Мета: розширити кругозір і коло інтересів учнів, формувати компетентісний підхід учнів до вивчення, дослідження та пізнання рідного краю, України; виховувати міцний і дружний колектив знавців свого міста, своєї Батьківщини.

Обладнання: на столі – хліб на вишитому рушнику, карти України,  Європи, презентації учнів, фотографії, фото – колаж,  зображення державних символів ( прапори України, Польщі, Німеччини, Чехії, Угорщини, Австрії ).

                                              Хід уроку:

Вчитель: ( автор слів: Віталій Стебенєв)

Якщо сумно сидіти вдома,
Марно часу не витрачай,
Щоб тебе не згубила втома,
Для мандрівки ти речі збирай.
Не сиди біля свого порогу,
Ти в літак чи у поїзд сідай,
Бо чекає на тебе дорога,
Мандрувати скоріше рушай.

Ми сьогодні будемо  подорожувати рідною Батьківщиною і не тільки. Ви вже багато чого знаєте про Україну і тому будете співавторами нашого уроку-подорожі.

– Що означає Україна для кожного із вас? (рідний край, домівка, школа, Батьківщина, держава, земля, ліси, річка, гори, Дніпро, Київ, ліси, доброзичливість, природа, гори, дружба, любов…) Україна.

Вчитель. Все, що ми з вами назвали, об'єднує в собі наша держава. Погляньте на карту України. На ній позначено кордони української землі, де з давніх-давен живе наш народ. Територія, заселена українцями, така велика, що перетнути її пішки із заходу на схід можна аж за 90 днів. Це одна із найбільших країн у Європі. Є багато приказок та прислів’їв про нашу Батьківщину. Давайте їх пригадаємо:

Батьківщина мати ... (умій за неї постояти).

Людина без Вітчизни... (як соловей без пісні).

Добре тому, хто в своєму ... (домі).

Що країна, то ... (родина).

За рідний край ... (життя віддай).

Всюди добре,... (а вдома найкраще).

Кожному мила рідна ... (сторона).

Кожен край має свій ... (звичай).

Рідна земля і в жмені ... (мила).

Вчитель. Так прекрасна наша Україна. І кожного разу подорожуючи разом, ми переконуємося у цьому. Пізнаємо навколишній світ ми  разом. Дружньо, усім класом, їздимо на екскурсії. Були ми вже в Запоріжжі і в Києві,   в Дніпропетровську і Петриківці, у Криму, на Закарпатті, а ще декому пощастило побувати у 5-ти країнах Європи.  З кожної   подорожі у нас залишаються не лише приємні спогади та незабутні враження, але й уявлення про те чи інше місто, про його історія, традиції. Тож про них сьогодні і піде мова. Тож починаємо нашу подорож:

Перша зупинка «Найрідніший край, де ти живеш» (на екрані презентація учнів про Оріхів).

Учень:

Білогуб Володимир Григорович

- У кожної людини є місце на Землі, до якого прикипіла її душа, місце, яке стало для неї малою батьківщиною. Такий куточок для нас є Оріхів. Як про рідних людей, друзів хочеться дізнатися все якнайбільше, так і про місто (його історію, традиції, видатні місця) вишукуємо різноманітну інформацію. І поступово, з дня на день, від року до року, місто розкриває перед нами свої таємниці.

- Нам  цікаво було дізнаватися історію назви містечка, і починали спливати в уяві роздольні степи, до яких прибули переселенці з Чернігівської губернії, серед них був і селянин Іван Юшка. Саме його вважають першим поселенцем та засновником майбутнього міста. Наша територія була заселена ще з сивої давнини, про що свідчать розміщені тут кургани (багато з яких ще не досліджено).

- Не залишила нас байдужими і історія захисту Оріхова в роки громадянської війни від білогвардійців, коли зовсім молоденькі петроградські курсанти, росіяни, захищали нашу українську землю. Зараз вони ніби застигли в пориві вперед на п’єдесталі в парку імені Шевченка як нагадування про дружбу двох братніх народів – росіян і українців, - які не одне століття пліч-о-пліч вершили одну історію, били одних ворогів, будували спільне щасливе життя.

