. Одне  з найпоширеніших дійств – це обряд «ходіння з козою»,найголовнішим персонажем у виставі була, звичайно, «Коза». Роль якої  завжди виконував кмітливий хлопець. Його обов’язком  було розвеселити глядачів. Костюми і маски  до цього обряду  готували заздалегідь. Голову  кози вирізали з дерева, оббиваючи її козячою шкірою. Маска, як правило, мала рухому нижню щелепу, що клацала під час вистави.

Коза співала:

Де коза ходить , там жито родить,

А де не буває, там вилягає.

Де коза ногою , там жито копою.

Де коза рогом, там жито стогом.

Коза веселили всіх.

Вона танцювала, співала, мекала та виробляла забавні «штуки.»

  Інсценізація епізоду вечері на  свят вечір.

 Ведучий.

Цікавими обрядами була позначена вечеря на щедрий вечір( 13 січня).

 Щедра кутя. Перед початком вечері мати  просила дітей  вийти з хати, напроти батька клала велику гору пирогів, щоб господаря не було помітно за ними. Коли заходили діти , вони питали:

 -- А де ж наш тато?

  -- А хіба ви мене не бачите? – запитував батько  із-за пиріжкової гори.

  -- Ні,  не бачимо…

  -- То дай, Боже, - казав задоволений голова родини, щоб ви так завжди мене не бачили. Після цього всі отримували пироги .

 Також у цей вечір було прийнято «лякати дерева», які погано родили. Чоловік стукав сокирою по  стовбуру і казав: «Як не вродиш то зарубаю»

Це мало подіяти.

Увечері  ходили щедрувати. Зазвичай щедрували тільки дівчати або діти.

Слайд 9

    В наступний день,  на свято Василя – на Новий рік – це 14 січня за  новим стилем. Зранку в цей день  чекали засівальників, які обсипали хату

Злаками й бажали щастя й процвітання. Посівальниками були тільки особи  чоловічої статті, переважно хлопці. Засипати кожну хату пшеницею ,це був не лише красивий ритуал, він ґрунтувався на певних віруваннях. Василя вважали  покровителем землеробів, тому і засівали в цей день оселі, вдосвіта,

Бажали щоб цього зерна в наступному році було вдосталь, щоб усе вродило.

Ой , у полі  плужок оре,

А за тим плужком сам Бог ходе,

А дєва Марія їсти носила, Бога просила

Сій, Боже роди, Боже, жито – пшеницю,

Всяку пашницю!

Здрастуйте! З новим роком!

Слайд 10

   19 січня –свято Водохреща, напередодні якого відбувалась «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

Цим святом вшановувався той день, коли Ісуса Хреста хрестили на річці Йордан.

   Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба. 

  Зранку люди йшли до річки або ставка. Там вони вирізали великого хреста з льоду. Приходив священик і освячував воду. Люди набирали собі у глечики тієї водиці та берегли її цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров'я і красу.

Священик   ходив по селу і скроплював святою водичкою кожну оселю,  щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла

       Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин.

   До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними.

Слайд 11

Останній перед Великим постом тиждень треба провести весело, бо попереду цілих 7 тижнів суворої поведінки та усіляких обмежень.

 Наступало свято Масляної.

Найбільш пишно відзначають неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, на відміну від російських млинців. Проводились масові гуляння, ігрища, забави.

      В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни. Не можна також вживати горілки. перед сном потрібно ретельно прополоскати зуби, аби чорти не витягли сир, що залишився після Масляної разом з зубами

 

    Гра «Розминка пам’яті» 

    Дайте відповіді на питання:

1. Які  звичаї  побудують у відзначенні свята Андрія (Ворожіння на варениках, балабушках)

2.Якого гостя запрошували  на обряд-забаву?

3.Чим запам’ятовується вам свято Миколая.

4.Яка головна обрядова їжа Святої Вечері?

( Кутя. Це варена пшениця з медом та іншими приправами. Пшениця . як зерно, щороку оживає і є символом вічності. А мед сприяє успішному веденню господарства  і символізує багатство та здоров’я  людини.)

5.Як називали сніп жита чи пшениці, що ставили на покуті у Святвечір?

 (Дідухом. Дідух – це символ нового  врожаю, доброботу та багатства. Дідух уособлює в собі дух пращурів та Бога врожаю.

6.Як в народі називають свято Хрещення Ісуса Христа?

(Йорданські свята чи водохреща. А вечір перед водохрещам називають щедрим вечором )

6.Яка святість Йорданської води?

(Вона має чудодійну силу. Освячену воду тримають цілий рік і вона не псується. Нею кроплять будинки, квартири, все обійстя, щоб відгонити усяку нечисту силу. Йорданська вода  зціляє душу і тіло людини, очищає її від усякої скверни, збавляє  від різних хвороб.)

 

7.Які народні традиції свята Стрітення Господнього?

(На свято стрітення святять свічки. Їх називають «громнички». Вони  оберігають людей і худобу від грому, від пожежі. У це свято кажуть, що зима з літом стрічається)

 

8.На якому святі говорять слова?

Віншую вас . пане господарю,

Тії свята відпровадити,

Других дочекати.

Від сто літ до сто літ,

Поки нам Пан Бог назначив вік.

Христос рождається !

(Різдвяні свята)

 

2.На щастя, на здоров’я,

На Новий рік,

Аби вам все родило

Краще, ніж торік

(Посівальна  на Новий рік)

 

3.Щедрик, щедрик, щедрівочка,

  Прилетіла ластівочка,

  Стала собі щебетати,

  Господаря викликати (Щедрівка. Другий святвечір)

 

   Інтерактивна технологія. «Мікрофон»

• Які звичаї, традиції чи обряди подобаються Вам? Чому?

ІІІ. Підсумок уроку

Наш великий поет Т.Шевченко, звертаючись до України, як до матері,

що вічно страждає, питає:

Чи рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діток непевних

Звичаю не вчила?

• Як бачимо з цих слів, не вчитись звичаїв – це такий же великий гріх . як і гріх не молитись Богові. Тож учіться звичаїв своїх та обрядів, вивчайте своє минуле. Адже без минулого нема сучасного.