Позакласний захід на тему: "Українські народні звичаї та обряди. Весілля"

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Тема. Українські народні звичаї та обряди. Весілля

Мета: пізнати минуле своєї держави; зберегти духовний набуток для наступного покоління; відчути мову, культуру, етнос народу; прилучати дітей до звичаїв, обрядів, традицій, не нав’язуючи їх, а на власному прикладі , прикладі односельців, родин, щоб бути гідним представником своєї нації.

Обладнання: виставка вишиванок( рушники, серветки,), народний український посуд, предмети хатнього побуту.

Перебіг заходу

І. Організаційний момент.

Учні заходять до класної кімнати, інтер’єр якої нагадує українську хату.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Кл. керівник: Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед молоді. Тому велике занепокоєння нині викликає відсутність у більшості молоді усвідомлення себе як частини народу, співвідношення своєї діяльності з інтересами нації. Отже , ми повинні виховуватись на основі народних традицій, не забуваючи хто ми і звідки походимо, яке наше коріння.

ІІІ. Повідомлення теми і мети заняття.

- Сьогодні тема нашої виховної години звучить так: « Українські народні звичаї та обряди». 

 Наша рідна Україна — це край, де по​чалося наше життя, тут жили наші прадіди, тут корінь українського народу, який сягає в глибину століть. А знати свій народ — це завжди озна​чає пам'ятати батьківську хату, мамину пісню, що вчила нас добра і справедливості, берегти бабусину розмальовану скриню та доглядати як реліквію. Сьогодні ми продовжуємо знайомство з українськими народними обрядами та звичаями. Погляньте тільки на цей чарівний неповторний витвір мистецтва — рушники, хустки! Яке роз​маїття барв і візерунків!

Звучить пісня «Висить ябко висить»

IV. Перебіг заходу.

- Створенню сім'ї в народі завжди надавалося надзвичайно великого значення. Відповідно до цього формувалась і весільна обрядовість.

До вашої уваги учні підготували інсценізацію обряду  сватання.

Виходять дівчата співають пісню                          

              Ой у вишневому садочку

Там соловейко щебетав.

Додому я просилася,

А він мене все не пускав.

 та звертаються до таємничих сил природи.

1 – а дівчина

Святая Покрівонька,

Покрий мені голівоньку.

Хоч і драною рядниною

Оцею осінню,

Аби з хорошою людиною.

2 – а дівчина

Щоб свекорко, як батенько,

До мене були,

Свекрівонька, як матінка,

Мене прийняли.

3 – а дівчина

Щоб діверки, зовиці,

Мов братики і сестриці,

До мене були.

4 – а дівчина

Щоб ділечко поробила,

Чужій сімї догодила,

Всім мила була,

Не лаяна і не бита,

Нагодована і вкрита

Спатоньки лягла.

Звучить пісня «Сиджу я край віконечка»

Сватання

Дочка (промовляє до хустки)

Хусточка ж моя шовковая!

Тебе милий дав, коли покохав

Коло тої криниченьки,

Як зо мною стояв.

Хусточка моя шовковая!

Я ж по хусточці вишиваю,

Шовком, золотом мережаю,

З нею думкою розмовляю —

Все про того козаченька, якого кохаю...

Заходить мати.

Мати. Донечко моя люба, яку чудову хустку ти ви​шила!

Обнімає та пригортає доньку до себе. Дивиться у вікно.

Мати. Науме! Науме! Йди сюди скоріше! Старости йдуть! Донечко, перевдягнися швидше та прикрась квіткою волосся! Дай, Бо​же, моїй дочці доброго чоловіка, та не за мої гріхи, а за її добрість. Поможи, Боже!

Староста 1.Добрий вечір господарям.

Староста 2. І дітям їхнім.

Мати. А що ви за люди й відкіля вас Бог приніс? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви мисливці які, може, вольні козаки? 

Староста 1. Ми люди німецькі. Ідемо з землі турецької. Раз дома, у нашій землі, випала пороша. Я й кажу товаришу: що нам дивитися на погоду, ходім лишень шукати звіриного сліду. От і пішли. Ходили, ходили й нічого не знайшли, аж гульк, а назустріч іде наш князь, підніма угору плечі і говорить такі речі: "Гей, ви хлопці, добрі мисливці! Будьте ласкаві, покажіть дружбу мені. Трапилась мені куниця, красна дівиця. Не їм, не п'ю і не сплю од того часу та все думаю, як її достати. Поможіть мені її спіймати". 