 - Саме по цих шляхах йшли майбутні Герої  Великої Вітчизняної війни, бо сім оріхівців, сім,  наших земляків, прославили відвагою і героїзмом нашу землю. А комбат-росіянин Спиридон Юхимович Білий отримав звання Героя за бій в районі села Мала Токмачка, звільняючи наше місто від німецьких загарбників. Про історію рідного міста дізнавалися зі слів нашого постійного гостя виховних годин Лотвіна Степана Гавриловича, якого в цьому році, нажаль, не стало. подорожуючи автобусом гімназії по місцях бойової слави 95- ї Гвардійської дівізії, під час походів з класом на Плантажі.

 Крім того ми відвідали:

• Преображенський міст
• Оріхівську районну друкарню.

 Тут же знаходиться редакція районної газети «Трудова слава», яка виходить з вересня 1930 року.

• Дитячу бібліотеку, яка має багатий книжковий фонд. А працюють в ній чудові люди, віддані своїй справі.
• Краєзнавчий музей є архітектурною пам’яткою Оріхова. Це приміщення Оріхівської міської управи, збудоване в стилі українського класицизму у 1893 році, одна з перших кам’яних споруд міста. Першим міським головою був Семен Антонович Гапонов. Зараз тут знаходиться Оріхівський районний краєзнавчий музей, який було відкрито в вересні 1972 року, на честь 29-ої річниці визволення міста і району від німецько-фашистських загарбників, в цьому ж році йому було присвоєно почесне звання «народного». В 1993 році музей набув статус державного.
• Центр зайнятості, яке було прийнято в експлуатацію в квітні 1995 року. Саме тут знаходять тепле слово підтримки ті люди, які втрачають по різним причинам роботу або вперше її шукають. Працівники цього закладу проводять і велику профорієнтаційну роботу серед школярів міста.
• Свято–Покровський храм. Споконвіку, оселяючись на новому місці, створюючи громаду, люди насамперед будували храм. Більше 130 років тому і в Оріхові прихожанами було зведено таке приміщення. Ще далеко на підступах до міста видно як виблискують купола Свято–Покровського храму. Ця прекрасна споруда будується на місці зруйнованої у 1932 році церкви, яка була одним з найкращих зразків тогочасної архітектури
• Центральну площу міста, куди на свята сходяться тисячі оріхівців, а взимку тут встановлюють зелену красуню-ялинку та зимове містечко для малюків (раніше – Покровська площа).
• Алею закоханих В 2005 році на честь 230-річчя заснування Оріхова в центрі міста було закладено прекрасну алею, яка стала улюбленим місцем відпочинку оріхівської молоді. Її ще називають «Алеєю закоханих», бо кожної суботи все нові і нові весільні пари залишають свої стрічки на «глобусі щастя». Алея включає в себе головний годинник міста, «глобус вірності» та дві гранітні стелли, на яких розміщено герб міста ( відтворений за його первозданним виглядом).
• Торгівельний центр  радує жителів міста розмаїттям товарів. Серед підприємств – і торгівельні центри: «Ювілейний», «Марічка», «Центр».
• Будинок зв'язку та пошту  У листопаді 2000 року в Оріхові з’явилася прекрасна нова споруда, в якій розташувалися будинок зв’язку та пошта. Колектив працює в добре обладнаних приміщеннях, кабінетах, з’явилась можливість надання нових послуг та монтування сучасних цифрових АТС.

- Оріхівський сільськогосподарський технікум. Сьогодні в технікумі оволодівають знаннями на денному  та заочному відділеннях більше як 1000 студентів. Вони  освоюють такі спеціальності:

1)       „Бухгалтерський облік”

2)       „Організація виробництва”

3)       „Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва”

4)       „Комерційна діяльність”.

- Пам'ятник Ленінградським курсантам. У 1970 році на честь 50-річчя визволення Оріхова від врангелівців було споруджено монумент, який стоїть по сьогоднішній день (скульптор М.М.Худас)

Оріхівський хлібозавод - відкрите акціонерне товариство "Оріхівський хлібокомбінат"

• Сьогодні Оріхів відноситься до малих історичних міст України і під державною охороною нині знаходиться п’ять закладів: районний Будинок культури, реальне чоловіче училище, жіноча гімназія, перший трактир у місті Оріхові та торгові ряди.
• Центральна вулиця міста Оріхова – вулиця Ленінградських курсантів. Вона бере початок на берегах мальовничої річки Конки. З історією цієї річки пов’язано також немало легенд

1. Друга зупинка – «Запоріжжя»

Учень:

Запоріжжя

Ні, ти не знаєш добре України, 
Якщо на Запоріжжі не бував, 
Де небо – то від хвиль дніпрових синє, 
То золоте – від степових заграв. 
Де на весь світ хоралить колосками 
У січах кров'ю зрошена земля. 
Де кожен дім і міст, і навіть камінь 
Народу невмирущість прославля. 
Де сяйво з вод висотують турбіни, 
А Хортиця сурмить, як пароплав… 
Ні, ти не знаєш добре України, 
Якщо на Запоріжжі не бував.

Петро Ребро

Місто Запоріжжя є одним з найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетинання транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

На території Запорізького краю люди жили ще за сивої старовини. У VII столітті до н.е. Північним Причорномор'ям володіли скіфи. На берегах Дніпра вони заснували велике Кам'янське городище - столицю Скіфії. У IV столітті н.е. ці землі захопили гуни, в VI столітті - авари, в VIII столітті - хазари. Після розгрому Хазарського каганату в 966 році київським князем Святославом найнебезпечнішими тут стали печеніги. Вважають, що саме тут в 972 році в нерівному бою із віроломними кочовиками поліг київський князь Святослав... 
Із середини XI століття приазовські степи захопили половці. Об’єднавшись на острові Хортиця, на початку XII століття руські князі на річці Молочній розбили половців. Але незабаром давньоукраїнська держава зазнала монголо-татарської навали. Знову зібралися князі на Хортиці і відправилися в похід. 16 червня 1223 року на річці Калка їх війська були розбиті. Частину населення приазовських степів поневолили Золота Орда та Кримське ханство. 
Протягом XV-XVIII століть на землях, що за порогами Дніпра, повновладними господарями були запорізькі козаки - грізна озброєна сила в боротьбі проти татаро-турецьких загарбників і могутня опора українського народу в боротьбі проти всіляких поневолювачів. У нижній течії Дніпра козаки будували укріплені «засіки», від яких і пішла назва «Січ».

 Одним з осередків формування запорізького козацтва був острів Хортиця. Ця своєрідна природна фортеця стала не лише основною базою козаків, а й важливим центром української державності. У 1554-55 роках Д. Вишневецький (Байда) спорудив на острові Мала Хортиця замок, який згодом увійшов до системи козацьких укріплень Запорізької Січі - "вільної козацької республіки". Січові ворота, Совутинна скеля, урочище Сагайдачного - німі свідки воїнської слави запорізького козацтва. Героїчно-романтичне минуле Хортиці невіддільно від славних імен гетьмана Богдана Хмельницького, відважного кошового отамана Івана Сірко, легендарного народного героя Байди-Вишневецького... 

Національний заповідник "Хортиця". 
Січ була колискою української державності, контролюючи значні території, утримуючи багатотисячну армію й адміністративний апарат. Січовики мали свою символіку: прапори, гімн, герб. Столицею Запорозької Січі була могутня фортеця, оточена частоколом, в заборолах якого виставлено гармати. На центральній площі стояли церква, скарбниця, військовий арсенал, майстерні. Навколо них – курені-казарми, в яких жили запорожці. Збройні сили складалися з піхоти, кінноти, артилерії та флоту. 

Разом з однокласниками ми побували на о. Хортиця, відвідали екскурсію «Запоріжжя театральне», прогулялися Дубовою рощею, покаталися на катері навколо О. Хортиця, відвідали музей Запорізького Національного університету, театри «Магара» та «Ві».

3.                                   Третя зупинка – місто Дніпро.  

Учень: місто ДНІПРО 

Там, де Дніпро несе широкі води 
І береги славетні пролягли, 
Дніпропетровськ на пагорбах свободи 
Підняв своєї долі прапори. 

Дніпропетровськ – тобі мої вітання, 
Хай сяє сонце й линуть журавлі, 
Даруєш завжди ти палке кохання, 
Що зостається вічно на Землі. 

На світ увесь відомі і величні, 
Дніпропетровськ, горять твої Зірки, 
Твої проспекти й площі – історичні, 
Летять над ними білі голубки. 