Староста 2. От ми й пішли по слідах, по всіх городах, а все куниці не знайшли. От як у це село ввійшли, тут уп'ять випала пороша - ми вранці встали і такина слід напали. Звір наш та пішов у двір ваш, а з двору - у хату та й сів у кімнату. Тут і мусимо його піймати. Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець. 

Староста 1. Оддайте нашому князю куницю - вашу красну дівицю. Кажіть же ділом, чи віддасте, чи нехай підросте? 
 

Мати йде за рушниками.

Батько. Ну, донечко, а ти що скажеш?

Молода. Я Івана давно вже знаю. Отож, якщо ваша ласка, мамо й тато, то я не проти вийти заміж за Івана.

Старости полегшено зітхають.

Батько. Ну коли так, то нічого робити. А чи нема в тебе, моя дитино, чим цих людей пов'язати? Чи, може, мати тебе нічого не навчила, і не вмієш ти ні шити, ні ткати, щоб людей пов'язати?

Молода (бере зі столу рушники). Батьки мене всього до​брого вчили. Вечорами я пряла, вдосвіта рушники вишивала, батькам радості бажала, щоб у них сер​це по мені не боліло, щоб сором очі їм не вкрив. Спасибі вам за це!

Низько вклоняється батькам, а потім старостам, кожному ста​рості дає по рушнику. Старости беруть рушники і пов'язують одне одного через плече.

1-й сват. Спасибі вам, батьку, спасибі вам, мамо, за вашу учтиву дитину, що вона на вечорниці ходила, при собі моточок носила, такі гарні рушники свої​ми руками зробила.

2-й сват (до молодої). А як і чим нам цього красеня пов'язати, щоб він додому добився і нашій зіроньці полюбився?

Дівчина бере з тарілки квітчасту шовкову хустку, вклоняється парубкові й пов'язує йому праву руку. Молодий і молода бе​руться за руки і повертаються до батьків. Мати бере в руки ікону, батько — хліб.

Молоді тричі вклоняються і хрестяться.

Мати

Я тебе, доню, благословляю,

Щастям, здоров'ям наділяю,

Щоб була здорова, як вода,

Щоб була багата, як земля,

Щоб була красива, як весна,

Щоб любила свого чоловіка

До самого віку!

Від молодості до старості!

Дай вам, Боже, дай!

Де ж ви, дівчата? Підійдіть до своєї подру​женьки, привітайте її й молодого та побудьте з нею останні хвилиноньки.

Дівчата виходять; мати з решета дає кожній хустку, вони на​кидають їх на плечі і танцюють навколо молодої (мелодія пісні «Чом ти не прийшов?»). Після танцю дівчата садять молоду на стілець, вкритий хусткою.

Звучить пісня «Розпустили кучері дівчата »

Кл.керівник

-Дякую творчій групі за таку цікаву інсце​нізацію та запрошую до перегляду відеоролику «Весільні обряди»

Учні розповідають про весільні обряди.

• Перед сном напередодні весілля наречена кладе під подушку дзеркало.

• На весільному платті повинна бути парна кількість ґудзиків, звісно, якщо вони є. Нижня білизна має бути тільки білою, а черевички повинні бути без мотузків. На весілля запрошують непарну кількість гостей.

• Дорогу молодої пари вистеляють килимами,щоб їм м’яко йшлося у житті.

• Молодим після шлюбу прийнято дивитися в одне дзеркало.

• Перший бокал, з якого молодята вперше п'ють як подружжя, розбивають.

• На весілля не дарують набір ножів і виделок, щоб не було чвар у сім'ї.

• Весільне плаття, персні і фату не можна нікому давати приміряти.

Кажуть, що дощ у день весілля - це на щастя 

• Не можна святкувати весілля на позичені гроші, бо пара все життя буде бідною.

• Пiд час застiлля молодята мають не обпиратися спиною на сидiння, а сидiти прямо, щоб на них не звалювалися сiмейнi негаразди.

• Купуючи нареченій наряд, намагайтеся, щоб фата і плаття були куплені в середу, туфлі - у п'ятницю.

• Для оберегу купіть нареченій маленьку ікону Діви Марії, нареченому - ікону Ісуса Христа. Їх необхідно сховати в одязі і нехай все весілля вони будуть з молодими. Також можна купити молодятам й іменні ікони.