 У сучасній Україні, так само як і впродовж усієї своєї історії, Дніпропетровськ є одним з найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів. За чисельністю населення Дніпропетровськ є четвертим містом в Україні після Києва, Харкова та Одеси (1 001 962 за даними держстату на 1 січня 2012 року).

Дніпропетровськ — один із найбільших наукових центрів України. В ньому зосереджено багато науково — дослідних та проектно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної Академії Наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології і т. д.

Дніпро — кузня вчених, широко відомих і за межами України. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергозберігаючих екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проектів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

 Вузівський регіон об'єднує 35 вищих навчальних закладів, в яких навчається майже 90 тис. студентів денної, заочної та вечірньої форм навчання, у 180 загальноосвітніх школах навчається майже 130 тис. дітей.

Дніпро — місто багатих культурних традицій. В ньому працює 7 державних театрів та 3 концертні організації, функціонує 6 державних та 173 музеї на громадських засадах, 55 бібліотек, фонд яких становить 1,4 млн примірників, 287 пам'яток історії і культури нагадують нам про видатні події та видатних діячів науки, історії, мистецтва..

Учням нашого класу дуже сподобалося це місто. Ми тричі побували у ньому.

Дніпропетровський державний академічний театр опери та балету, Акваріум, розважальний центр «Мост сіті», міст Закоханих, набережна, Петриківка (музей Петриківського розпису), конний завод поблизу Дніпропетровська.

(презентація)

4.                Четверта зупинка «Крим».

Учень:

Люблю тебе, о, Криме велеславний, 
Долонями вершин твоїх зігрітий. 
Тобою сню і марю безугавно, 
Як пані про коштовні самоцвіти.

Ігор Рубцов

Літо як жодна інша пора року налаштовує до відпочинку. А відпочинок, як відомо, справа серйозна і не терпить недбалого відношення, тому як тільки температура повітря переходить відмітку в 25 градусів, кожен з нас починає планувати, як провести канікули. І, звичайно ж, що може бути краще, ніж відпочинок на морі?...

Всі ми прагнемо отримати від цих днів максимум води, сонця і позитивних емоцій. Прекрасний загар, відпочилий радісний вигляд, море вражень і спогадів - все це можна отримати  у Криму.
Відпочинок в Криму манить чистотою моря, оздоровчим ефектом, теплими променями південного сонця, особливим мьяким кліматом, цілющим повітрям, безліччю готелів, пансіонатів, санаторіїв і дитячих оздоровчих таборів. 
(презентація учнів )

5. Пята зупинка «Закарпаття».

(звучить пісня Миколи Мозгового«Край»).

Деякі учні класу побували на Закарпатті. Сказати, що нам сподобалося, це нічого не сказати.
   Закарпаття - це край "зеленого золота" - лісів, садів і виноградників, край мальовничих гір і полонин, багатих цілющими мінеральними джерелами.
 Своєрідна краса природи, м'який клімат, курорти й оздоровниці, цікаві та насичені літні і зимові маршрути, зручні шляхи сполучення - усе це зробило область краєм масового туризму. Щорічно область відвідує багато туристів з різних країн та континентів.

Ми відвідали цей чудовий край влітку. Проживали у селі Верхній Ясенів біля річки Чорний Черемош. Побували в Яремче, Буковелі, Верховині, Ворохті, піднімалися до скель Довбуша, відвідали музей музичних інструментів у Ворохті, монастир Зарваниця, музей Писанки у Коломиї.  Були вражені гостинністю жителів, смакували: угорський бограч, лоці-печеня, гуляш та лечо, словацькі страпачки, бойківська грибна поливка, німецький шовдарь, лемківські бобальки, чеські кнедлі, циганська гурка, гуцульський банош та бринза, румунська “зама ку фасоле”, єврейський човлент, закарпатські шовдарь та пікниця, а також різні сири, перші та другі страви. А вам вже закортіло скуштувати таких страв?

   Отже, якщо ви тут ще не були - приїжджайте і ви не пошкодуєте!

6. Шоста і остання зупинка «Европа».

Учень:  «Я не шукаю. Я знаходжу », – говорив великий Пабло Пікассо. Ось і ми знайшли, відкрили для себе  країни Європи - Польщу, Австрію, Чехію, Німеччину і трішки Угорщину! Немов загадкова картина художника, Європа манить, притягує туристів яскравим сонцем, пишністю архітектури, чистотою вулиць, дружелюбним ставленням до туристів . Від одних назв Львів – Краків – Дрезден – Прага – Відень – Будапешт паморочиться голова.

 Незабутні екскурсії в Кракові. Вавельський замок. Побудований  в стилі Ренесанс. Його музейні колекції вражають підбіркою творів давніх майстрів, королівських меблів, найбільшою в Європі колекцією гобеленів, королівських регалій та зброї. Звичайно скористалися можливістю розважитись у величезному краківському Аквапарку! Побували в Велічці - найдавнішій соляній копальні Європи! Спуск на глибину 130 м під землею і майже тригодинна екскурсія залишила по собі незабутні відчуття для усіх нас.

 «Місто ста шпилів», «Корона світу», «Кам'яна мрія» - все це говорилося в різні часи про Прагу. Скільки ж епітетів ще потрібно придумати для цього міста, щоб описати його дійсну красу?  Впродовж майже всієї своєї багатовікової історії, місто було резиденцією чеських королів, принців, президентів. Центральна частина Праги, як історичний центр, занесена до Переліку культурної та природної спадщини ЮНЕСКО.  Старе місто, Карлов міст, Собор святого Вітта, темні води Влтави, вершини празьких пагорбів на світанку – все це може залишитися всього лише словами, якщо по-справжньому не зрозуміти Прагу. У цьому місті потрібно не просто гуляти, тут дуже важливо уважно придивлятися до кожної деталі, вдихати запах міського ранку, стояти годинами під  зведеннями готичного собору, доторкнутися рукою до почорнілої від часу стіни старого будинку. Прагу можна пізнавати лише в зіткненні із власною душею та думками. І тоді вона розкриє всі свої давні таємниці, які багато століть зберігалися між кладкою міських стін. Всі учасники залишились в захваті від краси і архітектури споруд. Потім ми здійснили прогулянку Королівським шляхом. Чудове місто і привітні люди назавжди причарували наші українські душі.

Старовинний Дрезден в програмі туру! Світ змінюється щомиті, але водночас існує і дещо незмінне, що дозволяє побачити минувшину і зазирнути у майбутнє. Так, незмінним залишається плин Ельби і темні готичні та світлі барокові палаци, галереї та храми Дрездена. Нам пощастило, ми  прогулялися старими міськими кварталами, оглянули чудову архітектуру та мистецькі скарби Дрезденської картинної галереї і Саксонської скарбниці, і ніби зазирнули у минуле. Здається, зараз із палацу вийдуть король Август Сильний разом із сином – курфюрстом Фрідріхом. Саме при їхньому правлінні (наприкінці 17-го – початку 18-го століть) Дрезден став одним із культурних центрів Європи.

Прогулянка пишним Віднем. Відень - місто розкішних палаців і величних площ, мальовничих вуличок і численних скверів. Відень - стародавнє місто з гучним ім'ям, що пробуджує мрії. Столиця на Дунаї являє собою суміш старовини і сучасності, високого мистецтва і кічу. Це місто художників і цінителів мистецтва.

Дорогою додому проїзд автобусом через нічний Будапешт та коротенька прогулянка по ньому! Будапешт — головний культурний осередок Угорщини, тут розташовані головні національні театри, музеї, мистецькі заклади освіти, інші культурні заклади тощо. Зустріч з цим містом була дуже короткою, але дійсно вражаючою. Неймовірні відчуття!

Нарешті повернулися  додому. Пішохідна екскурсія старовинним Львовом.

 Поїздка видалася чудовою, емоції просто переповнюють. Кожне місто унікальне своєю красою і кожне вражає по-своєму. Дуже дякую усім, хто був у цій поїздці - група справді була  чудовою! Чекатимемо з нетерпінням на нову зустріч з Європою…

(презентація учнів)

Вчитель: Дякую за підготовку презентацій, матеріалів. Звичайно багато місць нашої Батьківщини ми з вами відвідали, багато чого дізнались, але не будемо ставити на цьому крапку, поставимо три крапки, що означає що наша історія не закінчена…

Учень.                            У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини,

                               А нас, людей, без Батьківщини.