• Щоб молоді не потребували грошей, наречений в день весілля повинен покласти в правий черевик монету, яка потім зберігається як сімейна реліквія.

• Якщо наречений з нареченою перед вінчанням дадуть клятву в майбутній вірності один одному над колодязем, шлюб їх буде непорушний, а любов вічною.

• До моменту вінчання/реєстрації наречена не повинна бачити себе в дзеркалі при повному вбранні. Наприклад, можна подивитися на себе без рукавичок або в сукні, але без фати.

• Обручки міряти нікому не давати ні до, ні після весілля.

• Не надягайте обручку на руку в рукавичці. Спочатку необхідно зняти рукавичку, а потім надіти каблучку.

• Якщо під час вінчання молодих свічки сильно тріщать, життя у них буде дуже неспокійним.

• Чия свічка під час обряду вінчання згорить більше, той з молодих проживе коротший вік.

• Падіння обручки під час одруження або вінчання провіщає швидке розлучення в цій сім'ї. Втрата обручки, як під час весілля, так і в будь-який інший час провіщає серйозні проблеми з вашим здоров'ям, свідчить про навислу небезпеку розлучення.

• Після вінчання молоді повинні подивитися в одне дзеркало - до удачі, до дружнього і щасливого життя.

• Якщо на 7-й, 9-й і 40-ий день після весілля дружина погодує чоловіка тими ж ложками, якими вони користувалися під час весілля, то молоді ніколи не розійдуться.

• Вінчальні свічки зберігають усе життя. Вони допомагають при важких пологах.

• Обов'язкове правило: молоді повинні заходити за весільний стіл тільки за годинниковою стрілкою або за сонцем, а виходити - у зворотному напрямку.

• Молодята повинні весь час триматися разом, щоб ніхто не пройшов або не встав між ними, щоб союз був непорушний.

• Весільний торт розрізає молода, молодий підтримує ніж. Шматок торта з основним малюнком наречений кладе на тарілку своєї нареченої, наступний шматок вона підносить йому, а потім вже гостям. Ця прикмета до взаємної згоди і допомоги один одному.
Кл. керівник

-Мудрість народна – глибока, як криниця, і влучна, мов блискавка. Уся істина та сіль відносин між чоловіком та жінкою в українських приказках передається буквально одним реченням: тонко, легко та з гумором.

Учні згадують приказки про одруження

Багату взяти – буде попрікати.

Гірка редька, та їдять; погано замужем, а навперейми біжать.

За приданим поженешся, то не наживешся.

Із старим жити – все рівно, що вовком вити.

Коли нема гарного козака, то підеш і за пенька.

Красить дівку не вінець, а молодець.

Краще на убогій жениться, чим вік з багатою волочиться.

Не всяк той жених, що старостів шле.

На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жити.

Не спіши скоро женитися, щоб не прийшлось самому на себе жалітися.

Оце тобі, бабусю, й наука: не йди заміж за онука.

Рада б мама дати за пана, так пан не бере.

Кл. керівник

- Сьогодні на нашому святі ви можете переконатись майстерністю і різноманітністю української вишивки.

  Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Вишиванням споконвіку займались жінки ,які з покоління в покоління передавали найтиповіші,найяскравіші зразки орнаменту , кольору , вишивальну техніку. Вишивки , передаючи характерні ознаки місцевості ,різняться між собою орнаментом , технікою виконання та гамою барв . Вишивкою оздоблювали рушники , фіранки , жіночий та чоловічий одяг . Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому , родини . У давнину рушник , вишитий відповідними візерунками-символами , був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини , зустрічали і проводжали дорогих гостей , проводжали в останню путь, прикрашали , образи та накривали хліб на столі , справляли шлюбні звичаї .

Перегляд відеоролику.

V. Підсумок заняття.

Кл. керівник: На цьому українські традиції не закінчуються. Наша Україна славна держава, багата на майстрів, майстринь, традиції. Тому ми не повинні забувати хто ми і старатись якомога більше відновлювати забуте та призабуте для історії, для нашого майбутнього покоління, бо як говориться в прислів’ї «Нема мови і традицій – намає нації в цілому».Найголовніше те, що ви наше майбутнє, вам передавати усі здобуті знання і навики новому поколінню. Не цурайтесь свого коріння і бережіть наші традиції.

Дякуємо всім за увагу!